Збірник - конф - ЕК - 2023 (Друк - ISBN, DOI)

Харківський національний університет
радіоелектроніки
Кафедра економічної кібернетики та управління

економічною безпекою
СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ:

НАУКА, ІННОВАЦІЇ ТА БІЗНЕС-ОСВІТА
матеріали
ІV Міжнародної науково-практичної конференції
1 листопада 2023 року

м. Харків
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
Кафедра економічної кібернетики та управління економічною безпекою

матеріали
ІV Міжнародної науково-практичної
конференції
Харків 2023
1
УДК 330.341; 338.24; 005 (06)
С91
Сучасні стратегії економічного розвитку: наука, інновації та бізнес-

освіта. Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків,
1 листопада 2023 р.) / За заг. ред. д.е.н., проф. Т.В. Полозової. Харків. ХНУРЕ.
2023. 232 с.
У збірнику містяться матеріали, що були подані на ІV Міжнародну науково-практичну

конференцію «Сучасні стратегії економічного розвитку: наука, інновації та бізнес-освіта» (м. Харків,
1 листопада 2023 року).
Праці науковців охоплюють такі тематичні напрями досліджень: сучасні економічні теорії та
історія економічної думки; світове господарство: нові виклики та інноваційні форми міжнародних
економічних відносин; єдиний цифровий ринок Європейського союзу; економіка та управління
національним господарством; розвиток сучасного підприємництва в умовах впливу та протидії
гібридним загрозам; інформаційні технології в бізнесі: електронна комерція та віртуальна торгівля;
економіка природокористування та сучасні проблеми охорони навколишнього середовища;
демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика; бухгалтерський облік, аналіз і аудит:
національні особливості та світові тенденції; сучасні математичні методи, моделі та інформаційні
системи в економіці; Україна-ЄС: цифрові інновації для змін; фінанси, страхування та банківська
справа; економіка підприємства та корпоративне управління: безпека бізнесу та модернізація бізнес-
процесів; інновації в бізнес-освіті.
Результати наукових досліджень, що представлені у збірнику, виконані в межах реалізації
НДР і Міжнародних грантів кафедри економічної кібернетики та управління економічною безпекою
Харківського національного університету радіоелектроніки, а саме: науково-дослідної роботи
«Організаційно-економічне забезпечення інноваційного розвитку та економічної безпеки суб’єктів
господарювання» (Державний реєстраційний номер 0122U000510); Міжнародного проєкту Еразмус+
«Academic Response to Hybrid Threats» (610133-EPP-1-2019-1-FI-EPPKA2-CBHE-JP); Міжнародного
проєкту Еразмус+ «Ukraine-EU: Digital innovations making connections 4 changes» (Erasmus Jean
Monnet Module #101047751-EUDI4C).
Для науковців, викладачів, аспірантів, а також фахівців, що займаються дослідженням питань
соціально-економічного розвитку та забезпечення економічної безпеки підприємств, галузей, регіонів
та країни.
УДК 330.341; 338.24; 005 (06)

Автори є цілком відповідальними за висловлені ідеї, висновки та пропозиції.
Праці відтворюються безпосередньо з авторських оригіналів.
У разі використання матеріалів збірника посилання на авторів і видання обов’язкове.
Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу ХНУРЕ забороняється.
ISBN 978-966-659-360-6
DOI: 10.30837/978-966-659-360-6
© Кафедра економічної кібернетики та управління економічною

безпекою, 2023
© Харківський національний університет радіоелектроніки, 2023
© Колектив авторів, 2023
2
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний університет радіоелектроніки
Українська асоціація з розвитку менеджменту та бізнес-освіти
Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України
Міжнародний інститут інноваційних освітніх технологій
Асоціація «Міжнародний науково-освітній траст»
Державний університет інфраструктури і технологій
Угорський університет сільського господарства та природничих наук, Угорщина
Університет Анже, Франція
Університет національної та світової економіки, Болгарія
Братиславський університет економіки та менеджменту, Словаччина
The European Academy of Sciences Ltd, United Kingdom
Громадська організація «Nasz Dom», Польща
Громадська організація «Silk Road», Польща
Латвійський університет, Латвія
Університет Бабеш-Больої, Клуж-Напока, Румунія
ЧЛЕНИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ КОНФЕРЕНЦІЇ

Ігор Рубан, в.о. ректора Харківського національного університету радіоелектроніки, д.т.н.,
професор, Україна.
Юрій Романенков, проректор з наукової роботи, Харківський національний університет
радіоелектроніки, д.т.н., професор, Україна.
Тетяна Полозова, завідувач кафедри економічної кібернетики та управління економічною
безпекою, Харківський національний університет радіоелектроніки, д.е.н., професор,
Україна.
Людмила Горохова, директор Української асоціації з розвитку менеджменту та бізнес-
освіти, Україна.
Надія Бєлікова, учений секретар Науково-дослідного центру індустріальних проблем
розвитку НАН України, д.е.н., професор, Україна.
Валерія Прокопенко, директор Міжнародного інституту інноваційних освітніх технологій,
д.е.н., професор, Україна.
Георгій Іоффе, президент асоціації «Міжнародний науково-освітній траст», Україна.
László Vértesy, Dr. habil, PhD jur, PhD oec, Associate Professor, Head of Economics and Natural
Resources Department of the Hungarian University of Agriculture and Life Sciences, Hungary.
David Cayla, PhD, Associate Professor of Economics and Vice-Dean of the Faculty of Law,
Economics and Management at Angers University, France.
Kostadin Kolarov, PhD, Associate Professor, Director Institute of Entrepreneurship University of
National and World Economy, Bulgaria.
Nadiya Dubrovina, Associate Professor, Csc., PhD, Department of Economics and
Finance, Bratislava University of Economics and Management, Slovakia.
Svetlana Drobyazko, Doctor of Economics, Professor, President of The European Academy of
Sciences Ltd, United Kingdom.
Boguslaw Blicharski, Vice-president NGO «Nasz Dom», Poland.
Jacek Nowak, Member of NGO «Silk Road», PhD, Poland.
Michal Fabuš, Vice-rector for Foreign Affairs, PhD, Bratislava University of Economics and
Management, Slovakia.
Baiba Šavriņa, Dr.oec., Professor, University of Latvia, Riga, Latvia.
Adriana Tiron Tudor, Dr., Prof. univ., Babeș-Bolyai University, Cluj-Napoca, Romania.
Іріна Колупаєва, професор кафедри економічної кібернетики та управління економічною

безпекою, д.е.н., професор, Україна, модератор конференції.
Олена Мурзабулатова, доцент кафедри економічної кібернетики та управління
економічною безпекою, к.е.н., доцент, Україна, секретар конференції.
3
Ministry of Education and Science of Ukraine
Kharkiv National University of Radio Electronics
Ukrainian Association for Management Development and Business Education
Research Center for Industrial Development Problems of National Academy of Sciences
International Institute of Innovative Educational Technologies
International Scientific and Educational Trust Association Non-governmental organization
State University of Infrastructure and Technologies
Hungarian University of Agriculture and Life Sciences, Hungary
University of Angers, France
University of National and World Economy, Bulgaria
Bratislava University of Economics and Management, Slovakia
The European Academy of Sciences Ltd, United Kingdom
Non-governmental organization «Nasz Dom», Poland
Non-governmental organization «Silk Road», Poland
University of Latvia, Latvia
Babeș-Bolyai University, Cluj-Napoca, Romania
MEMBERS OF THE CONFERENCE ORGANIZING COMMITTEE
Igor Ruban, Acting Rector of Kharkiv National University of Radio Electronics, Doctor of
Technical Sciences, Professor, Ukraine.
Yuri Romanenkov, Vice-Rector for Scientific Work, Kharkiv National University of Radio
Electronics, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine.
Tetiana Polozova, Head of Department of Economic Cybernetics and Management of Economic
Security, Kharkiv National University of Radio Electronics, Doctor of Economic Sciences,
Professor, Ukraine.
Lyudmyla Gorokhova, Director of Ukrainian Association for Management Development and
Business Education, Ukraine.
Nadiia Bielikova, Academic Secretary of Research Center for Industrial Development Problems of
National Academy of Sciences, Doctor of Economic Sciences, Professor, Ukraine.
Valeriia Prokopenko, Director of International Institute of Innovative Educational Technologies,
Doctor of Economic Sciences, Professor, Ukraine.
Georgii Ioffe, President Association «International Scientific and Educational Trust», Ukraine.
László Vértesy, Dr. habil, PhD jur, PhD oec, Associate Professor, Head of Economics and Natural
Resources Department of the Hungarian University of Agriculture and Life Sciences, Hungary.
David Cayla, PhD, Associate Professor of Economics and Vice-Dean of the Faculty of Law,
Economics and Management at Angers University, France.
Kostadin Kolarov, PhD, Associate Professor, Director Institute of Entrepreneurship University of
National and World Economy, Bulgaria.
Nadiya Dubrovina, Associate Professor, Csc., PhD, Department of Economics and
Finance, Bratislava University of Economics and Management, Slovakia.
Svetlana Drobyazko, Doctor of Economics, Professor, President of The European Academy of
Sciences Ltd, United Kingdom.
Boguslaw Blicharski, Vice-president NGO «Nasz Dom», Poland.
Jacek Nowak, Member of NGO «Silk Road», PhD, Poland.
Michal Fabuš, Vice-rector for Foreign Affairs, PhD, Bratislava University of Economics and
Management, Slovakia.
Baiba Šavriņa, Dr.oec., Professor, University of Latvia, Riga, Latvia.
Adriana Tiron Tudor, Dr., Prof. univ., Babeș-Bolyai University, Cluj-Napoca, Romania.
Irina Kolupaieva, Professor of Department of Economic Cybernetics and Management of

Economic Security, Doctor of Economic Sciences, Professor, Ukraine, Moderator of the
conference.
Olena Murzabulatova, Associate Professor of Department of Economic Cybernetics and
Management of Economic Security, Candidate of Economic Sciences, Ukraine, Secretary of the
conference.
4
ЗМІСТ
Du Hanyu
CONTEMPORARY EDTECH BUSINESS MODELS…………………………………….. 10
Го Сяоцін,
ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ МЕТА-МЕНЕДЖМЕНТУ ПРИ ФОРМУВАННІ
КОМПЛЕКСНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ……………… 13
Гришко С.В., Куриленко В.А.
КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ПІДГРУНТТЯ АДАПТАЦІЇ БІЗНЕСУ ДО
ТУРБУЛЕНТНОСТІ СЕРЕДОВИЩА……………………………………………………. 16
Гуца О.М., Ігуменцева Н.В.
ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ
ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………………………. 19
Довгопол Н.В., Гуца О.М.
ФОРМУВАННЯ КОМАНДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНОГО
ПІДХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ.……………………………………. 22
Кирій В.В., Брюхно О.В.
УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЕНЕРГЕТИКИ В
КРИЗОВИХ УМОВАХ………………………………………………………………………. 25
Курденко О.В., Дзівінська А.О.
МОДЕЛЮВАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ…………………... 28
Курденко О.В., Моісеєнко А.Ю.
ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ АГЕНТНОГО МОДЕЛЮВАННЯ……………………….. 30
Курденко О.В., Моісеєнко Є.Ю.
КОНКУРЕНЦІЯ В ЕКОНОМІЦІ ТА ЇЇ РОЛЬ У ГЕНЕРУВАННІ НОВОЇ
ІНФОРМАЦІЇ…………………………………………………………………………………. 33
Курденко О.В., Мороз М.Ю.
ЗНАЧЕННЯ МОДЕЛЮВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УПРАВЛІННІ
ОРГАНІЗАЦІЄЮ……………………………………………………………………………... 36
Курденко О.В., Носарєва А.Е.
МОДЕЛЮВАННЯ ТА МАШИННЕ НАВЧАННЯ У МАРКЕТИНГУ………………… 39
Курденко О.В., Терентьєва Т.Р.
МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ПОДАТКІВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ……... 42
Мурзабулатова О.В., Лова М.М.
СУЧАСНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА……………………….. 45
Мурзабулатова О.В., Моісеєнко А.Ю.
ВИДИ РИЗИКІВ В БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ……………………………………………... 48
Мурзабулатова О.В., Омаров Анвер Мурад огли
ІНСТРУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ……………….. 51
Мурзабулатова О.В., Полозов О.Б.
МОНІТОРИНГ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В
КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ………………………………………..……… 54
5
Овсюченко Ю.В., Гриценко А.О.
ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЇ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ……………….. 57
Осіпова Л.В., Тетеревльова М.В.
СПОЖИВАННЯ, ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ В СУЧАСНІЙ
ЕКОНОМІЦІ………………………………………………………………………………….. 60
Пересада О.В., Прібильнова І.Б.
ПОВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА
УКРАЇНИ……………………………………………………………………………………… 63
Полозова Т.В., Гриценко А.О.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………... 66
Полозова Т.В., Гурєєва К.А., Мар’єнко О.М.
МЕТОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ…………….. 69
Полозова Т.В., Дзівінська А.О.
ІНВЕСТИЦІЇ В СТАРТАПИ ТА ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ……………………………. 72
Полозова Т.В., Лова В.В.
ФАКТОРИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ УЧАСНИКІВ
ФОНДОВОГО РИНКУ……………………………………………………………………… 75
Полозова Т.В., Шаповалов О.В.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ………………………………………………. 78
Пономарьов С.В., Гриценко А.О.
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИ РИЗИКАМИ……………… 82
Пономарьов С.В., Дзівінська А.О.
РОЛЬ РИЗИКОЛОГІЇ В УПРАВЛІННІ ЛАНЦЮГОМ ПОСТАЧАННЯ……………. 85
Прібильнова І.Б., Дзівінська А.О.
СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У ФІНАНСАХ ТА
ІНВЕСТИЦІЯХ……………………………………………………………………………….. 87
Прібильнова І.Б., Гриценко А.О.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ…………………… 91
Прібильнова І.Б., Гриценко А.О.
АВТОМАТИЗАЦІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ…………………………………….…………... 94
Прібильнова І.Б., Терентьєва Т.Р.
УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РІШЕННЯМИ…………………………………... 97
Синіговець О.М.
ГЛОБАЛЬНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ……………………………………………………… 100
Степаненко С.В., Гриценко А.О.
ФУНКЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ………………………... 103
Степаненко С.В., Калінін К.М.
ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТЬ «ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ»,
«ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ», «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ»
ТА ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ МІЖ НИМИ……………………………………………….. 106
6
Степанова О.В., Музика М.А.
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА: ОЦІНОЧНІ
ПАРАМЕТРИ ТА ОСНОВНІ РІВНІ………………………………………………………. 109
Степанова О.В., Степанова Н.С.
МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ……………………………… 112
Соколова Л.В., Закін М.О.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ
«ПРИБУТКОВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА»…………………………………………………. 115
Соколова Л.В., Кончаківська Є.В.
SWOT-АНАЛІЗ – ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ
РИНКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ……………………………………………. 118
Соколова Л.В., Леоненко О.В.
ЗАРУБІЖНІ МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ……………………… 121
Соколова Л.В., Новицький С.В.
ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ………. 124
Соколова Л.В., Соловйов М.С.
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ
СТРАТЕГІЧНОЇ МОДЕЛІ «7S»…………………………………………………………… 127
Соколова Л.В., Ступак О.М.
КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ……………………………………………………………………………… 130
Соколова Л.В., Сюсюк С.В.
МЕТОДИ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………………………… 133
Тєшева Л.В., Нікітін В.В.
КАПІТАЛ НА ПІДПРИЄМСТВІ: ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА………………... 135
7
ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ
ВПЛИВУ ТА ПРОТИДІЇ ГІБРИДНИМ ЗАГРОЗАМ
у межах реалізації
Міжнародного проєкту Erasmus+
«Academic Response to Hybrid Threats» WARN
(610133-EPP-1-2019-1-FI-EPPKA2-CBHE-JP)
Гришко С.В., Лиманський В.І.

РЕАЛІЗАЦІЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ЧЕРЕЗ ЇЇ ФУНКЦІЇ……... 140
Гришко С.В., Нечипорук А.В.
ІНЖИРІНГОВІ ПРОЄКТИ В УМОВАХ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ………………………. 143
Гришко С.В., Чумак А.Ю., Кутоманова І.В.
ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАД І БІЗНЕСУ В УМОВАХ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ…………….. 146
Кирій В.В., Кодрул Р.Е.
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
ПІДПРИЄМСТВА …...………………………………………………………………………. 149
Матюх С.А., Асамоах-Черемех Д.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ПІДПРИЄМСТВА З
ПОЗИЦІЙ МАРКЕТИНГУ………………………………………………………………….. 152
Мурзабулатова О.В., Голубенко В.І.
МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ
ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………………………. 155
Мурзабулатова О.В., Салай М.В., Шарко С.М.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ФУНКЦІЯ
УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ…………………………………………………………… 157
Мурзабулатова О.В., Сукнов О.М.
КОРПОРАТИВНЕ ШАХРАЙСТВО, ЯК ЗАГРОЗА
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ……………………………………………….. 159
Полозова Т.В., Чулков Д.І.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………………………. 162
Романенков Ю.О., Полозова О.О.
ЦИФРОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ
ПІДПРИЄМСТВА: РОЛЬ БАЗ ДАНИХ…………………………………………………… 164
Романенков Ю.А., Шафроненко Є.О.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………………………. 167
Степаненко С.В., Забелін Є.Ю.
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ IT-КОМПАНІЇ В
УМОВАХ НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ………………………………………. 171
Степанова О.В., Данілова І.А.
ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ…. 174
Степанова О.В., Крикун В.П.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА………… 176
Соколова Л.В., Целік В.В.
РОЛЬ І ЗАДАЧІ БЕНЧМАРКІНГУ У КОНКУРЕНТНІЙ РОЗВІДЦІ………………… 179
8
УКРАЇНА-ЄС: ЦИФРОВІ ІННОВАЦІЇ ДЛЯ ЗМІН
у межах реалізації Міжнародного проєкту
Еразмус+ Жан Моне Модуль
«Ukraine-EU: Digital innovations
making connections 4 changes»
(Erasmus Jean Monnet Module #101047751-EUDI4C)
Kolupaieva I.V.
DIGITAL TRANSFORMATION TOWARDS A CIRCULAR ECONOMY:
EUROPEAN EXPERIENCE………………………………………………………………… 183
Ovsiuchenko Y.V., Boichenko M.Y.
SIMPLIFYING BLOCKCHAIN NETWORKS WITH MANAGED SERVICES: A
LOOK AT AMAZON MANAGED BLOCKCHAIN IN BUSSINES PROCESS
MANAGEMENT………………………………………………………………………………. 185
Polozova T.V., Sheiko I.A., Ryzhyi V.M.
MODELING OF DIGITAL AND IT DEVELOPMENT IN EU COUNTRIES…………… 188
Курденко О.В., Марченко Р.О.
ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ З ВІДНОВЛЮВАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ: ДОСВІД
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ДЛЯ УКРАЇНИ…………………………………………… 191
Мурзабулатова О.В., Нуреддін Хуссейн Хашем
БІЗНЕС-ЕКОСИСТЕМА ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ
ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ………………………………. 194
Перепелюкова О.В.
ЦИФРОВІЗАЦІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ЯК
ДЕТЕРМІНАНТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ
ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ…………………………………………………………. 197
Помогалова Н.В., Полозов М.О.
ВПЛИВ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА СУЧАСНІ РИНКИ ТА
БІЗНЕС-МОДЕЛІ……………………………………………………………………………. 200
Прібильнова І.Б., Дзівінська А.С.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У ГЛОБАЛЬНІЙ
ЛОГІСТИЦІ ТА ПОСТАЧАННІ ТОВАРІВ……………………………………………… 203
Прібильнова І.Б., Терентьєва Т.Р.
ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ НА СУЧАСНУ ЕКОНОМІКУ……………… 206
Романенков Ю.О., Вешкін Є.П.
ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ З РОЗВИТКУ «РОЗУМНИХ МІСТ»
ДЛЯ УКРАЇНИ……………………………………………………………………………….. 209
Романенков Ю.О., Доліна К.А.
ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ АНАЛІТИКИ……………………... 212
Руденко Д.О., Краснянська В.В.
АДАПТАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА ДО ЦИФРОВОГО СЕРЕДОВИЩА В
КОНТЕКСТІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ……………………………... 215
Шейко І.А., Ткаченко А.Г.
АДАПТАЦІЯ ФІРМ ДО ЦИФРОВИХ ІННОВАЦІЙ: ОРІЄНТАЦІЯ В НОВОМУ
ЕКОНОМІЧНОМУ ЛАНДШАФТІ………………………………………………………... 217
Шейко І.А., Худяков Д.Л., Степаненко Р.Д.
ЕЛЕКТРОННА ТОРГІВЛЯ В КРАЇНАХ ЄС ТА В УКРАЇНІ: ТЕНДЕНЦІЇ
РОЗВИТКУ, РИЗИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ……………………………………………... 220
Шейко І.А., Петренко Д.А., Кондрашов І.Є.
КІБЕРСТІЙКІСТЬ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
ПІДПРИЄМСТВ……………………………………………………………………………… 223
Явтушенко В.М., Шейко І.А., Твердохлібов М.В.
АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ОНЛАЙН-ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄС
ТА В УКРАЇНІ………………………………………………………………………………... 226
9
Du Hanyu,
PhD student,
Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics
CONTEMPORARY EDTECH BUSINESS MODELS
In the rapidly evolving landscape of education, understanding contemporary

EdTech business models is paramount for stakeholders in the field. With technology
becoming increasingly intertwined with learning, EdTech companies are continually
innovating their revenue strategies to cater to diverse educational needs. Whether
through subscription models, freemium offerings, B2B solutions for institutions, or
data-driven analytics, staying updated on the latest trends and adaptations in EdTech
business models is essential for educators, entrepreneurs looking to harness the full
potential of technology to enhance teaching and learning experiences in the 21st
century.
The goal of this short paper is to provide an insightful overview and analysis of
the contemporary EdTech business models, shedding light on the evolving strategies
employed by educational technology companies to deliver value, generate revenue,
and impact the education sector.
Nowadays the EdTech is popular topic and there are scientists and practitioners
who studied it, such as Karlsson F., Horn M. B., Staker H., Christensen C. M.,
Dillahunt T. R., Wang B., Teasley S. D. and others.
As described in [1], the global education technology market size was estimated
to be valued at USD 89,49 billion in 2020, and it is expected to reach USD
483,42 billion by 2028, growing at the rate of 19,9 %.
An EdTech business model refers to the strategic framework and approach that
educational technology companies employ to develop, deliver, and monetize their
products or services in the context of the education industry. EdTech, or educational
technology, encompasses a wide range of digital tools, platforms, and solutions
10
designed to enhance and support teaching and learning processes [2]. These business
models dictate how these companies create value for their customers, whether they
are students, teachers, educational institutions, or lifelong learners, and how they
generate revenue to sustain and grow their operations.
The analysis of contemporary researches [1; 3-5] helps to summarize the
EdTech business models. So, common EdTech business models given in the Table 1.
Table 1 – Contemporary EdTech Business Models*

Business Model Description Examples
Type
Subscription Model Companies offer access to their educational Coursera,
content or services through subscription-based LinkedIn Learning
platforms, where users pay regular fees (e.g.,
monthly or annually) to access a catalog of
courses, resources, or tools.
Freemium Model This model allows users to access a basic version Duolingo
of an EdTech product for free, while premium
features or content are offered at a cost. Users can
experience the value of the product before
deciding to pay for additional features.
Pay-Per-Course In this model, users pay for individual courses or Massive Open Online
Model learning modules, rather than subscribing to a Courses (edX)
platform.
B2B (Business-to- EdTech companies may target educational Learning management
Business) Model institutions and sell their products and services to systems, institutional
schools, colleges, or other entities on a contract software solutions
basis. (Instructure Canvas)
B2C (Business-to- Some EdTech companies cater directly to Language learning
Consumer) Model individual learners, offering educational products apps (Rosetta Stone)
and services for purchase, such as language
learning apps.
Hybrid Model This approach combines multiple revenue -
streams, often using a combination of
subscription and pay-per-course models, to cater
to different user segments and needs.
Advertising and Certain EdTech platforms offer free educational -
Sponsorship Model content and monetize through advertising or
sponsorship agreements, displaying ads to users
or partnering with organizations to fund their
educational initiatives.
Corporate Training EdTech companies provide training and
and Professional development solutions to businesses and
Development corporations to enhance the skills and knowledge
of employees.
*Developed by author on the [1; 3-5]
11
These business models are adapted and refined to suit the specific needs of the
target audience, the nature of the educational technology, and the overall business
strategy of the company.
In conclusion, the landscape of contemporary EdTech business models is both
dynamic and transformative, reflecting the evolving needs and opportunities in the
field of education. Educational technology companies have harnessed the power of
digital innovation to create a wide array of business models, catering to the diverse
demands of learners, educators, and institutions. Whether through subscription-based
access, freemium offerings, pay-per-course structures, B2B solutions, or direct-to-
consumer approaches, these business models are not only reshaping how education
service is delivered but also how it is monetized. The fusion of technology and
education continues to open new avenues for educational services delivering.
References
1. Pereira D. EdTech Business Model. Ottawa: The Business Model Analyst.
2021. 78 p.
2. Karlsson F. Business Model Value in EdTech: A single case study on a
Swedish startup Stockholm: KTH Royal Institute of Technology. 2022. 27 p.
3. Horn M. B., Staker H., Christensen C. M. The rise of K-12 blended learning.
Clayton: Christensen Institute for Disruptive Innovation. 2013. 18 p.
4. Christensen C. M., Horn M. B., Staker H. Is K-12 blended learning
disruptive? An introduction of the theory of hybrids. Clayton: Christensen Institute
for Disruptive Innovation. 2013. 48 p.
5. Dillahunt T. R., Wang B., Teasley S. D. Balancing student privacy and
personalized learning in the age of big data. Educational Technology & Society,
2014. 17(2). P. 153-167.
12
Го Сяоцін,
здобувач,
Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця
ORCID: https://orcid.org/ 0000-0003-2804-2918
ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ МЕТА-МЕНЕДЖМЕНТУ ПРИ

ФОРМУВАННІ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
ПІДПРИЄМСТВОМ
Комплексна технологія управління об’єднує всі компоненти управлінських

технологій в єдину узгоджену систему для досягнення стратегічної мети та
тактичних цілей підприємства [1]. Інтеграція полягає в тому, щоб усі технології
управління функціонували разом шляхом передачі інформації через певний
інтерфейс, і замість того, щоб мати різні управлінські технології, в організації
функціонує лише одна комплексна технологія управління, яка впроваджується та
ефективно підтримується в усій організації [2].
Комплексну технологію управління підприємством необхідно
впроваджувати як стратегічну програму підвищення ефективності, узгоджену зі
стратегією організації, а не лише як набір інструментів і методів, призначених
для поєднання процедур і документів. Це зумовлює доцільність застосування
філософії мета-менеджменту при формуванні комплексної технології
управління підприємством.
Мета-менеджмент – це управління різними підсистемами на вищому рівні
абстракції та логіки. Він базується на системному підході, але виходить за
рамки управління окремими підсистемами і спрямований на холістичне
управління усією системою на мета-рівні. Мета-менеджмент інтеграції
управлінських технологій у єдину систему характеризується такими
положеннями [3]:
13
1. Бачення бізнесу з позиції зацікавлених сторін, а не конкурентів. Мета-
менеджмент визначає зацікавлені сторони як головний центр діяльності
підприємства. Кожна зацікавлена сторона має однакове значення для підтримки
життєздатності підприємства, і стратегічні імперативи підприємства повинні
визначатися потребами та очікуваннями зацікавлених сторін.
2. Підсистеми у складі інтегрованої системи забезпечують підтримку її
функціонування.
3. Двоконтурне навчання. Навчання за подвійним циклом, на відміну
від одноконтурного навчання, передбачає не лише виявлення і виправлення
помилок, а й внесення модифікацій у цільові параметри. Процес навчання
необхідний для постійного вдосконалення і довгострокового виживання
бізнесу.
Вважаємо за доцільне доповнити перше положення збалансуванням цілей
стейкхолдерів і цілей стійкого розвитку, що є одним з пріоритетів для сучасних
підприємств, а друге – необхідністю підпорядкування цілей індивідуальних
управлінських технологій цілям функціонування комплексної технології
управління підприємством (рис. 1).
МЕТА-РІВЕНЬ
- визначення категорій стейкхолдерів та їхніх цілей

- узгодження цілей стейкхолдерів із цілями сталого розвитку
підприємства
- визначення переліку індивідуальних технологій управління
для подальшої інтеграції у комплексну технологію
ОБ’ЄКТНИЙ РІВЕНЬ
- трансформація цілей у положення функціонування комплексної технології управління;
- розробка інтегрованих процесів, процедур, операцій;
- визначення критеріїв оцінки ефективності комплексної технології управління
РІВЕНЬ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ
- координація цілей, ресурсів, документації індивідуальних управлінських технологій;
- забезпечення належного функціонування комплексної технології управління
Рисунок 1  Формування комплексної технології управління підприємством на

основі концепції мета-менеджменту
Джерело: складено автором
14
Відповідно до постулатів мета-менеджменту, інтеграція індивідуальних
управлінських технологій починається з вищого рівня, на якому визначаються
зацікавлені сторони та їхні вимоги, що узгоджуються із цілями сталого
розвитку підприємства. На другому рівні бізнес-стратегія, орієнтована на
визначені вимоги і цілі, трансформується у положення побудови комплексної
технології управління підприємством. На третьому рівні відбувається
імплементація комплексної технології.
Отже, процес інтеграції управлінських технологій має починатися на
мета-рівні, а комплексна технологія управління підприємством має бути
вбудованою в стратегію організації.
Застосування мета-менеджменту при інтеграції індивідуальних
технологій управління сприятиме ефективній інституціоналізації комплексної
технології. Нездатність вирішити питання інтеграції технологій на мета-рівні
може призвести до відсутності сполучення стратегічних та операційних
процесів.
Перелік джерел посилання

1. Karapetrovic S., Jonker J. Integration of Standardized Management Systems:
Searching for a Recipe and Ingredients. Total Quality Management and Business
Excellence. 2003. No 14. P. 451-459. doi.org/10.1080/1478336032000047264.
2. Khanna H., Laroyia S. C., Sharma D. D. A survey on Indian Experience on
Integrated Management Standards (IMS). International Journal for Quality research.
2009. Vol.3. No. 3. Р. 1-11.
3. Asif M., de Bruijn E.J., Fisscher O.A.M., Searcy C. Meta-management of
integration of management systems. TQM Journal. 2010. No 22. P. 570-582.
15
Гришко С.В.,
к.е.н., доцент кафедри економічної кібернетики
та управління економічною безпекою,
Харківській національній університет радіоелектроніки
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7286-413X
Куриленко В.А.,
здобувач,
ORCID: https://orcid.org/0009-0000-1618-0614
КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ПІДГРУНТТЯ АДАПТАЦІЇ БІЗНЕСУ

ДО ТУРБУЛЕНТНОСТІ СЕРЕДОВИЩА
Сьогодні робота українських підприємств супроводжується важкими

випробуваннями воєнного часу. Військова агресія рф є екзистенційним
викликом для всього українського суспільства, вона спричиняє руйнівні
наслідки прямого та непрямого характеру у різних сферах. Під ударом
опинилось і бізнес-середовище, яке перейшло в стан непередбачуваної
невизначеності, тобто турбулентності [1].
Для того, щоб утримати бізнес в життєздатному стані в таких умовах,
організації вносять зміни у свій стиль управління, роблять його більш гнучким,
що допомагає приймати ефективні рішення та оперативно реагувати на
неочікувані кризові ситуації. Важливими для підприємств стають питання
впровадження швидких змін, перегляду класичних систем і впровадження
нових моделей управління бізнесом. Виконання цих задач неможливе без змін,
спрямованих на збереження та розвиток кадрового потенціалу підприємств [2].
Кадровий потенціал є одним з видів людського потенціалу, який
представляє здатність людей самовдосконалюватися через освіту, тренування,
практику та досвід, щоб збільшувати свої можливості до розвитку здібностей та
навичок [3]. Кадровий потенціал містить сукупність умінь та навичок
працівників, які потенційно можуть бути використані в різних сферах бізнесу.
16
До напрямків управління кадровим потенціалом можна віднести: розробка
комплексної системи управління кадровим потенціалом; розробка стратегії
стимулювання працівників та забезпечення соціальних гарантій; визначення
вимог до персоналу з позицій розвитку бізнесу; вибір методів залучення,
використання та збереження персоналу; створення програми розвитку та
навчання працівників; залучення працівників до участі в управлінні тощо [4].
В умовах турбулентного середовища фокус менеджменту зміщується з
розвитку на виживання, і може здатись, що розвиток кадрового потенціалу не
на часі. Але це не так, оскільки кадровий потенціал створює підґрунтя для
адаптації бізнесу до роботи в умовах непередбачуваної невизначеності.
Важливим завданням кадрової політики стає, перш за все, розробка
адаптивного підходу до забезпечення потреб бізнес-процесів у персоналі,
підтримка продуктивності праці на потрібному рівні та оновлення системи
мотивації. Також слід враховувати, що проблеми безпеки на робочому місці
виходять на рівень національної безпеки та набувають глобального значення. Їх
вирішення стає одним з основних мотиваційних факторів для працівників.
Безпекові питання в таких умовах мають комплексний характер, поєднуючи:
 фізичну безпеку працівників в робочому та особистому середовищі,
 юридичну безпеку співробітників та роботодавців, яка пов'язана з
оформленням їх відносин та їх взаємних обов'язків,
 фінансову безпеку співробітників, які мають забезпечувати своє життя
в надскладних та ризикових обставинах, а також – роботодавців, які працюють
в умовах звужених можливостей та втрати цілих напрямів діяльності.
Забезпечення максимально можливої підтримки працівників є важливим
фактором їх мотивації в таких умовах. Підтримка може містити додаткові
заохочення, на кшталт психологічної підтримки, гнучкого графіку роботи,
впровадження системи ротації персоналу, фінансових бонусів, можливості
отримання місця проживання, компенсацію оренди тощо. Нестандартні
адаптаційні підходи до управління персоналом в умовах турбулентності
можуть не лише забезпечити виживання підприємства, але й сприяти
17
зміцненню його кадрового потенціалу. Кадровий потенціал є важливим
активом для бізнесу, особливо в умовах турбулентності, оскільки він:
 допомагає бізнесу адаптуватися до турбулентності: компетентні, гнучкі
та навчені співробітники можуть швидко пристосовуватися до нових умов;
 стає джерелом ідей та інновацій завдяки творчому об'єднанню людей із
різним досвідом та перспективами;
 дозволяє виявляти та розвивати лідерські якості внутрішніх кадрів, що
забезпечує швидку появу ефективних лідерів, які можуть керувати змінами;
 сприяє сталому розвитку та відновленню бізнесу після негативних
подій (континуїтету), надаючи фундамент для бізнес-операцій в умовах змін;
 сприяє мобільності та гнучкості, бо співробітники можуть працювати в
різних ролях та в географічно різних місцях, в залежності від потреб бізнесу;
 компетентний та вмотивований персонал зазвичай більш
продуктивний, що дозволяє бізнесу досягати кращих результатів навіть під час
турбулентності.
Загалом, кадровий потенціал в умовах турбулентності допомагає бізнесу
адаптуватися до змін, розвивати нові можливості та забезпечувати стабільність
діяльності. Але це вимагає гнучкості та адаптивності, врахування широкого
спектру факторів та ризиків, пов'язаних із змінами бізнес-середовища.

1. Mufudza T. Dynamic strategy in a turbulent business environment. Strategic
Management-a Dynamic View, 2018. DOI:10.5772/intechopen.81250.
2. Балановська Т. І., Михайліченко М. В., Троян А. В. Сучасні технології
управління персоналом: навч. посіб. Київ: ФОП Ямчинський О. В. 2020. 466 с.
3. Vernon D. Human potential: Exploring techniques used to enhance human
performance. Routledge, 2009. 280 p.
4. Бєлоусова Є. В. Механізми формування та реалізації кадрового
потенціалу державної служби: дис. ... канд. держ. упр: 25.00.02 /
Національний університет цивільного захисту України. Харків, 2021. 225 с.
18
Гуца О.М.,
к.т.н., доцент, доцент кафедри програмної інженерії
та інтелектуальних технологій управління,
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
ORCID: http://orcid.org/0000-0002-0194-0315
Ігуменцева Н.В.,
к.е.н.,доцент, доцент кафедри економічної кібернетики
ORCID: http://orcid.org/0000-0003-4103-404X
ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА
Процес впровадження процесно-орієнтованого підходу до управління

підприємством [1] стосовно формалізації умовно можливо розділити на два
етапи:
 скажімо так, «теоретичну», достатньо формалізовану частину, яка
включає у себе формування команди впровадження, вибір програмного
забезпечення, розробку систем бізнес-процесів, KPI та мотивації персоналу;
 та найскладнішу і практично не формалізовану частину – власне
впровадження розроблених регламентів бізнес-процесів, системи KPI та
мотивації персоналу.
Діаграма процесу «Впровадження системи управління бізнес-процесами»
в нотації IDEF0 [2], що є інструментарієм методології SADT [3], зображено на
рисунку 1.
Процес містить наступні функціональні блоки:
19
Рисунок 1 – Діаграма процесу «Впровадження системи управління бізнес-
процесами»
 складання плану заходів, у якому згідно до бажання власника

(керівника) підприємства силами виконавців з команди впровадження з
використанням обраного програмного забезпечення складається план заходів
щодо впровадження системи управління бізнес-процесами, призначаються та
мотивуються власники бізнес-процесів, які мають здійснювати повсякденне
управління та відповідають за його результати;
 навчання персоналу, у якому згідно до плану заходів, системи KPI та
мотивації персоналу і регламентів бізнес-процесів силами виконавців з команди
впровадження та власників бізнес-процесів з використанням обраного
програмного забезпечення персонал підприємства проходить навчання щодо
впровадження системи управління бізнес-процесами. Також виконання цього
модулю може бути ініційовано змінами та уточненнями, які було виявлено у
ході виконання інших функціональних модулів;
20
 впровадження системи управління, у якому згідно до плану заходів,
системи KPI та мотивації персоналу і регламентів бізнес-процесів силами
виконавців з команди впровадження, власників бізнес-процесів та навченого
персоналу підприємства з використанням обраного програмного забезпечення
на підприємстві впроваджується системи управління бізнес-процесами. Також
виконання цього модулю може бути ініційовано змінами та уточненнями, які
було виявлено у ході виконання інших функціональних модулів.
Для виконання плану заходів (або «action plan») пропонується
акцентувати увагу на наступних аспектах:
1. Акцент на людський фактор. У будь-якій соціальній системі, якою є і
підприємство, головним рушійним фактором будь-яких змін є людина.
2. Зміни зверху. Будь-які зміни завжди несуть у собі стрес, тому зміни на
підприємстві повинні починатися з вищої керівної ланки.
3. Залучення кожного рівня підприємства. Зміни мають бути адаптовані
для кожного рівня підприємства.
4. Формалізація всіх процесів та змін. Вся процедура змін має бути
максимально формалізована, щоб не з'явилися різночитання.
5. Формування почуття причетності. Необхідно сформувати почуття
причетності до змін у кожного співробітника підприємства.
6. Створення ефективних каналів комунікації.
7. Змінюйте корпоративну культуру. Все те, що не сприяє змінам, має
бути змінено або навіть видалено.

1. ДСТУ ISO 9000:2015 Системи управління якістю. Основні положення
та словник термінів (ISO 9000:2015, IDT). Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. 45 с.
2. David A. Marca and Clement L. McGowan. SADT: structured analysis and
design technique. McGraw-Hill, Inc., USA. 1987. 392 p.
3. Integration Definition For Function Modeling (IDEF0). Draft Federal
Information Processing Standards Publication. 1993. 183. December 21.
21
Довгопол Н.В.,
Гуца О.М.,
к.т.н., доцент кафедри програмної інженерії
та інтелектуальних технологій управління,
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
ФОРМУВАННЯ КОМАНДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЦЕСНО-

ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Впровадження процесно-орієнтованого підходу – це проєкт [1]. І

керувати саме цим проєктом може лише перша особа підприємства. Жодні
заступники – ні перші, ні останні цього зробити не зможуть, це підтверджено
досвідом тисяч провалених проєктів.
Починаючи проєкт перша особа повинна усвідомлювати, що доведеться
виділяти значну частину свого робочого часу для активної участі в ньому.
Якщо керівники та співробітники підприємства не будуть відчувати особисту
зацікавленість керівника, то, як знову ж таки показує досвід, проєкт виявиться
невдалим.
Перелік завдань, які необхідно вирішувати керівнику проєкту:
 мотивація персоналу організації, демонстрування особистої
зацікавленості в проєкті;
 участь у постановочних нарадах команди впровадження проєкту;
 оперативний аналіз матеріалів, що розробляються;
22
 оперативний контроль діяльності керівників підрозділів та команди
впровадження;
 поетапний контроль за виконанням проєкту;
 аналіз результатів проєкту та відповідний йому перерозподіл функцій
підрозділів, ресурсів, відповідальності та повноважень керівників;
 забезпечення команди впровадження необхідними ресурсами.
Що таке «команда впровадження» [2]? Йдеться про підрозділ
(найпоширеніша назва – «відділ якості») – інструмент першої особи
підприємства для впровадження процесно-орієнтованого підходу та
подальшого супроводу впровадженого підходу у вигляді системи підтримки
прийняття рішень.
Діаграма процесу «Формування команди впровадження» в нотації
IDEF0 [3], що є інструментарієм методології SADT [4], зображено на
рисунку 1.
Рисунок 1 – Діаграма процесу «Формування команди впровадження»

в нотації IDEF0
23
 розробка положення щодо відділу якості, у якому згідно до бажання
власника (керівника) підприємства та знань експертів-консультантів силами
персоналу підприємства розробляється положення щодо обов’язків та
повноважень відділу якості;
 набір кандидатів до команди впровадження, у якому згідно до бажання
власника (керівника) підприємства та положення щодо відділу якості за участі
експертів-консультантів і персоналу підприємства проводиться набір
кандидатів до команди впровадження (штату відділу якості);
 навчання команди впровадження, у якому згідно до бажання власника
(керівника) підприємства та положення щодо відділу якості силами експертів-
консультантів проводиться навчання співробітників підприємства, що відібрані
до команди впровадження (штату відділу якості).
Начальник відділу підпорядковується безпосередньо керівнику
організації. Йому необхідно мати один рівень із власниками процесів –
керівниками підрозділів підприємства.

1. Mayer R.J., DeWitte P.S. Delivering Results: Evolving BPR from Art to
Engineering. In: Elzinga, D.J., Gulledge, T.R., Lee, CY. (eds) Business Process
Engineering. Springer, Boston, MA. 1999. 54 p. doi:10.1007/978-1-4615-5091-4_5.
2. ДСТУ ISO 9000:2015 Системи управління якістю. Основні положення
та словник термінів (ISO 9000:2015, IDT). Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. 45 с.
3. Integration Definition For Function Modeling (IDEF0). Draft Federal
Information Processing Standards Publication. 1993. 183. December 21.
4. David A. Marca and Clement L. McGowan. SADT: structured analysis and
design technique. McGraw-Hill, Inc., USA. 1987. 392 p.
24
Кирій В.В.,
ORCID: https://orcid.org/ 0000-0002-2537-264X
Брюхно О.В.,
здобувач,
УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЕНЕРГЕТИКИ В

КРИЗОВИХ УМОВАХ
Перед сучасними керівниками підприємств стоїть складне завдання

пошуку найбільш ефективних методів управління персоналом, максимальне
використання його потенціалу для забезпечення успішної роботи, підвищення
конкурентоспроможності підприємства і прибутку, особливо в період воєнного
стану. Більшість підприємств енергетики потребують зважених управлінських
дій, оскільки даний вид діяльності є найвразливішим у воєнний час.
Професійне управління персоналом реалізується шляхом навчання, з
використанням досвідчених наставників, експертів та менеджерів, зокрема у
сфері енергетики. Цей процес передбачає цілеспрямовану організацію та
систематичне проведення навчання персоналу, яке спрямоване на освоєння
знань, умінь, навичок і методів спілкування [1]. Розвиток професійності та
майстерності працівників є окремим і важливим елементом системи управління
персоналом. Серед найбільш поширених методів є: практичне навчання,
тестування, допомога інструктора тощо. Визначення найкращого методу
навчання для співробітників потребує ретельного обмірковування та
планування, а особливо в період воєнного часу.
Формування трудового потенціалу відіграє вкрай важливу роль, адже
система управління описує комплексний підхід до підтримки та покращення як
25
фізичного, так і психологічного благополуччя працівників. На практиці,
підприємства, які обслуговують велику кількість клієнтів і орієнтуються на
якісні послуги, закріплюються на ринку та розвиваються протягом тривалого
часу шляхом забезпечення добробуту людини (кінцевого споживача), як
головного пріоритету своєї діяльності.
Концепція «планування трудового потенціалу під час воєнного стану»,
представлена в [2, 3], передбачає кілька традиційних та специфічних, що
належать саме енергетиці, етапів планування (табл. 1).
Таблиця 1 – Концепція планування трудового потенціалу підприємств

енергетики під час воєнного стану
Назва етапу Структура
1.Оцінювання трудових потреб Доцільно визначати поточні і майбутні потреби в працівниках в
підприємства контексті кризової ситуації. Варто розглядати можливі втрати
працівників, зміни в потребах в обслуговуванні клієнтів.
2.Формування плану по Варто формувати покрокову стратегію найму нових
залученню працівників співробітників. Це можуть бути плани пошуку, відбору і
навчання нового персоналу. Також доцільно розглядати
можливість перерозподілу наявних працівників і їх подальшого
коучингу на допоміжні спеціальності.
3.Планування, та виділення У випадку, коли фізична присутність на робочому місці може
ресурсів для дистанційної бути обмеженою, варто розглядати можливості дистанційної
роботи роботи. Потрібно забезпечувати необхідні інструменти для
віддаленої праці.
4.Планування навчання та Варто проводити планування навчання та розвитку персоналу в
розвитку персоналу умовах кризи. Це може бути опанування нових навичок або
перекваліфікація для вирішення нових завдань.
5.Налагодження комунікації Необхідно проводити ефективну комунікацію з персоналом
щодо планів та процедур, пов'язаних з кризовою ситуацією.
Варто забезпечувати зрозумілу і актуальну інформацію.
6.Формування плану збереження Варто формувати плани збереження та заохочення персоналу в
працівників умовах кризи, щоб зберегти досвідчених працівників.
7.Оновлення та тестування Періодично слід оновлювати плани щодо формування
сформованих планів трудового потенціалу відповідно до змін у умовах кризи.
Джерело: узагальнено авторами на основі [2, 3]
Планування трудового потенціалу в кризових умовах допомагає

підприємствам адаптуватися до непередбачених обставин, забезпечуючи
стабільність діяльності та здатність вирішення проблем у мінливих умовах.
Трудовий потенціал підприємств сфери енергетики має специфічні риси,
що вимагає залучення до праці висококваліфікованих спеціалістів.
Підприємства здійснюють діяльність на високотехнологічному обладнанні, яке
26
потребує технічну кваліфікацію персоналу високого рівня. Працівники різних
рівнів повинні бути компетентними в обслуговуванні та ремонті цього
обладнання. Робота на енергетичних підприємствах пов’язана з ризиками,
особливо під час експлуатації електростанцій та мереж. Безпека на робочому
місці є надзвичайно важливою, працівники повинні дотримуватися
сформованих правил та процедур, що передбачені нормативно-правовими
актами. Крім того, персонал повинен бути готовим до швидкого реагування на
випадок аварійні ситуації.
Ураховуючи вищезазначене, пропонуємо виділити наступні актуальні
заходи для управління персоналом підприємств енергетики в кризових умовах:
 формування стратегії управління персоналом, що відповідає поточним і
майбутнім потребам у висококваліфікованих працівниках;
 планування і винайм співробітників, включаючи залучення іноземних
працівників в сфері енергетики Європейського Союзу;
 забезпечення навчання і тренінгів, для вдосконалення навичок і знань;
 дотримання стандартів безпеки і розвиток співробітництва.
Управління трудовим потенціалом енергетичних підприємств вимагає
поєднання технічних знань і управлінських навичок для забезпечення
безперебійності та ефективності діяльності в Україні.

1. Сиволап Л. А., Хавалиць С. С., Ніколаєнко Р. Б. Аналіз розвитку
персоналу підприємства в сучасних умовах господарювання. Ефективна
економіка. 2021. № 12. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=9732
(дата звернення: 21.10.2023).
2. Vande Griek O. H., Clauson M. G., Eby L. T. Organizational career growth
and proactivity: A typology for individual career development. Journal of Career
Development. 2020. V. 47, No. 3. рp. 344-357.
3. Wellbeing 2021 Global Mobility next big challenge. URL:
https://theresforum.com/wpcontent/uploads/2020/12/RES-Forum-WBN-Wellbeing-
Survey-Dec-2020.pdf (дата звернення: 15.10.2023).
27
Курденко О.В.,
старший викладач кафедри економічної кібернетики
ORCID : https://orcid.org/0000-0002-2127-230X
Дзівінська А.О.,
здобувач,
ORCID : https://orcid.org/0009-0000-9351-3080
МОДЕЛЮВАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
Моделювання глобальних економічних процесів є важливою складовою

аналізу та прогнозу світової економіки. Цей підхід дозволяє розглядати різні
аспекти економічного розвитку, враховуючи різноманітні фактори, такі як
торгівля, інвестиції, зміни валютних курсів та інші глобальні впливи.
Моделювання глобальних економічних процесів надає можливість
досліджувати різні сценарії розвитку подій та оцінювати їхні наслідки.
Однією з ключових складових моделювання глобальних економічних
процесів є створення математичних моделей, які відображають різні аспекти
економічного взаємодії на світовому рівні. Ці моделі можуть бути базовими для
аналізу та прогнозу таких явищ, як світовий ВВП, інфляція, зайнятість, торгівля
та інші. Моделі дозволяють враховувати велику кількість факторів і зв'язків між
ними, що допомагає краще розуміти та передбачати глобальні економічні
тенденції.
Важливим аспектом моделювання глобальних економічних процесів є
збір та аналіз статистичних даних, що дозволяє підтримувати та перевіряти
моделі. Збір і обробка великої кількості економічних даних, таких як ВВП
різних країн, торгівельний оборот, рівень безробіття, інфляція та інші, є
28
необхідною умовою для точного моделювання. Аналіз цих даних дозволяє
виявляти тенденції та залежності між різними економічними показниками.
Крім того, моделювання глобальних економічних процесів включає в себе
розгляд різних сценаріїв розвитку подій. Це дозволяє оцінювати наслідки
різних варіантів розвитку економічних процесів та розробляти стратегії
управління економікою в умовах невизначеності. Моделі можуть бути
сконструйовані таким чином, щоб враховувати ризики та можливість зміни
параметрів в разі зміни умов, що дозволяє приймати більш обґрунтовані
рішення та планувати економічну політику відповідно до реальних викликів та
можливостей. Розробка і вдосконалення таких моделей вимагає постійного
моніторингу економічних подій та адаптації до нових умов.
Моделювання глобальних економічних процесів є потужним
інструментом для розуміння та передбачення складних економічних явищ на
світовому рівні. Цей підхід допомагає аналізувати вплив різноманітних
факторів та розробляти стратегії для досягнення стійкого економічного
зростання та розвитку. Моделі та аналіз, що ґрунтуються на моделюванні,
можуть бути корисними для прийняття рішень як на рівні держав, так і на рівні
підприємств та громадян.

1. Воропай Н. Л., Герасименко Т. В., Кирилова Л. О. Економіко-
математичні методи та моделі: посібник. Одеса: ОНЕУ, 2018. 404 с.
2. Козак Ю. Г., Мацкул В. М. Математичні методи та моделі для
магістрантів з економіки. Практичні застосування: 2017. С. 254.
3. Горлачук В. В., Яненкова І. Г. Економіка підприємства. 2010. С. 42.
4. Лисенко О. І., Алєксєєва І. В. Дослідження операцій: конспект лекцій.
Київ: НТУУ «КПІ», 2016. 196 с.
29
Курденко О. В.,
Моісеєнко А. Ю.,
здобувач,
ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ АГЕНТНОГО МОДЕЛЮВАННЯ
Моделювання економічних процесів дозволяє краще приймати

управлінські рішення на рівні організації та всієї національної економіки.
Агентне моделювання один з актуальних способів цифрового моделювання
різних процесів. Тому буде важливим дослідити цей вид, виокремити його
особливі характеристики.
Агентне моделювання (агенто-орієнтоване моделювання, АОМ) –
відносно новий напрямок в імітаційному моделюванні, яке використовується
для дослідження децентралізованих систем, динаміка функціонування яких
визначається не глобальними правилами і законами (як в інших парадигмах
моделювання), а навпаки, коли ці глобальні правила і закони є результатом
індивідуальної активності членів групи [1, c. 17].
Мета агентних моделей – отримати уявлення про ці глобальних правилах,
загальну поведінку системи, виходячи з припущень про індивідуальну,
приватну поведінку її окремих активних об'єктів і взаємодії цих об'єктів в
системі [2].
30
Основними компонентами агентного моделювання є визначення
«агентів» (agents), середовища (environment) / простору (space) і правил (rules).
Інакше кажучи, агентна модель (і, власне, агентне моделювання) – це
сукупність агентів, які взаємодіють у певному середовищі / просторі відповідно
до деяких правил, визначених дослідником [3].
Зрозуміло, що агентами можуть бути фізичні особи, фірми, споживачі або
будь-які інші суб'єкти, що мають відношення до досліджуваної економічної
системи. АОМ вирізняється тим, що зосереджується на поведінці на мікрорівні
та на тому, як вона призводить до результатів на макрорівні, що дозволяє
вивчати складні, емерджентні економічні явища.
АОМ в економіці має кілька відмінних рис:
– неоднорідність: АОМ передбачає, що агенти є неоднорідними, з
різними характеристиками, поведінкою та вподобаннями;
– автономність: агенти в АОМ є автономними особами, що приймають
рішення. Вони роблять вибір на основі своїх внутрішніх правил, минулого
досвіду та взаємодії з іншими агентами, що дозволяє децентралізувати процес
прийняття рішень;
– взаємодія: АОМ наголошує на взаємодії між агентами, фіксуючи
динаміку того, як агенти впливають і реагують один на одного;
– адаптація: агенти в AОM адаптуються і повчаються на своєму досвіді. З
часом вони коригують свою поведінку на основі зворотного зв'язку, що
призводить до створення динамічних економічних систем, які розвиваються.
Найпоширенішою сферою економіки, де застосовуються АОМ, є
мікроекономіка і, зокрема, моделі ринків [4, 17]. Проте насправді, АОМ має
дуже широкий спектр застосувань в економіці, сприяючи нашому розумінню
різних економічних явищ. Деякі з найбільш важливих застосувань включають:
– ринкова динаміка: AОM використовується для моделювання попиту і
пропозиції, ціноутворення та ринкових структур;
31
– фінансові ринки: AОM може моделювати фінансові ринки для вивчення
динаміки цін на активи, торговельної поведінки та ринкової стабільності;
– ринки праці: в економіці праці ABM застосовується для вивчення
відповідності робочих місць, визначення заробітної плати та динаміки ринку
праці.
Агенто-орієнтоване моделювання швидко стає новим способом вивчення
економічних систем, що розвиваються. Воно дозволяє більш реалістично
представляти економічні явища, враховуючи неоднорідність і складні взаємодії
між агентами. Очікується, що зі збільшенням обчислювальних потужностей і
розробкою більш досконалих методів, застосування агентного моделювання в
економіці стане ще більш поширеним.

1. Уривський Л. О., Мошинська А. В., Осипчук С. О. Імітаційне
моделювання систем і процесів у телекомунікаціях : навч. посіб. Київ, 2022. 202 с.
2. Колбасинський С. С. Аналіз економіко-математичного апарату для
моделювання і прогнозування показників виконання державного бюджету та
макроекономічних показників. Економічний вісник Національного технічного
університету України «Київський політехнічний інститут». 2015. № 12. URL:
https://ev.fmm.kpi.ua/article/view/44169/40395
3. Грушецький А. М. Агентне моделювання: основні ідеї і перспективи.
Наукові записки. 2014. Т. 161. С. 21-27.
4. Axtell R. L., Farmer J. D. Agent-Based modeling in economics and finance:
past, present, and future. Journal of economic literature. 2022.
32
Курденко О. В.,
Моісеєнко Є. Ю.,
здобувач,
КОНКУРЕНЦІЯ В ЕКОНОМІЦІ ТА ЇЇ РОЛЬ У ГЕНЕРУВАННІ

НОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
У сучасному світі конкуренція в економіці відіграє важливу роль. Вона є

двигуном інновацій, змушує підприємства постійно вдосконалюватися,
знижувати ціни та платити достатньо високу зарплату, щоб утримати
працівників. Конкуренція стимулює інновації, які, у свою чергу, призводять до
генерації нової інформації. У цьому дослідженні ми розглядаємо роль
конкуренції в економіці та її вплив на генерацію нової інформації.
На початку дослідження необхідно охарактеризувати основні поняття, які
тут будуть розглянуті, а саме конкуренція та інформація.
Конкуренція – це ситуація, в якій хтось намагається виграти щось або
бути більш успішним, ніж інші. В економіці вона визначається як діяльність за
участю двох або більше фірм, в якій кожна фірма намагається змусити людей
купувати свої товари, віддаючи перевагу товарам іншої фірми. Наприклад,
пропонуючи різні товари, кращі пропозиції або в інший спосіб. Іншими
словами, це намагання підприємств бути лідерами у своїй галузі та збільшити
свою частку на ринку [1].
33
Стосунки конкуренції в економічній теорії поділяють на два основні
види: досконалу та недосконалу конкуренцію. Недосконала конкуренція
виявляється у трьох формах: олігополії, монополістичній конкуренції та ринку
чистої монополії [2].
Термін «інформація» є одним з найважчих для визначення в сучасній
науці. З ним зв'язано багато помилкових тлумачень, і багато оманливих
положень. Якщо казати про просте та зрозуміле визначення в економіці, то
інформація - це все те (дані, відомості, тощо), що допомагає управлінню [3].
Роль конкуренції в соціально-економічних процесах виражається в
наступному:
 ринкові сили, керовані конкуренцією, ефективно розподіляють
ресурси, допомагаючи визначити, що виробляється, як виробляється і для кого
виробляється;
 конкуренція впливає на ціни через взаємодію попиту та пропозиції.
Ціни на конкурентних ринках відображають відносний дефіцит товарів і
послуг, забезпечуючи ефективний розподіл ресурсів;
 конкуренція слугує каталізатором інновацій.
Надмірна конкуренція може призвести до нерівності, ринкових збоїв,
посилення стресу та тривоги. Досягнення балансу, який використовує
позитивні аспекти конкуренції, пом'якшуючи її негативні наслідки, є ключовим
питанням для політиків і суспільства.
Роль конкуренції в контексті створення нової інформації виражається в
тому числі через основні функції конкуренції, які були описані вище. До
прикладу, спонукання до інновацій генерує нову інформацію. На
конкурентному ринку компанії змушені шукати способи відрізнити себе від
своїх конкурентів, що призводить до розробки нових продуктів, послуг і
технологій. Ці інновації призводять до створення нової інформації та знань, чи
34
то через науково-дослідницьку діяльність, чи то через вдосконалення процесів,
чи то через абсолютно нові рішення.
У цифрову епоху конкуренція тісно переплітається з інформаційними
технологіями. Інформаційні технології не лише полегшують отримання та
поширення інформації, але й самі є продуктом конкуренції.
Отже, конкуренція є потужним рушієм інновацій та генерації знань в
економіці. Вона сприяє розвитку культури безперервного навчання, заохочує
компанії інвестувати в дослідження і розробки та заохочує обмін знаннями.
Оскільки технології продовжують розвиватися, а глобалізація поглиблює
ринкову інтеграцію, роль конкуренції у створенні нової інформації є більш
важливою, ніж будь-коли. Розуміння та використання динаміки конкуренції має
важливе значення для сприяння економічному зростанню та суспільному
прогресу.

1. Tomasetti B. What is competition in economics? Types of competition with
example. Invest in Solving Climate Change. Carbon Collective. URL:
https://www.carboncollective.co/sustainable-investing/competition (date of access:
25.10.2023).
2. Оверченко В. І., Мажак З. М., Софій М. І. Мікроекономіка: навч. посіб.
Івано-Франківськ, 2015. 348 с.
3. Шиян А. А. Економічна кібернетика: вступ до моделювання соціальних
і економічних систем: навч. посіб. Вінниця, 2007. 264 с.
35
Мороз М.Ю.,
здобувач,
ЗНАЧЕННЯ МОДЕЛЮВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В

УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
Людський капітал є найголовнішим нематеріальним активом організації,

водночас це складний елемент для управління.. Моделювання, прогнозування
та аналіз є важливими складовими в будь-якій системі менеджменту, оскільки
допомагають приймати оптимальні та ефективні рішення. Тому буде
актуальним дослідити роль моделювання в контексті управління людським
капіталом фірми.
Для того, щоб дати визначення поняттю «людський капітал» як
економічній категорії необхідно зауважити, що він існує в декількох рівнях:
індивідуальний, організаційний (корпоративний), та національний [1]. Ми
будемо розглядати саме організаційний рівень людського капіталу.
Людський капітал компанії (організації, підприємства) – це сукупність
знань, умінь і навичок співробітників підприємства, витрати на отримання яких
(через освіту, навчання всередині фірми тощо) можуть приносити з часом
прибуток. Варто зауважити, що первинним людським капіталом можна вважати
засновників підприємства та вище керівництво фірми.
36
Моделювання людського капіталу – це спеціалізований підхід, який
використовується у сфері управління людськими ресурсами та організаційного
менеджменту для розуміння, кількісної оцінки та оптимізації цінності робочої
сили в організації. Він передбачає використання даних, аналітики та різних
методів моделювання для прийняття обґрунтованих рішень щодо управління
людським капіталом.
Одним з компонентів моделювання людського капіталу є його оцінка.
Моделювання людського капіталу передбачає кількісну оцінку його атрибутів
шляхом збору та аналізу даних. Наприклад, Інститут PWC Saratoga пропонує
розраховувати додану вартість, створену людським капіталом, шляхом
віднімання всіх витрат підприємства (за винятком витрат на оплату праці та
компенсаційних виплат) з доходу з подальшим діленням отриманого результату
на кількість штатних співробітників підприємства [2]. Ця модель представлена
наступною формулою:
, (1)
де HCVA – вартість людського капіталу;

D – дохід підприємства;
OR – загальні витрати підприємства;
SRC – вартість робочої сили;
KSHC – кількість штатних робітників.
Також має місце експертний метод оцінювання людського капіталу. Цей
метод передбачає використання знань, досвіду та уявлень експертів або
фахівців з управління персоналом для оцінки та прийняття обґрунтованих
рішень щодо людського капіталу фірми. Крім того, з огляду на швидкий
розвиток штучного інтелекту, ймовірно, скоро він зможе набагато точніше
моделювати людський капітал на всіх рівнях, враховуючи навіть складні для
кількісного вираження складові.
37
Як би важко не було оцінювати та моделювати цей вид капіталу, але це
необхідно робити з огляду на такі причини:
1. Моделювання дозволяє організаціям планувати різні сценарії розвитку
робочої сили, враховуючи такі фактори, як розширення, відтік і зміни в галузі.
Моделюючи різні сценарії, організації можуть приймати більш обґрунтовані
рішення щодо кількості персоналу, вимог до навичок та розвитку талантів.
2. Організації можуть використовувати прогнозні моделі для виявлення
тенденцій і закономірностей у роботі співробітників. Ці моделі допомагають
розпізнавати високопродуктивних працівників, вирішувати проблеми з
продуктивністю, а також надавати цільовий зворотний зв'язок і коучинг.
3. Моделювання може визначити найбільш ефективні шляхи навчання та
навчальні програми для розвитку навичок. Це гарантує, що ресурси
інвестуються в навчання, яке відповідає цілям організації.
4. Моделювання може оцінити рентабельність інвестицій в людський
капітал.
Таким чином, моделювання відіграє багатогранну роль в управлінні
людським капіталом – від пошуку талантів до їх розвитку, управління
ефективністю та утримання. Подальші дослідження можуть бути присвячені
конкретним моделям людського капіталу, способам прогнозування його
розвитку та кібернетичним методам управлінням.

1. Мороз М. Ю., Мурзабулатова О. В. Особливості та значення людського
капіталу в менеджменті організації. Сучасні аспекти та перспективні
напрямки розвитку науки: матеріали V Міжнар. студент. наук. конф.,
м. Вінниця. 2023. С. 68-70.
2. Friman I. M., Friman E. M. Estimation of human capital as factor of increase
of profitability and level of competitiveness of industrial enterprise. Economy and
society. 2018. №. 18. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2018-18-80 (date of
access: 21.10.2023).
38
Носарєва А.Е.,
здобувач,
МОДЕЛЮВАННЯ ТА МАШИННЕ НАВЧАННЯ У МАРКЕТИНГУ
Машинне навчання – це наука про те, як навчити штучний інтелект діяти

і вчитися, як людина, а також організувати його роботу таким чином, щоб він
постійно самовдосконалювався на основі наданих йому даних.
Якщо спочатку комп'ютери застосовувалися лише для завдань,
розв'язання яких були відомі самій людині, то тепер вони частіше
використовуються для пошуку способів розв'язання задач, які не мають
алгоритму розв'язання або він невідомий. З цією метою і впроваджуються
технології штучного інтелекту, які дозволяють машинам аналізувати та діяти на
основі великих обсягів даних. А машинне навчання допомагає ШІ безперервно
вчитися, а, відповідно, покращуватися.
Маркетологи виконують безліч завдань, більшість із яких пов'язані з
сортуванням та аналізом великих обсягів даних. Якщо робити це самостійно, то
процес буде трудомістким і досить важким для людини. Технології дозволяють
працювати з величезними обсягами даних і не припускаються помилок. Це
технологія, яка самостійно може знаходити техніки та методи для вирішення
складних аналітичних завдань.
39
Machine learning враховує деталі та ризики, які неможливо визначити за
допомогою традиційних методів аналітики. Тепер маркетолог може наперед
дізнатися, хто з потенційних клієнтів хоче отримати додаткову інформацію,
придбати товар чи навпаки відмовитися від послуги. Головна перевага
машинного інтелекту полягає в ефективній обробці інформації та високій
швидкості. Його використання позбавить непотрібної рутини [1].
Машинне навчання має потенціал для революції в цифровому
маркетингу, надаючи маркетологам нові знання та інструменти для покращення
їх ефективності. Є різні способи, якими цифрові маркетологи можуть
використовувати машинне навчання для покращення своїх результатів:
Прогнозна аналітика – це потужний інструмент, який використовує
алгоритми машинного навчання для аналізу історичних даних і прогнозування
майбутніх результатів. Це може створювати цілеспрямовані та персоналізовані
маркетингові кампанії на основі даних і вподобань клієнтів.
Сегментація клієнтів – це поділ клієнтів на групи на основі їх поведінки
та інтересів. Алгоритми машинного навчання можуть аналізувати дані клієнтів
і розділяти клієнтів на групи, які з більшою ймовірністю реагуватимуть на
певні маркетингові кампанії.
Оптимізація контенту передбачає аналіз продуктивності різних типів
вмісту та використання цих даних для оптимізації майбутнього вмісту.
Алгоритми машинного навчання можна використовувати для аналізу
продуктивності різних типів вмісту, наприклад публікацій у блогах і оновлень у
соціальних мережах, щоб визначити закономірності та ідеї, які можна
використовувати для оптимізації майбутнього вмісту [2].
Електронний маркетинг є потужним інструментом для цифрових
маркетологів, а машинне навчання можна використовувати для створення
персоналізованих електронних кампаній на основі поведінки клієнтів.
Реклама в соціальних мережах – ефективний спосіб охопити широку
аудиторію. Алгоритми машинного навчання використовують для аналізу даних
40
соціальних медіа, щоб виявити шаблони та статистичні дані, які можна
використовувати для створення ефективніших рекламних кампаній у
соціальних мережах.
Чат-боти стають все більш популярними в цифровому маркетингу, і
машинне навчання можна використовувати для створення інтелектуальних чат-
ботів, які можуть надавати клієнтам персоналізовані рекомендації та допомогу.
Пошукова оптимізація (SEO) є важливою складовою цифрового
маркетингу. Алгоритми машинного навчання можуть аналізувати дані веб-
сайту та визначати фактори, що сприяють підвищенню рейтингу в пошукових
системах [3].
A/B-тестування – це потужна техніка, яка використовується в цифровому
маркетингу для порівняння двох версій веб-сторінки, електронної пошти,
оголошення чи інших цифрових активів, щоб визначити, яка з них
ефективніша. Алгоритми машинного навчання підвищують ефективність A/B-
тестування, аналізуючи великі обсяги даних і надаючи інформацію, яка може
допомогти оптимізувати маркетингові кампанії.

1. Рижик Н. Машинне навчання в маркетингу: навіщо і як
використовувати. Perfluence. URL: https://perfluence.net/blog/article/mashinnoe-
obuchenie-marketing (дата звернення: 29.10.2023).
2. 10 Ways to Use Machine Learning for Marketing in 2023. Analytics Vidhya.
URL: https://www.analyticsvidhya.com/blog/2023/03/machine-learning-for-
marketing/ (date of access: 29.10.2023).
3. Катуніна О. С., Гузенко О. Ю. Моделі машинного навчання в
маркетингових дослідженнях ринку продуктів харчування. Моделювання та
інформаційні системи в економіці: зб. наук. пр. ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім.
Вадима Гетьмана»; [редкол.: В. К. Галіцин (голов.ред.) та ін.]. Київ: КНЕУ,
2018. Вип. 95. С. 146-169.
41
Терентьєва Т.Р.,
здобувач,
МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ПОДАТКІВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ

РОЗВИТОК
Моделювання впливу податків на економічний розвиток є важливою

галуззю досліджень в економіці. Податки відіграють ключову роль у
функціонуванні будь-якої економіки, оскільки вони забезпечують фінансові
ресурси, необхідні для фінансування різних галузей економіки та соціальних
програм.
Основні аспекти моделювання включають аналіз впливу податкових
ставок на рівень економічної активності, споживчу поведінку, та прибутковість
підприємств. Високі податкові ставки можуть збільшити фінансове
навантаження на підприємства та споживачів, що може вплинути на рішення
щодо інвестицій, виробництва та споживання.
Моделювання також допомагає вивчити ефективність та справедливість
податкової системи. Це означає аналіз того, наскільки ефективно податкова
політика збирає фінансові ресурси та чи відповідає вона соціальним потребам
та цілям уряду.
Податкова система має значення не лише для уряду та економістів, але і
для громадян та бізнесу. Вона може стимулювати або гальмувати економічний
42
розвиток. Моделювання впливу податків допомагає розуміти, які зміни у
податковій політиці можуть мати найбільший вплив на громадян, підприємства
та економіку в цілому.
Одним із важливих аспектів моделювання є розгляд податкових винятків
і пільг. Вони можуть значно впливати на розподіл фінансових ресурсів та
стимулювати конкретні галузі або види діяльності. Моделювання допомагає
визначити, наскільки ці винятки ефективні та чи вони досягають поставлених
цілей.
Важливо також враховувати міжнародний аспект податків, оскільки
глобальні податкові структури можуть впливати на конкурентоспроможність
країни та притягувати інвестиції. Моделювання допомагає аналізувати
взаємодію податкових систем різних країн і розглядати можливості співпраці
для оптимізації податкових навантажень.
Одним із ключових аспектів моделювання впливу податків є розгляд
податкових стимулів для інновацій та інвестицій. Підприємства та інвестори
реагують на податкові стимули, такі як податкові кредити за дослідження та
розвиток або стимули для інвестицій у зелені технології. Моделювання може
допомогти оцінити, наскільки ефективні такі заходи та як вони сприяють
інноваційному розвитку економіки.
Податки також мають вплив на розподіл доходів в суспільстві.
Моделювання дозволяє аналізувати, як різні податкові політики впливають на
нерівність доходів. Важливо враховувати, чи допомагають податки зменшувати
нерівність та чи можливо вплинути на розподіл доходів за допомогою
податкових заходів.
Дослідження в галузі моделювання податків можуть також враховувати
інфляційний аспект. Зміни в податковій політиці можуть впливати на інфляцію
та купівельну спроможність громадян. Це має важливе значення для
центральних банків та урядів при прийнятті рішень щодо грошової політики.
43
На додачу до аналізу окремих податкових положень, моделювання також
дозволяє досліджувати довгострокові та кумулятивні ефекти податків на
економічний розвиток. Це означає, що можна розглядати, як податки
впливають на динаміку росту економіки протягом декількох років або навіть
десятиліть. Такий підхід допомагає приймати стратегічні рішення та
прогнозувати можливі наслідки податкової політики в майбутньому.
Таким чином, моделювання впливу податків на економічний розвиток –
це інструмент, який допомагає зрозуміти складні взаємозв'язки між податковою
політикою, економікою та суспільством. Воно є необхідним для розробки
ефективної та справедливої податкової стратегії, яка сприяє стійкому та
збалансованому економічному розвитку.
Усе це підкреслює важливість моделювання впливу податків на
економічний розвиток як інструмента для раціонального прийняття рішень у
сфері податкової політики. Враховуючи складність та множинні аспекти цієї
теми, моделювання допомагає зменшити невизначеність та підтримує
раціональний підхід до формулювання та реалізації податкових стратегій.

1. Іванова О. Податки і економічний розвиток: аналіз сучасних тенденцій.
Економіка і фінанси. 2017. С. 56-72.
2. Ковальчук В. Моделювання впливу податків на інвестиції в Україні.
Економічна наука. 2016. С. 78-93.
3. Грінченко С. Податки та їх вплив на розвиток малих та середніх
підприємств. Фінансова політика та практика, 2015. С.112-128.
44
Мурзабулатова О.В.,
Лова М.М.,
здобувач,
СУЧАСНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Визначення вартості підприємства включає аналіз його майнового

комплексу, який приносить дохід власникові. Під час цього аналізу
розглядається вартість всіх складових бізнесу, від земель та будівель до
нематеріальних активів. Додатково проводиться оцінка діяльності компанії, її
доходів минулого, теперішнього та майбутнього, а також потенціалу на ринку і
конкурентних переваг. Після аналітичного вивчення підприємство
порівнюється з подібними компаніями, що дозволяє точно встановити його
вартість як джерела прибутку.
Загалом до визначення вартості підприємства є багато підходів та
моделей які мають свої відповідні обмеження. Можливо також використання
декількох моделей одночасно для того, щоб отримати більш повну картинку
можливого розкиду оцінок вартості підприємства. Неповний перелік методів
наведено на рисунку 2.
Дохідний підхід базується на аналізі потенційних прибутків компанії у
майбутньому. Це потребує глибокого аналізу грошових потоків, що, у свою
чергу, дисконтується на сьогоднішній день. Основний виклик тут полягає в
потребі робити припущення щодо майбутнього діяльності компанії, ставок
дисконтування та інших параметрів.
45
Рисунок 2 – Підходи до оцінки вартості підприємства
Джерело: узагальнено авторами на основі [1-3]
Якщо намагатись уникати припущень щодо майбутнього,

використовуючи дані минулого, аналітик буде використовувати припущення,
що майбутнє буде схожим на минуле, що не завжди вірно. Ще одним важливим
обмеженням цих методів є використання припущення, що майбутні показники
матимуть стабільний характер. Таке припущення може призвести до
нерозуміння можливих коливань у вартості компанії, а також може спотворити
дійсну вартість підприємства, роблячи її або завеликою, або занадто низькою.
Затратний підхід оцінює вартість підприємства, виходячи з його активів
та зобов'язань. Цей метод часто підходить для компаній з обмеженим
потенціалом росту або для тих, що мають значну кількість матеріальних
46
активів. Однак, цей підхід може ігнорувати нематеріальну вартість, таку як
бренд або репутація.
Ринковий підхід намагається визначити вартість підприємства на основі
його порівняння з іншими аналогічними компаніями на ринку.
Використовуючи мультиплікатори, такі як P/E, цей метод може надати швидку
оцінку, але може бути нечутливим до унікальних особливостей самого
підприємства. Основною проблемою цих методів є їх непридатність для
застосування на слабко розвинених фондових ринках із невеликою кількістю
компаній. Хоча ці методи вимагають обмеженої інформації від аналітика,
оскільки багато припущень базуються на поведінці інших акторів ринку, це
може бути й їх слабкістю. Адже дії учасників ринку визначаються не тільки
ключовими показниками, але й короткостроковими впливами, такими як свіжі
новини.
Незалежно від обраного методу, важливо пам'ятати про численні чинники
та невизначеності, які можуть вплинути на оцінку. Це комплексний процес,
який вимагає глибокого розуміння бізнесу та ринкової динаміки.

1. Mercer C., Harms T. Business Valuation: An Integrated Theory, 3rd Edition.
Wiley, 2020. 512 p.
2. McKinsey & Company Inc., Copeland T., Koller T., Murrin J. Valuation:
Measuring and Managing the Value of Companies, 3rd Edition. John Wiley & Sons,
2000. 492 p.
3. Damodaran A. Investment valuation: tools and techniques for determining
the value of any asset. New Jersey: Wiley, John Wiley & Sons, 2012. 974 p.
47
к. е.н., доцент кафедри економічної кібернетики
Моісеєнко А.Ю.,
здобувач,
ВИДИ РИЗИКІВ В БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ
У динамічному та складному ландшафті бізнес-середовища глибоке

розуміння різних типів ризиків має важливе значення для успіху та стабільності
організацій. Розуміння цих ризиків необхідне кожному підприємцю та
менеджеру, а тому буде актуальним охарактеризувати основні види ризиків в
підприємницькій діяльності.
На початку необхідно надати визначення поняттю ризик. Ризик – це
економічна категорія в діяльності суб’єктів господарювання, пов’язана з
подоланням невизначеності, конфліктності в ситуаціях оцінювання, управління,
неминучого вибору [1].
Під час оцінки ризику слід враховувати три його головні елементи:
1) ймовірність отримання бажаного результату (удача);
2) ймовірність настання небажаних наслідків (невдача) під час вибору
альтернативи;
3) ймовірність відхилення від вибраної мети [2].
Підприємницька діяльність пов'язана з різними ризиками, які можуть
вплинути на діяльність компанії, її фінансовий стан та репутацію. Ці ризики
48
можуть відрізнятися залежно від галузі, розміру бізнесу та конкретних
обставин. Ось деякі загальні ризики, пов'язані з бізнесом:
 ринковий ризик: коливання на фінансових ринках можуть впливати на
інвестиції, ціни на акції та відсоткові ставки, впливаючи на активи та пасиви
компанії;
 кредитний ризик: ризик невиконання клієнтами або партнерами своїх
фінансових зобов'язань, що призводить до виникнення безнадійних боргів;
 ризик ланцюжка поставок: збої в ланцюжку поставок, такі як стихійні
лиха, геополітичні проблеми або проблеми з постачальниками, можуть
порушити виробництво і дистрибуцію;
 ризик репутації: негативне сприйняття громадськістю, часто
спричинене неетичною поведінкою, може зашкодити бренду компанії та її
довгостроковому успіху;
 стихійні лиха: Такі події, як землетруси, урагани або повені, можуть
пошкодити майно та порушити роботу фірми;
 геополітичний ризик: політична нестабільність, торговельні суперечки
та міжнародні конфлікти можуть впливати на глобальний бізнес. Цей вид
ризику неабияк актуальний для українського бізнес-середовища. З початку
повномасштабної війни українські фірми змушені працювати в неймовірних
умовах ризику та невизначеності.
Оцінка ризиків зазвичай потребує математичних розрахунків, але при
цьому складається з декількох кроків:
 ймовірність настання (низька, середня, висока);
 потенційна шкода для бізнесу (низька, середня, висока);
 необхідний матеріальний ресурс для ліквідації (низький, середній,
високий);
 часові витрати (незначні, помірні, значні);
49
 рівень готовності компанії протистояти виклику (низький, середній,
високий) [3].
На основі цих даних варто проранжувати ризики та розподілити існуючі
ресурси на їхнє вирішення, відповідно до пріоритетів вашого бізнесу.
Отже, в цій роботі були розглянуті основні, проте далеко не всі види
ризиків в підприємницькому середовищі. Подальші дослідження можуть бути
спрямовані на більш детальний розгляд кожного з ризиків та методів його
прогнозування і моделювання.

1. Ризикологія: конспект лекцій / упоряд. І. Б. Прібильнова. Харків, 2017.
55 с.
2. Reshetylo V., Fedotova Y. Uncertainty and risk: the relationship between
concepts and the specifics of decision making. Problems of systemic approach in the
economy. 2020. No. 3(77). URL: https://doi.org/10.32782/2520-2200/2020-3-41
(date of access: 29.10.2023).
3. Ризик у бізнесі: не залишаємо недомовок. YouControl. URL:
https://youcontrol.com.ua/articles/ryzyk-tse/.
4. Стешенко О. Д. Ризикологія: Навч. посібник. Харків: УкрДУЗТ, 2019.
180 с.
5. Калініченко З. Д. Ризик-менеджмент: навчальний посібник для
здобувачів спец. 051 «Економіка» та 073 «Менеджмент». Дніпро: ДДУВС, 2021.
224 с.
6. Управління банківськими ризиками: підручник / Л. О. Примостка,
І. В. Краснова, В. В. Лавренюк та ін. Київ: КНЕУ, 2018. 535 с.
50
Омаров Анвер Мурад огли,
здобувач,
ІНСТРУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
Умови функціонування соціально-економічних систем, що змінюються,

потребують удосконалення управлінського інструментарію шляхом розгляду
нових умов функціонування ринків і переосмислення інструментарію
управління економікою країни, підприємств, регіонів. Значне економічне
зростання в сучасних умовах можливе на основі забезпечення збалансованого
розвитку, що базується на інноваційно-інвестиційній моделі розвитку та
наявності підготовлених кадрів, здатних створювати інноваційні продукти.
При цьому економічна стійкість підприємств та економіки регіонів
залежить від їхньої здатності створювати та ефективно використовувати
інтелектуальний капітал, основу якого складають інформація та знання. У
сучасних умовах стійкість і ефективний розвиток підприємств та економіки
регіонів залежить від наявності висококваліфікованих кадрів, які є ключовим
фактором успіху, а актуальною проблемою є забезпечення балансу на ринку
праці та забезпечення економіки якісною робочою силою. Це досягається за
допомогою інструментів, які забезпечують ефективну взаємодію між ринками
наукових досліджень, освіти та праці [1-3].
Аналіз ринку праці повинен враховувати структуру промислового
комплексу регіону та його стратегічні цілі. Це пов'язано з тим, що модернізація
виробництва та впровадження інноваційних технологій призводять до зміни
попиту на ринку праці та підвищення вимог роботодавців до якості робочої
51
сили. Це, в свою чергу, впливає на вимоги до підготовки робочої сили на ринку
освіти.
З огляду на те, що деякі промислові комплекси регіонів були сформовані в
минулому і мають низький технологічний рівень, для підвищення їхньої
конкурентоспроможності необхідний перехід до інноваційно-інвестиційної
моделі розвитку економіки.
Інноваційний розвиток потребує дедалі нових і нових знань, більш
підготовленого і готового до сприйняття нових знань персоналу. З розвитком
інноваційної економіки зростає потреба в працівниках, які мають знання та
навички, необхідні для розробки та впровадження нових продуктів, послуг та
технологій. Розвинена науково-освітня сфера є важливим фактором
конкурентоспроможності та економічного розвитку країни. Вона забезпечує країну
кваліфікованими кадрами, які здатні розробляти нові технології, продукти та
послуги, а також підвищувати продуктивність праці. На сучасному етапі розвитку
економічна міць окремих господарюючих суб'єктів та економіки держави загалом
значною мірою визначається їхньою спроможністю до створення, використання та
примноження інтелектуального капіталу, основу якого становлять інформація та
знання. З цієї точки зору необхідно активізувати дослідження з питань
ефективного управління інтелектуальним капіталом господарюючих суб'єктів
різних рівнів.
У сучасному світі швидко розвиваються техніка і технології. Для
створення конкурентоспроможної продукції та підготовки
висококваліфікованих кадрів потрібні нові ідеї. Зовнішні умови, такі як освіта і
культура сприяють реалізації творчих можливостей особистості. Тому
актуальним завданням є пошук підходів, методик та технологій для реалізації
потенціалу, виявлення прихованих резервів особистості, управління її
креативністю та підвищенням результативності праці.
Гармонізація ринків праці та освіти – це процес, який включає в себе
наступні етапи:
 аналіз проблем на ринках праці та освіти з урахуванням умов
функціонування, специфіки економіки регіону. На цьому етапі необхідно
визначити, які проблеми існують на ринках праці та освіти, і як вони впливають
на співвідношення попиту та пропозиції на кадри;
52
 розроблення інструментарію визначення додаткової потреби у
підготовці кадрів. Цей інструментарій повинен дозволяти прогнозувати потреби
в кадрах на перспективу та визначати, які кадри необхідно готувати додатково;
 перспективне оцінювання потреби в кадрах підприємств регіону та її
коригування. На цьому етапі необхідно оцінити, які кадри будуть потрібні
підприємствам регіону в майбутньому, і внести необхідні корективи в освітню
програму;
 моніторинг стану ринку освіти регіону та аналіз його відповідності
потребам перспективного розвитку. На цьому етапі необхідно відстежувати
зміни на ринку освіти та оцінювати, чи відповідають вони потребам
перспективного розвитку.
Ефективність використання сучасних інструментів регулювання взаємодії
науки, освіти та бізнесу залежить від стратегії соціально-економічних
перетворень. Ця стратегія визначає потреби в наукових дослідженнях, освіті та
кваліфікованих кадрах. Тристороннє партнерство між наукою, освітою та
бізнесом є необхідним для розвитку економіки та суспільства, однак, його
реалізація є складною та потребує підтримки з боку держави. Для цього
необхідно коригувати законодавство та створювати сприятливі умови для
розвитку інтеграційних процесів.

1. Краус Н. М. Інноваційна економіка в глобалізованому світі:
інституціональний базис формування та траєкторія розвитку: монографія.
Київ: Аграр Медіа Груп, 2019. 492 с.
2. Бояринова К. О., Бацалай Т. М. Інтелектуальний капітал як інструмент
інноваційного розвитку підприємства. Проблеми системного підходу в
економіці. 2009. Т.4. № 12. URL: http://surl.li/mxdfz.
3. Перерва П. Г., Марчук Л. С. Інтелектуальний потенціал як економічна
категорія. Вісник НТУ «ХПІ». Серія: Економічні науки. 2018. № 15. С. 53-63.
4. Polozova T., Murzabulatova O., Ponomarov S., Pomohalova N. Management
of investment activity of the enterprise on the basis of economic value. International
scientific journal «Internauka». Series: «Economic Sciences». 2023. № 4.
https://doi.org/10.25313/2520-2294-2023-4-8777.
53
Полозов О.Б.,
здобувач,
МОНІТОРИНГ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В

КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Інновації в сучасному бізнесі відіграють ключову роль у забезпеченні

конкурентоспроможності підприємств. Інноваційна діяльність може включати в
себе впровадження нових технологій, розробку нових продуктів і послуг, а
також удосконалення бізнес-процесів. Однак разом з можливостями інновацій
виникають і ризики, зокрема в області економічної безпеки підприємства.
Моніторинг інноваційної діяльності в системі економічної безпеки
підприємства є важливим інструментом для аналізу, оцінки і контролю цих
процесів.
Проблематика моніторингу інноваційної діяльності та теоретико-
методичні аспекти забезпечення економічної безпеки підприємства висвітлено
у роботах багатьох авторів, серед яких І.М. Маціканич [1], С.М. Тютченко [2],
Т.В. Полозова, С.В. Степаненко, О.В. Мурзабулатова, С.В. Пономарьов [3] та
інші.
Моніторинг інноваційної діяльності – це систематичне збирання, аналіз
та оцінка інформації про всі аспекти інноваційного процесу на підприємстві.
Цей процес може включати в себе оцінку результатів досліджень і розробок,
54
впровадження нових технологій, витрати на інновації, а також оцінку впливу
інновацій на фінансовий стан підприємства.
Методи моніторингу інновацій можуть включати в себе аналіз
фінансових показників, аналіз конкурентного середовища, опитування клієнтів
і партнерів, а також внутрішні оцінки ефективності інноваційних проєктів.
Моніторинг інноваційної діяльності дозволяє підприємству визначити,
наскільки ефективно воно вкладає ресурси в інновації та вчасно виявити
проблеми і ризики, пов'язані з інноваційною діяльністю, і приймати відповідні
рішення. Моніторинг також дозволяє підприємствам реагувати на зміни в
зовнішньому середовищі, конкурентних стратегіях, бути більш гнучкими і
адаптивними до змін на ринку.
До основних етапів проведення ефективного моніторингу інноваційної
діяльності підприємства в контексті економічної безпеки слід віднести (рис. 1):
визначення мети і завдань моніторингу; вибір ключових показників
ефективності інновацій; оцінка впливу результатів інноваційної діяльності на
рівень економічної безпеки підприємства; впровадження системи збору та
аналізу даних; оцінка результатів та прийняття стратегічних рішень.
Етапи моніторингу інноваційної діяльності підприємства
Визначення мети і завдань моніторингу
Вибір ключових показників ефективності інновацій
Оцінка впливу результатів інноваційної діяльності на рівень

економічної безпеки підприємства
Впровадження системи збору та аналізу даних
Оцінка результатів та прийняття стратегічних рішень
Рисунок 1 – Основні етапи моніторингу інноваційної діяльності підприємства в

контексті економічної безпеки
Джерело: складено авторами
55
Для виконання цих завдань можуть використовуватися різні інструменти,
такі як бюджетування, балансовий метод, SWOT-аналіз, середньострокове та
довгострокове планування.
Таким чином, моніторинг інноваційної діяльності в системі економічної
безпеки підприємства є важливим елементом управління бізнесом в умовах
постійних змін зовнішнього середовища та адаптації до нових викликів.
Ефективне його проведення забезпечує конкурентоспроможність і стійкий
розвиток підприємства.
За допомогою проведення систематичного моніторингу підприємства
можуть ідентифікувати і використовувати інноваційні можливості, зменшити
ризики, пов'язані з інноваціями, і забезпечити стабільність своєї економічної
безпеки. Усе це робить моніторинг інноваційної діяльності підприємства
необхідним елементом його стратегічного управління та забезпечує його
стійкий розвиток в контексті економічної безпеки.

1. Маціканич І. М. Моніторинг інноваційної діяльності в економіці.
«Економічний розвиток і спадщина Семена Кузнеця»: матер. міжнар. наук.
конф., 31 травня-1 червня 2018 р.: тези доп. X.: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2018.
С. 99-100.
2. Тютченко С. М. Аналіз інструментів забезпечення економічної безпеки
підприємств. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету
внутрішніх справ. 2021. № 2. С. 713-720.
3. Polozova T., Stepanenko S., Murzabulatova O., Ponomarov S. Specific of
the creation and functioning of the financial and economic security system of
business entities. Український журнал прикладної економіки та техніки. 2023.
Том. 8. № 3. С. 70-77.
56
Овсюченко Ю.В.,
к. е. н., доцент кафедри економічної кібернетики
Гриценко А.О.,
здобувач,
ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЇ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Дослідження стратегії в ракурсі теорії організації є важливим етапом для

успішної реалізації стратегічного управління організацією. Дослідження
дозволяє зрозуміти та врахувати вплив зовнішніх чинників (економічних,
соціокультурних, політичних тощо) на організацію. Це важливо для адаптації
стратегії до змін у бізнес-середовищі. Аналіз конкурентного оточення та
управління конкурентними перевагами є важливими складовими стратегічного
управління.
Стратегія для організації є довгостроковим планом, спрямованим на
досягнення поставлених метою та завдань організації. Вона включає в себе
низку кроків, дій та рішень, спрямованих на оптимізацію ресурсів та
максимізацію результатів діяльності.
Стратегія визначає основні напрямки розвитку організації, включаючи
вибір ринкових сегментів, розробку продуктів або послуг, управління
ресурсами та персоналом, а також взаємодію з конкурентами та іншими
зацікавленими сторонами [1].
Важливо, що стратегія повинна бути гнучкою та адаптивною до змін у
зовнішньому середовищі, оскільки бізнес-середовище постійно еволюціонує.
57
Узгоджена та ефективно впроваджена стратегія дозволяє організації досягати
своїх стратегічних цілей, забезпечувати конкурентну перевагу та забезпечувати
стабільний розвиток.
Стратегія в контексті теорії організації розглядається як комплексний
набір довгострокових планів та дій, спрямованих на досягнення поставлених
метою та завдань організації. У цьому напряму, стратегія орієнтована на
створення оптимальних структур та процесів в організації з метою досягнення
конкурентної переваги та забезпечення ефективності функціонування.
Організації використовують стратегії для вирішення проблем та викликів, з
якими вони стикаються в динамічному бізнес-середовищі.
Одним із ключових аспектів стратегії в контексті теорії організації є
створення ефективних структур та процесів, які дозволяють організації
адаптуватися до змін в середовищі та досягати своїх цілей. Крім того, стратегія
може включати в себе елементи управління ресурсами, мотивації персоналу та
контролю за виконанням завдань.
Стратегія в теорії організації також враховує внутрішні та зовнішні
фактори, що впливають на організацію. Вона спрямована на забезпечення
оптимального використання ресурсів, врахування конкурентних переваг та
потенційних загроз. Для реалізації стратегії, організація використовує низку
інструментів та підходів, таких як аналіз SWOT, портфельний аналіз,
визначення цільових ринків та сегментів, впровадження ефективних систем
управління та інші [2].
Ключова мета стратегії в теорії організації – це створення системи, яка
дозволяє організації адекватно реагувати на зміни в середовищі, забезпечити
ефективність операцій та досягти стратегічних цілей. Вона є основною
складовою успішного функціонування будь-якої організації в сучасних
умовах [1].
Стратегія також враховує важливість залучення та розвитку персоналу.
Компетентний персонал, який розуміє та підтримує стратегію організації, є
58
ключовим ресурсом у втіленні стратегічних ініціатив [3]. Додатково, стратегія в
контексті теорії організації враховує важливість культури організації та її вплив
на реалізацію стратегічних цілей. Ефективна стратегія повинна бути
спрямована на створення умов для розвитку позитивної організаційної
культури, яка підтримує і реалізує стратегічні напрямки. Не останнім аспектом
є постійний моніторинг та оцінка ефективності стратегії. Організація повинна
мати механізми для виявлення та коригування стратегічних проблем та невдач
у реальному часі. Усі ці аспекти враховуються в теорії організації при розробці
та впровадженні стратегій для досягнення успіху та стійкого розвитку
організації. Вони визначають підходи та методи, які використовуються
організаціями для досягнення своїх стратегічних цілей у сучасному
конкурентному середовищі.
Можна зробити висновок, що стратегія в контексті теорії організації є
ключовим інструментом для досягнення успіху та стійкості в довгостроковій
перспективі. Вона дозволяє організаціям адаптуватися до змін в середовищі та
використовувати свої ресурси та потенціал для досягнення своїх стратегічних
цілей.

1. Діденко Є. О., Крисанова Ю. В. Управління стратегією як основа
стабільного розвитку підприємства. Ефективна економіка. 2016. № 12. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5306
2. Омельяненко Т.В. Ракурси інформаційної стратегії підприємства.
Вчені записки. 2010. № 12. С. 124-130.
3. Рачинський А. П. Стратегічне управління персоналом: теоретико-
методологічний аналіз. Державне управління: удосконалення та розвиток.
2012. № 3. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2012_3_3.
59
Осіпова Л.В.,
к.е.н., доцент кафедри економіки та міжнародних відносин,
Вінницький торговельно-економічний інститут ДТЕУ
Тетеревльова М.В.,
здобувач,
Вінницький торговельно-економічний інститут ДТЕУ
СПОЖИВАННЯ, ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ

В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ
Взаємозв'язок між рівнем споживання, обсягом заощаджень та

інвестиційним портфелем визначає фінансовий добробут кожного громадянина,
економічний розвиток суспільства та темпи його зростання.
Дослідженням теоретико-методологічних і практичних проблем фінансів
домашніх господарств займались українські вчені: Л.О. Шкварчук,
Р.А. Слав’юк, О.О. Сова [1], В.В. Корнєєв, О.В. Конончук [3] та інші.
Споживання та заощадження є двома складовими доходу кінцевого
використання. Заощадження означає накопичення коштів на майбутнє і відіграє
важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності людини та її сім'ї у
майбутньому. З іншого боку заощадження населення є найважливішим
джерелом фінансових ресурсів. Інвестування, у свою чергу, є способом
примноження грошей, розміщуючи їх у різноманітних активах, таких як акції,
облігації, нерухомість або інвестиційні фонди. Інвестиції можуть бути
потужним інструментом для досягнення фінансової незалежності. Л. Шкварчук
та інші дослідники вказують на важливу роль заощаджень домогосподарств у
забезпеченні економічного зростання, оскільки вони є неодмінною частиною
складного механізму фінансування економічного розвитку. Розмір заощаджень
домогосподарств визначає можливість суб'єктів господарювання та урядів
отримувати кредити для фінансування інвестицій [1]. Для досягнення
60
економічного зростання необхідно мати доступ до фінансових ресурсів, зокрема
інвестицій, обсяг яких повинен становити принаймні 27-35% від ВВП.
Статистичні дані Держстату України свідчать про перевищення витрат над
доходами населення. Така ситуація є причиною скорочення заощаджень (рис. 1).
120
100
80
60
40
10,5 7,9
20 1,9 1,6 0,5 1 0,9 -0,3 -0,04 -3,2
0
2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
-20
Прирі ст за ощаджень Доходи Витра ти На явний дохі д
Рисунок 1  Динаміка доходів, витрати та заощаджень в 2012-2021 рр. (% ВВП)

Джерело узагальнено авторами [2]
Дослідження демонструє поступове зниження приросту заощаджень в

період з 2012 по 2021 рік з 10, 5% ВВП що складало 116 млрд грн до від’ємних
3,2% ВВП. Загальні доходи населення у 2021 році склали 4698,6 млрд гривень,
витрати – 4876,0 млрд гривень, що призвело до зменшення заощаджень на
177,4 млрд гривень у порівнянні з попереднім періодом [2]. Інвестиційні
витрати українців в 2021 році були обмежені, в цілому було витрачено на
купівлю валюти, цінних паперів тощо – 0,5 тис. грн тобто 5 % від загальної
суми витрат. Населення України витрачає кошти переважно на споживання.
Низький рівень доходу спонукає українців майже 70 % спрямовувати на
забезпечення нагальних потреб (їжа, житло, медицина) в країнах Європи це
17 %. Рівень купівельної спроможності в Україні найнижчий серед
європейських країн. Брак заощаджень і як наслідок інвестицій обмежує
розвиток економіки, відновлення її потенціалу.
Непередбачувані події, такі як економічні кризи, війни чи стихійні лиха,
можуть стати великим випробуванням для фінансової стабільності і вимагати
61
адаптації та стратегічного управління фінансами. У періоди економічної
нестабільності люди часто переглядають свої пріоритети в споживанні, можуть
створити непередбачувану потребу в екстреному заощадженні для покриття
збитків та відновлення, до зменшення можливостей для заощадження через
втрату роботи або зменшення доходів, можуть суттєво вплинути на фінансові
ринки, призводячи до великої волатильності і втрат на інвестиціях. Під час
кризи вартість інвестиційних активів може знижуватись, інвестори можуть
розглядати безпечні активи, такі як золото або облігації, як спосіб зберегти свої
кошти та захистити їх від втрат [3].
Отже, споживання, заощадження та інвестиційна діяльність відіграють
важливу роль в сучасній економіці, є ключовими елементами фінансового
управління, і їх взаємодія може сприяти досягненню фінансової стабільності та
забезпечити фінансову безпеку в майбутньому. Для формування умов для
внутрішнього інвестування національної економіки потрібна дієва політика
держави, сфокусована на відновлення економіки шляхом стимулювання росту
купівельної спроможності через дієву фіскальну, монетарну і структурну
політику.

1. Шкварчук Л. О., Слав’юк Р. А., Сова О. О. Заощадження
домогосподарств: схильність, пріоритети та фактори. Вісник Національного
університету «Львівська політехніка». 2020. Т. 4, № 1. С. 109-118.
2. Державна служба статистики України. Доходи та витрати населення.
URL: https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2021/gdn/dvn/arh_ dvn2021 _u.html.
3. Корнєєв В. В., Конончук О. В. Сучасні особливості заощаджень та
інвестицій домогосподарств України. Фінансова система країни: тенденції та
перспективи розвитку: матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. інт.-конф.
(м. Острог, 21 жовт. 2022 р.). Острог: Видавництво Національного університету
«Острозька академія», 2022. С. 60-64.
62
Пересада О.В.,
Прібильнова І.Б.,
ПОВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

УКРАЇНИ
За понад 600 днів з початку повномасштабного російського вторгнення

обсяги руйнувань в Україні вражають: мільйони внутрішньо переміщених осіб
та біженців, сотні тисяч вбитих та поранених, багато зруйнованих будинків.
Однак, навіть у цей важкий час, життєво необхідно розробити плани відбудови
України, щоб відновлення могло розпочатися в перший день встановлення
миру в Україні, якщо не раніше. Завчасне планування є ключовим, оскільки
Європа не стикалася з настільки монументальними зусиллями з часів Другої
світової війни. Відбудова матиме десятки проєктів, залучатиме чимало гравців і
використовуватиме колосальні ресурси. Спектр завдань варіюється від
реконструкції міст до боротьби з корупцією.
Початкові макроекономічні умови для відновлення складні. Зважаючи на
значні витрати на оборону та соціальну підтримку, бюджетний дефіцит
становить 30 % ВВП (НБУ 2023). Блокада Росією українських портів суттєво
обмежує ключові торговельні шляхи для українського зерна, сталі та інших
товарів, створюючи тим самим значний торговельний дисбаланс. Російські
атаки на українську енергетичну інфраструктуру продовжують суттєво
63
підривати економічну активність. Проте, можна впевнено сказати, що в цілому
вітчизняна економіка та бізнес змогли максимально мінімізувати втрати і
досить швидко пристосувались до важкого життя в умовах війни. Однак, навіть
за таких складних умов важливо розпочати підготовку післявоєнного
макроекономічного середовища.
У межах формування нової повоєнної моделі необхідним є врахування
вимог європейської промислової політики для формування у галузях
промисловості перспективної конкурентоспроможності. До них віднесено:
цифровізацію виробничих процесів, що передбачає не лише встановлення
сучасного обладнання або програмного забезпечення, а й фундаментальні зміни
у підходах до зовнішніх комунікацій та управління людським капіталом;
зелений курс, що передбачає необхідність зменшення енергоємності та
застосування екологічних обмежень у виробничих процесах; безпеку та
локалізацію, що передбачає задоволення потреб виробництва сировиною та
суспільних потреб; кібербезпеку та технологічну безпеку, пов’язану з доступом
до технологій, необхідних для виробництва та впровадження науково-
дослідних робіт; суспільство високих компетенцій, де формування людського
капіталу є базовою вимогою технологічного розвитку на підставі поєднання
людських здібностей, їхніх фізичних можливостей та машин. Важливим
елементом ефективної економічної відбудови країни є формування політики
відбудови з урахуванням регіональних особливостей та чинників продуктивної
спроможності регіонів, які зазнали суттєвих змін унаслідок повномасштабної
агресії Росії проти України.
Проблеми, які потребують вирішення, та можливі ризики: руйнування
виробничих фондів та систем життєзабезпечення територій у зоні бойових дій;
порушення внутрішньоекономічних зв’язків; замала частка доданої вартості,
створеної в рамках національної економіки; збереження економічного розвитку
відповідно до сировинної моделі; збереження технологічної відсталості
промисловості, особливо вцілілих підприємств «базових» галузей;
64
нерозвиненість інноваційних видів економічної, зокрема промислової
діяльності.
Оскільки країна не матиме внутрішніх ресурсів, достатніх для
фінансування відбудови, життєздатна модель економічного відновлення
неминуче вимагатиме значної економічної допомоги від союзників України та
компенсації за завдані збитки. Хоча частина цієї допомоги може надійти з
державних джерел (двостороння допомога, міжнародні фінансові інституції
тощо), існує очевидна потреба у залученні приватного капіталу не лише для
того, щоб закрити дефіцит фінансування, але й для того, щоб забезпечити
передачу технологій та інтеграцію України у глобальні ланцюги доданої
вартості. Відбудова для розвитку: зарубіжний досвід та українські перспективи
планування: державна стратегія – регіональна стратегія – стратегії громад, які
мають узгоджуватися між собою та логічно продовжувати одна одну.
Формування концептуальних засад потребує деталізації за чітким
визначенням ключових характеристик повоєнної моделі економічного розвитку
України, які одночасно можна сприймати цільовими орієнтирами майбутньої
стратегії з повоєнного відновлення та реконструкції країни. Стійкі державні
фінанси, виважена монетарна політика, передбачувана і справедлива
регуляторна база та гнучкі ринки праці є основою для успішного розвитку
людського капіталу, прямих іноземних інвестицій, технологічних стрибків та
багатьох інших елементів відбудови.

1. План відновлення України. URL: https://recovery.gov.ua/.
2. Цілі Сталого Розвитку: Україна, національна доповідь. URL:
https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/natsionalna-dopovid-csr-Ukrainy.pdf.
3. Повоєнна макроекономічна архітектура для України. URL:
https://cepr.org/system/files/2023-07/RapidResponse3_Ukr.pdf.
65
Полозова Т.В.,
д.е.н., професор, завідувач кафедри економічної кібернетики
здобувач,
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
У сучасних економічних реаліях підприємства вимушені приймати

рішення щодо вкладення капіталу в різні проєкти та ініціативи під впливом
негативних факторів зовнішнього середовища. Фінансове моделювання
допомагає оцінити прибутковість та ризики цих інвестиційних можливостей,
що дозволяє приймати ефективні рішення. Фінансове моделювання дозволяє
аналізувати різноманітні сценарії та враховувати ризики, пов'язані з
інвестиціями. Це надає можливість інвесторам приймати рішення з
урахуванням можливих негативних впливів на фінансові результати. Також
фінансове моделювання сприяє оптимальному розподілу ресурсів між різними
інвестиційними об’єктами (напрямами) з урахуванням обмежень і цілей.
Фінансове моделювання інвестиційної діяльності є ключовим етапом у
процесі прийняття рішень на підприємстві щодо інвестування капіталу у різні
проєкти чи бізнес-ініціативи. Цей процес містить детальний аналіз фінансових
аспектів та прогнозування результатів інвестицій, що дозволяє оцінити
прибутковість та ризики інвестицій [1].
66
Фінансове моделювання передбачає визначення вхідних даних,
прогнозування фінансових потоків, розрахунок ключових показників та аналіз
ризиків. Результати моделювання надають можливість оцінити віддачу від
інвестування та визначити його ефективність. Основні етапи фінансового
моделювання інвестиційної діяльності підприємства передбачають [2]:
‒ визначення параметрів та вхідних даних. Спочатку потрібно визначити
всі важливі параметри, що впливають на інвестиційний проєкт (вартість
інвестицій, тривалість проєкту, потоки доходів і витрат, ставка дисконтування,
податкові ставки тощо);
‒ прогнозування фінансових потоків. На цьому етапі розробляються
прогнози внутрішніх і зовнішніх фінансових потоків, пов'язаних з проєктом
(прибутки, витрати, амортизація, податки тощо);
‒ розрахунок ключових фінансових показників ефективності
інвестиційного проєкту (чиста поточна вартість, внутрішня норма окупності,
період окупності тощо), що дозволяє оцінити прибутковість та ризики проєкту;
‒ аналіз ризиків і чутливості (передбачає врахування різних сценаріїв та
чутливості до змін ключових параметрів, що дозволяє визначити вплив ризиків
на результати реалізації проєкту).
При цьому на окрему увагу заслуговує аспект врахування факторів
впливу на інвестиційну діяльність підприємства [3].
В умовах обмеженості інвестиційних ресурсів фінансове моделювання
дозволяє ефективно використовувати капітал і досягати стратегічних цілей.
Оцінка ризиків в контексті фінансового моделювання інвестиційної
діяльності є процесом визначення та аналізу потенційних небезпек, що можуть
вплинути на фінансові результати інвестиційного проєкту, а також
можливостей для отримання додаткового прибутку чи підвищення
ефективності проєкту. Вона включає в себе ідентифікацію можливих загроз та
ризиків, які можуть виникнути під час реалізації проєкту. Ризики можуть бути
67
фінансовими, технічними, ринковими, політичними тощо. Оцінка ризиків
дозволяє визначити ймовірність їх виникнення та потенційні наслідки [1].
Дослідження особливостей використання фінансового моделювання
інвестиційної діяльності є необхідним для ефективного управління фінансами
та прийняття ефективних рішень на підприємстві в галузі інвестицій.
Застосування такого інструментарію дозволить інвесторам покращити
фінансові результати та мінімізувати ризики.
Таким чином, у даному дослідженні розглянуто теоретичні аспекти
фінансового моделювання інвестиційної діяльності підприємства, його
особливості та основні етапи. Визначено основні завдання, що вирішуються в
процесі фінансового моделювання інвестиційної діяльності підприємства та
забезпечують прийняття ефективних управлінських рішень щодо інвестування
капіталу у різні проєкти та бізнес-ініціативи.

1. Мазур Д., Мазур О., Мазур Г., Ковбій А. Фінансове моделювання як
інструмент вирішення основних проблем підприємства. Вісник Хмельницького
національного університету. Економічні науки. 2023. № 2(316). С. 175-178.
URL: https://doi.org/10.31891/2307-5740-2023-316-2-28.
2. Люльков М.М., Цеслів О. В. Моделювання інвестиційно-інноваційної
діяльності підприємства в умовах невизначеності. Актуальні проблеми
економіки і управління: Зб. наук. праць. К.: КПІ ім. Ігоря Сікорського. Вип. 15.
URL: http://ape.fmm.kpi.ua/article/view/217031.
3. Polozova T.V., Alzoubi Laith Abdel Karim Mohammad. Factors Influencing
the innovation and investment activities of the enterprise. Сучасні стратегії
економічного розвитку: наука, інновації та бізнес-освіта. Матеріали ІІ
Міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 2 листопада 2021 р.) / За
заг. ред. Т. В. Полозової [та ін.]. Харків: ХНУРЕ, 2021. С. 36-38.
68
Гурєєва К.А.,
здобувач,
Мар’єнко О.М.,
здобувач,
МЕТОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ
Актуальність даної проблематики в сучасному економічному середовищі

важко переоцінити. З урахуванням стрімкого розвитку технологій, глобалізації
економіки та постійних змін у фінансовому секторі, здійснення успішних
інвестицій стає ключовим аспектом для розвитку підприємств та національних
економік в цілому.
Дослідження та вдосконалення методів оцінки ефективності
інвестиційних проєктів є актуальним завданням для фахівців у галузі фінансів,
менеджменту та економіки. Забезпечення точних та надійних інструментів для
прийняття рішень стосовно інвестицій може сприяти вдосконаленню стратегій
розвитку компаній, підвищенню їх конкурентоспроможності та стійкості на
національному та міжнародному ринках. Ураховуючи зростаючу складність
бізнес-процесів та ризики, пов'язані з ними, вивчення та застосування
ефективних методів оцінки дозволяє інвесторам і менеджерам уникнути невдач
69
та забезпечити максимальний прибуток в процесі прийняття інвестиційних
рішень.
Теоретико-методичні аспекти оцінки ефективності інвестиційних
проєктів розглядалися у роботах багатьох науковців [1-6]. Проте така актуальна
проблематика потребує постійного розвитку та удосконалення.
На практиці існує кілька основних методів оцінки ефективності
інвестиційних проєктів, що використовуються в сучасному інвестиційному
менеджменті.
Метод чистої поточної вартості (NPV) базується на розрахунку різниці
між сумою чистих грошових потоків (грошові надходження за мінусом витрат)
та витратами на проєкт. Якщо NPV дорівнює або більший за нуль, проєкт може
бути розглянутий як ефективний.
Метод внутрішньої норми окупності (IRR) визначає відсоткову ставку,
при якій чиста поточна вартість (NPV) дорівнює нулю. Якщо IRR перевищує
необхідну ставку повернення (зазвичай вартість капіталу), проєкт може бути
прийнятий.
Термін окупності (PP) визначає період часу, необхідний для того, щоб
інвестиції повернулись. Проєкти з коротшим терміном окупності можуть
вважатися більш привабливими.
Коефіцієнт прибутковості (ROI) розраховується як відношення чистого
прибутку до вартості інвестицій. Високий ROI свідчить про ефективність
проєкту.
Метод аналізу чутливості враховує вплив зміни ключових параметрів
(наприклад, витрат, прибутку) на ефективність проєкту.
Оцінка ризиків передбачає поєднання кількох методів для оцінки ризиків
і їх впливу на ефективність проєкту.
Слід зазначити, що жоден метод не є абсолютно точним, і їх слід
застосовувати комбінуючи один з іншим, забезпечуючи комплексну оцінку
ефективності інвестиційного проєкту.
70
Таким чином, комплексне використання наведених методів дозволить
отримати комплексну оцінку ефективності інвестиційного проєкту та прийняти
обґрунтоване рішення щодо його реалізації.

1. Polozova T., Murzabulatova O., Ponomarov S., Pomohalova N. Management
of investment activity of the enterprise on the basis of economic value. International
scientific journal «Internauka». Series: «Economic Sciences». 2023. № 4.
https://doi.org/10.25313/2520-2294-2023-4-8777.
2. Витвицька О.Д., Кліщук Ю.В. Моделювання впливу факторів на
успішність інвестиційного проекту. Ефективна економіка. 2019. № 1. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2019_1_9.
3. Пилипяк О.В. Особливості та проблеми застосування методу
стандартизації показників у комплексній оцінці інвестиційних проектів. Вісник
Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2020. № 5.
С. 144-150.
4. Гумега В. В. Фактор ризику і невизначеності при оцінці ефективності
інвестиційних проектів. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2021.
№ 4. С. 22-26.
5. Микитюк П., Микитюк Ю., Завитій Я. Дослідження концепції організації
проєктування та оцінка факторів формування економічної ефективності
інвестиційних проектів. Вісник економіки. 2022. Вип. 3. С. 169-182.
6. Семенова Т.В., Беженова О.А. Обґрунтування доцільності
впровадження інвестиційних проектів в умовах невизначеності.
Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 47(1). С. 172-176.
71
здобувач,
ІНВЕСТИЦІЇ В СТАРТАПИ ТА ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ

Сучасний глобальний економічний ландшафт вимагає неперервного
розвитку та інновацій для забезпечення конкурентоспроможності компаній та
країн у світовому ринковому середовищі. Ця потреба в інноваціях стає ще
більш актуальною в інформаційній епосі, де зміни та технологічний прогрес
дуже швидкі. Інвестиції в стартапи та венчурний капітал стали незамінними для
стимулювання цього розвитку.
Питання інвестування в стартапи та венчурний капітал досліджувалися у
роботах багатьох науковців, серед яких А. В. Нікітіна, Е. А. Павленко,
А. О. Захарова [1], О. І. Дума [2] та інші.
Інвестування в стартапи не лише сприяє появі нових ідей, продуктів,
послуг і технологій, але також розвиває інноваційний потенціал, що перевертає
традиційні ринки та змушує бізнес-середовище постійно адаптуватися. Однак
слід зауважити, що стартапи не обмежуються лише комерційними інтересами.
Багато з них також зосереджені на вирішенні соціальних проблем, зокрема тих,
що пов'язані з екологією та медициною. Наприклад, багато стартапів працюють
над розробкою інноваційних рішень для зменшення впливу господарської
діяльності на навколишнє середовище, впроваджують технології для
виробництва «зелених» продуктів або поліпшення доступу до якісної медичної
допомоги. Ці інновації не лише сприяють сталому розвитку, але й покликані
поліпшити якість життя громадян.
72
Слід також зазначити, що стартапи, особливо ті, які впроваджують
інновації, мають обмежені фінансові ресурси та стикаються зі значними
ризиками. Венчурний капітал надає їм можливість розвивати та впроваджувати
новаторські ідеї, які інколи не отримують підтримку від традиційних джерел
фінансування. Це фінансування створює платформу для тестування та
перетворення цих ідей у реальні продукти та послуги, що мають потенціал
змінити економічний ландшафт і відкрити нові можливості для розвитку.
Венчурні інвестори, крім фінансової підтримки, привносять важливий
досвід та знання у розвиток бізнесу. Вони допомагають вирішувати стратегічні
завдання та уникати помилок, що можуть завдати шкоди стартапам. Ця спільна
робота сприяє не лише індивідуальному успіху компаній, але й обміну
знаннями та інноваційним досвідом між галузями. Інвестори вносять вагому
експертизу, що сприяє кращому управлінню стартапами, підвищенню
конкурентоспроможності та розвитку інноваційних продуктів та послуг. Це
спільне партнерство створює сильний фундамент для стабільного та стійкого
росту стартапів і сприяє розвитку глобальної інноваційної екосистеми.
Венчурні інвестиції відіграють ключову роль у стимулюванні
конкурентної боротьби та розвитку економіки, оскільки сприяють створенню та
розвитку нових підприємств та інноваційних технологій. Процес інвестування в
стартапи сприяє формуванню конкурентного середовища за рахунок того, що
молоді компанії мають можливість конкурувати з вже існуючими гравцями на
ринку.
Нові підприємства, що залучили венчурні інвестиції, вносять свіжі ідеї та
інновації, створюючи нові ринки та попит на продукцію та послуги. Це
дозволяє розширювати економічний потенціал та створювати нові можливості
для споживачів.
Постійна конкурентна боротьба та наявність багатьох гравців на ринку,
включаючи стартапи та вже розвинуті компанії, приводить до підвищення
якості продуктів і послуг. Гонка за споживачем та стрімкий темп розвитку
73
технологій змушують підприємства удосконалювати свої пропозиції та шукати
нові способи вдосконалення.
Також важливо зазначити, що венчурні інвестиції дозволяють
підприємствам отримувати необхідний капітал для швидкого розвитку та
впровадження інновацій, що, у свою чергу, сприяє стійкому економічному
зростанню.
Таким чином, інвестиції в стартапи та венчурний капітал відіграють
вирішальну роль у створенні інноваційного середовища та сприяють
економічному зростанню. Продовження підтримки та розвитку цих інвестицій є
необхідним для забезпечення підвищення рівня інноваційності та
конкурентоспроможності як окремих компаній, так і економіки країни в цілому.
Досягнення цієї мети є важливою для створення більш стійкої та процвітаючої
глобальної економіки, здатної вирішувати складні сучасні виклики і
підвищувати якість життя людей у всьому світі.

1. Нікітіна А. В., Павленко Е. А., Захарова А. О. Розвиток стартапінгу в
Україні на основі залучення іноземних інвестицій. Економічний простір. 2019.
№ 149. С. 77-85.
2. Дума О. І. Механізми венчурного інвестування в стартапи.
Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми
розвитку. 2022. № 2 (8). С. 169-182.
74
Лова В.В.,
здобувач,
ФАКТОРИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ УЧАСНИКІВ

ФОНДОВОГО РИНКУ
На сучасному етапі розвитку економічних відносин на інвестиційну

привабливість учасників фондового ринку впливає багато різних факторів.
На основі узагальнення сучасної літератури у даному дослідженні
запропоновано перелік факторів і показників, що впливають на інвестиційну
привабливість підприємства як учасника фондового ринку (рис. 1):
 якість людей (або якість людського капіталу). Показники, що входять
до цього фактора, можна визначити кількісно, якщо використовувати сервіси,
що надають дані про стаж роботи топ-менеджменту та результати
соцопитування працівників;
 якість та ефективність бізнесу;
 ризики (ймовірність виникнення різних видів ризиків);
 справедливість ціни (оцінка того, наскільки переоцінений або
недооцінений бізнес, що представлений на фондовому ринку);
 думка ринку (урахування думок інших ключових гравців щодо
привабливості цього активу).
75
Рисунок 1 – Фактори інвестиційної привабливості підприємства як учасника
фондового ринку
У теоретико-методичному аспекті запропоновані фактори можливо

об’єднати в єдиний інтегральний показник. При цьому інвестор має задати вагу
для кожного фактора, що відповідає його ризик-профілю, потребам в
76
інвестуванні та вподобанням. Тоді як ваги факторів задаються інвестором, вага
кожного показника в середині фактору однакова, тому що кожен показник по
суті є однобічною моделлю окремого фактора і не має суттєвих переваг над
іншими моделями. Історичні бектести показують, що портфоліо, сформоване на
основі інтегрального показника, який враховує ці фактори із топ-25 компаній
міжнародних фондових ринків, показує вищу історичну доходність та вищий
Sortino Ratio.

1. GuruFocus: Insider Trading Tracker – SEC Form 4 Filings. Дата
оновлення: 07.01.2023. URL: https://www.gurufocus.com/insider/summary (дата
звернення: 22.10.2023).
2. Fahlenbrach R. Founder-CEOs, Investment Decisions, and Stock Market
Performance. Journal of Financial and Quantitative Analysis. 2009. Volume 44,
Issue 2. р. 439-466. URL: https://doi.org/10.1017/S0022109009090139 (дата
звернення: 22.10.2023).
3. Morningstar Economic Moat Rating. Дата оновлення: 10.02.2023. URL:
https://www.morningstar.com/investing-definitions/economic-moat (дата звернення:
22.10.2023).
4. What is the Morningstar Stewardship Rating? Дата оновлення: 10.02.2022.
URL: https://www.morningstar.co.uk/uk/news/218783/what-is-the-morningstar-
stewardship-rating.aspx (дата звернення: 22.10.2023).
5. Лист акціонерам Berkshire Hathaway Inc про 1977 рік. Дата оновлення:
14.03.1998. URL: https://www.berkshirehathaway.com/letters/1977.html (дата
звернення: 22.10.2023).
6. Damodaran A. Investment Valuation: Tools and Techniques for Determining
the Value of any Asset, University Edition. John Wiley & Sons. 2012. 992 с.
77
Шаповалов О.В.,
здобувач,
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
Соціально-економічний розвиток регіонів – це процес покращення життя

та розвитку економіки в певних географічних областях, таких як міста, області
або країни. Цей процес включає різні аспекти: економічний розвиток,
соціальний розвиток, інфраструктура, створення робочих місць, сталість
навколишнього середовища, підтримка малих і середніх підприємств. Для
досягнення успіху в соціально-економічному розвитку регіонів часто потрібна
співпраця між урядом, громадськими організаціями, бізнесом і населенням.
Планування та реалізація конкретних проєктів і стратегій можуть допомогти
регіонам досягнути стійкого економічного зростання і покращення якості життя
свого населення.
Оцінка соціально-економічного розвитку регіону важлива для визначення
досягнень і проблем, які існують у цьому регіоні. Цей процес допомагає
визначити, які кроки можуть бути вжиті для подальшого поліпшення розвитку.
Оцінка може бути проведена на різних рівнях, від місцевого до національного, і
включати в себе наступні етапи: збір та аналіз даних; порівняння з іншими
регіонами; визначення проблем і можливостей; розробка стратегії; моніторинг
78
та оцінка; звітність. Оцінка соціально-економічного розвитку регіону є
важливим інструментом для прийняття рішень і розвитку ефективних політик,
спрямованих на покращення життя населення і збільшення економічної
стійкості регіону.
Дана проблематика досліджувалася у роботах багатьох науковців, серед
яких Д.М. Романюк [1], В.В. Дикань [2], Т.В. Полозова [3],
О.В. Перепелюкова [4], Е.Б. Бойченко [5] та інші.
Метою даного дослідження є удосконалення теоретико-методичних
підходів до оцінки соціально-економічного розвитку регіонів України через
виокремлення основних складових та відповідних їм показників.
Розробка та впровадження єдиного підходу до розрахунку показника
соціально-економічного розвитку регіону є однією з актуальних проблем всієї
соціально-економічної статистики. З методичної точки зору будь-яка система
може бути узагальнена через деякий показник, що буде забезпечувати
методологічну єдність всіх її компонентів (складових, показників) і
визначатиме однозначну оцінку розвитку процесу, що досліджується. Слід
зауважити, що жодна з сучасних методик не може вважатися універсальною
(доки не буде прийнята на законодавчому рівні), тому що показники в
загальному підсумку мають відображати усі цілі економічного і соціального
розвитку і насамперед цілі регіональної стабілізаційної політики.
Регіон, як і будь-яка соціально-економічна система, має постійну
тенденцію до змінення та розвитку. Тому систему показників, необхідних для
оцінки соціально-економічного розвитку регіону, потрібно постійно
переглядати та за необхідності змінювати з метою отримання об'єктивних
результатів моніторингу.
В умовах обмеженості часу та ресурсів процес прийняття рішень щодо
управління соціально-економічним розвитком регіону має базуватися на
використанні сукупності показників.
79
На основі проведеного аналізу літературних джерел у даній роботі
запропоновано для оцінки соціально-економічного розвитку регіону
використати інтегральний показник, що містить чотири основних складові:
доходну, інвестиційну, зовнішньоекономічну, соціально-економічну (на рис.1).
Інтегральний показник соціально-економічного розвитку регіону
Доходна складова Інвестиційна складова
Валовий Капітальні
регіональний інвестиції
продукт
Зовнішньоекономічна складова Соціально-економічна складова
Обсяг експорту Рівень зайнятості

товарів
Середньомісячна заробітна
плата штатних працівників
Рисунок 1 – Структурно-логічна схема формування інтегрального показника

соціально-економічного розвитку регіону
Джерело: розроблено авторами
Особливістю запропонованої системи показників є те, що вона містить

основні актуальні показники, які знаходяться у відкритому доступі
(http://www.ukrstat.gov.ua/). Це забезпечує доступність даних і об’єктивність
результатів проведення такої оцінки.
Також така система показників дозволяє виділити різні аспекти
соціально-економічної «життєдіяльності» регіону. Сформована система
показників сприятиме проведенню якісного аналізу та дослідженню динаміки
розвитку регіону з метою підвищення ефективності прийняття управлінських
рішень.
80
Таким чином, у результаті проведеного дослідження запропоновано
науково-методичний підхід до оцінки соціально-економічного розвитку
регіону, що передбачає розрахунок інтегрального показника, який містить такі
основні складові: доходну, інвестиційну, зовнішньоекономічну, соціально-
економічну. Такий підхід може бути використаний для подальшої кластеризації
регіонів за певними ознаками.

1. Романюк Д. М. Глобалізація та її вплив на соціально-економічний і
демографічний розвиток регіону. Вісник Прикарпатського університету.
Економіка. 2015. Вип. ХІ. С. 239-244.
2. Дикань В. В., Александрова О. Ю. Механізм забезпечення економічної
безпеки регіону: сутність, складові, напрями дії. Вісник економіки транспорту і
промисловості. 2017. Вип. 58. С. 18-25.
3. Polozova T., Kutsenko Y., Kanova O. Formation of sustainable investment
attractiveness of regions under the conditions of COVID-19. Problemy Ekorozwoju –
Problems of Sustainable Development 2022, 17(1): рр. 23-35.
4. Перепелюкова О. В. Методичне забезпечення оцінки соціально-
економічного розвитку регіонів України. Науково-виробничий журнал Держава
та регіони» (серія «Економіка та підприємництво»). 2020. № 1. С. 137-143.
5. Бойченко Е. Б., Мартинович Н. О., Перепелюкова О. В. Особливості
механізму кластеризації соціально-економічного простору регіонів України в
умовах інтеграційних процесів. Актуальні проблеми економіки. 2019. № 6.
С. 120-129.
81
Пономарьов С.В.,
к. е. н., доцент кафедри економічної кібернетики
здобувач,
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИ РИЗИКАМИ
Дослідження управління маркетинговими ризиками є важливою

складовою стратегічного планування та дозволяє компаніям забезпечити
стійкість та успіх у невизначеному бізнес-середовищі. Ринкові умови
сьогодення непередбачувані та швидко змінюються, а дослідження дозволяє
адаптувати маркетингові стратегії до нових умов та трендів. Ефективне
управління маркетинговими ризиками дозволяє підприємству зберігати
конкурентну перевагу в умовах зростаючої конкуренції. Дослідження ризиків
дозволяє розробляти більш надійні та доцільні маркетингові стратегії, а
вивчення маркетингових ризиків дозволяє підлаштовувати пропозиції під
потреби споживачів, які часто змінюються.
Маркетингові ризики – це небезпеки та невизначеності, які виникають у
зв'язку з маркетинговими стратегіями та діями підприємства. Вони пов'язані з
впливом різних факторів на ринкову динаміку та споживчу поведінку, що може
вплинути на успішність реалізації продукції чи послуг. Дослідження
управління маркетинговими ризиками є важливою складовою стратегічного
планування та дозволяє компаніям забезпечити стійкість та успіх у
невизначеному бізнес-середовищі.
82
Управління маркетинговими ризиками є систематичним підходом до
ідентифікації, аналізу та керування можливими негативними впливами на
маркетингові цілі та стратегії підприємства. Основна мета управління
маркетинговими ризиками – мінімізувати ймовірність виникнення негативних
наслідків та максимізувати можливості на ринку [1].
Основні кроки управління маркетинговими ризиками включають [3]:
‒ ідентифікація ризиків: визначення потенційних загроз та сумнівних
факторів, які можуть вплинути на маркетингові цілі та стратегії;
‒ оцінка ризиків: аналіз ймовірності та потенційного впливу кожного
ідентифікованого ризику на маркетингові проєкти та стратегії;
‒ розробка стратегій управління ризиками: визначення методів та
інструментів для мінімізації негативного впливу ризиків, а також використання
можливостей, які можуть виникнути;
‒ реалізація заходів управління ризиками: проведення запланованих
заходів та моніторинг їх впливу на маркетингові проєкти та стратегії;
‒ моніторинг та оновлення стратегій управління ризиками: постійний
аналіз ризикових ситуацій та адаптація стратегій управління до змін у
маркетинговому середовищі;
‒ документування та аналіз інформації: реєстрація виявлених ризиків та
заходів, які були вжиті для їх управління, вивчення попередніх ситуацій для
покращення стратегій управління маркетинговими ризиками.
Аналіз ринку, вивчення споживачів та конкурентів, а також розробка
ефективних стратегій є ключовими компонентами успішного управління
маркетинговими ризиками. Ці дії дозволяють підприємству зрозуміти динаміку
ринку, потреби та вимоги споживачів, а також реагувати на конкуренцію
вчасно та адекватно. Розробка стратегій для управління ризиками дозволяє
підприємству максимально використовувати можливості та мінімізувати
можливі негативні наслідки впливу ризиків на маркетингові процеси.
83
Важливим кроком також є визначення пріоритетних маркетингових
ризиків, які мають найбільший потенційний вплив на бізнес. Це дозволяє
сконцентрувати увагу та ресурси на найважливіших аспектах управління
ризиками. Також, розробка планів кризового управління та надання готовності
до швидкого реагування на несприятливі ситуації може значно знизити
негативні наслідки маркетингових ризиків [1].
Надійна система звітності та моніторингу ризиків дозволяє швидко
виявляти, аналізувати та реагувати на зміни в маркетингових умовах.
Управління маркетинговими ризиками є постійним процесом, оскільки ринкові
умови постійно змінюються. Тому важливо мати гнучкі стратегії та готовність
до адаптації до нових умов. У цілому, успішне управління маркетинговими
ризиками дозволяє підприємству не тільки уникати негативних наслідків
невдач та втрат, але й максимізувати можливості для розвитку та зростання [2].
Таким чином, управління маркетинговими ризиками допомагає
підприємствам мінімізувати негативний вплив невизначених факторів та
небезпек на маркетингові проєкти та стратегії, що дозволяє забезпечити
стабільність та успішність у сучасному бізнес-середовищі.

1. Бець М. Т., Кучер Л. І. Управління маркетинговими ризиками
продавця. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2011. Т. 1. № 3. С. 99-105.
2. Коломицева О.В., Васильченко Л.С., Бурцева Т.І. Управління
маркетинговими ризиками підприємств ритейлу. Інфраструктура ринку. 2020.
№ 50. С. 130-134.
3. Голяш І. Данилюк І. Аналіз маркетингових ризиків підприємства.
Економічний аналіз. 2012. Т. 10(4). С. 59-62.
84
Пономарьов С.В.,
ORCID : https://orcid.org/0000-0003-4061-267X
здобувач,
ORCID : https://orcid.org/0009-0000-9351-3080
РОЛЬ РИЗИКОЛОГІЇ В УПРАВЛІННІ ЛАНЦЮГОМ ПОСТАЧАННЯ
Сучасне бізнес-середовище характеризується значною невпевненістю та

складністю. Чинники, такі як збільшена конкуренція, стрімкі зміни на ринку,
геополітичні конфлікти, зміни клімату та технологічні виклики, створюють
велику кількість потенційних ризиків для підприємств. В умовах такої
невпевненості ефективне управління ризиками стає необхідністю для
забезпечення стабільності та успіху.
У сфері ланцюга постачання та логістики, ідентифікація ризиків
виявляється важливим завданням, яке вимагає докладного аналізу різних
джерел потенційних загроз. Цей процес включає зовнішні фактори, такі як
природні катастрофи, економічні збої та геополітичні турбулентності, а також
внутрішні проблеми, включаючи технічні неполадки та проблеми зі
зберіганням товарів. Ідентифікація ризиків є першим етапом в управлінні ними
та дозволяє підприємству готуватися до можливих небезпек та вчасно
реагувати на них.
Оцінка ризиків включає в себе визначення ймовірності виникнення
ризиків та визначення їхнього можливого впливу на операції підприємства. Цей
процес допомагає визначити, які ризики є найбільш критичними та потребують
85
негайного управління. Наприклад, якщо існує висока ймовірність збоїв в
постачанні через політичні або економічні турбулентності в країні-
постачальнику, цей ризик може бути визнаний надзвичайно важливим і
вимагати розробки альтернативних стратегій поставок або пошуку інших
постачальників.
Планування та стратегії управління ризиками – це наступні важливі
кроки, необхідні для забезпечення стабільності та надійності операцій
підприємства в умовах невизначеності та ризику. Це включає в себе розробку
конкретних дій для запобігання ризикам, зменшення їхнього впливу та
підготовку до можливих кризових ситуацій. Наприклад, ці заходи можуть
включати в себе регулярні інспекції, укладення страхових полісів, створення
докладних кризових планів та резервних маршрутів для випадків транспортних
затримок, природних катастроф чи інших непередбачуваних обставин. Такі
стратегії допомагають підприємству підготуватися до можливих небезпек та
ефективно реагувати на них, зменшуючи можливі фінансові втрати та
запобігаючи руйнувальним наслідкам.
Моніторинг та контроль ризиків  безперервний процес, що вимагає
постійної уваги. Ризикологи систематично відстежують зміни в бізнес-
середовищі та оцінюють їхній вплив на ланцюг постачання та логістику. Це
важливо для того, щоб оперативно реагувати на нові ризики та адаптувати
стратегії управління ризиками, забезпечуючи стабільність та надійність
операцій.
З огляду на важливість співпраці всередині ланцюгу постачання та
логістики, ризикологія також включає аспекти комунікації та співпраці з
різними сторонами. Це означає активний обмін інформацією, включаючи
попереджувальні сигнали, та досвідом, між різними гілками ланцюгу
постачання та логістики з метою спільного управління ризиками та спільного
реагування на потенційні загрози та небезпеки. Такий колаборативний підхід
допомагає забезпечити впевненість в стійкості та успішному функціонуванні
86
ланцюга постачання та логістики в умовах неясності та потенційними
загрозами.
Узагальнюючи, ризикологія відіграє важливу роль в управлінні ланцюгом
постачання та логістики, визначаючи успіх і стійкість підприємства в сучасних
умовах підвищеної складності та невизначеності. Ризикологія допомагає
підприємствам забезпечити стабільність своїх операцій, знизити фінансові
ризики та підвищити ефективність в умовах низької передбачуваності та
зростаючої конкуренції в сучасному бізнес-середовищі шляхом ідентифікації,
оцінки та ефективного управління ризиками

1. Кривов’язюк І. В., Смерічевський С. Ф., Кулик Ю. М. Ризик-
менеджмент логістичної системи машинобудівних підприємств: монографія.
Київ: Видавничий дім «Кондор», 2018. 200 с.
2. Ільченко Н. Б. Логістичні стратегії в торгівлі: монографія. Київ. нац.
торг. екон. ун-т, 2016. 432 с.
3. Крикавський Є. В., Похильченко О. А. Логістика та управління
ланцюгами поставок: підручник. Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2020. 848 с.
4. Смирнов І. Г., Косарева Т. В. Транспортна логістика: навчальний
посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2008. 224 с.
5. Колодізєва Т.О. Управління ланцюгами поставок: навчальний
посібник. Харків: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2016. 164 с.
87
здобувач,
СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У ФІНАНСАХ ТА

ІНВЕСТИЦІЯХ
Фінансовий аналіз та управління інвестиціями є двома ключовими

аспектами фінансової діяльності для бізнесу та інвесторів. У сучасному світі, де
ринкова конкуренція постійно зростає, а фінансові ринки надзвичайно
динамічні, важливо мати ефективні інструменти для прийняття обґрунтованих
фінансових рішень. Системи підтримки прийняття рішень (СППР) стали
невід'ємною складовою фінансового аналізу та управління інвестиціями.
Фінансовий аналіз полягає в оцінці фінансового стану підприємства,
аналізі фінансових результатів та розробці фінансових стратегій. Він допомагає
розуміти, як добре фінансово виправдані бізнес-операції, як покращити
фінансовий стан компанії та як вдосконалити її фінансові процеси. Завдяки
СППР, аналітики та фахівці можуть аналізувати великі обсяги фінансових
даних швидко та ефективно, знаходити взаємозв'язки та тренди, що робить
аналіз більш об'єктивним та точним.
Управління інвестиціями стосується прийняття рішень щодо інвестування
капіталу в різні активи з метою отримання прибутку. Це може включати в себе
управління портфелем акцій, облігацій, нерухомості, інвестицій у стартапи та
інші види інвестиційних можливостей. СППР допомагають інвесторам
аналізувати ризики та доходність інвестицій, робити прогнози та розробляти
88
оптимальні інвестиційні стратегії. Застосування СППР в інвестиційних
процесах для розв’язання задач розподілу інвестиційних ресурсів надає
можливість враховувати вплив значної кількості різноманітних факторів,
достатньо швидко отримувати результат та дозволяє виконувати імітаційне
моделювання інвестиційних рішень при різних значеннях параметрів та для
різних умов задачі. Крім цього, у зазначеній СППР передбачено накопичення
досвіду практичного використання системи, що допомагає враховувати
колишні результати при формуванні варіантів планів довгострокових
капітальних вкладень. Це дозволяє перевіряти правильність рішень в історичній
перспективі, порівнюючи їх з аналогічними ситуаціями у минулому.
У сучасному світі фінансовий аналіз та управління інвестиціями є
важливими складовими успішної фінансової стратегії для підприємств та
інвесторів. Системи підтримки прийняття рішень (СППР) грають важливу роль
у цих сферах, допомагаючи ефективно аналізувати дані, прогнозувати
результати та керувати ризиками.
Один із ключових аспектів використання СППР в фінансовому аналізі –
це можливість аналізу фінансового стану підприємства. СППР дозволяють
автоматизувати процес обробки фінансових даних та побудови звітів.
Аналітики можуть легко аналізувати баланси, звіти про прибутки та інші
фінансові дані, визначати ключові фінансові показники та порівнювати їх з
іншими компаніями в галузі. Це допомагає інвесторам та керівникам зрозуміти
фінансовий стан підприємства та приймати обґрунтовані рішення.
Фінансове прогнозування є ще однією важливою функцією СППР. Вони
дозволяють створювати різні фінансові моделі та сценарії на основі історичних
даних та поточних показників. Це допомагає інвесторам та керівникам розуміти
можливі наслідки різних стратегій та приймати рішення щодо бюджетування та
планування.
Управління інвестиціями також користується перевагами СППР. Вони
дозволяють інвесторам аналізувати різні інвестиційні можливості,
розраховувати їхню доходність та ризики. Можливість моделювати різні
89
сценарії та враховувати різні чинники ризику допомагає зробити обґрунтовані
інвестиційні рішення.
Звітність та моніторинг є також важливими функціями СППР в
фінансовій сфері. Вони дозволяють оперативно слідкувати за фінансовою
діяльністю, реагувати на зміни на ринку та аналізувати результати інвестицій.
Моніторинг допомагає підтримувати обрані стратегії та при необхідності
коригувати їх.
Системи підтримки прийняття рішень грають ключову роль у
фінансовому аналізі та управлінні інвестиціями, поліпшуючи швидкість та
точність аналізу фінансових даних. Їхнє впровадження автоматизує процес
збору та аналізу фінансових даних, що є надзвичайно важливим у сучасних
умовах зростаючого обсягу та складності фінансової інформації.
Також важливо відзначити можливості СППР у фінансовому
прогнозуванні та моделюванні. Їхні аналітичні можливості дозволяють
оцінювати різні фінансові сценарії, розраховувати доходність та ризики, що є
ключовими для управління інвестиціями та формуванням фінансових стратегій.
Отже, СППР є незамінними інструментами для фінансових аналітиків,
управлінців та інвесторів, допомагаючи приймати обґрунтовані рішення та
підвищувати ефективність фінансових операцій.

1. Шимановська І. Використання систем підтримки прийняття рішень у
фінансовому аналізі підприємства. Економічний аналіз. 2018. № 28. С. 149-154.
2. Тернопільський А. Системи підтримки прийняття рішень в управлінні
інвестиціями. Фінанси та кредит. 2020. № 26(4). С. 913-928.
3. Бідюк П.І., Тимощук О.Л., Коваленко А.Є., Коршевнюк Л.О. Системи і
методи підтримки прийняття рішень. Київ: КПІ, 2020. 610 с.
90
здобувач,
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Стратегічний менеджмент з огляду на швидкі зміни середовища і, як

наслідок, організаційні зміни стає провідною ланкою управління сучасної
організації.
Необхідність дослідження стратегічного менеджменту дозволяє
визначити потенційні ризики та розробити стратегії їх усунення та управління.
Це особливо важливо в умовах невизначеності та змін у бізнес-середовищі.
Стратегічний менеджмент надає можливість аналізувати та оцінювати
стратегічні вибори та прийняття рішень з точки зору їхньої ефективності та
доцільності, сприяє розвитку та стимулюванню інноваційного мислення та
творчого підходу до вирішення стратегічних завдань. Усі ці аспекти
підкреслюють важливість дослідження стратегічного менеджменту для
успішності та конкурентоспроможності організацій в сучасному бізнес-
середовищі.
Стратегічний менеджмент базується на кількох теоретичних основах, які
допомагають організаціям розробляти та впроваджувати стратегії для
досягнення своїх цілей та максимізації успіху.
91
Стратегічний менеджмент є системним підходом до управління
організацією, спрямований на розробку та реалізацію довгострокових стратегій
для досягнення поставлених мети та завдань. Він включає в себе аналіз
зовнішніх та внутрішніх факторів, формулювання стратегічних цілей, вибір
оптимальних стратегій та механізмів їх впровадження, а також контроль та
коригування виконання стратегій [1].
Основні теоретичні принципи стратегічного менеджменту включають[2]:
 системний підхід — стратегічний менеджмент розглядає організацію як
систему, в якій всі компоненти взаємопов'язані та впливають один на одного.
Він допомагає розуміти, як зміни в одній частині можуть впливати на всю
організацію;
 аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища — основою
стратегічного менеджменту є аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів, що
впливають на організацію. Це включає аналіз конкурентного середовища,
соціальних та технологічних трендів, а також ресурсів та компетенцій
організації;
 визначення місії та цілей — ключовим етапом є визначення місії
організації (її основної мети) та конкретних цілей, які вона прагне досягти. Ці
цілі повинні бути конкретними, вимірюваними, досяжними, реалістичними та
часово обмеженими (критерії SMART);
 вибір та реалізація стратегій — на основі аналізу різних альтернатив
організація вибирає стратегії, що найкраще відповідають її місії та цілям. Це
може включати розвиток нових продуктів, розширення ринків або
удосконалення внутрішніх процесів;
 моніторинг та коригування — стратегічний менеджмент передбачає
систематичний моніторинг виконання стратегій та аналіз результатів. В разі
необхідності, стратегії можуть бути скориговані або переглянуті відповідно до
нових умов;
92
 керування ризиками та невизначеністю — врахування ризиків та
невизначеності є важливою складовою стратегічного менеджменту. Організації
повинні бути готові до можливих змін у зовнішньому середовищі та шукати
способи мінімізації ризиків.
Основні етапи стратегічного менеджменту включають аналіз середовища,
формулювання місії та визначення стратегічних цілей, вибір стратегій та
планування їх впровадження, виконання стратегій та оцінка їх ефективності.
Сучасний стратегічний менеджмент вимагає глибокого розуміння та
аналізу багатьох різноманітних факторів, які можуть впливати на діяльність
організації. Це включає в себе технологічні інновації, конкуренцію на ринку,
соціокультурні та екологічні аспекти, а також багато інших чинників.
Комплексний та багатогранний підхід дозволяє організаціям враховувати ці
фактори при розробці та впровадженні стратегій для досягнення своїх мети та
завдань. Головна мета стратегічного менеджменту — це забезпечити вирішення
проблем та використання можливостей, що виникають в довгостроковій
перспективі. Це означає, що стратегічний менеджмент допомагає організації
визначити свій курс, враховуючи поточні умови та майбутні можливості та
загрози.
Таким чином, сучасний стратегічний менеджмент характеризується
комплексним та багатогранним підходом до управління організацією, що
враховує вплив різноманітних факторів на її діяльність.

1. Бутка М.П. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. Київ: Центр учб.
літ., 2016. 376 с.
2. Поняття і суть стратегічного менеджменту. URL: http://moodle.
nati.org.ua/mod/book/view.php?id=5273&chapterid=1146.
3. Сутність стратегічного менеджменту. URL: https://mix.sumdu.edu.ua/
textbooks/1141/367732/index.html.
93
здобувач,
АВТОМАТИЗАЦІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ
Основною метою автоматизації є підвищення соціально-економічної

ефективності діяльності підприємства за рахунок цілеспрямованого
використання програмно-технічних комплексів, що підвищують швидкість і
точність виконання бізнес-процесів, при одночасному зниженні кількості
помилкових дій і рішень, зумовлених впливом так званого «людського
фактору».
Дослідження автоматизації бізнес-процесів є важливим аспектом для
сучасних організацій. Це дозволяє зрозуміти, які конкретні аспекти бізнесу
можна оптимізувати за допомогою автоматизації, які технології та системи
найбільш підходять для конкретних потреб компанії, та які можливі плюси та
мінуси це може мати для бізнес-процесів. Також, дослідження дозволяє
виявити потенційні перешкоди та ризики, які можуть виникнути під час
впровадження автоматизації. Все це допомагає приймати обґрунтовані рішення
щодо впровадження конкретних систем та технологій для покращення бізнес-
процесів. Автоматизація бізнес-процесів полягає у впровадженні технологій та
систем, що дозволяють автоматично виконувати рутинні операції, обробляти та
обмінюватися інформацією між різними частинами організації чи між різними
94
організаціями. Основна мета автоматизації бізнес-процесів - покращення
ефективності, зменшення часу виконання завдань та мінімізація можливості
виникнення помилок. Це може охоплювати впровадження різних систем,
включаючи програмне забезпечення для обліку, управління ресурсами, CRM-
системи, системи електронної комерції, системи управління виробництвом, та
інші. Також, це може включати автоматизацію комунікацій та взаємодії між
різними підрозділами організації.
В результаті автоматизації бізнес-процесів, компанії можуть досягти
більшої продуктивності, збільшити точність обробки даних, покращити якість
обслуговування клієнтів, та зменшити витрати ресурсів.
Автоматизація бізнес-процесів в економіці за допомогою інформаційних
систем є важливим кроком у підвищенні ефективності та
конкурентоспроможності організацій. Ось деякі переваги та можливості цієї
автоматизації [1]:
‒ оптимізація робочих процесів: інформаційні системи дозволяють
автоматизувати рутинні операції, що пришвидшує вирішення завдань та
зменшує ймовірність помилок;
‒ покращення обліку та контролю: системи дозволяють точно
відстежувати всі етапи бізнес-процесу, що сприяє покращенню контролю над
фінансами та ресурсами;
‒ збільшення продуктивності праці: автоматизовані процеси дозволяють
працівникам зосередитися на стратегічних завданнях, замість виконання
рутинних операцій;
‒ швидкість прийняття рішень: завдяки автоматизації, інформація може
бути швидко зібрана та аналізована, що дозволяє приймати обґрунтовані
рішення в реальному часі.
‒ можливість аналізу та прогнозування: інформаційні системи надають
інструменти для аналізу даних, що дозволяє проводити більш деталізовані
аналізи та робити прогнози щодо подальшого розвитку бізнесу.
95
‒ зручний доступ до даних: інформаційні системи надають можливість
отримати потрібну інформацію в будь-який час та з будь-якого місця, що
спрощує прийняття рішень на основі актуальної інформації.
Автоматизація бізнес-процесів може бути реалізована за допомогою
спеціалізованих програмних рішень та інформаційних систем. Ці системи
дозволяють автоматизувати велику кількість завдань, починаючи від обробки
та аналізу даних, до управління виробництвом та логістикою.
Важливим аспектом автоматизації є можливість інтеграції різних
компонентів бізнесу, що дозволяє створювати єдину інформаційну екосистему.
Це сприяє зменшенню розривів у комунікації між підрозділами та партнерами
компанії [2]. Процес автоматизації спрямований на підвищення ефективності та
продуктивності роботи, зменшення часових витрат та ризику виникнення
помилок. Автоматизація охоплює різноманітні аспекти бізнесу, включаючи
облік фінансів, керування ресурсами, виробничі процеси, аналітику та
комунікації. Підхід автоматизації дозволяє компаніям оптимізувати свою
діяльність, підвищити якість обслуговування клієнтів, швидше реагувати на
зміни на ринку та приймати обґрунтовані управлінські рішення [1].
Таким чином, автоматизація бізнес-процесів є необхідним елементом
сучасного управління організацією, який дозволяє досягти більшої
ефективності, продуктивності та конкурентоспроможності.

1. Лошенюк О. В. Автоматизація управління бізнес-процесами
підприємства як основа гнучкості його діяльності: характеристика систем
управління. Економіка та суспільство. 2022. № 45. URL: https://
doi.org/10.32782/2524-0072/2022-45-46.
2. Автоматизація бізнес-процесів. URL: https://kaf-av.tntu.edu.ua/index.php/
mn-abiturient/mn-articles/740-art-automation-business-processes.
96
здобувач,
УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РІШЕННЯМИ
Інвестиційні рішення – це рішення, пов'язані із вкладанням

(інвестуванням) коштів в активи в певний період часу з метою одержання зиску
в майбутньому. Управлінські інвестиційні рішення фокусуються на питаннях
визначення напрямів (об'єктів) вкладання тих коштів, які є в розпорядженні
організації.
Управління інвестиціями є критично важливим аспектом фінансового
планування, який стосується як організацій, так і фізичних осіб. Це вимагає
компетентності та уважного підходу до прийняття рішень, адже інвестиції
можуть вплинути на фінансове благополуччя та майбутність. Управління
інвестиціями включає в себе різноманітні аспекти, від аналізу ринку до
розподілу активів та управління ризиками.
Аналіз ринку. Перший крок у процесі управління інвестиціями – це аналіз
ринку. Це включає в себе дослідження різних інвестиційних можливостей та
оцінку ризиків, пов'язаних з кожним видом інвестицій. Важливо визначити, які
активи можуть бути найбільш вигідними та відповідати фінансовим цілям.
Стратегія інвестування. Стратегія інвестування – це наступний крок у
процесі управління інвестиціями. Це передбачає розробку конкретної стратегії
97
для досягнення фінансових цілей. Важливо визначити, які активи включати до
портфелю, виходячи з ризикового профілю та очікуваних доходів.
Диверсифікація. Диверсифікація є важливим аспектом управління
інвестиціями. Вона передбачає розподіл інвестицій між різними видами активів
та географічними регіонами з метою зниження ризику. Диверсифікація може
допомогти захистити портфель від коливань ринку.
Управління ризиками. Управління ризиками є важливим аспектом
управління інвестиціями. Воно включає в себе розробку стратегій для
зменшення ризиків та захисту вкладень. Застосування страхування, захисних
опцій та інших методів допомагає збалансувати ризик та дохід.
Оцінка результатів та корекція стратегії. Ще одним етапом управління
інвестиціями є регулярна оцінка фінансових результатів та корекція стратегії
інвестування відповідно до зміни ринкових умов. Важливо бути готовим внести
зміни у стратегію, якщо ринкові умови чи фінансові цілі змінюються.
Управління портфелем інвестицій. Управління портфелем інвестицій
включає в себе вибір конкретних інвестиційних продуктів та активів, які будуть
включені в портфель. Це важливий аспект управління інвестиціями, оскільки
вибір конкретних активів може значно вплинути на дохід та ризик.
Роль фінансових консультантів. Управління інвестиціями може бути
складним завданням, і часто фінансові консультанти забезпечують професійну
допомогу у прийнятті інвестиційних рішень. Фінансові консультанти
допомагають клієнтам визначити фінансові цілі, розробити стратегію
інвестування та надавати рекомендації щодо вибору конкретних інвестиційних
продуктів.
Моніторинг та корекція стратегії. Управління інвестиціями не
закінчується вибором активів. Важливо проводити постійний моніторинг
фінансових результатів та адаптувати стратегію відповідно до зміни ринкових
умов. Це може включати в себе перегляд портфелю та внесення змін, якщо
ринкові умови або фінансові цілі змінилися.
98
Інвестиції на довгостроковий та короткостроковий період. Управління
інвестиціями може включати в себе інвестиції на довгостроковий та
короткостроковий період. Довгострокові інвестиції часто включають в себе
пенсійне забезпечення або освітні фонди, тоді як короткострокові інвестиції
можуть використовуватися для збільшення капіталу в середньостроковій
перспективі або отримання прибутку від короткострокових ринкових
можливостей.
Наукове обґрунтування та прийняття ефективних управлінських рішень
щодо реального інвестування є важливою умовою стійкого розвитку суб’єктів
господарювання. Для інвестиційних рішень характерна стратегічна
направленість, спрямованість на перспективу, передбачення якої пов’язано з
невизначеністю та ризиком.
Отже, управління інвестиціями – це складний процес, який вимагає
ретельного аналізу, стратегії та постійного моніторингу. Вибір правильної
стратегії інвестування та правильного підходу до управління ризиками може
визначити фінансовий успіх і забезпечити досягнення фінансових цілей.
Фінансова компетентність та розуміння ринкових умов є ключовими факторами
у цьому процесі.
Управління інвестиціями вимагає готовності до навчання та постійного
вдосконалення навичок. Ретельне планування та дослідження допоможуть
приймати обґрунтовані інвестиційні рішення, які відповідають вашим
фінансовим цілям і ризиковому профілю.

1. Бутко М. П., Бутко І. М., Дітковська М. Ю. та ін. Менеджмент
інвестиційної діяльності: підручник за заг. ред. М. П. Бутка. Київ: ЦУЛ, 2021.
480 с.
2. Ярошевич Н. Б., Кондрат І. Ю., Якимів А. І. Державне управління
інвестиційною діяльністю: навч. посіб. Львів: «Новий Світ-2000», 2020. 429 с.
99
Синіговець О.М.,
к.е.н., доцент кафедри економіки бізнесу і
міжнародних економічних відносин,
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут»
ГЛОБАЛЬНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ
Глобалізація залишається основною тенденцією розвитку в світовому

господарстві, вона сприяє світовому економічному зростанню, оскільки її
результатом є глобальна кооперація, яка сприяє зростанню світових
продуктивних сил і підвищенню ефективності глобального виробництва.
Розвиток економік обумовлюється усе більше загальним рухом світового
господарства як єдиного цілого. Головним гаслом зараз стає «вчіться
глобалізуватись», наприклад як для США, завдяки володінню інноваційними
технологіями і ефективними системами вміння їх комерціалізувати. Згідно з
існуючими дослідженнями, глобалізація і глобальна інтеграція економіки,
процесів соціального розвитку є найважливішою закономірністю переходу від
індустріальної до постіндустріальної інтелектуально-інформаційної стадії.
Світовий ринок стає глобальним, панує глобальна конкуренція. Глобальна
цивілізація створює свої механізми глобального управління. Тобто економіка і
стратегії розвитку повинні бути глобальноорієнтованими, а країни – глобально
конкурентними. Окремим питанням постає як управляти такими складними
структурами, як управляти процесом інтеграції.
Форми глобальної інтеграції мають природний і об’єктивний характер.
Посилюються процеси глобальної інтеграції, важливу роль відіграють нові
структури глобальної інтеграції. Важливим чинником зростання глобальної
інтеграції є інформатизація.
100
Загальною думкою залишається те, що важливим етапом в процесі
глобалізації є формування сильних регіональних структур.
Дослідження проблем відставання європейських компаній за
прибутковості і конкурентоспроможності у порівнянні із світовими лідерами
виявило те, що це пов’язано із причинами національної роздробленості,
дублюванням функцій, недостатнім використанням новітніх досягнень в
технології виробництва та у менеджменті.
Можливості для зростання формує конкурентоспроможна технологічна і
управлінська інтеграція до сильних глобальних структур, важливо
забезпечувати формування у майбутнє і ефективно приєднатися до
інтеграційної глобальної системи, і для цього потрібно також вирішувати і
проблему міжнародної глобальної конкурентоспроможності.
Глобалізація в своєму розвитку останнього етапу супроводжується
активною транснаціаналізацією, інтеграцією і лібералізацією світової
економіки. Фактором зростання є міжнародна економічна інтеграція. Активно
проходять процеси інтеграції і транснаціоналізації національних економік, що
до цього не спостерігалися. Процес економічної інтеграції представляє собою
рух від нижчої форми до більш вищої форми інтеграції. Функціонування
інтеграційного механізму закріплюється системою законів наднаціонального
рівня, обов’язкових для країн учасниць. Відбувається інтеграція блоків і союзів
держав у вигляді складних ієрархічних структур, які конкурують за ресурси.
Глобалізація визначається як усунення бар’єрів на шляху вільної торгівлі і
більш тісна інтеграція національних економік.
Глобалізація – результат розвитку світової економіки, що визначається в
надмірно високому рівні взаємозалежності національних економік, природному
удосконаленню розвитку міжнародного поділу праці як його основи. Отже її
проявом є інтеграція при одночасній регіоналізації. Регіоналізація виступає
своєрідним проявом і формою реалізації глобалізації. Регіональна інтеграція
розвивається більш динамічно ніж процеси глобальної інтеграції.
101
Транснаціоналізація та її розвиток у системній зміні початкової, локальної,
системної і полісистемної інтернаціоналізації становить глобальну інтеграцію.
В процесах інтеграції має прояв складності створення єдиного
економічного простору. Різна ступінь готовності і зацікавленості у глибині
взаємопроникнення, переплетіння та не відповідність цьому існуючих схем
інтеграції обґрунтовують, а наявні інтеграційні об'єднання підтверджують
множину форм інтеграції. Форма економічної інтеграції визначається
інституціональною структурою об'єднання та механізмами взаємодії суб'єктів
інтеграційних процесів. Отже, застосовується широкий перелік
класифікаційних ознак інтеграційних форм. Форми інтеграції утворюють види
суб'єктів інтеграційних процесів і цілі, форма, глибина інтеграційної взаємодії і
інституційне оформлення, спрямованість, експансивність, просторові межі
інтеграційних об'єднань та ще швидкість інтеграційних процесів.
Таким чином, глобальна інтеграція як процес посилення
взаємозалежності та зв'язку країн і ринків, створює нові можливості для
зростання, інновацій та конкурентоспроможності, але також створює проблеми
і ризики для бізнесу і суспільства. Ефективна стратегія забезпечить
максимальну віддачу глобальної інтеграції в складному і змінюємому
середовищі. Інтегративна тенденція глобалізації визначила позитивні процеси
зростаючої взаємопов’язаності і цілісності.

1. Сорос Дж. Джордж Сорос про глобалізацію. К.: Основи, 2002. 173 с.
2. Balassa B. The Theory of Economic Integration. Homewood, Illinois:
Richard D. Irwin, 1961. 304 p.
3. Held D., Mcgrew A. G., Goldblatt D., Perraton J. Global transformations:
politics, economics, and culture. Cambridge; Oxford: Polity Press, 2000. 515 p. P. 4.
102
Степаненко С.В.,
здобувач,
ФУНКЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ
У рамках дворівневої банківської системи Центральний банк є тією

фінансовою установою, яка (у відповідності до покладених на неї повноважень)
відповідає за визначення та реалізацію грошово-кредитної політики в країні. У
відповідності до Конституції України основною функцією Національного банку
України є забезпечення стабільності грошової одиниці. Слід зазначити, що за
незмінності основного напрямку діяльності, варіативним елементом виступає
детермінація ієрархії інструментів. Так, основним інструментом монетарної
політики під час війни НБУ називає валютні інтервенції, адже саме
підтримання стабільності обмінного курсу гривні визнається ключовим
«якорем» стабілізації очікувань та основним засобом виконання пріоритетних
цілей щодо забезпечення цінової та фінансової стабільності [1].
Основні аспекти діяльності центрального банку включають [2]:
‒ монетарну політику: центральний банк визначає та впроваджує
монетарну політику, спрямовану на управління грошовою масою, процентними
ставками та кредитними умовами. Це регулює загальний обсяг грошей в обігу
та впливає на інфляцію та економічне зростання;
103
‒ емісія грошей: центральний банк має право випускати та контролювати
грошові знаки країни, що забезпечує стабільність та довіру до валюти;
‒ регулювання банківської системи: центральний банк встановлює норми
резервування та інші обов'язкові нормативи для комерційних банків, що
допомагає забезпечити стабільність банківської системи;
‒ управління валютними резервами: центральний банк керує валютним
резервом країни та здійснює операції на валютному ринку для забезпечення
стабільності валютного курсу;
‒ економічні дослідження та аналіз: центральний банк здійснює аналіз
економічних показників та проводить моніторинг тенденцій у фінансовому та
економічному секторі.
Аналізуючи способи реалізації мандату НБУ щодо підтримання низької
та стабільної інфляції слід зазначити - в період з 2015 по початок 2022 рр.
використовувалось інфляційне таргетування. Останнє є режимом, який
ґрунтується на визначенні чітких параметрів цільового спрямування стосовно
інфляції; зобов’язанні їх досягнення, взятому на себе НБУ; застосування
процентної ставки як основного інструменту монетарної політики; гнучкому
обмінному курсі; управлінні інфляційними очікуваннями; забезпеченні
інформаційного супроводження прийнятих рішень. Початок повномасштабної
війни спровокував введення режиму фіксованого обмінного курсу, способом
підтримки якого стали жорсткі валютні обмеження, зокрема, на проведення
валютних операцій та рух капіталу.
Однією з важливих функцій центрального банку є також участь у
розробці та виконанні фінансової політики країни. Він співпрацює з урядом та
іншими фінансовими установами у вирішенні економічних завдань,
встановленні податків та бюджетної політики [3].
Ефективне виконання основних завдань центрального банку передбачає
певну незалежність від уряду та інших керівних інституцій держави. НБУ є
економічно самостійним, незалежним інститутом, який підзвітний Президенту
104
України та Верховній Раді в межах їх конституційних повноважень, а з
Кабінетом Міністрів працює в режимі взаємних консультацій.
Необхідно зазначити, що для запобігання виникненню конфлікту
інтересів в процесі виконання центральним банком його функцій одержання
прибутку не декларується як мета діяльності. Неупередженість і об’єктивність у
виконанні наглядових повноважень забезпечується обмеженням комерційних
інтересів центрального банку. Так, в Україні позитивну різницю між доходами і
витратами НБУ за підсумками звітного періоду відносять до Державного
бюджету України.
Таким чином, центральний банк є ключовим гравцем у фінансовій
системі країни, його рішення та дії впливають на цілу низку аспектів
економічного життя та фінансової стабільності через реалізацію грошової
політики у відповідності до внутрішніх і зовнішніх тригерів.

1. Інструменти монетарної політики. URL:
https://bank.gov.ua/ua/monetary/tools.
2. Дудченко В. Ю. Діяльність центральних банків країн із розвиненою
ринковою економікою. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2021.
№ 4. С. 361-368.
3. Завдання та функції центрального банку.
URL: https://livingfo.com/zavdannia-ta-funktsii-tsentralnoho-banku/.
105
Калінін К.М.,
здобувач,
ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТЬ «ІНВЕСТИЦІЙНА

ПРИВАБЛИВІСТЬ», «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ»,
«ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ»
ТА ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ МІЖ НИМИ
Інвестиції є рушійною силою позитивного розвитку країни та відіграють

значну роль в її функціонуванні. Вони забезпечують підвищення не лише
виробничого потенціалу країни, а й культурного та освітнього рівня, стають
підґрунтям для посилення ролі сфер науки і технологічного розвитку,
забезпечують обмін дослідницькою інформацією.
В умовах сучасних глобалізаційних процесів, масштабної військової
агресії рф проти України, зростання воєнно-політичної напруги у різних точках
світу, проблема інвестування невпинно зростає, оскільки саме інвестиції
виступають ланкою, яка поєднує світові господарства, розвиває бізнес, утворює
нові робочі місця тощо.
Звичайно існує багато аспектів, від яких залежить рівень притоку
інвестицій в державу, але ключовим з них є інвестиційна привабливість, яка має
високу вразливість до будь яких коливань у соціальних, економічних,
політичних, воєнних, культурних та інших сферах життя країн і суспільств.
Тож, особливо актуальним є визначення поняття та сутності терміну
«інвестиційна привабливість».
106
Інвестиційна привабливість визначається поєднанням характеристик,
засобів, можливостей, що відображають у сукупності потенційний
платоспроможний попит на інвестиції. По суті, інвестиційна привабливість
країни – це характеристика, що відображає вигідність або невигідність
вкладення грошових коштів в країну. Це здатність країни та суб’єктів
господарювання приймати капітал у певних масштабах і формах, ефективно
освоювати його, а також гарантувати повернення інвестованого капіталу, з
достатнім рівнем прибутку за припустимого рівня ризику. Вона поєднує в собі
аналіз таких характеристик як: природно-ресурсний потенціал, рівень
економічного розвитку країни, політична стабільність, освітній і науковий
потенціал, географічне положення, господарський розвиток країни тощо, при
здійсненні якого інвестор може оцінити доцільність вкладання в цю країну
інвестицій і наявність можливостей для подальшої діяльності [1].
Економічна категорія «інвестиційний клімат» дозволяє визначити ту
систему орієнтирів, у межах якої відбувається процес інвестування, а на основі
цього – напрями ефективного використання інвестицій. У переважній більшості
визначень інвестиційний клімат трактується як сукупність наявних політичних,
правових, економічних, соціальних, географічних, екологічних та інших
чинників, які характеризують доцільність інвестування в ту чи іншу діючу
господарчу систему та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних й
іноземних інвесторів. Слід зазначити, що наведені чинники можуть бути як
об’єктивними, так і суб’єктивними, здійснювати вплив позитивного чи
негативного характеру. Вказані чинники, як правило, піддаються адекватній
кількісній оцінці, а відтак – і порівняльному аналізу, який дозволяє
ідентифікувати рівень інвестиційної привабливості економіки регіону або
держави загалом.
Якщо інвестиційна привабливість країни розглядається з точки зору
інвесторів, їх рівня зацікавленості в інвестуванні, то інвестиційний клімат є
комплексним відображенням стану готовності країни до отримання таких
інвестиційних надходжень. Сприятливий інвестиційний клімат повинен
107
забезпечити захист прав інвестора від інвестиційних ризиків, тобто
непередбачених втрат доходу і капіталу.
Чинники інвестиційного клімату забезпечуються певними
інвестиційними ресурсами та можливостями країни, які можна назвати
інвестиційним потенціалом. Взагалі, під потенціалом в даному контексті слід
трактувати сукупність ресурсів та невикористаних можливостей. Ресурсами є
засоби, що використовуються за необхідністю, а саме: інноваційні, трудові,
технічні, фінансові, матеріальні, нематеріальні та інші. Під невикористаними
можливостями слід розуміти різні умови та обставини, які зумовлені певною
метою, визначеною керівником, та в яких є необхідність для певної діяльності,
наприклад: географічні особливості розташування країни, рівень наукового,
соціально-економічного та культурного розвитку населення, його загальна
освіченість, воєнно-політична ситуація в країні [2].
Тож, інвестиційним потенціалом є сукупність інвестиційних ресурсів та
невикористаних можливостей, а також здатність досягти бажаного результату
через управління ними, що в свою чергу створює сприятливий інвестиційний
клімат, який забезпечує інвестиційну привабливість країни.

1. Маслак О. І., Таловер В. А. Комплексна оцінка інвестиційної
привабливості країни. Економічний форум. Вип. (3). 2016. С. 51-59.
2. Нечитайло У. П. Інвестиційний потенціал та інвестиційний клімат:
особливості формування та співвідношення. Науковий вісник Ужгородського
університету. 2011. Вип. 2 (32). C. 97-103.
3. Стеблянко І. О. Динамізація та структуризація прямих іноземних
інвестицій у національній економіці. Науковий вісник Ужгородського
університету. Економіка. 2016. Вип. 2 (48). С. 103-109.
4. Степаненко С. В. Сучасний стан інвестиційного забезпечення
інклюзивного розвитку суб’єктів агробізнесу. Економічний простір. 2023. (185).
С.43-48. DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/185-8.
108
Степанова О.В.,
Музика М.А.,
здобувач,
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА:
ОЦІНОЧНІ ПАРАМЕТРИ ТА ОСНОВНІ РІВНІ
Конкурентоспроможність підприємства це його порівняльна

характеристика у комплексі, яка показує наскільки підприємство краще (гірше)
порівняно із конкурентами за обраними показниками діяльності на певних
ринках, за певних умов та у певний проміжок часу [1]. Тож, оцінку
конкурентоспроможності підприємства можна здійснити шляхом порівняння
ряду різних конкурентних місць кількох підприємств на обраному ринку.
Слід зауважити, що оціночні параметри мають бути порівняними між
собою. Тому можна виділити наступний ряд параметрів [2]:
 технології;
 потенційні можливості обладнання;
 рівень персоналу;
 системи управління;
 рівень інновацій;
 стан комунікацій;
 рівень маркетингової політики;
 експортно-імпортні можливості та інші параметри.
109
Головними параметрами, що відображають конкурентоспроможність
підприємства, та факторами, що впливають на неї є конкурентоспроможність
продукції та здатність до адаптації в умовах змін зовнішнього середовища.
Добра адаптація забезпечується гармонічним поєднанням технічних,
технологічних, інтелектуальних, організаційних та економічних характеристик.
Між показниками конкурентоспроможності підприємства і
конкурентоспроможності продукції простежується взаємозв'язок і
взаємозалежність. Тобто, конкурентоспроможність продукції дуже сильно
впливає на конкурентоспроможність підприємства, а вона у свою чергу суттєво
визначає рівень конкурентоспроможності продукції.
Також у цих категорій існує ряд відмінностей. Ними, зокрема, є [3]:
 конкурентоспроможність продукції визначається окремо для кожного
виду товару (послуги), а конкурентоспроможність підприємства зачіпає увесь
асортимент;
 конкурентоспроможність продукції визначається за короткий часовий
проміжок, а конкурентоспроможність підприємства за тривалий період;
 рівень конкурентоспроможності підприємства цікавить насамперед
його власника з метою визначення доцільності виробництва в даних умовах, а
споживача не цікавить. Зате споживача ще й як цікавить продукція
підприємства, її ціна та якість.
В економічній літературі пропонується розрізняти чотири основні рівні
конкурентоспроможності підприємства [4]:
 перший рівень  керівництво дбає лише про свій продукт та не зважає
на покупця;
 другий рівень  керівництво прагне виготовляти продукцію, яка
відповідає усім стандартам, що встановлюються конкурентами;
 третій рівень – керівництво вже не дбає про стандарти, а навпаки самі
встановлюють їх потроху;
110
 четвертий рівень  це коли керівництво підприємства повністю
починає диктувати стандарти для виробництва в галузі та по суті займає
лідерські позиції у конкурентній боротьбі.
З переходом України на ринкові відносини до підприємств
пред’являються принципово нові вимоги відносно самого підприємства і його
функціонування. Розвиток будь-якого підприємства й рівень його
конкурентоспроможності у значній мірі залежить від того, наскільки вдало
організоване управління його виробничими ресурсами.

1. Лупак Р. Л., Васильців Т. Г. Конкурентоспроможність підприємства:
навчальний посібник. 2016. URL:
http://www.lute.lviv.ua/fileadmin/www.lac.lviv.ua/data/kafedry/Ekonomiky/Docs/
Konkurentospromozhnist_p-va_Lupak__Vasilciv.pdf.
2. Draws L. Die BCG-Matrix einfach erklärt mit Beispiel. Wissensdatenbank.
Modelle & Konzepte. 2019. URL: https://www.scribbr.de/ modellekonzepte/bcg-
matrix/.
3. Grabovenko O. A., Kovtunenko Yu. V. Competitiveness Enterprise in
Modern Conditions: Problems and Prospects. Economics: Time Realities. № 2 (24),
2016. р. 41-46. URL: https://economics.opu.ua/files /archive/2016/No2/41.pdf.
4. Майнулович Ю. М. Дослідження сутності та трактування поняття
конкурентоспроможності підприємства. Маркетинг і менеджмент інновацій.
2013. Вип. 4. С. 274-280. URL: https://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/files/
mmi2013_4_274_282.pdf.
5. Савченко С. М. Науково-методичні підходи до оцінювання
конкурентоспроможності підприємства. Електронний журнал «Ефективна
економіка». 2014. № 6. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3144.
111
Cтепанова О.В.,
Степанова Н.С.,
здобувач,
Українська інженерно-педагогічна академія
МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ
Трудовий колектив будь-якої організації є однією зі складових

ефективної роботи цієї організації. Тому питання формування трудового
колективу є важливим і актуальним. Аналіз літературних джерел з питання
формування трудового колективу свідчить про те, що ряд зарубіжних та
вітчизняних авторів, таких як Елтон Майо, Л.У. Стаут, М. Амстронг, Г.І.
Євтушенко, М.П. Ткачук, Л.Д. Глущенко та інші, приділяли увагу методам
формування трудового колективу. В Україні працює велика кількість
організацій, які виконують економічні, фінансові, політичні, медичні, освітні та
інші завдання. Враховуючи різноманітність організацій, для одних раціонально
використовувати термін «трудовий колектив», а для інших – «команда».
Розглянемо значення цих термінів. Більшість авторів [1, 2] вважають, що
трудовий колектив − це сукупність людей, об’єднаних спільними цілями,
інтересами і роботою. Поняття «трудовий колектив» прийнято відносити до
всіх працівників підприємства.
Особливим різновидом колективу, що характеризується підвищеною
єдністю, тісною співпрацею та координацією, частою спільною роботою – є
команда. Вона створюється для вирішення конкретних завдань чи виконання
окремих функцій, проєктів і об’єднує осіб із різноманітними знаннями і
навичками, дає можливість навчатися один в одного, забезпечує взаємну
112
підтримку. Відомо, що в процесі свого розвитку трудові колективи проходять
через ряд послідовних етапів: формування колективу, становлення колективу,
зрілість колективу, старіння колективу.
На кожному з цих етапів у менеджерів організації свої завдання.
На етапі формування колективу роль менеджера полягає в становленні
норм поведінки, правил регулювання внутрішньоколективних зв’язків, у
затвердженні певного стилю роботи.
На етапі становлення колективу роль менеджера полягає в усвідомленні
цілей і мотивів діяльності кожного члена трудового колективу з метою обрати
найбільш раціональні методи впливу на мотиви поведінки людей та залучення
їх до ефективної праці.
На етапі зрілості колективу завдання менеджера полягає у сприянні
прийняття колегіальних рішень та застосуванню соціально-психологічних
методів впливу з метою досягнення цілей організації.
На етапі старіння колективу роль менеджера полягає у поповненні
колективу новими членами, орієнтуванні колективу на інновації, що
забезпечать його виживання.
На кожному з перерахованих етапів менеджеру необхідно вирішувати
проблему підбору або добору фахівців певної кваліфікації. Існують три
основних методи підбору персоналу: хедхантинг, рекрутинг і скринінг, суть
яких наведена у таблиці 1.
Таблиця 1  Методи підбору персоналу

Методи Суть методу Напрям
підбору застосування
персоналу
1 2 3
Хедхантинг Метод пошуку та підбору персоналу, ключових і рідкісних, як Для пошуку
за фахом, так і за рівнем професіоналізму, фахівців. Об’єктом фахівців
уваги хедхантерів стають: керівники підприємств, бухгалтери, вищої ланки
юристи, фахівці вузьких профілів
Рекрутинг Рекрутинг – бізнес-процес, є одним із основних обов’язків НR- Для пошуку
менеджерів, проводить організація або рекрутингова агенція на фахівців
основі існуючих баз кандидатів. Об’єкт уваги: менеджери середньої
середньої та нижчої ланок ланки
113
Продовження таблиці 1
1 2 3
Скринінг Організація самостійно розміщує оголошення в Інтернеті, Для пошуку
надсилає запити до Державної служби зайнятості. Скринінг, фахівців
як правило, відбувається за такими ознаками: освіта, вік, нижчої ланки
стать, досвід роботи. Об’єкт уваги: персонал, зайнятий на
допоміжних роботах і обслуговуючий персонал
Джерело: складено авторами на підставі [3]
З метою згуртування єдиної, сильної та ефективної команди, члени якої

спрямовані на досягнення єдиної цілі, все частіше організації використовують
метод тимбілдингу [4]. Виходячи з того, що команда може створюватися в
рамках трудового колективу для виконання конкретного проєкту (наприклад, у
науково-дослідних організаціях), на погляд авторів, для формування команди
доцільно використовувати соціометричні методи, які дозволяють з’ясувати
ступінь психологічної сумісності конкретних людей, вивчити
внутрішньогруповий статус учасників, дослідити якість психологічного клімату
в команді. Перевага даного методу в тому, що внутрішньокомандні відносини
отримують конкретне вираження у вигляді таблиць, схем, графіків, числових
величин.

1. Євтушенко Г. І. Формування колективу організації як основа
ефективного управління персоналом. Вісник ХДУ Серія Економічні науки. 2019.
№ 36. С. 87-93.
2. Ткачук М. П., Князевич А. О. Формування ефективної системи
управління трудовим колективом. Економіка та держава. 2021. № 2. С. 35-41.
3. Водянка Л. Д., Ратушняк Д. В., Лусте О. О. Інноваційні методи підбору
персоналу в умовах діджиталізації. Бізнес Інформ. 2022. № 1. С. 403-409.
4. Кучеренко А. Тимбілдинг як інноваційний метод ефективного
розвитку колективу. Психологія. 2022. № 1 (92). С. 98-104.
114
Соколова Л.В.,
д.е.н., професор кафедри економічної кібернетики
Закін М.О.,
здобувач,
ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ

«ПРИБУТКОВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА»
Сучасна складна економічна ситуація, в якій змушені функціонувати

вітчизняні суб’єкти господарювання, а також зовнішньополітична та внутрішня
нестабільність, спричинена воєнними діями, обумовлюють зниження рівня
прибутковості підприємств будь-яких форм власності. З огляду на це доцільним
є привернення уваги науковців до комплексу питань, пов’язаних із
прибутковістю підприємств. Одним із першочергових питань серед них є
визначення дефініції шуканого поняття. За результатами дослідження було
виявлено велике розмаїття підходів науковців до визначення прибутковості
підприємства як економічної категорії, яка найповніше відображає фінансові
можливості суб’єкта господарювання та його здатність до інноваційного
розвитку. Це пояснюється тісним взаємозв’язком між прибутком підприємства
та прибутковістю, а саме: прибуток є показником для зображення економічного
ефекту в абсолютних показниках, а прибутковість – це показник для
зображення економічної ефективності діяльності суб’єкта господарювання [1].
Українська вчена Стригуль Л. С. зазначає, що прибутковість підприємства є
показником, який характеризує ефективність діяльності підприємства з погляду
115
здатності його приносити прибуток та забезпечувати ефективне відтворення
будь-яких вкладених та використаних ресурсів, тобто прибутковість слід
розглядати як складник ефективності діяльності підприємства [2]. Науковець
Глянь Т. І. розглядає прибутковість діяльності підприємства, незалежно від
організаційно-правової форми господарювання чи розміру, у якості категорії,
яка найповніше відображає фінансові можливості підприємства та його
здатність до розширення виробничої діяльності підприємства [3]. Вітчизняні
економісти Єпіфанова І. Ю. та Гуменюк В. С. вважають, що прибутковість – це
показник, який характеризує ефективність діяльності підприємства з погляду
здатності його приносити прибуток та забезпечувати ефективне відтворення
використаних ресурсів [4]. Співавтори роботи [5] Гайбура Ю. А. та
Загнитко Л. А. зазначили, що прибутковість підприємства є складною та
багатогранною економічною категорією, що одночасно характеризує як
одержані результати діяльності підприємства, так і можливості отримувати
прибуток у майбутньому. Тому під прибутковістю варто розуміти стійке
економічне явище, що проявляється як підтверджена здатність підприємства
генерувати позитивний фінансовий результат від здійснення як основної, так і
всієї господарської діяльності, який полягає у перевищенні доходу над
здійсненими витратами в розмірі, достатньому для ефективного подальшого
функціонування.
У науковій праці [2] було висвітлено визначення шуканого поняття
деякими авторами. Так, вчений Мочерний С. В. розглядає прибутковість
суб’єкта господарювання як показника ефективності у двох аспектах, а саме:
1) як прибутковість підприємства щодо всього авансованого капіталу, яка
визначається нормою прибутку (відношенням річного прибутку до
авансованого капіталу); 2) як прибутковість виготовлення окремої партії
товарів, яка вимірюється відношенням прибутку до собівартості товарів. На
думку Хмелевського О. В. прибутковість – це стан підприємства, що вказує на
його здатність здійснювати рентабельну діяльність, забезпечувати
116
платоспроможність, генерувати прибуток, на основі чого забезпечувати
стабільність зростання та майбутній інноваційно-інвестиційний розвиток. Було
з’ясовано, що повністю співпадають погляди науковців Антонюка Р. Р.,
Гайбури Ю. А. та Загнитко Л. А. щодо трактування дефініції поняття
прибутковості. Вчений Кучер Л. Ю. визначає прибутковість як показник для
зображення економічної ефективності діяльності суб’єкта господарювання і
навіть більше, як складник системи показників, що відображають різні види
ефективності діяльності залежно від напряму її дослідження.
Таким чином, можна вважати, що прибутковість підприємства – це
відносний показник, який характеризує ефективність діяльності підприємства з
точки зору здатності його отримувати прибуток і забезпечувати ефективне
відтворення використаних ресурсів на засадах інноваційності та безпеки бізнес-
процесів в умовах мінливого сучасного конкурентного середовища.

1. Кучер Л. Ю. Науково-теоретичні підходи до інтерпретації дефініції
«прибутковість». http://khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_99/06.pdf. (дата
звернення: 16.10.2023).
2. Стригуль Л. С., Тур Г. Є., Нгуєн Т. М. Х. Ефективність та
прибутковість: теоретичний аспект. Інфраструктура ринку. 2019. Вип. 36.
С. 287-292.
3. Глянь Т. І. Систематизація підходів до визначення підходів сутності
поняття «прибутковість». https//repo.btu.kharkov.ua > … (дата звернення:
16.10.2023).
4. Єпіфанова І. Ю., Гуменюк В. С. Прибутковість підприємства: сучасні
підходи до визначення. Економіка і суспільство. Мукачівський державний
університет. 2016. Вип. 3. С. 189-192.
5. Гайбура Ю. А., Загнитко Л. А. Прибутковість підприємства.
http://vestnik-ekonom.mgu.od.ua > journal (дата звернення: 13.10.2023).
117
Харківський національний університет радіоелектроніки,
Кончаківська Є.В.,
здобувач,
SWOT-АНАЛІЗ – ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ

РИНКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
У сучасних умовах BANY-світу на ринкову діяльність підприємств

впливають багато факторів мінливого зовнішнього середовища, що обумовлює
необхідність ураховувати наслідки їх впливу при розробці як тактичних
заходів, так і стратегічних напрямів функціонування суб’єктів господарювання
на галузевих ринках або цільових сегментах у майбутньому. Важливим
інструментом стратегічного аналізу, який дозволяє підприємствам розробляти
стратегії та ефективно адаптуватися до нестабільних змін кон’юнктури ринку,
фахівцями визнано SWOT-аналіз. Його застосування дозволяє отримувати
об’єктивну, релевантну, актуальну корисну інформацію, на основі якої топ-
менеджери приймають важливі рішення стратегічної спрямованості.
Комплексу питань, пов’язаних із особливостями застосування «SWOT-
аналізу» у практичній діяльності підприємств, присвятили свої праці такі вчені,
як Л.В. Балабанова, П.Т. Бубенко, М.П. Мальська та багато інших. У роботі [1]
SWOT-аналіз розглядається як процес встановлення зв’язків між
найхарактернішими для підприємства сильними сторонами, або перевагами (S),
слабкостями (W), можливостями (O) та загрозами (T), що дозволяє деталізувати
118
розроблену бізнес-стратегію, діагностувати поточний стан підприємства, який
може змінитися за період формування стратегії. Універсальність цього
методичного інструментарію дає змогу застосовувати його для аналізу різних
об’єктів дослідження: продукції, підприємства, конкурентів, міста, регіону,
лояльності споживачів до брендів компанії та інше [2]. У роботі пропонується
розглянути особливості практичного застосування SWOT-аналізу для
вітчизняного суб’єкта господарювання ПрАТ «Оболонь».
Функціонування підприємства ПрАТ «Оболонь» у сьогоднішньому
нестабільному, турбулентному зовнішньому середовищі є дуже складним, що
вимагає підвищеної уваги його керівництва до багатьох аспектів стратегічного
управління та планування. Важливим аспектом діяльності досліджуваного
підприємства є залучення та утримання лояльних клієнтів/споживачів, тому що
саме вони схильні купляти товар одного конкретного виробника, тобто товар
бренду, якому вони довіряють. Це забезпечує не тільки стабільність доходів
підприємства та підвищення пізнаваності його бренду на ринку, але й
запланований рівень конкурентоспроможності підприємства та його товару.
Результати проведення SWOT-аналізу ПрАТ «Оболонь» представлені у
таблиці 1 (сильні та слабкі сторони діяльності) та таблиці 2 (можливості та
загрози) відповідно.
Таблиця 1 – SWOT-аналіз ПрАТ «Оболонь» ( сильні та слабкі сторони)

Сильні сторони
Висока якість продукції. Відома торгова марка. Позитивний імідж компанії у суспільному
житті. Успішна кредитна історія та стійкі фінансові показники. Відносно низька
собівартість продукції. Високий рівень кваліфікації персоналу. Освоєння нових сегментів
ринку: випуск та реалізація безалкогольних напоїв. Здійснення фінансових вкладень з
метою розвитку компанії. Істотне поповнення держбюджету за рахунок податкових
надходжень від компанії. Різноманітність брендів компанії. Збільшення обсягів експорту
Слабкі сторони
Компанія застосовує масовий маркетинг асортименту. Труднощі позиціонування бренду
«Оболонь» через наявність безлічі брендів продукції, що виробляється. Невисокий рівень
дослідження комплексу питань, котрі стосуються дослідження лояльності споживачів до
брендів компанії на галузевому ринку
119
Таблиця 2 – SWOT-аналіз ПрАТ «Оболонь» (можливості та загрози)
Можливості
Зниження собівартості продукції. Завоювання ринків безалкогольної продукції.
Збільшення рентабельності, контроль над витратами. Поступове перетворення на
вертикально інтегровану компанію. Створення нових брендів. Подальше просування
продукції компанії на закордонні ринки. Глибока сегментація ринку та гнучка цінова
політика. Підвищення лояльності споживачів до брендів компанії
Загрози
Зростання тиску постачальників у зв’язку з їх укрупненням. Можливі втрати сильних
фахівців компанії за причини їх переходу в компанії інших галузей, труднощі пошуку
нових. Зміна потреб та смаків покупців. Зниження лояльності споживачів до брендів
компанії через недостатнє приділення уваги цьому питанню. Проблема набору нових
співробітників. Зростання акцизів на алкогольну продукцію. Запровадження ліцензування
на продаж пива та пивних напоїв. Міграція населення за об’єктивних причин
Оцінка факторів мікросередовища, що безпосередньо впливають на

ринкову діяльність ПрАТ «Оболонь», а також урахування компонентів
внутрішнього середовища, дозволяє рекомендувати такі управлінські дії
стратегічного характеру: проведення маркетингових заходів для укріплення
впізнаваності існуючих брендів продукції; аналізування та виведення з
виробництва непопулярних брендів продукції, що допоможе підвищити
ефективність виробництва шляхом направлення звільнених ресурсів на
виробництво більш актуальної для споживачів продукції; підвищення
лояльності споживачів до брендів компанії шляхом залучення основного
прошарку споживачів – молоді, через активне ведення сторінок в популярних
соціальних мережах.

1. Найкращі приклади SWOT-аналізу. Що це таке та як практикувати у
2023 році. URL: https://ahaslides.com/uk/blog/swot-analysis-examples (дата
звернення: 19.09.2023).
2. Клюс Ю. І., Іжболдіна А. В. Практичне застосування SWOT-аналізу для
визначення конкурентоспроможності ТОВ НВП «Мікротерм». Економічний
простір. 2020. № 160. С. 60-64.
120
Леоненко О.В.,
здобувач,
ЗАРУБІЖНІ МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ
У рамках дослідження, спрямованого на сферу використання оцінювання

вартості бізнесу, спочатку визначимося із базовим поняттям: що таке бізнес?
Однозначної відповіді на це питання не існує. Відповідно до Закону України
«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» бізнес –
це діяльність економічних контрагентів, яка здійснюється за їх власної
ініціативи, та яка ведеться шляхом використання фінансових ресурсів (або
власних або позикових) із присутністю фактора ризику, основна мета якого –
одержання позитивного фінансового результату [1].
Вітчизняна вчена Гордієнко Н. І. провела дослідження, яке було
спрямоване на сферу використання оцінювання вартості бізнесу. У своїй
науковій праці вона зазначила, що під вартістю підприємства (бізнесу)
розуміється оцінка результативності діяльності, яка досягається шляхом
отримання доходу з позиції майбутнього економічного результату для власників
на базі дохідного підходу й виражається у зростанні вартості капіталу як
ринкової вартості підприємства [2].
За результатами проведеного аналізу фахової літератури з проблеми
дослідження співавтори наукової праці [3] Ковальська Л. Л. та Павлюк О. Ю.
121
запропонували визначення бізнесу як виду господарської діяльності (власна
справа), визначальними ознаками здійснення якої є ресурси, організація,
інтелект, і котра спрямована на отримання позитивних фінансових результатів.
Отже бізнес можна представити у вигляді трьохвимірного простору, який
формують ресурси, організація та інтелект (таблиця 1).
Таблиця 1 – Трьохвекторний простір бізнесу

№ Назва векторної Характеристика векторної складової
з/п складової
1 2 3
1 Ресурси Фінанси, інформація, персонал, техніка та технології, сировина,
матеріали тощо
2 Організація Постачання, виробництво, збут, реклама, логістика, транспорт,
маркетинг тощо
3 Інтелект Творчість, раціоналізація, креативність, нові ідеї тощо
Джерело інформації: складено авторами за [3]
Сучасні підходи до оцінювання ринкової вартості підприємства

використовуються залежно від того, як розглядається підприємство: як діюче
або як таке, що має намір ліквідуватися й розпродувати своє майно. Кожний
підхід потребує застосування відповідних методів оцінювання.
У рамках концепції управління, спрямованого на створення вартості
(VBM, Value-Based Management), зарубіжними авторами було запропоновано
низку показників, таких як: EVA, MVA, SVA, CVA, CFROI. На базі EVA
сформовані системи управління EVA та EVA-based management, які базуються
на методі дисконтованих грошових потоків. Поширеними методологічними
підходами до визначення вартості підприємства на основі оцінювання
дисконтованих грошових потоків вважаються середньозважена вартість
капіталу (WACC, weighted average cost capital); метод скоригованої приведеної
вартості (APV, аdjusted present value), який дає змогу оцінювати вартість
підприємства; метод приросту акціонерного капіталу (FTE, flow to equity), який
дає можливість оцінити вартість акціонерного капіталу; метод розрахунку
WACC Модильяні-Міллера; метод розрахунку WACC Майзла-Еццеля. Спільним
122
для цих методів є те, що вони спираються на статистичну інформацію та
прогноз ризиків, які пов’язані з акціонерним капіталом [4]. Однією з
поширеніших моделей вартісно-орієнтованого менеджменту господарської
діяльності підприємства, такої, як досягнення максимального багатства
акціонерів, та концепції економічного прибутку, що пов’язує фінансовий стан
інвесторів з прибутками компанії, є економічна додана вартість EVA (Economic
Value Added). Під час оцінювання підприємства дуже важливо обрати
прийнятну модель, адже вибір непридатної моделі оцінки може призвести до
переоцінки чи недооцінки бізнесу, На сьогодні вже фінансовими аналітиками
набуто позитивний досвід у забезпеченні адекватної ринковим умовам оцінки
бізнесу, визначення витрат на інвестиції тощо. Саме оцінювання вартості
підприємства стає дієвим інструментом, застосування якого створює умови для
своєчасного прийняття та коригування управлінських дій при коливання
ринкової кон’юнктури.

1. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України № 1992-IV
від 9 вересня 2004 р. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2658-14.
2. Гордієнко Н. І. Теоретичні підходи до оцінки вартості бізнесу.
Міжнародний гуманітарний університет. URL: http://www.vestnik-
econom.mgu.od.ua › journal (дата звернення: 27.10.2023).
3. Ковальська Л. Л., Речун О. Ю. Економічний Форум 4/2018.
Інституційний репозитарій ЛНТУ. https://lib.lntu.edu.ua › sites › default › files
4. Worthington A., West T. Economic Value-Added: а Review of the
Theoretical and Empirical Literature. Asian Review of Accounting. 2001. Vol. 9.
No. 1. P. 67-86.
123
Новицький С.В.,
здобувач,
ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ
У сучасних умовах загострення конкурентної боротьби між суб’єктами

ведення підприємницької діяльності актуалізуються питання збільшення
ринкової вартості їх бізнесу, зростання ділової репутації, максимізації
фінансових результатів, збільшення майна та мінімізації тих чи інших
зобов’язань. Важливе значення у цих процесах належить виваженій оцінці
вартості бізнесу задля пошуку шляхів її зростання у відповідних екстремальних
умовах [1].
Оцінка вартості бізнесу може проводитись з ряду міркувань, включаючи
питання продажу, реструктуризації, ліквідації, залучення капіталу,
оподаткування тощо. Існує велика кількість методів та підходів, які мають свої
особливості, переваги та недоліки. Проте не існує єдиного алгоритму
визначення застосування того чи іншого підходу. Найуживанішими підходами
оцінки вартості є такі: дохідний, витратний, ринковий [1, 2].
Дохідний підхід є основним при оцінці вартості бізнесу у випадку його
злиття та поглинання. В рамках цього підходу виділяють метод дисконтування
та метод капіталізації. Метод дисконтування застосовується у разі, коли
прогнозовані грошові потоки від використання об’єкта є неоднаковими за
124
величиною, непостійними протягом конкретного періоду, що прогнозується або
їх отримання є обмеженим у часі. Метод капіталізації застосовується при
прогнозуванні чистого операційного доходу, який не є обмеженим в часі та з
постійним за величиною та рівним у проміжках періоду прогнозування.
У межах витратного підходу застосовують наступні методи: 1) метод
вартості чистих активів (визначається як різниця між справедливою, ринковою
вартістю як матеріальних так і не матеріальних активів та поточною вартістю
зобов’язань); 2) метод балансової вартості (визначається як різниця між
вартістю активів та зобов’язань, що відображені у балансі); 3) метод вартості
заміщення (вартість підприємства дорівнює сумі витрат, які необхідні на
створення подібного підприємства); 4) метод ліквідаційної вартості
(визначається як різниця між ліквідаційними витратами та скоригованою
вартістю чистих активів); 5) метод надприбутків (вартість підприємства
визначається сумою матеріальних та нематеріальних активів; обчислення
вартості всіх нематеріальних активів відбувається шляхом капіталізації
прибутку, отриманого понад звичайну норму, що, як вважається, генерується
матеріальними активами).
Метод вартості чистих активів застосовується компаніями, які планують
ліквідуватися, або зрілими компаніями, що мають нестабільний прибуток.
Метод балансової вартості застосовується у разі закриття компанії – він є
найпростішим, проте не відображає повну вартість.
Метод вартості заміщень полягає в оцінці з врахуванням витрат на повне
заміщення активів. Метод ліквідаційної вартості використовується у разі
термінового продажу компанії [2].
У рамках ринкового підходу виділяють ряд методів оцінки вартості
бізнесу, а саме: 1) метод компанії-аналога (застосовується при обчисленні
вартості для компаній, що розвиваються, які мають розвинений ринок
подібного бізнесу; метод ґрунтується на використанні цін, що сформувалися на
відкритому фондовому ринку; 2) метод угод (застосовується молодими
125
підприємствами, що планують закриватися та мають розвинутий ринок
аналогічного бізнесу, а також дорослими підприємствами, що розвиваються,
але мають не стабільний прибуток, заснований на цінах придбання контрольних
пакетів акцій або цін придбання цілих аналогічних підприємств; 3) метод
галузевих коефіцієнтів (використовується при проведенні експрес-оцінок,
застосовується підприємствами, що розвиваються, лише за умови розвинутого
ринку аналогічного бізнесу; метод базується на виведенні залежності між ціною
та певним показником на основі аналізу продажів компаній); 4) метод
зіставлення мультиплікаторів (дає змогу оцінити вартість підприємств на
основі зіставлення значень окремих показників аналогічних підприємств, щодо
яких є достовірні дані ринкової вартості; ґрунтується на тезі про рівність
окремих мультиплікаторів, розрахованих для підприємств-аналогів [1].
Таким чином, можна зробити такі висновки: існують різні підходи та
методи оцінки вартості бізнесу, кожен із яких використовується в залежності
від стану бізнесу, стабільності прибутку, стадії життєвого циклу, розвиненості
ринку. При тому слід пам’ятати, що визначення справедливої вартості бізнесу є
одночасно мистецтвом і наукою, тому для кожної ситуації мають бути
застосовані адекватні методи та прийняті обґрунтовані рішення за результатами
проведених оцінок.

1. Ковальська Л. Л., Речун О. Ю. Економічний Форум 4/2018.
Інституційний репозитарій ЛНТУ. URL: https://lib.lntu.edu.ua › sites › default ›
files (дата звернення: 26.10.2023).
2. Циган Р. М., Лижова Є. М. Аналіз підходів та методів оцінки вартості
підприємства. Молодий вчений. 2020. № 11. С. 209-214.
URL: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2020-11-87-45.
126
Соловйов М.С.,
здобувач,
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ

СТРАТЕГІЧНОЇ МОДЕЛІ «7S»
Стратегічне управління є важливою складовою успіху для будь-якої

організації, незалежно від її розміру чи галузі діяльності. Для досягнення
високих результатів у сучасному бізнес-середовищі важливо не лише розробити
стратегію, але й забезпечити її успішну імплементацію.
На даний час багато науковців та практиків знаходяться в пошуку
відповідей на питання, в який спосіб та якими методами досягнути збільшення
ефективності функціонування підприємства. Результати таких досліджень
знайшли відображення в працях Г. Мінцберга, А. Чандлера, Б. Карлофа.
Вагомий внесок у подальший розвиток системи стратегічного планування та
управління здійснили вчені А. Томпсон, Ф. Котлер, О. Віханський та інші.
Однак, практична реалізація стратегічного підходу в управлінні залишається
предметом подальших досліджень [1].
Стратегічна модель «7S» від McKinsey & Company популярна в бізнесі
завдяки своєму глибокому підходу до аналізу організацій та управління
стратегічними змінами. Сутність даної моделі полягає у взаємозв’язку стратегії
з іншими аспектами організації. Модель «7S» складається із семи елементів [2]:
127
1. Стратегія (Strategy): це план дій, який визначає мету та шляхи до
досягнення цієї мети. Стратегія повинна бути чітко визначеною та відомою
всім у організації.
2. Структура (Structure): визначає, як організація організована, як
розподілені влада, відповідальність та комунікація.
3. Системи (Systems): включають в себе процеси та процедури, які
використовуються в організації для виконання стратегії.
4. Навички (Skills): це здатності та компетенції співробітників, необхідні
для реалізації стратегії.
5. Співробітники (Staff): це люди, які працюють в організації, їх досвід,
навички та відносини.
6. Стиль керівництва (Style): включає в себе культуру та підходи до
прийняття рішень в організації.
7. Норми (Shared Values): визначають цінності та переконання, які є
спільними для всього персоналу організації та впливають на прийняття рішень.
У якості прикладу проведемо оцінювання поточного стану
конкурентоспроможності українського підприємства ПрАТ «Київстар»,
використовуючи модель McKinsey «7S». Це дозволить в загальному оцінити
рівень ефективності функціонування та готовності підприємства до
стратегічних змін [3]. Надамо загальний огляд кожного з семи елементів
шуканої стратегічної моделі: 1. Стратегія. ПрАТ«Київстар» є одним із
провідних операторів зв’язку в Україні, який має стратегію розвитку,
спрямовану на надання високоякісних послуг мобільного зв’язку, Інтернету та
інноваційних рішень. Підприємство активно розвивається в напрямку цифрової
трансформації. 2. Структура. Організаційна структура підприємства включає в
себе різні функціональні відділи, такі як продажі, маркетинг, технічна
підтримка та інші. Вони мають централізовану структуру управління, що
дозволяє ефективно координувати діяльність на ринку. 3. Системи. ПрАТ
«Київстар» використовує сучасні інформаційні системи та технології для
128
управління процесами та надання послуг. Їхні системи підтримують якість
послуг та комунікації з клієнтами. 4. Навички. Чисельність працюючих на
підприємстві висококваліфікованих фахівців у сфері телекомунікацій є
достатньо великою. Фахівці мають необхідні навички та знання для надання
послуг високої якості. 5. Співробітники. Персонал ПрАТ «Київстар» – це його
ключовий актив. Топ-менеджери підприємства інвестують у навчання та
розвиток персоналу, щоб підтримувати їхню конкурентоспроможність. 6. Стиль
керівництва. Керівництво ПрАТ «Київстар» прагне до інновацій та підтримує
відкритий та комунікативний стиль роботи. 7. Норми. Топ-менеджмент
підприємства відзначає важливість цінностей у складі: якість обслуговування
клієнтів, інновації та сталість. Таким чином можна зробити висновок, що ПрАТ
«Київстар» має сильний фундамент для забезпечення конкурентоспроможності
в сфері телекомунікацій у країні, тому що складові його «7S» підтримують
розвиток та здатність конкурувати на галузевому ринку послуг.
Отже модель «7S» є корисним інструментом для дослідження та аналізу
всіх аспектів організації, які впливають на стратегічні рішення. Також важливо
зауважити, що процес оцінювання конкурентоспроможності підприємства є
постійним, тому необхідно регулярно перевіряти та оновлювати аналіз, вносячи
зміни, які допоможуть зберегти або підвищити рівень конкурентоспроможності
суб’єкта господарювання у сучасному конкурентному середовищі.

1. Модель Мак-Кінсі «7S» PPT. SlideShare. URL:
https://www.slideshare.net › (дата звернення: 30.10.2023).
2. Модель McKinsey 7S  Фінансова енциклопедія. Фінансова
енциклопедія. https://ua.nesrakonk.ru › mc... (дата звернення: 30.10.2023).
3. Офіційний сайт ПрАТ «Київстар». URL: https://kyivstar.ua/about (дата
звернення: 29.10.2023).
129
Ступак О.М.,
здобувач,
ORCID:https://orcid.org/0009-0006-5590-8341
КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ
У сучасному динамічному світі конкуренція стала важливим елементом

економічної взаємодії, що має суттєвий вплив на розвиток підприємств та
національної економіки у цілому. Конкуренція утворює основу для інновацій та
підвищення якості продукції і послуг, а також сприяє розвитку новітніх
технологій, підвищенню продуктивності та оптимізації виробничих процесів,
тому підприємства повинні систематично оцінювати свою
конкурентоспроможність і вчасно адаптуватися до змін на ринку та споживчих
уподобань.
На сьогоднішній день існує значна кількість методів оцінки
конкурентоспроможності підприємств. Ця різноманітність дозволяє
здійснювати глибокий та комплексний аналіз конкурентоспроможності, що
сприяє розробці стратегій для покращення позиції на ринку [1]. Метод суми
місць є одним із найпростіших і водночас ефективних способів оцінки
конкурентоспроможності підприємств. Він забезпечує можливість визначення
сильних і слабких сторін підприємств, а також утворення рейтингу
конкурентоспроможності.
130
Із застосуванням даного методу проведемо порівняльне оцінювання
конкурентоспроможності основних кондитерських підприємств України, а
саме: № 1 – ПРАТ «Кондитерська фабрика «АВК»; № 2 – ПРАТ «Київська
кондитерська фабрика «РОШЕН»; № 3 – ТОВ «ЛКФ «СВІТОЧ»; № 4 – АТ «ВО
«КОНТІ». Для розрахунку оцінних локальних показників за групами було
використано інформацію із відкритих джерел за 2022 рік. Отримані результати
наведено у таблиці 1.
Таблиця 1 – Значення показників оцінки конкурентоспроможності

підприємств
Локальний Підприємство Нормативне
показник №1 №4 №2 №3 значення
показника
1 2 3 4 5 6
1. Фінансово-економічні показники:
коефіцієнт загальної ліквідності 0,8 1,9 2,9 2,2 1,0 – 2,0
коефіцієнт інкасації дебіторської 0,4 3,3 7,1 3,7 
заборгованості
коефіцієнт оборотності активів 0,1 1,4 1,6 1,9 
2. Ринкові показники:
коефіцієнт рентабельності реалізації 1,5 1,8 3,5 1,9 0, 
коефіцієнт частки ринку 0,15 0,16 0,25 0,11 
3. Техніко-технологічні показники:
коефіцієнт фондовіддачі 0,018 2,9 4,5 0,11 
Джерело: складено авторами на основі [1, 2]
На підставі даних таблиці 1 визначимо за кожним показником місце

підприємства залежно від його значення (перше – найкраще) та запишемо їх
суму за кожним підприємством у таблицю 2. Найбільш високе місце в рейтингу
посяде підприємство з мінімальною сумою місць.
Отже, найбільш конкурентоспроможним підприємством за усією
сукупністю показників є ПРАТ «Київська кондитерська фабрика «РОШЕН»,
друге місце у рейтингу посідає ТОВ «ЛКФ «СВІТОЧ», третє – АТ «ВО
«КОНТІ» та четверте – ПРАТ «Кондитерська фабрика «АВК».
131
Таблиця 2 – Розташування за показниками конкурентоспроможності
Номер Розташування підприємства за групами локальних оцінних
підприємства показників
група фінансово- група ринкових група техніко- Усього
економічних показників технологічних
показників показників
сума рейтинг сума рейтинг сума рейтинг сума рейтинг
місць місць місць місць
№1 12 4 7 4 4 4 23 4
№4 9 3 5 2 2 2 16 3
№2 4 1 2 1 1 1 7 1
№3 5 2 6 3 3 3 14 2
Джерело: складено авторами на основі [1, 2]
Доцільно зазначити, що групові та загальний рейтинги можуть

змінюватися, якщо включити до переліку ще й інші підприємства, які
спеціалізуються на виготовленні кондитерських виробів. Аналіз отриманих
даних свідчать, що ПРАТ«РОШЕН» має абсолюні конкурентні переваги та є
лідером ринку. Аутсайдером є ПРАТ «Кондитерська фабрика «АВК», яка не
має виражених конкурентних переваг і тому її топ-менеджерам треба
сконцентрувати свої зусилля для подолання конкурентних викликів і
забезпечення стійкої позиції на ринку у майбутньому. Підприємства, що
постійно вдосконалюють свої стратегії, мають всі можливості для досягнення
стійкої конкурентоспроможності та забезпечення успіху у довгостроковій
перспективі.

1. Оцінка та методи оцінки конкурентоспроможності підприємства.
financeworld.com.ua. URL: https://financeworld.com.ua › ... (дата звернення:
28.10.2023).
2. Clarity Project. Фінансова звітність підприємств. URL: https://clarity-
project.info/edrs (дата звернення: 28.10.2023).
132
Сюсюк С.В.,
здобувач,
МЕТОДИ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ

ПІДПРИЄМСТВА
На сучасному етапі розвитку ринкового середовища конкуренція між

компаніями відіграє важливу роль. Розвиток економіки кожного підприємства в
цілому залежить від постійного вдосконалення, яке безпосередньо залежить від
конкурентоспроможності. Успіх функціонування підприємства на ринку та
його подальші перспективи залежать від великого спектра факторів і
визначаються його потенціалом.
Потенціал підприємства можна визначити як один із способів розвитку
економіки та пожвавлення економічної системи, що сприяє створенню
конкурентної позиції [1]. Якщо ж розглядати саме конкурентоспроможність
потенціалу підприємства, то під цим поняттям розуміється комплексна
порівняльна характеристика, що відображає рівень переваги сукупності
факторів оцінки можливостей підприємства, які визначають його успіх на
конкретному ринку за конкретний проміжок часу стосовно аналогічного набору
показників для компаній-конкурентів [2]. Слід зазначити, що загальний рівень
конкурентоспроможності залежить від рівня конкурентоспроможності його
основних складових, перелік яких наведено на рис. 1.
133
Складові конкурентоспроможності потенціалу
Виробничий
Управлінський
Маркетинговий
Інноваційний
Ресурсний
Інтелектуальний (творчий)
Рисунок 1 – Складові конкурентоспроможності потенціалу підприємства [2]

Слід зазначити, що від конкурентоспроможності та якості усіх
вищезазначених складових залежить загальний рівень конкурентоспроможності
потенціалу підприємства. Перелік та характеристика існуючих методів оцінки
конкурентоспроможності потенціалу підприємства представлено у табл. 1.
Таблиця 1 – Групування методів оцінки конкурентоспроможності

потенціалу підприємства
Ознака Група Метод
класифікації класифікації
1 2 3
Теорія конкурентних переваг М. Портера, формалізований
За напрямом
Критеріальні метод Іванова, метод таксономічного показника, метод
створення
інтегрального критерію
інформаційної
SWOT-аналіз, метод порівнянь, метод вивчення профілю
бази Експертні
об’єкта, метод рангів, графічна методика Зав’ялова
За методом Формалізований метод Іванова, метод американської
Математичні
відображення асоціації управління, метод інтегрального критерію
кінцевих STEP-аналіз, PIMS-аналіз, SPACE-аналіз, LOTS-аналіз,
Логістичні
результатів GAP-аналіз
Аналіз конкурентоспроможності за системою 111-555,
За можливістю
Одомоментні методика Градова щодо детермінантів «національного
розробки
ромба», методика Ансоффа щодо КСФ і т. д
управлінських
Аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.-Ж.Ламбена,
рішень Стратегічні
STEP аналіз, модель аналізу Мак-Кінсі 7S і т. д.
Індикаторні PIMS-аналіз, метод порівнянь, метод вивчення профілю
об’єкта, метод американської асоціації управління,
За способом
графічна методика Зав’ялова
оцінки
Теорія конкурентних переваг М. Портера, модель аналізу
Матричні
Мак-Кінсі 7S
Джерело: складено за даними [2]
134
Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства,
наведені у табл. 1, поділяються за різними класифікаційними ознаками:
критеріальні методи за базу розрахунку беруть абсолютні значення, а експертні
методи не потребують збору інформації щодо діяльності конкурентів;
математичні методи вважаються найбільш точними, а логістичні методи
базуються на логічних припущеннях. Одномоментні методи оцінюють тільки
фактичний стан справ, а стратегічні методи уможливлюють розробку
стратегічних кроків з поліпшення цього потенціалу. В той час коли
індикаторний метод базується на використанні системи показників, то
матричний – на ідеї розгляду конкурентних процесів у їх взаємозалежності та
динаміці. Отже, можна дійти до висновку, що за допомогою методів оцінки
конкурентоспроможності потенціалу підприємства можна оцінити
конкурентоспроможність окремих його складових та розробити стратегію
подальшого розвитку підприємства.

1. Варга В. П. Конкурентний потенціал як основа стабільності
підприємства. Ефективна економіка. 2020. № 3.
URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/3_2020/160.pdf (дата звернення:
29.10.2023).
2. Тема 4. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства. Луцький
національний технічний університет. URL: https://elib.lntu.edu.ua › page8 (дата
звернення: 29.10.2023).
135
Тєшева Л.В.,
д.е.н., доцент кафедри економіки та менеджменту,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Нікітін В.В.,
здобувач,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
КАПІТАЛ НА ПІДПРИЄМСТВІ: ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА
Капітал підприємства є однією з ключових категорій в економічній теорії

і практиці. Він відіграє важливу роль у функціонуванні та розвитку
підприємств, впливаючи на їхню конкурентоспроможність і результативність
діяльності.
Для забезпечення нормального фінансування підприємств, незалежно від
їх форми власності та організаційно-правового статусу, існує значна
необхідність у капіталі. Економічна категорія «капітал» та її різноманітні
форми використання широко вживаються як в економічній науці та освітній
літературі, так і в повсякденному житті. Проблема вивчення економічного
змісту категорії «капітал» ускладнюється через різні підходи до неї, які існують
в марксистській політекономії та західній економіці (економікс).
У таблиці 1 представлено визначення сутності капіталу підприємства за
різними авторами.
Таблиця 1 – Визначення сутності капіталу підприємства за різними

авторами
Автор Визначення
1 2
В. Д. Базилевич складний та багаторівневий феномен, з численними аспектами, який
визначає самоорганізацію господарської діяльності з метою
збільшення її вартості
І.Т. Балабанов певна частина фінансових ресурсів, які активовані та знаходяться в
обігу, упродовж обігу генерує доходи
136
1 2
В.В. Баліцька розглядає капітал з позиції індивідуального підприємця, визначаючи
його як всі ресурси, які сприяють втіленню підприємницької ідеї та
досягненню поставлених цілей
В.Г. Белолипецький складова фінансових ресурсів, включаючи грошові кошти, які
використовуються в обороті, і прибуток, отриманий в результаті
цього обороту
О.Г. Біла загальна сума грошових ресурсів, які застосовуються в корпорації,
включаючи власний капітал, позиковий капітал і кошти, приведені в
угоди з іншими джерелами фінансування
І. О. Бланк загальна вартість різних ресурсів, представлених у формі грошей,
матеріальних ресурсів і нематеріальних активів, які інвестовані в
активи підприємства
В.В. Бочаров відзначає різновиди структури капіталу: простий (де підприємство
здатне залучати капітал лише шляхом емісії звичайних акцій) і
складний (де підприємство формує свій пасив шляхом випуску
облігацій та залучення банківських кредитів)
Р. Брейлі, агрегація фінансових засобів, що циркулюють на вільному ринку і
С. Майерс підкріплені реальними активами, які мають потенціал генерувати
прибуток
С.В. Галицька фрагмент фінансових ресурсів, які задіяні підприємством у обороті,
а також дохід, що вони здобувають в результаті цього обороту. З цієї
точки зору, капітал можна розглядати як видозмінену форму
фінансових ресурсів
А.І. Десеєва певне зіставлення боргових зобов'язань і власного капіталу,
призначене для забезпечення рівноваги із активами
В.П. Круш сукупність фінансових ресурсів, які походять як від власних коштів,
так і від позичених, і використовуються для фінансування активів з
метою здобуття прибутку. Частина фінансових ресурсів, яку
витрачає фірма у своїй діяльності, і прибуток, який вона отримує від
цього обігу, отримують назву капітал, який можна розглядати як
трансформовану версію фінансових ресурсів. Іншими словами,
капітал представляє значну частину фінансових ресурсів, які
передаються і інвестуються у сфері виробництва з метою отримання
прибутку
О.В. Лебідь фінансові ресурси, що використовуються для розвитку виробничого
процесу, включаючи придбання сировини, товарів та інших факторів
виробництва, а також споживання робочої сили та інших складових
виробництва. Ця форма капіталу виявляється у грошовому вигляді
К. Маркс додаткова вартість, яка збільшує загальну вартість; виробничі
відносини, що виникають у сфері капіталістичного виробництва, де
капіталіст використовує та монопольно апропріює неоплачену
працю найманих робітників
К. Макконелл, формується під час виробництва і використовується для створення
С. Брю товарів і послуг, а самі ці товари і послуги не є придатними для
безпосереднього використання людиною
Дж. Нітзан, комбінація кількісно вимірюваних фінансових ресурсів та
Ш. Біклер матеріальних активів, які мають певні характеристики і призначені
для генерації прибутку
Н.Б. Рудик змішане фінансування, яке передбачає залучення коштів шляхом
емісії цінних паперів та подальшого їх реалізації інвесторам
137
1 2
В.В Сопка право власності, яке належить конкретній фізичній або юридичній особі,
на активи, включаючи майно та ресурси, розташовані на підприємстві
Є.С. Стоянова фінансові активи підприємства, які відображені в його бухгалтерському
балансі. В такому випадку фінансовий капітал можна розділити на дві
категорії: власний, який складається з фінансових ресурсів, зібраних
власними зусиллями підприємства, та позиковий, який формується за
рахунок позикових джерел фінансування
І Фішер прибуток, який отримується в результаті інвестування капіталу і підлягає
дисконтуванню, існує незалежно від галузі або сфери діяльності
Й. Шумпетер капітал функціонує як економічний ресурс або «фінансова потужність»
для мобілізації необхідних виробничих ресурсів з метою сприяння
науково-технічному розвитку суспільства
Джерело: складено авторами на основі джерел [1-5]
Зважаючи на інформацію, представлену в таблиці 1, капітал

підприємства – це сукупність різних видів активів, які господарський суб'єкт
збирає з різних джерел і використовує у своїх операційних та інвестиційних
процесах з метою генерації прибутку та/або максимізації ринкової вартості
активів підприємства.

1. Кануннікова В. М., Полозова Т. В., Воскобойник О. М. Сутність
фінансово-економічного моніторингу діяльності підприємства. Вісник
економіки транспорту і промисловості. 2012. Вип. 37. С. 194-197.
2. Концева В. В. Фінансові аспекти управління структурою капіталу в
сучасних умовах. Вісник Чернігівського державного технічного університету.
2014. № 2 (74). С. 69-74.
3. Пономарьов Д. Е. Капітал підприємства: сутність та аналіз формування
і використання. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 5. С. 53-58.
4. Сушко Н. Фiнансовi ресурси в управлiннi пiдприємством. Вiсник
Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка. Сер.
Економіка. 2017. № 71. С.51-60.
5. Югас Е. Ф. Економічна сутність та види капіталу підприємств. Вісник
Ужгородського університету. Серія: Економіка. 2014. Вип. 2 (43). С. 63-67.
138
ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ
СИСТЕМ В УМОВАХ ВПЛИВУ ТА ПРОТИДІЇ ГІБРИДНИМ
ЗАГРОЗАМ
у межах реалізації міжнародного проєкту Erasmus+

«Academic Response to Hybrid Threats» WARN
(610133-EPP-1-2019-1-FI-EPPKA2-CBHE-JP)
139
Лиманський В.І.,
здобувач,
РЕАЛІЗАЦІЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ЧЕРЕЗ ЇЇ

ФУНКЦІЇ
Кадрова безпека підприємства охоплює комплекс заходів та стратегій,

спрямованих на управління людськими ресурсами в організації з точки зору
економічної безпеки та захищеності бізнесу. Кадрова безпека покликана
виконувати організаційну, соціально-економічну та відтворювальну функції [1].
Організаційна функція кадрової безпеки полягає у плануванні потреб і
джерел комплектування персоналу. Це вимагає рішення таких задач:
– планування кількісної та якісної потреби у персоналі для забезпечення
ефективної та безперебійної роботи організації;
– прогнозування змін в потребах у персоналі на основі аналізу факторів,
таких як зростання бізнесу, технологічні інновації, виходження на нові ринки
тощо, і визначення, як ці зміни вплинуть на потреби в персоналі;
– збереження кваліфікованого персоналу, який володіє потрібними
навичками і знаннями для роботи в бізнесі, щоб уникнути втрати цінних кадрів;
140
– визначення та оцінка надійності джерел комплектування персоналу, з
яких можна залучати нових співробітників, таких як внутрішні та зовнішні
кандидати, аутсорсинг, найм на тимчасову роботу, стажування тощо.
Соціально-економічна функція кадрової безпеки є інструментарієм
забезпечення комплексу умов і факторів, спрямованих на раціональне
закріплення й використання персоналу. Її реалізація передбачає наступне:
– створення конструктивного та безпечного робочого середовища, що
сприяє підвищенню продуктивності працівників, оскільки вони можуть бути
більш концентровані та ефективні в роботі;
– запровадження заходів з кадрової безпеки сприяють зменшенню
витрат, спричинених безпековими проблемами: втрата комерційної таємниці,
втрата продуктивності при відсутності або саботажі працівників тощо;
– дотримання всіх законодавчих вимог і нормативів на робочому місці
допомагає уникнути правових проблем та санкцій, що можуть завдати шкоди
фінансовому становищу бізнесу.
Відтворювальна функція системи кадрової безпеки підприємства полягає
у забезпеченні розвитку персоналу. Ця функція вимагає активізації наступного:
– інвестування у навчання та розвиток працівників, що зазвичай робить
компанію не лише більш конкурентоспроможною на зовнішньому ринку, але й
більш привабливою для власних працівників та зменшує плинність персоналу.
– підтримка бізнес-розвитку та адаптація персоналу до змін в бізнес-
середовищі, включаючи несприятливі та агресивні фактори (технологічні зміни,
зростання обсягів роботи, конкурентні впливи, стресові ситуації),
– збереження репутації, яка базується на лояльності персоналу та
свідчить про надійність бізнесу і стає є вагомим аргументом для інвесторів і
партнерів.
141
Отже, кадрова безпека важлива для захищеності бізнесу, оскільки вона
сприяє збереженню ресурсів, продуктивності та репутації. Шляхом підготовки
до можливих інцидентів, пов'язаних з персоналом, бізнес забезпечує свою
стійкість і здатність функціонувати навіть під час кризових ситуацій.

1. Босак А. О., Далик В. П., Мазник Ю. І., Туліка С. К., Мацевко Б. В.,
Прокопів М. В., Старецький А. О. Кадрова безпека у системі економічної
безпеки підприємства. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія:
«Економічні науки». 2023. № 10. doi: https://doi.org/10.25313/2520-2294-2023-10-
9165
2. Bratton J., Gold J., Bratton A., Steele, L. Human resource management.
Bloomsbury Publishing, 2021. 510 p.
3. Воронка О. З., Живко З. Б., Мартин О. М. Кадрова безпека через
призму понятійно-категоріального апарату економічної безпеки підприємства.
Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. Вип. 22. С. 165-171.
4. Коптєва Г. М. Кадрова безпека підприємства: сутність, складові та
забезпечення. Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Сер.:
Економічні науки: зб. наук. пр. Харків: НТУ «ХПІ», 2020. № 2. С. 119-124.
5. Воронько-Невіднича Т., Демиденко Л., & Здоров В. Особливості
формування та забезпечення кадрової безпеки підприємства. Економіка та
суспільство. 2021. Вип. 28. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-28-57.
142
Нечипорук А.В.
здобувач,
ІНЖИНІРІНГОВІ ПРОЄКТИ В УМОВАХ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ
Інжинірингові послуги містять широкий спектр послуг, пов'язаних з

розробкою, проєктуванням, аналізом, виробництвом та підтримкою технічних
систем, продуктів і рішень. Це може стосуватися різних галузей, включаючи
інженерію, інформаційні технології, будівництво, автомобільну промисловість,
аерокосмічну галузь, телекомунікації, енергетику та інші (рис.1).
Рисунок 1 – Класифікація інжинірингових послуг

143
Реалізація інжинірингових проєктів передбачає цілеспрямоване
об'єднання інжинірингових послуг для розробки, проєктування, будівництва,
виробництва, впровадження та підтримки технічних систем, продуктів, рішень.
Актуальність впровадження інжинірингових проєктів в сучасному світі
зростає з ряду причин. Перш за все, швидкий розвиток технологій створює нові
можливості для розробки і впровадження інноваційних продуктів та рішень, що
вимагають інжинірингового підходу. Для бізнесів важливо розвивати продукти
та послуги, які відповідають сучасним вимогам ринку та забезпечують
конкурентну перевагу. Інжинірингові проєкти допомагають досягти цієї мети.
Крім того, сучасні споживачі мають високі вимоги до якості, безпеки та
сталості продуктів і послуг, що стимулює компанії впроваджувати
інжинірингові рішення. Збільшення ефективності виробництва та використання
ресурсів стає більш важливим у світлі зростаючих екологічних проблем і
збільшення обмежень на видобуток сировини. Глобалізація світової економіки,
зростаюча взаємозалежність між країнами та ринками, збільшення конкуренції
вимагають від компаній міжнародної співпраці та адаптації до різних ринків.
Сучасні проблеми, такі як зміна клімату, енергетична безпека,
медицинські відкриття тощо, вимагають комплексних інжинірингових рішень.
Інжинірингові проєкти сприяють розвитку науки і технологій через проведення
досліджень та впровадження новаторських рішень.
Усі ці фактори роблять інжинірингові проєкти надзвичайно актуальними
для сучасного світу.
Але слід враховувати й те, що зростання актуальності інжинірингових
проєктів відбувається на фоні нових безпекових викликів. Часи, коли мир,
криза і конфлікт були трьома чіткими фазами, коли під час конфліктів
застосовувались в основному військові засоби, і коли супротивники були добре
відомі, пішли у минуле. Кібератаки завдають по країнах ударів нижче
порогового рівня військового нападу. Кампанії в соціальних мережах
створюють альтернативні реальності, спрямовані на дестабілізацію політичних
громад, при цьому жоден вояк не перетинає жодного кордону. В Україні під
144
загрозою виявились практично усі сфери суспільного життя  економіка,
політика, культура пам'яті та інформаційного споживання, навіть ідентичність.
В цих умовах цивільні інжинірингові продукти та рішення стають не лише
військовими мішенями, але й інструментами атак на суспільство [1].
Війна рф проти України показала, що суспільство має бути не тільки
споживачем безпеки, але й учасником її збереження, а державі слід зміцнювати
власні спроможності протистояти новим викликам і загрозам. На сьогодні така
спроможність демократичних суспільств все ще потребує вдосконалення.
Цьому може сприяти оцінка і виправлення наявних недоліків, з урахуванням
акумульованих рекомендацій українських та іноземних експертів, а також
досвід країн Східного партнерства, які вже тривалий час протидіють гібридним
загрозам, та активна взаємодія з ЄС задля гарантування безпеки суспільства [2].
Сучасний етап розвитку виробничих підприємств в Україні відбувається в
складних умовах невизначеності, спричинених війною нового типу. Це вимагає
нового підходу до аналізу викликів, якій вимагає розглядати інжинірингові
проєкти не лише з техніко-економічної, але й безпекової точки зору.
Для зменшення вразливостей інжинірингових проєктів в сучасних умовах
важливо розробляти гнучкі стратегії, систематично аналізувати ризики
гібридних впливів та вживати заходи для їх мінімізації, а також бути готовими
до змін і адаптації в ході реалізації проєкту.

1. Гбур З. В. Актуальні гібридні загрози економічній безпеці
України. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 7. С. 97-99. URL:
http://www.investplan.com.ua/pdf/7_2018/22.pdf.
2. Rühle M., Roberts C. Розширення інструментарію НАТО з протидії
гібридним загрозам. НАТО Рев'ю (українська версія). 19.03.2021. URL:
https://www.nato.int/docu/review/uk/articles/2021/03/19/rozshirennya-
nstrumentaryu-nato-z-protid-gbridnim-zagrozam/index.html.
145
https://orcid.org/0000-0001-7286-413X
Чумак А.Ю.,
здобувач,
Кутоманова І.В.,
здобувач,
ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАД І БІЗНЕСУ В УМОВАХ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ
Одним з найнебезпечніших викликів сучасності є гібридні загрози, які

визначаються як синхронне використання кількох інструментів сили,
адаптованих до конкретних уразливих місць у всьому спектрі функцій
демократичного суспільства для досягнення синергетичного ефекту [1].
Гібридні загрози можуть виникати в різних контекстах, включаючи
міжнародні конфлікти, політичні суперечки, економічні суперництва тощо.
Однією з характеристик гібридних загроз є їхній мультидисциплінарний та
вдосконалений характер, який робить їх важкими для виявлення та ефективної
боротьби [2]. Це складний і мультидисциплінарний підхід до впливу на
індивідів, організації та суспільство в цілому.
Гібридні загрози завдають шкоди на різних рівнях, і неспроможність
побачити за локальними кризами системну гібридну операцію створює
вразливості для всього суспільства. Одна та сама дія зловмисника чинить вплив
146
на різних рівнях, які захищаються різними механізмами та мають різні прояви
кризи (табл.1). Якщо немає взаємодії між рівнями – небезпека буде розпізнана
занадто пізно для ефективного реагування.
Таблиця 1 – Багаторівневість гібридних впливів

Характеристика Вплив
гібридних загроз На громади та регіони На локальний бізнес
Спроможність Перешкоджає ефективності Перешкоджає ефективності
обходити існуючи оборонних механізмів та знижує захисних механізмів бізнесу та
системи безпеки захист суспільства, створюючи створює підґрунтя для загроз як
небезпеку для регіону та його бізнес-процесам, так і безпеці
мешканців працівників
Змішування Ускладнює визначення проблем Ускладнює визначення проблем
військових та не національній безпеці і затримує фінансово-економічної безпеки і
військових засобів адекватну реакцію з боку служб затримує адекватну реакцію з
національної безпеки боку бізнес-менеджменту
Збентеження Викликає паніку, створює Обмежує доступ до ринків,
суспільства неспокій та дезінформацію серед поставок енергії, сировини.
громадян, впливає на довіру до Порушує ланцюги поставок, що
влади та соціальну стабільність може призвести до затримок у
виробництві та втрат клієнтів
Економічні Завдає значних збитків економіці Спричиняє збитки локальним
наслідки регіону через руйнування бізнесам шляхом завдання шкоди
інфраструктури, обмеження їхній інфраструктурі, обмеженням
торгівлі та інвестицій можливостей для виробництва,
постачання товарів і послуг
Порушення Завдає шкоди національним Створює порушення даних,
кібербезпеки інформаційним системам, викликає витрати на відновлення
включаючи урядові, фінансові та інформаційних систем бізнесу,
комерційні установи спричиняє втрату конфіденційної
інформації або інтелектуальної
власності
Вплив на довіру Чинить вплив на вибори шляхом Завдає репутаційний збиток через
дезінформації, маніпулювання поширення дезінформації або
голосуванням та підриву довіри переслідування бізнесу, що може
до демократичних інститутів вплинути на споживачів та
інвесторів
Втрата стабільного Створює загрози для Створює нестабільність та
режиму національної безпеки, непередбачуваність бізнес-
функціонування територіальної цілісності та середовища
суверенітету країни
Хоча гібридні загрози є викликом національній безпеці, вони мають

руйнівний вплив на окремі громади. Боротьба з гібридними загрозами вимагає
147
від громадян розуміння та підготовленості регіонів до протидії. Так само
гібридні загрози, які є невидимими для місцевих бізнесів, руйнують різні
аспекти їх функціонування [3]. Бізнес також має бути готовим до виявлення та
відповіді на гібридні загрози, зокрема, вдосконалення кібербезпеки,
встановлення планів надзвичайних ситуацій і співпрацю з владними органами
для спільного захисту від загроз. Але не менш важливим висновком є те, що
бізнесe та громадам потрібно взаємодіяти в умовах гібридних загроз. Це
створює синергетичний захисний ефект завдяки тому, що:
 взаємодія між громадами, державою та бізнесом сприяє обміну
інформацією та ресурсами для забезпечення безпеки та стійкості;
 громади можуть надавати бізнесам допомогу в умовах кризи, а бізнеси
можуть робити свій внесок в підтримку громад;
 взаємодія між бізнесами та громадами створює можливості для
спільних проєктів для сприяння економічному розвитку та покращенню якості
життя;
 громади можуть надавати інформацію бізнесам щодо поточних ризиків,
а бізнеси можуть надавати ресурси для виявлення та запобігання загрозам.
Взаємодія між бізнесом та громадами допомагає зміцнити спільні
зусилля, забезпечуючи безпеку, стійкість та підтримку спільноти в часи кризи.

1. Countering countering hybrid warfare. MCDC Project. 2019. 93 р.
2. Kaikova O., Terziyan V., Tiihonen T., Golovianko M., Gryshko S., Titova L.
Hybrid Threats against Industry 4.0: Adversarial Training of Resilience. E3S Web of
Conferences 353. EDP Sciences. 2022. 14 p.
3. Черніков Д.І., Гришко С.В. Сучасні тенденції та стратегічні ризики
впровадження технологій Індустрії 4.0 та Індустрії 5.0. Економіка та
суспільство. 2023. № 54. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-54-68
148
Кирій В.В.,
Кодрул Р.Е.,
здобувач,
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Фінансово-економічна безпека підприємства є комплексною системою,

яка забезпечує ефективність використання всіх ресурсів підприємства, а також
умови захищеності його фінансово-економічних інтересів від небезпечного
впливу існуючих та потенційних загроз. Головною метою фінансово-
економічної безпеки виступає гарантування безперервної та ефективної
діяльності, а також створення комплексу оптимальних умов для
конкурентоспроможності, фінансової стійкості, розвитку підприємства та
протистояння впливу внутрішніх та зовнішніх загроз [1].
Система фінансово-економічної безпеки підприємства включає в себе
низку стратегічних, тактичних та оперативних заходів, метою яких є
забезпечення високого рівня захищеності підприємства від загроз. Також
можна зазначити, що лише за умови комплексного та системного підходу до
організації фінансово-економічної безпеки можна забезпечити найбільш
повноцінний та надійний захист підприємства [2]. Ефективна протидія загрозам
реалізується завдяки розробці, застосуванню та постійному вдосконаленню
процедур, організаційних методів, довгострокових стратегій, програмного та
технічного забезпечення, використання яких націлене на формування
унікальних можливостей системи протистояти загрозам. Важливість постійного
розвитку та підтримки актуальності системи зумовлена потребою реагувати на
149
економічні виклики та забезпечити захист інтересів та успішну діяльність
підприємства в умовах конкуренції та змін сучасного бізнес-середовища.
Успішним застосуванням такої системи є здатність підприємства
протистояти існуючим негативним факторам, небезпекам і загрозам, а також
здатність прогнозувати та реагувати на потенційні загрози у майбутньому.
Успішна діяльність системи фінансово-економічної безпеки підприємства, в
умовах конкурентної парадигми, можлива з застосуванням ефективного
управління, яке може ґрунтуватись на певних принципах (рис. 1).
Рисунок 1 – Принципи управління фінансово-економічною безпекою

підприємства в умовах конкурентної парадигми
Джерело складено авторами за [3]
Принцип ефективності має на меті урахування часу при впровадженні

заходів забезпечення безпеки. Доцільність, передбачає раціональність витрат з
огляду на отриманий ефект. Принцип координації передбачає забезпечення
захищеності усіх складових діяльності підприємства. Принцип відповідальності
передбачає встановлення відповідальності за діяльність підрозділів спрямовану
на захист від загроз. Ще одним важливим принципом є безперервність у зборі,
обробці та аналізі інформації середовища, безперервність розробки та
впровадження управлінських заходів протидії. Законність передбачає
дотримання дійсного законодавства у процесах збору інформації про
150
конкурентів та забезпечення власних інтересів. Принцип унікальності
забезпечує конкурентні позиції на ринку за рахунок креативних управлінських
рішень. Адаптивність передбачає готовність до швидких змін як в управлінні,
так і в структурі та засобах системи відповідно до появи нових загроз [3].
Ефективність системи фінансово-економічної безпеки підприємства залежить і
від впливів сучасної діджиталізації, розвиток електронних систем управління,
посилення впливу соціальних мереж та онлайн платформ, розвиток формату
віддаленої роботи, актуалізація проблематики захисту прав інтелектуальної
власності, що вимагає вдосконалення системи та процесу управління [4].
Таким чином управління системою фінансово-економічної безпеки
підприємства є невід’ємною частиною ефективної діяльності підприємства,
вона повинна бути реалізована в комплексній системі стратегічних і тактичних
заходів та відповідати сучасним умовам, мати актуальний рівень цифровізації
та можливості реагувати на актуальні загрози. У сучасних умовах економічних
загроз, система фінансово-економічної безпеки забезпечує можливість
підприємства протистояти небезпекам внутрішнього та зовнішнього
середовища.

1. Безус Р. М., Дуброва Н. П., Пащенко О. С. Фінансово-економічна
безпека аграрного сектору. Ефективна економіка. 2016. № 12. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5412
2. Небава М. І., Міронова Ю. В. Економічна безпека підприємства.
Електронний навчальний посібник. Вінниця: ВНТУ. 2017. 75 с.
3. Ткаченко Т. Управлінський механізм розвитку системи економічної
безпеки на промислових підприємствах в умовах конкурентної парадигми.
Проблеми і перспективи економіки та управління. 2022. № 4 (32). С.156-163.
4. Тульчинська С. О., Солосіч О. С., Чорній В. В. Вплив діджиталізації
управлінських процесів на систему забезпечення економічної безпеки
підприємства. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 9. С. 54-58.
151
Матюх С.А.,
к. е.н., доцент кафедри міжнародних економічних відносин,
Хмельницький національний університет
ORCID: htpps://orcid.org/0000-0001-9899-109X
Асамоах-Черемех Д.,
здобувач,
Хмельницький національний університет
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ПІДПРИЄМСТВА

З ПОЗИЦІЙ МАРКЕТИНГУ
Діагностика загроз економічній безпеці підприємств з позицій

маркетингу повинна передбачати їх ідентифікацію з урахуванням джерел їх
походження. Саме з таких міркувань доцільно проаналізувати ознаки загроз, що
формуються під випливом факторів макро- і мікросередовища (табл. 1).
Напрацювання заходів щодо протидії виявленим загрозам в контексті
мінімізації їх негативного впливу на економічну безпеку підприємств має
передбачати застосування елементів управління за слабкими сигналами, й
впровадження превентивних заходів або ж імплементацію активних кроків, що
спрямовані на недопущення розвитку маркетингових загроз, які могли б
знизити рівень економічної безпеки суб’єкта господарювання.
До превентивних заходів доцільно віднести наступні: моніторинг
співпраці з постачальниками, посередниками і, як наслідок, розірвання угод з
ненадійними партнерами; ефективне маркетингове планування, моніторинг
кон’юнктури ринку та діяльності основних конкурентів, напрацювання пакету
функціональних стратегій з позицій маркетингу, підвищення кваліфікації
працівників, що спеціалізуються на реалізації маркетингової політики
152
підприємства, дослідження життєвого циклу товарів, які виготовляються
підприємством та оптимізація асортименту продукції, забезпечення
інноваційного розвитку підприємства, формування та нагромадження
репутаційного капіталу тощо.
Таблиця 1 – Ідентифікація загроз економічній безпеці підприємства з

позицій маркетингу
Фактор впливу Ознаки загрози
Зовнішнє середовище прямого впливу
Споживачі Зниження рівня зацікавленості товаром (послугою), зниження
відвідуваності онлайн-платформ підприємства, відсутність зворотного
зв’язку, зміна смаків та споживчої поведінки
Постачальники Порушення умов постачання сировини та матеріалів, зниження якості
сировини та матеріалів, стрімке підвищення цін на сировину і матеріали,
що виходить за межі договору про співпрацю тощо
Конкуренти Застосування агресивної маркетингової стратегії на ринку, переманювання
споживачів та персоналу підприємства, свідоме заниження рівня цін на
товари (послуги), застосування політики недобросовісної конкуренції,
корупційні відносини з органами влади тощо
Посередники Невиконання умов договору про співпрацю, необґрунтоване підвищення
цін на продукцію підприємства, співпраця із конкурентами підприємства у
формах, які можуть зашкодити ефективній маркетинговій діяльності
підприємства тощо
Органи Часті зміни та наявність колізійних питань у законодавстві, високий рівень
державної корупції, лобіювання інтересів конкурентів, податковий тиск, велика
влади кількість перевірок контролюючих органів тощо
Внутрішнє середовище
Товар Зниження обсягів реалізації продукції, зниження якісних характеристик
товару, «моральне зношення» товару, що виготовляється підприємством,
зростання собівартості виготовлення товару, відсутність
асортименту та номенклатури товарів, що відповідає вимогам ринку,
завершення життєвого циклу товару, відсутність напрацювань щодо
модернізації товару
Ціна Негативні зміни в процесі ціноутворення, відсутність ефективної системи
знижок, методів стимулювання збуту продукції, відсутність обґрунтованої
системи управління витратами на підприємстві, неефективна цінова
стратегія, недосконалість договірної політики тощо
Канали Низький рівень професійної підготовки та вмотивованості торгівельного
розподілу персоналу, відсутність ефективних каналів розподілу товарів,
недосконалість системи комунікацій між підприємством, посередниками та
безпосередніми споживачами продукції тощо
Місце на ринку Відсутність ефективної системи моніторингу профільного та суміжного
ринків, зменшення частки ринку тощо
153
До активних заходів протидії маркетинговим загрозам необхідно
включити: локалізаційні заходи – спрямовані на виявлення проблемних ділянок
у маркетинговій діяльності (реінжиніринг бізнес-процесів у сфері маркетингу)
й вилучення їх або оптимізація з метою підвищення ефективності; методи
мінімізації негативних наслідків загроз, шляхом їх делегування – передбачають
напрацювання заходів, в основу яких покладено принцип страхування тобто
удосконалення договірної політики через закладення в угоди (контракти)
додаткових гарантів, що передбачають відшкодування збитків або
недоотриманих вигід від порушення умов договору; укладання широкої мережі
страхових угод; оптимізаційні методи – передбачають дослідження
ефективності маркетингових заходів та напрацювання альтернативних варіантів
реалізації бізнес-ідей.

1. Асамоах-Черемех Д., Матюх С. Вплив маркетингу на виявлення та
протидію загрозам економічній безпеці підприємств легкої промисловості
України. Innovation and Sustainability. 2022. № 2. С. 49-54.
154
к.е.н., доцент, доцент кафедри економічної кібернетики
Голубенко В.І.,
здобувач,
МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

Фінансова безпека є важливою складовою стійкості та успішності

підприємства в умовах сучасного бізнес-середовища. Все більше компаній
звертають увагу на розробку математичних моделей для об'єктивної оцінки
фінансової стійкості та прийняття ефективних управлінських рішень.
Дослідженням даної проблематики займалися багато вчених, зокрема
Т.В. Полозова [1], К.А. Лопатка [2], П.А. Фісуненко [3] та інші.
Фінансова безпека підприємства визначається його здатністю виживати в
умовах фінансових ризиків та забезпечувати стабільність своєї діяльності
незважаючи на негативні зміни в економічному середовищі. Вона включає в
себе такі аспекти, як здатність вчасно виплачувати борги, забезпечити
ліквідність, мінімізувати фінансові витрати та збільшувати прибуток.
Забезпечення фінансової безпеки стає ключовим завданням для підприємств у
зв'язку зі зростанням фінансових ризиків, змінами відносин з кредиторами та
інвесторами, а також зменшенням стійкості ринку до фінансових коливань [1].
Оцінка фінансової безпеки зазвичай включає етапи, наведені у табл. 1.
Математичні моделі в області фінансів допомагають аналізувати
фінансовий стан підприємства, прогнозувати ризики та розробляти стратегії для
їх зниження.
155
Таблиця 1 – Етапи оцінки фінансової безпеки підприємства
Етап Зміст
Збір та аналіз Першим етапом є збір та аналіз фінансових даних підприємства (баланс, звіт про
фінансових даних фінансові результати, грошовий потік, а також інші фінансові показники)
Визначення На основі аналізу фінансових даних визначаються ключові показники, що
ключових відображають фінансову стійкість підприємства. Це може включати в себе
показників рівень ліквідності, фінансовий леверидж, рентабельність та інші показники
Розробка На основі визначених показників розробляється математична модель для оцінки
математичної фінансової безпеки. Ця модель може передбачати використання різних
моделі математичних методів, такі як аналіз регресії, дискримінантний аналіз,
факторний аналіз тощо
Моніторинг та Модель використовується для моніторингу фінансової стійкості підприємства та
прогнозування прогнозування можливих ризиків. Вона дозволяє вчасно виявляти фінансові
проблеми та розробляти стратегії для їх вирішення.
Математичне моделювання – ефективний дослідний метод, що дозволяє

виділити групу найбільш важливих явищ виробничого процесу, абстрагуватися
від несуттєвих явищ, змінити просторово-часові та інші масштаби реального
процесу, а також умови його протікання в зручному для дослідження
напрямі [2].
Математичні моделі для оцінки фінансової безпеки підприємства стають
невід'ємною частиною управління фінансами в сучасних умовах. Вони
дозволяють підприємствам приймати обґрунтовані рішення, мінімізувати
ризики та забезпечувати стійкість у фінансовій сфері. Математичні моделі
дозволяють прогнозувати можливі загрози та діяти передчасно, забезпечуючи
фінансову безпеку та стійкість підприємства в умовах невизначеності на
фінансовому ринку.

Том. 8. № 3. С. 70-77.
2. Лопатка К.А. Математичне моделювання, як метод дослідження
факторів, що впливають на економічну безпеку підприємства. Економічний
простір. Вип. 156. 2020. С. 144-150.
156
к.е.н., доцент, доцент кафедри економічної кібернетики
Салай М.В.,
здобувач,
Шарко С.М.,
здобувач,
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК

ФУНКЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
На сучасному етапі розвитку економіки кадрова безпека підприємства

відіграє значну роль у системі економічної безпеки підприємства та держави в
цілому. Наявність ініціативного, креативного персоналу стає стратегічно
значущим ресурсом для підприємства, а тому завдання управління кадровою
безпекою набувають особливого значення. Останні зміни, що відбулися в нашій
країні, спричинили загострення суперечок у сфері соціально-трудових відносин
і розширили розрив між інтересами найманих працівників і власників капіталу.
У цьому новому контексті виникли потенційно небезпечні ситуації, наслідки
яких ще потребують дослідження, і старі загрози з боку персоналу та до нього
придбали нові риси. Надто сприяє цим проблемам неефективна державна
політика у сфері регулювання соціально-трудових відносин, що спричинила
поширення неформальних правил і норм у взаємодії між працівниками і
роботодавцями, і призвела до зростання витрат через нечесну поведінку сторін.
Дану проблематику розглядали багато вчених, зокрема О.В. Сорока [1],
А.О. Касич, Г.С. Медвідь [2], Т.В. Полозова [3] та інші.
157
У широкому контексті, кадрова безпека підприємства визначається як
стан захищеності підприємства від потенційних загроз, які виникають через дії
людей. Вона досягається шляхом своєчасного виявлення, запобігання та
припинення можливих ризиків, пов'язаних із діями персоналу. Таким чином,
кадрова безпека підприємства є важливою складовою системи економічної
безпеки, яка враховує соціальний аспект функціонування підприємства.
Ризики, пов'язані з діями персоналу, існують завжди і в усіх етапах
діяльності підприємства. Тому підприємство повинно мати гнучку систему
кадрової безпеки, що здатна вчасно виявляти потенційні загрози та приймати
заходи для їх запобігання. Під час розробки стратегії кадрової безпеки
підприємства ключовим кроком є визначення основних цілей її впровадження,
які мають на меті досягнути ефективного управління підприємством.
До основних цілей політики кадрової безпеки підприємства можна
віднести: а) забезпечення, підтримка у коротко- та довгостроковій перспективі
стабільного функціонування підприємства, а також захищеності його розвитку
від протиправних дій з боку персоналу (промислового шпигунства, розкрадання
матеріальних засобів); б) забезпечення ефективності роботи підприємства в
питаннях дотримання безпеки життєдіяльності персоналу, охорони його
здоров’я та праці.
Отже, реалізація заходів у сфері кадрової безпеки залишається основним і
визначаючим напрямом забезпечення загальної безпеки та захисту
підприємства, особливо в умовах негативного та нестабільного економічного
середовища.

1. Сорока О. В. Забезпечення кадрової безпеки як функція управління
персоналом. Вісник соціально-економічних досліджень. 2018. Вип. 4(68). С. 53-63.
2. Касич А. О., Медвідь Г. С. Управління кадровою безпекою на
українських підприємствах через призму макроекономічних процесів. Ефективна
економіка. 2019. № 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2019_1_11.
3. Bilichenko O., Tolmachev M., Polozova T., Aniskevych D.,
Mohammad A.L.A.K. Managing Strategic Changes in Personnel Resistance to Open
Innovation in Companies. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and
Complexity. 2022. 8. 151.
158
Сукнов О.М.,
здобувач,
КОРПОРАТИВНЕ ШАХРАЙСТВО ЯК ЗАГРОЗА

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ
У сучасних умовах багато компаній як в Україні, так за її межами

стикаються з загрозами зовнішнього і внутрішнього характеру, які здатні
завдати відчутної шкоди бізнесу та ускладнити їх функціонування. Система
фінансово-економічної безпеки в організаціях спрямована на зменшення
ризиків пов’язаних з різноманітними економічними загрозами. Серед
поширених методів діагностики можна виділити традиційний аналіз за
допомогою моделей бухгалтерського обліку, а також більш сучасні методики.
Зокрема, на основі збалансованої системи показників BSC можна виявити
загрози за такими елементами, як «ринок», «ресурси», «бізнес-процеси»,
«фінанси»; окремі ознаки зниження вартості бізнесу можна виявити під час
аналізу за вартісною моделлю VBM; застосування програмного аналітичного
комплексу GSA для проведення аудиту корпоративної безпеки тощо.
Сьогодні з найпоширеніших загроз економічної безпеці бізнесу є
корпоративне шахрайство, тому найчастіше паралельно з основним аналізом
загального фінансово-економічного стану бізнесу проводять аналіз угод.
Діагностика корпоративного шахрайства в конкретних сферах бізнесу
може включати в себе такі методи, які спрямовані на виявлення відповідних
ознак та доказів шахрайства (табл. 1).
159
Таблиця 1 – Методика діагностики корпоративного шахрайства
Сфера Ознаки шахрайства Методи виявлення
діяльності
1 2 3
Закупівельна - невідповідність між оплаченими і - аналіз контрактів, агентських
поставленими (наданими) товарами договорів і супровідних
(послугами); документів до них (додаткових
- придбання товарів (послуг) за угод, актів виконаних робіт,
завищеними цінами; рахунків та ін.);
- непрозорий опис номенклатури товарів - при проведенні тендерів -
(послуг) у договорах; огляд тендерної документації,
- прийняття незвичайних, нелогічних, рішень тендерних комітетів
необґрунтованих рішень при схваленні тощо;
та підписанні договорів; - порівняльний аналіз цін на
- наявність відхилень від затверджених аналогічні товари та (або)
процедур узгодження договорів, їх послуги
підписання неуповноваженими
особами;
- надання необґрунтованої переваги
вузькому колу контрагентів
Операції з - значна кількість транзакцій з готівкою; - аналіз контрактів
готівковими - термінові, несистемні, незвичайні та і супровідних документів
коштами необґрунтовані платежі готівкою; (додаткових угод до контракту,
- значні платежі за послуги, актів виконаних робіт,
призначені третім сторонам рахунків тощо)
Кадровий - нарахування заробітної плати (бонусів, - аналіз політики оплати праці
менеджмент премій та інших виплат) неіснуючим та преміювання;
працівникам, понад норму; - аналіз калькуляцій
- нарахування виплат на офшорні нарахувань працівникам;
рахунки; - аналіз списків співробітників
- ключові позиції в структурі компанії на предмет взаємозв'язку з
займають афілійовані особи, розмір керівником компанії, його
компенсацій не відповідає посадам бізнесом, органами влади
Основна - наявність «поганих боргів» в - аналіз контрактів
діяльність організації; і супровідних документів
- непрозоре ціноутворення (додаткових угод до контракту,
і необґрунтоване надання знижок; акти виконаних робіт, рахунків
- завищення оцінки низькоякісних та ін.);
матеріальних активів; - при проведенні тендерів -
- накопичення коштів у дебіторській огляд тендерної документації,
заборгованості (перерахування рішень тендерних комітетів;
необґрунтованої передоплати - порівняльний аналіз
постачальнику на основі домовленості з цін на аналогічні
ним, зарахування авансів покупців на товари і (або) послуги;
рахунки третіх осіб); - аналіз розшифровки
- маніпулювання показниками статей звіту про фінансові
продажів (фіктивні продажі, результати для пошуку
купівля сировини за завищеними завищених статей, причин
цінами, продаж продукції «формальної» збитковості
за заниженими цінами з використанням діяльності
фірм-посередників, де накопичується
прибуток, продаж афілійованим особам)
160
1 2 3
Благодійна - матеріальна благодійність на адресу - аналіз рішень благодійних
діяльність непрофільних організацій, фізичних комітетів, листів подяки
осіб; і супровідних документів
- нематеріальна благодійність на адресу (фотографій, відео тощо);
непрофільних організацій з метою - огляд відповідних публікацій
подальшого перепродажу у ЗМІ
Джерело складено авторами за [2]
Важливо зазначити, що жодна ознака або доказ не є гарантією наявності

шахрайства. Однак, якщо ви виявите кілька ознак або доказів шахрайства, це
може бути підставою для подальшого розслідування.
Діагностику загроз фінансово-економічної безпеки бізнесу можуть
проводити як власники бізнесу, так і кредитори. Власники бізнесу зацікавлені в
виявленні ознак неправильної або неправомірної поведінки менеджменту, а
кредитори  у поповненні конкурсної маси в разі банкрутства за рахунок
виведених активів та притягнення боржника до субсидіарної відповідальності.
Незважаючи на активні дослідження в галузі економічної безпеки,
своєчасне виявлення загроз і кризових явищ в організаціях залишається
актуальним завданням.

1. Климко Т. Ю., Мельник О. О. Корпоративне шахрайство: реалії
сучасності. Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Економіка /
редкол.: В.П. Мікловда (голов. ред.), В.І. Ярема, Н.Н. Пойда-Носик та інші.
Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2015. Вип. 2 (46). С. 185-190.
2. Шевцов І. Корпоративне шахрайство в українських компаніях.
Розпинати та запобігти. URL: http://surl.li/ekstm.
3. Меліхова Т. О., Журавель К. О. Методичні підходи до проведення
внутрішнього аудиту товарів для своєчасного виявлення загроз в системі
управління економічною безпекою підприємства. Інвестиції: практика та
досвід. 2019. № 2. С. 56-63. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipd_2019_2_11.
161
Чулков Д.І.,
здобувач,
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
Економічна безпека є однією з найважливіших складових успішної

діяльності будь-якого підприємства. В умовах мінливого економічного
середовища та глобалізації ринків підприємства стикаються з різноманітними
ризиками, що загрожують їх стабільному функціонуванню та розвитку. Для
забезпечення економічної безпеки підприємства і відповідної реакції на
виклики сучасного бізнес-середовища важливим є організаційно-правове
забезпечення.
Проблематику організаційно-правового забезпечення економічної
безпеки підприємства досліджували багато науковців, серед яких
Н.В. Зачосова, Р.К. Чакалов [1], П.А. Фісуненко [2] та інші.
Економічна безпека підприємства полягає в його здатності функціонувати
в умовах, коли ризики та загрози впливають на його діяльність, і при цьому
досягати стабільності та високої рентабельності. Основні аспекти економічної
безпеки підприємства розглянуті в таблиці 1.
Організаційно-правове забезпечення економічної безпеки підприємства
передбачає різноманітні аспекти та заходи, спрямовані на зниження ризиків та
забезпечення високого рівня правової стійкості.
162
Таблиця 1 – Основні аспекти економічної безпеки підприємства
Аспект Зміст
Фінансова стійкість Здатність підприємства оптимально використовувати свої фінансові
ресурси та уникати дефіциту коштів
Ринкова Підприємство повинно бути здатним виживати в умовах конкуренції та
конкурентоспроможність привертати клієнтів на ринку
Управління ризиками Здатність ідентифікувати та управляти ризиками, пов'язаними зі
змінами в економічному середовищі
Забезпечення правових Підприємство повинно дотримуватися відповідного законодавства та
інтересів правил ділової поведінки, щоб уникнути юридичних проблем
До основних компонентів організаційно-правового забезпечення

відносять: внутрішні положення та процедури (розробка та впровадження
внутрішніх положень і процедур, що регулюють діяльність підприємства та
дозволяють зменшити ризики); юридичне консультування (співпраця з
юридичними консультантами та фахівцями з правових питань для забезпечення
дотримання всіх відповідних законів і норм); управління конфіденційністю та
інтелектуальною власністю (заходи для захисту конфіденційної інформації та
інтелектуальної власності підприємства від недозволеної дії); регуляторні
вимоги і стандарти (виконання вимог регуляторів та відповідність стандартам у
своїй галузі); управління ризиками; легалізація діяльності; корпоративне
управління; взаємодія зі спільнотою інтересів.
Організаційно-правове забезпечення є невід'ємною частиною стратегії
забезпечення економічної безпеки підприємства. Враховуючи складність і
різноманітність ризиків сучасного бізнесу, підприємства повинні активно
розвивати та вдосконалювати свої правові механізми та організаційні підходи
для забезпечення стабільності, здатності до адаптації і успішного
функціонування в умовах змін.

1. Зачосова Н. В., Чакалов Р. К. Правове забезпечення економічної
безпеки суб’єктів господарської діяльності. Приазовський економічний вісник.
2017. Вип. 4 (04). С. 34-38.
2. Фісуненко П. А. Забезпечення економічної безпеки підприємства:
сутність, принципи, функції, методи, засобИ. Економічний простір. 2019.
Вип. 152. С. 176-203.
163
Романенков Ю.О.,
д.т.н., професор, професор кафедри економічної кібернетики
Полозова О.О.,
здобувач,
ЦИФРОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСОВОЮ

БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА: РОЛЬ БАЗ ДАНИХ
З упровадженням цифрових технологій в усі сфери бізнесу сучасні

підприємства стикаються з безпрецедентними можливостями, але разом із тим і
новими викликами. Однією з ключових галузей, де цифрова трансформація
виявляє свій вирішальний вплив, є управління фінансовою безпекою
підприємства. При цьому бази даних стають не лише фундаментом цієї
трансформації, але й її головним елементом, що забезпечує стабільність та
успішну реалізацію стратегічних фінансових завдань.
Питання ролі баз даних в контексті цифрової економіки та управління
фінансовою безпекою підприємства досліджували багато вчених, зокрема
Л.В. Cухомлин [1], А.М. Ковальчук [2], А.М. Мехед, З.С. Варналій [3] та інші.
Інформаційне становлення та розвиток суспільства визначає характер
впливу та взаємозв'язків систем управління базами даних підприємств, що
спрямовані на досягнення встановлених результатів. В епоху цифрових
технологій інформація стає універсальним товаром для відносин між різними
бізнес-структурами [4]. Правильно побудована система захисту інформації
забезпечить довготривалу та безперебійну роботу підприємства. Загалом
164
інформаційна безпека представляє собою стан захищеності встановлених
законодавством норм і параметрів інформаційних процесів і відносин, що
забезпечує необхідні умови існування держави, підприємств, людини та
суспільства як суб’єктів цих процесів та відносин. Отже, забезпечення
ефективної системи фінансової безпеки підприємства неможливо без
урахування загроз інформаційної безпеки.
Система управління базами даних (СУБД) – це комп'ютерне програмне
забезпечення, що дозволяє створювати, зберігати, оновлювати та оптимізувати
бази даних. СУБД використовується для ефективного управління великим
обсягом даних, які організовані у структуровану форму, і забезпечують доступ
до цих даних користувачам і програмам.
До основних характеристик СУБД відносяться:
 мова запитів (дозволяє користувачам формулювати запити до бази
даних для отримання конкретної інформації);
 засоби зберігання даних (забезпечують структуроване зберігання даних
в таблицях або інших формах);
 можливість одночасного доступу (дозволяють багатьом користувачам
одночасно працювати з базою даних без конфліктів);
 засоби захисту та безпеки (забезпечують засоби для захисту інформації
в базі даних від несанкціонованого доступу);
 оптимізація запитів та індексація (дозволяють створювати індекси та
оптимізувати запити для покращення швидкості доступу до даних).
Бази даних відіграють важливу роль у функціонуванні підприємства та
можуть впливати на його фінансову безпеку різними способами.
Слід зазначити, що бази даних служать важливим інструментом для
збору, зберігання, оновлення та аналізу великого обсягу фінансової інформації,
що стосується операцій підприємства та його фінансового стану. Ключові
аспекти ролі баз даних в забезпеченні фінансової безпеки підприємства
наведені у таблиці 1.
165
Таблиця 1 – Ключові аспекти ролі баз даних в забезпеченні фінансової
безпеки підприємства
Аспект Зміст
Збереження Бази даних дозволяють підприємствам зберігати фінансову інформацію, таку як
фінансових баланси, звіти про фінансові результати, податкові декларації та іншу фінансову
даних звітність. Це робить інформацію доступною для подальшого аналізу та
використання в прийнятті рішень
Забезпечення Збереження фінансових даних у базі даних дозволяє контролювати доступ до
конфіденційності цієї інформації та забезпечувати конфіденційність фінансових даних. Це
особливо важливо для попередження несанкціонованого доступу до фінансової
інформації
Аналіз і Бази даних дозволяють виконувати різноманітний аналіз фінансової інформації,
звітність створювати звіти, графіки та показники, що допомагають керівництву приймати
обґрунтовані фінансові рішення
Моніторинг і Бази даних дозволяють вести постійний моніторинг фінансових показників
прогнозування підприємства та створювати прогнози на основі історичних даних. Це допомагає
реагувати на фінансові труднощі та планувати майбутні фінансові кроки
Забезпечення Бази даних дозволяють зберігати дані у відповідному форматі і захищають їх від
цілісності даних втрати або пошкодження. Це важливо для збереження надійності фінансової
інформації
Таким чином, використання сучасних технологій баз даних разом з

правильними стратегіями безпеки та управління сприятиме підвищенню рівня
фінансової безпеки підприємства.

1. Cухомлин Л. В. Управління базами даних промислового підприємства
в сучасних умовах. Економіка та держава. 2020. Вип. 12. С. 55-61.
2. Ковальчук А. М. Фінансово-економічна безпека підприємства в
контексті адаптації до викликів цифрового середовища. Економічний вісник
«Економіка підприємства», 2020. Вип. 3. С. 152-159.
3. Мехед А. М., Варналій З.С. Фінансова безпека підприємств в умовах
цифрової економіки. Вісник університету банківської справи. 2021. Вип. 3 (42).
С. 55-61.
4. Vartanian V., Romanenkov Yu., Pronchakov Yu., Zieiniiev Т. Information
Technology of Rational Resource Allocation in the System of Business Processes of
the Organization. Innovative Technologies and Scientific Solutions for Industries.
2017. № 2 (2) pp. 12-22.
166
д.т.н., професор, професор кафедри економічної кібернетики
Шафроненко Є.О.,
здобувач,
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Конкурентне середовище є важливим фактором функціонування

підприємств, що вимагає від них постійної реакції на зміни та вдосконалення
стратегії забезпечення їх конкурентоспроможності. Підприємства повинні
швидко реагувати на ринкові зміни: систематично проводити моніторинг ринку
та аналізувати зміни у попиті та пропозиції, активно впроваджувати інновації у
виробництво, маркетинг, шукати нові стратегії розвитку і таким чином
здобувати переваги перед конкурентами.
У сучасних умовах глобальної конкуренції та швидких змін в
зовнішньому середовищі підприємств, збільшення ризиків і нестабільність
стали невід’ємною частиною бізнес-середовища. За таких умов ефективність
функціонування підприємства визначається значною мірою ефективністю
управління системою його економічної безпеки. Це вимагає від підприємств
розробки та впровадження сучасних підходів до оцінки рівня їх економічної
безпеки.
Теоретико-методичні аспекти функціонування соціально-економічних
систем на різних рівня управління в контексті забезпечення економічної
безпеки розглядалися у роботах багатьох науковців. Так, Т.В. Полозова та
167
І.В. Колупаєва, досліджуючи дану проблематику на макрорівні, аналізували
рейтинги України в контексті забезпечення економічної безпеки [1]. На
регіональному рівні проблематика економічної безпеки розглядалася такими
авторами, як В.В. Лебедченко, Ю.О. Романенков, Д.С. Ревенко [2] та іншими.
Особливості функціонування та оцінки системи економічної безпеки суб’єктів
господарювання розглядалися у чисельних роботах науковців, серед яких
С.В. Степаненко, О.В. Мурзабулатова, С.В. Пономарьов [3], А.О. Драгун [4] та
інші.
Під економічною безпекою підприємства розуміють комплекс заходів та
стратегій, спрямованих на забезпечення його стійкості, стабільності та
витривалості в умовах економічної нестабільності та змін.
У процесі своєї діяльності підприємства стикаються з різними
проблемами, пов’язаними з фінансами, виробництвом, технологіями,
інвестиціями та інформаційною сферою. Економічна безпека підприємства
передбачає використання комплексного підходу до управління різними
аспектами його діяльності з метою максимізації стійкості та адаптації до змін в
економічному середовищі. Економічна безпека підприємства означає
забезпечення стійкого розвитку шляхом ефективного використання всіх наявних
ресурсів та підприємницьких можливостей, а саме стабільне функціонування,
динамічний науково-технічний та соціальний розвиток, а також заходи для
запобігання впливу внутрішніх та зовнішніх негативних чинників і загроз.
Для забезпечення ефективної діяльності підприємства в сучасних
динамічних умовах важливо використовувати науково-обґрунтовані підходи, що
дозволять здійснювати діагностику функціонування підприємства з орієнтацією
на забезпечення та підтримку його економічної безпеки. Система управління на
підприємстві повинна функціонувати в режимі постійного очікування сигналів
загроз із зовнішнього та внутрішнього середовища та при цьому вміти
адекватно реагувати на них. Для досягнення цієї мети необхідна системна
168
оцінка рівня економічної безпеки підприємства, що є важливим елементом
управління фінансовою стійкістю та успішністю бізнесу.
Теоретичні аспекти оцінки економічної безпеки підприємства
передбачають розгляд різних критеріїв, показників і факторів, що впливають на
його стан (таблиця 1).
Таблиця 1 – Основні аспекти оцінки рівня економічної безпеки

підприємства
Аспект Критерій Зміст
Фінансовий Платоспроможність Здатність підприємства вчасно виплачувати свої
зобов'язання
Ліквідність Здатність підприємства конвертувати активи в готівку
для виплат зобов'язань
Фінансова стійкість Забезпечення здатності підприємства витримати
фінансові труднощі
Операційний Ефективність управління Швидке обертання активів сприяє підтримці
запасами та оборотним економічної безпеки
капіталом
Стабільність виробничих Мінімізація ризиків, пов'язаних з перервами в
процесів виробництві або постачанні
Ринковий Диверсифікація Розподіл ризиків за допомогою різноманітності
продукції та ринків продукції та ринків
Вивчення кон'юнктури Адаптація до змін у вимогах ринку та вчасна корекція
ринку стратегій
Кадровий Кваліфікація та Забезпечення належного рівня кваліфікації та мотивації
мотивація персоналу працівників
Інноваційний Інновації та дослідження Здатність впроваджувати нові технології та інновації для
забезпечення конкурентоспроможності
Інституційний Відповідність Забезпечення дотримання всіх правових вимог та
законодавству та стандартів
стандартам
Соціальний Відносини зі Забезпечення соціальної відповідальності та підтримка
співробітниками та позитивного іміджу
громадські відносини
Важливо враховувати, що економічна безпека є динамічною, і вона

вимагає постійного моніторингу та корекції стратегій для забезпечення сталості
та успішного функціонування підприємства. Оцінка рівня економічної безпеки
передбачає аналіз цих аспектів для визначення загальної стійкості підприємства
в нестабільних умовах зовнішнього та внутрішнього середовища.
У процесі оцінки рівня економічної безпеки підприємства також
необхідно здійснювати: аналіз основних ризиків, аудит інтелектуальних
169
ресурсів, аналіз інформаційної безпеки, оцінку техніко-технологічної та
екологічної безпеки, аналіз політико-правового середовища, аналіз силової
безпеки, аналіз стратегій та розробку рекомендацій.
В умовах невизначеності та нестійкого зовнішнього середовища для
оцінки рівня економічної безпеки підприємства можна використовувати різні
наукові методи, зокрема метод теорії нечіткої логіки. Цей метод дозволяє
побудувати модель стану економічної безпеки підприємства або його
діяльності, враховуючи нечіткі та розмиті аспекти зовнішнього середовища.
Таким чином, успішний бізнес вимагає ефективного планування розвитку,
а також готовності адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього
середовища. За таких умов надзвичайно важливим є розробка та впровадження
сучасних підходів до оцінки рівня економічної безпеки підприємства, що
спрямовані на прийняття ефективних управлінських рішень та визначення
подальших перспектив стійкого розвитку підприємства.

1. Полозова Т. В., Колупаєва І. В. Аналіз міжнародних рейтингів України в
контексті забезпечення економічної безпеки. Механізм регулювання економіки.
2022. № 1-2 (95-96). С. 103-113.
2. Лебедченко В. В., Романенков Ю. О., Ревенко Д. С. Механізм
формування стратегічного розвитку регіону в параметрах економічної безпеки.
Причорноморські економічні студії. 2020. Вип. 60. Ч. 2. С. 40-44.
Том. 8. № 3. С. 70-77.
4. Драгун А. О. Аналіз підходів до оцінки стану і рівня забезпечення
системи економічної безпеки підприємства. Бізнес-навігатор. 2021. Вип. 6.
С. 136-143.
170
Забелін Є.Ю.,
здобувач,
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ IT-КОМПАНІЇ

В УМОВАХ НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
Сучасний ринок інформаційних технологій (IT)  це сфера, яка

відзначається надзвичайною динамікою, в якій бере участь велика кількість
компаній, що конкурують за клієнтів, ресурси та лідерство на ринку. Проте,
одним із найважливіших аспектів конкурентоспроможності it-компаній є їхня
економічна стійкість та здатність ефективно керувати несприятливими умовами
ринку, зокрема - умовами недобросовісної конкуренції.
Недобросовісна конкуренція, що охоплює практики, такі як демпінг,
крадіжка інтелектуальної власності, поширення дезінформації та інші
недоречні методи, може становити серйозну загрозу для стабільності та
прогресу IT-компаній. Таким чином, питання управління економічною
безпекою в умовах недобросовісної конкуренції стає критичним для численних
підприємств.
Забезпечення економічної безпеки підприємства стає ключовим
завданням як у кризових періодах, так і в умовах сталого економічного
розвитку. Компанії мають постійно піклуватися про підтримання стабільного
ритму виробництва та збуту продукції, забезпечувати фінансову стійкість та
уникати несанкціонованого доступу до корпоративної інформації. Боротьба з
недобросовісною конкуренцією також є важливим аспектом.
171
У періоди кризи особлива увага до економічної безпеки стає надзвичайно
важливою через загрозу втрати потенціалу підприємства – виробничого,
науково-технічного, технологічного, кадрового та іншого, що є критичним для
його функціонування.
Це може включати заходи для збереження технологічної бази, наприклад,
інвестиції в дослідження та розвиток для підтримки інноваційних рішень, що
дозволяють компанії залишатися конкурентоспроможною навіть у складних
умовах. Крім того, стратегічне управління ресурсами та фінансами може
забезпечити фірмі фінансову стійкість та гнучкість у періоди турбулентності.
Особлива увага до захисту корпоративної інформації через використання
сучасних технологій кібербезпеки та вдосконалення внутрішніх процесів може
запобігти витоку цінної інформації під час кризових ситуацій. Всі ці заходи
спрямовані на збереження ключових активів підприємства та його здатності
продовжувати функціонувати та розвиватися навіть у важкі періоди.
В умовах швидкого розвитку інформаційних технологій та постійних змін
на ринку виникає безліч викликів для IT-компаній. Одним із найбільших
викликів є недобросовісна конкуренція, яка може підірвати економічну
стійкість компанії. Організація системи економічної безпеки стає надзвичайно
важливою для захисту інтересів IT-підприємств.
Перший і найбільш очевидний крок для забезпечення економічної
безпеки IT-компанії - це правовий захист її інтелектуальної власності. Інновації
та розробки є основною цінністю для багатьох IT-підприємств, тому важливо
ретельно захищати свої інтелектуальні права. Деякі ключові кроки в цьому
напрямку включають:
 реєстрація авторських прав, патентів та товарних знаків: важливо
зареєструвати всі інтелектуальні права на продукти і технології. Це надає
юридичну підтримку у разі порушення цих прав і дозволяє пред'явити вимоги
до порушників;
 політика конфіденційності: складання і впровадження політики
конфіденційності для компанії. Ця політика повинна визначати, які інформаційні
ресурси вважаються конфіденційними, та обмежувати доступ до них;
172
 судові позови: якщо інтелектуальна власність була порушена, треба
подавати судові позови проти порушників. Захист інтелектуальної власності в
судах може допомогти відшкодувати збитки та запобігти подібним порушенням
у майбутньому.
Отже, управління системою економічної безпеки в умовах
недобросовісної конкуренції визначає успішне функціонування підприємства.
Це включає ідентифікацію ризиків та розробку стратегій їх уникнення та
управління.
Одним із ключових елементів управління фінансово-економічною
безпекою є захист бренду та інтелектуальної власності компанії. Це можливо
завдяки патентуванню технологій, захисту авторських прав та активному
контролю за їх порушеннями.
Стратегії диверсифікації бізнесу та пошуку нових ринкових можливостей
допомагають зменшити ризики, що виникають внаслідок недобросовісної
конкуренції. Пошук альтернативних джерел доходу робить компанію менш
залежною від одного ринку чи клієнта, що забезпечує більшу стійкість у
змінних умовах ринку.

1. Полозова Т. В., Колупаєва І. В. Аналіз міжнародних рейтингів України
в контексті забезпечення економічної безпеки. Механізм регулювання
економіки. 2022. № 1-2 (95-96). С. 103-113.
Том. 8. № 3. С. 70-77.
3. Полозова Т. В., Сабіров С. С. Особливості та склад стратегії
забезпечення економічної безпеки підприємства. Сучасні стратегії
економічного розвитку: наука, інновації та бізнес-освіта. Матеріали ІІ
Міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 2 листопада 2021р.) / За
заг. ред. Т. В. Полозової [та ін.]. Харків: ХНУРЕ, 2021. С. 132-134.
173
Данілова І.А.,
здобувач,
ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ

БЕЗПЕКОЮ
Успішне функціонування підприємства в умовах, що характеризуються

крайньою нестабільністю зовнішнього середовища, диктує необхідність
удосконалення системи управління економічною безпекою підприємства.
Необхідно зазначити, що сучасному підприємству необхідно враховувати
умови внутрішнього середовища. Формування механізмів управління
економічною безпекою будь-якого підприємства необхідна для розробки і
використання методів, що допомагають захистити підприємство від впливу
економічних загроз на його фінансово-економічну безпеку, та дає змогу для
детальної оцінки цих загроз. Процес управління фінансово-економічною
безпекою можливо розділити на декілька етапів [1, 2]:
 розробка систем першочергових фінансових інтересів підприємства;
 вивчення та аналіз загроз для фінансової безпеки підприємства;
 оцінка рівня фінансової безпеки (визначення критерію за яким
фінансово-економічна безпека буде ефективною, що буде відповідати ступеню
коли підприємство знаходиться в безпечному стані; визначення індикаторів
економічної безпеки; визначення значень індикаторів, що є пороговими;
слідкування за обраними індикаторами та формування співвідношення
порогових значень з фактичними; знаходження за обраними індикаторами
інтегрального показника рівня фінансової безпеки);
174
 створення комплексу заходів, що забезпечать економічну безпеку;
 планування бюджету під комплекс заходів, що було розроблено;
 реалізація заходів, що були заплановані у процесі діяльності
підприємства;
 контроль реалізації цих заходів;
 своєчасне реагування на загрози системи економічної безпеки
підприємства.
Щоб зробити процес управління економічною безпекою підприємства
якомога ефективнішим потрібно розв’язати декілька завдань:
 визначити показники системи економічної безпеки і надати прогноз
динаміки стану економічної безпеки;
 за заданими стратегіями щодо управління оптимізувати вектор системи
економічної безпеки;
 загальне узгодження відхилень у програмах виробництва підприємства;
 надання оцінки рівню економічної безпеки у динаміці за допомогою
аналізу темпів зростання показників діяльності будь-якого підприємства [3, 4].
Механізм управління економічною безпекою підприємства формується в
залежності від загроз економічній та фінансовій безпеці підприємства.
Перелік використаних джерел

1. Зубко Т. Л. Оцінка рівня економічної безпеки підприємства галузі
зв’язку. Економіка. Менеджмент. Бізнес. 2016. № 3 (17). С. 81-87.
2. Сосновська О. О., Житар М. О. Аналіз методів оцінки рівня
економічної безпеки підприємств. Бізнес Інформ. 2019. № 1. С. 21-26.
3. Толстова А. В., Хоменко К. В. Методика оцінювання рівня економічної
безпеки підприємства. Вісник економіки, транспорту і промисловості. 2018.
№ 63. С. 187-195.
4. Шило Ж. Методика оцінювання рівня економічної безпеки
підприємства. International Science Journal of Management, Economics & Finance.
2022. Vol.1. No.4. pp. 17-25.
175
Крикун В.П.,
здобувач,
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
Проблема економічної безпеки підприємств є актуальною та надзвичайно

важливою у сучасних умовах господарювання. Зміни в економічному
середовищі, геополітичні турбуленції, стрімкий розвиток технологій, а також
інші фактори створюють нові виклики та загрози для підприємств у всьому
світі. У таких умовах забезпечення стійкості та життєздатності підприємств
стає завданням вищого пріоритету.
Відсутність економічної безпеки може призвести до серйозних наслідків
для підприємства, включаючи фінансові труднощі, банкрутство, втрату
ринкової позиції, негативний вплив на репутацію та інші негативні наслідки.
Тому розуміння та вивчення теоретичних аспектів економічної безпеки
підприємств має вирішальне значення для ефективного управління бізнесом у
сучасних умовах. У дослідженні розглядаються ключові теоретичні аспекти
економічної безпеки підприємства. Дослідження має на меті поглиблене
вивчення теоретичних аспектів економічної безпеки підприємств і її значення
для сучасного бізнесу.
Дослідженню питання економічної безпеки підприємства присвячені
наукові публікації багатьох авторів, таких як: Ігнашкіна Т.Б., Булавка О.С. [1],
Пристемський О.С., Гривківська О.В., Сакун А.Ж. [2], Новик І.В. [3],
Ткачук Г.О. [4], Цюцюпа С.В. [5], Грибіненко О.М., Шагоян С.М. [6] та інші.
176
Проте результати наукового пошуку свідчать про неоднозначність теоретичних
підходів до визначення економічної безпеки підприємства. На сучасному етапі
існує розбіжність в поглядах стосовно того, які компоненти включаються до
поняття економічної безпеки та як проводиться комплексна оцінка економічної
безпеки підприємства. Основні наукові погляди щодо сутності поняття
«економічна безпека підприємства» приведені в таблиці 1.
Таблиця 1 – Основні наукові погляди щодо сутності поняття «економічна

безпека підприємства»
Автор Визначення
Ігнашкіна Т.Б., Економічна безпека підприємства – це комплекс заходів, які
Булавка О.С. [1] спрямовані на захист економічних інтересів підприємства від
зовнішніх та внутрішніх загроз і забезпечують підвищення
конкурентоспроможності та економічну ефективність його діяльності
Пристемський О. С., Економічна безпека підприємства як умова його діяльності, являє
Гривківська О. В., собою такий стан системи взаємодії підприємства із суб’єктами
Сакун А. Ж. [2] внутрішнього і зовнішнього середовища в якому підприємство
використовуючи власні ресурси спільно з державними інституціями в
змозі виявляти загрози своїй діяльності, нівелювати їх вплив та
уникати, а також пом’якшувати та долати наслідки таких загроз
Новик І. В. [3] Економічна безпека підприємства – це безперервний у часі процес,
заснований на системному моніторингу індикаторів економічної
безпеки, що дає змогу одержати об'єктивну оцінку стану економічної
безпеки підприємства й застосовувати відповідні механізми її
забезпечення
Ткачук Г.О. [4] Економічна безпека підприємства – стан захищеності від зовнішніх та
внутрішніх загроз в економічному просторі підприємства, які
викликані причинами різного походження, щодо реалізації його
економічних корпоративних інтересів
Цюцюпа С.В. [5] Економічна безпека підприємства – це комплексна характеристика,
під якою розуміють рівень захищеності всіх видів потенціалу
підприємства від внутрішніх та зовнішніх загроз, який має
забезпечити стабільне функціонування та ефективний розвиток
підприємства і потребує управління з боку керівництва задля гарантії
найбільш продуктивного використання ресурсів для підвищення
ефективності функціонування підприємства і забезпечення його
стабільного розвитку
Грибіненко О.М., Економічна безпека підприємства є комплексною характеристикою,
Шагоян С.М. [6] тобто відображає ступінь захисту від негативного впливу внутрішніх і
зовнішніх факторів усіх потенціалів підприємства, що дозволяє
забезпечити стійку та ефективну діяльність
Основною метою економічної безпеки є забезпечення оптимальної та
стабільної функціонуючої діяльності підприємства в умовах подолання
потенційних та реальних, внутрішніх і зовнішніх ризиків, загроз і небезпек.
177
Отже, забезпечення економічної безпеки – це безперервний процес, що
визначається складним використанням всіх можливих засобів та заходів
захисту. Максимально ефективні результати досягаються у випадку, коли всі
використовувані засоби та методи об'єднуються в єдину систему захисту
економічної безпеки підприємства.
Результати проведених досліджень та аналізу різних трактувань
економічної безпеки підприємства вказують на відсутність єдиного
універсального підходу до визначення цього поняття. Можливою перспективою
подальших досліджень є більш докладний аналіз теоретико-методичного
забезпечення для оцінки рівня економічної безпеки підприємства.

1. Ігнашкіна Т. Б., Булавка О. С. Сучасні наукові трактування дефініції
«економічна безпека підприємства» та їх порівняльний аналіз. Економіка та
управління підприємствами. 2021. № 62. С. 55-60.
2. Пристемський О. С., Гривківська О. В., Сакун А. Ж. Теоретичні та
методологічні аспекти економічної безпеки підприємств. Збірник наукових
праць ТДАТУ імені Дмитра Моторного. 2023. № 1 (47). С. 106-115.
3. Новик І. В. Проблеми та перспективи забезпечення економічної безпеки
підприємства в Україні. Інфраструктура ринку. 2020. № 43. С. 229-233.
4. Ткачук Г. О. Міжнародні економічні відносини та світове
господарство. Міжнародні економічні відносини та світове господарство.
Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2020. № 29.
С. 151-155.
5. Цюцюпа С. В. Теоретичні аспекти формування економічної безпеки
підприємства задля забезпечення його конкурентоспроможності. Вчені записки
Університету «КРОК» 2019. № 3 (55). С. 216-224.
6. Грибіненко О. М., Шагоян С. М. Сутність та шляхи забезпечення
економічної безпеки підприємства. Економічні науки. 2017. № 22. Частина 1.
С. 98-100.
178
Целік В.В.,
здобувач,
РОЛЬ І ЗАДАЧІ БЕНЧМАРКІНГУ У КОНКУРЕНТНІЙ РОЗВІДЦІ
В умовах сучасного ринкового світу компанії вимушені працювати в

умовах жорсткої конкуренції та постійно боротися за споживача, докладаючи
чимало зусиль для максимального задоволення їх потреб. Для отримання
конкурентних переваг, а отже і прибутку, компаніям важливо оперативно
реагувати на зміни у споживчих запитах і стратегіях конкурентів, враховувати
безліч факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовища з метою
забезпечення топ-менеджерів компаній необхідною ґрунтовною інформаційною
підтримкою для прийняття стратегічних рішень.
У теперішніх умовах конкурентної боротьби за споживчі переваги на
галузевих ринках збуту виробленої продукції для свого виживання та
подальшого зростання першочергове значення у діяльності компаній починає
відігравати розвідка намірів конкурентів, вивчення основних тенденцій бізнесу,
аналіз можливих ризиків тощо. В літературі таку розвідку називають
конкурентна розвідка (бізнес-розвідка, економічна розвідка [1].
Пошук прогресивного досвіду, найефективніших методів і способів
розвитку, шляхів удосконалення є нагальною вимогою сьогодення. У пошуках
перспективних практик компанії передусім звертають увагу на лідерів. Оцінити
179
стратегії та цілі компанії, порівняти її роботу з діяльністю партнерів і
конкурентів підсильні бенчмаркінгу [2].
Бенчмаркінг грає важливу роль в конкурентній розвідці, допомагаючи
компаніям отримувати інформацію про конкурентів та їхні дії на ринку [3].
Бенчмаркінг в контексті конкурентної розвідки виконує кілька важливих
завдань, спрямованих на отримання інформації про конкурентів та
використання її для поліпшення власних показників та стратегії. Основні задачі
бенчмаркінгу в конкурентній розвідці включають: вивчення кращих практик,
моніторинг конкурентів та змін у конкурентному середовищі, збір інформації
про конкурентів, виявлення їх слабких і сильних сторін, вивчення їх стратегій,
встановлення цілей і стандартів, оцінка конкурентоспроможності, збільшення
інноваційності, підвищення свідомості про споживачів на цільовому ринку чи
його сегментах, покращення зв’язків із клієнтами тощо [2-4].
Бенчмаркінг може бути застосованим в Україні в різних сферах і галузях.
Наведемо окремі приклади відповідно до [5]:
а) банківська галузь (банки можуть аналізувати ставки, які вони
пропонують клієнтам, порівнюючи їх зі ставками міжнародних банків, та
вдосконалювати свої фінансові продукти та обслуговування);
б) технології ІТ (українські IT-компанії можуть бенчмаркити свої проєкти
та якість розробки програмного забезпечення з використанням світових
стандартів і найкращих практик у сфері його розробки);
в) сільське господарство (українські сільгоспвиробники можуть
порівнювати свої технології, врожайність та агрохімічні практики з кращими
практиками сільськогосподарських компаній США або Європи для підвищення
продуктивності своєї продукції);
г) роздрібна торгівля, зокрема супермаркети та мережа магазинів
(українська мережа супермаркетів хоче підвищити свою
конкурентоспроможність, порівнюючи результати своєї діяльності із групою
підприємств-бенчмарк, які є провідними на даному галузевому ринку).
180
При цьому доцільно зауважити, що існують і бар’єри застосування
бенчмаркінгу в Україні, а саме: малий обсяг відкритих даних, складність збору
інформації через конфіденційність, недостатній розвиток стандартів бізнес-
аналізу та інші [6]. Для подолання цих перешкод важливо обирати правильну
методологію, мати певні навички аналізу та дотримуватися етичних норм у
зборі та використанні інформації.
Отже бенчмаркінг має значний потенціал в Україні, особливо в умовах
постійних змін у конкурентному середовищі, швидкого розвитку ринку та
перманентного процесу інноваційності конкуруючих компаній.

1. Іванюта Т. М. Економічна розвідка як фактор стабільного розвитку
підприємств в умовах ринкових відносин. Національний університет харчових
технологій. https://dspace.nuft.edu.ua › jspui › bitstream (дата звернення:
29.10.2023).
2. Леонова Ю. О. Бенчмаркінг. Економіка та суспільство.
https://economyandsociety.in.ua › 5_ukr (дата звернення: 29.10.2023).
3. Бенчмаркінг: що робити з даними конкурентної розвідки? YouControl.
https://youcontrol.com.ua › b... (дата звернення: 29.10.2023).
4. Артеменко Л. Роль бенчмаркінгу у підвищенні ... CORE.
https://core.ac.uk › download › pdf (дата звернення: 29.10.2023).
5. Тарнавська О. Б., Попович Д. В. Бенчмаркінг як дієвий інструмент
управління ефективністю підприємства. Глобальні та національні проблеми
економіки. 2015. № 4. С. 544-546. URL: http://global-national.in.ua/archive/4-
2015/114.pdf .
6. Воробйова Н. П. Бенчмаркінг як інструмент підвищення
конкурентоспроможності організації. Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку.
2018. № 14. URL: https://nonproblem.net/wp-content/uploads/2018/05/4.pdf (дата
звернення: 2.10.2023).
181
УКРАЇНА-ЄС: ЦИФРОВІ ІННОВАЦІЇ ДЛЯ ЗМІН
у межах реалізації міжнародного проєкту Еразмус+ Жан Моне Модуль

«Ukraine-EU: Digital innovations making connections 4 changes»
(Erasmus Jean Monnet Module #101047751-EUDI4C)
182
Irina Kolupaieva,
Professor of Department of Economic
Сybernetics and Management of Economic Security,
Doctor of Economic Sciences, Professor,
DIGITAL TRANSFORMATION TOWARDS A CIRCULAR ECONOMY:

EUROPEAN EXPERIENCE
The main global trend of recent years is digitization, which affects all spheres
of the economy and social life. Currently, advanced technologies of Industry 4.0,
including cloud, biotechnology, Big Data, 3D printing and others, are radically
changing most sectors of the economy in the vector of circularity. Resource
efficiency is one of the key priorities of European countries strategies, and circular
technologies are key to the implementation of new innovative solutions.
Circular digital business solutions are prioritized by the European businesses in
all spheres of the economy. For example, Novo Nordisk, which produces devices for
diabetics, created the smart insulin pen NovoPen Echo® [1], which automatically
records insulin dosing and transfers data to a diabetes app and healthcare
establishment. This technology improves people's quality of life, provides ease of use
[2], and the multiple uses of the pen minimize the use of plastic that is corresponds
Reduce strategy of the circular economy.
The Bianna [3] is engaged in the development of the Smart Plans 4.0 system,
which combines big data technologies and the Internet of Things for waste
management and processing, obtaining new «raw materials» from waste. Designed
line based on Smart Plans 4.0. system was implemented at a wastewater treatment
plant in Madrid at the initiative of the municipality. Thanks to advanced cameras and
technology, these companies rely on robots to sort waste. The goal of this Recycling
183
strategy is to maximize cyclical waste management, extract its full potential, and
transform this waste cycle into a sustainable and highly profitable economy.
Noteworthy is the example of Siptex [4] – the world's first large-scale
automated textile sorting project (Sweden), using near-infrared and visual
spectroscopy (NIR / VIS). Reuse and Recycling strategy that is implemented based
on digital innovations ensures the lifespan of all textile products and could reduce the
climate impact by 47 % [4].
Nowadays, Ukraine has faced a variety of challenges, including unstable
dynamics of waste management in Ukraine, worn-out production assets of
enterprises, destroyed infrastructure, economic and demographic crisis; that cannot be
overcome without a transition to the circular economy.
The digitalisation is a boost to the transformation to a circular economy. Thus,
digital transformation should prioritize the circular solutions as potential synergy to
achieve sustainable goals. Using possibilities of digitalization, the transition to a
circular economy can be fast-tracked and made more effective.
Moving toward a circular economy, Ukraine will contribute to the welfare and
high standards of quality of people's lives and ensure the sustainability of society. As
a result, Ukraine can create a decent image of the country for foreign partners and
ensure competitiveness on international level, that is significantly needed for
European integration.
References
1. Novo Nordisk. URL: https://www.novonordisk.com.
2. Hyllested-Winge J, Sparre T, Pedersen LK. NovoPen Echo(®) insulin
delivery device. Med Devices (Auckl). 2016. Jan 7;9:11-8. DOI:
10.2147/MDER.S59229.
3. Bianna. URL: https://bianna.com/en/.
4. Siptex – textilsortering. URL: https://www.sysav.se/en/siptex/.
184
Ovsiuchenko Y.V.,
Ph.D., Associate Professor of Department of Economic Cybernetics
and Management of Economic Security,
Boichenko M.Y.,
Student,
SIMPLIFYING BLOCKCHAIN NETWORKS WITH MANAGED

SERVICES: A LOOK AT AMAZON MANAGED BLOCKCHAIN IN
BUSSINES PROCESS MANAGEMENT
Blockchain technology has considerably changed how we think about secure

and transparent transactions, enabling the creation of applications where multiple
parties can carry out transactions without needing a trusted central authority.
But today, creating a scalable blockchain network using existing technologies
is still complex and challenging to manage. To build a blockchain network, each
participant in the network must manually provide hardware, install software, create
and manage certificates for access control, and configure network components. Once
a blockchain network is up and running, the infrastructure must be constantly
monitored and adapted to changes, such as an increase in transaction requests and
new participants joining or leaving the network. To solve this problem, cloud service
providers such as Amazon Web Services (AWS) have developed managed
blockchain services that allow companies to quickly build and manage their
blockchain networks without worrying about the underlying infrastructure. We are
simplifying the creation and management of blockchain networks.
Amazon Managed Blockchain is a fully managed service that simplifies
creating and managing scalable blockchain networks. It allows users to join public
185
networks or create and manage private networks for enterprises, using popular open-
source platforms such as Hyperledger Fabric and Ethereum. With Amazon Managed
Blockchain, companies can quickly and easily create a private Hyperledger Fabric
blockchain network and add partner organizations using their AWS account ID. In
addition, developers can utilize Ethereum Mainnet nodes supported by Amazon
Managed Blockchain to create decentralized applications and services on top of the
Ethereum blockchain. Using an Ethereum node on Managed Blockchain, users can
build an NFT marketplace or analyze Ethereum blockchain data with their dedicated
node. Furthermore, Managed Blockchain maintains the Ethereum Full node by
automatically upgrading the node client software as updates are released.
In addition, Amazon Managed Blockchain Hyperledger Fabric is supported in
GovCloud, enabling government agencies and contractors to deploy in environments
specifically designed to host sensitive data and address the most stringent U.S.
government security and compliance requirements. Benefits of using Amazon
Managed Blockchain. Using a blockchain service, like Amazon Managed
Blockchain, offers several benefits compared to self-hosted blockchain solutions. One
of the main benefits is reduced costs, as users no longer need to worry about
purchasing hardware, installing and maintaining software, and configuring network
components. With a managed service, all of these tasks are taken care of, allowing
users to focus on developing their blockchain applications and services.
Another advantage of using a managed blockchain service is improved
scalability. Scaling a blockchain network can be challenging, requiring significant
technical expertise and resources. However, with a managed service, scaling is more
accessible as the cloud service provider manages the underlying infrastructure. This
means that users can easily add new participants to the network, handle increasing
transaction volumes, and adapt to changing business needs.
Advanced security: managed blockchain services often have built-in security
features that can help protect your network against attacks and unauthorized access.
For example, Amazon Managed Blockchain offers built-in identity and access
186
management (IAM) tools that allow you to manage access to your network, as well as
built-in encryption and key management features to help protect your data. Managed
blockchain service can be precious if you're working on a tight deadline or need to
get your product to market quickly. By using it, you can often get your network up
and running faster than if you were building and maintaining it yourself, providing
faster time-to-market.
Amazon Managed Blockchain provides the flexibility to use popular open-
source blockchain platforms such as Hyperledger Fabric and Ethereum to create and
manage private or public blockchain networks. Ethereum, on the other hand, is a
decentralized blockchain platform that provides a flexible and programmable
infrastructure for developing decentralized applications.
With Amazon Managed Blockchain, users can choose the blockchain platform
that best suits their needs and can take advantage of the fully managed service
provided by AWS in business process management.
References
1. Blockchains for Business Process Management – Challenges and
Opportunities. URL: https://www.researchgate.net/publication/316076240.
2. Untrusted Business Process Monitoring and Execution Using Blockchain.
URL: https://www.researchgate.net/journal/ACM-Transactions-on-Management-
Information-Systems-2158-578?_tp=eyJjb250ZXh0Ijp7ImZpcnN0UG
FnZSI6InB1YmxpY2F0aW9uIiwicGFnZSI6InB1YmxpY2F0aW9uIn19.
187
Polozova T.V.,
Doctor of Economic Sciences, Professor,
Head of Department of Economic Cybernetics
and Management of Economic Security,
Sheiko I.A.,
Associate Professor of Economic Cybernetics
and Management of Economic Security Department,
Ryzhyi V.M.,
Master student,
MODELING OF DIGITAL AND IT DEVELOPMENT IN EU COUNTRIES
Digital transformation is one of the priorities of future development in EU.

Existance of EU Digital single market allow members to coordinate their effors in
digitalization and support cooperation and trade [1].
For modeling digital and IT development among EU-members the principal
component analysis was used. PCA will allow to highlight the most important
variables and evaluate the progress of individual countries not according to many
separate criteria, but within several synthetic factors (main components) [9].
The data sample contains for EU countries for 2016-2020 (total 140 cases) on
the basis of Eurostat data [2]. Initial variables includes: HSIC – high speed Internet
coverage, % of households; FBC – share of households, that have fixed broadband
connection, %; IntUs – internet users, percentage of population, %; Mobsub – mobile
188
subscribers per 100 inhabitant; DSbasic – percentege of individuals with basic or
above basic overall digital skills; ITGDP% – share of IT sector in GDP, %; HTExp –
exports of high technology products as a % of total exports; ITstaff – employed ICT
specialists – total (in % of total employment).
Calculation were provided by Statistica software. Mathematically speaking, a
principal component is a linear combination of the variables that are most correlated
with it. This further implies that the factor coordinates of a variable are the
correlations between the variable and the factor axes [3]. Accordingly, interpretation
of the principal components must be done in terms of the correlation. On the basis of
PCA results, such interpretation of factors can be proposed:
– Factor 1: share of internet users and IT specialists with basic or above basic
digital skills, that have fixed broadband internet connection;
– Factor 2: high speed internet coverage and mobile subscription;
– Factor 3: high speed internet coverage, excluding mobile internet subscribers
On the basis of projection of cases on factor-plane trajectories of individual
European countries regarding digitization and IT development were defined (Fig 1).
Figure 1 – Trajectories of individual European countries regarding digitization and IT

development
189
The factor-plane is divided on 4 quadrants. As represented at Figure 1, most of
European countries improved their positions. Dynamics of the countries can be
associated with 3 possible scenarios: vertical, horizontal or diagonal moving.
Horizontal moving indicate that a country change its value of variables,
correlated with improving of Factor 1. Horizontal moving belongs to Bulgaria,
Greece, Croatia, Romania, Slovenia and Slovakia. Vertical moving (improving of
mobile and Internet infrastructure) is shown by Germany, Belgium, Netherlands,
Luxemburg, Denmark, Finland.
Diagonal moving is characterized by improvement of two factors: associated
with Digital competences (factor 1) and internet connectivity (factor 2). Countries,
that have diagonal moving are: Malta, Ireland, Poland, Czechia, Cyprus, Sweden,
Portugal. EU average value (red line) also represent such type of movement.
Most of European countries improved their positions at factor-plane during
analyzed period.
References
1. European Commission, Digital Europe for a more competitive, autonomous
and sustainable Europe, 2019. URL: https://ec.europa.eu/digital-
singlemarket/en/news/digital-europe-more-competitive-autonomous-and-
sustainableeurope-brochure.
2. Eurostat, Key figures on Europe, 2022. URL:
https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-key-figures/-/ks-ei-22-001.
3. Stevens J. Applied multivariate statistics for the social sciences(4th ed.).
Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, Inc, 2002.
190
Марченко Р.О.,
здобувач,
ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ З ВІДНОВЛЮВАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ:

ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ДЛЯ УКРАЇНИ
Відновлювані джерела енергії (ВДЕ), такі як енергія вітру, сонця та

гідроелектроенергії, набули значного значення в контексті економічного
розвитку. Ці джерела пропонують численні переваги як для окремих країн, так і
для світової економіки, що робить їх критично важливим компонентом сталого
зростання.
Насамперед інтеграція відновлюваної енергії в енергетичний баланс
країни зменшує її залежність від викопного палива. Крім того, це підвищує
енергетичну безпеку шляхом диверсифікації енергопостачання, зменшення
вразливості до збоїв у постачанні та геополітичної напруги.
У контексті економічного розвитку європейських країн відновлювана
енергетика відіграє вирішальну роль. Європейський Союз поставив перед
собою амбітні цілі щодо збільшення частки відновлюваних джерел енергії у
своєму енергетичному балансі. Це не тільки узгоджується з екологічними
цілями, але й підвищує енергетичну незалежність та економічну стійкість ЄС.
З 2004 по 2021 роки частка відновлюваної енергії зросла більш ніж удвічі.
У 2021 році в ЄС частка валового кінцевого споживання енергії з
191
відновлюваних джерел склала 21,8%, що приблизно на 0,3 відсоткових пункти
нижче, ніж у 2020 році (Рисунок 1) [4].
Іспанія
Італія
Франція
Німеччина
Швеція
Фінляндія
Австрія
Латвія
Естонія
Данія
ЄС
0, 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70,
Рисунок 1 – Частка валового кінцевого споживання енергії з відновлюваних

джерел по деяким країнам ЄС
Джерело: побудовано авторами на основі [2]
З більш ніж половиною енергії з відновлюваних джерел у валовому

кінцевому споживанні енергії Швеція (62,6%) мала безумовно найвищу частку
серед держав-членів ЄС у 2021 році, випереджаючи Фінляндію (43,1%) і
Латвію (42,1%). На протилежному кінці шкали найнижча частка відновлюваних
джерел енергії (ВДЕ) була зареєстрована в Люксембурзі (11,7%), за нею йдуть
Мальта (12,2%) і Нідерланди (12,3%) [4].
Щодо використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) в Україні, то
у 2020р. загальна частка постачання енергії з відновлювальних джерел складала
лише 6.6% (з них енергія від використання біопалива та відходів склала 4,9%) ,
що замало, навіть з урахуванням обмежень, викликаних пандемією та
скороченням споживання електроенергії бізнес-сектором [2].
Щодо України, то енергетична стратегія країни до 2050 року передбачає
відновлення енергетичного сектору за найсучаснішими технологіями,
192
зміцнення стійкості системи та посилення енергетичної безпеки [3]. Згідно з
розрахунками біоенергетичної асоціації України, до 2050р. реально досягти
100% ВДЕ в виробництві електрики і теплової енергії. До 2070 року – 100%
ВДЕ на транспорті і мати 100% ВДЕ в цілому для енергетичного сектору [1].
Таким чином, відновлювана енергетика має значний позитивний вплив на
економічний розвиток. Це зменшує залежність від викопного палива, створює
робочі місця, пом’якшує екологічні витрати, залучає інвестиції та сприяє
інноваціям.

1. Біоенергетична асоціація України (UABIO). Енергетична стратегія
України 2050: чому вона потрібна вже зараз? URL: https://uabio.org/news/8535/
(дата звернення 27.10.2023)
2. Державна служба статистики України. Енергоспоживання на основі
відновлюваних джерел за 2007-2021 роки. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/ (дата
звернення 27.10.2023)
3. Міністерство енергетики України. Стратегія майбутнього: Україна – це
енергетичний хаб, який допоможе Європі позбутися залежності від Росії URL:
https://www.kmu.gov.ua/news/stratehiia-maibutnoho-ukraina-tse-enerhetychnyi-
khab-iakyi-dopomozhe-ievropi-pozbutysia-zalezhnosti-vid-rosii (дата звернення
28.10.2023)
4. Eurostat. Statistics explained. Renewable energy statistics. URL:
https://ec.europa.eu/eurostat/statisticsexplained/index.php?title=Renewable_energy_s
tatistics (дата звернення 28.10.2023).
193
Нуреддін Хуссейн Хашем,
здобувач,
БІЗНЕС-ЕКОСИСТЕМА ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ

ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ
У сучасних економічних умовах спостерігається перехід від

індустріальної епохи до цифрової економіки, що проявляється, зокрема, у
розвитку більш складних і розгалужених організаційних структур у вигляді
мережевих або віртуальних форм партнерства, які відповідають змінним
умовам зовнішнього середовища та спираються на сучасні цифрові технології.
Актуальність цього напряму досліджень обумовлена швидкими змінами
ринків, технологій, потреб споживачів та конкурентного середовища, що
вимагають від компаній постійного пошуку нових інновацій, які забезпечать їм
конкурентну перевагу. Впровадження лише технологічних інновацій уже не є
достатнім чинником для досягнення успіху або зростання. Успішна
комерціалізація вимагає інновацій у бізнес-моделях.
Звернення до сучасної світової теорії засвідчило про необхідність у
вивченні бізнес-екосистем  відносно молодого напряму в менеджменті та
порівняно нового у вітчизняній економічній термінології [1]. Розвиток
цифрових технологій змінив правила гри в бізнесі. Компанії більше не можуть
конкурувати самостійно, вони повинні співпрацювати з іншими учасниками
ринку, щоб створювати нові продукти і послуги, а також підвищувати свою
ефективність. Бізнес-екосистеми є ефективним способом організації такої
співпраці. Вони дозволяють компаніям об'єднувати свої ресурси та можливості,
щоб досягти спільних цілей.
194
У 1993 році американський учений Дж. Ф. Мур вперше використав
поняття «бізнес-екосистема». Він порівняв бізнес-екосистему з біологічною
екосистемою, в якій різні організми взаємодіють між собою, щоб вижити. Дж.
Ф. Мур стверджував, що бізнес-екосистеми складаються з компаній, які
співпрацюють, щоб створювати нові продукти і послуги, що задовольняють
потреби споживачів.
Американський учений Д. Джекссон також розробив теорію бізнес-
екосистем. Він описав бізнес-екосистему як динамічну економічну модель, яка
складається з учасників або організацій, що взаємодіють між собою для
розвитку інноваційних технологій [2].
Детальний аналіз наукових джерел [2-4] показав, що виділяють чотири
основні типи бізнес-екосистем:
1. Екосистема платформ  це модель бізнесу, яка базується на
використанні програмних платформ. Ці платформи є основою для взаємодії між
усіма учасниками екосистеми. Ефективність цієї бізнес-моделі безпосередньо
залежить від збільшення кількості сервісів і послуг, що надаються цією
платформою.
2. Екосистема інновацій  це мережа взаємопов'язаних учасників, які
співпрацюють для створення нових продуктів і послуг. Ця співпраця необхідна,
оскільки темп розвитку технологій постійно прискорюється, і організації не
можуть встигати розробляти нові продукти і послуги, спираючись тільки на
«свої» знання.
3. Екосистема інтересів  це мережа взаємопов'язаних людей, які
об'єднуються навколо спільного інтересу. Ця екосистема може формуватися в
результаті розвитку соціальних мереж і мобільного Інтернету. Спільноти «за
інтересами» можуть стати ефективним важелем розвитку інновацій, оскільки
вони є прямим каналом для поліпшення зворотного зв'язку від споживачів, а
також джерелом виявлення недоліків із використанням досвіду клієнтів.
4. Екосистема речей  це частина операційного управління інженерними
системами. Активний розвиток сучасних інформаційних технологій стимулює
організації до розроблення та використання нових бізнес-моделей, що
підвищують ефективність діяльності та сприяють збільшенню прибутку.
У даному дослідженні виявлено, що бізнес-екосистеми можуть
використовувати компанії будь-якого розміру і типу, як комерційні, так і
195
некомерційні. Ядро бізнес-екосистеми складають найбільш успішні і
домінантні компанії, які створюють економічну цінність як для себе, так і для
інших учасників екосистеми [4].
Бізнес-екосистеми мають значний потенціал і здатність адаптації до змін.
Вони відкривають нові можливості для взаємодії організацій у цифровій
економіці, такі як:
 генерація нових знань і приріст ключових компетенцій. Бізнес-
екосистеми можуть сприяти обміну знаннями і досвідом між різними
організаціями. Це може призвести до створення нових продуктів і послуг, а
також до підвищення ефективності діяльності;
 створення попиту на використання програмних платформ. Бізнес-
екосистеми часто засновані на програмних платформах, які дозволяють
учасникам взаємодіяти один з одним;
 формування локальних ринків. Бізнес-екосистеми можуть сприяти
створенню локальних ринків, в яких учасники одночасно конкурують і
співпрацюють. Це може призвести до підвищення ефективності розподілу
ресурсів і створення нових можливостей для бізнесу.
Насамкінець слід зазначити, що в сучасних економічних умовах бізнес-
екосистеми стають ключовим елементом бізнес-стратегії більшості організацій,
що свідчить про необхідність подальших досліджень цього механізму взаємодії
організацій у рамках цифрової економіки.

1. Циганенко О. В., Зубко К. Ю., Самусь Г. І. Формування екосистеми
компанії як основи підвищення стійкості бізнесу. Економіка та суспільство.
2022. Вип. № 37. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-65.
2. Jackson D. J. What is an Innovation Ecosystem? URL: http://surl.li/muobv
3. Благодир Л. М. Цифрові бізнес-екосистеми як специфічна форма
координації господарської діяльності в умовах цифрової економіки. Економіка та
суспільство. 2022. № 46. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-46-55.
4. Galateanu E., Avasilcai S. Business ecosystem architecture. Annals of the
Oradea University. 2013. Iss. 1. P. 79-84.
196
Перепелюкова О. В.,
д.е.н., доцент кафедри міжнародних економічних відносин,
Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця
ЦИФРОВІЗАЦІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ЯК

ДЕТЕРМІНАНТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В
УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ
На сьогодні для України постає багато завдань, які пов’язані з відбудовою

нашої держави на всіх рівнях. Важливим аспектом при цьому є необхідність
врахування сучасних вимог щодо розвитку регіональних економічних систем,
які повинні функціонувати за новими принципами Індустрії 4.0 та 5.0., розвитку
цифрових технологій, відповідати нормам екологічної безпеки та економії
ресурсів. В міжнародному аспекті частка традиційної економіки поступово
зменшується при пропорційному збільшенні цифрової економіки, що сприяє
підвищенню рівня конкурентоспроможності бізнесу та країни в цілому. В
умовах розвитку цифровізації створюються нові продукти, потреби,
збільшується обсяг та швидкість отримання інформації, що розширює
можливості для розвитку нового бізнесу який заснований на новітніх
технологіях, моделях які не використовувалися раніше.
Забезпечення економічної безпеки при цьому відбувається за рахунок
саме впровадження цифрових технологій, які дозволяють не тільки покращити
ефективність виробництва але й підвищують рівень конкурентоспроможності
підприємств на національному та міжнародному рівнях. Умови, в яких на
сьогодні функціонує більшість підприємств держави через військову агресію,
повинні забезпечити не тільки економічну але й фізичну безпеку працівників та
197
виробництва. Гостро постають такі питання в прифронтових регіонах, які
знаходяться постійно в складних безпекових умовах, що негативно впливає на
їх виробництво та розвиток. Долю промислових об’єктів, які знаходяться на
тимчасово окупованих територіях до яких не має доступу від української
сторони на сьогодні спрогнозувати досить складно. На сьогодні всі сфери
економічного та суспільного життя зосереджені на використанні цифрових
здобутків. Цифрова економіка дозволяє акумулювати раніше не задіяні резерви
в інтелектуально-кадровому забезпеченні, сприяє пошуку нових форм та
методів ведення бізнесу та комунікації.
Цифровізація регіональних економічних систем передбачає розвиток
таких аспектів [2]:
 цифрової інфраструктури за рахунок інвестування регіонів у розвиток
широкополосного інтернету та інших цифрових інфраструктурних об'єктів. Це
створить базу для розвитку цифрових сервісів та інновацій;
 електронного уряду, що дозволить громадянам та бізнесу легше
взаємодіяти з органами влади та отримувати різні послуги онлайн. Це
дозволить спростити бюрократичні процедури та покращити бізнес
середовище;
 цифрових інновацій за рахунок регіональної підтримки впровадження
цифрових інновацій в різних галузях (сільське господарство, промисловість,
освіту, охорону здоров’я та інші). Це може включати використання штучного
інтелекту, блокчейну, інтернет речей та інших технологій;
 цифрового підприємництва за рахунок підтримки стартап проєктів та
малих підприємств, що дозволить стимулювати інноваційний розвиток регіонів.
Це включає такі напрями розвитку цифровізації [1]:
 розвиток інкубаторів, акселераторів, хабів, доступу до фінансування;
198
 цифрової освіти, за рахунок доступу до такої освіти та підвищення
рівня цифрової грамотності серед населення, що дасть змогу сформувати
кваліфіковану робочу силу для цифрових галузей;
 захисту даних та кібербезпека, що є важливими аспектами
цифровізації. Регіони повинні розробити ефективні стратегії для запобігання
кібератак та забезпечення безпеки даних.
Для ефективної реалізації напрямів розвитку цифровізації регіональних
економічних систем важливим аспектом є взаємодія органів державної влади,
місцевого самоврядування та бізнесу. Оскільки напрями та мета розвитку
цифрових технологій повинні співпадати з загальною Стратегією розвитку
держави, а не окремо або всупереч. Ефективність процесів впровадження
цифрових технологій характеризує доступність отримання послуг, скорочення
часу на їх отримання, прозорості та відкритості отримання даних, що знижує
рівень бюрократії в державних установах. Саме на таких засадах необхідно
продовжувати розвивати цифровий контент в повоєнній відбудові територій.

1. Іванова Н. Цифровий розвиток регіонів України: тренди довоєнного
періоду та перспективи післявоєнного відновлення. Проблеми і перспективи
економіки та управління. 2022. № 4(32). С. 208-217.
2. Перепелюкова О. В. Особливості цифровізації регіональних
економічних систем в умовах креативної економіки. Проблеми і перспективи
економіки та управління. 2022. № 3(31). С. 80-90.
199
Помогалова Н.В.,
асистент кафедри економічної кібернетики
Полозов М.О.,
здобувач,
ВПЛИВ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА СУЧАСНІ РИНКИ ТА

БІЗНЕС-МОДЕЛІ
Цифрові технології різноманітним чином перетворюють сучасний світ,

впливаючи на всі сфери суспільного життя, зокрема способи ведення бізнесу та
взаємодії з ринками. Цифрова трансформація стала ключовим поняттям, що
визначає зміну підходів та стратегій у бізнесі з метою використання цифрових
технологій для створення нових або модифікації існуючих бізнес-процесів,
культури та клієнтського досвіду, що сприятимуть таким змінам у бізнесовому
та ринковому контекстах.
Проблематика впливу цифрових технологій на сучасні ринки та бізнес-
моделі досліджувалася багатьма науковцями, серед яких: Ніколайчук В. В. [1],
Ткаченко І. В., Шарко В. В. [2], Калашник Г. А. [3] та інші.
Цифрова трансформація – це набір стратегій і практик, спрямованих на
використання цифрових технологій для досягнення конкурентних переваг та
покращення ефективності бізнес-процесів. Вона передбачає інтеграцію
цифрових технологій у всі аспекти діяльності організації, від взаємодії з
клієнтами до оптимізації внутрішніх процесів [1].
200
Цифровий вплив на ринки має прояв у різних аспектах сучасної
економіки. Однією з очевидних трансформацій є зміна споживчої поведінки.
Інтернет та мобільні технології дозволяють споживачам здійснювати покупки
онлайн, перевіряти відгуки, порівнювати ціни та отримувати персоналізовані
рекомендації. Це змушує компанії адаптуватися до нових очікувань клієнтів та
надавати зручний інтернет-досвід для споживачів.
Цифрова економіка істотно змінює традиційні бізнес-процеси. При
досягненні найбільш складних рівнів цифровізації в економіці відбувається
кардинальна трансформація виробничих відносин учасників, результатом якої є
об’єднання виробництва і послуг в єдину цифрову (кіберфізичну) систему, в
якій [2]:
– усі елементи економічної системи присутні одночасно у вигляді
фізичних об’єктів, продуктів і процесів, а також їх цифрових копій
(математичних моделей);
– усі фізичні об’єкти, продукти і процеси завдяки наявності цифрової
копії та елемента «підключеності» стають частиною інтегрованої ІТ-системи;
– через наявність цифрових копій всі елементи економічної системи
безперервно взаємодіють між собою в режимі, близькому до реального часу,
моделюють реальні процеси і прогнозовані стани, забезпечують постійну
оптимізацію всієї системи.
Фінтех, або фінансові технології, є іншим прикладом цифрового впливу
на ринки. Вони дозволяють платити, інвестувати та управляти фінансами через
мобільні додатки та онлайн-платформи, обходячи традиційні банки та
фінансових посередників.
Цифровізація також впливає на бізнес-моделі компаній. Наприклад,
багато підприємств переходять до моделі підписки, де клієнти платять за
постійний доступ до послуг або продуктів. Це забезпечує стабільний дохід та
підвищує лояльність клієнтів. Прикладами такого підходу є платформи для
стрімінгу відео та аудіо, хмарні сервіси для зберігання даних та інші послуги.
201
Зокрема, компанії, що використовують цифрові технології, можуть
переосмислювати свої бізнес-процеси та стратегії. Прикладами цього є такі
компанії, як Uber і Airbnb, які використовують цифрові технології для
створення платформ, що з’єднують людей і ресурси новими способами. Це
призводить до змін у традиційних індустріях, таких як транспорт і гостинність,
та створює нові можливості для підприємців.
Цифровий вплив продовжує зростати, тому компаніям потрібно
усвідомлювати пов’язані з цим зміни, щоб залишатися
конкурентоспроможними [3]. Для досягнення успіху у сучасному бізнес-
середовищі підприємства мають бути готовими до постійних змін і навчання.
Вони повинні активно вивчати і використовувати нові цифрові рішення, а
також надавати пріоритет персоналізації та задоволенню потреб споживачів.
Отже, цифрова трансформація відкриває безмежні можливості для
розвитку бізнесу, але вимагає від підприємств гнучкості, відкритості до змін і
постійного прагнення до інновацій. Ті, хто візьме на озброєння нові
можливості, зможуть стати лідерами на цифровому ринку і забезпечити
успішне майбутнє для свого бізнесу.

1. Ніколайчук В. В. Цифрові трансформації в бізнесі: виклики та
можливості для менеджменту. Київський політехнічний інститут імені Ігоря
Сікорського. 2023. № 1. С. 51-52.
2. Ткаченко І. В., Шарко В. В. Конкурентоспроможність підприємства в
умовах цифрової економіки. Вісник Хмельницького національного
університету. Економічні науки. 2022. № 1. С. 43-48.
3. Калашник Г. А. Використання інформаційно-цифрових технологій в
освітньому процесі підготовки майбутніх авіаційних фахівців при викладанні
спеціальних дисциплін. Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України.
2022. № 1. С. 28-34.
202
здобувач,
ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У ГЛОБАЛЬНІЙ

ЛОГІСТИЦІ ТА ПОСТАЧАННІ ТОВАРІВ
Глобальна логістика та постачання товарів є ключовими аспектами

сучасного бізнесу, які визначають конкурентоспроможність підприємств у
міжнародному ринковому середовищі. Зростання обсягів міжнародної торгівлі,
розвиток глобальних ланцюгів постачання та зміна споживчих звичок
створюють великий попит на оптимізацію логістичних та постачальних
процесів. У цьому інформаційні системи стають важливим інструментом, що
допомагає компаніям досягати ефективності та ефективно керувати складними
вимогами глобального ринку.
Ефективність інформаційних систем у глобальній логістиці та постачанні
товарів визначається їхньою спроможністю впливати на ключові аспекти цих
сфер бізнесу та надавати компаніям конкурентні переваги в сучасному
конкурентному середовищі.
Інформаційні системи перетворюють величезний обсяг даних у корисну
інформацію, яка дозволяє компаніям зробити кращі рішення та оптимізувати
логістичні та постачальні процеси. Це включає в себе дані про стан запасів на
203
складах, рух товарів, історію замовлень та багато іншої інформації, яка є
ключовою для ефективного управління ланцюгами постачання.
Додатково, інформаційні системи допомагають підприємствам
автоматизувати багато рутинних операцій, пов'язаних з логістикою та
постачанням. Наприклад, системи управління запасами можуть автоматично
визначати, коли і скільки товарів потрібно замовити на основі аналізу попиту та
історії продажів. Це дозволяє зменшити ризик втрат внаслідок надмірної
інвентаризації або нестачі товарів.
Моніторинг та контроль за логістичними процесами стають більш
ефективними завдяки інформаційним системам. Вони дозволяють відстежувати
рух товарів в режимі реального часу, надають можливість контролювати
терміни доставки та виявляти можливі проблеми чи затримки. Такий рівень
контролю допомагає збільшити точність та швидкість виконання логістичних
процесів.
Забезпечення безпеки інформації є однією з важливих функцій
інформаційних систем у глобальній логістиці та постачанні. Вони повинні
забезпечувати захист конфіденційної інформації про склади, маршрути,
клієнтів та багато іншого від несанкціонованого доступу, а також гарантувати
цілісність даних у всіх процесах.
Інформаційні системи дозволяють приймати інформовані рішення на всіх
рівнях управління, включаючи стратегічний та оперативний рівні. Аналіз даних
може виявити тенденції, спрогнозувати попит, визначити найбільш прибуткові
продукти чи ринки та багато іншого. Це допомагає компаніям бути більш
конкурентоздатними та адаптивними в умовах змінного глобального ринку.
Загалом, інформаційні системи стали невід'ємною частиною глобальної
логістики та постачання товарів, сприяючи оптимізації процесів, зменшенню
витрат та підвищенню конкурентоспроможності підприємств на міжнародному
ринку. Вони допомагають створити більш динамічну та ефективну систему
постачання, яка може відповідати на вимоги сучасного бізнесу та забезпечувати
надійну логістичну підтримку для глобальних постачальних ланцюгів.
204
У сучасному світі ефективність інформаційних систем у глобальній
логістиці та постачанні товарів важко переоцінити. Вони стали невід'ємною
частиною успішного функціонування підприємств у сфері міжнародної торгівлі
та глобальних ланцюгів постачання. Їхні переваги включають в себе здатність
обробляти великі обсяги даних, автоматизувати процеси, забезпечувати
контроль та безпеку інформації, а також допомагати приймати інформовані
рішення на всіх рівнях управління. Інформаційні системи відіграють ключову
роль у створенні конкурентних переваг для компаній у глобальному бізнес-
середовищі і сприяють їхньому успіху на міжнародному ринку.
Сьогодні в Україні досить низький рівень використання інноваційних
інформаційних технологій та цифровізації. У зв'язку з цим уряд країни, в
рамках проєкту «Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою»,
розробленою Українським Інститутом Майбутнього, до 2030 року має намір
здійснити комплексну цифрову трансформацію соціально-економічної
діяльності в Україні. Для цього необхідно розробити нормативне регулювання
цифрових технологій, модернізувати цифрову інфраструктуру, розробити та
упровадити цифрові платформи і технології в основні сфери економіки та
державного управління, налагодити підготовку кадрів та інформаційну безпеку.

1. Буркинський Б. В., Нікішина О. В. Діагностика ефективності
логістичних ланцюгів товарних ринків: наукова доповідь. Національна
академія наук України, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних
досліджень. Одеса: ІПРЕЕД НАНУ, 2020. С. 74-76.
2. Проект «Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою».
Український Інститут Майбутнього. URL: https://strategy.uifuture.org/kraina-z-
rozvinutoyu-cifrovoyuekonomikoyu.html.
3. Головні тренди логістики. URL: https://trans.info/ua/vseukrayinskyy-den-
lohista-xxviii-349227.
205
здобувач,
ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ НА СУЧАСНУ ЕКОНОМІКУ
Актуальність питань інформатизації всіх сфер суспільно-економічного

життя цілком очевидна. Потреба в розробці й застосуванні ефективних та
адекватних реальної дійсності комп’ютерних програм і технологій сьогодні
зростає. Взаємодія між інформаційними технологіями й організаціями є дуже
комплексною і піддається впливу великої кількості факторів, включаючи
структуру організації, стандартну техніку експлуатації, політику, культуру,
навколишнє середовище і рішення управління.
Інформаційні системи мають значущий вплив на сучасну економіку, і цей
вплив продовжує зростати з кожним роком. Інформаційні системи стали
невід'ємною частиною практично будь-якого бізнесу, а також впливають на
різні аспекти глобальної та національної економіки. Ось деякі ключові аспекти
впливу інформаційних систем на сучасну економіку.
Збільшення продуктивності праці. Інформаційні системи автоматизують
багато процесів у підприємствах, що дозволяє підвищити продуктивність праці.
Це може включати автоматизацію виробничих процесів, оптимізацію логістики,
ефективний облік і звітність, що призводить до зменшення витрат і збільшення
прибутковості.
206
Розвиток нових галузей бізнесу. Інформаційні системи дозволяють
розвивати нові галузі бізнесу, такі як інформаційні технології, електронна
комерція, соціальні медіа та багато інших. Це створює нові можливості для
заробітку та розвитку економіки.
Покращення прийняття рішень. Інформаційні системи надають
підприємствам доступ до великих обсягів даних і аналітичних інструментів, які
допомагають в прийнятті кращих стратегічних рішень. Це дозволяє бізнесам
адаптуватися до змін у ринкових умовах і збільшити їх
конкурентоспроможність.
Підвищення доступності ринків. Інтернет і інші інформаційні технології
дозволяють підприємствам розширити свій доступ до ринків, навіть якщо вони
знаходяться в інших країнах. Це сприяє глобалізації та підвищує міжнародну
торгівлю.
Збільшення інновацій. Інформаційні системи сприяють розвитку
інновацій, які є ключовим фактором в сучасній економіці. Вони дозволяють
компаніям більше швидко впроваджувати нові ідеї та технології, що сприяє
створенню нових продуктів і послуг.
Підвищення конкурентоспроможності. Підприємства, які вдало
використовують інформаційні системи, зазвичай мають конкурентну перевагу
на ринку. Вони можуть пропонувати клієнтам кращий сервіс, швидше
реагувати на зміни вимог споживачів і ефективніше конкурувати з іншими
компаніями.
Підвищення якості послуг. Інформаційні системи дозволяють покращити
якість обслуговування клієнтів і споживачів. Вони дозволяють збирати та
аналізувати дані про споживачів, що допомагає налагодити персоналізовані
послуги та задовольнити потреби клієнтів.
Електронна комерція (e-commerce). Електронна комерція дозволяє
компаніям продавати товари та послуги в Інтернеті. Це створює нові
можливості для бізнесу, підвищуючи доступ до світових ринків та дозволяючи
споживачам легше порівнювати ціни та вибирати найкращі пропозиції.
207
Збільшення доступу до освіти і навчання. Інформаційні системи
дозволяють здійснювати дистанційне навчання, доступ до якого має все більше
людей. Це сприяє підвищенню освітнього рівня та кваліфікації робочої сили.
Висококваліфікований персонал стає важливим ресурсом для сучасної
економіки, сприяючи інноваціям і розвитку нових технологій.
Забезпечення безпеки та захисту даних. З великим обсягом даних, які
обробляються в інформаційних системах, безпека та захист інформації стають
надзвичайно важливими. Інформаційні системи допомагають розробляти та
впроваджувати заходи з кіберзахисту, щоб запобігти кібератакам та зберегти
конфіденційність даних. Це надійності дозволяє бізнесам і споживачам
відчувати себе більш впевнено в онлайн-середовищі.
Зрештою, інформаційні системи є важливим каталізатором розвитку
сучасної економіки. Вони покращують продуктивність, сприяють інноваціям,
підвищують доступність ринків і створюють нові галузі бізнесу. За допомогою
інформаційних систем підприємства можуть краще адаптуватися до швидких
змін у бізнес-середовищі та задовольняти потреби споживачів. Отже,
інформаційні системи є невід'ємною частиною ефективної та
конкурентоспроможної економіки, і їхній вплив на сучасне суспільство та
бізнес необхідно враховувати при формуванні стратегій та політик.
Інформаційні системи можуть стати потужними інструментами для створення
більш конкурентоздатних і ефективних організацій.

1. Ларченко О. В. Ефективність впровадження інформаційних систем в
управління підприємством. Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка.
2020. № 1. C. 278-284.
2. Лебідь О. В. Цифрова трансформація галузей економіки в Україні у
воєнний час. Економіка, фінанси, менеджмент: актуальні питання науки і
практики. 2022. № 2 (60). С. 141-156.
208
д.т.н., професор кафедри економічної кібернетики
Вешкін Є.П.,
здобувач,
ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ З РОЗВИТКУ «РОЗУМНИХ МІСТ»

ДЛЯ УКРАЇНИ
З кожним роком кількість міського населення збільшується. За оцінками

Світового банку, до 2050 року 70 осіб зі 100 проживатимуть у мегаполісах [2].
Це висуває нові вимоги до керування процесами у таких містах. І концепція
«розумних міст» з’явилася як відповідь на необхідність забезпечення
параметрів сталого розвитку, екологічності, енергоефективності та загалом
створення комфортних умов для проживання мешканців міст.
Розумне місто виходить за рамки використання цифрових технологій для
кращого використання ресурсів і зменшення викидів. Це означає розумніші
міські транспортні мережі, модернізоване водопостачання та утилізацію
відходів, а також більш ефективні способи освітлення та опалення будівель.
Метою розумного міста є підвищення його конкурентоспроможності,
формування ефективної системи управління міським господарством, створення
безпечних і комфортних умов для життя мешканців.
Ключовими атрибутами розумного міста є технологічність міської
інфраструктури, висока якість управління міськими ресурсами, акцентування
209
на економічній ефективності, в тому числі сервісної складової міського
середовища, комфортне і безпечне середовище, орієнтація на людину.
Нормативно-методична база створення майбутньої моделі розвитку
сталого розвитку адміністративно-територіальних утворень закладається нині в
міжнародних стандартах побудови інтелектуальних мереж (Smart Systems/IoT)
та сталого розвитку «розумних міст і розумних спільнот» − SC & C (Smart
Cities & Smart Communities) на основі інтеграції широкого спектру
технологічних, загальнотехнічних, проєктних, організаційно-управлінських й
логістичних рішень При цьому першочерговими є стандарти, які визначають
єдині принципи моделювання та побудови «розумних мереж» (Smart Grid) [1].
До технологій розумного міста належать:
– інтернет речей, технологічна концепція якого дозволяє збирати
потрібну інформацію від об’єктів і забезпечувати зворотний зв’язок з ними;
– інфраструктура передачі даних, що зв’язує додатки з об’єктами
міської інфраструктури; системи аналізу даних, що дозволяють отримати з
великого обсягу даних необхідну інформацію;
– система агрегації та уніфікації даних, яка впорядковує і синхронізує
великі потоки даних.
Перераховані технології є наскрізними для всього комплексу
технологічних рішень, що розробляються для розумних міст.
Як приклад розумних міст в роботі розглянуті досвід Копенгагена та
Любляни. Копенгаген є одним із найамбітніших міст, коли йдеться про
кліматичні цілі. До 2025 року столиця Данії хоче стати вуглецево-нейтральною.
Якщо все піде добре, Копенгаген стане першим у світі містом з нейтральним
викидом вуглецю. Копенгаген уже є зразком зеленої економіки. Місто було
Зеленою столицею Європи у 2014 році, лідируючи як місто, яке успішно
скорочує викиди вуглецю.
Любляна, столиця та найбільше місто Словенії, є яскравим центром
економічної, культурної та інноваційної діяльності. Сьогодні Любляна
210
вважається розумним зеленим містом і популярним туристичним напрямком.
Місто впровадило розумні міські рішення у екологічний моніторинг,
водопровідні та енергетичні мережі, організацію дорожнього руху,
безкоштовну бездротову мережу, оновлення вуличного освітлення, спільний
громадський простір.
Україна на шляху економічного, цифрового та сталого розвитку може
базуватися на європейському досвіді розвитку розумних міст. Порівнюючи
українські міста з розумними, можна одразу зауважити, що деякі їхні елементи
є значно недорозвиненими (або ж зовсім застарілими) і нездатні вирішувати
актуальні проблеми та виклики, пов’язані з функціонуванням міст Комунальні
служби в більшості випадків концентруються на вирішенні нагальних проблем,
навіть не думаючи про шляхи покращення функціонування системи загалом [1].
Ураховуючи кількість цифрових технологій і темпи їх росту у світі,
трансформація міст повинна відбуватися постійно. В Україні є чимало IT-
компаній, які готові працювати для того, щоб міста "розумнішали". Наслідки
війни також висувають вимоги до без пекового середовища міст.

1.Технічне регулювання у сфері стандартизації «розумних громад» та
«розумних міст»: європейський досвід. Аналітична записка. URL:
http://old2.niss.gov.ua/articles/2338/.
2. World Bank 3 Big Ideas to Achieve Sustainable Cities and Communities
URL: https://www.worldbank.org/en/news/immersive-story/2018/01/31/3-big-ideas-
to-achieve-sustainable-cities-and-communities.
3. Euroactiv. How many smart cities are in Europe? URL:
https://www.euractiv.com/section/smart-cities/infographic/how-many-smart-cities-
are-there-in-europe/.
211
д.т.н., професор кафедри економічної кібернетики
Доліна К.А.,
здобувач,
ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ АНАЛІТИКИ
На сучасному етапі стрімкого розвитку цифрових технологій, фінансова

аналітика стає необхідним інструментом для підприємств, щоб забезпечити
свою фінансову стійкість та зберегти конкурентоспроможність на вітчизняному
та міжнародному ринках. Цифрова трансформація економічних процесів
докорінно змінює спосіб, яким бізнес веде операції та взаємодіє з клієнтами,
створюючи унікальні виклики та можливості для фінансових аналітиків. Засоби
збору, обробки та аналізу даних стали необхідною складовою діяльності будь-
якого підприємства. Ця еволюція змінює традиційні методи фінансового
аналізу, вимагаючи від спеціалістів адаптувати свої підходи до нових умов.
Проблематика використання цифрових інструментів для фінансової
аналітики досліджується у роботах багатьох науковців, серед яких
Т.В. Полозова [1], Ю.О. Романенков [2], В. Воробець [3], Ю.В. Шинкарьов [4],
І.В. Якушко [5] та інші.
Метою дослідження є систематизація сучасних цифрових інструментів
для фінансової аналітики, що дозволяють підприємствам ефективно управляти
фінансами та приймати ефективні рішення.
Цифрова трансформація – це процес використання цифрових технологій
для оптимізації бізнес-процесів, підвищення продуктивності та покращення
212
споживчого досвіду. Цей процес включає в себе автоматизацію операцій,
збільшення доступності даних і їх аналіз. У контексті фінансової аналітики,
цифрова трансформація означає перехід від традиційних методів до
використання цифрових інструментів та аналітичних рішень.
Інструменти, що використовують у фінансовій аналітиці, можна поділити
на основні групи, представлені у таблиці 1.
Таблиця 1 – Групи інструментів фінансової аналітики в цифровому світі

Група Визначення
інструментів
Сучасні Нові програмні рішення, такі як електронні таблиці і програми для аналізу даних,
програми для надають можливість швидко обробляти та аналізувати фінансові дані. Це
аналізу фінансів допомагає фінансовим аналітикам швидше і точніше приймати рішення
Інтернет речей IoT дозволяє збирати фінансові дані в реальному часі. Наприклад, виробництво
(IoT) і збір може використовувати сенсори для моніторингу обладнання і складів. Ці дані
даних можуть бути використані для оптимізації запасів та планування фінансових
ресурсів
Аналіз великих Завдяки зростанню обсягу даних, фінансова аналітика використовує аналіз
даних великих даних для виділення залежностей та трендів. Великі дані допомагають
Big Data) підприємствам розуміти споживчі звички, прогнозувати попит і покращувати
фінансові стратегії
У світовій практиці існує багато цифрових інструментів для фінансової

аналітики, що можуть полегшити роботу та зробити процес більш ефективним.
Серед основних цифрових інструментів фінансової аналітики, що
використовують на практиці, можна виділити:
– електронні таблиці – це основний інструмент для аналізу фінансових
даних, створення звітів та розрахунків (Microsoft Excel, Google Sheets);
– бухгалтерські програми застосовують для ведення бухгалтерії,
виставлення рахунків та відстеження фінансових транзакцій (QuickBooks, Xero,
Wave);
– аналітичні інструменти використовують для візуалізації даних та
створення інтерактивних звітів (Tableau, Power BI);
– фінансові платформи надають доступ до фінансових новин, аналізу та
ринкових даних (Bloomberg, Reuters);
– робота з прогнозами допомагає у створенні фінансових прогнозів та
аналізі ризиків (Oracle Crystal Ball, SAP Analytics Cloud);
213
– платформи для управління фінансами компанії надають інтегровані
рішення для фінансового управління (SAP S/4HANA Finance, Oracle Financial
Services Analytics);
– автоматизація робочих процесів використовується для автоматизації
рутинних фінансових завдань (Robotic Process Automation (RPA));
– онлайн-банкінг та електронні платіжні системи застосовують для
зручного проведення та отримання платежів (PayPal, Stripe, TransferWise
(Wise));
– блокчейн і крипто валюти використовують для відстеження та аналізу
транзакцій у блокчейні та роботи з крипто валютами (Blockchain.info, Coinbase).
Зазначені вище інструменти можуть бути використані як окремо, так і в
поєднанні, залежно від конкретних потреб і завдань фінансового аналізу.
Практичне використання сучасних цифрових інструментів дозволяє значно
підвищити ефективність реалізації бізнес-процесів та прийняття управлінських
рішень у сфері фінансової аналітики.

1. Polozova T., Kolupaieva I., Sheiko I. Interrelations between Digital
Development and IT & Hi-Tech, R&D sectors, Labor Market in EU Countries. In
J. Maci, P. Maresova, K. Firlej, I. Soukal (Eds.), Hradec Economic Days, volume 1,
2023. pp. 527-539. University of Hradec Králové. URL:
https://doi.org/10.36689/uhk/hed/2023-01-050.
2. Romanenkov Yu., Vartanian V. Formation of Prognostic Software Support
for Strategic Decision-Making in an Organization. Eastern-European Journal of
Enterprise Technologies. 2016. Т.2. № 9(80). р. 25-34.
3. Воробець В. Переваги використання блокчейн технології в умовах
цифровізації фінансових інструментів. Світ фінансів. 2020. Вип. 2. С. 49-61.
4. Шинкарьов Ю. В. Методичний інструментарій управління
фінансовими ризиками в процесі цифрової трансформації бізнесу. Стратегія
економічного розвитку України. 2023. Вип. 52. С. 136-144.
214
Руденко Д.О.,
к.т.н., доцент, доцент кафедри інформатики,
Краснянська В.В.,
здобувач,
АДАПТАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА ДО ЦИФРОВОГО СЕРЕДОВИЩА В

КОНТЕКСТІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
У сучасному світі, де інновації та технологічний прогрес стали

невід'ємною частиною підприємницького ландшафту, адаптація підприємств до
цифрового середовища стає критичною умовою для їхнього успіху та
виживання. У контексті цифрової революції не лише збільшуються можливості
для розвитку та зростання прибутковості, але й з'являються нові загрози та
ризики для фінансової стійкості підприємств. Тому, питання адаптації до
цифрового середовища та забезпечення фінансово-економічної безпеки стає
надзвичайно важливим завданням для керівників підприємств та економістів.
Процеси трансформації та адаптації підприємств до умов цифрового
середовища досліджували багато вчених, серед яких А.М. Ковальчук [1],
А.М. Мехед, З.С. Варналій [2] та інші.
Фінансово-економічна безпека може бути розглянута як комплексна
система заходів, спрямованих на забезпечення оптимального функціонування
підприємства навіть у найнепередбачуваніших умовах господарювання. У
загальному розумінні, фінансово-економічна безпека означає ступінь
захищеності інтересів суб'єкта господарювання, який має можливість
215
здійснювати свою діяльність, виконувати основні завдання та забезпечувати
свій розвиток навіть в умовах негативних змін [1].
Система фінансово-економічної безпеки підприємства постійно
змінюється і потребує великої уваги щодо захисту інформаційних активів. Це
стосується як адміністративних інформаційних систем, що використовуються
для управління підприємством, так і тих, що безпосередньо пов'язані з
виробництвом, реалізацією продукції та комунікацією з іншими суб'єктами,
включаючи постачальників, клієнтів, банки та державні органи [2]. Тому для
забезпечення інформаційної та зокрема і фінансово-економічної безпеки
підприємства необхідно використовувати інформаційні системи та технології,
такі як: інформаційні системи управління (ERP); системи бухгалтерського
обліку і аудиту; системи управління ризиками; системи аналізу даних і бізнес-
інтелекту (BI); електронні платіжні системи.
Ці системи і технології представляють собою комплекс програмно-
технічних засобів та методів для створення, передавання, обробки та
використання інформації.
Отже, дослідження адаптації підприємства та системи його фінансово-
економічної безпеки до умов цифрового середовища дозволить виявити нові
загрози безпеці та сприятиме зростанню його конкурентоспроможності у
довгостроковій перспективі.

1. Ковальчук А.М. Фінансово-економічна безпека підприємства в
контексті адаптації до викликів цифрового середовища. Економічний вісник
«Економіка підприємства». 2020. Вип. 3. С. 152-159.
2. Мехед А.М., Варналій З.С. Фінансова безпека підприємств в умовах
цифрової економіки. Вісник університету банківської справи. 2021. Вип. 3 (42).
С. 55-61.
216
Шейко І.А.
Ткаченко А.Г.,
здобувач,
АДАПТАЦІЯ ФІРМ ДО ЦИФРОВИХ ІННОВАЦІЙ: ОРІЄНТАЦІЯ В

НОВОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ЛАНДШАФТІ
У сучасному бізнес-середовищі, яке швидко розвивається, цифрові

інновації стали центральним елементом зміни операцій, стратегій і
конкурентоспроможності компаній у всьому світі. У даній роботі
досліджуються критичні аспекти адаптації фірм до цифрових інновацій,
зосереджуючись на тому, як ці адаптації трансформують економічний
ландшафт.
Розвиток цифрових технологій призвів до переорієнтації бізнесу до нових
умов функціонування. Причин цьому виділяють декілька: здешевлення запуску
нових технологічних бізнесів; пришвидшення темпів поширення нових
технологій; ефективна робота з даними (insights) для прийняття управлінських
рішень; гнучкість сучасних компаній, зумовлена новими стилями роботи і
фокусуванні на потребах користувачів, а не на продуктах [2].
Зростаюче поширення технологій не тільки змінила динаміку галузей,
але й поставила перед фірмами як нові можливості, так і загрози. Компанії, які
успішно адаптуються до цифрових інновацій, отримують конкурентну
217
перевагу, а ті, що відстають, стикаються з загрозами програти у конкурентній
боротьбі.
Адаптація компаній до цифрових інновацій передбачає комплексний
процес цифрової трансформації. Це передбачає інтеграцію технологій у всі
аспекти бізнесу, від операцій до залучення клієнтів. Ключові компоненти
включають аналітику даних, хмарні обчислення, IoT, штучний інтелект і
блокчейн, які мають потенціал для підвищення ефективності та прийняття
рішень.
Економічні наслідки цифрової адаптації значними. Компанії, які
використовують цифрові технології, часто відчувають підвищення
продуктивності, зниження витрат і доступ до глобальних ринків. Крім того,
оцифрування продуктів і послуг відкриває нові джерела доходу. Однак важливо
визнати, що переваги не однакові для всіх галузей, і деякі фірми можуть
зіткнутися з перебоями. Також впровадження цифрових технологій вимагає
суттєвих фінансових інвестицій, які компанії не завжди можуть отримати [3].
У залежності від стану показників ефективності діяльності підприємства
воно може використовувати такі активні методи адаптації (таблиця 1) [1].
Таблиця – Сутність активних методів адаптації [1]

Назва методу Сутність методу адаптації
Локалізація Відокремлення  локалізація  негативних впливів на діяльність суб’єкта . З
метою мінімізації ризику підприємство виокремлює певний підрозділ в
самостійну структурну одиницю з обмеженим бюджетом
Дисипація Сутність цього способу полягає в розподілі негативного впливу за рахунок
інтеграції з іншими учасниками. Даний спосіб є подібним до способу
розподілу ризику, але в даному випадку передбачає виникнення залежності
від іншого суб’єкта або укрупнення компанії
Реагування Даний спосіб передбачає визначення проблемних зон у діяльності
підприємства і прийняття рішення щодо їх усунення.
Ігнорування Якщо виникає певна загроза, то усі дії суб’єкта спрямовуються на її
ігнорування і обмеження усіх пов’язаних з цією загрозою трансакцій
Активне Коли рівень мінливості оточуючого середовища є сприятливим для
втручання підприємства, то його керівництво повинно активно втрутитись в дану
ситуацію і застосувати по відношенню до найближчого оточення заходи
активного впливу: демпінгування цін, вихід на нові сегменти ринку,
запровадження нових технологій тощо; це здатне значно укріпити
конкурентні позиції компанії.
218
Хоча цифрові інновації приносять численні переваги, вони також
створюють ризики та виклики. Загрози кібербезпеці стали більш складними, і
компаніям потрібно інвестувати в надійні заходи кібербезпеки. Адаптація
робочої сили є ще одним викликом, оскільки працівники повинні розвивати
цифрові навички, щоб залишатися конкурентоспроможними на ринку праці.
Уряди визнають важливість регулювання цифрового простору. У
результаті фірми повинні орієнтуватися в складному нормативному ландшафті,
який включає такі питання, як конфіденційність даних, антимонопольні
проблеми та оподаткування в цифровій економіці. Регуляторне середовище
може суттєво впливати на стратегії та діяльність фірм.
Таким чином, можна стверджувати, що адаптація фірм до цифрових
інновацій має важливе значення для їх виживання та успіху в сучасній
економіці. Компанії, які дотримуються активного підходу до цифрової
трансформації, швидше за все, вийдуть переможцями в цьому новому
економічному ландшафті, а ті, які повільно адаптуються, можуть опинитися в
невигідному становищі. Мінливість цифрових технологій означає, що компанії
повинні постійно переглядати та оновлювати свої стратегії, щоб залишатися
конкурентоспроможними.

1.Плотницька С. І. Адаптація підприємств до умов зовнішнього
середовища: конспект лекцій. Харків: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2019. 46 с.
2.Верховодов А. Цифрова трансформація та інновації: що це насправді?
URL: https://medium.com/@untone/цифрова-трансформація-та-інновації-що-це-
насправді-f323e11927fe (дата звернення 24.10.2023).
3. Nadkarni S., Prügl R. Digital transformation: a review, synthesis and
opportunities for future research, Manag Rev Q. 2020. № 1.
https://doi.org/10.1007/s11301-020-00185-7.
219
Шейко І.А.,
Худяков Д.Л.,
здобувач,
Степаненко Р.Д.,
здобувач,
ЕЛЕКТРОННА ТОРГІВЛЯ В КРАЇНАХ ЄС ТА В УКРАЇНІ:

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ, РИЗИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Завдяки глобальній цифровізації міжнародна торгівля протягом останніх

десятиліть зазнала значних змін. За допомогою Інтернету забезпечено такий
масштаб торгівлі, який неможливо було б уявити в аналоговому світі. Ці зміни
надають малим та середнім підприємствам можливості доступу до нових
ринків, а також значного розширення існуючих. З'являються нові методи
конкурентного ведення бізнесу.
Сучасні онлайн-системи торгівлі дозволяють клієнтам шукати й купувати
товари, не виходячи з дому чи офісу, збільшуючи доступ і зручність.
Пандемія призвела до буму онлайн-продажів, оскільки тимчасово були
закриті магазини, а споживчі витрати перемістилися з послуг на товари. У
2020 році понад 2 млрд людей купували товари чи послуги онлайн. Середня
220
частка користувачів Інтернету, які здійснювали покупки в Інтернеті, зросла з
53 % у 2019 році до 60 % – після початку пандемії [1].
Статистика для семи країн, які разом становлять приблизно половину
світового ВВП (включно зі Сполученими Штатами та Китаєм), свідчить про те,
що роздрібні онлайн-продажі у цих країнах значно зросли з приблизно
2 трильйонів доларів США у 2019 році, безпосередньо перед пандемією, до
майже 2,5 трильйона доларів США у 2020 році та 2,9 трильйона доларів США у
2021 році. При цьому на Китай припадає більш як половина роздрібних онлайн-
продажів у цих країнах, а на Сполучені Штати – ще 30 % [2].
У ЄС за період з 2012 по 2021 рік частка підприємств, які мали
електронні продажі, зросла з 16,4% у 2012 році до 22,8% у 2021 році. Хоча
товарообіг, зафіксований у 2021 році, знизився на 2,2 відсоткових пункти
порівняно з 2020 роком.
Рисунок 1 – Динаміка частки підприємств, що мали онлайн-продажі, а також

товарообігу онлайн-торгівлі у країнах ЄС [2]
Одним з найбільших трендів в інтернет-торгівлі в Україні є зростання

популярності онлайн-маркетплейсів. Платформи, такі як Rozetka, Prom.ua та
OLX, здобувають все більше популярності серед покупців і продавців. Це
пов'язано зі зручністю використання, широким асортиментом товарів і послуг, а
також розширеними можливостями доставки і оплати [1].
221
За даними досліджень, кількість користувачів смартфонів зростає, що
стимулює зростання кількості покупок через мобільні пристрої. Багато
інтернет-магазинів в Україні активно розробляють мобільні додатки та
оптимізують свої веб-сайти для забезпечення зручного та ефективного
взаємодії з мобільними користувачами.
Розвиток електронних платежів є ще одним важливим аспектом розвитку
інтернет-торгівлі в Україні. За останні роки спостерігається збільшення
використання платіжних систем, таких як LiqPay, Portmone, Privat24 та інших.
На жаль, на розвиток електронної комерції в Україні впливають
об'єктивні чинники. Наприклад, це те, що Україна має найнижчий рівень
проникнення Інтернету в Європі – 65 % (71,8 % – на початок 2022 року). І серед
них лише 44 % інтернет-користувачів здійснюють покупки онлайн [1].
Але найголовніше – це війна, яка призводить до знищення української
економіки. Наприкінці лютого, у березні та квітні 2022 року електронна
комерція майже зникла в Україні. Доходи від неї знизилися на 87 %. Проте
український ринок e-commerce вистояв, адаптувався до воєнного часу та почав
відновлюватися. За оцінками, уже в травні обсяги почали наближатися до 80 %,
а у червні-липні становили 90 % порівняно з довоєнними показниками.
Незважаючи на значний розвиток інтернет-торгівлі в Україні, існують
деякі виклики та перешкоди, з якими стикаються підприємці та покупці. Одним
із них є недостатня логістична інфраструктура, зокрема у сфері доставки
товарів. Уряд та бізнес-середовище зосереджують зусилля на поліпшенні
інфраструктури та впровадженні нових рішень у цій сфері.

1. Щербак О. Електронна торгівля. Українська та світова практика
правового регулювання. Юрист&Закон. 2022. № 43.
2. Eurostat E-commerce statistics URL: https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-
explained/index.php?title=E-commerce_statistics#E-sales_record_a_slight_increase
_over_recent_years (дата звернення 24.10.2023).
222
Шейко І.А.,
Петренко Д.А.,
здобувач,
Кондрашов І.Є.,
здобувач,
КІБЕРСТІЙКІСТЬ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

ПІДПРИЄМСТВ
В епоху цифровізації економічна безпека підприємств залежить від їх

здатності протистояти кіберзагрозам і відновлюватися після них. Кіберстійкість
стала критично важливою концепцією для захисту бізнесу від потенційно
руйнівних наслідків кібератак [1].
Кіберстійкість означає здатність організації готуватися до
кіберінцидентів, реагувати на них і відновлюватися після них, продовжуючи
ефективну роботу. Кіберстійкість базується на проактивному підході до
кіберзагроз та здатності адаптуватися до їх негативних наслідків [1].
Важливість досягнення кіберстійкості пов’язана із значними
економічними наслідками кібератак та зростанням частки онлайн-платежів,
онлайн комунікацій, значною кількістю цифрових робочих місць персонала, що
підвищує ризики втрати фінансових активів або конфедиційних даних. Так, за
223
даними Всесвітнього економічного форуму [3], у 2022 році кількість програм-
вимагачів збільшилась порівняно з 2020 р. на 435 %, 95 % випадків порушення
кіберстійкості відбувалося через помилки персоналу, у галузі кібербезпеки не
вистачало 3 млн професіоналів.
Для боротьби з кіберзагрозами організації можуть використовувати
широкий спектр цифрових інструментів, які оптимізують реагування на
інциденти та процеси відновлення. Інструменти автоматизації можуть швидко
ізолювати скомпрометовані системи, локалізувати порушення та ініціювати
процедури відновлення. Крім того, інструменти цифрової криміналістики
допомагають у аналізі після інциденту [3].
Основним аспектом кіберстійкості є навчання співробітників
кіберзагрозам і найкращим практикам. Цифрові інструменти, зокрема
платформи електронного навчання та гейміфіковані навчальні модулі, роблять
навчання з питань кібербезпеки доступним і цікавим [2].
За даними Європейського агентства з кібербезпеки (ENISA) у 2021 р.
організації у ЄС розподілили загальний бюджет на кіберзахист таким чином
(рисунок 1).
Рисунок 1 – Розподіл бюджетів на інформаційну безпеку за класом ресурсів

Джерело узагальнено авторами [2]
Європейський Союз прийняв закон про кіберстійкість (CRA), що має на

меті встановити граничні умови для розробки безпечних продуктів із
224
цифровими елементами. Він також спрямований на створення умов, які
дозволять користувачам враховувати кібербезпеку при виборі та використанні
продуктів із цифровими елементами [1].
Зі зростанням кількості цифрових робочих місць та організації віддаленої
роботи персоналу інструменти безпечного зв’язку та співпраці мають
вирішальне значення для підтримки кіберстійкості. Наскрізне шифрування,
захищені платформи для відеоконференцій і зашифровані програми обміну
повідомленнями гарантують захист конфіденційних даних [2].
Спільні зусилля щодо обміну інформацією про загрози стали
найважливішими для організацій. Цифрові платформи сприяють обміну
інформацією про нові загрози та вразливості.
У цифровому світі кіберстійкість є не розкішшю, а необхідністю.
Цифрові інструменти пропонують низку можливостей для підвищення
здатності організації протистояти кіберзагрозам.. Щоб розвиватися в епоху
цифрових технологій, підприємства та установи повинні використовувати ці
інструменти як невід’ємні компоненти своїх стратегій кіберстійкості.

1. European Council European Cyber-Resilience Act. URL:
https://www.european-cyber-resilience-act.com/Cyber_Resilience_Act_Articles_
(Proposal_15.9.2022).html (дата звернення 18.10.2023).
2. ENISA NIS Investments Report 2021 November 2021 Report URL:
https://www.enisa.europa.eu/publications/nis-investments-2021 (дата звернення
18.10.2023).
3. World Economic Forum The Global Risks report 2023. URL:
https://www.weforum.org/publications/global-risks-report-2023 (дата звернення
18.10.2023).
225
Явтушенко В.М.,
к.філол.н., доцент кафедри українознавства,
Шейко І.А.,
Твердохлібов М.В.,
здобувач,
АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ОНЛАЙН-ОСВІТИ

В КРАЇНАХ ЄС ТА В УКРАЇНІ
Онлайн-освіта є інноваційною формою виробництва освітніх послуг, що

здійснюється з використанням ресурсів та технологій глобальної мережі
Інтернет. Вона може бути спрямована на професійну підготовку і
перепідготовку; підвищення кваліфікації; поглиблене вивчення тем, розділів
дисциплін навчального плану; додаткову освіту за інтересами.
Є багато надій на майбутнє онлайн-освіти. У 2021 році ринок
електронного навчання оцінювався приблизно в 252 мільярди доларів США. До
2026 року світовий ринок електронного навчання досягне приблизно
374,3 мільярда доларів США. Інші дані передбачають сукупний річний темп
зростання на 20 відсотків протягом прогнозованого періоду 2022–2028 років. на
додаток до вартості 2021 року в 315 мільярдів доларів.
За прогнозами, до 2026 року глобальний ринок електронного навчання
зросте на 200 мільярдів доларів. Також прогнозується, що до 2024 року
226
європейський ринок електронного навчання зросте на 28,36 мільярда доларів.
тоді як ринок електронного навчання в США зросте на 21,64 мільярда доларів.
У країнах ЄС отримання освіти-онлайн підтримується на рівні держав,
регіонів, окремих закладів освіти, роботодавців. У 2022 році 26 % людей віком
від 16 до 74 років у ЄС повідомили, що вони пройшли онлайн-курс або
використовували онлайн-навчальні матеріали протягом трьох місяців до
опитування; що менше на 2 % ніж у 2021 році.
У 2022 році серед усіх членів ЄС Фінляндія мала найвищу частку (50 %)
людей віком від 16 до 74 років, які проходили онлайн-курс або
використовували онлайн-навчальні матеріали, за нею йшли Іспанія (42 %),
Швеція та Нідерланди (обидві по 40%) (рисунок 1).
60,
50,
40,
30,
%
20,
10,
0,
и
тія
я
ія
ія
ія
ія
ин
рі
і
ці
ні
Є
нд
ун
нд
он
ан
ан
га
ве
па
рв
м
т
ла
Д
ля
еч
л
л
Ес
Іс
Ш
Ру
ер
Хо
Бо
Ір
ін
ім
ід
Ф
Н
Н
2021 2022
Рисунок 1 – Відсоток населення країн ЄС, яке навчалося онлайн у 2021-2022 рр.
Загалом участь в онлайн-освіті знизилася у 2022 році порівняно з

2021 роком. У 2022 році частка людей, які проходили онлайн-курси або
використовували онлайн-навчальні матеріали, зменшилася в усіх країнах ЄС,
крім Фінляндії, Хорватії, Чехії та Італії. Таким чином, у середньому раз на
4 роки громадянин країн ЄС приймає участь у онлайн-освіті через різноманітні
тренінги, програми підвищення кваліфікації, сертифіковані курси.
В Україні, незважаючи на те що використовувати онлайн формат почали
вже давно, в цілому ринок онлайн освіти ще на стадії формування. А через
227
відсутність регулярних досліджень та публічних звітів основних гравців, обсяг
ринку складно оцінити. Проте структура ринку простежується чітко: за
статистикою української онлайн-платформи Projector приблизно 43 % припадає
на мовні курси, підготовка до ЗНО та шкільна програма займають 24 %
українського ринку онлайн-навчання, на професійно-технічні курси
відводиться 12 % і близько 21% – сегмент додаткової освіти [1].
Однією з основних перешкод у розвитку онлайн-освіти в Україні
вважають недостатній розвиток інфраструктури для Інтернет-зв’язку. До
пандемії 37% населення України не користувалися Інтернетом взагалі а частота
користування Інтернетом суттєво різнилася в розрізі вікових груп та місцевості.
Проблемою залишається також низький рівень самодисципліни - незважаючи
на те що попит на онлайн курси росте, але відсоток їх завершення залишається
досить низьким (близько 14%, Prometheus) [2].
Таким чином, ринок онлайн-освіти постійно розвивається, залучаючи
нові групи учасників від школярів до осіб старшого віку. Для України значення
розвитку платформ онлайн-освіти пов’язане також і з питаннями безпеки, що не
дозволяють проводити офлайн-навчання [1]. Тому значна частина освітніх
програм закладів освіти, шкіл, курсів підвищення кваліфікації, навчання у
корпоративному секторі переносяться в Інтернет-простір.

1. Мельникова О., Олійник Ю. Особливості функціонування ринку
онлайн-освіти у світі та в Україні. Економічний дискурс. 2020. № 3. 16-27.
2. E-Learning Statistics 2022: What the Data Show. URL: https://www.al-
fanarmedia.org/2022/10/e-learning-statistics-2022-what-the-data-show/ (дата
3. Eurostat Interest in online education grows in the EU. URL:
https://ec.europa.eu/eurostat/de/web/products-eurostat-news/-/edn-20220124-1 (дата
228
ДЛЯ НОТАТОК
___________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
229
___________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
230
___________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
231
Наукове видання

Матеріали
ІV Міжнародної науково-практичної конференції

м. Харків, Україна
За загальною редакцією
доктора економічних наук, професора Т.В. Полозової
Редактори:
доктор економічних наук, професор І.В. Колупаєва
кандидат економічних наук, доцент О.В. Мурзабулатова
Файл надано:
Кафедра економічної кібернетики та управління економічною безпекою,
61166, Україна, м. Харків, пр. Науки, 14,
тел. (057) 702-14-90,
е-mail: sser.conf@gmail.com
Підп. до друку 15.11.2023. Формат 60х84 1/16.

Друк цифровий. Ум. друк. арк. 13,2.
Тираж 100 прим. Ціна договірна.
Віддруковано в типографії ФОП Андреєв К.В.

61166, Харків, вул. Богомольця, 9, кв. 50.
Свідоцтво про державну реєстрацію
№ 24800170000045020 від 30.05.2003.
ep.zakaz@gmail.com
тел. 063-993-62-73
Department of Economic Cybernetics and Management

of Economic Security
MODERN STRATEGIES OF ECONOMIC DEVELOPMENT:

SCIENCE, INNOVATION AND BUSINESS EDUCATION
Proceedings of the Conference

ІV International Scientific and Practical Conference
November 1, 2023
Kharkiv, Ukraine
233

Збірник - конф - ЕК - 2023 (Друк - ISBN, DOI)

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Збірник - конф - ЕК - 2023 (Друк - ISBN, DOI)

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Харківський національний університет

Кафедра економічної кібернетики та управління

СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ:

1 листопада 2023 року

Кафедра економічної кібернетики та управління економічною безпекою

СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ:

1 листопада 2023 року

Сучасні стратегії економічного розвитку: наука, інновації та бізнес-

У збірнику містяться матеріали, що були подані на ІV Міжнародну науково-практичну

УДК 330.341; 338.24; 005 (06)

© Кафедра економічної кібернетики та управління економічною

ЧЛЕНИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ КОНФЕРЕНЦІЇ

Іріна Колупаєва, професор кафедри економічної кібернетики та управління економічною

Irina Kolupaieva, Professor of Department of Economic Cybernetics and Management of

Гришко С.В., Лиманський В.І.

CONTEMPORARY EDTECH BUSINESS MODELS

In the rapidly evolving landscape of education, understanding contemporary

Table 1 – Contemporary EdTech Business Models*

ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ МЕТА-МЕНЕДЖМЕНТУ ПРИ

Комплексна технологія управління об’єднує всі компоненти управлінських

- визначення категорій стейкхолдерів та їхніх цілей

Рисунок 1  Формування комплексної технології управління підприємством на

Перелік джерел посилання

КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ПІДГРУНТТЯ АДАПТАЦІЇ БІЗНЕСУ

Сьогодні робота українських підприємств супроводжується важкими

Перелік джерел посилання

ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

Процес впровадження процесно-орієнтованого підходу до управління

 складання плану заходів, у якому згідно до бажання власника

Перелік джерел посилання

ФОРМУВАННЯ КОМАНДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЦЕСНО-

Впровадження процесно-орієнтованого підходу – це проєкт [1]. І

Рисунок 1 – Діаграма процесу «Формування команди впровадження»

Перелік джерел посилання

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЕНЕРГЕТИКИ В

Перед сучасними керівниками підприємств стоїть складне завдання

Таблиця 1 – Концепція планування трудового потенціалу підприємств

Планування трудового потенціалу в кризових умовах допомагає

Перелік джерел посилання

МОДЕЛЮВАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Моделювання глобальних економічних процесів є важливою складовою

Перелік джерел посилання

ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ АГЕНТНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

Моделювання економічних процесів дозволяє краще приймати

Перелік джерел посилання

КОНКУРЕНЦІЯ В ЕКОНОМІЦІ ТА ЇЇ РОЛЬ У ГЕНЕРУВАННІ

У сучасному світі конкуренція в економіці відіграє важливу роль. Вона є

Перелік джерел посилання

ЗНАЧЕННЯ МОДЕЛЮВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В

Людський капітал є найголовнішим нематеріальним активом організації,

де HCVA – вартість людського капіталу;

Перелік джерел посилання

МОДЕЛЮВАННЯ ТА МАШИННЕ НАВЧАННЯ У МАРКЕТИНГУ

Машинне навчання – це наука про те, як навчити штучний інтелект діяти

Перелік джерел посилання

МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ПОДАТКІВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ

Моделювання впливу податків на економічний розвиток є важливою

Перелік джерел посилання

СУЧАСНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Визначення вартості підприємства включає аналіз його майнового

Якщо намагатись уникати припущень щодо майбутнього,

Перелік джерел посилання

ВИДИ РИЗИКІВ В БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ