Особливості датування документів, датованих за Юліанським календарем.

Свого часу Гай Юлій Цезар із цього приводу пожартував: «Римляни завжди
перемагають, але ніколи не знають, коли це трапилося». Спираючись на поради
грецького астронома Созігена (Sosigenes) та щоб домогтися того, аби певні
астрономічні події на зразок весняного та осіннього рівнодення відбувалися щороку в
певний цілком визначений день, Цезар узгодив тривалість року із сонячним
календарем, тобто встановив, що рік триває 365 із чвертю доби (365.25). Четвертинки
діб враховувалися так: кожного четвертого року до календаря додавалася ще одна
доба, і тривалість місяця лютого ставала не 29, а 30 діб.
Ім'я Цезаря вшановано в латинській назві сьомого місяця (тодішнього
п'ятого) — Julius. Пізніше, Октавіан Август виправив конструкцію високосного року, і
восьмий місяць на його честь названо Augustus. А щоб не осоромитися перед
імператором-попередником, місяць серпень Augustus також отримав 31-й день, який
взяли з кінця року — 29/30 лютого. Таким чином лютий вкоротився й став тривати 28
днів звичайного року й 29 високосного. У 325 році Перший Нікейський
собор затвердив цей календар як обов'язковий для всіх християнських країн[2].
Але юліанський рік тривалістю в 365 днів і 6 годин довший за
астрономічний сонячний рік (365.2422 днів, або 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46
секунд) на 11 хвилин 14 секунд. Різниця становить близько 0.0078 дня за рік або
близько одного дня за 128 років. За півтора тисячоліття календар знову відставав на
десять днів. Що й стало причиною введення в 1582 році Григоріанського календаря.
В Україні
В Україні та за часів Російської імперії користувалися юліанським календарем,
введеним Петром І лише 1700 р. замість 7208 р. від створення світу. На теренах
України у складі Речі Посполитої з 1582 р. у документах застосовували
григоріанський календар до її приєднання до Московського царства у XVII ст.,
крім Волині, Галичини та Правобережжя. Перехід на григоріанський календар було
запроваджено в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року — цей день
стали вважати 1 березня 1918 року.[3][4

У стародавньому Римі використовувався місячний календар. Юлій Цезар

запросив олександрійського астронома Созігена, що розробив календар (який пізніше
став називатися юліанським), прийнятий в 46 році до Різдва Христова. Календар
містив 365 днів у році з додаванням одного дня кожні 4 роки (високосний рік). Однак
перші 36 років помилково додатковий день додавався кожні 3 роки. У результаті
набігло зайвих три дні, які довелося компенсувати аж до 8 року нашої ери.

Така календарна система отримала назву григоріанської, або нового стилю. За

юліанським календарем закріпилася назва старого стилю (скорочено н. ст. і ст. ст.).
Католицькі країни Європи перейшли на новий стиль практично відразу,
протестантські - з запізненням на 50-100 років. Православна ж церква відмовилася
прийняти григоріанську календарну систему, хоча в 1583 р. на
Константинопольському соборі визнала неточність юліанського календаря. Рік
григоріанського календаря є досить точною та надійною масштабною лінійкою і,
напевне, таки буде вимірювати час ще упродовж багатьох століть... У XVI ст. різниця
між юліанським і григоріанським календарями дорівнювала десяти дням. 1600 рік в
обох календарях був високосним. Але 1700 рік в юліанському календарі був
високосним, а в григоріанському - простим (число сотень - 17 - без остачі на 4 не
ділиться). Тому у XVIII ст. різниця між старим і новим стилями зросла до 11 днів. У
1800 і 1900 рр. повторилася та ж історія. Тому в наш час юліанський календар відстає
від григоріанського на 13 днів. Щоб відзначити річницю якоїсь події, що відбулася до
введення григоріанського календаря, проводять переобчислення дати. Наприклад,
видатний польський астроном Микола Копсрник народився 19 лютого 1473 р. за
юліанським календарем. У XV ст. різниця між двома календарними системами
становила дев’ять діб. Отже, днем народження Коперника слід вважати 19 + 9 = 28
лютого за григоріанським календарем. Тут доречно зробити таке зауваження. 29
лютого 1900 р. за ст. ст. - це 29 + 12 (різниця переходу до н. ст.) = 41 - 28 (число днів у
місяці лютому григоріанського календаря) = 13 березня н. ст. Отже, при переході від
юліанського календаря до григоріаі іського різницю 13 днів додаємо, починаючи з 1
березня 1900 р. і до 29 лютого 2100 р. за ст. ст. У минулому столітті різницю 12 днів
додавали у проміжку від 1 березня 1800 р. до 29 лютого 1900 р. за юліанським
календарем і т. д.

Українська назва Римська назва Примітки

Січень Януаріус Названий в честь дволикого бога Януса
Лютий Фебруаріус Місяць очищення
Березень Мартіус Названий в честь бога війни Марса (перший місяць року)
Квітень Апріліс Ймовірно, отримав назву від слова «апрікус» — «той, що
зігрівається сонцем»
Травень Майус Названий в честь богині Майї
Червень Юніус Названий в честь богині Юнони
Липень Юліус (Квінтіліс)Названий в честь імператора Юлія Цезаря (початково
«п'ятий»)
Серпень Аугустус (Секстіліс) Названий в честь імператора Октавіана Августа
(початково «шостий»)
Вересень Септембер З латинської перекладається як «сьомий»
Жовтень Октобер З латинської перекладається як «восьмий»
Листопад Новембер З латинської перекладається як «дев'ятий»
Грудень Децембер З латинської перекладається як «десятий»