Екзамен Історія Всесвітня

1. Поняття «історія античності» Предмет «Історії Стародавньої Греції

та Риму» хронологічні та географічні рамки .
Історія Античності - складова частина історії стародавнього світу – вивчає
зародження, розквіт і кризу суспільних і державних структур, які виникли на
території Стародавніх Греції і Риму
Предметом вивчення Історії Стародавньої Греції та Риму є «Антична
цивілізація»
Починаючи з гомерівської Греції ХІ ст.до.н.е. і закінчуючи падінням
Західної Римської Імперії. 476р.н.е.
2. Періодизація давньогрецької історії та історіографія
Історію Стародавньої Греції поділяють на 5 періодів
-Егейський або крито-мікенський - ІІІ-ІІ тис.до.н.е.
-Гомерівський або дополісний – ХІ-ІХ ст.до.н.е.
-Архаїчний – VІІІ-VІ ст.до.н.е.
- Класичний V-IV ст.до.н.е.
-Еліністичний – друга половина ІV- середина І ст.до.н.е.
_______________________Історіографія________________________________
Сучасна історіoграфія історії Стародавньої Греції На поч. XX ст. 3'явилися
багатотомні видання, де істоpія Стародавньої Греції та Риму розглядалися
разом: "Кембріжська давня iсторія", "Загальна історія "в 13-ти томах за
редакцісю Г. Глотуа a 5-томна "Народи і цивілізації. Загальна історія" за
редакцією А. Альфана і Ф. Санька. В 50-60-х рр. XX ст. у Європі з'явились
аналогічні дослідження: "Загальна історія цивілізації за редакцією Краузе у
Франції, "Всесвітня історія" Фішера у 37-ми. томах у Hімеччині, "Iсторія
людства. Культурний і науковий розвиток", видана під егідою ЮНЕСКО.
Сьогодні великою популярністю користуються дослідження Й. Фогта, М.
Фінлі, П Левека, Г. Мiтчел, А. Боннара, В. Дюранта та багатьох інших
учених. Iз pociйcьких істориків можна назвати В. Кузіщіна А. Бокшанiна,
А. Доватура, Ю. Андресва. 1.Свенцицьку, А. Шофмана, Б. Гафурова,
Д.Цибукідіса та багатьох інших.
lсторія Північного Причорномор'я досліджується В Лапіним. В. Блаватським,
К .Марченко та ін. Загалом учені вивчають усі аспекти античної історії, та
все ж багато питань залишаються дискусійними
3. Найдавніша цивілізація Кріту
З останньої третини ІІІ тисячоліття до н е розквітає Цивілізація на острові
Крит. Йому допомагали природні багатства острова та вигідне географічне
положення яке сприяло розвитку мореплавства. Знайшов і першим дослідив
цивілізацію у 1900 році археолог Артур Еванс.
історію Криту поділяють на два періоди
- кінець ІІІ тис.до.н.е- поч.18 ст. до. н. е
-1750 - 1450 рік до н.е.
Вважається що перший період на острові Крит існувало 4 невеликі але
пов'язані між собою царства які очолювали династій родичів. Внутрішніх
суперечок військового характеру між ними майже не існувало можливо
оборони від зовнішніх ворогів примушувала їх об'єднуватися і підтримувати
міцні союзні відносини. Очолювали царства басейнів. Населення займалися
в основному землеробством ремеслом і торгівлею, вирощували пшеницю,
шафран, виноград, розводили корів, кіз, овець, з ремесел було розвинуте
гончарство, кераміка, посуд.
Суспільство на Криті складалося з аристократів та простого люду: селян
ремісників та торговців. Між ними існувала велика майнова різниця. Були
також раби військовополонені, їхня праця використовувалася у
господарствах знаті та царів.
Другий період тривав понад 300 років, був часом розквіту Критської
цивілізації. Письмові пам'ятки та археологічні свідчать що в цей час острів
був об'єднаний під верховною владою Кноської династії, на цьому острові
простягалися мережа доріг що з'єднували столицю з околицями. Останній
правитель острова Мінос - увійшов до історії як Мудрий. Раби
обслуговували знать та царя. Отже
римське суспільство вже сформувалася як класове.
Релігія
На початку історії населення острова схилялися перед богинею матір'ю
родючість і та її сином. Богом сонця. Поклонялися богам у печерах пізніше в
будинках влаштовували святилища
Мистецтво
Було розвинене архітектура, особливо палацова. Населення любило ходити в
театр, задоволенням грали в шахи, писали вірші, знали книгодрукування.
4. Ахейська Греція в давнину
Ахейська Греція датується приблизно 1600 роком до 1100 року до.н.е. В
літературі цей період називають «героїчним віком» Грецькі історики
вважають що ахейці як і пелазги- були автохтонне населення. Англійський
дослідник У. Ріджуей доводить що мікенці і ахейці - різні племена. Кузіщин
творцями мікенської культури вважає ахейців. Отже поява і походження
ахейців залишається дискусійним питанням.
Ахейці були менш цивілізовані ніж мікенці, але уже займалися
землеробством, вирощували зернові, виноград та тваринництво. Земля
належала роду
У суспільстві існувала певна нерівність: бідняки харчувалися лише рибою та
овочами, а багаті м'ясом. Ремесла ахейців можна також простежити за
гомерівської поеми - тут згадуються зброярі, гончарі, ткалі, ювеліри,
будівельники, скульптури. Суспільство Ахейської Греції складалися з
басилеїв, аристократів, селян, ремісників, торговців, воїнів та рабів. Рабство
носило патріархальний характер, документи говорять про наявність жінок та
дітей-рабів, які працювали у царському господарстві, документи дають
інформацію про форми землеволодіння у цьому царстві. Земля належала
царю і общині.
Організація державного управління
Засноване на принципах суворого обліку і контролю. Палац в господарстві
використовував розгалужений бюрократичний апарат, уся територія царства
була поділена на 16 податкових округів, в натурі яких стояло намісники
коретери. Чиновники збирали податки стежили за виробництвом малих
документації. На чолі палацового господарства стояв ванака - що відповідав
грецькому басилей.
5. Природа і населення Стародавньої Греції.
Стародавня Греція займала південну частину Балканського півострова й
узбережжя Малої Азії. Народ, що населяв цю країну, називав її Елладою, а
себе еллінами. Ми називаємо жителів цієї країни греками за ім’ям, яке їм
дали римляни. Материкова Греція поділяється на три частини: Північну,
Середню та Південну. Потрапити з однієї частини в іншу можна було лише
вузькими гірськими стежками.
У межах Північної Греції виділяють великі області: на заході Епір, на сході –
Фессалію. З Північної Греції в Середню єдиний шлях пролягав через
Фермопільський прохід (Фермопіли) – вузьку ущелину між високими горами
й уривистим берегом моря. У північній частині Фессалії здіймається найвища
гора Греції – Олімп (висотою близько 3 км).
Середня Греція так само поділяється горами на багато окремих областей.
Найвідомішими в стародавні часи були Беотія і Аттика. Гористим
Коринфським перешийком Середня Греція сполучається з Південною.
Південну Грецію називають Пелопоннес. Це гористий півострів, у
центральній частині якого лежить плоскогір’я. На окраїнах Пелопоннесу
розташовані родючі долини – Мессенська та Лаконська.
Географічні особливості країни сприяли відособленню життя кожної
общини. У Греції немає таких великих річок, як Ніл, Тигр, Євфрат, Інд, Ганг
чи Янцзи. Кожне плем’я чи частина його утворювали самостійне поселення.
Як наслідок, великих держав, як на стародавньому Сході, класична Греція не
знала, а об’єднання грецьких міст, за поодинокими винятками, були
нетривкими.
Клімат у Греції теплий. Під час короткої зими йдуть дощі, морозів майже не
буває. А влітку спекотно, дощів випадає мало. Значна частина Греції в літні
місяці страждає від засухи, майже всі річки пересихають. Проводжаючи
друзів, стародавні греки бажали «щасливої дороги та свіжої води».
Природа Греції в стародавні часи була різноманітною. Гористі місця були
покриті лісами із сосни, дуба, бука і каштана, а в долинах росли вічнозелені
кипариси, лаври й олеандри. На схилах гір здавна були виноградники та
маслинові гаї. З винограду греки навчилися виготовляти чудове вино. Оливки
(плоди маслинового дерева) вживали в їжу, маринували, солили, виготовляли
з них поживну смачну олію.
Ґрунт у Греції не відзначався родючістю і вимагав ретельного обробітку.
Лише деякі райони були сприятливі для хліборобства. Із зернових культур
переважав ячмінь, не примхлива до ґрунту культура. Свого зерна жителям
Греції часто не вистачало, тому його ввозили з інших країн.
Якщо поглянемо на карту, то побачимо, що материкова Греція з трьох боків
омивається морями: на сході – Егейським, на заході – Іонічним, на півдні –
Середземним. Проте береги її не скрізь однакові. Західне та південне
узбережжя скелясті й мають багато обмілин. Там майже немає зручних бухт
для гаваней.
Берегова лінія східного узбережжя більш порізана: у багатьох місцях море
глибоко врізається в суходіл, утворюючи численні затоки та зручні бухти. До
того ж в Егейському морі багато островів, часто близько розташованих.
Населення
На початку І тис. до н. е. вся Греція була поділена між основними чотирма
грецькими племенами: дорійцями, ахейцями, іонійцями та еолійцями. Із цих
чотирьох великих племінних об’єднань склалася грецька народність.
У III-II тис. до н.е. з півночі на Балканський півострів вторглися племена
ахейців. Поступово вони захопили не тільки континентальну Грецію, а й
острови Егейського моря.
Наприкінці II тис., так само з півночі, в Елладу прийшли дорійці. Вони
відзначалися надзвичайною агресивністю та жорстокістю. Давні народи, які
населяли територію Греції, а також прийшлі ахейці й дорійці утворили
єдиний народ, який і дістав назву «греки».
6. Гомерівське питання Іліада та Одіссея як історичне джерело .
Гомерівські поеми як історичне джерело
Наступний після мікенської епохи період грецької історії прийнято називати
гомерівським або передполісним. До початку нашого століття поеми "Іліада"
і "Одіссея" були єдиним джерелом для вивчення історії Греції XI-IX ст. до
н.е.. Нові відкриття дозволили значно доповнити дані епосу і наочно
показати історизм самих поем, хоча питання про їхнє походження, особу
автора чи авторів, час написання належить до числа ще не вирішених
наукових проблем. Незважаючи на відсутність достовірної інформації про
Гомера як реальної особи, його існування не ставилося під сумнів у давнину.
Йшли лише суперечки про місце народження та роки життя
Відсутність біографічних даних про Гомера дозволила деяким дослідникам
давньогрецької історії та літератури сумніватися в історичній реальності
особи поета. І лише в другій половині VI ст. до н.е. в Афінах був
встановлений остаточний текст поем.
Однак "гомерівське питання", тобто проблема авторства і походження поем,
було гостро поставлене в науці лише наприкінці XVIII ст. і до цього часу
залишається остаточно не вирішеним.
Саме 1795 р. німецький вчений Ф.А .Вольф видав книгу "Вступ до Гомера",
вказавши на значну кількість суперечностей в епосі. Вважаючи, що грецька
писемність виникла лише близько VI ст. до і н.е., Вольф вважав
маловірогідним, щоб неграмотний поет, незважаючи на всю його
обдарованість, міг створити дві великі поеми. Не допускав він і можливості
збереження цих поем в усній передачі протягом декількох століть. Тому
школа Вольфа висунула думку, що "Іліада" і "Одіссея" були механічним
поєднанням багатьох пісень, здійснених поступово різними ведами.
Очевидну єдність поем він пояснював тим, що їхня тематика базується на
дійсних історичних подіях.
На основі версії Вольфа Лахман створив "теорію малих пісень", за якою
поеми створювалися із постійних творів народної творчості. Цим Лахман
пояснював суперечності в поемах.
Протягом наступних століть дослідники гомерівського епосу розділилися па
три групи. Перша група - унітарії - виходили з композиційної цілості,
відповідності мови і стилю "Іліади" й "Одіссеї". Вони відстоювали єдність
поем, автором яких був Гомер чи інший талановитий поет. Представниками
цієї теорії були К. Ніч, М.С. Куторга, Ф.Ф. Соколов.
Іншу групу складали аналітики, прихильники гіперкритицизму. Однак їх
висновки, які зводилися до подрібнення поем на маленькі пісні, стали
викликати заперечення серед вчених
І, нарешті, третя група - прихильники теорії "початкового ядра",
основоположником якого був Дж. Грот. Згідно з нею, автор чи автори поем
значною мірою використали багатющий цикл народних пісень, присвячених
окремим епізодам Троянської війни, піддавши їх значній творчій переробці.
Однак автор поеми, опери, роману чи іншого мистецького твору
використовує при його створенні різноманітні народні сюжети, мотиви,
перекази чи легенди і, тим не менше, вважається автором цього твору.
Діяльність автора поем теж не зводилася до механічного об'єднання окремих
переказів, а полягала у творчій художній переробці народних пісень.
Полеміка навколо гомерівського епосу не була безплідною. Вченим вдалося
встановити приблизно час і місце створення поем Гомера. Обидві написані у
VIII ст. до н.е., "Іліада" - на півстоліття раніше від "Одіссеї
Вивчаючи Гомера. слід пам’ятати, що "Іліада" й "Одіссея" перш за все
поетичні твори, в яких бувальщина і вигадка об’єднуються в одну художню
епопею. Однак цінність гомерівських поем як історичного джерела полягає в
тому, що вони дають можливість у головних рисах прослідкувати еволюцію
грецького суспільства від первіснообщинного устрою до утворення
полісного ладу.
У поєднанні з дослідженнями пам’яток археології ми можемо встановити
основні віхи історії цього періоду і вважати поеми достовірним джерелом.
7. Греція у ХІ-ІХ ст.до.н.е.
В Іліади та Одіссеї зображено суспільства що стоїть ближче до варварства В
економіці цього періоду панує натуральне сільське господарство. Основними
галузями якого є землеробство та скотарство. Займалися греки також
садівництво. Надзвичайно важливу роль відігравало скотарство - худоба була
основним мірилом добробуту. Гомерівська община веде відокремлений
спосіб існування її господарство носить натуральний характер. Торгівля і
ремесло відіграють у ньому примітивну роль. Кожна сім'я сама виробляє все
необхідне для життя. Моря були переповнені піратами. Незважаючи на
майнову нерівність суспільства - воно вражає своєю простотою і
патріархальністю, будинки басилеїв прості. Селяни не тільки працювали зі
своїми рабами а й жили поруч під одним дахом. Земля в даний період
вважалася власністю всієї общини - кожен вільні общинники мав право на
отримання наділу «клеру» проте були і безземельні селяни які немало засобів
вести господарство Становище яких мало чим відрізнялося від становища
рабів. Врхній щабель займали кращі Аристократи. В давнину місце яка
займала людина в бойовому строю означало її становище в суспільстві. Тому
на народних зборах рішення ухвали в основному лише аристократи і Царі.
Тому бідняки могли їх лише підтримувати криком. Участь у обговоренні
вони не брали. Тому організація Гомерівського суспільства була далекою від
справжньої демократії. Реальна влада була зосереджена в руках родової знаті
її впливових представників басилеїв.
На відміну від попередніх і наступних часів гомерівський час не приніс
видатних здобутків у сфері культури від цього часу надійшла до нас жодна
архітектурна пам'ятка чи літературний твір.
8. Греція у VIII-VI ст.до.н.е. Поема Гесіода «Робота і дні» як історичне
джерело.
VIII ст. до н. е - це період влади родової знаті та гострої боротьби за свої
права нової знаті. Соціально-економічному плані цей час переходу від
родових общин до більш розвинених форм рабовласництва та формування
античного полісу
Філа, фратія, рід - такі були основні форми організації суспільства. Чоловіки
філи були основною військовою силою. Людина яка не була членом роду не
користувалася ніякими правами і знаходилися поза законом. Паралельно з
цим процесом іде процес збагачення родової знаті – апатридів, які
привласнюють наділи бідняків Останні змушені продавати себе в рабство за
борги. Таким чином родові інститути перестали надавати допомогу біднякам
і все більше захищали родову знать Почався перехід від родового ладу до
класового суспільства.
Існувала ще одна категорія залежного населення це були нащадки ахейців
яких дорійці витіснили з родючих земель. У Спарті таких людей називали
перієками. Хоча вони і зберігали особисту волю але втративши в землю
ставали економічно залежними. Економічний розвиток Греції зростав за
рахунок поширення залізних знарядь праці. Нові аристократи багаті
ремісники і торговці вступають у конфлікт із родовою знаттю за права в
першу чергу політичні, більш демократичні форми управління. Вони
виступають за відміну традиційного поділу країни на родові філи Фракії і
общини, які забезпечували владу евпатридів та визнання багатства єдиною і
основною мірою прав людини. З'являються монети, формується загально
грецький ринок

Яскравим прикладом розвитку економіки і суспільства Греції є праця

Гесіода
«роботи і дні» який описана Беотія 8 - 6 століття до н.е. Пасовища і ліси все
ще залишається власністю общини, а орна земля уже переходить у власність
селян. Сам автор втратив свій наділ його старший брат обманом заволодів
цією землею. Щоб уникнути подібних негараздів Гесіод радить не мати
більше одного сина, оскільки приватну землю уже можна було продавати то
йшов процес збагачення одних і розорення тих хто більше не міг утримувати
землю. Гесіод закликав створити ідеальне суспільство де будуть судити
справедливо тільки тоді не буде війни.
9. Грецька колонізація VIII-VI ст. до. н.е.
Економічною причиною колонізації було те що зростаюча кількість
населення не могла себе прогодувати. Це штовхало людей на пошуки нових
родючих земель, зростання майнової і соціальної нерівності. Обезземелення
бідняків супроводжувалося збільшенням у місті привезених рабів що
обмежувало можливість знайти собі роботу і підштовхнуло до вимушеної
міграції
Політичні причини :
-люди які програли у боротьбі за владу змушені були залишати рідну область
Колонізація відбувалися у трьох напрямах
А) Західному- в Італію на Сицилію
Б) північному- у Францію
В) південно-східному - в Африку та Азію
Із найбільш цікавих колоній на заході варто назвати міста Сибарис і
Кротону.
Кротона теж була торговим містом - тут виникла відома в Греції школа. Тут
жив Піфагор.
У 8 ст. до н.е. два найрозвиненіших міста Греції - Халкіда і Еретрія -
заснували першу колонію на апеннінському півострові Куми. Одночасно
виникає Неаполь і єдина тут колонія Спарти – Тарент. Особливо широкий
розмах колоній спостерігався у 7 ст. до н.е. Наприклад: Коринф заснував
колонії Потідея, а Мегари колонію Візантії
Колонії дуже гнучко поводилися щодо місцевого населення. Військові
сутички були небажані, більше переважали торгового ремісничі зв'язки. Для
заснування колонії брався гарно укріплений район, з родючими ґрунтами з
прісною водою та корисними копалинами . У виборі такого місця зверталися
за порадою до дельфійського оракула. Склад колоністів був неоднорідним
сюди входили жерці, торговці, селяни. Із часом колонії ставали незалежними
полюсами, однак продовжували підтримувати торгові й культурні стосунки з
метрополією. Найбільш могутніми грецькими колоніями стали Сіракузи та
Тарент, Візантій, Синопа.
Наслідки колонізації:
- греки володіли основними торговельними шляхами Середземного моря
-грецька торгівля набула міжнародного характеру
-влада родової знаті ослабла, а все більшого впливу набувають багаті
торговці та ремісники.

10. Проблема раньогрецької тиранії.

Тиранія-форма державної влади у Греції, встановлена насильницьким
шляхом і заснована на одноосібному управлінні, Історики розрізняють
ранню тиранію VII-VI ст. до н.е. та пізию- V ст. до н.е. На початку свого
появу тиранія не мала негативного змісту. Також слід розрізняти двi форми,
ранньогрецької тирант. ) Перша була встановлена в результаті боротьби
народних мас з родовою знаттю, а друга це тиранія перських ставлеників.
Оскільки VII - VI ст. до н.е. характеризувалися загостренням класової
боротьби, в результаті якої в ряді грецьких полісів було повалено панування
родово1 знаті і встановлено владу вождів демосу (народу), то ця форма влади
заснована на політичному насильстві. -це тиранія перських ставлеників