Шістнадцяте квітня

Контрольний диктант

Українська ніч

Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі.

Вдивіться в неї, напнувся безмежний небесний намет, розгорнувся, горить і

дихає він. Земля вся в срібному сяєві, і чудове повітря рухає океан пахощів.
Божественна ніч!

Непорушно, натхненно стали ліси, повні темряви, і величну тінь кинули від
себе. Тихі й спокійні ставки. Холод і пітьма їхніх вод оточені темно-зеленими
стінами садів. Незаймані зарості черемхи й черешень, боязко простягли своє коріння
до студених вод, і зрідка лопотять листом, немов сердячись і гніваючись, коли
нічний вітер, підкріпившись умить, цілує їх. Усе кругом спить. Угорі усе дихає. Усе
дивне, усе урочисте. А на серці й бентежно, і дивно, і зграї срібних привидів
виникають у нічній глибині. І раптом усе ожило: і ліси, і стави, і степи. Сиплеться
величний грім українського солов'я, і здається, що й місяць заслухався його посеред
неба.

Мов зачароване, дрімає на горі село. Ще дужче, ще краще виблискують проти

місяця купи хат, ще сліпучіще виринають з пітьми низенькі їхні стіни. Пісні
замовкли. Усе тихо.

За Миколою Гоголем.