Червоне і чорне

Підготувала
Колосінська Яна
Кадр з кінострічки
«Червоне і чорне»
(режисер С. Герасимов,
1976 р.)
 «У суспільстві, розщепленому, як
бамбукове стебло, головне завдання
людини полягає в тому, щоб
піднятися із свого класу у вищий,
котрий зі свого боку докладає всіх
зусиль до того, щоб не допустити
цю людину до себе».
Отже, натиск знизу викликає
протидію згори, вищі прошарки
намагаються зупинити наступ нижчих,
відтак, на думку письменника,
французьке суспільство постійно
перебуває в передреволюційному
стані,що будь-коли може вибухнути.
І

Паризьке видання роману

«Червоне і чорне». 1928 р. Правда, сувора правда! Дантон
Підзаголовок роману – “Хроніка ХІХ століття”

Проблему, яка зацікавила Стендаля, він знайшов у

“Судовій газеті”. У 1828 році.
Прототип головного героя – Антуан Берте.
 Підзаголовок роману - “Хроніка ХІХ століття”

Нова буржуазія та стара аристократія, розбещене світське життя і

політика, боротьба релігійних напрямів у Франції за часів доби
Реставрації стали основною темою роману.

Під ХІХ століттям варто розуміти період Реставрації, тому що роман

був початий і в основному написаний до Липневої революції. Термін
“хроніка” тут позначає правдиву оповідь про суспільство епохи
Реставрації
 Панорама Франції ХІХ століття

Ілюстрація Е.Ламі .На балу (1840)

П.Пінкесевича
до роману
Злочинець
чи жертва?
 В романі він є кумиром і взірцем
для наслідування

Ж. Енгр.
Портрет
Ж.Л.Давид. Портрет Наполеона
А.Ж.Гро. Бонапарт на Наполеона І. (1808) на імператорському
Аркольському мості. Імператор. троні
“Я засуджений справедливо”

Показ в образі Жульена

Сореля трагічної
внутрішньої боротьби
сильних і щирих
пристрастей та
егоїстичного
розрахунку.
• Жульєн змушений пристосовуватися і
лицемірити: це зумовлено життєвою
необхідністю, існуючим режимом. Тому
він обожнює Наполеона і відчуває, що
запізнився з народженням і потрапив в
чужу й ворожу йому епоху.

Жюльен Сорель –
Денис Баландин
 ЖУЛЬЄН СОРЕЛЬ -«ПРИРОДНА
ЛЮДИНА»
• Мрія: “ Непохитна рішучість витерпіти які завгодно муки, аби
лише пробити собі дорогу. Пробити дорогу для Жульєна
насамперед означало вирватись із Вер*єра; він ненавидів свій
край. Від усього, що він тут бачив, холонуло серце». “Жульєн
марив військовою службою” (ч. 1. р. V)

• Улюблені твори: збірка реляцій великої армії та "Меморіал

святої Єлени» Наполеона; «Сповідь” Руссо.

• Ідеал: Наполеон. «Протягом багатьох років у житті Жульєна не

було, здається, жодної хвилини, коли б він не повторював собі,
що Бонапарт нікому не відомий бідний лейтенант, зробився
володарем світу з допомогою тільки своєї шпаги.
Ця думка втішала його у нещастях, які здавалися
йому жахливими, і подвоювала його радощі,
коли було чому радіти» (ч. І, р. V).

Спілкування з дійсністю змінює мрію.

 Герой роману

Непересічна
особистість
чи цинік?
Ж.Л.Давід. Наполеон на переході
Сен – Бернар. (1801р.)
Кадр із кінофільму “Червоне і чорне”, 1954, режисер - К. Отан – Лара.
Жульєн - Ж.Філіпп, Реналь – Д.Даріє.
Жульєн – завойовник жіночих сердець
Кадр із кінофільму “Червоне і чорне”
“ Їхнє щастя відверто стало
піднесеним, а полум'я, що
сушило їх, запалало ще
сильніше. Збоку могло
здатися, що їхнє щастя повне.
Але вони вже втратили ту
чудесну ясність, те безхмарне
раювання й легку радість
перших днів любові, коли пані
де Реналь боялася тільки
одного — що Жульєн її не
досить сильно кохає. Тепер
їхнє щастя іноді нагадувало
злочин» (ч. І, р. 19).
— Чи отримує герой перемогу?
У боротьбі за кар'єру герой
програє зовні — це поразка.
Але у внутрішній душевній
боротьбі «природного і Кадр з кінострічки
штучного», вигаданого «Червоне і чорне»
Жульєном , перемогу отримує (режисер К. Отан"Лора,
справжнє “Я” героя.
1954 р.)
Ілюстрації до роману
“Червоне і чорне”
 ЖУЛЬЄН І БЕЗАНСОНСЬКА
СЕМІНАРІЯ ТА СЕМІНАРИСТИ

• Звернемося до Ідеалу героя:

пам'ятаємо, що для Жульєна
Сореля це був Наполеон, та
після відомих подій Жульєн
«раптом перестав говорити
про Наполеона». Ми
зауважили, що тільки
«говорити». Герой змінює мрію
— «хоче стати священиком» —
і починає втілювати свою
«нову мрію», мрію Жульєна
«штучного» в життя.
Але в душі героя продовжується
напружена боротьба
• У Безансонській семінарії він
знову обирає лицемірство,
руйнуючи справжнє «Я». Жульєн
докладає всіх зусиль, аби бути
схожим на інших семінаристів,
обмежених і нерозвинутих. У
такий спосіб він сподівається
стати першим серед них і таким
чином піднятися вгору.
Поглянемо, як складалися стосунки
Жульєна і семінаристів.

• Знайомлячи читача з
Безансонською семінарією, автор
зауважує: «Все, тут, здавалося,
свідчило про найвищу чесноту»,
— «здавалося», а не було. Це і є
головним. Штучність,
лицемірство. Жульєн потрапив в
лігво лицемірів і наївно вважав
себе «неперевершеним
лицеміром» (табл. 2)
• «З раннього дитинства в нього були
хвилини надзвичайного піднесення.
Він з насолодою поринав у мрії, ПАРИЖ
уявляючи, як його знайомлять з
паризькими красунями, він зуміє
привернути їхню увагу якимсь
надзвичайним вчинком. Чому б одній
з них не покохати його, як покохала
Бонапарта, коли він був ще бідним,
блискуча пані де Бокарне ».

• Завдяки абатові Пірарові Жульєн

став секретарем у будинку багатого
паризького аристократа маркіза де
Ла-Моля, його довіреною особою.
З'явилися мета і мрія — політична
кар'єра. Його покохала «блискуча
аристократка, дочка маркіза де Ла-
Моля, Матільда де Ла-Моль».
• Знайомство і розмова на балу
з графом Альтамаріо
викликали у Жульєна інтерес
до проблем революції,
філософії, політики. Жульєн у
роздумах пов'язав ці проблеми
з кар'єрою: «Мета виправдовує
засоби; якби я був не такою
незначною пилинкою, а мав
хоч якусь владу, я б наказав
повісити трьох, щоб врятувати
життя чотирьом. — В очах його
спалахнув вогонь рішучості і
зневаги до нікчемного
людського суду» (ч. ІІ. р. 9).

• «Він мріяв про славу для

• себе і свободу для всіх».
Шлях від хибних істин до справжніх життєвих цінностей.
Позбувся марнославства, лицемірства, пізнав смак щирого і
відданого кохання.

То хто він: злочинець чи жертва?

червоний чорний

Жульєн Сорель
Колір форми солдатів Сутана священника
наполеонівської армії (костюми героя теж чорні)
Мрія. Пошуки себе самого Реальність. Гра на публіку.
Пристрасть, любов, жага Зло, лицемірство, жалоба.
Кров. Революція. Бонапарт Реакція. Реставрація
Життя. Подвиг Смерть. Плазування.
Фрагмент картини
Г.Доре “Між небом і
землею” (1862)

Чому
фрагмент цієї
картини
вміщено саме
в розділ,
присвячений
долі Жульєна
Сореля?
 Жіночі образи роману
Мадам де Реналь – молода жінка з провінційної
аристократії, щира й безпосередня, з вродженим
відчуттям відрази до всього ницого й вульгарного,
здатна на глибоке й самовіддане почуття.
Розчарувавшись у чоловікові, вона
відмовилася від особистого щастя й присвятила
своє життя дітям і Богові. Однак зустріч з Жульєном
Кадр з кінострічки пробудила в ній «любов"пристрасть,
«Червоне і чорне» найвищу й благородну форму любові, доступну
(режисер К. Отан"Лора, лише тим, кому чужі корисливість і честолюбність,
1954 р.) лицемірство й егоїзм». Це почуття
приносить героїні не лише щастя, а й тяжкі
душевні муки, та навіть після того, як коханий
ледве не позбавив її життя, жінка намагається стати
йому опорою і відрадою в страшні дні
очікування вироку. Коли Жульєна не стало,
«вона не робила спроб покінчити з собою, але
через три дні після страти померла, обнявши своїх
дітей» – цими словами закінчується роман.
Матильда де ла Моль належить до
верхівки столичної аристократії і,
що не менш важливо, до епохи
романтизму, пік якої у Франції припадає
на 20–30-ті роки ХІХ ст. Можна сказати, що
вона уособлює романтичний
індивідуалізм і романтичні фантастичні
уявлення в специфічному жіночо -
аристократичному контексті. Увагу
Матильди, що зневажає безхарактерних
молодих аристократів, привертає
простолюдин Сорель. Її почуття
до Жульєна, що починається як «почуття від
голови» й живиться переважно
честолюбством і марнославством, згодом
істотно не змінюється –
вона горда тим, що, зважившись на зв’язок і
шлюб з сином селянина,
вчинила те, на що не здатна жодна жінка з її
середовища.
У світі почуттів є лише один закон –
зробити щасливим того, кого любиш.

Стендаль
 Пані де Реналь та Матильда
• Матильда — «паризька лялька» -- такою її сприймав Жульєн: «Яким
смішним я, мабуть, здаюся цій па­ризькій ляльці. Яке божевілля — щиро
вислоаіюва-ти перед нею свої думки. Навішо їй треба знати мої
найлотаємніші думки? Вона безцеремонна. Так робити непристойно».

• Жульєн порівнював Матильду з пані де Реналь. У цьому ми бачимо той

шлях, яким розвивалися їхні стосунки, двобій сильних особистостей. Чи
було це коханням?
• У цей час прийшов лист до маркіза де Ла-
Моля від пані де Реналь, в якому йшлося,
про те, що Сорель — безсоромний
кар'єрист. І маркіз відмовився видати
Матильду за Сореля.
• Усі плани зруйновано.
• Можливо, цей лист мав стати порятунком
для занапащеної душі Жульєна? Він
мусив зупинити власну саморуйнацію — і
зупинив. Жульєн помчав у Вер'єр і там
вистрілив у пані де Реналь.
 Особливості поетики й стилю роману
Психологізм – художнє відтворення внутрішнього світу людини, її емоцій,
думок, внутрішньої боротьби тощо. У літературі відомі два основних види
психологізму – об’єктивний і суб’єктивний, залежно від точок, з яких
ведеться у творі оповідь, – зовнішньої, об’єктивної, чи внутрішньої,
суб’єктивної. Відповідно в першому випадку оповідь ведеться від третьої
особи, а в другому – від першої, тут суб’єкт дії і розповідач зливаються.
Домінуючим засобом об’єктивного психологізму є психологічний аналіз,
тобто аналітичне авторське відтворення процесів, що відбуваються у
внутрішньому світі персонажів, у їхньому духовному й душевному житті, у
свідомості й підсвідомості. Саме до цього типу психологізму вдавався
Стендаль.

У розкритті всіх тих процесів і перипетій, які відбуваються в душі

Жульєна Сореля, з особливою виразністю виявився психологізм
Стендаля, що сягнув незвичайної тонкості й проникливості.
І саме психологізм є фундаментальною рисою поетики роману
«Червоне і чорне».