Доповідь

на тему:”Біографія І.Ньютона”

Шевченко Тимофій 10-А

06.11.2023
Ісаак Ньютон-один з найвидатніших вчених в Англії та світі, Автор “Класичної
Фізики”,автор 3-х законів ньютона та закону всесвітнього тяжіння

Дитинство:
Ісаак Ньютон, син дрібного, але заможного фермера народився 4 січня 1643 в
місті Вулстроп (графство Лінкольншир) та був названим на честь батька, який
не дожив до народження сина. Усе життя він почувався самотнім:у січні 1646
його мати одружилася та мала ще трьох дітей,і їй було не до Ісаака. За
спогадами сучасників він був мовчазним,замкнутим та відособленим,любив
читати й майструвати технічні іграшки: сонячний і водяний годинник, млин
тощо.
У 1655 році Ньютона віддали вчитися в розташовану неподалік школу в
Грентхемі, де він жив у будинку аптекаря Кларка. Він показав показав неабиякі
здібності, однак 1659 року мати Анна повернула його в маєток і спробувала
покласти на 16-літнього сина частину справ із управління господарством.
Спроба не мала успіху - Ісаак віддавав перевагу всім іншим заняттям читання
книг і конструювання різних механізмів. До неї звернувся шкільний учитель
Ньютона Стокс і почав умовляти її продовжити навчання надзвичайно
обдарованого сина. Він добився успіху і в 1661 він закінчив школу та вступив в
Кембриджський університет.
Студентські роки:
Коли у червні 1661 року Ньютон приїхав у Кембридж, йому влаштували іспит
на знання латині, після чого повідомили, що він прийнятий до Триніті-коледжу
(Коледж святої Трійці) Кембриджського університету. Ньютона зарахували в
розряд студентів-«сайзерів», з яких не брали плату за навчання. У ці роки
остаточно склався характер Ньютона - наукова скрупульозність, прагнення
дійти до суті, нетерпимість до обману, наклепу й гноблення, байдужість до
публічної слави. У нього як і раніше не було друзів. Ньютон переживає творчий
підйом, починає самостійну наукову діяльність і складає масштабний список (із
45 пунктів) нерозв'язаних проблем у природі й людського життя
«Запитальник».У березні цього ж року на недавно заснованій кафедрі
математики коледжу почалися лекції нового викладача, Ісаака Барроу, великого
математика, майбутнього друга й учителя Ньютона. Інтерес Ньютона до
математики різко зростає. Він робить перше значне математичне відкриття:
біноміальний розклад для довільного раціонального показника.
«Чумні роки»
У переддень Різдва 1664 року на лондонських будинках стали з'являтися
червоні хрести-перші мітки Великої епідемії чуми.8 серпня 1665 року заняття в
Триніті-коледжі були припинені й персонал розпущений до закінчення епідемії.
Ньютон виїхав додому у Вулсторп, захопивши із собою основні книги, зошити
й інструменти. Саме у ці роки Ісаак зробив найбільші відкриття,у тому числі
закон всесвітнього тяжіння(насправді легенда про те,що цей закон він придумав
коли йому на голову впало яблуко є міфом бо насправді до цього закону він
планомірно йшов. На початку 1667 року епідемія відступила, і в квітні Ньютон
повернувся до Кембриджа. 1 жовтня його обрали членом Триніті-коледжу, а
1668 року він став магістром. Йому виділили простору окрему кімнату для
житла, призначили непоганий оклад і передали групу студентів, з якими він
кілька годин на тиждень займався стандартними навчальними предметами.
Втім, ні тоді, ні пізніше Ньютон не прославився як викладач, його лекції
відвідували погано.

Наукова популярність:
1669 року в Європі стали з'являтися математичні роботи, що використовували
розклад у нескінченні ряди. Хоча за глибиною ці відкриття не йшли в жодне
порівняння з ньютонівськими, Барроу наполіг на тому, щоб його учень
зафіксував свій пріоритет у цьому питанні. Ньютон написав короткий, але
досить повний конспект цієї частини своїх відкриттів, який назвав «Аналіз за
допомогою рівнянь із нескінченним числом членів». Барроу переслав цей трактат
у Лондон. Ньютон просив Барроу не розкривати ім'я автора роботи (але той все
ж прохопився). «Аналіз» поширився серед фахівців і одержав деяку
популярність в Англії й за її межами. Того ж року Барроу прийняв запрошення
короля стати придворним капеланом і залишив викладання. 29 жовтня 1669
року Ньютона обрали його спадкоємцем, Барроу залишив Ньютону велику
лабораторію алхімії; у той період Ньютон всерйоз захопився алхімією,
проводив багато хімічних дослідів. Одночасно тривали експерименти з оптики
й теорії кольору. Ньютон досліджував сферичну й хроматичну аберації. Щоб
звести їх до мінімуму, він побудував змішаний телескоп-рефлектор: лінза й
увігнуте сферичне дзеркало, яке він виготовив і пополірував сам. Перша
конструкція Ньютона (1668) виявилася невдалою, але вже наступна, з
ретельніше відполірованим дзеркалом, попри невеликі розміри, давала 40-
разове збільшення чудової якості.
Чутки про новий інструмент швидко дійшли до Лондона, і Ньютона запросили
показати свій винахід науковій громадськості. Наприкінці 1671-початку 1672
року пройшла демонстрація рефлектора перед королем, а потім-у
Королівському товаристві. Прилад викликав загальні захоплені відгуки. Ньютон
став відомим, і в січні 1672 році його обирали членом Королівського
товариства. Пізніше вдосконалені рефлектори такої конструкції стали
основними інструментами астрономів, з їхньою допомогою були відкриті інші
галактики, червоний зсув тощо.1672 року Ньютон опублікував у «Philosophical
Transactions» докладний опис своїх дослідів із призмами й своєю теорію
кольору. Гук, який уже опублікував власну теорію кольору, заявив, що
результати Ньютона його не переконали; його підтримав Християн Гюйгенс на
тій підставі, що теорія Ньютона «суперечить загальноприйнятим
поглядам».Лавина некомпетентних нападок викликала в Ньютона
роздратування й депресію. Він шкодував, що довірливо оприлюднив свої
відкриття перед ученими-побратимами.
1673:математичними відкриттями Ньютона зацікавився Готфрід Вільгельм
Лейбніц, відомий на той час як філософ і винахідник. Одержавши працю
Ньютона 1669 року з нескінченних рядів і глибоко її вивчивши, він далі
самостійно почав розбудовувати свою версію математичного аналізу. У 1676
році Ньютон і Лейбніц обмінялися листами, у яких Ньютон роз'яснив кілька
своїх методів, відповів на запитання Лейбніца й натякнув на існування ще
загальніших методів, поки не опублікованих (малося на увазі загальне
диференціальне й інтегральне числення). Секретар Королівського товариства
Генрі Ольденбург наполегливо просив Ньютона на славу Англії опублікувати
свої математичні відкриття з аналізу, але Ньютон відповів, що вже п'ять років як
займається іншою темою й не бажає відволікатися. На черговий лист Лейбніца
Ньютон не відповів. Перша коротка публікація ньютонівського варіанту аналізу
з'явилася тільки 1693 року, коли варіант Лейбніца вже набув поширення в
Європі.
28 квітня 1686 року перший том «Математичних начал» було представлено
Королівському товариству. Усі три томи, після деякого авторського виправлення,
вийшли 1687 року. Як фізичний, так і математичний рівень праці Ньютона
зовсім непорівнянні з роботами його попередників. В цій книзі Ньютон
зрозуміло визначив базові поняття механіки, причому запровадив кілька нових,
включаючи такі найважливіші фізичні величини, як маса, зовнішня сила й
кількість руху. Сформульовано три закони механіки. Приводиться
математичний вивід із закону тяжіння всіх трьох законів Кеплера. Описані й
невідомі Кеплеру гіперболічні й параболічні орбіти небесних тіл.

Робота у парламенті:
У 1689 році, Ньютона вперше обрали до парламенту від Кембриджського
університету. Він засідав там понад рік. Друге обрання відбулося в 1701—1702
роках.
У 1679 році Ньютон познайомився в Триніті з 18-літнім аристократом, аматором
науки й алхімії, Чарльзом Монтег'ю. Імовірно, Ньютон справив на Монтег'ю
велике враження, тому що в 1696 році, ставши лордом Галіфаксом, президентом
Королівського товариства й канцлером Казначейства а з 1699 став керівником
Монетного двору. Ньютон досконально вивчив технологію монетного
виробництва, упорядкував документообіг, переробив облік за останні 30 років.
Одночасно Ньютон сприяв проведеній Монтегю грошовій реформі, відновивши
довіру до ґрунтовно запущеної його попередниками монетної системи
Королівства. Інфляція в країні різко знизилася. Срібну монету, раніше
неповновагу, почали робити на спеціальних верстатах і на обідку робили напис,
тому злочинне сточування металу стало неможливим. Старі, срібні монети за 2
роки було повністю вилучено з обігу й перекарбовано, випуск нових монет зріс,
щоб устигати за потребою в них, їхня якість покращилася. У 1703 році помер
тодішній президент Королівського товариства лорд Джон Сомерс, у листопаді
Ньютона обрали його спадкоємцем, і він очолював Товариство до кінця життя.
Останні роки життя:
1704 року вийшла монографія «Оптика», що визначала розвиток цієї науки до
початку XIX століття.
1705 року королева Анна посвятила Ньютона в лицарі. Уперше в англійській
історії звання лицаря було надано за наукові заслуги.
1707 року вийшов збірник математичних робіт Ньютона «Універсальна
арифметика». Наведені у цій книзі чисельні методи ознаменували народження
нової перспективної дисципліни-чисельного аналізу.
У квітні 1714 року Ньютон узагальнив свій досвід фінансового регулювання й
передав у Казначейство свою статтю «Спостереження щодо цінності золота й
срібла». У статті містилися конкретні пропозиції щодо коригування вартості
дорогоцінних металів. Ці пропозиції були частково прийняті, і це сприятливо
позначилося на британській економіці.
1725 року здоров'я Ньютона почало помітно гіршати (кам'яна хвороба), і він
переселився в Кенсінгтон неподалік від Лондона, де помер уночі, у сні, 31
березня 1727 року. Указом короля Ньютона поховали у Вестмінстерському
абатстві.