Зміст

Вступ

1. Казка, як засіб морально-духовного розвитку особистості дитини

1.1 Морально-етичні гідності казки у вихованні дошкільнят

1.2 Виховна цінність українських народних казок

2. Система роботи з дошкільнятами по українським народним казкам

2.1 Емоційне занурення дітей в казку

2.2 Використання казки у виховній роботі з дітьми

Висновки

Список літератури
 Вступ

Казка – невичерпне джерело народної мудрості, один із найпопулярніших

жанрів словесності. Перебуваючи сьогодні головним чином у сфері дитячого
фольклору, вона зберігає архаїчні елементи, водночас плекає ідеали краси,
доброти, милосердя, засуджує жадібність, корисливість і нечесність. Це
жанр, що органічно поєднує нашарування різних історичних епох (від
витворів первісного сприйняття дійсності до символічного й філософського
переосмислення), розробляє надзвичайно цікаві сюжети.

Казки – один із найбільш популярних жанрів серед дітей.На думку В.О.

Сухомлинського, «Казка — активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі
сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казковий жанр
розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної
атмосфери в дитячому колективі».

Під впливом казок у дошкільників виникають різноманітні почуття та

переживання. Казки мають надзвичайну емоційну силу впливу на дітей,
несуть у собі позитивний емоційний заряд, здатний викликати позитивні
емоції. Захоплюючий зміст казки, самобутність дійових осіб, поєднання
фантастики з реальністю, образність та експресивність мовлення мають
великий емоційний вплив на дітей. Вона сприяє формуванню у дитини чітких
морально-філософських, гуманістичних уявлень про навколишній світ, про
те, що добро перемагає зло, яке завжди повертається до того, хто його скоїв,
а за добрі вчинки завжди віддячують добром.

Казка потрібна кожній дитині як насущний, духовний хліб, який ніколи не

приїдається. Адже казка зачаровує дитину образністю рідного слова, його
красою, колоритністю персонажів, особливостями їх характеру, багатством
природи. Характерне для казки торжество справедливості, перемога добра
над злом викликають співчуття дитини, співпереживання.

На прикладах казкових героїв діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших,
порівнюють себе з казковими героями, радіють непереможній силі Івана-
Побивана, переживають за долю Івасика-Телесика, Котигорошка.
Позитивний герой казки завжди працьовитий, справедливий, відважний,
шанує батьків, прислухається до їхніх порад, долає перешкоди, досягає
поставленої мети, виступає носієм народної моралі. Якщо ж виявляє
непослух, потрапляє в надскладні ситуації і долає надзвичайно багато
перешкод.

Казка в дошкільній освіті здатна виконати не лише виховні, а й розвивальні

та навчальні завдання. За правильної організації процесу роботи над казкою
діти можуть істотно покращити мислення, увагу, пам’ять, мовленнєвий
розвиток тощо.
 Казковий світ магічно впливає на дитину, манить таємницями, чудесами,
чаклунством. Діти з радістю подорожують в уявному, нереальному світі,
активно діють у ньому, творчо трансформують, перетворюють його. За
допомогою казок вони здобувають знання про довкілля, про взаємостосунки
людей, проблеми, які трапляються в житті.

Казки навчають дитину знаходити вихід із складних ситуацій, вірити в силу

добра, любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки, бо в них
компенсується недостатність дій у реальному житті і стає можливою
реалізація їх творчого потенціалу.

Об’єкт дослідження – моральне виховання дітей дошкільного віку засобами

казки.

Предмет дослідження – методика морального розвитку дітей старшого

дошкільного віку засобами казки в умовах ДНЗ.

Мeтa роботи – теоретично обґрунтувати організаційно-пeдaгoгiчнi yмoви

морального виховання дiтeй дoшкiльнoгo вiкy зacoбaми кaзки.

Для реалізації поставленої мети будуть виконані наступні

дослідницькі завдання:

-Розглянути морально-етичні гідності казки у виховання дошкільнят;

-Розкрити виховну цінність українських народних казок;

-Розглянути емоційне занурення дітей в казку;

-Розглянути використання казки у виховній роботі з дітьми.

1. Казка, як засіб морально-духовного розвитку особистості дитини

1.1 Морально-етичні гідності казки у виховання дошкільнят

Духовно-моральне виховання - це формування ціннісного ставлення до

життя, що забезпечує стійкий, гармонійний розвиток людини, що включає в
себе виховання почуття обов'язку, справедливості, відповідальності та інших
якостей. Дієвим засобом у вихованні моральних якостей особистості
дошкільнят- є казка .

Українська педагогіка ще понад сто років тому відгукувалася про казки не

тільки як про виховний і освітній матеріал, але і як про педагогічний засіб,
метод. Казки представляють багатий матеріал для морального виховання
дітей.

Духовний заряд, накопичений народом тисячоліттями, може служити

людству ще дуже довго. Більше того, він буде постійно зростати і стане ще
більш могутнім. У цьому - безсмертя людства. У цьому - вічність виховання,
що символізує вічність руху людства до свого духовного і морального
прогресу .

Таким чином, казка живе, і грає величезну виховну роль. Казки та билини
про хороброго богатиря Іллю Муромця, про Добриню Микитича вчать дітей
любити, з честю виходити з важких положень, долати перешкоди. У
суперечці народного героя з негативним персонажем вирішується питання
про святкування добра і покаранні зла.

Щоб дитина була готовою до життя, щоб впевнено почувалась в цьому

великому світі, необхідно озброїти її соціальними вміннями. Важливо, щоб
дитина могла керувати своєю поведінкою, уміла вибрати по відношенню до
іншої людини найбільш підходящий спосіб поведінки, спосіб поводження з
ним, виявляла гнучкість і творчість у виборі комунікативних засобів в
процесі діалогу з іншими.

Необхідно навчити дитину вмінню бачити і розуміти іншу людину,

розвивати здатність поставити себе на місце іншого і переживати з ним його
почуття, уміння дієво відгукнутися на емоційний стан іншої. У казках
черпається перша інформація про взаємини між людьми. Саме народні казки
зберегли ту загальну людську мораль, яку, на жаль, сьогодні багато хто
розгубив.

У всіх казках є морально - етичні принципи. Казка вчить жити. А інакше

навіщо б наші предки витрачали дорогоцінний час на них? Без казки у
дитини немає ні мрії, ні чарівної країни, де збуваються всі бажання. Казка
дозволяє дитині та й дорослому пофантазувати. Хто є я? Яким би я хотів
бачити себе? Як я сам бачу себе через чарівне дзеркало, що дозволяє
розглядати все навколо не тільки очима, а й серцем? Що б я зробив, володій
чарами? Через казку дитина може зрозуміти закони світу, в якому він
народився і живе.

Існують різні думки з приводу впливу казок на дитину. Виховують в ньому

такі важливі якості, як :сміливість, хоробрість, рішучість. Ми повинні
спиратися на багатовіковий досвід попередніх поколінь у використанні казки
в педагогічних цілях. На ранньому етапі розвитку дитини ,потрібно
аналізувати казкові твори разом, з кожним новим прочитанням все більш
ускладнюючи завдання. Практикуючи різні методи пояснення сенсу казки,
можна домогтися її повного розуміння і свідомості малюком. А це означає,
що у важкій ситуації вона послужить йому хорошою опорою в житті.

Привертають дітей в казках і чарівні здібності головних героїв: вміння

літати, швидко переміщатися, перевтілюватися. Звичайно, в 3-5 років не
можливо пояснити природу чарівництва, на даному етапі можна просто дати
йому зрозуміти, що це- реалізація мрії народу. З часом чарівництво повинно
перетворитися в свідоме прагнення досягти бажаної мети або унікальний
розвиток особистих здібностей. Діти повинні засвоїти: щоб домогтися
якихось результатів в житті, треба володіти не просто певними
властивостями характеру, потрібно розвивати їх до досконалості. Цей процес
не повинен носити приземлений характер, діяти треба за обставинами,
беручи до уваги реакцію малюка.

Кожна людина ,на рівні півсвідомості прагне відповідати загльно-

прийнятим моралям поведінки.Тому почуття і вчинки позитивного героя
малюк відразу ж приміряє на себе. Проявляється це зазвичай спочатку зовні:
він починає використовувати певні мовні звороти, характерні для цих героїв,
потім вчинки цього персонажа перетворюються на особливості поведінки
дитини, поступово стають його власними вчинками. Малюк починає
усвідомлювати їх необхідність, він вже не може на добро відповісти злом,
образити молодших і слабких, виробляються моральні критерії.

Моральне виховання дитини починається з того, що чує, бачить і що

викликає відгук у його душі.

Казка має дуже велику роль у формуванні моральних якостей дитини. І з

самого початку треба відзначити гендерний підхід казки. У гендерному
відношенні всі казки допомагають сформувати чоловічі і жіночі риси
характеру.

Наприклад, казки для формування чоловічих рис характеру - «Троє

поросят», «Колобок». У них показаний метод боротьби для чоловіка. У казці
«Троє поросят» дається успішний сценарій перемоги над противником, а в
казці «Колобок» міститься найважливіше попередження про те, за яких умов
можна зазнати поразки, про виконання правил безпеки. На цих казках можна
пояснити хлопчикові типологію супротивника, сценарії боротьби з ним і
перемоги. У протистоянні з одним супротивником потрібна сила, з іншим -
обережність і завбачливість, з третім - надійна команда, з четвертим -
тактична бесіда.

Казки, з чоловічим характером, містять три важливих для хлопчика ідеї: по-
перше - адекватне сприйняття реальності, по - друге - представлення про
ворога і безпеку, по - третє - бажання перемогти ворога. Вони символічно
дають хлопчикові знання стратегії і тактики в боротьбі з противником.
Об'єднання сил, удача, знання, використання власної переваги та слабкі
сторони супротивника - ось складові успіху. Все, що хлопчик запам'ятовує в
дитинстві, накладає відбиток на його доросле життя. Українські народні
казки формують в майбутніх чоловіках такі риси, як вміння протистояти
труднощам, мужність, відвагу, безсмертя перед ворогом, повагу і любов до
мами (жінки) .

А от казки - «Маша і ведмідь», «Хаврошечка», «Морозко», «Гуси лебеді»

допомагають формувати жіночі риси характеру. У цих казках обов'язково
присутній чоловічий персонаж. Героїня по різному будує з ним стосунки.
Вона або вступає в боротьбу, або готує себе до щасливого шлюбу, або
допомагає йому. Ці казки допомагають дівчинці осягнути сенс жіночності. У
цих казках дівчинка приймає певні знання про життя героїнь. По - перше -
знайти гідного партнера, тобто обрати краще. А вибір пов'язаний зі здатністю
слухати своє серце, яке підкаже: хто - гідний, люблячий, відданий, готовий
завжди прийти на допомогу. Приймати допомогу з вдячністю, і те, що ти
будеш думати, здійсниться. По - друге - створити комфортне середовище, де
вона почувається спокійно і захищено, де її сила примножується, щоб
розуміти і дарувати любов, де вона може ростити дітей - продовження роду.
Саме любов, терпимість є основними проявами жіночності в українській
культурі.

Але є казки, за допомогою яких ми можемо формувати моральні якості і у

хлопчиків, і у дівчаток. Вони мають однакову кінцівку і обов'язково
завершуються возз'єднанням героя й героїні - весіллям. Таким чином, казки є
ефективним засобом формування моральних якостей особистості і рис
характеру .

Як же виховати дитину доброю, чуйною, уважною? Як виховати дитину,

щоб виріс щасливою людиною?

Всі ці якості можна розкрити і сформувати на прикладі казок (подій, дій

персонажів), адже казка - скарб знань, в ній зібрана народна мудрість.
Звертаючи увагу на гендерні якості героїв, ви зможете виховати відважних,
сильних, люблячих чоловіків і ніжних берегинь, в чиїх сім'ях пануватиме
взаєморозуміння, любов і працьовитість.
 1.2 Виховна цінність українських народних казок

Українські  народні  казки - як традиційний  засіб  родинного  виховання  в 

Україні, мали серйозне значення  у  вихованні  дітей  в  українській  родині.
Проблема  вивчення  традицій  сімейного  виховання  в Україні  -як  засобу 
педагогічного  впливу  на  підростаюче  покоління залишається  ще 
недостатньо  вивченою.  Головним  при  цьому  є  питання, яке  стосується 
визначення  тих  теоретико-педагогічних, етнографічних  та 
культурологічних  джерел,  які  дозволяють визначити  традиційні : зміст, 
принципи,  способи  і  засоби сімейного  виховання,  і  які  залишаються 
актуальними  для  сімейної педагогічної  практики  в  сучасній  Україні.

Зокрема, психолого-педагогічні  проблеми  морального  виховання  в  сім’ї

досліджували І.Бех,  Л.Бойко,  Л.Драчук,  В.Кравець,  І.Кошлань, 
Г.Наумчук,  Л.Сінютка, Т.Троіцкій.  Теоретико-педагогічні основи 
сімейного  виховання також досліджували  Т.Алексеенко,  В.Іова, 
Л.Красномовець,  Л.Повалій, В.Постовий.  Формуванню  сімейних  взаємин 
і  педагогічної культури  батьків  присвятили  свої  праці  Л.Кіенко-Романюк, 
І.Савченка, І.Трубавіна,  Т.Ушеніна.

Особливу вагу  для  розуміння  завдань народної педагогіки мають  твори 

та  ідеї  видатного  вченого-педагога  К. Д. Ушинського.  За  думки  К.  Д. 
Ушинського  –  німець,  англієць,  француз, американець,  вимагають  від 
виховання  не  одного  і  того  ж,  під  ім’ям виховання  у  кожного  народу 
полягають  різні  поняття.  Кожен  народ має  свій  особливий  ідеал  людини 
і  вимагає  від  виховання  відтворення цього  ідеалу  в  окремих 
особистостях.  Ідеал  цей  у  кожного  народу  відповідає його  характеру, 
визначається  його  суспільним  та  громадським  життям, розвивається 
разом  з  його  розвитком,  і  з’ясування  його  становить  найголовнішу
задачу  кожної  народної  літератури. К.  Д.  Ушинський  стверджував,  що 
будь-який  народ  у  своїй  літературі,  починаючи з народної  пісні, 
прислів’я,  казки,  і  закінчуючи  драмою  і  романом, висловлює  свої 
уявлення  про  те,  яким  повинен  бути  чоловік.  Народ прикрашає  цю 
ідеальну  людини  всіма  кращими  якостями  душі  своєї, і  якщо  народний 
ідеал  людини  не  завжди  узгоджується  з  правилами  суворої 
християнської  моралі,  то  це  лише  тому,  що  сама  християнська  мораль 
не цілком  ще  вкоренилася  в  тому  або  іншому  народі;  але  яким  би  не 
був  цей ідеал,  він  завжди  відображає  собою  міру  самосвідомості  народу, 
його  погляд  на якості  і  чесноти,  висловлює  народну  совість.

Розглянемо такі гуманістичні зв’язки в кількох народних казках.

Наприклад,  у  казці  про  двох  козлів  оповідач  хоче,  щоб  діти зрозуміли 
наскільки  небезпечно  бути  дурним  і  войовничим  в  пошуку  виходу  з
складної,  конфліктної  ситуації.  Знайти  правильний,  єдино  вірний вихід 
зі  скрутного  становища  –  це,  судячи  з  того,  що  наприкінці сталося  з 
героями  казки  «Два  козла»  –  питання  про  життя  і  смерть. Казка про 
двох цапків (за переказом М. Коцюбинського). Казка про двох цапків З 
одного  берега  йде  до  річки  білий  козел,  а  з  другого  берега підходить 
чорний  козел.  І  один  хоче  через  річку  перебратися,  і  інший. А  через 
річку  –  колода.  Та  така  вузька,  що  тільки  один  може перейти,  а  двом 
тісно.  Не  захотів  білий  козел  почекати,  поки  перейде через  колоду 
чорний,  а  чорний  не  захотів  чекати,  поки  перейде  білий. Ступили 
обидва  на  колоду,  зійшлися  посередині  та  й  ну  один  одного  лобами  і
рогами  штовхати!  Билися,  билися,  та  й  скінчилося  на  тому,  що  обидва 
в  воду впали  і  потонули.

Подібна  ситуація  і  в  казці  «Дві  кізоньки»  (за переказами  М. 

Коцюбинського). У  ній  дві  кізоньки  зустрілися  на  гірській стежині.  У 
казці  показаний  єдино  правильний  і  мудрий  спосіб пошуку  виходу  із 
ситуації.  Головне,  на  що  вказується  в казці,  це  на  обопільне,  шанобливе 
і  мирне  бажання її героїнь  знайти рішення:  «Постояли  вони,  постояли, 
подумали-подумали,  …».  при  цьому проблему  не  можна  було  б 
вирішити,  якби  героїні  казки:  а)  не  подумали  б  про  можливі  варіанти 
поведінки  та  їх  наслідки;  б)  не  довірилися б  одна  інший:  «одна  коза 
встала  на  коліна,  перекинулася  на  бік,  лягла на  стежці  і  притулилася 
спиною  до  гори »;  «Друга  обережно  переступила через  неї».

Обидві  казки  присвячені  одній  ситуації  –  пошуку  виходу  зі  скрутного

положення  і  показані  два  шляхи  її  рішення:  а)  агресивний  (за  казкою  –
чоловічий  тип  реакції  на  конфлікт);  б)  толерантний  (за  казкою  –
жіночий  тип реакції  на  конфлікт). Як  бачимо,  народна  мудрість 
констатує  – амбіції  (в  даному  випадку,  чоловічі)  обмежують  здатність 
кого  б  то не  було  розумно  підходити  до  вирішення  проблем.  А 
толерантність  (в  даному випадку,  жіноча),  навпаки,  забезпечує 
ефективний  пошук  виходу  з ситуації,  що  створилася. 

Очевидно,  що  зазначені  гендерні  смисли  хоча  і закладені  в  даних 

казках,  відносяться  до  області  «неявного  знання»,  до області  прихованих 
смислів  оповідання, на  розвиток яких  же  якостей  ідеальної  людини 
спрямовані  обидві  ці  українські казки?  Звичайно,  –  мудрості,  взаємної 
поваги,  довіри.  Саме  такими повинні  бути  ті,  хто  хоче  завжди 
знаходити  правильні  рішення  будь-яких проблем.  Як  бачимо,  такі  якості
як  мудрість,  миролюбність  і довірливість  традиційно  виховувалися 
нашим  народом  у  дітей  з допомогою  казок  з  самого  раннього  віку.

Інша  ситуація  розглядається  в  казці  «Десять  працівників»  (за переказами 

М.  Коцюбинського). Зайшов  я  якось  до  однієї  жінки  в  будинок  – 
Одаркою  звали  жінку. Дивлюся,  а  у  неї  в  будинку  так  чисто,  та  так 
красиво.  Діти  вмиті,  чисто одягнені,  обід  зварений. –  Як  ви  встигаєте 
все  зробити?  –  Запитую  я  у  Одарки. А  вона  каже:  –  Як  же  мені  не 
встигнути!  У  мене  служать  десять  хороших  працівників. Вони  мене 
слухають:  що  не  скажу  –  все  зроблять,  один  одному  допомагають! – 
Які  ж  це  у  вас  працівники? –  А  ось  вони!  –  Засміялася  Одарка  і 
поклала  на  стіл  своїх  десять пальців. У  цій  казці  немає  напруги,  але 
залишається  загадка.  У  сюжеті  створена атмосфера  чистого  і  затишного 
будинку,  образ  акуратною  та  успішної  господині,  і йде  пошук  відповіді 
на  питання  –  в  чому  секрет  успіху?  У  тому,  що  роботи  в сім’ї,  де  є 
діти,  вистачить  на  десятьох  працівників  не  викликає  сумнівів ні  в 
оповідача,  ні  у  самої  господині.  Питання  одне:  «Які  ж  це  у  вас
працівники?».  Відповідь  викликає  подив  і  повагу:  «А  ось  вони!  –
засміялася  Одарка  і  поклала  на  стіл  свої  десять  пальців».  жінка  не
нарікає,  не  скаржиться,  її  відповідь  свідчить  про  одне  –  вона  свідомо  і
повністю  взяла  на  себе  відповідальність  за  свій  будинок  і  сім’ю.  І  при 
цьому  у неї  вистачає  фізичних  і  душевних  сил  на  жарти  і  загадки. 
безумовно, саме  такий  образ  жінки-трудівниці,  наділеною  фізичними  та
душевними  силами  і  при  цьому  ще  й  гумором,  був  традиційним 
ідеалом українського  народу.

Таким  чином,  в  українських  народних  казках  розкриваються  два

головні  типи  поведінки:  позитивний  (соціально  прийнятий),  негативний
(соціально  відхилюваний).  Позитивний  відповідає  уявленням  народу про 
ідеал  людини  і  його  поведінці  (К. Д.  Ушинський),  а  негативний  тип
малюється  як  такий,  якого  треба  уникати,  і  який  заслуговує засудження 
і  покарання  (П.  Сорокін).

Наведемо  ще  одну  казку  для  маленьких «Івасик та Тарасик»,  яка 

прямо  вказує  дітям  як  потрібно  себе  вести,  а як  –  не  можна. Івасик 
ловив  рибку.  Все,  що  зловив, зібрав  у  кошик,  закинув  кошичок  за 
спину  і  пішов  собі  додому. Побачив  його Тарасик  і  тихенько,  тихенько 
пішов  за  ним.  Думає,  як  би  витягнути рибку  зі  кошики. Тільки  Тарасик 
підкрався  до  кошику,  а  Івасик  почув,  що  хтось ззаду  підбирається,  та  й 
оглянувся. Тарасик  відсахнувся,  руки  заклав  назад,  підборіддя  задер  – 
йде,  ніби  це  не  він  до  кошику  з  рибкою  підбирався. Івасик  далі  пішов. 
Йде  собі  спокійно,  а  Тарасик  знову  підкрався, заклав  у  кошик  руку  і  як 
заверещить!  Великий  рак  вчепився  йому  в  палець! Тому  що  в  кошику 
не  тільки  рибка  була,  але  і  раки.  А  Тарасик  аж скаче,  так  йому  боляче.
Івасик  обернувся,  побачив  та  й  сміється  над  Тарасиком:  ага,  попався!
Насилу  Івасик  відчепив  від  пальця  Тарасика  рака.  Відчепив, поклав  у 
кошик,  та  й  пішов  далі.  А  у  Тарасика  палець  розпух,  кров  з нього 
капає …  Плаче,  бідний. Очевидно,  що  казка  направляє  дітей  у  виборі 
поведінки  по  більш достойному  і  чесному  варіанту. 

У  ній  виражено  повагу  до  людини, яка  працею  здобуває  собі 

прожиток,  і  презирливе,  навіть жалісливе  ставлення  до  людини,  що 
прагне  злодійством  заволодіти результатами  чужої  праці. Казка «Летючий
корабель» У  казці  «Летючий  корабель», показано,  що шанобливе 
ставлення  батьків  до  дитини,  і  навпаки,  молодших  до старших  –  основа 
успішного  вирішення  життєвих  проблем.  Уважив молодший  син 
незнайомого  старого  –  і  отримав  винагороду;  допоміг незнайомим 
людям  –  і  вони  йому  знадобилися,  кожен  допоміг  в  потрібну хвилину.

Інші  казки,  такі  як,  наприклад, «Сірко»,  «Телесик»,  «Чудові  гуслі» 

показують  дитині,  як  треба себе  вести  в  різних  життєвих  ситуаціях, 
направляють  його  у  виборі  типу поведінки. Отож народні  казки,  були 
засобом  моральної  орієнтації  дітей  у житті,  допомагали  батькам 
передавати  дітям  зразки  суспільно схваленої  поведінки  і  знайомити  з 
варіантами  поганого. Таким  чином,  значення  народних  казок  є  двояким. 
З  одного  боку,  українські  народні казки  є  найважливішими  джерелами 
інформації  для  нашого дослідження  про  глибинні  традиційні  сенсах  і 
цінності,  морально-етичні орієнтири народної  педагогіки,  а  з  іншого  – 
ми  бачимо  в  них дієвий  і  досі  актуальний  засіб  виховання  дітей  в 
сімейному середовищі.
 2. Система роботи з дошкільнятами по українським народним казкам

2.1Емоційне занурення дітей в казку

З кожним роком порозумітися дорослому і дитині стає все важче, все гірше
вони розуміють один одного. І казка - це сьогодні, мабуть, один з небагатьох,
що залишилися способів об'єднати дорослого і дитину, дати їм можливість
зрозуміти один одного. Мета педагогів - дати дитині необхідну гаму
переживань, створити особливий, ні з чим не порівняний настрій, викликати
добрі і серйозні почуття через сприйняття казок. Зробити так ,щоб казка -
була засобом емоційного занурення дитини в нову область знання.

Як же читати (розповідати) казку дітям? Одна з головних умов розповіді

казки - це емоційне ставлення дорослого до розповіді. При розповіді від
педагога вимагається вираження справжніх емоцій і почуттів, так як діти
дуже тонко відчувають перебільшення і фальш. Педагог під час читання або
розповіді повинен стояти або сидіти перед дітьми так, щоб вони могли
бачити його обличчя, спостерігати за мімікою, виразом очей, жестами, так як
ці форми прояву почуттів доповнюють і підсилюють враження від
прочитаного.

Важливо не читати, а розповідати, так як необхідно бачити обличчя дитини,

його жести, міміку, як вони змінюються в процесі слухання. Спостерігаючи
за дитиною, можна помітити, які моменти його схвилювали.

Спостерігаючи за дитиною під час розповіді можна визначити ті чи інші

психологічні проблеми, зрозуміти, що хвилює дитину в даний момент. У
розвитку сюжету співпереживання героям у дітей посилюється, з'являється
емоційна оцінка подій. Цей процес викликає у багатьох дітей необхідність
спілкуватися один з одним, ділитися своїми переживаннями і оцінками. Не
слід робити дітям зауваження, закликати сидіти тихо. Це може перешкодити
їм повноцінно переживати події казки і замаскує багато емоційних оцінок.
Коли діти поводяться активно, висловлюються, радіють і віддаються печалі,
їх емоції і спрямованість почуттів зазвичай не викликають сумнівів.

При використанні елементів лялькового театру маніпуляції з ляльками

повинні бути попередньо відпрацьовані. Працюючи з ляльками, звуки мови
повинні направлятися до глядачів, необхідно піклуватися про чітку дикцію,
про достатню силу голосу. Діючи з лялькою, треба стежить за тим, щоб її
рухи відповідали змісту вимовних реплік, їх інтонації. Голос повинен
відповідати внутрішньому характеру персонажа .

Особливий сплеск емоцій викликає спілкування персонажа казки з дітьми,

коли він шукає у дітей підтримки, просить поради. Від імені героя, потрібно
перетворювати складні ситуації, педагогічні завдання, підводити до
вирішення проблеми. Діти разом з героєм шукають альтернативні способи
дії, сперечаються з ним або погоджуються, пропонують свої рішення.

Казкотерапія - це система розвитку емоційного інтелекту, з використанням

різних методів .Розвивається самосвідомість, саморегуляція, соціальна
чуйність і здатність керувати відносинами.

До того ж казка певною мірою задовольняє три природні психологічні

потреби дитини дошкільного віку:

1.Потреба в автономності. У кожній казці герой діє самостійно протягом

всього шляху, робить вибір, приймає рішення, покладаючись тільки на
самого себе, на власні сили.

2.Потреба в знаннях і досвіді. Герой виявляється здатним долати

найнеймовірніші перешкоди.

3.Потреба в активності. Герой завжди активний, знаходиться в дії: кудись

йде, когось зустрічає, комусь допомагає, з кимось бореться, від когось тікає.

Результатом задоволення цих потреб -є формування цілого ряду якостей

особистості: малюк вчиться проявляти доброту, увагу, співчуття,
співпереживання; опановує здатністю помічати зміни настрою, емоційного
стану іншої людини; вчиться вибирати адекватні ситуації, способи
спілкування та взаємодії з іншими дітьми.

Робота з дітьми з використанням методів казкотерапії будується або на

основі однієї казки, яка ділиться на частини, або являє собою «подорож у
казковий світ», що включає в себе будь-яку необхідну кількість казкових
образів і сюжетів.
 2.2 Використання казки у виховній роботі з дітьми

Щоб дитина повністю прожила, відчула казку, потрібно, щоб вона була
відображена у всіх видах діяльності дитини, щоб вона жила у ній якийсь час.
Використовуючи казкові сюжети, казкові мотивації в різних видах
діяльності, можна успішно розвивати творчий потенціал дітей дошкільного
віку.

Казкові образи дають певні відомості про навколишній світ, тобто мають
пізнавальні значення. Потрібно пробудити у дітей самосвідомість ,дати
відчути їм ідеал, відчути себе богатирями. Багато інформації містять дитячі
малюнки, виконані після прослуховування казки, перегляду вистави. Уважно
вдивляючись у них, аналізуючи їх тематику, змісту, характеру зображення,
засобу виразності і так далі, можна дізнатися, хто з героїв казки викликав у
дітей найбільший емоційний відгук, сподобався більше всіх; яким уявляють
собі діти той чи інший казковий персонаж і так далі .

Таким чином казка, почута дітьми з вуст дорослих або побачена на

«театральних виставах» дитячого садка, може стати сильним емоційним
стимулом, новим художнім враженням. Чим інтенсивніший емоційний вплив
казки, яка справляє на дітей, тим цікавіші і різноманітніші їх малюнки.

У роботі по ознайомленню з казкою, потрібно залучати і батьків. Батьки

разом з дітьми придумують казки, малюють до них ілюстрації. Спільна
творчість батьків з дітьми, створює атмосферу довіри, свободи спілкування,
задоволеності, забезпечує максимально вільний емоційний контакт дітей
один з одним. Все це в кінцевому підсумку веде до творчого розкріпачення,
до створення яскравих, неповторних, індивідуальних образів .
 Висновок

Сприйняття казки має сприяти підвищенню у дитини впевненості в собі, у

своєму майбутньому. Спільне читання дорослого і дитини допомагають їм
зблизитися душею.

Роль дитячих казок не обмежується тільки приємним часопроведенням.

Казку можна використовувати як спосіб зняття тривоги у дитини. Завдання
виховання дітей казками досить складна. Треба врахувати ряд моментів,
пов'язаних з особливостями вашої дитини. У казці закладена багатовікова
народна мудрість. У казках завжди перемагає добро, а зло повинно загинути.
Це дуже важливо у вихованні дітей на казках.

Моральне виховання дитини можливо через всі види казок, бо моральність

споконвічно закладена в їх сюжетах.

Формуючи моральні уявлення у дитини в старшому дошкільному віці, ми

забезпечуємо становлення в майбутньому такої особистості, яка
поєднуватиме в собі духовне багатство, істинні моральні якості і моральну
чистоту. Основною метою виховання, заснованої на обраному нами
пріоритеті загальнолюдських цінностей- є формування відчуваючої,
думаючої ,люблячої і активної людини, готової до творчої діяльності в будь-
якій сфері.

За словами філософа і педагога І.А. Ільїна: «Казка будить і полонить мрію,

вона дає дитині перше почуття героїчного - почуття випробування,
небезпеки, зусилля і перемоги: вона вчить його споглядати людську долю,
складність світу, відмінність правди від кривди. У казці народ зберіг своє
бачення, своє страждання, свій гумор і свою мудрість ».
 Список літератури

1.Аверін, В.А. Психологія дітей і підлітків: Учеб. Посібник В.А. Аверін.- 2-е
видання, перероб.- СПб., 2010.

2.Архангельскій, Л.М. Ціннісні орієнтації та духовний розвиток особистості.-

М., 2012

3.Бабушкіна А.П. Історія російської дитячої літератури.- М., 2012

4.Батуріна Г.І., Кузіна Т.Ф. Народна педагогіка у вихованні дошкільнят.- М.,

2012

5.Белобрикіна, О.А. «Казка брехня, та в ній натяк ...»//Йдеться і спілкування.

Популярне посібник для батьків і педагогів/О. А. Белобрикіна - М., 2011.

6.Божовіч Л.І. Про духовному розвитку і вихованні дітей/Л. І.

Божович//Питання психології.- М., 2011

7.Бородіч А.М. Методика розвитку мовлення дітей - М., 2012

8.Буре, Р.С. Розвиток теорії та методики виховання моральних якостей у

дітей Р.С. Буре, Л.Д. Костелова - М., 2012

9.Васільева, З.П. Мудрі заповіді народної педагогіки: Нотатки журналіста.

З.П. Васильєва.- М., 2012

10.Волков Г.Н. Етнопедагогіка.- М., 2012

11.Гербова В. Розвиток мови в дитячому садку. Програма та методичні

рекомендації для занять з дітьми 2-7 років.- М., 2 010

12.Ільін І.А. Про духовному розвитку і вихованні дітей.- М., 2012

13.Короткова, Л.Д. Духовно-моральне виховання засобами авторських

казок/Л.Д. Короткова.- М., 2011

14.Ліхачев Б.Т. Педагогіка: Курс лекцій.- М., 2011

15.Мухіна, В. С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство,

отроцтво.- М. 2011

16.Немов Р.С. Психологія: У 3х кн.- 3еізд.- М., 2011