Загальна декларація прав людини -

рекомендований для всіх країн-членів

ООН документ, прийнятий на третій
сесії Генеральної Асамблеї ООН
резолюцією 217 А від 10 грудня 1948
року в Палаці Шайо в Парижі.
 «Я чітко усвідомлював, що є свідком справді
історичної події, коли був досягнутий консенсус
щодо вищої цінності людської особистості,
цінності, яка визначається не вирішенням якої-
небудь мирської влади, а самим фактом існування
людини, що породжує невід'ємне право бути
вільним від потреби і гноблення і всебічно
розвиватися як особистості. У Великому залі ...
панувала атмосфера справжньої солідарності і
братерства між чоловіками і жінками, які
представляли найрізноманітніші кола, подібного
я ніколи більше не бачив на жодному
міжнародному форумі »

Ернан Санта Крус (Чилі), член Редакційного

підкомітету
 Декларація має тільки статус рекомендації, але на
її підставі були прийняті два обов'язкових для
учасників договору: Міжнародний пакт про
громадянські та політичні права і Міжнародний пакт
про економічні, соціальні і культурні права. Окремі
положення декларації, такі як заборона тортур і
рабства, є обов'язковими як імперативна норма; в
окремих країнах Декларація визнається частково.

Цей документ був переведений на безліч мов світу

(більше 350 в 2009 році) і є самим перекладним
документом у світі.

Елеонора Рузвельт назвала Декларацію «Великою

хартією вольностей» для всього людства (тому
Декларацію іноді називають Хартією прав людини).
 Відмова від дискримінації людини за ознакою раси,
статі, релігії та інших переконань, національного чи
соціального походження.
   І кожна особистість окремо, і осередок суспільства -
сім'я - повинні бути під захистом закону.
   Кожен має право брати участь в управлінні своєю
країною через обраних представників, фальсифікація
результатів виборів неприпустима.
   Свобода вибору місця проживання по всьому світу.
   Право на освіту.
   Право на роботу, оплачувану відпустку, захист від
безробіття і соціальний захист.
   Свобода совісті та релігії.
   Свобода слова і думки.
   Кожен має обов'язки перед суспільством.
 Комітет з ліквідації расової дискримінації
 Комітет з прав людини
 Комітет з економічних, соціальних і

культурних прав
 Комітет проти тортур
 Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок
 Комітет з прав дитини
 День прав людини (на інших офіційних мовах
ООН: англ. Human Rights Day, ісп. Día de los
Derechos del Hombre, фр. La Journée des droits de
l'homme) - святкується за пропозицією Генеральної
Асамблеї ООН щорічно, 10 грудня, починаючи з
1950 року. У цей день в 1948 році Генеральна
Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав
людини.
 2006 рік - «Боротьба з бідністю обов'язок, а не
милосердя»
 2007 - 2008 рік - «Людська гідність та

справедливість для всіх нас»

 2009 рік - «Недискримінація»
 2010 рік - «Не мовчи, скажи дискримінації

немає!»
 2011 рік - «Підтримайте наше спільне свято -

День прав людини!»

 2012 рік - «Зробіть так, щоб Ваш голос почули!»
 2013 рік - «20 років боротьби за ваші права»
 Генеральний секретар Пан Гі Мун бере
участь у церемонії, присвяченій річниці
Дня прав людини 2007 року, яка
відбулася в Бангкоку 10 грудня.
Генеральний секретар Пан Гі Мун
Загальна декларація прямо або опосередковано послужила
зразком для багатьох національних конституцій, законів,
нормативних актів, спрямованих на захист основних прав
людини. У внутрішньому праві різних країн Багато
положень Загальної декларації стали нормами звичаєвого
міжнародного права, що мають обов'язкову силу для всіх
держав. Сьогодні більшість країн пов'язані зобов'язаннями
за одним або кількома багатосторонніх договорів, що
стосуються захисту прав людини. Однак наявність
подібних договірних зобов'язань не зменшує значення
Загальної декларації: вона як і раніше залишається
основним джерелом глобальних стандартів прав людини.
Саме визнання Декларації усіма державами світу як
джерело права і гаранта прав і відрізняє її від звичайних
договірних зобов'язань.
Херст Ханнум,
професор міжнародного права