МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ

ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ НАУК
КАФЕДРА КУЛЬТУРОЛОГІЇ

Письмова робота
На тему «АНАЛІЗ КАРТИНИ МИКОЛИ ПИМОНЕНКА
«ПЕРЕД ГРОЗОЮ»»
Виконав:
студент 2-го року навчання
Остапюк Степан

КИЇВ-2020
 Я обрав цю картину через її сумний настрій, який вона
передає. А також через її відмінність від решти художніх
творів автора своїм поєднанням і контрастом кольорів,
динамікою подій, грою тіней і чудовим відтворенням замислу.

Трішки біографії, Микола Пимоненко – український

живописець та автор картин на національну українську
тематику. Народився поблизу Києва 9 березня 1862 року в
бідній родині. Його батько займався мистецтвом, а саме:
виконував приватні замовлення пов’язані з іконо-писанням і
різьбярством. Тому Микола, надихнувшись працею і
професією свого батька, допомагав йому в розписах. Пізніше
батько віддав його іконописцю Івану на навчання.
Початкову художню освіту Пимоненко здобув у 1876-1882
роках у Київській художній школі М.І.Мурашка. Мурашко,
який був там художником і педагогом, серйозно вплинув на
формування художнього стилю Пимоненка. З 1882-1884 роки
М.Пимоненко відвідував педагогічні курси Академії мистецтв
як вільний слухач, навчаючись в майстерні Володимира
Орловського. Маловідомим фактом є також і те, що
Орловський і Пимоненко були тестем і зятем, так як
Пимоненко одружився на дочці Орловського.
Пимоненко був дуже здібним і вже в перший рік отримав три
медалі. На жаль, коли він захворів на запалення легенів, не
маючи матеріальних коштів на лікування і життя, він
змушений був залишити академію. Він відправляється у Київ.
У Києві він стає старшим викладачем Київської малювальної
школи (1884-1900), а також викладає в Київському
художньому училищі. Великий успіх мала його робота
«Гальорка» (1885), на якій художник правдиво показав місцеве
населення.У 1885 – 1887 роках він намагається знайти власний
стиль.
Відомою стала його картина «Святочное ворожіння», яка
експонувалася на
академічній виставці 1888 року. Згодом, М. Пимоненка запрош
ують викладати графіку до нововідкритого Київського
політехнічного інституту, де він працював до кінця свого
життя, а саме у 1900-1912 роках.
Важливе місце в житті та творчості М. Пимоненка займає село
Малютянка під Києвом.У селі він милувався мальовничою
природою і багато працював упродовж 1888-1911 рр. , там він
працював у майстерні. У Малютянці він був натхнений цією
сільською природою. Молодь своїх картин Пимоненко
наряджав у святкове вбрання, і спостерігав за її веселощами,
танцями, жартами. Помер у березні 1912 року. Похований
на Лук'янівському цвинтарі в Києві. Микола Пимоненко є
автором 180 картин, близько 400 етюдів і більше 100 малюнків.
Найвідомішими є «Святочне ворожіння» (1888), «Весілля в
Київській губернії» (1891), «Ворожіння» (1893), «Жнива»
(1896), «На річці» (1897), «З лісу» (1900).

Картина «Перед Грозою» була написана в 1906 році у

стилі реалістичного живопису. Також слід вказати що вона
була намальована у післяреволюційний час, коли діти з бідних
сімей йшли жебракувати. Картина написана маслом на холсті.
Не складно помітити що Твори Пимоненка напряму пов’язані
із сільським побутом українського народу, а також чудово та
часто зображує сільські пейзажі: «Суперниці», «Вечоріє»,
«Сінокіс», «Українська ніч», тому картина «Перед грозою» не є
вийнятком. Щодо історії написання картини : «Якось перед
грозою ввечері Микола Корнилович, який більшу частину року
проводив на своїй дачі під Києвом, допоміг дівчинці загнати в
стійло отару овець. І після розкрив альбом для замальовок.
Швидко рухомі важкі хмари заволокли небо і ось-ось
вибухнуть грозою і зливою. Експресія, збудження, тривога
відчувається в біжучих по землі тінях. Так народилася картина
«Перед грозою» (1906, Музей українського мистецтва УРСР,
Київ)» [1].

Пошукавши інформацію про те, Як картина опинилась в

музеї? я не знайшов абсолютно нічого. Лишень те що вона
надійшла до музею у 1923 році. А також що у 27.05-04.09.2011
року експонувалась на виставці «Київ та його жителі» в
НХМУ. Також картина експонувалась на виставці «Мистецтво
як радість життя» в НХМУ, 20.12.2012 – 29.03.2013 роках[2].

Щодо опису картини, на ній зображена сцена випасання

овець на полі. В центрі картини изображено стадо із білих та
коричневих овець, що рухаються по дорозі в сторону глядача
та молода дівчина з кнутом, що жене їх. Також ми
спостерігаємо що з обох боків від стада відбились пару овець,
собаку яку на перший погляд можна переплутати з вівцею та
бурю що наздоганяє їх. «Дівчина зображена в українському
національному одязі, але він виглядає простим, тож це
повсякденний одяг українців в селі. Біля стада праворуч, але
трохи попереду основного стада – пес, зліва в глибині –
маленький струмок, за яким видно темну полосу лісу. Небо
темне з низьконависшими грозовими хмарами. Справа знизу
підпис чорною фарбою «Н.Пимоненко.1906»»[3].
Поле написане в жовтих відтінках із часточками зеленого, а
також стан поля, а точніше витоптана дорога, дає нам
зрозуміти що дівчина пасе овець не перший день і скоріш за
все вона це робить щодня. Також обабіч дороги ми бачимо ліс
з похиленими деревами, який зображено в зеленувато-темних
відтінках для підкреслення часу подій що відбуваються(вечір).
Контрастною частиною цього полотна є небо, воно
намальоване у темно-синіх тонах, з домішками сірих та чорних
фарб. Небо в хмарах ніби насувається з величезною швидкістю
на головних героїв, та тисне на них.

Картина є дуже динамічною, складається враження, що

небо щойно моментально заволокли важкі чорні та темно-сині,
сірі хмари і ось-ось повинен початись сильний дощ. Саме небо,
його кольори, вітер, що колихає з усію поривчастою силою,
біжучі по землі тіні від вівць спричинюють відчуття тривоги та
збудження. Дівчина тримається за хустину щоб вона не спала з
голови від сили вітру, що дає нам зрозуміти його потужність.
Швидкість руху можна побачити й від пилу, що піднявся в
повітря від бігу овець. Дівчина зображена з палицею, якою
вона замахнулась на овець, аби пригнати їх додому як можна
швидше. Окремо можна відмітити собаку, який стоїть в
освітленій сонцем частині поля, та підкреслити його спокій.
Загалом, картина ніби уявно поділяється на дві частини: верхня
- зона темряви, тривоги, буйних вітрів, та нижня зона - світла,
сонця, певної надії. Головними особами є : вівці, дівчина та
собака, які намагаються втекти від дощу до сонця, від темряви
до світла, від хаосу до спокою. Загалом, як я і казав раніще, ця
картина є дуже динамічною та приносить глядачеві емоції
хвилювання та нібито задає нам загадку: «Чи встигнуть вони
втекти від бурі»?.

Отже, ця картина ідеальний симбіоз українського

побутового сюжету, пейзажів сільської місцевості, стилю
реалізму та контрастних кольорів. Все що на ній зображено,
виглядає цілісно та в певній мірі інтригуючи. Картина Миколи
Пимоненка сильно виділяється на фоні інших картин через
сильний контраст кольорів, який оцінила публіка. Тож, картина
«Перед грозою» є важливою цінністю українського
реалістичного мистецтва початку 20 століття, а також власне
творчості Миколи Пимоненка, що і робить його одним з
найвизначніших художників у стилі реалізм та побутовому
жанрі в Україні.
ДЖЕРЕЛА
1.Офіційний сайт, блог та архів Романа Свередюка:
https://sverediuk.com.ua/ukrayinskiy-hudozhnik-mikola-pimonenko
2. Бібліографічна картка по картині «Перед грозою» М. Пимоненка з
НХМУ.
3. Огієвська «Микола Пимоненко».- С.107-128.