ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ

• ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ,
• ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ,
• ПЕРШІ КРОКИ СТАНОВЛЕННЯ
• СТАТУТ ООН,
• ПРИНЦИПИ,
• МІЖНАРОДНИЙ СУД

ПРЕЗЕНТАЦІЮ ПІДГОТУВАЛА
СТУДЕНТКА ГРУПИ УМІ -41
ІВАНОВА АНАСТАСІЯ
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ
НАЦІЙ
Ще до закінчення (ООН)
Другої світової війни учасниками антигітлерівської коаліції та іншими прогресивними
державами була визнана необхідність ліквідації Ліги Націй і створення нової світової організації на цілком
нових засадах. Цими засадами були принципи права, спрямовані на забезпечення миру, безпеки, свободи і
загального добробуту людства.

Такою організацією стала Організація Об'єднаних Націй,

створена 26 червня 1945 р. зі штаб-квартирою у Нью-Йорку.
Членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, які
беруть на себе зобов'язання дотримуватися Статуту і, на
думку ООН, можуть і прагнуть ці зобов'язання виконувати.

Нових членів прий­має Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки. Стату­том

передбачено також призупинення прав та привілеїв держави-члена або навіть виключення за
недотримання принципів Статуту.
 ЗГІДНО ЗІ СВОЇМ СТАТУТОМ, ООН МАЄ ЗА
МЕТУ:
to save succeeding generations from the scourge of war,…to reaffirm faith in fundamental human rights,…to
establish conditions under which justice and respect for the obligations arising from treaties and other
sources of international law can be maintained, and to promote social progress and better standards of life
in larger freedom.

• врятувати наступні покоління від лиха війни,…

• підтвердити віру в фундаментальні права людини,…
• створити умови, за яких можна підтримувати справедливість і
повагу до зобов’язань, що випливають з договорів та інших
джерел міжнародного права,
• а також сприяти соціальному прогресу та кращі стандарти
життя за більшої свободи.
 ЗГІДНО ЗІ СВОЇМ СТАТУТОМ, ООН
ПЕРЕСЛІДУЄ ТА МАЄ НА МЕТІ:
— підтримувати міжнародний мир та безпеку;

— розвивати дружні відносини між націями на основі пова­жання принципу рівноправ'я і

самовизначення народів;

— здійснювати співробітництво для розв'язання міжнародних проблем економічного,

соціального, культурного і гуманітарного характеру та для заохочення й розвитку поваги до
прав людини й основних свобод;

— організовувати і погоджувати дії націй для досягнення цих спільних цілей.

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ТАКИХ
ПРИНЦИПАХ:
— суверенна рівність усіх держав-
членів;
— надання державами-членами допомоги
ООН в усіх її діях, які здійснюються
відповідно до Статуту, й утримання від допо­
моги будь-якій країні, проти якої ООН
вживає заходів превентив­ного або
примусового характеру;
— невтручання у справи, які
стосуються внутрішньої компе­
тенції будь-якої держави.
— забезпечення дотримання країнами, які не є
членами ООН, тих самих принципів, оскільки
це необхідно для підтримання міжнародного
миру і безпеки;
— вирішення країнами-членами своїх
міжнародних спірних питань мирними
засобами і так, щоб не загрожувати миру,
безпеці та справедливості;
— утримання будь-якої держави від загрози
силою або засто­сування сили проти інших
держав;
НА ОСНОВІ СТАТУТУ ВИНИКЛА РОЗГАЛУЖЕНА СИСТЕМА
БАГАТОСТО­РОННІХ ДОГОВОРІВ.
ООН розробляє рекомендації, конвенції, захо­ди, які
пропонує прийняти своїм членам для подальшого вклю­
чення в законодавство або введення нормативних актів.

ОФІЦІЙНИМИ МОВАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ Є:

англійська, іспанська, китай­ська, російська, французька.
Арабська мова додана пізніше як офіційна мова
Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки і Економічної та
Соціальної Ради.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ МАЄ ШІСТЬ ГОЛОВНИХ ОРГАНІВ:

Ге­неральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і
Секретаріат.
 ІСТОРІЯ ТА
СТАНОВЛЕННЯ
Незважаючи на проблеми, з якими зіткнулася Ліга Націй під час арбітражного
вирішення конфлікту та забезпечення міжнародного миру та безпеки до Другої
світової війни, головні союзні держави погодилися під час війни створити нову
глобальну організацію для допомоги в управлінні міжнародними справами.

Ця угода була вперше сформульована, коли

президент США Франклін Д. Рузвельт і
британський прем’єр-міністр Вінстон Черчілль
підписали Атлантичну хартію в серпні 1941 року.
Назва Організація Об’єднаних Націй спочатку
використовувалася для позначення країн, які
об’єдналися проти Німеччини, Італії та Японії.

1 січня 1942 року 26 країн підписали

Декларацію Організації Об'єднаних Націй, в
ВІНСТОН якій були визначені військові цілі Антанти. ФРАНКЛІН
ЧЕРЧІЛЬ РУЗВЕЛЬТ
 Сполучені Штати, Сполучене Королівство та
Радянський Союз взяли на себе ініціативу в розробці
нової організації та визначенні її структури та
функцій прийняття рішень.

Спочатку державам «Великої трійки» та їхнім

відповідним лідерам (Рузвельту, Черчіллю та
радянському прем’єр-міністру Йосипу Сталіну)
заважали розбіжності щодо питань, які передвіщали
холодну війну.

Радянський Союз вимагав індивідуального членства

та права голосу для своїх складових республік, а
Великобританія хотіла отримати гарантії, що її колонії
не будуть передані під контроль ООН.

ТАКОЖ ВИНИКЛИ РОЗБІЖНОСТІ ЩОДО СИСТЕМИ ГОЛОСУВАННЯ, ЯКЕ СТАЛО

ВІДОМИМ ЯК «ПРОБЛЕМА ВЕТО».
ПЕРШІ КРОКИ ДО
СТВОРЕННЯ
Перший великий крок до створення Організації Об’єднаних Націй
було зроблено 21 серпня – 7 жовтня 1944 року на конференції в
Думбартон-Оксі, зустрічі дипломатичних експертів Великої трійки
держав і Китаю (група, яку часто називають «Велика четвірка»),
яка відбулася в маєтку у Вашингтоні, округ Колумбія.

Незважаючи на те, що чотири країни

домовилися про загальну мету,
структуру та функції нової всесвітньої
організації, конференція завершилася
через триваючі розбіжності щодо
членства та голосування.
ЯЛТИНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ
На Ялтинській конференції в лютому 1945 року,
Рузвельт, Черчілль і Сталін заклали основу
статутних положень, що розмежовують
повноваження Ради безпеки. Крім того, було
досягнуто попередньої домовленості про кількість
радянських республік, яким нададуть самостійне
членство в ООН.

НАРЕШТІ, ТРОЄ ЛІДЕРІВ ПОГОДИЛИСЯ, ЩО

НОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ВКЛЮЧАТИМЕ СИСТЕМУ
ОПІКИ, ЯКА ЗАМІНИТЬ СИСТЕМУ МАНДАТІВ
ЛІГИ НАЦІЙ.
Пропозиції Дамбартон-Оукса зі змінами Ялтинської конференції лягли в основу переговорів на
Конференції ООН з питань міжнародної організації (UNCIO), яка зібралася в Сан-Франциско 25
квітня 1945 року і підготувала остаточний Статут Організації Об’єднаних Націй.

У конференції в Сан-Франциско взяли участь

представники 50 країн з усіх географічних
регіонів світу:

• 9 з Європи,
• 21 з Америки,
• 7 з Близького Сходу,
• 2 зі Східної Азії, 3
• з Африки, а також по
• 1 з Української Радянської Соціалістичної
Республіки та Білоруської Радянської
Соціалістичної Республіки (крім самого
Радянського Союзу) і
• 5 з країн Британської Співдружності
 Польщі, яка не була присутня на конференції, було дозволено стати первинним членом ООН. Було
підтверджено право вето в Раді Безпеки (серед постійних членів), хоча будь-який член Генеральної
Асамблеї міг порушувати питання для обговорення.

ІНШИМИ ПОЛІТИЧНИМИ ПИТАННЯМИ, ЯКІ

ВИРІШУВАЛИСЯ КОМПРОМІСОМ, БУЛИ:

• роль організації в просуванні економічного та

соціального добробуту;
• статус колоніальних територій і розподіл опіки;
• статус регіональних та оборонних домовленостей;
• і домінування Великої держави проти рівності
держав.

СТАТУТ ООН БУВ ОДНОГОЛОСНО ПРИЙНЯТИЙ І ПІДПИСАНИЙ 26 ЧЕРВНЯ І

ОПРИЛЮДНЕНИЙ 24 ЖОВТНЯ 1945 РОКУ.
МІЖНАРОДНИЙ СУД
Міжнародний суд, широко відомий як Всесвітній суд, є головним судовим органом Організації Об’єднаних
Націй, хоча суд виник ще до Ліги Націй. Ідея створення міжнародного суду для розгляду міжнародних
суперечок виникла під час міжнародної конференції, що відбулася в Гаазі в 1899 році. Ця інституція
була включена до складу Ліги Націй у 1919 році як Постійний суд міжнародного правосуддя (PCIJ) і
прийняла його нинішній статус. Назва з заснуванням ООН у 1945 році.

Рішення суду є обов’язковими, а його широка

юрисдикція охоплює «всі справи, які сторони
передають йому на розгляд, і всі питання,
спеціально передбачені в Статуті Організації
Об’єднаних Націй або в чинних договорах і
конвенціях».

Найважливіше те, що держави не можуть

бути сторонами спору без їхньої згоди, хоча
вони можуть визнати обов’язкову юрисдикцію
суду в певних категоріях спорів.
Суд може давати консультативні висновки на прохання
Генеральної Асамблеї чи Ради Безпеки або на прохання
інших органів і спеціалізованих установ,
уповноважених Генеральною Асамблеєю.
Незважаючи на те, що суд успішно розглядав деякі
справи (наприклад, прикордонний спір між Гондурасом
і Сальвадором у 1992 році), уряди неохоче передають
делікатні питання, тим самим обмежуючи здатність
суду вирішувати загрози міжнародному миру та
безпеці. Іноді країни також відмовлялися визнавати
юрисдикцію або висновки суду.

Наприклад, коли в 1984 році Нікарагуа подала до суду на Сполучені Штати за мінування її гаваней, суд
ухвалив рішення на користь Нікарагуа, але Сполучені Штати відмовилися прийняти рішення суду,
заблокували звернення Нікарагуа до Ради Безпеки та вийшли з обов'язкової юрисдикції суду, яку було
прийнято у 1946 року.
 15 суддів суду обираються Генеральною
Асамблеєю та Радою Безпеки, які
голосують незалежно. Жодні судді не
можуть бути громадянами однієї держави, і
судді мають представляти зріз основних
правових систем світу.

Судді обіймають дев’ятирічний

термін і мають право бути
переобраними. Місцезнаходженням
Всесвітнього суду є Гаага.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
1. International organisations UNITED NATIONS ORGANIZATION. MFA: website. URL:
https://www.mfa.am/en/international-organisations/12#:~:
text=The%20United%20Nations%20is%20an,official%20languages%20of%20the%20UN /
(Accessed 18 Sept 2022).
2. United Nations. UN : website. URL: https://www.un.org/en/ (Accessed 20 Sept 2022).
3. United Nations (UN). Investopedia : website. URL: https
://www.investopedia.com/terms/u/united-nations-un.asp / (Accessed 19 Sept 2022).
4. United Nations international organization. Britannica : website. URL: https
://www.britannica.com/topic/United-Nations/Economic-and-Social-Council / (Accessed 18 Sept
2022).
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!