Professional Documents
Culture Documents
СЕМІНАР 3 Захист прав людини в рамках ООН
СЕМІНАР 3 Захист прав людини в рамках ООН
Організа́ ція Об'є́днаних На́ цій (ООН) — глобальна міжнародна організація, заснована 24
жовтня 1945 на конференції в Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй .
Декларованою метою діяльності організації є підтримання й зміцнення миру й міжнародної
безпеки, розвиток співробітництва між державами світу. Це най більша, най більш звична,
най більш міжнародна й най потужніша міжурядова організація у світі.[7] Штаб-квартира
ООН знаходиться на міжнародній території в Нью-Й орку, а інші її головні офіси знаходяться
в Женеві, Най робі, Відні й Гаазі.
Місія організації щодо збереження світового миру була ускладнена в перші десятиліття
холодною вій ною між США й Радянським Союзом і їхніми союзниками. Її місії складалися в
основному з беззброй них вій ськових спостерігачів і легкоозброєних вій ськ, які виконували
переважно функції моніторингу, звітування й зміцнення довіри.[8] Членство в ООН значно
зросло після широкомасштабної деколонізації, що почалася в 1960-х роках. З того часу 80
колишніх колоній здобули незалежність, у тому числі 11 довірчих територій , які
контролювала Рада з опіки.[9] До 1970-х років бюджет ООН на програми економічного й
соціального розвитку значно перевищував її витрати на підтримку миру. Після закінчення
"холодної вій ни" ООН змінила й розширила свої польові операції, виконуючи широкий
спектр складних завдань.
ООН має шість основних органів: Генеральну Асамблею; Рада Безпеки; Економічна і
соціальна рада (ЕКОСОС); Рада з опіки; Міжнародний суд; і Секретаріат ООН. Система ООН
включає безліч спеціалізованих установ, фондів і програм, таких як Група Світового банку,
Всесвітня організація охорони здоров'я, Всесвітня продовольча програма, ЮНЕСКО і
ЮНІСЕФ. Крім того, неурядові організації можуть отримати консультативний статус в
ЕКОСОС та інших відомствах для участи в роботі ООН.
Під час Другої світової вій ни союзники взяли чотири свободи — свободу слова, свободу
віросповідання, свободу від страху і свободу від злиднів — як свої основні цілі вій ни. Статут
Організації Об'єднаних Націй «знову підтвердив віру в основні права людини, гідність та
цінність людської особи» і передав законопроєкт в комісії всіх членів-держав, щоб
забезпечити «додержання прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі,
мови чи релігії». Коли по Другій світовій вій ні злочини нацистської Німеччини стали
відомими світовій громадськості, склався консенсус щодо того, що Статут ООН недостатньо
чітко визначає права, про які й деться. Виникла потреба прий няття загальної декларації, яка
б уточнила перелік прав людини, щодо яких діяли б положення Статуту ООН.
Комісія ООН з прав людини була створена 10 грудня 1946 року за рішенням Генеральної
асамблеї ООН. На неї було покладено надання допомоги Економічній і Соціальній Раді ООН
(ЕКОСОР) при виконанні нею завдань з захисту прав людини. 15 березня 2006 року Комісія
була перетворена на Раду ООН з прав людини. Рада складається з 47 держав-членів, які
обираються відповідно до регіонального представництва. Інші держави мають статус
спостерігача. Резолюція про створення Ради визначила її основне завдання — проведення
всеосяжних періодичних оглядів та виконання державою її зобов'язань у сфері прав людини.
7 квітня 2022 Генасамблея ООН призупинила членство Росії у Раді з прав людини через грубі
та систематичні порушення прав людини після вторгнення росій ських вій ськ в Україну.
Призначення:
1) Сприяє універсальному захисту прав людини
2) Запобігає порушенням прав
3) Розвиває міжнародне право прав людини
4) Проводить огляд дотримання прав людини у державах
5) Реагує на надзвичай ні ситуації
6) Є форумом для діалогу
Основні повноваження:
створювати місії з метою проведення розслідувань і комісії для збору інформації;
заснувати посади так званих спеціальних доповідачів і незалежних експертів, які
працюють або по одній темі або відслідковують ситуацію в якій сь одній державі;
три рази в рік Рада збирається на сесії, в ході яких розглядає звіти всіх держав-членів ООН
про дотримання прав людини, які забезпечують універсальність і однакове ставлення до
всіх держав, тобто універсальні періодичні огляди (УПО).
Верховного комісара ООН з прав людини призначає Генеральний Секретар ООН на 4 роки
(+1). Він є заступником Генерального Секретаря ООН. ВКПЛ контролює діяльність УВКПЛ,
керується визнанням універсальності прав людини у своїй діяльності, укладає угоди з
Урядами про створення відділень УВКПЛ зі спостережним і заохочувальним мандатами та
отримує заяви про порушення прав людини, надсилаючи їх до органів ООН.
З 2018 посаду обій має Мішель Бачелет Зерія (Чилі). Вона звітує перед Радою прав людини,
виносить питання на ГА ООН. По інформації отримує ~ 100 000 заяв на рік.
5. Процедура 1503.
Процедура 1503 - най старіша процедура розгляду скарг, що існувала в системі ООН.
Встановлена резолюцією 1503 ЕКОСОС у 1970 році, уточнена у 2000, замінивши колегію
незалежних експертів визначальних, чи слід виносити конкретне питання на засідання
Комісії з прав людини, на колегію з п'яти представників урядів. За оцінкою А. де Заяса та Я.
Ф. Меллера, за останній рік дії процедури 1503 жодна ситуація не прой шла далі колегії
представників урядів. Усього ж, за оцінкою, згідно з процедурою 1503 було отримано понад
800 000 повідомлень щодо 160-170 держав. Мета процедури: розгляд грубих і достовірно
підтверджених порушень прав людини у будь якій частині світу.
Заявники:
Окрема особа чи група осіб – заявлені жертви порушень
Особа чи група осіб, що мають достовірні дані про порушення
Недержавні правозахисні організації, що мають достовірні докази систематичних порушень
прав людини