«Щоденні 5» 2 клас

УМІЙ ЧЕКАТИ
Жили собі брат і сестра – півник і курочка.
Пішов якось півник у поле, бігав, стрибав, зігрівся, спітнів і побіг
до струмка пити холодну воду, а курочка йому гукає :
- Не пий, братику, почекай, поки прохолонеш!
Не послухався півник, напився холодної води, - і тут почала його
трусити лихоманка; насилу курочка додому його довела.
Побігла курочка до лікаря, приписав лікар півнику гірких ліків, і
довго пролежав півник у ліжку.
Поки півник хворів, уже й зима настала. Видужав півник і бачить,
що річка льодом укрилася.
Схотілося півникові на ковзанах покататися, а курочка і каже йому:
- Ой, почекай, півнику! Дай річці зовсім замерзнути, тепер ще дуже
лід тонкий, втопишся.
Не послухався півник сестри: покотився по льоду; лід
проломився, а півник – шубовсть у воду! Тільки того півника і бачили.
•Поясни назву казки.
•Чому сталася біда?
•Чи могло бути по – іншому?
Яке значення може мати слово «півника»?
 ЛЕМУР
Наш знайомий привіз із Індії лемура. У звіряти
справжні руки й великі сумні очі.
Лемур — тварина нічна. Він з тропіків, а у нас на
півночі йому не по собі. Яка в нього м'яка шерсть! А
ще довгий хвіст і смугасте тіло. Це звірятко ловить
мишей. Воно дуже звикає до людей і дому, а ще
охайне. Заморське чудо із дикими прозорими очима.
1. Кого знайомий привіз із Індії?
2. Яка в лемура шерсть, хвіст і тіло?
 КОРОВА, КІНЬ І ПЕС
Корова, кінь і пес засперечалися між собою, кого із
них господар найбільше любить.
- Звичайно, мене, - каже кінь, - я йому плуга й борону
тягав, дрова з лісу вожу, він сам на мені в місто їздить.
Пропав би він без мене.
- Ні, господар більше мене любить, - каже корова, - я
все його сімейство молоком напуваю.
- Ні, господар більше мене любить, - гарчить пес, - я
його хату стережу.
Вислухав господар цю суперечку тай каже:
- Перестаньте сваритися, всі ви мені потрібні, і кожен
із вас добрий на своєму місці. Але сам себе ніхто не
хвалить!
Про що сперечалися корова, кінь і собака?
Що сказав господар, вислухавши суперечку?
 ЖАЙВОРОНОК
Жайворонок — найбільш поширений птах степової
зони. Це його пісні ми чуємо з ранньої весни до
середи­ни літа.
Свої гнізда жайворонки будують на землі серед
густої трави. Протягом літа самка встигає зробити дві
кладки яєць і вивести потомство. Вигодовують його
обоє батьків.
Влітку жайворонки живляться комахами, а восени
переходять на насіння бур'яну. А у вересні відлітають
ці птахи в теплі краї.
1. Пісні якого птаха ми слухаємо з ранньої весни
до середини літа?
2. Де будують свої гнізда жайворонки?
3. Чим живляться жайворонки?
 ВСЕ В ЛІСІ СПІВАЄ
Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце. Повіяв
вітерець. Всі дерева заспівали. Кожне співало свою
пісню.
Горобина співала тривожну пісню. Ми слухали її і
уявляли темну ніч і грозу.
Береза співала ніжну пісню. Хотілося підбігти під
білокору красуню і обійняти її. Дуб співав мужню
пісню. Ми слухали її, і нам хотілося бути сильними.
Верба співала над ставком задумливу пісню. Вона
нагадувала про осінь.
Ось такі пісні ми почули в лісі.

1. У яку пору року ми пішли до лісу?

2. Яку пісню співало кожне дерево?
 ХЛІБОМ ЗЕМЛЯ СИЛЬНА
Було це давно. Жив на світі старий чоловік. Рано
вставав, пізно лягав.
Сонце все бачило і вирішило нагородити його золотою
зерниною. Кинув чоловік зернину в землю. А коли
прокинувся, то побачив, що все поле вкрилося зеленими
колосками.
На другий день стало поле золоте, як сонце. А на третій
день зернятка перетворилися на золоту паляницю. З'їв
чоловік шматочок і став такий дужий, що всю землю
засіяв золотим зерном.
Запитання
— Про кого йдеться в оповіданні?
— За що сонце вирішило нагородити людину?
— Що сталося із зерном?
— Яка сила від зерна?
 ГОРОБЕЦЬ
По дорозі до школи я побачив горобця. Він тремтів від
холоду і нікуди не летів. Я взяв його і приніс до школи.
Діти давали йому крихти хліба, але пташка не хотіла
їсти. Юрко приніс шапку, щоб відігріти горобця.
Поклав його в шапку. На уроці горобчик вилетів із
шапки і сів на підвіконня. Учителька відкрила
кватирку, і він полетів, весело цвірінькаючи.
Запитання
— Кого побачив хлопчик?
— Що сталося з горобчиком?
— Куди хлопчик приніс пташку?
— Як поводилися діти?
— Що трапилося на уроці?
 Ластівка і Горобець
(Казка)
Одного разу навесні літали Ластівка і Горобець. Ластівка ловила
комах і хробачків, а лінивий Горо­бець видзьобував в ріллі
свіжопосіяну яру пш­ничку. Надзьобавшись доволі, спитав
Горобець Ластівку: «Чуєш, сусідко, чому-то вас, ластівок, усі люди
люблять і шанують, а нас, горобців, гонять, а навіть і убивають?».
На те казала мудра Ластівка так: «Бо ми, лас­тівки, виїдаємо
тисячі комах, хробаків, гусені, які є шкідниками і винищили б
людям сади, городи, поля і ліси; а ви, горобці, замість робити те
саме, що ми, викрадаєте чуже, готове зерно з комори господаря.
Чи ж за те мають люди ще вас люби­ти?». Тільки той гідний
любові і шанування, хто є добрий і корисний.
Запитання до тексту
Про кого казка?
Що робила Ластівка?
Чим займався Горобець?
Чому ластівок люблять більше, ніж горобців?
 Хто дужче любить маму
Сестри, Валя та Ніна, гралися на подвір'ї й чекали на маму. Ось Валя й
каже Ніні, що потрібно до приходу мами полити квіти, підмести підлогу
вимити посуд. Ніна відмовилася і чекала на подвір'ї маму. Валя тим часом
узялася за роботу. Незабаром з'явилася мама. Ніна так і кинулась до неї.
Вона сказала, що довго сиділа і чекала маму. У цей час з хати вийшла Валя.
Мама запитала, чому вона її не зустрічає. Дівчинка відповіла, що під­мітала
підлогу, поливала квіти, мила посуд. Ніна обняла матір і залепетала, що вона
дуже її любить.
Мати уважно поглянула на дочок. Потім Валю пригорнула і міцно
поцілувала. Ніна тоді все зро­зуміла, почервоніла і мало не заплакала.
Запитання до тексту
Як звали сестер?
Що вони робили?
Що запропонувала Валя Ніні?
Чим займалися дівчата, чекаючи на маму?
Як вони зустріли маму, про що їй розповіли?
Чому мама обняла лише Валю?
Про що здогадалася Ніна?
Хто ж дужче любить маму? Чому?
Чого навчає нас оповідання?
 ЯК БДЖОЛА НОЧУВАЛАВ ГАРБУЗОВІЙ КВІТЦІ
Полетіла Бджола в поле за медом – далеко. Знайшла бджола
велике гарбузове поле. У гарбуза квіти великі, пелюстки жовті, яскраві,
як сонце. Літала Бджола від однієї квітки до іншої, збирала мед.
Підняла голівку, подивилася навколо і скрикнула від страху: сонечко
зійшло, на небі зірочки з’являються, у полі цвіркун стрекоче. «Що ж
мені тепер робити?» - думає Бджола.
- Сідай мені під пелюстки, - говорити їй Гарбузова Квітка. –
Переночуєш, а ранком додому полетиш.
Сіла Бджола на солодкі тичинки, закрила її Квітка пелюстками.
Спить Гарбузова Квітка. Спить Бджола. Спить поле. Увесь світ
спить, тільки зірочки в небі мерехтять.
От і сонечко піднялося над лісом. Гарбузова Квітка відкрила
пелюстки. Прокинулася Бджола. Час додому летіти. Але в маленькому
бджолиному серці щось затремтіло – сумне і тепле. Щось затримувало
Бджолу біля квітки. Поклонилася низенько Бджола Гарбузовій Квітці і
сказала:
- Спасибі тобі, Квітко, за гостинність!
Бджола покружляла над Гарбузавою Квіткою і полетіла додому,
понесла мед діточкам.
 Сиві волосинки
 Два тижні маленька Олеся тяжко хворіла. Їй було так
тяжко, що кожної хвилини дівчинка могла померти. Від її
постелі ні на мить не відходила мама. Коли небезпека
минула і Олесі стало легше, мама лягла поруч з донькою
й заснула.
 Прокинулась мама, Олеся й запитує її: 
- Мамо, чому це в косах твоїх багато срібних волосинок? 
- Горе посріблило, - відповіла мама. 
- Матусю, - сказала Олеся, - яку ж тобі радість принести,
щоб не стало цих срібних волосинок? 

1. Що сталося з Олесею? 
2. Хто піклувався про неї? 
3. Про що запитала Олеся маму? 
 Наш рід 
Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок,
чорнобривці, сині волошки. Навіть качечку вишила. 
- Що це буде, нене? – питає Андрійко. 
- Українська святкова сорочка для тебе. 
- Чому українська? – допитується Андрійко. 
- Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля
наша зветься Україною. А ти маленький українець. 
- А ти, мамо? - І я українка, і татко, й бабуся, й дідусь. Ми
українського роду і любимо нашу землю, нашу мову, наші
квіти.
Україна – як наша рідна хата. 
1. Які квіти вишивала мама на полотні? 
2. Чому сорочка називається українською? 
3.Як називається наша земля?