ДО КИЇВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА

ХАРКОВА

Позивач: Іванов Іван Іванович, 01 січня 1985

року народження,
Паспорт: АБ 123456
РНОКПП: 123456789
Який зареєстрован: 00000, м. Харків, вул.
Харківська, буд. 5, кв. 10.
Тел: +380 (00) 123 45 67.

Відповідач: інспектор роти 1 батальйону 1, УПП

в Харківській області Департаменту Патрульної
поліції, лейтенант поліції Петров Петро
Петрович,
(іноді суди вимагають зазначення коду ЄРДПОУ )
Адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченко , буд.
315-А.
E-mail: kharkiv@patrol.police.gov.ua.
Тел. 057 707 01 25.

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання протиправними дій та скасування постанови серія АБ №123456 від 01 квітня 2018 року

01 квітня 2018 року інспектором роти 1 батальйону 1, УПП в Харківській області Департаменту
Патрульної поліції, лейтенантом поліції Петровим Петрос Петровичем, було винесено постанову серія АБ
№123456 про притягнення мене, Іванова Івана Івановича до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122
та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 гривень. Відповідно до постанови, я нібито
о 22 годині 50 хвилин, рухаючись за кермом автомобіля у м. Харьків по просп. Льва Ландау, не виконав вимоги
дорожньої розмітки 1.12 та на заборонний червоний та жовтий сигнал світлофору здійснив проїзд цієї
розмітки, а також не пред’явив поліс обов'язкової цивільної відповідальності власників наземних ТЗ, чим
порушив вимоги п. 8.5 та 2.1г ПДР.

Зазначені дії інспектора вважаю протиправними, а постанова є незаконною, винесена з грубим

порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню за таких підстав.

01 квітня 2018 року, я рухався в транспортному засобі Volkswagen Passat д.н.з. AX 0000 AХ, який
належить мені, проїжджаючи по просп. Льва Ландау у напрямку аеропорту. В районі просп. Льва Ландау, б.
181 я був зупинений патрульним автомобілем Toyta Prius білого цвіту д.н.з 11 3550. До мого автомобілю
підійшов співробітник патрульної поліції Петров Петро Петрович та вимагав пред'явити йому документи, а
саме водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та поліс обов'язкової цивільної відповідальності
власників наземних ТЗ, і сказав, що я нібито порушив вимогу дорожньої розмітки 1.12, проїхавши цю лінію на
заборонний сигнал світлофору червоного та жовтого кольору.

Дорожня розмітка, яку я нібито проїхав, на той момент не була взагалі помітна та не відповідала
вимогам ДСТУ 2587-2010 Розмітка дорожня, а саме коефіцієнт яскравості та світлоповертання цієї розмітки був
значно менший ніж 60 відсотків, містами ця розмітка була повністю затерта та її було не видно, що не надало
мені змогу ідентифікувати її як дорожню розмітку 1.12, тому я почав рух та перетнув світлофор на дозволений
сигнал зеленого кольору. Проте, за вимогами ПДР, а саме п. 8.10 ПДР, у разі подання світлофором (крім
реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою
розміткою 1.12, що я і зробив, оскільки рухався та зупинився в декількох метрів від світлофору. Перетнути як я
потім побачив її міг теоретично лише коли після червоного та жовтого кольору знов почав рух після зупинки.

1
В постанові відповідач зазначив як порушення пункт правил дорожнього руху 8.5, проте зазначений пункт не
встановлює будь яких дозволів чи обмежень! Він лише зазначає Дорожня розмітка поділяється на
горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона
підкреслює або уточнює. Та навпаки, якщо звернутись до пункту правил дорожнього руху 8.5-1, то вказано, що
дорожня розмітка застосовується відповідно до цих Правил і повинна відповідати вимогам національного
стандарту. Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору
доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками
дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою,
установлюються відповідні за змістом дорожні знаки. Зазначену розмітку в цей нічний час дуже важко було
побачити, та я, керуючись вимогами ПДР звертав увагу саме на світлофор перед яким зупинився як казав за
декілька метрів, чикаючи, коли загориться зелений світ. Побачивши, коли після червоного світла загорівся
жовтий, я відпустив гальма, а почав підкачуватись до світлофору, і лише дочекавшись зеленого кольору,
натиснув на педаль газу та перетнув світлофор а за ним й перехрестя. Таким чином, я виконав всі вимоги ПДР,
то б то зупинився на червоний поперед розміткою 1.12, а рух почав на зелений сигнал світлофору.

Підійшовши до мого автомобілю, співробітник поліції висловив вимогу пред'явити йому документи і
сказав, що я нібито порушив вимогу дорожньої розмітки 1.12, та після зупинки перед цією розміткою, потім
перетнув її на заборонний сигнал світлофору червоного та жовтого кольору, починаючи рух. На це я сказав,
добре, якщо ви вважаєте що я щось порушив, давайте почнемо розглядати справу про адміністративне
правопорушення. На мої слова інспектор Петров Петро Петрович вимагав пред'явити йому документи, а саме
водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та поліс обов'язкової цивільної відповідальності власників
наземних ТЗ. За порушення вимог дорожньої розмітки законом не передбачено складання протоколу
(відповідно до ст. 258 КУпАП), а виключно постанову, тому згідно ст. 21.2 Закону «Про обов’язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якої указано, що контроль
за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних
транспортних засобів здійснюється лише у випадках складання протоколів щодо порушень дорожнього
руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, я вирішив, що поліс обов’язкового
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ інспектор Петров П.П. вимагає
незаконно, та пред’явив інспектору лише водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію ТЗ. Хочу звернути
увагу, що відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», Водій зобов'язаний: мати при собі та
на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової
інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти
для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених
законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Таким чином, Закон України
«Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
передбачає лише два випадки коли працівник поліції має право перевірити страховий поліс: 1. Складання
протоколу, 2. Оформлення матеріалів ДТП. Таким чином за відсутністю зазначених випадків, працівник
патрульної поліції не має права вимагати надати для перевірки поліс обов’язкового страхування.
Переглянувши мої документи, інспектор пішов до свого службового транспорту, та через деякий час
повернувся з бланком постанови, який був вже частково заповнений, та повідомив мені, що на мене буде
складено постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності, не розглянувши справу по
суті, як того вимагають норми статей 278-280 КУпАП, не ознайомив мене з моїми правами, передбаченими
статтями 268 КУпАП та 63 Конституції України. Я почав наполягати на об’єктивному розгляді справи, на що
інспектор мені заперечив та знов пішов далі заповнювати постанову до свого службового автомобілю. Таким
чином, після зупинки мого транспортного засобу, висловлення звинувачень у мій бік, інспектор Петров П.П.
одразу виніс постанову, не розглянувши справу по суті. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і
не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які
беруть участь у розгляді справи та свідки, та взагалі з’ясувати чи було вчинено адміністративне
правопорушення а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Також хочу зазначити, що в постанові навіть невірно вказані дані мого водійського посвідчення, тому що
інспектор заповнював постанову у своєму службовому автомобілі і брав їх невідомо з яких джерел, у зв’язку

2
з чим виніс завідомо помилкові дані. Зазначене лише підтверджує халатне ставлення відповідача до розгляду
справи. Своїми діями, Петров П.П. грубо порушив вимоги ст.ст.278,279, та 280 КУпАП, а також моє право на
захист, яке закріплено як ст. 268 КУпАП, так и ст. 59, 63 Конституції України. Право на захист є одним з основних
прав, гарантованих Конституцією України і порушення цього права є не допустимим!

Особливо хочеться зазначити, що у відповідності до рішення Конституційного суду № 5-рп/ 2015

від 26 травня 2015 року, по справі № 1-11/2015 було зазначено:

«За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх
посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати
справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх
вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно з Кодексом ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним
правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про
адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ,
здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями
провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об’єктивне
з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо
своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з
законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення
зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його
вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і
обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення
справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу
порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність
(частина друга статті 33 Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної
відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази,
заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого
фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням
юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє
мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі
передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи,
яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути
розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо
від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення
дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду
уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з
метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані
положення є законодавчими гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи про
адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення
протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті
існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до
адміністративної відповідальності.
Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим
органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій
адміністративного провадження.

3
 Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає,
зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на
правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури
скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про
адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням
органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до
порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,
закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.».

Враховуюче зазначене, інспектор не бажаючи почути мене, та заздалегідь переконаний в моїй вині
не міг об’єктивно з’ясувати обставини справи, що є грубим порушенням всебічного розгляду справи. Навіть не
розглянувши справу, позбавивши мене всіх гарантованих законом прав, в тому числі і що до реалізації права
на захист, одразу виніс постанову.

Крім того, у відповідності до ст. 252 КУпАП України зазначено, що орган (посадова особа) оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Але при відсутності
жодних доказів моєї провини, інспектор грубо порушив вимоги зазначеної статті, не розглянувши об’єктивно
в сукупності докази, взагалі упереджено поставився до мене, виносячи постанову про притягнення мене до
адміністративної відповідальності без будь якого розгляду справи, вивчення доказів.

Крім того, хочу зауважити, що у відповідності до ст. 284 КУпАП, Постанова повинна містити:
найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу,
щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного
акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі
рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки
дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
- дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
- транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний
знак);
- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
- розмір штрафу та порядок його сплати;
- правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
- відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного
стягнення у вигляді штрафу.

З огляду на постанову, в неї відсутні будь які додатки, в тому числі і обов'язкові зазначення технічного
засобу (що є імперативною вимогою), якими здійснено фото або відеозапис. Таким чином в справі відсутні та
не розглядались будь які докази, які б могли підтвердити правопорушення. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП,
посадова особа не могла оцінити за власним переконанням за відсутністю будь яких доказів, а тому є всі
підстави вважати, що відповідач був упереджений та порушив вимоги ст. 245 КУпАП, де зазначено, що
завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і
об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення
виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних
правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення
законності.

Окремо хочу зауважити, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, за наче б то перетинання лінії 1.12
передбачено штраф у розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то б то 255
гривень. За ч. 1 ст. 126 КУпАП, за безумовно незаконне вимагання у мене поліса страхування який працівник
поліції не мав жодних підстав вимагати, передбачено штраф у розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, то б то 425 гривень. У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідач наклав
більший за розміром штраф, то б то 425 гривень, хоча накладати його взагалі не мав права.

4
 Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з
урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо
(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом,
запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких
спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За таких вищезазначених в позовній заяві обставинах, відповідач прийняв рішення з грубими

порушеннями Конституції України, законів України та інших зазначених нормативно правових актів, не
обґрунтовано, без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, не
добросовісно та не розсудливо, а також з порушенням моїх прав на участь у процесі прийняття рішення.

У зв’язку з вищезазначеним, дії відповідача є протиправними, а постанова є незаконною, винесена

з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та безумовно підлягає скасуванню.

Як зазначає ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може
постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів
щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити
окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб,
рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку
зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання
професійних обов’язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві
недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. В окремій ухвалі суд має
зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких
порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в
окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну,
необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної
чи касаційної інстанцій.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій
чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,
дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

До позову я додаю другий екземпляр постанови серія АБ №123456 від 01 квітня 2018 року, яку мені
надав відповідач.

Оригінали документів, копії яких я додаю до позовної заяви знаходяться у мене.

Мною не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих
підстав.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення,
може бути оскаржено у вищестоящий орган або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд,
у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими
цим Кодексом. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється
від сплати державного мита.

23 січня 2015 року Пленумом Верховного суду України було постанову №2 в якій було прийнято таке
рішення «Довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами

5
положень Закону України «Про судовий збір» довести до відома суддів апеляційних, окружних
адміністративних судів та місцевих загальних судів.»
http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_vasu_2_23-01-2015

«Питання справляння судового збору, крім Закону про судовий збір, регулюється іншим
законодавством. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні
правопорушення (далі – КУпАП) особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне
правопорушення, звільняється від сплати державного мита… Припис частини четвертої статті 288 КУпАП не
вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону № 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового
збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Крім того, у цьому
випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами
порівняно з нормами Закону про судовий збір. Отже, за подання до суду адміністративного позову про
скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до
адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не
сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір», - зазначено в довідці.

На підставі викладеного, та керуючись вимогами п. 2.1, 8.5-1 ПДР України, ст. 16 Закону України «Про
дорожній рух», ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ст. 245, 247, 251, 252, 268, 276, 278, 279, 280, 284, 287, 288, 293 КУпАП,
ст. 59, 63 Конституції України, ст. 2, 5 – 9, 19, 20, 25, 77, 79, 241, 245 КАС України, рішенням Конституційного
суду № 5-рп/ 2015 від 26 травня 2015 року, по справі № 1-11/2015, рішенням Конституційного Суду України №
13-рп/2000 від 16 листопада 2010 року, по справі 1-17/2000, -

ПРОШУ СУД:

1. Визнати протиправними дії інспектора роти 1 батальйону 1, УПП в Харківській області Департаменту
Патрульної поліції, лейтенанта поліції Петрова Петра Петровича та скасувати постанову серія АБ
№123456 від 01 квітня 2018 року про притягнення мене Іванова Івана Івановича до адміністративної
відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП;
2. Винести окрему ухвалу, відносно відповідача - інспектора роти 1 батальйону 1, УПП в Харківській
області Департаменту Патрульної поліції, лейтенанта поліції Петрова Петра Петровича, що до вжиття
заходів до нього дисциплінарного впливу, за грубі порушення вимог закону і неналежного
виконання професійних обов’язків та направити її до Департаменту патрульної поліції Національної
поліції України, за адресою: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, встановивши строк для надання
відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Додатки:
1. Копія позовної заяви;
2. Другий екземпляр постанови серія АБ №123456 від 01 квітня 2018 року;
3. Копія другого екземпляру постанови серія АБ №123456 від 01 квітня 2018 року;
4. Копія паспорта Іванова І.І.
5. Копія ідентифікаційного коду Іванова І.І.;
6. Оптичний носій з відеозаписом;
7. ……..
8. ……..

« » 2019 року Іванов І.І.

https://www.youtube.com/user/nevinnyi/
https://www.instagram.com/nevinnyi/