ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДТРИМКИ

СТОСУНКІВ НА ВІДСТАНІ. ОСОБЛИВОСТІ

СПІЛКУВАННЯ З ВІЙСЬКОВИМИ В
ЦИВІЛЬНОМУ ЖИТТІ; ТИМИ, ХТО ПЕРЕЖИВ
ВТРАТУ ТА ПСИХІЧНУ ТРАВМУ

ВИКОНАЛА:
САПОЖНІКОВА МАРІЯ АНДРІЇВНА
5 КУРС
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДТРИМКИ
СТОСУНКІВ НА ВІДСТАНІ
 СТОСУНКИ НА ВІДСТАНІ МАЮТЬ РЯД ОСОБЛИВОСТЕЙ.
НАПРИКАД ЦЕ ТЕ, ЩО В ТАКИХ СТОСУНКАХ ВІДСУТНІЙ
ТАКТИЛЬНИЙ А ІНОДІ І ЗОРОВИЙ КОНТАКТ З
ПАРТНЕРОМ. ЛЮДИ МОЖУТЬ НЕ БАЧИТИСЬ МІСЯЦЯМИ
АБО РОКАМИ. ВТРАЧАЄТЬСЯ БАГАТО ТЕМ ДЛЯ РОЗМОВИ,
СПІЛЬНІ СПРАВИ, ЯКІ ВСІ ЗВИКЛИ РОБИТИ У
ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ ЗВОДЯТЬСЯ МАЙЖЕ ДО НУЛЯ. В
• ТАКИХ УМОВАХ ДУЖЕ ВАЖЛИВО РОЗУМІТИ МЕТУ ВАШИХ
СТОСУНКІВ, ДЛЯ ЧОГО ВИ ЦЕ РОБИТЕ, ЯКЕ МАЙБУТНЄ ВИ
БАЧИТЕ, НЕ ОПУСКАТИ РУКИ, ГОВОРИТИ ПРО ТЕ ЩОИ
ХВИЛЮЄ, БУТИ ОПОРОЮ І ПІДТРИМКОЮ ОДИН ОДНОМУ.
РОБОТА В ТАКИХ СТОСУНКАХ МАЄ БУТИ З ДВОХ СТОРІН.
 ДОПОМОГА ТА ПІДТРИМКА

Допомога – це дії, які ми робимо

замість того, кому допомагаємо,
або передача матеріальних
ресурсів, яких цій людині не
вистачає. Якщо ви не можете щось
зробити для людини чи не можете
передати їй необхідні матеріальні
ресурси, ви не можете допомогти.
Ви можете тільки підтримати.
Підтримка – це дії, наслідком яких
є покращення психологічного стану
людини. Якщо вона стає більш
впевненою, щасливою, бадьорою,
рішучою, визначеною зі своїми
планами, то ви її добре
підтримали.

У стосунках на відстані найчастіше з боку партнерів відбувається саме підтримка, оскільки це є найзначущим фактором і
можливим на відстані. Але в цей же час ми не маємо забувати про допомогу у вирішенні насущних побутових проблем,
або проблем іншого характеру. Допомога у вирішенні побутових проблем найчастіше потрібна стороні яка в тилу – це
може бути як порада так і матеріальна допомога; але найчастіше допомога потрібна саме військовим. В наших
сучасних реаліях це величезний об’єм роботи, яку виконують жінки. Це пошук екіпірування, організація зборів,
відправка потрібних речей, виконання задач які військовий чисто фізично не може виконати адже не може фізично
бути присутнім.
ПІДТРИМКА І ДОДАВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО СПОКОЮ ОДИН
ОДНОМУ
• Підтрика є ключовою ланкою у стосунках на відстані. Кожен партнер має бути цілком впевнений в
тому, що відсутній осуд з іншої сторони, що кохана людина підтримує його рішення служити або
виїхати за кордон (стосується жінок), бути впевненим у вірності партнера, довіряти йому. Чоловік
має знати, що він не один, його є кому підтримати, є кого любити, є кому подзвонити і розказати
про свої переживання, хто разом із ним проаналізує певні проблеми, дасть пораду і заспокоїть.
• Створення емоційного спокою також є невід’ємною частиною. Будуючи стосунки кожен прагне
віднайти у них почуття своєї душевної гармонії і рівноваги і аж ніяк не стресу. Коли чоловік воює, а
жінка опікується тиловими домашніми проблемами у кожного вистачає стресу в даних питаннях,
затишку вдома немає, то ж потрібно створювати ілюзію домашнього тепла і спокою, тієї
атмосфери у розмові, яка буде надавати сил та терпіння один одному. В цьому дуже допомагають
розмови про спільні інтереси, спільний перегляд відео або фільмів, читання книг (якщо це є
можливим), посилання світлин один одному, розповідь про радісні моменти теперішнього та
побудова спільних планів на майбутнє. За можливості краще використовувати спілкування по
відео, адже так з’являється можливість бачити парнера, бачити його емоції, налагоджується
зоровий контакт.
 ВІДЧУТТЯ «МЕНІ СКЛАДНО»
• Це нормально що людині стає складно підтримувати стосунки на відстаннні, терпіння часто не
вистачає, а мотивація і бажання з часом може згасати. В такий момент потрібно усвідомити, що
складно не тільки вам, і це нормально, поговорити про це з парнером, і зрозуміти що він вас
підтримує, розуміє і так само як і ви хоче вирішити цю проблему, а не залишити вас із нею
насамоті.
• Так само з протилежного боку не можна залишати парнера на одинці з його проблемами, з його
переживаннями. Це аж ніяк не створить відчуття підтримки, а тільки утвердить думку про «я сам
по собі, я невідчуваю парнера, його підтримки і сенсу цих стосунків».
• Про свої почуття і переживання потрібно повідомляти парнера. Адже будь-яка людина не
наділена над здібностями і не може самостійно здогадатися що на думці іншої людини, а
особливо на відстані, коли парнери не бачать фізичного а подекуди і емоційного стану один
одного.
 ДІАЛОГ І ЙОГО АСПЕКТИ
Розповідь про СЬОГОДЕННЯ створює
безпеку
З самого початку розмови потрібно
визначити чи все в порядку з парнером
зараз, чи він здоровий, чи є що його
хвилює; розказати про себе Розповідь про МИНУЛЕ створює
впевненість
Розмова про те що ви вже пройшли, про
• проблеми які ви вже вирішили створює
почуття впевненості у парнері та відчуття
того що зараз все добре, а отже і створює
впевненість у майбутньому
Розповідь про ПЛАНИ створює довіру
За такої розмови кожен з парнерів
розуміє майбутнє ваших стосунків, плани
коханої людини, розуміння що можна
очікувати один від одного. Для військових
будування планів на майбутнє є дуже
важливим, оскільки вони воють заради
того щоб було це майбутнє
 ЕТАПИ РОЗМОВИ

1. Стан
- Стан ваш і людей на вашому боці.
- Стан співрозмовника і людей на його боці.

2. Новини
- Новини ваші і людей на вашому боці.
- Новини співрозмовника і людей на його боці.
•

3. Плани
- Плани ваші і людей на вашому боці.
- Плани співрозмовника і людей на його боці.
1. СТАН

• Питаючи співрозмовника про стан, нам важливо перш за все дізнатися як він себе фізично і
морально почуває, переконатись що в нього все добре, що його нічого зараз не тривожить і він
готовий до діалогу. Важливо дізнатись про настрій, про життєвий тонус. Важливо спитати про
наявність якихось проблемних невирішених задач, чи потрібна порада, допомога у вирішення.
Спочатку вирішити нагальні проблеми, а потім вести легку не обтяжуючу бесіду.
 РОЗМОВА ПРО ТРАВМАТИЧНІ ПОДІЇ
• Найкраще розмова про травматичні події, їх пропрацювання, переосмислення та переживання відбувається
віч на віч поруч з людиною. За дистанційного формату це набагато ускладнюється і вимагає неабиякої
довіри партнерів один одному.
• Багато чоловіків схильні носити психологічні проблеми у собі і ні з ким ними не ділитись. До цього ведуть
думки що близьких людей в житті не багато і не треба розказувати всім про свої переживання, думки що
такий прояв почуттів знижує авторитетність в очах оточуючих, що це є прояв слабкості. За таках обставин
можливі два ходи розвитку подій:
• 1. Або чоловік довіряє жінці, довіряє ії своє емоційне здоров’я і за можливості навіть дистанційно ділиться
переживаннями та своїми думками та пропрацьовує їх
• 2. Травмуючі події не проговорюються, а лише накопичуються та травмують психіку місяцями і ще більше,
«гризуть з середини»
• В жодному разі не можна тиснути на людину і задавати зайві питання. Розмову потрібно вести обережно,
аби випадково не створити ще більшої травми.
• Починаючи розмову про травматичні події потрібно розуміти і бути готовим до того, що ви відчуєте багато
емоцій, які відчуває ваш парнер, і вам так само потрібно буде усвідомлювати і проживати ці проблеми та
ситуаціі, що не є легким.
2. НОВИНИ

• У випадку коли чоловік воює, а жінка знаходиться в тилу складається ситуація коли новини
здебільшого є тільки у жінки, і вони мають бути. Розвивайте коло свого оточення, дізнавайтесь
щось нове. Життя заради стосунків не є можливим у даному випадку, оскільки сидіти і чекати
роками не є можливим і не є психічно здоровим. Потрібно розвиватись, долати життєві труднощі,
знаходити нових знайомих, клуби по інтересам, вдосконалювати себе, свої навички і здібності.
• Чоловіки у таких ситуаціях мають на багато менше новин, оскільки умови їхнього життя мало
змінюються. А ті моменти які змінюються часто не можна озвучувати особливо по телефонному
або відео-зв’язку.
• Щоб створити близькість потрібно розповідати чим більше. Чим більша відстань і чим більший
термін розлуки тим більше партнеру хочеться і треба знати дрібниць з вашого життя.
3. ПЛАНИ

• Важливо питати про плани на день, хто що планує робити, до дрібниць. Такі розмови створюють
відчуття що людина поруч, ви знаєте що вона робить і що в неї все гаразд, зменшується кількість
приводів для хвилювання.
• Будувати плани на майбутнє є також дуже важливим. Такі діалоги створюють розуміння для чого
це все, що на вас чекає, створюють впевненість у парнері. Плани це те що «гріє» нам душу, що
додає настрою, життєвих сил та наснаги. То ж потрібно планувати хоч до деталей: подорожі,
сумісне життя, кар’єрні перспективи, створення родини, заведення домашніх улюбленців тощо.
Такі розмови створюють також відчуття затишку і звичайності стосунків, відчуття близькозті
парнера.
 ПІДСУМОК. ПРОСТІ ПОРАДИ ЩОДО СПІЛКУВАННЯ НА
ВІДСТАНІ
•Діліться внутрішнім світом. Говоріть
не лише про новини, а й про власні
почуття і стани. Відвертість — основа
близькості.
•Будьте в житті одне одного.
Наприклад, дистанційно, але
одночасно по відеозв’язку готуйте
вечерю, переглядайте фільм, гуляйте в
парку тощо. Обмінюйтеся фото та
відео.

•Робіть сюрпризи своїм милим:

••Не відкладайте розв’язання надішліть подарунок, квіти чи просто
проблем на потім. Накопичені листівку. Зараз існують міжнародні
непорозуміння збільшують негатив. сервіси доставки приємностей, тож
проявіть романтизм.
•Створіть графік спілкування.
Звучить не так романтично, як
попередні поради, але це не зменшує
важливість рутини. Дзвінки емоційно
не дорівнюють побаченням, тому
більше спілкуйтесь та вигадуйте нові
•Пишіть одне одному довгі •Якщо ви зі своїм коханим(-ою)
електронні листи. Це може внести познайомились в інтернеті,
особливу душевну близькість і то згадайте, як починалося ваше
романтику в спілкування. знайомство й повторіть.

•Згадуйте приємні моменти минулого •Дякуйте партнеру(-ці) за його/її

й мрійте про щасливе майбутнє. неоціненне кохання та підтримку.

•Бережіть ваші традиції та •Будьте відкритішими у проханнях.

створюйте нові. У кожної пари є свої Раніше партнер(-ка) могли самі
особливі ласкаві назви, ритуали тощо. побачити, що ви сумні й приділити вам
Не забувайте про них і це увагу. Тепер необхідно самостійно
“підігріватиме” ваші почуття. повідомляти про свої почуття.
 ЯК НЕ ЗІПСУВАТИ СТОСУНКИ НА ВІДСТАНІ

• Не треба з’ясовувати стосунки у текстовому форматі чи телефоном. Адже спілкування наживо

складається не лише зі слів, а й з мелодики голосу, інтонацій, мови тіла, поглядів, пауз.
• Перед тим як діяти, краще перевірити, чи правильно ви все зрозуміли. На жаль, нерідко буває,
що: те, що людина має на увазі, те, що вона говорить і те, як ми це розуміємо — абсолютно різні
речі.
• Не ухвалюйте “гарячкуваті” рішення, а будьте чесними одне з одним і з собою.
• Загалом способи зруйнувати кохання на відстані такі самі, як і у звичайних стосунках. Тож
пропадати, брехати, ігнорувати, порушувати кордони, звинувачувати одне одного — точно не
найкращі поведінкові моделі в парі.
 ЗУСТРІЧ ПІСЛЯ ДОВГОЇ РОЗЛУКИ

• Інколи після довгої розлуки люди буквально не можуть пізнати одне одного й деякий час
відчувають певний холод, не хочуть близькості тощо. Проте це зовсім не означає, що партнер(-ка)
більше не кохає.
• Абсолютно точно не потрібно форсувати близькість і робити висновки з перших відчуттів (“не хочу
— значить, це кінець”). Якщо ж дуже хочеться так думати, то, можливо, ви шукаєте привід
завершити стосунки. Це також нормально, просто потрібно зізнатися собі в цьому.
• Однак якщо людина для вас цінна, то варто пам’ятати, що емоційна близькість веде до фізичної
близькості. Пізнайте оновлену версію свого коханого та будьте щирими одне з одним.
• Частіше нагадуйте собі та своєму партнеру, заради чого ви разом. Пам’ятайте, що фізична
віддаленість — це тимчасовий стан. Не ставте своє життя на паузу, а проживайте цей період на
повну як ще один незабутній досвід вашої пари.
 ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ З ВІЙСЬКОВИМИ В
ЦИВІЛЬНОМУ ЖИТТІ; ТИМИ, ХТО ПЕРЕЖИВ ВТРАТУ
ТА ПСИХІЧНУ ТРАВМУ

Інтрев'ю

https://www.youtube.com/watch?v=_XABsM_Jtgc
 ЯК ДОСВІД БОЙОВИХ ДІЙ ЗМІНЮЄ ЛЮДИНУ?

«Досвід бойових дій змінює людину - з’являються переживання про втрату відчуття безпеки, втрату
близьких людей, дій які не притаманні для звичайних людей».

«Досвід бойових дій у всіх різний і по різному впливає на людей, у кожного наслідки будуть різними».

«В психіці людини закарбовуються правила війни - постійне перебування в небезпеці, постійний

контроль за ситуацією довкола, постійно бути на готові до чогось і не мати розслаблення, світ ділиться
на чорне і біле, планування і напруження заздалегіть, швидкість реакції, які не завжди корисні в
звичайному житті».
 ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ВІЙСЬКОВИМИ ПРО РЕАЛІЇ НА
ПЕРЕДОВІЙ?

«Варто питати чим можна допомогти, які є потреби (шкарпетки, грілки, свічки, медикаменти тощо)».

«Треба пропонувати психологічну допомогу військовим».

«Треба крім військових підтримувати родини військових».

ЯК ВІЙСЬКОВІ СТАВЛЯТЬСЯ ДО ГЕРОЇЗАЦІЇ З БОКУ
ЦИВІЛЬНИХ?

«Військових дратує почуття жалості до них, оскільки вони відчувають себе на війні корисними і
потрібними, тими хто робить дуже важливу справу».

«Потрібна активна повага через дію (допомога, дія)».

«Потрібна словесна подяка».

ЯК СПІЛКУВАТИСЬ З ЛЮДИНОЮ, ЯКА ПЕРЕЖИЛА
ВІЙСЬКОВИЙ ПОЛОН?
«В полоні людина в постіному стресі і під постійним тиском. Після обміну умови перебування дуже різко
змінюються (всі хочуть допомогти) і це викликає реакцію сильного емоційного стресу, коли військові мають
дуже сильні емоціі які є полярними, через те що за час полону вони не мали спілкування з оточуючими тим
більше співчуваючими цивільними людьми».

«Розуміння себе приходить через великий проміжок часу. Тому треба бути доволі уважними і обережними у
спілкуванні».

«Перша реакція оточуючих нагодувати - доволі ризикована - військовим після постійного голоду дуже важко
себе котролювати у їжі».

«Потрібно дбати про здоров’я після полону сильно і протягом тривалого часу».

«Якщо були перенесені у полоні тортури - це буде впливати на базову довіру до всього, до оточення, до самих
себе, і це може тривати певний час. В цей час потрібна буде велика кількість підтримки».
«Людям, які мають такий досвід треба завжди давати право вибору (тому що кати в полоні вибору не
давали)».

«Часто бувають прблеми з медичними втручаннями, оскільки тіло пам’ятатиме тортури».

«Не варто навмисно питати про події в полоні, тому що до цих спогадів людина не хоче повертатись».

«Не дорікати цим людям, не казати що вони самі винні в тому, що були в полоні».

«Ті, хто повернувся з полону, не розказують публічно про події там, адже це дуже сильно впливає на стан
сімей, які чекають на своїх захисників».

«Не потрібно постійно витягувати військових у медіа простір з питаннями про полон. Людина цікава не
тільки перебуванням там».

«Родинам потрібно знати і бути готовими до того що якісь предмети або події можуть стати тригрними
для військових».
ЯК КОРЕКТНО СПІЛКУВАТИСЬ З ВЕТЕРАНАМИ З
ІНВАЛІДНІСТЮ?

«Головними принципами у спілкуванні з ветеранами з інвалідністю є інклюзивність та безбар’єрність,

вдячність та збереження гідності».

«Бути дуже чесними та відвертими. Якщо не знаєте як спілкуватись або вітатись, краще спитати».

«Не давати таким людям відчувати себе безпорадними, вони мають відчувати що все можуть зробити
самостійно. Краще просто спитати і запропонувати допомогу, спитати чи потрібно».

«Приймати ветеранів з інвалідністю у повноцінне людське активне життя. Залучати їх туди куди вони хочуть
і давати їм можливість відчувати ті емоціі яких вони потребують. Сприймайте людину з інвалідністю не як
людину з інвалідністю а просто як людину, як людину з унікальним досвідом, що заслуговує на повагу».
ЩО ТАКЕ ПОСТТРАВМАТИЧНЕ ЗРОСТАННЯ?

Посттравматичне зростання - це позитивні психологічні зміни після пережитих травмуючих життєвих

подій, складних життєвих обставин.

«Завдяки посттравматичному зростанню люди стають кращою версією себе, змінюються стосунки в
суспільстві, родині, розкриваються нові навички. В цьому процесі підтримка є надзвичайно важливою
складовою».

«Люди які повертаються з фронту попри міфи (міф про те що військові після війни не зможуть
повернутись у цивільне життя) знаходять себе у роботі, навчанні, нових навичках. Потрібно допомагати
людям інтегруватись у суспільство».

«У людей-військових величезна мотивація після повернення бути корисним родині та суспільству».

ЧОМУ МІЖ ВІЙСЬКОВИМИ ТА ЦИВІЛЬНИМИ
ВИНИКАЄ ПРІРВА?

«Прірва виникає тому що люди-військові довго знаходяться на війні, вони втомлені і найбільше, що
викликає роздратування це те, що вони відчувають нестачу людей. Через те, що люди-цивільні які можуть
воювати, які потрібні, можуть допомогти цього не роблять. Військовим дуже потрібен відпочинок».

«Цивільні люди мають жити своє насичене життя, але в цей же час допомагати фронту. А ті хто мають
обов’язок служити - це робити».

«З боку цивільних людей прірва росте через те, що люди не знають як спілкуватися і як сприймати
військових які повертаються в відпустку, неможливість правильної комунікації, почуття провини з боку
цивільних людей».
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!