Чи є майбутнє у головного героя оповідання Генріха Теодора Белля

“Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”?

Відомий німецький письменник Генріх Белль довгі шість років був солдатом
вермахту і проти волі воював на фронтах Другої світової війни. Тема
антигуманності війни стала провідною у його творчості.
Оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», написане у 1950 р., – це
глибока трагедія про юнака, який втратив через війну усе, що було для нього
важливим.
Пораненого головного героя, солдата Другої світової війни, на якій був тільки
три місяці, привозять у шпиталь, розташований у приміщенні його гімназії, де він
сподівається відновити своє здоров’я. Стомлені санітари з байдужим виглядом
занесли юнака до операційної, розташованої в залі малювання. За плечима санітара
на нестертій дошці хлопець побачив напис, зроблений його рукою. На уроці
малювання він писав вислів, і йому не вистачило місця, щоб закінчити фразу. Як
тепер юнак, без ноги та без рук, підійде до дошки, щоб врешті-решт завершити цей
напис? Через отримані дуже важкі травми він не розуміє, як він, каліка, буде жити
далі, як знайти нові цілі в житті. Доля цього молодого солдата віддзеркалює тисячі
інших доль, понівечених війною.
Все, що знаходилось у коридорах гімназії, показує «виховання», насичене
нацистською пропагандою, тобто формуванням «справжнього німця», який має
переваги над іншими народами. Наслідки такого виховання герой твору відчув
особисто у нестерпних стражданнях, ставши «гарматним м’ясом», і усвідомлює
оманливість колишніх ідеалів.
Хлопець впізнає у пожежному, який дбав про нього в очікуванні лікаря, пана
Біргелера, старого наглядача гімназії, разом з яким на перервах пив молоко. Наче
безнадійне благання зберегти життя, він шепоче містеру Біргелеру: «Молока…».
В майбутньому головний герой, якщо він виживе після операції, матиме
проблеми – через відсутність кінцівок, страждання – через тілесний та душевний
біль, поневіряння від оточуючих – через його участь у війні, як фашистського
солдата.
Твір «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» повчає, що в житті все може
трапитися будь-якої миті і будь-хто може зазнати тілесної і душевної безвиході. Такі
почуття стали реальністю для багатьох і в наш час через загарбницьку війну. Але я
вважаю, що ми повинні продовжувати рухатися вперед, знайти в собі сили для
захисту своєї країни, для її мирної відбудови і відродження.