Титаренко Т.М.

,
доктор психологічних наук,
професор, дійсний член НАПН України,
головний науковий співробітник,
Інститут соціальної та політичної психології
НАПН України

ПРАКТИКИ ВІДНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Анотація. В результаті наративного дослідження способів

самовідновлення 220 військових, проведеного восени 2022 року, виявлено
відмінності між групою, яка писала свої життєві історії через 4 місяці після
участі у бойових діях (N=167), і групою, яка писала історії безпосередньо після
участі в бойових діях (N=63). З’ясовано, що наявність достатнього часу для
осмислення і прийняття травматичного досвіду проявилася у виборі
насамперед сімейно-комунікативних практик, а недостатність часу для
асиміляції травматичного досвіду – у виборі насамперед патріотичних
практик. Визначено наступні умови збереження і відновлення психологічного
здоров’я: готовність військовослужбовця адекватно і креативно ставитися до
воєнного сьогодення; готовність приймати і надавати підтримку своєму
оточенню, видозмінювати за необхідності стосунки у пошуках
взаєморозуміння; готовність приймати і підтримувати себе, покращувати
власні професійні і саморегулятивні можливості; готовність тверезо і
оптимістично бачити власне майбутнє і майбутнє країни.
Ключові слова: практики самовідновлення військових, умови
збереження психологічного здоров’я, наративний аналіз, травматичний
досвід, спосіб життя.

Abstract. A narrative study of 220 servicemen's ways of self-healing,

conducted in the fall of 2022, revealed differences between the group that wrote their
life stories 4 months after participation in hostilities (N=167) and the group that
wrote stories immediately after participation in combat operations (N=63). It was
found that the availability of sufficient time for comprehension and acceptance of
traumatic experience was manifested in the choice of family and communication
practices, and the lack of time for assimilation of traumatic experience was
manifested in the choice of patriotic practices. The following conditions for the
preservation and restoration of psychological health have been identified: readiness
of a serviceman to adequately and creatively deal with the military present; readiness
to accept and support his environment, to modify relationships in search of mutual
understanding if necessary; readiness to accept and support himself, to improve his
professional and self-regulatory capabilities; readiness to see his own future and the
future of the country soberly and optimistically.
 Keywords: military self-healing practices, conditions for maintaining
psychological health, narrative analysis, traumatic experience, lifestyle.

Коли безпрецедентні за складністю воєнні випробуванні будуть вже

позаду, ми всі оцінюватимемо цей період життя як екстраординарний. І тоді
чітко усвідомимо, що збереження психологічного здоров’я особливо залежало
від зусиль кожного. Адже психологічне здоров’я – це не відсутність складних
проблем, а радше наявність ресурсу для їх розв’язання. Це не щаслива
можливість уникнення небезпечних ситуацій, а впевненість у можливості
кризу долати, конфлікт – розв’язувати, втрачені сили відновлювати. Це
здатність органічно почуватися у сім’ї, групі, спільноті, здатність продуктивно
працювати, відчуваючи, що власне життя має сенс.
Для дослідження практик збереження психологічного здоров’я було
розроблено відповідну схему письмового наративу. Респондентам було
запропоновано написати історії на тему «Моє життя під час війни», за
бажанням орієнтуючись на запропоновану схему.
1. Як війна змінила Ваше життя (стосунки, цінності, види активності)?
2. Що з пережитого під час війни було/ є для Вас найбільш
травматичним? А що – ресурсним, життєствердним?
3. Яким чином Ви долали і долаєте негативні наслідки травматичного
досвіду?
4. Як вплинула війна на Ваше бачення майбутнього (свого власного, сім’ї,
країни)?
За результатами аналізу текстів було визначено дескриптори, що
забезпечили можливість подальшого інтерпретативного аналізу емпіричного
матеріалу.
Збір емпіричного матеріалу серед військовослужбовців був проведений
за допомоги кафедри внутрішніх комунікацій Національного університету
оборони України. Одна група військових писала наративи офлайн через 4
місяці після участі у бойових діях (N=167), а друга група – майже
безпосередньо після участі в бойових діях (N=63). Для порівняльного аналізу
використовувалася група мирних мешканців, яка складалася з 169
респондентів (132 представниці жіночої і 37 представників чоловічої статі).
Серед мирних мешканців були внутрішньо переміщені особи, біженці до
інших країн, люди, які пережили окупацію, були під обстрілами тощо,
відповідно, всі вони писали свої історії в онлайн-формі. Загальна вибірка
мирних мешканців і військових склала 399 респондентів.
Переважна більшість військовослужбовців, які писали наративи через 4
місяці після перебування «на нулі» (1-а група), використовує для
самовідновлення комунікативні практики пошуку опори у сім’ї, близьких
стосунках, військовому братерстві (73 %). Так, чоловік 30 років пише:
«…головною цінністю стало збереження життя та здоров’я своєї сім’ї, своїх
друзів, близьких…Мені сильно допомагають підтримка дружини та дітей, без
них було б складно впоратися зі своїми думками».
 Майже половина військових з 1-ої групи звертається до патріотичних
практик, шукає опори у вірі в ЗСУ, вірі в перемогу, у майбутню відбудову
країни (47 %). Так, респондент 37 років пише у власній життєвій історії:
«Мене підтримує любов до рідної землі, що збільшилася».
Кожен третій з представників 1-ої групи військових використовує
саморегулятивно-рефлексивні практики (30 %), що передбачають роботу над
собою, обмірковування пережитого, вміння цінувати сьогоднішній день,
підвищення вірі у власні сили. Читаємо у життєвій історії 31-річного чоловіка:
«Я став кращим, свідомішим. Стараюся сприймати складні події як звичайне,
«природне» явище».
Далі йдуть професійні практики пошуку опори у компетентних діях,
спрямованих на підвищення обороноздатності країни (27%). Чоловік 41 року
вважає, що «кожен завжди має бути напоготові. Техніка має бути заряджена,
треба турбуватися про запас пального, води, їжі, більше часу приділяти
професійним обов’язкам».
Лише 24 % військових з 1-ої групи вважають корисною для
самовідновлення практику активного відпочинку, спорту, звернення до
музики, гумору, інколи алкоголю.
Військовослужбовці, нещодавно виведені із зони активних бойових дій
(2-а група), загалом використовують менше практик самовідновлення і рідше
до них звертаються. Найчастіше їм допомагають патріотичні практики віри у
перемогу (45 %). Респондент 45-и років пише: «Намагаюся тримати себе у
руках і хочу, щоб мої діти і внуки ходили вільно по нашій землі, і не тільки
мої, а і весь народ».
Опора цієї групи на практики теплої взаємодії з рідними і близькими не
є такою вираженою, як у першої групи (34 % проти 73 %). 30-річний чоловік
пише: «Спілкування з рідними та друзями піднімає тонус».
На третьому місці у представників 2-ої групи знаходяться
саморегулятивно-рефлексивні практики (27 %), спрямовані на підвищення
оптимізму, обмірковування пережитого, асиміляцію досвіду. 38-річний
чоловік розповідає: «Я взагалі намагаюся триматися стримано, не панікувати,
осмислювати всі свої дії, ніколи не падати духом».
Далі йдуть релаксаційні практики відпочинку (12%), серед яких є як
оздоровчо-конструктивні (напр., фізичні вправи, музика, гумор), так і
деструктивні (напр., алкоголь, наркотики). Нерідко увага концентрується на
ефективності спорту для саморегуляції.
Порівняння практик самопідтримки і самовідновлення, якими
користуються учасники бойових дій і цивільні громадяни країни, показує
відчутні відмінності, що цілком очікувано. Адже неможливо порівняти спосіб
життя людей, які воюють, і мирних мешканців ані за рівнем складності і
терміновості завдань, які треба вирішувати, ані за рівнем небезпеки.
За нашими даними, зібраними навесні 2022 року, майже половина
мирних мешканців користується для самодопомоги і відновлення рутинними
практиками опори на звичні побутові дії («Займаюся механічною роботою –
прибираю») та практиками сімейними, комунікативними, пов’язаними з
пошуком опори у близьких стосунках, турботою про дітей, батьків, домашніх
тварин-улюбленців («Мій ресурс – стосунки з родиною, які дуже
допомагають, підтримка друзів і родичів, моральна в першу чергу»). Удвічі
рідше люди вдаються до робочих або навчальних практик, пов’язаних з
пошуком опори у професійній зайнятості («Допомагає творча діяльність,
праця») та практик волонтерських, пов’язаних із допомогою армії, тим, хто
втратив житло чи має родичів-інвалідів («Передаю речі переселенцям, гроші
на армію»).
Зовсім рідко у мирних мешканців зустрічаються рефлексивно-
розвивальні практики, пов’язані з пошуком опори у власному досвіді, набутих
раніше навичках самовладання, почутті відповідальності за майбутнє,
готовності самостійно змінювати власне життя, приймати відповідальні
рішення, та практики патріотичні, завдяки яким люди яскраво переживають
національну єдність, згуртованість, віру у перемогу, гордість за ЗСУ. Ще
рідше зустрічаються медитативно-духовні, інформаційно-аналітичні та
консультативно-терапевтичні практики.
Отже, до арсеналу практик посттравматичного самовідновлення
військових з 1-ої групи входять насамперед практики сімейно-комунікативні,
патріотичні і робочі, а доповнюють їх практики саморегулятивно-рефлексивні
та релаксаційно-відпочинкові. До арсеналу військових з 2-ої групи насамперед
входять практики патріотичні, сімейно-комунікативні і саморегулятивно-
рефлексивні. Їх доповнюють релаксаційно-відпочинкові і робочі практики.
Серед умов збереження і відновлення психологічного здоров’я слід
назвати готовність як військовослужбовця, так і мирного мешканця адекватно
і креативно ставитися до воєнного сьогодення; готовність приймати і надавати
підтримку своєму оточенню, видозмінювати за необхідності стосунки у
пошуках взаєморозуміння; готовність приймати і підтримувати себе,
покращувати власні професійні і саморегулятивні можливості; готовність
тверезо і оптимістично бачити власне майбутнє і майбутнє країни.
Щоби всі ці види готовності забезпечити, слід вносити необхідні
корективи у спосіб життя людини, що і в мирні часи, і під час війни
складається з практик самовідновлення, арсенал яких можна і треба
розширювати.