Києво Могилянська

Академія
Києво-Могилянська академія була
заснована на базі Київської братської
школи, яка 1615 року отримала
приміщення
від волинської шляхтянки Галшки
Гулевичівни. Пізніше деякі
вчителі Львівської та Луцької братських
шкіл переїхали викладати до Києва.
У вересні 1632 року об'єдналися Київська братська і Лаврська школи. У
результаті було створено Києво-Братську колегію. Київський
митрополит Петро Могила побудував в ній систему освіти за
зразком єзуїтських навчальних закладів. Станових обмежень для
отримання освіти не було. Згодом колегія іменувалася Києво-
Могилянською на честь свого благодійника та опікуна.
 Після входження українських земель у
склад Московського царства статус
академії був підтверджений у грамотах
російських царів Іван V 1694 року
та Петра I 1701 року

Але незважаючи на це, а також на всі

намагання випускників перетворити
академію на сучасний університет, за
розпорядженням уряду, указом Синоду
від 14 серпня 1817 року Академію було
закрито. Натомість у 1819 році в
приміщеннях Києво-Могилянської
академії була створена Київська духовна
академія.
За часів свого існування Київську
академію називали на честь своїх
благодійників.

Вперше назву Києво могилянська

знаходимо в грамоті короля Польщі
Михаїла Корибута Вишневецького в
1670 році: «Ми нашою королівською
владою дозволили, після такого
тяжкого руйнування і спустошення,
відновити пом’януту Києво-
Могилянську колегію і в ній школи».
на честь Петра Могили її називали Києво-Могилянською

Могило-Заборовською,
на честь Рафаїла
Заборовського

За часів гетьмана Івана
Мазепи академію також називали
Могилянсько-Мазепинською.
Навчання в академії було відкритим для всіх станів
суспільства. Рік починався 1 вересня, але студентів
приймали також пізніше протягом року. 

Процес навчання в Київській Академії

тривав дванадцять років

Предмети поділялися на так звані

ординарні та неординарні класи.
Ординарні: фара, інфіма, граматика, синтаксима,
поетика, риторика, філософія та богослов'я.

В неординарних класах викладались грецька,

польська, німецька, французька, єврейська та
російська мови, історія, географія, математика
(курси включали алгебру, геометрію, оптику,
діоптрику, фізику, гідростатику, гідравліку,
архітектуру, механіку, математичну хронологію),
музика, нотний спів, малювання, вище
красномовство, медицина, сільська та домашня
економіка.
В академії відбувалися регулярні поетичні змагання з
декламації віршів відомих поетів, а також власних
віршів. Найбільш вправних віршотворців вшановували
лавровими вінками та присвоювали звання
«лавроносного поета» (лауреата).
За час існування Києво-Могилянської
академії, з її стін вийшло багато відомих
випускників. Майже всі майбутні гетьмани
України — Іван Виговський, Юрій
Хмельницький, Павло Тетеря, Іван
Брюховецький, Петро Дорошенко, Дем'ян
Многогрішний, Михайло Ханенко, Іван
Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Іван
Скоропадський, Павло Полуботок, Данило
Апостол, переважна
більшість полкової, сотенної старшини,
провідники Запорожжя — Кость
Гордієнко, Іван Глоба, Володимир
Сокальський і багато-багато інших —
вихованці Києво-Могилянської академії.