Одеський національний університет імені І. І.

Мечникова
(повне найменування вищого навчального закладу)

Філологічний факультет
(повне найменування інституту/факультету)

Кафедра української літератури

(повна назва кафедри)

Дипломна робота
«Химерна проза В. Шевчука: жанровий та стильовий аспекти»
«Chimerical prose by V. Shevchuk: genre and stylistic aspects»

на здобуття ступеня вищої освіти «магістр»

Виконала: студентка денної форми навчання

спеціальності 035 Філологія
035.01 «Українська мова та література»
Марія СЕРБІНОВА
Науковий керівник:
_________ к. філол. н., доц. Лілія ЧИКУР
Рецензент: к. філол. н., доц. Ольга КАЗАНОВА

Рекомендовано до захисту: Захищено на засіданні ЕК № 1

протокол засідання кафедри протокол № _ від _______2021 р.
№ __ від ____________2021 р. Оцінка___________/______/_________
(за національною шкалою / шкалою ЕСТS/ бали)
Завідувач кафедри Голова ЕК
____ д. філол. н., доц. ___ д. філол. н., доц. Тетяна ШЕВЧЕНКО
(підпис) (підпис)
Тетяна ШЕВЧЕНКО

Одеса – 2021
 2

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Європейська готична традиція в українській літературі 9
1.1. Підґрунтя української літературної готики 9
1.2. Жанрово-стильові особливості химерного роману 13
1.3. Природа химерної прози В. Шевчука 20
Розділ 2. Функціонування образу-архетипу Дому в химерній прозі
В. Шевчука 30
2.1. Архетип як основа національного в літературі 30
2.2. Образ-архетип Дому в романі-баладі «Дім на горі» 31
2.3. Образ-архетип Дому в романі-квінтеті «Привид мертвого
дому» 34
Розділ 3. Жанрово-стильове розмаїття химерної прози
В. Шевчука 44
3.1 Жанрово-стильові особливості роману-триптиху «Три
листки за вікном» 44
3.2 Жанрово-стильові особливості повісті «Птахи з невидимого
острова» 55
Висновки 66
Список використаної літератури 73
 3

ВСТУП

Химерна проза – це знакове явище в українській літературі

1950-1970 рр. Химерна або, як її називають дослідники, умовно-
метафорична стильова течія стала своєрідним розквітом у тогочасному
літературному процесі, викликом соцреалістичному канону. Популярність
химерної прози виявилася короткочасною, але сталою, адже її традиції
знайшли вияв у літературі кінця ХХ – початку ХХІ ст., представленою
постмодерністськими творами.
Витоки химерної традиції в українській літературі дослідники
закономірно пов’язують з періодом бароко. Подалі вони простежуються у
творчості І. Котляревського, М. Гоголя, О. Стороженка, М. Коцюбинського,
Л. Українки, М. Йогансена та інших. Химерна проза продовжує розвиватися
далі. Вона спирається на давню літературу і фольклор, видозмінюючись в
жанрово-стильовому плані відповідно до запитів культурно-історичної доби.
Яскравим представником цього літературного методу є
Валерій Шевчук. Його проза вже стала об’єктом численних досліджень
науковців. Творчість письменника є різноманітною і багатогранною, тому
іноді стає складно однозначно визначити його стиль. Деякі дослідники
зараховують твори Валерія Шевчука до традицій української химерної прози
60-70-х років ХХ століття через те, що його творчість виділяється
«неадекватним постмодерним мисленням, своєю традиційною мисленнєвою
фабуляризацією тексту і водночас розщепленістю та мозаїчністю
традиційних образів, мотивів, архетипів, хронотопних моделей» [33, с. 142].
Дослідники найчастіше порівнюють прозу В. Шевчука з
латиноамериканським магічним реалізмом. Зокрема А. Берегуляк вказує на
вияв магічного реалізму у романі «Дім на горі», але не вживає термін через
наявність нехарактерних для магічного реалізму рис [3, с. 68]. Але В. Шевчук
заперечив відштовхування від латиноамериканської прози, оскільки її твори
не викликала в нього захоплення. Схожість химерної прози з магічним
реалізмом письменник порівнює зі схожими в різних кінцях світу мотивами
 4

однієї казки й зазначає, що «оскільки час і той же в різних куточках світу, то

проблеми, які він творить, мають однакове осмислення митцями» [53, с. 177].
В. Шевчук належить до тих письменників, які досліджують культуру
своєї нації, її джерела та походження. Він є актуальним у наш час, оскільки у
своїй прозі порушує ті проблеми, які близькі сучасній людині, а саме: її
духовні пошуки, повага до культури, традицій та історії свого народу;
проблема самопізнання, стосунків з іншими людьми, місце у світі,
самоаналіз.
Героєм творів письменника часто стає людина інтелігентна, книжна,
яка намагається усвідомити світ, в якому вона живе. Як і сам В. Шевчук, вона
не прагне бути в центрі уваги, навпаки стоїть осторонь, оскільки так їй ніхто
не заважає спостерігати за світом, явищами, які відбуваються навколо, за
іншими людьми та за самою собою.
Характерним для химерної прози В. Шевчука є синкретизм стилів та
напрямів, але це не означає, що письменник витворює сюжети згідно з
ознаками цих напрямів. Шевчук інтерпретує по-своєму, витворює нові
художні образи, дійсність, які відрізняють його твори від творів інших, та
обов’язково знаходять свого читача.
Домінантні характеристики «химерної прози» дослідники виділяють:
синтез реального й умовно-фантастичного, деформація часопростору,
запозичення фольклорних елементів та стильових рис бароко, гротескні
метаморфози з героями, зображення фантастичного як реального. Це
засвідчує її схожість із явищем магічного реалізму, поширеного в літературі
Латинської Америки.
Химерна проза – це досить складне явище. Фантастичні та готичні
елементи, магія, міфологічні образи – це лише мала частина того, що
функціонує у химерних романах. Безперечно, це основа для сюжетів, але
окрім умовно-фантастичних елементів, у прозі В. Шевчука знаходимо
інтелектуальність, бароковий та релігійний світогляд, психологізм та
філософію екзистенціалізму.
 5

Актуальність зумовлена необхідністю системного осмислення

художньої природи, зокрема жанрово-стильової поліфонії, химерної прози в
українській літературі, виробленню єдиних критеріїв щодо визначення
головних рис химерного роману.
Мета дипломної роботи – дослідити жанрову та стильову
різноманітність в контексті химерних творів В. Шевчука.
Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Розглянути готичну традицію в європейській та українській
літературі.
2. Дослідити жанрово-стильові особливості химерного роману.
3. Дослідити становлення української химерної прози від готичної
традиції до постмодерну.
4. Дослідити образ-архетип Дому в романі-баладі «Дім на горі», та
романі-квінтеті «Привид мертвого дому».
5. Дослідити жанровий та стильовий аспекти роману-триптиху «Три
листки за вікном» та повісті «Птахи з невидимого острова».
Об’єктом дослідження є романи В. Шевчука «Дім на горі», «Привид
мертвого дому», «Три листки за вікном» і повість «Птахи з невидимого
острова».
Предмет дослідження – жанрово-стильовий аспект химерної прози
В. Шевчука.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці
Н. Букіної, Ю. Винничука, І. Денисюка, І. Лімборського,
О.Нагачевської, В. Пахаренко, С. Решетухи, які досліджували природу
готичного роману, європейську готичну традицію в українській літературі,
готичну українську прозу. Зародження і витоки українського химерного
роману вивчали В. Чайковська, М. Ільницький, О. Федотенко, М. Наєнко.
Досліджували жанрово-стильові особливості химерного роману 60 –
90-х XX століття А. Горнятко-Шумилович, І. Дзюба, О. Ковальчук,
Д. Куриленко, П. Майдаченко, А. Погрібний, М. Стрельбицький,
 6

В. Русанівський. Літературні архетипи зокрема архетип Дому, вивчали

О. Горлова, Т. Павлінчук, Т. Урись, К. Юнг, Н. Шумило. Жанрова-стильова
поліфонія творів В. Шевчука досліджена у працях С. Андрусів, М. Барабаш,
А. Берегуляк, Н. Борисенко, О. Грищенко, Н. Євхан, Н. Коноваленко,
П. Майдаченко, В. Медвідь, М. Павлишина, Л. Тарнашинської.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження на
різних етапах застосовано такі загальнонаукові методи й прийоми: опис,
аналіз та систематизація для дослідження та оцінки попередніх
літературознавчих праць, присвячених химерній прозі. Серед спеціальних
використовується прийом міфопоетики, за допомогою якого був
встановлений зв'язок міфопоетичних уявлень із художніми образами,
герменевтичний метод використовується для осягнення прихованих смислів
в аналізованих творах. Компаративний метод, орієнтований на виявлення
спільних і відмінних рис європейської та української готичної прози;
порівняльно-історичний на виявлення спільних і відмінних рис готичної
прози та химерної прози.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському
літературознавстві був здійснений комплексний аналіз текстів химерної
прози В. Шевчука (роман «Дім на горі», роман-квінтет «Привид мертвого
дому», роман-триптих «Три листки за вікном», повість «Птахи з невидимого
острова»).
Теоретичне значення. Висновки та узагальнення проведеного
дослідження сприятимуть розв’язанню теоретичних проблем, пов’язаних із
дискусійними питаннями щодо жанрово-стильових ознак химерної прози,
представленої жанром химерного роману, віднесення творів Валерія
Шевчука до химерної прози, виокремлення стильових рівнів прози у
творчості письменника.
Практичне значення полягає у можливості використання матеріалів
та основних положень роботи в курсі і працях з історії української
літератури, при розробці спецкурсів та спецсемінарів. Також робота може
 7

бути корисною для галузей суміжних із літературознавством:

народознавства, психології, культурології та історії.
Роботу виконано в межах планової наукової теми № 195 кафедри
української літератури «Дослідження дискурсивних практик в українській
літературі XIX – поч. XXI ст.».
Матеріали дослідження були апробовані на Міжнародній науково-
практичній конференції «Сучасна філологія: тенденції та пріоритети
розвитку» (21–22 травня 2021 р., м. Одеса); I Міжнародному конгресі
«Прикладна лінгвістика на Півдні України: здобутки та перспективи»
(м. Одеса, 22–23 вересня 2021 р.).
Основні положення роботи викладені в тезах доповідей:
1. Сербінова М. О. Химерна природа роману-триптиху «Три листки за
вікном» Вал. Шевчука. Сучасна філологія : тенденції та пріоритети
розвитку : тези доп. Міжнар. науково-практ. конф., 21–22 травня 2021 р.
Одеса : Південноукраїнська організація «Центр філологічних досліджень»,
2021. С. 34–37.
2. Чикур Л. Д., Сербінова М. О. Інтерпретація образу-архетипу Дому у
повісті «Привид мертвого дому» В. Шевчука. Прикладна лінгвістика на
Півдні України : здобутки і перспективи : тези доп. I Міжнар. конгр.,
22–23 вересня 2021 р. / відп. ред. Н. В. Кондратенко. Одеський національний
університет імені І. І. Мечникова. Одеса, 2021. С. 113–115.
Відповідно до визначеної мети і сформульованих завдань пропонується
така структура дипломної роботи: вступ, три розділи, висновки, список
використаної літератури.
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її новизна,
висвітлюється мета та завдання роботи, окреслюється об’єкт та предмет
вивчення, теоретико-методологічна основа дослідження, виявляється
теоретичне і практичне значення результатів роботи.
У Розділі 1 Європейська готична традиція в українській літературі
розглядаються природа європейського і українського готичного роману;
 8

витоки українського химерного роману, його жанрово-стильові особливості;

жанрові та стильові рівні химерної прози Валерія Шевчука.
Розділ 2 «Функціонування образу-архетипу Дому в химерній прозі
В. Шевчука» присвячений дослідженню функціонування образу-архетипу
Дому в кожному із досліджуваних романів.
У Розділі 3 «Жанрово-стильове розмаїття химерної прози В. Шевчука»
досліджуються жанрово-стильові особливості роману «Три листки за вікном»
і повісті «Птахи з невидимого острова».
У Висновках відображено результати дослідження.
Список використаної літератури складається з 71 позицій.
 9

ВИСНОВКИ
Домінантні риси готичної прози в українській сучасній постмодерній
прозі пов’язані з квінтесенцією людського буття: баченням себе після смерті,
ірреальністю, химерністю, спотворенням погляду на своє існування в
оточуючому людину світі. Характерна для сучасної готичної прози й
фатальність: герой був би не здатен подолати зовнішні обставини або рок,
якщо б їм не протистояв. В цьому вбачається надприродність – важливий
елемент неоготичної прози. А, звертаючись до проблем людського буття,
автори висвітлюють філософські, соціальні, релігійні аспекти існування та
світогляду людини.
Спираючись на дослідників готичної традиції О. Григор’єву,
Н. Колядко, М. Лагидіну, О. Білоус, Т. Денисову, які окреслили основні
готичні риси роману, ми встановили, що жанрово-стильовими особливостями
химерного роману є фольклорність, широке використання просторіччя,
стильова настанова на простонародність, багатство і розмаїття усної
розмовної лексики, що знаходить продовження у властивому химерним
творам нагромадженні фразеології, превалюванні сміхового, гумористичного
начала в прозі. У химерному романі не автор веде слово, а саме слово мовби
веде автора, постійно примушуючи його «спотикатися» об слово, звертати на
нього увагу, зосереджуватися не так на розгортанні сюжетної дії, як на
самому слові. Автор химерного роману виразно демонструє свою
залюбленість у слово, увагу до його звучання, значення, походження.
Зроблений науковцями синтез готичної прози і фольклорно-
фантастичної оповіді в українському письменстві, дав змогу побачити у
готичній традиції витоки химерної прози 60-х років ХХ ст. Химерна традиція
пов’язана з періодом бароко і простежується у творчості І. Котляревського та
його поемі «Енеїда», якою були утверджені нові принципи художнього
освоєння дійсності, народний світогляд. Химерна проза розвивається далі,
спираючись на давню літературу і фольклор, видозмінюючись в жанрово-
стильовому плані відповідно до запитів культурно-історичної доби. Як жанр
 10

химерний роман зародився в XIX ст. а з другої половини XX ст. з виходом

роману «Козацькому роду нема переводу…» О. Ільченка виступає як
поняття, що позначає явище. Химерна традиція – це дещо видозмінена форма
готичного роману, який відновився в українській літературі XX ст. як
фантастично-химерний. В 70-ті роки критики передрікали близький кінець
химерного роману, а на сьогоднішній день деякі науковці стверджують, що
мода на химерний роман виявилася короткочасною. Але ми не погоджуємося
з даною думкою, і вважаємо, що химерний роман продовжує існувати в
ХХІ ст., про що свідчать твори В. Шкляра, Т. Винокурової-Садиченко, Д.
Корній, В. Гранецької, А. Процайла та інших.
Архетип є колективним несвідомим, історичною пам'яттю людства та
основою в національній літературі. Це універсальні концепти, які
функціонують в одному або декількох текстах. Одним з архетипів є Дім, який
постає як топос родового місця проживання, як місце сили та збереження
зв’язку поколінь, подієвого досвіду, як пустка та зруйнована хата, символ
зруйнованої гармонії національного простору тощо.
У романі-баладі «Дім на горі» образ-архетип Дому постає фортецею
української духовності, етнокультурним ідеалом, до якого прагне жива душа
українця. У давніх уявленнях Дім (хата) вважається матеріальним і
духовним осереддям сім’ї, родинним вогнищем, місцем перебування душ
предків – охоронців від темних сил. Поріг та вікно – священна межа між
зовнішнім та внутрішнім світами, через який можуть проходити тільки світлі
сили, а темна тільки через вікно.
У кожній частині роману-квінтету «Привид мертвого Дому» архетип
Дому функціонує по-різному. У VOXі першому «Привид мертвого дому» Дім
зв'язує минуле і теперішнє та прокладає шлях у майбутнє; є осереддям і
носієм автентичної подоби людини, її внутрішнього і зовнішнього; диктує
правила і наштовхує на вчинки; є притулком і фортецею для людини; храм,
зведений людиною, який може бути як збереженим, так і зруйнованим та
втраченим назавжди (Р. В. Мовчан).
 11

У VOXі другому «Зачинені двері нашого "Я"» Дім функціонує як

коробка, клітка, нирка. Для героя він ворожий та небезпечний. Він виступає
не фортецею, де можна сховатися від зовнішнього світу, а жахливим
закритим простором, від якого треба бігти.
У третьому VOXі «Сім тітоньок великого музиканта» Дім – духовно
збагачена твердиня роду, який має багато поколінь, місце сили для кожної
людини.
У першій частині «Картина перша. Без рамки на голій стіні» VOXу
четвертого «Придивися до світу» образ Дому представлений двома
протилежними світами: домом та халабудой. Дім розділений на два
мікросвіти: в одному мешкає бабця, а в другому – головний герой Толик зі
своїми батьками. Халабуда протиставляється дому як місце, наповнене
теплими спогадами дитинства, рідними запахами й речами. Маємо чітке
протиставлення дому, як царству жінок, та халабуди – царства чоловіків.
У другій частині «Картина друга. Зимова з приміським лісом» Дім для
оповідача Дім є закритою фортецею, яка захищає від зовнішнього світу й
дарує спокій та комфорт. Для Сиротюка Дім є закритим простором, в якому
панують негативні емоції, а почуття родинного затишку відсутнє.
У VOXі п’ятому «Колапсоїд» узагальнюється міф про мертвий дім.
Батьківський Дім оповідачем є носієм пам’яті та спогадів, населений душами
пращурів. Дім – це місце сили, зв'язок зі своїм родом. Протиставляється
батьківському дому наймане житло, яке для оповідача є місцем самотності.
За жанром твір «Три листки за вікном» є романом-триптихом. Його
складають три повісті «Ілля Турчиновський. Оповідь за біографією», «Петро
утеклий. Повість за судовими актами XVIII», «Ліс людей» або «Чорна книга»
Киріяка Автомоновича Сатановського. Оповідь за спогадами сучасника», які
об’єднані між собою за змістом. Роман-триптих відноситься до химерно-
історіософського стилю, оскільки історичне тло виступає лише фоном, на
якому зображені реальні й умовно-фантастичні герої та події. Скрізь призму
трьох епох В. Шевчук показав читачеві трьох неординарних героїв зі своїми
 12

світоглядними позиціями й етнографічні відомості, які відповідають

культурі кожної доби.
У першій частині – повісті «Ілля Турчиновський», химерність
проявляється у нереальних, фантастичних подіях, що пов’язані з уявою Іллі
Турчиновського і в надзвичайних здібностях самого героя, за допомогою
яких він намагається усвідомити таємниці світобудови.
Шість притч («Розум», «Воля», «Отара», «Повстримність», Заздрість»,
«Гординя»), що складають збірку «Мудрість передвічна» відповідають одній
з ознак химерного роману – притчевості. Кожна з притч має своє походження
й настанову. «Мудрість передвічна» характеризується не тільки притчевістю
та інтелектуально-філософською наповненістю, а й традиціями сміхової
культури, які бачимо у використанні автором барокових інтермедій.
Барокові інтермедії є невідривними частинами повісті. Їх налічується
три: «Гендель та Шинкар на качурі», «Кнур-філософ», «Страх». Вони
характеризуються іронією, комічністю й філософією, синтезом реального й
умовно-фантастичного. Образи Генделя, Шинкаря, Кнура-філософа, Страху,
що є головними героями в поданих барокових інтермедіях є алегоричні й
гротескно-фантастичні.
Химерності першій частині додають міфологічні образи.
Персоніфікований міфологічний образ Страху є модернізованим
сковородинівським образом страху із трактату «Кільце» й наділеним новим
змістом: він виступає міфологемою «ворога у собі» і породжений
підсвідомістю людини. Міфологічний образ гадюки символізує хитрих і злих
ворогів, а сон у якому вона прийшла до героя є проскопічним, тобто тим, що
в алегоричній формі передбачає майбутнє.
Сон виступає межею між світом реальним та потойбічним. Межу може
переходити Смерть, яка може персоніфікуватися в будь-яку людину.
Традиційно зображується старою кістлявою бабою в білій одежі та косою в
руці. У повісті В. Шевчук по-своєму відтворює цей образ: Смерть постає
молодою гарною жінкою з білим кольором шкіри.
 13

У другій частині – повісті «Петро утеклий» використана алюзія на

біблійний сюжет про прихід Месії. Значення сюжету полягає в тому, щоб на
його прикладі побачити про вічне й нескінченне протистояння світлого й
темного, яку людина не може закінчити, оскільки вона не може втручатися у
закони вищих сил, а сама ідея втручання є утопічною й абсурдною.
Коло абсурдності буття належить до екзистенційних вічних проблем,
яку герой не тільки не може усвідомити. Він сам потрапляє до кола, але
питання, чи зміг герой вирватися, залишається відкритим, оскільки читач сам
повинен його вирішити.
У третій частині «Ліс людей» образ головного героя Киріяка
Автомоновича Сатановського є демонологічним. Наявна алюзія на
демонологічний образ диявола, який існує на землі в людській подобі, пускає
свою тінь для збору інформації про пороки й гріхи людства й штовхає людей
на лихі вчинки. Прізвище Сатановський виступає промовистим означником
пекла – місця та епохи, в якій живе головний герой. «Чорна книга» виступає
збірником людських вад та темних справ та є антиподом до Книги життя, де
записані душі світлих людей.
За авторським визначенням твір «Птахи з невидимого острова»
належить до жанру повісті. Вона належить до містично-химерного
стильового рівня, в якому наявні сновізійні мотиви з історичним підтекстом.
Наявний у творі елемент європейської готики – замок, що постає
зловісним та темним місцем. Його розташування на невидимому острові
пояснюється відірваністю від реального світу та пануванням своїх законів.
Також замок є алюзією на тоталітарне суспільство – закритий універсум,
який неможливо покинути, але в ньому можливо загинути від тортур. На
панування тоталітаризму вказують три ознаки: несприйняття існування
зовнішнього світу, історії з реального життя сприймаються казкою, абсурдна
рівність, відсутність індивідуальних ознак у жителів замку, катування за
порушення встановлених порядків.
 14

Образи мешканців замку є демонічними. Вони мертві духовно й

тілесно, мають чорні душі, а місце їх проживання – світ потойбіччя та пекла,
яким виступає невидимий острів. Демонічним є образ вітру, який за
народними уявленнями є результатом диявольських сил, простором, у якому
літають грішники, й вісником насильницької смерті.
Птах за народними віруваннями – образ душі. Чорними душами у
повісті виступають кажани, які порівнюються з жорстокими душами турків
на галері. Кажани належать до нечистих, диявольських птахів. Вони
кружляють по колу на невидимому острові, як уособлення грішників, що
перебувають у безвихідному становищі.
Ворон в українській міфології – птах нечистий, зловісний, пов’язаний
зі світом мертвих, вісник нещасть, горя та смерті. Схожими на воронів є
вартівники замку. Ознакою схожості з вороном є також зміна кольорів на
каптанах вартівників, оскільки ця птиця відчуває зміну погоди.
Символом ненависті є чорна річка, яка текла з очей мешканців замку. Її
порівняння зі смолою пояснюється тим, що в українській міфології смола –
це вбитий під час грози божою карою (блискавкою) чорт, який розлився й
увійшов у землю. А ненавистю є почуття Диявола, що є антиподом любові
Бога.
У повісті В. Шевчук осмислює містичні та язичницькі вірування.
Панування на острові містичного віровчення Кабали є ознакою
відстороненості від християнської релігії. У повісті подаються кабалістичні
терміни та символи, назви важливих пам’яток кабалістичної літератури та
відомих кабалістів. Наявна алюзія на реальну постать – Хрістіана Кнорра фон
Розенрота, уособленням якого є шевчуківський герой пан Розенрох. Одним з
центральних символів Кабали є Дерево Життя, яке суголосне з образом
Великої богині в язичництві, яка пов’язана з поховальними традиціями.
Зустрічаються у тексті закодовані язичницькі символи. Матір’ю-
Прялею (місячною богинею) є пані Павучиха, яка плете срібні сітки
людського часу й долі. З нею пов’язана символіка лабіринта, з яким схожий
 15

внутрішній простір замку.

Наскрізним є образ білого птаха-жінки, яка є антиподом
демонологічної жінки-птиці Гальшки. Білий птах виступає символом волі та
архетипом Дому.
Усі негативні почуття Олізара втілені в образі білого хорта, який
виступав страхом, втомою, тугою та болем. Ці відчуття є антиподами любові
й віри, та за філософією Г. Сковороди забирають у людини сили та здоров’я.
Людина не може пізнати себе й приречена на загибель.
У тексті наявна ремінісценція на притчу про блудного сина. Різниця між
біблійним сином та Олізаром в тому, що останній покинув батьківський дім
не з власної волі, й повернутися до нього має змогу тільки у власному
маренні.
 16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антологія українського жаху / упор. В. І. Пахаренко. Київ : Асоц.
підтрим. укр. попул. літерат., 2000. 797 с.
2. Барабаш М. М. Жанрові особливості та образно-стильові домінанти
готично-притчевої прози Валерія Шевчука. Історико-філологічний збірник з
регіональних проблем. 2010. № 20. С. 6 – 22.
3. Берегуляк А. Магічний реалізм та літературний міф — зцілення чи
панацея у постколоніальному контексті? Сучасність. 1993. № 3. С 67 – 76.
4. Білоус О. Ю. Архетипи готичного роману (спроба семіотичного
аналізу готичної прози) Американська література на рубежі ХХ – ХХІ століть
: матеріали ІІ Міжнар. конф. з літер. США. 24 – 26 верес. 2002 р. / відп. ред .
Т. Н. Денисова. Київ : ІМВ, 2004. С. 191–203.
5. Бондар О. Б. Проза Вільяма Фолкнера і Валерія Шевчука :
типологічні паралелі, художня своєрідність : дис. … канд. філол. наук :
10.01.05. – порівняльне літературознавство / Терноп. нац. пед. ун-т. ім.
В. Гнатюка. Тернопіль, 2010. 199 с. URL :
http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/2925/1/bodnar%20dis.pdf (дата
звернення : 09.09.2021)
6. Букіна Н. В. Модифікації готичного в сучасній українській прозі :
автореф. дис ... канд. філол. наук. Київ, 2016 . 19 с.
7. Вещикова О. С. Наративні стратегії містичного у художньому творі
(на матеріалі прози В. Шевчука, Г. Пагутяк, В. Даниленка) : дис. … канд.
філол. наук: 10.01.06 – теорія літератури / Чорном. нац. ун-т.
ім. П. Могили. Запоріжжя, 2017. 228 с. URL :
https://chtyvo.org.ua/authors/Veschykova_Olena/Naratyvni_stratehii_mistychnoho
_u_khudozhnomu_tvori_na_materiali_prozy_VShevchuka_HPahutiak_VDanylen/
(дата звернення : 28.06.2021)
8. Винничук Ю. П. У зачарованім люстрі. Антологія української
готичної прози. Харків : Фоліо, 2014. Т. 2. С. 3–6.
9. Войтович В. М. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2002. 662 с.
 17

10. Волик Е. Ф. Язык и функции сновидений в словесном искусстве.

Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. пр. /
відп. ред. Є. О. Котляр. Харків : Вид-во ХДАДМ, 2007. № 3. С. 160–164.
11. Горлова О. В. Мотив «дому» у творчості Валерія Шевчука.
Актуальні проблеми слов'янської філології : міжвуз. зб. наук. ст. Київ, 2004.
Режим доступу: http://do.gendocs.ru/docs/index-299215.html (дата звернення :
15.10.2021)
12. Горнятко-Шумилович А. Й. Фольклорна образність «химерної»
прози : Типологічні подібності «Лебединої зграї» В. Земляка, «Ирію» В.
Дрозда і «Дому на горі» В. Шевчука. Українська мова та література. 2004. №
15. С. 11 – 14.
13. Григорьева Е. В. «Готический роман» и своеобразие
фантастического в прозе английского романтизма. Ростов-на-Дону : Феникс,
1988. 165 с.
14. Грищенко. О. В. Моделі урбаністичного простору в сучасній
українській прозі : дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 – українська література
/ Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія». Київ, 2016. 186 с. URL :
http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/9070/Hryshchenko_Dysert
atsiia.pdf?sequence=1&isAllowed=y (Дата звернення : 01.08.2021)
15. Гросевич І. В. Типологія жанрово-стильових особливостей
української літературної готики. Теоретичні й прикладні проблеми сучасної
філології : зб. наук. пр. / відп. ред. В. А. Глущенко. Слов’янськ, 2019. Вип. 8.
С. 169 – 177.
16. Денисова Т. Н. Новейшая готика (о жанровых модификациях
современного американского романа. Киев : Наук. думка, 1989. С. 79–123.
17. Денисюк І. О. Літературна ґотика і Франкова проза. Українське
літературознавство: зб. наук. пр. / відп. ред. Т. Салига. Львів: Парадигма,
2004. Вип. 2. С. 142-154.
18. Дзюба І. М. Рівень довіри : штрихи до портрета Володимира
Яворівського. Українська мова та література в школі. 1987. № 7. С. 13 – 21.
 18

19. Дончик В. Подвижництво (До 60-ліття від дня народження Євгена

Гуцала). Дивослово. 1997. № 1. С. 12–14.
20. Замбжицька М. Валерій Шевчук: «Переключення дають змогу
постійно оновлюватися». URL : http://litakcent.com/2010/07/01/valerij-
shevchuk-perekljuchennja-dajut-zmohu-postijno-onovljuvatysja/ (дата
звернення : 10. 09. 21)
21. Замбжицька М. Мандрівка в потойбіччя на основі вибраних творів
В. Шевчука. Волинь – Житомирщина : історико-філол. зб. з регіон. пробл. /
відп. ред. В. М. Мойсієнко. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка. 2010.
№ 20. С. 81-86. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vg_2010_20_12 (дата
звернення: 20.10. 2021)
22. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського
народу : історично-релігійна монографія. Київ : Обереги, 1992. 424 c.
23. Ільницький М. М. Від епічності... до епічності. Дніпро. 1981. № 12.
С. 137 –147.
24. Кобилко Н. А. Кольорова символіка образу дороги в химерному
прозописьмі Володимира Дрозда та Валерія Шевчука. Львівський
філологічний часопис : наук. журн. Львівськ. держ. ун-ту безп. жит. Львів : №
5. 2019. С. 65–68.
25. Ковальчук О. Г. Український повоєнний роман : Проблеми
жанрового розвитку : навч. посіб. Київ : Вищ. шк., 1992. 174 с.
26. Кожем’якіна, О. М. (2019). Архетип дому в глобально-глокальних
конфігураціях сучасного міста. Докса. Вип. 2 (32). С. 100 – 111.
27. Колядко Н. В. Англоязычная готическая традиция в романах
экспериментального цикла Джойс Кэрол Оутс : автореф. дис. … канд. филол.
наук. Минск, 2010. 23 с.
28. Коноваленко Т. В. Магічно-реалістична та химерна проза. Наукові
записки Бердянського державного педагогічного університету : зб. наук.
пр. / відп. ред. І. Т. Богданов. Бердянськ, 2016. Вип. Х. С. 196 – 202
 19

29. Косарєва Г. С. Давньосвіт Валерія Шевчука : художня рецепція

старовинних літературних пам’яток : монографія. Миколаїв : ЧДУ ім.
П. Могили, 2013. 188 с.
30. Куриленко Д. В. «Жанрово-стильова поліфонія прози кін. 50–70-х
рр. ХХ ст. (на прикладі роману О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу,
або ж Мамай і Чужа Молодиця», дилогії В. Земляка «Лебедина зграя» та
«Зелені Млини»): дис. … канд. філол. наук. : 10.01.01 – українська література
/ Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. Київ, 2017. 217 с. URL :
https://chtyvo.org.ua/authors/Kurylenko_Dana/Zhanrovostylova_polifoniia_prozy_
kin_5070-kh_rr_KhKh_st_na_prykladi_romanu_O_Ilchenka_Kozatskomu_ro/
(дата звернення : 07.08.2021)
31. Ладыгин М. Б. Английский готический роман и проблемы
предромантизма. Москва : Прогресс, 1978. 296 с.
32. Лімборський І. В. Західноєвропейський готичний роман і
українська література. Всесвіт. 1998. № 5 – 6. С. 157 – 162.
33. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка. Київ :
Академія, 2007. 752 с.
34. Ліщинська Н. М. Парадигма зла в сучасному українському,
польському й англійському романі (Валерій Шевчук, Стефан Хвін, Вільям
Ґолдінг) : дис. … канд. філол. наук : 10.01.05 – порівняльне
літературознавство / Терноп. нац. пед. ун-т. ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 2007.
198 с. URL : http://dspace.wunu.edu.ua/jspui/handle/316497/1571 (дата
звернення : 20.10.2021)
35. Майдаченко П. І. «Дім на горі» Валерія Шевчука. Комічне в
сучасній українській прозі. Київ : 1991. С. 141 – 185.
36. Майдаченко П. І. Проза Валерія Шевчука: поетика умовності.
Радянське літературознавство. 1988. № 2. С. 13 – 22.
37. Мовчан Р. В. Міф і реальність, або привид мертвого дому Валерія
Шевчука. Кур’єр Кривбасу. 2006 № 197. С. 92 – 111.
 20

38. Нагачевська О. О. Трансформація готичної літературної традиції в

сучасному романі США. Науковий вісник Східноєвропейського
національного університету імені Лесі Українки. Серія : Філологічні науки.
Літературознавство : наук. журн. / відп. ред. Н. Г. Колошук Луцьк : Вид-во
СНУ ім. Лесі Українки, 2013. Вип. 28 (277). С. 99 – 104.
39. Павлишин М. Р. «Дім на горі» Валерія Шевчука. Канон та
іконостас : літ.-крит. ст. Київ : Час, 1997. С. 98 – 112.
40. Павлишин М. Р. Відлиги, література та національне питання: проза
Валерія Шевчука . Канон та іконостас : літ.-крит. ст. Київ : Час, 1997. С. 113
– 133.
41. Павлінчук, Т. І. Образ будинку як означник долі у творах В.
Шевчука «Привид мертвого дому» та В. Винниченка «Історія Якимового
будинку». Волинь-Житомирщина Історико-філологічний збірник з
регіональних проблем : зб. наук. пр. / відп. ред. В. Мойсієнко. ЖДУ імені І.
Франка, 2004. Вип. 12. С. 93 – 97.
42. Падар Ю.А. «Магічний реалізм» і «химерна проза»: протистояння
чи взаємодія? Літературознавчі студії : зб. наук. пр. / відп. ред. Г. Ф.
Семенюк. Київ : ВД Дмитра Бураго, 2011. Вип. 33. С. 397 – 404.
43. Панченко В. Є. Гуси – лебеді і морози 1921 року. Українська мова і
література в школі. 1993. № 9. С. 4 – 8
44. Погрібний А. Г. Мода, новація, закономірність. Литературное
обозрение. 1980. № 2. С. 24 – 28.
45. Приліпко І. Л. Ремінісценції та алюзії у творах Валерія Шевчука.
Слово і час. 2009. № 7. С. 33 – 37.
46. Русанівський В. М. Мова химерного роману. Мовознавство. 2006.
№ 4. С. 8 – 13.
47. Саєнко В. П. Апокаліптичний звір ізсередини. Українська мова та
література. Київ, 2004. № 31 – 32. С. 19 – 28.
48. Словник української мови : у 11 т. / за ред. І. К. Білодіда. Київ :
Наук. думка, 1970 – 1980. Т. 1 – 11.
 21

49. Солецький О. М. Емблематичні форми дискурсу: від міфу до

постмодерну: монографія. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2018. 400 с.
50. Сонтаг С. О фотографии / пер. с англ. В. Голышева. Москва : Ад
Маргинем Пресс, 2013. 272 с.
51. Стецька І. В. Українська ґотична проза другої половини XIX –
початку XX століття: ґенеза, жанрові моделі, художня специфіка : автореф.
дис. … канд. філол. наук. Івано-Франківськ, 2020. 22 с.
52. Стрельбицький М. П. Високосний рік роману. Жовтень. 1982. № 1.
– С. 105 – 113.
53. Тарнашинська Л. Б. Бути митцем, а не його тінню. Всесвіт. 1995. №
7. С. 174 – 177.
54.Тарнашинська Л. Б. Художня галактика Валерія Шевчука : постать
сучасного українського письменника на тлі західноєвропейської літератури.
Київ : Вид-во імені Олени Теліги, 2001. 233 с.
55. Український роман сьогодні : матер. 5 пленуму правл. Спілки
письм. Укр., 12 – 13 квітня 1976 р. Київ, 1979.
56. Урись, Т. Ю. Архетип як естетична домінанта художнього
вираження модусу національної ідентичності в сучасній українській поезії.
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. 2016. Вип. 1
(35). С. 96 – 100.
57. Федотенко О. В. Інтерпретація українського химерного роману
другої половини XX століття в літературознавчому дискурсі: жанрово-
стильовий аспект. Вісник Луганського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка.
Філологічні науки : зб. наук. пр. / відп. ред. В. С. Курило. Луганськ: Вид-во
ЛНУ ім. Тараса Шевченка, 2013. Вип. 4 (2). С. 20 – 29
58. Фенько Н. М. Елементи готики у творах Валерія Шевчука. Наукові
записки. Т. 4. Філологія. Київ: вид-во Нац. ун-т «Києво-Могилянська
Академія», 1998. – С.117-120.
 22

59. Фройд З. Поет і фантазування . Слово. Знак. Дискурс. Антологія

світової літературно-критичної думки ХХ ст. (Вид. ІІ, доповнене). / відп. ред.
М. О. Зубрицька. Львів : Літопис, 2002. С. 109-115.
60. Харчук Р. Б. Творчість Валерія Шевчука 90-х років ХХ ст. : між
модернізмом і неопозитивізмом. Сучасна українська проза : постмодерний
період : навч. посіб / відп. ред. А. А. Даниленко. Київ : ВЦ «Академія», 2008.
С. 52 – 68.
61. Чамеев А. В традициях «старого доброго страха», или Об одном
несерьезном жанре британской литературы. Дом с призраками: Английские
готические рассказы. Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2004. С. 5 – 18.
62. Шевченко В. В. Еволюція жанру «химерної прози» в XXI столітті.
Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Філологічні науки. 2015. Вип. 2 (80). С. 297 – 301
63. Шевчук В. О. Привид мертвого дому: Роман-квінтент. Передм. Р.
Мовчан. Київ : Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2005. 600 с.
64. Шевчук В. О. Привид мертвого дому. Мультимедийное
издательство Стрельбицкого, 2018. 1002 с.
65. Шевчук В. О. Птахи з невидимого острова. Київ : А-ба-ба-га-ла-ма-
га, 2018. 384 с.
66. Шевчук В. О. Три листки за вікном. Київ : А-ба-ба-га-ла-ма-га,
2012. 702 с.
67. Шевчук, В. О. Привид мертвого дому: Роман-квінтент. Передм. Р.
Мовчан. Київ : Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2005. 600 с.
68. Шевчук. В. О. Дім на горі. Київ : А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2013. 560 с.
69. Шелухін В. «Свобода не є подібною до випадковості». URL :
http://litakcent.com/2013/09/30/valerij-shevchuk-svoboda-ne-je-podibnoju-do-
vypadkovosti/ (дата звернення : 01.10.2021)
70. Шумило Н. М. Під знаком національної самобутності/ Н. Шумило.
– Київ: Задруга, 2003. – 354 с.
 23

71. Юнг К. Г. Душа и миф. Шесть архетипов. Пер. А. А. Спектор.

Москва : АСТ, 2005. 400 с.