МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ

ННІ права та міжнародно-правових відносин

Кафедра адміністративного та митного права

Контрольна робота
з дисципліни «Організація роботи прокуратури»
Варіант №7

Виконала:
Студентка гр. ПО22-2зм
Дацюк Ю.М.

Перевірив роботу:
Шавкат Давлатов

Дніпро -2023
 Варіант 7

Практичні завдання.

1. Розглянувши питання виконання своїх посадових обов’язків

Генеральним прокурором, всеукраїнська конференція прокурорів
визнала його незадовільним, а Генерального прокурора – таким, що не
відповідає займаній посаді. На підставі цього конференція прийняла
рішення про висловлення йому недовіри і, посилаючись на ч. 3 ст. 67
Закону України «Про прокуратуру», зобов’язала Генерального
прокурора подати у відставку. Натомість Генеральний прокурор своїм
наказом скасував це рішення, розпустив всеукраїнську конференцію
прокурорів і скликав нову конференцію, визначивши дату її проведення.
Проаналізуйте ситуацію з точки зору компетенції всеукраїнської
конференції прокурорів і Генерального прокурора.
Запропонуйте вихід із неї.

На мою думку, дії як всеукраїнської конференції прокурорів, так і

Генерального прокурора України є неправомірними, адже виходять за межі
їх повноважень, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до ст.67 Закону України «Про прокуратуру» найвищим
органом прокурорського самоврядування є всеукраїнська конференція
прокурорів.
За ст.68 Закону України «Про прокуратуру» чергова всеукраїнська
конференція прокурорів скликається Радою прокурорів України один раз на
два роки. Позачергова всеукраїнська конференція прокурорів може бути
скликана за рішенням Ради прокурорів України.
За ст.6 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор
особисто звітує про діяльність органів прокуратури перед Верховною Радою
України на її пленарному засіданні.Всеукраїнська конференція прокурорів,
зокрема,
Згідно з ст.ст. 40,42 вищезгаданого Закону України Генеральний
прокурор призначається на посаду Президентом України за згодою
Верховної Ради України.
Генеральний прокурор звільняється з адміністративної посади
Президентом України за згодою Верховної Ради України:
1) у зв’язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень
на адміністративній посаді за власним бажанням;
2) на підставі подання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне
провадження, або Вищої ради правосуддя;
3) у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів на утримання
дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за
дванадцять місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до
примусового виконання.
Повноваження Генерального прокурора на адміністративній посаді
припиняються в разі:
1) висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному
прокурору, що має наслідком його відставку з цієї адміністративної посади;
2) закінчення строку перебування на посаді Генерального прокурора.
Звільнення Генерального прокурора з адміністративної посади або
припинення повноважень Генерального прокурора на адміністративній
посаді не припиняє його повноважень прокурора.
За ст.213 Закону України « Про Регламент Верховної Ради України»
відповідно до пункту 25 частини першої статті 85 Конституції
України Верховна Рада може висловити недовіру Генеральному прокуророві,
що має наслідком його відставку з посади.
Питання про висловлення недовіри Генеральному прокуророві
включається до порядку денного сесії Верховної Ради за пропозицією не
менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної
Ради, підтриманою їхніми підписами, і за яку проголосувало більше
половини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. До
включення питання до порядку денного сесії Верховної Ради підписи
народних депутатів можуть бути відкликані.
Розгляд питання про висловлення недовіри Генеральному прокуророві
включає:
1) доповідь від ініціаторів внесення пропозиції про розгляд цього
питання та відповіді доповідача на запитання представників депутатських
фракцій (депутатських груп), народних депутатів - до 30 хвилин;
2) співдоповідь від головного комітету, якому доручено підготувати
питання до розгляду, та відповіді співдоповідача на запитання - до 20 хвилин;
3) виступ Генерального прокурора та його відповіді на запитання
представників депутатських фракцій (депутатських груп), народних
депутатів - до 30 хвилин;
4) обговорення пропозиції про висловлення недовіри Генеральному
прокуророві, яке проводиться протягом часу, визначеного Верховною Радою.
Прийняття постанови про висловлення недовіри Верховної Ради
Генеральному прокуророві здійснюється відкритим поіменним голосуванням
більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної
Ради і має наслідком його відставку з посади.
 2. Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор
Ізюмської місцевої прокуратури Волочнюк дійшов висновку, що
обвинувачення не підтверджується, після чого склав постанову про
відмову від підтримання державного обвинувачення і погодив її з
керівником місцевої прокуратури. Дізнавшись про факт відмови,
заступник керівника Харківської регіональної прокуратури виніс
публічному обвинувачеві догану, а щодо керівника Ізюмської місцевої
прокуратури направив Генеральному прокурору подання про
необхідність понизити його у посаді, оскільки, на його думку, прийняття
прокурорами такого рішення несумісне з обов’язком підтримувати
публічне обвинувачення.
Проаналізуйте ситуацію. Чи додержано правових вимог щодо
підстав та порядку накладення на прокурорів дисциплінарних стягнень?

На мою думку, дії прокурора є правомірними та обґрунтованими, якщо

презюмувати що погодження документу про відмову від підтримання
державного обвинувачення було погоджено з прокурором вищого рівня, адже
за ст.16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора
забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду,
звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з ст.43 вищевказаного Закону України прокурора може бути
притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного
провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала
відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації
особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого
самоврядування;
 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати
сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та
непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або
одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи
порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого
прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом
публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за
відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального
правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції
невинуватості.
Відповідно до положень ст.26 КПК України сторони кримінального
провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб,
передбачених цим Кодексом.
Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне
за собою закриття кримінального провадження, крім випадків, передбачених
цим Кодексом.
За ч.1 ст.340 КПК України якщо в результаті судового розгляду
прокурор дійде переконання, що пред’явлене особі обвинувачення не
підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу
повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти
мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів
кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому,
його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам,
а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється
провадження.
 За ст.341 КПК України якщо в результаті судового розгляду прокурор,
крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор, дійде переконання, що
необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити
його, висунути додаткове обвинувачення або розпочати провадження щодо
юридичної особи, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з
прокурором вищого рівня. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове
засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних
процесуальних документів.
Якщо прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального
акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового
обвинувачення чи початок провадження щодо юридичної особи або
постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він
усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке
питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь
іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в
загальному порядку.

Список використаної літератури

1. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року №
1697-VII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: htpp://zakon.rada.gov.ua
2. «Про Регламент Верховної Ради України» :Закон України від 10
лютого 2010 року № 1861-VI.¨[ Електронний ресурс]/-Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1861-17
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13.04.2012р. №
4651-VI [ Електронний ресурс] /-Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.