Підготовка до написання

твору-роздуму
 Письмовий твір ,, Безсмертя
вічність і краса-основа життя
на землі.

Що ви думаєте стосовно цього

висловлювання? Чи це так?
Про яку красу йду мова?
 Інструктаж до написання твору
Давайте пригадаємо з чого складається твір?
Які частини твору ви знаєте?
Що має бути…
- у вступі?
- в головній частині?
- у висновках?
Найголовніше зробити правильний вступ, від
нього залежатиме розвиток ваших думок, а у
висновку ви маєте обов’язково написати
власну думку стосовно проблеми.
Будова тексту роздуму
 Логіка викладу передбачає
•дотримання структури;
•зосередженість на обговорюваній
проблемі;
•зв’язний і послідовний виклад
матеріалу;
•доведення заявленої на початку
тези;
•структурування тексту за абзацами.
• Пам"ятка щодо написання твору
• З кількох запропонованих тем обрати не
найлегшу, а ту, яка вас цікавить і хвилює.
• Добре обдумати тему, визначити, який обсяг
матеріалу вона охоплює.
• Визначити основну думку майбутнього твору,
намагатися зберегти її під час роботи над твором.
• Скласти план, чітко та стисло сформулювати думку
кожного пункту. Пам’ятайте, що назва основної
частини в складному плані – це теза, яку треба
довести.
• Підберіть епіграф, який висловлює основну думку твору.
• Напишіть вступ, який би доречно розпочинав тему. На
початку твору висловіть головну думку, потім обґрунтуйте її,
доповніть фактами із твору, у разі потреби наведіть цитати.
• Стежте за послідовністю викладу думок.
• Дотримуйтеся пропорційності частин твору і стежте за
зв’язком між ними.
• Висловлюйте власне ставлення до всього, про що пишите,
робіть власні висновки, узагальнення.
• Наприкінці твору зробіть загальний висновок, зумовлений
змістом роботи.
• Правильно і грамотно висловлюйте свою думку.
• Дотримуйтеся вимог до зовнішнього оформлення (план
пишіть перед текстом твору, залишайте поля, дотримуйтеся
абзаців).
 Логіку викладу забезпечує

• також мовленнєве оформлення, зокрема

використання фраз

• По-перше, …, по-друге, …
• З цього випливає…
• Як було зазначено…
• Як можна побачити…
• Як я вже стверджував / стверджувала…
• Повертаючись до думки, хочу зазначити,
що
 Структура висловлювання:

Варіант 1:
*Теза – Аргумент 1 – Приклад до аргумен-ту
1 –Аргумент 2 – Приклад до аргумен-ту 2 –
Висновки.
Варіант 2:
*Теза – Аргумент 1,2 – Приклад до аргументу
1 – Приклад до аргументу 2 – Висновки.
 Теза - це
• положення, що коротко й чітко формулює
думку автора.
• Завдання висловлювання — довести
істинність цього положення.
• Теза містить авторську позицію щодо теми,
виражену відповідними мовними
конструкціями.
• Розміщена на початку твору.
 Мовленнєве оформлення тези

-речення зі вставними конструкціями (на мою

думку,
як на мене, на моє глибоке переконання тощо);
-складнопідрядні речення («Я думаю, що…»; «Я
вважаю, що…»; «Переконаний / переконана в
тому, що…»;
«Мені здається, що…»; «Цілком справедливим
вважаю твердження, що…»; «З упевненістю
хочу заявити, що…»).
 Типи тем творів:
• 1. Тема містить тезу (треба погодити-ся з
нею чи спростувати її).
Учень має погодитися з нею або заперечити її. У
першому випадку можна почати з чогось
подібного до:Я цілковито згоден із тезою,
запропонованою для роздуму …Я підтримую
думку, висловлену в назві твору …Важко не
погодитися з тезою, запропонованою для
роздуму …
 2.Тема твору – дилема (вибір із двох варіантів).

• Для формулювання тези до теми такого типу існує

кілька можливих способів:
• -стати на бік однієї із частин дилеми (найлегше й
найочевидніше).
• -запропонувати свій (третій!) варіант.
• -об’єднати дві точки зору.
• Мені здається, теза, запропонована для роздуму,
помилкова. Я хотів би довести протилежне
твердження: …Я хотів би спростувати запропоноване
твердження …Не можу погодитися з думкою, яка
звучить у назві твору. Я вважаю інакше: … Я не
підтримую точку зору, висловлену в назві твору …
 3.Тема твору – запитання
• Тезу потрібно сформулювати самому. Мова не йде про
запитання, які фактично містять у собі відповідь, ось як,
наприклад: «Чи погоджуєтеся Ви з думкою про те, що чим
людина освіченіша, тим вона вільніша?» Тут усе просто:
погоджуєтеся або ні. Інакша ситуація: запитання відкрите,
воно не містить відповіді й не натякає на неї. Тут потрібно
виявити справжню самостійність мислення й сформулювати
власну тезу.

Наприклад: Що таке покликання?

• На мою думку, покликання – це справа, без якої ти не
можеш жити. Ти розумієш, що знайшов себе, своє
призначення, сенс життя врешті-решт. Таке відчуття, я
впевнений, може дати людині лише робота за покликанням.
 4.Тема твору – речення описового характеру

• У ньому немає сформульованої тези. Цей варіант

частково схожий на попередній, однак він трохи
звужує поле пошуків вдалого формулювання тези.

Наприклад: «Дружба в моєму житті».

• Ця тема вужча за питання «Що таке дружба?» Фактично
в ній уже окреслені орієнтири для тези: «Дружба в житті
кожної людини, думаю, посідає важливе місце. І я не
виняток: друзі допомагають мені відчувати себе
потрібним, підтримують у різних життєвих ситуаціях».
Тема такого типу може бути сформульована й
запитанням: «Яка роль дружби у вашому житті?»
 План дій для формулювання тези
•  
• 1. Уважно прочитати й осмислити назву твору.
•  
• 2. Вирішити, чи ви погоджуєтеся з тезою, чи спростовуєте її.
•  
• 3. Якщо це цитата й ви впевнені, що точно знаєте, хто її
автор, додати невеликий коментар.
•  
• 4. Спробувати переформулювати тезу своїми словами.
•  
• 5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для
вираження власної думки.
•  
 Типові помилки
у формулюванні тези:

• відсутнє чітке формулювання тези;

• не подано авторської позиції щодо проблеми,
лише повторюються фрази з теми;
• висловлено ставлення щодо фрагмента теми;
• сформульовано тезу, що не відповідає темі;
• тезу замінено недоладними метафорами чи
образними зворотами;
• теза відсутня.
 Мовленнєве оформлення аргументів

• Якщо авторська позиція, висловлена в тезі,

однозначна (наприклад, згода
чи незгода), то аргументи доречно вводити
за допомогою вставних слів
по-перше, по-друге.
• Якщо теза містить часткову згоду чи
об’єднує протилежні точки зору, аргументи
варто починати вставними конструкціями з
одного боку,
з іншого (другого) боку.
 План дій для формулювання
аргументів
• 1.Уважно перечитати сформульовану
тезу.
• 2. Вирішити, які думки (мінімум дві)
можуть довести істинність вашої тези.
• 3. Сформулювати їх, чітко виокремивши.
• 4. Перевірити, чи вони справді
аргументують ваш тезу.
• 5. Не забути про обов’язкові вирази,
потрібні для аргументації думки.
 Аргументи - це
•докази, що наводяться для обґрунтування,
підтвердження істинності авторської думки,
викладеної в тезі.

•Необхідно наводити мінімум два різні доречні

аргументи;

•аргументи переконливо доводять авторську

позицію, висловлену в тезі;
•мають бути розміщені після тези перед прикладами
 Приклад аргументів
Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
• По перше, найбільше можна принести користі людям,
якщо займатися спорідненою працею. Вона спонукає до
нових відкриттів, розкриває таланти, дає можливість
відчути радість перемоги. Усе це формує наш духовний
світ, робить мудрішими, добрішими і просто щасливими
людьми.

• По-друге, багатство – річ матеріальна, воно має

забезпечувати наші фізичні потреби. На мою думку,
кожна людина хоче бути заможною. Та це не повинно
стати ціллю життя. Хтось із великих сказав, що ми
живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити
 Типові помилки при
наведенні аргументів:
•аргументи нечітко сформульовані;
•аргументи дублюють один одного, у друго-му
аргументі перефразовано зміст першого;
•аргументи не є доречними щодо висловле-ної
тези;
•розміщені після прикладів;
•наведено один аргумент;
•аргументи відсутні.
 Приклад – це
• частина власного висловлення, яка
розміщена після аргументу й підкріплює
його, посилюючи авторську позицію.
• 1. Приклад до аргументу 1: із літератури чи
інших видів мистецтва.
• 2. Приклад до аргументу 2: з історії,
суспільно-політичного життя чи власного
досвіду.
 «План дій для наведення прикладів»:
• 1. Уважно перечитати сформульовані тезу й
аргументи.
• 2. Вибрати приклади з літератури та з історії
чи власного життя.
• 3. Приклади подавати стисло: не переказувати
змісту твору, не аналізувати докладно образи.
• 4. Перевірити, чи приклади справді
стосуються вашої тези й аргументів.
• 5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні
для наведення прикладів.
 Приклад із літератури
звичайно ситуація, змальована в мистецькому творі,
що яскраво ілюструє наведений аргумент.
•Приклад є ілюстрацією до наведеного аргументу;
•обов’язково потрібно подавати мотивацію наведення
прикладу (яким чином приклад ілюструє аргумент);
•у прикладі з літератури треба зазначити назву твору,
автора та героя (жанр і мистецький напрям —
не обов’язково).
 Приклад із інших видів
мистецтва:
•зазначаємо назву твору, автора (режисера, художника)
можна не називати;
•не є переказом сюжету та характеристикою персонажа;
•можна наводити приклади з творів, які не входять
до шкільної програми з української чи літератури;
•лаконічний виклад (достатньо 3–4 речення);
•приклад має логічно вписуватися в розвиток доведення
авторської позиції.
 Приклад до аргументу 2:
• пов’язаний з історією (подією чи постаттю), фактом
суспільно-політичного життя чи ситуацією з власного
досвіду, що яскраво ілюструє наведений аргумент.
•Є ілюстрацією до наведеного аргументу;
•має сюжет із конкретними дійовими особами;
•якщо наводите історичний факт, треба зазначати
імена діячів, країну, час; якщо приклад із власного
життя — учасників ситуації;
•доречно навести факти з біографії письмен-ників,
історії з життя зірок тощо;
•приклад має відповідати логіці доведення.
 Типові помилки в наведенні
прикладу до аргументу 1:

• немає мотивації наведення прикладу;

• приклад не конкретизований худож-
нім образом;
• містить фактичні помилки (непра-
вильно зазначено автора, назву, героїв
тощо);
• неточно відтворена цитата;
• приклад відсутній або недоречний.
 Типові помилки в наведенні
прикладу до аргументу 2:
•немає мотивації його наведення;
•приклад не конкретизований;
•містить фактичні помилки;
•приклад відсутній або недореч-
ний.
 Не плутай аргументи з
прикладами!!!
Важливо не сплутати аргументи із
прикладами. Варто пам’ятати, що
аргументи – це теоретичні поло-
ження, абстрактні міркування, а
приклади – це реальна дійсність,
конкретні факти.
 
 Висновки - це
• завершальна частина висловлення, що містить
логічний підсумок, зроблений Вами на основі
викладеної інформації.
•Узагальнюють авторську позицію щодо теми
й відповідають тезі;
•чітко сформульовані: є узагальненням, а не
роздумами (не містять сумнівів і відповідно слів
типу мабуть, здається);
•органічно випливають зі сказаного вище й не
можуть містити нових думок;
•розміщені наприкінці твору;
•лаконічні (1–2 речення).
 «План дій для формулювання висновку»:

• 1. Перечитати свою тезу.

• 2. Переформулювати її іншими
словами.
• 3. Не забути про обов’язкові
вирази, потрібні для висновку.
 Типові помилки
у формулюванні висновку:

•висновок частково відповідає або зовсім

не відповідає тезі;
•не пов’язаний з аргументами та прикладами;
•у висновку немає конкретики;
•висновок відсутній;
•містить нові, не висловлені раніше думки;
•неправильне мовленнєве оформлення висновку.
Не варто формулювати висновок як пораду чи заклик!
 Приклад висновку до
запропонованої тези
• Ніщо не звеселяє душу людини
так, як споріднена праця
Отже, споріднена праця має стати
для кожної людини природною
потребою, тоді життя буде змістов-
ним, радісним та щасливим.
 Редагування твору:

-вдумливо перечитайте написане;

-стежте, аби у висловлюванні не було
повторів;
-думки були сформульовані просто й чітко;
-не було занадто ускладнених конструкцій;
-щоб була дотримана схема твору-роздуму.
Дякую за увагу!