Кримінальна психологія

 Кримінальна психологія — сфера юридичної

психології, яка вивчає психологічний механізм
правопорушень і психологію правопорушників,
проблеми утворення, структури, функціонування і
розпаду злочинних груп.
 Кримінальна психологія вивчає ті психічні
закономірності, які проявляються в процесі
формування злочинної установки особистості, в ході
задуму, підготовки і скоєння злочину. Вона досліджує
особистість злочинця, структуру і психологічні
особливості злочинних груп.
 Найважливішим об'єктом кримінально-правової
регуляції є психологія кримінальної поведінки,
своєрідність якого полягає в тому, що поряд з
причинами і умовами, що сприяють вчиненню
злочину (зовнішні фактори), тут повинні
враховуватися форма вини, мотив, мета злочину
(внутрішні фактори).
 Кримінальна поведінка - це зовнішній прояв
злочинної діяльності.
Злочинне поведінка включає два етапи:

 1) мотиваційний;
 2) реалізація рішення.
 Мотиваційний етап складається з наступних стадій
розвитку: виникнення потреб і перетворення потреб у
мотиви протиправної поведінки.
На даному етапі велике значення має особистісний сенс
поведінки в конкретній життєвій ситуації, вибір об'єкта
злочинного дії, прогнозування можливих результатів
злочинної поведінки.
 Реалізація рішення злочинних намірів здійснюється в
процесі вибору способів, засобів, знарядь досягнення
поставленої мети, аналізу обстановки, умов, можливих
перешкод, вчинення протиправних дій та ін.
 Психологія злочинця

 Злочинець — це особа, яка скоїла злочин і визнана винною

в результаті судового розгляду.
 Злочинна поведінка зумовлена взаємодією особистості із
соціальним середовищем. Політичні, соціально-
економічні, духовні сторони суспільства справляють
зовнішній вплив на формування механізму злочину, а
психічні особливості формують механізм злочину
зсередини.
 Важливо підкреслити, що будь-які соціальні, зовнішні
умови проявляються в злочині, переломлюючись через
особистість, тобто через її внутрішній світ. Тому
особистість злочинця не просто відображає зовнішні умови
життєдіяльності, але є активною стороною взаємодії з тим
чи іншим середовищем.
 У психіці людини не існує якихось
особливих “злочинних рис”.

 «Викривлений розвиток людської особистості

пов’язаний не з відсутністю або недостатністю тих чи
інших психічних якостей (розуму, волі, емоцій), а
більшою мірою з невідповідністю між
особливостями психіки і тими зовнішніми умовами,
в яких відбувається розвиток людини сприяє
формуванню злочинця.»

ХІХ–ХХ ст. О. Лазурський, психолог

 Для злочинця характерні:

 агресивність у поведінці;
 імпульсивність у діях;
 відчуженість від суспільних цінностей і духовної
культури;
 високий рівень тривожності;
 Невпевненість в собі.
Особистісні якості людини, які проявляються в
злочинному діянні, — свідчення її
моральнопсихологічних недоліків (жорстокість,
соціальний негативізм, жадібність тощо).
 Класифікація злочинців

За ціннісно-орієнтаційною деформацією особистості

злочинця:
 Асоціальний тип злочинця (менш злісний)
відзначається несформуванням у людини позитивних
ціннісних орієнтацій, позитивних соціальних
установок, які не лише впливали б на його поведінку,
а й утримували від можливої протиправної поведінки у
складних, часом конфліктних ситуаціях.
 Антисоціальний тип (злісний) притаманний
професійному злочинцю, який виявляє постійну
готовність до злочинів, до злочинної поведінки. Як
правило, ці люди неодноразово скоювали злочини і
мають стійкі підсвідомі кримінальні спонукання.
 За змістом ціннісноорієнтаційної
спрямованості особистості злочинця

Корислива категорія злочинців, які посягають на

матеріальні блага суспільства й окремих громадян,
поділяється на види:
а) корисливо-господарські злочинці (незаконне
підприємництво, ухиляння від сплати податків,
фальсифікації товарів і т. д.);
б) корисливо-службові злочинці (хабарництво, розкрадання
шляхом зловживання службовим становищем, обман
споживачів і т. п.);
в) крадії, розкрадачі (корисливі посягання на чужу власність);
г) шахраї (підробка документів, грошових знаків та ін.);
ґ) ненасильницькі вимагачі.
 Корисливо-насильницька категорія злочинців
характеризується поєднанням корисливих
посягань із насиллям над особистістю.

а) грабіжники;
б) учасники розбійних нападів;
в) насильницькі вимагачі (рекетири);
г) убивці з корисливою метою.
 Насильницька категорія злочинців, яка відрізняється
агресивною, антигуманною спрямованістю до життя,
здоров’я і особистої гідності інших людей, це:

а) хулігани;
б) злісні хулігани;
в) особи, які посягають на честь і гідність особистості
шляхом образи і наклепу;
г) особи, які здійснюють агресивно-насильницькі дії
проти особистості — вбивства, зґвалтування,
нанесення тяжких тілесних ушкоджень та ін.
 Випадковий тип особистості
злочинця

 пов’язаний з дефектами психічної саморегуляції.

 Це особи, які скоїли злочин уперше через випадковий
збіг обставин, бо не змогли протистояти
криміногенній ситуації через низький рівень
самоконтролю.

 Скоєний злочин суперечить загальній поведінці цієї

особистості і є випадковим.
 Одним із найнебезпечніших різновидів викривлених
потреб є потреба в алкоголі та наркотиках, які
виступають каталізатором злочинних дій.
 Вивчення осіб, засуджених за вбивства (500
чоловік),свідчить про те, що майже половина з них
почала вживати спиртні напої і наркотики з раннього
віку.
 І як наслідок — відзначалися найбільшою
агресивністю.
 Агресивні дії в основному проявлялися в погрозах,
побиттях, образах і бійках, тобто були спрямовані
проти особистості.
 На підлозі кухні однокімнатної квартири в калюжах крові лежалидва
трупи. 44-річна уродженка Тернополя Галина Денисенко і її співме
шканець-земляк Анатолій Стасюк були по-звірячому зарізані, кожній з
жертв убивця наніс десятки ножових поранень, понівечивши тіла до
невпізнанності. Їх виявив місцевий дільничний, який прийшов перевірити
квартиру. Сусідка, яка ввечері чула несамовиті крики з квартири Галини
Денисенко, повідомила про це в міліцію…
 Вже наступного дня головний підозрюваний у цій справі — 21-річний
Олексій Смолін — був оголошений в розшук. Смолін, уродженець і житель
Брянської області, останні місяці мешкав у Москві на квартирі у матері.
Надивившись під час служби в Чечні на всілякі жахи війни, парубок,
намагаючись упоратися з депресіями, став пити. Як відомо, алкоголь у цій
справі поганий помічник, але людина, яка спивається, як правило, розуміє
це занадто пізно. Алкогольне сп’яніння викликало в нього злість і
ненависть до горілчаних братів чи випадкових перехожих. Якщо раніше все
закінчувалося банальнимйого неуважним висловлюванням (після того як
гість почав надто звертати увагу на Галину), парубок розлютився і
схопив ножа
 Психологія неповнолітнього злочинця

більше 50 % злочинців-рецидивістів
свій перший злочин скоїли у підлітковому віці

 Причини підліткової злочинності:

 Економічна та екологічна криза, що викликає у почуття
безнадійності й роздратування (додамо — при відсутності
почуття особистої відповідальності).
 Шалений ритм техніко-технологічних перетворень, які
ставлять до підлітків нові вимоги.
 Насичений характер інформації, що глибоко впливає на
підлітка, серйозний дефіцит позитивної інформації в
засобах масової інформації, мережі Інтернет
 Розвиток почуття протесту, часто неусвідомленого, втрата
загальносоціальної зацікавленості, що призводить до
егоїзму.
 Зовнішнє середовище, (дім, школа, вулиця, компанії)
Типовий стан агресивності підлітка характеризується
гострим, часто афективним переживанням гніву,
імпульсивною безладною активністю, бажанням на
комусь чи навіть на чомусь “зірвати зло”.

 Агресивні дії неповнолітніх виступають як:

 1) засіб досягнення якої-небудь значущої для цього
підлітка мети;
 2) спосіб психічної розрядки, заміщення, задоволення
блокованої потреби і забороненої діяльності;
 3) спосіб задоволення в самореалізації і
самоутвердженні.
Агресивність неповнолітніх виявляється не лише в
деструктивних формах поведінки (бійки, сварки, злі
жарти і т. п.), а й в злочинах — бандитизм, убивство,
зґвалтування і т
 Справжній маніяк-душогуб в особі 12-річного підлітка був затриманий 22
грудня 2000 р. в Підмосков’ї.
 Довгий час Олександр Тимошин, який вважався важкою дитиною,
тероризував своїх ровесників, знахабнів від безкарності, по-звірячому
вбив 13-річну дівчинку. Але цій трагедії можна було запобігти. Адже ще
25 листопада батьки іншої дівчинки подали заяву в міліцію про спробу
зґвалтування, яку вчинив малолітній “відморозок”. Напавши на
однокласницю, намагався зґвалтувати її, а коли дівчинка вчинила опір,
навіть полоснув її ножем по шиї, до крові порізав шкіру. А через три
тижні він мало не задушив у порожньому класі першокласницю, котра
врятувалася лише завдяки батькам, які в той момент заглянули в
кімнату. Але, не бажаючи тягатися з “малолітками”, непередбачувані
працівники районного УВС чомусь не вжили ніяких профілактичних
заходів щодо нейтралізації небезпечного для суспільства підлітка.
 В результаті у селі сталася трагедія. Підстерігши в безлюдному місці
восьмикласницю Л., яка поверталася додому разом з п’ятирічною
племінницею Настею, Тимошин накинувся на школярку. Настя побігла по
допомогу, але коли батьки прибігли, усе вже було скінчено.
 Для підліткового віку характерні поведінкові
стереотипи, серед яких найпоширенішими є такі:

 реакція опозиції, яка викликається завищеними

вимогами до навчання, поведінки підлітка, зайвими
обмеженнями, неувагоюдо його інтересів дорослих.
Така реакція проявляється у втечах із дому, в зловживанні
алкоголем, а часом і в антисоціальних діях;
 реакція імітації за своєю суттю є наслідування певної
особи. На жаль, зразком для деяких підлітків може
стати й антисоціальний герой;
 реакція компенсації пов’язана з відшкодуванням невдач
в одній сфері успіхом в іншій (неуспіхи в навчанні
багато підлітків компенсують успіхами в бійках);
 реакція емансипації проявляється в бажанні підлітка
звільнитися від надокучливої опіки батьків і вчителів
(крайня форма — заперечення загальноприйнятих
цінностей і норм закону);
 реакція групування пов’язана з об’єднанням
ровесників у групи, які відзначаються однорідною
спрямованістю, боротьбою за панування на своїй
території;
 реакція захоплення проявляється в
найрізноманітніших формах (стиль в одязі, азартні
ігри, рокери та ін.).
 для неповнолітніх характерне
скоєння злочинів у складі групи.

Причини:
 беручи участь у групових діях, підлітки сміливішають і нахабнішають
(група з аморальними і протиправними позиціями перетворюється на
“стадо”)
 скоюючи правопорушення, члени групи всіляко “облагороджують” їх
мотиви, викривлено оцінюють поведінку потерпілого;
 у групі відбуваються схвалення скоєних дій та ігнорування власної
відповідальності за протиправну поведінку;
 в емоційній сфері підлітків, які скоїли злочин у групі, послаблюється
почуття сорому, чутливість до страждань інших людей (з великої кількості
опитаних неповнолітніх правопорушників 40 % ні перед ким не відчували
почуття сорому, а решта 60 % відчували лише у зв’язку з покаранням, а не
у зв’язку з аморальністю скоєного нтисоціального діяння.
 Зазвичай, кримінальну спрямованість групі надають раніше судимі
дорослі або люди юнацького віку, які зловживають алкоголем чи
наркотиками і ведуть розгульне життя.
 Психологія організованої
злочинності
 Групові злочини, як показують дослідження,
становлять понад 20 % усіх злочинів. Суспільна
небезпека організованої злочинності вища в порівнянні
з індивідуальними злочинами, що зумовлюється
кількома психологічними і соціально-психологічними
факторами, а саме:
 скоєння злочину в умовах групи психологічно
полегшується, відчувається вплив інших членів групи;
 організована злочинність відрізняється просторовим
розмахом (нерідко охоплює цілі регіони, галузі
господарства) і масштабом злочинного діяння
(розкрадання в особливо великих розмірах,
контрабанда і т. п.);
 є можливість залучення в злочинну діяльність нових
осіб, у тому числі державних службовців і
неповнолітніх;
 • справляється певний вплив на діяльність злочинної
групи і психічне антисоціальне зараження.
 Злочинна група має певну ієрархічну структуру (у більшості випадків
структура виглядає як піраміда, на вершині якої перебуває вожак) і досить
високий рівень саморегуляції.
Вона відзначається системою своїх норм поведінки і міжособистісних
відносин:

 у злочинній групі існує жорстка система безумовного

підкорення, за якою “нижчий” виконує розпорядження
“вищого” в ієрархії;
 взаємини засновані на егоїстичному розрахунку, на
утвердженні переваги шляхом грубої фізичної сили;
 у злочинній групі відбувається поділ ролей і функцій,
які виконуються кожним членом групи (вожак, касир —
утримувач “общака”, зв’язківці, рядові бойовики,
охоронці та ін.);
 члени злочинної групи пов’язані круговою порукою,
іноді скріпленою кров’ю (в багатьох бандах існує клятва
мовчання як своєрідний “кодекс честі” бандита).
 Банда Капущу з’явилася 995 року: саме тоді звільнився із зони після
восьмирічного ув’язнення за скоєне вбивство уродженець Болгарії.
Знаючи, що в нього важка форма туберкульозу і довгойому прожити
не вдасться, Микола, замість того щоб подумати про душу і вічність,
вирішив в останні свої роки заробити за всяку ціну багато грошей і як
слід “помститися” ненависному людству за свою долю, що не
склалася. Спочатку до банди входили чотири особи. А коли вчинили
кілька розбійних нападів на магазини і квартири, «вожак» вирішив
позбутися своїх помічників. Для початку запропонував заради
“найбільш справедливого поділу” двом подільникам, О. Волкову і Д.
Сиротку, вбити “третього зайвого” — С. Кулагіна.
Потім спровокував Волкова на вбивство Сиротка — ніби двом більше
залишиться. А після цього вбив і самого Волкова, привласнивши всі
гроші собі. Два роки потому Капущу завів дружбу з 22-річним В.
Зобовим, разом з яким почав грабувати автовласників. Влітку 1997
року склад кривавої банди поповнився запеклими кримінальниками
В. Нікітіним, В. Гулевським і С. Росляковим. Ще двоє, які прийшли в
угруповання трохи згодом, особливої ролі в діяльності банди не
зіграли і невдовзі були вбиті своїми ж за “неблагонадійність”. Багато
злочинів скоїла ця банда. Лише за серпень 1997 року ці нелюди
позбавили життя 9 людей. Найпідлішим їхнім злочином можна вва-
жати вбивство “човникарки” Є. Ларіної і її домочадців. Ларіну та її
чоловіка в цивільному шлюбі О. Семикіна катували на очах трьох
дітей. Забравши наявні гроші, золоті прикраси і машину з товаром,
головорізи пішли, залишивши після себе п’ять трупів. Дітей — 11-
річного Максима, 15-річну Діану, 16-річну Оксану та їхню матір
Нікітін і Капущу порішили пострілами впритул. Зв’язаного Семикіна
облили бензином, і він згорів живцем. Через кілька місяців схопили
 Корислива мотивація — провідна мета злочинних
дій, вона характерна для 75 % злочинних посягань

 Наприклад, контрабанда, торгівля зброєю, кіднепінг

(викрадення дітей з метою шантажу і отримання
викупу), наркобізнес, торгівля новонародженими,
підробка грошей, неправомірна вигода, крадіжки, та
інше є корисливими злочинами.
 Кожен вид організованої злочинності, підкоряючись
певним загальним соціальнопсихологічним
закономірностям, водночас має свої психологічні
особливості, свій соціально-психологічний механізм
становлення і функціонування, свою спрямованість і
стійкість.
 Злочинна група - це антигромадське об'єднання людей на
основі спільної злочинної діяльності, що представляє собою
малу неформальну групу, певним чином організовану і
виступаючу як єдиний особливий суб'єкт діяльності.

 Суспільна небезпека групових злочинів значно вище, ніж

індивідуальних.
 Пояснень цьому декілька:
 члени злочинної групи роблять один одному психологічну
підтримку (кожен відчуває себе більш впевнено в групі);
 групі доступні найбільш складні, витончені способи
вчинення злочину;
 більш активно йде оволодіння злочинним досвідом,
знаннями, умінням;
 значно збільшуються можливості приховання слідів і
знарядь злочинів;
 зростає збиток від скоєного злочину.
 Загальними закономірностями формування та
функціонування злочинної групи є:
 добровільність об'єднання учасників;
 мета об'єднання - спільна злочинна діяльність;
 поступове розширення злочинної діяльності в часі і
просторі;
 розвиток від простих об'єднань до груп більш
високого рівня;
 формування внутрішньої психологічної та
функціональної структури; висунення лідера.
При аналізі злочинної групи виділяють
наступні фігури:

 лідер (організатор) групи в цілому або окремих її

учасників;
 виконавець на "відповідальній" ділянці;
 другорядний виконавець;
 опозиціонер; "слабка ланка" групи - суб'єкт,
внутрішньо не згідний з вчиненням злочину, в якому
він бере участь.
 У судово-слідчій практиці розрізняють кілька типів
злочинних груп: випадкова; злочинна група за
попередньою змовою (типу компанії); організована
злочинна група, згуртована організована група;
злочинне співтовариство.
У судово-слідчій практиці розрізняють
кілька типів злочинних груп:

 випадкова;
 злочинна група за попередньою змовою (типу
компанії);
 організована злочинна група,
 згуртована організована група;
 злочинне співтовариство.
Випадкова злочинна група формується з осіб, які
ненавмисно, ситуаційно об'єдналися для скоєння
групового злочину.

 У цій групі ще немає чіткої психологічної та

функціональної структури, не виділяється лідер,
рішення приймаються колективно, в силу
сформованої обстановки і під впливом емоцій і
сьогохвилинних поривів.
 Взаємна залежність, підтримка і захист у випадку
викриття групи проявляються слабо
 Такі злочинні групи вчиняють злочин раптово, під
впливом загального емоційного пориву, настрою.
 Співучасники найчастіше приєднуються до
виконавцю, чітко розуміючи, що діють спільно.
 Група типу компанії, що складається з двох і більше
осіб, називається злочинною групою за
попередньою змовою. 
 Такий змову стосується місця, часу або способу
вчинення злочину.
 У групі виділяються окремі її члени, які можуть взяти
на себе роль лідера на час вчинення злочину.
 У цій групі думка членів колективу отже багато
більше, ніж у випадкових злочинних групах
 Ще більшою суспільною небезпекою
відрізняється організована злочинна група, що
володіє стійким особовим складом, сформованої і чітко
вираженої рольової психологічною структурою,
загальновизнаним лідером.
 Між елементами структури організованої злочинної
групи існує міцний зв'язок .
 Група ретельно готується до скоєння злочину, чітко
розподіляє ролі між співучасниками, скрупульозно
планує дії кожного свого члена, оснащується технікою
(зв'язком, машинами, озброєнням і т.д.).
 Тут існує сувора ієрархія і неухильно дотримується
принцип єдиноначальності.
 Прикладом такої організованої групи є банда. 
Основні ознаки банди:
 стійкість, озброєність, високий рівень
організованості,
 найсуворіша підпорядкованість, беззаперечне
підпорядкування лідеру.
 У банді практикуються насильство щодо її членів,
жорстокість, взаємна підозрілість, кругова порука з
метою протидії зусиллям правоохоронних органів.
 Згуртована організована група (злочинна
організація), створена для вчинення тяжких або
особливо тяжких злочинів, - це та ж організована
група, але з більш високим ступенем організованості
та згуртування. Її очолює лідер, якому
підпорядковуються організатори окремих груп,
блоків, ланок. Жорстка дисципліна і психологічний
тиск (загроза розправи, знищення та ін.) Дозволяють
злочинної організації здійснювати тяжкі злочини і
існувати тривалий час.
 Психологія лідера у злочинній групі -
найважливіша проблема кримінальної
психології.

Лідер злочинної групи виконує певні функції:

 організаторську,
 інформаційну,
 стратегічну,
 нормативно-ціннісну
 дисциплінарну
 організовує злочинну діяльність всієї групи
 керує нею, організовує надходження інформації,
 аналізує її і в міру необхідності передає членам групи.
 визначає цілі, завдання групи, прогнозувати можливий
розвиток злочинних дій і планувати їх прикриття.
 визначає допустимі межі і норми поведінки в групі,
встановлює межі відповідальності за допущені промахи її
членів. Це забезпечує єдність дій і вчинків всієї групи та її
лідера.
 визначає вид покарання "провинився", спосіб його здійснення,
виконавця і т.д.
 дозволяє всі внутрішньогрупові конфлікти, виявляє винного і
застосовує до нього відповідні санкції.
 У кримінальній психології лідери злочинних
груп по стилю керівництва поділяються на такі
категорії:

 а) лідер-натхненник (пропонує свою програму,

визначає норми поведінки, цілі і завдання злочинної
діяльності);
 б) лідер-організатор (особисто організовує дії
злочинної гурту і керує ними, здійснює програму,
вироблену раніше всією групою);
 в) лідер змішаного типу поєднує в собі елементи
лідера-натхненника і лідера-організатора (задає
програму і водночас організує її виконання).
 Психологія жертви злочину (віктимологія)
Термін "віктимології" (від лат. Viktima - "жертва" і грец. Logos
- "вчення", "наука") буквально означає "вчення про жертву".

Віктимології досліджує
проблеми 
віктимності (причини виникнення жертви), 
віктимної поведінки (жертва сприяє вчиненню
протиправних дій проти неї), 
віктимізації (процес перетворення людини в жертву
злочину), 
віктимологічної карти (місця, де найчастіше
скоюються злочини).
 Жертва злочину завжди пов'язана з
насильницькими діями проти неї

 Насильство - це фізичне, психологічне, економічне

примус жертви виконати волю злочинця. 
 Фізичне насильство проявляється в побоях, побитті,
позбавленні свободи пересування, катуваннях та ін. 
 Психологічне примус - це залякування фізичним
впливом, поширення ганебних чуток, відомостей про
жертву, лайка, лайка і ін.
 Економічне насильство - силове позбавлення
людини майна і матеріальних засобів шляхом
шахрайства, крадіжки і т.д.
 Агресія - це вороже, наступальна поведінка людини,
спрямована на нанесення фізичного чи психологічного
шкоди. Агресія злочинця по відношенню до жертви
проявляється в агресивності, тобто в готовності до
ворожим, наступальних дій. 
 Сила нервової системи - одне з основних
властивостей нервової системи, що відбиває межа
працездатності клітин головного мозку, тобто здатність
жертви витримувати, нс переходячи в гальмівний стан,
або дуже сильне, або тривало чинне збудження. 
 Тиск (натиск) - це енергійне вплив злочинця на жертву
з метою спонукання, примусу до виконання (або
утримання) яких-небудь дій.
 З погляду взаємозв'язку особистісних і морально-
психологічних характеристик жертв кримінальних
конфліктів можна поділити на п'ять груп. Це особи:

 1) володіють в цілому позитивною і активною

життєвою позицією. У ролі жертв вони виявляються
найчастіше у зв'язку з власним позитивним або
недостатньо критичним стосовно до розвивається
життєвій ситуації поведінкою;
 2) які при загальній витриманості володіють
невисоким духовно-культурним потенціалом і
нестійкої психікою. Їх розум досить примітивний,
дозвілля беззмістовний, що і забезпечує їх
знаходження в ситуаціях, коли вони можуть
опинитися в ролі жертви;
 3) володіють насильницької установкою на вирішення
конфлікту: агресивністю, склочность, Нелагідність,
деспотизмом та ін. Заподіяння шкоди подібним
особам найчастіше відбувається як відповідна реакція
на їх спроби вчинення насильницьких дій;
 4) з корисливою спрямованістю (жадібністю, скупістю,
користолюбством та ін.), Що приводить їх до скоєння
злочину. Жертвами вони стають тому, що заподіяння
їм шкоди відіграє роль своєрідного акту помсти за
корисливі дії по відношенню до свого найближчого
оточення;
 5) для яких характерне поєднання насильницької і
корисливої спрямованості особистості.
Психологічна характеристика жертви злочину
передбачає отримання наступних даних:

 1) стать, вік, освіта, національність, службове

становище та інші відомості соціально-
демографічного плану;
 2) поведінка жертви в період, що безпосередньо
передував події злочину, під час самої події злочину і
після його скоєння.
Дякую за увагу!