«Календарі народів

Європи, Близького
та Далекого
Сходу».
Навчальниий проєкт учениці 11-А класу
З астрономії
ОСШ 69
Зверинської Анни
Зміст:
 Що таке календар ?

 Історія календаря.

 Види календарів:

 висновок

 Список використаних джерел

Що таке календар?
 Календар (від лат. calendarium — боргова книжка) —
термін, що може використовуватися, в різних
значеннях:

 1.система відліку днів і довших відрізків часу, що

базується на 2 періодичних астрономічних явищах:
циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі
навколо Сонця і зміні фаз Місяця.
 2.список днів усього року з поділом на тижні та
місяці й позначенням свят.

 3.періодичне довідкове видання з послідовним

переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також
іншими відомостями різного характеру.
Історія календаря
Батьківщиною сучасного календаря є далекі береги Нілу. Давнім єгиптянам було необхідно знати
заздалегідь, коли Ніл почне розливатись, щоб до цього часу встигнути очистити канали і полагодити
греблі. В іншому випадку води Нілу марно стікали в море, і в посуху гинув весь урожай.

 Єгипетські жерці вирахували, що від однієї появи Сіріуса на небі до наступної проходило 365 днів.
Цей довгий період вони розділили на 12 відрізків, по 30 днів у кожному (впізнаєте теперішні
місяці?). А решту 5 днів помістили в кінець року. Так з’явився перший предок нашого календаря.
Він був простий і зручний, але… Незабаром жерці помітили дивне явище: Сіріус запізнювався!
Кожні 4 роки зірка спізнювалася на добу. За календарем рік закінчувався, а зірка на небі не
з’являлася!. Жерці-науковці зрозуміли, що в їх розрахунках помилка і вирішили, що рік дорівнює
365 дням і 6 годинах. Згодом, відбулися зміни. У юліанському календарі (так його стали називати)
довжина місяці була неоднаковою: в одному – 30, в іншому – 31, а в лютому і зовсім 28 днів. Саме
до найкоротшого місяця раз на чотири роки стали додавати зайву добу, щоб календар не поспішав.
Такий рік отримав назву високосного. Таким чином, з’явився новий календар, майже такий, яким
ми користуємося сьогодні.
Види календарів:
Юдейський календар
 Юдейський календар — водночас релігійний і офіційний світський календар Ізраїлю.
Являє собою комбінований сонячно-місячний календар. Роки обчислюються з початку
створення Всесвіту, яке, згідно з юдаїзмом, відбулося в 3761 році до н. е. — перший рік
світу (Anno Mundi). В юдаїзмі календар відіграє вкрай важливу роль, визначаючи часові
границі постів і свят. Кожний ритуальний період розраховується аж до хвилини.
Порушення цих границь веде до опоганення законів Тори, покаранням за недотримання
яких у часи існування Єрусалимського Храму була смерть.
Китайський календар
 Східний (китайський) календар, який діє вже кілька тисяч років у В'єтнамі, Камбоджі, Китаї, Кореї,
Монголії, Японії та в деяких інших країнах Азії, був складений в середині третього тисячоліття до нашої
ери. Цей календар являє собою 60-річну циклічну систему, що утворилася в результаті об'єднання:
1.дванадцятирічного циклу («земні гілки»), за кожним роком якого було закріплено назву тварини, і
2.десятирічного циклу «стихій» («небесні гілки») — дерево, вогонь, земля, метал, вода.
Кожна з яких відповідала двом циклічним знакам «[[I нь і ян]]», які уособлюють чоловічий і жіночий
початок (тому в китайському календарі йдуть підряд роки, що відповідають різним тваринам, але одній
стихії).
Китайський календар не рахує роки в нескінченній послідовності. Роки мають імена, які повторюються
кожні 60 років. Історично, роки відраховуються з початку вступу імператора на престол. Ця традиція була
скасована після революції 1911 року. Згідно з китайською традицією, перший рік правління напівміфічного
Жовтого імператора Хуан-ді припав на 2698 рік до н. е. Альтернативна система заснована на тому, що
перший історичний запис про початок 60-річного циклу був зроблений 8 березня 2637 до н. е.. Ця дата
вважається датою винаходу календаря, і всі цикли відлічуються від цієї дати.
Японський календар
 Японське літочислення — китайський винахід. Кожен імператор Японії, сходячи на
престол, стверджував девіз, під яким буде проходити його правління. У стародавні часи
імператор іноді міняв девіз, якщо початок правління був невдалим. Початок дії девізу
вважався першим роком нового правління, починалася нова епоха. Усі девізи унікальні,
тому їх можна використовувати як універсальну шкалу літочислення.

 За часів Реставрації Мейдзі (1868 року) була введена єдина система японського
літочислення, що бере свій початок з 660 року до н. е. — легендарної дати заснування
імператором Дзімму японської держави. Активно ця система використовувалася тільки
до кінця Другої світової війни.
Індуїстські календарі
 Тривала ізоляція індійських князівств один від одного призвела до того, що майже в
кожному з них була своя місцева календарна система. До недавнього часу в країні
застосовувалося декілька офіційних цивільних календарів і близько тридцяти місцевих,
що служили для визначення часу різних релігійних свят і обрядів. Серед них можна
зустріти сонячні, місячні і місячно-сонячні.

 Найпопулярнішим в Індії є самватський календар (Вікрам Самват), в якому тривалість

сонячного року до певної міри пов'язана з тривалістю місячних місяців. Джавахарлал
Неру у своїй книзі «Відкриття Індії», написаній в 1944 році, вказує на велику
поширеність самватського календаря. У квітні 1957 року по всій Індії широко
відзначалися урочистості, присвячені 2000-річчю з часу введення ери Вікрам самват.
Літочислення за ерою Вікрам самват починається з 57 року до н. е.
 Календар Майя
Календар майя бере початок з міфічної дати — 13 серпня 3113 року до нашої ери. Від неї індіанці-майя відлічували минулі
роки і дні. Початкова точка грає у майя ту ж роль, що в європейському літочисленні дата Різдва Христового. Імовірно цей
день, у пам'яті народу майя, був ознаменований катаклізмом типу всесвітнього потопу.

У календарі майя час розділено на цикли або «Сонця». Всього їх шість. Кожний цикл, стверджували жерці майя, закінчується
нібито повним руйнуванням земної цивілізації. Минулі чотири «Сонця» повністю знищили чотири людські раси, і лише деякі
люди вижили і повідали про те, що сталося.«Перше Сонце» тривало 4008 років і завершилося землетрусами.

«Друге Сонце» тривало 4010 років і закінчилося ураганами.

«Третє Сонце» налічувало 4081 — земля була знищена «вогняними дощами», що пролилася з кратерів величезних вулканів.

«Четверте Сонце» увінчалося повенями.

«П'яте Сонце», закінчилось 21 грудня 2012 року.

Шостий цикл в календарі порожній, бо майбутнє жерцям було невідоме.

Ісламський календар
 Омар I (581–644), другий з «праведних» халіфів Арабського халіфату, ввів
мусульманський календар. До цього у арабських племен літочислення велося від «Ери
слонів» — 570 року, пов'язаного з нашестям ефіопської армії на Мекку. Початок
сучасного ісламського літочислення ведеться від п'ятниці 16 червня 622 року, коли
Мухаммед (570–632) переселився з Мекки до Медіни. Тому в мусульманських країнах
календар називають календарем Хіджри.

 Мусульманський рік на 10 або 11 днів коротший року за григоріанським календарем.

2008 григоріанський рік починався майже одночасно з 1429 мусульманським роком, а 20
840-й рік стане спільним для обох календарних систем.
Давньогрецькі календарі
 Давньогрецькі календарі були місячно-сонячними з примітивними і нерегулярними
правилами інтеркаляції. Приблизно з 500 року до н. е. набули поширення октатерії
(грец. octaeteris) — 8-річні цикли, в яких п'ять звичайних років за 12 місяцями
поєднувалися з трьома роками по 13 місяців. Пізніше ці правила були запозичені
римським календарем. Октатерії в Греції продовжували використовуватися навіть після
реформи Юлія Цезаря. Початок року припадав на середину літа.
Юліанський календар
 Перша спроба реформувати давньоєгипетський календар була зроблена ще задовго до
Юлія Цезаря Птолемеєм III Евергетом, який у своєму відомому «Канопському декреті»
(238 року до н. е.) вперше ввів поняття високосного року, вирівнюючи тим самим помилку
в 1 добу, що набігає за 4 роки. Таким чином, кожен четвертий рік став дорівнювати 366
добам. Реформа ця не мала успіху, занадто сильними були древні традиції. Тільки в епоху
Римського панування Великий рік Сотіса перестав існувати як реальна календарно-
астрономічна міра. Гай Юлій Цезар з допомогою відомого олександрійського астронома
Созигена замінив римський календар реформованим єгипетським календарем
«Канопського декрету». У 46 році до н. е. Рим з усіма володіннями перейшов на новий
календарний відлік, який отримав з тих пір назву юліанського літочислення. Саме цей
календар ввійшов в основу історії християнської культури.

 Юліанський календар виявився недостатньо точним і давав помилку на 1 день за 128 років
Григоріанський календар
 У григоріанському календарі початком відліку вважається рік народження Ісуса Христа
(свого часу його неправильно визначили), дати обчислюються назад (до нової ери) і
вперед (нової ери). Період між повними фазами Місяця у природі дорівнює 29,5 добам,
але західний календар використовує календарний місяць з 30 або 31 днем (лише в
лютому 28), загалом — 365 днів. Оскільки рік триває приблизно на 6 годин більше, то
раз на чотири роки до лютого додається один додатковий день (високосний рік).
Франкцузький
революційний календар
 Відлік років за цим календарем починався з встановлення першої Французької
республіки 22 вересня 1792 року. Цей день став 1 вандем'єра 1-го року Республіки (хоча
календар був введений тільки наступного року).

 Кожен рік поділявся на дванадцять місяців по 30 днів. Місяць складався з трьох декад по
десять днів, останній день декади — вихідний для державних службовців. Наприкінці
року залишалися ще п'ять, або у високосному році шість днів, що не входили до
жодного місяця. Ці дні мали особливі назви та вважалися святковими.
Французький
революційнний календар
 До прийняття християнства рахунок часу вели за чотирма порами року. Рік починався з
весни, найважливішим сезоном, ймовірно, вважалося літо. Тому до нас дійшло слово
«літо» як синонім року, наприклад «літочислення». Стародавні слов'яни користувалися
також біло-сонячним календарем, у якому кожен 19 рік містив сім додаткових місяців.
Семиденний тиждень називали «седмицею».

 Наприкінці X століття Русь підпадає під вплив християнства. З цією подією пов'язане й
впровадження юліанського календаря. Проте на Русі за традицією початком року
продовжували вважати весну, і рік починали 1 березня, а не 1 вересня як у
Константинополі. Літочислення вели «від створення світу», прийнявши візантійський
варіант цієї дати — 5508 рік до н. е.
Французький революційний
календар
 Для переведення дати Нашої ери в дату Візантійської ери необхідно з вересня по грудень
додавати 5509 років, а з січня по серпень — 5508 років. 14 вересня н. ст. 2014 настав
новий 7523 р.
Висновок
 Щоб використовувати одиниці виміру часу (доба, місяць, рік), людям давніх часів
необхідно було їх усвідомити, потім навчитися підраховувати. Без цього люди просто не
могли жити, спілкуватися між собою, торгувати, займатися землеробством і т. д.
Спочатку такий рахунок часу міг бути дуже примітивним, але надалі, в міру розвитку
людської культури, зі зростанням практичних потреб людей, календарі все більш
удосконалювалися, з’явилися поняття року, місяця, тижня. Труднощі, що виникають при
розробці календаря, обумовлені тим, що тривалість доби синодичного місяця і
тропічного року несумісні між собою.
Список використанних
джерел
 https://ua-referat.com/uploaded/kalendari-narodiv-yevropi-blizekogo-ta-dalekogo-shodu/index1.html
 В. В. Бушанський. Календар // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН
України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 29. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.

 Л. В. Рябець. Календар // Календар // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ,
Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.

 Давні календарі, міри, монети та письмо: Навч. посіб. / А. Ф. Гуцал. — Кам'янець-Поділ. : Оіюм, 2006. — 207 c.

 Брагинская Н. В. Календарь // Мифы народов мира. Том 1. М., 1991, с. 612—615.(рос.)

 Буткевич А.В., Зеликсон М.С. Вечные календари.// Наука, 1984. – 241 с.

 Журавель А.В. Лунно-солнечный календарь на Руси: новый подход к изучению // Астрономия древних обществ. М., 2002. – 32–45 с.

 Журавель А.В. Полнолунный календарь для ультрамартовского стиля // Журавель А.В. "Татищевские известия": хронологический аспект
// Отечественная культура и историческая мысль в XVII-XX вв. Брянск, 2003. – 134-145 с.