Історія розвитку географії

Голюка Едуарда
 Географія
Географія - це система наук. І
кожна з географічних наук має
свій предмет і об'єкт
дослідження (наприклад,
кліматологія має об'єктом
вивчення атмосферу Землі, а
предметом дослідження - її
багаторічний стан в певному
місці за певним час).
 Структура географічної
науки
1. Біогеографія

2. Ґрунтознавство

3. Гідрологія

4. Інші дисципліни

5. Географія населення

6. Медична географія

7. Географія діяльності

8. Сакральна географія

9. Географія побуту і торгівлі

10. Інші дисципліни

11. Рекреаційна географія

12. Географія способу життя

13. Географія виробництва

14. Географія промисловості

15. Географія капітального будівництва

16. Географія транспорту

17. Географія інженерних інфраструктурних систем

18. Географія соціальних інфраструктурних систем

уявлення про землю в давнину
Історія географії
Зачатки географічних знань з'явилися ще у первісних людей, саме існування яких
залежало від здатності орієнтуватися в просторі і відшукувати природні притулку,
джерела води, місця для полювання, камені для знарядь і т.д. Первісна людина
відрізнявся гострою спостережливістю і навіть умінням робити малюнки місцевості на
шкурах, бересті, дереві - прообрази географічних карт. Примітивна карта як спосіб
передачі географічної інформації виникла, мабуть, задовго до виникнення
письмености. Вже на самих ранніх стадіях своєї господарської діяльності первісна
людина вступив у складні взаємодії з навколишнім природним середовищем.
Дослідження археологів в останні роки показали, що вже в кінці палеоліту (древнього
кам'яного віку) людина знищила основну частину великих ссавців у межах помірного
поясу північної півкулі, викликавши тим самим своєрідний "перший екологічна криза" в
історії нашої планети, і змушений був від збирання і полювання перейти до
землеробства

Географічні знання
цивілізаціях Сходу
Для визначення термінів різних видів
сільськогосподарських робіт там вже за
кілька років до нашої ери люди мають
мистецтво астрономічних спостережень.
Свої географічні знання залишили нам
землеробські народи Єгипту, царств
Межиріччя (між Тигром та Євфратом),
Північної Індії та Китаю (4-2 тисячоліття
до нашої ери). Єгиптяни досить точно
визначили тривалість року та розробили
сонячний календар. Єгипетські та
вавилонські жерці, а також китайські
астрономи встановили повторюваність
сонячних затемнень та навчилися
передбачати дати розливу річок. З
Межиріччя до нас дійшло розподіл року
на 12 місяців, доби на 24 години. Для
визначення напрямку руху по пустелях
китайці винайшли перший у світі компас.
Географія в давнину
у Стародавній Єгипет
Давньогрецький учений Геродот ще 5 столітті
до нашої ери назвав Єгипет «дарма Нілу», і
випадково. Вздовж русла річки завдяки мулу,
що приноситься водою, утворилися родючі
землі. Ніл служив головною транспортною
артерією. По ньому в глиб Африки плавали
човни, винайдені єгиптянами ще до «епохи
пірамід». У 15 столітті до нашої ери
Стародавній Єгипет досяг найбільшої
могутності.
Під час завойовницьких походів та
експедицій єгиптяни знайомилися з новими
землями. Найвідомішою була експедиція
Червоним морем в Пунт (східний край
Африки), споряджена царицею Хатшепсут
(близько 1493 до нашої ери). Середземним
морем єгиптяни добиралися до острова Крит,
а через Атлантику на папірусних човнах,
можливо, і до берегів Америки.
Стародавня Індія
Давньоіндійська цивілізація з'явилася
в 3-му тисячолітті до нашої ери. У Індії
розвивалися писемність, самобутні
релігії, культура, науки, особливо
математика, астрономія, медицина.
З давніх-давен встановлювалися
зв'язки з іншими цивілізаціями Сходу. В
Індії рано розпочалася й епоха
морських подорожей. Відважні індійські
мореплавці досягали Перської затоки
та Червоного моря, робили подорожі
але просторами Індійського та Тихого
океанів.
 Географія в античний час
(546 р. до н.е – 476 р. н.е)
В античному світі значного розвитку досягли
мистецтво, наука, культура та інші галузі людської
діяльності. Розвивалась і географія, насамперед
завдяки подорожам (морським і сухопутним),
військовим походам, а також натурфілософським
концепціям вчених. Географіч­ний кругозір
стародавніх греків був значним. Вони непогано
знали Середземне море, Чорне море, виходили в
Атлантику.
Серед вчених того часу відомий був Фалес (біля
624 – 548 рр. до н.е.) – родоначальник Іонійської
(Мілетської) філософської школи. Першоосновою
світу він вважав воду. Фалес наблизився до
розуміння кругообігу води, а землетруси він
пояснював коливанням землі, що плаває в океані.
Фале́с Міле́тський
 Учень Фалеса Анаксімандр (610–546 рр. до н.е.)
першоосновою всього на Землі вважав "апейрон" –
матеріальну речовину, що має невичерпну творчу
силу. Йому належить ідея про Всесвіт. Анаксімандр
створив першу в античному світі карту, висунув
теорію про походження органічного світу, написав
твори "Про природу", "Сфера", "Про нерухомі зірки",
"Карта Землі" (В.С.Жекулін, 1989).
Інший видатний географ Ератосфен визначив
розміри Землі, склав порівняно точну карту Землі з
меридіанами і паралелями, виділив на ній широтні
смуги з різною тривалістю дня.
Ідея кулястості Землі, що мабуть вперше була
висловлена Парменідом, або Піфагором, була
підтверджена Арістотелем (384 – 322 рр. до н.е.), по
круглій тіні на Місяці під час його затемнення, та по
розширенню горизонту при піднятті вгору. Арістотель
написав ряд праць, зокрема "Про небо",
"Метеорологіка" та ін. В "Метеорологіці" він виділяє
атмосферу, гідросферу та ін. Арістотеля вважають
основоположником метеорології, гідрології,
океанології.
Відомий античний вчений Страбон (64—23 рр.до
н.е.) написав "Географію" (17 томів) та "Історію" (43
книги). Йому належить думка про трансгресії і регресії
моря, тектонічні рухи. Він започаткував основи
палеогеографії та геоморфології.
географія середньовіччя
(V – XV cт.)
Середні віки характеризуються занепадом теоретичної думки.
Досягнення античних географів були здебільшого забуті, ідея
кулястості Землі відкинута. Панувала релігійна догматика і
схоластика. Досить популярною була книга Косьми Індікоплова
(VI ст.) "Християнська топографія Всесвіту" з відповідноюкартою.
Хоч в розвитку теоретичної думки середньовіччя поступалось
античному світу, в цей час були здійснені певні територіальні
відкриття.
Значний вклад у розвиток багатьох наук вніс
середньоазіатський вчений-енциклопедист Біруні (973 – 1048
рр.). Він багато подорожував по Середній і Центральній Азії та
Індії, написав книгу "Канон Масуда". Він перший висловив думку
про можливість обертання Землі навколо Сонця. Біруні написав
"Книгу для пізнання дорогоцінностей".
Багато подорожував Марко Поло (1254 – 1324 рр.). Він разом з
батьком і дядьком вирушили з Венеції, перетнули Малу
Азію,Іранське нагір'я, Памір, пустиню Такла-Макан, Гобі,
супроводжуючи посольство до монгольських ханів. Більше 15
років М.Поло разом з рідними прожив у Китаї. Перебуваючи на
службі у монгольського хана, він багато подорожував, побував у
Індії, Індонезії. Повернулись венеціанці додому морем навколо
Південної Азії через Іран. За деякими даними Марко брав участь
у війні з Генуєю і потрапив у полон. У в'язниці в 1298 р. він
продиктував "Книгу Марко Поло", де описав відвідані ним країни.
Тут містились і літературні твори, і наукові факти. Книга була
перекладена на багато мов і служила своєрідним посібником для
багатьох мореплавців і космографів.
 Епоха Великих географічних
відкриттів
Ця епоха співпала з епохою Відродження. На рубежі XV –
XVI ст. відбулись видатні географічні події: плавання
Колумба (1492 – 1504 рр.), Васко да Гами навколо Африки
в Індостан (1497 – 1498 рр.) і Магеллана (1519 – 1522 рр.)
навколо земної кулі. Це був початок епохи великих
географічних відкриттів, що тривала до 1650 року.
Перше плавання Колумба відбулось на трьох кораблях у
1492 р. Через 33 дні ескадра досягла Багамських островів.
Була відкрита Куба. Колумб вважав, що відкрита земля –
це частина Індії. Після повернення була споряджена друга
експедиція (1493 – 1495 рр.), яка відкрила Антільські
острови. Під час третьої подорожі (1498 – 1500 рр.)
Х.Колумб відкрив Південну Америку. У 1502 р. він
відправився в четверту експедицію в ході якої була
відкрита Центральна Америка. У 1504 році Колумб
повернувся в Іспанію. Колумб був талановитим самоуком.
Так, він відкрив магнітне схилення, вплив морських течій
на форму берегів, але до кінця свого життя вважав
відкриті ним американські території частиною Індії
 Суперники іспанців португальці у 1497 році спорядили
експедицію Васко да Гами для розвідки морського шляху
навколо Африки до Індії. Португальці успішно здійснили
це плавання і дійшли до Калькутти. Таким чином, були
уточнені межі Африки, Індійського океану і розвіданий
шлях до Індії.
У 1519 році Ф.Магелан на кошти іспанського уряду
організував експедицію до Молукських островів.
Перетнувши Атлантичний океан, флотилія з трудом
знайшла протоку, що веде в Тихий океан і продовжила
плавання. Перепливши Тихий океан, Магеллан загинув на
Філіпінських островах у сутичці з аборигенами, а рештки
команди після тривалих блукань серед Малайського
архіпелагу на одному кораблі у складі 18 чоловік
повернулись на батьківщину навколо Африки у 1522 році.
Таким чином, було здійснене перше кругосвітне плавання.
Була встановлена єдність Світового океану, підтверджена
ідея кулястості Землі, з'ясовані контури Південної
Америки, отримані дані про розміри Тихого океану.
Територіальні відкриття епохи Відродження сприяли
правильному уявленню про розміри Землі, конфігурацію
материків та океанів. Складались карти. Так, Меркатор
склав ряд карт із застосуванням оригінальних проекцій.
Ортелі склав атлас. Розвивалась теоретична географічна
думка.
 новітня історія географії
Упродовж другої половини XVIII й всього XIX ст.
всебічно вивчали внутрішні території всіх відомих
на той час земель, досліджували території
навколо полюсів Землі, відкрили льодовий
континент – Антарктиду. Сміливі й мужні
мореплавці, вирушаючи у тривалі навколосвітні
подорожі, ретельно вивчали особливості
Світового океану та суходолу, складали докладні
карти своїх мандрівок. Цей час увійшов в історію
пізнання земної кулі як Новий час.
 Міжнародна партія з
географічної освіти
Географічна освіта необхідна для
розвитку відповідальних та
активних громадян сьогодення і
майбутнього світу.
дякую за увагу
Голюк Едуарда