Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових

праць Національного університету державної

податкової служби України. Вип. 1 (3) 2016

УДК 343.157.5
А. М. Євмін,
здобувач Національної
академії прокуратури
України

ПІДГОТОВКА ДО ПОДАННЯ КАСАЦІЙНОЇ

СКАРГИ ЯК ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП
ОСКАРЖЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Розглянуто особливості початкового етапу касаційного оскарження судових рішень
у кримінальному провадженні, а саме підготовку касаційної скарги. Виокремлено предмет
касаційного оскарження та зміст касаційної скарги. Визначено проблеми чинного
законодавства з даного питання та запропоновано шляхи їх вирішення.
Ключові слова: кримінальне провадження, касаційна скарга, предмет касаційного
оскарження, ухвала, строк.

Рассмотрены особенности начального этапа кассационного обжалования судебных

решений в уголовном производстве, а именно подготовку кассационной жалобы. Выделен
предмет кассационного обжалования и содержание кассационной жалобы. Определены
проблемы действующего законодательства по данному вопросу и предложены пути их
решения.
Ключевые слова: уголовное производство, кассационная жалоба, предмет
кассационного обжалования, решение, срок.

Considered the peculiarities of the initial stage of cassation court decisions in criminal
proceedings, namely the preparation of cassation appeal. Separated subject and content of
cassation appeal. Determined problems of the current legislation on the issue and proposed
ways their solution.
Keywords: criminal proceeding, appeal, subject of the cassation appeal, decision, term.

Інститут касації є правовою конструкцією взаємодії судової влади з законодавчою і

становить функціональну основу взаємодоповнення основ реалізації цих складових єдиної
державної влади. Зокрема, інститут касації є інструментом забезпечення послідовного
дотримання в судах волі законодавця, визначеної у законах, послідовного утвердження
стабільного правопорядку та основ державності [12, с. 7].
Касаційне провадження є складним специфічним правовим інститутом, що інтегрує в
собі цілий комплекс кореспондованих елементів забезпечення як організаційних, так і
процесуальних механізмів правового регулювання на різних рівнях правової системи. Як
свідчить досвід останніх років, питання щодо побудови моделі касаційного перегляду є одним
із ключових питань розвитку судової системи [7, с. 84].

© Євмін А. М., 2016 101

Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових
праць Національного університету державної
податкової служби України. Вип. 1 (3) 2016

У зв’язку з цим зміни, внесені в чинне кримінальне процесуальне законодавство України

та наближення його до європейських стандартів, потребують сучасного переосмислення
процедури касаційного оскарження судових рішень та його ролі у забезпеченні прав і свобод
суб’єктів права, а також їх законних інтересів.
Касаційне оскарження судових рішень у кримінальному судочинстві є факультативною
дією, проте не менш значущою, адже дає можливість виправити помилки суддів та слідчих і
відновити порушені права та свободи осіб. Зважаючи на це, у КПК України касаційне
провадження врегульовано в окремій главі «Провадження в суді касаційної інстанції», де
охарактеризовано процесуальні аспекти цієї стадії кримінального провадження.
Найбільш важливою є підготовка до подачі касаційної скарги. Для того щоб реалізувати
право на касаційне оскарження, потрібно визначити коло осіб, які мають таке право, та предмет
касаційного оскарження. Насамперед розглянемо, як визначають предмет касаційного
оскарження та безпосереднього подання касаційної скарги учені.
У науці кримінального процесуального права судові рішення, які підлягають оскарженню,
називаються предметом оскарження [10, с. 283]. Національна правова система перебуває на
стадії формування підходів до розуміння сутності предмета касаційного оскарження, які б
дали змогу уникати проблем щодо віднесення судових рішень до таких, що підлягають перегляду,
або таких, що перегляду не підлягають [5, с. 127].
О. В. Сапін зазначає, що предмет касаційного оскарження науковців визначають досить
суперечливо [14, с. 140–141]. Учений наводить два підходи до розуміння сутності предмета
оскарження: як визначених законом судових рішень та як питань факту і права. Враховуючи
норми кримінального процесуального законодавства, погоджуємось із вченим у тому, що
правильним є перший підхід, відповідно до якого під предметом оскарження потрібно розуміти
саме рішення суду.
Адже Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 р. № 11-рп/2007 (у справі
щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України,
частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України) здійснив офіційне
тлумачення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України лише в межах
конституційного звернення, яке стосувалося касаційного оскарження постанов про відмову
в порушенні кримінальної справи [13].
Крім того, у рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 (у справі щодо офіційного тлумачення
положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України
у взаємозв’язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду)
Конституційний Суд України сформулював висновок про те, що апеляційне оскарження
судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке
оскарження [11].
Враховуючи той факт, що право на апеляційне оскарження гарантується тією самою
нормою Конституції України, що й право на касаційне оскарження, Є. В. Літвінов та
Р. Ш. Бабанли вважають, що дію цього висновку можна поширити на вирішення питань,
пов’язаних із предметом касаційного оскарження [10, с. 284].
Зазначимо, що, порівняно з КПК України 1960 року, касаційна скарга могла бути подана
на вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, вироки
місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів
виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому

102
 Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових
праць Національного університету державної
податкової служби України. Вип. 1 (3) 2016

провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов
(ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу
направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного
суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції) [9].
На підставі аналізу статті 424 КПК України до переліку судових рішень, які можна оскаржити
в касаційному порядку, віднесено: вироки та ухвали про застосування або відмову у
застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції,
але за умови перегляду їх в апеляційному порядку; судові рішення суду апеляційної інстанції,
постановлені щодо вказаних вище вироків та ухвал; вирок суду першої інстанції на підставі
угоди після його перегляду в апеляційному порядку; судове рішення суду апеляційної інстанції
за результатами розгляду апеляційної скарги на вказаний вище вирок; ухвали суду першої
інстанції, які перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків,
передбачених КПК, після їх перегляду в апеляційному порядку [80]. На підставі цього можна
зробити висновок, що касаційна скарга, відповідно до КПК України 2012 року, подається
лише на судові рішення, що набрали законної сили, на відміну від КПК 1960 року [4, с. 37].
Також касаційну скаргу можна подати й на ухвали суду апеляційної інстанції, які
перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім винятків, передбачених
законом. До таких ухвал відносяться: ухвала суду першої інстанції про зупинення судового
провадження (ст. 335 КПК України) та ухвала суду апеляційної інстанції про залишення цієї
ухвали суду першої інстанції без змін; ухвала суду апеляційної інстанції про повернення
апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження. Проаналізувавши практику ВССУ,
можна зробити висновок, що із загальної кількості скасованих ухвал понад 1 тис. становлять
ухвали, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (скасовано із направленням
справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (593) та до суду першої інстанції
(427); 41 – із залишенням у силі ухвали суду, що була помилково скасована апеляційним
судом; 18 – із вирішенням питання по суті; 1 – із залишенням без розгляду та 11 – із закриттям
провадження у справі; 1 ухвалу змінено і вирішено питання по суті [1].
Зазначимо КПК України містить і рішення, які не можна оскаржувати в касаційному
порядку. Так, частина 3 статті 307 КПК України встановлює, що ухвала слідчого судді за
результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не
може бути оскаржена, крім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття
кримінального провадження; відповідно до частини четвертої статті 424 КПК ухвала слідчого
судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за
результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку
не підлягають [10, с. 284].
Позитивним моментом є те, що законодавством передбачена можливість постановлення
вироку судом на підставі угод, а саме:
1) угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
2) угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Особливість оскарження вироку на підставі угоди полягає в обмеженні права оскарження
вироку, а саме: 1) засудженим, його захисником, законним представником виключно через
підстави: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди;
ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом
вимог, у тому числі нероз’яснення засудженому наслідків укладення угоди; 2) потерпілим,

103
Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових
праць Національного університету державної
податкової служби України. Вип. 1 (3) 2016

його представником, законним представником виключно через підстави: призначення судом

покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди
потерпілого на призначення покарання; нероз’яснення потерпілому наслідків укладення
угоди; 3) прокурором виключно через підстави: призначення судом покарання менш
суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому
угода не може бути укладена [8].
Проте такі обмеження не можна вважати порушенням права особи на касаційне
оскарження судових рішень, адже особливості процедури укладання угод у кримінальному
провадженні не дають більших можливостей для оскарження рішення, оскільки вказані особи
не мають права виходити за межі укладеної між ними угоди.
Зазначимо, що для реалізації права на оскарження судових рішень у касаційній інстанції
потрібно подати касаційну скаргу, форма та зміст якої передбачені в статті 427 КПК України.
Зокрема, касаційна скарга повинна містити такі реквізити: 1) назва суду касаційної інстанції;
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну
скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) судове рішення,
що оскаржується; 4) обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу із зазначенням
того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; 5) вимоги особи,
яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; 6) перелік матеріалів, які додаються [8].
Вивчення міжнародного досвіду надає можливість стверджувати, що в окремих країнах
передбачені дещо інші вимоги до касаційної скарги. Наприклад, КПК Болгарії передбачає
спрощену касаційну скаргу, що містить такі вимоги: від кого подається; вирок, рішення і
частина, яка оскаржується; в чому полягає касаційне підставу і дані, які його підкріплюють;
заяву, яка подається [15]. Натомість, КПК Молдови додає ще й пропозиції щодо вирішення
оскаржуваного рішення. Незважаючи на те що формулювання цих пропозицій обов’язкове
для касатора (особи, яка має право подати касаційну скаргу), вони не впливають на рішення
Вищої судової палати (суд касаційної інстанції) [16]. Вважаємо, що доцільно запровадити такий
досвід в Україні, адже це дозволить зрозуміти мотиви оскарження судового рішення та певною
мірою правильно визначити напрям контрольної діяльності, усунення формального підходу
до вирішення справи, що, безперечно, сприяє прийняттю ним законного, обґрунтованого та
справедливого рішення.
У зв’язку з цим пропонуємо внести зміни до статті 427 КПК України, доповнивши частину
2 відповідної статті пунктом 7: «пропозиції щодо вирішення оскаржуваного судового рішення».
Відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути
подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної
інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому
копії судового рішення.
На думку Н. Р. Бобечка, оптимальним є 30-добовий термін для подання касаційної скарги [2,
с. 332]. Ми підтримуємо таку ініціативу, оскільки запропонований 3-місячний строк для
касаційного оскарження також не може вважатися виправданим, бо це неминуче спричинить
затягування вирішення справи касаційним судом.
Тому пропонуємо внести відповідні законодавчі зміни до ч. 2 ст. 426 КПК України, виклавши
її в такій редакції:
«4. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом 30 днів з дня
проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається
під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення».

104
 Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових
праць Національного університету державної
податкової служби України. Вип. 1 (3) 2016

У ст. 325 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга

може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою)
апеляційного суду [17]. У ст. 110 Господарського процесуального кодексу України зазначено,
що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим
рішенням апеляційного господарського суду законної сили [3]. Відповідно до ст. 212 Кодексу
адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом
двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції [6].
Отже, проведене дослідження дає змогу визначити, певні недоліки в чинному законодавстві,
які можна ліквідувати нормативно-правовим шляхом, а саме: визнати участь сторін
кримінального провадження обов’язковою під час перегляду судових рішень у касаційній
інстанції на підставі їх клопотання, що дасть змогу ефективніше забезпечувати їхні права;
встановити законодавчий порядок надання пояснень судом першої чи апеляційної інстанції;
розширити зміст касаційної скарги тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ і матеріалів Вищим
спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 2013 році
[Електронний ресурс]. Офіційний сайт Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ. – Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html.
2. Бобечко Н. Р. Провадження з перевірки судових рішень у проекті КПК України: здобутки
і прорахунки / Н. Р. Бобечко // Альманах права. – 2012. – Вип. 3. – С. 331–335.
3. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06 листопада 1991
року № 1798-XII: станом на 11 серпня 2015 року [Електронний ресурс] / Офіційний сайт
Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada- gov.ua/laws/show/1798-12.
4. Евмин А. Н. Процессуальные основы кассационного обжалования судебных решений
по УПК Украины / А. Н. Евмин // Международный научный юридический конгресс «2014.
Legal scientific community» (г. Будапешт, Венгрия). – 2014. – С. 36–46.
5. Євмін А. М. Предмет касаційного оскарження судових рішень у кримінальному
провадженні України / А. М. Євмін // Правова система України: сучасні тенденції та фактори
розвитку: матеріали міжн. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 27–28 бер. 2015 р.). – Запоріжжя:
Запорізька міська громадська організація «Істина», 2015. – С. 126–128.
6. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон від 06.07.2005 року № 2747-IV
[Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://
zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2747–15.
7. Котович І. О. Касаційне провадження як додаткова гарантія судового захисту прав особи /
І. О. Котович // Європейські перспективи. – 2013. – № 4. – С. 84–88.
8. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VІ :
станом на 15 грудня 2015 року [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. –
Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show /4651%D0%B017/print1329932-924471646.
9. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960 № 1001-05
(втрат. чин.) [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу:
http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/1001-05.

105
Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових
праць Національного університету державної
податкової служби України. Вип. 1 (3) 2016

10. Літвінов Є. В. Предмет касаційного оскарження у кримінальному провадженні: окремі

питання правозастосування // Є. В. Літвінов, Р. Ш. Бабанли // Часопис Київського університету
права. – 2013. – № 4. – С. 283–287.
11. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-10.
12. Осетинський А. Й. Організація та функціональні засади діяльності касаційної інстанції
(на прикладі судової палати Вищого господарського суду України) : дис. … кандидата юрид.
наук : 12.00.10 / Осетинський Анатолій Йосипович. – К., 2005. – 233 с.
13. Рішення Конституційного Суду України у справі № № 1-33/2007 [Електронний ресурс] /
Офіційний сайт Конституційного Суду України. – Режим доступу: // http://www.ccu.gov.ua/
doccatalog/document ?id=9932.
14. Сапін О. В. Предмет оскарження прокурора в апеляційному та касаційному
провадженні / О. В. Сапін // Європейські перспективи. – 2011. – № 4. – Ч. 2. – С. 140–143.
15. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Болгария [Электронный ресурс]. –
Режим доступа: http://www.onlinebg.ru- /mediawiki/index.php.
16. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова. – Кишинев: Elena-V.I., 2007. –
234 с.
17. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон від 18 березня 2004 року № 1618-IV
[Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://
zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.

106