Афінський Акрополь

Оболонська Анастасія
Афінський Акрополь
Акрополь (др.-греч ἀ κρόπολις - верхнє місто.) - Частина
міста, що стоїть на високій ,фортеця (притулок на випадок
війни).
На Акрополі зазвичай знаходилися храми божеств-
покровителів даного міста. Найбільш відомий акрополь в
Афінах, внесений до списку Всесвітньої спадщини
ЮНЕСКО.
Акрополь
включає ряд
споруд

Небагато
сьогодні
залишилося
від
стародавніх
споруд
Афінського
акрополя.
Парфенон

Парфенон, або Партенон,[2] (дав.-гр. Παρθενών, грец. Παρθενώνας) — головний

храм Афінського акрополя, присвячений богині Афіні Парфенос,
покровительці міста та всієї Аттики; визначна пам'ятка давньогрецького
мистецтва.

Був зведений до 438 року до н. е. за 10 років. Зазнав руйнування 1687 року під час
облоги Акрополя венеційцями періоду війни з турками. У 1801—1803 роках
частина скульптур, метоп та фрагментів фризу Парфенона вивезена до Лондона
британським послом в Османській імперії Томасом Брюссом Елгіном і з 1816 року
експонуються в Британському музеї. Їх менша частина зберігається в Афінах і
експонується в Новому музеї Акрополя, відкритому в червні 2009 року.
Історія спорудження
Парфенон побудовано на найвищому пункті Афінського акрополя, на місці давнього
святилища, закладеного ще до навали персів, імовірно, в добу правління Пісістрата. Він
слугував храмом ще давнішого палацу мікенського періоду і в історіографії отримав
назву гекатомпедона. Руїни його відкрив і дослідив в 1930-х роках німецький архітектор
та дослідник класики Вільгельм Дерпфельд[3].

Дерпфельд також встановив, що близько 490-488 до н. е. на місці гекатомпедону почали

споруджувати новий храм, аби віддячити Афіні за перемогу над персами під
Марафоном. Існування цього Прадавнього Парфенона відоме також завдяки свідченням
Геродота. Якщо довжина гекатомпедону становила 32 м, то розміри Прадавнього
Парфенона в плані були близькими до нинішнього храму. Тому посеред південного
схилу звели підпірну стіну, а в основу пагорба уклали вапняні блоки, аби підняти
будівельний майданчик над скелею приблизно на 7 м. Цей храм являв собою периптер і
мав по 6 та 16 колон по ширині та довжині. Відомо, що його стилобат та сходи виконали
з мармуру. Проте 480 до н. е., коли будівельникам вдалось звести колони тільки до
висоти другого барабану, місто спустошило перське військо Ксеркса. Будівництво
припинилось на майбутні 30 років.

Після закінчення вже на підготовленому майданчику вирішено спорудити новий, більш

величний і розкішний храм. У будівництві задіяли найкращих з тодішніх художників і
витратили величезні кошти. Будівельниками Парфенона називають давньогрецьких
архітекторів Іктіна і Каллікрата. Дослідники класики вважають, що першому належав
проект будівлі, а другий керував ходом будівельних робіт. Великий скульптор Фідій
виконав оздоблення і разом з Периклом спостерігав за будівництвом.