Письменник, який показує життя без прикрас

20/05/2016 sknews
В читальному залі Ніжинської центральної міської бібліотеки
відбулась зустріч з письменником, кінорежисером, фотохудожником
Віктором Харитоновичем Абузяровим.
«Літературна вітальня» та її ведуча Тамара Колотило, заввідділом
обслуговування ЦБС, вітали колегу з 80-річчям та виданням п’ятитомного
зібрання творів. Це дійсно подія для кожного майстра слова. В. Абузяров
займається літературою все життя − пише романи, повісті, оповідання, новели і
кіносценарії російською мовою. Ми пам’ятаємо його кримінальний роман
«Евангелие от Евгения»/1998/, за який автор став лауреатом Всеукраїнського
літературного конкурсу «Коронація слова». Одну за одною він дарував
бібліотеці книжки «Пахари праха»/2000/, «Прощание без прощения»/2001/,
«Дом без праведника» та збірку «Живое семя»/2003/. За новелу «Свидетель»
автору присудили першу премію Всеукраїнського конкурсу «Що записано в
книгу життя». У 2004 році ми вже читали оповідання про війну і кохання
«Апология страсти», далі-«Грехопадение Адама»/2005/, «Побег на
Удачный»/2006/, «Обольщение»/2007/, «Мелодия для Ариадны»/2009/, а за
кіносценарій «Фросина любовь» автор знову став лауреатом «Коронації слова».
Були презентації книг Віктора Харитоновича «Заплутавшая память»/2010/ та
«Восхождение к Орфею»/2011/. Тепер він має п’ятитомне зібрання власних
творів. Воно чудово оформлено. На побажання колег жити довго ювіляр
відповів: «Головне не прожити, а протворити. Так вірніше».
В. Абузяров − тричі лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу
«Коронація слова». Письменник показує життя без прикрас. У В. Абузярова
немає моралізаторства, надокучливих повчань. Він довірливо і невимушено
ділиться своїм досвідом життя. Воно таке швидкоплинне і складне, а іноді й
важке. У кожного своя доля. Життєвий шлях ніжинця Віктора Абузярова
почався з села Антропшино в Ленінградській області, де він з’явився на світ 14
травня 1936 року. Але мати його-з ніжинського козацького роду Таранів. У 1933
році молоді батьки Віктора, рятуючись від голоду, переїхали до Ленінграду. В
п’ять років хлопчик ледве не загинув від голоду у прифронтовому селі. Тому у
1945 році сім’я знову повернулася до Ніжина. Тут майбутній прозаїк успішно
закінчив із срібною медаллю середню школу №7. Поступив на філологічний
факультет Ніжинського педінституту. Маючи літературні здібності, став писати
до газети «Під прапором Леніна». Захотілося юнаку побачити світ, тому
вчителював спочатку на Донбасі, а згодом і в Криму, ближче до моря.
Набирався вражень та життєвого досвіду. В 23 роки юнак вперше закохався, що
й спричинило розквіт таланту романиста. Додатково він отримав другу вищу
освіту у Київському театральному інституті/1971/.
Віктор Абузяров став дипломованим режисером документального кіно.
Цього ж року, на Міжнародному кінофестивалі «Молодість» відзначили його
роботу «Сокиринські сонети», яку подивилися і ми. Далі Віктор Харитонович
працював на кіностудіях Києва, Новосибірська, Іркутська. Сибір вразила його
своєю неповторною красою. Тут він знімав документальні стрічки про БАМ.
В. Абузяров є членом Союзу кінематографістів колишнього СРСР/1983/.
Ювіляр перебуває у постійному пошуку нових тем. Останнє слово ним ще
не сказано. Письменник приймав поздоровлення й подарунки від членів
«Літературної вітальні»: Демиденко С., Рижевської С., Образцової В.,
Світлійшого О., друзів і шанувальників. До нашого літературного свята-ювілея
з нагоди 80-річчя знаного читачами письменника В. Абузярова приєдналися
начальник Ніжинського управління культури і туризму Примаченко В.,
секретар міськради Салогуб В., представники територіального центру
«Милосердя».

Наталія СТАРІНКО, м. Ніжин, Чернігівщина

http://www.sknews.net/pysmennyk-yakyj-pokazuje-zhyttya-bez-prykras/