Міжнародний пакт про громадянські та політичні права

Прийняли в 1966 році. Був ратифікований Українською РСР 19 жовтня

1973 року.
Нагляд за виконанням пакту здійснює Комітет з прав людини ООН.
Оскільки Загальна декларація прав людини мала рекомендаційний
характер, то комісія ООН з прав людини розробила - Міжнародний пакт про
громадянські та політичні права та Міжнародний пакт про економічні,
соціальні і культурні права, які найповніше визначили перелік та зміст
основних прав людини.
МПГПП передбачає механізм подання скарг фізичними особами до
Міжна-родного комітету з прав людини.
Тобто МПГПП затверджував права на кшталт - право на життя, заборона
катувань або жорстокого поводження або покарання, заборона рабства,
право на безпеку особи, право на справедливий і публічний розгляд
незалежним і неупередженим судом, свобода думки, совісті та релігії, право
на одруження та заснування сім’ї, заборона дискримінації, конкретні
права етнічних, релігійних і мовних меншин.

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок

Прийняли в 1979 році Україна ратифікувала Конвенцію в 1981 році.
Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок є договірним органом
Організації Об'єднаних Націй, який курує Конвенцію.
● забезпечити, щоб жінки, на рівних умовах із чоловіками, мали доступ
до прав і свобод людини без будь-якої дискримінації;
● уживати відповідних заходів для припинення всіх форм торгівлі та екс-
плуатації жінок;
● надати жінкам рівні права із чоловіками щодо шлюбу;
● забезпечити жінкам користування політичними правами нарівні із
чоловіками;
● уживати всіх належних заходів для забезпечення жінкам можливості
на рівних умовах із чоловіками й без будь-якої дискримінації брати участь у
роботі міжнародних організацій, реалізовувати права на освіту та працю;
 ● забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок доступ до
охорони здоров’я, включно з відповідними послугами під час вагітності та
году-вання.

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, в

основному, повторює пункти Міжнародного пакту про громадянські та
політичні права, оскільки жінка є тим самим громадянином. Конвенція про
ліквідацію всіх форм дискримінації вводить уточнення до існуючих прав та
управомірює дії для зведення дискримінації на внівець.
Стаття 3 вимагає від держав-учасниць гарантувати основні права людини
і основні свободи жінок «на основі рівності з чоловіками» у «політичній,
соціальній, економічній та культурній сферах».

Стаття 4 зазначає, що «прийняття… спеціальних заходів, спрямованих на

прискорення фактичної рівності між чоловіками та жінками, не вважається
дискримінацією». Додається, що особливий захист материнства не
вважаються дискримінацією за статтю.

Стаття 5 вимагає від держав-учасниць вжити заходів для усунення

забобонів і звичаїв, заснованих на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із
статей або стереотипності ролей чоловіків і жінок. Також держави-учасниці
зобов'язуються «забезпечити… визнання спільної відповідальності чоловіків і
жінок за виховання та розвиток своїх дітей.»