Навчально-науковий інститут гуманітарних і соціальних наук

Кафедра цивільного, господарського та екологічного права

Дисципліна: «Освітнє право»

ВИЩА ОСВІТА В УКРАЇНІ

Підготувала:
Студентка групи 081-19з
Макашова Є.В.
У будь-якому сучасному суспільстві обов’язково
складаються й об’єктивно існують певні соціально-
економічні відносини, утворюється певний соціально-
економічний порядок, який регулює і координує їх. Будь-які
суспільні перетворення – економічні, соціальні, моральні,
інтелектуальні – не відбуваються без участі вищої школи.
Тому її призначення характеризується тими вимогами, які
ставить перед нею суспільство на кожному етапі свого
розвитку.

Історія вищої освіти розпочинається в XI ст. заснуванням

найстарішого у світі університету у Болоньї в Італії, а вже у
XIII ст. у цей процес залучаються інші країни Західної
Європи: Англія, Франція, Польща.
ВИТОКИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
Формування системи освіти самим безпосереднім
чином пов’язано з появою і розвитком писемності.
Створення слов’янської азбуки пов’язують з іменами
Кирила та Мефодія (IX ст.). На зламі IX і Х ст. на
території Першого Болгарського царства на основі
синтезу грецького письма і глаголиці з’являється
більш досконала азбука, що отримала назву кирилиця;
нею і написані відомі нам пам’ятки давньоруської
літератури. З прийняттям християнства
прискорюється розвиток писемної культури.

У літописі вперше згадується про введення

Володимиром Святославовичем шкільного навчання
на Русі. Ярослав Мудрий під час свого князювання у
Новгороді наказав створити школи і навчити грамоті
триста дітей.
ВИТОКИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
При Києво-Печерському монастирі існувала школа
вищого типу, де поряд з богослов’ям вивчалися
філософія, риторика, граматика. Із цієї школи
вийшли відомі діячі давньоруської культури.

Грамоті навчалися не тільки хлопці, але й дівчата.

У літописі розповідається про школу, відкриту
онукою Ярослава Мудрого Анною (Ганкою)
Всеволодівною при Андріївському монастирі в
Києві. У школі, крім грамоти, дівчата навчалися
співу, шиттю, іншому рукоділлю, що для
середньовічної Європи було новизною.

До кінця XVI ст. визначальними у шкільній справі

залишалися візантійські традиції: школа при
церкві (або монастирі); дяк – шкільний учитель;
богослужебні книжки – підручники; буквар,
церковний спів і письмо – програма навчання,
мова навчання – церковнослов’янська.
 ВИТОКИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В
УКРАЇНІ

 У 1580 р. за активного сприяння князя Костянтина Острозького в його

фамільному маєтку Острозі на базі діючої раніше школи було відкрито
Острозький слов’яно-греко-латинський колегіум, що задумувався
також як майбутня православна академія.
 В академії викладали слов'янську, грецьку, латинську мови і так звані
"вільні науки": граматику, арифметику, риторику, логіку та ін. Велика
увага приділялася вивченню музики і хорового співу. При школі діяли
друкарня і науково-літературний гурток. Острозьку академію можна
вважати вищою школою, першою у східних слов'ян.
 Першим ректором Острозької академії був український і білоруський
письменник, педагог, культурно-освітній діяч Герасим Смотрицький,
який разом з іншими вченими здійснив переклад Біблії.
 Острозька академія мала велике значення для поширення освіти серед
населення і виникнення братських шкіл у Львові. Києві, Луцьку,
Вільнюсі, Бресті. Після смерті князя Острозького (1608р.) розпочався
занепад Академії. У 1636 році під тиском польсько-католицьких сил
Острозька академія перестала існувати (відроджена 1994 року).
 ВИТОКИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

 1632 року в Києві шляхом об'єднання Київської братської та Лаврської шкіл було
створено Києво-Могилянську колегію - вищий навчальний заклад, який за змістом і
обсягом навчальних програм відповідав вимогам європейської вищої школи. Об'єднана
школа отримала свою назву на честь свого протектора-митрополита Петра Могили (Петру
Мовіле).
 1701 року колегія одержала титул та права академії і почала називатися Київською
академією, впливовим освітнім і культурним осередком в Україні і Європі. Вона була
елітним вищим навчальним закладом, який функціонував на демократичних засадах. На
початку XVIII століття у Київській академії навчались понад дві тисячі студентів -
представників різних народів і різних станів.
 Курс навчання в академії тривав 12 років. Студенти отримували філологічну підготовку,
вивчали старослов'янську, українську літературну, грецьку, латинську, польську мови,
оволодівали поетичним і риторичним мистецтвом, класичною грецькою, римською і
частково середньовічною літературою, історією, географією, філософією, богослов'ям.
Пізніше в академії розпочали студіювати російську, німецьку, французьку мови,
математику, фізику, астрономію, архітектуру. В останні роки існування академії були
створені класи домашньої та сільської економіки і медицини. Значне місце посідала
художня і музична освіта, риторична підготовка. Київська академія була видатним
осередком культури, освіти і науки, де щороку навчалося від 500 до 2000 студентів без
вікових обмежень. Кожен вчився стільки, скільки бажав. Для бідних учнів при Академії
 ВИТОКИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

 Визначне місце у розвитку освіти, науки і культури на українських землях

посідали університети. Одним з найстаріших наукових і культурних
осередків України є Львівський університет, якому 20 січня 1661 року
польським королем було надано "статус академії і титул університету" із
правом викладання всіх тогочасних університетських дисциплін і
присвоєння учених ступенів.
 У XIX столітті завдяки боротьбі прогресивної громадськості і відповідно
соціально-економічним потребам відбувався подальший розвиток
української вищої школи. Центрами наукової думки, підготовки вчених,
учителів, лікарів, юристів стали. Харківський, Київський, Новоросійський
(м. Одеса) університети, Ніжинський історико-філологічний інститут (1875)
та інші навчальні заклади.
 Фахівців для промисловості та сільського господарства готували
Харківський ветеринарний інститут (1851), Харківський технологічний
університет (1885), Київський політехнічний інститут (1898), Львівський
політехнічний інститут (1844), Академія ветеринарної медицини у
Львові(1897), Єкатиринословське вище гірниче училище (1899) та ін.
 ВИТОКИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

 Усього в Україні до 1917 року діяло 27 вищих навчальних закладів, у яких навчалося
понад 35000 студентів. Напередодні війни 1941 року в Україні функціонувала
університетська система, до складу якої входило шість класичних університетів -
Київський, Харківський, Львівський, Одеський, Дніпропетровський, Чернівецький, а
після закінчення війни та приєднання Закарпаття до України до університетської
системи ввійшов Ужгородський державний університет - перший вищий навчальний
заклад на Закарпатті.
 У 50-і роки минулого століття головними центрами вищої освіти в Україні
залишалися Київ, Харків, Одеса і Львів. У 1958 році у цих містах концентрувалося
70 вищих навчальних закладів із 140, а в них навчалося 59% від загальної
чисельності студентів. У Харкові було 24 ВНЗ, у Києві - 18, у Одесі -16, у Львові -12
вищих навчальних закладів
 СУЧАСНИЙ СТАН ВИЩОЇ ОСВІТИ В
УКРАЇНІ
 Законом України "Про освіту" встановлено чотири рівні акредитації:
 • перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі
навчальні заклади;
 • другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні
заклади;
 • третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут,
консерваторія, академія, університет.
 УКРАЇНСЬКИХ ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ.
Британська міжнародна компанія

Quacquarelli Symonds (QS)
представила щорічний рейтинг
найкращих вищих навчальних
закладів світу World University
Rankings
 За результатами рейтингу Київський
національний університет імені
Тараса Шевченка увійшов у Топ-500
кращих вищих навчальних закладів
світусвій
У порівнянні з торішнім рейтингом, КНУ поліпшив в категорії 441-450.
результат, вуз займав місце у
категорії 501-550.
Крім того, в QS World University Rankings потрапив Національний технічний
університет "Київський політехнічний інститут", діяльність якого оцінена категорією
601-650.
Також до рейтингу увійшли Донецький національний університет і Національний
технічний університет "Харківський політехнічний інститут". Ці навчальні заклади
розташувалися в категорії 701 +.
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СТУДЕНТІВ УКРАЇНИ
 Як усім відомо, одним із дуже важливих
аспектів студентського життя є факт
отримання стипендії. Стипендії бувають:
 Академічні:
 - за результатами навчання у професійно-
технічних і вищих навчальних закладах та
виявленою при цьому успішністю;
 - на підставі наказу про зарахування до
навчальних закладів та наукових установ;
 Соціальні - на підставі нормативно-
правових актів на отримання державних
пільг і гарантій для окремих категорій
громадян.
 МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СТУДЕНТІВ УКРАЇНИ
 Академічними стипендіями є:
 1) стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, які
призначаються учням, студентам, курсантам вищих навчальних закладів, а також курсантам, слухачам та
ад’юнктам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних
закладів за результатами навчання, розміри та порядок призначення яких визначаються окремими нормативно-
правовими актами;
 2) іменні або персональні стипендії навчального закладу;
 3) ординарні (звичайні) академічні стипендії.
 Розмір академічних стипендій для осіб визначається виходячи з установленого Кабінетом Міністрів
України розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії з урахуванням типу навчального
закладу, умов та напряму навчання, успішності стипендіата.
 Соціальні стипендії призначаються:
 1) студентам і курсантам вищого навчального закладу з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, а також студентам і курсантам вищого навчального закладу, які в період навчання у віці від 18 до 23
років залишились без батьків;
 2) студентам і курсантам вищого навчального закладу з числа осіб, яким згідно із Законом України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 )
гарантуються пільги під час призначення
 стипендії;
 3) студентам і курсантам вищого навчального закладу з малозабезпечених сімей (у разі отримання
відповідної державної допомоги згідно із законодавством);
 4) студентам, які є дітьми-інвалідами та інвалідами I-III групи;
 5) студентам і курсантам вищого навчального закладу, які мають сім'ї з дітьми і в яких обоє з подружжя
або одна мати (батько) навчається у вищому навчальному закладі за денною формою навчання;
 6) студентам, які навчаються за гірничими спеціальностями, батьки яких загинули або стали інвалідами
внаслідок отримання травм на виробництві, професійного захворювання під час роботи на вугледобувних
Перший важливий тренд –
трансформація поняття «освіта» як освіти– глобалізація
такого та його функцій
Нині люди все частіше обирають не
якусь одну спеціальність на все
життя, а синтез двох чи більше,
працюють мультидисциплінарно, або
ж змінюють напрямок кар'єри
протягом життя. Вища освіта більше
не асоціюється лише з вузьким
поняттям «університет», натомість
сьогодні формальна та
неформальна освіта працюють в
синтезі, доповнюючи та підсилюючи
одна одну.
Друга тенденція, що впливає на сферу
Тут варто згадати і болонський процес,
завдяки якому росте кількість студентів
в світі, і якість вищої освіти, і
впровадження єдиних освітніх
стандартів по всьому світі. Для
української вищої освіти глобалізація
означає також і конкуренцію. В новій
реальності конкурувати доведеться
всім: навчальним закладам – на
глобальному ринку освітніх послуг, їх
випускникам згодом – на ринку праці.
Третя тенденція – це вплив інформаційних технологій

Нові технології не лише докорінно змінили спосіб життя людей, а й

вплинули на галузь освіти.
Один з наслідків цього – стрімкий розвиток дистанційної освіти (причому, у
секторі неформальної освіти навіть більше).
В сучасному стрімкому світі можливість вчитись в зручний час і спосіб –
великий бонус.
Зміна функцій освіти на глобальному рівні – водночас і тенденція, і виклик.

Наразі роль та функції освіти та навчального закладу переживають справді

фундаментальні зміни. Змінилася сама суть освіти – це більше не колекціонування
дат та назв, а в першу чергу формування поглядів і світогляду студента.

Раніше опція «записати і вивчити» була вкрай важливою у навчанні, а екзамени

перевіряли саме обсяг та рівень засвоєної студентом інформації. В сучасному світі
необхідність запам'ятовувати величезні обсяги інформації відпала, а викладач вже
не є ексклюзивним носієм знання.
Наступний виклик – вже внутрішній, і це нерелевантність вітчизняної вищої
освіти сучасним світовим стандартам. На законодавчому рівні загальна рамка
стандартів вищої освіти в Україні визначена 10 статтею Закону України про
вищу освіту. Сюди входить широкий перелік вимог до освітньої програми: від
переліку компетенцій майбутніх спеціалістів – до вимог до якості освіти та
професійних стандартів. Проте на практиці Інертність української системи
освіти вкупі з бюрократією сповільнюють освітню реформу та спричиняють
відставання української вищої освіти від світових стандартів. Це стосується і
навчальних програм, і якості викладання, і співвідношення ціна/якість освітніх
послуг.

Концепція університетської автономії включає в себе академічну, фінансову та

організаційну автономію.
Дякую за увагу!