Календар

та його типи
 Календар — ритм, що являє
собою вираження внутрішніх
особливостей, якими одна
культура відрізняється від
іншої. Природно, що
ставлення до часу всередині
окремо взятої культури
позначається насамперед на
календарі. Однак календар є
не тільки ритмом часу, але й
ритмічною пам'яттю людства.
Найдавніші з календарів, такі
як сонячний календар
Давнього Єгипту або сонячно-
місячний календар Вавилону з
їх періодично повторюваними
циклами релігійних свят,
завжди переслідували мету —
бути надійними хранителями
пам'яті про те, що лежало в
першооснові кожної з культур.
Єгипетський календар —
календар, що найдовше
використовувало людство, був у
вжитку чотири тисячоліття у
Давньому Єгипті.
 У долині Нілу був створений
календар, що проіснував
разом з єгипетського
цивілізацією близько 4-х
тисячоліть. Походження
цього календаря пов'язане із
Сиріусом — яскравою зіркою
тропічного небосхилу,
оспіваною багатьма поетами.
Сонячний календар древніх
єгиптян лежить в основі
літочислення всього Старого
Світу, аж досі.
Проміжок часу між двома геліакічними сходженнями
Сиріуса (Сотіс), що збігалися в Давньому Єгипті з літнім
сонцестоянням та передували розливу Нілу, становить
365,25 доби. Однак у довжину свого року єгиптянами було
покладено ціле число днів — 365. Таким чином, за кожні 4
роки сезонні явища випереджали календар на 1 добу. За
відсутності високосних років, Новий рік проходив за 1460
(365 × 4) років усіма сезонами й повертався на початкове
число. Період у 1460 років називався сотічним періодом,
циклом, або Великим роком Сотіса.
Євре́йський календа́р або Юдейський календар

Євре́йський календа́р належить до

місячно-сонячних, тобто кількість
календарних днів його місяців
визначається згідно з часом обертання
Місяця, що дорівнює 29 дням 12
годинам 44 хвилинам і 2,8 секундам),
тоді як тривалість року враховує період
повного обертання Землі навколо
сонця.
Юдейський календар — водночас
релігійний і офіційний світський
календар Ізраїлю. Являє собою
комбінований сонячно-місячний
календар. Роки обчислюються з початку
створення Всесвіту, яке, згідно з
юдаїзмом, відбулося в 3761 році до
н. е. — перший рік світу (Anno Mundi).
Наприклад, 2010 рік за григоріанським
календарем відповідає іудейському
5771 року.
В юдаїзмі календар відіграє
вкрай важливу роль,
визначаючи часові границі
постів і свят. Кожний
ритуальний період
розраховується аж до хвилини.
Порушення цих границь веде
до опоганення законів Тори,
покаранням за недотримання
яких у часи існування
Єрусалимського Храму була
смерть.
Китайський календар

Східний (китайський) календар, який діє вже кілька тисяч років у В'єтнамі,
Камбоджі, Китаї, Кореї, Монголії, Японії та в деяких інших країнах Азії,
був складений в середині третього тисячоліття до нашої ери. Цей
календар являє собою 60-річну циклічну систему, що утворилася в
результаті об'єднання:
 дванадцятирічного циклу («земні гілки»), за кожним роком якого було
закріплено назву тварини.
 десятирічного циклу «стихій» («небесні гілки») — дерево, вогонь,
земля, метал, вода.
Кожна з яких відповідала
двом циклічним знакам
«інь і янь», які уособлюють
чоловічий і жіночий
початок (тому в
китайському календарі
йдуть підряд роки, що
відповідають різним
тваринам, але одній стихії).
Китайський календар не рахує роки в
нескінченній послідовності. Роки мають
імена, які повторюються кожні 60 років.
Історично, роки відраховуються з
початку вступу імператора на престол.
Ця традиція була скасовано після
революції 1911 року. Згідно з
китайською традицією, перший рік
правління напівміфічного Жовтого
імператора Хуан-ді припав на 2698 рік
до н. е. Альтернативна система
заснована на тому, що перший
історичний запис про початок 60-річного
циклу був зроблений 8 березня 2637 до
н. е.. Ця дата вважається датою
винаходу календаря, і всі цикли
відлічуються від цієї дати.
 Японське літочислення —
китайський винахід. Кожен
імператор Японії, сходячи на
престол, стверджував девіз, під
яким буде проходити його
правління. У стародавні часи
імператор іноді міняв девіз, якщо
початок правління було
невдалим. Початок дії девізу
вважався першим роком нового
правління, починалася нова
епоха. Усі девізи унікальні, тому їх
можна використовувати як
універсальну шкалу літочислення.
За часів Реставрації
Мейдзі (1868 року) була
введена єдина система
японського літочислення,
що бере свій початок з 660
року до н. е. —
легендарної дати
заснування імператором
Дзімму японської
держави. Активно ця
система
використовувалася тільки
до кінця Другої Світової
війни.
Календар майя

Календар майя бере початок з

міфічної дати — 13 серпня 3113
року до нашої ери. Від неї
індіанці-майя відлічували
минулі роки і дні. Початкова
точка грає у майя ту ж роль, що
в європейському літочисленні
дата Різдва Христового.
Імовірно цей день, у пам'яті
народу майя, був
ознаменований катаклізмом
типу всесвітнього потопу.
У календарі майя час
розділено на цикли або
«Сонця». Всього їх шість.
Кожний цикл,
стверджували жерці
майя, закінчується нібито
повним руйнуванням
земної цивілізації. Минулі
чотири «Сонця» повністю
знищили чотири людські
раси, і лише деякі люди
вижили і повідали про те,
що сталося.
 «Перше Сонце» тривало 4008 років і завершилося
землетрусами.
 «Друге Сонце» тривало 4010 років і закінчилося ураганами.
 «Третє Сонце» налічувало 4081 — земля була знищена
«вогняними дощами», що пролилася з кратерів величезних
вулканів.
 «Четверте Сонце» увінчалося повенями.
 «П'яте Сонце», закінчилось 21 грудня 2012 року.
 Шостий цикл в календарі порожній, бо майбутнє жерцям
було невідоме.
 Юліанський календар — календар,
запроваджений з 1 січня 45 р. до н. е.
Юлієм Цезарем наприкінці 46 до н. е.
Спираючись на поради грецького
астронома Созігена (Sosigenes) та щоб
домогтися того, аби певні
астрономічні події на зразок
весняного та осіннього рівнодення
відбувалися щороку в певний цілком
визначений день, Цезар узгодив
тривалість року із сонячним
календарем, тобто встановив її рівною
365 із чвертю дня (365.25).
Четвертинки дня враховувалися так:
кожного четвертого року до
календаря додавався ще один день, і
тривалість місяця лютого ставала не
29, а 30 днів.
Вже в перші століття становлення християнства робилися
спроби перекинути хронологічний міст між сучасністю і
священними подіями, описаними в Біблії. У результаті
проведених підрахунків виникло близько 200 різних
варіантів ери «від створення світу», чи «від Адама», в яких
період часу від створення світу до Різдва Христового
нараховував від 3483 до 6984 років. Найбільшого
поширення набули три так звані світові ери:
 александрійська (вихідна точка — 5501 рік, фактично 5493
рік до н. е.),
 антіохійська (5969 рік до н. е.);
 візантійська.
Григоріанський календар

У григоріанському календарі початком

відліку вважається рік народження Ісуса
Христа (свого часу його неправильно
визначили), дати обчислюються назад (до
нової ери) і вперед (нової ери). Період
між повними фазами Місяця у природі
дорівнює 29,5 добам, але західний
календар використовує календарний
місяць з 30 або 31 днем (лише в лютому
28), загалом — 365 днів. Оскільки рік
триває приблизно на 6 годин більше, то
раз на чотири роки до лютого додається
один додатковий день (високосний рік).
На григоріанський календар
Російська імперія перейшла
лише в 1918 році — майже через
350 років пізніше Європи. Була
введена поправка в 13 діб: після
31 січня 1918 відразу настало 14
лютого. Але православна церква
й досі відзначає свої свята за
юліанським календарем, саме Барельєф про запровадження григоріанського календаря на
тому Різдво святкують не 25 могилі Григорія XIII у базиліці Святого Петра, Рим.

грудня, а 7 січня. У 2100 році,

якщо церква не перейде на
Григоріанський календар,
різниця зросте до 14 днів і Різдво
почнуть святкувати 8 січня.
Календар на Русі

До прийняття християнства рахунок

часу вели за чотирма порами року.
Рік починався з весни,
найважливішим сезоном, ймовірно,
вважалося літо. Тому до нас дійшло
слово «літо» як синонім року,
наприклад «літочислення».
Стародавні слов'яни користувалися
також біло-сонячним календарем, у
якому кожен 19 рік містив сім
додаткових місяців. Семиденний
тиждень називали «седмицею».
 Наприкінці X століття Русь підпадає під вплив
християнства. З цією подією пов'язане і впровадження
юліанського календаря. Проте на Русі за традицією
початком року продовжували вважати весну, і рік починали
1 березня а не 1 вересня як у Константинополі.
Літочислення вели «від створення світу», прийнявши
візантійський варіант цієї дати — 5508 рік до н. е. Лише в
1492 році (7001 рік від створення світу) Московським
церковним собором початок року на Русі було перенесено
на 1 вересня. Зважаючи на захопленням турками в 1453
році Константинополя, столиці східного християнства, у світі
поширилися забобонні чутки про кінець Світу в 7000 році.
2010 н. е. згідно з середньовічним православним
календарем є 7518 роком від створення світу.
Джерела:
Google.com.ua
Проект підготувала:
Шандрук Євгенія
Учениця 11-Т класу
2013-14 н.р.
Дякую за увагу!