Образотворче

мистецтво Японії
Образотворче мистецтво Японії —
сукупність усіх технік та напрямків
малювання та скульптури в японській
культурі. Одним з найпопулярніших видів є
гравюра на дереві. Набула популярності з
кінця ХХ ст.. На початку розвитку вона була
монохромною, та згодом вона з'явилася і
кольоровою.
Японське образотворче мистецтво пройшло
подібні з Китаєм і Кореєю етапи. У період
становлення феодалізму широко був
розвинений монументальний живопис.
Розпису в Золотому храмі ансамблю
Хорюдзи кінця 7 століття по стилю близькі
до мистецтва Кореї епохи Силла й Китаю
при династії Тан.
 У традиційному японському образотворчому мистецтві
знайшли своє втілення мотиви природи.Також на
картинах Країни Вранішнього Сонця
часто зображували різноманітні сцени з повсякденного
життя знаті, випадки з життя звичайних людей,
самураїв, міфологічних героїв. Стилі й манера
виконання багато в чому успадковані від китайського
традиційного живопису, але є й особливі, японські,
«родзинки». З-поміж таких – стиль «укі-йо» – гравюри
на дереві, на яких зображено красунь-гейш, акторів
театру Кабукі, борців сумо, різні природні краєвиди.
 Види японських технік

Монохромна нігонга
Монохромна нігонга — це японський художній стиль,
заснований на змішуванні дуже темних і дуже світлих
фарб. Мета цієї техніки — спроектувати серію білих,
сіруватих і чорних тонів із впливом зеленуватих тонів
на роботи.
У цій техніці. японці використовують чорнило, яке
називається чорнилом сумі або дрібним чорнилом. Це
чорнило виготовляється з власних рослинних
матеріалів, таких як хвіст шипа або власна шкіра
тварини. Одним словом, це досить цікавий стиль, на
який сильно вплинула стародавня японська епоха.
Поліхромна нігонга
На відміну від попередньої техніки, в поліхромній
нігонзі використовуються чорнила різного кольору,
які надходять з рифів або з елементів, що надходять
безпосередньо з моря. Цей стиль заряджається
життям, оскільки використовуються пігменти дуже
яскравих кольорів, які досягають дуже приємного
ефекту, який можна побачити в роботах.
Зазвичай ми цінуємо цей стиль у роботах, де
посилено такі елементи, як тварини, гірські або
природні ландшафти тощо. Було багато відомих робіт,
які використовували цю техніку, і вони були визнані в
усьому світі та виставлені в деяких з найкращих
музеях світу.
Обрас
Сумі-е (яп. 墨 давня японська техніка малювання на рисовому папері
тушшю. У японській мові «сумі» означає «чорна туш», а «е»– «картина,
живопис». Кольори малюнків мають відтінки – від насиченого чорного до
сірого, градація кольорів досягається шляхом розчинення туші у воді у
певних пропорціях.
Твори, виконані у цій техніці, характеризуються природністю та
простотою, що справляє враження «живого» малюнку. Мета цього виду
мистецтва полягає у тому, щоб відчути сутність предмета та перенести
його на папір, опускаючи надлишкові подробиці та деталі.
Майстер без будь-якої попередньої підготовки створює картину, передаючи
свої почуття та настрій, що знаходять відображення у готовому творі.
Картини малюють без ескізів та виправлень. Кожен штрих має бути
витонченим, кожний мазок – довершеним. Кінцева мета Сумі-е - створення
гармонійної композиції.
У Японії цей вид мистецтва з’явився у 14 ст. Основною концепцією його є
реальність, що зображається у простій, майже первинній формі.
Наприклад, для створення малюнку бамбукового дерева, варто відчути його
стовбур, гілки та порухи листя під дією легкого вітерця. Не потрібно
намагатися відтворити точну копію дерева, варто лише дозволити собі
малювати «природньо», концентруючись на власних почуттях.
 Художники

Тосюсай Сяраку – японський

художник-портретист, майстер гравюр
Укійо-е. Ймовірно, жив між 1763 і
1820 роками. Творча активність
припадає на 1793-1794 роки.
Кано Ейтоку є одним з найбільших
японських художників, засновником
школи Кано в японському живопису.
Роботи Ейтоку відрізняються елегантністю Китайські леви
і унікальні за майстерністю виконання.
Багато його картин включені в число
Національних скарбів Японії.

Японський кипарис
 Кітагава Утамаро (1753-1806) — один із найяскравіших
майстрів гравюри, кольоровоі ксилографії. Він також
відомий як художник. Сюжетами для картин Утамаро були
образи витончених і прекрасних японських красунь, світ
їхніх пристрастей, мрій і бажань, сцени з життя японської
провінції. Дивлячись на гравюри Утамаро, ми відзначаємо
витонченість ліній, відчуття колірної рівноваги,
пластичність, майстерне подання деталей, а особливо —
привабливу емоційність і невимушенісгь, казкову
чарівливість... Варто зазначити, що напис на гравюрі
виконаний у скорописному стилі у вигляді вертикальних
рядів, органічно доповнює живописний образ.
Перші роботи Утамаро, що ставляться до 70-х років,
ілюструють твори з історії природи («Книга раковин»,
«Книга комах», «Книга птахів»);
Хішікава Моронобу (1618-1714) — японський
художник періоду Едо. Засновник і майстер гравюр
укійо-е. Патріарх художньої школи Хішікава.
Псевдонім — Ютіку

Хішікава Моронобу народився близько 1618 року в

селі Хота повіту Хеґурі провінції Ава, в родині шевця.
Відомостей про його юність та навчання немає.
Починаючи з 1670 року Моонобу працював в
місті Едо художником-гравером у стилі ямато-
е школи Тоса. Проте після вивчення китайської
техніки деревориту він випрацював власну манеру
малювання, яка отримала назву «хішікавського
стилю». Його особливостями були яскравість, чіткість
композиції, акцент на сучасності і буденності.
Картини, намальовані у такому стилі, стали
називатися укійо-е, тобто «сучасними картинами».
Харунобу Судзуки (1725-1770) – японський художник і
графік, один з перших графіків Японії, що звернувся до
створення багатоколірних гравюр. Художню освіту отримав
в школі Кано.

Жив і працював у Едо, де й народився. Точний рік

народження невідомий (близько 1718–1725). Художню освіту
отримав в школі Кано. Там же вивчав живопис і починав як
творець картин.
Приблизно в середній період творчості звернувся до
створення кольорових гравюр. З цього і почався процес
створення власної художньої манери. Він творець гравюр з
дев'ятьма кольорами. До нього поширеним було
використання трьох кольорів.
Вважають, що найкращі твори митець створив в останні
роки життя. Найбільш цінують твори шести останніх років
творчості, коли були створені близько 800 гравюр та 20 книг,
ілюстрації до яких створені в техніці укійо-е.
 Кацусіка Хокусай (1760-1849) — всесвітньо відомий,
найцікавіший японський графік XIX століття.
Творчість цього художника ґрунтується на кращих
зразках багатовікової живописної культури Японії.
«Тридцять шість видів Фудзі» (1823-1831), яка
поставила його в один ряд із найвидатнішими
художниками світу.
 
Дякую за увагу