Значення, сучасний стан

і перспективи розвитку
бджільництва.
Історично бджільництво в Україні було важливим промислом. Ще за
часів Київської Русі на її території було близько 50 млн бджолиних
сімей, приблизно така кількість сімей сьогодні налічу­ється в світі.
Наша держава входить до першої п’ятірки як за чисель­ністю
бджолиних сімей (близько 3 млн), так і виробництвом про­дукції. За
даними ФАО, у 2002 р. у світі було вироблено 1270 тис. т меду, що
порівняно з середніми показниками 1989 — 1999 рр. збіль­шилося на
87 тис. т. Найбільше меду виробляють такі країни, як Китай (258 тис.
т), США (90), Аргентина (85), Україна (б0), Туреч­чина (60), Російська
Федерація (55), Мексика (55), Індія (52), Кана­да (33), Іспанія (32 тис.
т). Україна також може пишатися своїми здобутками і в науковій
сфері. Саме наш співвітчизник П.І. Проко­пович у 1814 р. розробив
перший у світі вулик, який надав змогу розширити знання з біології
життя бджіл, розробити сучасні техно­логії отримання продукції
бджільництва.
Сучасне бджільництво є важливою галуззю
сільського господар­ства. Його значення не
обмежується лише виробництвом і отриман­
ням прибутків від реалізації меду та іншої
продукції. У живій при­роді, завдяки
запиленню ентомофільних рослин,
медоносні бджоли стали важливим
елементом підтримання встановлених
багатосто­ронніх зв’язків у тваринному і
рослинному світі. Запилення бджо­лами
посівів і насаджень сільськогосподарських
культур сприяє підвищенню врожайності їх.
Зростає значення бджіл і як живого
індикатора навколишнього середовища.
Пасіка — земельна ділянка, на якій розміщують вулики з
бджо­лами разом з будівлями з необхідним обладнанням
та інвентарем. Якщо в господарстві кілька пасік
(бджільницька ферма), то на одній із них улаштовують
центральну базу, де зосереджують основні тех­нологічні
процеси — переробку воскової сировини, зберігання про­
дукції й матеріалів для виготовлення та ремонту вуликів
тощо. З усієї пасічної території відокремлюють
майданчик для вуликів (точок). Він має добре
прогріватися сонцем, бути захищеним від вітрів.
Розташовують його на відстані не ближче ніж 500 м від
шосей­них доріг, високовольтних ліній, водойм і 1 км —
від тварин­ницьких приміщень та переробних
підприємств. Територію стаціо­нарної пасіки
огороджують суцільним, не нижче ніж 2,5 м парка­ном,
обсаджують плодовими деревами і кущами.
Розмір точка визначають залежно від способу розміщення вули­ків, враховуючи, що на
одну сім’ю потрібно 20 — 40 м2 площі. Вулики встановлюють на підставках не нижче ніж
30 см від землі льотками на південь або південний схід, з незначним нахилом уперед, на
від­стані 6 м один від одного і не менше ніж 4 м між рядами. Перед льотками створюють
санітарні майданчики розмірами 0,5 х 0,5 м. З виробничих приміщень на території точка
споруджують пасічний будинок, стільникосховище, а в разі потреби — зимівник. На
кожній пасіці мають бути резервні вулики (10 — 15 % загальної чисельності бджолиних
сімей) і стільникові рамки (не менш як 30 % загальної кількості рамок).
Під час
обслуговування пасік
використовують
інвентар та облад­
нання загального
призначення —
пасічний димар,
пасічні стамеску і
ніж, скриньку-
табурет, переносні
ящики, лицеві сітки
тощо.
Для отримання продукції
застосовують медогонки,
воскотопки, пилковловлювачі, а
для перевезення бджолиних сімей
— переваж­но автомобільний
транспорт.
В Україні найбільшого поширення набули вулики таких систем, як
український, стандартний 20-рамковий лежак і багатокорпус­ний.
Вони повинні відповідати умовам життя бджолиної сім’ї і бути
зручними в роботі.
Український вулик має 20 вузьковисоких рамок розміром 300 х
435 мм. Він важчий за 20-рамковий лежак, але оскільки у нього
передня і задня стінки подвійні, створює кращі умови для зи­мівлі
бджіл.
Вулик-лежак уміщує також 20 рамок розміром 435 х 300 мм. Він
складається з продовгуватого корпуса, прибитого до дна, плоского
даху, розбірної стелі. У вуликах-лежаках зручно розміщувати від-
водки із запасними матками, залишати бджіл для зимівлі на точку,
застосовувати різні способи і методи догляду за сім’ями.
Багатокорпусний вулик складається з
чотирьох корпусів одна­кового
розміру, окремого дна, плоского даху,
стелі. У кожному кор­пусі вміщується
10 рамок розміром 435 х 230 мм. За
рахунок зняття і встановлення
корпусів розмір гнізда сім’ї і
загальний об’єм вулика можна
змінювати. Багатокорпусні вулики
надають змогу цілу низку операцій у
них виконувати з меншими
затратами часу і праці, ніж в інших
системах вуликів, завдяки чому вони
набувають значного поширення.
 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ
Бджільництво – галузь сільського господарства, яка займається розведенням бджіл та
отриманням від них меду та інших продуктів бджільництва. Бджоли запилюють багато
видів рослин, використовуючись задля підвищення врожайності. Серед продуктів
бджільництва не тільки цінний дієтичний продукт мед, а й віск, прополіс, отрута та інші.
Бджільництво є базою для функціонування таких галузей, як рослинництво, що
займається розведенням, утриманням і використанням бджіл для запилення
ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення та підвищення їх
урожайності, харчова (мед містить вітаміни, органічні кислоти та різні мінеральні
речовини, необхідні для організму людини), фармацевтична (мед, прополіс, маточкове
молочко мають лікувальні властивості при захворюваннях шлунково-кишкового тракту,
нервової і судинно-серцевої системи), парфумерна, деревообробна (з воску
виготовляють пасти для догляду за меблями), паперова, лакофарбова, шкіряна
(пом’якшення шкір завдяки сумішам з воску), у електротехніці (з воску виготовляють
пасти для діелектричних датчиків, ізоляційної та вологозахисної маси для кабелів,
акумуляторів, гальванічних батарей).
Бджільництво розвивається за різними напрямками:
запилювально-медовий,
• запилювально-виробничий,
• розплідницький,
• комплексний.
На сьогодні набуває розвитку комплексний напрям,
основним завданням якого є підвищення рентабельності
галузі за рахунок збільшення виробництва та реалізації
меду, воску, прополісу, квіткового пилку, маточного
молочка, пакетів бджіл, племінних маток.
У виробничому фонді бджолопромислового комплексу у
2018 р. нараховувалось близько 3 млн. бджолосімей.
Поширені такі районовані породи бджіл, як карпатська,
поліська та українська степова, за рахунок яких карпатська
виробництво меду України склало у 2018 р. 77 тис. тонн.
Важливим економічним показником галузі є виробництво
додаткових продуктів бджільництва – прополісу, квіткового пилку,
маточного молочка, трутневого гомогенату, бджолиної отрути, які
є основою виготовлення низки цінних лікувальних препаратів та
продуктів харчування. На жаль, виробництво цих продуктів
щорічно зменшується через відсутність їх збуту.
Основою кормової бази бджільництва в степовій, лісостеповій та
польській зонах є медоносні сільськогосподарські культури,
нектарозапас яких становить 59-87% від загального обсягу регіону.
У різних зонах країни питома вага цих рослин не однакова. Так, у
степовій зоні товарний медозбір, здебільшого, дає соняшник
(77,6% всього нектарозапасу) та насінники багаторічних трав
(11,6%); в лісостеповій – гречка (44,6%), соняшник (23,4%),
багаторічні трави (10,3%); в поліській – багаторічні трави (45,6%); в
Карпатах – конюшина червона (42,0%) та ріпак озимий (11,4%)
Україна не лише себе забезпечує продукцією бджолопромислового комплексу, але й
інші країни. Донедавна в трійку найбільших експортерів меду входили Китай,
Аргентина та Україна. Імпортером та ринком збуту українського меду був та
залишається Європейський Союз (65% продукції).
Впродовж 2019 року експорт України досягав 55,683 тис. тонн меду натурального на
суму 101,096 млн. дол. Це на 12,7 % більше, ніж у 2018 р. Основними імпортерами
українського меду в 2019 році були Німеччина, з питомою часткою 22,75% та сумою
закупівель – 23 млн. дол., Польща – 20,97%, на 21,196 млн. дол., Бельгія – 11,18% на
11,301 млн. дол.
Розвиток та економічна ефективність бджолопромислового комплексу визначаються
такими факторами: продуктивність бджолосімей завдяки сильним та здоровим
бджолам, організація селекційно-племінної роботи, якість зберігання, дотримання
ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних норм, забезпечення та покращення кормової
бази для бджіл взимку за допомогою організаційних заходів.
Так, забезпеченість бджолосімей кормами в Україні складає 18-23 кг меду в залежності
від способу зимівлі, місцевих умов, приміщення.
Існує ряд проблем в бджолопромисловому комплексі, які потребують вирішення:
– відсутність державної фінансової підтримки та ненадійність законів та нормативно-
правових актів у сфері бджільництва;
– низька ціна на мед при експорті;
– слабка матеріальна база пасік та низький ККД, застарілі промислові технології;
– неконтрольоване використання пестицидів та отрутохімікатів;
– зниження площ під посівами комахозапильних рослин;
– погіршення екологічної ситуації.
Тому для підвищення продуктивності бджільництва в кожному господарстві
потрібно створити необхідну медоносну базу на основі поєднання використання
посівів сільськогосподарських культур, плодово-ягідних насаджень, природних
лук і пасовищ та лісів. Відзначаються ефективністю посіви, які мають також інше
господарське значення, крім медоносного. Наприклад, посіви еспарцету
забезпечують високу медоносну продуктивність, а також високоякісне сіно для
тваринництва. В один вегетаційний період еспарцет дає близько 1 тонни
товарного сіна з гектара за два укоси.
Отже, бджолопромисловий комплекс України, враховуючи розвинене землеробство
та садівництво має перспективи для підвищення врожаю зернових, технічних,
плодово-ягідних та овочевих культур, а також зростання економіки країни.
Покращення ефективності бджільництва  можна  досягнути  за  рахунок зростання
продуктивності праці працівників бджільницьких ферм і спеціалізованих
бджільницьких господарств, завдяки впровадженню наукового прогресу,
автоматизації технологічних процесів і дотримання оптимальних умов медозбору.

Збільшення виробництва продукції бджільництва дасть

можливість забезпечити одержання високоякісної,
екологічно чистої та безпечної для здоров’я людини
продукції бджільництва. Розвиток бджільництва – це шлях
до здорового способу життя та допомога у збереженні
здоров’я населення
Дякую
за
увагу!