МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Юридичний факультет

ІНДЗ на тему:
«ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ В УКРАЇНІ: ПРАВОВИЙ АСПЕКТ »

Підготувала:
студентка 41 групи
Соломанчук Олександра

Луцьк 2021

Зміст
Вступ ………………………………………………………………………... 3
1. Правові засади проведення екологічного аудиту……………………… 4
2. Зміст і види екологічного аудиту.……………….……………………… 6
3. Об’єкти і суб’єкти екологічного аудиту……………………………….. 8
4. Проведення екологічного аудиту………………………………………. 9
5.Екологічний аудит як форма екологічного менеджменту…………….. 11
6. Екологічний аудит як підприємницька діяльність …………..……….. 14
Висновки…………………………………………………………………… 15
Список використаних джерел ………………………………………….. 16

Вступ

2
 В умовах сталого розвиту економіки екологічний аудит є важливим
механізмом системи управління навколишнім середовищем та інструментом
регулювання еколого-економічних відносин.
Екологічний аудит є одним із інструментів екологічної системи
управління, який призначений для впровадження природоохоронних заходів
в виробничий процес та стратегічне планування підприємства. Екологічний
аудит представляє собою процес оцінювання певного об’єкту незалежною
особою чи організацією шляхом збирання, аналізу та оцінювання інформації
про діяльність підприємства, методів та системи екологічного управління з
метою дотримання вимог чинного законодавства України про екологічний
аудит.
Проведення екологічного аудиту необхідне для здійснення оцінки
впливу господарської діяльності компанії на навколишнє середовище;
збирання даних про екологічні особливості виробничого та інших процесів
на підприємстві для складання висновку про екологічний аудит; оцінювання
раціональності та доцільності методів та заходів, що запроваджені на
підприємстві для охорони довкілля. З посиленням вимог до
природоохоронної діяльності та граничних нормативів природокористування
екологічний аудит набуває актуальності у всіх сферах народного
господарства.
Міжнародний досвід свідчить, що екологічний аудит сприяє реалізації
стратегії сталого розвитку регіонів, зменшенню інформаційних та
комерційних ризиків, пов’язаних з управлінням, підвищує ефективність
екологічної політики

1. Правові засади проведення екологічного аудиту

3
 На сьогодні питання екологічного аудиту в Україні врегульовано
Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища»,
«Про екологічний аудит», а також
ДСТУ ISO 19011:2012 «Настанови щодо здійснення аудитів систем
управління» , низкою інших стандартів та нормативно-правових актів.
Правові засади проведення екологічного аудиту в Україні
найдетальніше визначені Законом України "Про екологічний аудит".
Відповідно до статті 1 цього Закону "екологічний аудит – це документально
оформлений, системний, незалежний процес оцінювання об'єкта
екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів
для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов,
системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам
законодавства України про охорону навколишнього природного середовища
та іншим критеріям екологічного аудиту" [1].
Приведене вище тлумачення умовно можна розділити на три складові.
Перша частина розкриває змістовну сутність категорії "екологічний аудит",
зокрема як процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає
збирання і об'єктивне оцінювання доказів. Друга складова – якісна
характеристика такого процесу, а саме "документально оформлений,
системний, незалежний процес". Третім елементом визначення терміну
"екологічний аудит" є уточнення мети проведення такого аудиту. У
нормативно-правовому акті задекларовано, що основною метою екологічного
аудиту в Україні є "встановлення відповідності визначених видів діяльності,
заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань
вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного
середовища та іншим критеріям екологічного аудиту".
Критичний аналіз нормативно-правових актів щодо регулювання
екологічного аудиту в зарубіжних країнах показав, що для них теж
притаманне ототожнення екоаудиту з оцінкою. [2].

4
2. Зміст і види екологічного аудиту
В Україні передбачено здійснення як добровільного, так і
обов’язкового екологічного аудиту.
5
 Добровільний екологічний аудит здійснюється стосовно будь-яких
об’єктів екологічного аудиту на замовлення заінтересованого суб’єкта за
згодою керівника чи власника об’єкта екологічного аудиту.
Обов’язковий екологічний аудит здійснюється на замовлення
заінтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування щодо об’єктів або видів діяльності, які становлять
підвищену екологічну небезпеку, відповідно до Переліку видів діяльності та
об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 808 [3], у
випадках: банкрутства; приватизації, передачі в концесію об’єктів державної
та комунальної власності, крім визначених законом випадків; передачі або
придбання в державну чи комунальну власність; передачі у довгострокову
оренду об’єктів державної або комунальної власності; створення на основі
об’єктів державної та комунальної власності спільних підприємств;
екологічного страхування об’єктів; завершення дії угоди про розподіл
продукції відповідно до закону; в інших випадках, передбачених законом .
Як зазначають А.П. Гетьман та С.В. Размєтаєв у – екологічний аудит є
інструментом державного управління природокористуванням та охороною
довкілля, з іншого боку – це економіко-правовий інструмент стимулювання
природоохоронної діяльності, коли природокористувач самостійно ініціює
проведення екологічного аудиту своєї діяльності з метою отримання науково
обґрунтованих рекомендацій щодо оптимальної організації робіт з
раціонального природокористування та забезпечення якості довкілля на
рівні, який відповідає вимогам законодавства України. Отримання
кваліфікованих рекомендацій дає можливість зменшити екологічний,
комерційний ризик, пов’язаний із прийняттям господарських рішень, знизити
екологічні платежі і штрафи, підвищити імідж підприємств в очах
громадськості [4].

6
 Перелік випадків, в яких проводиться обов’язковий екологічний
аудит, є доволі вузьким і не відповідає реаліям сьогодення. Більшість
підприємств, діяльність яких призводить до негативного впливу на довкілля,
є давно приватизованими та не перебувають у стані банкрутства.
Підприємства переважно не зацікавлені у впровадженні екологічно чистих та
безпечних технологій, оскільки вбачають у цьому лише додаткові фінансові
витрати. Саме тому, задля реалізації екологічним аудитом своєї функції
ефективного механізму покращення екологічної ситуації в Україні, її
регіонах та забезпечення екологічно безпечного довкілля, необхідним є
запровадження періодичного проведення обов’язкового екологічного аудиту
для усіх підприємств, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Законодавством встановлений поділ екологічного аудиту на
внутрішній та зовнішній. Внутрішній екологічний аудит об’єкта проводиться
на замовлення його власника чи органу, уповноваженого на управління ним,
для власних потреб. А зовнішній екологічний аудит проводиться на
замовлення інших заінтересованих суб’єктів . Екологічний аудит визначено
одним із основних інструментів реалізації національної екологічної політики
відповідно до Розділу 4 Основних засад (стратегії) державної екологічної
політики України на період до 2020 року, затверджених Законом від
21.12.2010 року № 2818-VI [5].

3. Об’єкти і суб’єкти екологічного аудиту

7
 Згідно зі статтею 2 Закону України «Про екологічний аудит» об’єктами
екологічного аудиту є підприємства, установи та організації, їх філії та
представництва чи об’єднання, окремі виробництва, інші господарські
об’єкти; системи екологічного управління; інші об’єкти, передбачені
законом. Екологічний аудит може проводитися щодо підприємств, установ та
організацій, їх філій та представництв чи об’єднань, окремих виробництв,
інших господарських об’єктів у цілому або щодо окремих видів їх діяльності.
Суб’єктами екологічного аудиту є замовники та виконавці
екологічного аудиту. У разі проведення обов’язкового екологічного аудиту,
замовником якого є заінтересовані органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування, суб’єктами екологічного аудиту також є
керівники чи власники об’єктів екологічного аудиту .
Еколого-аудиторська діяльність може здійснюватися на рівні:

 державних установ;
 галузі (структурна) – оцінювання відповідності галузі загальній
екологічній політиці;
 корпорації (корпоративний аудит);
 екологічних проблем – аудит стану вирішення конкретної екологічної
проблеми;
 території (регіону, місцевості);
 підприємства [6, с. 255].

4. Проведення екологічного аудиту

8
 Реалізація функцій екологічного аудиту проходить в три етапи:
попередній, аудит та завершальний етапи.
Початковий або попередній етап передбачає:
Розробку графіку проведення оцінювання, включаючи збір необхідної
інформації, аналіз звітності та попередніх аудиторських перевірок. Також на
цьому етапі встановлюються основні цілі, завдання та пріоритети
аудиторської перевірки.
Детальний підбір учасників аудиторської перевірки, оскільки команда
аудиторів має включати в себе не тільки спеціаліста з екології, але й в сфері
економіки та інженерних систем чи виробничих процесів.
Вивчення командою аудиторів особливостей діяльності підприємства з
урахуванням кліматичних умов, географічного положення та інших
чинників, що безпосередньо пов’язані з діяльністю компанії.
Етап аудиту передбачає наступні дії:

 Проведення аналізу звітів та дозволів на викиди та відходи від

виробничої діяльності.
 Оцінка екологічних програм та заходів, що впроваджені на підприємстві
та системи контролю за їхнім дотриманням.
 Проведення оцінювання обізнаності персоналу та ефективності системи
управління.
 Здійснення контролю за устаткуванням (виробничого та офісного).
 Проведення закритих співбесід з персоналом всіх рівнів організаційної
структури на предмет виявлення ефективності системи управління.
Під час останнього завершального етапу здійснення екологічного
аудиту мають місце наступні процедури:
 Здійснюється загальна оцінка отриманих показників та виноситься на
колективне обговорення.

9
 Складається звіт про здійснення екологічного аудиту та надається
керівництву підприємства з внесеними рекомендаціями для
покращення функціонування екологічної системи менеджменту.
 За необхідності пропонується збільшити або зменшити персональну
відповідальність працівників, які виконують певні функції.
Результатом екологічного аудиту є складання висновку про його
проведення. Висновок розробляється екологічним аудитором на основі
доказів та зібраної інформації про встановлення відповідності об’єкта
оцінювання до чинних вимог охорони довкілля та природокористування.
Даний документ має містити наступну інформацію:
 про мету, об’єкт, склад аудиторської команди та перелік законів на
дотримання яких здійснюється аудит;
 опис об’єкта аудиту та рівень його впливу на стан довкілля;
 опис території, на якій розміщується досліджуваний об’єкт;
 про використані матеріали, ресурси та про поводження з відходами;
 про характеристику системи управління та запроваджені екологічні
заходи та процедури для зменшення негативного впливу на навколишнє
природне середовище;
 про висновки та рекомендації згідно результатів аудиторської перевірки.

10
5. Екологічний аудит як форма екологічного менеджменту

Останнім часом екологічний аудит набуває широкого значення як

форма екологічного менеджменту, тобто як функція виробничого
(корпоративного) екологічного управління [7, с. 157].

Екологічний аудит варто розглядати саме на рівнях корпорації

(корпоративний аудит) та підприємства. Згідно думки Т.В. Пімоненко,
періодичний та об’єктивний корпоративний екологічний аудит дає
можливість виявити недоліки в екоорієнтованому корпоративному
управлінні та своєчасно вжити заходів щодо їх усунення [8, с. 212].

Головною метою корпоративного екологічного аудиту є аналіз та

оцінка рівня відповідності господарської та екологічної діяльності корпорації
вимогам державних, міжнародних та внутрішньокорпоративних стандартів,
забезпечення ефективної реалізації екологічної політики компанії [9, с. 101].

Проведення регулярного екологічного аудиту на підприємстві сприяє:

 зменшенню антропогенного навантаження та негативного впливу на

довкілля;
 вдосконаленню системи управління довкіллям, посиленню її
надійності, здійсненню виробничої діяльності відповідно до
національного, міжнародного законодавства та міжнародних стандартів
ISO; [10, с. 154]
 зменшенню витрат на сировину та матеріали через зниження обсягів їх
споживання та за рахунок раціонального їх використання;
 зменшенню витрат на видалення відходів шляхом зниження обсягів їх
утворення;
 зменшенню витрат на виробництво шляхом використання більш
прогресивних технологій і підвищення ефективності технологічного
процесу;
11
 зменшенню витрат на воду та електроенергію за рахунок більш
раціонального їх використання;
 зменшенню обсягів природоохоронних платежів, скороченню
штрафних ризиків;
 отриманню додаткового прибутку за рахунок формування
корпоративного екологічного іміджу, розширенню ринків збуту
продукції серед «екологічно свідомих» покупців;
 підвищенню довіри інвесторів, акціонерів компанії;
 підвищенню якості продукції та конкурентоспроможності компанії,
репутації підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому
ринках тощо.

Крім того, основними перевагами проведення екологічного аудиту є:

o визначення можливих шляхів досягнення підвищення екологічного

стану в процесі господарської діяльності підприємства і виявлення
причин, що перешкоджають досягненню цієї мети;
o формування екологічної свідомості і політики підприємства, а також
підвищення екологічної відповідальності персоналу підприємства;
o розробка заходів для покращення екологічної діяльності підприємства
й одночасно із зниження вартості виробленої продукції;
o розробка заходів на випадок виникнення екологічної небезпеки;
o поліпшення методів управління при вирішенні екологічних проблем;
o налагодження конструктивних взаємин з органами державної влади,
органами місцевого самоврядування та громадськістю;
o оцінка ризиків та збитків, що пов’язані з забрудненням довкілля в
результаті виробничої або іншої діяльності підприємства тощо [11, с.
658].

12
 Ефективність корпоративного екологічного аудиту залежить від:

 частоти проведення екологічного аудиту;

 наявності внутрішньокорпоративної групи екоаудиторів;
 об’єктивності екоаудиторів;
 впровадження заходів, рекомендованих за висновками екологічного
аудиту [8, с. 213].

Останнім часом все більшого поширення набуває створення

спеціальних програм проведення екологічних аудитів, а також спеціальних
підрозділів екологічного аудиту на великих міжнародних підприємствах.
Результати екологічного аудиту є більш ефективними та дієвими у випадках,
коли він ініціюється внутрішніми органами управління компанії, що є
свідченням високого рівня екологічної культури, екологічної свідомості
управління компанії, а також сприяє підвищенню іміджу останньої [9, с. 102].
У міжнародних компаніях зазвичай впроваджується програма
корпоративного екологічного аудиту, за якою проведення такого аудиту є
обов’язковим для всіх афілійованих компаній у всіх країнах, де компанія
здійснює свою діяльність, в тому числі і в Україні, і проводиться на
регулярній основі. Такі компанії дбають про довкілля, тому весь час
відстежують показники ефективності своїх виробництв, у тому числі й
екологічні.

13
6. Екологічний аудит як підприємницька діяльність

В процесі становлення і розвитку екологічного аудиту як самостійного

виду консалтингових послуг все частіше учені і аудитори наголошують на
доцільності визначення його, насамперед, як підприємницької діяльності.
Так, Б.М. Данилишин сутність екологічного аудиту розкриває наступним
чином: "екологічний аудит підприємства – це підприємницька діяльність зі
здійснення незалежних позавідомчих заходів (обов’язкових і ініціативних),
проведених на основі договору, що полягають у зборі та оцінці інформації
про стан технологічного і природоохоронного устаткування на підприємстві,
виконання ним вимог природоохоронного законодавства, реалізацію планів
природоохоронної діяльності та забезпечення екологічної безпеки,
декларування безпеки промислового об’єкта" .
Борисова В.А. зазначає "екологічний аудит розглядають також як
підприємницьку діяльність екологічних аудиторів чи екологічних
аудиторських організацій зі здійснення незалежного кваліфікованого аналізу
й оцінки господарської діяльності, яка впливає на навколишнє середовище, і
розроблення рекомендацій щодо зниження негативного впливу на довкілля і
здоров’я населення" [12].
Екологічний аудит в Україні – бізнес, що розвивається. Темпи його
розвитку залежать від чіткої і прозорої нормативно-правової бази. що
нормативне визначення екологічного аудиту як окремого виду
підприємницької діяльності є актуальною вимогою часу і сприятиме
формуванню конкурентних умов на ринку таких послуг.

14
 Висновки
Екологічний аудит – систематизований і документований процес
аналізу в якому цілеспрямовано отримують чи уточнюють інформацію, що
свідчить або підтверджує відповідність екологічно спрямованої діяльності,
результатів, умов, систем управління, а також інформації у цій сфері
критеріям аудиту і екологічної безпеки і результативність цього процесу для
підприємства (організації) " [13].
Метою екологічного аудиту є контроль за дотриманням діючого
законодавства та інших нормативних вимог у сфері природокористування.
Екологічний аудит виступає методом підвищення еколого-економічної
ефективності діяльності суб’єктів господарювання ніж механізмом
контролю.
Також екологічний аудит може вважатись як "інструмент управління,
який ґрунтується на системному підході, за допомогою якого оцінюється
екологічна ефективність управління підприємством для збереження
навколишнього природного середовища й підтримки
конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства за
рахунок екологічно чистого виробництва" [14].
Найточнішим буде розглядати екологічний аудит як форму
екологічного контролю .Екологічний аудит – форма екологічного контролю,
інструмент оцінки впливу на стан навколишнього середовища, спрямованого
на посилення екологічної складової господарської діяльності.

15
Список використаних джерел
1. Про екологічний аудит, Закон України від 24.06.2004 р. № 1862-IV
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1862-15

2. Данилишин Б.М. Економіка природокористування: [Підручник] /

Б.М. Данилишин, М.А. Хвесик, В.А. Голян. – К.: Кондор, 2010. – 465 с

3. Про затвердження Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять

підвищену екологічну небезпеку : Постанова Кабінету Міністрів України від
28 серпня 2013 р. № 808 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 87. –
Ст. 3221.

4. Гетьман А. П. Правове регулювання екологічного аудиту в Україні /

А.П. Гетьман, С. В. Размєтаєв // Екологічний вісник.– 2002.- № 5/6. - С.25–26.

5.Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на

період до 2020 року : Закон України // Відомості Верховної Ради України. –
2011. – № 26. – Ст. 218

6.Екологічне управління : підручник / [В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін,

Г. О. Білявський та ін.]. – Київ : Либідь, 2004. – 432 с.

7. Проблеми права екологічної безпеки : навч. посібник / [М. В. Краснова,

Г. І. Балюк, А. Г. Бобкова та ін.] ; під заг. ред. М. В. Краснової та
Р. С. Кіріна ; відп. ред. В. І. Андрейцев ; М-во освіти і науки України;
Київський нац. ун-т, Нац. гірничий ун-т. – Дніпро : НГУ, 2016. – 575 с.

8. Пімоненко Т. В. Визначення ефективності впровадження корпоративного

екологічного аудиту / Т. В. Пімоненко // Механізм регулювання економіки. –
2011. – № 4. – С. 209–217.
16
9. Пімоненко Т. В. Корпоративний екологічний аудит: сутнісно-змістовна
характеристика / Т. В. Пімоненко // Наука й економіка : Науково-
теоретичний журнал Хмельницького економічного університету. – 2012. –
№ 1 (25). – С. 100–108.

10. Відбулася робоча нарада з питань впровадження екологічного маркування

продукції відповідно до міжнародного стандарту ISO 14024 [Електронний
ресурс] / Орган екологічної сертифікації та маркування. – Режим доступу :
http://www.ecolabel.org.ua/novini/195-new.html

11. Кожушко Л. Ф. Екологічний менеджмент : підручник / Л. Ф. Кожушко,

П. М. Скрипчук. – Київ : ВЦ «Академія», 2007. – 432 с. – (Альма-матер).

12. Борисова В.А. Екологічний аудит як механізм регулювання впливу на

довкілля / Борисова В.А. //Держава та регіони. – 2002. - № 4. – С. 44-49.

13. Унификация терминов в сфере обращения с отходами [Бройде З.С.,

Е.А. Макаров, И.И. Рождов, Г.З. Бройде] / [Электронный ресурс]. - Режим
доступа: http://www.ecologylife.ru/utilizatsiya-2000/unifikatsiya-terminov.html

14. Екологічний аудит: посібник з екологічного менеджменту і

екологічного аудиту / [В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін.].
– К.: Символ-Т, 1997. – 221 с.

17