3. Школи й зміна зацікавлень компаративістики у контексті літературознавства ІІ пол. ХХ ст.

Порівняльне літературознавство як окрема галузь склалося в другій половині XIX ст., хоча зародкові елементи
зіставних спостережень можна простежити ще з Античності (Теродот, ЇІлштон, Аристотель).
Помітний поштовх до розвитку порівняльних студій дала епоха Відродження, коли зріс інтерес до античної
культури, посилився інтерес до космополітичних тенденцій (М. Монтень).
Факторами, що відіграли важливу роль в оформленні компаративістики в самостійну науку, дослідники
передісторії літературної компаративістики вважають націоналізм і космополітизм - характерні явища
європейського суспільного життя епохи Класицизму і Просвітництва (Мураторі, Вольтер, Дідро, Шессіт,
Кант).
Провісником романтичного захоплення національно-культурною своєрідністю епох та народів і порівняльно-
історичного вивчення національних літератур став німецький письменник і філософ Йоганн Ґотфрід Гердер (1744-
1803)
У середині XX ст. проявилися істотні кризові явища в концептуальній та методологічній сферах порівняльної
галузі. У той час розвивалися, дискутуючи між собою на методологічному ґрунті, дві школи літературної
компаративістики: французька і американська.
Французька школа (Поль ван Тігем, Фернан Бальдансперже, Поль Азар, Жан-Марі Карре, Марсель Батайон та
ін.) дотримувалася консервативних засад і продовжувала класичні традиції вивчення бінарних (двосторонніх)
міжлітературних взаємин, а багатосторонні міжлітературні зв’язки розглядала в площині безпосередніх упливів.
Американська школа (Рене Веяяек, Генрі Ремак, Франсуа Жост, Рене Етьємбяь та ін.) виступала за
поглиблення теоретичних основ і розширення географії зіставних студій на терени досі нехтуваниж т. зв, “малих
літератур”, тобто європейських і позаєвропейських літератур, які творяться мовами, що не мають значного
поширення.
В українському літературознавстві основи порівняльного вивчення літератур заклали Михайло Драгоманов,
Микола Дашкевич, Іван Франко, пізніше цю працю продовжили Володимир Перетц, Михайло Возняк, Василь
Щурат, Олександр Білецький, Дмитро Наливайко та ін.
За межами України працювали Леонід Білецький, Святослав Гординський, Дмитро Чижевський та інші вчені.
У радянському літературознавстві 1930-х років компаративізм був офіційно засуджений, його не визнавали
науковою дисципліною і вважали “лженаукою”
У другій половині XX - на початку XXI ст. компаративісти різних дослідницьких напрямів працюють у наукових
установах Києва (славісти Ніна Крутікова, Юлія Булаховська, Михайло Наєнко, Елеонора Соловей, Галина
Сиваченко, Павло Михед, Олександр Астаф’єв, американісти Тамара Денисова, Наталя Жлуктенко, Наталя
Висоцька, Наталя Овчаренко, орієнталісти Юрій Кочубей, Григорій Халимоненко, Олександр Мушкудіані,
Степан Наливайко, Людмила Грицик, Тетяна Маленька, перекладознавці та представники інших галузей),
Львова (Іван Денисюк, Володимир Моторний, Нонна Копистянська, Роксолана Зорівчак, Ярема Кравець, Євген
Нахлік, Наталя Шевчук, Надія Поліщук), Одеси (Нонна Шляхова, Анатолій Жаборюк, Валентина Мусій, Наталя
Малютіна, Павло Ямчук), Тернополя (Роман Гром'як, Микола Ткачук, Ігор Папуша), Харкова (Зінаїда Голубєва,
Юрій Безхутрий, Ігор Михайлин, Олександр Борзенко), Чернівців (Анатолій Волков, Анатолій Нямцу, Володимир
Антофійчук, Петро Рихло, Ольга Червінська, Ігор Зварич), Кам’янця-Подільського (Олександр Кеба, Михайло
Кудрявцев, Володимир Кшевецький) та інших літературознавчих осередках країни.

1. Міфологічна школа (генетичні зв'язки), інтертекстуальне дослідження

3. міфологічна школа (генетичні зв’язки)
4. Світове дерево
5. антропологічна теорія (типологічні сходження)
6. міфологічна школа (генетичні зв’язки)
7. міфологічна школа (генетичні зв’язки)
8. міфологічна школа (генетичні зв’язки)
9. Міфологічна школа (генетичні зв'язки)
10. Міфологічна школа (генетичні зв'язки)