Коли чекаєш військового з війни. – Дніпро, 2022, – 32 стор.

Автор:
Тетяна ЄРМОЛАЄВА - Психолог, старший викладач кафедри
Інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи
Університету імені Альфреда Нобеля. Волонтер з 2014 року. Психологиня
в сфері роботи з військовими, керівниця ГО «Кризова психологічна
допомога Дніпра та Дніпропетровської області».

Внутрішні страхи, переживання, почуття, міфи та зовнішні

стереотипи, які переживають рідні, чекаючи своїх близьких з фронту,
складно ототожнити і зрозуміти. Метою практичних рекомендацій є
надання відповідей на питання що відбувається з фізичним і психо-
емоційоним станом військового, як реагувати і на що звертати увагу тим,
хто чекає і зустрічає близького з фронту. Ці рекомендації стануть
корисними як родинам, так і друзям військовослужбовців.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та

Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту
проєкту EU4USociety Комплекс заходів направлених на профілактику
психологічного здоров'я свідків війни «НЕЗЛАМНІ». Матеріал відображає
позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного
фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
Європейський Союз складається з 27 держав-членів та їхніх
народів. Це унікальне політичне та економічне партнерство, засноване на
цінностях поваги до людської гідності, свободи, рівності, верховенства
права і прав людини. Понад п’ятдесят років знадобилось для створення
зони миру, демократії, стабільності і процвітання на нашому
континенті. Водночас нам вдалось зберегти культурне розмаїття,
толерантність і свободу особистості. ЄС налаштований поділитись
своїми цінностями та досягненнями з країнами-сусідами ЄС, їхніми
народами, та з народами з-поза їхніх меж.
Міжнародний фонд «Відродження» – одна з найбільших
благодійних фундацій в Україні, що з 1990-го року допомагає розвивати в
Україні відкрите суспільство на основі демократичних цінностей. За час
своєї діяльності Фонд підтримав близько 20 тисяч проектів, до реалізації
яких долучилися понад 60 тисяч активістів та організацій України на
суму понад 200 мільйонів доларів США.
Сайт: www.irf.ua
Facebook: www.fb.com/irf.ukraine
© БО «БФ «ТАПС», 2022 рік
© Тетяна Єрмолаєва, 2022 рік
 ЗМІСТ
Як підготуватись до повернення військового? .................................. 4
Що потрібно знати про вашу близьку людину, яка повертається з
війни ...................................................................................................... 5
Що повинно вас насторожити /та привернути увагу або коли
потрібно обовязково звертатися за допомогою до фахівців ............ 10
Що потрібно знати про себе під час очікування? ........................... 11
Що потрібно знати про себе після повернення свого військового?
.............................................................................................................. 12
Як почати розмову з вашим рідним військовим ............................... 15
Що робити, якщо у вашого військового є проблеми зі
спілкуванням ...................................................................................... 17
Що робити, якщо ваш військовий часто злиться? ........................... 18
Що робити, якщо у військового є проблеми зі сном ...................... 20
Що робити, якщо виникають проблеми з відповідальністю та
контролем............................................................................................ 21
Що робити якщо виникають проблеми з алкоголем та
наркотичними речовинами ................................................................ 22
Що робити, якщо виникають проблеми в сексуальному житті ..... 22
Що робити, якщо ви помітили прояви суїцидальної поведінки .... 24
Як допомогти, якщо зявляються тригери? ....................................... 25
1. Міфи про ПТСР .......................................................................... 27
2. Міфи про алкоголь та наркотики .............................................. 28
3. Міфи про постконтузійний синдром ........................................ 29
Типові фізичні, емоційні та поведінкові реакції військових після
повернення додому ............................................................................ 30
Симтоми ПТСР та контузії ................................................................ 31
Загальні поради та рекомендації для подружжя ............................. 32
 ЯК ПІДГОТУВАТИСЬ ДО ПОВЕРНЕННЯ
ВІЙСЬКОВОГО?
 Вивчіть інформацію про те, чого очікувати, та
продумайте, як ви можете з цим справлятися. Попрактикуйте
техніки самодопомоги самі.
 Поговоріть з іншими родинами, в яких військові вже
повернулися додому.
 Турбуйтеся про себе.
 Пам’ятайте, що кожне возз’єднання родини – особливе,
воно може відрізнятися від попереднього.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

1. Коли ви ділитеся зі своїм чоловіком своїми

враженнями та почуттями, він може не розуміти або
нехтувати вашими негативними переживаннями.
Не тому що йому байдуже, а тому що важко
витримати їх, бракує самому сил та енергії, таким
чином, вони не можуть надати саме ту підтримки, якої ви
потребуєте, але можуть надати іншу.
2. Підготуйте дітей до повернення тата/мами із
зони бойових дій. Потреби дітей могли дещо змінитися за
час відсутності тата/мами, можливо, їм знадобиться деякий
час, щоб знову відчути душевну близькість з татом/мамою,
особливо, якщо вони були дуже маленькими на час його/її
від’їзду.
3. Батьки та інші члени сім’ї так само повинні
зрозуміти, що за час служби всі змінилися і подорослішали.
Їхні стосунки з дітьми, які повернулися з війни, також
змінилися і будуть іншими. Доки вони «знайомляться»
знову, їм необхідно зважати на певні рамки стосунків. Вони
хочуть піклуватися про нього так, як він, можливо, вже не
потребує або ж не хоче.
 ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ВАШУ БЛИЗЬКУ
ЛЮДИНУ, ЯКА ПОВЕРТАЄТЬСЯ З ВІЙНИ

Війна змінює людину, тому, не лякайтесь, що до вас

повернеться така знайома-незнайома людина. З
новими звичками, новими словами, дивними проявами у
поведінці.
ВАМ доведеться знайомитися заново! Пізнавати один
одного, домовлятися про нові правила поведінки, прояви
поваги, стосунки і таке інше.
Усі ми при зміні однієї ситуації на іншу потребуємо
певного часу для адаптації. Так само і військовому
варто дати собі час, щоб призвичаїтись до мирного
життя. Особливо якщо він/вона не були вдома тривалий
період. Такі реакції можуть бути особливо сильними у
перший місяць після повернення додому. Ці реакції є
нормальною складовою процесу адаптації.
Окремо взяті випадки такого реагування не означають,
що у людини почався посттравматичний стресовий
розлад, який вимагає професійної психологічної чи
психіатричної допомоги. Про розлад як діагноз можуть
говорити лише лікарі. Більшість військових, які
повертаються додому, адаптуються до мирного життя
самостійно протягом кількох місяців.
Ваша дорога людина має важкий військовий досвід:
обстріли і бомбардування, загибель і поранення
побратимів, страх і особисте подолання його.
ВАМ доведеться прийняти її небажаня говорити про
війну, те, що там відбувалося! Вчитися не задавати
запитання, не ображатися, коли вам відмовляються
відповідати на такі запитання.
 Дорога вам людина може мати небажані спогади про
війну, може незвично реагувати на звичні для вас
звуки, запахи, слова і інше.
Не лякайтеся! Можливо - це саме те, що там на війні
рятувало її. Потрібен час, щоб звикнути до НОВОГО
незнайомого, мирного життя
Якщо відбуваються події, що нагадують військові
події (вибухи петард, салютів, голосні неочікувані
звуки, запахи, події), людина може реагувати дуже сильно
– від появи нав’язливих образів перед очима і небажаних
думок до спогадів бою. Ці спогади і емоції можуть бути
настільки реалістичними, що людині здається, ніби вона
знову на війні.
ВАМ разом потрібно буде скласти список таких
подразників (тригерів), щоб разом реагувати на їх появу.
Ваша рідна людина може мати поранення і контузії
(акуботравма), які виявляються: у постійних
больових відчуттях; незвичних для вас , тілесних проявах
(дрижання, тремор, нудота, т. інш); напруженні тілесному
і емоційному.
ВАМ потрібно знати розповсюджені симптоми таких
станів, щоб мати змогу підтримати та надати допомогу,
або вчасно звернутися за допомогою до фахівців.
Бойовий досвід або реакції на бойовий стрес, можуть
привести людину до думок про самопошкодження
або самогубство.
Якщо ваш близький так почувається, сприймайте це
серйозно і знайдіть допомогу, зверніться до психіатра або
психологічної служби. Терміново!
 Ваш рідний може проявляти агресію (погрози, лайка,
критика, жбурляння предметами, конфлікти,
штовханина або ж бійка).
ВАМ потрібна допомога! Відразу ж зателефонуйте комусь
зі своїх близьких (або на гарячу лінію соціальної служби),
переїдьте у безпечне місце та переконайтесь, що діти
також у безпеці.

Ваша близька людина може: втратити можливість

гнучкого спілкування з близьким оточенням
(включаючи батьків, дітей, друзів, незнайомих людей);
перебувати у роздратованому стані; намагатися уникати
зустрічей з іншими людьми, багатолюдних місць, гучних
святкувань і т.інш

ВАМ потрібно навчитися і навчити її правилам

БЕЗКОНФЛІКТНОГО спілкування.
Ваша близька людина може почати вживати
алкоголь або наркотики, щоб блокувати неприємні
думки, почуття або спогади, пов’язані з досвідом, отриманим
у зоні збройного конфлікту.
Хоча алкоголь або медикаменти пропонують ніби «легке»
і дешевше позбавлення від труднощів, зазвичай вони
приводять до ще більших проблем.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Людина, яка повернулася з війни, може відчувати

тривогу, стикаючись із раніше звичними сімейними
ситуаціями чи труднощами, проте лише у незначної
кількості військових розвивається ПТСР.
 ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО

Примушувати ветерана говорити про свій воєнний досвід

Ви можете йому сказати: «Мені б хотілося дізнатись про твоє
життя там, але якщо ти не готовий чи не хочеш розповідати, я
приймаю твоє рішення. Дай мені знати, коли ти схочеш
розказати».
Намагатися давати оцінки: «Та я знаю, як тобі було весь
час». Не говоріть: «Те, що тобі довелося робити, це жахливо»,
«Гади, як вони могли, це несправедливо».
Намагатися вказувати, що йому «треба» робити в
наказовій формі, це принижує.
Давати вашому рідному поради, попередньо не
вислухавши його уважно.
Звинувачувати і дорікати ветерану через те, як саме він
може реагувати та проявляти емоції
Говорити, що час припинити поводитися, як на війні
Говорити, що час лікує
Підходити до ветерана зненацька зі спини («сліпа зона»)
Будити ветерана дотиком до його тіла
Обіймати і торкатися тіла людини без її дозволу
Використовувати будь-які антидепресанти без
консультації з лікарем-психіатром
Не можна відповідати агресією на агресію. Але важливо не
мовчати про це і не приховувати!!!
Підтримувати міфи про ПТСР
 ЩО ВАРТО РОБИТИ

Пропонувати емоційну підтримку

Проявляти тепло, довіру і розуміння

Мати повагу до того досвіду, який ви і ваша рідна

людина пережили

Уважно слухати і чути один одного

НЕ ПОСПІШАЙТЕ!
Для повторного «знайомства» і відновлення
комфортного відчуття поряд одне з одним необхідний
певний час.
Навіть якщо труднощі не припиняються, не впадайте у
відчай. Наявність труднощів при поверненні з війни та
реінтеграції у мирне та сімейне життя є поширеною
серед сімей військових проблемою.
ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Багато сімей, а також самі військові відзначають і
позитивні зміни у тих, хто повернувся додому:
 особистісну зрілість та відповідальність, ознакою
чого є визнання того, що у вас/вашого військового є
труднощі, та необхідно зробити певні кроки для її
вирішення.
 більшу цінність сім’ї та часу, проведеного разом
із сім’єю;
 почуття впевненості у собі та у власній сім’ї;
 розуміння свого покликання та віру у свою
справу і власні сили.
 ЩО ПОВИННО ВАС НАСТОРОЖИТИ /ТА
ПРИВЕРНУТИ УВАГУ
або
КОЛИ ПОТРІБНО ОБОВЯЗКОВО ЗВЕРТАТИСЯ ЗА
ДОПОМОГОЮ ДО ФАХІВЦІВ

 У сімейних і соціальних стосунках – часті та інтенсивні

конфлікти, недостатня комунікація, уникання
відповідальності.
 Труднощі на роботі, у навчанні або іншій соціальній групі –
часті прогули, конфлікти, неможливість вкластися у терміни,
низька продуктивність роботи.
 Часті дуже сильні депресивні або ж агресивні настрої,
особливо якщо існує небезпека, що військовий може завдати
шкоди іншим або собі.
 Часті нав’язливі думки, спогади або «картинки» із зони
збройного конфлікту.
 Часта надмірна настороженість або ж надмірна готовність до
дій.
 Якщо поведінка вашого військового завдає помітні
неприємності, створює труднощі або ж заважає нормальному
життю і для нього також, він і ви можете виграти від
отримання необхідної допомоги.
Військовий може:
 думати, що справиться самотужки;
 думати, що хтось інший не допоможе;
 може вірити у те, що труднощі вирішаться самі собою;
 занадто соромитися або ж боятися говорити з кимось про
власні труднощі («щоб не вважали психом»).
 ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО СЕБЕ ПІД ЧАС
ОЧІКУВАННЯ?
Ви також маєте свій воєнний досвід (повітряні
тривоги, страх за життя, звістки про поранення і
загибель знайомих і рідних, необхідність виживати у
скрутних обставинах і піклуватися про тих, хто поруч).
ЗНАЙТЕ! Повага до іншого не виключає поваги до себе.
Ви маєте право говорити або не говорити про це.
Ви можете відчувати втому і страх за майбутнє,
роздратування і безсилу, безпомічність і розпач,
труднощі концентрацією уваги.
ЗНАЙТЕ! Це можуть бути симптоми важкого затяжного
стресу! Тільки піклування про себе є головною умовою
повернення до нормального стану.
Ви можете злитись на своїх дітей, близьких,
знайомих, коханих.
Пам’ятайте! У кожного може бути різне ставлення до
війни
Очікуючи своїх рідних ви можете стикнутися з
проблемами зі сном (безсоння, погані сни та
кошмари) та травленням; тахікардією, перепадами
тиску та головним болем; проблемами з менструальним
циклом та загостренням всіх хронічних хвороб
Більшість цих реакцій проходить самостійно, коли
жінка адаптується до нових умов життя.
 ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО СЕБЕ ПІСЛЯ
ПОВЕРНЕННЯ СВОГО ВІЙСЬКОВОГО?

Ви можете співчувати своєму коханому,

спостерігаючи страждання, яких він зазнає.

Якщо ви проявляєте ці почуття, це може допомогти

військовому усвідомити вашу симпатію до нього. Однак
будьте обережні, щоб не поводитися з ним, як з інвалідом.

Ви можете переживати негативні почуття до свого

коханого «незнайомця»

Найкращий спосіб уникнення негативних вражень – це

дізнатися більше про ПТСР.

Ви можете уникати тих же речей, які уникає і ваш

військовий.

Одне із можливих рішень – поступово починати якісь

справи і заняття, відвідувати різні події (концерти, масові
заходи тощо), але у довготривалій перспективі вам варто
домовитися про якісь спільні справи, спільний відпочинок
тощо.

Через певний час ви можете почати втрачати

надію, що ваша сім’я «знову стане нормальною».

Якщо ваші звичні способи справитися зі стресом та

підтримка не допомагають, необхідно пошукати
зовнішню допомогу. Б
 Ви можете відчувати провину, злитися, якщо він
не може довго втриматися на одній роботі або
зловживає алкоголем, або ж що він злиться чи
нервується.

Ви та ваша кохана людина можете впоратися з

негативними почуттями, якщо зрозумієте, що ці почуття
не є провиною когось, а лише реакцією на травматичний
стрес.

Постійні почуття гніву, тривожності та/або

пригніченості протягом тривалого періоду
можуть мати негативний вплив на стан здоров’я.

ЩО ВАРТО РОБИТИ
1. Піклуватися про себе (свої думки, свої емоції, своє
тіло):
 Контролювати свої думки, усвідомивши, що є те, що
ми можемо змінити і те, що змінити не можемо.
 Негативні думки і очікування «ховати до сейфу» і
повертатися до них у певний час на певний термін
(наприклад, з18.00 до 19.00).
 Давати «вихід» своїм негативним емоціям (плакати,
завести «подушку для биття» і виміщувати на неї свою
злість, роздратування і т.інш.).
 Поважати і хвалити себе за будь-які (навіть незначні)
успіхи.
 Дозволити собі отримувати задоволення від життя
(смаки, запахи, кольори, спілкування або мрії про
майбутнє).
 Давати своєму тілу не тільки фізичне навантаження
але й відпочинок, дозволивши собі полінуватися.
2. Згадати, що допомагало вам раніше відновити
свій фізичний і емоційний стан (спорт, спів, танці,
рукоділля, кулінарія, малювання, перегляд фільмів, тощо).
Спробувати це зробити знову. Якщо це видається
неможливим, подумати і спробувати щось інше (можливо
те, чого ніколи не робили раніше, що мріяли зробити коли-
небудь).
3. Відчути себе корисною для інших. Щоб ви не
робили (догляд за дитиною, ведіння хазяйства, звична
робота, волонтерство, допомога сусідам або просто
перехожим, піклування про себе) – це те, що допомагає вам,
допомагає іншим, допомагає країні. Немає незначущих
справ під час війни.
4. Розпочати писати щоденник (краще, якщо він буде
написаний в зошиті) своїх справ, емоцій, думок.
5. Взяти за правило планувати кожен свій день,
починаючи з підйому і закінчуючи засинанням.
6. Зупиняти те, що вас ображає або робить вам
боляче ― кажіть, що вас зачіпає те, що говорить людина, і
просіть більше цього не робити. Якщо це не допомагає, то
після пояснення просто припиняйте розмову чи взагалі
спілкування, навіть з родичами ― найважливіше для вас
зараз дбати про себе, а не підтримувати стосунки, які
роблять вам гірше.
7. Відвідати психолога.
 ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО
1. Знецінювати себе, свої почуття, думки, свої дії.
Нехтувати своїм здоров’ям.
2. Уникати спілкування з друзями і відмовлятися
від допомоги.
3. «Виливати» свої негативні емоції та переживання
на дітей, родичів, близьких.
4. Примушувати себе підтримувати контакт з
людьми, які вам край неприємні.
5. Приймати будь-які ліки (особливо
антидепресанти) без консультації з лікарем.
6. «Полегшувати» свій емоційний стан алкоголем
чи наркотиками.
ЯК ПОЧАТИ РОЗМОВУ З ВАШИМ РІДНИМ
ВІЙСЬКОВИМ
 Дайте знати, що ви зацікавлені почути про його
думки, почуття та досвід. Скажіть про свою потребу
відчувати спільність, турботу вашого рідного до себе і до
дітей.
 Допоможіть вашому військовому висловити свої
почуття словами, запитайте: «Ти злишся? Відчуваєш сум?
Тривогу?», не сперечайтесь і не перебивайте. Повторіть те,
що Ви почули, щоб впевнитися, що зрозуміли правильно, та
ставте додаткові запитання, якщо вам потрібно знати
більше.
 Розкажіть вашому чоловіку/дружині (дитині, другу),
що ви відчуваєте до нього. Вони можуть не розуміти,
наскільки сильно вони для вас важливі, як ви їх любите.
 Запитайте, як ви можете допомогти, і регулярно про
це запитуйте.
 Відвідайте самі психолога або ж психотерапевта. Усі
розмови з ними є конфіденційними та регулюються
Етичним кодексом психолога і не вносяться до медичної
історії військового.
 Якщо вам важко і боляче слухати те, про що розповідає
ваша рідна людина, будьте чесними і щирими у
співчутті. Можете сказати щось таке: «Я бачу, як важливо
тобі говорити, мені це боляче чути. Я би все зробив/ла, щоб
захистити тебе і себе від нього. І я радію, що нам вдалося це
пережити».
ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО
 Ображатися, якщо вам відповідають, що
допомога не потрібна – не ображайтесь!
Прийміть, що так поки є.
Якщо, звісно, поведінка вашого рідного стає
небезпечною і для нього, і для вас, тоді варто звернутися
за допомогою до лікаря або до відповідного центру або
служби!
 Використовувати кліше або усталені вирази:
«Війна – це пекло» або «Якщо ти вже повернувся,
можеш залишити все у минулому. Забудь».
Замість цього краще скажіть йому, що ви турбуєтеся про
нього, ви любите його і ви будете поряд стільки, скільки
потрібно.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО У ВАШОГО ВІЙСЬКОВОГО Є
ПРОБЛЕМИ ЗІ СПІЛКУВАННЯМ

 Усвідомити, що чоловік та дружина вже ніколи не

будуть такими, як раніше. Вони змінилися за цей час. Вам
обом потрібен час, щоб прийняти зміни один одного.
 Ходити на прогулянки разом, розмовляти. Ходьба
допоможе знизити рівень стресових гормонів у обох
партнерів.
 Запросити один одного на побачення і починати
пізнавати один одного.
Використовувати слова підтримки:
 Я люблю тебе у будь-якому стані;
 Я бачу, як тобі зараз складно, і пишаюсь тим, як ти
справляєшся;
 Ти не стаєш поганою людиною через те, що
відчуваєш;
 Ти зараз у кризі і так іноді буває. Це період, що
минає;
 Як думаєш, що зараз можна зробити, щоб поліпшити
тобі настрій?
 Чим би ти зараз хотів зайнятися? Давай влаштуємо
це?
 Як тобі зараз буде краще: поговорити чи просто
промовчати?
ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО
 Перебивати подружжя, коли він (вона) постійно
повторює одну і ту ж саму історію, навіть якщо ви вже чули
її.
 Вимагати від чоловіка, щоб він розповідав про все,
що він пережив.
 ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАШ ВІЙСЬКОВИЙ ЧАСТО
ЗЛИТЬСЯ?
 Домовтеся, що кожен з вас у будь-який час може
взяти паузу, оголосити тайм-аут;
 Домовтеся, що коли будь-хто з вас оголошує
тайм-аут, суперечка або з’ясування стосунків відразу ж
припиняється;
 Обговоріть сигнал для тайм-ауту – це може бути
слово або жест рукою;
 Домовтеся про те, що ви будете говорити один
одному, де ви будете і що будете робити під час тайм-ауту;
 Поговоріть один з одним, коли ви повернетесь з
тайм-ауту.
Після закінчення тайм-ауту:
 По черзі проговоріть про вирішення питання.
Слухайте, не перебиваючи один одного.
 Починайте розмову зі слів «Я…», наприклад, «Я
відчуваю…», «Я думаю...». Уникайте речень, що
починаються з «Ти…», оскільки це може звучати як
звинувачення.
 Будьте відкритими до ідей один одного.
 Зосереджуйте увагу на тому, у чому ваші думки
сходяться, що, на переконання вас обох, буде
спрацьовувати.
 Узгоджуйте разом ті рішення, які ви приймаєте.
 ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Якщо злість і гнів приводять до фізичного або
психологічного насильства, це стає небезпечним.
Ви маєте знати і розуміти, що гнів військового може бути
спрямований не на вас або ваших дітей.

ЩО ВАРТО РОБИТИ

Поясніть дітям причини труднощів, не вдаючись у

подробиці. Важливо дати зрозуміти дітям, що вони у цьому
не винні.
За потреби знайдіть власні джерела підтримки.
Звертайтесь до сімейних або ж соціальних центрів,
продовжуйте шукати ту підтримку, яку потребуєте.
Якщо ваш рідний незвично реагує на якісь ситуації, не
говоріть йому нічого такого, від чого у нього може
скластися враження, що його не розуміють, або ж він буде
соромиться того, що все ще переживає, і він може просто
закритися.

ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО

Не концентруйтесь на тому, наскільки сильно ви

відчуваєте злість або образу. Замість цього продумайте,
що ви будете говорити про речі, які вас хвилюють, і як
вирішуватиме питання.
Не критикуйте один одного!
 ЩО РОБИТИ, ЯКЩО У ВІЙСЬКОВОГО Є
ПРОБЛЕМИ ЗІ СНОМ

 Перший час краще спати окремо.

 На ніч можна лишати ввімкненим нічник або
телевізор, але без звуку чи з приглушеним звуком
(більшість спочатку не можуть спати в тиші).
 Залишати відкритими двері кімнати зі світлом в
коридорі, це допоможе орієнтуватися швидше.
 Після пробудження та орієнтації підтримати його,
торкатися з дозволу, допомогти змінити одяг за потреби (під
час жахливих сновидінь досить часто у чоловіків
відбувається сильне потовиділення).

ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО

 Торкатися чоловіка, якщо він «воює» уві сні

 Намагатися його будити, коли він бачить жахливі
сновидіння. Він може вдарити і завдати тілесних
ушкоджень, бо не орієнтується, не контролює себе і не
розуміє, хто знаходиться поруч.

Потрібен час.
 ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИНИКАЮТЬ ПРОБЛЕМИ З
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА КОНТРОЛЕМ

 Дати один одному час. В цьому питанні дуже

важливим є усвідомлення цієї проблеми і етапність її
вирішення.
 Обговорити домашні обов’язки, визначити хто і які
може виконувати та поділити їх заново. Важливо показати
готовність до співпраці і підтримки в цих питаннях. При
потребі поступатися один одному.
 Заохочувати до виконання домашніх обов’язків та
допомогати в цьому один одному.
 Робити більшість справ разом, залучати дітей. Це
об’єднує родину.
 Займатися спортом та ходити на прогулянки разом.
Звернутися за допомогою до фахівця разом.

ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО

 Залучати третіх осіб (батьків, друзів і т.д.) до

вирішення цього питання. Більшість прийме сторону того,
хто його покликав, а це ще більше підсилить проблему.
 Вимагати від партнера взяти на себе обов’язки або
відмовитися від них, маніпулювати ним.
 Критикувати партнера якщо він не впорався з
поставленими задачами в домашньому побуті.
 Відштовхувати партнера, коли він пропонує
допомогу чи намагається допомогти.
 ЩО РОБИТИ ЯКЩО ВИНИКАЮТЬ ПРОБЛЕМИ З
АЛКОГОЛЕМ ТА НАРКОТИЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ

 Звернутися за професійною допомогою.

 Попросити допомоги у значимих для чоловіка людей
(побратими), щоб вони наполягли на професійній допомозі.
 Шукати разом інші способи розслаблення.

ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО

 Приносити в дім і не пити разом, таким чином не

підтримувати алкоголізм. Не купувати алкоголь для
партнера.
 Приносити в дім і пити разом, таким чином
підтримувати алкоголізацію.
 Піддаватися на вмовляння, що вживання алкоголю
чи наркотиків може допомогти розслабитися.
 Уникати проблеми.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИНИКАЮТЬ ПРОБЛЕМИ В

СЕКСУАЛЬНОМУ ЖИТТІ

Основні порушення, які можуть спостерігатися у

чоловіка, але не є обов’язковими: неповна ерекція;
відсутність ерекції; швидка еякуляція; відсутність
еякуляції.
 ЩО ВАРТО РОБИТИ

 Дати час для відновлення організму. це – тимчасове

явище.
 Створювати один для одного підтримуючу
атмосферу без очікування результату.
 Шукати нові способи задоволення один одного.
 Для більш швидкого відновлення потрібне фізичні
навантаження, зокрема спорт і прогулянки разом.
 Підтримати один одного, поговорити і розібратися в
ситуації.
 Звернутися до фахівця за допомогою разом.

ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО

 Висловлювати критику до сексуальних

спроможностей чоловіка і обговорювати це у присутності
третіх осіб.
 Шукати сексуальних зв’язків поза шлюбом.
 Віддалятися один від одного, спати в окремих ліжках
при настанні такої проблеми.
 ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ ПОМІТИЛИ ПРОЯВИ
СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

ЩО ВАРТО РОБИТИ

 Проявляти співчуття і розмовляти про проблему

прямо, не уникаючи.
 Обов’язково потрібно уважно вислухати, адже
людина, яка страждає, хоче, щоб її почули.
 Говорити спокійно, проявляти стабільність.
 Поясніть, що хочете допомогти, оскільки вам не
байдуже. Можна говорити: «Я бачу, як ти страждаєш, як
тобі тяжко», «Я чую, як тобі самотньо», «Я з тобою»,
«Дозволь тебе підтримати».
 Варто вмотивувати звернутись за фаховою
допомогою до психолога, психотерапевта, психіатра.

ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО.

 Уникати та ігнорувати проблему!

 Знецінювати переживання людини, підбадьорювати
її фразами на зразок: «Все буде добре».
 Додатково навантажувати людину, якщо їй це не під
силу. Наприклад, додаткова робота або примусове
спілкування у великій компанії.
 Самостійно давати фахові поради, якщо це не
входить в межі вашої компетенції. Наприклад, радити ліки,
антидепресанти, якщо ви не є лікарем.
 Говорити: «Я тебе розумію», якщо ви не маєте
подібного досвіду переживань.
 Давати обіцянку, що зберігатимете те, що скаже
особа, в таємниці.
 Залишати людину наодинці, якщо вона і надалі
потребує допомоги.

ЯК ДОПОМОГТИ, ЯКЩО ЗЯВЛЯЮТЬСЯ ТРИГЕРИ?

Тригер – зовнішній або внутрішний подразник, який

викликає спогад про травмівну подію і призводить до
певного фізичного та емоційного реагування (падіння на
підлогу, різке здригання; агресію, страх, розпач)
Тригери можна розділити на внутрішні та зовнішні.
Внутрішні охоплюють те, що ми відчуваємо всередині
свого тіла: думки та емоції, те, як ми почувалися під час
птравмітичної події, тілесні почуття. Зовнішні тригери – це
ситуації, люди або місця, які нагадують травматичну подію.
Люди: риси обличчя (борода, очі, посмішка).
Речі: будь-які, що нагадують травматичну подію.
Запахи: диму, підгорілого м’яса, парфумів, тощо.
Місця: зелена посадка, темне приміщення, підвал, тощо.
ТБ-новини, фільми: про воєнні події.
Звуки: феєрверки, пральна машинка, стукіт ложки об
чашку, будь-який різкий несподіваний звук.
Смаки: крові, землі, тощо.
Ситуації: застрягання в ліфті, МРТ-діагностика, тощо.
Річниці: смерть товаришів,
Слова: вперед, лягай, падай, бігом
 ЩО РОБИТИ

1. Разом написати список тригерів значущих для

вашого військового та домовитися про сумісні дії в
разі виникнення їх.
2. Намагатися контрольовано уникати зіткнення з ними
(або знизити вірогідність такого зіткнення).
3. Звернутися: «Уважно слухай мій голос. Я - поруч.
Дихай разом зі мною. НА 1-2-3-4 - ВДИХ через ніс,
ЗАТРИМАЙ дихання 1-2, ВИДИХ через рот 1-2-3-4-
5-6-7-8. Повторити 5 разів.
4. Вправа «5-4-3-2-1»: «Подивись навкруги, назови 5
предметів різних кольорів; назови 4 відчуття в тілі;
прислухайся і назови 3 звуки навкруги; відчуй 2
запахи; відчуй або згадай 1 смак.»
5. Вивчивши список тригерів, знайти те що може
«перебивати» тригер (Наприклад: якщо це запах -
підібрати ефірне масло приємного запаху і під час
появи тригеру, починати нюхати його)

ЩО РОБИТИ НЕ ВАРТО

 Панікувати
 Смикати або соромити людину
 Сміятися над реакцією
 Наближатися до людини на коротку відстань
(ближче витягнутої руки)
 ІСНУЮЧІ МІФИ

1. МІФИ ПРО ПТСР

Лише військові ветерани переживають ПТСР
ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) може
розвиватися у будь-кого, включаючи дітей, якщо вони
переживали серйозну загрозу для життя або здоров’я.
Усі відчувають ПТСР однаково
Навіть якщо подія, яка травмувала людину, була подібною,
це не означає, що у двох людей посттравматичний
стресовий розлад буде проходити однаково. Тому й
лікування людей з такою проблемою дуже індивідуальне.
У кожного є якийсь ПТСР
Не дивлячись на те, що ми всі у своєму житті стикаємося з
множинними травматичними подіями, у більшості з нас
ПТСР не розвивається. Хоча окремі ознаки гострого стресу
(порушення сну, тривога, порушення харчової поведінки,
зниження загального емоційного фону і т.інш.) можуть бути
достатньо відчутними. Але з часом вони зникають.
ПТСР виявляється одразу після події
Головна небезпека розвитку ПТСР виявляється в тому, що
симптоми можуть з’являтися через тривалий час після самої
події (від кількох годин до десятків років).
За допомогою при ПТСР звертаються тільки слабкі,
сильні - не потребують допомоги
Наявність ПТСР не говорить про силу або слабкість людини,
її хоробрість або боягузтво. Поява симптомів ПТСР
говорить тільки про надмірність або тривалість негативного
емоційного навантаження на психіку людини.
Тому звернення за допомогою є ознакою сили самої людини
визнати наявність таких симптомів і хоробрістю звернутись
за допомогою до близьких та фахівців.
ПТСР - діагноз невиліковної хвороби - вирок
Існує багато способів зменшення симптоматики ПТСР (від
психологічних до медичних). Наша психіка в змозі подолати
хворобу. Треба пам’ятати, що турбота про себе та своїх
близьких за наявності ПТСР потребує фахової
індивідуальної допомоги. Не можна змінити минуле, не
можна його забути. Але можна змінити своє ставлення до
нього.
Люди з ПТСР - небезпечні
Люди з ПТСР не мають наміру причинити біль своїм
близьким та оточуючим.
2. МІФИ ПРО АЛКОГОЛЬ ТА НАРКОТИКИ
Алкоголь знімає стрес
Це просто втеча від проблеми, забуття її на період
сп’яніння. Але після такого «розслаблення» додаються ще
погане самопочуття, зниження настрою, агресія та
дратівливість.
Якісний алкоголь не шкодить
Будь-який етиловий спирт при розпаді має ацетальдегід
(токсична речовина), що і спричиняє на організм токсичну
дію.
Легкі наркотики не шкідливі
Усі наркотики викликають звикання уже з першої дози та
всі мають негативний вплив на організм.
Я можу контролювати вживання наркотиків
Це лише ілюзія контролю. Наступає момент, коли думки
про чергову «дозу» будуть контролювати усі ваші дії та
інтереси.
3. МІФИ ПРО ПОСТКОНТУЗІЙНИЙ СИНДРОМ
Треба зробити МРТ, щоб побачити контузію.
Таке дослідження може «побачити» лише опосередковані
ознаки наслідків травми – патологію оболонок мозку, якщо
вони виникли.
Щоб вилікувати постконтузійний синдром, потрібно
призначити крапельниці.
Медикаментозне лікування, звісно, застосовується для
покращення окремих симптомів, але головну роль відіграє
якісна реабілітація.
Щоб краще переносити постконтузійний синдром, треба
уникати будь-яких фізичних навантажень. Уникати
треба лише надмірних навантажень. Застосування фізичних
вправ, дозованого фізичного навантаження (переважно
аеробного) є надпотужним ресурсом для відновлення
мозку, який будує в ньому нові нейронні зв’язки для нового
життя після травми.
 ТИПОВІ ФІЗИЧНІ, ЕМОЦІЙНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ
РЕАКЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ
ДОДОМУ
Особливості мислення
- часті негативні спогади про війну;
- погані сни, кошмари;
- відчуття суму, самотності, непотрібності;
- почуття провини, сорому, самоосуду;
- нав’язливі думки про безпеку;
- недовіра до інших, окрім побратимів;
- знецінення зусиль своїх та інших, якщо щось іде «не
так», як заплановано чи хочеться;
- негативізм – «все погано»;
- почуття безнадії щодо майбутнього;
- прийняття рішень без обговорення у колі залучених до
ситуації осіб.
Поведінкові реакції
- труднощі з концентрацією уваги;
- чутливість, різке реагування на голосні звуки;
- постійно напоготові, проявляє надмірну пильність і
бажання контролювати все;
- уникає людей або місць, пов’язаних з травматичною
подією;
- надмірно вживає алкоголь, палить, вживає наркотики;
- має поганий апетит, не дбає про своє здоров’я;
- має труднощі з виконанням звичних завдань удома або
на роботі;
- агресивний стиль керування авто.
 Емоційні реакції
- злість, ненависть;
- відчуття безпорадності, страху, нервування;
- відчуття збудження, схвильованості;
- відчуття шоку, оніміння, неможливості відчувати
позитивні емоції;
- швидка зміна настрою, від надзвичайного піднесення до
пригнічення.
Фізичні та фізіологічні реакції
- безсоння, постійна втома;
- труднощі зі шлунком та вживанням їжі;
- головний біль та пітливість при думці про війну;
- пришвидшене серцебиття і дихання;
- загострення хронічних захворювань;
- швидка або навпаки загальмована реакція.

СИМТОМИ ПТСР ТА КОНТУЗІЇ

Симптоми контузії можуть бути схожими на ПТСР :

- безсоння;
- провали у пам’яті;
- труднощі із зосередженням, концентрацією;
- депресія;
- тривожність;
- знервованість, нетерплячість або імпульсивність.
Симптоми, специфічні для контузії:
- головний біль;
- запаморочення, нудота, блювота;
- втомлюваність;
- погане перенесення шуму/світла;
- зниження гостроти зору, біль.
Медична допомога необхідна, якщо є:
- запаморочення, нудота, блювота;
- людина має плутані думки, які їй важко висловити;
- дуже сильне і тривале нервове перезбудження;
- скарги на неможливість відчувати радість або те, що у
них депресія;
- відсторонена поведінка;
- неможливість виконання роботи;
- має думки/наміри про скоєння самогубства або вбивства.

ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ

ПОДРУЖЖЯ

Одним з найголовніших моментів у тому, як діяти і що

робити подружжю, коли воно стикається з будь-якими
проблемами, які пов’язані з наслідками війни – це є
розуміння та сприйняття того, що відбувається з ними.
Вони мають усі шанси допомогти один одному і пережити
наслідки війни.
Створення режиму харчування та сну
Обов’язково слід робити це разом, навіть якщо на початку
буде важко і не все буде вдаватись. Це той елемент, який
з’єднує і зближує пару.
Фізична активність є дуже важливою для зменшення
рівня стресових гормонів в організмі
Фізична активність є профілактикою запобігання розвитку
стресових розладів, таких як ПТСР, тривожні та депресивні
розлади.
Час разом
Важливо проводити час разом за певними спільними
заняттями для того, щоб можна було обговорити питання,
які турбують. Виділяти деякий час, щоб спілкуватися лише
вдвох. Запросити один одного на побачення, в кіно чи
організувати подібні заходи.
Допомога чоловіку в адаптації до соціальних змін
Показати ті зміни, які відбулись за цей час і робити це разом
(оплата комунальних послуг, закупівля продуктів,
відвідування державних соціальних установ і медичних
закладів тощо).
Надати особистий простір чоловіку
Час для нього самого, але не обмежувати його у спілкуванні
з побратимами, оскільки це можуть бути єдині люди, яким
він довіряє на даний момент і які є його підтримкою.
Встановити контакти з цими людьми, бо вони можуть стати
ресурсом у критичних ситуаціях.
Забезпечити можливість мати різні види діяльності з
кожним членом родини.
Тобто, заохочувати чоловіка допомагати дітям з
виконанням домашньої роботи чи домашніх обов’язків,
проводити вільний час за грою без присутності дружини.
Не боятися звернутись по допомогу до фахівців
Зокрема, до лікарів, психологів, психіатрів, наркологів,
сексологів. Бажано відвідувати цих спеціалістів разом.
Звернутися по допомогу до священника
Більшість чоловіків після переживання військових подій є
досить віруючими людьми, а дехто має страх звернення до
профільних фахівців, бо бояться осудження суспільства і
визнання проблеми. У такому випадку буде досить
доречним звернення до військового капелана, який також
може надати допомогу і підтримку, а за необхідності й
скерувати до фахівців.

ВСЕ МОЖЛИВО, КОЛИ ПОДРУЖЖЯ РАЗОМ.

ТІЛЬКИ РАЗОМ МОЖНА ПОДОЛАТИ ВСЕ