«Велика українська юридична енциклопедія»

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ ВИДАННЯ:

 Національна академія правових наук України
Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Велика
укра¯нська
юридична
енциклопедIя
У двадцяти томах

Том 2

фIлософIя права

Харків
«Право»
2017
УДК 340(477)(031)
ББК 67(4УКР)я2
В27

Редакційна колегія 2-го тому:

______________ (голова редколегії),

_________________________________
____________________________________

В27 Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. – Х. : Право, 2017.

ISBN 978-966-937-048-8

Т. 2 : Філософія права / редкол.: __________________ (голова) та ін. ; Нац. акад.

прав. наук України ; Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України ; Нац. юрид.
ун-т імені Ярослава Мудрого. – ___ с. : іл.

ISBN 978-966-937-_____
____________________________
____________________________

УДК 340(477)(031)
ББК 67(4УКР)я2

© Національна академія правових наук України, 2017

ISBN 978-966-937-____ (т. 2)
ISBN 978-966-937-048-8
© Інститут держави і права імені В. М. Корецького
НАН України, 2017
© Національний юридичний університет імені Яро­
слава Мудрого, 2017
© Видавництво «Право», 2017
ПЕРЕДМОВА

5

А
АБДУКЦІЯ (від лат. ab – від і duco –
вести) – міркування, в якому на підста-
ві сукупності емпірично встановлених
тверджень про окр. предмети та законо-
подібного твердження, що належать
певній теорії, висувається кваліфікуюча
гіпотеза, яка найкраще пояснює наявні
факти; метод побудови та прийняття
гіпотез. Висновок такого міркування
має правдопод. характер. Уперше явно
виділена Ч. Пірсом, який розглядав А.
поряд із індукцією та дедукцією. Аб-
дукт. висновок він відносить до «роз-
ширюючих» (ампліативних) аргумен-
тів, на відміну від дедукт. експлікатив-
них, тобто таких, які дозволяють
отримувати нове знання, якісно допо-
внюючи дедукт.-індукт. пізнання, вра-
ховуючи творчий елемент. У цілому А.
розуміється Ч. Пірсом як процес фор-
мування пояснювальної гіпотези. Ідеть-
ся про гіпотези, що спрямовані на ви-
явлення причин спостережуваного яви-
ща. Ч. Пірс наголошував на тому, що
гіпотезу не можна приймати, навіть
тимчасово, якщо існує можливість, що
вона не пояснює всі дані факти або де-
які з них. Заг. логіч. форма абдукт. мір-
кування, за Ч. Пірсом, має такий вигляд:
Спостерігається певний факт С;
Якби гіпотеза А була істинною, факт
С отримав би достатнє пояснення.
Отже, є підстави припустити, що гі-
потеза А істинна.
6
Ч. Пірс формулює такі методол. ви-
моги до пояснювальних гіпотез: 1) гі-
потези повинні пояснити не лише емпі-
рично спостережувані факти, а й факти,
безпосередньо неспостережені, і такі,
що верифікуються побічним шляхом;
2) гіпотези мають бути сформульовані
як інтеррогативні твердження, тобто
вміщувати певне питання, на яке слід
дати відповідь у процесі дослідження;
3) необхідна вимога до будь-якої пояс-
нювальної гіпотези – це її перевірюва-
ність, причому остання не обмежується
тільки підтвердженням спостережува-
ними даними.
Отже, загалом А. визначається як сво-
го роду «міркування у зворотному на-
прямі», яке починається від певних спо-
стережуваних фактів і рухається назад
у причини або пояснення цих фактів. А.
може розглядатися як самост. стадія на-
укового дослідження. Йдеться про тип
міркувань, що використовують у побу-
дові гіпотез на стадії відкриття наукових
доказів. На стадії відкриття наукового
дослідження з певного набору фактів
може бути запропонована гіпотеза. Вона
не може бути поки що підтвердженою,
але гарною здогадкою може бути тим-
часове припущення того, що вона є най-
кращим поясненням даних фактів.
У процесі побудови слідчих версій
завданням А. виступає допомога у зна-
ходженні таких версій, які розкривають
внутр. механізм досліджуваних проце-
сів і тим самим пояснюють їх. Абдукт.
міркування використовуються для оцін-
ки можливості подальшої розробки вер-
сій із точки зору пояснення непередба-
чуваних фактів. Роль А. у різних ви-
падках розслідування злочинів різна.
У  разі якщо, своєрідність криється

у комбінації конкр. обставин, роль А.
є незначною. Проте її роль набуває ви-
рішального значення у тих ситуаціях,
коли в основі злочину лежить певна за-
кономірність.
Важливу роль А. відіграє у процесах
суд. аргументації. Дослідники аргумен-
тації, аналізуючи аргументативні схеми,
які використовуються у різних видах
аргументації, зокрема в юрид., приді-
ляють значну увагу А. Абдукт. виведен-
ня, як виведення до найкращого пояс-
нення, визначають як таке, що має три
стадії. По-перше, воно починається
з деякої безлічі засновків, які повідо-
мляють про спостережувані факти або
висновки – відомі докази в даному ви-
падку. По-друге, воно шукає різні по-
яснення, які можуть бути надані цим
фактам. По-третє, воно вибирає най-
краще пояснення для них, і робить ви-
сновок, що обране пояснення прийнят-
не як гіпотеза. Абдукт. висновок є та-
ким, що переглядається, а це означає,
що висновок є лише гіпотезою, яка під-
лягає спростуванню, якщо подальше
дослідження фактів у випадку показує,
що ін. альтернат. пояснення «краще».
Д. Валтон визначає абдукт. аргумен-
таційну схему таким чином:
F є висновок або даний набір фактів.
E є задовільним поясненням F.
Досі не надано альтернативного по-
яснення E’, настільки ж задовільного,
як E.
Таким чином, цілком імовірно, E як
гіпотеза.
В аргументаційній схемі для абдукт.
аргументу змінна F означає даний набір
фактів у справі. Їх називають «факти»,
оскільки передбачають, що вони є іс-
тинними твердженнями та не піддають-
7
АБДУКЦІЯ
ся сумніву в даний час. Змінна Е означає
пояснення. Пояснення – це відповідь,
запропонована для конкретного типу пи-
тання в діалозі. Одне запропоноване по-
яснення може бути оцінене як краще за
інше. Серед певної кількості альтернат.
спроб пояснення одне може бути вибра-
не як найкраще. Те, наскільки добрим
є пояснення, залежить від типу діалогу,
в якому задіяні обидві сторони, від того,
наскільки діалог прогресував, і від того,
що було сказано в діалозі до того, як по-
яснення було запропоновано.
Абдукт. аргумент призводить до
ймовірнісного висновку в діалозі. Поки
діалог триває, абдукт. висновок може
залишитися як зобов’язання або по-
дальші докази можуть вимагати його
залучення. Абдукт. виведення зміщує
певну «вагу» прийнятності до прийнят-
ності висновку, але ця вага може бути
усунена через запитування відповідних
критичних питань, що можуть бути
представлені у вигляді такого блоку.
1. Наскільки E задовільне як пояс-
нення F, крім альтернат. пояснень, до-
ступних досі в діалозі?
2. Наскільки краще пояснення E, ніж
альтернат. пояснення, доступні досі
в діалозі?
3. Як далеко просунувся діалог?
Якщо діалог є запитом, наскільки ре-
тельним був пошук у  розслідуванні
справи?
4. Чи було б краще продовжувати
розвивати діалог замість того, щоб зро-
бити висновок у цей момент?
Якщо припустити, що абдукт. аргу-
мент має деяку вагу в підтримці виве-
дення, то обидві сторони в діалозі по-
винні у попередньому порядку при-
йняти висновок, якщо вони обидві
АБДУКЦІЯ
приймають засновок. Але якщо респон-
дент ставить будь-яке із зазначених
вище чотирьох найважливіших запи-
тань, вага прийнятності, що підтвер-
джує висновок, призупиняється. Якщо
пропонент може відповісти на питання
адекватно, вага підтвердження висно-
вку відновлюється. Якщо на всі запи-
тання дано відповіді, аргумент вартий.
Звичайно кожен абдукт. аргумент
у справі необхідно оцінювати в сукуп-
ності доказів, що містять багато ін. аб-
дукт. аргументів. Вага правдоподібнос-
ті кожного аргументу має бути оцінена
в межах більш широкої сукупності до-
казів, скомпільованих як діалог у про-
цесі тривання справи. Коли діалог зі
справи завершено, маса доказів з обох
сторін може бути зважена. Кожен аргу-
мент може мати тільки невелику вагу
достовірності стосовно кінцевого ре-
зультату доведення у справі, але він
може бути релевантним через його міс-
це у мережі доказів у справі.
Абдукт. характер мають вироки, що
виносяться судами присяжних у системі
заг. права. У традиції заг. права осуджен-
ня у крим. колегії складається вироком
про винуватість поза всякі розумні сум-
ніви. Вироки відображають інтерпрета-
цію доказів, почутих на суді й оцінюван-
ня теорій конкуруючих сторін. Теорію
доказів називають «аргументацією»,
репрезентованою як звернення до журі
після того, як всі докази були почуті.
Аргументація ґрунтується на виведенні
до найкращого пояснення. Обвинув. ви-
рок є висновком достатньо сильної А.,
виправдув. вирок є рішенням суду про
те, що докази не допускають жодної А.
такої сили, яка необхідна для засуджен-
ня. Завдання журі полягає у тому, щоб
8
виносити рішення щодо вирішення спо-
рів між конкуруючими А., запропонова-
ними адвокатами протилежних сторін
у своїх завершальних виступах. Можли-
вим є також те, що присяжний засідатель
може відкинути доводи, висунуті адво-
катом і здійснити власну інтерпретацію
доказів. У будь-якому разі завдання журі
ускладнюється тим, що, майже завжди,
сукупність доказів, почутих у ході суд.
розгляду, внутрішньо суперечлива. Це
дає привід обвинуваченню, захисту
і журі урізати докази з метою приборкан-
ня своєї несумісності. Журі буде або за-
сновувати свої рішення на постійній
власній підмножині заг. доказів, або вони
будуть формувати підмножину доказів,
що зберігає деякі несумісності, але на-
давати її конкуруючим елементам певну
вагу. Отже, цілком звичайно, що А., ви-
сунуті адвокатом супротивної сторони,
виходять із різної підмножини із сукуп-
ності заг. доказів. Може бути так, що
докази, пов’язані з власною А. журі, є ще
ін. набором доказів, хоча, як правило,
три підмножини доказів значно збіга-
ються. Адвокатські звернення до суду
присяжних звичайно складаються з двох
компонентів, одним з яких є викладення
(іноді мається на увазі, а не висловлю-
ється) причин для вибору ним певної
підмножини доказів. Іншим – їхня пере-
вага, що він приймає як найкраще по-
яснення. До того часу, коли справа дійде
до журі, її члени стикаються з двома
конкуруючими А., що пояснюються дво-
ма конкуруючими схемами доказів.
Справа потрапляє до присяжних, які ана-
лізують факти, щоб оцінити не тільки
силу цих конкуруючих А., а й обґрунто-
ваність варіантів вибору доказів, з якими
вони пов’язані.

Отже, А. може бути корисною як на
початковій стадії крим.-процес. доказу-
вання (для оцінювання можливості по-
дальшої розробки версій із точки зору
пояснення непередбачуваних фактів),
так і на завершальній його стадії – суд.
розгляді справи. В останньому А., що
розуміється як виведення до найкращо-
го пояснення, виступає способом репре-
зентації сторонами обвинувачення та
захисту своїх позицій і способом вине-
сення вироку в судах присяжних. Аб-
дукт. характер теорій справи притаман-
ний суд. процесам із крим. справ як
англо-амер., так і романо-герм. права.
Проте абдукт. характер вироку в судах
присяжних характерний саме для тра-
диції загального права.
Літ.: Peirce C. S. Pragmatism and Abduc-
tion // Collected Papers of Charles Sanders
Peirce, 8 vols. Edited by Charles Hartshorne,
Paul Weiss, and Arthur W. Burks (Harvard
University Press, Cambridge, Massachusetts,
1931–1958; vols. 1–6 edited by Chearles
Harteshorne and Paul Weiss, 1931–1935; vols.
7-8 edited by Arthur W. Burks, 1958). V. 5.
Pragmatism and Pragmaticism; Рузавин Г. И.
Абдукция как метод поиска и обоснования
объяснительных гипотез. В  кн.: Теория
и практика аргументации. М., 2001; Walton
Douglas N. Legal argumentation and evidence
// The Pennsylvania State University Press,
2002; Woods John. Abduction and Proof:
A Criminal Paradox // Approaches to Legal
Rationality. Editors Gabbay Dov  M., Ca-
nivez P., Rahman Sh., Thiercelin A. Logic,
Epistemology and the Unity of Science.
Springer Dordrecht; Heidelberg; London;
N. Y., 2010, V. 20. Щербина О. Ю. Логіка та
юридична аргументація. К., 2013.
О. Ю. Щербина.
9
…
АВҐУСТИН (Augustinus), Аврелій
(Гіппонський), Авґустин Блаженний
(13 листоп. 354 – 28 серп. 430) – видат-
ний християн. теолог і філософ, один
із отців хрис-
тиян. церкви,
з 395 єпископ
Гіппона (су-
часна Аннаба,
Алжир). А.
став христия-
нином у зріло-
му віці (386),
свій шлях до
цього він опи-
Авґустин Аврелій
сав у  «Спові-
ді». Йому належить онтолог. вчення про
Бога, він створив християн. філософію
історії, розробив багато питань христи-
ян. теології, зокрема поняття Трійці,
часу, зла, душі, свободи волі тощо. За-
знав значного впливу неоплатонізму.
Засновник августинізму. А. мав сутніс-
ний вплив на зах. філософію та зах.
християн. теологію.
До спадщини А. відносять 117 книг,
у багатьох з них він торкається питань
права, але серед них немає жодної, яка
цілком була б присвячена праву. У сво-
їй найбільш ґрунтовній праці «Про Град
Божий», яку А. написав як християн.
відповідь на взяття Риму вестготами
у 410, він протиставляє сучасну йому
систему рим. права, яку оцінює негатив-
но, Закону Божому. Його погляд на пра-
во цілком визначений проблемою схо-
дження душі до Бога. Закон, який вста-
новлено Богом, є вічним законом (lex
aeterna), цей закон Бог помістив у серце
людини, його основою є  любов до
Бога – саме вона робить людину люди-
ною. Через любов Бог постає як безза-
…
перечне джерело справедливості, ві-
чного закону і правосуддя (Про свободу
волі. I, 6, 15). На противагу Аристотелю,
А. вбачає завершення людини не у д-ві,
а тільки у Богові. Політ. устрій, д-ва
і рабство, згідно з А., не є природ., вони
виникли як наслідок гріха (Про Град
Божий. 19, XV), відповідно, і рим. пра-
во – не від Бога (Там само. 2, XVI). Пра-
восудним може бути тільки закон хрис-
тиян., який є відмінним від будь-якого
земного права (Там само. 1, XХI). Рим
і рим. право у протистоянні Граду Не-
бесному (Християн. Церкві) оцінюють-
ся як спотворена форма існування.
Будь-яка земна д-ва не спроможна уник-
нути псування через гріх, який людина
створила своїй душі (Там само. 13,
XIII–XIV). Справжній світ повинен
бути справедливим, але ми не знайдемо
справедливості у земному граді. У гра-
ді земному і у Граді Божому панує різна
любов, у першому превалює любов до
себе та нехтування Богом, другий є ціл-
ком фундованим на любові до Бога, на-
віть до зневаги до себе (Там само. 14,
XXVIII). Поряд із цим Град Небесний
нібито «перебуває у полоні граду зем-
ного», а тому він цілком підкоряється
законам земного граду для підтримки
свого смертного життя (Там само. 19,
XVII). Саме ця теза А., у якій він роз-
виває вчення апостола Павла, надала
можливість у подальшому встановити
зв’язок між громад. правом (ius civile)
і вічним законом (lex aeterna), зокрема
використати «ius civile» як зразок для
систематизації канонічного права (ius
canonicum), яку було запропоновано
Граціаном у 12 ст. (Concordia discordan-
tium canonum). А. вважав, що тільки
християн. д-ва може бути справедли-
10
вою, функціями такої д-ви він визначав
забезпечення правопорядку, захист гро-
мадян від зовн. агресії, допомога Церк-
ві в боротьбі з єресями. Протиставлення
рим. права (тимчасового закону) закону
вічному (справжнього розуму) надано
А. також у діалозі «Про свободу волі»
(Про вільну волю. I, 6).
У сер. 390-х рр. А. відмовився від
позиції, згідно з якою спасіння є мож-
ливим через свобідну волю людини або
значною мірою залежно від неї (т. зв.
концепція свободи свавілля, «liberum
arbitrium voluntatis»). Світ влаштовано
досконалим і найкращим чином, але
людина не може творити благо без до-
помоги Бога. А. переконується, що лю-
дина не спроможна урятуватись само-
стійно, для цього їй необхідна Божа
благодать. Благодать посилається люди-
ні не за її діяльність, а виключно милос-
тю Всевишнього, тому її надання поза
людським розумінням (Про вісімдесят
три різних питання. І 2 2-15). Поворот,
якого зазнала думка А., визначив 2 гол.
шляхи тлумачення «вічного закону»
у подальшій традиції: 1) рац., за котрим
порядок Божого творення є частково
доступним для людського розуму
(з  найбільшою повнотою цей підхід
знайшов свій вияв у концепції права
Томаса Аквінського); 2) волюнтарист-
ський, згідно з яким вічний закон є ви-
раженням чистої волі Бога (отримав
розвиток у Вільгельма Оккама). Юрис-
ти, що належать до римо-катол. тради-
ції, і досі надають перевагу першому
підходу (згідно з яким природ. право
є  відображенням Божого порядку,
а людська природа постає як одне з дже-
рел права), протестант. орієнтовані
юристи переважно схиляються до дру-

гої позиції (джерелом права може бути
винятково Писання, людська природа
незворотно зіпсована гріхом) і скептич-
но ставляться до природ. права. Серед
сучасних протестант. теоретиків права
іноді розрізняють «авґустино-кальві-
ністську» та «авґустино-лютерівську»
традиції (А. Ауєр).
Тв.: Nuova Biblioteca Augustina. URL.:
http://ccat.sas.upenn.edu/jod/augustine/; Спо-
відь. К., 1997.
Літ.: Auer A. Protestantisches Rechtsver-
ständnis und Naturrecht // Naturordnung in
Gesellschaft, Staat, Wirtschaft: Festgabe Zum
70. Geburtstag von Johannes Messner. Inns-
bruck etc., 1961; Fitzgerald A. D., O. S. A. Au-
gustine through the Ages: An Encyclopedia.
Grand Rapids, Michigan, Cambridge, U. K.,
1999; Поцюрко О. Основоположні принци-
пи філософії історії у творчості Августина
Блаженного: дис. … канд. філос. наук, Л.,
2008.
С. П. Шевцов.
Автономія (від грец. Aυτος – сам
і νομος – закон) – «самозаконня»; здат-
ність волі самій задавати норму своєї
дії; здатність людини «бути паном само-
му собі» завдяки добровільно обраним
принципам, діяти виходячи з власних
міркувань, а не бути об’єктом маніпу-
ляцій ззовні.
Концепт уведений у  філософію
І. Кантом для позначення одного з двох
принципів відношення волі до норми
своєї дії, протилежність гетерономії.
Автономна воля постулюється І. Кан-
том такою, що сама задає закон своєї дії,
в той час як гетерономна воля запозичує
норму свого мислення і поведінки не зі
свого розуму, а з ін. З принципу А. волі
І.  Кант виводить ідею моральності,
11
…
й навіть більше – А. виступає дійсним
і єдиним законом моралі: морал. може
бути визнаний лише такий закон, який
дається нашим власним розумом.
За І. Кантом теза «людина – пан собі
самому» є презумпцією філос. антропо-
логії, тобто виступає трансценденталь-
ною властивістю людської природи.
Мораль і право мають єдиний смисло-
вий центр – поняття А., а тому вони
є взаємно необхідні: моральність інди-
віда від початку має смисл правоздат-
ності (внутр. готовності до відп. здій-
снення громадян. свобод), право ж озна-
чає перш за все визнання публ. владою
самодостатності підданих і відмову від
патерналістської опіки над ними. У цьо-
му сенсі право – принципова антитеза
патерналізму, а правосвідомість (що
спирається на А. суб’єкта) – протилеж-
ність патерналістської свідомості, що
орієнтується на гетерономію.
Ця протилежність виявляється у та-
ких аспектах:
1. Для патерналістської свідомості
характерний ідеал правителя, який по-
батьківськи піклується про гр-н і дії
якого повинні регламентуватись морал.
критеріями: піклування, співчуття, до-
бра. Вищ. принципом власне прав. сві-
домості є визнання незалежності кож-
ного члена сусп-ва (його А.). Дії влади
повинні регламентуватись правом,
а ідея держ. опіки категорично відки-
дається.
2. Суб’єктом нормат. приписів у рам-
ках патерналізму виявляється не дорос-
ла, тобто розумна людина, а неповно-
літня (дитина), яка без допомоги влади
не може ані вирішити, що для неї добре,
ані самостійно домагатися того, що
було визнано добрим. Тому таку люди-
…
ну слід постійно спрямовувати, захища-
ючи від неї ж самої.
3. Змінюється і характер гуманізму.
Замість патріархальної людяності спів-
чуття, що виражається у презумпції пі-
клування про розбещений, інертний,
неосвічений народ, йдеться про людя-
ність вихідної довіри. Причому, на від-
міну від морал. гуманізму, – віри у до-
бру природу людини, гуманізм юрид.
передбачає довіру не до природи, а до
осн. особистісного виміру людини – її
волі як здатності до самоконтролю і са-
модисципліни. Прав. оцінка вчинку до-
зволяє припустити, що від природи
люди недосконалі, що вони мають купу
поганих схильностей. Разом з тим вона
категорично забороняє заздалегідь пе-
редбачати, що той чи ін. індивід не
може протистояти своїм схильностям.
Юрид. гуманізм виражає себе, таким
чином, як антифаталізм, як визнання А.
кожної особистості.
А. людини як осн. смислове вира-
ження права розкривається у 3-х ас-
пектах:
1. Морал. А. як здатність самостійно
вирішувати, що є добром, а що злом,
протистоїть ідеї примусового удоскона-
лення людини. Тому з точки зору право-
свідомості підтримка моралі є справою
не д-ви, а інститутів громадян. сусп-ва.
При цьому за людиною як носієм мо-
рал. А. завжди має залишатись «право
на аморальність».
2. Поняття утилітарної А. спросто-
вує ідею примусового забезпечення
щастя підданих. Кожному члену сусп-ва
має бути надана можливість самостійно
судити про те, що є для нього вигідним
чи невигідним. Д-ва ж не повинна за-
важати людині діяти на свій страх і ри-
12
зик, у чесному суперництві з ін., а по-
винна піклуватися лише про те, щоб
вихідні умови такого суперництва були
рівними.
3. Громадян. А. як вираження здат-
ності судження, свобода якого очевидна
для кожного, вказує на неприйнятність
такого стану речей, коли люди не беруть
участі в ухваленні спільних рішень, які
стосуються їхнього власного добробуту
і щастя. Під здатністю до судження тут
розуміється «людська здатність, яка до-
зволяє нам судити раціонально, не під-
даючись емоціям або егоїстичним ін-
тересам, і при цьому функціонує спон-
танно, тобто не спираючись на правила
і стандарти, під які можна підвести осо-
бливі випадки, але, навпаки, створюючи
свої власні принципи завдяки самій
роботі судження».
Саме диференціація А. лежить
в основі порядку права, або «порядку
свободи», який ґрунтується на таких
принципах: 1) свободі кожного члена
сусп-ва як людини; 2)  рівності його
з кожним ін. як підданого; 3) самостій-
ності кожного члена сусп-ва як гр-на.
На противагу патерналістській, прав.
настанова щодо ін. полягає у приматі
справедливості над співчуттям і любо­
в’ю до ближнього як вираження визна-
ння його А., а прав. настанова щодо
себе – в ідеї правомочності, тобто га-
рантованої можливості самостійно до-
магатися щастя і заслуг як вираження
усвідомлення власної А. При цьому,
як продемонстрували Й.  Г.  Фіхте та
ґ. В. Ф. Геґель, ми усвідомлюємо власну
А. через загрозу, яку становлять для неї
дії ін. суб’єкта. Тільки через розуміння
того, що дії ін. є свідомими, ми можемо
осягнути й наші власні дії та висловлю-

вання як вияв А. волі. Тому поняття А.
має бути доповнене поняттям взаємно-
го визнання. Так, за І. О. Ільїним, внутр.
А. (духов. зрілість, здатність самостійно
ухвалювати рішення і нести відпові-
дальність за це) має бути доповнена не
лише можливістю зовн. вияву, а й ви-
знанням людьми один одного автоном-
ними суб’єктами, здатними до право-
творчості. Таким чином, право в одному
зі своїх вимірів – антропол. – може бути
визначено як спосіб людської взаємодії,
можливий завдяки людській здатності
бути автономним суб’єктом, який ви-
знає таким самим суб’єктом будь-якого
ін. Отже, А. робить право можливим.
Водночас право як законод. само-
обмеження д-ви за своїм смислом спря-
моване на реалізацію людських здібнос-
тей, на забезпечення простору для ви-
яву А. волі («право це соціальний
простір для реалізації моральної А.»).
У такому морал. обґрунтуванні права
автономність особистості збігається із
її гідністю, а право гарантує особистос-
ті можливість вибору власного життє-
вого шляху.
В умовах формування громадян.
сусп-ва і прав. державності не тільки
усвідомлюється соц. цінність автоном-
ного суб’єкта, а  й виникає потреба
в ньому. І хоча секрету «виробництва»
особистості розвинених людей ніхто не
знає, зрозуміло, що елементарна і най-
важливіша передумова масового осо-
бистісного розвитку полягає у тому, що
сусп-во гарантує своїм членам можли-
вість автономної поведінки. «Законо-
давче визнання за кожною людиною
його моральної та інтелектуальної не-
залежності, здатності самостійно вирі-
шувати, що для неї безумовно значуще,
13
…
цінне і вигідне, є першопочатком права»
(Е. Ю. Соловйов).
Концепт  А. покладений в  основу
кантіанської гілки лібералізму, найвідо-
мішим представником якої є Дж. Роулз.
Роулз розглядає справедливість як
принципи, що обираються шляхом не-
упередженого рац. судження суб’єкта,
який перебуває «під завісою незнання»
щодо конкр. обставин застосування цих
принципів. Таким чином, вихідна по-
зиція вибору принципів справедливості
відображає кантівський «категоричний
імператив» і покладене в його основу
поняття А. волі. Разом з тим метафіз.
фундамент теорії Роулза робить її до-
сить вразливою. Зокрема, критика роз-
гортається навколо аргументу, відповід-
но до якого ця теорія не може бути за-
стосована у сучасних плюралістичних
сусп-вах.
Сучасні ліберальні концепції спра-
ведливості зміщують увагу з тезису, що
пов’язані з А. права і свободи захище-
ні принципами справедливості, а тому
не можуть бути предметом демократ.
перегляду, на визнання значення колек-
тивних дискусій для легітимації права.
Так, Ю.  Габермас пов’язує індивід.
(прив.) А. з колективною (публ.) легіти-
мацією права. За Габермасом, зміст
справедливості не може бути визначе-
ний заздалегідь шляхом рефлексії, як це
було зроблено у класичних теоріях при-
род. права. Радше, справедливість до-
рівнює низці принципів, які встановлю-
ються на практиці та легітимуються
через дійсну підтримку усіх зацікавле-
них суб’єктів (або їхніх представників)
у ході колективного дискурсу. У свою
чергу, права і свободи (прив., індивід.
А.) мають бути обов’язково захищені
…
для того, щоб встановити рамки публ.
обговорення (зокрема, законотворчості
та конст. інтерпретації), яке визнає
принципи соц. справедливості прийнят-
ними для всіх, кого це стосується (за
погодженням з ін.). Таким чином, А.
визнається необхідною передумовою
демократії, оскільки тільки автономні
особистості здатні брати участь в публ.
обговоренні конкуруючих концепцій
справедливості як рац. дискурсі.
Літ.: Кант И. Основы метафизики нрав-
ственности. В кн.: Сочинения, т. 4, ч. 1. М.,
1965; Кант И. Основы метафизики нрав-
ственности. В кн.: Сочинения, т. 4, ч. 2. М.,
1965; Кант И. О поговорке «Может быть,
это и верно в теории, но не годится для
практики». В кн.: Сочинения, т. 4, ч. 2. М.,
1965; Соловьев Э. Ю. Личность и право //
Вопросы философии, 1989, № 8; Соло-
вьев Э. Ю. И. Кант: взаимодополнитель-
ность морали и права. М., 1992; Макси-
мов С. И. Правовая реальность: опыт фило-
софского осмысления. Х., 2002; Арендт Х.
Ответственность и суждение. М., 2013.
С. І. Максимов, Н. І. Сатохіна.
АКСІОЛОГІЯ ПРАВА, правова
аксіологія – складова філософії права,
яка досліджує цінніс. аспект права, тоб-
то цінності права, прав. цінності та пра-
во як цінність, а також цінніс. аспект
юрид. науки і юридичної освіти.
Цінності права – це загальнолюдські
цінності, які впроваджуються правом
у життя сусп-ва. Право створене люди-
ною для її потреб і найвищою цінністю
для права є людина, її життя, свобода,
відповідальність, гідність, власність,
рівність, справедливість тощо. Тут
ідеться про життя кожної окр. людини
в єдності з існуванням усього сусп-ва.
14
Життя сусп-ва – це життя його членів,
а окр. людина може одержати умови для
людського життя лише завдяки сусп-ву,
саме воно робить людину людиною.
Для права найвищ. цінністю є збере-
ження сусп-ва та життя кожного його
члена. Найтяжчими злочинами є вбив-
ство та злочини проти основ нац. без-
пеки д-ви. Усі зазначені цінності є осно-
вами виживання людства, вони визна-
чають напрями всієї прав. діяльності.
Вони взаємно пов’язані між собою
і становлять систему. Життя людини це
розвиток, реалізація усіх здібностей,
закладених у ній природою – фізичних,
духов. та інтелект. Для їх розвитку по-
трібна свобода, яка виступає органіч-
ною складовою людського життя.
Справжня свобода – можливість вибору.
Людина повинна відповідати за свій
вибір, свобода тягне за собою відпові-
дальність. З одного боку, відповідаль-
ність є тягарем (багато людей згодні
відмовитись від свободи, щоб не нести
пов’язану з  нею відповідальність),
з другого – пов’язана з гідністю. Життя
вимагає від людини опанування най-
ближчої сфери світу, в  якому вона
живе, – матер., духов., інтелект., – і пе-
ретворення її на свою власність. Пере-
дусім для життя потрібна матер. влас-
ність. Крім того, оскільки людина є і
духов. істотою, вона прагне до духов.
життя. Існує духов. власність – в тому
розумінні, в якому людину називають
духовно багатою, якщо вона досягла
високого рівня духов. культури. Існує
також й інтелект. власність, яка теж по-
трібна для життя. Найвищ. різновидом
власності слід вважати саму людину
в єдності її тілесних, духов. та інтелект.
сил. Йдеться не стільки про рабство,

скільки про те, що людина здатна за-
вдяки вольовому характеру, силі духу
володіти собою, бути «паном самої
себе».
Свобода і власність тісно пов’язані
між собою: чим більша власність, тим
ширші можливості вибору, й одночасно
чим вільнішою є людина, тим легше їй
набувати матер., духов. та інтелект.
власності і  розпоряджатись нею.
У сусп-ві існує ієрархія, кожна людина
прагне посісти в ній гідне місце, а та-
кож бути гідною у власних очах. Гід-
ність як визнання значущості особи теж
діалектично пов’язана з власністю, яка
виступає підґрунтям гідності. Якщо лю-
дина має лише мінім. матер. власність,
здатну забезпечити тільки найпростіші
життєві потреби, то вона може бути гід-
ною завдяки духов. чи інтелект. влас-
ності. З  другого боку, з  власністю
у сусп-ві треба поводитись гідно, мо-
рально: в очах гр-н власник має бути
гідним своєї власності, брати участь
у  доброчинній діяльності. У  сусп-ві
принципове значення для його прогресу
має рівність. Боротьба між окр. членами
сусп-ва та групами має точитись у рів-
них умовах, котрі можуть бути забез-
печені тільки законом і сильною вла-
дою. Для нормального розвитку сусп-ва
необхідно, щоб чинні закони встанов-
лювали рівні права гр-н і рівні можли-
вості їх реалізації. Право забезпечує
лише форм. рівність. Для того щоб нор-
мально розвиватись, сусп-во потребує
врівноваженості, гармонії прав і свобод,
причому не самої лише форм. рівності,
а реальної. Необхідним є такий розпо-
діл благ у сусп-ві, який би сприяв його
консолідації. Форм. рівність треба до-
повнювати врахуванням внеску гр-нина
15
…
до сусп. блага, а також соц. пільгами
тим, хто нездатний захистити свої пра-
ва (незаможним, інвалідам, дітям тощо),
беручи при цьому до уваги необхідність
збереження сусп. стабільності. Мірою
реальної рівності у правах і свободах,
мірою коригування форм. рівності цими
чинниками, мірою соц. гармонії висту-
пає справедливість. Це реальна рівність
у сусп-ві, яка стримує рівність від пере-
творення на формалізм і  догматизм,
свободу – на анархію. Категорія спра-
ведливості (соц. справедливості) оці-
нює сусп. дійсність, яку слід зберегти
або змінити з позицій належного, і фік-
сує в узагальненому вигляді принципи
взаємовідносин особи та сусп-ва, соц.
груп, ґрунтовно характеризує людську
діяльність. Вона виступає особливим
чинником, який забезпечує рівновагу
прав. цінностей, відіграє координуючу
й інтегруючу роль у сусп. житті. Якщо
має місце конфлікт між прав. цінностя-
ми (напр., нормами права), то справед-
ливість субординує їх, визначає, яка
з них за цих умов повинна мати пріори-
тет. значення для подальшого гармоній-
ного розвитку сусп-ва, реалізації зді-
бностей кожної окр. людини й одночас-
но рівноваги сусп. відносин.
Право як цінність. Право саме ви-
ступає визначною цінністю, яка склала-
ся історично. Як цінність воно має
складну структуру. Насамперед право
є інструментальною цінністю, тобто
слугує засобом впровадження у сусп.
життя загальнолюдських цінностей, їх
охорони і розвитку. Право є способом
людського життя, одним із найпотужні-
ших засобів самоорганізації сусп-ва.
Воно виступає чинником збереження
цілісності й консолідації соціуму, обе-
…
рігаючи його від дезорганізації. Право
зорієнтоване на регламентацію функці-
онування та розвитку сусп-ва й одно-
часно на відособлення особи, забезпе-
чення кожному гр-нину простору для
задоволення його закон. домагань, для
розвитку всіх його здібностей, що по-
трібно як для його повноцінного життя,
так і для ефективного використання
його потенціалу д-вою, сусп-вом. Право
гармонізує інтереси особи та сусп-ва,
різних соц. груп, приводить їх до опти-
мальної рівноваги і створює умови для
плідної їх співпраці.
Виходячи із загальнолюдських цін-
ностей, право цивілізує як окр. особу, її
домагання, так і сусп-во загалом, воно
спрямоване на розв’язання всіх кон-
фліктів у  сусп-ві ненасильницькими
методами, на послаблення у цих про-
цесах ролі сваволі та хаотичності. Пра-
во слугує засобом утвердження в сусп-
ві всезаг. стійкого порядку. Сенс права
багато в  чому полягає у  виключенні
з життя людей «права сили» і заміни
його на «силу права». Право є ефектив-
ним засобом самореалізації, самотво-
рення людини в істор. масштабах і ро-
бить її людянішою.
Причина цінності права як інстру-
менту полягає і в тому, що воно регулює
соц. відносини за допомогою чітко ви-
значених у  форм. відношенні норм.
Право виявляється у цьому розумінні
більш цінним, ніж мораль, оскільки
його норми, на відміну від морал., спи-
раються не лише на внутр. переконання
людини та громад. думку, але й на при-
мус (чи загрозу примусу), зокрема й фі-
зичний, що виявляється більш вагомим
чинником. Разом з тим право робить
більш дієвими осн. морал. норми, нада-
16
ючи їм статусу таких норм, які захища-
ються д-вою.
Щоб повністю реалізувати потенці-
ал права як засобу впровадження
у сусп. життя загальнолюдських цін-
ностей, його використання владою має
бути морал. Якщо влада порушує нор-
ми моралі, то це має своїм наслідком
антигуманне, антинародне зак-во, що,
своєю чергою, сприяє руйнуванню мо-
ралі, авторитету загальнолюдських
цінностей в сусп-ві. К. Маркс і Ф. Ен-
гельс вважали, що право є піднесеною
до закону волею панівного класу, спря-
мованою на експлуатацію трудящих,
і потрібна пролетарська революція, яка
приведе до безкласового сусп-ва, а д-ва
й право повинні відмерти. В. І. Ленін
використав їхню теорію для створення
тоталітарної рад. д-ви, в  якій права
і свободи людини придушувались і мо-
рал. норми не мали належного авто-
ритету. Тепер порівняно з минулими
століттями ситуація у світі має прин-
ципово ін. характер. У сучасному сусп-
ві на противагу конфронтації (як соц.,
так і міждерж.) дедалі більше посилю-
ється роль співробітництва і право ще
більшою мірою набирає позит. значен-
ня. Гр-ни також не повинні зловживати
своїми правами і свободами.
Разом з тим право не слід розуміти
тільки як систему конкр. норм, об’єкти­
вованих в юрид. джерелах. Право має
також власну (не-інструментальну) цін-
ність. Воно є визначним досягненням
культури, продуктом духов. та практ.
діяльності людини, свідченням її твор-
чих здібностей, необхідною складовою
культури, тісно пов’язаною з ін. її скла-
довими. Цей зв’язок, зокрема, виявля-
ється у тому, що звід законів будь-якої

д-ви дає хоч і специф., проте досить
чітку картину життя цієї д-ви, цього
народу. Норми права минулих епох те-
пер є багатим, а часом і єдиним джере-
лом пізнання епохи, особливостей жит-
тя народу, його культури, побуту, специ-
фіки сусп.-політ. ладу. П.  Сорокін
зазначав, що загалом будь-який чинний
кодекс, котрий використовували про-
тягом десятиліть і століть і котрий ле-
жав у підґрунті діяльності органів пра-
восуддя, відображає в істотних рисах
реальність цілком точно, принаймні
краще, ніж будь-яке ін. джерело. Саме
завдяки тому, що в нормах права відо-
бражається життя людей, і притому під
кутом зору можливих конфліктів, юри-
спруденція завжди була тісно пов’язана
з мистецтвом, літературою, театром.
У Давній Греції юрид. проблеми, кон-
флікти між свободою та деспотизмом
безпосередньо втілювались у трагедіях
Есхіла й Софокла і виносилися на сцену
давньогрец. театру, що був за тих часів
таким популярним й авторитетним. Ра-
зом з тим важливу роль у самому праві
відіграють ін. цінності культури.
Право тісно пов’язане також з такою
складовою культури, як політика. Воно
орієнтується на цінності демократії, яка
покликана закріпити в оптимальних ци-
вілізованих формах загальнолюдські
цінності у сфері політ. життя. Рівень
нормат.-прав. закріплення демократ.
принципів значною мірою виражає сту-
пінь їхнього реального розвитку. Через
право принципи демократії набувають
статусу прав. Право надає їм практ.
сили, забезпечуючи умови для їх реалі-
зації. З другого боку, саме в умовах де-
мократії право може повністю реалізу-
вати свій потенціал.
17
…
Право дозволяє відповідно до соц.
особливостей акумулювати істотні про-
гресивні елементи культури, що набу-
вають нового розвитку в сучасних умо-
вах. Відповідно в теорії та практиці
виникла категорія прав. культури. Вона
є одним із найважливіших інструментів
сусп. перетворень. Прав. культура по-
єднує соц. ідеали та практику, морал. та
прав. цінності з практично корисною
діяльністю із втілення в життя вимог
законності. Стан права є показником
розвитку культури як способу людсько-
го життя. Рівень розвитку права можна
розглядати як показник соц. прогресу
взагалі, оскільки воно регулює відноси-
ни в усіх сферах сусп. життя.
Цінність права – як інструментальна,
так і власна – поділяють на особистісну
(значущу для окр. людини) та сусп.
(значущу для всього суспільства). А. п.
розрізняє також цінності-цілі (це за-
гальнолюдські цінності, задля впрова-
дження яких у сусп. життя і створене
право) та цінності-засоби (це прав. цін-
ності, які створюються правом для до-
сягнення поставлених перед ним цілей).
Аксіол. аспект має також юриспру-
денція як наука. Юрид. знання має іс-
тотну цінність для сусп-ва. Підготовка
і прийняття нових законів повинні ґрун-
туватись на глибоких наук. досліджен-
нях. Одна з осн. цілей юрид. науки по-
лягає у з’ясуванні механізмів реалізації
загальнолюдських цінностей юрид.
методами. Цінніс. аспект юрид. освіти
полягає в тому, що вона покликана фор-
мувати глибоке розуміння цінності пра-
ва – як інструментальної, так і власної.
А. п. діалектично пов’язана з ін. осн.
розділами філософії права – прав. онто-
логією, антропологією, гносеологією та
…
праксеологією (див.: Основне питання
філософії права).
Літ.: Рабинович П. М. Социалистичес-
кое право как ценность. О., 2006; Банду-
ра О. О. Правознавство в системі наукового
знання: Аксіологічно-гносеологічний під-
хід. К., 2010; Фальковський А. О. Аксіоло-
гічний підхід в методології сучасної юри-
спруденції: дис. … канд. юрид. наук. О.,
2011; Оборотов Ю. М. Від ціннісної харак-
теристики – до формування аксіометрії пра-
ва і держави // Філософія права і загальна
теорія права, 2012, № 1; Горобец К. В. Ак-
сиосфера права: философский и юридичес-
кий дискурс. О., 2013.
_______________
АКСІОМИ ПРАВОСВІДОМОС-
ТІ – постулати теорії правосвідомості
І. О. Ільїна, які виражаються у трьох
законах: повага людини до самої себе
та відчуття власної духов. гідності (за-
кон духов. гідності); уміння керувати
собою, встановлюючи межі для себе
самої без свавілля (закон автономії);
взаємна повага і  довіра сторін, що
є підставою, як прив., так і публ. пра-
вовідносин.
Закон духов. гідності – воля до духу,
форма духу і здатність до духу. У ньому
затверджується перша і  найглибша
основа буття та діяльності у вигляді
властивої людині духов. гідності і від-
чуття її в самій собі. Почуття власної
гідності становить необхідний і справ-
жній прояв духов. життя і виступає як
знак того духов. самоствердження, без
якого неможливі ні боротьба за право,
ні політ. самоврядування, ні нац. неза-
лежність. Гр-ни, позбавлені цього по-
чуття, політично недієздатні, народ,
у цілому спонукуваний таким почуттям,
приречений на істор. приниження.
18
Духов. самоствердження забезпечує
людині правильне розв’язання конфлік-
ту між духов. покликанням та інстинк-
том самозбереження. Людина тому
і стоїть вище за тварин, що її дух ви-
являється вищ. за інстинкт самозбере-
ження. Саме в духов. гідності людина
стверджується. Ні повага ін. людей, ні
«почесті» і ні «слава», незадоволеність
собою, а гол. й осн., людська духов. гід-
ність. «Там, де оселяється ця гідність,
там не буває гордості. А дійсна гідність
народжується зі смиренності і не може
бути принижена; і якщо будь-хто на-
магається принизити її, то він тільки
звеличує та підносить її до висот».
І. О. Ільїн вважав, що духов. гідність,
її правильне сприйняття і затвердження
є найглибшим корінням зрілого харак-
теру і здорової правосвідомості. Люди-
на сама має бути гідна права, і водночас
людина повинна створювати таке право,
що відповідало б власній її гідності.
Тому здорова правосвідомість ґрун-
тується на почутті власної духов. гід-
ності. Саме почуття власної духов. гід-
ності і повага, що випливає з нього,
повага до себе необхідна як окр. гр-ну,
так і народу в цілому, держ. владі, армії;
тобто вона необхідна у прив. і публ.
сфері, у внутрішньополіт. і міжнар. від-
носинах.
Для почуття власної духов. гідності
характерне виключення «кривих» шля-
хів життя, воно не мириться з неправ-
дою, що свідчить про недолік поваги до
себе, відсутність мужності й довіри.
Виходячи з цього, духов. гідність про-
сто необхідна людині.
Що ж стосується держав. влади, то
тут почуття власної гідності ще необ-
хідніше, оскільки «у самій ідеї держави,

в самій ідеї влади закладено початок
духовної гідності: тому що гідність дер-
жави визначається її метою, а гідність
влади встановлюється її покликанням
та її суспільним рангом».
Духов. гідність – корінь всякого іс-
тинного життя, а повага до себе є дже-
релом держ. сили і політ. здоров’я. Та-
кого висновку дійшов І. О. Ільїн, затвер-
джуючи необхідність духов. гідності як
першої й осн. А. п. Для нього немає
сумніву в тому, що духов. гідність по-
винна ґрунтуватися на правильному
сприйнятті себе, а не на хворобливій
зарозумілості, на особистих актах само-
ствердження, та не на чужих, помилко-
вих або брехливих виявленнях.
Людина, що поважає себе тільки
тому, що її поважають інші, залежить
від чужих вторинних уявлень. Також
весь народ, йдучи таким шляхом, готує
собі найтяжчі істор. випробування.
Звідси можливе виникнення тираній,
зокрема гіршої з них – тиранії тоталі-
тарної д-ви.
Таким чином, перша А. п., виділена
І. О. Ільїним, дає можливість визначити
одну з граней правосвідомості – почут-
тя власної духов. гідності людини, д-ви
або народу.
Друга А. п. – це закон автономії. Тут
автономія виступає як самозаконність,
тобто як справжня, осн. форма духу.
А бути духом – індивідуумом або соц.
організацією означає: самому визначати
себе і керувати собою, і в той же час
встановлювати і дотримуватись відпо-
відних меж; відстоювати свої повнова-
ження і виконувати свої обов’язки. «Ду-
ховній істоті личить самій вбачати і зна-
ти, що таке добро і зло, де закінчується
право і де починається обов’язок; самій
19
…
шукати і знаходити, знаходити і вирішу-
вати, вирішувати і діяти відповідно до
свого рішення; і, здійснивши діяння, від-
крито визнавати, що зробила його свідо-
мо і навмисно, слідуючи власному пере-
конанню і заздалегідь приймаючи на
себе усю відповідальність за вчинене».
У людини має бути право на само-
визначення, але в той же час людина
повинна мати громадян. правосвідо-
мість, оскільки безглуздо надавати пра-
ва і свободи тому, у кого відсутня гро-
мадян. правосвідомість. Друга А. п. – це
не тільки визначення себе самого, керу-
вання самим собою, а й встановлення
меж для себе самого.
Недоліком автономії є сваволя. Адже
духов. слабкість пануючого виражаєть-
ся у предметній хибності, і правитель
перетворює автономію на сваволю, ста-
ючи на шлях тиранії. Тиранія визнача-
ється протидержавністю вольового
змісту, своєрідним поєднанням сили
і слабкості, тому тиран є володарем,
сильним, але не в добрі; його воля на
перший погляд «автономна», але відзна-
чається сваволею.
Закон (аксіома) автономії як здат-
ність людини до внутріш. самовряду-
вання, духов., вольової самодисципліни
лежить в основі всього прав. і держ.
життя, але його виконання за сваволі
неможливе.
Третя А. п. – закон взаємного визна-
ння, що виступає як взаємна повага сто-
рін, що лежить в основі прив. і публ.
правовідносин. При цьому в прив. пра-
вовідносинах жодна сторона не панує
над іншою, і обидві підпорядковуються
прав. авторитету. Інакше кажучи, має
дотримуватися принцип правозаконнос-
ті, засн. на взаємоповазі. У публ. право-
…
відносинах одна сторона має повнова-
ження влади, а ін. – обов’язок покори,
тому тут взаємна повага є  ще більш
необхідною.
«Довіра до влади є мовчазною зго-
дою з тим, щоб вона взяла на себе спра-
ву правотворення і тим самим зняла
б цей тягар і цю відповідальність з моєї
душі, з моєї правосвідомості. Але на-
стільки ж природно і владі довіряти
громадянам, тобто визнавати їх волю до
права, покладатися на їхню лояльність,
розраховувати на їхню правосвідомість
і на їхню добромисність».
Четверта А. п. – це усвідомлення
того, що в кожної людини є свої права
й  обов’язки, у  д-ви є  свої права
й  обов’язки і  при взаємодії людини
з  людиною, д-ви з  д-вою, людини
з д-вою повинен діяти закон взаємного
визнання, взаємної поваги сторін, тобто
визначеної «рівноваги» прав і відповід-
них обов’язків.
Недоліком четвертої А. п. є втрата
взаємної довіри, що стає силою, яка
руйнує правопорядок і д-ву. Д-ва руй-
нується, якщо вона перетворюється на
систему взаємної недовіри та підозри.
Недовіра народу до влади є згубною для
д-ви, а  народ, що звик підозрювати
свою владу, підозрює в її особі свою
власну волю; не вірить у  свою силу
і шляхетність.
За І. О. Ільїним, у кожної людини
повинно бути аксіомат. коріння право-
свідомості: почуття власної духов. гід-
ності, здатність до автономного життя
і здатність визнавати духов. початок
в ін. людях. Саме природ. правосвідо-
мість як предмет знання про «саме»,
«сьогоденне», єдине право має містити-
ся в основі всякого судження про «пра-
20
во» і будь-якого прав. і суд. рішення,
а  тому й  в основі тих «законів», що
встановлюються в  різних громадах
і д-вах уповноваженими людьми під
назвою «позит. права». Чим більше роз-
винута правосвідомість, тим досконалі-
шим буде і позит. право і кероване ним
зовн. життя людей.
Право має потребу в правосвідомос-
ті тому, щоб стати творчою життєвою
силою, а правосвідомість має потребу
в праві для того, щоб набути предметної
основи й об’єктивної вірності. Право,
на думку І. О. Ільїна, тільки тоді здій-
снить своє призначення, коли право-
свідомість прийме його, наповниться
його змістом і дозволить новому зна-
нню впливати на життя душі, визначати
її рішення і спрямовувати поведінку
людини. Тоді право стане силою
у внутр. житті людини, а через це й у її
зовн. житті. Для цього потрібно, щоб
«право в його об’єктивному смислово-
му змісті й у його об’єктивному зна-
ченні було не тільки усвідомлене дум-
кою і перевірене досвідом, й визнане
волею людини». Тому потрібно вихову-
вати в собі і підвищувати в народі гід-
ний рівень правосвідомості.
Кожен з нас, кожне нове покоління
мають прийняти свою д-ву правосвідо-
містю; прийняти як «живу духовну єд-
ність» – єдність культури, влади й істор.
долі; прийняти і «укластися» у цю єд-
ність, узятися за вирішення конкр. її
завдань – духов., нац., господарських
і прав. І для цього кожен з нас і кожне
нове покоління повинні насамперед
правильно перебудувати і налаштувати
свою правосвідомість.
Криза сучасної правосвідомості,
«розхитаність» правосвідомості означає

невіру в право і закон, нехтування сво-
їми обов’язками і небажання дотриму-
вати меж своїх повноважень. На думку
І. О. Ільїна, це хвороба загальнолюд-
ська. «Єдність батьківщини і держави
ніколи не складеться і не зміцніє, якщо
правосвідомість громадян буде знахо-
дитися в стані бродіння, спокуси і роз-
кладання. Єдність батьківщини і держа-
ви вимагає внутрішньо міцної і сталої
правосвідомості». Правосвідомість
є особливого роду інстинктивне право-
відчуття, в якому людина затверджує
свою власну духовність і визнає духо-
вність ін. людей. Осн. аксіоми право-
свідомості вчать людину самостійності,
сумісності, взаємності і солідарності.
І. О. Ільїн визначив для майб. поко-
лінь три великі аксіоми, що полягають
в основі правосвідомості: почуття влас-
ної духов. гідності, здатність людини до
самоврядування, взаємна повага і дові-
ра людей один до одного, на яких необ-
хідно засновувати правосвідомість гр-н.
Літ.: Ильин И. А. О сущности право-
сознания. М., 1993; Його ж. Путь к очевид-
ности. В кн.: Собрание сочинений, т. 3. М.,
1994; Його ж. Родина и мы. Статьи. Смо-
ленск, 1995; Його ж. Путь духовного обнов-
ления. В кн.: Собрание сочинений. т. 1. М.,
1996; Його ж. О революции. В кн.: Собра-
ние сочинений: Кто мы? О  революции.
О религиозном кризисе наших дней. М.,
2001; Мельничук О. С. Право і держава
в концепції правосвідомості І. О. Ільїна. О.,
2008.
О. С. Мельничук.
АКСІОСФÉРА ДЕРЖÁВИ – сис-
тема ціннісн. характеристик д-ви, що
виражають її соц. призначення і висту-
пають нормат. вимогами до здійснення
21
…
держ. влади і функціонування механіз-
му д-ви.
А. д. розглядається як форма аналізу
ціннісн. засад формування, функціону-
вання та розвитку д-ви, у зв’язку з цим
у ній поєднуються цінності належного
та цінності сущого, що виражені в різ-
них аспектах існування д-ви. Ідея А. д.
базується на підході, відповідно до яко-
го д-ва має не лише інструментальну,
а й власну цінність, пов’язану з її роллю
в організації соц. життя. А. д. розгляда-
ється як сформована у практиці д-в су-
купність стандартів і принципів, які
є інституціонально втіленими і норма-
тивно забезпеченими.
А. д. формується у процесі полілогу
д-ви, сусп-ва й особистості. При цьому
динаміка А.  д. виражена не тільки
у формуванні, а й у фіксації та освоєнні
цінностей д-ви. Така фіксація може
мати прав. характер, коли та чи ін. мо-
дель А. д. знаходить свій вияв у нац.
прав. системі (напр., прав. д-ва, соц.
д-ва, демократ. д-ва тощо) або політ.,
коли цінності д-ви виступають засоба-
ми організації політ. життя сусп-ва не-
залежно від прав. регуляторів (різного
роду політ. традиції, пов’язані з парт.
системою, механізмом виборів тощо).
Цінності д-ви виступають як пере-
житі людьми і зумовлені прав. і політ.
культурою артефакти їхнього позит.
ставлення до д-ви та її ін-тів, які визна-
чають вибір поведінки, що відповідає
цим цінностям. Формами буття ціннос-
тей д-ви є, по-перше, держ. ідеали; по-
друге, держ. ін-ти та, по-третє, держ.
образи. Актуалізація тих чи ін. форм
буття цінностей залежить від істор. пе-
ріоду та соц. ситуації. Часто держ. об-
рази (напр., «європ. д-ва») виступають
…
більш впливовими цінностями, аніж
держ. ін-ти, і визначають напрям розви-
тку державності безпосереднім чином.
Серед держ. ідеалів виокремлюють-
ся такі складові А. д., як суверенність,
народовладдя, незалежність, демокра-
тизм, конституціоналізм, відкритість
тощо. Ключовою функцією держ. ідеа-
лів є нормат.-індикативна: вони виража-
ють сферу належного в побудові та ді-
яльності д-ви та її ін-тів. Відмова від
цих ідеалів, як правило, веде до втрати
д-вою легітимності та падіння рівня
ефективності держ. механізму. Історич-
но держ. ідеали як складові А. д. є мін-
ливими, оскільки різні істор. типи д-в
орієнтувалися на різні ідеали. Напр.,
у кін. 20 – на поч. 20 ст. набула поши-
рення ідея про поступову відмову від
ідеалу суверенності, який складно реа-
лізувати в умовах інформ. сусп-ва. На
зміну йому приходять ідеали інтегрова-
ності у світ. економіку, людиноцентриз-
му, солідаризму та ін. Цьому сприяє
й формування образу інформ. д-ви як
найбільш ефект. моделі державності.
Оскільки ціннісн. вплив держ. ідеа-
лів поширюється не лише на д-ву в ці-
лому, а й на окр. її ін-ти, вони самі мо-
жуть набувати ціннісн. значення та за-
кріплюватися в А. д. на рівні найбільш
важливих держ. цінностей. До держ.
цінностей-ін-тів як складових А. д. на-
лежать: глава д-ви, парламент, уряд,
судоустрій тощо. На відміну від держ.
ідеалів, цінність держ. ін-тів є віднос-
ною, оскільки вона визначається кіль-
кома параметрами: 1) структурою держ.
механізму конкр. д-ви; 2) ефективністю
здійснення держ. ін-тами своїх функцій;
3) усталеною політ. моделлю взаємодії
між держ. ін-тами. Ціннісн. характер
22
держ. ін-тів найбільше пов’язаний з ак-
сіосферою права, оскільки на відміну
від держ. ідеалів та держ. образів держ.
ін-ти завжди мають бути легалізовани-
ми та легітимізованими. З функц. точки
зору держ. ін-ти як складові А. д. ви-
ступають факторами типізації поведін-
ки людей та забезпечення передбачува-
ності дій д-ви у тих чи ін. ситуаціях.
Держ. ін-ти покликані втілювати держ.
ідеали, у зв’язку з чим вони належать
до цінностей сфери сущого.
Держ. образи виступають найбільш
складними елементами А. д., оскільки
вони передбачають цілісне сприйняття
д-ви з точки зору системи цінніс. харак-
теристик та широкого простору для ін-
терпретацій. Серед держ. образів можна
назвати такі цінності, як нац. д-ва, прав.
д-ва, соц. д-ва, сучасна д-ва та ін. Ці
образи використовуються як для політ.
ідентифікації д-в (європ. д-ва, зах. д-ва
тощо), так і для формування відповід-
ного прав. дискурсу. Так, образ соц.
д-ви покладає на неї та її органи відпо-
відні обов’язки із забезпечення гідного
рівня життя гр-н, коли ця цінність стає
домінуючою у соц. репрезентації д-ви.
Образ прав. д-ви багато в чому залежить
від того, яким чином д-ва забезпечує
свій імідж у сфері правосуддя, боротьби
з корупцією тощо. Таким чином, образи
д-ви виступають концептами, що ви-
користовуються для легітимації держ.
ін-тів та створення відповідного політ.
іміджу д-ви, у т. ч. за рахунок прав. за-
собів. Образи д-в можуть знаходити
своє втілення у нормат. актах із метою
визначення їх політ. і прав. позиціону-
вання (напр., визнання д-ви д-вою-
агресором), що легалізує застосування
відповідних прав. та управлін. засобів.

Ціннісн. зміст д-ви, а  також вся
А. д., багато в чому визначається кри-
теріями легітимності держ. влади та
окр. її гілок. Поняття легітимності
є  найважливішою характеристикою
цінності д-ви, оскільки легітимною
вважається така держ. влада, що при-
ймається народом і опирається на його
добровільну згоду підкорятися при-
йнятим рішенням і здійснюваній ді-
яльності. Оскільки така держ. влада
сприймається як справедлива і право-
мірна, то визнання легітимності вла-
ди – це свідчення ціннісн. змісту д-ви
для населення. Крім того, зміст А. д.
має відповідати критеріям сусп. блага
і справедливості, у чому виявляється
зв’язок А. д. і аксіосфери права.
Ціннісн. характеристика д-ви та фор-
мування її А. д. пов’язані із дуалізмом
д-ви та сусп-ва, що виражають подвій-
ність і взаємодоповнюваність двох сис-
тем цінностей. Таким чином, існування
А. д. є аргументом на користь неможли-
вості ототожнення д-ви і  сусп-во,
оскільки ціннісн. засади їх існування
є відмінними, на чому базується ідея
представн. демократії. А.  д. завжди
є проекцією ціннісн. домінант у сусп-ві,
через що різні елементи А. д. не завжди
корелюють між собою. Так, держ. ідеа-
ли народовладдя і демократизму мо-
жуть не знаходити своєї репрезентації
у формуванні образу д-ви як демократ.
через відсутність інституц. забезпечен-
ня демократії у сусп-ві. Таким чином,
держ. ідеали, держ. ін-ти та держ. об-
рази як складові А.  д. виявляються
пов’язаними не лише у ціннісн., а й ло-
гічн. сенсі. Диспропорції в А. д. ведуть
до падіння рівня легітимності д-ви та
кризи її ефективності.
23
…
Людиновимірний характер А.  д.
є ключовим критерієм для ціннісн. ха-
рактеристики д-ви. Забезпечення гід-
ності особистості виступає як визна-
чальний аргумент щодо існування А. д.
у сучасній д-ві, оскільки створює сфе-
ру належного у функціонуванні держ.
механізму. Гідність особистості набу-
ває свого яскравого вияву у прав. д-ві
через все різноманіття здійснюваних
держ. функцій і конкр. видів діяльнос-
ті. Зокрема, це пов’язано з визнанням
і юрид. закріпленням, гарантуванням
і захистом як цінності особистості, так
і її гідності; формуванням і закріплен-
ням певного обсягу прав і свобод, що
випливають із гідності особистості;
визнанням і повагою прав і обов’язків
у системі держ. органів; дотриманням
процедурних норм і режиму діяльнос-
ті держ. органів у забезпеченні гіднос-
ті особистості.
Забезпечення свободи особистості
багато в чому пов’язане з відповідаль-
ністю д-ви перед особистістю, що сьо-
годні стає ключовим фактором форму-
вання А. д. Особливий статус д-ви як
публ. суб’єкта веде до оформлення
і впровадження на рівні нац. та міжнар.
прав. систем принципу презумпції ви-
нуватості д-ви, який є відображенням
змін в А. д. за сучасної доби.
Ін. важливим аспектом формування
А. д. та визнання її цінності у сусп-ві
є її здатність як організ. системи проти-
стояти зовн. і внутр. факторам-подраз-
никам і бути ефективною і стабільною
інституц. структурою. Цей ціннісн. па-
раметр іменується стійкістю д-ви і ви-
значає рівень інституціоналізованості її
А. д. та її здатності до самовідновлення.
Стійкими є д-ви, які здатні ефективно
…
мобілізувати свої ресурси на підтримку
рівноваги або цілеспрямованого руху
при виникненні зовн. або внутр. впли-
вів. Із точки зору функціонування А. д.
доцільно розрізняти три аспекти стій-
кості д-ви: 1) статичну стійкість, що
пов’язана зі станом рівноваги (спокою)
структури або будови д-ви; така стій-
кість має інституц. характеристику
і пов’язана передусім із ціннісн. стату-
сом держ. ін-тів; 2) функц. стійкість,
коли здійснювані функції д-ви під впли-
вом різноманітних факторів не виходять
за свої межі; функц. стійкість розкрива-
ється у спрямованості д-ви на втілення
та реалізацію держ. ідеалів як складо-
вих А. д.; 3) динамічна стійкість як до-
цільне, без істотних збоїв, поліпшення
функцій і структури д-ви, це її стійкість,
що відповідає образу, який базується на
держ. ідеалах та оформлений в держ.
ін-тах. Таким чином, стійкість д-ви
є параметром усіх трьох осн. складових
А. д., за рахунок чого вона є, поряд із
людиновимірністю, основоположною
ціннісн. характеристикою д-ви. Орієн-
тація А. д. на ці два параметри дозволяє
констатувати ціннісн. статус д-ви
у сусп-ві.
Ключовим фактором забезпечення
стійкості д-ви є перехід від інституц.
типу її легітимації до комунікат. (Ю. Га-
бермас). Якщо інституц. сфера д-ви
є принципово знеособленою, то її кому-
нікат. зв’язки, наповнені діяльністю
конкр. осіб з їхніми мотивами, ресурса-
ми й каналами передачі інформації, гра-
нично персоніфіковані та опредмечені.
Звідси напрям і  характер діяльності
держ. органів задається не стільки офіц.
цілями та обсягом ресурсів, скільки
здатністю людей до підтримки профес.
24
контактів. Формування А. д. та забез-
печення її стійкості напряму залежать
від того, наскільки відкритою і доступ-
ною в комунікат. сенсі є д-ва. Образ
д-ви інформ. доби визначає осн. ціннос-
тями якраз не ін-ти, а саме комунікат.
структури. Д-ва більше не асоціюється
із системою органів, але дедалі частіше
розуміється як інструмент соц. комуні-
кації з найбільш важливих соц. про-
блем. Тому акцент на меритократії та
відкритості як держ. ідеалах, що проти-
ставлені бюрократії та закритому меха-
нізму ухвалення рішень, поступово ви-
тісняють усталені характеристики д-ви
як соц. цінності.
Літ.: Мамут Л. С. Государство в цен-
ностном измерении. М., 1998; Оборо-
тов Ю. Н. Содержание аксиосферы государ-
ства // Актуальні проблеми держави і права,
2008, вип. 40; Жуков В. Н. Государство как
ценность // Государство и право, 2009, № 9;
Оніщенко Н. М. Аксіосфера сучасної дер-
жави та сприйняття права в суспільстві:
проблеми теорії // Проблеми філософії пра-
ва, 2009, т. 6/7; Оборотов Ю. Дослідження
цінності держави як актуальний напрям
сучасного правознавства // Право України,
2010, № 1.
Ю. М. Оборотов, К. В. Горобець.
АКСІОСФЕРА ПРАВА (від грец.
αξια – цінність і σφαῖρα – сфера) – сис-
тема ціннісн. складових прав. реальнос-
ті, що виражають ейдетичний та соціо-
культ. зміст права. На відміну від ін.
аксіол. характеристик права, які зде-
більшого застосовуються для встанов-
лення форм. відповідності прав. норм
більш заг. ідеям та принципам (напр.,
категоричний імператив І. Канта чи
система вимог до права, розроблена

Л. Фуллером, яка також апелює до аксі-
ол. проблематики), А. п. становить зміс-
товий (матеріальний) аспект аксіол.
характеристики права.
Поняття «А. п.» розвивається у рус-
лі конструкт. аксіології, постулатами
якої є: 1) відмова від визнання вічних та
незмінних цінностей; та 2) націленість
сусп. розвитку на їх раціоналізацію
шляхом формування відповідних ін-тів
та моделей мислення. А. п. використо-
вується поряд із поняттями аксіосфери
культури, аксіосфери релігії тощо. Спе-
цифіка А. п. у порівнянні з ін. підхода-
ми до ціннісн. характеристики права
виражена в структ. сприйнятті ціннос-
тей та їх відносно автономному існуван-
ні як окр. сфери прав. реальності.
Поняття «Аксіосфера права» уперше
було вжите А. М. Бабенком (2002) при
характеристиці двох осн. систем прав.
цінностей, що суперечать одна одній.
З одного боку, це А. п., в якій виражено
пріоритет прав. цінностей рівності,
держ. влади, зрівняльної справедливос-
ті, з другого – пріоритет цінностей сво-
боди, конкуренції, індив. прав і свобод.
Обидві групи цінностей, будучи сповне-
ними ціннісно-прав. змістом, виступа-
ють мотивом прав. поведінки і визна-
чають характер прав. життя соціуму.
Становлення поняття «А. п.» пов’язане
з прагненням розширити межі аксіол.
характеристики права, які встановилися
під час дискусії прихильників юснату-
раліст. та позитивіст. типів праворозу-
міння. Якщо для класич. прав. аксіоло-
гії ключовими є питання ціннісн. ви-
правдання права, обов’язковості чи
необов’язковості втілення в ньому мо-
рал. цінносн., розробки системи цін-
25
…
нісн. властивостей права (визначеність,
передбачуваність, відносна стабіль-
ність, ефективність тощо), то при роз-
гляді проблематики А. п. акценти пере-
носяться на змістові характеристики
прав. реальності. У понятті «аксіосфера
права» виражено систему цінностей, які
іманентно властиві праву (прав. ціннос-
ті), та які визначають змістове наповне-
ння прав. системи, зумовлюючи її со-
ціокульт. специфіку (цінності права).
При характеристиці А. п. принципо-
вим є розрізнення двох типів цінностей,
що існують у прав. реальності: прав.
цінностей та цінностей права. Прав.
цінності є ейдетичними, тобто це фено-
мени, що визначають зміст, мету та сут-
ність права, лежать в його основі та ви-
ступають засобами пояснення прав.
реальності. Їх специфіка визначається
тим, що прав. цінності існують винят-
ково як складові прав. реальності і поза
правом реалізовуватися не можуть. До
їх числа належать: суб’єктивні права,
юрид. обов’язки, правосуддя, право-
порядок, прав. норма тощо. За пошире-
ною класифікацією цінностей, відповід-
но до якої виділяються цінності-цілі та
цінності-засоби, прав. цінності у біль-
шості випадків є цінностями-засобами,
оскільки вони відіграють функц. роль
у прав. системі. Втрата прав. системою
орієнтації на прав. цінності, як правило,
призводить до сваволі та перетворення
права на інструмент насилля (потестар-
не право у типології В. О. Четверніна).
Як складові «А. п.» прав. цінності
утворюють центровану систему, тобто
в центр А. п. ставиться певна прав. цін-
ність. Центрованість А. п. навколо од-
нієї або ін. прав. цінності залежить на-
…
самперед від використовуваного типу
праворозуміння. Це зумовлює розгляд
прав. цінностей не лише як елементів
прав. реальності, а й як інструментів
прав. пізнання, у зв’язку з чим актуалі-
зується використання аксіол. підходу
в юриспруденції. А. п., розглянута з по-
зицій позитивіст. типу праворозуміння,
постає як центрована навколо такої
прав. цінності, як прав. норма (у деяких
інтерпретаціях – прав. нормативність
у цілому), що визначає її місце в ієрархії
прав. реальності (Г. Кельзен). Юснату-
раліст. доктрина, як правило, схильна
центрувати А. п. навколо ідеї справед-
ливості, яка виконує функцію інтеграції
морал. та прав. свідомості. Ін. можли-
вий варіант центрування А. п. в юсна-
туралізмі – апеляція до цінності свобо-
ди як основопол. ідеї, що зумовлює
розвиток права (В. С. Нерсесянц). Со-
ціол. тип праворозуміння схильний
розглядати А. п. під прагмат. кутому
зору ефективності конкр. прав. систе-
ми. У цьому зв’язку особливої ваги на-
буває цінність правосуддя (О. В. Голмс
мол., Є. Ерліх). Інтегральний тип право-
розуміння, як правило, наполягає на
інтерсуб’єктивних характеристиках
А. п., що веде до висновку про дискур-
сивність центрування А. п. Отже, цен-
тром А. п. можуть виступати різні прав.
цінності, залежно від актуального стану
прав. системи. Дискурсивна природа
прав. цінностей зумовлює їх проблема-
тизацію. Що активніший дискурс по-
роджує та чи ін. прав. цінність, тим
вищ. статус вона отримує. Так, європ.
дискурс прав людини зумовив форму-
вання зах. моделі А. п., центрованої на-
вколо ідеї прав людини та пов’язаних із
ними прав. ін-тів.
26
Другий тип цінностей, що входять
до змісту А. п., – це цінності права.
Вони виступають як природ. та сусп.
блага, що захищаються та забезпечу-
ються правом у силу їх значущості й ко-
рисності для людини та сусп. Якщо
прав. цінності виступають цінностями-
засобами, до цінності права є цінностя-
ми-цілями. Це зумовлено тим, що цін-
ності права утворюють ту сферу корис-
ного, доцільного та потрібного, на яку
спрямовано прав. вплив. На відміну від
прав. цінностей, інтерпретація яких
пов’язана із самим існуванням права та
специфікою прав. мислення, цінності
права існують і за межами права, вхо-
дячи до загальносоц., культ. та цивілі-
зац. контексту функціонування конкр.
прав. системи. Звідси цінності права
іноді іменують соціокульт. (А. В. По-
ляков). Коло цінностей права є набагато
ширшим за коло прав. цінностей, що
зумовлено особливостями різних прав.
систем. До їх числа можуть належати:
життя, здоров’я, честь, гідність, влас-
ність, рівність, пропорційність тощо.
Цінності права завжди утворюють іє-
рархію, яка пов’язана з їх нерозмірніс-
тю. Деякі цінності права завжди є най-
більш важливими, тоді як ієрархічна
позиція ін. може бути мінливою. Звід-
си – поєднання у сучасній юриспруден-
ції гуманіст. та нормат. критеріїв до іє-
рархії цінностей права, які зумовлюють
комплексний характер А. п. Відповідно
до гуманіст. критерію, різновидом якого
є потребовий підхід до права (П. М. Ра-
бінович), ієрархія цінностей права має
базуватися на уявленнях про людину, її
життя та добробут як найвищу соц. цін-
ність. Відповідно, прав. ін-ти та уся
система прав. впливу має бути спрямо-

вана на гарантування і забезпечення
людиновимірного характеру сусп. роз-
витку. Гідність людини, її свобода, влас-
ність, рівноправ’я тощо стають визна-
чальними за такого підходу.
Нормат. критерій ієрархії цінностей
права у демократ. прав. системах базу-
ється на гуманіст. підході, доповнюючи
та уточнюючи його, зміст якого виража-
ється в тому, що право з різною інтен-
сивністю захищає різні цінності, вико-
ристовуючи для цього неоднорідні прав.
засоби та механізми. Чим більш важли-
вою є цінність, тим більш інтенсивними
є прав. засоби, що використовуються
для її забезпечення. Тому ті цінності
права, які знаходяться на вершині іє-
рархії, захищаються за допомогою ме-
ханізму крим. відповідальності, менш
важливі цінності можуть гарантувати-
ся та забезпечуватися диспозитивними
прав. засобами. Особливої ваги при
цьому набувають принципи права,
адже їх зміст визначається саме визна-
ними у прав. системі цінностями. Від-
повідно, пошук балансу між принципа-
ми права у правозастосуванні (Р. Двор-
кін, Р. Алексі) пов’язаний із нормат.
ієрархією цінностей, яка випливає із
прав. системи.
Зв’язок А. п. із нормат. складовою
прав. реальності виражено в проблемі
меж прав. регулювання. Висловлюється
ідея (Ю. М. Оборотов), що А. п. висту-
пає сферою ненормат. прав. регулюван-
ня, яке в цілому є більш гнучким та
ефект. за нормат. Регулювання за допо-
могою цінностей, що містяться в А. п.,
дозволяє подолати антиномію між інди-
від. та нормат., яка виникає унаслідок
індивідуалізації сусп-ва. Відповідно до
такого підходу, А. п. виступає у вигляді
27
…
системи готових формул прав. поведін-
ки людини, що орієнтують її на ціліс-
ність у сприйнятті прав. реальності.
У нормат. вимірі прав. цінності та цін-
ності права існують, як правило, у фор-
мі принципів, однак деякі цінності мо-
жуть не набувати безпосереднього нор-
мат. вираження, існуючи як складні
доктрин. та практ. комплекси (напр.,
конституціоналізм).
А. п. належить до числа соц. аксіос-
фер, що зумовлює її взаємодію з ін. ти-
пами соц. цінностей. Процес такої вза-
ємодії має назву філіації цінностей та
виражається у привнесенні та подаль-
шій інституціоналізації цінностей
у праві. Механізм філіації цінностей
у  праві відрізняється залежно від їх
типу. Філіація цінностей права має, як
правило, дискурсивний характер. При-
внесення цінностей до нормат. структу-
ри права у цьому випадку зумовлене її
проблематизацією та пошуком форм
і шляхів їх закріплення й прав. забез-
печення. Зміна умов сусп. життя, що
актуалізує ті цінності, які раніше не по-
ділялися широкими масами, є осн. фак-
тором філіації цінностей права. У кон-
тексті філіації цінностей права виявля-
ється взаємодія права з ін. сферами соц.
життя, насамперед із політикою, оскіль-
ки часто зміна структури А. п. залежить
від того, яка політ. програма реалізуєть-
ся в сусп-ві. Соціокульт., політ., істор.
та ін. фактори впливають на зміст А. п.
таким чином, що одні цінності входять
до процесу філіації, а ін. – виносяться
за його межі, втрачаючи актуальність
для прав. системи та маргіналізуючись.
Філіація прав. цінностей є  більш
складним і глибоким процесом, що від-
повідає статусу цих компонентів А. п.
…
Характерним для філіації прав. ціннос-
тей є те, що вона відображає структ.
зміни прав. системи, її комплексну пе-
ребудову, визначає рух прав. життя
сусп-ва. Важливим є зв’язок філіації
прав. цінностей із акультурацією, де-
культурацією, апроксимаційними та
глобалізаційними процесами, адже за-
звичай саме ці фактори стають визна-
чальними, коли йдеться про розвиток
прав. системи. Філіація прав. цінностей
полягає, по-перше, в тому, що в рамках
однієї прав. системи відбувається визна-
ння ін. прав. системи, а отже, несхо-
жість їх ціннісн. підвалин; по-друге,
філіація прав. цінностей передбачає
універсальний характер фундам. прав.
ідей без заперечення плюралізму їх
можливих інтерпретацій; по-третє,
прав. цінності мають визнаватися як
такі, що існують у символічній формі
дій, текстів, артефактів тощо, а інтер-
претація значень такої символіки
є процесом, часто недосяжним з по-
зицій ін. прав. культури. Отже, філіація
прав. цінностей як фактор розвитку
А. п. – це механізм визнання прав. цін-
ностей, сформованих ін. прав. культу-
рою. Орієнтація на певний тип А. п.
визначає цивілізаційну належність
прав. системи.
Літ.: Рабинович П. Социалистическое
право как ценность. Л., 1985; Бабенко А. Н.
Правовые ценности и освоение их лично-
стью. М., 2002; Оборотов Ю. Н. Традиции
и обновление в правовой сфере: вопросы
теории (от познания к постижению права).
О., 2002; Горобец К. В. Аксиосфера права:
философский и юридический дискурс. О.,
2013.
К. В. Горобець.
28
АЛЕКСІ Роберт (Robert Alexy)
(9 верес. 1945 р., м. Ольденбург, Ні-
меччина) – нім. юрист і філософ пра-
ва, який працює у сфері теорії юри-
дичної аргументації, філософії прав
людини та констит. права, онтології
права, представляє дискурсивну філо-
софію права – одну з найвпливовіших
версій сучасного непозитивіст. право-
розуміння.
Внесок А. у сучасну філософію пра-
ва представлений перш за все трьома
фундам. моногр.: «Теорія юридичної
аргументації» («Theorie der uristischen
Argumentation», 1978), «Теорія осно-
вних прав» («Theorie der Grundrechte»,
1985), «Поняття та дійсність права»
(«Bergif und Geltung des Rechts», 1992),
а також численними статтями, опублік.
багатьма мовами, в т. ч. українською.
Виявом особливого визнання внеску А.
у сучасну правову філософію є вихід
книги «Право, права і дискурс. Прав.
філософія Роберта Алексі», підготовле-
ної за матеріалами проведеного 2004 на
базі Ун-ту Королеви (Белфаст) спец.
семінару з дискурсивної теорії.
Вивчав право і філософію у Геттін-
генському ун-ті. У 1978 А. опублікував
дис. під назвою «Теорія юридичної ар-
гументації», у 1985 – габілітаційну пра-
цю «Теорія основоположних прав»;
обидві написані під керівництвом проф.
Р. Драєра. 1986 очолив каф. філософії
права Ун-ту Христіана Альбрехта
(м. Кіль, Німеччина). З 1994 по 1998
очолював нім. від-ня Міжнародної асо-
ціації філософії права і соціальної філо-
софії (IVR), протягом 2003–2011 був
членом викон. комітету IVR. З 2002 –
дійсний член АН у Геттінгені. Почес-
ний д-р 14 ун-тів світу. У 2010 нагоро-

джений Хрестом 1-го ступеня Ордена
«За заслуги перед Федеративною Рес-
публікою Німеччина».
А. розробив ретельно продуману
і змістовно вивірену систему прав. фі-
лософії, витоки якої сягають Іммануїла
Канта і яку він називає «інституціалі-
зацією розуму», маючи на увазі розум
практичний. На перший погляд його
праворозуміння являє собою поєднання
позитивіст. нормативізму Ганса Кельзе-
на і юснатурализму Густава Радбруха.
Однак це не механічне поєднання. А.
прагне вийти за межі опозиції юрид.
позитивізму і теорії природ. права, про-
понуючи формулу дуальності права як
єдності його реального та ідеального
вимірів та ідентифікуючи свою позицію
як непозитивістську.
Гол. мотив філософії права А. – «ін-
ституціалізація розуму» як поєднання
реального та ідеального вимірів права
в ін-тах ліберальної демократії – по-
слідовно розгортається у трьох складо-
вих його філософ.-прав. системи: теорії
юрид. аргументації, теорії констит. прав
і непозитивіст. концепції права, які роз-
криті у трьох гол. книгах філософа. Ви-
ходячи з непозитивіст. праворозуміння,
яке буде повною мірою експліковане
лише у третій книзі А., він починає із
з’ясування природи самого юрид. мис-
лення, яка розкривається у теорії юрид.
аргументації.
«Теорія юридичної аргументації»
присвячена ключовому питанню аналіт.
філософії права – чи може, і якою мі-
рою, прав. мислення бути об’єктивним
і раціональним. А. формулює тезу осо-
бливого випадку: прав. дискурс є осо-
бливим випадком заг. практ. дискурсу,
специфіка якого полягає в  інституц.
29
…
і офіц. характе-
рі. Проте існу-
ють випадки,
коли неможли-
во вирішити
справу тільки
на основі офіц.
джерел: намір
з а ко н од а в ц я
може бути не-
ясним, мова Алексі Роберт
закону нечіт-
кою, можуть існувати колізії між нор-
мами, а прецедент може бути скасова-
ний. Тоді прав. мислення спирається на
неофіц. аргументи, які випливають із
заг. практ. дискурсу.
При цьому А. спростовує ідею про
те, що практ. дискурс позбавлений ра-
ціональності, об’єктивності та правиль-
ності. На думку філософа, дискурсив-
но-теорет. правильність ґрунтується на
процедурній теорії практ. дискурсу, від-
повідно до якої висловлювання є пра-
вильним, якщо воно може бути резуль-
татом рац. дискурсу. Поняття ж остан-
нього автор ґрунтує на 26 правилах
і формах, залежно від дотримання яких
висновок може бути або дискурсивно
необхідним, або дискурсивно неможли-
вим, або дискурсивно можливим. Таким
чином, з одного боку, у правилах і фор-
мах визначаються умови раціональнос-
ті у праві, а з другого – той факт, що
прав. дискурс не завжди дає єдино пра-
вильну відповідь, дозволяє продемон-
струвати водночас межі дискурсивної
раціональності у праві.
Аналіз дискурсивної раціональності
у праві доповнюється тезою про те, що
будь-яке прав. судження завжди пре-
тендує на правильність, що включає
…
твердження про правильність, претен-
зію на виправданість і очікування ви-
знання цієї правильності іншими. Що
ж до критеріїв правильності, то вони не
обмежуються сферою права (як це ви-
пливає з  тези особливого випадку),
а отже, йдеться не тільки про правиль-
ність всередині прав. системи, а й про
правильність самої прав. системи.
Теорія юрид. аргументації А. збли-
жує його з  юрид. інтерпретивізмом.
В англо-амер. традиції найвідомішим
представником цього напряму є  Ро-
нальд Дворкін, ідеї якого А. вводить
у контекст сучасних дискусій у нім. фі-
лософії. Крім того, розроблена А. теорія
юрид. дискурсу органічно пов’язана
з комунікат.-дискурсивною філософією
Юргена Габермаса та Карла-Отто Апе-
ля, у якій дається комунікат. рефлексив-
не обґрунтування права через «аргумен-
тацію в дискурсі». Концепцію А. можна
вважати однією з  найбільш вдалих
і перспективних юрид. інтерпретацій
філософ. концепції Ю. Габермаса і К.-
О. Апеля. Водночас між дискурсивними
теоріями Ю. Габермаса і А. наявні й де-
які відмінності, пов’язані з розумінням
контекстуально-трансцендентальних
компонентів права, що обумовлюють
вимоги правильності: А. зводить юрид.
правильність до правильності морал.
норм, що викликає заперечення у Ю. Га-
бермаса як «моралізаторство» юрид.
валідності (дійсності).
«Теорія основних прав» [осн. права
розуміються як конст. права, що зна-
йшло відображення у перекладі назви
цієї кн. англ. мовою як «A Theory of
Constitutional Rights» (Oxford, 2002)]
демонструє, як ключові проблеми теорії
конст. прав можуть бути розв’язані за
30
допомогою розмежування норм і прин-
ципів. За А., конст. права є принципами,
що суттєво відрізняються від норм, при-
чому ця відмінність є не кількісною (за
ступенем), а якісною (за видом): у той
час як норми завжди або дотримуються,
або ні, принципи можуть дотримува-
тись різною мірою. Вони є вимогами
оптимізації, тобто мають бути реалізо-
вані якнайкраще, виходячи з фактичних
та юрид. можливостей.
Визначення принципів як вимог
оптимізації висновує у  необхідний
зв’язок між принципами і пропорцій-
ністю. У свою чергу, принцип пропо-
рційності складається з трьох підприн-
ципів: принципів придатності, необхід-
ності та пропорційності у  вузькому
сенсі. Принципи придатності і необхід-
ності пов’язані з оптимізацією щодо
фактичних можливостей, яка стосуєть-
ся питання про те, чи може бути якесь
становище покращене без завдання
шкоди іншим. Оптимізація фактичних
можливостей полягає в запобіганні ви-
тратам, яким можна запобігти. Витрати,
однак, неминучі, коли принципи кон-
фліктують. Тоді виникає необхідність
у балансуванні. Балансування – предмет
третього підпринципу принципу пропо-
рційності, принципу пропорційності
у вужчому сенсі. Він розкриває значен-
ня оптимізації щодо юрид. можливос-
тей. «Правилом балансування» форму-
люється таким чином: чим більший
ступінь недотримання або порушення
одного принципу, тим більшою має
бути важливість дотримання іншого.
Деталізацією правила балансування
є формула зважування, яка була висвіт-
лена у пізніших коментарях А. та його
послідовників до «Теорії основополож-

них прав», зокрема у постскриптумі
автора до англ. видання. Формула зва-
жування визначає вагу конфліктуючих
принципів відносно один одного в окр.
справі, враховуючи абстрактну вагу
обох принципів, інтенсивність втру-
чання в один із цих принципів, міру
порушення іншого і надійність емпі-
рич. припущень.
«Поняття та дійсність права» (що її
англ. переклали як «Аргумент від не-
справедливості. Відповідь юридичному
позитивізму») присвячена обґрунтуван-
ню непозитивіст. праворозуміння. Піз-
ніше свою позицію щодо розмежування
позитивізму і непозитивізму А. допо-
внить з урахуванням дебатів із позити-
вістами А. Мармором та Дж. Разом.
Непозитивіст. теорія права А. ґрун-
тується на тезі про те, що існує необхід-
ний зв’язок між юрид. дійсністю (чин-
ністю), або юрид. правильністю, з одно-
го боку, і  морал. прийнятністю, або
морал. правильністю – з другого. Такий
зв’язок базується на дуальній природі
права: право має фактичний вимір, ви-
значений наявністю офіц. джерел і соц.
ефективністю (дієвістю), та водночас
ідеальний вимір, що полягає в морал.
правильності.
Аргументом від ідеального виміру
права є те, що право з необхідністю
пред’являє претензію на правильність
як морал. правильність. Це домагання
є необхідним не тільки щодо поведінки
людей, а й стосовно законод. актів і суд.
рішень, його зміст – справедливість,
і воно є раціональне. Цю раціональність
А. обґрунтовує за допомогою теорії дис-
курсу, згідно з якою нормат. судження
буде правильним тоді і тільки тоді, коли
воно є результатом рац. практ. дискурсу.
31
…
Умови дискурсивної раціональності ви-
значаються через систему принципів,
правил і форм заг. практ. дискурсу, про-
цесуал. ядро якої становлять правила,
що гарантують свободу і рівність у дис-
курсі, надаючи всім право брати участь
у ньому і право ставити питання, а та-
кож відстоювати будь-які точки зору.
Те, що правила дискурсу висловлюють
цінність свободи і рівності, служить
базисом для обґрунтування прав люди-
ни. Це означає, що права людини є дис-
курсивно необхідними, а їхнє запере-
чення виявляється дискурсивним не-
можливим. Твердження про те, що
право завжди претендує на правиль-
ність, обґрунтовується також через пер-
формативну суперечність: суддя, який
обирає морально дефектну інтерпрета-
цію закону, який, серед ін., забезпечує
морально правильну інтерпретацію,
вчиняє не тільки аморально, а й непра-
вомірно. Фактичний вимір права базу-
ється на необхідності примусу задля
забезпечення прав. визначеності та
прав. ефективності.
Третій і гол. крок полягає в узго-
дженні ідеального і реального вимірів.
Для цього рівня вимога правильності
означає поєднання принципів справед-
ливості та юрид. визначеності. Інститу-
ціалізація розуму тут здійснюється
у двох аспектах – матер. і процедурно-
му. У матер. аспекті міститься постулат
про межу права, якою є крайня неспра-
ведливість. Тут А. посилається на зна-
мениту формулу Радбруха: «Крайня не-
справедливість не є правом», яка проти-
ставляється положенню Г. Кельзена:
«Будь-який зміст може бути правом».
На думку А., нездатність юрид. позити-
візму визнати дуальну природу права
…
пов’язана з методол. помилкою: пози-
тивізм розглядає право з позиції спо-
стерігача і, відповідно, сприймає тільки
реальний вимір права, те, чим право
«є»; сприйняти ж його ідеальний вимір,
те, чим воно «має бути», дозволяє по-
зиція учасника. Таким чином, поєднан-
ня цих двох перспектив – спостерігача,
увага якого прикута до процесу ухва-
лення прав. рішення, і учасника, якого
цікавить правильна прав. відповідь, –
дозволяє осягнути дуальну природу
права. А. доходить висновку, що тільки
непозитивізм є сумісним із дуальною
природою права, але лише у версії ін-
клюзивного (м’якого) непозитивізму.
Інклюзивний непозитивізм, позицію
якого розділяє сам А., стверджує, що
морал. дефекти заперечують юрид. дій-
сність лише тоді, коли межа крайньої
несправедливості порушена. Таким чи-
ном, тут обом сторонам дуальної при-
роди права приділяється належна увага.
У процедурному аспекті зв’язок пози-
тивності і правильності реалізується
у формі демократ., або дискурсивного,
конституціоналізму, гол. елементи яко-
го – демократія і конст. права. Права
людини як морал. права належать лише
ідеальному виміру права, а їх перетво-
рення на конст. (позит.) права полягає
в зусиллі поєднати ідеальний вимір із
реальним. В ідеальній демократії немає
конфлікту між демократією і конст. пра-
вами. У реальній демократії він може
бути, а  тому виникає вимога конст.
контролю.
Таким чином, у своїй третій книзі А.
дає відповідь на вихідне питання про
поняття права. У свою чергу, теза про
дуальну природу права проливає до-
даткове світло як на природу юрид. мис-
32
лення, так і на теорію конст. прав. Ру-
хаючись цим колом, стає зрозуміло, що
ідея дуальної природи стосується не
тільки права, а й юрид. аргументації,
яка також має дві сторони: реальний
вимір прав. мислення пов’язаний із суд.
рішеннями, що втілюються, якщо по-
трібно, за допомогою примусу; водно-
час юрид. аргументація передбачає мо-
рал. судження, а отже, пов’язана також
з ідеальним виміром права.
Філософія права А. є цілісною сис-
темою, яка водночас відкрита для по-
дальшого розширення смислів, а її ав-
тор вже багато років залишається одним
із найвпливовіших і найбільш цитова-
них філософів права сучасності.
Тв.: Theorie der juristischen Argumenta-
tion. Die Theorie des rationalen Diskurses als
Theorie der juristischen Begründung. Frank-
furt a.M, 1978; Theorie der Grundrechte.
Frankfurt a.M, 1985; Begriff und Geltung des
Rechts. Freiburg und München, 1992; My Phi-
losophy of Law: The Institutionalisation of
Reason // The Law in Philosophical Perspec-
tives. Dordrecht, 1999; Природа философии
права // Проблеми філософії права, 2004,
т. ІІ; Понятие и действительность права (от-
вет юридическому позитивизму). М., 2011;
Дуальна природа права // Право України,
2011, № 1; Існування прав людини // Право
України, 2011, № 11–12; Теорія дискурсу та
права людини // Філософія права і загальна
теорія права, 2013, № 1; Конституційні пра-
ва і конституційний контроль // Філософія
права і загальна теорія права, 2015, № 1–2.
Літ.: Law, Rights and Discourse. The
Legal Philosophy of Robert Alexy. Oxford and
Portland, 2007; Borowski M. Discourse, Prin-
ciples, and the Problem of Law and Morality:
Robert Alexy’s Three Main Works // Jurispru-
dence. 2011. № 2; Klatt M. Institutionalized

Reason. The Jurisprudence of Robert Alexy.
Oxford, 2012; Максимов С. І. Філософія пра-
ва Роберта Алексі як інституціалізація прак-
тичного розуму // Філософія права і загаль-
на теорія права, 2015, № 1–2.
С. І. Максимов.
Аналітична юриспруден-
ція – вчення про можливість заг. і мо-
рал.-цінніс.-нейтрального розуміння
смислу права таким, яким він є сам по
собі, шляхом з’ясування значення і пра-
вил вживання чітко окресленого списку
визначень юрид. понять, які розгляда-
ються такими, що складають ядро прав.
системи. А. ю. є опозицією нормат., цін-
ніс.-ангажованої юриспруденції, яка ви-
ступає обґрунтуванням права таким,
яким воно повинно бути.
З огляду на те, що А. ю. розглядає
зміст права виключно позит., як наслі-
док діяльності уповноважених посадо-
вих осіб (передусім, суддів) з припису-
вання значення заг. прав. поняттям
у межах формалізованих процедур, без-
заперечною є позитивіст. наповненість
цього напряму філос.-прав. думки. Од-
нак спрощеним і, по суті, помилковим
буде розгляд А. ю. лише як продовжен-
ня й уточнення позитивіст. концепцій,
напр., Дж. Остіна чи Г. Кельзена. Роз-
чинення А. ю. у передуючому їй пози-
тивізмі неможливе, оскільки вона є но-
вим, тобто таким, що не виводиться
з чогось зовн., вирішенням проблеми
взаємозв’язку сущого і належного.
Інакше кажучи, А. ю. є спробою но-
вого обґрунтування «розподільчої тези»
позитивізму, відповідно до якої природа
права полягає у його відмінності від ін.
соц. явищ, отже, сутність необхідно шу-
кати у його своєрідності, не розрахову-
33
…
ючи на допомогу з боку ін. соц. сфер.
Аналіт. обґрунтування «розподільчої
тези» здійснюється шляхом спроби під-
твердження «гільйотини Г’юма» – тези,
що за допомогою виключно рац. засо-
бів, напр., форм. логіки, неможливо пе-
рейти від опису сущого до опису на-
лежного. Це обумовлюється специфі-
кою прав. понять, норм і системи права
у цілому, яка засвідчує існування нездо-
ланної безодні між ними та висловлю-
ваннями і поняттями, що описують фак-
ти соц. життя. Аналіт. обґрунтування
позитивізму – це обґрунтування специ-
фіки права саме як особливого способу
вживання мови.
Передумовою такого аналіт. обґрун-
тування розподільчої тези стала крити-
ка прав. реалізму – уявлення про те, що
право є результатом діяльності суддів,
які засновують свої рішення не лише на
практиці посилання на прецедент, що
склалася (позит. зміст права), але й на
аналізі соц. контексту тих чи ін. прав.
дій. А. ю. заперечує не тезу прав. реа-
лізму, що судді творять право (прав. зна-
чення), а тезу, що вони при такому тво-
ренні виходять за межі права, що дже-
релом права може бути не лише
передуючий позит. зміст, але і зміст
позаправ., локалізований у соц. контек-
сті. А. ю. не сприймає акцент прав. ре-
алізму на соціальність і природність
прав. вимог кожної особистості. Таку
природність прав. реалізм вбачає у тому,
що свобода однієї особистості може об-
межуватися лише прав. вимогами ін.
особистості, безвідносно до джерела
таких вимог (такі вимоги можуть ви-
лучатися не лише зі змісту позит. права,
але й з уявлення судді про соціальність
права). Тому «реаліст.» картина прав.
…
світу полягає у розумінні права як сис-
теми, що становиться, й яка постійно
вимагає її коректування з боку системи
соц. взаємодії, що змінюється.
«Аналіт.» картина прав. світу є об-
ґрунтуванням того, що наявна система
прав. зобов’язань, яка пронизує всю
систему права, не може логічно виводи-
тися з наявної системи опису фактів
соц. практики, що право неможливо по-
яснити жодною соціологією чи психо-
логією. А. ю. виходить з того, що прав.
реалізм не може пояснити випадків,
коли відмінні рішення з подіб. справ
формулюються в одних і тих самих по-
няттях й у межах однієї і тієї самої пре-
цедентної системи, а отже, і відповісти
на запитання: чи можемо ми однаково
розуміти і  тлумачити різні рішення
у подіб. з точки зору вживання прав.
понять випадках?
Проект А. ю. обґрунтував англ. фі-
лософ права Г.  Л.  А.  Гарт. Він став
спробою інкорпорації до правознав-
ства «лінгвістичного повороту», на-
пряму, який радикально змінив образ
філософії середини минулого століття.
Г. Л. А. Гарт вбачав осн. джерело не-
переконливості прав. позитивізму
і його уразливості для критики у тому,
що правознавство досі не оволоділо
мистецтвом правильної постановки за-
питань. Це виявляється у  тому, що
юристами ніколи не ставилася під сум-
нів стандартна форма запитання з ме-
тою пошуку визначення: «що є Х»?
Залишалося непоміченим, що оскільки
така форма передбачає, що відповіддю
має бути визначення деякої речі чи
якості, до яких безпосередньо прикрі-
плене це визначення, вона є принципо-
во незастосовною у  правознавстві,
34
адже відношення прав. понять до фак-
тів тут є опосередкованим і набагато
складнішим.
А. ю. виводить своєрідність природи
права з того, що вона називає «аномалі-
єю юрид. мови» – нездатністю визна-
чити осн. поняття права посиланням на
аналоги у світі фактів, а отже, і немож-
ливістю використання техніки визна-
чення через рід і видову відмінність.
Прав. поняття, напр., такі як суб’єктивне
право, д-ва, юрид. особа, не мають без-
посереднього зв’язку з аналогами у сві-
ті фактів, який наявний у  більшості
звичайних слів, а значення звичайних
слів не еквівалентні тим, яких вони на-
бувають при їх вживанні у прав. вислов-
люваннях.
А. ю., власне, і вбачає своє осн. за-
вдання у формуванні методів, належ-
ним чином пристосованих до особливої
природи прав. понять, для з’ясування
значення останніх. Запропонова-
на Г. Л. А. Гартом методологія залишає
як безперспективні спроби встановлен-
ня того, що означають слова, взяті ізо-
льовано, й замість цього характеризує
функцію, яку здійснюють ці слова, коли
вони використовуються в роботі прав.
системи. Конституантою А. ю., як ме-
тодології з’ясування значення текстів,
стало холістське розуміння мови: роз-
ширення запропонованого Л. Вітґенш-
тейном у «Логіко-філософському трак-
таті» принципу контекстуальності
(«лише речення володіє смислом, ім’я
набуває значення лише в контексті ре-
чення»), до інтерпретації мови як ді-
яльності – ствердження не лише за-
лежності значення імені від смислу
речення, але й залежність смислу ре-
чення від мовної гри, тобто тієї мов-

леннєвої практики, в контексті якої це
речення висловлюється.
Отже, А. ю. є методологією, згідно
з якою, по-перше, прав. поняття необ-
хідно розглядати у відповідних контек-
стах як частину судження судді чи ін.
юриста з конкр. випадку на основі від-
повідних норм, тобто шляхом специфі-
кації умов, за яких усе висловлювання
є істинним (відокремлене від контексту
висловлювання само по собі не вико-
нує денотативну функцію); по-друге,
зміщення логіки із заг. на окр., зі зна-
чення, умов істинності чи логіч. від-
ношення суджень, до обставин прив.
слововжитку – з’ясування того, як це
слово вживається для того, аби дійти
умовиводу на підставі відповідної нор-
ми у конкр. випадку (з’ясування вжит-
ку мови, а не простого значення аналі-
зованих тверджень).
Розгляд мови права як мовленнєвої
діяльності актуалізує для правознав-
ства такий концепт філософії мови
Л. Вітґенштейна, як «слідування пра-
вилу». Цей концепт у А. ю. втілюється
у розгляді застосування прав. норми як
особливого мовного акту й особливої
функції мови, відмінної від ін. функ-
цій: дескриптивної, емотивної й імпе-
ративної. Право, з точки зору А. ю.,
є сферою реалізації особливої функції
мови – здійснення дій за допомогою
слів (напр., оголошення заповіту чи
укладення договору). Реалізація цієї
функції, зокрема, передбачає делегіти-
мацію стандартного запитання: «що
таке норма права?» – прояснення по-
няття норми права вимагає заміни цьо-
го запитання на ін.: «за яких обставин
норма права є належним засобом прав.
регулювання?».
35
…
Важливою складовою проекту А. ю.
є ідея «відкритої текстури», за допо-
могою якої Г. Л. А. Гарт намагається
спростувати тезу, що виключно прав.
прояснення понять, яке не супроводжу-
ється вичерпним розглядом соц. факто-
рів, не може розглядатися значним кро-
ком вперед порівняно з простим визна-
ченням. Відкритість текстури прав.
понять означає, що вони характеризу-
ються такими властивостями, як неяс-
ність і двозначність, тобто іноді трапля-
ється, що поняття відхиляється від нор-
мат. чи звичайного слововжитку. Якщо
у своєму ядрі поняття чітко визначене,
то рух від центру до периферії призво-
дить до розмивання його меж, вони ста-
ють неясними і нечіткими. Задля проти-
стояння цим властивостям, Г. Л. А. Гарт
пропонує 2 аналіт. принципи: 1) необхід-
ності встановлення стандартного випад-
ку вживання поняття; 2) чіткого розмеж-
ування між визначенням заг. поняття
і встановленням критеріїв його застосу-
вання у різних діапазонних випадках.
Осн. аспекти критики проекту А. ю.,
на яку вона неспроможна дати відпо-
відь, полягають у такому. По-перше,
А. ю. не враховує можливості розмеж-
ування прав. питань на онтолог. і епіс-
темолог., а також ієрархії і послідовнос-
ті цих питань. Так, на епістемолог. пи-
тання про визначення й обґрунтування
представництва можна відповісти лише
після відповіді на онтолог. питання про
природу суб’єктивного права. А оскіль-
ки для відповіді на епістемолог. питан-
ня потрібно вже знати відповіді на пи-
тання онтолог. постає проблема – як
прояснити онтолог. питання права (ви-
значити осн. прав. поняття) залишаю-
чись у межах прав. мови?
…
По-друге, залишаються сумніви сто-
совно можливості А. ю. визначити всі
нормат. ситуації використання поняття,
й, відповідно, з’ясувати умови, за яких
прав. поняття стає значимим. Якщо
б концепт. ядро поняття і можна було
визначити, фіксуючи істотні (разові
і специф.) ознаки, то аналіз супутніх
і випадкових ознак залишається достат-
ньою мірою невизначеним – часто не-
можливо встановити, чи включати їх до
змісту поняття, що визначається. Уточ-
нення цих супутніх і випадкових ознак
(«шлейфу» прав. поняття) завжди за-
лишається у  компетенції суддів, що
створюють право у факті його застосу-
вання, а отже, не може бути апріорним.
По-третє, оскільки А. ю. не дозволяє
повною мірою пояснити проблему се-
мантичної двозначності прав. понять,
сумнівним видається досягнення її осн.
цілі – продукування абстракцій, вільних
від семантичної невизначеності.
Літ.: Макаренко В. П. Аналитическая
философия права: концепции и проблемы //
Правоведение, 2012, № 6; Боденхаймер Э.
Современная аналитическая юриспруден-
ция и границы ее полезности // Правоведе-
ние, 2013, № 4; Харт Г. Л. А. Аналитическая
юриспруденция в середине ХХ века: ответ
профессору Боденхаймеру // Правоведение,
2013, № 4; Дидикин А. Б. Аналитическая
философия права: истоки, генезис и струк-
тура. Томск, 2016.
О. В. Ткаченко.
АНАЛОГІЯ (від грец. «analogia» –
відповідність, подібність у будь-яких
відносинах між предметами, явищами
тощо) – міркування, в якому робиться
висновок про наявність певної ознаки
(властивості чи відношення) у предме-
36
та (явища, дії), що досліджується, на
підставі його подібності в суттєвих ри-
сах з ін. предметом (явищем, дією). Ви-
сновок такого міркування має правдо-
подібний характер.
Для встановлення А. двох об’єктів
(предметів, людей, подій, процесів
тощо) необхідно спочатку переконатися
у тому, що ці об’єкти схожі, тобто ма-
ють спільні ознаки. Висновок міркуван-
ня за А. буде можливим лише в тому
разі, якщо буде виявлена і зафіксована
схожість не в будь-яких, а лише у сут-
тєвих ознаках. При побудові А. корис-
туються такими термінами: зразок
і суб’єкт. Зразком А. називається об’єкт,
ознака якого переноситься на другий
об’єкт. Суб’єктом А. називається об’єкт,
на який переноситься ознака. Ознака,
яка переноситься із зразка на суб’єкт,
називається переносною ознакою.
Ознака, яка одночасно притаманна зраз-
ку і суб’єкту і яка є підставою для пере-
носу ознаки, що нас цікавить, назива-
ється основою А. До структури А. вхо-
дять 4 види суджень: 1) судження про
наявність основи у зразка; 2) судження
про наявність основи у суб’єкта; 3) су-
дження про наявність переносної озна-
ки у зразка; 4) судження про наявність
переносної ознаки у суб’єкта. Перші 3
судження – це засновки, а четверте – це
висновок А.
За характером ознаки, що перено-
ситься, міркування за А. поділяють на
2 види: А. властивостей та А. відно-
шень. А. властивостей – міркування,
в якому об’єктом уподібнювання є 2
схожі предмети, а ознакою, що пере-
носиться, – властивості цих предметів.
Логіч. основою перенесення ознак
у таких А. виступає схожість предме-

тів, що уподібнюються, в  суттєвих
ознаках. Схема міркування за А. пред-
метів є такою:
Предмет А володіє властивостями а,
в, с, е, р.
Предмет В володіє властивостями а,
в, с, е.
Цілком імовірно, що предмет В во-
лодіє й властивістю р.
А. відношень – це міркування, в яко-
му об’єктом уподібнювання є схожі від-
ношення між предметами, а перенос-
ною ознакою – властивості цих відно-
шень. Схема міркування за А. відношень
є такою:
Предмет А знаходиться у відношен-
ні R до предмета В.
Предмет М знаходиться у відношен-
ні R1 до предмета Т.
Цілком імовірно, що властивості, які
лежать в основі відношень А до В і М
до Т, також схожі.
Для того щоб підвищити ступінь
імовірності висновків у міркуваннях за
А. при побудові аргументації слід до-
тримуватись осн. правил побудови та-
ких міркувань: 1) повинно бути вста-
новлено якомога більше спільних ознак
у предметів, які порівнюються; 2) озна-
ки, що є основою А., мають бути суттє-
вими для предметів, які порівнюються;
3) необхідно, щоб спільні ознаки пред-
метів, що порівнюються, були різно-
манітними; 4) необхідно, щоб спільні
ознаки предметів, які порівнюються,
і  ознаки, що переносяться з  одного
предмета на ін., були однотипними. Гол.
метою цих правил є підвищення рівня
ймовірності точки зору, яку захищають
за допомогою аргументації за А.
А. має досить широку сферу засто-
сування в юрид. аргументації. Мірку-
37
…
вання за А. застосовується, зокрема,
при проведенні прав. оцінки, у процесі
розслідування, при проведенні кримі-
наліст. експертиз. А. в процесі розслі-
дування допускається при порівнянні
конкр. справи з раніше дослідженими
одиничними випадками для того, щоб
з’ясувати схожість між ними, а на цій
підставі, уподібнивши одну подію ін.,
знайти раніше невідомі ознаки й обста-
вини злочину. А. в разі проведення кри-
міналіст. експертизи допускається при
дотриманні наступ. гол. умов: 1) вияв-
лення схожості в стійких, повторюва-
них ознаках при випадковому характері
відмінностей; 2) виявлення якісно не-
повторної, індивідуальної залежності
між схожими ознаками. Обґрунтова-
ність висновку експерта-криміналіста
визначається насамперед правильністю
оцінки схожостей і відмінностей у по-
рівнюваних об’єктів.
В юрид. мові поняття «А.» викорис-
товується не тільки у своєму звичайно-
му сенсі, але й як спец. термін, тобто
терміни. Ідеться про А. як спосіб вирі-
шення справи, що має юрид. значущість
на підставі: 1) заг. принципів права та
заг. засад зак-ва (А. права); 2) закону, що
регламентує аналог. відносини (А. за-
кону). Відображенням суперечності між
наявністю конкр. сусп. відносин, що
вимагають прав. регулювання, і відсут-
ністю відповідних прямих норм, є по-
няття прогалин. А. є способом вирішен-
ня такої суперечності.
Осн. умовами застосування А. у пра-
ві є: 1) сусп. відносини, до яких засто-
совується рішення, обов’язково мають
перебувати у сфері прав. впливу; 2) по-
вна або часткова відсутність урегулю-
вання конкр. випадку нормою права та
…
відсутність усіх інших можливостей
для його вирішення, наданих законом
(наявність прогалин у праві); 3) юрид.
компетентність правозастосовчого ор-
гану щодо застосування А. у  праві;
4) у будь-якому випадку застосування
закону за А. не має суперечити принци-
повим положенням цієї галузі права. Ці
умови є основоположними, їх наявність
дає змогу вирішувати спірні питання за
А. Вони є спільними як для застосуван-
ня А. закону, так і для застосування А.
права.
А. закону – юрид. оцінка діяння, не
передбаченого законом, за тією нор-
мою, під деякі ознаки якої це діяння
підпадає; спосіб вирішення справ у разі
наявності прогалин у законі. А. закону
у логіч. сенсі є міркуванням за А. Ана-
лізуючи закон, переносять ознаку з од-
ного випадку, що передбачений зако-
ном, на ін., що не передбачений зако-
ном. Зазначене відбувається на підставі
схожості цих випадків у низці ін. суттє-
вих ознак. При використанні А. закону
відбувається інтерпретація деякого
прав. положення, що означає, зокрема,
створення нової змістовної конфігурації
у певному юрид. контексті. Ця інтер-
претаційна процедура є сутнісною для
юрид. герменевтики і практики юрид.
тлумачення. З точки зору використання
інтелект. засобів при проведенні А. цей
аспект юрид. тлумачення називають ло-
гіч. тлумаченням.
Кожна прав. традиція використовує
певний варіант А. для обґрунтування
прав. рішень. Напр., аргументація за А.
в європ. праві: суддями заг. та конти-
нентального права при використанні
терміна «А.» розуміються різні методи
обґрунтування рішень, відповідно до
38
своїх традицій. Міркування за А. у кон-
тинентальному праві виступає інстру-
ментом для заповнення прогалин у за-
коні. У заг. праві зазначене міркування
розглядається як технологія застосу-
вання «ratio decidendi» прецедента
у новій справі. А., які використову-
ються у континентальному та заг. пра-
ві, схожі за заг. логіч. формою, у якій
можна сформулювати аргументацію.
Проте міркування заг. права спираєть-
ся на «ratio» серії прецедентів, а мір-
кування континентального права – на
«ratio legis».
В укр. праві можливість застосуван-
ня в конкр. випадках А. повинно бути
обговорене безпосередньо в законі. За-
стосування А. права та А. закону в Укра-
їні обмежене й регулюється відповід-
ними законод. актами. Відповідно до
ч. 4 ст. 3 КК України застосування за-
кону про кримін. відповідальність за А.
заборонено. Рішення, що зводиться до
прав. оцінки крим. діяння за нормою,
що містить іноді лише деякі його озна-
ки (причому несуттєві), не вільне від
сваволі та суб’єктивного розсуду суддів.
Якщо діяння не передбачене тією або
ін. нормою, воно не може вважатися
злочинним, незважаючи на зовн. схо-
жість окр. ознак діяння з ознаками яко-
го-небудь складу злочину. Навпаки,
у сфері цив. права застосування А. за-
кону передбачене законом. Так, у ч. 1 ст.
8 ЦК України записано: «Якщо цивіль-
ні відносини не врегульовані цим Ко-
дексом, іншими актами цивільного за-
конодавства або договором, вони регу-
люються тими правовими нормами
цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, що регулюють подібні
за змістом цивільні відносини (А. за-

кону)». Допускається А. і в сімейних
правовідносинах, що записано у ст. 10
СК України: «Якщо певні сімейні від-
носини не врегульовані цим Кодексом,
іншими нормативно-правовими актами
або домовленістю (договором) сторін,
до них застосовуються норми цього Ко-
дексу, які регулюють подібні відносини
(А. закону). Якщо до регулювання сі-
мейних відносин неможливо застосува-
ти аналогію закону, вони регулюються
відповідно до загальних засад сімейно-
го законодавства (А. права)». У законод.
порядку визначено можливість застосу-
вання А. в адм. праві, про що йдеться у
ч. 7 ст. 9 КАС України: «У разі відсут-
ності закону, що регулює відповідні
правовідносини, суд застосовує закон,
що регулює подібні правовідносини
(аналогія закону), а за відсутності тако-
го закону суд виходить із конституцій-
них принципів і загальних засад права
(А. права)». Застосування закону за А.
є сигналом для законодавця щодо необ-
хідності усунення прогалин у зак-ві.
А. права – спосіб вирішення справ
у разі наявності прогалин у праві, що
передбачає застосування заг. засад
і принципів прав. регулювання за від-
сутності можливості застосувати до
конкр. випадку норму, що відображала
б под. випадки, тобто за неможливості
використовувати А. закону. За своєю
логіч. формою А. права є висновком за
А. та дедукт. міркуванням. При вирі-
шенні справи за А. права правозастосу-
вач аргументує позицію таким чином.
Якщо немає норми права, що регулює
сусп. відносини, наявні у конкр. випад-
ку, що розглядається судом, то треба
шукати принцип права, здатний регулю-
вати схожі за суттєвими ознаками від-
39
…
носини. Відбувається аналіз цих від-
носин з метою визначення потреби в їх
прав. регламентації і вирішення справи
по суті. Під час дослідження принципів
права правозастосувач має знайти прин-
цип, здатний регулювати не просто схо-
жі сусп. відносини, але ті, що найбіль-
шою мірою под. до тих відносин, до
яких має застосовуватись А.  Тобто
йдеться про те, що схожість повинна
бути відносно ознак, які мають принци-
пове значення. Отже, «справжнє» мір-
кування за А. у випадку А. права засто-
совується на етапі відшукування необ-
хідного та єдиного принципу, що
відрізняється від ін. под. більшістю
ознак охоплених ним відносин. Такий
принцип може повніше описати ознаки
розглядуваного випадку. Це дасть мож-
ливість конструювати на основі прин-
ципів права конкр. правило, на підставі
якого можливо вирішити відповідну
юрид. справу. Отже, при застосуванні
такого способу вирішення справи, як А.
права, створюється нове правило по-
ведінки на підставі принципів права.
Погляд суду щодо регулювання спірних
відносин, прямо нерегламентованих
правом, на підставі принципів права чи
нових нормат.-прав. приписів і приписів
права, створених у процесі правозасто-
сування, обґрунтовується шляхом де-
дукт. міркування з виведенням висно-
вку за А.
А. права передбачає застосування
заг. засад зак-ва. При цьому необхідно
довести, що саме на підставі цього
принципу повинні бути врегульовані
відповідні відносини. В Україні А. пра-
ва має допоміжний характер і обмежену
сферу застосування. Вона служить од-
ним із засобів регулювання відносин за
…
наявності прогалин у праві, у всіх ви-
падках застосування має індивід. харак-
тер. Частина 2 ст. 8 ЦК України перед-
бачає, що «у разі неможливості вико-
ристати А. закону для регулювання
цивільних відносин вони регулюються
відповідно до загальних засад цивіль-
ного законодавства (А. права)». Відпо-
відно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України, «якщо
спірні відносини не врегульовані зако-
ном, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (А. зако-
ну), а за відсутності такого – суд вихо-
дить із загальних засад законодавства
(А. права)».
Необережне чи неправомірне вико-
ристання А. права призведе до незакон.
вирішення справи, що матиме наслід-
ком порушення прав людини, інтересів
д-ви, стану законності, справедливості
та правопорядку. Застосування А. права
та А. закону не є довільним, ґрунтуєть-
ся на певних принципах прийняття рі-
шення: законності, тобто відповідно та
у межах повноважень органу правозас-
тосування і за встановленою процеду-
рою; обґрунтованості, що забезпечує
застосування А. лише на основі знань
про об’єктивно істинні юрид. факти,
передбачені гіпотезою норми права; до-
цільності, що зумовлює необхідність
вибору тієї норми, яка забезпечить
ефективне й оптимальне досягнення
мети прав. регулювання.
Літ.: Langenbucher  K.  Argument by
Analogy in European Law. Cambridge Law
Journal, 1998, November (57(3)); Щерби-
на О. Ю. Логіка та юридична аргументація.
К., 2013; Юркевич О. М., Титов В. Д., Ку-
цепал С. В. Юридична аргументація. Логіч-
ні дослідження. Х., 2015.
О. Ю. Щербина.
40
АНАРХІЗМ (від грец. αναρχωia –
безвладдя) – соц.-філософ. вчення та
сусп.-політ. рух, що ґрунтується на ідеї
бездерж. сусп-ва, в якому знищено будь-
який примус та владу людини над лю-
диною. А. прагне до порядку та гармо-
нії в сусп. житті, але без застосування
держ. примусу.
Ідеї щодо сусп-ва без держ. влади
висловлювали Лао цзи (4 ст. до н. е.),
Зенон (4–3 ст. до н. е.), гусити (15 ст.),
анабаптисти (16 ст.), окр. діячі доби
Просвітництва (18 ст.).
Уперше систематизований виклад
анархістського вчення здійснив англ.
філософ В. Годвін (1756–1836) у книзі
«Дослідження щодо політичної правди
та її вплив на загальну моральність
і щастя» (1793), в якій визначив, що
причину соц. зла слід шукати не в недо-
сконалій формі д-ви, а в самому факті її
існування. Він доводив необхідність
скасування прив. власності, д-ви, зо-
крема судів, та, найголовніше, пропо-
нував відмовитися від віри в закон, вла-
ду, порядок, власність та ін. марновір-
ства, успадковані нами від рабського
минулого. Ідея В. Годвіна про бездерж.
сусп-во передбачала сусп. власність на
землю та інструменти праці, ведення
господарства вільними кооперативами
виробників.
На противагу колективісту В. Годві-
ну нім. нігіліст М. Штірнер (1806–56)
у  праці «Єдиний та його власність»
(1845) найбільше уваги приділив інди-
від. свободі. Центром світу, за М. Штір-
нером, є особистість, а її власністю –
весь світ. Право людини переслідувати
свої інтереси є безмежним і тому ціл-
ком логічно М. Штірнер дійшов до за-
перечення понять боргу, обов’язку та

зобов’язання. Поняття моралі, права,
закону як соц. ін-тів, що стримують сво-
боду особистості, М. Штірнер відкидав,
стверджуючи, що джерелом моралі
і права є індивід. Керівництвом для ін-
дивіда має бути такий принцип: «нема
нічого вищого за мене».
Франц. філософ П.  Ж.  Прудон
(1809–65) у  творах «Що таке влас-
ність?» (1840), «Система економічних
суперечностей, або Філософія злиден-
ності» (1846) вістря своєї критики
спрямував проти не тільки держ., а й
будь-якої політ. влади, що суперечить
свободі людини за своєю природою.
Якщо людина підкорюється будь-
кому – сусп-ву чи д-ві, то, на думку
П.  Ж.  Прудона, утворюється згубна
«авторитарна й комуністична організа-
ція». Саме держ. або ін. політ. влада
своїми примусовими діями зумовлює
сусп. безлад і, навпаки, вільне бездерж.
співжиття та співпраця вільних індиві-
дів створюють основу для порядку:
«Свобода – не донька, а мати поряд-
ку!». П. Ж. Прудон гостро критикував
накопичення власності в руках небага-
тьох власників, звідси відомий його
афоризм: «Власність – це крадіжка».
Утім П. Ж. Прудон не поділяв кому-
ніст. ідей і уважав основою свободи
особистості прив. власність, обмежену
у своїх розмірах. Як ідеал П. Ж. Пру-
дон висував сусп. асоціацію дрібних
власників, яку й називав анархією.
Рос. анархіст М. О. Бакунін (1814–
76) використовував природ.-прав. кон-
цепцію у трактуванні прав особистості
та обов’язків посадових осіб д-ви.
«Свобода людини полягає єдино в тому,
що вона підкоряється природним зако-
нам, тому що вона сама визнає їх таки-
41
…
ми, а не тому, що вони були їй зовні
нав’язані будь-якою сторонньої волею –
божественною або людською, колектив-
ною або індивідуальною». Позит. право,
на відміну від природ. він уважав
нав’язаним, а відтоді – деспотичним.
Найважливішою гарантією забезпечен-
ня свободи М. О. Бакунін не уважав
контроль над держ. владою, яка висту-
пає завжди як ворог свободи. На його
думку, «там, де починається держава,
закінчується індивідуальна свобода,
і навпаки».
Завоювання свободи М. О. Бакунін
пов’язував із соц. революцією та со-
ціалізмом. Співвідношення соціалізму
і свободи він висловив у такій формулі:
«свобода без соціалізму – це привілей,
несправедливість; соціалізм без свобо-
ди – це рабство і скотство». У здій-
сненні соц.-анархічних перетворень
особливі сподівання покладав на
слов’ян, уважаючи їх природ. супро-
тивниками державності. Антидерж.
дух слов’ян, на думку М. О. Бакуніна,
виявився в революції гуситів, новго-
родській республіці та рос. земстві.
Майб. соц. революція мала привести
до загальнолюдського братерства
у формі федерації вільних громад, час-
тиною якої буде «спільнослов’янська
федерація».
Рос. анархіст П. О. Кропоткін (1842–
1921) започаткував філософію анархо-
комунізму, центр. ідеєю якої є мютюе-
лізм, тобто принцип соц. кооперації та
взаємодопомоги. Ще одним фундам.
положенням його концепції є запозиче-
ний із концепції Дж. Бентама принцип
досягнення найбільшого щастя для най-
більшої кількості людей, що є можли-
вим на підставі мютюелізму.
…
П. О. Кропоткін поділяв думку про
розмежування права та закону, підтри-
муючи концепцію природ. права, осн.
формою якого є прав. звичай. Похо-
дження д-ви та закону він пов’язував
із виникненням власності на землю та
формуванням панівного класу із зем-
левласників, жерців, воїнів та суддів.
«Держава… є товариством взаємного
страхування, укладеного між землев-
ласником, воїном, суддею і священи-
ком, щоб забезпечити кожному з них
владу над народом та експлуатацію
бідноти». Д-ва на практиці є організо-
ваною підтримкою експлуатації та по-
неволення людини людиною.
Найрозвинутіша анархістська кон-
цепція права належить американцю
Б. Р. Такеру (1854–1939). Він дотриму-
вався концепції природ. права, за якою
кожна людина має невідчужуване пра-
во контролю над плодами своєї праці
і невтручання з боку ін. людей у свої
справи. Для досягнення справедливого
розподілу багатства і забезпечення ро-
бітникові володіння виробленим про-
дуктом він уважав за потрібне знищи-
ти всі нетрудові джерела доходу, як-от:
відсотки, ренту і  прибуток, засн. на
юрид. монополіях і привілеях. Споді-
вався, що д-ву рано чи пізно буде зруй-
новано шляхом організації пасивного
опору примусовому стягненню подат-
ків і замінено системою договірних
відносин. Б. Р. Такер не відкидав закон
як такий і допускав існування в’язниць,
тортур і навіть страти в анархістській
прав. системі. Нуліфікація журі (ви-
правдання винуватого у вчиненні зло-
чину на підставі незгоди присяжних зі
змістом закону) видається ним осн. за-
42
собом захисту від потенційного гно-
блення прав. ін-тів.
В Україні найбільш виразними пред-
ставниками А. були Н. І. Махно (1888–
1934) та П. А. Аршинов (1887–1938).
Виступали за створення «вільного Ра-
дянського ладу» шляхом анархістської
революції, яка мала знищити д-ву та
прив. власність. Пропоновані ними
«вільні Ради» виступали не як політ.,
а як «суспільно-економічні» асоціації
широких мас, утворені без примусу
й  свавільного втручання політиків
і властей. Ради, утворені на добровіль-
них засадах, не можуть бути політ. ін-
ституціями, які диктують свою волю
населенню, «вони є лише дорадчо-ви-
конавчими органами, які регулюють
живу господарську діяльність на міс-
цях». Ідеологія махновського руху яв-
ляла собою тип повітового патріотизму,
що породжувало ситуацію, коли мах-
новці намагалися зачинитися у контр-
ольованому ними районі від зовн. світу.
Одночасно ідеологія махновців у певних
питаннях збігалася з ідеями комуністів,
при тому, що в еміграції Н. І. Махно
досить виразно заявляв про себе як су-
противника комуністів-більшовиків.
Напрями сучасного А. складаються
із широкого спектру ідей від крайнього
індивідуалізму до повного колективіз-
му. Частина анархістів відкидає будь-які
види примусу і насильства. Ін. анархіс-
ти в деяких випадках підтримують його,
виступаючи поміж іншим за насиль-
ницьку революцію на шляху до анархії.
Осн. течії А.: соц. А., який об’єднує
анархо-колективізм, анархо-комунізм,
лібератарний соціалізм, анархо-синди-
калізм, соц. екологію; анархо-індивіду-
алізм; націонал-А.

Осн. підходи сучасного А. до розу-
міння права:
1. Індивід.-психол. концепція. Право
розглядається як міра індив. свободи, як
феномен свідомості та волі індивіда,
який визнавався єдиним суддею своїх
вчинків.
2. Соц.-психол. концепція (О. О. Бо-
ровой, Лев Чорний). Поряд із законо-
давством існує неписане право, що
ґрунтується на колективній вірі у спра-
ведливість домагань як особистості, так
і сусп. класу, на повний продукт їх твор-
чості. Джерело права – класова право-
свідомість.
3. Ціннісна концепція права (Aба
Гордін). Право – це суспільно необхідне
і суспільно корисне насильство, над
ким-небудь вчинене, тобто суспільно
необхідна і суспільно корисна праця.
Право є соц. цінність, що лежить у всіх
вчинках, які знаходяться, які циркулю-
ють в нашому товариському обороті.
4. Реліг.-морал. концепція права
(Л. М. Толстой та його послідовники)
ґрунтується на протиставленні моралі
та законів. Регуляторами сусп. життя
визнавалися «вимоги совісті», «розум-
ність і моральний закон».
5. Концепція права як «техніки со-
ціальних відносин» (О. О. Солонович).
Право розумілося в цьому випадку як
універсальний загальнолюдський засіб
оптимізації спілкування людей, що від-
повідає принципам анархізму.
6. Концепція космічного права, до
вихідних ідей якої належать: визнання
нескінченного прогресу людства, свідо-
мості; обґрунтована гіпотеза про зако-
номірності освоєння космосу та косміч-
ної ролі людства; ідеї про різноманіття
форм свідомості і життя, про наявність
43
…
заг. законів розвитку Всесвіту, про різні
рівні свідомості тощо.
Ставлення до права серед анархістів
коливається від прав. нігілізму до
сприйняття та пропаганди окр. ідей
природ.-прав. доктрини. Сучасний А.
не відкидає необхідності права, але
категорично не погоджується з  його
походженням та/або зв’язком із держ.
владою. Прав. теорія сучасного А.
близька до теорії природ. права, зокре-
ма присутні такі її елементи: визнання
природ. основ права, певного набору
невід’ємних природ. прав, виділення
різних рівнів прав. регулювання, вклю-
чаючи природ.-прав. тощо.
Фундам. принцип анархістського
праворозуміння проголошує, що жодна
людина не має права примушувати ін.
людину, і що кожна людина має право
на самозахист проти примусу (нульо-
вий принцип агресії). Принцип непри-
пустимості примусу унеможливлює
існування д-ви і передбачає об’єднання
людей у соц. колективі виключно на
принципах угоди, взаємодії та взаємо-
допомоги (мютюелізм). Формою узго-
дження вільних воль та прав. основою
порядку є сусп. договір (П. Ж. Прудон,
М. О. Бакунін, П. О. Кропоткін). Якщо
умови сусп. договору стали неприйнят-
ними для окр. членів асоціації або соц.
групи, вони мають право вийти із сусп.
договору та утворити зв’язки з ін. гру-
пами, які більше відповідають їхнім
потребам.
Анархо-комуністи стверджують, що
дійсно вільна форма соц. організації
можлива тільки в такому сусп-ві, яке
складається із самоврядних комун та
громад, в яких організовано колективне
використання засобів виробництва, усе-
…
редині яких діє принцип прямої демо-
кратії, тобто колективного ухвалення
рішень, а між собою ці комуни пов’язані
через об’єднання у  федерації та/або
конфедерації за допомогою горизон-
тальних і вертикальних (побудованих
знизу вгору) зв’язків. Анархо-синдика-
лісти натомість віддають перевагу про-
фес. спілкам як осн. формі асоціації
робітників.
Принцип взаємної допомоги, який
А. виводить із доктрини природ. права,
полягає у тому, що, по-перше, індивід
зацікавлений у допомозі з боку ін. чле-
нів асоціації; по-друге, самореалізуєть-
ся у наданні такої допомоги. Принцип
взаємної допомоги є морал. імперати-
вом, яким керуються сучасні анархісти
у наданні матеріальної допомоги по-
страждалим від стихійних лих, бездо-
мним, нужденним. Заг. методи для при-
йняття прав. рішень, включаючи рішен-
ня про ухвалення законів, за розумінням
анархістів, мають включати різні форми
консенсусу, в т. ч. – «консенсус мінус
один», кваліфіковане голосування, пря-
му демократію.
Як класичний, так і сучасний А., до-
тримуються розмежування права і за-
кону, використовуючи ціннісн. та теле-
ол. критерії. Мета права – встановлення
свободи, рівної для всіх членів сусп-ва.
Мети зак-ва – по-перше, збереження
влади можновладцями; по-друге, збере-
ження майна власниками; по-третє, бо-
ротьба з усіма членами сусп-ва, які на-
думають зазіхати на владу і власність.
Право за своєю цінністю визнавалося
однопорядковим явищем зі свободою,
життям, анархією. Закон включався
в один ряд із такими явищами, як раб-
ство, війна, пригнічення. Право є таким,
44
що відповідає анархії, а закон – д-ві.
Значне місце в літературі А. займала
критика нормат. прав. актів як форми
права. Теоретики А. скрупульозно фік-
сували різноманітні недоліки зак-ва як
регулятора відносин у різних сферах
сусп. життя. Із деякими застереженнями
визнавалася прогресивна роль тільки
трудового зак-ва.
А. визнає поділ права на прив. та
публ. Критерієм приват. права є його дія
в інтересах індивіда, в т. ч. – на захист
від правопорушників. Публ. право роз-
глядається як таке, що діє на користь
усіх членів асоціації, а не в інтересах
конкр. індивіда.
Виконання прийнятих рішень та пра-
возастосування є одним із спірних пи-
тань в анархістській концепції права.
П.  Ж.  Прудон та його послідовники
уважають за можливе самоорганізацію
(напр., міліцію) та колективне застосу-
вання примусу проти злочинців, тоді як
анархісти-індівідуалісти заперечують
правомірність будь-яких колективних
дій щодо особистості і погоджуються
лише на примусові дії як самооборона.
Утім і колективісти, й індивідуалісти
погоджуються з тим, що правообов’язок
самооборони не може бути передано
третій стороні – профес. поліції або ре-
гулярній армії. Ці ідеї А. деякою мірою
сприйнято аболіціоністами (Н. Крісті),
теоретиками відновного правосуддя та
альтернат. вирішення спорів (Г. Зер), які
відстоюють ідею розв’язання юрид.
конфліктів без участі держ. установ та
посадових осіб силами самих право-
порушників та їх жертв за допомогою
громади, посередників/медіаторів.
Найбільш контроверзійний елемент
анархістського праворозуміння: став-

лення до прив. власності. Соц. А. ви-
ступає проти всіх форм прив. власності
на засоби виробництва, вважаючи, що
така власність повинна бути колективі-
зована, тоді як індивідуалісти-анархісти
захищають право власності, уважаючи
дрібну власність правом кожної людини
та основою формування анархістських
асоціацій.
Ідеальне анархістське право, яке має,
на думку теоретиків А., прийти на зміну
зак-ву, має такі риси: загальнолюдський
характер права; всебічна свобода осо-
бистості і відповідальність за неї як
основополож. принцип; рівність усіх
членів сусп-ва; тісний зв’язок права та
моральності; конвенціональність пра-
ва; відсутність держ. засобів примусо-
вого забезпечення дії права; вічність
права і його нескінченне вдосконален-
ня, рухливість; відмова від принципу
підпорядкування меншості більшості
та врахування інтересів меншості та
окр. особистості.
Форми права в  анархістському
сусп-ві: звичаєве право, договори та
угоди, поради-вказівки ініціативних
груп, кодекси техніко-прав. норм, при-
род. права людини. Засоби забезпе-
чення норм «анархічного права»: за-
ходи громад. впливу, самодисципліна,
самозахист, «змагання за право» в ор-
ганах майб. громад. юстиції, дуелі за-
мість смертної кари, засоби психіатрії
(у крайніх випадках).
Критика анархістського праворозу-
міння. Б. О. Кістяківський розглядав А.
як негативне явище, а прав. д-ву як засіб
усунення анархії. Є. М. Трубецькой від-
значав небезпечні наслідки анархії
усуспільненої свідомості: люди, зголод-
нілі за порядком та владою, можуть ки-
45
…
нутися в обійми будь-якої влади, якою
б поганою вона не була. П. І. Новгород-
цев та Й. О. Покровський вважали А. за
утопію, близьку до марксистської. А.
вимагає для реалізації людської святос-
ті, інакше вироджується у «війну всіх
проти всіх». М. О. Бердяєв уважав, що
анархізм «є крайній номіналізм, запере-
чення реальності всіх спільнот і ціліс-
ності, націй, держав, людства, космосу,
Бога… Анархізм заперечує зло і гріх,
він вважає людську природу природно
милостивою і безгрішною. Але саме
цим анархізм не звільняє людину, а по-
неволює її ще більше».
Літ.: Law and Anarchism / Holterman Th.,
Hencvan Maarseveen (eds.). Montreal, 1984;
Бердяев Н. Об анархизме. В кн.: Философия
неравенства: письма к недругам по социаль-
ной философии. Париж, 1990; Ударцев С. Ф.
Политическая и правовая теория анархизма
в России: история и современность. М.,
1994; Amster R. Restoring (Dis)order: Sanc-
tions, Resolutions, and «Social Control» in
Anarchist Communities // Contemporary Jus-
tice Review, 2003, 6, March; Кропоткин П. А.
Анархия, ее философия, ее теории. В кн.:
Сочинения. М., 2004; Жмир В. Ф. Анархізм
у світі і в Україні // Філософська думка,
2008, № 4; 2009, № 2; 2010, № 4; Атоян О. Н.
Утопия безвластия. Крестьянское правосо-
знание в историко-правовой реальности
1917–1921 годов (на примере анархо-мах-
новщины). Луганск, 2010; Бакунин М. А.
Государственность и анархия. М., 2014.
Н. М. Крестовська.
АНОМІЯ (від франц. anomie – без-
законня, безнормність; грец. ἀ – запере-
чний префікс, νόμος – закон). Джерела
поняття «А.» можна знайти в минулому.
Давньогрец. anomos означає беззакон.,
…
безнормний, некерований. Воно зустрі-
чається в Еврипіда й Платона. Для Ев-
рипіда воно символізувало жорстокість
буття, закони якого людині непідвладні.
Платон поняття «А.» використовував
для позначення анархії, безладу, безза-
коння, безвір’я і несправедливості. По-
няття «А.» використовувалося для опи-
су стану сусп-ва й окр. індивідів, що
порушують закон, ще в реліг. текстах
християн грец. мовою, роботах англ.
історика 16 ст. У. Лемберга, наприкін.
16 – поч. 17 ст., як зневага божествен-
ним законом; у франц. філософа й со-
ціолога 19 ст. Ж. М. Гюйо й у деяких ін.
джерелах. Ж. М. Гюйо вперше викорис-
тав термін «А.» для позначення стану
сусп-ва.
У наук. обіг цей термін увів франц.
класик Е.  Дюркгейм для пояснення
поведінки, що відхиляється (суїци-
дальний настрій, апатія, розчаруван-
ня, протиправна поведінка), а істотно
розвинув і модифікував американець
Р. Мертон.
Е. Дюркгейм запропонував теорію
А., що розкрила значення соц. і культ.
чинників виникнення девіації. На його
думку, А. є  осн. причиною девіації.
Е. Дюркгейм уважає девіацію настіль-
ки ж природною, як і конформізм. Біль-
ше того, відхилення від норм несе не
тільки негат., але й позит. початок. Де-
віація підтверджує роль норм, ціннос-
тей, дає більш повне уявлення про різ-
номаніття норм. Реакція сусп-ва, соц.
груп на девіантну поведінку уточнює
межі соц. норм, зміцнює й забезпечує
соц. єдність. Девіація сприяє соц. змі-
ні, розкриває альтернативу існуючому
стану справ, веде до вдосконалювання
соц. норм.
46
Згідно з Е. Дюркгеймом, А. – це стан
сусп-ва, у якому розкладання, дезінте-
грація й розпад певної системи сталих
цінностей і норм, що підтримують тра-
диційний громад. порядок, відтепер ви-
кликає їхню невідповідність новим
сформульованим і прийнятим д-вою
ідеалам. Необхідна умова виникнення
А. в сусп-ві – розбіжність між потреба-
ми й інтересами частини його членів,
з одного боку, й можливостями їхнього
задоволення – з другого. Вона виявля-
ється у вигляді таких порушень: роз-
пливчастість, нестійкість і суперечли-
вість цінніс.-нормат. приписів і орієнта-
цій, зокрема, розбіжність між нормами,
що визначають цілі діяльності, і норма-
ми, що регулюють засоби їхнього до-
сягнення; низький ступінь впливу соц.
норм на індивідів і їхню слабку ефек-
тивність як засобів нормат. регуляції
поведінки; часткова або повна відсут-
ність нормат. регулювання в кризових,
перехідних ситуаціях, коли колиш. сис-
тема цінностей зруйнована, а нова не
склалася або не затвердилася як загаль-
ноприйнята.
На думку Е. Дюркгейма, А. є наслід-
ком криз і різких сусп. змін і становить
таку ситуацію в сусп-ві, яка характери-
зується послабленням або руйнуванням
норм, суперечливістю правил, що регу-
люють соц. відносини. У  результаті
цього індивіди втрачають соц. орієнта-
цію, що сприяє розвитку девіантної по-
ведінки. Причини у своєму конкр. вияві
можуть бути різними, а часом і проти-
лежними в різних сусп-вах, але за своєю
суттю вони зводяться до об’єктивних
і суб’єктивних суперечностей сусп. роз-
витку, які порушують взаємодію осо-
бистості із соц. середовищем і призво-

дять до форм поведінки індивідів (або
діяльності соц. груп), які не узгоджу-
ються з існуючою нормат. системою.
Стан А., по-перше, існує тому, що
нова соц. система виникає не на порож-
ньому місці, а виростає з ряду елементів
попередньої, зруйнованої системи.
По-друге, процес розвитку самої но-
вої соц. системи звичайно нерівномір-
ний, а це породжує диспропорції у спів-
відношенні деяких її елементів та при-
зводить до відставання деяких з них та
до тих чи ін. дефектів функціонування.
По-третє, може спостерігатися непо-
вна адаптація системи, що розвиваєть-
ся, до зовн. і внутр. умов її існування.
Інакше кажучи, соц., культ., техніч-
ний розвиток може часом не встигати
за сусп., духов. або екон. потребами, що
нещодавно виникли. Все це у сукупнос-
ті й слугує конкр. джерелом різних не-
гат. явищ.
У праці «Самогубство» Е. Дюркгейм
відзначав, що в  періоди соц. спадів
і підйомів зростає число самогубств,
показуючи, що соц. дезорганізація
є причиною девіантної поведінки.
Поняття А. характеризує стан сусп-
ва, за якого настають дезінтеграція
і розпад системи норм, які гарантують
громад. порядок (Е. Дюркгeйм). Соці-
альна А. свідчить про те, що норми соц.
поведінки серйозно порушені й осла-
блені. Незважаючи на те, що А. – атри-
бут кризового стану, і, беручи до уваги
її негат. характер, не можна її визначати
як явище безумовно деструктивне, адже
А. є, за докладного її дослідження, сво-
єрідним індикатором «слабких місць»
не тільки держ. та прав., але й соц.-
культ. системи сусп-ва. Визначивши по-
дібні «слабкі місця», можна переходити
47
…
до розробки стратегії необхідних соц.
трансформацій. Адже оформлення ано-
мічної норми свідчить передусім про те,
що існуюча «офіц.» норма не відповідає
потребам сусп-ва, й її треба або корегу-
вати відповідно до цих потреб, або (уви-
падку, коли потреби викликані хворо-
бливим станом сусп-ва) розпочинати
«лікування хворобливих місць» сусп.
життя. Колиш. ієрархія порушена,
а нова не може відразу встановитися.
Поки соц. сили, надані самим собі, не
прийдуть у стан рівноваги, відносна
цінність їх не піддається обліку і, отже,
на деякий час будь-яка регламентація
виявляється неспроможною.
Р. Мертон проаналізував, яким чи-
ном соц. структура спонукає деяких
членів сусп-ва до невідповідної при-
писам поведінки. На його думку, А.
є наслідком неузгодженості 2-х еле-
ментів цінніс.-нормат. структури сусп-
ва: культурно запропонованих і певних
цілей і інтересів людей, з одного боку,
і соц. санкціонованих шляхів і спосо-
бів їхнього здійснення – з другого. Ак-
цент на меті, якщо він не врівноважу-
ється відповідним акцентом на соц.
запропонованих методах і  засобах,
призводить до того, що поведінка лю-
дей деморалізується, а сусп. система
дезінтегрується.
З погляду останнього, А. являє со-
бою результат конфлікту або неузго-
дженості між «культ.» і «соц.» струк-
турами, який виявляється насамперед
у неможливості досягти обумовлених
культурою цілей нормальними, закон.,
встановленими сусп-вом засобами
і спонуканні до пошуку ін. – незакон. –
способів задоволення потреб. Як відо-
мо, Р. Мертон виділяє 5 способів ане-
…
мічного пристосування: конформ-
ність, інновація, ритуалізм, ретритизм
і заколот.
У відомій «Соціальній системі»
Т. Парсонс розширив типологію аноміч-
них пристосувань Р. Мертона, викорис-
товуючи систему 3-х змінних замість
2-х і формулюючи 8 типів девіантної
поведінки. У такий спосіб проведено
розрізнення між деякими окр. аспекта-
ми соц. напруги. Розрив між обумовле-
ними культурою цілями й інституціона-
лізованими засобами, що є у Р. Мертона
визначальним чинником напруги, для
Т. Парсонса являє собою один із його
конкр. випадків. З погляду Т. Парсонса,
напруга може набувати й ін. форми, як,
напр., невідповідність очікувань діючо-
го стосовно самого себе очікуванням ін.
щодо нього або нездатність діючого ви-
робити певні інституціонально очікува-
ні прихильності. Т. Парсонс пояснює
виникнення девіантних мотивацій не-
виконанням очікувань. Ставлення до
джерела такої фрустрації амбівалентне.
Воно може бути «пристосовницьким»
(Т. Парсонс називає придушення неза-
довільненої потреби позит. стороною
амбівалентності) або «відчуженим»
(тут переважає негат. сторона амбіва-
лентності й  потреба уникнути фру-
страції); поведінка – активною або па-
сивною. «Пристосовницька активна»
орієнтація веде до інновації, «присто-
совницька пасивна» – до ритуалізму.
«Відчужена активна» орієнтація – до
«заколоту», «відчужена пасивна» – до
«ретритизму». Третя змінна – ставлен-
ня до «соц. цілей» (людям, колективам)
або «нормат. зразків».
А. – явище, яке виявляється не тіль-
ки на загальносусп., але й на індивід.
48
рівнях. Вона викликає особливий пси-
хол. стан особистості, який характери-
зується відчуттям втрати орієнтації
в житті, що виникає, коли людина опи-
няється перед необхідністю слідування
нормам, які суперечать одна одній. Лю-
дина потрапляє в ситуацію невизна-
ченості, яка характеризується не тільки
необхідністю постійного індивід. соц.
вибору у сферах, де (у здоровому сусп-
ві) мала б діяти соц. регламентація, але
й необхідністю вибору етичного. Це
призводить до розмивання кордонів
соц. норми, до неефективності (а по-
декуди – й небезпечності) категорич-
ного імперативу, до соц. відчуженості,
до глибокого внутрішньоособистісного
конфлікту.
Якщо на макросоц. рівні А. викли-
кається дисфункціональними відноси-
нами між соц. підсистемами (напр.,
у Р. Мертона), то на рівні мікросоц. –
дисфункц. відносинами між індивіда-
ми й  цими підсистемами. Останнє
є предметом індивід.-психол. вивчен-
ня А. (деякі автори позначають його
як «відчуження»). Аномічний стан
індивідів, звичайно, безпосередньо
пов’язаний з аномічним станом соц.
системи, однак в  аналіт. цілях вони
розмежовуються. Це знайшло відбит-
тя навіть у  термінології: для позна-
чення «соц.» А. використовується
дюркгеймівський варіант цього слова
(anomie); для позначення А. «пси-
хол.» – термін, запропонований амер.
соціологом Л. Сроулом (anomia).
К. Бей уважав, що певний ступінь
А. необхідний для макс. свободи в сус-
пільстві: у випадку надмірного затвер-
діння норм індивід. свобода обмежена.
Він доводить, що сучасні індивіди по-

винні розвивати психол. свободу, що
дасть їм можливість бути терпимими
до А. й ін. типів амбівалентності ото-
чення. Відсутність єдиної нормат. сис-
теми, – стверджує Бей, – необхідна для
розвитку здатності індивідів до самост.
судження.
Г. Беккер стверджував, що деякий
ступінь безнормності має місце в будь-
якому сусп-ві через недосконалість со-
ціалізації, внутр. конфліктів і нововве-
день. Х. Руйтенбік, К. Фишер, С. Міл-
грем, Д. Рисмен і ін. звертають увагу на
індустріалізацію й урбанізацію як при-
чини аномічного сусп-ва.
Таким чином, А. – це, передусім,
відсутність закону, організації, норм
поведінки, їхня нeдocтaтність. Крім
того, її можна розуміти як ступінь роз-
біжності між декларованими соц. при-
писами (у т. ч. – й формальними зако-
нами) й тим, як ці закони втілюються
на практиці, як насправді існують сфе-
ри соц. життя, що мають керуватися
означеними приписами і  законами.
Соц. А. – це проблема, яка стосується
кожного суб’єкта, що діє у  соціумі,
адже вона (у найбуденнішому розумін-
ні) втілюється у звичці «обходити за-
кони», в оформленні цілої системи ді-
євих «правил», що діють паралельно
і розбіжно із офіц. зак-вом.
Літ.: Дюркгейм Э. Норма и патология.
В кн.: Социология преступности (Совре-
менные буржуазные теории). М., 1966; Мер-
тон Р. К. Социальная структура и аномия.
В кн.: Социология преступности (Совре-
менные буржуазные теории). М., 1966;
Orru M. Anomie: History and meanings. Bos-
ton etc., 1987; Hilbert R. A. Durkheim and
Merton on anomie: An unexplored contrast and
its derivatives // Social Problems, 1989, 36 (3);
49
…
Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологичес-
кий етюд. М., 1994; Нікітін A. B. Вплив
аномії на нормативну поведінку суспільства
// Право України, 2003, № 9.
В. Д. Воднік.
Антична філософія права.
Поняття античності як «стародавнє»,
«древнє» (від лат. antīqua) набуло в іс-
торії конкр. змісту як визначення істор.
періоду з 8 ст. до н. е. до 5 ст. н. е., коли
мають на увазі Стародавні Грецію та
Рим, непересічні здобутки яких створи-
ли фундамент культури Європи і зна-
чною мірою всього світу. Особливого
значення набули інтелект. досягнення
з 8 ст. до 2 ст. до н. е., періоду, коли від
китайської «Піднебесної імперії» до
грец. полісів виникає раціонально спря-
мована вченість, що отримала назву
філософії. Цей період виникнення «фі-
лософської віри» як віри в людський
розум був визначений як «осьовий час»
(К. Ясперс), який також можна вважати
й «епохою виникнення філософії пра-
ва» (В. Бачинін, В. Чефранов).
Питання виникнення й  розвитку
філософ.-прав. поглядів в епоху Анти-
чності звичайно розглядається в межах
загальновизнаного змістовно-хронол.
розподілу на три періоди: досократів-
ського, класичного, періоду еллінізму.
Досократівська філософія права
(4−5 ст. до н. е.). Щоб краще зрозумі-
ти чинники виникнення і  розвитку
філософ.-прав. поглядів в епоху Анти-
чності, необхідно зважати на особли-
вості античної цивілізації. Стародавня
Еллада вирізнялася розмаїттям форм
соц. і політ. життя. Велику кількість
грец. міст-полісів об’єднувала духов.
спільність, засн. на міфології з єдиним
…
пантеоном олімпійських богів, а також
гомерівському епосі. Крім того, завдяки
енергійному засвоєнню світу, його піз-
нанню, поступовій відмові від консер-
вативних традицій, прагненню більш
раціонально влаштовувати спільне жит-
тя, греки мали великі досягнення, у т. ч.
у філософії права. На неї, як і на розви-
ток філософ. думки в  цілому, мала
вплив така культ. особливість, як два її
протилежні начала – «аполлонівське»
і «діонісійське». «Аполлонівське нача-
ло» змушувало людину прагнути гар-
монії з Космосом і сусп-вом. Шлях до
цього начала лежав у  додержанні
в усьому «міри». «Діонісійське начало»
виявлялося у схильності до порушення
міри, традицій, заборон. Однак, за свід-
ченнями пам’яток давньогрец. культу-
ри, своє призначення давній еллін вба-
чав не в порушенні норм і гармонії, а в
їх пошуку, створенні й захисті. Аполло-
нівське і діонісійське начала з’являються
в античній культ. свідомості як міфоло-
гічні прототипи (архетипи) діалект. вза-
ємодії номосу (закону) і дісномії (безза-
коння). Греки перші означили це проти-
борство та його універсальність, хоча
початок філософствування був пов’я­
заний не з поняттєво-логіч. побудовами,
а з образно-метафоричними міркуван-
нями, що спиралися на міфологічне
осмислення світу. У морал.-прав. філо-
софії спочатку проблеми моралі і права
були розчинені в міркуваннях античних
мислителів про Космос, логос, долю.
При цьому поняття моралі та права змі-
шувалися, що було природ. для синкре-
тичного міфологічного мислення.
Уже в часи Гомера (кін. 2-го тис. до
н. е.) греки оперують такими поняття-
ми, як «правда», «справедливість»
50
(діке), «звичай», «звичайне право» (те-
міс), «номос» (закон) та ін. Божественна
за своєю природою справедливість ви-
ступає як об’єктивна підстава і критерій
прав. Про спільне коріння й  основи
справедливості та закону говорить і Ге-
сіод (7 ст. до н. е.). Згодом уявлення про
взаємозв’язок справедливості та права
було розвинено у «семи мудреців»: Со-
лона, Фалеса, Хілона, Біанта та ін. (6 ст.
до н. е.), які доводили необхідність до-
тримання «міри» і «середини» у всіх
справах і вчинках. Це були поняття, що
уособлювали справедливість і морал.
засади людської поведінки, а також по-
ложень зак-ва.
Піфагор і його послідовники (6−5 ст.
до н. е.) обстоювали таку думку: життя
людей має відповідати висновкам філо-
софії про справедливість і право, про
«належну міру» і правила людських
взаємин. Піфагорійцям належить по-
ложення, що не втратило актуальності
й до сьогодні: «справедливе полягає
у відплаті іншому рівним». Це визна-
чення є рац. інтерпретацією архаїчного
принципу таліону («око за око, зуб за
зуб»). «Належну міру» і «домірність»
вони розуміли як числову пропорцію,
тобто прирівнювання, що відіграло важ-
ливу роль у  формуванні ідеї прав.
(форм.) рівності.
Поглиблення думок про обумовле-
ність полісних законів об’єктивними
загальносвіт. закономірностями відбу-
вається у Геракліта (530−470 до н. е.).
Проблеми права, як і всі людські спра-
ви, на його думку, перебувають у нероз-
ривному зв’язку та єдності з космічни-
ми процесами. Знання про справедли-
вість і закон – це частина знань про
Космос (як «упорядкований всесвіт»).

Він вважав, що весь світ підкорюється
божественному космічному Логосу, яко-
му підкорене життя і окр. людей, і по-
ліса у цілому. У злагоді з ним мають
існувати правосуддя і мораль. Через
міру і справедливість людині відкрива-
ється шлях до космічної гармонії і вищ.
досконалості, а в їх дотриманні – зміст
людського буття.
У подальшому розвитку філософ.-
прав. думки були використані ідеї Гера-
кліта про розум як об’єктивну основу
мінливих людських уявлень про спра-
ведливість і правду, про Логос як осно-
ву номосу. Звідси беруть початок
природ.-прав. доктрини Античності та
Нового часу, які тлумачать природ. пра-
во як певне розумне начало, що пови-
нно виявлятися в позит. законі.
Як певне протиставлення поглядам
Геракліта були ідеї Демокрита (470−366
до н. е.) про закон і д-ву як штучний
результат природно обумовленого роз-
витку людського сусп-ва. Разом із тим
поліс і його закони є штучними, люд-
ськими утвореннями. Співвідношення
природ. і штучного – це співвідношення
того, що існує «по правді», і того, що
існує згідно із «загальною думкою».
Демокритівська розробленість про-
блем «природного» і «штучного», «іс-
тини» і  «загальної думки», природ.
справедливості і закону мала вплив на
розвиток природ.-прав. думки софістів,
Сократа, Платона, Аристотеля та ін.
Пошуки природ. основ права в самій
людині і людському сусп-ві було продо-
вжено в 5−4 ст. до н. е. софістами Про-
тагором (481−411 до н.  е.), Горгієм
(483−375 до н. е.), Гіппієм (460−400 до
н. е.) та ін.
51
…
Вони вважали окр. людину мірою
всіх речей, включаючи морал. правила
і штучні полісні закони. Тому морал.-
прав. філософія софістів, що доводила
умовність існуючого у сусп-ві право-
порядку, а також моралі, підривала за-
сади моральності й розхитувала право-
порядок. Їхні логіч. доведення відсут-
но сті абсолютних заборон часто
приводили до невиконання встановле-
них законів.
Класичний період (5−6 ст. до н. е.).
Філософ.-прав. тенденція, що проти-
стоїть суб’єктивістським поглядам со-
фістів, виникає в античному сусп-ві
у творчості Сократа, Платона й Арис-
тотеля.
Творчість Сократа (469−399 до н. е.) –
це поворотний пункт античної філософ.-
прав. свідомості. На відміну від софіс-
тів, Сократ бачив своє покликання
у зміцненні основ моралі та права.
На його думку, в основі людського
буття, соц. життя і порядку є вищі, бо-
жественні закони – неписані розпоря-
дження і заборони, що мають космічне
походження, тобто він відновлює на-
турфілософ. ідею Логосу як космічної
необхідності. Закони д-ви і вимоги мо-
ралі, за Сократом, повинні відповідати
вищ. справедливості Логоса. Але, на
відміну від софістів, вона доводить іс-
нування заг. морал. і  природ.-прав.
норм, що мають абсолютний характер,
тому і справедливість – не просто кри-
терій законності, вона тотожна їй. Він
висунув два типи основ моралі і права –
об’єктивні й суб’єктивні. Об’єктивні –
це неписані (космічні, божественні)
розпорядження і заборони, найважли-
віша суб’єктивна підстава морал. і за-
конослухняної поведінки − знання.
…
Лише людина, яка знає, що таке спра-
ведливість, може бути справедливою,
а яка знає суть чесноти, – доброчес-
ною, тому знання − це шлях до морал.
поведінки, а незнання – шлях до по-
років і злочинів. Таким чином, Сократ
піднімає морал. і прав. проблематику
на рівень логіч. дефініцій і понять, за-
початковуючи теорет. дослідження
у цій галузі.
Учень Сократа – Платон (427−347 до
н. е.) створив філософ. систему, де по-
ряд із фізичним Космосом існує ідеаль-
ний Космос. Це вищ. світ ідей (ейдосів),
що перебувають поза простором і часом
та становлять першооснову і сутність
усіх земних предметів і явищ, включа-
ючи й соц. Ідеї не сприймаються по-
чуттями. Найголовніші ідеї – це ідеї
справедливості та блага, яких повинно
прагнути все у світі.
У творі «Держава» він міркує, що
весь уклад її гр-н має бути підкореним
нормам і принципам, які випливають
з ідей блага і справедливості. Справед-
ливість у сусп. житті – це такий соц.
устрій, за якого існує мудрий поділ пра-
ці між станами, а також існує міцний
і надійний правопорядок, що є пов’я­
заним зі структурою людської душі.
Душа має три складові частини – розум-
ну, вольову і почуттєву (афективну),
кожній з яких відповідає своя чеснота
і сусп. стан. Подібно до того, як єдність
трьох чеснот – мудрості, мужності та
помірності – дає четверту, вищу чесно-
ту – справедливість, єднання трьох ста-
нів у заг. турботі про благо д-ви дає
справедливий сусп. устрій. Взаємне
співіснування станів забезпечує ста-
більний правопорядок у д-ві й дає змо-
гу досягти вищ. мети д-ви – справедли-
52
вості. Для Платона така ідеальна д-ва –
це продовження ідеального Космосу,
земне втілення суворих вимог Логосу.
Вище призначення кожної людини –
служити д-ві, забезпечувати своєю ді-
яльністю підтримку порядку в полісі
й Космополісі.
Філософ.-прав. погляди Аристотеля
(384−322 до н. е.) відрізняються від по-
глядів його попередників. Це був апо-
логет порядку, тверезий філософ-раці-
оналіст, який обґрунтував свої ідеї за
допомогою теорет. аргументів, а не мі-
фів. Реаліст, а не утопіст, він перш за все
цікавиться природ. і соц. основами мо-
ралі і права. Такою основою виступає
сама людина, наділена особливою «по-
літичною» природою і є «політичною
твариною»  – унікальним суб’єктом,
схильним і до аполлонівської, і до діоні-
сійської моделей соц. поведінки. Мета
і зміст людського буття не в пошуках
насолод, а в доброчесному і законослух-
няному існуванні.
Характеризуючи справедливість як
певну рівномірність, Аристотель при
цьому розрізняє два види її прояву:
справедливість, що розподіляє (геоме-
тричну) і справедливість, що зрівнює
(арифметичну). Справедливість, що
розподіляє, припускає розподіл усього,
що можна розділити між членами сусп-
ва (влада, вшанування, виплати та ін.).
Тут можливе рівне й нерівне наділення
людей відповідними благами залежно
від їх чеснот і заслуг перед дер-вою.
Справедливість, що зрівнює, існує
у сфері обміну і «виявляється в зрівню-
ванні того, що становить предмет об-
міну». Застосовується цей вид у сфері
цив.-прав. угод, відшкодування шкоди,
злочину і покарання.

Політ. справедливість є можливою
лише між вільними і рівними людьми,
які належать до однієї верстви сусп-ва.
Аристотель трактує політ. справедли-
вість як політ. право, оскільки право –
явище політ. Воно є частково природ.,
частково умовним. Природ. правом є те,
що скрізь має однакове значення і не
залежить від його визнання чи невизна-
ння. Умовним правом є те, що спочатку
могло бути таким чи ін., але оскільки
воно визначено (встановлене волею), то
ця нерозрізненість долається. Він ви-
ступає проти зведення всього права до
права волевстановленого: хоча вся га-
лузь права мінлива, проте поняття про
справедливість мінливі лише певною
мірою. До умовного права він відносить
установлення закону (писаного і непи-
саного) і заг. угод. Неписаний закон (на-
лежить до волевстановленого, тобто
позит. права) – це прав. звичаї (звичаєве
право). Як право має політ. характер,
так і різні форми політ. (держ.) устрою
мають прав. характер. Так Аристотель
у своїй філософ.-прав. концепції синте-
зував і розвинув попередні теорії.
Філософія права епохи еллінізму
(4−3 ст. до н. е. – 2−3 ст. н. е.). Багато
з аристотелівських ідей дістали подаль-
шого розвитку в епоху еллінізму. Вони
стали важливим етапом у формуванні
базису для наст. перетворення право-
знавства в самост. науку.
Концепцію праворозуміння, що ви-
ходить з уявлень про справедливість
і право, розвиває Епікур (341−270 до
н. е.), який великого значення надає
проблемі індивід. свободи. Свобода лю-
дини, на його думку, це її відповідаль-
ність за розумний вибір свого способу
життя. Вона – поза необхідністю, тому
53
…
що «необхідність не підлягає відпові-
дальності». Свобода визначається в ре-
зультаті з’ясування того, що залежить
від нас і не підлягає ніякому господарю.
Епікур трактує право як договір лю-
дей між собою про заг. користь і без-
пеку. Але договір – це не деякий форм.
акт, мається на увазі уявлення, що люди,
спираючись на результати свого пізнан-
ня, самі визначають умови свого спіл-
кування і спосіб життя, усвідомлюючи
необхідність узгодження людських ба-
жань. Справедливість у нього також має
договірний характер («не шкодити і не
терпіти шкоди»). Конкр. же зміст по-
няття справедливості є  мінливим,
оскільки залежить від особливостей
країни, обставин, часу тощо.
Епікурівська договірна теорія права
спирається на рівність, свободу і неза-
лежність членів договірного спілкуван-
ня і може вважатися першою філософ.-
прав. концепцією лібералізму, від якої
простежується зв’язок з ідеями сусп.
договору Нового часу.
Різні варіанти в цілому фаталістич-
ної концепції природ. права розвивали
у цей період давньогрец. й давньорим.
стоїки (Зенон, Хрісіпп, Сенека, Марк
Аврелій, Епіктет). Як «природний За-
кон» (заг. закон), що має водночас боже-
ственний характер, у стоїків виступає
доля (керівне і панівне начало). Усім
у світі править цей вічний і незмінний
Закон, що всюди встановив необхідні
зв’язки причин і  наслідків. Людина
зобов’язана порівнювати свої думки
і вчинки з його вимогами: у цьому по-
лягає її обов’язок і чеснота.
Засн. грец. стоїцизму Зенон (490–430
до н. е.) уперше запроваджує поняття
«обов’язок». Це поняття має важливе
…
значення у вченні стоїків. Підставою
і чинником наявності у спілкуванні лю-
дей справедливості є природ. зв’язок
людей (відповідність її природ. законо-
ві), який виступає у ролі нормат.-зна-
чущого принципу і  критерію як для
д-ви, так і для прийнятих нею законів.
Роль права природи відіграє і кос-
мічний «закон долі» у природ.-прав.
концепції рим. стоїка Сенеки (4 до
н. е. – 65 н. е.). Йому підкорюються д-ва
і закони, як і всі люди, оскільки вони
належать одній світ. цілісності, а тому
всі, включаючи навіть рабів, є рівними.
Стоїк Епіктет (50−138) також від-
стоював природ.-прав. принцип: «чого
не бажаєш собі, не бажай іншим». Але
гол. у нього була проблема свободи, і в
першу чергу свобода духу, оскільки лю-
дина – це мандрівник у світі. Тільки
людина, яка має вільний і піднесений
дух, здатна перебороти усі негоди все-
редині себе: мудрець спокійно ставить-
ся до мінливості долі.
На позиції визнання відповідності
людських (держ.) законів заг. законові
(природ. праву) стоїть і рим. стоїк Марк
Аврелій, римс. імператор (161−180).
Але його, як і Епіктета, колиш. раба,
найбільшою мірою цікавили не світо-
гляд і не природа, а людина з її внутр.
життям духу. Світ з його злом і порока-
ми змушував людину заглибитися
в себе і спробувати знайти внутр. сили,
щоб непохитно нести свій жереб. Марк
Аврелій вважав, що зло неможливо ви-
корінити і людині не слід йому опира-
тися. Необхідно підкоритися існуючим
у д-ві законам і намагатися робити до-
бро. Фаталізм заг. світ. закону так само
фатально визначає і всі людські політ.-
54
прав. явища та відносини, у т. ч. держ.
зак-во. Наявні соц.-політ. порядки і за-
кони – це прояв нездоланних, фаталь-
них надлюдських сил.
Ґрунтовну розробку філософ. вчення
про право, закон і д-ву з позицій природ.
права здійснив Цицерон (106−43 до
н. е.), погляди якого сформувалися зна-
чною мірою під впливом ідей грец. мис-
лителів, насамперед Аристотеля.
Цицерон, як і стоїки, був упевнений
у присутності в природ. світі вищ. ро-
зумного начала, що максимально зосе-
реджено в людській душі. Завдяки цьо-
му началу Космос – це упорядковане,
органічно організоване ціле.
Людиною керують чотири прагнення
(здатності): до істини, порядку, величі,
благопристойності. Прагнення до по-
рядку (сусп.) формує свідомість, спра-
ведливість. Орієнтація на справедли-
вість є природ. для людського розуму,
тому все, що є пов’язаним із прагнен-
ням творити справедливий сусп. поря-
док, він називає природ. правом.
Основа природ. права – довічний,
неписаний закон, що його люди немов
вдихають разом із повітрям природи.
Цицерон надає цьому законові універ-
сального характеру, щоб обґрунтувати
заг. характер норм природ. права. Осно-
вою права він вважає властиву природі
справедливість. Вона – вічна, незмінна,
невід’ємна властивість як природи, так
і людини. Природа – це увесь Космос.
Сутність і зміст справедливості вираже-
ний ним у словах: «вона відплачує кож-
ному своє і зберігає рівність між ними».
Йдеться саме про прав. рівність. Відпо-
відність чи невідповідність людських
законів природі (природ. праву) є кри-
терієм їхньої справедливості. Цицерон

розрізняє природ. право і  писане.
Останнє він поділяє на прив. і публ.
Філософ.-прав. ідеї Цицерона (про
природ. право, справедливість, д-ву як
«загальний правопорядок» та ін.) мали
великий вплив на подальший розвиток
правознавства і юрид. освіту.
Літ.: Wormser Rene A. The Story of the
Law and the Men who made it – From the
Earliest Times to the Present. N. Y., 1962;
Ясперс К. Смысл и назначение истории. М.,
1991; Бачинин В. А., Чефранов В. А. Исто-
рия философии права. Х., 1998; Скир-
бекк Г., Гилье Н. История философии. М.,
2003; Головатий Сергій. Верховенство пра-
ва, кн. 1: Верховенство права: від ідеї – до
доктрини. К., 2006; Філософія права / за
ред. О. Г. Данильяна. Х., 2009.
О. Г. Данильян.
АНТРОПОЛОГІЧНІ ДОСЛІД-
НИЦЬКІ (МЕТОДОЛОГІЧНІ) ПІД-
ХОДИ – засн. на висновках певних ви-
дів антропології світоглядні ідеї про
природу та сутність людини, які визна-
чають особливості виявлення, добору
і систематизації науковцем досліджува-
них фактів, а також їх інтерпретації та
оцінки.
Завдяки саме цим підходам, детермі-
нованим звернутим до людини світо-
глядом, наука отримує орієнтир, насам-
перед, на людську реальність, а у філо-
софії права уможливлюється пізнання
деяких прав. явищ, зокрема людських
прав, а також виявлення образів людини
у праві.
Проблема людини та її взаємовпливу
з сусп-вом назрівала і загострювалася
поступово, у міру того, як пізнавалися
соц. характер людини (особистісна не-
цінність) та її значущість у перетворен-
55
…
ні світу і його явищ (особистісна цін-
ність). Так само поступово розширюва-
лося коло антропол. проблематики, що
зумовлювало відповідну зміну методо-
логії її дослідження.
Оскільки в історії вчень про людину
однозначного погляду на останню сфор-
мовано не було, то не може бути виро-
блено і єдиного антропол. погляду на
право та права людини, а отже, й уніфі-
кованого антропол. підходу до їх до-
слідження. Тому можна виділити низку
різновидів антропол.х дослідницьких
підходів, кожен з яких має певні еврис-
тичні можливості у пізнанні прав. явищ.
Так, напр., філос.-антропол. підхід
дає змогу утвердити уявлення про
д-ву і здійснюване нею юрид. регулю-
вання як про інструменти забезпечен-
ня умов для реалізації, охорони та за-
хисту людських прав. Евристичні
можливості цього підходу у  дослі-
дженні прав людини виявляються, зо-
крема, в обґрунтуванні на його основі
того, що у суб’єктивістських концеп-
ціях екзистенціалізму створення лю-
диною соц. (у т. ч. юрид.) норм, за-
кріплення у них положень про люд-
ські права розглядаються, зокрема, як:
1) спроба уможливити та «продовжи-
ти» буття людини (М.  Гайдеґґер,
К. Ясперс), надати їй «свободу на»,
а приреченості бути вільною – певних
соц. меж (Ж.-П. Сартр); 2) засіб подо-
лання обмеженості людської природи,
відвернення самогубства, заохочення
людини до «бунту», який є передумо-
вою виникнення нових прав (А. Камю);
3) спроба визначення ступеня відпо-
відальності біосоц. індивідів за пере-
творення світу і засіб обмеження вия-
вів людського зла (Г. Марсель).
…
Через посередництво цього підходу
можна дійти висновку про те, що
у суб’єктивістських концепціях персо-
налізму, з одного боку, природ. правами
людини визнаються ті, творцем яких
вважається вона сама з огляду на усві-
домлення нею своєї природи (М. Бердя-
єв, Е. Муньє), а з другого – уможливлю-
ється визнання того, що необхідними
для біосоц. індивіда можливостями
є лише ті, котрі даровані Богом і від-
кривають шлях до Нього (Л. Шестов).
Використання філос.-антропол. до-
слідницького підходу дає змогу також
встановити, що згідно із суб’єкти­
вістсько-об’єктивістськими концепція-
ми нім. антропол. школи тільки завдяки
духов. началу людини стає можливим її
мирне співіснування з  ін. людьми
(М. Шелер). Людська ж нормотворчість
виявляється «природною штучністю»,
оскільки людина, яка нездатна поро-
джувати норми та регулювати свої від-
носини зі світом у природ. стані, в сусп-
ві змушена створити і зберігати «мас-
ку», частиною якої є норми про людські
права (Г. Плеснер). Ці норми – ідеальні
виразники вродженої інстинктивної
схильності біосоц. індивіда до взаєм-
ності, імперативи свідомості, які допо-
внюють недостатність інстинктів лю-
дини та спрямовані на збереження
рівноваги й рівноправності у системі
людських відносин (А. Гелен).
Через посередництво соц.-антропол.
підходу у філософії права уможливлю-
ється «об’єктивне» пізнання природи та
сутності людини і, зокрема, визначення
її прав або як явища з «плюралістич-
ною» природою, зумовленою функціо-
нуванням прав у різних типах сусп-в і,
відповідно, визнанням різної їхньої цін-
56
ності (структуралізм), або як у певному
сенсі фікції, якщо діяльність людини
детермінована умовами її існування,
підпорядкована об’єктивним нормам,
інститутам, що адаптують людську іс-
тоту до життя у соціумі та контролю-
ють, регулюють і спрямовують її актив-
ність (фізикалізм, біхевіоризм).
З огляду на вказане, соц.-антропол.
підхід уможливлює формування й ін-
терпретацію т. зв. об’єктивістських кон-
цепцій людини, на основі яких може
відбуватися пізнання природи та сут-
ності права і прав людини. Так, згідно
з означеним підходом таке пізнання не-
можливе без встановлення зв’язків пра-
ва з тим соц. середовищем, у якому воно
функціонує.
Евристичні можливості соц.-антро­
пол. підходу в дослідженні прав людини
виявляються у тому, що його застосу-
вання допомагає виявити істор. тенден-
цію до рац. пошуку відмінностей між
людьми, до їх поділу на групи, який
часто спричиняв і спричиняє між ними
конфронтацію, протистояння, іноді –
смертельну ворожнечу. З огляду на це
всю історію розвитку біосоц. індивіда
можна вважати історією розвитку дис-
кримінації людей людьми, а також іс-
торією боротьби з такою дискримінаці-
єю, одним із дієвих засобів подолання
якої у сучасному світі слугує концепція
природ. прав людини. Однак цю кон-
цепцію не можна назвати універсаль-
ним засобом, оскільки нерідко вона
сама використовується як новий крите-
рій поділу людей, їхніх спільнот, зокре-
ма на тих, хто її підтримує, та тих, хто
має ін. бачення людських можливостей
(перші виступають у ролі дискриміна-
торів, другі – у ролі дискримінованих).

Крізь призму соц.-антропол. підходу,
з одного боку, права людини як один із
засобів боротьби з насильством є одно-
часно певним засобом насильства над
самою людиною хоча б тому, що утвер-
дження «праволюдинної» ідеології в іс-
торії людства досить часто пов’язува­
лося із силовими методами здійснення
влади, внаслідок застосування яких
людина страждала. До того ж будь-яке
право, будь-яка можливість передбачає
наявність меж. І формальне закріплення
меж (обсягу) прав людини – крім того,
що дає змогу забезпечити безперешкод-
ну реалізацію цих прав, – водночас вчи-
няє у  певному сенсі насильство над
людським індивідом, обмежуючи сферу
вияву його індивідуальності. У такий
спосіб д-ва намагається, зокрема, убез-
печити сусп-во від внутр. насильства,
від порушень прав ін. суб’єктів (у т. ч.
людей). З другого боку, сучасна тенден-
ція до все більшого «об’єктивування»,
позит. закріплення прав у нац. і міжнар.
док-тах нормат. та ненормат. характеру
є виявом наполегливого намагання лю-
дини створити для себе новий чи оно-
вити застарілий набір соц. умов з метою
провадження певної діяльності.
З позиції соціокульт. антропології
право є регулятором поведінки людей,
сутність якого зумовлюється його «про-
пискою» у конкр. соціумі та «віддзер-
каленням» особливостей «другої при-
роди» (культури) представників цього
сусп-ва. «Інститути» культури (у т. ч.
д-ва, позит. право, права людини) мають
на меті захистити людину від неї самої.
Санкціонування у соціумі прав людини
та забезпечення ним їх реалізації, охо-
рони і захисту є одним із засобів стан-
дартизації людської поведінки, а самі
57
…
права – одним із стандартів цієї пове-
дінки й одним із критеріїв її оцінки як
правомірної у тому соц. середовищі,
в якому ці права визнані.
А тому соціалізація людини, що
здійснюється через посередництво вка-
заних інститутів у конкр. сусп-ві, може
призводити до негат. наслідків, напр.,
у формі неправильного відображення
у свідомості особи змісту й обсягу прав
та їх меж, внаслідок чого людина, со-
ціалізуючись в одному сусп-ві, може
стати, так би мовити, заручником, жерт-
вою цієї соціалізації, особливо в умовах
ін. соціокульт. середовища.
Застосування соц.-антропол. дослід-
ницького підходу дає змогу обґрунтува-
ти можливість послаблення протисто-
яння різних культур, зокрема, відмовив-
шись від глобальної стандартизації
змісту й обсягу прав людини. Така стан-
дартизація є, по-перше, виявом невпев-
неності людства у своєму мирному май-
бутньому (котра насправді вже призво-
дить до немирного теперішнього),
а по-друге, виявом непримиренності
деяких народів з тим, що всі сусп-ва
розвиваються у процесі самоорганіза-
ції, і бажання цих народів взяти участь
в «окультурюванні» ін. заради здобуття
для «окультурювачів» нових матер.
благ, причому часто саме під гаслом
турботи про права людини.
Реліг.-антропол. підхід допомагає не
тільки пізнавати природу і сутність лю-
дини та явищ, які безпосередньо з нею
пов’язані, у т. ч. її прав, крізь призму
священних книг і реліг. вчень, а й здій-
снювати таке пізнання з урахуванням
висновків різновидів наук., зокрема со-
ціокульт., антропології. Через посеред-
ництво цього підходу можна встанови-
…
ти, що деякі реліг. інтерпретації прав
людини вступають у суперечність з їх
світським трактуванням, а частина люд-
ських прав у досліджуваних релігіях
або ототожнюється з обов’язками лю-
дини, або ж веде з них свій початок.
Певні евристичні можливості реліг.-
антропол. підходу у дослідженні прав
людини виявляються через з’ясування
особливостей антропол. інтерпретації
означених прав у монотеїстичних релі-
гіях. Так, застосування цього підходу
дає змогу встановити, що, незважаючи
на утвердження в іудаїзмі права на віль-
не самовизначення та самоствердження
людини, акцент на її правах не є вираз-
ним. А отже, ознаки сучасної універса-
лістської концепції таких прав не мають
безпосередніх коренів у іудаїзмі, в яко-
му сформувалася система морал. об-
межень людських можливостей в інтер-
есах самих людей та їхніх спільнот.
Новозавітна нормат. система, як
і Мойсеєва, не відійшла далеко від меж
божественних імперативів, від меж
встановлення людських обов’язків,
хоча, на відміну від старозавітних норм,
передбачила, напр., принцип узгоджен-
ня дій однієї людини з діями ін., який
можна потрактувати як обмеження прав
першої правами другої.
Крім того, християнство уможли-
вило обґрунтування того, що всі люд-
ські права випливають з природ., да-
рованого Богом, права людини на жит-
тя та з  притаманної всім людським
істотам антропної гідності і спрямо-
вані на виконання кожним біосоц. ін-
дивідом земного обов’язку «ставати
більш людяним». Його виконання ста-
новить необхідну умову забезпечення
життєдіяльності сусп-ва, а тому права
58
людини є, передусім, виявом прагнення
їх носіїв до досягнення заг. блага і тіль-
ки через нього – до досягнення блага
індивід.
В ісламі людські права можна ви-
вести головно з людських обов’язків,
оскільки будь-які можливості людини
детерміновані необхідністю її дій за
конкр. життєвої ситуації у визначений
священним писанням спосіб. Вказане
пояснюється, зокрема, тим, що «стов-
пами» ісламу є п’ять людських обо­
в’язків, а справедливим у мусульман
визнається те, що вимагає Аллах; Його
воля виражається у формі обов’язків
(так само завжди справедливих), а тому
тільки те, що є обов’язковим згідно
з волею Аллаха (і тому справедливим),
є правом.
Використання реліг.-антропол. під-
ходу до дослідження прав людини
в означеній релігії дає змогу також ви-
ділити такі «антропологічні» ознаки
ісламського бачення людського індивіда
і його прав: сенс існування людини –
покора та поклоніння Аллаху, а її при-
значення – бути намісником Аллаха на
Землі; джерелом виникнення людських
прав є Аллах і даний ним мусульманам
закон; права необхідні людському інди-
віду для виконання волі Аллаха; єдиним
джерелом держ. влади є Аллах, а права
людини виступають одним із інстру-
ментів д-ви з  виконання Його волі;
умовно людські права поділяються на
права мусульман і права немусульман
з наданням мусульманам певних пере-
ваг; права людини переважно розгляда-
ються як можливості мусульманської
общини; у «каталозі» прав пріоритет
об’єктивно належить соц. й екон. пра-
вам; значна частина людських прав фор-

мулюється у вигляді обов’язків їхнього
носія стосовно певної соц. групи, сусп-
ва, д-ви й Аллаха чи обов’язків третіх
осіб щодо самого носія прав.
Вказані ознаки свідчать, передусім,
про концептуальний характер супереч-
ностей між європ.-америк. й ісламським
трактуванням прав людини саме на рів-
ні розуміння людської природи та сут-
ності, місця людини у  сусп-ві та її
зв’язку з д-вою і держ. інститутами.
Таким чином, з огляду на викладе-
не вище антропол. дослідницькі під-
ходи не є винятково антропоцентрич-
ними (тобто такими, які в основу до-
сліджень ставлять одиничну людину),
оскільки завдяки їм вивчаються не
тільки природа та сутність біосоц. ін-
дивіда як «родової істоти», але і як
невід’ємної частини певних людських
спільнот, у дослідженнях яких людина
розглядається лише як елемент, час-
тина цілого.
Літ.: Григорьян Б. Т. Философская ан-
тропология: Критический очерк. М., 1982;
Бубер М. Проблема человека: пер. с нем. К.,
1998; Максимов С. И. Правовая реальность:
опыт философского осмысления. Х., 2002;
Хабермас Ю. Будущее человеческой при-
роды / пер. с нем. М., 2002; Брюґґер В. Об-
раз людини у концепції прав людини // Про-
блеми філософії права, 2003, т. 1; Бігун В. С.
Людина в  праві: аксіологічний підхід:
дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / В. С. Бі-
гун; Національна академія внутрішніх
справ України. К., 2004; Гудима Д. А. Права
людини: антрополого-методологічні засади
дослідження В кн.: Праці Львівської лабо-
раторії прав людини і громадянина Науко-
во-дослідного інституту державного будів-
ництва та місцевого самоврядування Ака-
демії правових наук України / редкол.:
59
…
П. М. Рабінович (голов. ред.) та ін. – Серія І.
Дослідження та реферати, вип. 20, Л., 2009;
Гуревич П. С., Спирова Э. М. Размежевания
и тенденции современной философской ан-
тропологи. М., 2015.
Д. А. Гудима.
АНТРОПОЛОГІЯ ПРАВА, право-
ва антропологія (від грец. antropos –
людина і logos – слово, вчення) – осмис-
лення взаємовідносин людини і права;
вчення про спосіб і структуру буття
людини як суб’єкта права, або вчення
про право як спосіб людського буття. Як
напрям та розділ філософії права А. п.
являє собою дослідження антропол.
основ права, як метод – осмислення
права крізь призму людського буття:
уявлення права як того, без чого людина
не може бути людиною, з одного боку,
і виявлення у структурі людського бут-
тя таких моментів, які у зовн. вияві да-
ють право, – з другого.
А. п. слід відрізняти від юридичної
антропології – культ.-антропол., істор.
та порівняльної дисципліни, яка вивчає
прав. форми сусп. життя людей у різних
сусп-вах від давнини до сьогодення
(Н. Рулан). Натомість А. п. звертається
до сутності людини для виявлення сут-
ності права. Саме апеляція до сутності
людини дозволяє обґрунтувати ідею
права і критерій справедливості, тобто
вирішити осн. питання філософії права.
Однак ототожнення А. п. із правовою
онтологією було б неправильним: А. п.
вказує на основи права в людському
бутті, а прав. онтологія розкриває осо-
бливості буття права і його структуру.
Відношення між ними є відношенням
аналогії: структура і спосіб буття права
можуть бути описані за аналогією зі
…
способом і структурою буття людини
(А. Кауфман).
Однією з центр. проблем прав. ан-
тропології є виявлення антропол. пере-
думов прав. теорії. Дослідження цього
питання виявляється можливим тому,
що існує закономірність кореляції «об-
разу людини» і «образу права»: той чи
ін. «образ права» (праворозуміння),
а також обумовлена ним прав. система
орієнтуються на визначений «образ лю-
дини» (концепцію природи людини)
і від нього відштовхуються.
Так, за Т. Гоббсом, людина – це аб-
страктний індивід, який керується ви-
нятково своїми інтересами. Необхід-
ність же правопорядку, тобто заг. для
всіх людей норм, усвідомлюється ним
лише під загрозою насильства з боку
таких самих індивідів, і ця загроза ви-
правдовує механічну силу штучної осо-
бистості – д-ви, що поєднує індивідів
в одне ціле. У підсумку суб’єктом пра-
вопорядку виявляється зовсім іммо-
ральний, егоїстичний індивід, який
прагне перетворити іншого на засіб
і який уклав із ним договір лише заради
власної безпеки. Отже, образу людини,
що виходить винятково з власних інтер-
есів, відповідає такий образ права, де
власне прав. реальність підмінюється
реальністю держ. розпоряджень.
Свою теорію сусп. договору Ж.-
Ж. Руссо будував на тих самих антро-
пол. засадах, що й Т.  Гоббс. Індивід
у нього так само керується мотивом
особистої розсудливості, прагненням до
самозбереження і щастя. І хоч у Ж.-
Ж. Руссо індивід надає перевагу прав.
порядку перед деспотичною державніс-
тю, але не на безумовних морал. під-
ставах, а підкорюючись усвідомленню
60
небезпеки, яка йому загрожує з боку
цієї державності. До додержання заг.
норм не тільки д-ва примушує індиві-
дів, а й саму її примушує надіндивід.
недерж. воля. Воля народу ставиться
вище за всяку законність і починає на-
бувати тих же рис, що і монархічна сва-
воля Т. Гоббса. У підсумку право втра-
чає свою самост. реальність і зводиться
до виправдання нової сваволі. Таким
чином, на підставі уявлень про людину
як «розумного егоїста» затвердити при-
мат права стосовно зведеної в закон волі
верх. правителя неможливо, оскільки
така людина не має внутр. критерію для
вибору в ситуації нормат.-ціннісн. кон-
флікту, а має потребу в зовн. авторитет-
ній опіці.
Вихідним пунктом філософії права
І. Канта є вчення про людину як про
істоту, принципово здатну стати «паном
собі самому» і тому таку, що не потре-
бує зовн. опіки при здійсненні ціннісно-
нормат. вибору. Така людина – не розум-
ний егоїст, а морал. істота. Це означає,
що автономія (нормат. незалежність)
чи здатність «бути паном собі самому»
виступає вихідним і осн. смисловим
моментом права. І хоча це лише ідеаль-
на властивість людини, але вона перед-
бачається як природ., тим самим задає
критерій правомірності рішень влади.
У соц. плані морально автономний ін-
дивід характеризується як суб’єкт, що
здатний протистояти експансії будь-якої
чужої волі, зведеної в закон. Отже, тіль-
ки образ «людини моральної» виявля-
ється здатним легітимізувати право як
безумовну цінність, що не зводиться
до жодних ін. цінностей. Індивіди, які
порізно прийняли рішення жити відпо-
відно до категоричного імперативу,

уможливлюють і право, і будь-які угоди
на основі взаємної вигоди. Філософ.-
прав. теорія І. Канта є класичним зраз-
ком кореляції «образу права» і «образу
людини».
Сучасна філософ. антропологія ви-
являє в людині таку інтегральну влас-
тивість, як «відкритість», незаверше-
ність як істоти. На відміну від тварини,
людина постійно переборює свою ви-
дову обмеженість так само, як і соц.
обмеженість, постійно трансцендуючи,
звеличуючись над наявними обставина-
ми. У цій незавершеності полягає вели-
чезний потенціал людини, її самороз-
витку. Саме цю «відкритість» мав на
увазі Ж.-П. Сартр, коли стверджував:
«Людина – це свобода».
Амер. філософ Дж. Лакс висуває
тезу про множинність людської приро-
ди. Він вважає, що твердження про при-
роду людини, тобто про те, що являє
собою стійкі людські характеристики,
належать до групи фактів вибору, що
містять одночасно суб’єктивні й об’єк­
тивні елементи. Так, об’єктивною під-
ставою для судження про природу лю-
дини служить певний набір засобів
якостей людяності, а кінцевий вибір за-
лежить від суб’єктивних ціннісн. пере-
ваг. Тому визнання універсальності
прав людини залежить від ціннісн. пе-
реваги сьогоднішнього цивілізованого
людства, що полягає у звеличенні поді-
бності між людьми і відхиленні розхо-
джень як несуттєвих. У цьому зв’язку
концепція множинності людської при-
роди орієнтує на толерантне ставлення
до виявів людської своєрідності (як ін-
дивід., так і культ.), але ця терпимість
не безмежна, а обмежується ідеєю пра-
ва. Тому що, виходячи з визнання мно-
61
…
жинності людської природи, ми повинні
забезпечити повне виправдання люд-
ської відмінності, однак лише тією мі-
рою, якою ця своєрідність не приносить
нам шкоди.
Незважаючи на те, що «образ люди-
ни» залежить від нашого вибору, ми
можемо вказати на спосіб дії, що до-
зволяє виділити людину з усіх ін. живих
істот. Таким способом дії є «належне»,
що тісно пов’язане з відкритістю люди-
ни світу. Е. Агацці звернув увагу на те,
що кожна людська дія пов’язана з дея-
кою «ідеальною моделлю». Людина по-
стійно співвідносить свої дії з ідеал.
зразками, з тим, чому «належить бути»
і тим самим спрямовується до цих зраз-
ків. Саме ціннісн. орієнтованістю по-
ведінка людина відрізняється від про-
стої цілеспрямованості поведінки тва-
рин. Оскільки ж сфера «належного»
є особливістю власне людської дії, то
і мораль, і право як найбільш розвине-
ні нормат.-ціннісні системи, без яких
людина не може бути людиною, вияв-
ляються характеристиками її способу
буття. Трактування специфіки люд-
ського буття як буття істоти, що орієн-
тується на «належне», розкриває нові
обрії перед А. п.
Традиційно одним з  осн. завдань
А. п. є обґрунтування ідеї права як осо-
бливого нормат. порядку, виходячи
з уявлень про сутність людини, чи люд-
ську природу. Це передбачає відповідь
на питання про те, чому сфера політ.,
тобто заг. людського існування з необ-
хідністю оформляється за допомогою
права. Тут потрібне виправдання того
факту, що люди підкорюються певним
правилам і можуть бути примушені до
їх виконання.
…
Існують різні методол. позиції щодо
обґрунтування права. Онтологічно зо-
рієнтований об’єктивізм прагне вивести
морал. і прав. норми з пізнання природи
людини, а деонтологічно зорієнтований
суб’єктивізм заперечує таку можли-
вість, вбачаючи критерій істинності
нормат. положень у їх самоочевидності.
Обидва підходи є певною мірою одно-
бічними. Спробою подолання однобіч-
ності, що характерна для розглянутих
позицій, є  А.  п., засн. на парадигмі
інтерсуб’єктивності. Особливістю тако-
го підходу є поєднання антропол. і мо-
рал. моментів в обґрунтуванні права,
що дозволяє уникнути як зайвого на-
туралізму, так і чистої належності. Тому
сама прав. антропологія – це завжди
етико-антропологія, що поєднує у собі
моменти дескриптивності та норматив-
ності (О. Гьоффе). Її осн. завданням є не
виведення змісту прав. норм із природи
людини, а радше кореляція «образу лю-
дини» і «образу права» як феноменів,
зміст яких залежить від ціннісних пере-
ваг, легітимація другого першим.
Виділяють два фундам. питання
А. п.: 1) що є гол. чинником людського
існування: конфлікт чи кооперація? (пи-
тання про спосіб людського існування);
2) що є першорядним для людського
співжиття: щастя чи свобода? (питання
про мету людського існування). Вибір
моделі образу людини як переважно
конфліктної чи переважно кооператив-
ної істоти впливає на вибір моделі легі-
тимації д-ви і права: кооперативної чи
конфліктної. Разом з тим у вирішенні
цього питання не можна діяти за прин-
ципом «або-або», тому що природа лю-
дини не може бути однозначно зведена
або до конфлікту, або до співробітни-
62
цтва. Тут, швидше, підійде синтетична
формула взаємодоповнюваності при
нормат. пріоритеті одного з них – кон-
флікту (у сучасних культ.-істор. умо-
вах), що відповідає антропол. формулі
І. Канта «нетовариська товариськість».
Под. метод має застосовуватись і для
вирішення другого фундам. питання,
тобто питання про те, що є більш фун-
даментальною підставою: щастя чи
свобода. Оскільки в ліберальній теорії
кожному надається свобода влаштову-
вати щастя на свій розсуд, поняття
«щастя» перетвориться в поняття сво-
боди волевиявлення.
Насамперед право складається з тих
правил, якими люди керуються в їхньо-
му спільному житті і які надають право
на примус у випадку їх недодержання.
Цей примус виступає як кара у крим.
праві і як визнання недійсності відно-
син (угод) – у цив. праві. Ці правила
виявляються особливо значимими, коли
виникають суперечності інтересів, тоб-
то суперечки. Право в цих випадках
відіграє роль третьої, незацікавленої
сторони, до якої апелюють ін. сторони.
Антропол. підставою користування
людьми визначеними правилами слу-
жить відкритість людини світові, тобто
її універсальна здатність до вільної дії
та пов’язана з нею конфліктність. Від-
критість світу є зворотною стороною
такої особливості біол. конституції лю-
дини, як недостатність спеціалізації її
здібностей, що виражається поняттям
«недостатньої істоти». Вона виявляєть-
ся в таких позит. якостях, як здатність
до динамічного саморозвитку, практ.
пристосовуваність до обставин, обдаро-
ваність найрізноманітнішими задатками
та здібностями. Засн. на таких якостях

свобода дій виявляється в тому, що лю-
дина здатна рефлексивно, тобто свідомо
ставитися до умов свого життя, певним
чином їх позначаючи й осмислюючи.
Вона здатна оцінювати ці умови і на
основі оцінок намагатися їх освоїти,
тобто пристосувати їх до своїх потреб
або перетворити їх.
Рефлексивне ставлення людини до
себе самої і своїх дій має два моменти:
людина здатна на свідомі вчинки, і вона
може обирати серед безлічі різних мож-
ливостей одну чи кілька. Це й означає,
що людина здатна на вільні вчинки.
У той же час свободу дій слід тлумачи-
ти не як абсолютне, а як відносне по-
няття. Платою за відкритість структури
спонукальних мотивів і реакцій людини
є насильство і погроза бути убитою.
Небезпека насильницької смерті від рук
собі под. має ту ж антропол. основу, що
і свобода дій. Для того, щоб не пере-
силила негативна можливість і необхід-
не право.
Таким чином, свобода, як універ-
сальна здатність людини, робить право
і  можливим (розуміння суті правил,
здатності до судження), і необхідним
(необхідне обмеження свободи). Право,
з одного боку, обґрунтовується тим, що
воно є  ін-том, який робить свободу
можливою, і з другого – тим, що захи-
щаючи її від небезпеки, заважає транс-
формації свободи у свавілля.
Значення свободи людини як універ-
сальної основи для правопорядку акту-
алізується нині у зв’язку з дискусією
про межі можливого технологічного
втручання у генетичну природу люди-
ни. Так, Ю. Габермас у кн. «Майбутнє
людської природи», присвяченій аналі-
зу небезпек, пов’язаних із дослідження-
63
…
ми на ембріонах та преімплантаційній
діагностиці, зазначає, що ситуації по-
водження з доособистісним людським
життям зачіпають проблему саморозу-
міння нами самих себе як видових істот.
На думку вченого, технізація людської
природи може вплинути на саморозу-
міння з позицій етики виду таким чи-
ном, що ми вже більш не здатні будемо
розуміти себе як етично вільні і мораль-
но рівні, що орієнтуються на норми
й осн. принципи, істоти: 1) «генетично
запрограмовані особистості вже більш
не розглядають себе як неподільних ав-
торів своєї власної історії життя»;
2) «у відношеннях із поколіннями, що
передують, вони більше не можуть без
якихось обмежень розглядати себе як
рівних за походженням особистостей».
Так, євгенічна практика здатна без будь-
якого безпосереднього втручання у сфе-
ри вільної поведінки генетично моди-
фікованої людини, що росте, утискати
статус майб. особистості як члена уні-
версальної спільноти морал. істот. Це
зумовлює перспективу зміни принципів
прав. регулювання: якщо класична (кан-
тівська) антропологія виходила з мак-
сими: «належне припускає можливе»
(тобто належне обмежується можли-
вим), то сучасна антропологія – з того,
що ми не повинні робити все те, що ми
можемо (тобто можливе має обмежува-
тися належним).
Слід зазначити, що дослідження
співвідношення людини і права, або
дискурс людини правової, може здій-
снюватися не лише на розглянутому
найбільш заг. рівні філософ.-прав. ан-
тропології, хоча й дуже плідному (при-
кладом може служити політ. антропо-
логія О. Гьоффе, яка виходить із кон-
…
фліктно-кооперативної природи людини
і орієнтується на поняття трансценден-
тального інтересу). Наст., інтегральний,
рівень, що поєднує філософ.-прав. та
теорет.-прав. підходи, представлений
концепцією соціокульт. антропології
права І. Л. Честнова, а також концепці-
ями В. С. Бігуна та Д. А. Гудими. Більш
конкр. рівень, етнологічний та емпіри-
ко-аналіт.  – представлений працями
Н. Рулана, О. І. Ковлера, та в цілому
напрямом юридичної антропології.
Літ.: Хеффе О. Политика, право, спра-
ведливость. Основоположения критической
философии права и государства. М., 1994;
Максимов С. И. Правовая реальность: опыт
философского осмысления. Х., 2002; Хабер-
мас Ю. Будущее человеческой природы. На
пути к либеральной евгенике? М., 2002;
Брюґґер В. Образ людини у концепції прав
людини // Проблеми філософії права, 2003,
т. I; Бігун В. С. Правова антропологія. В кн.:
Юридична енциклопедія. К., 2003, т. 5; Мак-
симов С. Антропологічні основи права //
Філософія права і загальна теорія права,
2012, № 2; Социокультурная антропология
права. СПб., 2015.
С. І. Максимов.
АРГУМЕНТÁЦІЯ ЮРИДИЧНА –
отримання висновку шляхом наведення
аргументів юрид. значення та встанов-
лення відношень між ними (побудови
структури аргументації) відповідно до
логіч. правил., що набуває юрид. форми
згідно з нормами права.
Соц.-психол. комунікат. ефект А. ю.
визначається досягненням переконан-
ня однієї зі сторін процесу щодо ви-
нності/невинності, правомірності/не-
правомірності, законності/незаконнос-
ті та ін. предметів аргументації.
64
У процесі А. ю. переважно використо-
вується рац. переконання, що досяга-
ється логіч. засобами.
Поняття аргументації в логіці від-
різняють від понять про доведення та
обґрунтування. Обґрунтування – це ло-
гіч. форма («каркас») аргументації, тоді
як аргументація як складний логіко-ко-
мунікат. процес не зводиться тільки до
логіч. обґрунтування. До видів обґрун-
тування, що розрізнюються залежно від
характеру тези, аргументів та демон-
страції, належать: доведення, спросту-
вання, підтвердження, пояснення, інтер-
претація, визначення, виправдання та
ін. Із логіч. точки зору саме доведення
є логіч. процедурою обґрунтування іс-
тинності певного положення (тези) за
допомогою ін. положень (аргументів),
істинність яких була встановлена рані-
ше та незалежно від тези, або прийма-
ється без доказів. Тому поняття «аргу-
ментація», «обґрунтування» та «дове-
дення» не є  синонімами. Будь-яке
доведення містить обґрунтування, але
не кожне обґрунтування є доведенням.
Поняття «аргументація юридична»
містить комплекс знань: а) логіч. – про
структуру, види аргументів та аргумен-
тації, правила висновку; б) юрид. – про
процесуал. прав. норми (доказове пра-
во). Це поняття належить до профес.
діяльності юристів та тісно пов’язане
з поняттями прав. аргументації, нормат.
аргументації, доктрин. аргументації,
правознавчої аргументації та ін. Роз-
різнення цих понять відбувається
у прав. полі за цільовим призначенням
аргументаційних процедур.
За різними сферами профес. діяль-
ності юристів розрізнюють законотвор-
чу аргументацію, аргументацію при

побудові слідчих версій (досуд.), суд.
аргументацію в цив., крим., адм. про-
цесах, криміналіст. та ін. види експерт-
ної аргументації тощо.
Теорет. підґрунтям А. ю. є логіч. те-
орії доведення та аргументації. Родо-
начальником логіч. теорії доведення
є Арістотель (384–322 до н. е.). У Ста-
родавньому Римі теорію суд. аргумен-
тації запропонував Цицерон (106–43
н. е.). Продовжили розробку цих пи-
тань: Квінтіліан (35–106 н. е.) у творі
«Риторика», у Новий час – Ф. Бекон
(1561–1626), який прагнув створити
заг. теорію доказів на основі силогіс-
тики Арістотеля, а  також Т.  Гоббс
(1588–1679), який запропонував філо-
соф. теорію суд. обґрунтування.
Г. В. Лейбніц (1646–1716) визначив ряд
модальностей аргументів специф. для
права («обов’язково», «дозволено»,
«заборонено» і «байдуже»), а також –
імовірнісний характер Балансу Підстав
для прийняття суд. рішень.
Сучасні теорії аргументації почали
розвиватися в Зах. Європі наприкін.
1950-х. Авторами найвідоміших теорій
стали бельг. юрист Х.  Перельман
(«Трактат про аргументацію: нова ри-
торика» у співавторстві з Л. Ольбрехтс-
Тітекою), британ. філософ С. Тулмін
(«Застосування аргументів») та нідерл.
вчені Ф. ван Еемерен та Р. Гроотендорст
(«Аргументація, комунікація та помил-
ки»). Х. Перельман запропонував аксі-
ол. підхід до аргументації. Особливість
цієї аргументації полягає у тому, що
засновані на цінностях аргументи здо-
рового глузду не мають доказової сили
(не відповідають правилам строгих до-
казів), але можуть бути переконливими.
Під «новою риторикою» він розумів
65
…
повернення та сучасне розуміння анти-
чної риторики та діалектики. У порів-
нянні із загальнологіч. теорією доведен-
ня Х. Перельман зазначає множинність
технік аргументації, що використову-
ються в різних соц.-гуманіт. дискурсах,
у т. ч. у суд. рішеннях та промовах ад-
вокатів. С. Тулмін для подолання абсо-
лютизації логіч. та морал. стандартів
при аргументації пропонує поняття
аргументат. поля. Як стандарт інварі-
антної аргументації пропонує своєрід-
ну матрицю для аналізу суд. аргумен-
тації. Наук. підхід під назвою «прагма-
діалектика» запропонували вчені
з Амстердаму Ф. ван Еемерен і Р. Гро-
отендорст. Вони визначили чотири ета-
пи рац. дискусії та десять правил кри-
тичного обговорення аргументів. Се-
ред сучасних укр. дослідників над
проблемами А. ю. плідно працюють
А.  Є.  Конверський, В.  Д.  Титов,
В. О. Тягло, І. В. Хоменко, О. Ю. Щер-
бина, О. М. Юркевич та ін.
Виділяють дві теорет. моделі А. ю.:
аналіт. та діалект. В  аналіт. моделі
А.  ю. розглядається як монологічна
когніт. процедура, нейтральна щодо
контекстів та відношень. Діалект. мо-
дель постає як комунікат., в якій аргу-
ментація відбувається в певному кон-
тексті та відношенні.
Рівні аргументації: теорет. та емпі-
рич. Наук.-теорет. аргументація – це
процес обґрунтування певної точки
зору з наст. формуванням наук. пере-
конання. Наук. переконання ґрунтуєть-
ся на рац. підставах – наук. знанні та
досвіді. Зміна наук. переконань відбу-
вається зі змінами когніт. ідеалів (ета-
лонів аргументації). Напр., в епоху Ан-
тичності віддавали перевагу доведенню
…
і спростуванню. У той же час узагаль-
нення на основі індукції, аналогія, апо-
логія (виправдання) розглядались як
екстранаук. логіч. форми. В епоху Від-
родження і на поч. епохи Нового часу
набула розвитку індукція, а щодо дедук-
ції існувала недовіра. У класичну епоху
в науці особливу увагу приділяють точ-
ності, строгості наук. аргументації. Ар-
гументація переважно будувалась на
основі математ. гіпотези. У некласичній
науці перевага надавалась модельному
поясненню. З’являються імовірно-ста-
тист. форми аргументації, використову-
ється виправдання. Обмежується сфера
використання класичного доведення.
Поєднуються характеристики «визна-
чальності» та «вимірюваності». На су-
часному етапі розвитку науки форму-
ється значення аксіол. (цінніс.) аргумен-
ту, оновлюється знання щодо апології.
Теорет. аргументація у правознав-
стві базується на таких логіч. критеріях
правильності, як: системність, несупер-
ечність. Немає критерію незалежності,
який використовувався переважно в ак-
сіомат. системах логіч. чи математ. тео-
рій. Відносне значення має критерій
повноти, бо повнота для аксіомат. сис-
тем передбачає обов’язкову доведеність
усіх формул аксіомат. системи. Повнота
правознавчої системи визначається не-
обхідністю і достатністю підстав.
Логіч. структура А. ю. складається
з тези, аргументів та демонстрації (об-
ґрунтування).
Для тези систем. характеристиками
постають: чіткість і ясність формулю-
вання; несуперечливість та незмінність.
Ці вимоги ґрунтуються на принципі ви-
значеності та законі тотожності. У пра-
вознавчих науках теза – це гіпотеза кон-
66
цепту, що має логіч. форму судження,
в якому формулюється точка зору до-
слідника. Для аргументів – характерис-
тики істинності, незалежності, несупер-
ечності, достатності. Для обґрунтування
(логіч. зв’язку між тезою та аргумента-
ми): дотримання правил логіч. зв’язку
(правил побудови полісилогізму).
Логіч. форма А.  ю. представлена
системою пов’язаних аргументів. Сис-
тема А. ю. становить структуру, побу-
довану за принципом несуперечності –
виключення протиріч згідно з логіч.
законами несуперечності та виключе-
ного третього. Суперечлива теорія вва-
жається логічно недосконалою – триві-
альною, оскільки в ній завдяки супер-
ечностям можна довести будь-що.
У  такому випадку логіч. доведення
втрачає сенс. Сучасна теорія паранесу-
перечливої логіки пропонує локалізува-
ти протиріччя у певному фрагменті те-
орії, щоб запобігти її руйнуванню.
За своїми функціями теорет. аргу-
менти поділяються на: аргументи опису,
аргументи пояснення та аргументи про-
гнозування. Аргументи опису містять
суттєві ознаки предметів, що досліджу-
ються. Від цих аргументів залежить іс-
тинність/хибність теорії в цілому. Ар-
гументи пояснення базуються на опи-
саних предметах в їх суттєвих ознаках.
Використовуються для доповнення
змісту предмета або методу, якщо по-
передньої інформації було недостатньо.
Аргументи прогнозування наводяться
для поширення вже відомих ознак пред-
метів на майбутнє. Створюються перед-
бачувані (прогностичні) предмети.
У цілому при поєднанні логіч. мето-
дів отримуємо т. зв. гіпотетико-дедукт.
метод як осн. для побудови теорій.

Залежно від типу наук. досліджень
наук.-теорет. аргументацію поділяють
на методол. та емпірич. (досвідну). Для
методол. аргументації використовують-
ся переважно аподиктичні (про необхід-
ність) судження. Для емпірич. – асерто-
ричні (про факти) судження.
Практ. А. ю. ґрунтується на логіч.
принципах системності, повноти (до-
статності), несуперечності. Використо-
вується переважно логіка конкр. мис-
лення, досліджена в укр. логіч. теорії на
основі мереології та герменевт. логіки
(О. М. Юркевич).
За змістом юрид. аргументи поді-
ляють на правничі та позаправничі
(медичні, екон., істор. і т. ін.), яким
надається юрид. значення. Логіч. фор-
ма юрид. аргументу визначається його
форм.-логіч. структурою. Процедурна
форма аргументу визначається вимо-
гами процесуал. права певної прав.
галузі.
Загалом залежно від джерела отри-
мання пропонується розрізняти 5 типів
юрид. аргументів: фактичні, персоноло-
гічні, прав., соц., логіч. До них, зокрема,
належать: аргументи «до речей» (ad
rem), «до людей» (ad hominem), «до пра-
ва» (ad ius), «до закону» (ad lex), «до
прецедентів» (ad stare decisis), «до пу-
бліки» (ad publicum), «до здорового
глузду» (ad ratio) та ін. У експертних
висновках також використовуються ар-
гументи різних наук. галузей.
Аргументи можуть бути оцінені як:
коректні або некоректні (підтримані
доктриною, прав. теорією або реалія-
ми); істинні або хибні (згідно з логіч.
законами і правилами); релевантні (від-
повідні) чи нерелевантні (невідповідні);
67
…
прийнятні чи неприйнятні (з точки зору
захищеності прав. та морал. аспектів).
Псевдоаргумент – це некоректний,
неістинний, нерелевантний або непри-
йнятний аргумент.
В А. ю. використовуються осн. ар-
гументи (докази) та допоміжні. Види
доказів описані в  теорії доказового
права. Вони відрізняються в кожній
окр. галузі права залежно від джерел
походження.
Як допоміжні в А. ю. можуть вико-
ристовуватись різні аргументи, у т. ч. –
«аргумент до авторитету», «аргумент
до милосердя», «аргумент до користі»,
«аргумент до історії» та ін. Але слід
відрізняти характер їх використання від
софістичних аргументів, що вмотивова-
ні не відповідальною правосвідомістю
та фаховим обов’язком юриста, а осо-
бистими користю або амбіціями, ін. мо-
рально негат. чинниками.
Із метою поглиблення раціоналіза-
ції процесу А. ю. при проведенні
логіко-структ. аналізу здійснюється по-
будова таблиці аргументації та дерева
аргументації, а також розробляються
карти аргументат. процесу. Сила аргу-
менту може обчислюватись за допо-
могою логіч. теорії імовірності.
Літ.: Яскевич Я. С. Становление этало-
нов аргументации научного знания // Фило-
софские науки. М., 1991, № 2; Walton Doug-
las N. Legal argumentation and evidence // The
Pennsylvania State University Press, 2002;
Тягло О. Сила аргументу з незалежними
резонами // Філософська думка, 2005, № 6;
Щербина О. Ю. Логіка та юридична аргу-
ментація. К., 2013; Юркевич  О.  М., Ти-
тов В. Д., Куцепал С. В. Юридична аргумен-
тація. Логічні дослідження. Х., 2015.
О. М. Юркевич.
…
АРИСТОТЕЛЬ, Арістотель
(Ἀριστοτέλης; 384 до н. е., м. Стагір –
322 до н. е., м. Халкіда о. Евбея) давньо-
грец. філософ і вчений, один із найви-
датніших представників зах. інтелекту-
ал. традиції. Творець філософ. та наук.
системи, котра стала підставою і засо-
бом християн. теології і середньовічної
ісламської філософії. У віці 18 років
приєднався до Академії Платона в Афі-
нах. У 37 років залишив її, на запро-
шення македонського царя Філіпа із 343
до н. е. став домашнім вчителем його
сина, майб. великого завойовника Олек-
сандра Македонського. У 335 або 334
до н. е. повернувся до Афін, де заснував
свою школу під назвою «Лікей». Після
смерті Олександра і антимакедонського
повстання у Афінах (323 до н. е.) пере-
їхав на о. Евбею, де невдовзі й помер.
Праці А. охоплюють значну кіль-
кість різноманітних галузей знання, се-
ред яких філософія, логіка, психологія,
математика, фізика, космологія, метео-
рологія, біологія, ботаніка, зоологія,
медицина, сільс. господарство, лінгвіс-
тика, політика, етика, естетика, ритори-
ка, теорія поезії та драматургії тощо.
Видатний дослідник і письменник, А.,
за свідченнями сучасників, залишив по
собі бл. 200 трактатів із різних тем,
з яких до нас дійшло приблизно 30.
А. певною мірою спирався на філо-
софію свого вчителя Платона, але вод-
ночас порівняно з ним був більш нала-
штований на емпіричне знання, приді-
ляючи увагу переважно дослідженню
навколиш. світу. Учень погоджувався
з учителем у тому, що пізнання може
здійснюватися лише на основі заг. форм
(ідей), але відкинув положення про їхнє
68
об’єктивне існування поза речами.
В основу теорії пізнання А. поклав по-
ложення про 4 види причин: форм. (що
це є?), матер. (з чого?), діяльну (хто зро-
бив?) та цільову (заради чого?). Ці
4 причини-категорії відкривали доступ
до розуміння сутності будь-якої речі,
при тому що четверта (цільова) вважа-
лась найважливішою. Для того, щоб
схопити речі у процесі їхньої діяльнос-
ті, функціонування, А. додав ще дві окр.
категорії – потенційне і дійсне, під які
підпадали вказані чотири причини.
Кожна річ, природна або штучна, у про-
цесі свого існування здійснює перехід
від потенційності до здійсненності (як
жолудь перетворюється на дуб або яйце
розвивається до птаха).
Через надання цільовій причині пе-
реважного значення систему світу А.
часто характеризують як телеологічну,
тобто таку, де все у процесі свого руху
спрямоване на певну ціль. Хоча філо-
соф вважав, що ця риса більшою мірою
притаманна лише живим істотам, втім,
і в неживій природі ми можемо виявити
кінцеві цілі, хоча їх далеко не завжди
можна визначити. Знати кінцеву ціль,
тобто осмислити функцію природи,
означає пізнати природу. Певною мірою
це стосується і людського сусп-ва.
Відповідаючи на питання, що є при-
чиною саме такого характеру дій при-
роди, А. також слідує Платону, визна-
ючи наявність цілі в самій природі. Але,
на відміну від Платона, він виділяє не
онтолог. характеристику цієї цілі (бла-
го), а функц., називаючи її першодвигу-
ном, котрий, сам залишаючись нерухо-
мим, змушує все ін. рухатись до нього.
Водночас А. розуміє цей першодвигун

як благо і  буття, і  саме через це він
є привабливим для всіх ін. речей, що
і спонукає їх рухатися до нього, як до
своєї цілі. Іноді у певних аспектах він
називає цей центр буття богом.
Політ. філософія А. тісно пов’язана
з його вченням про етику та людину.
Особливою рисою людини є наявність
у неї розуму, тому життя людини буде
добрим, якщо вона знайде таку форму
життя, котра найкраще відповідатиме її
природі. Тільки людина серед усіх жи-
вих істот, завдяки розуму, здатна сприй-
мати добро та зло, справедливість та
несправедливість, а сукупність цих по-
нять створює основу родини та д-ви,
при цьому д-ва є первинною за родину
(Pol. 1253a16-19). Наводячи у «Політи-
ці» визначення природи людини як «по-
лісної тварини» (Pol. 1253a3), відповід-
но, існування д-ви (полісу) розглядаєть-
ся ним як цілком природ. (Pol. 1253a2).
Із цих фундам. положень А. робить
висновки про форму доброго життя для
людини та функції і  природу права.
«Добре життя» для людини не може
мислитися поза полісом, як і людська
чеснота – поза ставленням до ін. людей:
«А хто в силу своєї природи, не вна-
слідок певних обставин, живе поза
д-вою, той у розумовому відношенні
надлюдина, або нелюд» (Pol. 1253a4).
Добре жити, як А. розкриває у «Нікома-
ховій етиці», означає жити згідно з ро-
зумом, а «людське благо являє собою
діяльність душі згідно доброчесності»
(EN 1098а16).
Із цих міркувань випливає ставлення
А. до права. Наслідуючи Платону у по-
глядах на космічний порядок, в якому
розрізнені елементи впорядковані за
69
…
принципами
розуму, А. ви-
ступає проти
свого вчителя
щодо питання,
чому слід від-
давати перева-
гу у  правлін-
н і   – м уд р і й
людині або за-
кону. Тут він, Аристотель
беззаперечно,
обирає сторону закону, значно посилю-
ючи позицію права у сусп. існуванні
людей. На обґрунтування своєї позиції
щодо цього він наводить вагомі аргу-
менти та приклади: «Хто вимагає, аби
панував закон, очевидно, хоче, щоб па-
нували божество і розум, а хто вимагає,
аби панувала людина, виявляє (у своїй
вимозі) певне дикунство; бо пристрасть
саме і є таким (чимось тваринячим), до
того ж вона зводить навіть найкращих
правителів з істинного шляху; навпаки,
закон  – це розум поза пристрастями
і бажаннями» (Pol. 1287a28-32). Таким
чином, закон і право він безпосередньо
виводить з вищ. інстанції, з космічного
розуму. Поряд з цим він висловлює пе-
реконаність у тому, що закони мають
бути погоджені з видом держ. устрою
(Pol. 1282b12).
Деякі дослідники вважають, що А.
більш послідовно, ніж Платон, розріз-
няє терміни «закон» (nόmos) і «право»
(díkaion). Він дає таке визначення права,
або справедливості: «право (díkē) є мі-
рилом справедливості (dikaiosýna), бо
воно впорядковує засади політичного
об’єднання» (Pol. 1253a 38–40). Це узго-
джується з  тим, що він висловлює
…
у «Нікомаховій етиці»: право (або спра-
ведливе, díkaion) «співвідноситься із
законом» (EN 1134b14) і  «право
(díkaion) і добро тотожні» (EN 1137b10).
Поняття «право» тут розуміється А. як
більш широке порівняно із поняттям
«закон».
Оскільки держ. право повинне від-
повідати держ. устрою, А. проводив
ретельне дослідження видів держ. ор-
ганізації. За свідоцтвами, він провів
аналіз форм устрою величезної кількос-
ті д-в (158-ми), але до нашого часу ді-
йшла праця тільки про одну з них –
«Афінська політія». В ін. роботі, «По-
літиці», політ. устрій став предметом
його загальнотеорет. дослідження.
Тут А. виявляв відмінність між пра-
вильним та неправильним держ. устро-
єм за критерієм міри забезпечення
в кожному з них заг. блага. Правильних
устроїв, на його думку, може бути три:
монархія, аристократія і політія. Полі-
тія – це правління серед. і доброчесної
більшості заради заг. блага. Як в етиці,
середина між крайнощами була для ньо-
го доброчесністю (напр., мужність як
серед. між відвагою і страхом, а ще-
дрість – між марнотратством і скупіс-
тю), так і серед. достаток або серед. за
власністю соц. прошарок забезпечував
помірність у вдачах і найкращу форму
держ. устрою.
А. виправдовував рабство як природ.
встановлення, вважаючи раба власніс-
тю хазяїна та прирівнюючи при цьому
правлячий клас рабовласників до душі,
яка керує тілом. Разом з тим він визна-
чав потребу у проведенні межі між ра-
бами за природою й  тими, хто став
ними внаслідок війни.
70
Вплив А. на історію європ. думки
можна порівняти тільки із впливом його
вчителя – Платона. Існує думка, що від-
мінність між культурами Зах. і Схід.
Європи, у т. ч., ставлення до права, обу-
мовлена саме фактом недостатньої ува-
ги до А. на Сході. Аристотелівський
спосіб мислення і задані ним форми
наук. дослідження лежать в основі зах.
мислення і всієї зах. цивілізації. Ви-
вчення його спадщини коливалося від
беззастережного захоплення до ней-
тральної оцінки або навіть розчаруван-
ня, але інтерес до цього мислителя від
давнини до нашого часу не зникав ніко-
ли. Сьогодні до А. звертаються за керів-
ництвом і натхненням у різних наук.
галузях. Певною мірою глибина дослі-
дження ним наук. питань і досі залиша-
ється неперевершеною.
Тв.: Сочинения: в 4 т. М., 1975–1983;
Політика. К., 2000; Нікомахова етика. К.,
2002.
Літ.: Jaeger W. Aristoteles: Grundlegung
einer Geschichte seiner Entwicklung. Berlin,
1923; Зубов В. П. Аристотель: Человек. На-
ука. Судьба наследия. М., 1963; The Cam-
bridge History of Greek and Roman Political
Thought. Ed. by Rowe Ch., Schofield M. Cam-
bridge University Press, 2000; Bates C. A.
Aristotle’s «Best Regime»: Kingship, Democ-
racy, and the Rule of Law. Louisiana State
University Press, 2003; O’Meara D. J. Plato-
nopolis: Platonic Political Philosophy in Late
Antiquity. Oxford University Press Inc., 2003;
Барнс Дж. Аристотель: краткое введение.
М., 2006; Letwin S. R. On the History of the
Idea of Law. Cambridge University Press,
2008; Burns T. Aristotle and Natural Law.
N. Y., 2011.
С. П. Шевцов.

Б
Б Е Н ТА М Д ж е р е м і ( J e r e m y
Bentham; 15 лип. 1748, Лондон, Ан-
глія – 6 черв. 1832, Лондон, Англія) –
англ. філософ, теоретик права, соціолог,
економіст, основоположник теорії ути-
літаризму. Народився в сім’ї адвоката,
з 13 років навчався у Окфордському ун-
ті. У 16-річному віці отримав ступінь
бакалавра, брав участь у  засіданнях
Суду королів. лави. Почесний гр-нин
Франції. Осн. праці: «Нарис про прав-
ління» (1776); «Вступ до основних по-
ложень моралі та законодавства» (1789);
«Захист лихварства» (1787); «Нарис
нового плану організації судових уста-
нов у Франції» (1790); «Раціональне
у судовому доказі із особливою увагою
до його застосування в  англійській
практиці» (1827).
Б. відомий як один із творців філо-
софії утилітаризму із зведенням прин-
ципу користі (блага) у найзначніший
критерій оцінок соц. явищ, а  також
явищ морал. й у справі встановлення
гармонії індивід. та сусп. інтересів.
У чинному праві він вбачав масу пере-
плутаних, суперечливих законів, необ-
хідність поваги до форм, які абсолютно
втратили свій сенс. У 1780-х Б. опра-
цьовував програму робіт, яка знайшла
втілення у Проекті повного кодексу за-
конів. У 1789 у «Вступі до основних
положень моралі та законодавства» кри-
тикував покладені в основу вчень про
71
природ. право метафізичні принципи
у праві і спробу побудувати філософію
права за допомогою досвіду, із встанов-
ленням верхов. принципу, яким і вияви-
лась користь (благо). Підстави отриман-
ня користі містяться у природжених
почуттях задоволення і  страждання.
Саме користь як принцип врівноважує
найрізноманітніші інтереси і  слугує
важливим стимулом самозбереження на
всіх рівнях сусп. життя і спілкування,
у зв’язку з чим користь постає кращим
мірилом людських спонукань. Оскільки
у своєму застосуванні вона вимагає вра-
хування усіх умов та обставин існуван-
ня людини у сусп-ві, вона допомагає
виявити усі спонукання людини з вели-
кою часткою визначеності. У такому
сприйнятті цього мірила людських спо-
нукань виявляються зайвими промови
про природжені ідеї, долі та ін. абстрак-
тні побудови, які можна замінити міри-
лом тих чи ін. устремлінь людини. Тим
самим Б. зробив важливий крок до ви-
вчення психічних, фізіологічних та
екон. причин людських устремлінь
і проклав шлях до вивчення соц. обста-
вин отримання користі. Він вважав, що
із врахуванням цієї схеми закони і зак-
во повинні використати усі засоби для
створення найкращих умов для можли-
вого блага (щастя) сусп-ва. До цього
покликані три великі галузі держ. ді-
яльності: цив. зак-во (регулює розподіл
засобів щастя); крим. зак-во (стримує
людей від дій, які можуть викликати
страждання в інших, і стримує саме
шляхом спричинення ще більших
страждань самому злочинцю); консти-
туція (осн. закони), яка має піклуватись
про організацію усіх установ і забез-
печення їх правильної дії.
…
Із вчення Б. випливало, що кінцеву
мету д-ви має становити забезпечення
якомога більшого щастя якомога біль-
шої кількості людей, що отримало на-
зву теорії максимації. Звертаючись до
реалій свого часу, мислитель конста-
тував, що насправді мету д-ви стано-
вить найбільше щастя тих, хто керує
сусп-вом, через що поступово Б. із
поміркованого консерватора перетво-
рювався на прихильника представ-
ницької демократії, якій присвячував
низку досліджень практ. характеру:
про краще укладання й опрацювання
законів, про тактику дорадчих уста-
нов, про політику нагороджень у д-ві.
Серед них був трактат про суд. дока-
зи – «Раціональне у судовому доказі
із особливою увагою до його застосу-
вання в англійській практиці», який
обумовив усунення зазначених у ньо-
му недосконалостей англ. суд. практи-
ки у  процесі реформ уряду Піля.
Окрім цього позит. впливу на суд.
практику та на вчення про суд. докази
до числа заслуг Б. відносять також
його вплив на покращення у системі
покарань, у тюремній системі, у фор-
мах законод. техніки тощо. Франц.
соціолог М. Фуко вважав його родо-
начальником сучасної технології дис-
циплінарної влади та контролю, маю-
чи на увазі сформульовану 1791 ідею
паноптикона – нової, раціонально по-
будованої тюрми як установи із
обов’язковою працею арештантських
груп, яка користується певним ступе-
нем самоврядування, хоча і під стро-
гим і невидимим наглядом тюремної
адміністрації (напр., кругла будівля із
високою баштою огляду в центрі). Б.
вбачав у  паноптиконі не тільки ви-
72
правні будин-
ки, лікарні для
божевільних
та будинки для
бідних, а й ма-
нуфактури та
школи. Раціо-
налізацію под.
установ він по­
в’язував із ра-
ціоналізацією
Бентам Джеремі
ідейного й ор-
ганіз. контролю і впливу на особисту
поведінку. Ці ідеї знайшли застосу-
вання у тюремній організації Англії,
США та ін. країн.
Б. бачив єдину можливість втілити
в життя принцип утилітаризму в демо-
кратії, яка, навіть за її недосконалості,
виявляється найкращою умовою вирі-
шення проблеми. Його погляди на фор-
му правління зазнали певної еволюції:
від схвалення конст. монархії в Англії
до республік. устрою, у якому існувати-
ме три гілки влади: законод., викон.
і суд., які мають бути розподіленими,
але перебувати в стані кооперації і вза-
ємодії. На погляд мислителя, демокра-
тизації повинна підлягати в цілому уся
політ. система сусп-ва, для чого необ-
хідно розширити виб. право, надати
виб. право жінкам, реформувати право,
здійснити його кодифікацію, скасувати
низку феод. ін-тів, удосконалити систе-
му покарань, приділити значну увагу
питанням процесу і теорії доказу. Б.
сподівався, що за допомогою вільної
преси, сусп. дискусій, публ. зборів мож-
на буде ефективно контролювати діяль-
ність законод. і викон. влади. Написа-
ний ним «Конституційний кодекс» фак-
тично виявився проектом демократ.

конституції Англії. Законод. влада мала
здійснюватись однопалатним представ-
ництвом, щорічно обиратись на підста-
ві заг., рівного і таємного голосування,
викон. влада  – підлеглими законод.
установі посадовими особами, відпо-
відальними перед нею і часто змінюва-
ними. Б. попереджав, що пряме втру-
чання д-ви у сферу економіки є вкрай
небажаним і небезпечним.
Б. виявився піонером юрид. позити-
візму, відкидав погляд на право як на
результат божественного одкровення чи
непорушні закони, що існували завжди,
незалежно від людини і з якими вона
повинна узгоджувати свою діяльність.
На його переконання, право є доступ-
ним людському розумінню і для його
пізнання необхідно застосовувати ті
ж наук. методи, які використовуються
для вивчення ін. явищ об’єктивної дій-
сності. Б. зачіпав сутнісну філософ.-
прав. характеристику прав. явищ, трак-
туючи закон як онтолог. складову права.
Закон є сукупністю знаків-символів,
виданих або ухвалених сувереном для
регулювання поведінки підвладних,
а право – «це термін збірного характеру,
що означає усю сукупність об’єктів, до
кожного із яких може бути прикладена
індивід. назва закону… Право – воля
суверена, який приписує чотири варіан-
ти поведінки: виконати певні дії (позит.
директива); утриматися від певної дії
(негат. директива); за власною волею
здійснити вчинок; за власною волею не
робити нічого. Директива є суверен-
ною, а наказ і заборона – визначальні
аспекти права. Поняття права для Б.
тотожне поняттю зак-ва. Осн. недоліки
прецедентного права він вбачав у тому,
що воно створюється постфактум коро-
73
…
лів. суддями, без будь-якої участі на-
роду, йому невідоме і має реактивний
характер. Висуваючи вимогу до змісту
і форми закону і права в цілому, теоре-
тик вбачав найкращий засіб їх удоско-
налення у кодифікації.
Застосовуючи утилітаризм до питань
права, мислитель доходить висновку,
що закон сам по собі – зло, оскільки він
пов’язаний із застосуванням покарання
(страждання), в його застосуванні мож-
ливі помилки, але зло неминуче, оскіль-
ки без нього неможливо забезпечити
безпеку, що суперечить рівності і сво-
боді. Якими ж у зв’язку з цим повинні
бути межі законод. регулювання? Для
відповіді на таке питання Б. аналізував
«моральні обов’язки». Морал. обов’язки
щодо до себе становлять правила роз-
судливості. Оскільки завдати собі само-
му шкоди можна лише помилково, страх
можливих наслідків такої помилки ви-
являється достатнім і єдиним стимулом,
що попереджає таку шкоду. Саме тому
законодавець не повинен регулювати ті
дії та відносини, де люди можуть за-
вдавати собі шкоди. Інакше вирішуєть-
ся питання про «обов’язки щодо спіль-
ного блага», де зак-во визначає податки
та деякі ін. обов’язки осіб. Звідси ви-
пливав висновок, що зак-во не повинне
втручатись у діяльність підприємців та
у їхні відносини з робітниками.
Опрацьований Б. проект прав. ре-
форми мав здійснюватись відповідно до
формули: «Усяк сам собі юрист» і про-
понував законодавцеві під час регулю-
вання прав людини керуватись не тео-
рією невідчужуваних прав, а принци-
пом корисності. У  законі потрібно
закріплювати лише ті права, які були
б корисними сусп-ву, і відмовитись від
…
шкідливих і непотрібних йому законів.
Опис у законі суб’єктивних прав пови-
нен бути детальним, але разом із тим
визначеним і  ясним. Права людини
перш за все мають бути урегульовані
серією окр. нормат. актів, які створю-
ють гарантії для їх реалізації, і лише
після цього осн. принципи цих актів
повинні зводитись у конст. закон, под.
до Декларації прав людини. Удоскона-
лення права Б. пропонував здійснювати
застосуванням природ. і технічних ме-
тодів. Перший він вбачав в оцінці чин-
ного права з позицій заг. користі, а дру-
гий – у затвердженні однакових юрид.
процедур і термінології. У цив. праві
корисність зак-ва повинна вимірюва-
тись його здатністю забезпечувати не-
доторканність власності і створювати
вигідну для більшості членів сусп-ва
систему обміну. Критикуючи жорсто-
кість англ. крим. зак-ва, мислитель ви-
ступав за створення реалістичної кла-
сифікації злочинів і покарань. Покаран-
ня, наслідком якого є біль і страждання,
виправдане лише тоді, коли запобігає
ще більшому злу або компенсує заподі-
яне зло: покарання повинне відповідати
злочину, а не бути актом помсти. Через
це Б. виявився одним із засн. реститу-
тивного крим. правосуддя. Найради-
кальніші заходи він передбачав у сфері
юрид. процедури та організації юрид.
установ, різко критикував децентралі-
зовану, заплутану англ. суд. систему,
пропонував, по-перше, замінити офіц.
суд. процедуру неформ. розглядом спра-
ви перед третейським судом, який праг-
не примирити сторони. По-друге, роз-
ширити коло допустимих доказів у пев-
ній справі. По-третє, надати судді
більшої свободи в  ухваленні рішень
74
і право керуватись власною правосвідо-
містю. Насторожено ставлячись до суду
присяжних, теоретик запропонував мо-
дифікувати цей ін-т шляхом його побу-
дови із звичайних гр-н та ерудитів права
та забезпечення публічності правосуддя.
Б. вважається провісником соціол.
вивчення права, класиком англ. лібера-
лізму і основоположником сучасної фі-
лософії утилітаризму. Його вчення
сприяло формуванню в Англії народно-
прав. д-ви, введенню в наук. обіг по-
няття установчої влади, обґрунтування
представницького правління і обмежен-
ня держ. влади необхідними для існу-
вання сусп-ва функціями. Його праці
справили відчутний вплив на розвиток
сучасної політ.-прав. ідеології. За опра-
цювання юрид. техніки, зокрема прин-
ципів кодифікування права, він отримав
назву Ньютона зак-ва. Теорія Б. вияви-
лась на практиці і утилітарною, і кон-
структивною.
Тв. Тактика законодательных собраний.
Челябинск, 2006.
Літ.: Крестовська Н. Д., Цвіркун О. Ф.
Історія вчень про державу і право. Х., 2008;
Кормич  А.  І. Історія вчень про державу
і право. К., 2009; Демиденко Г. Г. Історія
вчень про право і державу. Х., 2012; Зінчен-
ко О. В. Історія вчень про державу і право
у таблицях і дефініціях. Х., 2012; Історія
політичної думки: навчальний енциклопе-
дичний словник-довідник. Л., 2014.
О. В. Зінченко.
Біоетика (від грец. βιός – життя
та ἠθική – поведінка, звичай) – міждис-
циплінарна наука, що займається ви-
вченням морал.-етичних проблем ме-
дичної діяльності в контексті захисту
прав людини.

Характерними ознаками Б. є такі:
по-перше, це міждисциплінарна наука,
яка акумулює теоретико-методол. на-
працювання філософії, етики, деонто-
логії, медицини, права, ін. наук; по-
друге, стрижнем Б. є пріоритет невід’єм­
них прав людини і повага до людської
гідності; по-третє, Б. у сенсі захисту
прав людини має тісний зв’язок із юри-
спруденцією; по-четверте, є одним із
рівнів соц. регулювання медичної ді-
яльності (поряд із морал.-етичним, де-
онтолог., прав.); по-п’яте, є  певною
основою для створення нормат.-прав.
актів та удосконалення чинного зак-ва
у сфері охорони здоров’я та медичної
діяльності.
Основоположником Б. вважається
амер. біолог В. Р. Поттер (1911–2001),
який у 1971 опублікував моногр. «Біо-
етика: міст у майбутнє», де позиціону-
вав Б. у ракурсі біол. знань і загально-
людських цінностей. Ключовими харак-
теристиками, які покладені дослідником
в основу розуміння Б., стали сприйнят-
тя її як «науки виживання», «науки до-
слідження природи людського знання
та його обмеження», «нової мудрості,
що об’єднує біологічні знання та за-
гальнолюдські цінності». Проте надалі
Б. розвивалася переважно в контексті
медичної проблематики, пошуку шляхів
захисту прав людини при створенні но-
вих медичних технологій, що дало при-
від для появи фактичного синоніма Б. –
«біомедична етика».
Доктрин. підходи щодо розуміння
сутності Б. базуються на тому, що роз-
виток цієї міждисциплінарної науки
став реальним і можливим тільки в 2-й
пол. 20 ст., коли світ. спільнота зіткну-
лася з двома важливими обставинами:
75
…
1) пріоритет прав людини і зосереджен-
ня уваги на захисті цих прав та 2) про-
грес багатьох напрямів медицини (тран-
сплантологія, генетика, реаніматологія
тощо). Розвиток нових медичних техно-
логій виявив велику кількість морал.-
етичних проблем, які не могли бути ви-
рішені в рамках традиційних медичної
етики і деонтології. У зв’язку з цим ви-
ходом із ситуації, що склалась, стало
закріплення Б. як міждисциплінарної
галузі знань, як науки, що дає можли-
вість пояснити морал.-етичні аспекти
медичної діяльності в контексті захисту
прав та інтересів людини.
Осн. факторами, що зумовлюють ак-
туальність та значущість Б., є такі:
– високий ступінь потенційної кон-
фліктогенності у сфері медичної діяль-
ності, де ключові суб’єкти прав. від-
носин – медичний працівник та пацієнт
–мають різні цільові настанови: пер-
ший – надання медичної допомоги від-
повідно до встановлених правил та
стандартів, другий – покращення стану
свого здоров’я;
– постійний дефіцит коштів, що ви-
діляються на потреби охорони здо­ров’я,
та необхідність їх адекватного розподілу;
– поява та стрімке впровадження
у практику нових біомедичних техно-
логій, що поставило перед сусп-вом
велику кількість соц., морал.-етичних
і прав. проблем;
– занепокоєність сусп-ва небезпекою
та певною непередбачуваністю наслід-
ків застосування недостатньо переві-
рених біомедичних технологій;
– зростання ролі і значення інститу-
цій громадян. сусп-ва в процесі ухвален-
ня суспільно важливих рішень щодо роз-
витку тих або ін. напрямів медицини;
…
–недостатність норм медичної ети-
ки і деонтології при поясненні про-
блемних питань медицини та пошуку
їх вирішення.
Ключові принципи Б., що дістали
найбільшої підтримки фахівцями та
сусп. визнання, були сформульовані
амер. дослідниками Т. Бічампом та Дж.
Чілдрессом. Ними є такі принципи: «не
зашкодь», «роби добро», повага до авто-
номії пацієнта та принцип справедли-
вості. Принцип Б. «не зашкодь» визна-
чає спрямованість дій медичного пра-
цівника, що унеможливить чи мінімізує
заподіяння шкоди пацієнтові. Історично
в основі формулювання цього принципу
лежать положення клятви Гіппократа,
де, зокрема, зазначено про необхідність
утримання з боку лікаря від заподіяння
всякої шкоди та несправедливості сто-
совно хворих. Основи зак-ва України
щодо охорони здоров’я гр-н містять
положення, відповідно до якого випус-
кники медичних спеціальностей вищ.
медичних навч. закладів складають
Присягу лікаря України. Крім того, за-
тверджена у 1992 р. Указом Президен-
та України Клятва лікаря України зобо­
в’язує лікаря незмінно керуватися
у своїх діях і помислах принципами
загальнолюдської моралі, бути безко-
рисливим і чуйним до хворих, визна-
вати свої помилки, гідно продовжувати
благородні традиції світ. медицини.
Принцип «роби добро», на відміну
від попереднього, вимагає певних ак-
тивних дій із боку медичного праців-
ника, які, з позицій систем. сприйнят-
тя, мають тлумачитись не як морал.
обов’язок, а  як морал. ідеал. Тісно
пов’язаним із реалізацією принципу
«роби добро» є патерналістський (від
76
лат. pater – батько) тип взаємовідносин
між лікарем та пацієнтом. Сутність та-
кого типу відносин зводиться до сприй-
няття лікаря як батька, який піклується
про дитину та сам визначає, у  чому
ж полягатиме для неї добро. У контексті
патерналістського підходу лікар сам ви-
значає, що ж є корисним, правильним
та добрим у лікуванні хворого.
Принцип поваги до автономії паці-
єнта обумовлює фізичну і психічну не-
доторканність пацієнта при наданні
медичної допомоги. Цей принцип Б.
має тісний зв’язок із концепцією ін-
формованої згоди, під якою розумієть-
ся добровільне, компетентне прийнят-
тя пацієнтом запропонованого варіанта
лікування, що ґрунтується на одержан-
ні ним повної, об’єктивної і всебічної
інформації з приводу майб. лікування,
його можливих ускладнень й альтерна-
тивних методів лікування. Лише авто-
номна особа може робити вільний ви-
бір, брати активну участь у прийнятті
того чи ін. медичного рішення стосов-
но себе. Етична цінність автономії па-
цієнта полягає в тому, що дії лікаря
спрямовані на благо хворого, з метою
його одужання, а ті, які здійснюються
всупереч його волі й бажанню, – не-
припустимі.
Біоетичний принцип справедливості
полягає у тому, що кожен пацієнт, неза-
лежно від соц. походження, матер. ста-
ну, ін. чинників, має право на отриман-
ня необхідного йому обсягу медичної
допомоги і рівного доступу до медич-
них ресурсів. До прикладу сказати, осо-
бливе значення принцип справедливос-
ті має у сфері трансплантації органів
і тканин при побудові «листа очікуван-
ня» – док-та, що засвідчує черговість

реципієнтів на потрібний для пересадки
донорський орган.
У доктрин. сенсі цінність біоетичних
знань також полягає в тому, що вони
дозволяють сформувати сусп. думку та
запропонувати адекватний вихід зі
складних морал.-етичних ситуацій, які
виникають у практиці трансплантології,
допоміжних репродуктивних техноло-
гій, медичних експериментів, психіатрії
тощо. Водночас Б. пропонує варіанти
вирішення проблемних ситуацій, таких
як штучне переривання вагітності, кло-
нування, евтаназія.
Нормат. закріплення Б. здійснено на
міжнар. та внутрішньодерж. рівнях.
Щодо першого, то він представлений
Конвенцією про захист прав та гідності
людини у зв’язку з використанням до-
сягнень біології і медицини (Конвенція
про права людини та біомедицину), яка
була прийнята Радою Європи 1997.
Кожна держава, що приєдналася до вка-
заної Конвенції, зобов’язана вживати
необхідних кроків з удосконалення сво-
го внутр. зак-ва з тим, щоб воно відо-
бражало положення цієї Конвенції. Се-
ред положень цього док-та звертають на
себе увагу закріплення пріоритету лю-
дини (інтереси та благополуччя окр.
людини превалюють над інтересами
сусп-ва або науки), добровільної інфор-
мованої згоди (будь-яке втручання
у сферу здоров’я може здійснюватися
тільки після добровільної та свідомої
згоди на нього відповідної особи) та
публ. обговорення ключових проблем
біології та медицини (фундам. питання,
які постають у зв’язку із досягненнями
у галузі біології та медицини, повинні
бути предметом належного публ. обго-
ворення з урахуванням, зокрема, відпо-
77
…
відних медичних, соц., екон., етичних
і прав. наслідків, а також того, щоб їх
можливе застосування було предметом
відповідних консультацій).
Окрім цього, 2005 ЮНЕСКО при-
йнято Заг. декларацію про біоетику
і права людини, метою якої є забезпе-
чення універсального комплексу прин-
ципів і процедур, якими можуть керу-
ватись д-ви при розробленні своїх за-
конод. норм, політики й ін. інструментів
у галузі Б. Серед цілей даної Декларації
виокремлюються забезпечення захисту
та реалізації інтересів нинішніх та
майб. поколінь; приділення особливої
уваги значущості біорізноманіття та
необхідності того, щоб все людство опі-
кувалось його збереженням.
Що стосується внутрішньодерж. рів-
ня нормат. закріплення Б., то вказані
питання врегульовуються зокрема, нор-
мами Основ зак-ва України про охорону
здоров’я громадян, Закону України
«Про лікарські засоби», відомчими док-
тами галузі охорони здоров’я.
Практика реалізації біоетичних пра-
вил та норм пов’язана перш за все зі
створенням та функціонуванням комі-
тетів (комісій) з питань Б. (етики) при
наук., навч., практ. закладах охорони
здоров’я. Доцільно розглядати под. ін-
ституції у таких вимірах: засіб захисту
прав пацієнтів й окр. категорій населен-
ня під час біомедичних експериментів;
важливий інструмент соц. регламента-
ції окр. видів медичної діяльності; засіб
подолання конфліктних ситуацій при
наданні медичної допомоги. Для при-
кладу, Типове положення про комісію
з питань етики затверджено наказом
МОЗ України 2012. Це Положення вста-
новлює осн. вимоги до оцінки етичних
…
і морал.-прав. принципів клінічних ви-
пробувань, які можуть проводитись за
участю пацієнтів (добровольців), до-
сліджуваних, та здійснення нагляду за
забезпеченням їхніх прав, безпеки, бла-
гополуччя під час участі у клінічних
випробуваннях медичних виробів комі-
сіями з питань етики.
Літ.: Биоэтика: принципы, правила,
проблемы / отв. ред. Б. Г. Юдин. М., 1998;
Поттер В. Р. Биоэтика: мост в будущее. К.,
2002; Медичне право України / за заг. ред.
С. Г. Стеценка. К., 2008; Токарчик Р. Про
необхідність трансформації концепції прав
людини у концепцію прав життя // Філосо-
фія права і загальна теорія права, 2012, № 2.
С. Г. Стеценко.
БОДЕН Жан (Jean Bodin; 1530,
Анже, Франція – 1596, Лан, Франція) –
видатний франц. публіцист, філософ,
політ. діяч, державознавець, історик,
сучасник реліг. воєн між католиками
й протестантами (гугенотами), апогеєм
яких виявилась Варфоломіївська ніч
(23–24 серп. 1572). Отримав юрид. осві-
ту в ун-тах Тулузи, Анже й Парижу.
Був професором у Тулузі, адвокатом
у Парижі і прокурором у Ліоні. Пред-
ставник партії політиків, яка під час
боротьби реліг. течій, що загрожувала
громад. спокою та королів. абсолютиз-
му, виступила за свободу віросповіда-
ння і на підтримку держ. влади. Політ.
й прав. мислення Б. сформувалось під
впливом геоцентризму, історизму й ра-
ціоналізму. Осн. праці: «Метод легкого
вивчення історії» (1566), «Шість книг
про республіку» (1576). Остання від-
разу ж була перекладена з франц. на всі
європ. мови, на латину і протягом 3 ро-
ків витримала 7 вид.
78
В умовах,
коли мир набу-
вав вищ. цін-
ності й загро-
зи існуванню
держ авн о сті
та сусп-ва вза-
галі, філософ
розпочав тео-
рет. обґрунту-
вання пріори- Боден Жан
тету нац. д-ви
та загальнодерж. цінностей, ставлячи
їх вище реліг. і політ. суперечностей.
У першій праці він відкидав реліг.-схо-
ластичні заходи вивчення й тлумачення
історії, зокрема, виділяючи особливе
значення природ. середовища у житті
людей, їх норови та звичаї. Тим самим
історія тлумачилась як кращий вступ до
політики, а автор праці виявлявся ре-
форматором істор. знань. «Філософія
померла б під тиском загальних істин
та правил від безсилля, – наголошував
мислитель, – якби вона не підживлюва-
лась історією». На його переконання,
д-ви виникають не відповідно до волі
Бога, в той же час складаючи для людей
найбільшу цінність саме після Бога,
оскільки вони зобов’язані д-ві усім, чим
володіють. Д-ва походить із еволюції
сім’ї, що й складає соц.-організ. осеред-
ок д-ви. Остання може виникати за до-
помогою насилля, не відрізняючись при
цьому від розбійницьких організацій.
Д-ва розвивається, занепадає й гине за
законами природи і швидкість такої ево-
люції обумовлюється сутністю д-ви,
насамперед соц. суперечностями та бо-
ротьбою за владу.
Осн. працю («Про республіку») ав-
тор розпочинав з визначення д-ви, яка

у його розумінні є справедливе, «право-
ве управління множиною сімей і тим,
що у них є спільним, під суверенною
владою». У цьому визначенні ще від-
сутня згадка території як ознаки д-ви,
яка набуде значення лише у 19 ст. Ви-
значення  Б. д-ви містило 4 ознаки:
1) д-ва як прав. управління, що відріз-
няє її від зграї розбійників; 2) д-ва скла-
дається із сімей; 3) власність д-ви існує
автономно від сімейної (прив.) власнос-
ті; 4) суверенна влада: суверенітет є аб-
солютною й постійною владою д-ви.
Суверенітет – єдиний, неподільний, без-
перервний і безумовний. Д-ва діє на під-
ставі справедливості і права з метою
підтримання внутр. миру, стабільності,
соц. гармонії, захисту від зовн. ворогів.
Сім’я складає визначальну клітину
у тілі д-ви і лише глави сімей є гр-нами.
Досвід Рим. імперії свідчить, що за за-
непадом сім’ї настає занепад д-ви. По-
лемізуючи з Платоном, Б. зазначав, що
у його ідеальній д-ві відсутня прив. гос-
подарська автономія, у зв’язку з чим
його ідеальна община не має права на-
зиватися д-вою. Наслідуючи Аристоте-
ля, він вирізняв 3 види соц. влади: бать-
ківську, подружню, володарську, дода-
ючи й четвертий – суверенну владу. Він
визначав компетенцію суверенної влади
як комплекс виняткових прерогатив
у  вирішенні найважливіших питань
життя країни, зокрема, видання, зміни,
скасування й оприлюднення серед гр-н
законів без їхньої згоди, право війни та
миру, призначення посадових осіб, пра-
восуддя в останній інстанції, право по-
милування у тих випадках, «коли сам
закон не надає можливості для помилу-
вання й пом’якшення покарання», чекан-
ка монет, визначення мір та ваги, стяг-
79
…
нення податків. Абсолютність влади
означає, що суверен стоїть над законами,
як своїми, так і виданими попередника-
ми. Він не зв’язаний і волею ін. суб’єктів
політ. спільноти: народу, церкви, стано-
вих корпорацій, імперії та ін. д-в.
Суверенній владі властиві 3 характе-
ристики. Ця влада – постійна, яка від-
різняється від тимчасової влади, поді-
бної до влади диктаторів Давнього
Риму; єдина (мислитель – супротивник
теорії змішаної форми д-ви, що викла-
далась у  працях Полібія, Цицерона,
Т. Мора та Н. Макіавеллі і згідно з якою
суверенітет розподіляється між монар-
хом, аристократією та народом; абсо-
лютна – влада не обмежена жодними
умовами, носій якої може передати її
одному із гр-н як власник. Можливі
лише 3 обмеження абсолют. влади: су-
верен у своїй діяльності зв’язується за-
конами Бога, природ. законами, спіль-
ними для усіх народів людськими за-
конами. Оскільки Божі й природ. закони
надали людям прив. власність, суверен
не може свавільно оподатковувати гр-н
без згоди Генеральних штатів, виходячи
з того, що ніхто не має права брати чужу
власність без згоди її власника. Завдан-
ня права теоретик вбачав у поперед-
женні виродження королів. монархії
у тиранію. На його погляд, право – це
втілений розум, воно уведене у норми
й принципи, які визначають, що є хоро-
ше й справедливе в д-ві. Позит. право
(закон) не повинне суперечити праву
божественному і природ., міжнар. праву
й осн. законам країни, що відображають
її істор. розвиток. Це свідчить, що на
відміну від Макіавеллі, Б. наголошував
на обов’язку монарха рахуватися з бо-
жественними та природ. законами.
…
Виходячи із принципу приналежнос-
ті влади тому чи ін. суверену, теоретик
виділяв 3 форми правління: демокра-
тію, аристократію, монархію, які пред-
ставлені більшою частиною гр-н, мен-
шою частиною й однією особою. Ефек-
тивність різних форм держ. правління
Б. оцінював мірою забезпечення гро-
мад. порядку. Демократію він оцінював
негативно, заявляючи, що «народ – це
звір багатоголовий і позбавлений розу-
му… Довіряти йому вирішення полі-
тичних справ – це все рівно, що запиту-
вати поради у божевільного». Недолік
аристократії мислитель убачав у її не-
стійкості, яка обумовлюється колег.
ухваленням рішень. Заг. же недолік де-
мократії й аристократії, на думку теоре-
тика, полягав у тому, що «…в демокра-
тичній або аристократичній державі
голоси підраховуються, але не вимірю-
ються на терезах доброчесності». Най-
кращу форму держ. правління для по-
долання політ. і реліг. кризи Б. вбачав
у монархії, яка прямо відповідає при-
роді суверенної влади, а саме її єдності
й неподільності. Філософ всюди зна-
ходив тріумф єдиновладного начала –
Бога, сонця, батька і, виходячи з цього,
заявляв, що королів. влада, «безумовно,
є більш близькою до природи і затвер-
джена Богом, батьком природи». При
цьому він був прихильником спадкової,
а не обираної монархії, що завжди су-
проводжується перервами влади, під
час яких д-ва постає «подібною до ко-
рабля без капітана: кидається на хвилях
заколотів і часто потопає». Ідеальною
формою д-ви для Франції 16 ст. мисли-
тель вважав королів. монархію, тобто
таку форму держ. правління, за якої під-
дані користуються особистою свобо-
80
дою, підпорядковуються законам мо-
нарха, а монарх, у свою чергу, – законам
божим та природ. Важливо зазначити,
що у 16 ст., поряд із поняттям королів.
монархії, серед юристів існувало й по-
няття сеньйоральної монархії, у рамках
якої влада короля поширювалась на тіла
і власність підданих, а їхні землі пере-
творювались на доменіальні вотчини.
Б. доводив, що монархія може пере-
творитись на тиранію у разі, коли мо-
нарх почне порушувати природ. закони,
розглядаючи власність своїх гр-н як
свою, і ставлячись до гр-н як до рабів.
Таку поведінку монарха теоретик на-
зивав захопленням влади і визнавав за
народом право на вбивство тирана. І на-
впаки, не визнавав такого права, якщо
монарх володів своїм троном на під-
ставі чинного зак-ва про отримання
престолу у спадок, сподіваючись лише
на божественний суд: «Вважається не-
законним для приватної особи не тільки
спроба вбити свого законного государя,
але навіть і повставати проти нього без
особливого й недвозначного повеління
Господа». Мислитель відмічав і най-
більш небезпечні чинники, що порушу-
ють стабільність форм держ. правління,
а саме: надзвичайно нерівномірний роз-
поділ багатства та відсутність свободи
віросповідання. Забезпечення ж ста-
більності д-ви, він бачив в ухваленні
законів, спрямованих проти лихварства,
про успадкування майна та дозволу ві-
ротерпимості.
Як теоретик права, Б. обґрунтував
концепцію універсального права, яку,
на його погляд, неможливо вивести ви-
вченням зак-ва лише однієї д-ви, навіть
якщо б то була Рим. імперія. Вирішення
такого завдання є можливим лише за

допомогою порівняльного аналізу зак-
ва давніх народів – персів, євреїв, гре-
ків, єгиптян, римлян та ін. – і доповни-
ти його результати змістом сучасних
мислителю прав. систем. Цей погляд
філософ вмотивовував посиланням на
Платона, «який вважав, що іншого спо-
собу затвердити закон або налагодити
державне управління не існує, мудра
людина збере разом законодавчі струк-
тури усіх або відомих держав і, порів-
нявши, із них виділить найкращу фор-
му». Б. визнавав і залежність законів від
форми держ. правління, стверджуючи,
що «закони необхідні і в монархії, і в
народних формах правління, і в аристо-
кратичних (закони виявляються на-
стільки різноманітними, як і  форми
правління». Правознавець класифікував
закони і залежно від джерела їхнього
походження, виділяючи: закони, вста-
новлені Богом; закони, встановлені при-
родою; закони, встановлені суверенною
владою; закони, встановлені народами;
закони, встановлені спільною угодою,
у яких бере початок суверенна влада
(для монархії – це закон про успадку-
вання престолу, подібний до Салічесь-
кого Закону (Lex Salica)).
Таким чином, Б. заклав підвалини
класичної концепції д-ви із комплек-
сним формулюванням її ознак і спосо-
бів найкращого правління, яка і зараз
залишається актуальною в теорії і на
практиці. Його творчість логічно під-
сумовувала еволюцію політ. думки доби
Відродження, передаючи наст. поколін-
ням вчення про д-ву як світську публ.
владу. Особливо це стосується розмеж-
ування прив. і публ. сторін сусп. життя.
Теза про недоторканність прив. життя
підданих суверена зміцнила підвалину
81
…
концепції громадян. сусп-ва Нового
часу. Поняття суверенітету як визна-
чальної ознаки держ. влади виявилось
найважливішим досягненням мислите-
ля і було сприйняте у 17–18 ст. різними
філософами: Т. Гоббсом, Ж.-Ж. Руссо,
ґ. В. Ф. Геґелем та ін. Незважаючи на
ґрунтовну критику, особливо його абсо-
лютистської сутності, воно й сьогодні
визнається державознавцями.
Тв.: Метод легкого познания истории.
М., 2000; Шесть книг о государстве. В кн.:
Антология мировой политической мысли,
т. 2. М., 1999.
Літ.: Мачин И. Ф. История политиче-
ских и правовых учений. М., 2009; Деми-
денко Г. Г. Історія вчень про право і держа-
ву. Х., 2012; Зінченко О. В., Петришин О. В.
Історія вчень про державу і право: у табли-
цях і дефініціях. Х., 2012.
О. В. Зінченко.
БулигІн Євгеній Вікторович
(Eugenio Bulygin; 25 лип. 1931, м. Хар-
ків)  – аргентинський правознавець,
філософ права, заслужений професор
Ун-ту Буенос-Айреса, почесний пре-
зидент Міжнар. асоціації філософії пра-
ва і соц. філософії (IVR).
Зробив значний внесок у розвиток
сучасної аналіт. філософії права і на-
самперед таких її напрямів, як нормат.
логіка і логіч. аналіз проблем права.
Його чітка і логічно струнка концепція
права як нормат. системи, на основі якої
він послідовно відстоює гол. принципи
юрид. позитивізму, творчо розвиває
і доповнює філософ.-прав. побудови
Г. Кельзена, Г. Л. А. Харта і А. Росса.
Б. народився у м. Харкові, де й про-
вів свої дитячі роки. Його батько був
інженером, а мати – викладачем нім. та
…
франц. мов (вона походила із дворян-
ського роду Кандиба). Після війни опи-
нився із батьками в Австрії. Навчався
у серед. школі спочатку в Австрії, а з
1949 – в Аргентині. Після закінчення
серед. школи у 1953 вступив на юрид.
ф-т Ун-ту Буенос-Айреса, який закін-
чив 1958. Ще будучи студентом ун-ту
серйозно зацікавився філософією, осо-
бливо філософією права. З 1956 пра-
цює на каф. філософії права, 1959 при-
значається лектором, 1960 – ад’юнкт-
професором, читає курси «Вступ до
права» та «Філософія права».
1963 захищає дис. на тему «Validez
y eficacіa del derecho» («Дійсність і ді-
євість права») і отримує звання д-ра
права. Того ж року одержує стипендію
Олександра фон Гумбольдта і прохо-
дить стажування в Німеччині в ун-тах
Кельна (1963), під керівництвом проф.
У. Клуга, і Бонна (1964), під керівни-
цтвом проф. Г. Вельцеля.
1968 отримує стипендію Британ.
Ради і протягом року проводить дослі-
дження в Оксфорді (1968–69) під керів-
ництвом проф. Г. Л. А. Харта. Після
повернення в Аргентину він отримує
посаду ординарного професора і ви-
кладає філософію права в Нац. ун-ті
Ла-Плати (1970–80) і Ун-ті Буенос-Ай-
реса (з 1971).
Інтенсивні наук. дослідження втілю-
ються у  кн. «Нормативні системи»
(1971), написаній спільно із К. Е. Аль-
чурроном (1931–96). Ця праця здобуває
високу оцінку у філософ.-прав. співто-
варистві і приносить її авторам світ. ви-
знання. З 1972 Б. читає лекції у різних
ун-тах Європи та Америки як запро-
шений професор. У 1997 – удостою-
ється звання заслуженого професора
82
(profesor emé-
rito) Ун-ту Буе-
нос-Айреса.
У 1984–86 піс-
ля падіння во-
є н н о ї ху н т и
був деканом
юрид. ф-ту Ун-
ту Буенос-Ай-
реса, виступа-
ючи ініціато- Є. В. Булигін
ром демократ.
перетворень у ньому. З 1986 по 2001 –
суддя Нац. апеляц. суду Аргентини
(палати з цив. та комерційних справ).
Наук. досягнення Б. відзначені премі-
ями Фондів Гуггенхайма (1975) і Гум-
больдта (1996).
Слід відзначити активну багаторічну
діяльність Б. у Міжнар. асоціації філо-
софії права і соц. філософії (IVR) – про-
фес. організації філософів і теоретиків
права, засн. 1909 у Берліні. Понад 30
років Б. обирався членом Викон. комі-
тету IVR (з 1987 по 2007), причому
у 1991–1999 – віце-президентом, а у
1999–2003 – президентом IVR. З 2007
Б. – почесний президент IVR. Володіє
іспан., англ., рос., нім., італ. мовами (чи-
тає укр.), осн. праці написані іспан. та
англ. мовами. Останніми роками декіль-
ка статей написані ним рос. мовою.
Окрім життєвого досвіду, світогляд
Б. формувався під впливом таких філо-
софів, як І. Кант, Л. Вітґенштайн, Р. Кар-
нап, В. Куайн, А. Тарський і Г. Х. фон
Врігт, a серед філософів права на нього
значною мірою вплинули Г. Кельзен,
Г. Л. А. Харт, А. Росс і його друг і одно-
думець К. Е. Альчуррон.
Саме у співавт. з К. Е. Альчурроном
були написані осн. кн.: «Нормативні

системи» («Normative Systems»), вид.
англ. мовою (Вена-Нью-Йорк, 1971)
і перекладена ісп. (Буенос-Айрес, 1975),
нім. (Фрейбург-Мюнхен, 1994), італ.
(Турин, 2005), рос. (С.-Петербург, 2011,
2013); «Про існування юридичних
норм» (Sobra la existencia de las normas
juridicas) (Валенсія, 1980, Мехіко, 1995)
та «Логічний аналіз і право» (Análisis
Lógico y Derecho) (Мадрид, 1991), а та-
кож 23 статті. Такий плідний творчий
симбіоз дає підстави авторам іронічно
представляти свої праці як написані од-
ним персонажем «Карлосом Євгенієм
Булирроном» (Carlos Eugenio Bulyrrón).
За оцінкою М. Атієнзи, кн. «Норма-
тивні системи» справедливо визнається
однією з найважливіших праць у прав.
філософії 2-ї пол. 20 ст. Проведений
у ній аналіз фундам. понять прав. теорії,
таких, як «правова система», «прогали-
на», «протиріччя у законі і протиріччя
між законами» і т. ін., є значним вне-
ском у цю дисципліну. «…Як часто тра-
пляється із інтелект. продукцією, – про-
довжує Атієнза,  – ці дослідження є,
швидше, не точкою прибуття, а “лише”
вихідним пунктом, але таким, який жо-
ден із теоретиків права не зможе про-
ігнорувати. Вона є внеском у науку пра-
ва, тому має увійти у будь-яку аналогію
за темами, які, поза всяким сумнівом,
є центральними у фундаментальному
дослідженні юридичних питань».
Прав. погляди Б. являють собою ва-
ріант ексклюзивного («жорсткого») по-
зитивізму. До прав. позитивізму він від-
носить такі теорет. конструкції, які
ґрунтуються на двох основополож. те-
зах: тезі про джерела права і розподіль-
ний тезі. Теза про джерела права вихо-
дить із того, що всі форм. джерела пра-
83
…
ва, які становлять дійсне, або позит.
право, являють собою соц. факти, які
можуть бути встановлені без звернення
до морал. оцінок. Це означає, що все
право є людське творення, артефакт.
Розподільна теза заперечує необхідний
(понятійний) зв’язок між правом і мо-
раллю. Морал. виправдання прав. норм
не є  необхідною відзнакою права,
а тому прав. норми можуть не відпові-
дати вимогам моралі. Він стоїть на по-
зиції етичного скептицизму (близького
до емотивізму), відповідно до якого
морал. судження не можуть бути ні
об’єктивними, ні істинними, тому що
є ціннісн. судженнями.
Одним з осн. положень прав. кон-
цепції Б. є розмежування прав. норм
і нормат. речень. Прав. норми – пре-
скриптивні, вони приписують належну
поведінку шляхом логіч. пов’язування
набору певних життєвих обставин із
прав. наслідками. Це пов’язування від-
бувається завдяки набору логіч. фор-
мул, які надають нормі того чи ін. сту-
пеня імперативності. На відміну від
норм, прав. речення самі по собі не
нав’язують учасникам спілкування
форми належної поведінки: нормат.
речення не прескриптивні, а дескрип-
тивні і лише констатують, що ті чи ін.
норми, імперативи існують і  діють
у сусп. житті.
Відповідно відрізняється від норм
і логіч. структура прав. речень, у якій
відсутня імперативна зв’язка (пови-
нність). Відмінна і форма їх об’єктивної
значущості: норми можуть бути діючи-
ми і недіючими, ефективними і неефек-
тивними, але лише нормат. речення
можуть бути істинними або хибними.
Оскільки прав. наука здатна формулю-
…
вати істинні нормат. речення про зміст
права, можлива і позитивіст. прав. на-
ука, вільна від цінностей. Тільки така
наука відповідає завданню неуперед-
женого пізнання прав. дійсності.
Виходячи із розмежування прав.
норм і прав. речень, Б. дає свою відпо-
відь на проблему існування прогалин та
суперечностей у праві й законі. Якщо,
за заг. правилом, юрид. позитивізм ґрун-
тується на тезі про відсутність прогалин
і суперечностей у праві, яке мислиться
як закрита логіч. система, то Б. вважає,
що прав. речення не завжди є адекват-
ними реальній прав. (логіч.) структурі.
Мислитель розглядає у цьому зв’язку
категорії об’єктивності й  істинності
права. Істинним, і  у цьому сенсі
об’єктивним, право може вважатися
в тому випадку, якщо воно дає закриту
і логічно послідовну відповідь на юри-
дично значуще питання про деонтичній
статус цього виду поведінки. Якщо
прав. речення не містить відповіді на
питання, чи є дозволеним (забороне-
ним, обов’язковим) той чи ін. вид прав.
поведінки, то тут ми маємо справу із
прогалиною у праві; якщо дається дві
протилежні відповіді на те саме питан-
ня (напр., діяння приписане, але його
невиконання дозволено), ми стикаємо-
ся із суперечністю у праві. Але це не
означає, що для заповнення прогалин
і усунення суперечностей у праві треба
звертатися до морал. принципів чи ін.
соц. регуляторів (як це робить, напр.,
Р. Дворкін).
На думку Б., якщо в конкр. системі
права відсутні відповідні прав. речення
або вони не стають непослідовними, то
це не перешкоджає нам установити нор-
мат. статус конкр. виду поведінки шля-
84
хом формулювання нового істинного
прав. речення на підставі суд. розсуду.
Визнання (recognition) прав. норм
відбувається через прав. аргументацію,
яка дозволяє надати вербальної форми
тим логіко-прав. посилкам, які вже імп-
ліцитно існують у цій системі права.
Але, на відміну від ін. сучасних авторів,
Б. не вважає за можливе створення твер-
дих правил прав. аргументації (як вва-
жає, напр., Р. Алексі) чи створення осо-
бливого виду логіки  – логіки юрид.
(точка зору І. Вроблевського). Мисли-
тель розрізняє два види прав. аргумен-
тації: обґрунтування і  переконання.
Перший ґрунтується виключно на логіч.
засобах, другий – на психол. перекон-
ливості аргументів. Тип. прикладом об-
ґрунтування може служити матем. тео-
рема; прикладом переконання – реклам-
ний заклик. У юрид. практиці ці два
види аргументації, як правило, нероз-
ривно пов’язані – мовлення адвоката чи
рішення судді містять і логіч., і психол.
аргументи. Але психол. аргументація,
за переконанням Б., не є аргументацією
прав. – до неї належать тільки заходи
форм. логіки. Мислитель вважає науко-
во необґрунтованим включення у визна-
чення права будь-яких психол., аксіол.
та ін. позалогіч. елементів.
Б. опубліковано понад 11 книг і 150
статей різними мовами, а також пере-
клади 6 книг і  понад десяти статей
з англ. і нім. мов на іспанську. Серед
його книг, окрім вже згаданих, написа-
них у співавт. з К. Е. Альчурроном, такі:
«Naturaleza juridica de la letra de cambio»
(«Правовий статус векселя») (Буенос
Айрес, 1961); «Norme, validità, sistemi
normativi» («Норми, термін дії, норма-
тивні системи») (Турін, 1995); «La

pretension de correcciön del derecho. La
polémica sobre la relaciôn entre derecho
y moral» («Вимога правильності права.
Спори з приводу взаємозв’язку між пра-
вом і мораллю») (у співавт. з P. Алексі,
Богота, 2001); «Validez y eficacia del
derecho» («Дійсність і дієвість права»)
(у співавт. з Г. Кельзеном та Р. Вальте-
ром, Буенос-Айрес, 2004); «Las lagunas
del derecho» («Прогалини у  праві»
(у співавт. із Ф. Атріа та ін., Мадрид,
2005); «Normas у sistemas normativos»
(«Норми і нормативні системи») (у спі-
вавт. із Д. Мендонца, Мадрид, 2005);
«Una discusiôn sobre la teoria juridica»
(«Дискусія щодо правової теорії»)
(у співавт. із Дж. Разом і Р. Алексі, Ма-
дрид, 2007).
Про постійний інтерес філософів
і теоретиків права до творчості Б. свід-
чить, зокрема, той факт, що 2015 в одно-
му з провідних світ. вид-в (Oxford Unity
Press) був опублікований том вибр. тво-
рів Б. «Essays in Legal Philosophy» («Есе
з правової філософії»).
Перше знайомство пострад. філо­
соф.-прав. співтовариства з Б. відбулося
2003, коли як президент IVR він відві-
дав із візитом Україну, де провів творчі
зустрічі із науковцями із Києва, Одеси
і Харкова. Перші переклади статей Б.
рос. з’явилися у часопису Всеукр. асо-
ціації філософії права і соц. філософії
«Проблеми філософії права» («К про-
блеме объективности права» (т.  ІІІ,
2005) і «К проблеме обоснования прав
человека» (т. IV–V, 2006–2007)). Остан-
німи роками у журн. «Філософія права
і загальна теорія права» вийшли пере-
клади статей Б. укр. мовою («Кант і су-
часна філософія права» (2014, № 1–2),
«Норми права, логіка та істина» (2015,
85
…
№ 1–2), «Юридична догматика і систе-
матизація права» (2016, № 1–2)). Най-
більш повне уявлення про творчість Б.
можна отримати із двох збірок його
праць: «“Нормативні системи” та інші
праці з філософії права і логіки норм»
(СПб., 2013) і «Вибрані праці з теорії та
філософії права» (СПб., 2016).
Про неабиякі здібности Б. як поле-
міста свідчать ті дискусії, в яких він
бере участь на міжнар. форумах і на
сторінках наук. видань. Так, широкові-
домими є його дискусії з Г. Кельзеном
(щодо проблеми дійсності та дієвості
права), О. Вайнбергером (щодо пробле-
ми логіки норм), Р. Алексі (щодо про-
блеми природи і поняття права як спір
між позитивістом і непозитивістом) та
ін. науковцями. Слід зазначити, що по-
ряд з академ. успіхами Б. відрізняє тон-
ке почуття гумору і вміння гармонійно
поєднувати різні сторони життя, такі, як
сімейні цінності (у нього троє дітей
і п’ятеро онуків), відпочинок, дружба
і заняття філософією права.
Тв.: Alchurron C. E., Bulygin E. Normative
Systems. Wien; New York, 1971; Алчур-
рон К. Э., Булыгин Е. В. Нормативные си-
стемы. В  кн.: «Нормативные системы»
и другие работы по философии права и ло-
гике норм. СПб., 2013; Essays in Legal Phi-
losophy. Oxford, 2015; Избранные работы по
теории и философии права [пер. с англ.,
исп. и нем.]. СПб., 2016.
Літ.: Атиенза М. Евгений Булыгин и те-
ория юридической аргументации / пер.
с англ. С. И. Максимова // Проблеми філо-
софії права, т. IV–V. К.; Чернівці, 2008.;
Максимов С. И. Евгению Викторовичу Бу-
лыгину – 80 лет // Проблеми філософії пра-
ва, т. VIII–IX. К.; Чернівці, 2012; Анто-
нов М. В., Лисанюк Е. Н. Нормативные
…
системы в  теории права и  логике норм.
В кн.: «Нормативные системы» и другие
работы по философии права и логике норм.
СПб., 2013; Антонов М. В., Лисанюк Е. Н.,
Максимов С. И. Предисловие редакторов-
составителей // Евгений Викторович Булы-
гин. Избранные работы по теории и фило-
софии права. СПб., 2016.
С. І. Максимов.
БУРД’Є П’єр (Bourdieu Pierre;
1 серп. 1930, Франція – 23 січ. 2002,
Париж, Франція) – франц. соціолог, ет-
нолог, філософ, що визнається одним із
провідних соц. мислителів сучасності.
Його погляди мали значний вплив на
розвиток не лише соціології та філосо-
фії права, а й загалом – прав. науки, а за-
пропонована ним концепція «прав.
поля» залишається привабливим пізна-
вальним інструментом у галузевих до-
слідженнях правознавців. Б. не був со-
ціологом чи філософом права у класич-
ному розумінні, однак, прав. сфера
завжди була предметом його профес.
інтересів. Без пояснення права він не
уявляв надійної соц. теорії.
Становлення особистості та форму-
вання світоглядно-теорет. позицій Б.
відбувалося у 50–60 рр. 20 ст., повною
мірою відображаючи складність, нелі-
нійність та суперечливість процесів
становлення сучасного світу. Осн. біогр.
«віхами» цього процесу стали: юність
в умовах Другої світ. війни і післявоєн-
ної відбудови; здобуття класичної гума-
ніт. (філософ.) освіти у Вищ. нормаль-
ній школі (де разом з  ним навчався
і  Ж.  Дерріда); початок формування
власних філософ. поглядів під впливом
спочатку екзистенціалізму Ж.-П. Сар-
тра, пізніше – Е. Гуссерля, К. Маркса;
86
служба в  Ал-
жирі і знайом-
ство з мульти-
культ. середо-
вищем в  умо-
вах трансфор-
мацій та руй-
нувань, що
ініціювало
розчарування
в  «схоластич- Бурд’є П’єр
ній» філософії
та пошуки відповідей на питання про
витоки людської активності в етноло-
гії та соціології; активна дослідницька
діяльність в соціол. дискурсі 60-х під
впливом Р. Арона і розрив з учителем
через його неприйняття радикальних
лівих рухів у 1968, які Б. визнавались
органічним проявом розпаду тради-
ційного сусп-ва; 70-ті – час концепт.
оформлення власної соціол. доктрини
і отримання всесв. визнання як. тво-
рець однієї з парадигм сучасної соціо-
логії (особливо це виявилось під час
дискусії Б. та Е. Гідденса, яка визна-
валась ключовою для розуміння су-
часного стану теорет. соціології);
80–90-ті – період активної участі у по-
літ. житті Франції та Європи, коли
широкої популярності набули його
опонування неолібералізму за надто
високу соц. ціну сусп. прогресу та
критика медійного середовища, яке,
замість того, щоб бути «сторожовим
собакою демократії», цензурує та
фільтрує критику політ. еліт та влади.
Значення поглядів Б. не обмежене
ситуацією кін. 20 ст., оскільки вони зна-
чною мірою базувались на спробах від-
повісти на питання, що мали універ-
сальний характер для соц. пізнання за-

галом. Він виходив із того, що конструкт.
вирішення проблеми пояснення вито-
ків соціальності як на рівні всієї систе-
ми соціал. наук, так і  кожної з  них,
ускладнюється тим, що соц. науки ха-
рактеризуються внутр. суперечністю
між «об’єктивізмом» (функціоналізм,
марксизм, структуралізм тощо) та
«суб’єктивізмом» (феноменологія, ет-
нометодологія, інтеракціонізм тощо),
яке на онтолог. рівні виявляється у пев-
ній моделі протиставлення «структур»
та «акторів». «Серед усіх протиріч, які
штучно розділяють соціальні науки, –
зазначав Б., – найбільш руйнівним було
саме це протиріччя».
Пошуки інтегративного підходу
в пізнанні права збіглися з актуалізаці-
єю ролі інтегруючих підходів у соц. піз-
нанні. Ідея епістемологічного синтезу
соц. конструктивізму та класичних со-
ціол. теорій права отримала вирішення
в сучасних парадигмах, де проголошу-
ється та реалізується той чи ін. спосіб
поєднання об’єктивних структур соц.
дії і їх «агентів» (діючих суб’єктів). Се-
ред різних варіантів цих підходів най-
більш обґрунтованими можна вважати
комунікат. теорію права Ю. Габермаса,
теорію структурації Е. Гідденса, кон-
структивний постструктуралізм (кон-
цепція «правового поля» Б.). Для право-
знавства ці теорет. моделі привабливі
тим, що вони пропонують певні спосо-
би пояснення дихотомії «трансцендент-
ного» та «соціального» у праві, набува-
ючи парадигмальних рис і перетворю-
ючись в один з осн. методол. ресурсів
сучасної прав. науки.
Спроба синтезу осн. методол. під-
ходів у соц. пізнанні привела Б. до ство-
рення ориг. власної концепції. Значною
87
…
мірою він надихався ідеєю М. Вебера
про соц. порядки, вплив якої є поміт-
ним у ключовому положенні його вчен-
ня про соц. поле. Символічність легі-
тимності також базується на вченні
М. Вебера, що в подальшому вплинуло
на можливість застосування цих ідей
для пояснення прав. життя. Уявлення
структуралізму про існування мережі
об’єктивних та трансцендентних щодо
«акторів» зв’язків значною мірою ста-
ли для Б. відправним моментом у по-
будові моделі пояснення сусп. життя.
Теорія «правового поля» була ство-
рена Б. як одна зі спроб застосувати заг.
теорію «соціального поля» до аналізу
окр. сфер сусп-ва. Симптоматично, що
він досить довго не наважувався за-
стосовувати теорію «соціального поля»
до пояснення прав. сфери чи її окр.
феноменів.
Б. відзначав особливу складність до-
слідження прав. сфери як різновиду
«соціального поля», оскільки в цій пло-
щині аналізу існують надто суперечли-
ві пізнавальні традиції, а сам феномен –
складний та багатоаспектний. В основі
існування суперечливих методол. орі-
єнтацій у розумінні права як соц. фено-
мену, лежить «ігнорування цілісної со-
ціальної реальності права», яку Б. ви-
значає як «правове поле». Розуміння
соц. природи права (його «соціальнос-
ті») можливе лише шляхом визначення
певної соц. цільності («соціального уні-
версаму»), оскільки дійсний зміст пра-
ва є похідним від цієї цільності. «Со-
ціальна реальність права є продуктом
функціонування “поля”, чия специфічна
логіка визначається двома групами чин-
ників: з  одного боку, специфічними
владними відносинами, які формують
…
його структуру… а з другого – вну-
трішньою логікою юридичного функ-
ціонування, яка постійно визначає на-
бір можливих дій, а також межі, в яких
можливі конкретні правові рішення».
У концепції права Б. ключовою є кате-
горія «поле», яку він визначає як сферу
структурованої, соціально оформленої
активності або «практики», яка може
набувати різних форм залежно від зміс-
ту (типу) такої активності. Основу єд-
ності цієї практики (і сфери в цілому)
утворюють певні соц. впливи («силові
поля»), які йдуть від неї, і які втягують
у свою сферу всіх, хто в неї вступає,
визначаючи стандарти їх поведінки.
При цьому такі впливи («імпульси»)
залишаються для суб’єктів нерозкрити-
ми, «символічними», «містичними».
Подібно до ін. видів соц. поля прав.
поле формується навколо певного ядра,
яким є «внутрішні протоколи, правила,
принципи, стандарти поведінки, вну-
трішні цінності». Ця внутр. організація
прав. поля, залишаючись суттєво по-
єднаною із зовн. соц. функціями права,
разом з тим має свою відносну, але до-
сить чітку автономію. Потрапити
в «силове поле права» (тобто ввійти
у правове поле) означає прийняти ці
внутр. правила. Б. стверджує, що зро-
зуміти реальне соц. функціонування
права в сусп-ві (а у практ. контексті –
зміст правозастосовчих рішень і будь-
які форми прав. поведінки соц.
суб’єктів) неможливо без розкриття
змісту та механізмів дії цих внутр.
практик (які можуть бути соц., екон.,
психол., лінгвістичними). Для визна-
чення цих практик (стандартів поведін-
ки) він використовує поняття «габітус»,
88
яке було відоме і раніше, однак у межах
концепції соц. поля набуває нового
змісту. Гол. було те, що на противагу
класичному структуралізму Б. прагне
обґрунтувати та відновити потенціал
автономного суб’єкта соц. дії. Ця ав-
тономність передбачає, що в процесах
соціалізації він засвоює певні стан-
дарти (чи принципи) поведінки в соц.
ситуаціях. Ці стандарти фактично
є суб’єктивацією об’єктивних струк-
тур, в які суб’єкт інтегрований. Такі
принципи водночас мають неситуатив-
ний характер, оскільки у процесі засво-
єння вони стають стійкими та відтво-
рюваними диспозиціями (установками)
суб’єкта. Хоча концепт «хабітусу» має
універсальний характер, найбільш чітко
він виявляється у прав. сфері. Як і прак-
тики в ін. сферах, «хабітуси» тут обу-
мовлені звичаями, освітою, повсякден-
ним досвідом тощо, висвітлюючи місце
особи в ін. соц. полях і створює «її тра-
єкторію в соціальній структурі (тобто
динаміку соціального статусу)». У цьо-
му вони є под. до практик в ін. сусп.
сферах, хоча в таких формах вони мож-
ливі лише у прав. полі. Саме вони ви-
значають, як право фактично діє. Прав.
поле, як певна соц. сфера, є «ареною
боротьби за соціальний контроль над
формуванням змісту права». Важливим
елементом концепції є  розрізнення
«символічного порядку» та порядку
об’єктивних відносин між суб’єктами
та інститутами в їх боротьбі за право
визначати зміст права. «За відсутності
такого розрізнення ми не зможемо зро-
зуміти, що хоча правове поле виводить
“мову” (“символи”), в якій такі конфлік-
ти втілюються, саме зі сфери доступних

пізнанню перспектив, воно в самому
собі містить ті принципи, згідно з яки-
ми відбувається його власна трансфор-
мація в процесі боротьби між об’єк­
тивними інтересами, які асоціюються
з цими диференційованими перспекти-
вами». Вчення про символічну природу
дії права є одним з осн. елементів теорії
Б. Символічне він розглядає не лише як
спосіб «творення значень», а швидше,
як засіб інтерпретації. Це означає не
лише принцип аналогії символу та
об’єктів, а й визнання «фундаменталь-
ної розмитості смислових структур»
через використання понять з однієї сфе-
ри для пояснення ін. сфери. У цьому
контексті символічне у тлумаченні Б.
відповідає заг. методол. орієнтаціям
т. зв. «прагматичного розуміння мови»,
що в останній чв. 20 ст. набуло поши-
рення в різних сферах соц. пізнання,
зокрема в  дослідженні прав. явищ,
виявляючись в  елімінації жорсткої
суб’єкт-об’єктної дихотомії, поширенні
герменевт. підходу, емпірич. досліджен-
ні місця «реальної мови» в соц.-прав.
взаємодіях, обґрунтуванні «риторично-
го підходу» в правознавстві тощо.
89
…
Аналіз базових положень теорії
«правового поля» Б. переконує в об-
ґрунтованості її оцінок як однієї з най-
більш завершених, цілісних та пер-
спективних для соціального пізнання
права спроб подолання дихотомії
«об’єктивізму»  – «суб’єктивізму».
«Футбольне поле для гравця, що ним
рухається, – стверджує Б., – не може
бути об’єктом. Це є умова його прак-
тичних інтенцій, а сам гравець утво-
рює з ним одне ціле». Цей образ у ме-
тафоричній формі передає сутність
бачення прав. реальності як особливо-
го «соціального поля».
Тв.: The Force of Law. Toward a Soci-
ology of Juridical Field // Hastings Law
Journal, 1987, Vol.  38; Социология по-
литики. М., 1993; Начала. Choses dites.
М., 1994; Практический смысл; [пер.
с фр. под ред. Н. А. Шматко]. М.; СПб.,
2001; Science de la Science et Reflexivite.
Paris, 2001.
Літ.: Сердюк  О.  В.  Обґрунтування
соціальності права: теорія «правового
поля» П. Бурд’є // Держава і право. Юри-
дичні і політичні науки. К., 2007.
О. В. Сердюк.

В
ВАЙШВІЛА Альфонсас (Alfonsas
Vaišvila; 1 жовт. 1942, Шилува, Расейн-
ський р-н, Литва) – сучасний литов. фі-
лософ, історик і теоретик права, пер-
ший філософ права незалежної Литви.
У 1970 закінчив юрид. ф-т Вільнюсько-
го ун-ту, де в 1970–73 викладав логіку.
У 1973–76 навчався в аспірантурі при
тому ж ун-ті, у 1977 захистив дис. на
здобуття наук. ступеня канд. філос. н.
на тему «Розвиток логічної науки в Лит-
ві на початку ХХ століття». Працював
в Ін-ті філософії АН Литви, Ін-ті вдо-
сконалення вчителів, Ун-ті права Литви
(нині – Ун-т Миколаса Ромеріса) – зав.
каф. філософії права (1998–2010),
з 2010 – професор каф. філософії та іс-
торії права. У 2000 захистив дис. на здо-
буття наук. ступеня д-ра юриспруденції
на тему «Концепція правової держави
у Литві». У 2002 працював в Ун-ті ім.
Крістіана Альбрехта (м. Кіль, Німеччи-
на) за програмою обміну професорами
у проф. Р. Алексі.
Сфера наук. інтересів: логіка, юрид.
логіка, філософія права, історія філосо-
фії права, історія литов. педагогіки, те-
орія та історія д-ви і права. Автор понад
170 наук. праць, опублік. у Литві, Біло-
русі, Німеччині, Польщі, Росії, США,
Угорщині, Україні, Франції, у т.  ч.
13 моногр. (із них 5 одноосібних, литов.
мовою: «Лібералізм і криза морального
90
буття» (1997), «Соціаллібералізм»
(1999), «Історія просвітництва в Шилу-
ві. 1592–1992» (1999), «Правова держа-
ва і проблеми її становлення в Литві
(Пошуки державної ідеології)» (2000),
«Правовий персоналізм: теорія і метод
(Ідеологія повернення права суспіль-
ству)» (2010). З 1999 постійно співпра-
цює з укр. правознавцями: брав участь
у конференціях (Луганський ун-т внутр.
справ. ім. Е. О. Дідоренка, 1999, 2000,
2006), спільних наук. проектах («Осо-
бистість і правове регулювання», 2005–
06), член наук. ради журн. «Філософія
права і загальна теорія права» (дод. до
журн. «Право України», 2012).
Як автор концепції прав. д-ви в Лит-
ві дослідив не тільки істор. та теорет.
аспекти цієї проблеми, а й створив ориг.
філософ.-прав. вчення «правового пер-
соналізму», яке пропонує розуміти як
один з варіантів розвитку світ. тенденції
зростання ролі особи (персони) та від-
биття цього процесу у світ. філософ. та
прав. думці, де особливе значення має
традиція природ. права. Спираючись на
класичні положення Б. Спінози, Т. Гоб-
бса, Дж. Локка, Ш.  Л.  Монтескʼє та
І. Канта, а також концепцій «відродже-
ного природного права» межі 19 та
20 ст. (Р. Штаммлер, П. І. Новгородцев,
Л. Й. Петражицький), В. створює «пра-
вову аксіоматику», що спирається на
«модель чотирьох аксіом», надаючи гу-
маніст. традиції світоглядного персона-
лізму абсолютного значення, а це ви-
пливає з принципів демократ. устрою
сусп-ва і ринкової економіки. Аксіоми
формулюються так.
1. Пріоритетність особистості у від-
ношенні до д-ви та ін. соц. утворен-
ням; прав. рівноправ’я осіб (життя,

свобода та ін. цінності одного індиві-
дуума не є більш цінними, ніж життя
і свобода ін.).
2. Кожна особа не є в культ. відно-
шенні самодостатньою для задоволення
своїх інтересів.
3. Необхідність подолання цієї культ.
недостатності примушує людину всту-
пати у різноманітні відношення з ін.
людьми – обмінюватися послугами (за-
собами задоволення своїх інтересів).
4. Вільні та рівноправні люди не мо-
жуть обмінюватися послугами інакше,
ніж як на основі еквівалентності.
Право визначається як єдність або
рівновага дозволеного (прав) і обов’яз­
кового (обов’язків), оскільки це є необ-
хідністю гідної поведінки кожного сто-
совно ін., то право стає також вимогою
гідної поведінки й  зобов’язання до
такої поведінки. Так поєднується при-
род. егоїзм людини з необхідною сусп.
вимогою альтруїзму, перше здійсню-
ється через права (дозволи), друге –
через обов’язки (вимоги та накази),
а через їхню єдність, здійснену в праві,
відбувається соціалізація особистості.
Остання є вільною від агресії, тобто
і від експлуатації, і від поневолення, її
персоніфікація є вираженням її ж внутр.
якостей: особливість як «законний его-
їст», не може не бути й альтруїстом,
оскільки виконує необхідні сусп-ву
обов’язки. Звідси «невідчужувані пра-
ва» породжують і  зобов’язання, без
яких вони перетворюються на свою
протилежність – «привілей», що визна-
чається як «агресія проти ближнього»,
зобов’язання ж без прав є «агресією
суспільства проти особистості» у ви-
гляді повинності. В. розрізняє позити-
віст. (обмежене лише наказами  –
91
…
обовʼяз­ками) право, яке зорієнтоване на
правозастосування, і право демократ.
(як єдність обовʼязків і прав), що є зо-
рієнтованим на правотворчість. Демо-
крат. право через однакове розуміння
протилежностей (і протилежних інтер-
есів) сприяє соц. компромісам і співро-
бітництву, тому право в умовах демо-
кратії є правами людини і виключає як
привілеї, так і повинності, які принци-
пово суперечать його сутності, що є ре-
зультатом відмови від «селективної
точки зору».
Тотожність права як єдність проти-
лежностей, що випливає з природи са-
мої людини, дозволяє через первинність
суб’єктивного права доводити конвен-
ціональність права як такого, що фор-
мулюється таким чином: право як сусп.
договір. Гоббсівський та локківський
формалізм стосовно цього питання до-
лається через гуманіст. тлумачення
принципу конвенціоналізму, спираю-
чись додатково на ідею «процедурної
справедливості» (Дж. Роулз і Ю. Габер-
мас). Таким чином і прав. справедли-
вість не має ін. форми самовираження,
ніж єдність (рівновага) прав і обов’язків.
Разом із тим В. зауважує, що таке
тлумачення права не є універсальним
з істор. точки зору, як не є універсаль-
ним його демократ. зміст і  онтолог.
основа: так, з точки зору прав. персона-
лізму, рабовласницьке й феод. позит.
публ. право взагалі не може називатися
правом. Однак диспропорцію прав
і обов’язків установлював закон, а за-
коном могло стати будь-яке свавілля
влади. Тому історія права тільки почи-
нається, а ось історія законів занурена
ще в часи переходу від традиційного
сусп-ва до цивілізації. Прав. персона-
…
лізм мовби перекваліфіковує специфі-
ку об’єктивного права: вона випливає
зі специфіки права суб’єктивного. З та-
кої точки зору переважно випадків не
д-ва у  вигляді закону надає людині
суб’єктивне право, а сама особистість
здобуває таке право на основі своєї
культ. активності через виконання пев-
них обов’язків стосовно ін. членів сусп-
ва. Тоді перед законодавцем постає ви-
мога, щоб у законах виражалися прави-
ла у формі рівноваги прав та обов’язків
(соц. компромісів), здатних узгоджувати
інтереси різних соц. груп, у т. ч. інтер-
есів протилежних (останнє є осн. імпе-
ративом прав. закону). Таким чином
індивіди долають свою культ. недостат-
ність шляхом надання послуг один од-
ному, а прав. персоналізм стає інстру-
ментом повернення справедливості
в право, яку позитивізм замінює абсо-
лютизацією формалізації. Останнє як
методологія є основою прав. ідеології
недемократ. режимів, де превалює
об’єктивне право, а достатніми озна-
ками права вважаються нормативізм
(незалежно від змісту), загальність по-
велінь, обов’язковість та забезпечення
держ. примусом. Прав. персоналізм,
визнаючи як постулат абсолютну цін-
ність особистості (якому повинна під-
корятися й воля законодавця), спира-
ється на вказані 4 аксіоми, оскільки
виходить з того, що прав. порядок фор-
мується відношеннями між вільними
людьми.
Прав. д-ву В. розглядає як організа-
цію захисту та здійснення прав людини,
а також як організацію «панування пра-
ва», що пройшла 3 стадії розвитку: від
д-ви законності до д-ви панування пра-
ва (прав. д-ви), а потім до соц. прав.
92
д-ви. Гол. озна-
ки (або семан-
тичні рівні)
такої організа-
ції сусп. життя
він розділяє на
змістовні та
форм. Змістов-
ними є  такі,
у яких форму-
люються стра-
Вайшвіла Альфонсас
тегічні цінніс.
цілі: пріоритет прав людини, ідея нац.
суверенітету, громадян. праворозумін-
ня, верховенство прав. закону, наяв-
ність громадян. (відкритого) сусп-ва.
Форм. ознаками він називає суд.-конст.
та суд.-адм. нагляд за діяльністю держ.
влади, розподіл влади на незалежні гіл-
ки, захист прав людини в незалежному
суді, взаємна відповідальність д-ви
і гр-н тощо.
Важливою констатацією для пострад.
простору є така: на Заході було усвідом-
лено недостатність здійснення лише
принципу «панування права» для захис-
ту прав людини, а також для підтриман-
ня соц. стабільності, оскільки в умовах
ринкової економіки певна частина гр-н
з причин і об’єктивних, і суб’єктивних
не можуть бути забезпеченими осн. пра-
вами навіть на мін. рівні. При пануванні
права вони можуть користуватися лише
такими суб’єктивними правами, які мо-
жуть легалізувати виконанням відповід-
них обов’язків. Надання допомоги цим
людям не випливає із сутності права,
оскільки право є лише справедливим,
але не милосердним, втім, без допомоги
ці люди за наявності всіх конст. прав
залишаються фактично без прав, що
робить їх реальною силою, яка дестабі-

лізує сусп-во. Тоді стає зрозумілою роль
соц. солідарності, яка має доповнювати
принцип панування права.
Звідси висновок про внутр. супер-
ечність прав. соц. д-ви: крім гуманізації
людських відносин є й сили саморуйну-
вання, і в цьому можна прогнозувати
майб. проблеми прав людини і самої
соц. д-ви як реальності, що набувається
і втрачається. В. виходить із того, що
однією з  осн. передумов прав. д-ви
є відкритість самого сусп-ва. Спираю-
чись на концепцію «відкритого суспіль-
ства» К.  Поппера, він розвиває її
в юрид. напрямі, говорячи про «відкри-
тість суспільного порядку» як такий
стан сусп-ва, коли інтерес будь-якої соц.
групи може «входити» в цей порядок
і визначати його зміст, характер на осно-
ві соц. компромісу з інтересами ін. соц.
груп. Тут важливим є те, що право долає
позитивіст. імператив підкорення ви-
ключно владі та потребам поточної по-
літики д-ви, оскільки останнє навіть
етимологічно суперечить як поняттю
права (що виходить зі справедливості),
так і поняттю політики (що виходить зі
здійснення справ д-ви в інтересах усіх
гр-н). Тобто така неприродність права
обумовлена не рац. обговоренням, яке
лежить в основі домовленостей і комп-
ромісів, а на перевазі сили, що є за сво-
єю сутністю явищем іррац., а в держ.
житті породжує волюнтаризм з відо-
мими непривабливими наслідками аж
до тоталітаризму.
Тв.: Развитие логики в Литве в 1900–
1940 г. Вильнюс, 1980; Место наказания
в правовом государстве // Вісник Лугансько-
го інституту внутрішніх справ МВС Украї-
ни, 1999, спец. вип.; Teisinė valstybė: nuo
optimizmo iki realybės // Jurisprudencija,
93
…
2000, т. 15 (7); Teisinės valstybės koncepcija
Lietuvoje. Vilnius, 2000; Conception of the
State ruled by law in Lithuania: Summary of
the research report presented for habilitation.
Vilnius, 2001; Правовой персонализм (к по-
иску современного правопонимания). В кн.:
Личность и правовое регулирование: твор-
ческие поиски раскрепощенного сознания
(философия права на постсоветском про-
странстве) / А. Вайшвила, А. И. Левченков,
А. Н. Литвинов, М. А. Тюренков. Луганск,
2006; Legal personalism. Theory of the subjek-
tive rights // Droit Prospectif. Revue de la Re-
cherche Juridique. Marselle, 2006, nr. 4
(Vol. 1); Правовой персонализм как теория
современного демократического общества:
опыт разработки правовой аксиоматики //
Вісник Луганського державного універси-
тету внутрішніх справ, 2007, спец. вип. № 3;
Looking for the Legal Preconditions of Con-
temporary Social-Co-existence. В кн.: Global-
ization and Culture: Contemporary Social
Cognition: Lithuanian Philosophical Studies,
VII / Ed. by J. Morkuniene. Washington, 2011;
Про деякі антиномії правового мислення //
Філософія права і загальна теорія права,
2012, № 2.
Літ.: Литвинов О. М. Теорія правової
держави А. Вайшвіли: короткий філософ-
сько-правовий огляд // Науковий вісник
Львівського державного університету вну-
трішніх справ, 2012, вип. 2 (1); Його ж. Фі-
лософія права і держави А. Вайшвіли як
сучасний варіант відродження теорій при-
родного права Нового часу // Вісник Луган-
ського державного університету внутрішніх
справ ім. Е. О. Дідоренка, 2012, спец. вип.
№ 3; Його ж. Філософсько-правова концеп-
ція А. Вайшвіли: сучасний варіант право-
вого персоналізму // Філософія права і за-
гальна теорія права, 2012, № 1.
О. М. Литвинов.
…
ВИЗНАННЯ – 1) упізнавання, іден-
тифікація речей у судженні та пам’яті
(напр., упізнавання людини на фото);
2) самоусвідомлення як підтвердження
того, що ми є суб’єктами власного до-
свіду (як-от, В. вини); 3) підтвердження
суб’єктності ін. людини (приміром, В.
прав меншин). Багато авторів розрізня-
ють поняття «визнання», «ідентифіка-
ція» і «підтвердження»: на відміну від
простої ідентифікації Х як Х, В. перед-
бачає його позит. оцінку; у той час як
підтвердження стосується достовірнос-
ті певних висновків, цінностей і норм,
визнанню підлягає особлива ідентич-
ність людини (Х. Ікохеймо, А. Лайтінен,
П. Маркелл). Натомість П. Рікер роз-
глядає ідентифікацію чогось взагалі та
самовизнання як етапи еволюції здат-
ності людей визнавати один одного.
При цьому набуття людиною справж-
ньої ідентичності вимагає В. її здатнос-
тей іншими, тобто шлях самовизнання
завершується у взаємному В.
Прав. дискурс В. розгортається саме
навколо поняття взаємності. Ідея про те,
що право для свого існування потребує
В. людей, виходить із усвідомлення
того, що право не є чимось, існуючим
поза людиною, натомість воно виникає
тільки там, де наявні суб’єкти, які усві-
домлюють свій обов’язок утримуватись
від порушення цих норм і своє право
діяти в межах власних правомочностей.
Разом з тим В. права з необхідністю пе-
редбачає і взаємне В. людей. Так, за
М. Алексєєвим («Основи філософії пра-
ва»), базовим елементом структури пра-
ва є прав. суб’єкт як носій цінностей,
що їх він виявляє у праві через акти
В. Однак бути суб’єктом права означає
не лише бути носієм дієвої правосвідо-
94
мості, а й самому бути цінністю, що
визнана і охороняється правопорядком.
Таким чином, права і обов’язки суб’єкта
як два модуси права конституюються
в актах взаємного В. – особливих інтен-
ціональних актах, виражених у спрямо-
ваності на іншого, який розглядається
як цінність, що заслуговує на прав. за-
хист. У цьому сенсі І. Ільїн («Про сут-
ність правосвідомості») зазначає, що
правовідносини засн. на взаємному В.
людей, і саме в актах В. відбувається
конституювання людини як правоздат-
ного суб’єкта. Под. чином, за А. Гоне-
том, прав. В. полягає в тому, що ми мо-
жемо вважати себе носіями права тіль-
ки якщо ми водночас засвоюємо нормат.
зобов’язання щодо іншого. При цьому
орієнтація В. є подвійною – до іншого
і до норми. Визнавати норму – означає
вважати її цінною, правильною; визна-
вати людину – означає ідентифікувати
кожну особистість як вільну і  рівну
будь-якій ін. особистості. Суб’єкт визнає
право шляхом В. узагальненого Іншого,
що постійно нагадує суб’єкту про його
обов’язок щодо усіх інших, які, у свою
чергу, визнають суб’єкта носієм прав.
У такий спосіб, визнаючи право, люди
водночас визнають один одного авто-
номними суб’єктами, здатними до В.
цінностей. Отже, здатність до В. як ото-
тожнення себе з будь-яким іншим – ан-
тропол. еквівалент принципу форм. рів-
ності – робить право можливим.
Формула взаємного В. така: «А роз-
глядає В як С у вимірі D, а В вважає
А релевантним суддею» (Ікохеймо). Той,
кого визнають, для того щоб дійсно
бути визнаним, повинен визнавати здат-
ність свого судді до В. Тому, аби визна-
ти іншого, ми маємо бути також визна-

ні здатними до цього. Ідея взаємності
як ядра поняття В. дістала глибоке об-
ґрунтування у «Феноменології духу»
(1807) Г. В. Ф. Гегеля, що він, у свою
чергу, спирався на ідеї Й.  Г.  Фіхте.
За Й. Г. Фіхте, ми усвідомлюємо власну
автономію через загрозу, яку становлять
для неї дії ін. суб’єкта. Тільки через
розуміння того, що дії іншого є свідо-
мими, ми можемо осягнути й наші влас-
ні дії та висловлювання як вираження
свідомого «Я». Тезис, відповідно до
якого наша самосвідомість як автоном-
них суб’єктів є результатом взаємодії
з ін. автономними суб’єктами, приво-
дить Г. В. Ф. Гегеля до поняття «бороть-
би за визнання». Сутність останньої
розкривається у зіткненні двох само-
свідомостей, обидві прагнуть підтвер-
дити власне буття для себе. Цей кон-
флікт описаний як «боротьба не на жит-
тя, а  на смерть», оскільки кожна
самосвідомість хоче підтвердити власне
для-себе-буття через заперечення іншо-
го. У результаті така боротьба завершу-
ється підтвердженням буття як для-
себе-буття однієї самосвідомості (гос-
подаря) за рахунок заперечення або
знищення ін. самосвідомості (раба),
статус якої відтепер зведено до статусу
речі. Однак раб, позбавлений статусу
свободної і рівної самосвідомості, по-
збавлений і здатності до В., а отже, гос-
подар позбавлений можливості бути
визнаним, що унеможливлює і усвідом-
лення ним себе як свободної самосвідо-
мості. Так, парадоксальним чином гос-
подар опиняється в  рабстві у  раба,
а знищення іншого обертається само-
знищенням. Тому В. виявляється мож-
ливим лише як взаємне В. рівних
суб’єктів, опосередковане соц. ін-тами,
95
…
які гарантують рівність, необхідну для
взаємного В. заради досягнення свобо-
ди. Ця ідея набула розвитку в «Основах
філософії права» (1820), де розгортаєть-
ся концепція трьох форм В. як умови
реалізації свободи людини: у родині,
громадян. сусп-ві та д-ві.
Сучасне пробудження широкого ін-
тересу до проблеми В. багато в чому
інспіроване есеєм канадського мисли-
теля Ч. Тейлора «Політика визнання»
(1992), в якому автор розглядає вимогу
В. як «життєво необхідну людську по-
требу», що виходить на перший план
у сучасній політиці. За Ч. Тейлором,
актуалізація проблеми В. як умови фор-
мування ідентичності (розуміння людь-
ми того, ким вони є) за сучасної доби
пов’язана з розпадом ієрархічного сусп-
ва та становленням сусп-ва демократ.,
у якому ідентичності формуються у від-
критому діалозі, не заданому наперед
визначеним соц. сценарієм, а відмова
у В. розглядається як форма пригнічен-
ня (аргумент, що широко використову-
ється у дискусіях з питань фемінізму,
расових взаємин, мультикультуралізму).
Ч. Тейлор розрізняє два способи розу-
міння ідеї рівного В.: політика рівної
гідності, яка передбачає рівні права для
всіх (універсалізм), і політика відмін-
ностей, яка зміщує акцент на унікаль-
ність кожної культури та визнає можли-
вість особливих прав окр. груп людей
(комунітаризм). Перша, на його думку,
виходить із розуміння універсальних
прав з позиції домінуючої культури, що
завжди призводить до пригнічення мен-
шості. Под. чином фемінізм намагаєть-
ся подолати визначення жінки як «ін-
шого» щодо чоловіка (С. де Бовуар),
а  антиколоніалізм  – розуміння світу
…
у «білих» термінах (Ф. Фанон). У свою
чергу, критика вимоги В. особливих ха-
рактеристик певної групи пов’язана
з небезпекою перетворення цих осо-
бливостей на необхідні конститутивні
ознаки групи і покладання на кожного
члена групи обов’язку відповідати ним,
що врешті-решт результує у внутріш-
ньогрупове насильство (К. Аппіа).
Поряд з Ч. Тейлором, другим най-
більш цитованим автором у межах дис-
курсу В. на сьогодні є  нім. філософ
А. Гонет. У кн. «Боротьба за визнання.
Моральна граматика соціальних кон-
фліктів» (1992) він підкреслює значення
взаємного В. не лише для формування
ідентичності людини, а й для розвитку
інтеграційного потенціалу сусп-ва:
сусп-во конституюється як спільнота
завдяки взаємному В. його членів.
За А. Гонетом, три геґелівські моделі
взаємного В. (емоц., прав. і соц. В.) ко-
релюють із відповідними негат. форма-
ми невизнання (приниження через фі-
зичне насильство, позбавлення прав,
сусп. зневага), що вони, у свою чергу,
зумовлюють морал. мотивацію і нормат.
виправдання соц. боротьби. Відповідно
роль будь-якого конкр. соц. руху або
конфлікту в розвитку сусп-ва визнача-
ється його внеском у морал. прогрес
у термінах взаємного В., що є критерієм
розмежування визв. боротьби і реакцій-
них сусп. рухів.
Як А. Гонет, так і Ч. Тейлор, пред-
ставляють позицію, згідно з якою спра-
ведливість пов’язана не стільки з тим,
як багато благ людина може мати, скіль-
ки з тим, на яке ставлення з боку інших
вона заслуговує. Утім такий моністич-
ний підхід (за якого єдиним або гол.
критерієм справедливості сусп-ва є сту-
96
пінь взаємного В. його членів) законо-
мірно став предметом критики з боку
лівих мислителів. Зокрема, Н. Фрезер
висловлює занепокоєність тим, що «по-
літика ідентичності» витісняє на задній
план питання перерозподілу. Натомість
вона наполягає на тому, що тільки по-
єднання В. і перерозподілу може забез-
печити справжню справедливість як
«рівноправну участь» у публ. житті.
Так, якщо представники сексуальних
меншин страждають від дискриміную-
чих практик гетеросексуальної культу-
ри, то робітники є жертвами екон. екс-
плуатації. Якщо перші потребують В.
їхнього права на «іншість», то проблема
других може бути вирішена тільки че-
рез послідовні політики перерозподілу.
За  Н.  Фрезер, об’єктивною умовою
«рівноправної участі» є виключення
усіх форм екон. залежності, а інтер­
суб’єктивною – виключення усіх цін-
ностей, які відмовляють певним людям
у статусі повноцінних партнерів у вза-
ємодії на підставі їхньої радикальної
«іншості». При цьому обидві умови
є необхідними, але жодна з них сама по
собі не є достатньою. Таким чином,
Н. Фрезер застерігає від культуралізації
та психологізації проблеми справедли-
вості, за яких не враховується той факт,
що індивіду, крім інтерсуб’єктивного В.
рівного статусу, потрібні також базові
матер. блага.
Більш радикальна критика дискурсу
В. представлена франц. традицією, яка
переважно розглядає В. як ідеологію, що
призводить не до звільнення, а, навпаки,
до ще більшого уярмлення: будь-яке В.
реїфікує людину, фіксуючи останню у її
теперішньому стані і, таким чином, за-
перечуючи її можливість змінитись, тоб-

то її свободу (Ж.-П. Сартр); В. є ідеол.
механізмом, за допомогою якого д-ва
примушує гр-н обирати між підкорен-
ням і  позбавленням соц. існування
(Л. Альтюссер); будь-які форми В. за-
вжди водночас відтворюють і владні
відносини, тобто відносини домінуван-
ня і виключення (М. Фуко).
Намагаючись подолати ці труднощі,
П. Рікер у кн. «Шлях визнання. Три на-
риси» (2004) завершує аналіз традицій-
них моделей боротьби за В. (у родинно-
му колі, у прав. плані та в сусп-ві) сум-
нівом у  самій ідеї боротьби, яка
виявляється нескінченною і альтерна-
тиву якій він шукає у досвіді миролюб-
ності. Момент перемир’я всередині не-
скінченного конфлікту отримує пояс-
нення через відому з  етнографічних
досліджень архаїчну практику обміну
дарами, що передбачає принципову не-
вичерпність боргу, який щоразу про-
дукується наново постійною циркуля-
цією віддарунків. Саме у досвіді цере-
моніального обміну дарами вбачається
початкова форма мирного стану, коли
колу помсти протиставляється коло да-
рування, а логіці еквівалента – логіка
надлишку. Акцент на великодушності
дарувальника і церемоніальному харак-
тері обміну підкреслює небуденність
жестів великодушності, у яких люди
наново визнають один одного, і які, бу-
дучи пов’язаними з розширеною кон-
цепцією справедливості, залишаються,
втім, позаінституц. горизонтом права,
хоча говорити про них можна лише
в модусі бажаності. Словами П. Рікера,
ці жести «не можна перевести в інсти-
туційну форму, однак вони, висвітлюю-
чи межі еквівалентної справедливості
і відкриваючи простір надії на горизон-
97
…
ті політики і права у постнаціональному
і міжнародному плані, надсилають жит-
тєдайні хвилі, які приховано, кружними
шляхами сприяють просуванню історії
до мирного стану». Таким чином, вза-
ємне В. є своєрідною утопією: маючи
структуру дару, воно, з одного боку, про-
тистоїть втіленій у справедливості логі-
ці еквіваленту, а з другого – здійснює
вторинний вплив на саму справедли-
вість, тією мірою, якою височіє над нею.
Незважаючи на сумніви в емансипа-
торському потенціалі боротьби за В.,
концепт В. залишається невід’ємною
складовою осмислення поняття іден-
тичності, психол. механізмів соц. і по-
літ. спротиву, проблеми рівності та від-
мінності, а також ядром більшості су-
часних теорій справедливості.
Літ.: Алексеев Н. Н. Основы филосо-
фии права. Прага, 1924; Максимов С. И.
Правовая реальность: опыт философского
осмысления. Х., 2002; Fraser N., Honneth A.
Redistribution or Recognition? A Political-
Philosophical Exchange. N. Y., 2003; Тей-
лор Ч. Мультикультуралізм і «Політика ви-
знання». К., 2004; Гегель Г. Ф. В. Феноме-
нология духа. М., 2008; Рикёр  П. Путь
признания: три очерка. М., 2010.
С. І. Максимов, Н. І. Сатохіна.
ВИНА – стан людини, зумовлений
порушенням нею обов’язків, покладе-
них законом або угодою. Як юрид. по-
няття, «вина» – психічне ставлення осо-
би до своєї протиправної поведінки (дії
чи бездіяльності) та її наслідків; суб’єк­
тивна сторона складу правопорушення.
Означає усвідомлення (розуміння) осо-
бою неприпустимості (протиправності)
своєї поведінки і пов’язаних із нею ре-
зультатів.
…
Слово «вина» має чимало різних
етимологічних тлумачень. Є спорідне-
ним із словами балтійської групи:
«vaina» – помилка (литов. мова); – про-
вина, звинувачення (латиська мова);
«atvainot»  – вибачити (латис. мова);
«etwinut» – вибачити, виправдати (прус-
ська мова). Кореспондують його і з лат.
словом «vindex», що в перекладі озна-
чає «захисник у суді, поручитель, який
заміняє особу відповідача (боржника)
в легісакційному процесі», «рятівник»,
«визволитель», «каратель», «месник»,
і з такою специфічною формою вияву
соц. відносин, як війна («війна», «воїн»,
«воювати»), та її політикою покори
(рос. мовою  – «повиновения»), та
старослов’янським словом «възъ-вить»
(здобич, користь, лихва).
У крим. праві В. у широкому зна-
ченні визнається підставою крим. від-
повідальності (ст. 2 КК України). Згід-
но з  принципом В. (суб’єктивного
ставлення в  вину) особа піддається
крим. покаранню лише за ті суспільно
небезпечні діяння (дії або бездіяль-
ність), щодо яких доведено в закон.
порядку і  встановлено обвинув. ви-
роком суду її особисту В. Об’єктивне
ставлення у В., тобто крим. відпові-
дальність за невинне заподіяння шко-
ди, не допускається.
Більшість науковців виокремлюють
дві осн. концепції В.: оціночну (нормат.,
етичну) та психол. Згідно з оціночною
концепцією, філос. засновком якої є не-
окантіанство та ідеї феноменології, В.
розуміється як артефакт, який не існує
до його виявлення, а штучно створю-
ється самим судом як вторинний факт-
оцінка на підставі всіх первинно вста-
новлених обставин справи, які В. не є.
98
Природа В. належить до сфери негат.
оцінки поведінки людини ін. людьми
(судом). Як факт індивід. свідомості,
що існує до його встановлення, як ре-
альне явище, що може бути пізнане
судом на підставі аналізу поведінки
з позицій прояву в ній свідомості і волі
людини, розглядається В. у  психол.
концепції. В. опосередковано пізнаєть-
ся на основі ін. обставин справи. Зв’я­
зок В. із суб’єктом – внутр.
Вітчизн. наука і практика схиляють-
ся до психол. розуміння В. як суб’єк­
тивного (внутр., психічного) ставлення
особи до свого суспільно небезпечного
діяння (дії або бездіяльності) та його
наслідків. При цьому ставлення форму-
ється з усвідомлення (або можливості
усвідомлення) особою суспільно небез-
печного характеру свого діяння (дії чи
бездіяльності) і передбачення (або мож-
ливості передбачення) настання в ре-
зультаті цього суспільно небезпечних
наслідків (інтелектуал. момент В.), а та-
кож із бажання чи свідомого припущен-
ня настання цих наслідків або легко-
важного розрахунку на їх відвернення
(вольовий момент В.). Співвідношен-
ням же психічних елементів (свідомос-
ті і волі) визначається форма В.
Специфіка В. як явища в рамках пси-
хол. концепції полягає в тому, що В.
належить до сфери психіки людини та
існує до і незалежно від її установлен-
ня. Суд (слідчий, прокурор) повинен
виявити дійсне внутр. ставлення особи
до вчиненого, а не визначати її винува-
тість за своїм внутр. переконанням під
виглядом морал. докору, що базується
на негат. оцінці особи та вчиненої дії
(бездіяльності). У свою чергу, труднощі
психол. концепції в обґрунтуванні при-

роди злочинної недбалості сприяли по-
будові ін. трактування В., що припускає
покарання у таких випадках, – оціноч-
ної концепції В. У зв’язку з цим допус-
кається варіативність набору тих об-
ставин, на підставі яких оцінюється
поведінка особи; як наслідок стає мож-
ливим визнання наявності В. за відсут-
ності умисного або необережного пси-
хічного ставлення до діяння і, навпаки,
висновок про відсутність В. за її наяв-
ності. Приклад – Федерат. Республіка
Німеччина, у крим. праві якої таке ро-
зуміння теорії В. підтримується і док-
триною, і суд. практикою.
КК України обмежує психічне став-
лення особи до вчинюваного діяння
лише двома формами В.: умислом
(прямим або непрямим) та необереж-
ністю (злочинною самовпевненістю
або злочинною недбалістю). Злочин
визнається вчиненим умисно, якщо
особа усвідомлювала суспільно небез-
печний характер свого діяння (дії або
бездіяльності), передбачала його сус-
пільно небезпечні наслідки і бажала
(прямий умисел) або, хоча і не бажала,
свідомо припускала (непрямий уми-
сел) їх настання (ст. 24 КК України).
Злочин визнається вчиненим з необе-
режності, якщо особа передбачала
можливість настання суспільно небез-
печних наслідків свого діяння (дії або
бездіяльності), але легковажно розра-
ховувала на їх відвернення (злочинна
самовпевненість), або не передбачала
можливості настання суспільно небез-
печних наслідків свого діяння (дії або
бездіяльності), хоча повинна була і мо-
гла їх передбачити (злочинна недба-
лість), – ст. 25 КК України. Таке об-
меження створює перешкоду для
99
…
об’єктивного ставлення в В.; будь-яка
фактична, проте невинувата (яка не
охоплюється цими формами В.) при-
четність особи до діяння не є підста-
вою крим. відповідальності.
Поняття «вина» використовується і в
ЦК України як підстава відповідальнос-
ті за порушення зобов’язання. Так,
у ст. 614 ЦК України згадується дві фор-
ми В. – умисел і необережність, хоча
визначення цих форм та критерії їх роз-
межування відсутні. Як немає і дефіні-
ції самої В. Сутність останньої законо-
давець виражає через категорію неви-
нуватості за об’єктивними ознаками:
«особа, яка порушила зобов’язання,
несе відповідальність за наявності її
вини (умислу або необережності)…
Особа є невинуватою, якщо вона дове-
де, що вжила всіх залежних від неї за-
ходів щодо належного виконання зо­
бов’язання». В. особи, яка порушила
зобов’язання, презюмується – для звіль-
нення від відповідальності вона має до-
вести відсутність своєї вини.
У деяких випадках настання відпо-
відальності та її розмір пов’язані з пев-
ною формою і ступенем В. Напр., від-
повідно до ч. 3 ст. 950 ЦК України збе-
рігач відповідає за втрату (нестачу) або
пошкодження речі після закінчення
строку зберігання лише за наявності
його умислу або грубої необережності.
Проте не завжди В. є обов’язковою умо-
вою відповідальності. Договором або
законом можуть бути передбачені ви-
падки відповідальності без В., що зде-
більшого властиве недоговірним
зобов’язанням із завдання шкоди (напр.,
статті 1173, 1174, 1187 тощо). Ще у рим.
праві В. пов’язували з такими ін-тами,
як правопорушення та юрид. відпові-
…
дальність. Вважалося несумісним із
принципом справедливості, щоб хтось
діставав вигоду через скоєння винува-
тих дій (L. 29 § 3 D. 9, 2). Винуватість
боржника у збитках, яких зазнав креди-
тор, – підстава відповідальності. У ши-
рокому розумінні слова «culpa» (В.) по-
ділялася на два види: «dolus» (умисне
заподіяння шкоди) та «negligentia»
(необережна або недбала В.). Невину-
ватою ж протиправна дія визнавалась,
якщо особа помилково вважала, що її
дії цілком відповідають приписам пра-
ва, й за умови, що ця хибна думка не
базується на простимій легковажності.
У договірному праві критерієм дифе-
ренціації відповідальності було питання
пріоритету інтересів в укладеному пра-
вочині: «Чиї переважно інтереси забез-
печуються?». Якщо домінують інтереси
кредитора, то боржник відповідає тіль-
ки за умисел (грубу В.). Якщо в догово-
рі враховуються інтереси обох (всіх)
сторін  – боржник відповідає як за
«dolus», так і за «culpa» (D. 13.6.5.7),
розуміючи під останньою «culpa levis»
(легку В.). За деякими договорами від-
повідальність наставала і незалежно від
В. боржника (за шкоду, спричинену тре-
тіми особами,  – «custodia», охорона
речі) або ж  без його В. (за випадок,
«casus»).
Літ.: Етимологічний словник україн-
ської мови, т. 1: А–Г. К., 1982; Дождев Д. В.
Римское частное право. М., 1996; Брагин-
ский М. И., Витрянский В. В. Договорное
право. Кн. первая: Общие положения. М.,
2005; Савчук С. Культура вини // Філософія
права і загальна теорія права, 2014, № 1–2;
Бурлака І. В. Зобов’язання з відшкодування
шкоди, завданої без вини. Х., 2016.
С. В. Савчук.
100
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬ-
НА – соц.-нормат. явище, що являє со-
бою необхідність свідомого і добровіль-
ного використання права, виконання
обов’язку і дотримання заборони люди-
ною відповідно до приписів, соц. норм,
а у випадку їх порушення – необхід-
ність перетерпіння порушником цих
норм, заходів примусового впливу, пе-
редбачених ними.
Вчення про В. с. має давні істор. ко-
рені. Значну увагу проблемі відпові-
дальності людини приділено в теологіч-
них доктринах. Ознайомлення з філос.
поглядами найбільш відомих теологів
і спричиняє певну уяву про розуміння
ними відповідальності людини. Загалом
відповідальність людини в доктринах
теоцентризму розуміється трихотоміч-
но: а) відповідальність перед Богом –
божественна відповідальність; б) відпо-
відальність перед людьми – світська,
соц. відповідальність: перед д-вою,
сусп-вом, відповідним соціумом (сім’я,
родина, спільнота місця проживання,
праці тощо), перед окр. людьми; в) від-
повідальність внутр. – перед самим со-
бою, своєю совістю, за свої вчинки.
Якщо світськ. відповідальності можна
нерідко уникнути, то божественна від-
повідальність, відповідальність перед
Богом відбувається щодо кожної особи,
яка вчинила гріх.
Відповідальність людини в доктри-
нах теоцентризму генетично пов’язу­
ється з її поведінкою. Згідно з  цими
доктринами, все, що ми переживаємо,
є з волі Божої: винагорода, випробуван-
ня, кара. Кожен дістане не лише «по
ділам його», але й «по ділам» попере-
дніх прямих родичів. Любов Божа до
людей безмежна в його благодаті. І ви-

нагорода, і випробування, і кара є благо-
даттю Божою. Винагорода як різновид
благодаті Божої сприяє зміцненню духа
і тіла людини. Винагорода дістається
всім, але не однаковою мірою, а пропо-
рційно рівно до справ добрих. При цьо-
му життя як найвища благодать дається
кожній людині Богом. Випробування як
благо дається час від часу кожній люди-
ні, аби випробувати і зміцнити її віру
в Бога, любов до Бога і до ближнього,
зміцнити її дух і  тіло. Хто успішно
пройшов випробування, не піддався на
спокуси нечистого, той знову заслуго-
вує на винагороду. А той, хто не зміг
протистояти спокусам і вчинив гріх, –
заслуговує на кару. Кара – не є помстою,
розправою з винним. Вона є різновидом
благодаті Божої, бо вказує людині шлях
істинний – до Бога. Вона надає людині
можливість осмислити свою поведінку
у світлі Святого Письма і подбати про
своє самовдосконалення через христи-
ян. чесноти, повернутися обличчям до
Бога і до людей.
Із появою світськ. філософії тракту-
вання відповідальності людини набуває
індивід. виміру. Зароджується концепт
розуміння соц.-комутативної (інтерсу­
б’єктивної) природи відповідальності
людини. Діяння людини, які порушують
соц. норми, розглядаються як недопус-
тимі, як зло для ін. людей, як такі, що
розривають систему соц. комунікації.
Вже в Античну добу чітко виокремлю-
ється позиція філософів щодо індивід.
відповідальності людини. Зокрема,
йдеться про відповід. людини за власні
вчинки з акцентуацією на відповідаль-
ності гр-нина перед д-вою та д-ви перед
гр-нином.
101
…
В епоху Відродження та Просвітни-
цтва увага філософів акцентується на
узгодженні відповідальності зі свобо-
дою людини, взаємній відповідальності
д-ви і гр-дян та відповідальності, під-
ставою якої є порушення закону, а під-
ґрунтям – право власного вибору. У гу-
маніст. філософії наголошується на ін-
дивід. відповідальності людини за
порушення закону та відповідальності
у контексті проблематики узгодження
свободи кожного зі свободою всіх, осо-
бистісного прагнення до щастя з праг-
ненням до щастя ін. людей. Розвиваєть-
ся концепт розуміння соц.-комутативної
(інтерсуб’єктивної) природи відпові-
дальності людини.
В. с. людини є невід’ємним елемен-
том кожного сусп. механізму. В суто
індивід. плані відповідальність є озна-
кою соціалізованості особи, цивілізова-
ності сусп-ва.
В. с. людини є об’єктивно необхід-
ним, випробуваним чинником регулю-
вання сусп. відносин. Вона сприяє упо-
рядкуванню, гармонізації, програмуван-
ню сусп. відносин і  забезпечення
їхнього прогресивного, поступального
і стабільного розвитку.
В. с. людини має 3 підстави: а) соц.-
етичну (морал.); б) фактичну; в) нормат.
Соц.-етична (морал.) підстава В. с. зво-
диться, гол. чин., до з’ясування чому
і за яких умов людина має (зобов’язана)
підлягати В. с., а компетентний суб’єкт
сусп. відносин має право притягнути
людину до відповідного виду соц. від-
повідальності.
Можливість і доцільність В. с. у фі-
ло с., психол., соціол. літературі
пов’язують з наявністю у людини сво-
боди волі. Свобода волі людини як по-
…
тенційна можливість містить у собі опо-
середковані розумом 3 інтелект.-вольо-
ві характеристики: свободу бажання,
свободу вибору, свободу дій, які завжди,
в кожній конкр. ситуації реалізуються
через домінантну мету людини. Факто-
рами індивід. психофізичного характе-
ру, які можуть визначати раціональність
і нормативність свободи волі, є: а) усві-
домлення людиною на рівні розуму не-
безпеки сусп. осуду і (або) застосування
санкцій соц. норм; б) усвідомлення нею
на рівні розуму свого сусп. обов’язку;
в) совість людини як її внутр. орієнтир,
стабілізатор, здатність розумно унормо-
вувати свою поведінку через призму
загальнолюдських цінностей, гармоній-
но поєднуючи свої інтереси з інтереса-
ми сусп-ва, д-ви, ін. людей.
Совість людини є передумовою, ан-
тропол. основою її як позит. (перспек-
тивної), так і негат. (ретроспективної)
В. с. Совість визначається як інтелект.-
вольова здатність людини приймати рі-
шення і діяти через призму категорій
добра і зла, гуманності й негуманності,
необхідності поваги до гідності ін. інди-
відів, урахування інтересів відповідного
соціуму і сусп-ва в цілому. Совість – ін-
дикатор, визначник, регулятор позит. чи
негат. вольового рішення людини в умо-
вах конкр. «необхідності» чи «необхід-
ностей», а тому є різносуб’єк­тивною,
неоднакового рівня у  різних людей.
У разі, коли совість людини через розум
панує над свободою її волі, вірогідність
вибору нею позит. варіанта поведінки
в нормат. соц. полі через позит. силу волі
є найбільшою. За відсутності панування
совісті людини через розум над свобо-
дою її волі, найбільш вірогідним є вибір
особою (через негат. силу волі) антисоц.
102
варіанта поведінки в позанормат. полі.
Отже, свобода волі людини органічно
узалежнена від свободи її совісті в ши-
рокому розумінні цього слова.
Людині, таким чином, має бути при-
таманна пересічного (звичного) рівня
свідомість і розумна свобода волі до
діяння (дії чи бездіяльності). Така лю-
дина має бути здатною співвідносити
свою поведінку з приписами соц. норм
через призму її совісті та розумної ін-
дивід. та соц. необхідності. В той же час
компетентний суб’єкт сусп. відносин за
таких умов має виконати одну зі своїх
функцій – у випадку порушення люди-
ною приписів соц. норм виявити і від-
реагувати належним чином, притягнув-
ши її до відповідного виду В. с. В д-ві
демократ. спрямування застосування
наявних видів В. с. має бути збалансо-
ваним стосовно кожного виду порушен-
ня людиною приписів соц. норм. При
цьому недопустимим є  зловживання
найбільш суворими видами В. с. Кож-
ному виду порушення соц. норми має
кореспондувати розумний (необхідний)
і достатній вид і міра В. с.
Із найдавніших часів розум розгля-
дається філософами як чи не найважли-
віша психофізична людська якість, а ро-
зум, совість і воля – 3 антропол. основи
поведінки людини, а отже, і складові
суб’єктивної підстави В. с. Водночас
розум, совість і воля людини є тими
чинниками, які задіяні у формуванні
соц. норм і тим самим є антропол. осно-
вами об’єктивної підстави її В. с. Лю-
дина, маючи силу і волю, не завжди
спроможна забезпечити їх органічне
поєднання – силу волі. Сила емоцій лю-
дини буває нерідко сильнішою за її силу
волі, силу розуму, що закономірно не-

рідко призводить до порушення нею
приписів соц. норм.
Фактичною підставою негат. (ретро-
спективної) соц. відповідальності в ши-
рокому розумінні цього слова є вчинен-
ня людиною діяння, яке суперечить соц.
нормі або нормам, а в разі порушення
юрид. норми або норм – наявність у та-
кому діянні складу правопорушення.
Нормат. підставою як негат. (ретро-
спективної), так і позит. (перспектив-
ної) В. с. людини є цілісна, динамічна
система соц. норм, яка, з одного боку,
є вагомим соц. здобутком, свідченням
цивілізованості сусп-ва, а, з ін. – засо-
бом, який забезпечує життєздатність
сусп-ва, упорядкованість, сталість,
контрольованість і прогнозованість роз-
витку сусп. відносин, що є основою
прогресивного розвитку сусп-ва. Соц.
норми через свої функції набули якос-
тей системоутворюючого чинника щодо
сусп-ва. Вони у своїй єдності утворю-
ють нормат. поле поведінки людини.
Соц. норми, як правило сусп. від-
носини, є за своєю суттю еталонами,
моделями суспільно корисної, суспіль-
но прийнятної, суспільно шкідливої чи
суспільно небезпечної поведінки люди-
ни, полем її потенційної соц. свободи.
Соц. норми є мірилом свободи і відпо-
відальності людини в сусп. середовищі.
Вони є засобом утворення, зміцнення
і розвитку нормат.-комутативного поля
кожного соціуму.
В. с. людини залежно від видів соц.
норм може бути класифікована на такі
види: 1) морал.; 2) реліг.; 3) корпоратив-
на; 4) політ.; 5) юрид. Найчастіше В. с.
людини буває комбінованою: морал.
і дисциплінарною; морал. і політ.; мо-
рал. і прав.; морал., політ. і прав. та. ін.
103
…
У філос., соціол., політол. та юрид.
літературі досить поширеним є концепт,
згідно з яким кожен вид В. с. людини,
за своїм сутнісним змістом, реалізуєть-
ся у 2 виявах: добровільному (позит.,
перспективному) та примусовому (не-
гат., ретроспективному). Перший із цих
виявів базується на переконанні, усві-
домленні, а другий – на примусовому
впливі на порушника приписів соц.
норм. Тобто відповідальність розгляда-
ється як двоєдине, двоїсте соц. явище.
Між позит. (перспективною) та не-
гат. (ретроспективною) В. с. людини
виявляється кореляційна залежність:
розширення сфери позит. (перспектив-
ної) В. с. веде до звуження сфери негат.
(ретроспективної) В. с. і навпаки – роз-
ширення сфери негат. (ретроспектив-
ної) В. с. веде до звуження сфери позит.
(перспективної) В. с.
Під позит. (перспективною) В. с. слід
розуміти реалізовану необхідність сві-
домого і добровільного використання
людиною права, виконання обов’язку,
дотримання заборони, що містяться
у соц. нормах. Під негат. (ретроспек-
тивною) В. с. людини треба розуміти
реалізовану необхідність перетерпіння
порушником соц. норм примусових
заходів соц. впливу, передбачених
ними і застосовуваних компетентними
суб’єктами сусп. відносин у загально-
прийнятих чи встановлених зак-вом
формах.
Юрид. відповідальність як різновид
В. с., є сусп. феноменом, який являє со-
бою реалізовану людиною необхідність
свідомого і добровільного використан-
ня свого права, виконання обов’язку,
дотримання заборони, що містяться
у прав. нормах, а у випадку їх порушен-
…
ня  – необхідність перетерпіння нею
примусових заходів прав. впливу, пе-
редбачених ними і застосовуваних ком-
петентними органами д-ви.
У наук. джерелах розрізняють по-
зит. (перспективну) та негат. (ретро-
спективну) юрид. відповідальність.
Позит. юрид. відповідальність людини
слід розглядати не лише через призму
її юрид. обов’язків, але й через її права
на правослухняну поведінку. Реаліза-
ція позит. юрид. відповідальності лю-
дини має 2 характеристики: статичну,
змістом якої є  право суб’єкта або її
прав. обов’язок, і динамічну – реаліза-
ція цього права чи обов’язку в її право-
слухняній поведінці.
Позит. (перспективна) юрид. відпо-
відальність людини – це реалізована
нею необхідність свідомого і добровіль-
ного використання свого права, вико-
нання обов’язку, дотримання заборони,
що містяться у прав. нормах.
Негат. (ретроспективна) юрид. від-
повідальність людини – це вид її юрид.
відповідальності, який являє собою
необхідність перетерпіння порушником
прав. приписів застосування до нього
компетентними органами д-ви перед-
бачених чинним зак-вом примусових
заходів прав. впливу у встановлених
процес. та викон. формах. Кожна з цих
форм є невід’ємною складовою, важли-
вим елементом всього процесу, проце-
дури реалізації юрид. відповідальності.
Негат. юрид. відповідальність є на-
слідком юрид. безвідповідальності лю-
дини, а саме – безвідповідальної, проти-
правної поведінки людини як суб’єкта
сусп. відносин, результатом втрати нею
сили (здатності) відчуття юрид. відпо-
відальності.
104
Негат. (ретроспективну) юрид. від-
повідальність людини слід відрізняти
від заходів (мір) держ. примусу. Заходи
(міри) держ. примусу, як поняття, шир-
ше за обсягом від поняття негат. (ретро-
спективної) юрид. відповідальності,
оскільки воно, крім прав. стягнення чи
покарання, включає й ін. прав. засоби.
Держ. примус завжди присутній, по-
чинаючи вже з моменту набрання чин-
ності нормою права.
До видів негат. (ретроспективної)
юрид. відповідальності людини, як пра-
вило, відносять: а) конст. відповідаль-
ність; б) адм. відповідальність; в) цив.
відповідальність; г) дисциплінарну від-
повідальність; д) матер. відповідаль-
ність; е) крим. відповідальність; є) від-
повідальність за міжнар. правом.
Літ.: Грищук В. К. Соціальна відпові-
дальність. Л., 2012; Грищук В. К. Філософ-
сько-правове розуміння відповідальності
людини. Хмельницький, 2013. с.
В. К. Грищук.
Вісник Національного
університету «Юридична
академія України імені Ярос-
лава Мудрого». Серія: Філо-
софія, філософія права, по-
літологія, соціологія» – наук.
зб., який був заснований у серп. 2009.
У зв’язку зі зміною назви ВНЗ був пере-
реєстрований як «Вісник Національно-
го університету «Юридична академія
України імені Ярослава Мудрого». Се-
рія: Філософія, філософія права, полі-
тологія, соціологія». Свідоцтво про дер-
жавну реєстрацію друкованого засобу
масової інформації № 19315–9115 ПР
від 08 трав. 2012. У 2010 році був за-
реєстрований як фахове видання ВАК

України (Бюлетень ВАК України. 2010.
№ 3), у 2016 році пройшов перерегістра-
цію (Наказ Міністра освіти і  науки
України від 16 трав. 2016).
У Віснику публікуються наук. статті,
присвячені актуальним проблемам фі-
лософії, філософії права, політології та
соціології. В ньому друкують свої стат-
ті автори не тільки з України, але й із
США, Польщі, Болгарії, Росії та ін. д-в.
Виходить щоквартально.
У рамках філос.-прав. розділу у Ві-
снику пропонуються результати наук.
досліджень актуальних проблем з різ-
них напрямів філос.-прав. науки, роз-
робляються наук. підходи щодо вдоско-
налення вітчизн. праворозуміння. Мета
Вісника полягає у висвітленні результа-
тів наук. досліджень, спрямованих на
вивчення філос.-методолог. засад прав.
науки, умов та особливостей імплемен-
тування новітніх наук. досягнень у ца-
рині філософії права у  вітчизняну
філос.-прав. науку. Спец. вип. збірника
можуть бути присвячені конкр. актуаль-
ним проблемам філософії права або
наук. конференціям чи ін. дискусійним
заходам. Він є наук. форумом для об-
говорення результатів теорет. і при-
кладних досліджень учених і практи-
ків. Зокрема, у кожному номері окр.
розділами друкуються наук. статті з фі-
лософії права, в яких науковці презен-
тують свої дослідження з  широкого
кола філос.-прав. проблем: верховен-
ства права, філос.-прав. осмислення
феномена прав. доктрини, прав людини,
виникнення та розвитку прав. д-ви,
осмислення формування прав. системи
України, громадян. відповідальності
особистості як атрибутивного феномена
прав. сусп-ва, прав. виховання тощо.
105
…
Вісник зареєстрований у міжнар. на-
ук.-метричній базі РІНЦ.
Головою ред. колегії Вісника є д-р
юрид. н., проф. А. П. Гетьман, заст. го-
лови ред. колегії – д-ри філос. наук,
проф. О. Г. Данильян і М. П. Требін;
відп. –секретарем – д-р філософії, проф.
Є. М. Мануйлов.
Є. М. Мануйлов.
ВЛАДА – 1) здатність чинити вирі-
шальний вплив, нав’язувати волю чи
здійснювати намір, план, рішення;
2) право розпоряджатися, наказувати,
керувати будь-ким або будь-чим; 3) мо-
гутність, панування, сила; 4)  право
управління д-вою, політ. панування,
права і повноваження держ. органів.
Залежно від спроб пояснення суттє-
вих характеристик В. за допомогою
надприрод., природ. і соц. чинників ви-
ділилися такі її теорії: теологічна (спи-
рається на надприрод. пояснення суті
В.), натуралістична (базується на визна-
нні першості природ. джерел життя),
соціоцентрична (має сусп. походження,
розвивалася як державницька, крато-
кратична, пізніше доповнена низкою
важливих явищ, зокрема авторитету,
управління, контролю, цілепокладан-
ня, організованості), психологізатор-
ська (сформувалася у  19  ст. завдяки
Г.  Тарду, Г.  Лєбону, Л.  Гумпловичу,
Е. Дюркгейму, які вважали, що джере-
лом і  чинником, який пояснює соц.
і психол. розвиток, є психол. властивос-
ті людей), біополіт. (сформувалася у 2-й
пол. 20 ст. у США, бере за основу чут-
тєві, фізіологічні, інстинктивні чинни-
ки, які формують у людини різноманіт-
ні нахили, потяги, певні задатки, які
пізніше опосередковуються традиціями,
…
звичаями, морал. нормами), культуро-
логічна (Г. Арендт, Е. Канетті, М. Шел-
лер зазначали, що цілісність політики
та єдність із сусп-вом визначається ці-
лісністю самої людини), рац.-критична
(пояснює явища за допомогою діяль-
ності їх внутр. структур, відносин, ін-
ститутів і засобів).
Концептуальні підходи до інтерпре-
тації В. можна розділити на 2 групи:
1) атрибутивно-субстанціональні, що
трактують В. як атрибут, субстанціо-
нальну властивість суб’єкта чи само-
достатній «предмет» або «річ»; 2) реля-
ційні, що описують В. як соц. відносини
чи взаємодію на елементарному й на
складному комунікат. рівнях. Атрибу-
тивно-субстанціональні підходи вклю-
чають такі концепції: потенційно-во-
льові (визначають В. як здатність чи
можливість нав’язати волю будь-яким
суб’єктом (ґ. В. Ф. Геґель, К. Маркс,
Й. Фіхте, А. Шопенґауер, Ф. Ніцше,
М.  Вебер)), інструментально-силові
(визначають В. як силову дію суб’єкта,
що контролює певні ресурси і за необ-
хідності використовує навіть пряме на-
сильство (Д.  Кетлін, Р.  Моргентау))
і структурно-функц. (В. як властивість
системи пов’язана з досягненням заг.
мети системи, з її організацією (Т. Пар-
сонс)). У рамках реляційного підходу
дослідники виділяють теорію опору
(Д. Картрайт, Б. Рейвен, Д. Френч), те-
орію боротьби за володіння ресурсами
(П. Блау, Д. Хайнінгс, Д. Хіксон) та те-
орію розподілу зон впливу (Д. Ронг).
В аналізі В. прослідковуються
2 основних напрями: 1) «секційна (гру-
пова) концепція В.» («традиція реаліз-
му») (М. Вебер, Е. Ґідденс, Т. Гоббс,
Р. Даль, Д. Картрайт, Е. Каплан, Г. Лас-
106
велл, С. Льюкс), яка розглядає В. як
асиметричні відносини, що включають
актуальний чи потенційний конфлікт
між індивідами; 2) «несекційна кон-
цепція В.» (Аристотель, Г.  Арендт,
Т. Парсонс, Платон, М. Фуко) розгля-
дає В. як колективний ресурс, що на-
лежить не окр. індивідам чи групам,
а колективам людей чи сусп-ву зага-
лом, відкидає ідею «нульової суми»,
припускає, що В. може здійснюватися
із спільною вигодою.
В. виникає та відтворюється у гор-
нилі соц. відносин, коли потенціали їх
учасників організовуються в ієрархічну
систему сусп-ва для забезпечення його
єдності, життєдіяльності та розвитку.
В. – це відносини підпорядкування та
підкорення, які ґрунтуються на виборі
оптимальної перспективи взаємної ре-
алізації інтересів сторін, що беруть
у них участь, тобто владарюючих і під-
владних. В. – це залежність, яка сприй-
мається як необхідність у реалізації по-
літ. та життєвих стратегій соц. суб’єктів.
Одночасно В. є можливістю для роз-
ширення меж свободи. В. нерозривна
з легітимацією як процесом визнання,
завдяки якому вона здійснюється, спи-
раючись на підпорядкування. Без визна-
ння немає підпорядкування, а, отже,
немає і В. Як зазначає С. В. Пролеєв,
«владарювання існує настільки, на-
скільки визнане його учасниками і під-
тверджене їхніми власними волевиява-
ми. В. повинна бути обґрунтована у сво-
їй виправданості, тобто постати як
небезпідставна. Їй необхідно здобути
визнання своїх учасників. Лише на цьо-
му ґрунті владарювання може існувати
та відтворюватися». В. без легітимнос-
ті не відбувається, оскільки В. є завжди

взаємодією. Вона передбачає явне чи
неявне, усвідомлене чи неусвідомлене
визнання значущості однієї волі бути
переважною, спрямовуючою щодо ін.,
підлеглих воль. При цьому не важливо,
на яких підставах ґрунтується таке ви-
знання (на уявленнях про звичай, боже-
ственну волю, авторитет, силу, порядок,
право, належне, на афекті, розрахунку
та ін.), у будь-якому разі у його основі –
ідея більшої значущості певної волі
щодо будь-яких ін. воль.
Від легітимації В., тобто від її ви-
правданості та соц. визнаності у пра-
ві бути слід відрізняти її легальність.
Легальною є В., що відповідає чинно-
му зак-ву, тобто системі позит. права.
Легітимною В. робить визнання з боку
сусп. сил, що як принципи та критерії
виправдання підпорядкування В. спи-
рається на будь-які значущі для себе
цінності, тоді як легальною – визна-
ння на основі відповідності чинному
зак-ву. Легітимність і  легальність
пов’язані, оскільки право є одним із
джерел легітимності, а легітимність
В. виступає одним із джерел утвер-
дження її легальності, іноді через змі-
ну зак-ва. Співвідношення легітим-
ності та легальності схоже із співвід-
ношенням природ. та позит. права, але
не вичерпується лише ним.
Право та В. знаходяться в симбіо-
тичних відносинах. Право для реаліза-
ції своєї прескриптивної функції по-
требує В. та спирається на неї. Право
без В. не існує як зобов’язуюча інстан-
ція. Разом із тим В. в умовах держ. та
міждерж. відносин не може функціо-
нувати, не спираючись на прав. під-
стави. Лише право на В. є джерелом та
основою правочинності. Зак-во є вла-
107
…
дарюванням, що переведене у систему
нормативності та конкр. прав. порядку.
Одночасно зак-во після свого утвер-
дження виступає джерелом та ресур-
сом В. Проте В. у пошуку сусп. під-
тримки – легітимності – не може спи-
рається лише на зак-во  – принцип
легальності, – звертаючись до різно-
манітних способів мобілізації сусп. сил
та використовуючи різноманітні спо-
соби інформ.-психол. впливу на масову
свідомість.
Здійснення В. у сусп-ві відбувається
за допомогою особливого механізму,
осн. складовими якого є панування (аб-
солютне чи відносне підкорення одних
людей чи груп ін.), керівництво (здат-
ність здійснювати свою волю шляхом
впливу в різних прямих і непрямих фор-
мах на керовані об’єкти), управління
(реалізація програми, мети діяльності),
організація (узгодження, упорядкуван-
ня, забезпечення взаємозв’язку окр. лю-
дей, груп, класів), контроль (забезпечує
дотримання норм, правил діяльності
людей і груп у сусп-ві, виконує роль
зворотного зв’язку, за допомогою якого
В. стежить за тим, які наслідки мають
її управлінські впливи).
Важливим для розуміння сутності та
структури В. є дослідження її ресурсів
(засобів, використання яких забезпечує
вплив суб’єкта на об’єкт В.). Амер. со-
ціолог А. Етціоні ресурси В. розділив
на: 1) утилітарні – матер. (насамперед
зарплата і премії) й ін. соц. блага; екон.
ресурси, матер. цінності, гроші, родючі
землі, корисні копалини, техніка; соц.
ресурси (здатність підвищення соц. ста-
тусу або рангу, місця в соц. стратифіка-
ції); культ.-інформ. ресурси – знання та
інформація, а також засоби їх отриман-
…
ня та розповсюдження (інститути науки,
освіти, ЗМІ); 2) примусові (силові) –
зброя, інститути фізичного примусу,
спеціально підготовлені для цього
люди; 3) нормат. ресурси включають
засоби впливу на внутр. світ людини, її
цінніс. орієнтації і норми поведінки,
покликані забезпечити схвалення дій
суб’єкта В., погодження з його вимо-
гами. Специф. ресурсами В. є політ.-
прав. (конституція, закони, програмні
док-ти політ. партій) і демогр. (людина
як універсальний ресурс, що створює
ін. ресурси).
В. як система відносин між людьми
має певну структуру, її компонентами
є  суб’єкт, об’єкт, засоби (ресурси),
підстави і механізм. Поняття В. ви-
ражає несиметричні відносини у сусп-
ві, насамперед керівництво і підпо-
рядкування, які можна досліджувати
як відносини суб’єкта (джерело актив-
ної предметно-практ. політ. соц. та ін.
діяльності) й об’єкта (виконавець керів-
них вказівок, розпоряджень). Залежно
від обставин, типу сусп-ва, сфери жит-
тєдіяльності, специфіки соц. спільності
людей суб’єктами В. можуть виступати
окр. особи (вождь, монарх, диктатор,
лідер групи, глава сім’ї), колективні
уповноважені (депутати, представни-
ки), відповідні групи, організації, уста-
нови (д-ва, соц. інститути, політ. партії,
громад. організацїї), світ. співтовари-
ство. Суб’єкт В. повинен володіти від-
повідними владними повноваженнями,
які дають йому право віддавати накази
об’єкту В. і вимагати від нього виконан-
ня наказів. В. припускає контроль за
виконанням прийнятих рішень, неви-
конання яких повинно мати наслідком
покарання (екон., адм., крим.).
108
Серед універсальних характеристик
В. (політ., держ., соц.) виокремлюють її
всезагальність (функціонування в усіх
сферах сусп. відносин та політ. проце-
сах); легальність (законність В., її юрид.
правомірність); легітимність (право-
чинність В. має визнаватися сусп-вом
і міжнар. співтовариством); верховен-
ство (обов’язковість виконання влад-
них рішень усіма членами сусп-ва);
вплив (здатність суб’єкта політики
здійснювати вплив у певному напрямі
на поведінку індивідів, груп, організа-
цій, об’єднань із метою сформувати чи
змінити думку людей з певного питан-
ня, врегулювати поведінку соц. суб’єк­
тів); публічність (сусп., безособовий,
відкритий характер В.); моноцентрич-
ність (наявність єдиного центру при-
йняття рішень, які стосуються всього
сусп-ва); ефективність і результатив-
ність (у конкр. соц. результатах реалізу-
ються задуми, програми В., з’ясову­
ється її здатність ефективно управляти
всіма сферами сусп. життя); обсяг
і тривалість; витрати (матер. та психіч-
ні), пов’язані із забезпеченням підко-
рення і  подоланням опору; техніку
(способи і процедури реалізації В.);
протидіючі впливи і поведінкові альтер-
нативи (можливості невиконання роз-
поряджень, наказів, директив).
Літ.: Lukes S. Power: A Radical View.
Basingstoke and London, 1974; Martin R. The
Sociology of Power. London, 1977; Fried-
man K. V. Legitimation of Social Rights and
the Western Welfare State: a Weberian Perspec-
tive. Chapel Hill, 1981; Вебер М. Основные
социологические понятия. В кн.: Избран-
ные произведения. М., 1990; Franck Th. M.
The power of legitimacy among nations. N. Y.;
Oxford, 1990; Beetham D. The legitimation of

power. London, 1991; Nye J. S. Power in the
global information age: from realism to glo-
balization. London; N. Y., 2005. Пролеєв С. В.
Метафізика влади. К., 2005; Castells  M.
Communication power. Oxford; N. Y., 2009;
Висоцький О. Ю. Технології легітимації
політичної влади: теорія та практика. Д.,
2010.
О. Ю. Висоцький.
Вольф Христіан [Christian Freiherr
von Wolff; 24  січ. 1679, м.  Бреслау
(Вроцлав), Герцогство Силезія – 9 квіт.
1754, м. Галле, Королівство Пруссія] –
нім. філософ, юрист, математик, психо-
лог, філософ права, просвітник. Наро-
дився в лютеранській сім’ї і пройшов
повний курс навчання в гімназії Марії
Магдалини в Бреслау (1687–99). З 1699
вивчав богослов’я, фізику, математику
та право в  Йєнському ун-ті. У  1702
склав магістерський іспит в Лейпцизь-
ському ун-ті, після чого в Йєні продо-
вжив підготовку до докт. іспиту. 13 січ.
1703 захистив у Лейпцизьському ун-ті
докт. дис. «Philosophia Practica Univer-
salis, Mathematica methodo conscripta»
(«Універсальна практична філософія,
написана за математичним методом»,
1703). Після цього розпочав викладати
математику і фізику на посаді приват-
доцента Лейпцизьського ун-ту. 1703
Лейбніц звернув увагу на дис. В. і роз-
почав із ним наукове листування, спра-
вивши на нього філософські впливи.
2 листоп. 1706 В. було призначено
ординарним професором математики
та природничих наук на філософ. ф-т
ун-ту Галле. Тут він концентрується
на викладанні своїх предметів і публі-
кує праці: «Елементи аерометрії»
(«Aerometriae Elementa», 1709), «По-
109
…
чаткові основи
всіх матема-
тичних наук»
в  4  т. («Der
Anfangs-Grün-
de Aller Mathe-
matischen Wis-
senschafften»,
1710), «Мате-
матичний лек-
сикон» («Ma-
Вольф Христіан
them at i s ch es
Lexicon», 1716). Поступово В. торка-
ється у своїх лекціях філософ. темати-
ки і друкує підручник з логіки під на-
звою «Розумні думки про сили люд-
ського розсудку та його правильне за-
стосування» («Vernünfftige Gedancken
Von den Kräfften des menschlichen Ver-
standes Und ihrem Richtigen Gebrau-
che», 1713). Ця праця стала відома як
«Німецька логіка» (на відміну від її
латин. варіанта 1728) та вийшла пізні-
ше ще 10-м виправленим вид. (1740).
У своїй передмові до 1-го вид. «Ні-
мецької логіки», датованій 18  жовт.
1712, В. писав: «Людина не отримала
від Бога нічого більш досконалішого,
аніж свій розсудок». Тому саме діяль-
ність розсудку є осн. предметом логіки
В.  Уся книга складається із 16 глав,
в яких він репрезентував свою систему
логіки, котра стала першою частиною
його філософії, або «світової мудрості»
(die Welt-Weisheit). При цьому Вольф
наголошував: «Світова мудрість – це
наука про всі можливі речі, як і чому
вони є можливими». В рамках логіки В.
аналізував поняття, положення, умови-
води, а також торкався прикладної ло-
гіки, тобто уміння вести диспути та
перевіряти на істинність книги, думки
…
інших людей тощо. Також тут В. пред-
ставив вчення про пізнання, тобто як
отримати істинне пізнання. У відповідь
на це питання В. називає рац. метод як
основу пізнання.
1718 В. видає план викладання фі-
лософських дисциплін та своєї систе-
ми філософії під назвою «Ratio Prælec-
tionum Wolfianarum In Mathesin Et Phi-
losophiam Universam» (Галле). Ця
система включала в себе декілька час-
тин: 1) метафізику, якій В. присвятив
«Розумні думки про Бога, світ і душу
людини, також про всі речі взагалі»
(«Vernünfftige Gedancken von Gott, der
Welt und der Seele des Menschen, auch
Allen Dingen überhaupt», 1720); 2) мо-
ральну філософію (етику) в праці «Ро-
зумні думки про діяльність та безді-
яльність людини» («Vernünftige Gedan-
ken von der Menschen Tun und Lassen»,
1720); 3) вчення про політику та д-ву
в праці «Розумні думки про суспільне
життя людей та особливо простої іс-
тоти» («Vernünfftige Gedancken Von
dem Gesellschafftlichen Leben der Men-
schen Und insonderheit Dem gemeinen
Wesen», 1721); 4) натурфілософію та
космологію у праці «Розумні думки
про впливи природи» («Vernünfftige
Gedancken Von den Würckungen der Na-
tur», 1723).
Незважаючи на викладацький та
просвітницький авторитет В., 8 листоп.
1723 вийшов наказ короля Фрідріха
Вільгельма I про звільнення його з по-
сади, заборону викладання та вигнання
з Пруссії. Цій події передували декілька
конфліктів В. у Галле із представниками
пієтизму, тобто консервативного на-
прямку лютеранської церкви. По-
перше, критику пієтистів викликали
110
роздуми В. у його працях із метафізики
і морал. філософії (1720) щодо взаємо-
відносин філософії і теології. По-друге,
12 лип. 1721 із нагоди закінчення тер-
міну свого правління проректор ун-ту
Галле В. виголосив «Промову про прак-
тичну філософію китайців» («Oratio de
Sinarum philosophia practica»), в якій
вказав на моральність конфуціанства,
що викликало критику пієтистів. По-
третє, 1723 теологи з Йєни та Галле
(Й. Ф. Будде, Н. Г. Гундлінг, А. Г. Фран-
ке) оприлюднили декілька критичних
робіт щодо позиції В. і надіслали їх як
додатки до своїх скарг до Берліну. Гол.
вимогою теол. ф-ту з Галле було про-
хання заборонити професору математи-
ки та фізики В. втручатися в інші сфери
(особливо в морал. філософію та теоло-
гію). Але їх очікування були перевер-
шені, бо король не лише звільнив В., а й
наказав йому залишити Пруссію упро-
довж 48 годин. Таке суворе рішення
було викликано тим, що в одній зі скарг
було написано, що В. буцім то говорить
на лекціях, що коли у солдата є мотиви
не продовжувати боротьбу, то він може
втекти з поля бою. Це стало вирішаль-
ним для рішення «солдатського короля»
Фрідріха Вільгельма I.
1724 В. став придворним радником
і ординарним проф. математики та фі-
лософії Марбурзького ун-ту, який на-
лежав до графства Гессен-Кассель.
Ще до цього його обрали ординарним
членом академій наук у Лондоні, Па-
рижі та Берліні. 1725 В. отримав за-
прошення стати віце-президентом
Санкт-Петербурзької А. Н. Незважаю-
чи на відмову, його було призначено
почесним професором академії з плат-
нею 300 талерів, яку він отримував до

самої смерті. У Марбурзький період
(1724–40) відбувається розквіт талан-
ту В. Він публікує численні праці з фі-
лософії, права, психології, математи-
ки, природничих наук. Його лекції
викликають інтерес не лише у  нім.
студентів, а й студентів з України, Ав-
стрії, Польщі, Нідерландів, Росії, се-
ред яких в 1736–39 був майб. рос. вче-
ний М. В. Ломоносов.
10 верес. 1740 новий король Пруссії
Фрідріх II призначив В. на посаду ор-
динарного професора природ. та між-
нар. права ун-ту Галле. Тут він також
став таємним радником та канцлером
ун-ту, а 1745 отримав титул барона.
Незважаючи на те, що в цей час проф.
В. більше займався організаторською,
аніж викладацькою діяльністю, в Ні-
меччині його вчення під назвою «воль-
фіанство» та «лейбніце-вольфіанська
філософія» переживали розквіт. Із сер.
1750-х численні латин. підручники В.
і його учнів уводяться для викладання
в навч. закладах країн Європи, зокрема
в Україні, де вони домінували до поч.
19 ст. у Києво-Могилянській академії,
Львів. ун-ті, в  Черніг., Переяслав.
і Харків. колегіумах.
Філософ.-прав. позиція В. представ-
лена, голов. чин., у його творах за трьо-
ма напрямами: 1) морал. філософії («Ро-
зумні думки про діяльність та бездіяль-
ність людини» та «Моральна філософія,
або Етика за науковим методом» у 5 т.),
2) політики («Розумні думки про сус-
пільне життя людей та особливо простої
істоти») та 3) природ. права. Останній
сфері В. присвятив декілька праць, се-
ред яких найважливішими були: лат.
«Природне право за науковим методом»
111
…
(1740–48) у 8-ми частинах (томах), лат.
«Підручник природного та міжнародно-
го права» (1750) та нім. «Основні прин-
ципи природного та (між)народного
права» (1754).
Рац. виведення норм практичної фі-
лософії (етики та природ. права) з по-
ложень теорет. філософії (метафізики
та логіки) є  ключовим завданням В.
Оскільки у нього метафізика незалежна
від позит.ї теології, то принципи прак-
тичної філософії (етика, природ. право)
не залежать від віри в Бога та боже-
ственне Одкровення. Ключова вимога
морал. філософії В.а полягає в устрем-
лінні кожної людини до ідеалу доскона-
лості (довершеності). Тому В. наголо-
шує: «Роби те, що зробить тебе, твій
стан та стан інших більш досконалим».
Досягнення ідеалу досконалості мож-
ливе лише шляхом «слідування своїй
людській натурі». Якщо людина «ро-
зумна», то їй не потрібен ніякий інший
(позит.) закон, бо вона слідує «своєму
розумному закону». Натомість дії «не-
розумних людей» можна виправляти та
направляти лише позит. правом.
Робота «Основні принципи природ-
ного та міжнародного права» (1754) В.,
яка була підсумковим варіантом його
системи природ. права, має 962 сторін-
ки й складається з чотирьох частин:
1)  «По право природи взагалі, про
обов’язки стосовно себе, стосовно ін-
ших та стосовно Бога»; 2) «Про влас-
ність та права й зобов’язання, які з цьо-
го випливають»; 3)  «Про панування
(владу) та обов’язки і права, які з цього
випливають»; 4)  «Про (між)народне
право». Тут В. наголошує, що всі люди
мають однакові права та обов’язки.
…
Причому він пише: «Обов’язки виника-
ють раніше, аніж право… якщо не було
б обов’язку, то не було б також і права».
Далі В. розділяє права на: 1) заг., або
вроджені, права (jus connatum) та
2)  набуті права (jus acquisita). Серед
вроджених прав ключовими є  право
на свободу (libertas), право на безпеку
(jus securitatis), право на захист (jus
defensionis), право на рівність (homines
aequales). У  цьому сенсі він пише:
«Люди, таким чином, як люди від при-
роди є рівними один одному».
У межах свого вчення про д-ву В.
говорить про три гол. завдання д-ви:
вдоволення матеріальних життєвих по-
треб гр-н, збереження спокою та гаран-
тія миру з боку зовн. сил. Також він ви-
різняє три види держ. форми (монархія,
аристократія, політія) й називає їх недо-
ліки й переваги, уникаючи прямої від-
повіді на питання щодо найкращої фор-
ми правління. Однак, у дусі епохи Про-
світництва  В. особливо вказує на
переваги «просвітницької монархії».
При цьому суверенна влада монарха не
може бути обмежена у прав. відношен-
ні, але монарх зобов’язаний згідно
з сусп. договором піклуватися про бла-
го гр-н та д-ви. У своїй концепції між-
нар. права В. виступає за спільноту д-в
(Civitas Maxima), кожна з котрих прагне
та узгоджує свої дії з метою досягнення
блага для своєї д-ви та заг. блага для
всіх д-в. Таким чином, В. побудував
своє філософ.-прав. вчення на принци-
пах раціоналізму, строгої систематики,
просвітницького гуманізму, прав та сво-
бод людини за законами розуму.
Тв.: Vernünfftige Gedancken Von den
Kräfften des menschlichen Verstandes Und
ihrem Richtigen Gebrauche. Halle, 1713; Ver-
112
nünfftige Gedancken von Gott, der Welt und
der Seele des Menschen, auch Allen Dingen
überhaupt. Halle, 1720; Vernünftige Gedanken
von der Menschen Tun und Lassen. Halle,
1720; Vernünfftige Gedancken Von dem Ge-
sellschafftlichen Leben der Menschen Und
insonderheit Dem gemeinen Wesen. Halle,
1721; Jus naturae methodo scientifica per-
tractatum. Ps. 1–8. Halae, Francofurti, 1740–
1748; Philosophia moralis sive Ethica methodo
scientifica pertractata, іn 5 vol. Halae, 1750–
1753; Institutiones iuris naturae et gentium.
Halae, 1750; Gesammelte Werke. Hildesheim
u.a., 1962 ff.
Літ.: Schneiders W. (Hg.) Christian Wolff
1679–1754. Interpretationen zu seiner Philo-
sophie und deren Wirkung. Mit einer Biblio-
graphie der Wolff-Literatur. 2. Aufl. Hamburg,
1986; Денкер А. Кант против Вольфа и с
Вольфом. Полемика Канта с  лейбнице-
вольфовским рационализмом в его первых
сочинениях / пер. с нем. В. Абашника. В кн.:
Проблема раціональності наприкінці ХХ
століття: матеріали V Харк. Міжнар. Ско-
вородин. читань (29–30 верес. 1998 р.). Х.,
1998; Христиан Вольф и философия в Рос-
сии / ред.-сост. В. А. Жучков. СПб., 2001;
Абашнік В. О. Християн Вольф та Європей-
ське Просвітництво // Наукові записки Хар-
ківського економіко-правового університе-
ту. Х., 2007; Sommerhoff-Benner S. Christian
Wolff als Mathematiker und Universitätslehrer
des 18. Jahrhunderts. Aachen, 2002; Abasch-
nik V. O. Christian Wolff und die Schulphilo-
sophie in der Ukraine // Christian Wolff und
die europäische Aufklärung / Akten des 1. In-
ternationalen Christian-Wolff-Kongresses
(Halle (Saale), 4.–8. April 2004). Hg. v. J. Stol-
zenberg u. O.-P. Rudolph. Hildesheim u.a.,
2010, Teil 5.
В. О. Абашнік.

Г
ГА Б Е Р М АС Ю р г е н ( J ü r g e n
Habermas; 18 чер. 1929, м. Дюссель-
дорф – видатний нім. філософ, соціолог,
теоретик права, основоположник теорій
комунікат. дії, етики дискурсу та делі-
беративної демократії, які багато в чому
визначили вектор розвитку як конти-
нентальної, так і англо-америк. політ.
філософії 2-ї пол. 20 – поч. 21 ст., а та-
кож філософії моралі та права. Вивчав
філософію, історію, соціологію, психо-
логію, економіку в ун-тах Геттінгена,
Цюріха та Бонна. В Цюріху Г. зустріча-
ється зі своїм майб. вчителем, другом
та довічним опонентом К.-О. Апелем,
завдяки якому долучається до вивчення
лінгвістичної прагматики. Наприкін.
1950-х рр. починає викладати у Франк-
фуртському ін-ті соц. досліджень, очо-
люваному М. Хоркхаймером, а після
його смерті – Т. Адорно. У 1961 захи-
щає докт. дис. «Структурні перетворен-
ня у сфері відкритості: дослідження
категорії громадянське суспільство»,
яка мала дуже широкий резонанс та ви-
тримала близько 20 перевидань. Тема
публічності та комунікації політично
активних гр-н, заявлена Г. у цій роботі,
стане одним із гол. лейтмотивів його
творчості. В 1961 Г. стає екстраорди-
нарним професором Гейдельберзького
ун-ту. Як наступник М. Хоркхаймера,
у 1964 очолив каф. філософії і соціо-
113
логії ун-ту
Франкфурта-
на-Майні, на
якій пропра-
цював до 1971.
З 1971 по 1980
Г. був одним із
очільників Ін-
ту досліджень
умов життя
наук.-техн. сві-
Габермас Юрген
ту, а з 1980 по
1982 працював в  Ін-ті соц. наук
ім. М. Планка. У цей період він пише
свою фундам. працю «Теорія комуні-
кативної дії», яка побачила світ у 1981.
З 1983 аж до свого офіц. виходу на пен-
сію 1994 Г. займає посаду професора
Франкфуртського ун-ту. В цей час пу-
блікується його праця «Філософський
дискурс модерну» (1985), а також уза-
гальнююча робота з теорії права та по-
літ. філософії «Фактичність і значи-
мість» (1992).
Комунікат. розум як нова парадиг-
ма практ. філософії. Г. отримав визна-
ння як один із найяскравіших пред-
ставників другого покоління теорети-
ків Франкфуртської школи, який зміг
вдихнути у  неї нове життя завдяки
лінгвістично-комунікат. повороту. Суть
останнього полягала у переході від фі-
лософії свідомості та буття до філосо-
фії мови. Гносеол. та онтолог. пробле-
ми істини та дійсності, так само як
і практ.-філос. проблеми буття та на-
лежності необхідно розглядати насам-
перед у перспективі комплексного (се-
мантичного, синтаксичного, прагма-
тичного) дослідження мови.
Поєднавши просвітницьку традицію,
репрезентовану постатями Ж.-Ж. Руссо,
…
І. Канта, ґ. В. Ф. Геґеля, К. Маркса з до-
сягненнями лінгвістичної прагматики
К.-О. Апеля Г. розробив ориг. концеп-
цію комунікат. розуму, яка приходить на
зміну ідеї практ. розуму модерної кла-
сики. Г. поділяє кантівську настанову
універсалістської егалітарної моралі
і вважає, що категоричний імператив
висловлює сутність усіх когнітивіст-
ських теорій моралі, тобто теорій, які
вважають за можливе рац. обґрунтуван-
ня морал. норм, за аналогією до рац.
пізнання об’єктивного світу. Когніти-
візм у сучасних теоріях моралі проти-
стоїть емотивізму – підходу, який реду-
кує морал. феномени до суб’єктивних
почуттів та утилітаризму, який вбачає
основу моралі в індивід. або колектив-
ній користі. Але нім. філософ критикує
метафіз. амбітність та суб’єктивний мо-
нологізм кантівського практ. розуму.
По-перше, комунікат. розум не пре-
тендує на формулювання імперативів
належного; він вказує лише на форм.
й контрафактичні умови розумного ви-
правдання претензій на значення іс-
нуючих морал.-етичних норм (завдан-
ня етики дискурсу). Такими умовами
є «ідеальна комунікативна спільнота»
та «ідеальна мовна ситуація». Відпо-
відно до першої, кантівський катего-
ричний імператив отримує дискурсив-
не тлумачення: будь-яка претензія на
нормат. значення повинна пройти
інтерсуб’єктивну перевірку, тобто отри-
мати згоду всіх тих, кого вона стосуєть-
ся, в ідеалі – необмеженої комунікат.
спільноти, а не залишатися мисленим
експериментом монологічного суб’єкта.
Відповідно до другої, консенсус щодо
норм може бути досягнутий лише через
дотримання заг. передумов аргумента-
114
ції, до яких належать: свобода від поза-
мовних впливів, таких як гроші та вла-
да (перевага повинна бути віддана лише
«кращому аргументу»), інклюзивність
та рівність учасників, відповідність на-
мірів учасників їх словам.
По-друге, контрафактичні умови ро-
зумного виправдання норм – не просто
теорет. конструкції; вони вкорінені
в спонтанних ідеалізаціях повсякденної
мовної практики, спрямованої на до-
сягнення згоди у координації дій, яку Г.
визначає як комунікат. дію. Той, хто
вступає у розмову, завжди вже приймає
певні правила гри, які мають рац.-
нормат. характер. Він апріорі погоджу-
ється на те, що його аргументи будуть
перевірятися на значення ін., що він
буде вислуханий і, відповідно, повинен
вислухати аргументи ін. Повсякденна
мовна практика вже передбачає ідеалі-
зації взаємності та визнання, які скла-
дають всезаг. неусувні передумови ко-
мунікації, які мовці завжди змушені
приймати. Тому комунікат. розум не
належить окр. суб’єктам, його носієм
є сама мова. Роль етики дискурсу – реф-
лексивне осмислення комунікат. дії та
теоретизація потенціалу раціональнос-
ті, що міститься у ній.
Комунікат. дія протиставляється Г.
дії стратегічній, орієнтованій на праг-
матичний успіх. Умова досягнення
успіху – вплив на ситуацію ін., який
відбувається через позамовну практи-
ку – загрози, тиск, наказ, зиск тощо.
Розрізнення двох типів дій має фундам.
характер, оскільки веде до методол. та
соціол. диференціації двох рівнів сусп-
ва, в межах якої постає і феномен права.
У своїй дворівневій моделі сусп-ва Г.
вдалося поєднати протилежні соціол.

підходи – феноменологічний та систем-
ний – і запропонувати ориг. теорію, яка
описує модерне сусп-во як єдність
«життєвого світу» та «системи».
Життєвий світ та система: місце
права у дворівневій моделі сусп-ва. До-
сягнення згоди стає можливим завдяки
завжди відкритому перед учасниками
комунікації горизонту традиційних
практик – життєвому світу, який надає
ресурси для процесів розуміння та ін-
терпретації. Структурним компонентам
життєвого світу – культурі, сусп-ву та
особам – відповідають процеси культ.
репродукції, соц. інтеграції та соціалі-
зації. На противагу комунікат., страте-
гічні дії складають формалізовану сис-
тему, у якій людські дії координуються
не через комунікативно досягнутий та
нормат. забезпечений консенсус, а через
позанормат. регулювання індивід. рі-
шень, яке відбувається поза свідомістю
актора. В  межах системи Г. виділяє
2 гол. підсистеми – екон. та адм.-політ.
Якщо медіумом координації дій у меж-
ах життєвого світу є мова, медіумом
координації дій у межах системи ви-
ступають гроші та влада.
Інститут права як сфера формально
організованих дій належить до рівня
системи. В той же час він виконує функ-
цію інституціалізації систем. медіумів –
грошей та влади – у життєвому світі.
Через інститути прив. та публ. права
гроші та влада отримують канал впливу
системи на комунікативно структурова-
ний контекст дії й, навпаки, через ці
ж інститути нормат. приписи життєвого
світу можуть впливати на формально
організовану сферу дії (систему). Право
є автономною системою, але все ж таки
залежною від життєсвітового базису
115
…
легітимації. Осмислення цієї амбіва-
лентності вимагає взяття до уваги су-
перечливого діалект. розвитку життєво-
го світу та системи. Протягом модерної
доби сфера традиційних практик по-
ступово колонізується системою, уна-
слідок чого стратегічна раціональність
все більше звільняється від нормат. при-
писів. У той же час відбувається раціо-
налізація життєвого світу, одним із важ-
ливих аспектів якого є нове розуміння
права.
Форм. риси модерного права. У ра-
ціоналізованому життєвому світі об-
ґрунтування та зміст прав. норм відо-
кремлюється від реліг.-теол. контексту.
Модерні теоретики, починаючи з Т. Гоб-
бса, чітко вказували на позит. характер
права, тобто на його «земне» похо-
дження, залежність від волі законодав-
ців. У той же час суто позит. характер
модерного права врівноважується ви-
могою легітимації, відповідно до якої
право, підкріплене держ. примусом,
повинно забезпечувати автономію всіх
суб’єктів, які належать до прав. систе-
ми. Амбівалентний характер модерно-
го права полягає у тому, що позит. ле-
гальність норм поєднується з їх легі-
тимацією захистом індивід. автономії.
Прав. норми можуть розглядатися,
водночас, і як примусові закони, і як
закони свободи.
Легітимація права як форми захисту
індивід. автономії веде до другої важ-
ливої риси модерного права – пріорите-
ту прав над зобов’язаннями. Якщо з мо-
рал. точки зору ми, насамперед, засвід-
чуємося у зобов’язанні, сучасне право
починає з тези «мати право», а не з ім-
перативу «ти повинен». Якщо мораль
охоплює всі сфери життя і не знає різ-
…
ниці між індивід. совістю та публ. звіт-
ністю, право, навпаки, захищає індивіда
від довільних втручань як ін. суб’єктів,
так і влади у сферу прив. автономії.
Правомочність суб’єктів отримує логіч.
пріоритет щодо зобов’язань, завдяки
чому сама прав. система осмислюєть-
ся відповідно до моделі «суспільного
договору».
Позитивність зумовлює третю рису
модерного права  – розщеплення
суб’єкта права на автора законів та їх
адресата й, відповідно, прав. автономії
на прив. та публ. У ліберальній та рес-
публік. прав. парадигмах ця тенденція
була доведена до крайнощів у формі
конфлікту між свободою та рівністю.
В ліберальній моделі підкреслюється
значення прив. свободи як формально-
прав. рівності шансів, у республік. –
значення участі у спільному виробленні
рішень та соц. рівності. Але в обох стра-
тегіях, на думку Г., втрачається концеп-
туальний зв’язок між правом та демо-
кратією, який уже був накреслений
у працях Ж.-Ж. Руссо та І. Канта. Внутр.
зв’язок права та демократії осмислю-
ється Г. у його концепції «делібератив-
ної демократії» (від лат. «deliberatio» –
обговорювати, розмірковувати, ради-
тись), у  якій ідея комунікат. розуму
застосовується до політ. теорії.
Деліберативна демократія і роль
права у сучасній д-ві. Відповідно до лі-
беральної теорії суб’єктивні права мож-
на накласти на народний суверенітет як
щось «зовнішнє», існуюче поза полем
публ.-прав. дискусії. Відповідно до рес-
публік. – демократ. процес формування
думок та рішень має пріоритет щодо
суб’єктивних свобод. Обидва підходи
спираються на засновки філософії
116
суб’єкта, з тією різницею, що лібераль-
на модель розглядає сусп-во як сукуп-
ність прив., об’єднаних, насамперед,
екон. інтересами осіб, а республік. – як
колективний суб’єкт, який здатен впли-
вати сам на себе. Відповідно до цього
ліберали вбачають у д-ві апарат публ.
управління, який програмується в ін-
тересах прив. осіб, республіканці – фор-
му етико-політ. організації сусп-ва, кон-
ститутивну щодо нього.
Сучасне сусп-во є децентрованим та
високодиференційованим, тому мисли-
ти його за зразком автономного колек-
тивного суб’єкта було б явним спро-
щенням. Водночас сусп-во – це не лише
арена конкуруючих екон. інтересів, але
й спільний простір для різноманітних
форм комунікації та взаємодії, пов’яза­
ної з прагматичними, етичними, морал.
та ін. інтересами. Беручи до уваги ці
факти, деліберативна демократія робить
акцент на публ. процедурі обговорення
та легітимації важливих для сусп-ва рі-
шень через обмін аргументами. Вона
ставить у центр політ. життя процес де-
мократ. формування думок та волі, але
в  той же час розглядає ліберальні
суб’єктивні права і як необхідні переду-
мови комунікації, і як її продукт. Між
правом та демократією існує діалект.
зв’язок: повноцінне формулювання прав
уможливлюється лише через їх артику-
ляцію у формі публ. дискусій, що, у свою
чергу, вимагає дотримання певних про-
цедур, які гарантують рівні права, на-
самперед на комунікацію та участь.
Деліберативна демократія спираєть-
ся на нормат. принцип дискурсу, який
передбачає рівні права гр-н щодо учас-
ті в обговоренні сусп. важливих рішень
та на фактичні демократ. процедури,

завдяки якій нормат. принцип втілюєть-
ся у фактичний консенсус. Якщо у сво-
їх ранніх роботах Г. розглядає принцип
дискурсу в контексті морал. принципу
універсалізації, пізніше він відокрем-
люватиме дискурсивну процедуру від
морал. аргументації. Дискурс є абстрак-
тним нормат. принципом, нейтральним
стосовно різних типів комунікації,
у т. ч. морал. та стратегічної. Такий під-
хід дозволяє Г. уникнути небажаної мо-
ралізації політ.-прав. сфери, що мала
місце у К.-О. Апеля, та чіткіше обґрун-
тувати її систем. характер.
І деліберативна демократія, і мораль
наголошують на автономному зак-ві
своїх суб’єктів, завдяки чому між ними
існує структ. подібність. Але демократія
є частиною політ. системи. Політ. ж сис-
тема є однією із систем формалізованих
дій, що відповідає за комплексну інте-
грацію сусп-ва. Завдяки цій функції
вона взаємодіє зі всіма ін. впорядкова-
ними сферами дій. Право виступає по-
середником у цій комунікації, його за-
вдання – забезпечення процедури демо-
крат. генералізації думок та прийняття
значимих рішень у різноманітних сусп.
сферах. Тому прав. процедура регулює
не лише морал., але й ін. типи дискур-
сів – інструментальні, стратегічні, етич-
ні. Вона змушена брати до уваги різні
інтереси і результатом процедури може
бути як сталий консенсус, так і тимча-
совий компроміс. Деліберативна полі-
тика як «ідеальна процедура обговорен-
ня та прийняття рішень» лише створює
умови для якомога повнішого публ. об-
говорення та вирішення важливих про-
блем, але не може імперативно гаранту-
вати саме вирішення, яке залежить ви-
ключно від деліберуючої громадськості.
117
…
Нац. д-ва та всесвіт. громадян-
ство. Деліберативна прав. процедура
має універсалістський характер, вона
позбавлена концепт. зв’язків з  нац.
д-вою. Звідси постає типове стосовно
універсалізму питання мотивації слі-
дування цій процедурі з  боку гр-н.
З точки зору комунітаристів демократ.
прав. процедура може бути інституці-
алізована лише за умови наявності
у життєвому світі відповідних фонових
мотивів та переконань, пов’язаних із
культурно вкоріненим почуттям патрі-
отизму. На противагу цьому Г. розвиває
концепцію конституц. патріотизму, від-
повідно до якої засвоєння гр-нами
принципів конституції через контекст
власної політ. історії є достатньою мо-
тивацією для підтримки колективної
ідентичності. Громадян. ідентичність
може формуватися лише на підвалинах
більш-менш нейтральної політ. культу-
ри, поза нац. ідентичністю, вкоріненою
у певній культ. формі життя. Послідов-
но залишаючись на принципах «лібе-
ралізму у формі кантівського республі-
канізму», Г. ставить під сумнів статус
культ. або колективних прав, вказуючи
на те, що культ. традиції можуть від-
творюватись лише через герменевт.
фільтр індивід. осіб, які мають право
обирати між різними колективними
ідентичностями.
Конституц. патріотизм готує шлях до
інституціалізації кантівського права
всесв. громадянства – ідеї, яку Г. пере-
осмислює в  сучасному контексті.
Оскільки права людини апелюють не до
гр-н, а до сутності людського як такого,
концептуально вони не потребують
опосередкування суверенітетом нац.
д-в. Право всесв. громадянства поши-
…
рюється на індивід. суб’єктів права як
членів всесв. асоціації гр-н світу поза
колективними суб’єктами міжнар. пра-
ва. Послідовний ліберальний космопо-
літизм веде Г. до виправдання посилен-
ня супранац. структур (насамперед
ООН) та гуманіт. інтервенцій.
Роботи Г. продовжують справляти
настільки значний вплив на морал.,
політ. та прав. філософію, що кожна
сучасна концепція в межах цих дис-
циплін так чи інакше повинна визна-
чатись стосовно теорій нім. філософа.
Дискусії Г. з Г.-Г. Гадамером, Дж. Рол-
зом, К.-О. Апелем, М. Фуко, Е. Туґенд-
гадом зробили суттєвий внесок у роз-
виток універсалістської теорії моралі,
політ. лібералізму та теорії права. Кри-
тику та розвиток ідей Г. можна знайти
у сучасних філософів, зокрема В. Гьос-
ле, М. Келлі, Р. Форста, А. Гоннета.
Тв.: Faktizität und Geltung: Beiträge zur
Diskurstheorie des Rechts und des demokrati-
schen Rechtsstaats. Frankfurt-on-Main, 1992;
Демократия. Разум. Нравственность. Мо-
сковские лекции и  интервью. М., 1995;
Структурні перетворення у сфері відкритос-
ті: дослідження категорії громадянське сус-
пільство. Л., 2000; Вовлечение другого.
Очерки политической теории. СПб., 2001;
Философский дискурс о модерне. М., 2003;
Кантовский проект конституционализации
международного права. Есть ли у него бу-
дущее? / пер. з англ. С. І. Максимова. В кн.:
Проблеми філософії права, т. ІV–V. К.; Чер-
нівці, 2006–2007; Концепт человеческого
достоинства и реалистическая утопия прав
человека // Вопросы философии, 2012, № 2;
На хвилі думок (інтерв’ю Маркусу Шверін-
гу) // Філософія права і загальна теорія пра-
ва, 2014. № 1–2.
118
Літ.: Ермоленко  А.  Н.  Этика ответ-
ственности и социальное бытие человека.
К., 1994; Ingram D. Habermas. Introduction
and Analysis. Itacha And London, 2010; Jür-
gen Habermas, vol. I / еd. by Camil Ungurea-
nu, Claus Günter, Christian Joerges. Surrey,
Ashgate Publishing, 2011; Müller-Doohm S.
Jürgen Habermas. Eine Biografie. Berlin,
2014.
Р. В. Зимовець, С. І. Максимов.
ГАЄК (Хайєк) Фрідріх Авґуст, фон
(Friedrich Augustvon Hayek; 8  трав.
1899, Відень, Австрія – 23 берез. 1992,
Фрайбурґ, Німеччина) – австрійс. та
англ. економіст і політ. філософ, автор
фундам. досліджень із проблем ринко-
вої економіки, класик сучасного лібе-
ралізму. Вивчав економіку та юриспру-
денцію у Віденському ун-ті. Засн. Ав-
стрійс. ін-ту екон. досліджень (1927,
разом із Л. фон Мізесом), у 1927–31 –
його директор. У 1931 емігрував до
Великої Британії, де обійняв посаду
професора в Лондонській школі еконо-
міки. Разом зі своїми друзями – К. Поп-
пером та К.  Поланьї  – заснував То­
вариство «Мон-Пелерин» (1947)  –
об’єднання філософів, економістів та
політологів ліберального спрямування.
Професор Лондонського, Чиказького,
Фрайбурзького, Зальцбурзького ун-тів.
Д-р права, член Британ. АН, лауреат
Нобелівської премії з економіки (1974,
разом з Ґ. Мюрдалем).
Найвідоміші праці Г., що містять
філос.-прав. ідеї: «Шлях до кріпацтва»
(1944, укр. пер. 2016); «Конституція
свободи» (1960, укр. пер. 2002); «Право,
законодавство та свобода: Нове викла-
дення ліберальних принципів справед-
ливості та політичної економії» (у 3 т.:

т. 1 «Правила та порядок», 1973; т. 2
«Міраж соціальної справедливості»,
1976; т. 3 «Політичний устрій вільного
народу», 1979; укр. пер. 1999–2000).
У цих творах ліберальні екон. концепції
Г. надійно спираються на результати
його інтелектуал. розвідок у царині фі-
лософії й теорії права, в яких Г. висту-
пає послідовним супротивником юрид.
позитивізму, критиком юрид. ідей
М. Вебера, Г. Кельзена, К. Шмітта, при-
бічником ліберальних доктрин природ.
права, прав. д-ви та верховенства права.
Ідеї Г. та ін. зах. економістів, пере-
довсім Дж. М. Кейнса та Л. фон Мізе-
са, посідають важливе місце у соц.-
політ. думці 20 ст. Предметом дискусії
між ними є межі впливу д-ви на екон.
і соц. сферу сусп. буття, доктрина не-
втручання д-ви («laissez faire»). Згідно
з цією класичною ліберальною теорією
д-ва має якомога менше втручатися
в екон. сферу, обмежуючи свою роль
захистом особи та власності, справами
нац. оборони, забезпеченням функціо-
нування транспортних мереж тощо.
Дж. М. Кейнс критично ставиться до
неї, ратує за капіталізм з  активним
держ. регулюванням економіки, з ви-
разними соц.-демократ. рисами. У цій
дискусії Г. виступає як послідовний
опонент Дж. М. Кейнса та авторів екон.-
політ. доктрини «держави загального
благоденства». У своїх творах він піддає
обґрунтованій критиці ідеї Дж. М. Кейн-
са як такі, що призводять до занепаду
економіки й зміцнення бюрократії, ви-
никнення значного прошарку держ.
службовців, що паразитують на розпо-
ділі соц. пільг. Учений наполягає на не-
безпечності поєднання в руках дер-ви
політ. та екон. влади, оскільки це є згуб-
119
…
ним для індивід. свободи й неминуче
веде до диктатури д-ви.
Єдиним надійним фундаментом прав
особистості Г. вважає свободу екон.
У праці «Шлях до кріпацтва» він дово-
дить, що поширення тоталітарних ідей
у 20 ст., передовсім фашизму та сталініз-
му, є логіч. наслідком соціаліст. ідей
держ. регулювання економіки, реалізація
яких обмежує свободу індивідів, фактич-
но робить їх кріпаками д-ви. Реальну
загрозу такого розвитку сусп-ва Г. бачить
не лише в наявних тоталітарних країнах
(на той час  – у  Німеччині та СРСР),
а всюди, де д-ва перебирає на себе функ-
ції екон. регулювання (зокрема, в зах.
країнах). Учений піддає критиці моно-
полію д-ви на життєво важливі послуги,
зокрема у  сфері соц. забезпечення,
оскільки вона руйнує традиційні соц.
ін-ти – родину, етнічну групу, реліг. гро-
маду, замінює сталі неформ. взаємовід-
носини між членами сусп-ва залежністю
від уряду. Цю думку автор розвиває
у своїх творах упродовж чотирьох деся-
тиліть – аж до останньої праці «Згубна
самовпевненість. Помилки соціалізму»
(1982).
Рецептом гарантування свободи осо-
бистості та її захисту від довільного
держ. втручання є повернення до пер-
винних принципів класичних лібераль-
них доктрин «правової держави» та
«верховенства права», які, на переко-
нання Г., втрачені сучасними зах. д-ми.
Водночас саме них мислитель уважає
наріжним каменем свободи. Г. пропонує
таке визначення принципу верховенства
права: «це означає, що уряд має вико-
нувати правила, встановлені й проголо-
шені заздалегідь, – правила, що дають
змогу з певністю передбачати, як влада
…
використовуватиме свої повноваження
здійснення примусу за певних обставин
і планувати власні справи на підставі
цього знання». На думку філософа, за-
конодавець, керуючись цим принципом,
має формулювати в законах не створені
ним штучні веління, а вже апробовані
сусп-вом заг. правила гідної поведінки,
осн. права гр-дян, що держ. обмежен-
ням не підлягають.
Принцип верховенства права, за Г.,
передбачає передовсім верховенство
прив. права над публ., верховенство за-
кону, який гарантує свободу людини,
а не обмежує її. Ознаки такого закону
філософ викладає у своїй праці «Право,
законодавство та свобода». Першою
з них є його загальність, абстрактність
його приписів – закон має містити лише
найбільш заг. норми, давати особистос-
ті, що їх застосовує, простір для свобо-
ди волі, не повинен мати на увазі жод-
ного конкр. індивіда. Саме це Г. вважає
гарантією того, що закон не обмежить
свободу, відповідатиме принципу вер-
ховенства права, буде стабільним.
Другою ознакою такого закону
є його доступність та очевидність – ре-
зультат застосування й тлумачення за-
кону має бути заздалегідь передбачува-
ним, очевидним. За висловом Г., «важко
перебільшити ту вагу, яку має очевид-
ність закону для поступального й ефек-
тивного руху вільного суспільства».
Третьою ознакою такого закону
є його рівність, що означає однакове
його застосування до всіх осіб. «Нор-
мам закону повинні підлягати й ті, хто
створив їх, і ті, хто їх застосовує, тобто
й урядовці, й підлеглі, не має бути ви-
нятків ні для кого». Г. виступає як проти
прихованого звільнення д-ви та її по-
120
садових осіб
від дотриман-
ня законів, так
і  проти влади
уряду робити
для окр. інди-
відів винятки
із загальнообо­
в’язковості за-
кону. Як зазна-
чає філософ,
Гаєк Фрідріх Авґуст,
лише за умови фон
відповідності
законів цим ознакам «можна говорити,
що правлять закони, а не люди». Проте
видання таких законів сучасна система
держ. органів, на переконання Г., забез-
печити неспроможна. Перепоною є по-
стійна залежність законодавця від тис-
ку конкр. інтересів, політ. партій, його
фін. та ідеол. заангажованість.
Г. усвідомлює, що традиційне вчення
ліберального конституціоналізму біль-
ше нездатне захистити принцип верхо-
венства права від загрози з боку концеп-
ції народного суверенітету. У «Праві,
законодавстві та свободі» він доводить,
що класичний поділ влади на три гілки
зазнав краху тому, що викон. влада по-
всюдно переступила межі повноважень,
наданих їй тією самою конституцією,
на яку вона посилається, причому зро-
била це абсолютно легальними засо-
бами. Ці зловживання породили зрос-
тання невіри у незалежність суд. систе-
ми. Крім того, вони створили плацдарм
для такого зак-ва, яке не лише не запе-
речувало примусу, а й навіть закривало
очі на його використання як засобу для
досягнення конкр. цілей. З цього Г. ро-
бить сумний висновок про те, що «пер-
ша спроба гарантувати захист особистої

свободи за допомогою конституційних
обмежень вочевидь виявилася невда-
лою», й висновує необхідність провести
критичний аналіз концепції демократії
як форми правління, за якої більшість
може приймати закони з  будь-якого
конкр. питання.
Передумовою захисту людської сво-
боди, за Г., є відокремлення абстрак-
тних норм (законів) від специф. держ.-
влад. команд – розпоряджень. Закони як
абстрактні норми фіксують кордони,
всередині яких кожному з нас дана на-
дійна сфера вільної активності. Як при-
клад філософ наводить три закони Юма:
стабільність власності; передача прав за
взаємною згодою й неухильне виконан-
ня договору. Специф. розпорядження
мають адм. характер, приймаються пар-
лам. більшістю й орієнтовані на задо-
волення прив. інтересів. Змішувати за-
кони із держ. зак-вом є помилкою. Там,
де влада парламентів нічим не обмеже-
на й соц. справедливість кожен розуміє
по-своєму, свобода у небезпеці. З уні-
версального регулятора закон перетво-
рюється на тимчасову норму, що об-
слуговує ім’ям соц. справедливості
прив. інтереси. Соц. справедливість
перетворюється на казкову чарівну па-
личку: ніхто не знає, у чому справедли-
вість полягає, й будь-яка група вважає,
що має право вимагати від уряду осо-
бливі привілеї. Насправді за словами
«соціальна справедливість» криється
лише вкинуте в уми виборців насіння
надії на щедрість законодавців на ко-
ристь певних груп. Політики роблять це
тим охочіше, що більше розподіл при-
вілеїв впливає на придбання голосів на
їх підтримку.
121
…
За цих обставин недивно, що помалу
віра у демократ. ідеали вмирає. Демо-
кратія вироджується у всевладдя біль-
шості, яка пише все нові й нові розпо-
рядження. Проте «суверенітет закону
й суверенітет необмеженого парламен-
ту залишаються речами несумісними».
Г. виступає також проти держ. моно-
полії в галузі фінансів, школи й освіти,
телебачення та радіо, поштового зв’язку.
У розвиненому сусп-ві уряд має вико-
ристовувати політ. та екон. владу для
підтримки виключно тих галузей та
сфер послуг, які з різних об’єктивних
причин не можуть бути забезпечені
ринковим механізмом: статистики,
контролю за якістю наданих послуг
і товарів, будівництва та ремонту доріг
тощо. У полі зору держ. органів мають
залишатися також інструменти під-
тримки поваги до законів, міжнар.
зв’язки, захист від зовн. ворогів, бо-
ротьба зі стихійними лихами та багато
ін. проблем.
Водночас – слід відзначити особливу
важливість цього зауваження Г. – у зоні
ризику існує цілий клас людей, що дій-
сно потребує саме держ. допомоги. Це
люди, чиї нещастя є результатом роз-
паду місц. соц. зв’язків у процесі ви-
никнення нового – мобільного й від-
критого сусп-ва. Діти, люди похилого
віку, хворі, інваліди, удови та сироти
через свою вразливість неспроможні
самотужки здолати суворі умови ринку.
Тому д-ва, яка досягла певного рівня
добробуту, зобов’язана надати їм у цьо-
му допомогу. Сусп-во має допомагати
їм остільки, оскільки воно є заможним,
а не тому, що коригувань вимагає рин-
ковий механізм. Забезпечити гідний
прожитковий мінімум усім і кожному
…
на рівні, нижче якого не можна опуска-
тися, – це не лише абсолютно закон.
захист проти ризику, якому піддаються
всі, а й завдання всієї спільноти, де ні-
кому не дозволено вирішувати свої про-
блеми за рахунок слабких та беззахис-
них. Система, яка відмовилася від ви-
конання завдання соц. страхування
й безпеки, рано чи пізно породжує не-
вдоволення та насильство, й ті, хто спо-
чатку насолоджувався спільними блага-
ми, опиняються в разі хвороби або ста-
рості біля розтрощеного корита. Саме
це є природ. та єдиним винятком із заг.
правила невтручання д-ви у функціону-
вання вільної ринкової економіки.
Отже, філософія права Г. є філософією
саме природ. права, невід’ємною скла-
довою й умовою чинності якого є прин-
ципи сусп. моралі.
Екон.-політ. ідеологія Г. є повернен-
ням від доктрини «держави загального
благоденства» до класичної ліберальної
традиції, що ґрунтується на принципах
невтручання д-ви в економіку, виви-
щення прив. життя людини (зосібна
в екон. сфері) над вимогами д-ви. Уче-
ного вважають представником «лібе-
рально-консервативного» напряму по-
літ. думки 20 ст. – лібертаризму, хоча
сам він категорично відмежовується від
ідеології консерватизму, наполягає на
радикальних суперечностях між нею та
ліберальною ідеологією, оскільки на
відміну від останньої вона відкидає
нове знання й відгороджується від будь-
яких змін, зокрема екон. (див. після-
слово Г. «Чому я не консерватор» до
його праці «Конституція свободи»).
Екон., соц.-політ. та філос.-прав. ідеї
Г., його однодумців та послідовників
надихали ряд держ. діячів останньої чв.
122
20 ст., зокрема Л. Бальцеровича (Поль-
ща), М.  Тетчер (Велика Британія),
Р. Рейгана (США), на ліберальні рефор-
ми в їх країнах. Гаєкова концепція за-
кону та його місця в регулюванні соц.
порядку сприяла зростанню інтересу до
класичних ліберальних теорій верхо-
венства права та прав. д-ви.
Тв.: Пагубная самонадеянность. Ошиб-
ки социализма. М., 1992; Право, законодав-
ство та свобода: Нове викладення широких
принципів справедливості та політичної
економії: в 3 т., т. 1: Правила та порядок. К.,
1999; т. 2: Міраж соціальної справедливос-
ті. К., 1999; т. 3: Політичний устрій вільно-
го народу. К., 2000; Конституція свободи.
Л., 2002; Дорога к рабству. М., 2005 (Библи-
отека Фонда «Либеральная миссия»); Ско-
рочена версія для журналу «Читацький огля-
дач» книги «Шлях до кріпацтва». К., 2016.
Літ.: Енциклопедія політичної думки /
за ред. Д. Міллера, Дж. Коулмен, В. Коннол-
лі, А. Райана. К., 2000; Современная запад-
ная философия. Энциклопедический сло-
варь / под ред. О. Хеффе, В. С. Малахова,
В. П. Филатова; при участии Т. А. Дмитри-
ева. М., 2009; Кубедду Р. Либерализм, тота-
литаризм и демократия: политическая фи-
лософия австрийской школы. М., Челя-
бинск, 2014 (Серия «Австрийская школа»,
вып. 20).
В. С. Смородинський.
ГАМІЛЬТОН Олександр [11 січ.
1757, о. Невіс (Віргінські о-ви) – 17 лип.
1804, Нью-Йорк, США] – один із най-
більш видатних політ. діячів доби утво-
рення США, чиї теорет. погляди і практ.
діяльність справили вирішальний вплив
на визначення змісту Конституції США
1787. Походив з бідного аристокр. роду,
із 11  років заробляв на прожиття.

У 1774–75 на кошти спонсорів навчався
у Королівському коледжі Нью-Йорка
(майбут. Колумбійському ун-ті), після
закінчення навчання займався юрид.
практикою, а з початком війни став її
активним учасником, швидко пройшов
шлях від артилериста до ад’ютанта Ва-
шингтона. У 1782–83, 1787–88 – член
Конгресу, брав участь у роботі Конст.
конвенту. У 1789–95 – міністр фінансів.
Г. не мав значних політ. творів. У ко-
леджі він анонімно опублікував 2 пам-
флети – «Повне виправдання розпоча-
тих Конгресом заходів у відповідь на
звинувачення їх супротивників» і «Від-
повідь фермерові», які у критичні для
вітчизни автора роки виражали енергій-
ний захист амер. колоній від зазіхань
Великобританії і стали важливим вне-
ском у літературу амер. революції. Г.
був одним із 3-х авторів статей «Феде-
раліста», які пізніш входили до числа
укладачів Конституції і посідали клю-
чові посади в уряді: Г. – посаду міністра
фінансів, Дж. Джей – голови Верх. суду,
Дж. Медісон – четвертого президента
країни.
У статтях та виступах у Конст. кон-
венті найповніше викладені погляди Г.
і сформульована соц. філософія. Він був
прихильником елітистського підходу до
політики і вважав, що сусп-во розподі-
ляється на 2 групи: обрану еліту (багаті
й родовиті) та більшість. У підвалині
цього розподілу лежить «майнова не-
рівність», яка складає вічну «величезну
і найважливішу відмінність у суспіль-
стві». Оскільки ж поділ сусп-ва на кла-
си є неминучим, екон. та політ. пануван-
ня класу заможних повинне отримати
конст. затвердження, тому що вади ба-
гатих «більш сприяють процвітанню
123
…
держави, ніж
вади нужден-
них». Звертаю-
чись не тільки
до багатства,
але й до чеснот
заможних, Г.
вбачав останні
у   з д ат н о с т і
підпорядкува-
ти власні ін-
О. Гамільтон
тереси інтере-
сам нац., що складають гол. мету держ.
управління. Для нього могутність і сла-
ва США поставали вищ. за індивід. ін-
тереси будь-яких членів сусп-ва. Саме
тому він виступав проти необмеженого
правління олігархії, яка обертається
деспотизмом або анархією і захищав
«помірне правління». Мислитель поді-
ляв думку Дж. Адамса про те, що вста-
новлення системи стримувань та проти-
ваг у сфері влади є необхідним через
непереможний егоїзм людей, яких необ-
хідно змусити співпрацювати в  ім’я
сусп. блага, незважаючи на їх невгамов-
ну жадібність та честолюбство. Без ура-
хування означених обставин конститу-
ція перетвориться на пусте вихваляння.
Г. виявився прихильником створення
федерації із сильною централізованою
владою. Теоретик наголошував, що
«сама конфедерація хибна і повинна
бути зміненою, вона не придатна ані для
миру, ані для війни». Він конкретизував
недоліки конфедерації і означав конкр.
шляхи їх усунення: передача конгресу
фінансування і комплектування армії,
наділення його власними фін. ресурса-
ми уведенням федер. податків, надання
йому повного суверенітету у питаннях
торгівлі, фінансів та міжнар. відносин.
…
Унаслідок таких заходів федерація ви-
явиться бар’єром перешкоджання
внутр. розбратам та народним повстан-
ням. Штатам же відводився захист влас-
ності та добробуту їх гр-н і внутр. опо-
даткування. Г. обґрунтував необхідність
і засоби заспокоєння розбурханих ви-
звольною війною народних мас. Він
писав, що «для забезпечення сталої
свободи в державі не менше уваги, ніж
охороні прав суспільства, треба приді-
лити наданню державі належного сту-
пеня влади для твердого здійснення
законів. Так само як надлишок влади
веде до деспотизму, її недолік призво-
дить до анархії». Мислитель вперше
у США запропонував шляхи здійснен-
ня активної ролі д-ви у розвитку ві-
тчизн. торгівлі та мануфактурного ви-
робництва і їх захисту від іноз. конку-
ренції, що склало один із осн. напрямів
його практ. діяльності.
Г. зробив значний внесок у визна-
чення організації федер. влади США,
насамперед верх. палати Конгресу – Се-
нату, що складав представництво арис-
тократії. Як переконаний прихильник
англ. системи влади, він виступав за
обрання сенаторів довічно, окрім ви-
падків істотних порушень законів, які
підлягають імпічменту. Довічне пере-
бування на обираній посаді повинне
було обумовлювати сенаторам незалеж-
ність від народу і забезпечувати ста-
лість і спадкоємність держ. політики.
В узаконенні провідної ролі багатіїв,
відкритому наданні їм керма влади Г.
вбачав менше зло, ніж у змушенні їх
використовувати підкуп або обхід пред-
ставницьких установ, оскільки у будь-
якому випадку проблему вирішує влас-
ник гаманця. Однак як прихильник по-
124
мірного правління і  супротивник
деспотії, він додавав противагу Сенату
у вигляді нижньої палати, яка обираєть-
ся на 3 роки прямим голосуванням усіх
білих чоловіків. Противагу ж між двома
палатами мав здійснювати монарх, що
обирався довічно триланковою систе-
мою виборів і наділявся широкими по-
вноваженнями: правом абсолютного
вето, всією повнотою викон. влади, при-
значенням гол. посадових осіб та ко-
мандувачів збройними силами. Тим
самим монарх складав, окрім заг. проти-
ваги двом палатам, ще й гол. осередок
держ. влади. Друга перевага монархії
полягала в поєднанні особистого інтер-
есу монарха з інтересами д-ви. Фактич-
но теоретик був прихильником респу-
бліки із олігархічною формою правлін-
ня, а від спадкової конст. монархії його
модель влади відрізняли тільки її оби-
раний характер і можливість імпічмен-
ту. Тому такий проект із надмірною
концентрацією влади не отримав під-
тримки у ході укладання конституції.
Означена концепція монархії була суто
бурж. за змістом, оскільки відрізнялась
від необмеженої спадкової монархії і за-
хищала станові інтереси спадкової
аристократії.
Запропонований  Г. проект держ.
устрою США виходив із класич. політ.
традиції, тобто концепції «змішаного
правління», яка демонструвала його
яскраву вразливість перед натиском
класової боротьби. Демократично оби-
рана асамблея забезпечувала д-ві най-
важливішу перевагу демократії – довіру
народу, Сенат – держ. мудрість аристо-
кратії, а монарх – рішучість і викон.
старанність. У цьому полягав зміст по-
літ. ідеалу мислителя.

Великий внесок зробив Г. у форму-
вання концепції федер. суд. влади. Він
не приховував, що вбачав зразок в англ.
держ. системі, яка «найбільш вдало по-
єднує потужність держави з безпекою
індивіда». Мислитель намагався довес-
ти непотрібність у Конституції США
Білля про права, який як конст. гарантія
громадян. прав і свобод від утисків д-ви
був запозичений із досвіду англ. бурж.
революції 17 ст. і уведений в конститу-
ції більшості амер. штатів. Відмову від
уведення Білля про права до Конститу-
ції США Г. обґрунтовував логіч. обду-
мано спрощеним аргументом, який зву-
чить правдоподібно, але складно дово-
диться: якщо народ наділявся верх.
суверенітетом, то д-ва перетворювалась
на слугу народу і вже ніяк не могла об-
межити його права. А тому у федер.
Конституції відпадає потреба у Біллі
про права, оскільки амер. народ, на від-
міну від англ., «нікому не віддавав сво-
єї влади, а тому сам зберігає її у всій
повноті і не потребує її обмеження».
Под. логіч. схему Г. використав і сто-
совно федер. суд. влади, обґрунтувавши
необхідність суд. конст. контролю, на
підставі якого Верх. суд пізніш отримав
право визначення конст. законод. актів.
Оскільки конституція складає «високий
закон, що втілює волю людей», усі за-
конод. акти, які їй суперечать, повинні
бути визнані «недійсними як такі, що
не відповідають конституції». Означені
функції покладались на суди, яким «на-
лежить специфічне право інтерпретації
законів». Правознавець був перекона-
ним у тому, що єдино ефективний спо-
сіб приборкання демократ. фракцій-
ності полягає у створенні органу суд.
125
…
нагляду – Верх. суду із широкими по-
вноваженнями. Довічно призначувані
незалежні і  добре оплачувані члени
суду будуть здатними забезпечити
управління із відповідальністю. Вони
зможуть це зробити частково й тому, що
самі виявляються необираними і невід-
повідальними. Верх. же суд, крім того,
створював найменшу загрозу дарова-
ним Конституцією правам. Викон. вла-
да має меч, Конгрес володіє гаманцем,
а судді – однією лише мудрістю.
Коли Г. почали звинувачувати у під-
несенні Верх. суду над Конгресом, він
відповів: «Мається на увазі тільки те,
що влада народу є вищою за повнова-
ження обох цих органів. Отже, у тих
випадках, коли воля законодавчої влади,
висловлена в її актах, суперечить волі
народу, відбитій у конституції, судді по-
винні керуватись останньою». Ця думка
мислителя вмотивовано вважається
найбільш унікальним внеском амер. по-
літ. генія в науку про д-ву. Под. чином
Г. обстоював і необмежені повноважен-
ня нового уряду у сфері оборони на тій
підставі, що неможливо уявити чи ви-
значити ступінь та різноманітність по-
треб нації у цій сфері, як і ступінь та
різноманітність необхідних засобів.
Йому також належить ідея розширю-
вального тлумачення Конституції, до-
ведення, що окрім означених у ній по-
вноважень «існують і повноваження,
які розуміються і так же реально деле-
гуються державі». Тим самим виника-
ють дод. повноваження, але лише за
умови, що в конституції відсутні прямі
заборони. Це положення виявилось кла-
сичним і для тлумачення конституції
у наші дні.
…
Г. відіграв вирішальну роль у рати-
фікації конституції штатом Нью-Йорк
на конвенті у  черв. 1788, на якому
близько двох третин делегатів було на-
лаштовано проти осн. закону. Винятко-
ве ораторське мистецтво теоретика схи-
лило більшість до його затвердження.
Після вступу в силу федер. конституції
у квіт. 1789 Г. став міністром фінансів,
обіймаючи посаду до січ. 1795. Він усу-
нув пануючий на той час валютний
хаос, запровадив долар як осн. грошову
одиницю і забезпечив чеканку золотих
і срібних доларів у співвідношенні 15:1,
що змінилось у 1834 на 16:1. Його зу-
силлями були сплачені накопичені
в роки війни борги штатів і конфедера-
ції в обсязі 75 млн дол., що забезпечило
довір’я новому уряду США. Міністр
заснував центр. банк, як для заоща-
дження вкладів, так і для надання кре-
дитів. Відповідно до задуму засновни-
ка, перший банк виявився фін. базою
економіки, яка швидко розвивалась.
Союз д-ви і капіталу складає підвалину
екон. перевороту, завдяки якому США
із аграрної країни перетвориться на ви-
сокорозвинену індустр. д-ву. На відміну
від Джефферсона, Г. вважав, що гол.
метою держ. управління повинне бути
не благоденство окр. гр-н, а досягнення
матер. могутності д-ви і захист інтере-
сів прив. власності.
Політ.-прав. погляди Г. склали тео-
рет. підвалину укладання Конституції
США 1787. Хоча й не усі його ідеї були
в неї закладені (не прижилися ані дові-
чний президент, ані цензове виб. право),
заг. спрямованість і  велика частина
конкр. пропозицій знайшли ухвалу
Конст. конвентом, що і визначило заг.
характер та зміст Конституції, яка по-
126
ривала із осн. ідеями Декларації неза-
лежності. Саме тому Г. відомий в історії
як один із «батьків-засновників» США.
Багато його ідей і сьогодні не втратили
своєї актуальності, а окр. й досі викли-
кають запеклі суперечки.
Літ.: Крестовська Н. М. Історія вчень
про державу і право. Х., 2008; Кормич А. І.
Історія вчень про державу і право. К., 2009;
Демиденко Г. Г. Історія вчень про право
і державу. Х., 2012; Зінченко О. В. Історія
вчень про державу і право у таблицях і де-
фініціях. Х., 2012; Історія політичної думки:
навчальний енциклопедичний словник-до-
відник. Л., 2014.
О. В. Зінченко.
ГЕҐЕЛЬ Ґеорґ Вільгельм Фрідріх
[Georg Wilhelm Friedrich Hegel; 27 серп.
1770 – 14 листоп. 1831] – нім. філософ,
останній із великих будівельників фі-
лос. систем Нового часу. Його роботи,
створені після І. Канта, Й. Г. Фіхте та
Ф. В. Й. Шеллінґа, є вершиною нім.
класичної філософії. В основі філос.
системи Г. лежить діалектика або вчен-
ня про логіку розвитку, згідно з якою хід
історії та ідей рухається від тези до ан-
титези і далі до їхнього синтезу.
До питань права Г. звернувся ще
у ранній період творчості. У ненадруко-
ваній «Конституції Німеччини» (1798–
1802) він поклав початок понятійного
аналізу політ.-прав. діяльності. У робо-
ті «Про наукові засоби дослідження
природного права, його місці у практич-
ні філософії та його відношенні до на-
уки про позитивне право» (1802–03) він
запропонував підхід до науки про право
як до науки філос., визначивши 3 наук.
засоби трактування природ. права:
1) емпірич. (Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо та ін.

до І. Канта), 2) форм. (І. Кант, Й. Г. Фіх-
те), 3) абсолютний (Г.). Абсолютний
підхід, запропонований Г., спирався на
поняття абсолютної морал. цілісності,
яка формується в історії як народ. У ба-
гатьох відношеннях ця робота є попе-
редником його «Філософії права».
У «Феноменоменології духа» (1807)
Г. надав істор. аналіз прав. стану, під
котрим розумів рим. право як стан від-
чуження у результаті розпаду загально-
морал. цілого. Цей момент істор. розви-
тку характеризується тим, що прав.
особистість протистоїть усім ін., всі
особистості мають рівні права, але єди-
ним засобом підтримувати єдність сусп-
ва виявляється війна, в якій він вио-
кремлював зовн. (міжнар., політ.)
і внутр. (морал., об’єднуючу) сторони.
Після цього Г. звертається до роз-
робки заг. системи філософії і друкує
«Філософську пропедевтику» (1808–
11), де вказує, що в основі права ле-
жить свобода окр. людини, а у 1812–16
окр. частинами видається «Наука логі-
ки», де він розробляє заг. теорію діа-
лектики. У третій частині «Енциклопе-
дії філософських наук» (1817) можна
знайти у майже закінченому вигляді
осн. положення філософії права. Праця
«Основи філософії права» була над-
рукована у  1820 (видання означене
1821). Вона основана на курсах з філо-
софії права, які Г. читав у Берлінському
ун-ті протягом 5-ти навч. років з 1818
по 1825. Видання розглядалось як навч.
посібник, тому у наст. виданнях ця ро-
бота, котру зазвичай називають «Філо-
софією права», доповнювалась при-
мітками автора та фрагментами його
лекцій з  конспектів студентів. Вона
стала однією з найбільш відомих робіт
127
…
з політ. та прав. філософії. Викладена
в ній концепція права тісно пов’язана
із заг. положеннями геґелівської «Фі-
лософії історії» (надрукована після
смерті філософа).
Сутність філософії права нім. філо-
софа неможливо розкрити поза контек-
стом усієї його філос. системи. Гол. по-
няття філософії Г. – «дух» (нім. Geist),
абсолют. Світ. дух є розумним началом
усіх явищ, відповідно, історія – це про-
цес пізнання духом себе самого шляхом
його втілення (відчуження) у інобуття,
тобто у матерію, природу, свідомість
людського роду та свідомість окр. інди-
відів. Г. ототожнював пізнання і розви-
ток, логіка їхнього здійснювання роз-
глядалась ним як сутність світ. духу.
Все, що у справжньому сенсі має роз-
виток, здійснює його за заг. логікою,
тобто діалектикою. Остаточна мета цьо-
го руху – закріплення сутності духу
у понятті, тобто повернення духу до
самого себе, до Абсолютної Ідеї. Усві-
домлення особистого розвитку на рівні
поняття є істинним буттям для кожної
сутності, але не все в інобутті має здат-
ність сприйняти вимогу духу та розви-
нути себе належним чином. У «Фено-
менології духу» Г. зобразив ранню ста-
дію самоусвідомлення Світ. духу:
останній намагається через історію
людства здійснити пізнання себе. Але
в історії втілюється лише суб’єктивний
дух, а отже, пізнання у цій царині охо-
плює тільки сфери суб’єктивного  –
антропологію, феноменологію та пси-
хологію. Натомість об’єктивний дух
необхідно втілюється у соціумі через
ін. форми його існування, а саме пра-
во, мораль (Moralität) і  моральність
(Sittlichkeit), де кожна наст. форма є ви-
…
щою за попередню. На найвищ., третьо-
му ступені самопізнання – ступені аб-
солютного духу – дух отримує свою
собітотожність через мистецтво, релі-
гію та філософію, замикаючи в остан-
ній круговий рух до самого себе.
Право, згідно із системою геґелів-
ської філософії, виступає як одна з фун-
дам. форм самопізнання об’єктивного
духу і водночас як його явлення у соц.
світі. Сутністю духу є  світ свободи,
тому предметом філософії права висту-
пає поняття про природу свободи: «ідея
права є свобода», пише Г. («Філософія
права», § 1). Об’єктивний дух визначає
такий рівень розвитку світ. духу (свобо-
ди), коли останній вперше здобуває
форму реальності, наявного буття. Згід-
но із заг. концепцією історицизму як
саморозгортання світ. духу через по-
ступ людства, історія постає для Г. як
набуття свободи (для окр. індивіда і для
сусп-ва) шляхом відокремлення індиві-
дів від знеособленої надіндивід. ціліс-
ності народу та набуттям ним відосо-
бленого прав. існування – з наступним
поверненням до нової єдності – у мо-
ральності, що є синтетичним поєднан-
ням 2-х протилежних попередніх стадій
розвитку. З геґелівського погляду, що
спирається на принцип тотожності он-
тології та гносеології, бути у собі (піз-
навати себе як особистість) і поверта-
тися у заг. (пізнавати себе як члена пев-
ної єдності) – таким є шлях розвою духу
(свободи) та людства. Особливе місце
концепція цього розвитку приділяє лю-
дині – вона здійснює себе, по-перше, як
особистість, а, по-друге, як гр-н, і друге
вважається значно важливішим за пер-
ше, хоча і неможливим без нього. Осо-
бистість формується на етапі усвідом-
128
лення нею власної відособленості від
ін. таких самих, як і вона, осіб через
визнання їх як рівних собі: «Будь осо-
бою і  поважай інших як осіб» (Там
само. § 36), але повною мірою вона роз-
криває себе тільки на останньому етапі,
в інтегрованому із суверенних індивідів
громадян. сусп-ві.
Свобода (дух) у  своєму розвитку
проходить 3 гол. форми конкретизації:
абстрактне право, мораль (Moralität)
і  моральність (Sittlichkeit). Перший
етап, абстрактне право – це лише відо-
соблення себе від світу, воно майже по-
збавлене істор. виміру, це особистість
як така, суб’єкт (Там само. § 35). Вод-
ночас це система правовідношень осо-
бистості зі світом та ін. особами, тому
її гол. формами є власність, договір,
крим. право. Оскільки людина на цьому
рівні виступає як особа, вона повинна
«дати собі зовнішню сферу своєї свобо-
ди» (Там само. § 41), тобто здійснити
себе у володінні власністю. Саме влас-
ність виводить особистість зі стану чи-
стої суб’єктивності (як цілковитої сві-
домості). Власність – це особистість
поза собою (у своєму інобутті), і саме
власність робить особистість правоздіб-
ною. Точніше, особистість і правоздіб-
ність народжуються одночасно через
заволодіння людиною власності. Із цьо-
го випливає такий необхідний момент
здійснення власності – договір. Сут-
ність договору полягає у тому, що я
здійснюю свою волю (свободу) над
власністю через її відчуження. Договір,
за Г., може охоплювати тільки окр. речі,
тому договірна теорія походження д-ви
не є спроможною. Далі Г. аналізує види
неправа (Unrecht) – від обману до зло-
чину. Майже вперше він розглядає зло-

чин не тільки як індивід.-психол.,
а перш за все як соц. проблему, він напо-
лягає на необхідності бачити у злочинці
особистість, а тому на визнанні його
права на покарання як умову повернення
у сусп-во. Вся перша частина «Філософії
права» є послідовною варіацією кантів-
сько-фіхтевського прав. вчення (Е. Со-
ловйов), і саме на ці міркування філосо-
фа посилаються ті, хто вбачають у Г.
прихильника прав людини і прав. д-ви.
Г. викладає гол. положення своїх вели-
ких попередників у науці права (І. Канта
і Й. Г. Фіхте), але знаходить для цього
більш яскраві формули і робить це зна-
чно послідовніше та повніше.
На рівні моралі (Moralität) Г. розгля-
дає питання умислу і поставлення за
вину, наміру і блага, добра та совісті.
Тут особистість постає як морал.
суб’єкт. Г. наполягає на тому, що карної
відповідальності полягає тільки умисне
заподіяння шкоди. У цій частині він все
ще відштовхується від своїх попередни-
ків, але почувається значно вільнішим
і інколи суперечить їм.
Третя частина – моральність (Sitt-
lichkeit) – покликана поєднати дві перші
та зняти їх протистояння. Тут розгляда-
ються питання родини, громадян. сусп-
ва і  д-ви. Г. робить спробу зв’язати
внутр. прав. свідомість кожної особи із
зовн. формалізмом закону у всеохоплю-
ючій єдності сусп. життя. Родину Г. роз-
глядає як «безпосередню субстанціаль-
ність духу», як єдність, котра відчуває
себе, як любов (Там само. § 158). Гро-
мадян. сусп-во виставлене як єдність
конкр. осіб, кожна з яких є для себе сво-
єю метою, але свою значимість кожен
з них отримує тільки за рахунок ін. Ця
сфера є сферою пристосування різних
129
…
індивід. інтер-
есів один до
одного як умо-
ви їх досягнен-
ня. Громадян.
сусп-во є  та-
кою умовою за
рахунок екон.
складової (роз-
поділу праці),
захисту влас- Ґ. В. Ф. Геґель
ності через
правосуддя, захисту особливого інте­
ресу за допомогою поліції та корпора-
цій (Там само. § 188). Д-ву Г. визначає
як «дійсність моральної ідеї», як ясну
цілісну волю, яка мислить, знає себе
і виконує те, що вона знає (Там само.
§ 257). Позит. право, закон розгляда-
ється як об’єктивація права (Там само.
§ 211). Особистість саме у д-ві досягає
повного розвитку, але лише заради іс-
тор. тріумфу д-ви (Там само. § 260).
Д-ва – це здійснення абсолютного пра-
ва, і сутність її внутр. суверенітету по-
лягає в органічній єдності влади. Це –
абсолютна влада ідеального цілого,
і для збереження такої цілісності д-ві
слід час від часу вести війну (Там само.
§ 324). Міжнар. право спрямоване на
ту ж саму мету – підтримку єдності
і цілісності д-ви. Права людини і гр-на
відступають перед тотальним правом
д-ви розпоряджатися власністю і жит-
тям гр-нина. Жертвування заради д-ви
є  заг. обов’язком (Там само. §  325),
тому що сама д-ва є найвищ. виявом
об’єктивного духу.
Ця остання частина геґелівської «Фі-
лософії права» цілком ориг. за своїм
змістом та ідеями, і саме вона виклика-
ла багато спорів і отримала найбільш
…
суперечливі оцінки критиків. Прав.
вчення Г. ще за його життя набуло над-
звичайного поширення і мало величез-
ний вплив на дискусії доби формування
єдиної нім. д-ви. Розбіжності між пра-
вим та лівим гегелянством майже ціл-
ком ґрунтувалися на відмінному розу-
мінні та протилежних оцінках цієї ро-
боти Г. К. Маркс у своєму вченні про
право ледь не крок у крок ішов слідом
за геґелівськими роздумами, радикаль-
но змінюючи при цьому оцінки, форму-
ли і понятійну мову викладу. Вчення Г.
про д-ву було використане неогеґелян-
ством для виправдання фашист. режи-
мів у  Італії й  Німеччині (Й.  Біндер,
Д. Джентіле тощо). Ліберальні філосо-
фи звинувачували Г. у виправданні то-
талітаризму та насильства (К. Поппер,
Б. Рассел, В. Таймер тощо). Водночас із
цим існували філософи, які бачили
у «Філософії права» прогресивний, на-
віть, револ. зміст (Г. Маркузе, Т. Адор-
но, А. Кожев, Ж. Вєйль тощо), намага-
ючись довести, що вчення Г. про д-ву
спрямоване не на виправдання прус-
ської монархії, а на пошук форм єднос-
ті для людства у його істор. розвитку.
Сам Г. у своїх працях з філософії права
і філософії історії неодноразово по-
вертався до думки, що конкр. істор.
форми є випадковими, проте існують
об’єктивні закони розвитку, які немож-
ливо ігнорувати. Розуміння права як
результату сумарної інтегративної дії
об’єктивних законів розвитку соціуму
є його незаперечним здобутком у галузі
світ. прав. думки.
Тв.: Политические произведения. М.,
1978; Grundlinien der Philosophie des Rechts.
В кн.: Werke. Band 7, Frankfurt a. M., 1979;
Философия права. М., 1990.
130
Літ.: Нерсесянц В. С. Гегелевская фило-
софия права: история и современность. М.,
1974; Jaeschke W. Die Verminftigkeit des Ge-
setzes. В кн.: Hegels Rechtsphilosophie im
Zusammenhang der europdischen Verfassungs-
geschichte / Ed. H.-C. Lucas & O. Poggeler.
Stuttgart-Bad Cannstatt, 1986; Westphal K.
The basic context and structure of Hegel’s
Philosophy of Right. В кн.: The Cambridge
Companion to Hegel / Ed. by F. C. Beiser.
Cambridge, 2006.
С. П. Шевцов.
ГЕРМЕНЕВТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
ПРАВА – філос. вчення про розуміння
у праві; осмислення розуміння як спо-
собу буття людини у праві (онтолог. ви-
мір) та способу осягнення прав. реаль-
ності (методол. вимір). Г. ф. п. є водно-
час напрямом некласичної філософії
права та складовою заг. філос. герме-
невтики, предметом якої є феномен ро-
зуміння. Щодо співвідношення з остан-
ньою можна виокремити 2 осн. підходи.
З одного боку, Г. ф. п. являє собою осо-
бливий випадок застосування філос.
герменевтики, специфіка якого зумов-
лена обмеженнями, пов’язаними із
загальнообов’язковістю права. Нато-
мість, на думку Г.-Г. Гадамера, застосу-
вання права є парадигмальним прикла-
дом розуміння, а тому юрид. герменев-
тика не є особливим випадком; навпаки,
вона здатна пролити світло на питання
заг. філос. герменевтики.
Слово «герменевтика» походить від
грец. έρμηνευτική – мистецтво тлума-
чення, або пояснення. У свою чергу,
έρμηνευτική утворено від дієслова
έρμηνεύω, що має в перекладі на сучас-
ні мови такі значення: 1) говорити, ви-
словлювати, виражати; 2) тлумачити,

інтерпретувати, пояснювати, розуміти;
3) перекладати. У творах Платона, де
зустрічаються перші згадування про
έρμηνευτική, вона межує з мистецтвом
проголошення і роз’яснення волі богів
та мистецтвом пророцтва, яким володі-
ють поети. Ідея герменевтики пов’язана
з іменем Гермеса – у грец. міфологічній
традиції бога красномовства, посеред-
ника між богами і людьми, символа ко-
мунікації та взаєморозуміння. Згідно
з Платоном, Зевс відряджає Гермеса для
того, щоб встановити між людьми
«вміння жити спільно».
Спочатку герменевт. думка розви-
валась у рамках реліг. та світської екзе-
гетики (практики тлумачення окр. тек-
стів), і до 19 ст. залишалася частиною
ін. дисциплін, переважно теології.
У Новий час герменевтика формується
як заг. методологія гуманіт. наук, по-
кликаних зрозуміти вияви людського
духу (на відміну від наук природничих,
що мають на меті пояснення природ.
явищ). У 20 ст. відбувається онтолог.
поворот у герменевтиці, який поклав
початок філос. герменевтиці як універ-
сальній філософії розуміння, де розу-
міння – вже не просто особливий різно-
вид пізнання у «науках про дух», а фун-
дам. спосіб існування людини у світі.
Заслуга обґрунтування герменевтики
як універсальної науки про розуміння
належить Ф. Шляєрмахеру (1768–1834),
який вбачав завдання герменевтики
у розробці заг. правил тлумачення. Гра-
матичний рівень герменевт. аналізу
Ф. Шляєрмахер доповнює психол., який
передбачає особливий творчий процес
«вживання» в ін. Я з метою зрозуміти
твір краще, ніж його розумів сам автор,
що, однак, залишається нескінченним
131
…
завданням. У подальшому В. Дільтей
(1833–1911) розробляє проект герменев-
тики як заг. методології гуманіт. наук,
у яких предметом розуміння є внутр.
світ індивіда, об’єктивований назовні,
що виявляється у вигляді мови, міфів,
звичаїв, права, моралі і т. д. За В. Діль-
теєм, зовн. вияви життя сприймаються
людиною лише остільки, оскільки не-
суть у собі певні смисли, «вкладені»
в них ін. людьми. Саме на розпізнання
цих смислів і спрямоване розуміння як
специф. спосіб істор. пізнання. У 20 ст.
найбільш помітним вченим, який роз-
вивав методол. лінію в герменевтиці,
був Е. Бетті (1890–1968). Е. Бетті праг-
не розмежувати витлумачення і наді-
лення смислом, наполягаючи на необ-
хідності збереження ідеалу об’єктив­
но сті наук. інтерпретації, якому
в гуманіт. науках відповідає теза про
незалежність об’єкта інтерпретації від
її суб’єкта, що, однак, не виключає
суб’єктивної актуальності об’єкта для
інтерпретатора.
Усі згадані концепції тією чи ін. мі-
рою сформувались під впливом роман-
тичної традиції «реконструкції генія
автора» як мети розуміння і становлять
т. зв. герменевтику особистості, на про-
тивагу поширеній у сучасних теоріях
герменевтиці ситуації. Відповідні ідеї
знайшли відображення і в юриспруден-
ції, поклавши початок триваючій і до-
нині дискусії щодо можливості розви-
тку права в ході тлумачення. Так, К. Ф.
фон Савіньї (1779–1861) у своїй роботі
«Юридична методологія» розмежовує
інтерпретацію закону і доктрин. розви-
ток права, зазначаючи, що в ході інтер-
претації тексту закону ми повинні від-
творити задум законодавця шляхом
…
«вживання» у той час, коли він творив.
Те саме має на увазі і Ф. Лібер (1800–
72), коли у своєму есе «Правова і полі-
тична герменевтика, або Принципи ін-
терпретації та побудови у праві та по-
літиці» зазначає, що прав. інтерпретація
покликана відтворити «справжнє зна-
чення» закону. Натомість їх опоненти
слушно зауважують, що закон часто
застосовується до ситуацій, які не могли
бути передбачені його творцем, а тому
його інтерпретація завжди має творчий
характер. Так, Д. Ессер (1910–99) у до-
слідженні «Упередження і вибір методів
у правосудді» стверджує, що результат
інтерпретації закону зумовлений радше
не методом, а попереднім уявленням
про «правильне» рішення.
Одним із найвідоміших послідовни-
ків Ф. Шляєрмахера в царині юриспру-
денції був Г. Коїнг, який досліджував
можливості застосування заг. канонів
інтерпретації, сформульованих Ф. Шля-
єрмахером, для тлумачення в галузі пра-
ва та їх вплив на юриспруденцію як
інтерпретуючу прикладну науку про
дух. Методол. розуміння герменевтики
знаходимо також у прав. дослідженнях
таких авторів, як К. Енгіш, К. Ларенц,
Ф. Мюллер та ін.
У полеміці між методол. і  філос.
стратегіями у герменевтиці об’єктивіст­
ська самосвідомість наук про дух зазна-
ла істотних трансформацій. Сьогодні
у своєму методол. вимірі герменевтика
являє собою альтернативу класичній
епістемології, протиставляючи наук.
пізнанню герменевт. розуміння як спо-
сіб осягнення прав. реальності, однак
залишаючись при цьому в межах деба-
тів про метод (див. Правова епістемо-
логія). Натомість онтолог. поворот
132
у герменевтиці, який, власне, й пере-
творив її на герменевт. філософію, по-
лягав у різкій трансформації проблема-
тики від питання про умови розуміння
суб’єктом текстів або історії до питання
«що це за істота, буття якої полягає
у розумінні»? (П. Рікер).
Так, ґрунтуючись на феноменології
Е. Гуссерля, М. Гайдеґґер (1889–1976)
у праці «Буття та час» визначає герме-
невтику як «феноменологію Dasein», де
Dasein – це суще, яке відрізняється від
ін. сущого осмисленим ставленням до
себе і світу. Відповідно розуміння ви-
являється фундам. способом буття
Dasein у світі. Існування людини як таке
є герменевт., інтерпретуючим: ми іс-
нуємо у  світі, де будь-який об’єкт
є об’єктом розуміння. Йдеться при цьо-
му не просто про відкриття деякого по-
чаткового смислу, світ як такий не
є осмисленим. Єдиним джерелом смис-
лів є Dasein, що бере на себе відпові-
дальність і  наповнює світ смислом
у  творчому акті розуміння. Так стає
можливою герменевт. філософія, тобто
філософія, яка герменевтично розглядає
весь світ. Тому філософію як таку
М. Гайдеґґер називає «герменевтикою
фактичності». Розуміння перестало
бути суто методол. ідеєю.
Погляди М. Гайдеґґера набули роз-
витку у творчості Г.-Г. Гадамера (1900–
2002), який концептуально обґрунтував
проект філос. герменевтики, протиста-
вивши його проекту герменевтики як
методології наук про дух. У праці «Іс-
тина та метод» він протиставляє тезі
про незалежність об’єкта від суб’єкта
ідею «опосередкування минулого тепе-
рішнім», а форм. розуму раціоналістів
(«методу») – практ. мудрість (фроне-

сис), яка необхідна для герменевт. осяг-
нення істини (див. Фронесис). При цьо-
му, на думку Г.-Г. Гадамера, саме засто-
сування права є  парадигмальним
прикладом герменевт. розуміння, який
може прояснити заг. питання філософ.
герменевтики і поновити єдність герме-
невт. проблеми. Суть останньої полягає
у застосуванні: «У розумінні завжди має
місце щось на зразок застосування тек-
сту, що підлягає розумінню, до тієї су-
часної ситуації, у якій знаходиться ін-
терпретатор» (Г.-Г.  Гадамер. Истина
и метод: основы философской герме-
невтики. М., 1988. С. 364). Так, справ-
жня проблема юрид. герменевтики по-
лягає в тому, що будь-який закон має заг.
характер і тому не може охопити практ.
дійсність у всій її конкретності. Зразки
поведінки не є вічними і незмінними,
але й не є простими конвенціями, відо-
бражаючи природу речей, і справа лише
в тому, що ця остання визначає себе
щоразу тільки у застосуванні. У цьому
контексті Г.-Г.  Гадамер намагається
спростувати думку, згідно з якою смисл
діючого закону однозначний і сучасна
нам юрид. практика тільки наслідує цей
початковий смисл. Насправді ж, відзна-
чає філософ, смисл норми визначається
юристом з урахуванням того випадку,
до якого її слід застосувати. Правозас-
тосувач повинен усвідомити зміни, які
відбулись у правовідносинах, і відпо-
відно наново визначити нормат. функ-
цію закону.
Слідом за М. Гайдеґґером, Г.-Г. Га-
дамер розкриває кругову структуру ро-
зуміння: ми завжди виявляємо себе вже
зануреними у певну ситуацію, яка ви-
значає горизонт розуміння, а тому розу-
міння завжди починається з обумовле-
133
…
ного традицією перед-розуміння (су-
купності упереджень), що згодом
уточнюється. Стосовно суд. практики
мова йде про прав. перед-рішення, яке
передує винесенню вироку і має перш
за все позит. прав. цінність. Йдеться,
таким чином, не про те, щоб відмежува-
ти себе від традиції, яка звертається до
нас, зокрема, через прецедент та док-
трину, а навпаки: відмежувати себе від
того, що може завадити нам зрозуміти
традицію з точки зору самої справи.
Оскільки розуміння, за Г.-Г. Гадаме-
ром, завжди є практ., то й сама герменев-
тика є не теорією, а лише способом іс-
нування у світі, який полягає у діалозі
з  метою пошуку заг. смислу. Нато-
мість П. Рікер (1913–2005) наполягає на
важливості методол. виміру герменевти-
ки, поєднуючи її зі структурною антро-
пологією, що, на його думку, уможлив-
лює взаємодію онтології та епістемоло-
гії. Для П. Рікера герменевтика є теорією
розуміння текстів, причому під «тек-
стом» він має на увазі все, що підлягає
інтерпретації. Однак будь-яке епістемо-
логічне розуміння виявляється можли-
вим лише як аспект розуміння екзистен-
ціального. Так, П.  Рікер намагається
відновити єдність епістемологічного та
онтолог. виміру буття людини, розгляда-
ючи прав. судження як типовий приклад
герменевт. досвіду, що вимагає практ.
мудрості, досвіду прийняття рішення
в ситуації невизначеності та конфлікту
з метою примирення ворогуючих сторін.
Філос. герменевтика мала величез-
ний вплив як на континентальну філос.-
прав. традицію, так і на англосанксон-
ську юриспруденцію. У межах першої
слід згадати передусім філос.-прав.
концепції В. Майхофера і А. Кауфмана.
…
В. Майхофер (1918–2009) у своєму
дослідженні «Право і буття» спирається
на ідеї М. Гайдеґґера і намагається по-
будувати за допомогою герменевтики
Dasein онтологію права, тобто визна-
чити саме право як суще. На думку
В.  Майхофера, наше буття завжди
є буттям-з-Іншими, причому не взагалі,
а завжди конкр. як-буттям: як-покупця,
як-гр-нина і  т. ін. Метою ж  права
є  справжність як-буття; тому право
лише оформлює відповідне як-буття.
Таким чином, В. Майхофер пропонує
екзистенціальне обґрунтування права,
що виходить із буття людини. Ідеї Г.-
Г. Гадамера розвиває у своїй філософії
права А. Кауфман (1923–2001). У своїх
працях (осн. з яких: «Вступ до правової
герменевтики», «Філософія права в пе-
рехідний період», «Попередні зауважен-
ня щодо правової логіки та онтології
відносин. Засади правової теорії, засно-
ваної на понятті персони») він намага-
ється подолати однобічність як прав.
позитивізму, так і класичного юснату-
ралізму. За А. Кауфманом, право кон-
ституюється в ході герменевт. процесу
розуміння. Воно не є сукупністю пра-
вил, а відбувається у правовідносинах
у ході застосування абстрактної норми
до конкр. випадку. Право – це не кате-
горія, що підлягає проясненню, а подія
розуміння, що має структуру кола: ро-
зумінню норми передує розуміння мож-
ливих випадків, на які вона розрахова-
на, а осмислення конкр. справи вимагає
попереднього розуміння норми. Право
як таке не може бути засноване тільки
в нормі або тільки у випадку, але ґрун-
тується у їх взаємовідношенні, являючи
собою не субстанцію, а відношення між
випадком і нормою. Однак правом є не
134
будь-яке відношення між нормою і ви-
падком, а тільки таке, у якому особи, що
здійснюють це відношення через власні
вчинки, визнають одна одну, а, отже,
є персонами.
У англосаксонській юриспруденції
найвідомішим послідовником Г.-Г. Га-
дамера був Р. Дворкін (1931–2013), який
у своїй праці «Імперія права» розвиває
ідею про те, що будь-яке розуміння
є творчим актом включення у здійснен-
ня традиції, причетності до заг. смислу.
На думку Р. Дворкіна, в інтерпретації
права судді виконують роль послідов-
них співавторів колективного роману,
кожен з яких повинен додати свою гла-
ву до нескінченної історії таким чином,
щоб вона могла бути прочитана як час-
тина цілого оповідання. При цьому суд-
дя має не тільки визначити сусп. ідеал
своїх попередників, утілений ними
в минулих рішеннях, а й розкрити його
в актуальному соц.-істор. контексті.
Серед останніх розвідок у межах он-
толог. стратегії прав. герменевтики
м ож н а в і д з н ач и т и т а кож п р а ц і
Ф. Дж. Мутса ІІІ та Й. Тонтті. У цілому
у своєму онтолог. вимірі Г. ф. п. нама-
гається відновити єдність теорії та
практики, розглядаючи розуміння
у праві як буття і пізнання водночас,
і  при цьому сама виявляється лише
способом буття у праві, а не формулю-
ванням та утвердженням щодо нього
певної позиції, власне розумінням як
досвідом інтерсуб’єктивного відтво-
рення прав. смислів.
Крім описаних вище концепцій, до
Г. ф. п. інколи також відносять теорії
представників неовітгенштейнівської
філос. традиції, зокрема А. Аарніо, на-
зиваючи їх «аналіт. герменевтикою».

Крім того, Г. ф. п. тісно пов’язана з різ-
номанітними теоріями інтерпретації
в юриспруденції, які, втім, можуть бути
і негерменевт.
Заг. ідеями, визначальними для
Г. ф. п., є такі:
1. Будь-яке пізнання прав. реальнос-
ті має характер розуміння – творчого
осмислення права в контексті конкр.
прав. ситуації (реальної або гіпотетич-
ної) з позиції її безпосереднього учас-
ника. На відміну від теорет. пізнання,
спрямованого в минуле та орієнтовано-
го на ідеал об’єктивної істини, горизон-
том практ. розуміння є майб. інтерсу­
б’єктивна справедливість.
2. Таке розуміння можливе лише
в контексті окр. випадку, тобто у за-
стосуванні права, яке й виявляється
єдиним способом наближення до прав.
реальності. Остання ж не підлягає те-
оретизації поза зв’язком із практикою
здійснення права. Якщо наук. пізнання
являє собою теорет. осмислення права
з метою формулювання заг. принципів
його функціонування як орієнтирів
для практики, то герменевт. розуміння
завжди є водночас і теорет., і практ.
діяльністю.
3. У герменевт. розумінні відтворю-
ється прав. реальність. Ми ніколи не
можемо зайняти неупереджену позицію
«над правом», а завжди виявляємо себе
частиною певної динамічної прав. тра-
диції, сформованої, у свою чергу, по-
передніми судженнями щодо права і та-
кої, що постійно продовжує формувати-
ся у конфлікті інтерпретацій. Взаємодія
між прав. традицією і конкр. прав. су-
дженням відбувається за логікою «гер-
меневтичної спіралі»: з одного боку,
традиція обумовлює осмислення прав.
135
…
ситуації в тому сенсі, що формує наше
перед-розуміння і окреслює доступні
смислові альтернативи. З другого боку,
сама традиція складається з обумовле-
них нею рішень у конкр. ситуаціях, че-
рез які правозастосувач уводить у гру
свої власні упередження. При цьому
таке коло не є застиглою структурою,
а передбачає концентричне розширення
зрозумілого смислу. Так, розуміння ви-
являється водночас конституюванням
прав. реальності.
Таким чином, Г. ф. п. являє собою
одну з версій некласичного динамічно-
го праворозуміння, розглядаючи право
як процес розуміння – інтерсуб’єктив­
ного конституювання прав. смислів
у ході здійснення права. Визнаючи кон-
структ. роль перед-розуміння, Г. ф. п.
здатна протистояти як постмодерніст-
ському свавіллю інтерпретацій, так і по-
зитивіст. засиллю науковості. Високий
гуманіст. смисл герменевтики закладе-
ний уже в самій структурі «герменев-
тичної спіралі» – руху від перед-розу-
міння до повного розуміння, а потім
назад, для перевірки необхідності змін
і доповнень до початкового уявлення.
Перед-розуміння і добросовісне праг-
нення більш глибокого розуміння за-
лишають місце для перегляду вихідних
ідей, а отже, означають принципову
відкритість для діалогу. Так герменев-
тика виховує повагу до чужої точки
зору, терпіння та прагнення порозумін-
ня, не заперечуючи водночас необхід-
ність критичної оцінки. У зв’язку з цим
Г.-Г. Гадамер наголошує: «Герменевти-
ка – це практика… Усіма силами під-
тримувати діалог, давати сказати своє
слово і тому, хто має іншу точку зору,
вміти засвоювати те, що він говорить –
…
ось у чому душа герменевтики» (Гада-
мер Х.-Г. Актуальность прекрасного.
М., 1991. С. 8).
Літ.: Kaufmann A. Beiträge zur juristi-
schen Hermeneutic. Köln; Berlin; Bonn; Mün-
chen, 1984; Гадамер Х.-Г. Истина и метод:
Основы философской герменевтики. М.,
1988; Рикёр П. Торжество языка над наси-
лием. Герменевтический подход к филосо-
фии права // Вопросы философии, 1996,
№ 4; Tontti J. Right and prejudice: prolegome-
na to a hermeneutical philosophy of law. Bur-
lington, 2004; Хайдеггер М. Бытие и время.
СПб., 2006; Mootz F.-J. III. Law, Hermeneutics
and Rhetoric. Burlington, 2010; Бетти Э. Гер-
меневтика как общая методология наук
о духе. М., 2011; Зірк-Садовскі М. Завдання
герменевтичної філософії права // Філосо-
фія права і загальна теорія права, 2012, № 2;
Сатохіна Н. І. Герменевтичний вимір право-
вої реальності. В кн.: Сучасне суспільство:
філософсько-правове дослідження актуаль-
них проблем. Х., 2016.
Н. І. Сатохіна.
ГЕССЕН Володимир Матвійович
(13 квіт. 1868, м. Одеса, Україна – 1 січ.
1920, м. Іваново-Вознесенськ, Росія) –
видатний рос. юрист, громад. діяч, іс-
торик і публіцист, який зробив значний
внесок у розвиток юрид. науки, розроб-
ку теорії природ. права, прав. д-ви, пар-
ламентаризму. Г. – представник «еволю-
ційного» напряму у природ. праві і лі-
беральній течії сусп.-політ. думки
Росії. Його укр. походження обумов-
лювалось не тільки місцем народжен-
ня, але й закінченням гімназії у м. Ми-
колайові (1887) та юрид. ф-ту Новорос.
ун-ту. Народився у дворянській сім’ї,
закінчив у 1891 юрид. ф-т Новорос. ун-
ту, у 1895 став приват-доц. юрид. ф-ту
136
Петерб. ун-ту.
Видавав газету
«Право», брав
участь у роботі
земських з’їз­
дів, входив до
скла­д у «Со­
юза освобож-
дения», брав
участь у  роз-
робці «Основ­
В. М. Гессен
ного закону ро­
сійської держави», був членом конст.-
демократ. партії та її ЦК, депутатом
Держ. думи другого скликання. У 1909
Г. захистив магіст. дис. на тему «Під-
данство, його встановлення і припинен-
ня», у 1917 – докт. дис. на тему «Осно-
ви конституційного права». Після жовт.
1917 переслідувався владою як кадет,
переїхав на периферію, де й помер від
тифу. Осн. праці Г.: «Нариси історії на-
уки державного права» (1896); «Про
юридичний напрямок у  державному
праві» (1897); «Відродження природно-
го права» (1902); «Теорія правової дер-
жави» (1905); «Російські установчі збо-
ри і вибори до них» (1917) та ін.
Г. був ідейним лідером школи «від-
родженого природного права» в Росії.
У 1902 у праці «Відродження природ-
ного права» він зазначив, що «згідно із
загальним поглядом, природному праву
смертельну поразку нанесла історична
школа». Одночасно вчений наголошу-
вав зростаючий інтерес до цієї доктри-
ни. Спільним для запропонованих пред-
ставниками рос. лібералізму моделей
держ. розвитку виявилось визнання
інтересів людської особи вищ. інтереса-
ми, а її цінностей – вищ. цінностями.
Свобода особи проголошувалась уні-

версальним станом, абсолютною цін-
ністю. Це створило теоретико-методол.
передумови виникнення течії відродже-
ного природ. права. Творчість його
представників спрямовувалась проти
панівного у філософії догматичного ма-
теріалізму та позитивізму і присвячува-
лась відстоюванню ідеї тісного зв’язку
права та моральності, ствердженню
першорядної значимості понять особи,
влади і  свободи для побудови прав.
д-ви, необхідності встановлення в Росії
конст. ладу. За таких умов формувались
держ. і прав. погляди Г., які виявились
у визнанні інтересів індивіда вищ. ін-
тересами, а цінностей особи – вищ. цін-
ностями, у його прагненні до ведення
політ. боротьби у цивілізованих прав.
формах, до обмеження самодержавства,
до встановлення принципів свободи
особи, народного представництва, заг.
виб. права. Для Г., як одного із засно-
вників і гол. прихильників філос.-прав.
вчення відродженого природ. права, ха-
рактерним постав еволюційний підхід
до визначення природ. права, відповід-
но до якого конкр. зміст права визна-
вався обумовленим істор. еволюцією
соц. життя, а  саме право вивчалось
з ідеального боку і тлумачилось як ба-
гатоаспектне явище. Філос. підвалину
його світогляду склав напрям новітньо-
го критичного ідеалізму. Без широкої
і вільної ідеол. критики позит. права
була неможливою будь-яка життєдайна
законод. реформа. На думку вченого,
визнання факту існування природ. пра-
ва змушує критично ставитись до будь-
якого істор. конкр. права, оцінювати
його з точки зору правди й справедли-
вості і розглядати будь-яку норму чин-
ного права з позицій її можливого удо-
137
…
сконалення. Г. виходив із того, що реа-
лізація прав. форми державності
є можливою лише у конст. д-ві. Відпо-
відно до його концепції розпізнаваль-
ною властивістю прав. д-ви постає
принцип підзаконності уряд. та суд. гі-
лок влади, який обов’язково передбачає
наявність принципу відокремлення
властей. На його переконання, відо-
кремлення владних функцій різних гі-
лок держ. влади, у свою чергу, могло
бути здійснене тільки за держ. ладу
конст. д-в, які встановлюють безумов-
ний пріоритет представницької форми
правління. Г. сформулював єдиний
конст. принцип, згідно з яким у респу-
блік. д-вах закон видається лише за зго-
дою народу або у поєднанні монарха
й народного представництва. Тільки
конст. д-ва, яка у своїй організації і ді-
яльності втілює в життя принцип відо-
кремлення гілок влади, може бути прав.
д-вою. Вчений визнавав синонімами
прав. й конст. д-ви і стверджував, що
найбільш повна реалізація демократ.
ідей його сучасності є можливою ви-
нятково у республік. д-вах. Конст. мо-
нархію Г. розглядав як перехідну форму
від абсолютного самодержавства до
республік. ладу. На його погляд, розви-
ток зак-ва наполегливо вимагав неу-
хильного дотримання принципу свобо-
ди особи і жорсткого визначення сфери
надзвичайних повноважень уряд. влади.
Громад., держ. та юрид. інститути по-
винні виникати, функціонувати та при-
пиняти своє існування виключно в ін-
тересах вільної особи.
Г. вважав, що між природ. і позит.
правом немає непримиренної супереч-
ності. Воно вирішується вимогою змі-
ни, реформи позит. права, вимогою «по-
…
зитивації» природ.-прав. норми, тому
що «природне право звертається не до
адміністратора чи судді, а до законодав-
ця». І це завдання, на його думку, най-
успішніше вирішує істор. підхід, але
зрозумілий таким чином, що він у жод-
ному випадку не повинен відмовлятись
від досягнень природ. права, а, навпаки,
удосконалювати й розширювати їхні
можливості. Справжній історизм змі-
нює тільки форму природ. права, «його
ідеї у жодному разі він не відкидає».
З точки ж зору раціоналізму, який ви-
водить право з логіч. необхідністю із
апріорного принципу, про істор. розви-
ток права так само не може йти мови,
як і про «історичний розвиток геоме-
тричної теореми або логічної дедукції».
Г. вважав за необхідне замінити раціо-
наліст. форму природ. права на «орга-
нічну», у якій дотримані особисті й по-
літ. права гр-н і «зміст природного пра-
ва дається соціальним, – і перш за все,
економічним життям». Вчений писав,
що зміст сучасного каталогу «соціаль-
них природних прав громадянина і лю-
дини» складають «право на існування»,
«право на працю», «право на короткий
робочий день» тощо.
На формування прав. поглядів та
державознавчої концепції Г. найзначні-
ший вплив справили ідеї Дж. Локка,
Ж.-Ж. Руссо і Ш. Л. Монтеск’є. Викла-
дене Дж. Локком положення про верхо-
венство законод. влади дало Г. підставу
обґрунтувати відсутність суперечнос-
тей між принципом виокремлення влас-
тей і принципом єдності держ. влади.
Під впливом теорії Ш. Л. Монтеск’є про
поділ гілок влади Г. наголосив на її соц.-
філос. значенні і взяв її осн. постулати
за підвалину своєї теорії прав. д-ви.
138
В теорії Ш. Л. Монтеск’є вчений пока-
зав 2 істотні недоліки, які, на його по-
гляд, перекручували закладений у  її
підвалині глибокий смисл. Першим не-
доліком вчений вважав визнання франц.
мислителем змішаної форми правління,
що ґрунтувалась на поєднанні чужих
один одному елементів – монархічного,
аристократ. і демократ., за якого старі
інститути влади (монарх, аристокр. збо-
ри) сусідять з новими (збори народних
представників), що складають єдино
правильну форму реалізації виокрем-
лення властей. Другий недолік Г. вбачав
у змішуванні теорії виокремлення влас-
тей з теорією їх урівноваження чи коор-
динації. Розподіляючи держ. владу на
законод., викон. і суд., Г. віддавав пере-
вагу законод. владі, вважаючи її верх.
Виходячи із цього, дослідник об’єднав
у своїй концепції принцип виокремлен-
ня властей із принципом єдності держ.
влади, які нерідко протиставлялись
один одному у наук. літературі. При-
роду виокремлення уряд. і законод. вла-
ди він вбачав у тому, що д-ва одночасно
здійснює дві функції: з одного боку, за-
конодавствує, а з другого – управляє. На
переконання Г., законод. влада виражає
волю народу і у своїй законотворчості
чинним правом не зв’язана. Інакше вона
втратила б  свободу законотворчості
і право на зміну й удосконалення зако-
нів. І навпаки, діяльність уряд. та суд.
влади дослідник вважав обмеженою
чинним зак-вом. На його думку, уряд,
управляючи країною і забезпечуючи
виконання законів, а також суд, вирі-
шуючи спори, зобов’язані підпорядко-
вуватись чинним у  д-ві законам, як
і пересічний гр-нин. Стверджуючи ви-
окремлення гілок влади як основопо-

ложну ознаку прав. д-ви, вчений під-
креслював, що цей принцип може бути
реалізованим тільки в конст. д-ві. В аб-
солютистських д-вах таке виокремлен-
ня є неможливим через її юрид. при-
роду, яка передбачає концентрацію усі-
єї повноти влади в одних руках.
Поєднання окр. елементів концепції
народного представництва Ш. Л. Мон­
теск’є і теорії народного суверенітету
Ж.-Ж. Руссо обумовило формування Г.
теорії народного представництва, яка
пізніше стала однією із складових час-
тин його державознавчої концепції і до-
зволила йому сформулювати положення
про народне представництво як пред-
ставництво в силу закону. Аналізуючи
особливості походження й розвитку іс-
тор. форм народного представництва, Г.
дійшов висновку, що перехід до пред-
ставницької форми правління здійсню-
вався поступово й обумовлювався істор.
необхідністю, перш за все розширенням
території та ускладненням соц. відно-
син. На переконання вченого, найбільш
перспективною при цьому постає кон-
струкція народного представництва як
представництва в силу закону, відповід-
но до якої законод. влада реалізується
парламентом від імені і в інтересах на-
роду, що є нездатним до самост. здій-
снення влади. Дослідник вважав, що
ефективність системи народного пред-
ставництва залежить від цілої низки
умов, які визначають ступінь впливу та
сили парламенту в конст. д-вах. До цих
умов Г. відносив кількість парлам. пар-
тій, зміст їхніх програм, рівень згурто-
ваності партій, твердість парт. дисци-
пліни і сутність парт. угруповання. На-
явність означених умов визначається
характером виб. права, від якого зале-
139
…
жить парт. склад народного представ-
ництва. Для того щоб представництво
було народним, необхідна демократ.
виб. система, яка будується на принци-
пах загальності і рівності виб. права,
прямих виборів і таємного голосування.
Важливим чинником демократ. та чес-
ності виборів Г. вважав боротьбу з аб-
сентизмом виборців та усунення адм.
впливу на хід виборів. Вчений переко-
нував, що роль парламенту як виразни-
ка народної волі багато в чому залежить
саме від виб. системи. Ще один чинник,
що обумовлює ефективність функціо-
нування парламенту, він вбачав в орга-
нізації народного представництва. Він
критикував двопалатну парлам. систе-
му, виходячи з того, що побудована на
принципах представництва меншості
аристокр. верх. палата замість служіння
гарантією проти необміркованих та по-
спішних рішень нижньої палати на-
справді постає перешкодою здійснення
продуманих і назрілих реформ. Виня-
ток Г. робив лише для федерат. верх.
палат, вважаючи, що складна політ. при-
рода федерації вимагає розгляду зако-
нод. питань як із точки зору загально-
народної користі, так і з точки зору ін-
тересів та користі окр. об’єднаних
територій.
Тв.: Возрождение естественного права.
СПб., 1902; Основы конституционного пра-
ва. Пг., 1917; Теория правового государства:
сборник статей. СПб., 1913.
Літ.: Илюшин В. А. Юридическая кон-
цепция В. М. Гессена: дис. … канд. филос.
наук. М., 2003; Максимов С. І. Гессен В. М.
В кн.: Енциклопедія сучасної України, т. 5:
Вод. – Гн. К., 2006.
О. В. Зінченко.
…
Гетерономія (від грец. έτερος –
інший і νόμος – закон) – концепт, уве-
дений у філософію І. Кантом для по-
значення одного з двох принципів від-
ношення волі до норми своєї дії,
протилежність автономії. У той час як
автономна воля постулюється ним та-
кою, яка сама задає закон своєї дії чи
може мислитися як сама для себе зако-
нод., гетерономна воля запозичує норму
свого мислення і поведінки не зі свого
розуму, а з іншого. Як принцип волі, Г.
протистоїть ідеї моральності, що ви-
водиться І. Кантом із принципу авто-
номії волі (яка виступає дійсним і єди-
ним законом моралі) – «будь-який прин-
цип волі повинен мати можливість
представити себе як принцип можливо-
го всезагального морального законодав-
ства: чини так, аби твоя воля у всіх сво-
їх актах могла бути автономною». Мо-
рал. може бути визнаний лише такий
закон, який дається власним нашим
розумом, або може бути представлений
таким чином даним. Відповідно будь-
який закон, що визначає волю, якщо він
не являє собою власного зак-ва волі,
характеризується І. Кантом як такий, що
має своїм наслідком Г. волі. Г. є «не-
справжнім» принципом моральності,
що підкорює волю всезаг. закону, дже-
релом якого є дещо нетотожне морал.
єству волі.
У філософії права опозиція Г. й ав-
тономії, набуваючи власного змістов-
ного наповнення, стала основою поді-
лу юснатураліст. і юспозитивістської
методологій при вирішенні ними 2-х
взаємопов’язаних фундам. проблем:
1)  обґрунтування права; 2)  джерела
обов’язковості прав. норм. Стратегією
вирішення першої проблеми є іденти-
140
фікації права як автономного чи гетеро-
номного феномену. Стратегією вирі-
шення 2-ї проблеми є ідентифікація волі
учасників правовідносин як автономної
чи гетерономної.
Класичний юснатуралізм вирішує
епістемологічне питання обґрунтування
права шляхом ствердження його Г. Г.
права формулюється як «теза єдності»
права й моралі. Гетерономний статус
права у світлі його епістемології виво-
диться із припущення, що основи і умо-
ви можливості будь-якого знання (у т. ч.
і  прав.) мають бути гетерономними
щодо самого цього знання, що обґрун-
товується. Для класичного юснатураліз-
му епохи Просвітництва такою гетеро-
номною основою права були втілені
в єдиному людському розумі універ-
сальні й незмінні закони моралі. Мо-
раль постулювалася невід’ємною скла-
довою нормативності права, його дій-
сним змістом. Гетерономний (інший
щодо моралі) статус права визначається
не відмінністю змісту і смислу між по-
люсами цієї гетерономної зв’язки (пра-
во  – мораль), а  тим, що лише право
може об’єктивовувати мораль, перетво-
рювати її на порядок дійсності – робити
належне (мораль) сущим (право). При
цьому право як єдине можливе суще
моралі, набуває можливості бути неза-
лежним від неї. Така незалежність пра-
ва від морал. імперативів належного
тлумачиться юснатуралізмом виключно
негативно, але допускається. Саме
з можливості невідповідності права мо-
ралі юснатуралізм і виводить власну
легітимність в якості проекту критики
існуючого правопорядку.
Класичний юспозитивізм щодо об-
ґрунтування права займає позицію його

автономії. Парадигмальним каркасом
юспозитивізму виступає «теза розді-
лення» права і моралі. Її зміст становить
твердження про відсутність смислової
трансляції між сферами належного і су-
щого, а отже, і відсутність необхідності
референції до моралі задля обґрунту-
вання права. Оскільки основа право-
порядку вбачається іманентною праву,
останнє стає досяжним для описових
висловлювань, необтяжених жорсткими
ціннісними імперативами. Автономною
основою права постулюється «наказ
суверена» (Д. Остін) або «основна нор-
ма» (Г. Кельзен).
Вирішення юснатуралізмом і юспо-
зитивізмом проблеми джерела обо­
в’язковості прав. норм є  варіантами
тлумачення парадоксу, пов’язаного
з розглядом ключової тези філософії
практ. розуму І. Канта – «свобода волі
синонімічна автономії» – не лише як
метафізичний принципу, але й як етич-
ної максими. Очевидним є те, що якщо
принцип автономії у метафізиці не пе-
редбачає Г. волі всіх суб’єктів у етиці,
тоді людська дія позбавляється будь-
якого змісту і смислу, стаючи лише ме-
ханічним актом у межах наджорсткої
детерміністичної системи. Інакше ка-
жучи, необхідним є узгодження визна-
ної гетерономності будь-якого змісту
волі з постулатом про неможливість
свободи поза категоричним імперати-
вом, адресованим суб’єктові. Таке узго-
дження досягалося твердженням, що
забезпечення зобов’язуючого характеру
норм права досягається за рахунок того,
що одна виокремлена воля припуска-
ється відносно правопорядку автоном-
ною, й ця автономія принципово об-
межує гетерономний характер волі
141
…
суб’єктів прав. відносин, визначаючи її
зміст прийняттям закону як максими,
підкорення власної волі об’єктивному
нормат. смислу.
Способи ідентифікації цієї законод.
автономної волі юснатуралізмом і юс-
позитивізмом є відмінними. Юснатура-
лізм не розглядає автономну законод.
волю як зовн. відносно суб’єкта права,
вона виступає вищ. стадією розвитку
гетерономної волі суб’єкта. Право
і виступає сферою перетворення (фак-
тично, розчинення) одиничної гетеро-
номної волі у єдиній автономній. Таке
перетворення є  питанням пізнання,
саморефлексії суб’єкта – синхронізації
його прав. діяльності з вимогами розу-
му, які є  апріорними і  іманентними
щодо його суб’єктності, такими, що вже
наперед є його власними онтологіч. ін-
варіантами. Відповідно прав. воля
суб’єкта є гетерономною лише на по-
чатковій (дорефлексивній) стадії, за-
вжди прагнучи досягти експліцитної
гармонії зі світом, стати не лише в собі,
а й для себе автономною. Для юснату-
ралізму прав. буття – це експлікація ав-
тономності волі як волі прав. Право
володіє зобов’язуючою нормативністю,
оскільки дотримання його постанов
є єдиним способом існування людини
в якості суб’єкта, тобто автономної волі,
відповідності людини власній природі.
Відмінною є стратегія обґрунтуван-
ня обов’язковості права юспозитивіз-
мом. Він не пропонує механізму пере-
творення гетерономної волі суб’єкта
права в автономну. Навпаки, конститу-
антою нормативності права є те, що
джерело його обов’язковості є зовніш-
нім щодо суб’єкта права, власне, гете-
рономним. Право стає порядком дій-
…
сності лише через те, що одна ексклю-
зивна воля може через інституційний
механізм забезпечити власну реалізацію
у діях суб’єктів правовідносин. Еволю-
ція юспозитивізму передбачає перехід
від уявлень про д-ву як суверенної єд-
ності зобов’язуючої волі, втіленої у заг.
нормах права, до локалізації цієї волі
в індивід. нормах, створених суддями,
але інваріантним залишається посту-
лат – зобов’язуючий механізм права за
своєю природою є гетерономним, ним
є здатність однієї волі становити зміст
іншої волі, підкорювати останню (меха-
нізм обов’язковості права – це не меха-
нізм самопізнання, а механізм підкорен-
ня). Прав. воля суб’єкта є гетероном-
ною саме тому, що вона завжди існує як
підкорена воля.
Таким чином, вирішення юснатура-
лізмом і юспозитивізмом питань щодо:
1) обґрунтування права і 2) його обо­
в’язковості – утворюють перехресну
асиметрію відносно один одного. Пи-
тання обґрунтування права юснатура-
лізм вирішує за допомогою концепту Г.
права, а юспозитивізм – за допомогою
концепту автономії права. Стосовно
обов’язковості права юснатуралізм за-
ймає позицію автономії прав. волі, а юс-
позитивізм – її Г.
У 2-й пол. 20 ст. набула поширення
тенденція до узгодження позицій юсна-
туралізму і юспозитивізму щодо вирі-
шення цих питань, аж до подолання
відмінностей між ними.
Стосовно питання обґрунтування
права найбільш послідовний проект
інтеграції був запропонований концеп-
цією м’якого (інклюзивного) позити-
візму Г. Гарта. Він визначає право як
«єдність первинних і вторинних норм».
142
Первинними нормами є морал.-етичні
імперативи діяльності, які становлять
мінім. зміст природ. права, а вторинні
норми присвячені засвідченню, зміні,
скасуванню і встановленню факту по-
рушення первинних норм. З огляду на
те, що мораль (первинні норми) стано-
вить сутнісне ядро змісту права, воно
перестає бути автономним у дусі кла-
сичного юспозитивізму, утім, його ге-
терономний характер є значно більш
редукованим порівняно з класичним
юснатуралізмом – критика права мож-
лива лише у його межах і його засоба-
ми, оскільки «обхідного» (позаправ.)
шляху ідентифікації морал. імперативів
немає, вони завжди є іманентними пра-
ву, їх пізнання можливе лише через
прав. форму їх існування, вони позбав-
лені власних форм об’єктивації.
Щодо питання джерела обов’язко­
вості прав. норм, опозиція гетерономної
і автономної прав. волі знімається кому-
нікативною парадигмою права, згідно
з якою право є сферою комунікат. раці-
ональності, зміст якої цілковито визна-
чається і підтримується дискурсивними
процедурами. Прав. воля суб’єкта не
є гетерономною, оскільки він, за умови
його дискурсивної компетентності,
може ініціювати дискурсивне обгово-
рення будь-якої прав. норми. Оскільки
жодна норма не знаходиться поза меж-
ами досяжності аргументат. критики,
сам факт існування норми передбачає
згоду кожного суб’єкта на таке існуван-
ня. А отже, дотримання норми є питан-
ням відповідності дій суб’єкта власній
волі. Однак, оскільки існування норми
ґрунтується на рац. і переконливих ар-
гументах, прав. воля не є цілковито ав-
тономною, вона завжди є врахуванням

позицій інших учасників прав. дискур-
су, виявом поваги до аргументів щодо
норми, які суб’єкт неспроможний за-
перечити.
У світлі проблеми обґрунтування
права сучасна інтелект. ситуація дає
можливість запропонувати нове розу-
міння Г. права, що засновується на
принципово відмінному, порівняно
з традиційним, розумінні етики. Остан-
нє було спільним, незважаючи на всю
їх опозиційність, навіть для класичних
юснатуралізму і юспозитивізму. Зміст
такого розуміння становить негат.-теле-
ологічне тлумачення етики як прагнен-
ня уникнення взаємних загроз, які люди
можуть спричиняти один одному. Етика
виступає здатністю апріорно визначити
зло, яке одночасно є первинним (кон-
сенсус щодо нього конституює сусп-во
і право) й виступає метою – право спря-
моване на протистояння злу. Традицій-
на етика є «захисною», виступає нор-
мат. вираженням вразливості людського
буття – простором ідентифікації зла.
Оскільки легітимаційний горизонт ети-
ки обмежується протистоянням злу,
право розглядається як інструмент
у цьому протистоянні. Через те, що зло
ідентифікується апріорно, саме етика
привносить у право дух консерватизму,
підпорядковуючи його ідеї збереження
буття в якості сущого.
Наявний сьогодні інструментарій
філос. осмислення дозволяє поставити
під сумнів обов’язковість обґрунтуван-
ня права виключно у межах такого кон-
сервативного прочитання етики. Лю-
дина які екзистенція не є консерватив-
ною, вона завжди відкрита новому,
завжди прагне перетнути поріг існую-
чого. Право як спосіб буття людини по-
143
…
винно виявляти не лише етичні засади
консерватизму збереження наявного
стану речей й апріорної ідентифікації
обмежень заради виживання, а й етику
екстатичності – відкритого простору
творення нового.
Етика творення нового передбачає
розгляд права як гетерономної сфери –
інтелект. простору звернення до іншого
у праві як запоруки збереження власно-
го буття – можливості розрізнення й пе-
реривання існуючого прав. смислу. Г. як
етика прав. буття – це процедура оперу-
вання з дистанцією між різними куль-
турами прав. мислення і механізм га-
рантування інакшості прав. досвіду, які
дозволяють розглядати існування іншо-
го права та іншого у праві запорукою
існування власного права як сфери тво-
рення нового, як сфери прав. буття.
Літ.: Харт Г. Л. А. Концепція права. К.,
1998; Хабермас Ю. Моральное сознание
и коммуникативное действие. СПб., 2000;
Кант І. Критика практичного розуму. К.,
2004; Кельзен Г. Чисте правознавство. К.,
2004; Бадью А. Этика: Очерк о сознании
Зла. СПб., 2006.
О. В. Ткаченко.
ГІДНІСТЬ ЛЮДСЬКА – самоцін-
ність та сусп. значимість людини, що
визначається існуючими рівнем сусп.
відносин, загальносусп. уявленнями
про свободу, справедливість, рівність і є
джерелом прав та свобод людини.
Розвиток ідеї Г.  л. у  всі часи був
пов’язаний із людиною та її правами.
Г. л. тлумачилась як вияв природи лю-
дини, її духов. начала, а тому розгляда-
лась як підґрунтя її природ. прав. Уже
в епоху Античності Г. л. пов’язувалась
із правосуб’єктністю людини і включа-
…
ла в себе 2 складові: гідність члена спів-
товариства та гідність гр-нина, що вело
до утвердження самоцінності людини
як такої, незалежно від соц. статусу.
Розвиток ідеї Г. л. від гідності роду, гід-
ності гр-нина як сусп. цінності і до са-
моцінності людини був центр. напря-
мом у розвитку філософії того часу.
Розуміння античними філософами
зв’язків справедливості і права, сусп.
життя особи як однієї з умов здійснення
нею своєї свободи, ролі сім’ї в д-ві на-
були нового глибинного змісту у кон-
тексті християн. духовності. Християн-
ство вчинило переворот у ставленні до
людини, проголосивши рівність людей
перед єдиним Богом, незалежно від соц.
положення і національності. Гідність
людини розумілась через призму того,
що людина першопочатково містить
у собі образ Бога. В епоху Ренесансу
відбувся перехід до ідей самоцінності
людини та Г. л. через призму філософії
гуманізму. Розуміння самостійності
з’єднувалося з ідеєю громадянськості
як складової гідності людини, посилю-
вало гуманіст. течії в католицизмі, а зго-
дом і в протестантизмі.
Характерною особливістю розумін-
ня ідеї гідності в епоху Нового часу ста-
ла морал. реабілітація людини, обґрун-
тування її суверенності як морал.
суб’єкта і утвердження її прав. Епоха
характеризувалася зростанням само-
свідомості націй, антистановими та ре-
волюц. виявами. З’явилась нова політ.
сила – буржуазія, котра активно відсто-
ювала ідеї свободи, рівності, братства,
цінність нації та республіки. Посилю-
валися прагнення створити умови, коли
б людина меншою мірою залежала від
визнання станової або родової повно-
144
цінності. Мірилом гідності людини все
більш ставало не стільки місце і умови
народження, скільки приналежність до
людського роду. Збільшувались вимоги
до зміцнення гарантій гідності, створю-
ваних д-вою. Починається більш повне
визначення заг. ознак гідності людини,
а також виділення прав людини першо-
го покоління, які були зосереджені на
індивід. громадян. і політ. правах, га-
рантуванні індивід. свободи.
У нім. класичній філософії значний
внесок у розвиток поняття Г. л. вніс
І. Кант. Він перший спробував розкрити
Г. л. через внутр. свободу людини як
таку, що витікає з гуманіт.-родової рів-
ності людей. І. Кант протиставляв по-
няттю гідності категорію ціни: «у цар-
стві цілей все має або ціну, або гідність.
Те, що має ціну, може бути замінене
також і чимось іншим як еквівалентом;
те, що вище всякої ціни, тобто не до-
пускає ніякого еквівалента, володіє гід-
ністю». Таким чином, володіти Г. л.
означає бути унікальною і неповторною
особистістю, яка причетна до справж-
ньої моральності і здатна зробити мак-
симу своєї поведінки об’єктивним за-
коном свободи для всіх людей.
Значний внесок у розвиток концепції
Г. л. зробив Дж. Ролз, який вважав, що
почуття власної гідності (самоповага)
є важливим первинним благом і  має
2 аспекти: 1) вона включає відчуття лю-
диною власної значимості, її тверде пе-
реконання в тому, що її концепція влас-
ного блага, життєвого плану заслуговує
реалізації. При цьому має значення на-
явність рац. життєвого плану, який від-
повідає аристотелівському принципу
і передбачає реалізацію природ. зді-
бностей. Крім того, важливою є пере-

конаність у  тому, що сама особа і  її
справи є схваленою ін. людьми, які так
само користуються повагою і асоціація
з якими є бажаною; 2) самоповага вклю-
чає впевненість у власних здібностях,
оскільки людина має владу виконувати
власні наміри. Якщо особа відчуває ма-
лоцінність власних планів, вона не
може виконувати їх із задоволенням,
отримувати задоволення від їх виконан-
ня, а також продовжувати починання
у випадку невдачі, що викликає апатію
і  цинізм. Таким чином, кожна особа
прагне уникнути таких соц. умов, які
підривають її самоповагу (почуття влас-
ної гідності).
Згідно з концепцією Ю. Габермаса,
нормат. джерелом сучасних прав люди-
ни є ідея Г. л., яка вкорінена в універ-
сальному змісті моралі. Права людини
розглядаються як такі, що повинні слу-
гувати захисту Г. л. Це має своєю необ-
хідною конотацією, з одного боку, само-
повагу, а з ін. – соц. визнання міжнар.
статусу демократ. д-ви. Звідси випливає
співвідношення Г. л. з реалістичною
утопією, необхідною метою якої є здій-
снення соц. справедливості, що прита-
манна інститутам демократ. д-ви.
Г. л. є постійно змінюваним сусп.
явищем. Тому для свого вираження
вона гнучких понять. Поряд із цим Г. л.
є  базовою соц. цінністю, оскільки
ґрунтується на автономії людини. Ав-
тономія є  основою для формування
особи на основі рац. вибору можливих
дій, способу життя загалом, керуючись
власною системою цінностей та влас-
ними цінніс. орієнтаціями. За таких
умов людина творить себе сама, визнає
відповідальність за своє життя та мож-
ливість робити з ним усе на власний
145
…
розсуд. Автономна особа, яка має чітко
виражену індивідуальність, чіткий
життєвий план, сформовані погляди на
життя, власну систему цінностей, здій-
снює зважений, самост. вибір, є носієм
гідності.
Ідея Г. л. пов’язується із цінністю
людини та оцінкою її значення і місця
у сусп-ві та д-ві. Саме оціночний мо-
мент у вигляді морал. чи прав. оцінки
є суттєвим засобом впливу на поведінку
людини, на основі якого формуються
еталон вимог, що ставляться до дій лю-
дей у конкр. ситуації з конкр. приводу.
Ці вимоги стають особистими нормами
дій лише у випадку, коли вони забез-
печуються перш за все внутр. переко-
нанням людини в їх корисності, вигід-
ності, цінності як для неї самої, так
і для ін. людей.
Г. л. як багатоаспектна цінність лю-
дини глибоко проникла у зміст права.
Ознаки і якості, що характеризують та
визначають Г. л., складають основу прав
і свобод людини, її прав. статусу. Права
людини є формою вияву особистісної
цінності (цінності для людини) природ.
права. Фактично існуючі соц. можли-
вості людини визнаються її правами на
противагу існуючому юрид. статусу лю-
дини. Без цього певного протиставлен-
ня, без необхідності тлумачення соц.
можливостей з точки зору справедливо-
го та ідеального, питання прав людини
втратило б свою актуальність. Сутність
прав людини полягає у визначенні пев-
ного мінімуму загальнолюдських вимог
до прав. і соц. статусу людини, який
є необхідним для її нормального існу-
вання. Права людини не можуть гаран-
тувати добробуту, однак вони захища-
ють від приниження людської гідності.
…
У зв’язку з цим велике значення має
регламентація ідеї Г. л. у позит. праві
та створення дієвих механізмів їх охо-
рони і захисту. Сучасна система захис-
ту Г. л. та прав людини бере початок
з утворення ООН, у преамбулі Статуту
йдеться про рішуче прагнення утвер-
дити віру в осн. права людини та гід-
ність і цінність особи. У Заг. декларації
прав людини (1948) має місце неодно-
разове звернення до Г. л. Серед них
можна виділити:
1. Заг. чи абстрактне звернення до
Г. л. Застосовується з метою виділення
осн. соц. цінностей і засад функціону-
вання сусп-ва. Зокрема, у преамбулі Заг.
декларації вказано, що визнання гіднос-
ті, притаманної всім членам сім’ї на-
родів та рівних і невід’ємних їх прав,
є основою свободи, справедливості та
заг. миру в усьому світі. Підкреслено,
що народи ООН підтвердили свою віру
в осн. права людини та гідність і цін-
ність людської особи.
2. Нормат. звернення до Г. л. визна-
чає систему ідеальних або бажаних соц.
зв’язків, які лежать в основі взаємовід-
носин між людьми. Так, ст. 1 вказує, що
всі люди народжуються вільними й рів-
ними за своєю гідністю та правами.
Вони наділені розумом і совістю та по-
винні діяти один стосовно одного в дусі
братерства.
3. Позанормат., або таке, що застосо-
вується для реалізації чи закріплення
конкр. прав людини. Зокрема, ст. 5 вка-
зує, що ніхто не повинен зазнавати тор-
тур або жорстокого, нелюдського чи
такого, що принижує Г. л. ставлення чи
покарання. Ст. 22 закріплює право кож-
ної людини на соц. забезпечення, а та-
кож на реалізацію необхідних для під-
146
тримки її гідності й вільного розвитку
особистості прав у екон., соц. і культ.
сферах. Ст. 23 закріплює право кожного,
хто працює, на справедливу й задовіль-
ну винагороду, яка забезпечує гідне лю-
дини існування.
Це знайшло свій розвиток у преам-
булах до Міжнар. пакту про екон., соц.
та культ. права (1966) і Пакту про гро-
мадян. і політ. права (1966), які проголо-
шують, що всі права людини «виплива-
ють із властивої людській особі гіднос-
ті». З такого формулювання випливає
кілька істотних висновків: Г. л. розгля-
дається як джерело прав людини, тобто
підноситься на рівень принципу права;
Г. л. належить кожному, незалежно від
законод. закріплення; право людини на
гідність випливає з принципу Г. л.
У межах ООН було прийнято низку
прав. актів, котрі торкаються окр. видів
порушень прав людини, зокрема расо-
вої дискримінації, дискримінації жінок,
дітей, геноциду, заборона катувань.
У  цих актах застосування поняття
«Г. л.» відбувається у 2 способи: від-
сильне застосування (має місце у ви-
падку посилання у преамбулах міжнар.
прав. актів на відповідні формулювання
Заг. декларації прав людини); безпосе-
реднє застосування поняття, здебільшо-
го нормат. чи позанормат. Зокрема, Кон-
венція проти катувань та ін. жорстоких,
нелюдських або принижуючих гідність
видів поводження та покарання містить
звернення до гідності, властивої люд-
ській особі, як джерела прав і свобод
людини, заборону вчинення протиправ-
них дій, що принижують Г. л., а також
дає роз’яснення понять, які пов’язані
з протиправними діями (напр., поняття
«катування»).

Розвиток механізму захисту Г. л. та
прав людини пов’язаний з прийняттям
Європ. конвенції про захист прав люди-
ни і осн. свобод (1950) та з діяльністю
(прецедентним правом) Європ. суду
з прав людини. Так, ст. 3 Конвенції за-
значає, що нікого не може бути піддано
«катуванню або нелюдському чи такому,
що принижує гідність, поводженню або
покаранню». Вказана стаття встанов-
лює безумовну заборону катувань, не-
людського чи такого, що принижує гід-
ність, поводження й  покарання, або
«поганого поводження», як узагальнено
його визначає Європ. суд з прав люди-
ни. На відміну від більшості норм
у сфері захисту прав людини, ця забо-
рона не знає відступів за жодних об-
ставин, і порушення її не може бути
виправданим.
Роз’яснення змісту передбачених
ст. 3 Європ. конвенції деліктів містить-
ся у рішенні Європ. Суду з прав людини
у  справі «Данія, Франція, Норвегія,
Швеція та Нідерланди проти Греції»
(1969). Суд визначає такі ступені забо-
роненого поводження з людиною: не-
людське поводження або покарання
(таке поводження, яке навмисно спри-
чинює тяжке розумове чи фізичне
страждання, що за цих обставин є неви-
правданим); поводження або покарання,
що принижує гідність (поводження, яке
грубо принижує особу перед ін. або
примушує її діяти всупереч власній волі
чи власним переконанням). У справі
«Ірландія проти Сполученого Королів-
ства» (1978) Європ. Суд вніс деякі ко-
рективи до цих визначень, зазначивши,
що: катування – це нелюдське пово-
дження, яке здійснюється навмисно
і призводить до дуже серйозних і тяж-
147
…
ких страждань; нелюдське поводження
чи покарання – це спричинення сильних
фізичних та душевних страждань; по-
водження, що принижує гідність – це
знущання, які мають на меті викликати
у жертви почуття страху, страждання
і почуття власної неповноцінності, а та-
кож принизити її гідність та зламати її
фізичний і морал. опір.
Таким чином, не викликає сумнівів,
що метою ст. 3 Конвенції є захист гід-
ності, фізичної та психічної недотор-
канності особи. Сьогодні домінуючою
є точка зору, що у своїх рішеннях щодо
застосування як ст. 3 Конвенції, так й ін.
статей цього док-та, коли постає питан-
ня про повагу до Г. л., Суд не ставить за
мету розкрити її сутність, а лише визна-
чає чи справді діяння представників
д-ви заперечили її стосовно конкр. за-
явника. Однак у кожному рішенні щодо
застосування цієї статті, а також її спів-
відношення з ін. статтями Конвенції
можна простежити підходи Суду до
розуміння суті Г. л. як найвищої ціннос-
ті людини, яке він здійснює через тлу-
мачення положень Конвенції у світлі
конкр. обставин справи.
Зак-во України також приділяє увагу
Г. л. та правам і свободам людини. Так,
звернення до поняття «Г. л.» у Консти-
туції України зустрічаємо, зокрема:
у Преамбулі, де зазначено про необхід-
ність «забезпечення прав і свобод лю-
дини та гідних умов її життя»; у ст. 3
«людина, її життя і здоров’я, честь і гід-
ність, недоторканність і безпека визна-
ються в Україні найвищою соціальною
цінністю»; у ст. 21 «усі люди є вільні
і  рівні у  своїй гідності та правах»;
у ст. 28 вказано, що кожен має «право
на повагу до його гідності. Ніхто не
…
може бути підданий катуванню, жорсто-
кому, нелюдському або такому, що при-
нижує його гідність, поводженню чи
покаранню»; у ст. 41 «використання
власності не може завдавати шкоди пра-
вам, свободам та гідності громадян»;
у ст. 68 передбачає обов’язок кожного
«не посягати на права і свободи, честь
і гідність інших людей». Відповідно до
змісту цих статей, дотримання, утвер-
дження і забезпечення Г. л. і прав люди-
ни є фундам. конст. засадою в Україні.
Регламентація  Г.  л. має місце також
у  Цив. (статті  23, 201, 297), Крим.
(розд. 3) та Крим.-процес. (статті 7, 11)
кодексах України. Зміст цих статей охо-
плює осн. сучасні прив.-прав. та публ.-
прав. особливості регламентації Г. л.
у праві.
Літ.: Придворов Н. А. Достоинство лич-
ности и права. М., 1977; Кант И. Собрание
сочинений, т. 4: Основоположения мета-
физики нравов. М., 1994; Ролз Дж. Теория
справедливости. Новосибирск, 1995; Гри-
щук О. В. Людська гідність у праві: філо-
софські проблеми. К., 2007; Хабер-
мас Ю. Концепт человеческого достоинства
и реалистическая утопия прав человека //
Вопросы философии, 2012, № 2.
О. В. Грищук.
ГІЛЯ́ РОВ Олексій Микитович
(20 груд. 1855 (1 груд. 1856), м. Мо-
сква – 7 груд. 1938, м. Київ) – філософ,
історик філософії, літературознавець.
Син відомого рос. філософа і публі­
циста-слов’янофіла М.  П.  Гілярова-
Платонова. Навчався в 6-й і 4-й Моск.
гімназіях та на класич. від-ні істор.-фі-
лологічного ф-ту Моск. ун-ту (1876–
80). Деякий час (1880–81) викладав
давні мови в Рибинській прогімназії,
148
а 20 груд. 1880
був за лише-
ний при ун-ті
для підготовки
до професор-
с ь ко ї д і я л ь -
ності по каф.
історії філосо-
фії на 2  роки
без утримання,
а  від 30  квіт.
О. М. Гіляров
1883 дістав ут­
римання строком на 2 роки. У лют. 1885
склав магіст. іспити і невдовзі здобув
звання приват-доц. каф. історії філосо-
фії. Читав курси з естетики та філософії
Платона й Арістотеля. Від 9 січ. 1887 –
приват-доц. каф. історії філософії Ун-ту
св.  Володимира в  Києві. Утім його
вступна лекція, присвячена значенню
філософії, була прочитана лише з по-
чатком нового навч. року 12 верес. 1887.
Наст. року він захистив у Моск. ун-ті
дис. на ступінь магістра філософії за
моногр. «Грецькі софісти, їх світогляд
і діяльність у зв’язку із загальною по-
літичною і культурною історією Греції»
(М., 1888). Був затверджений у ступені
17 груд. 1888. Вже через 3 роки він за-
хистив у Санкт-Петербурзькому ун-ті
дис. на ступінь доктора філософії за
моногр. «Джерела про софістів: Платон
як історичний свідок» (К., 1891) і не-
вдовзі був обраний екстраординарним
професором каф. історії філософії Ун-ту
св. Володимира. В 1895 став ординар-
ним професором, а в 1911 – заслуженим
професором. Продовжував працювати
в Ун-ті з щорічним перезатвердженням
на посаді до самого його закриття рад.
владою. Як викладач користувався ве-
ликим авторитетом і популярністю. До

грона учнів Г. належали відомі філосо-
фи  – В.  Ф.  Асмус, П.  П.  Блонський,
В. В. Зеньковський, Д. І. Чижевський та
ін. За сумлінну службу послідовно одер-
жав чини статського радника (1895)
і дійсного статського радника (1910),
був удостоєний 5 орденів та ряду ін.
відзнак.
За сумісництвом працював у Київ.
комерційному ін-ті (від 1909) та на Ви-
щих жіночих курсах (до закриття),
а після Жовт. перевороту у Вищ. ін-ті
народної освіти (1819–1923), Київ. ін-ті
народного господарства (до 1921) та на
різних освітніх курсах. Окрім того, уче-
ний у сер. 90-х захопився хімією, про-
слухав курс лекцій професора С. Н. Ре-
форматського і залишився працювати
у його лабораторії над проблемами ор-
ганічного синтезу.
Після утворення УАН Г. почав
співпрацювати з її структурами, зо-
крема не пізніше 1921 з Комісією для
складання енциклопедичного словни-
ка, де він редагував статті філос. харак-
теру. А 27 берез. 1922 Г. був обраний
академіком УАН (ВУАН) по каф. філо-
софії права (єдиній на той час академ.
каф. філос. напряму) і повністю від-
мовився від будь-якої позаакадем. ро-
боти, окрім улюблених хімічних за-
нять. Від верес. 1922 при каф. філосо-
фії права ВУАН під його керівництвом
розпочав роботу Семінар із суспіль-
ствознавства (із 1925 – Семінар соц.
філософії) з 3-ма від-нями: заг. соц. фі-
лософії, соц. психології, соц. педагогі-
ки. Кілька місяців у 1924–25 він також
виконував обов’язки голови Соц.-екон.
відділу. У квіт. 1930 була затверджена
нова структура ВУАН з чотирма кафе-
драми філос. циклу, серед яких вже не
149
…
було каф. філософії права. Натомість Г.
став академіком каф. історії філософії,
що цілком відповідало його наук. упо-
добанням. Проте він відчував себе де-
далі дискомфортніше поруч з новими
академіками, філософами-марксистами
С. Ю. Семковським, В. О. Юринцем та
М. О. Скрипником. У процесі подаль-
шого нищення академ. гуманіт. науки
він був тихо переведений на пенсію
і фактично усунений від академ. справ.
Смерть його пройшла непомітно для
сусп-ва і навіть могила на Байковому
кладовищі з часом була знищена.
Наук. інтереси Г. охоплювали не
лише власне філософію, а соціологію,
психологію, літературознавство та куль-
турознавство, хімію тощо. Загалом до
революції він мав репутацію знавця
і прихильника праць Платона, ідеаліста,
агностика і релятивіста. Він створив
ориг. філос. теорію «синехологічного
спіритуалізму», яка ґрунтується на ви-
знанні за першооснову духу як множин-
ності, що перебуває в єдності; на розу-
мінні духу і матерії як двох визначень
однієї першооснови – всесв. свідомості;
на тлумаченні всесвіту як «одухотворе-
ного організму», живої і цілісної систе-
ми. Подібно до позитивістів вчений не-
гативно оцінював можливості філософії
як науки, але на відміну від них вважав
її суспільно корисною формою міфот-
ворчості. На думку дослідників, висту-
паючи проти абсолютизації логіко-гно-
сеол. функції філософії та її розуміння
як науки про перші засади й вищі іс-
тини, Г. стверджував філософію як сві-
тоглядне знання, яке задає людині сис-
тему життєвих цінностей, переконань
і вчинків, увиразнює людське прагнення
до гармонії зі світом і «внутр.» єдності
…
розуму, почуття та волі. У пореволюц.
роки змінив ставлення до філософії,
вбачаючи можливість дійти істини шля-
хом поєднання платонізму з вченням
про розвиток. В академ. період своєї
діяльності він інтенсивно займався іс-
торією матеріалізму, а згодом історією
діалектики. Відповідно до профілю каф.
філософії права Г. взявся опрацьовувати
такі питання: відносини між звичаєм,
мораллю та правом, психологія права,
психологія натовпу, чинники громад.
свідомості, філософія грошей, умови та
межі однодумства, психологія спільної
роботи, культура й цивілізація, рефлек-
сологія й психологія, гол. риси сучасної
культури, відбиття капіталіст. господар-
ства на ході філос. думки, межі присто-
сування принципів та метод природо-
знавства до виучування соц. життя. На-
слідком його пошуків стали 2 великі
праці: «Схема історії філософії в освіт-
ленні історичного матеріалізму» (по-
чала друкуватися у 1926) та «Філософія
в класовій та революційній боротьбі
ХVІІІ–ХІХ вв.» (завершена 1933). Пер-
ша праця частково була оприлюднена
в «Записках Соціально-економічного
відділу» (друк не було завершено через
припинення видання), а друга залиши-
лася в рукописному варіанті.
Усього за життя вчений опублікував
близько 50 праць з філософії, хімії та
історії літератури.
Тв.: Платонизм как основание современ-
ного мировоззрения в связи с  вопросом
о задачах и судьбе философии. М., 1887;
Греческие софисты, их мировоззрение и де-
ятельность в связи с общей политической
и культурной историей Греции. М., 1888;
Источники о софистах: Платон как истори-
ческий свидетель. К., 1891; Гипнотизм по
150
учению школы Шарко и Психологической
школы. К., 1894; Предсмертные мысли ХІХ
века во Франции. К., 1901; Введение в фи-
лософию. К., 1907; Философия в ее суще-
стве, значении и истории: в 2 т. К., 1918–19;
Схема історії філософії в освітленні істо-
ричного матеріалізму, т. 2–6 // Записки со-
ціально-економічного відділення ВУАН. К.,
1926–1927.
Літ.: Ткачук М. Філософія світла і ра-
дості: Олексій Гіляров. К., 1997; Гор-
ський В. С. Історія української філософії:
курс лекцій. К., 1996.
І. Б. Усенко.
ҐІНС Георгій Костянтинович
[15 (28) квіт. 1887 м. Модлін. Польща –
24 верес. 1971 м. Бьорклі. Каліфорнія,
США]. Рос. правознавець, філософ пра-
ва, представник психол. школи права,
історик; політ. і громад. діяч, учасник
боротьби з більшовизмом, публіцист.
Після закінчення 2-ї Кишиневської гім-
назії в 1904 вступає до Санкт-Петерб.
імператорського ун-ту (юрид. ф-т), де
ще студентом здійснює наук. дослі-
дження. Після закінчення ун-ту (1909)
працює в М-ві землеробства, вивчає
проблеми водовикористання в Туркес-
тані, що відбилося в працях правознав-
чих («Чинне водне право Туркестану»,
1910) і істор.-культурологічних («Та-
ранчі та дунгани», «Переселення і коло-
нізація», ін., 1911). Стипендія для під-
готовки до професорського звання по
кафедрі цив. права Санкт-Петерб. ун-ту
дозволила йому працювати над магіс-
терською дис. і за кордоном (Берлін,
Гайдельберґ, Париж), а в 1916 р. обі-
йняти посаду приват-доц. Споч. 1918
у м. Омськ: виконувач обов’язків про-
фесора каф. цив. права Політехнічно-
го ін.-ту і водночас управляючий спра-

вами Тимчасового Сибірського уряду
(у 1919 – поч. 1920-х рр. Ради Міністрів
у м. Іркутськ) О. В. Колчака, бере актив-
ну участь у створенні зак-ва, включаю-
чи й конституцію з обґрунтуванням пре-
тензій на автономію Сибірських земель.
Після поразки білого руху емігрував до
м. Харбін (Китай), що став культурним
центром рос. діаспори на Далекому
Сході. З 1920 по 1941 працює: викону-
вачем обов’язків професора Харбін-
ського юрид. ф-ту (навчання дітей емі-
грантів, 1920–37), обіймає різні посади
в Управлінні Китайсько-Схід. залізниці,
у т. ч. Голови комітету її освітніх закла-
дів (1921–26), викладає в інших навч.
закладах, займається бізнесом (торгівля
навч. та наук. літературою), журналіс-
тикою та громад. діяльністю. Але най-
важливішою справою залишалася праця
наук.: крім написання статей і моног.
у 1929 у Парижі було захищено магіс-
терську дисертацію за спеціальністю
цив. право на тему «Водне право і пред-
мети загального користування». Ґ. був
також редактором 8 з 12 томів «Вісника
юридичного факультету», що вийшли
друком у Харбіні в 1925–37. У зв’язку
з посиленням тиску японської влади
(Манчжурію було окуповано в 1931)
у 1941 учений їде до США, де працює
ред. газети «Російське життя» (Сан-
Франциско, 1942–44), проф.. Каліфор-
нійського ун-ту (Бьорклі) та інституту
іноз. мов (Монтерей, 1945–54). Останнє
місце роботи – Інформ. агенція Сполу-
чених Штатів (1955–64), де певний пе-
ріод від був ред.. на радіостанції «Голос
Америки» і звідки пішов на пенсію, але
продовжував займатися наук. (і періо-
дично викладацькою) діяльністю до
кінця життя.
151
…
Наук. творчість. Протягом життя Ґ.
опублікував більш ніж 60 наук. праць
(точну кількість їх установити не мож-
ливо), із них понад 10 моногр. До того
ж багато з численних статей у періодич-
них виданнях (включаючи й часописи,
і в Китаї, і в Америці) були не тільки
публіцистичними, а й мали науковий
характер. І хоча стрижневими завжди
залишалися проблеми цив.-прав., наук.
інтереси ученого в цілому були досить
широкими: від загально культ., включа-
ючи художньо-естетичні та етичні, до
істор. і політ. У цілому наук. творчість
Ґ. можна розділити на 3 періоди: пер-
ший, «рос» (1910–20) – період станов-
лення і переважно спроб обґрунтування
цив. права з позицій психол. школи;
другий, «китайський» (1921–41) – пері-
од розробки ориг. цив.-прав. теорії з на-
маганням філос.-культурологічного її
обґрунтування також переважно в дусі
психол. теорії права, але в загальному
напрямі солідаризму; третій, «америк.»
(1942–71) – період переважно розробки
філос.-прав. засад культурологічного
характеру історії рос. цивілізації, вклю-
чаючи й рад. її етап.
У перший період, крім досліджень
насамперед водного права та особли-
востей його на півд.-схід. азійських те-
риторіях Рос. імперії, працею, де було
підбито їх загальні підсумки, була стат-
тя «Ідеальна і реальна людина в цивіль-
ному праві», що її було видано в 1920
уже в Харбіні, але де було підбито сво-
єрідну смислову риску всіх попередніх
досліджень саме в філос.-прав. площи-
ні. Тут виявилися 2 головні особливос-
ті наук. творчості Ґ.: інтровертивна (по-
єднання правознавчого як формально-
юрид. з  істор.-етнічним як у  цілому
…
змістовно-культурологічного) та екстра-
вертивна (постійне підкреслення по-
зиції щодо необхідності культурного та
екон. розвитку окраїн як основи про-
цвітання д-ви взагалі та прав. забезпе-
чення такого розвитку). І ще великою
працею вченого, що хронологічно від-
носиться до другого періоду, але фак-
тично є відображенням пошуків і ді-
яльності в період перший, є й збірник
його статей у 2-х т. «Сибір, союзники
і Колчак: Поворотний момент росій-
ської історії. 1918–20» (1921).
У другий, найбільш плідний і зміс-
товно багатогранний період наук. твор-
чості Ґ. яскраво виступає як філософ
права, особливо в центральній за зна-
ченням праці «Право і культура. Про-
цеси формування і  розвитку права»
(1938), де було розвинуто і в концентро-
ваному вигляді подано результати всіх
попередніх досліджень, насамперед та-
ких, як «Право і сила. Нариси з теорії
права і політики» (1929), «На шляхах до
держави майбутнього. Від лібералізму
до солідаризму» (1930), а також, пев-
ною мірою, магістерської роботи. Вели-
ку вагу мали і його дослідження з по-
рівняльного права, насамперед з тради-
ційного китайського та рад., що тільки
народжувалося. Окремий напрям твор-
чості складають статті, присвячені ви-
датним рос. письменникам Л. Толстому
та О. Пушкіну, де особливу увагу при-
ділено світоглядним аспектам їхньої
спадщини.
У третій період, найбільш зрілий
і тривалий, і, до того ж, вільний у мож-
ливостях висловлення своїх поглядів
і думок, було запропоновано філос.-прав.
погляд на історію Росії як на історію її
культ. розвитку, що мало втілитись
152
у фундаментальній праці «Росія як бага-
тонаціональна імперія», яку вчений не
встиг закінчити. Тому найбільш показо-
вими із завершених праць цього часу
залишилися «Радянське право і радян-
ське суспільство» (1954) і «Занепад ко-
мунізму» (1956), видані англ. не тільки
в США, а й у Європі. І у всі періоди Ґ.
приділяв увагу наук.-пед. творчості, ви-
давши, зокрема, неординарні підручники
«Вчення про право і політична економія.
Курс законознавства» (1933) та «Загаль-
на теорія права. Загальна теорія права на
основах соціальної психології і порів-
няльного правознавства» (1937).
Філос.-прав. погляди Ґ. сформували-
ся під впливом головних ідей психол.
школи права, але їх розвиток і модерні-
зація включала підходи, що враховува-
ли досягнення попередніх часів у за-
лученні чинників геогр.-тер., соціо-
культ. та політ.-екон., а  також ідеї
сучасників, зокрема П. Сорокіна. На-
магання позбутися ідеологічного під-
ґрунтя своєї позиції, що було значною
мірою результатом історичних подій
того часу, приводить ученого до при-
йняття положень популярних тоді по-
ложень солідаризму. До них він підхо-
дить творчо, і  через виокремлення
практ. аспектів цього вчення як спроби
гармонізації держ. і особистих право-
відносин, пропонує до розподілу права
на прив. і публ. додати поняття права
регулятивного, тобто такого, що потре-
бує узгодження інтересів і напрямів ді-
яльності всіх суб’єктів права, але при
цьому прив. інтереси підкорюються заг.
через покладання на окремих осіб по-
зит. обов’язків. Таким чином він розви-
вав ідеї Л. Й. Петражицького, що сто-
сувалися тлумачення людини як істоти

перш за все неегоїстичної, «індивіда»
в термінології філос.-прав. думки Ново-
го часу, а культ., психол.-персоналістич-
на спрямованість чого відбиває вже по-
няття «особа».
Це нове право, втілюючи ідею рівно-
ваги прав і обов’язків, стає основою
гармонізації прив. і сусп. інтересів, що
стає також і морал. виграшем людських
спільнот. Таким чином, через виражен-
ня психології в її відбитті заг. стану
і рівня розвитку культури, солідаризм
стає чинником прогресу, а право слід
тлумачити насамперед як феномен куль-
тури. Важливим висновком з  цього
є зміна поглядів на правопорядок і д-ву.
Посилаючись на нім. філософа В. Вунд-
та, Ґ. говорить, по-перше, що правопо-
рядок визначає норми поведінки, але
додає, що мотиви цих норм містяться
в усій сукупності культури та способу
життя, що нею створюється, по-друге,
історія розвитку права є відбиттям зма-
гання начал свободи і примусу в соц.
житті, але додає, що це є основою ево-
люції права в його тиску на перетворен-
ня д-ви сили (поліцейської) у бік д-ви
культури (прав.) як д-ви майб.
Термін «культура» Ґ. вживає в етимо-
логічному сенсі, як «оброблювання»,
що надає можливість отримати кращі
результати, ніж ті, які б отримали без
такої обробки. Розділяючи культуру на
матер. і  духов., він значною мірою
останню тлумачить як культуру «соц.»,
виокремлюючи в ній право як «головне
знаряддя», без якого не є можливим іс-
нування сучасних д-в. Таке розуміння
права як феномена культури і прогресу
дозволяло Ґ. оцінювати будь-які події,
включаючи й екон. та політ., вельми
оригінально і водночас плідно. Зокрема,
153
…
це відбивалося
на тлумаченні
ним ролі д-ви
у  відношенні
до господар-
ського і в ціло-
му економіч-
ного життя та
регулювання
його господар-
ським правом,
Г. К. Ґінс
принципи яко-
го як культурологічно обумовленого
він вважав можливим використовувати
в будь-якій галузі права. Ігнорування
таких принципів призводить, як пока-
зала практика рад. д-ви, до прав. без-
ладу і морал. деградації, насамперед
керівників. А проблема розвитку права
може бути успішно вирішеною тільки
у звʼязку із заг. висвітленням процесів
розвитку культури, де, водночас, зна-
чну роль відіграють способи та види
правотворення і оформлення й закрі-
плення прав. систем, що вчений нази-
ває «стабілізацією права».
Тв.: Гинс Г. К. Право и сила. Очерки по
теории права и политики. Харбин, 1929;
Гинс Г. К. На путях к государству будущого.
От либерализма к солидаризму. Харбин,
1930; Гинс Г. К. Новые идеи в праве и осно-
вне проблемы современности. – Харбин,
1931; Гинс Г. К. Русское прошлое в произ-
ведениях А. С. Пушкина. Харбин, 1937;
Guins G. C. Communism on the decline. L.,
1956; Guins G. C. Soviet law and Soviet soci-
ety. Westport, 1981; Гинс Г. К. Право и куль-
тура. М., 2012.
Літ.: Сонин В. В. Жизнь и деятельность
профессора Дальневосточного университе-
та Г. К. Гинса, 1887–1971. У кн.: Актуальные
проблемы государства и права на рубеже
…
веков. Владивосток, 1998, Ч. 1; Стародуб-
цев Г. С. Международно-правовая наука
российской эмиграции. М., 2000; Бара-
нов  В.  М. Правокультурное восприятие
мира Г. К. Гинсом. У кн.: Гинс Г. К. Право
и культура. М., 2012; Баранов В. М., Бара-
нова М. В., Оксамытный В. В., Понома-
рев В. П. Учение Г. К. Гинса о праве // Там
само; Литвинов О. Про право як феномен
культури в концепції Ґ. К. Ґінса (короткий
попередній огляд) // Філософія права і за-
гальна теорія права, 2012, № 2.
О. М. Литвинов.
ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ТРАНСФОР-
МАЦІЇ ПРАВА (прав. системи) – це
трансформації права, детерміновані
екон., політ., прав., культур. глобаліза-
цією, є відображенням перманентного
характеру глобального прав. розвитку,
посилення взаємодії та взаємозалеж-
ності прав. систем (нац., міждерж., між-
нар.), їхньої інтеграції.
Глобалізаційні трансформації націо-
нального права (прав. системи) відбу-
ваються на основі істотного врахування
в  нац. праві та зак-ві міжнар.-прав.
принципів і норм, при активній взаємо-
дії нац. прав. системи з міжнар. і між-
держ. прав. системами, міжнар. і регіон.
інституціями, передбачають формуван-
ня й реалізацію політики прав. глобалі-
зації, інтеграції, інтернаціоналізації,
адаптації, гармонізації, імплементації,
уніфікації норм (напр., право Швеції,
Данії, Австрії та ін.).
Г. т. п. полягають у певній сукупнос-
ті якісних і кількісних змін, які виявля-
ються на рівні її підсистем і елементів,
а саме: у поширенні глобальних прав.
ідей, теорій, ліберальної прав. ідеології,
світ. і європ. прав. стандартів, їх відо-
154
браженні у прав. політиці, прав. акуль-
турації, глобалізації прав. культури
і прав. свідомості; у появі нових прин-
ципів і норм, які відображають і втілю-
ють ліберальні прав. ідеї; прав. інтегра-
ції; істотному посиленні впливу міжнар.
права у нац. праві й зак-ві; процесах
адаптації, гармонізації, уніфікації нац.
права та зак-ва; у  розширенні кола
суб’єктів прав. системи; трансформації
їх прав. статусу; у реалізації світ. і єв-
роп. стандартів правозастосування, на-
самперед у сфері судочинства, захисту
прав людини, що виявляється у покра-
щенні стану захисту прав і свобод лю-
дини й гр-на; у трансформації, пере-
форматуванні зв’язків як між окр. під-
системами й  елементами, так і  з ін.
системами сусп-ва; інтеграцією нац.
прав. системи з ін. прав. системами:
нац., міждерж. і міжнар.
В узагальненому вигляді рівень
Г. т. п. визначається насамперед показ-
никами щодо захисту осн. прав людини,
обмеження повноважень ін-тів влади,
відсутності корупції, порядку й безпе-
ки, прозорості ін-тів влади, дотримання
законів, цив. та крим. правосуддя.
Г. т. п. ґрунтуються на законі взаєм-
ного переходу кількісних і якісних змін,
згідно з яким кількісні зміни на певному
етапі призводять до якісних, а  нова
якість породжує нові можливості й ін-
тервали кількісних змін.
Глобалізація як новий тип сусп. роз-
витку приводить до трансформації, а в
ряді випадків  – руйнації нац. екон.,
прав., політ., соціокульт. структур, по-
шуку і впровадження нових критеріїв
і засобів стабілізації сусп. розвитку.
З’являються відповідні нові інструмен-
ти (екон., прав., політ.), побудовані на

принципах геостратегічного партнер-
ства, наслідком використання яких є не
лише позит. зміни, а й соц. деформації.
Глобалізаційні трансформації у всіх
сферах сусп-ва стирають кордони між
внутр. та зовн. політикою д-ви, між різ-
ними нац. правом, нац. прав. система-
ми, їхніми окр. ін-тами й елементами,
у результаті чого з’являються глобальні
інструменти управління та ін-ти забез-
печення реалізації такого управління,
нові прав. норми. Глобалізація як новий
тип сусп. розвитку спричиняє транс-
формацію різнорівневих світ. зв’язків,
актуалізує й стимулює їх взаємодію та
узгодження існуючих і  появу нових
прав. процесів і явищ, трансформацію
права. Під впливом глобалізації зага-
лом, прав. глобалізації зокрема, зміню-
ються право нац. і міжнар., прав. систе-
ми (нац., міждерж., міжнар.), форми
їхньої взаємодії між собою та з ін. соц.
системами, тобто простежуються Г. т. п.
Поряд із глобалізацією визначальни-
ми процесами політ.-прав. розвитку, які
істотно впливають на трансформацію
права, його зміст і сутність, є локаліза-
ція й глокалізація.
Локалізація – це зворотний, проти-
лежний глобалізації процес сусп. роз-
витку, спрямований на збереження осо-
бливого, традиційного, створення від-
повідних умов для відмежування від
нетрадиційних процесів і явищ екон.,
політ., прав., соц., культур. розвитку.
Локалізація у праві (прав. локалізація)
полягає у свідомому прагненні до об-
меження, скорочення зовн. прав. від-
носин, взаємодій, культивуванні збере-
ження нац. прав. норм, ін-тів, традицій,
звичаїв, особливостей прав. культури,
прав. свідомості.
155
…
Проміжне місце між глобалізацією
й локалізацією посідає глокалізація – су-
перечливий процес поєднання глобаль-
них і локальних, глобальних і регіональ-
них екон., прав., політ., культур. процесів
і явищ (див.: Глокалізація права).
В умовах співіснування, перетину
процесів глобалізації, глокалізації й ло-
калізації право (нац. прав. системи)
трансформується. Напрям і зміст транс-
формованості права визначається тим,
який із зазначених процесів для них
є домінуючим. У визначенні спрямова-
ності трансформацій права важливим
є і встановлення перехідного стану –
фрагментарної глобалізаційної транс-
формованості права, яка відображає,
з одного боку, наявність значних показ-
ників (кількісних і якісних) процесу
глобалізаційних трансформацій, а з дру-
гого – невизначеність чи суперечливість
подальшого розвитку права, наслідком
чого може стати перехід до ін. якості
права. Відповідно до зазначених про-
цесів, існують такі види трансформацій
права, як: 1) глобалізаційні; 2) глокалі-
заційні; 3) локалізаційні.
Фрагментарні Г. т. п. – трансформа-
ції права на основі врахування окр.
складників прав. глобалізації, які у сво-
їй сукупності не забезпечують якісно
новий стан розвитку права, а низка ком-
понентів, підсистем прав. системи (на-
самперед правозастосування) залиша-
ються в незмінному вигляді (напр., пра-
во України, Грузії).
Глокалізаційні трансформації пра-
ва – трансформації права на основі спе-
циф. поєднання глобальних і локальних
прав. процесів, явищ, ін-тів, норм, цін-
ностей, що знаходить своє відображен-
ня у всіх формах і проявах права, сис-
…
темі права й зак-ва, прав. культурі, прав.
політиці тощо (напр., право Китаю,
Бразилії, Росії, Киргизстану).
Локалізаційні трансформації права –
трансформації права у зворотному, про-
тилежному глобалізаційним трансфор-
маціям напрямі, збереження й культи-
вування нац. прав. традицій, звичаїв,
ін-тів, норм, цінностей (напр., право
Нігерії, Алжиру, Узбекистану, Туркме-
ністану, Таджикистану).
Основою існування глокалізацій-
них і локалізаційних трансформацій
права є базові мегатенденції глобаль-
ного цивілізаційного розвитку, а саме:
«культурна поляризація», «культурна
асиміляція», «культурна гібридизація»,
«культурна ізоляція», які на тлі поси-
лення геополіт. процесів боротьби за
природ. ресурси, прагнення окр. д-в до
посилення глобального чи регіонально-
го екон., політ., військ. впливу, набува-
ють нового змісту й спрямування.
Таким чином, перманентна взаємо-
дія процесів глобалізації, глокалізації,
регіоналізації, локалізації детермінує
багатоманіття права, сучасних прав.
систем, їхню інтеграцію та диференці-
ацію, взаємодію і протистояння.
Прав. система України, маючи від-
критий характер, відображає окр. про-
яви прав. глобалізації й прав. інтеграції
у формі прав. адаптації, гармонізації,
уніфікації. Водночас у своїй сукупнос-
ті вони не забезпечують нової якості
вітчизн. прав. системи, переходу на
новий етап, отже, її можна ідентифіку-
вати як фрагментарно глобалізовану
прав. систему.
На цьому етапі визначальними
у прав. системі є не окр. елементи прав.
системи, структура, а глобалізаційні
156
трансформації, зміни в самій прав. сис-
темі, у  її внутр. (між підсистемами
й елементами) та зовн. (з екон., політ.
системою та ін. прав. системами: нац.,
міждерж., міжнар.) зв’язках.
Літ.: Robertson R. Globalization or glo-
calization? / White K. E. (Ed.). В кн.: Glo-
balisation. Critical concept in sociology,
Vol. III. London, 2003; Mendis P. Glocaliza-
tion: the human side of globalization as if the
Washington consensus mattered. Morrisville,
2007; Бауман З. Глобалізація. Наслідки
для людини та людства. К., 2008; Олій-
ник О. М. Глокалізація як діалектична єд-
ність глобалізації та локалізації // Гілея. К.,
2009, вип. 24 URL: http://www.nbuv.gov.ua/
portal/Soc_Gum/Gileya/2009_24/Gileya24/
F2.pdf; Удовика  Л.  Г. Правова система
України: глобалізаційні трансформації.
Запоріжжя, 2014.
Л. Г. Удовика.
ГЛОКАЛІЗАЦІЯ ПРАВА – це су-
перечливий, об’єктивно-суб’єктивний
процес поєднання глобальних і локаль-
них, глобальних і регіональних прав.
процесів, явищ, зв’язків, пристосування
нац. прав. ін-тів, норм до глобальних, із
збереженням нац. рис і особливостей.
Як об’єктивний процес глокалізація
у праві є закономірним етапом розвитку
сусп-в і д-в в умовах глобалізації. Як
суб’єктивний процес глокалізація у пра-
ві полягає у свідомому пристосуванні
нац. права до прав. глобалізації, зі збе-
реженням нац. прав. особливостей, на-
самперед з боку суб’єктів прав. політи-
ки. Г. п. має місце лише за умови наяв-
ності нац., етнічного, аутентичного
компонента у колі універсальних прав.
цінностей, норм, принципів, стандартів,
ін-тів, що діють у певній країні.

У 2000 ООН та Міжнар. банк у Звіті
«Вступаючи у ХХІ століття» визнали,
що у своїй взаємодії глобалізація й гло-
калізація визначають основи розвитку
світу в 21 ст. Дихотомія глобальне/ло-
кальне фіксує відмінності між традицій-
ними й новими просторовими характе-
ристиками соц. процесів. Саме тому
суперечливі процеси глобалізації й гло-
калізації, прав. глобалізації й прав. гло-
калізації найближчим часом будуть роз-
гортатися паралельно, прискорюючи
й стимулюючи один одного.
Процес Г. п. призводить до появи
глокалізованих прав. систем. Глокалізо-
вана прав. система – нац. прав. система,
яка функціонує і розвивається на осно-
ві специф. поєднання глобальних і ло-
кальних екон., прав., політ., культ., реліг.
факторів, що знаходить своє відобра-
ження у всіх підсистемах і елементах
прав. системи, системі права й зак-ва,
прав. культурі, прав. політиці тощо
(напр., прав. система Китаю, Бразилії,
Росії, Киргизстану). Глокалізованими
можуть бути не лише нац., а й міждерж.
(регіон.) прав. системи країн, які праг-
нуть зберегти спільні особливості,
й спрямовують прав. політику на збере-
ження самобутності країн певного регі-
ону, залежних одна від одної в екон.,
політ. та військ. аспектах.
Г. п. є різновидом глокалізації – світ.
тенденції сусп. розвитку, зміст якої по-
лягає в певній єдності глобальних і ло-
кальних екон., прав., політ., культ., мо-
рал., реліг. факторів. Гол. формула гло-
калізації  – «Думай глобально, дій
локально».
Як відомо, термін «глокалізація»
у наук. обіг увів британ. соціолог Р. Ро-
бертсон у 80-х рр. 20 ст. Поділяючи
157
…
думку, що взаємодія глобального й ло-
кального є неподільною, взаємозалеж-
ною, учений вважає, що умови та харак-
тер соц. взаємодій у різних точках ті
самі, отже, являють собою елементи
одного процесу соц. взаємодії. Згодом
феномен глокалізації став предметом
наук. досліджень зах. учених, зокрема:
З. Баумана, Е. Ґідденса, М. Епштейна,
Р. Дарендорфа, М. Кастельса, Р. Роберт-
сона, Д. Форрестера, Ф. Фукуями та ін.
Вітчизн. вчені досліджували глокаліза-
цію в контексті особливостей локально-
регіональних процесів в Україні (В. Во-
ронкова, В.  Мадіссон, Т.  Семигіна,
В.  Шахова, Н.  Шевченко), інституц.
практик держ. управління (О. Суший),
соц.-філос. осмислення (О. Олійник).
На сьогодні ідеї глокалізації найбільш
інтенсивно розвиваються у  роботах
трансформістів, насамперед таких, як
А. Аппадурай, У. Ханнерц, X. Кнодкер,
Д. Томлінсон та ін.
Поняття «глокалізація» складається
з двох частин: глобалізація й локаліза-
ція (glo + localization = glocalization).
Осн. смислоутворюючими в глокаліза-
ції є поняття «глобальне» й «локаль-
не». У широкому сенсі глокалізація –
це світоглядне явище, яке синтезує
одночасну необхідність збереження
соціумом своєї етнічної самобутності
та його прагнення до загальноцивілі-
заційної інтеграції.
Концепції глокалізації та гібридиза-
ції використовуються вченими для до-
слідження співвідношення й взаємодії
глобального й локального. Конценпція
гібридизації ґрунтується на взаємодії,
взаємообміні, адаптації елементів різ-
них культур у результаті міжкульт. вза-
ємодії і появи внаслідок цього нових
…
синтетичних культ. форм. Концепція
глокалізації, запропонована Р. Роберт-
соном, обґрунтовує дворівневість гло-
балізації, одночасність процесів глоба-
лізації й локалізації, поєднання тенден-
цій до гомогенності й гетерогенності.
Концепція глокалізації тісно пов’язана
з концепцією просторово-часових змін,
оскільки дозволяє вирішити певні су-
перечності при аналізі взаємовідношен-
ня і  співвідношення глобального як
характеристики макропростору й ло-
кального як мікро (Л. Г. Кир’янова).
Попри відмінності у тлумаченні по-
няття й змісту глокалізації, учені поді-
ляють думку, що глокалізація є дихото-
мічним процесом, поєднує процеси
глобалізації й локалізації, світ. синтезу
й фрагментації глобалізаційних про-
цесів, є певною альтернативою позит.
і негат. наслідкам глобалізації. «Глока-
лізація – це не просто гібрид глобаліза-
ції і локалізації, це наслідок свободи,
адже вона дає змогу громадам “унікаль-
но” реагувати на глобалізацію» (П. Мен-
діс). Глокалізація спрямовує глобальні
ресурси на розв’язання регіональних,
локальних, місц. проблем, досягнення
позит. екон., політ., прав., соц. змін і за-
доволення відповідних інтересів та по-
треб. Глокалізація не спрямована на
збереження чи повне відновлення ло-
кальних особливостей у первинному
стані, а виводить нац. особливості у гло-
бальний простір, надає нових форм
і проявів процесам регіоналізації та ло-
калізації. «Рівень глокалізації є мірою
зростаючого зближення двох полюсів –
глобального і локального» (О. Олійник).
«Інтеграція й роздробленість, глоба-
лізація й територіалізація – це взаємо-
доповнювальні процеси. Точніше, це
158
дві сторони одного процесу: процесу
перерозподілу суверенітету, влади
й свободи дій у світ. масштабі, каталі-
затором (але жодною мірою не причи-
ною) якого став радикальний стрибок
у розвитку технологій, пов’язаних зі
швидкістю. Збіг і переплетення синтезу
й роздроблення, інтеграції й розпаду аж
ніяк не випадкові, і змінити цю ситуа-
цію вже неможливо» (З. Бауман). Гло-
калізація змінює попереднє геополіт.
суперництво централізованих нац. д-в
мережевою геоекон. конкуренцією
й прямим геокульт. обміном між різни-
ми регіонами, що відображається у всіх
сферах сусп-ва.
До передумов процесу Г. п. слід від-
нести: політ. й макроекон. нестабіль-
ність, децентралізацію, необхідність
спільного управління світом, кліматич-
ні зміни, концентрацію каналів розпо-
ділу, нерівномірне зростання технол.
можливостей і  наук.-техн. прогресу,
прагнення до супротиву глобалізацій-
ним тенденціям. Рушійними силами
процесу Г. п. виступають насамперед
механізми «самозахисту» нац. держав,
динамізм і швидкість трансформації
глобального прав. простору, розвиток
у міжнар. відносинах регресивних течій
(сепаратизму, радикального фундамен-
талізму, націоналізму), які породжують
загальносвіт. сусп. та екон. катаклізми,
що вражають різні регіони і країни.
Складність і суперечливість взаємо-
дії глобального та локального у праві,
виявляється у певному їх протистоянні,
конфлікті. Сучасні вчені доводять, що
в  умовах глобалізації відбувається
трансформація сутності класичної нац.
д-ви (Т. Люк, Е. ґідденс, Д. Хелд). Сут-
ність трансформації д-ви полягає у змі-

ні характеру зв’язків між суверенністю,
територіальністю й держ. владою. Су-
часна нац. д-ва зберігає владу над про-
цесами, що відбуваються на її терито-
рії, водночас значно зростає вплив
транснац. та ін. процесів, які ініційо-
вані й відбуваються за межами конкр.
нац. д-ви і їй непідвладні. Така транс-
формація д-ви – нації повністю відпо-
відає логіці детериторизації й глокалі-
зації (Л. Г. Кир’янова).
Виявом глокалізації у праві може
слугувати той факт, що сучасна прав.
політика нац. д-ви, яка ідентифікує себе
як демократ., істотно залежить від гло-
бальних чинників, рекомендацій низки
міжнар. уряд. і неуряд. організацій, вод-
ночас практика правозастосування ви-
значається нац., локальними чинника-
ми. Прикладом можуть слугувати й ви-
падки «боротьби за локальні інтереси
з глобальною підтримкою», зокрема,
нац. чи сексуальних меншин, які апе-
люють до транснац. ін-ту прав людини.
Окр. прояви «локального» глобально
інституціоналізовані. Так, рішення про
формування д-ви Ізраїль (нац. д-ва –
прояв локального) було прийняте на
глобальному рівні.
Співвідношення глобального і ло-
кального у праві не можна зводити до
відношень протилежності, суперечнос-
ті. Воно є значно складнішим і перед-
бачає одночасно глобалізацію локаль-
ного та локалізацію глобального, тобто
глокалізацію.
Одночасно з процесами гомогеніза-
ції, поширення уніфікованих глобаль-
них форм, універсальних прав. норм,
принципів, стандартів відбувається по-
ява нових локальностей і глокальних
гібридів із причини посилення реакції
159
…
локального на глобальне. Локальні си-
туації, локальні прав. проблеми транс-
формуються, стаючи частиною більш
широких глобальних систем та процесів
(напр., прав. регулювання міграційних
процесів, пов’язаних із зонами військ.
конфліктів), водночас глобальні аспекти
отримують нове значення у специф. ло-
кальних умовах (напр., із одного боку,
санкції світ. спільноти проти РФ, а з
другого  – співпраця з  РФ в  умовах
військ. конфлікту в Сирії). Сукупність
таких трансформацій і є основою про-
цесу глокалізації.
Г. п. – термін, який адекватно відо-
бражає сутність і спрямованість розви-
тку низки прав. процесів і явищ у світі.
Глокалізація у праві – це коли у відпо-
відь на прав. глобалізацію (прав. інтер-
націоналізацію, прав. інтеграцію, прав.
уніфікацію, прав. стандартизацію) за-
мість очікуваного зникнення, нівелю-
вання, стирання правокульт. відміннос-
тей, навпаки, відбувається їх підлашту-
вання, навіть їхнє посилення (прав.
адаптація, прав. гармонізація, децентра-
лізація, деконцентрація).
Ґрунтуючись на осн. видах локаль-
них реакцій на глобальні виклики, що
виявлються у різних культурах (запро-
понованих Л. Г. Кир’яновою), можна
виокремити такі види локальних реак-
цій на прав. глобалізацію (види глока-
лізацій права): 1) максим. відкритість,
некритичне запозичення прав. норм,
принципів, цінностей ін. прав. систем
(гібридизація) (напр., прав. система
ПАР); 2) співіснування нац. і міжнар.
прав. норм, принципів, цінностей, без
істотного взаємовпливу й  інтеграції
(напр., прав. системи Білорусі, РФ, Ки-
таю, Таджикистану); 3) прав. адаптація,
…
гармонізація, впровадження світ. і єв-
роп. прав. стандартів, що відображаєть-
ся у прав. політиці, систем. прав. діяль-
ності з боку відповідних органів і по-
садових осіб (напр., прав. системи
Латвії, Литви, Грузії, України); 4) за-
хист нац. прав. норм, принципів, цін-
ностей, правокульт. відмінностей від
глобалізаційних прав. процесів, проти-
стояння й заперечення (напр., прав. сис-
тема Півн. Кореї); 5) прав. регіоналіза-
ція, яка органічно поєднує нац. й регіо-
нальні прав. норми й цінності (напр.,
Європ. Союз, який втілює проект над-
нац. прав. інтеграції).
Глобалізація і глокалізація відобра-
жають неоднорідність цивілізаційного
розвитку, формування конгломератнос-
ті та поляризації світу, підтверджують
важливість регіональних, нац. і локаль-
них особливостей сусп. розвитку. При
цьому конгломерат не є щось цільне, не
як частина структурованої системи сві-
тоцілісності, його розглядають – у меж-
ах транссистем. підходу – як «єдність
різносутностей, а не злиття в однорід-
ності, це єдність “за зовнішнім конту-
ром”, через співрозвиток різного, а не
злиття в однаковому» (А. Д. Богатуров),
це призводить до того, що глобальність
виявляється не якимось одномірним
простором, а транслокальністю. Слід за-
уважити, що глокалізація не означає по-
вернення до попередніх місц. особливос-
тей «доглобальної епохи», вона уводить
ці особливості у глобальний світ.
Отже, поширення процесів прав.
глокалізації й прав. глобалізації спри-
чинене прав., екон., політ., етнічними,
культ., реліг., анторопол. відмінностями,
а також тим, що сучасні д-ви намага-
ються створити дієві механізми уник-
160
нення чи мінімізації негат. наслідків
глобалізації, забезпечити стабільність
розвитку. Зазначені процеси істотно
ускладнюють процеси прийняття рішень
як на глобальному, так і на глокальному
й локальному рівнях, посилюють меха-
нізми самоврядування і самоорганізації
у межах д-в. Водночас вони є запорукою
єдності й різноманіття цивілізаційного
розвитку. Спільними для них є складний
і динамічний характер, нелінійність і са-
моорганізованість, дихотомічність і різ-
новекторність розвитку.
Зміна цивілізаційних епох, поява
принципово нових прав., політ., соц.,
культ., інформ. явищ і процесів, поси-
лення їхньої взаємодії й взаємозалеж-
ності, їх синкретичної єдності іманент-
но пов’язані із виникненням нових
понять і термінів, а також зі зміною
багатьох світоглядних, ціннісних орі-
єнтирів. Поняття «глокалізація права»
володіє значним евристичним потенці-
алом, оскільки уможливлює більш
адекватне осмислення сучасних світ.
процесів прав. розвитку.
Літ.: Robertson R. Globalization: Social
theory and global culture. London, 1992;
Кирьянова Л. Г. Общество в контексте гло-
бально-локальных отношений. Томск,
2007; Бауман З. Глобалізація. Наслідки для
людини та людства. К., 2008; Олійник О. М.
Глобальне та локальне як чинники фор-
мування феномена глокалізації. URL:
http://intkonf.org/oliynik-om-globalne-ta-
lokalne-yak-chinniki-formuvannya-fenomena-
glokalizatsiyi/.; Согомонов А. Глокальность.
Очерк социологии пространственного во-
ображения: проект «Глобализация и куль-
тура». URL: http://www.globalculture.rii/
news/ news72.html».
Л. Г. Удовика.

ГОББС Томас (Thomas Hobbes;
5 квіт. 1588, м. Мальмсбер – 4 груд.
1679, м. Дербішир) – англ. філософ, те-
оретик права, основоположник модер-
них теорій природ. права, держ. сувере-
нітету та договірного походження д-ви.
З 1603 по 1608 навчався в Оксфордсько-
му ун-ті, де вивчав давньогрец., латину,
а також твори античних філософів. Піс-
ля закінчення Оксфорду стає вчителем
сина барона Кавендіша, представника
відомого англ. аристокр. роду. В особі
Кавендішей, Г. набув впливових патро-
нів, завдяки яким здійснив кілька три-
валих подорожей до Європи. Особливе
значення для становлення поглядів фі-
лософа мало перебування у  Парижі
у 1634–36. У цей період він входить
у філос. гурток абата Мерсенна, який
об’єднував найвідоміших мислителів та
науковців того часу: Ферма, Паскаля,
Декарта, Гассенді. Пізніше, у 40-х рр.,
він буде безпосередньо втягнутий у дис-
кусію з  Декартом після виходу його
славнозвісних «Метафізичних розду-
мів» (1641). Під час подорожі до Фло-
ренції Г. знайомиться з Г. Галілеєм. Він
також підтримував зв’язки з представ-
никами англ. інтелект. еліти, зокрема
з Ф. Бекконом.
Сфера наук. інтересів Г. охоплювала
велику кількість дисциплін, зокрема,
логіку, математику, геометрію, мораль,
право, релігію. Він успішно займався
перекладами текстів античних авторів:
завдяки Г. англ. мовою з’являються тво-
ри Фукідіда та Гомера. Але справжньої
слави Г. принесли твори, присвячені
філос.-політ. та філос.-прав. тематиці.
Життя Г. проходило у бурхливі часи
Тридцятирічної війни, Англ. революції
та постійних реліг. конфліктів, які бен-
161
…
тежили Євро-
пу 17  ст. Цей
істор. контекст
відіграв не
останню роль
у  формуванні
провідної ідеї
Г., яка прохо-
дить крізь усі
політ. твори фі­
лософа: лише
Гоббс Томас
сильна держ.
влада здатна забезпечити природ. право
людини на життя, захистити її від не-
справедливості та свавілля, що поро-
джуються нескінченними прагненнями
до панування. Обґрунтування необме-
женості влади суверена, критика бага-
топартійності та розподілу гілок влади,
здійснені Г., принесли йому недоброї
слави серед англ. демократ. табору. Ра-
зом з тим Г. піддав критиці ідею боже-
ственного походження монархічної
влади й обґрунтовував договірний ха-
рактер д-ви, її безпосередню залеж-
ність від гр-н, що, зі зрозумілих при-
чин, було неприйнятним для роялістів
та клерикалів.
Ще у 1640, побоюючись пересліду-
вання з боку революційно налаштова-
них парлам. лідерів, Г. емігрує до Фран-
ції, де перебуває протягом одинадцяти
років і розробляє свої ключові ідеї. Тут
він інтенсивно працює над реалізацією
свого гол. задуму – створити систему
філософії, яка б охоплювала 3 сфери
буття – світ речей, людину та сусп-во.
Але послідовність трилогії «Основ фі-
лософії» (так Г. назвав свою систему)
була порушена, і першою світ побачила
книга «Про громадянина» (De Сive), що
вийшла у  Парижі 1642. І  лише 1655
…
буде надрукована робота «Про тіло»
(De Corpore) – перша частина філос.
системи Г., а в 1658 – «Про людину»
(Elementorum Philosophiae Sectio Se­
cunda De Homine). Причиною такої не-
послідовності стала англ. революція та
громадян. війна, які змусили Г. пере-
ключитись на більш актуальну темати-
ку політ. філософії, активно присвятив-
ши їй десятиріччя. Велику роль у житті
Г. відіграло і його знайомство з майб.
королем Англії Карлом ІІ, який також
знаходився у вимушеній еміграції у Па-
рижі і якому Г. викладав математику.
Повернутися до Англії Г. зміг лише
у 1651, після публікації свого найвідо-
мішого твору «Левіафан», який був при-
хильно сприйнятий гол. фігурою Англ.
революції – О. Кромвелем. В 1660, піс-
ля реставрації монархії Стюартів, Г.
також із лояльністю поставився до но-
вої влади. Багато в чому завдяки своє-
му учневі, а на той час вже королю,
англ. філософ набуває впливу та по-
пулярності. Щоправда, послідовна ан-
тиклерикальна позиція Г. змушує його
постійно виправдовуватись та підкрес-
лювати свою відданість монархії, що
відбилося, зокрема, у лат. версії «Леві-
афану» (1668).
Ці політ. коливання Г., які часто-гус-
то слугують об’єктом його критики, на-
справді добре віддзеркалюють провідну
філос. думку англ. філософа: будь-яка
сильна влада, яка здатна захистити жит-
тя, є кращою, ніж громадян. розбрат,
який складає пряму небезпеку існуван-
ню людей, а тому ця влада є гідною під-
тримки. Для Г. не мало значення, кому
належить влада: чим сильнішою вона є,
тим більшою мірою вона відповідає сво-
їй гол. місії – захисту права на життя.
162
Теорет.-філос. базис. На становлен-
ня філос. світогляду Г. вплинули ідеї
побудови нового, наук. методу філософ-
ствування, який мав протистояти аб-
страктності схоластичних спекуляцій.
У критиці Г. різноманітних «уперед-
жень» та у високій оцінці «геометрич-
ного методу» доведення прослідкову-
ється вплив його співбесідників та ко-
лег – Ф. Беккона та Р. Декарта.
Г. дотримувався механістичної кар-
тини світу і  вважав, що всі людські
сприйняття, уявлення та поняття по-
роджуються відчуттями, які виклика-
ють відповідні рухи людського тіла.
Разом з тим, за Г., людина є від при-
роди вільною істотою. Опосередкуван-
ня механіцизму та свободи волі від-
бувається завдяки поняттю прагнення
або бажання. З одного боку, відчуття
людини завжди подразнюються зовн.
об’єктами, якими вона хоче оволодіти.
З другого, фундам. антропол. відмін-
ність людської природи від природи
будь-яких ін. живих істот полягає
у тому, що вона не обмежується конкр.
предметами зовн. збудження, а завжди
прагне більшого. Людина не просто
бажає задовольнити власні прагнення,
вона прагне безкінечно, по суті вона
прагне постійно прагнути. У своєму
бажанні нових речей люди починають
конфліктувати одне з одним. Наслідком
прагнення до володіння новими речами
стає прагнення влади над Іншими. Г.
був першим модерним філософом,
який означив прагнення влади як про-
відну характеристику людського буття.
Сáме необмежене людське бажання
влади складає ту субстанцію, з якою
має справу політ. наука, частиною якої
є вчення про право.

Ідея та метод нової «громадянської
науки». Наслідуючи ідеї античних фі-
лософів – Сократа, Платона, Арістоте-
ля, Цицерона – Г. вважає політ. («гро-
мадянську») науку найгіднішою з усіх
наук, оскільки вона має найбільше
практ. значення для життя людей, а не-
хтування її настановами веде до небез-
пек та нещасть.
У той же час, на відміну від анти-
чних класиків, Г. вбачав гол. завдання
політ. науки не у побудові теорії ідеаль-
ної д-ви чи обґрунтуванні найкращої
форми правління, а у виявленні в люд-
ській природі тих засновків, які зумов-
люють необхідність виникнення д-ви як
такої. Реалізація цього завдання веде
англ. філософа до постановки питання
про те, яким було б людське життя без
держ. влади. Ідея «природного стану»
(status naturalis), як «війни всіх проти
всіх», виникає як відповідь на вказане
питання. Природ. стан для Г. не є реаль-
ною істор. подією, яка нібито передує
появі д-ви. Це методол. прийом, який
допомагає виявити первісні, «природні»
мотиви людської поведінки. Уявна де-
струкція соц. відносин, разом зі всіма
їх нормат. встановленнями оголює его-
їстичну природу людини, яка перш за
все прагне до того, аби забезпечити во-
лодіння предметами своїх бажань та
панівне становище щодо собі подібних.
Оскільки люди за природою є рівними
й жодна людина не може розраховувати
на тривале панування, природ. стан веде
до тотальної війни «всіх проти всіх».
Разом з тим у природ. стані відкри-
вається й найбільша небезпека, яка за-
грожує людському життю – небезпека
насильницької смерті, джерелом якої і є
ті самі необмежені прагнення людей до
163
…
влади. Страх насильницької смерті –
єдина сила або «пристрасть», здатна
завадити природ. прагненню людини до
влади та привести її до осмислення
власного буття як фундам. вразливого,
залежного від Інших. У такий спосіб
страх насильницької смерті пробуджує
в людині «природний розум», здатність
до рац. осмислення не ілюзорних, а ре-
альних цілей власного буття: прагнення
самозбереження та забезпечення гідно-
го життя, яке можливе не у природ.,
а лише у громадян. стані (status civilis).
Антична політ. філософія виходила
з припущення соц. природи людини,
якій притаманне спілкування і через
це – бажання об’єднуватись. Г. аж ніяк
не редукує всі мотиви людини до егоїс-
тичних, віддаючи належне доброзичли-
вості, шляхетності, благодійності. Але
врахування «добрих мотивів» є дарем-
ним для цілей політ. філософії, для по-
яснення причин походження громадян.
стану. Люди об’єднуються у  д-ву не
в силу висхідної товариськості, а через
природ. необхідність, яка примушує їх
до мирного співжиття.
Природ. право та природ. закони.
У природ. стані через висхідну свободу
та рівність людей панує «право всіх на
все», що з необхідністю веде до «війни
всіх проти всіх». Але цей стан є супер-
ечливим, оскільки заперечує найсиль-
ніший мотив людської поведінки – праг-
нення самозбереження. Право людини
на самозбереження (життя) є пріоритет-
ним щодо будь-яких ін. прав, оскільки
є передумовою набуття всіх можливих
благ. Тому перший природ. закон – до-
магатися і підтримувати мир – стає по-
хідним від природ. права на життя.
Важлива новела філософії Г. полягала
…
у наданні пріоритету природ. правам
(natural rights) щодо природ. законів
(natural laws). Разом з нею вся модерна
теорія природ. права зміщує фокус ува-
ги на суб’єктивні права, їх дедукцію,
обґрунтування, каталогізацію. Теорія
природ. права стає, насамперед теорією
суб’єктивних прав, які в силу своєї еле-
ментарності від початку претендують
на універсальний характер та статус
інстанції легітимації соц. обов’язків.
Формально  Г. визнає лише єдине
природ. право – право на життя. Разом
з тим він відзначає, що для забезпечен-
ня цього права повинні бути надані й ін.
права, зокрема право на користування
природ. ресурсами, власністю тощо. Г.
також зазначає, що людина у громадян.
стані вільна робити все, що не заборо-
нено законом й тим самим фактично
визнає природ. характер права на сво-
боду. В такий спосіб Г. накреслює кон-
тури теорії осн. ліберальних прав.
Природ. закон пошуку миру, який
випливає з універсального права люди-
ни на життя стає для Г. базисом морал.
та політ. філософії. Решта природ. за-
конів дедукуються з цього першого за-
кону і займають своє місце у заг. ієрар-
хії тією мірою, якою сприяють встанов-
ленню тривалого миру: визнання
рівності всіх людей, заборона помсти,
неприпустимість безпідставних образ,
безпристрасність суд. системи тощо (у
«De Cive» Г. формулює 20 природ. за-
конів, у «Левіафані» – 15).
Договірна д-ва і суверенна влада.
Для збереження миру самих лише при-
род. законів недостатньо, оскільки, на-
віть розуміючи їх корисність, люди
схильні робити для себе виключення.
Природ. закони набувають дійсності
164
лише за умов «громадянського стану»,
який є результатом договору між всіма
гр-нами. Сутністю такого договору
є відмова людей від «права всіх на все»
тією мірою, якою це необхідно в інтер-
есах самозахисту та миру. На відміну
від схоластичної традиції Г. мислить
д-ву та владу не як сакральні, освячені
Богом інстанції, а як результат договору
між гр-нами, передумовою якого
є суб’єктивні права: адже договір є «вза-
ємним перенесенням або обміном
прав». І хоча, з історичної точки зору,
д-ва не завжди є «встановленою» (Г.
говорить і про «набуті» д-ви, які вини-
кли внаслідок завоювання), але підва-
линою держ. влади завжди є її прийнят-
тя гр-нами, погодження на те, аби вона
підтримувала мир та забезпечувала
права на життя кожного гр-нина.
Відмовляючись від «права всіх на
все» гр-ни зобов’язуються утримувати-
ся від дій, які тягнуть за собою пору-
шення миру, через «перенесення» свого
необмеженого висхідного права на су-
верена (монарха, або раду). Де-факто
таке перенесення означає відмову гр-н
від свавілля та спротиву держ. владі. Зі
свого боку суверен вже не переносить
своє право на когось ін., а тому отримує
повну свободу і може бути обмежений
лише зовн. силою – ін. сувереном. За
логікою Г., перенесення права забезпе-
чення виживання на суверена робить
його генералізованою владою всіх гр-н,
яка не може мати жодного внутр. об-
меження. Монарх, або рада мають аб-
солютну владу через те, що вони уосо-
блюють «останню межу сил громадян,
взятих разом», яка може бути обмежена
лише ззовні. Розподіл влади на гілки
суперечить сутності суверену і  веде

лише до його послаблення, кінцевим
наслідком якого є громадян. війна. До-
говір існує лише між гр-нами, які в усві-
домленні страху за власне життя, від-
мовляються від частини своїх прав на
користь суверена. Між гр-нами та суве-
реном не існує жодного договору (саме
тому Г. говорить про «перенесення»,
а не про «делегування» прав). Суверен
є відповідальним за виконання природ.
законів виключно перед Богом.
Позит. і природ. право: суперечнос-
ті теорії Г. З точки зору власної док-
трини Г., такий абсолютний, «непід-
звітний» характер влади суверена всту-
пає у суперечність з низкою її положень,
насамперед з диференціацією природ.
та позит. права. Г. визначає громадян.
(позит.) закони як накази уповноваженої
інстанції – суверена, обов’язкові для
виконання, закладаючи тим самим
основи прав. позитивізму. Разом з тим
завдяки громадян. законам природ. за-
кони набувають дійсності та дієвості.
Суверен не підпорядковується позит.
законам, оскільки сам є їх джерелом
і може вільно змінювати. Натомість він,
як і будь-яка людина або група людей,
повинен слідувати природ. законам. По-
зит. та природ. закони – це дві частини
одного цілого, відмінність між якими
криється лише у джерелі походження:
перші безпосередньо відкриваються
людським розумом (а тому є неписани-
ми), другі походять від суверена (писа-
ні закони).
У той же час Г. припускає можли-
вість несправедливих позит. законів як
таких, що суперечать законам природ.
і ведуть до взаємних претензій гр-н,
розбрату та війни. Таким, напр., є не-
справедливий розподіл власності суве-
165
…
реном. Г. також приділяє велику увагу
форм. вимогам до позит. законів, що
вочевидь обмежують свободу дій суве-
рена. Він підкреслює важливість про-
стоти формулювань і зрозумілості на-
міру законодавця. Вказує на неприйнят-
ність «зайвих» законів, які безпідставно
обмежують свободу гр-н, послідовно
обстоюючи ліберальний принцип:
у всьому, що не врегульовано д-вою,
людина має користуватися свободою.
Необмеженій владі суверена супер-
ечить й  ідея безумовного характеру
права на життя. Г. ніколи не відмовляв
людині у можливості самост. захисту
цього права, якщо для нього існує ре-
альна загроза, навіть в умовах грома-
дян. стану.
Ці фундамент. суперечності так і за-
лишилися нерозв’язаними в рамках фі-
лос. доктрини Г., надавши поживний
ґрунт для пізніших інтерпретаторів.
Ліберально налаштовані філософи, по-
чинаючи з Дж. Локка, будуть критику-
вати англ. філософа за етатизм, анти-
демократизм та надто «песимістичний
погляд» на людську природу як егоїс-
тичну та агресивну. Разом з тим і модер-
на ідея природ. прав як підвалини легі-
тимації держ. влади, і ідея держ. суве-
ренітету як похідного від суверенітету
гр-н були висловлені саме в працях Г.
і стали фундам. з точки зору розвитку
модерної традиції політ.-прав. думки.
Тв.: Сочинения: в 2 т. М., 1989.
Літ.: Strauss L. The Political Philosophy
of Hobbes. The University of Chicago Press,
1984; Соколов В. В. Бытие, познание, чело-
век и общество в философской доктрине
Т. Гоббса // Гоббс Т. Сочинения: в 2 т. М.,
1989; Штраус Л. Естественное право и ис-
тория. М., 2007; Hobbes Tomas. The Oxford
…
Companion To Philosophy. Oxford; N. Y.,
1995; Zaluski W. The Concept of Justice from
the Contractarian Perspective // Проблеми
філософії права, 2005, т. III; Зимовець Р. В.
Політична філософія Т. Гоббса: ідеологія
історичного забуття, чи проект примирення
історії та права // Практична філософія,
2010, № 3, 4.
Р. В. Зимовець.
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬ-
СТВО: РОЗВИТОК ІДЕЇ – поступове
формування цілісної концепції грома-
дян. сусп-ва у філос.-прав. думці.
Історія розвитку ідеї громадян. сусп-
ва сягає своїми коренями в  античні
часи. Хоча зміст термінів, що викорис-
товувалися для позначення громадян.
сусп-ва, суттєво змінився, ідея грома-
дян. сусп-ва існувала як імпліцитна
у вченнях про спільність людей та їх
інтересів, держ. та сусп. лад, природ.
права, опір публ. владі, сусп. договір,
автономію особи. Витоки цієї ідеї мож-
на знайти у працях Арістотеля та Плато-
на, які розглядали сусп-во або громадян.
співтовариство у нерозривному зв’язку
з д-вою, чим започаткували традицію
ототожнення сусп. структури з держ.,
яка вплинула на уявлення про грома-
дян. сусп-во. При цьому публ., сусп.
інтереси мали безумовний пріоритет
над інтересами прив. Модель грец. по-
лісу або ідеальної д-ви передбачала
наявність людини – політ. істоти – як
елементу держ. структури, а благо на-
роду ототожнювалося з держ., публ.,
політ. благом, просувалася ідея безу-
мовної солідарності.
Певним аналогом терміна «грома-
дянське суспільство» («societas civilis»)
у вченні Марка Тулія Цицерона та його
166
послідовників позначалося сусп-во ор-
ганізоване, цивілізоване, пов’язане зі
статусом особи як гр-нина. Давньорим.
уявлення про упорядкований держ. лад,
а також про культурну різницю між ци-
вілізованим містом і варварськими фор-
мами спільності поза ним мали вплив
у подальшому на формування традиції
магдеб. права, яке дало поштовх розви-
тку місц. самоврядування – елементу
громадян. сусп-ва, вільної автономної
спільноти, здатної захищати свої інтер-
еси та вирішувати питання громади
у Середньовіччі.
Ідеї, близькі до сутності громадян.
сусп-ва, прослідковуються у роботах
середньовічних мислителів, перш за все
Августина Аврелія та Томи Аквінсько-
го. Незважаючи на те, що пріоритет
публ. інтересів і нерозривність сусп-ва
й д-ви, її безумовна цінність і презумп-
ція законності порядку зберігалися,
у працях цих мислителів з’явилися дум-
ки про обмеження держ. влади, ураху-
вання волі народу та його право на
спротив тиранії, а також про особливу
роль церкви у сусп. ладі, божественний
задум щодо життя людства й можливе
протистояння церкви д-ві.
На розвиток ідеї громадян. сусп-ва
суттєво вплинули не тільки гуманіст.
сутність християн. доктрини, але й гу-
маніст. та антропоцентричні погляди
мислителів епохи Відродження. Так,
Н. Макіавеллі висловлює погляди про
громадян. спільність людей, яка має
право у випадку тотального панування
протистояти д-ві, а  також про недо-
пустимість зловживання владою
з боку глави д-ви та необхідність об-
меження порушення ним прав підда-
них. Як елемент сусп. ладу громадян.

типу слід згадати також ідеї про спра-
ведливий сусп. порядок, якими опіку-
валися Т. Кампанелла та Т. Мор.
Ідея громадян. сусп-ва суттєво зміц-
нилася у Новий час завдяки надбанням
природ. права, концепції прав людини,
піднесенню цінності особистості та ви-
знанню важливості прив. інтересів. Се-
ред ін. закріпилося розуміння відмін-
ності сусп. та держ. інститутів, проти-
ставлення д-ви та соціуму, що заклало
ґрунт для ідеї автономізації сусп. сфери
(як для реалізації особистої свободи,
так і свободи асоціацій). При цьому ідея
громадян. сусп-ва тісно переплітається
з ідеями «природного стану», «грома-
дянського стану» та «суспільного до-
говору». Так, Т. Гоббс пише про можли-
вість впорядкованого сусп-ва й угоду
про створення д-ви як результат закін-
чення «війни всіх проти всіх». При цьо-
му передбачається виникнення якісно
нових сусп. зв’язків та об’єднань, в які
включаються індивіди, та верховенство
влади суверена, якому вони довіряють.
Дж. Локк звертає увагу на те, що істо-
рично сусп-во передує д-ві, тому саме
воно є природ., органічним станом люд-
ської організації, а  д-ва  – штучним,
утвореним для захисту прав особистос-
ті, підтримання природ. свободи й рів-
ності. У цих поглядах, незважаючи на
різність трактування природ. стану, ви-
мальовуються ідеї сусп. самоорганіза-
ції, захисту людей від свавілля д-ви,
громад. непокори, досягнення домовле-
ності між сусп-вом і владою.
У поглядах Ш. Л. Монтеск’є та Ж.-
Ж. Руссо ідея громадян. сусп-ва транс-
формувалася в ідею сусп-ва, засновано-
го на законі або договорі. Одночасно
встановлюється тісний зв’язок з ідеями
167
…
поділу влади, взаємних зобов’язань
д-ви та гр-нина, панування публ. інтер-
есів та спільної волі, але лише закон.,
обґрунтованих, загальновизначених.
Ж.-Ж. Руссо розглядає громадян. стан
як пов’язаність особи та д-ви, що базу-
ється на принципах рівноправності та
демократії. Ш. Л. Монтеск’є просуває
думку про функціонування сусп-ва на
основі заг. законів та принципів, розум-
ного обмеження публ. влади.
Роботи франц. та амер. мислителів
забезпечили ідеї громадян. сусп-ва тіс-
ний зв’язок з ідеями демократії та гро-
мадян. свобод. Так, А. де Токвіль ви-
суває систематизовану ліберально-де-
мократ. модель громадян. сусп-ва
(частково – на емпірич. матеріалі США),
яка включає наявність об’єднань гр-дян
для задоволення прив. інтересів осіб
і підтримання функціонування д-ви та
сусп-ва, саморегульовану спільність
вільних індивідів. Б. Констан підтриму-
вав розмежування громадян. сусп-ва
й д-ви, вільну реалізацію особистості
у соціумі, яка спирається на гарантова-
ні громадян. свободи та невід’ємне пра-
во на спротив тиранічній публ. владі.
У поглядах Т. Пейна переважають ідеї
жорсткого обмеження втручання д-ви
до сусп. сфери, протиставлення д-ви та
сусп-ва. Він наголошує на необхідності
особистої автономії рівних індивідів
і розумінні громадян. сусп-ва як самост.
сфери реалізації прив. інтересів.
Таким чином, з кін. 18 ст. до сер.
19 ст. складається концепція громадян.
сусп-ва на основі теорії природ. права,
сусп. договору, прав. принципів свобо-
ди, рівності, поваги до гідності особи
та до прив. власності. Червоною нит-
кою крізь усі стани розвитку ідеї грома-
…
дян. сусп-ва проходить ідея прав люди-
ни. Події Франц., Англ., Амер. револю-
цій, загальна криза сусп. устрою, зміна
форм політ. та екон. діяльності, підви-
щення соц. мобільності дозволили го-
ворити про втілення різних моделей
громадян. сусп-ва, переважна більшість
яких ґрунтувалася на протиставленні
д-ві, самоорганізації, пріоритеті осо-
бистості та прив. інтересів.
У той же час в нім. філософії збері-
гається підхід, згідно з яким громадян.
сусп-во не протиставляється д-ві, а роз-
глядається як окр., відмінна від держ.,
сфера соціуму. З цієї традиції випливає
тісна пов’язаність концепції громадян.
сусп-ва з концепцією прав. д-ви, а також
ідея безумовної взаємної відповідаль-
ності публ. влади та гр-нина. Дум-
ки І. Канта про призначення сусп-ва,
консенсус між соц. групами й інтереса-
ми, сусп. згоду втілюються у глобал.
проекті громадян. сусп-ва. Він наполя-
гає на необхідності приналежності кож-
ної людини до певного громадян.
устрою – устрою осіб у складі народу
за держ.-цив. правом (ius civitas);
устрою д-в у їх відношенні одна до од-
ної згідно з  міжнар. правом (ius
gentium); устрою згідно із всесв. грома-
дян. правом (ius cosmopoliticum). На
останньому рівні проголошується мож-
ливість створення всесв. громадян.
сусп-ва, що забезпечує мирне співісну-
вання людей та може контролювати за-
стосування примусової сили д-ви до
своїх гр-дян. При цьому інтерес до по-
будови такого сусп-ва визначається як
прив., особистий, як бажання жити у за-
кон. устрої за принципами свободи (роз-
дроблена єдність волі усіх індивідів),
але передбачається, що усі разом заба-
168
жають досягнення відповідного стану
(колективна єдність об’єднаної волі).
ґ.  В.  Ф.  Геґель застосовує термін
«громадянське суспільство» для позна-
чення сфери, розташованої між рівнями
сім’ї та держ. інститутами. При цьому
наголошується, що громадян. сусп-во
виникає на певному етапі істор. розви-
тку. До сфери громадян. сусп-ва вклю-
чаються соц. структури, відносини та
діяльність, які безпосередньо не зале-
жать від д-ви, обов’язковими елемента-
ми виступають індивід. потреби, рів-
ність, прив. власність, а також корпора-
ції, правосуддя та поліція. У  його
поглядах постає концепція громадян.
сусп-ва як відносно відокремленого від
д-ви, структурованого, організованого
сусп. стану, засн. на пріоритеті прив.
інтересу особи перед сусп., якщо його
реалізація не створює загрози заг.
(публ.) інтересам.
Своєрідним продовженням геґелів-
ської концепції виступає марксизм,
у якому громадян. сусп-во розглядаєть-
ся як історично закономірна форма
сусп. розвитку, основу якої закладає
прив. власність та відповідні екон. від-
носини, однак підкреслюється вторин-
ність д-ви та невідворотність її відми-
рання. При цьому д-ва втілює публ., заг.
інтереси, а громадян. сусп-во – прив.
Кін. 19 – поч. 20 ст. характеризуєть-
ся 2-ма тенденціями перебігу ідеї гро-
мадян. сусп-ва: з одного боку, філос.-
прав. думка втрачає зацікавленість його
концепцією, з другого – розуміння та-
кого сусп-ва отримує якісно нові трак-
тування, у т. ч. завдяки розвитку теорій
соц. систем (М. Вебер, К. Поппер). Вне-
сок соціол. та політол. думки відобра-
жається у 20 ст. в концепціях універса-

лізації громад. солідарності та взаємодії
(Дж. Александер), соц. капіталу як со-
лідарності та довіри й активного гро-
мад. життя (Р. Патнем).
Сплеск інтересу до концепції грома-
дян. сусп-ва відроджується у 2-й пол.
20 ст. у вигляді 3-х хвиль: 1) після Дру-
гої світ. війни у зв’язку з ідеями захисту
людської гідності та універсальності
прав особи, підвищення впливу сусп.
інституцій у соціумі; 2) у 70-х рр. 20 ст.
у зв’язку з ідеями демократизації великої
кількості д-в; 3) у кінці 80-х рр. 20 ст. –
на поч. 90-х рр. 20 ст. у зв’язку з ідеолог.
змінами у постсоціаліст. д-вах.
Окр. нішу займають комунікат. кон-
цепції громадян. сусп-ва. Ю. Габермас
звертає увагу на громадян. сусп-во як
заг. консенсус, що досягається в рамках
рац. дискурсу. При цьому прив. інтер-
еси співвідносяться із заг., а ядром сусп-
ва стають інститути комунікацій і до-
бровільні асоціації. У цих поглядах, які
продовжують Дж. Коен та Е.  Арато,
підкреслюється, що через дискурс ми
підтверджуємо і визначаємо колективну
ідентичність та правила співіснування
як членів єдиного громадян. сусп-ва,
активних, взаємодіючих осіб.
Незважаючи на певне переважання
розуміння громадян. сусп-ва як авто-
номної самоврядної сфери добровіль-
них асоціацій та громадян. активності,
а також на те, що його визначальною
рисою стає визнання, забезпеченість
реалізації та захисту прав людини, в су-
часних дослідженнях використовують-
ся численні визначення та інтерпрета-
ції. Широке використання концепції
громадян. сусп-ва призводить до того,
що, як підкреслюють С. Чеймберс та
У. Кімлика, вона часто використовуєть-
169
…
ся безсоромно. Деякою мірою це впли-
нуло на популярність пристосування
концепції громадян. сусп-ва до нац.-
культ. контексту. Сучасна концепція
громадян. сусп-ва може здаватися за-
плутаною, спірною, такою, що не має
універсального змісту. Звідси погляди
про те, що класична ідея громадян.
сусп-ва, яка мала центр. значення для
багатьох традицій політ. теорії добігає
кінця, хоча його тінь постійно залиша-
ється на тлі ліберальних і соціаліст. те-
орій, політики (А. Селігман), спроби
знайти нові способи «оживити» таке
сусп-во та передати йому всі прив. спра-
ви (Д. Грін), заклики переглянути його
відносини з д-вою (М. Уолцер).
Дискусії точаться також навколо ро-
зуміння структури громадян. сусп-ва.
Одна з центр. проблем – включення до
нього ринкової сфери, зокрема, корпо-
рацій, у т. ч. тому, що, у випадку їх не-
врахування, з громадян. сусп-ва виклю-
чаються екон. інтереси осіб. Друга –
включення організацій, які об’єднані на
основі спільних, проте антиліберальних
або антидемократ. інтересів людей, яка
виводить на більш широку проблему
легітимації сусп. інституцій. Третя –
включення політ. інституцій, зокрема,
політ. партій, яка випливає у т. ч. з їх
особливої природи та можливості на-
лежати і до прив., і до публ. сфери.
Громадян. сусп-во визначають як су-
купність рівноправних індивідів, сукуп-
ність недерж. об’єднань, специф. сусп.
сферу, відп. за вироблення заг. (публ.)
інтересу, сферу реалізації згуртованих
співпадаючих інтересів людей, істор.
тип (якісного) розвитку людського сусп-
ва, простір реалізації прав осіб, тип
сусп-ва, побудованого на цінніс. став-
…
ленні до прав людини, сферу поєднання
та здійснення прив. інтересів осіб-влас-
ників прав, що згуртовані в інституц.
об’єднання, які можуть забезпечувати
контроль і протистояння д-ві, сукуп-
ність сформованих на добровільних
і самоврядних засадах об’єднань, за по-
середництвом яких індивіди реалізують
належні їм права. Останнім часом отри-
мують силу «некласичні» визначення,
альтернат. розуміння та пошуки нового
змісту його концепції. Зважаючи на ва-
ріативність моделей громадян. сусп-ва
та функціонуючих соціумів, пропону-
ється термін «суспільство громадян-
ського типу».
Сучасні концепції громадян. сусп-ва
передбачають квінтесенцію таких ідей:
автономія індивіда та певної соц. сфери,
громад. засади функціонування публ.
влади в сусп-ві та обмеженість втручан-
ня д-ви до прив. сфери (як особистої, так
і сфери колективних співпадаючих ін-
тересів), забезпеченість визнання, реалі-
зації та захисту прав людини, самоорга-
нізація, самоврядування та згуртованість
у протистоянні д-ві, тісний зв’язок з іде-
ями прав. д-ви та демократії.
Літ.: Habermas J. The Structural transfor-
mation of the public sphere: an inquiry into
a category of bourgeois society. Cambridge,
Mass, 1991; Seligman A. B. The Idea of Civil
Society. Princeton, N. J., 1995; Гегель Г. В. Ф.
Основи філософії права або Природне пра-
во і державознавство. К., 2000; Chambers S.,
Kymlicka W. Alternative conceptions of civil
society. Princeton, N. J., 2002; Коен Дж. Л.,
Арато Э. Гражданское общество и полити-
ческая теория. М., 2003; Walzer M. The Con-
cept of Civil Society. В кн.: Toward a Global
Civil Society. Oxford, 2003.
Ю. С. Размєтаєва.
170
Гроцій Гуго, Гуго де Гроот (Hugo
Grotius; 10 квіт. 1583, Делфт, Голлан-
дія – 28 серп. 1645, Росток, герцогство
Мекленбург (сучасна Німеччина) – ні-
дерл. юрист і держ. діяч, філософ, дра-
матург, поет, один із основоположників
сучасного міжнар. права. Належав до
голл. університетської інтелігенції: його
батько був куратором, а дядько – ректо-
ром Лейденського ун-ту. У віці 15 років
отримав ступінь д-ра права в Орлеан-
ському ун-ті, написав першу працю
«Про право здобичі», в якій відстоював
право вільного плавання кораблів під
усіма прапорами у відкритому морі, до-
водячи безпідставність домагань на ви-
няткове мор. панування. За участь у ре-
ліг. чварах був засуджений до довічного
ув’язнення. У тюрмі пробув бл. 2-х ро-
ків і, звільнившись за допомогою своєї
дружини Марії, перебрався до Франції,
де мешкав протягом 11 років і написав
відомий трактат «Про право війни
і миру» (1623). У ньому він прагнув на-
дати юриспруденції наук. форми, якої
вона раніше не мала. Стверджував, що
наука оперує вічними і незмінними ка-
тегоріями, тому вчений правознавець
повинен знайти якісь заг. ознаки права,
що існують скрізь і завжди незалежно
від волі людей. Протягом життя написав
понад 90 наук. праць.
Осн. праці: «Вільне море» (1609);
«Вступ до дослідження права Голландії»
(1631); «Про право війни і миру» (1623).
У цих книгах Г. опрацьовував теорію
природ. права, теорію волевстановлено-
го права, теорію д-ви, концепцію між-
нар. права.
Продовжуючи античну традицію, Г.
у праці «Про право війни і миру» ото-
тожнював поняття права і справедли-

вості, стверджуючи, що правом є те, що
не суперечить справедливості. Справед-
ливості ж  суперечить те, що огидно
природі істот, які володіють розумом.
Справедливість існує у двох видах від-
носин: між рівними і між домінуючими
і такими, що підкорюються. Перший
вид справедливості теоретик називав
правом рівності, другий – правом пану-
вання. При цьому право рівності стано-
вить підвалину природ. права. У такому
значенні право постає як відношення,
побудоване на основі взаємних прав
і обов’язків суб’єктів, які підрозділя-
ються на два види: нижчі – відносини
між прив. особами і вищі – відносини
заради вищ. блага. Таким чином, Г.
прагнув визначити відмінність між
прив. і публ. правом. У праві він вба-
чав також і правила етичних вчинків,
що зобов’язують до виконання будь-
якої належної дії. З цього випливає,
що право розуміється філософом як
суб’єктивне право, як система відносин
прив. і  публ. характеру і  як система
загальнообов’язкових норм. Джерелом
природ. права є природа людини, яка
відрізняється від всіх ін. істот розумом,
мовою і здатністю до спілкування. При-
рода породжує якісь вічні, незмінні
й незалежні від будь-чиєї волі норми
поведінки – природ. право. Воно на-
стільки непорушне, що не може бути
змінене навіть самим Богом. При цьому
існування природ. права не суперечить
волі Бога, адже він є Творцем людини
й усіх її властивостей. Таким чином,
норми природ. права стають втіленням
добра і зводяться до волі Бога, що додає
їм абсолютної непорушності.
Г. не ототожнював етичні норми
і норми природ. права. До останніх він
171
…
відносив такі вимоги, як утримання від
чужого майна, від одержання чужої речі
і відшкодування отриманої від неї ви-
годи, дотримання обіцянок, відшкоду-
вання збитків, заподіяних із чиєїсь
вини, заслужене покарання людей. Про-
те ці норми діють далеко не завжди і не
скрізь. Вони залежать, по-перше, від
мінливих відносин, на які ці норми по-
ширюються, і, по-друге, від того, що
природ. право визначає правила не вза-
галі, а із розрахунку на природ. порядок
речей, перш за все стосовно права влас-
ності. Теорія природ. права Г. прониза-
на індивідуалізмом: не сусп-во, як у ста-
родавніх, породжує норми природ. пра-
ва, а  окр. індивіди реалізують свої
прагнення, найпершим з яких є праг-
нення жити по праву. Причому прав.
і етичний способи життя в цьому ви-
падку збігаються.
Волевстановлене право мислитель
підрозділяв на божественне та людське.
Джерело божественного права він вба-
чав у волі Бога, яке збігається із хрис-
тиян. моральністю, передбачає вищу
чистоту, ніж може вимагати природ.
право само по собі. За природ. правом
людина вживає заходів щодо збережен-
ня свого життя, християн. закон наказує
йти на смерть один за одного. Право
людське – це право внутрішньодерж.
і міжнар., або право народів. Його дже-
рело становить угода між людьми, на-
родами і д-ми. Людське право має кон-
венціональний характер і не може бути
не пов’язаним із користю та інтересами
тих, хто його встановлює, оскільки осо-
би, які приписують закони іншим, за-
звичай тим самим переслідують всіляку
користь або принаймні мають її пере-
слідувати. Теоретик доходив висновку,
…
що природ. право не суперечить позит.:
вони виступають як єдина нормат. сис-
тема, що включає корисність і справед-
ливість. Саме тому гр-н, що порушує
внутрішньодерж. право заради своєї
найближчої користі, підриває основу
власного благополуччя і благополуччя
свого потомства. Народ, який порушує
право природ. і право народів, також
підриває основу свого спокою в майб.
Вважаючи неможливим примус людей
до справедливості, теоретик виходив із
того, що позит. право у формі законів та
ін. установлень передбачає необхідність
примусу, без якого неможливо обійтись.
Носієм такої сили постає д-ва.
Г. був прихильником договірної те-
орії походження д-ви, що передбачає
існування додерж. стану, який відріз-
нявся простотою життя, спільністю
майна, відчуттям взаємної приязні.
У міру ускладнення життя виникала
прив. власність шляхом якоїсь угоди
або заволодіння. Проте угода про роз-
поділ власності не гарантувала поряд-
ку і безпеки. Потреба в організуючій
силі, що упорядковує відносини між
власниками, відчувалася ще гостріше.
У звʼязку з цим люди дійшли ідеї ство-
рення д-ви, мета якої полягає не у слу-
жінні чиїмось корисливим інтересам,
а в досягненні заг. блага і забезпеченні
дії права у спілкуванні між людьми.
У д-ві мислитель вбачав укладений за-
ради дотримання права і заг. користі
досконалий союз вільних людей. Вона
повинна реалізовувати функції, до
яких відносять законотворчість, управ-
ління і правосуддя. Сфера її діяльності
обмежена публ. справами, а у прив.
вона втручається лише тією мірою,
якою це необхідно для підтримання
172
сусп. спокою.
Д ерж. влада
володіє верхо-
венством, тоб-
то сувереніте-
том. На думку
мислителя, іс-
нують два но-
сії сувереніте-
ту в заг. й осо-
бливому сенсі Гроцій Гуго
слова. Заг. но-
сієм верх. влади виступає д-ва, названа
довершеним союзом, носієм же верх.
влади у  власному сенсі слова є  або
одна особа або декілька, відповідно до
законів та устоїв того або ін. народу.
Таким чином, носієм суверенітету
в заг. сенсі є д-ва як така. Суверенітет
перетворюється на властивість д-ви
незалежно від зміни правителів і на-
віть форм правління. Суверенітет д-ви
як досконалого союзу єдиний і непо-
дільний. А на рівні носія суверенітету
у власному сенсі слова можливе розді-
лення влади, що обумовлює визнання
права на існування будь-якої форми
правління.
Д-ва – це спосіб і форма буття на-
роду у складі чотирьох елементів: на-
род, верх. влада, територія і заг. право.
Існування народу і д-ви взаємообумов-
лене: існує народ – існує д-ва, сам же
народ існує до тих пір, поки зберігають-
ся узи, що зв’язують його, – влада і пра-
во, які діють на певній території. Д-ва
має юрид. і політ. характеристики. Як
створіння людей, вона є  штучною
і може мати декілька форм. На погляд
Г., одну форму д-ви становить союз пра-
ва і влади, ін. – взаємне співвідношення
тих частин, які правлять, і тих, якими

управляють. Остання цікавить політика,
перша – юриста.
Аналізуючи поняття д-ви, Г. доходив
висновку, що влада, яка належить суве-
рену у власному сенсі слова, розгляда-
ється як особлива, але все ж таки річ.
Суверен може володіти владою на пра-
ві повної власності, на праві узуфрукта
і на праві користувача. Влада на праві
повної власності отримується або шля-
хом справедливої війни, або за волею
самого народу. В останньому випадку
правитель є вільним розпоряджатися
владою на свій розсуд, аж до її відчу-
ження. Проте симпатія мислителя схи-
лялась у бік володіння владою на праві
узуфрукта, адже вона вручається волею
народу і не може бути безмежною. По-
перше, правитель не володіє правом
відчуження влади і держ. власності, до-
ходи від якої призначені на покриття
витрат д-ви і підтримки носія влади.
По-друге, якщо государ не може вико-
нувати свої обов’язки, то регентство
належить тим, кому воно доручене осн.
держ. законом. По-третє, влада прави-
теля обмежується даними народу чи
Богу обіцянками. По-четверте, теоретик
розрізняв дії правителя як носія верх.
влади і як прив. особи. По-п’яте, він
вбачав можливість народу обмежити
правителя законами, оголосити викона-
ні всупереч ним дії недійсними і в разі
смерті обраного монарха або припинен-
ня династії повернути собі владу.
Таким чином, правитель – узуфрук-
тарій  – є  лише користувачем, а  не
власником влади. Така теза підводила
до визнання ідеї народного суверені-
тету і  передбачала право народу на
опір владі, що для Г. було неприйнятно.
У звʼязку з цим він відкидав усі аргу-
173
…
менти, які могли бути використані для
доказу належності суверенітету народо-
ві. Сам по собі факт обрання правителя
народом не спростовує принцип верхо-
венства його влади. Філософ погоджу-
вався з тим, що за заг. правилом метою
д-ви є користь підданих, опіка, встанов-
лена заради підопічних, яка є і правом,
і владою над останніми. У той же час,
на його погляд, суверен зобов’язаний
підкорятися природ. праву і Божим за-
повідям, а піддані не зобов’язані під-
корятися огидним їм наказам. Що сто-
сується природ. права на опір, то, на
думку мислителя, воно втрачає силу
в умовах державно організованого сусп-
ва, оскільки збереження такого заг. пра-
ва на опір перетворить д-ву на безлад-
ний натовп. Отже, якщо опір і можли-
вий, то лише у виняткових випадках,
коли мова йде про життя і смерть.
Вчення Г. як у внутрішньодерж., так
і в міжнар. відносинах, націлене на за-
твердження принципів права досягнен-
ня миру. Він вважав, що найбільшу важ-
ливість становить питання про те, що
є більш важливим – свобода чи мир.
При конфлікті цих цінностей він від-
давав пріоритет миру. Обґрунтувавши
необхідність прав. регулювання міжнар.
відносин, і перш за все проблем війни
і миру, філософ сформулював досить
широке поняття війни. Відповідно до
нього, війни не заборонені правом ані
божественним, ані природ., ані міжнар.
Адже кожна жива істота негайно ж піс-
ля свого народження дорожить собою,
піклується про власний добробут, а та-
кож про те, що сприяє його збережен-
ню. Вона прагне уникнути загибелі
й усього того, що може її заподіяти.
Тому бажання захистити себе і свої пра-
…
ва за допомогою сили в цілому ряді ви-
падків сповна виправдане. Це стосуєть-
ся як д-в, так і прив. осіб. Але це зовсім
не означає, що всі війни справедливі.
Розрізняючи війни справедливі і не-
справедливі, Г. підкреслював, що спра-
ведливою причиною початку війни
може бути правопорушення. До спра-
ведливих він, зокрема, відносив війни
оборонні, за збереження цілісності д-ви
та захисту майна. Несправедливі ві-
йни – загарбницькі, війни з метою за-
володіння чужим майном, підкорення
ін. народів – є протиправним станом.
Призвідники несправедливої війни від-
повідальні за все те, чим супроводжу-
ється війна, і за її наслідки.
У цілому для вчення Г. про війну
і мир є характерною миротворча спря-
мованість. Показовими є його думки про
те, що війни ведуться заради укладання
миру і що мир є кінцевою метою війни.
Це вчення про право війни і миру було
орієнтоване на формування нового типу
світ. спільноти, засн. на рац.-прав. прин-
ципах рівності, співпраці і взаєморозу-
міння у відносинах між всіма людьми,
народами і д-вами, на ідеї єдиного між-
нар. правопорядку, що добровільно вста-
новлюється і послідовно дотримується
суверенними д-вами. Г. вперше висунув
заг. теорію міжнар. договору, включаючи
проблему його тлумачення. Відповідно
до неї, договори про взаємне визнання,
про неспричинення шкоди, про торгівлю
можна укладати хоч із язичниками, тоді
як на союзницькі угоди більшою мірою
повинні впливати міркування заповідей
і моральності. В обґрунтуванні дип. пра-
ва філософ показав необхідність і зна-
чення принципу посольського імунітету,
включаючи не лише елементарну недо-
174
торканність послів, а й імунітет їх майна,
їх свободу від крим. і цив. відповідаль-
ності без згоди д-ви – довірителя.
Вклад Г. у розробку світськ. доктрини
права міжнар. спілкування дає підставу
для іменування його «батьком міжнарод-
ного права». Він увійшов в історію прав.
думки як засн. сучасної школи природ.
права, підвалину якого становив раціо-
налізм. Виведення права із соц. природи
людини, ствердження його незалежнос-
ті від божественної волі було сміливим
кроком. Г. перетнув сполучну ланку між
правом та катол. теологією з її акценту-
ваннями на морал. філософії, урівняв
людську природу із соц. інстинктом як із
принциповим елементом та з розумом
як найголовнішим помічником у винай-
денні справедливих правил. Уявлення
філософа про співвідношення права
і закону, теза про необхідність насліду-
вати принципи природ. права у форму-
ванні позит. законів становили підвали-
ну сучасного юрид. праворозуміння.
Тв.: О праве войны и мира: три книги,
в которых объясняются естественное право
и право народов, а также принципы публич-
ного права. М., 1994.
Літ.: Класики політичної думки від
Платона до Макса Вебера. К., 2002; При-
родно-правове учення Гуго Гроція. В кн.:
Крестовська Н. М., Цвіркун О. Ф. Історія
вчень про державу і право. Х., 2008; Хвой-
ницька Х. Концепція природного права
голландських мислителів (Ю.  Ліпсій,
Г. Гроцій) // Вісник Національного універ-
ситету «Львівська політехніка». Філософ-
ські науки, 2011, № 692; Політичні та пра-
вові погляди Г. Гроція: вчення про при-
родне право та суспільний договір. В кн.:
Історія політичної думки. Л., 2016.
М. Г. Окладна.

ГЬОФФЕ Отфрід (Otfried Höffe;
12 вер. 1943 р., м. Леобшютць, Верхня
Сілезія, Німеччина) – видатний нім. фі-
лософ, який працює у сфері етики, по-
літ. філософії, історії філософії, а також
філософії права і д-ви. Вивчав філосо-
фію, історію, теологію та соціологію
(1964–70) в Мюнстері, Тюбінгені, Са-
арбрюкені та Мюнхені, де захистив дис.
(1970) «Практична філософія: модель
Арістотеля». Стажувався в Колумбій-
ському ун-ті як «запрошений науко-
вець» (Нью-Йорк, США) (1970–71),
1975 захистив у  Мюнхені докт. дис.
«Стратегії гуманності. Про етику ухва-
лення публічних рішень». З 1976 – про-
фесор Ун-ту Дуйсбурга. У 1978–92 –
професор соц. філософії у  Фрібургу
(Швейцарія), протягом 1986–98 викла-
дав соц. етику у Цюріху. З 1992 – про-
фесор філософії Тюбінгенського ун-ту.
З 1998 – керівник створеної ним же каф.
політ. філософії. У 2002 став постійним
запрошеним професором з філософії
права в ун-ті Сант-Галлену (Швейца-
рія). Автор численних робіт з філософії
права та політ. філософії, значну части-
ну з яких перекладено рос. та укр. мо-
вами. У 1997 та 1998 відвідав Україну,
виступав з лекціями в Києво-Могилян-
ській академії та був викладачем Між-
народної літньої філос. школи «Полі-
тична філософія і сучасність».
У книзі «Етика і політика. Основні
моделі та проблеми практичної філосо-
фії» (1979) Г. масштабно реалізує гол.
ідею першої дис., де він довів принци-
пову значущість для Арістотеля понят-
тя «прагнення етики». У вступі Г. окрес-
лює одне із засадничих завдань свого
інтелект. пошуку: необхідність всебіч-
ного та аргументованого осягнення від-
175
…
носин між мораллю, сусп-вом та полі-
тикою в  руслі означеної М.  Ріделєм
«реабілітації практичної філософії».
Справжній сенс не лише практ. філосо-
фії, але й усієї своєї профес. та викла-
дацької діяльності філософ вбачає
у створенні гуманного образу сусп., по-
літ. життя та з’ясуванні можливостей
прийняття справедливих рішень. Робо-
та «Політична справедливість. Осно-
воположення критичної філософії права
і  держави» (1987) втілила осн. ідеї
«фундаментальної політичної філосо-
фії» Г. та принесла авторові світ. попу-
лярність. У низці наст. робіт («Розум
і право» (1996), «Мораль як ціна модер-
ну» (1998), «Справедливість: філософ-
ський вступ» (2001) та ін.) він продо-
вжує обґрунтування «нової парадигми»
справедливості як «трансцендентально-
го обміну».
Філософія права Г. спирається на
трансцендентальну антропологію як
теорію засадничих умов людської ді-
єздатності. За Г. відкритість людини
світу, її свобода у проектуванні влас-
них дій є умовою можливості як по-
стійних інновацій, так і ризику. Звідси
подвійна інтерпретація арістотелів-
ського поняття zoon politicon: «людина
є не лише позитивною соціальною іс-
тотою, здатною до взаємодопомоги та
кооперації, а й негативною істотою, яка
несе в собі небезпеку та загрозу. Лю-
дина – водночас і жертва, і злочинець,
і подолати цей стан вона стає спромож-
ною лише завдяки праву, котре дає
можливість панування над небезпеч-
ною суб’єктивністю завдяки його при-
мусового характеру, що забезпечує ви-
конання ним функцій регулювання
і запобігання конфліктам».
…
Відштовхуючись від положення, що
принциповою якістю прав. примусу, на
відміну від ін., є його легітимний харак-
тер, Г. формулює одне з гол. завдань
філософії права – обґрунтування умов
легітимності примусу в контексті по-
няття «справедливість». Вирішуючи
його, Г. спирається на методол. індиві-
дуалізм, який, на думку філософа, ста-
новить альтернативу як ліберальному
атомізму, так і комунітаристській коопе-
рації. Примус є  справедливим, якщо
з  ним погоджується кожна людина,
оскільки він запроваджує корисні для
всіх регулювання, що визначається як
«легітимуючий індивідуалізм». «Дис-
трибутивно-колективна» користь, при-
таманна прав. інституціям – це не позит.
максимізація корисності утилітаризму,
а користь, пов’язана із запобіганням не-
безпек, які генеруються самими людьми.
Для прояснення характеру небезпек
та відповідної користі права Г. запро-
ваджує поняття «трансцендентальних
інтересів» як необхідних умов людської
діяльності, які лежать в основі пере-
січних інтересів. До таких фундам. ін-
тересів належить підтримка фізичної
цілісності (збереження свого тіла, фі-
зичної недоторканності) та логіч., або
комунікат., цілісності (здатності до мис-
лення та мови). Їх виявлення дозволяє
говорити про надкульт. образ людини та
вкоріненість права у самому людському
бутті, тому Г. доходить висновку про
невиправданість «євроцентричність»
у питанні генезису ідеї прав людини.
Мета створення права полягає у вза-
ємній користі, якою може скористатися
кожен заради збереження та підтримки
своєї дієздатності, що в умовах установ-
леної трансцендентальності уповнова-
176
женої на примус моралі (або справед-
ливості) і є «правами людини».
Але навіть наявність трансценден-
тальних інтересів не передбачає їх га-
рантованого дотримання. Вона є лише
антропол. передумовою права. Долан-
ня прірви між буттям і належним від-
бувається у трансцендентальному об-
міні, що лежить в  основі будь-яких
звичайних видів обміну. Через обмін
трансцендентальні інтереси взаємно
визнаються і набувають статусу прав.
«Скромна мораль обміну» є мініму-
мом, завдяки якому уможливлюється
взаємне визнання людей, зокрема через
взаємозв’язок прав і обов’язків (остан-
ній мотив – розвиток положення нім.
філософії права, що належить С. Пу-
фендорфу). Водночас вона є моделлю
для розуміння справедливості як внор-
мованої правом і  безпосередньо по­
в’язаної з правами людини. Г. виводить
три «принципи справедливості», що
стосуються не тільки особи, а й заг. ор-
ганізованості сусп-ва. Перший є засад-
ничим, «правоконституюючим»: «як
осердя дійсно значущих для всіх регу-
лювань право протистоїть особистій
сваволі та насиллю і тому повинно па-
нувати над людьми». Другий є «право-
унормуючим»: «взаємна відмова від
насильства уможливлює для кожного
недоторканість його тіла і життя. Тре-
тій, теж «унормовуючий», тлумачить
про порівняльні аспекти позит. свободи
(втілені в певних правах, у перших двох
принципах, залежно від ресурсів, куль-
тури, способів обміну тощо). Тобто
Кантові засадничі ідеї рівності вільних
суб’єктів права розвиваються із залу-
ченням досягнень теорії справедливос-
ті 20 ст., зокрема Дж. Ролза.

Конкретизація трансцендентальних
інтересів та відповідних їм форм транс-
цендентального обміну веде до обґрун-
тування ієрархії осн. прав людини. Пер-
вісний обмін свобод виявляє себе у від-
мові від насилля і конституює негат.
права на свободу. Вони стосуються
фундам. умов можливості дії, від яких
ніхто не може відмовитись. Ідеться про
права на недоторканість тіла і життя,
а також про недоторканість розумових
та мовних здатностей. Але люди мо-
жуть обмінюватись не лише відмовами
від певних дій, а й позит. здобутками.
Через такий обмін конституюється дру-
га група прав – позит. права на свободу,
що втілені у благах, послугах, позиціях
і шансах, які є відносними і залежать
від ресурсів та потреб сусп-ва.
Обмін свобод та позит. досягнень Г.
інтерпретує як первісну прав. угоду, яка
передує угоді держ. Права людини та-
кож передують держ. правам і мають
статус морал.-прав. домагань. Прав.
д-ва є легітимаційно вторинною щодо
прав. угоди. Вона поєднує надпозит.
право з  позит. дійсністю. Потреба
у держ. угоді виникає через три пере-
шкоди на шляху втілення спонтанної
прав. угоди: прав. регулювання не ви-
значені за змістом, їм не вистачає визна-
ченості застосування, у межах первісної
прав. угоди відсутні гарантії виконання
зобов’язань. Завдяки усуненню цих пе-
решкод д-ва дістає свого виправдання.
Роздуми  Г. є  близькими до логіки
Г. Л. А. Харта, який визначав право як
«єдність первинних і вторинних пра-
вил». Три перешкоди на шляху прав.
обміну зумовлюють необхідність про-
цедурних правил (правил другого рів-
177
…
ня), які б регу-
лювали прави-
ла, що виника-
ють спонтанно.
Розподіл влад,
на думку Г., та-
кож випливає
з потрійної не-
визначеності
прав. норм: не­
обхідно визна- Гьоффе Отфрід
чати їх зміст
(законод. влада), застосовувати їх
у конкр. випадках (викон. влада), при-
ймати рішення з огляду на відмінність
поглядів на застосування (суд. влада).
Особливе місце у філософії права Г.
посідає питання взаємодії та розподілу
владних повноважень від найнижчого
рівня окр. громад до нац. д-в і потім
наддерж. об’єднань. Для його вирішен-
ня нім. дослідник застосовує запозиче-
не з катол. соц. етики поняття «субси-
діарності», надаючи йому нового,
політ.-прав. значення. Принцип субси-
діарності означає, що відповідальність
не повинна розміщуватись вище, ніж це
необхідно. Нічого з того, що людина
може зробити сама, не повинна пере-
бирати на себе громада, і нічого з того,
що може здійснити менше соц. утворен-
ня, не повинно виконуватись більшим.
У такий спосіб досягається гармоній-
ний розподіл владних повноважень по
лінії індивід – громада – д-ва – наддерж.
структури при збереженні індивіда як
висхідної інстанції легітимації. При
цьому Г. зауважує щодо необхідності
створювати проміжні між індивідом та
д-вою структурні спільності з громадян.
навантаженням, щоб менші розванта-
…
жували ті, що є більшими. Принцип
субсидіарності запобігає надмірному
посиленню держ. влади та сприяє роз-
витку «додержавних» громад, отже, це
є: а) розвитком ідей нім. Просвітництва
(В. Гумбольдт та ін.); б) рац.-етичною
корекцією поглядів комунітаристів та
мультикультуралістів; в) указує на необ-
хідність створення наднац. організацій
для вирішення питань, які не можуть
бути розв’язані на нац. рівні.
Г. поширює свою філос.-прав. аргу-
ментацію на розуміння міжнар. проце-
сів у книзі «Демократія в епоху глоба-
лізації» (1999). Він досліджує особли-
вості виникаючої світ. спільноти через
підкреслення вирішальної ролі прав. д-в
в її оформленні, а також ідеї всесвіт.
д-ви як «вторинної», федерат. світ. рес-
публіки. Спираючись на прав. філосо-
фію І. Канта, Г. водночас критикує не-
прийняття ним світ. республіки. Спра-
ведливий світ. порядок, на його думку,
вимагає створення світ. д-ви. Як її рац.-
теорет. обґрунтування виступає модель
двоступеневого сусп. договору, який
відповідає на глобальному рівні ориг.
сусп. договору. В міжнар.-прав. сусп.
договорі світ. республіку д-в обґрунто-
вує угода про подолання міжнар.-прав.
природ. стану. У ній д-ви погоджуються
вирішувати виникаючі конфлікти «ци-
вільним способом, за допомогою про-
цесу, а не у варварський спосіб війни»
(Г. використовує формулювання Канта).
У відповідь на побоювання Канта щодо
переродження світ. республіки в «без-
душний деспотизм» і «кладовище сво-
боди», Г. доводить, що поділ влади на
глобальному рівні та втілення принци-
пів федералізму й субсидіарності є на-
178
дійними перепонами на шляху деграда-
ції світ. республіки. Велика частина
владних повноважень залишається на
рівні нац. д-в, а світ. республіка стане
д-вою вторинного характеру, а в разі
створення континентальних блоків –
характеру третинного.
Другою частиною є всесв.-громадян.
сусп. договір – угода між індивідуума-
ми про подолання всесв.-громадян. при-
род. стану. Звідси важливу роль у філос.
права Г. відіграє концепція світ. грома-
дянства, гр-нина світу і його чеснот.
Шлях від підданого до гр-нина і від гр-
нина до гр-нина світу є категоричною
морал.-прав. вимогою, а гол. «чесно-
тою» стає «світова правосвідомість» як
визнання значущості прав. зобов’язань
без примусових заходів. При цьому, од-
нак, світ. громадянство не є виключним.
Навпаки, світ. гр-нин буде спочатку нім-
цем, французом тощо, вторинно європ.
(або ін. континентальним) гр-нином
і додатково, третинно, гр-нином світу –
«громадянином федеративної світової
республіки». Він аналізує також най-
більш аргументовані точки зору «за»
і «проти» цієї позиції, включаючи й іс-
тор. аспект.
Своєю концепцією справедливого
світового порядку, заснованого на га-
рантованості права, Г. демонструє ви-
няткове значення філософії І. Канта для
сучасної філософії права, а його можна
охарактеризувати як найбільш послі-
довного кантіанця із сучасних філосо-
фів, які досліджують проблеми взаємо-
дії особистості, сусп-ва і д-ви.
Тв.: Ethik und Politik. Grundmodelle und
-probleme der praktischen Philosophie. Fr./M.,
1985; Politische Gerechtigkeit. Grundlegung

einer kritischen Philosophie von Recht und
Staat. Fr./M., 1987 (пер. рос.: Хеффе О. По-
литика, право, справедливость: основопо-
ложения критической философии права
и  государства. М., 1994); Kategorische
Rechtsprinzipien. Ein Kontrapunkt der Moder-
ne. Fr./M., 1990; Гьофе О. Розум і право.
Складові інтеркультурного правового дис-
курсу. К., 2003; Гьофе О. Справедливість
і  субсидіарність. Виступи в  Україні. К.,
2004; Гьофе О. Демократія в епоху глобалі-
зації. К., 2007; Хеффе О. Справедливость:
философское введение. М., 2008; Хёффе О.
Есть ли будущее у демократии? О совре-
менной политике. М., 2015.
179
…
Літ.: Винокуров Е. Ю. Кантианский ха-
рактер философских теорий глобальной
политики Вольфганга Керстинга и Отфрида
Хёффе. В кн.: Кантовский сборник: межву-
зовский тематический сборник научных
трудов. Калининград, 2001, вып. 22; Ситни-
ченко Л. А. Практична філософія Отфріда
Гьофе. Післямова перекладача. В кн.: Гьофе
Отфрід. Розум і право. Складові інтеркуль-
турного правового дискурсу. К., 2003; Со-
временная западная философия: энцикло-
педический словарь / под ред. О. Хеффе,
В. С. Малахова, В. П. Филатова, при уча-
стии Т. А. Дмитриева. М., 2009.
С. І. Максимов.

Д
ДАВНЬОХРИСТИЯНСЬКА ПРА-
ВОВА ТРАДИЦІЯ – розуміння права та
ставлення до нього, що було притаманно
християнам перших століть нашої ери
до часу визнання християнства панівною
релігію Рим. імперії (1-ша чв. 4 ст.). Це
розуміння та ставлення до права фор-
мувалося під впливом 2-х гол. прав.
традицій – юдейської та рим., при цьому
вагомість впливу кожної з них протягом
часу змінювалась. Дослідники виокрем-
люють декілька складових Д. п. т. – об-
раз права у Писанні, ставлення до права
у ранніх християн. авторів (апологетів),
свідчення про організацію та юрид.
практику ранньохристиян. громад.
Найбільш характерною рисою юдей-
ської традиції, яку християни беззапере-
чно прийняли, був постулат про похо-
дження прав. положень від Божої волі.
Поряд із цим християни вважають за
необхідне тлумачити цю традицію через
вчення Христа, що чітко формулює вже
апостол Павло. Саме тому будь-яка су-
часна реконструкція Д. п. т. значною
мірою залежить від вирішення 2-х гол.
проблем: яким було ставлення до права
Ісуса Христа та як ставився до права
апостол Павло.
Спектр вирішень першої проблеми
є надзвичайно широким та багатоаспек-
тним, але перш за все виникає запитан-
ня: чи була взагалі у Ісуса певна позиція
180
стосовно Закону, а якщо була, то яка
саме. Євангелія свідчать, що Ісус часом
піддає сумніву Закон Мойсея, напр.,
у випадку з мертвим (Мф. 19:16-30; Мк.
10:17-31; Лк. 18:18-30), забороняє роз-
лучення (Мф. 19:3-9; Мк. 10:2-12), яке
допускалося Старим Заповітом (Втор.
24:1-4). Поряд із цим у Євангеліях не-
має прямої критики Закону з боку Ісуса
як немає у них й прямого заперечення
рим. права. Навпаки, як ствердження
необхідності підкорятися світській вла-
ді значне поширення отримав епізод
з динарієм кесаря (Мф. 22: 15-22; Мк.
12:13-17; Лк. 20:20-26). З другого боку,
не менш основоположним для відно-
шення до д-ви і права виступала «зво-
рушлива картина страти Ісуса Христа
державними чиновниками» (К. Барт).
Значна кількість дослідників дотриму-
ється позиції, згідно з якою Ісус вважав,
що до Закону не можна ставитися віль-
но, але й не розглядав його «як остаточ-
ний» (Е. П. Сандерс).
Не менш складним є питання щодо
ставлення до Закону апостола Павла.
У своїх Посланнях він звертається до
Закону значно частіше, але його позиція
викликає суттєві суперечки навіть у су-
часному богослов’ї. Апостол для позна-
чення поняття «закон» використовує
грец. термін «nomos», яким позначає
іноді Тору (Закон Мойсея, П’ятикниж­
жя), а іноді – десять заповідей, а в ін.
випадках – весь набір святих Книг юда-
їзму, ТаНаХ (Тора, Книги Пророків
і Писання). Слід зазначити, що термін
«nomos» у грекомовному середовищі
мав також інші значення: «закон взага-
лі» (у сенсі позит. зак-ва), «мовне яви-
ще, корпус текстів або речових актів»
та «керуючий принцип або сила» тощо.

Деякі дослідники нараховують сім і біль-
ше значень терміна «nomos» у Посилан-
нях Павла (К. Хаакер). За суттєвої різни-
ці між катол. і протестант. теологами та
юристами у тлумаченні спадщини апос-
тола Павла (перш за все Послання до
римлян і Посилання до галатів, у яких
найбільш ґрунтовно розглядається пи-
тання ставлення до Закону), більшість
поділяє точку зору, згідно з якою апостол
протиставляв Закон і віру. «Жити Зако-
ном, виконувати обов’язки, щоб пра-
вильно ставитися до Бога (здійснювати
«справи Закону»), значить не жити абсо-
лютною довірою до милосердя Бога»
(Л. Кек). Закон сам по собі не веде до
праведності, оскільки праведність – від
віри, Бог дав Закон для того, щоб негат.
чином підвести до спасіння вірою; хрис-
тиянам достатньо виконувати заг. прин-
цип Закону, котрий сформульовано
у Книзі Левіт: «Не будеш мститися і не
будеш злопам’ятним супроти твоїх зем-
ляків. Любитимеш ближнього твого, як
самого себе» (19:18). Іноді слова апосто-
ла Павла з Послання до римлян (Рим.
7:23) розуміють як пряме протиставлен-
ня, котре ділить людину навпіл: Закон
Мойсея є наданим як закон зовн., йому
протистоїть Закон духу (К. Барт).
У цілому позиція апостола щодо
права достатньо складна: Закон – бла-
гий дар Бога своєму народові (Рим. 9:4),
для ін. народів – він є одкровенням іс-
тинного і живого Бога, поряд із цим За-
кон виявляється слабким при його по-
єднанні з людським єством, він дозво-
ляє виявити гріх (Рим. 7:7), але не дає
сил подолати його (Рим. 8:3). Крім того,
неможна виправдатися тільки виконан-
ням Закону (Рим. 3:20), здійснення За-
кону є Любов (Рим. 13:10; Гал. 5;14).
181
…
Про рим. право апостол Павло май-
же нічого не говорить, але чітко визна-
чає ставлення до світської влади: «Кож-
на людина нехай кориться владі вищій:
нема бо влади, що не була б від Бога;
і ті, існуючі влади, установлені Богом»
(Рим. 13:1). Ця теза настільки розходить-
ся із сучасними уявленнями про ставлен-
ня християн до д-ви, що сучасні бого-
слови вважають за необхідне супрово-
джувати її коментарем. Так, напр.,
К. Барт тлумачив її у тому сенсі, що д-ва,
якою вона повинна бути, має потребу
у Церкві, а Дж. Кармайкл пояснював цю
тезу впевненістю апостола у швидкому
настанні Месіанського царства, а тому
у недоцільності будь-яких зусиль що-
небудь змінювати у цьому світі.
Стосовно прав. організації ранніх
християн. общин слід відзначити, що
вона майже не піддається реконструк-
ції, тому що наявні свідчення про їхній
прав. устрій неповні та фрагментарні.
Навряд чи можна говорити про існуван-
ня єдиних принципів цієї організації,
незважаючи на наявність таких джерел,
як «Вчення Господа народам через
12 апостолів» (скор. «Дідахе», кін. 1 –
поч. 2 ст.). Найбільш імовірно, що став-
лення до існуючого на той час права як
до права язичеського коливалося від
внутр. протистояння йому до відкрито-
го неприйняття. У цілому християнство
тієї доби робило акцент не на змінах та
вдосконаленні наявного права, а  на
внутр. засвоєнні нових норм організації
життя (тобто більш на моралі, ніж на
праві). Держ. організація і позит. право
розглядались швидше як вороги, бо
саме вони поставали безпосередніми
винуватцями численних випадків муче-
ництва і переслідування християн.
…
Після поступового визнання хрис-
тиянства держ. релігію Рим. імперії,
починаючи від імператорського едикту
про свободу віросповідання 313 та Ні-
кейського собору 325 і далі до відкри-
тої підтримки імператором Костянти-
ном християн. церкви, почала зростати
потреба у  перегляді відношень між
позит. правом, з одного боку, і нормами
християн. моралі та життя християн.
громад – з другого. З того часу все го-
стріше поставало питання про легіти-
мізацію існуючих прав. норм, тобто
про нову прав. ідеологію. Ще рим. ім-
ператор Діоклетіан (часи правління
284–305) спробував впровадити свої
реформи на підставі теократичних уяв-
лень про імператора як представника
Бога на землі (Е. Доддс). У подальшо-
му офіц. прав. норми отримують статус
права, встановленого за волею Бога.
Ідея про божественне походження
норм права присутня уже у Кодексі Фе-
одосія (прийнятий 438). Наст. століття
у конституції-передмові до Корпусу
Юстиніана висунуто тезу, що упоряд-
кування прав. норм виконано за даром
Божим (незважаючи на те, що мова
йшла про язичницькі норми рим. пра-
ва). Тим самим шляхом право розви-
вається і  на Заході: у  едикті короля
Хільпетрика до «Салічеської правди»
(6 ст.), котра містила язичницьке право
давніх германців, також використано
вираз «В ім’я Боже».
Період із початку християнства до
часу його визнання як держ. релігії є та-
кож першим етапом формування канон.
права – норм, що належать до устрою
церков. установ і життя членів Церкви.
Гол. джерелами канонічного права у той
час були рішення місц. церков. соборів,
182
котрі стосувалися дискусійних питань,
а також деякі окр. відповіді на питання,
що торкалися принципів організації
життя приходу, т. зв. «responsa canonica»
(канонічні відповіді). До нашого часу
з ранньохристиян. періоду дійшли тіль-
ки 3 послання отців Східної Церкви
(Діонісія Олександрійського (260), Гри-
горія Неокесарійського (270) і Петра
Олександрійського (поч. 6 ст.)). Ці по-
слання були присвячені окр. спец. пи-
танням, тому встановити за їхньою до-
помогою цілу систему прав. практики
ранніх християн. громад навряд чи
можливо, хоча у відповідній літературі
є численні спроби такої реконструкції
на засадах проведення аналогії з пізні-
шою практикою прийняття канонічних
рішень. Ця практика розглядається як
традиційна, тобто така, що була вста-
новлена ще за апостольських часів. Це
припущення підтверджується змістом
таких документів, як «Настанови апос-
тольські» (т. зв. «Дідаскалія», написана
1-й пол. 3 ст.), одним із найдавніших
пам’яток християн. права, написання
якої зазвичай приписують апостолам,
а також – з «Апостольськими встанов-
леннями», збіркою канонічного права
давньої Церкви, що датується 380, але
створено її, безумовно, набагато раніше.
Сам характер дії норм канонічного пра-
ва у означений час залишається диску-
сійним, оскільки система канонічного
права як цілісне явище складалась зна-
чно пізніше.
Літ.: Easton B. S. Early Christianity: The
Purpose of Acts and other Papers / Ed. by
F. C. Grant. London, 1955; Räisänen H. Paul
and the Law. Tübingen, 1987; Барт К. Оправ-
дание и право. М., 2006; Сандерс Э. П. Па-
вел, закон и еврейский. В кн.: Христос или

Закон? Апостол Павел глазами новозавет-
ной науки. М., 2006; Wessel S. The Formation
of Ecclesiastical Law in the Early Church.
В кн.: The History of the Byzantine and East-
ern Cannon Law to 1500 / Ed. by W. Hartmann
& K. Pennington. Washington, 2012; Сан-
дерс Э. П. Иисус и иудаизм. М., 2012.
С. П. Шевцов.
ДАВНЬОЮДЕЙСЬКА ПРАВОВА
ТРАДИЦІЯ – прав. традиція єврейс.
народу з часів досягнення самоіденти-
фікації та отримання незалежності.
Одна з найдавніших діючих прав. тра-
дицій, яка виникла більш ніж 3  тис.
тому, лежить в основі християн. та іс-
ламської прав. традицій.
Засновником Д.  п.  т. вважається
Моше (у християн. читанні – Мойсей),
вождь і законодавець єврейс. народу,
пророк і перший священний автор. Став
класичною фігурою законодавця для
3-х культур. традицій: юдейської, хрис-
тиян., ісламської. Його діяльність від-
носять до 12–15 ст. до н. е., і найбільш
значною дією вважають виведення єв-
реїв з єгипетського полону у землю Ха-
наанську, надання їм нової віри, законів
і форм держ. управління.
Основою Д. п. т. виступає ТаНаХ –
загальноприйнятий набір святих Книг
юдаїзму: Тори («Закон», «Вчення»), Не-
віім («Пророки») і Ктувім («Писання»),
котрі виникли у різні часи. Існує 2 гол.
їхні кодифікації – Єрусалимська та Ва-
вилонська. У християн. світі як Святе
Письмо поширеним є  3-й варіант  –
Олександрійський, який має назву Ста-
рого Заповіту. Джерелом права в юда-
їзмі виступає тільки Тора (п’ять кни-
жок, автором яких вважається Моше:
Берешит (Буття), Шмот (Вихід), Ваїкра
183
…
(Левит), Бемідбар (Числа), Дварим
(Второзаконня)).
«Вихід» описує укладення договору
(Завіту) Моше з Богом Яхве на горі Си-
най, «Левит» – це збірка загальнообо­
в’язкових норм для священнослужите-
лів, «Числа» – містять правила законод.
характеру, «Второзаконня» – включає
в себе поширене викладання законод.
норм, отриманих Моше від Бога на Си-
наї. Вважається, що «Второзаконня»
записане Моше наприкін. життя, тому
в ньому враховано сорокарічний досвід
життя за Заповітом під час блукання
єврейс. народу пустелею.
У Тори викладено розгорнуту систе-
му реліг. і юрид. регуляторів відносин
у давньоєврейс. сусп-ві, а також повсяк-
денних норм життя. Право визнається
як вища цінність та найкраща форма
Одкровення Господа. Тора може бути
розглянута як юрид. док-т, засн. на пев-
них принципах: визнання дух. значу-
щості зак-ва, розуміння справедливості
як законності, неможливості сприйнят-
тя права рабською свідомістю, необхід-
ності узгодження з людьми норм, котрі
їм пропонуються, обмеження царської
влади, виокремлення суд. функцій і ви-
знання їхнього верховенства. За такого
підходу Моше визнається першим фі-
лософом права. Проте немає єдиного
погляду серед дослідників стосовно
складного питання, якою мірою запро-
поноване ним вчення було новим і на-
скільки широко воно спиралось на по-
передні традиції.
Основою самої Тори є десять запо-
відей (Декалог) (Вихід, 20:1-17; Второ-
законня, 5:6-21), які вважаються одним
із перших пам’ятників морал. та філос.-
прав. думки. Об’єднані в ньому десять
…
норм зазвичай поділяють на 2 групи:
з першої по п’яту йдеться про відно-
шення людини до Бога, із шостої по
десяту – про ставлення до ближнього.
Окрім Декалогу Моше за велінням
Бога написав Книгу Завіту (Договору) –
книгу обов’язків, яких взяв на себе Із-
раїль при укладанні договору на Синаї
(Вихід, 24:4,7). Ця Книга містила
роз’яснення десяти заповідей і вказівки
з їхнього застосування. Зазвичай Кни-
гою Договору називають перелік зако-
нів, які торкаються різних сторін по-
всякденного життя ізраїльського народу
(Вихід, 20:22-23:33). Усього, окрім де-
сяти заповідей, Моше представив (або
від його імені) ще 613 прав. норм. Тео-
ретики та історики права виокремлю-
ють деякі принципи цього зак-ва як
принцип рівної відплати («око за око,
зуб за зуб») (Левит, 24: 19-21), принцип
рівності перед установами Божими для
одноплемінників і прибульців (Левит,
24:22; Числа, 15:16); принцип «син не
відповідає за батька» (Второзаконня,
24:16); принцип «один свідок – не сві-
док», коли йдеться про смертну кару
(Числа, 35:30).
Власне ідея договору між людиною
і Богом мала величезні наслідки у єв-
роп. юриспруденції. Можливість такого
договору свідчила, що Бог створив лю-
дину як суверенного суб’єкта, котрому
притаманні морал. та розумні начала,
з урахуванням чого Він вибудовує від-
носини з нею. У подальших прав. сис-
темах і культурі в цілому людина буде
розглядатися як носій природ. прав саме
тому, що Бог сотворив її як особистість
і педелів свобідною волею.
У цілому з юрид. точки зору Тора
може бути розглянута як складна, але
184
послідовна система прав. норм, котрі
забороняють вбивство і крадіжки, про-
голошують гуманне ставлення до рабів
і жінок, наполягають на необхідності
поваги до старих, захищають прив.
власність, стверджують непримиренне
ставлення до корупції, повагу до судій,
а також суд. правила проти обмови не-
винних, наполягають на обмеженні цар-
ської влади у розмірі зборів і забороні
надмірного збагачення царів, вбачають
обов’язок царів у дотриманні законів,
реалізують рівність усіх перед законом
тощо.
Тора також розповідає про створення
Моше інституту суддів, обов’язком яких
було вирішувати конфлікти між члена-
ми сусп-ва (Вихід, 18:13-26). При цьому
Моше вперше, задовго до Дж. Локка
і Ш. Л. Монтеск’є, застосував принцип
розподілу влади. Він проголосив боже-
ственне походження суд. влади, прин-
цип, що «суд – справа Божа» (Второза-
коння, 1:16-17).
Після смерті наступника Моше Ієхо-
шуа бін Нуна (Ісуса Навина), згідно із
Сефер Шофтим (Книгою Суддів), при-
близно протягом 2-х століть саме судді
були вищою владою Ізраїлю. Останній
з них Шмуель (Самуїл) помазав на цар-
ство Шаула (Саула), а потім – Давида.
Шмуелю також приписують складання
збірного твору про права царства  –
mišpat (1 Царств, 10:25), котрого іноді
вважають першою конституцією (П. Ба-
ренойм). Оскільки Шмуель не писав цю
книгу, а скомпілював її із законів Моше,
то її називають конституцією Моше-
Шмуеля (її текст не дійшов до нас, але
є спроби його реконструкції).
У подальшій іудейській традиції по-
стало питання про тлумачення Закону

(Тори). Вже у 2 ст. до н. е. виникло про-
тистояння між саддукеями, котрі вважа-
ли, що Тора вичерпує все зак-во, і фа-
рисеями, на думку яких Тора потребує
тлумачення. Приблизно в сер. 1 ст. до
н. е. в Ізраїлі сформувались 2 різні шко-
ли тлумачення Закону (Тори) – школа
Гілеля (який сформулював 7 принципів
герменевтики Тори) і школа Шамая.
Поряд із письмовою Торою набувала
значення «усна Тора», яку традиція та-
кож зводила до Моше, точніше, до слів
Бога, переданих Моше на Синаї. Тому
усна Тора набрала того ж самого стату-
су, що й писемна. Частковий запис усної
Тори, котрий отримав назву Мішна
(«Повторення»), приблизно наприкін.
2-го – на поч. 3 ст. н. е. здійснив рабин
Ієхуда ха-Насі, відомий як «Рабин», але
процес її зібрання почався значно рані-
ше. Водночас накопичувались записи
галахічних мідрашів, тобто дискусій
і рішень рабинських судів, котрі висту-
пали як прецеденти. Мідраші («тлума-
чення») також розглядалися як частина
усної Тори. Серед мідрашів розрізняли
галахічні (прав.) і агадичні (спрямовані
на підтримання моралі). В силу того,
що, згідно з Одкровенням, Божа воля
знаходила найкращий вияв у прав. нор-
мах, галахічні мідраші отримали статус
вищ., ніж агадичні.
Після руйнування в 70-му році рим-
лянами т. зв. Другого Храму (Перший
Храм, котрого побудував Шломо (Со-
ломон) у 10 ст., символізував єдність
Ізраїлю і був зруйнований Навуходо-
носором у 586 до н. е.) унаслідок Іу-
дейської війни та вигнання великої
кількості євреїв з Іудеї, значення Свя-
того Письма суттєво зросло, відтепер
саме Тора розглядалась як справжній
185
…
Храм. Після придушення повстання
Бар-Кохби (132–135) євреям взагалі
було заборонено жити в Іудеї та Єру-
салимі, і з цього часу Святе Письмо
набуло надзвичайної важливості в ор-
ганізації юдейських общин і виконува-
ло роль об’єднання юдеїв по всьому
світу. Ця трагедія спонукала єврейс.
світ до внутр. перебудови, однією
з важливих віх якої було виникнення
Талмуду (букв. «вивчення, навчан-
ня») – багатотомного зводу прав. і ре-
ліг.-етичних положень, вивчення якого
стало для євреїв гол. шляхом навчання
і передумовою наближення до розумін-
ня Тори. Наприкін. 4 – на поч. 5 ст. був
створений Єрусалимський Талмуд (по-
при назву його було записано не у Єру-
салимі, а у півн.-схід. Палестині), при-
близно на 2 століття пізніше з’явився
Вавилонський Талмуд, котрий створю-
вався з урахуванням досвіду написання
Талмуду Єрусалимського. Перший вва-
жається незакінченим, до того ж він
значно складніший для розуміння, ніж
другий. Між ними є значні розходжен-
ня, зокрема у досить відмінних тракту-
ваннях та поясненнях, у різній кількос-
ті коментарів тощо. Вавилонський
Талмуд отримав більш значне поши-
рення. Якщо рішення однієї проблеми
у талмудах розрізняються, то остаточ-
ним рішенням прийнято вважати рі-
шення Вавилонського Талмуду. Основу
Талмуду складає Мішна, збірка зако-
нів, їх тлумачень і коментарів, осно-
воположних реліг. розпоряджень орто-
доксального юдаїзму. Її трактування,
коментарі, дискусії стосовно проблем
і аналіз текстів записувались, а потім
додавались галахі – реліг. та законод.
встановлення, а також агади – афориз-
…
ми та повчання реліг.-етичного харак-
теру, істор. перекази та легенди. Все це
було спрямовано на полегшення за-
стосування Галахі – кодексу законів
юдаїзму. Цей труд отримав наймену-
вання «Гемара». Поєднання Мішни
і Гемари утворює Талмуд (іноді весь
Талмуд називають Гемарою). У різних
його частинах розглядаються майже всі
питання життя юдейської громади. По-
ряд із цим у певному сенсі Талмуд за-
лишається принципово незакінченим,
сучасні коментарі і доповнення також
органічно входять у талмудичну право-
ву традицію.
Низка принципів давньоюдейського
права була сприйнята середньовічним
християнством. Пізніше ядром європ.
прав. культури стали такі принципи
Д. п. т., як шанування права, визнання
його як діючого нормативу, здатного
забезпечити стабільність життя сусп-
ва, чітке формулювання відносин між
особистістю, сусп-вом і владою, по-
вага до розуму та впровадження прин-
ципів співвідношення розуму та віри,
шанобливе ставлення до особистості
та захист її свободи, а також ідея рівно-
сті та відношення до д-ви як до сторо-
ни договору.
Літ.: Баренбойм П. Д. Первая конститу-
ция мира. Библейские корни независимости
суда. М., 1997; Jewish Law and Legal Theory
/ Ed. by M. Golding. N. Y., 1999; Glenn H. P.
A Talmudic legal tradition: The Perfect Author.
Legal traditions of the world. Oxford Univer-
sity Press, 2000; Falk Z. W. Hebrew Law in
Biblical Times. Provo, 2001; Философия пра-
ва Пятикнижия / под ред. А. А. Гусейнова
и Е. Б. Рашковского. М., 2012.
С. П. Шевцов.
186
Дайсі Альберт Венн (Albertus
Venn Dicey; 4 лют. 1835, Клайбрук Холл
(графство Лестершир), Сполучене Ко-
ролівство – 7 квіт. 1922, Оксфорд, Спо-
лучене Королівство) – британ. юрист,
теоретик конст. права. Юрид. освіту
отримав в Балліол-коджі і Триніті-коле-
джі Оксфордського ун-ту, в  якому
в 1882 очолив каф. заг. права. Уже в цей
період Д. був одним із найбільш відо-
мих теоретиків конст. права свого часу,
його твори перекладалися багатьма мо-
вами. У  1890 став членом Королів.
ради – органу, до якого обиралися най-
відоміші юристи Сполученого Королів-
ства. Наук. працею, яка принесла Д.
світ. славу, стала «Вступ до вивчення
конституційного права» (1885), викла-
дені в якій принципи досі вважаються
доктринальною частиною конституції
Сполученого Королівства. До ін. відо-
мих праць належать «Стрибок у темря-
ві, або наша нова конституція» (1893)
і «Колізія законів» (1896).
Наук. погляди Д. набули класич. ха-
рактеру у  сфері теорії конст. права
з низки фундам. проблем.
По-перше, ним розроблено доктрину
англ. конституції. Д. визначив сутність
англ. конституції, вказуючи, що «кон-
ституційне право в Англії містить нор-
ми, які прямо чи опосередковано намі-
чають розподіл верх. влади в д-ві. Воно
включає, між іншим, що всі норми, які
визначають склад верх. влади; всі нор-
ми, які встановлюють відносини один
до одного осіб або установ, між якими
вона розподіляється, або такі, що визна-
чають спосіб, яким верх. влада і форму-
ючі її особи або установи застосовують
свій вплив. Її норми передбачають по-
рядок престолонаслідування, встанов-

люють прерогативи вищ. влади, визна-
чають форму законодавчих зборів і спо-
сіб їх обрання. Ці норми говорять також
про міністрів, про їх відповідальність,
сферу їх діяльності, визначають тери-
торію, на яку поширюється держ. вла-
да, і встановлюють, кого слід вважати
підданими або громадянами». При цьо-
му Д. вживає термін «норми» (а не «за-
кони»), оскільки вони виражаються
у «двох родах принципів зовсім різного
характеру», а саме: 1) «закони» в точно-
му значенні слова, як писані, так і не-
писані, стверджені статутами або ви-
ведені із сукупності звичаїв, традицій
і принципів, установлених шляхом суд.
практики, які відомі під назвою «за-
гальне право» – вони користуються суд.
захистом; ці норми становлять «консти-
туційне право» у точному значенні сло-
ва і можуть бути для відмінності назва-
ні в сукупності «законами конституції»;
2) норми, які складаються з угод, по-
нять, звичок або звичаїв, які хоча й мо-
жуть регулювати діяльність багатьох
представників вищ. влади, міністрів та
ін. чиновників, але, по суті, зовсім не
є законами, оскільки не користуються
суд. захистом. Ця частина конст. права,
на думку Д., може бути названа «угода-
ми» конституції або конст. мораллю.
Розкриваючи зміст наведених 2-х
складових англ. конституції, Д. вказує,
що до «законів конституції» належать
такі норми: а) король не може бути не-
правим (король не може бути визнаний
відповідальним за вчинений ним по-
ступок; ніхто не може посилатися на
накази корони або вищ. чиновника на
виправдання поступку, який забороня-
ється законом); б) корона не має влади
дозволяти не підкорюватися закону,
187
…
що затвердже-
но в Біллі про
права; в) певна
особа є  юри-
дично відпові-
дальною за дії
корони (король
не може бути
неправим; су­
ди не визнають
дій­сним жоден
Дайсі Альберт Венн
акт корони, як­
що він не виражений у спец. формі, яка
вимагає зазвичай печатки міністра або
його скрепи, або чогось рівносильного
цій скрепі; міністр, який прикладає осо-
бливу печатку або скріплює своїм під-
писом, є відповідальним за акт, який він,
так би мовити, «бере на себе»; г) части-
ною конституції є право особистої сво-
боди, право публ. зібрань й ін. права, які
є «лише наслідок того більш загального
закону або принципу, що карати можна
тільки за пряме порушення закону, – за
злочини, доказані законним шляхом,
тобто перед судами королівства».
У свою чергу, до «угод конституції»
(за порушення яких «жоден суд не міг
би переслідувати») Д. відніс такі тези:
а) король повинен погоджуватися або
не може накладати «veto» на білль, який
пройшов через обидві палати парламен-
ту; б) Палаті лордів не належить ініціа-
тива фінан. біллів; в) коли Палата лор-
дів виконує роль апеляц. суду, жоден
пер, якщо він суд. лорд, не бере участі
у схваленні рішень палати; г) міністри
йдуть у відставку, коли перестають ко-
ристуватися довірою Палати громад;
ґ) кожен білль повинен бути прочита-
ним певну кількість разів, перед тим як
пройде Палату громад.
…
Між «законами конституції» і «уго-
дами конституції» існує різниця, однак
вона не тотожна різниці між писаним
(статутами) і неписаним правом (або
заг. правом). Як зазначав Д., «різниця,
по суті, залежить від того, якою мірою
порушення цього конституційного пра-
вила ставить винуватця в конфлікт із
правом країни». У наведеному сенсі
перша складова конституції («консти-
туційне право у власному смислі») має
перевагу перед другою.
По-друге, Д. розробив цілісну кон-
цепцію верховенства (панування) права,
виокремивши в ній 3 складові: а) від-
сутність уряд. свавілля. Під цим термі-
ном Д. розумів ідею, що ніхто не може
бути покараний і нести кару особисту
або своїм маєтком інакше, як за певне
порушення закону, доказане звичайним
закон. способом перед звичайними су-
дами країни. Крім того, це означало
«абсолютне верховенство або перева-
жання звичайного права на противагу
впливу свавіллю і виключає будь-яке
свавілля, прерогативу або навіть широ-
ку дискреційну владу уряду...»; б) кожен
підпорядковується звичайному закону,
який застосовується звичайними суда-
ми. Д. підкреслював, що «говорячи про
“панування права” як характерну осо-
бливість нашої країни, ми виражаємо не
тільки те, що у нас немає жодного, хто
був би вище закону, але і дещо зовсім
інше – а саме, що в нас кожна людина,
якими б не були її звання чи стан., під-
коряється звичайним законам держави
і підлягає юрисдикції звичайних судів».
На його думку, «в Англії ідея рівності
перед законом або загального підкорен-
ня всіх класів одному закону, який за-
стосовується звичайними судами, про-
188
водиться до останньої межі. У нас будь-
яка посадова особа, починаючи від
першого міністра і закінчуючи останнім
констеблем або збирачем податків, під-
лягає такій же відповідальності, як
і будь-який інший громадянин за вчи-
нок, який не підтримується законом...»;
в) заг. норми конст. права є результатом
розвитку звичайного права країни. Д.
відзначав: «Ми можемо сказати, що
конституція заснована на пануванні
права, тому що загальні принципи кон-
ституції (як, наприклад, право свободи
особи або право публічних зібрань (мі-
тингів), є у нас результатом судових
рішень, які визначають права приват-
них осіб у певних випадках, які пода-
ються на вирішення судів; проте, згід-
но з багатьма іноземними конституці-
ями забезпечення прав приватних осіб
(яким би воно не було) залежить, як
видається, від загальних принципів
конституції». Це означає також «що
деякі форми державного ладу і, між
іншим, англійська конституція не були
створені відразу і є результатом не за-
конодавства у звичному значенні цього
слова, а тих змагань, які велися в судах
через права окремих осіб. Отже, наша
конституція – це конституція, яка ство-
рена судовими рішеннями, і має всі
відмітні ознаки, – як погані, так і хоро-
ші, – властиві праву, виробленому шля-
хом судової практики».
По-третє, складовою концепції кон-
ституції і панування права виступало
розуміння Д. прав людини. З наведено-
го вище, на його думку, «випливають
значні відмінності між англійською кон-
ституцією і конституціями більшості
іноземних держав» стосовно прав лю-
дини, які полягають у такому: а) в ан-

глійській конституції відсутні «такі ви-
голошення і визначення прав, які так
полюбляють іноземні конституціоналіс-
ти». В Англії принципи щодо прав лю-
дини «виступають, подібно до принци-
пів, установлених судовим законодав-
ством, узагальненнями, зробленими на
основі рішень або думки суддів, або на
основі статутів, які, будучи виданими
для спеціальних цілей, мають більшу
подібність до судових рішень і насправ-
ді виступають нічим іншим як вирока-
ми Верховного Суду Парламенту»; б) із
першої відмінності випливає друга:
права людини в Англії «не надаються»
конституцією, бо сама конституція за-
снована на судових рішеннях; в) крім
наведеного, Д. поставив питання: на-
скільки право особистої свободи і право
свободи віросповідання, залежать від
того, «з чого починають особи, які сві-
домо чи несвідомо створюють консти-
туцію своєї країни – з визначення і про-
голошення прав або з пошуку засобів,
якими можна забезпечити або примуси-
ти визнавати ці права». На його думку,
«більшість творців іноземних консти-
туцій почали з проголошення прав. Це,
звісно, не можна ставити їм у вину. Час-
то вони повинні були так діяти в силу
обставин, а інколи внаслідок переконан-
ня, що природний обов’язок законодав-
ців  – установити загальні принципи
права». Однак далі ним вказувалося:
«Історія чітко доводить, що іноземні
конституціоналісти, займаючись визна-
ченням прав, звертали надто недостат-
ньо уваги на безумовну необхідність
надати відповідні засоби, якими можна
було б примусити визнавати виголоше-
ні ними права. Конституція 1791 року
(у Франції – автор) проголосила свобо-
189
…
ду совісті, свободу друку, право публіч-
них зібрань і відповідальність урядових
чиновників. Проти в усій історії роду
людського не існує періоду, коли б усі
і кожне з цих прав були так слабко га-
рантовані (можна сказати, майже цілком
знищені), як у сам розпал Французької
революції...». Навпаки, «англійці, пра-
цею яких поступово створювалася
складна сукупність законів і установ,
що називаються конституцією, зверта-
ли набагато більшу увагу на віднай-
дення засобів, якими можна визнавати
права приватних осіб або, інакше ка-
жучи, усунути певні форми зла, ніж на
проголошення прав людини. Акти про
Habeas Corpus не виголошують жодно-
го принципу і не визначають жодних
прав, але для практичних цілей вони
варті сотень конституційних статей, які
гарантують свободу особи». Водно-
час Д. підкреслив, що в Англії відсут-
ній підхід, за якого одні права людини
(які закріплені в конституції) є «більш
гарантованими», ніж ін., які не згаду-
ються в конституції.
По-четверте, Д. розробив принцип
верховенства парламенту, який, у його
розумінні, виступав основою «політич-
них установ Англії», і  означає таке:
а) парламент має право видавати і ска-
совувати будь-які закони (закон розумів-
ся як «норма, що захищається судом»);
б) отже, принцип парлам. верховенства
з позитивного боку може бути визна-
чений у такий спосіб: будь-який парлам.
акт (або його частина), який створює
новий закон або ж відміняє чи змінює
існуючий закон, повинен бути викона-
ний усіма судами; в) жодна особа, жод-
ні збори осіб, за англ. конституції, не
мають права видавати постанови, які
…
б були незгодні з парлам. актами, або,
іншими словами, користувалися б суд.
захистом всупереч парлам. акту.
Тв.: A  Leap in the Dark, or Our New
Constitution / By Albert Venn Dicey. URL:
file:///C:/Users/www/Downloads/A_Leap_in_
the_Dark_1000330817 %20(2).pdf.; Основы
государственного права Англии: Введение
в изучение английской конституции / под
ред. П. Г. Виноградова, пер. О. В. Полторац-
кая. М., 1907.
Літ.: Michael L. Principe, Albert Venn
Dicey and the Principles of the Rule of Law:
Is Justice Blind? A Comparative Analysis of
the United States and Great Britain, 22
Loy. L. A. Int’l & Comp. L. Rev. 357 (2000).
URL: http://digitalcommons.lmu.edu/ilr/
vol22/iss3/2/.
В. В. Лемак.
ДВОРКІН Рональд Майлс (Ronald
Miles Dworkin; 11 груд. 1931, м. Про-
віденс (Род Айленд, США) – 14 лют.
2013, Лондон) – амер. юрист, філософ
права і політик. Після закінчення шко-
ли у Бостоні отримав стипендію на на-
вчання в Гарвардському ун-ті. У 1953
став бакалавром мистецтв (BA). Цього
ж 1953 він отримав стипендію Родса
(Rhodes Scholarship) для продовження
навчання в Оксфорді (Велика Брита-
нія), де протягом наст. 2-х років вивчав
юриспруденцію під керівництвом
Р. Кроса (Sir Rupert Cross).
Повернувшись до США в 1955, Д.
вступив до Гарвардської школи права
і через 2 роки одержав ступінь бакалав-
ра права (LLB). У 1957 став клерком
відомого Л. Хенда (Learned Hand), суд-
ді Апеляц. суду для другого округу
(Нью-Йорк). Після виходу Л.  Хенда
у  відставку Д. зайнявся практикою
190
в  престижній міжнар. юрид. фірмі
Sullivan & Cromwell зі штаб-квартирою
у Нью-Йорку.
У 1962–69 він став професором пра-
ва у Єльському ун-ті, де через деякий
час очолив каф. юриспруденції. Д. став
півроку викладати в Оксфорді, а другі
півроку – в юрид. школі Ун-ту Нью-
Йорка. Після відставки в Оксфорді і до
2008 Д. був одночасно професором Лон-
донського університетського коледжу.
Після 2008 він одночасно був і профе-
сором філос. ф-ту ун-ту Нью-Йорка.
Д. вже за життя отримав всесв. ви-
знання, підтвердженням чого стали пе-
реклади його найбільш важливих праць
на всі осн. європ. мови, а також на япон-
ську та китайську. У 2006 ЮНЕСКО
запропонувало відзначити в усіх краї-
нах його 75-річчя. Він був членом Бри-
тан. академії (Fellow of the British Acad-
emy) і Америк. академії мистецтв і наук
(the American Academy of Arts and Sci-
ences). Його нагороджено багатьма пре-
міями амер. наук. товариств та міжнар.
відзнаками, найважливішою з  яких
є премія Холберга від норвезького Ун-ту
Бергена (Ludvig Holberg International
Memorial Prize, 2007), що для юристів
стала аналогом Нобелівської премії.
Теорет.-філос. базис. Філос.-прав.
погляди Д. формувалися у  полеміці
з гол. напрямами сучасної філософії
права в США.
Теорет. погляди. Д. пов’язує філос.-
прав. теорію з актуальними сусп.-політ.
проблемами. Він розвиває ідею особис-
тих прав людини і розкриває, яким чи-
ном індивіди можуть відстоювати свої
права у складних справах завдяки орієн-
тації суд. рішень на демократ. принципи
і справедливість. Згідно з Д. уявлення

про справедливість передбачають фун-
дам. право на рівність, або право на рів-
не піклування та повагу. Усі ін. права він
вважає похідними від цього права.
Д. наполягає на тому, що окрім пра-
вил прав. системи містять і принципи –
морал. судження, слушність яких під-
тримана законами, суд. постановами,
Конституцією. Д. обґрунтовує необхід-
ність дотримання та застосування суд-
дями прав. принципів, які склалися іс-
торично і  вже «вмонтовані» у  прав.
систему. Провідну роль у цьому про-
цесі відіграли рішення Верх. суду США,
члени якого протягом усієї його історії
фактично займалися саме морал. про-
читанням Конституції при розгляді
конкр. складних справ.
У центрі міркувань Д. «серйозне
ставлення до прав». Д. підкреслює, що
на практиці уряд має останнє слово
щодо прав людини. Серйозне ставлен-
ня до прав включає 2 важливі ідеї: люд-
ської гідності та політ. рівності. Д. вва-
жає, що слід ставитися до їх порушень,
як до морал. злочинів. Ступінь серйоз-
ності сприйняття прав урядом виявля-
ється, зокрема, у  його ставленні до
громадян. непокори. На думку Д., заг.
обов’язок коритися всім законам не
може бути абсолютним обов’язком,
тому що д-ва може приймати і реалізо-
вувати несправедливі закони і політи-
ку, а  людина, крім обов’язків перед
дер-вою, має ще й обов’язки перед Бо-
гом і своєю совістю. Якщо останні су-
перечать її обов’язку перед дер-вою,
людина має право зробити те, що вва-
жає правильним.
Важливе місце у творчій спадщині
Д. займає аналіз філос. питань щодо
прав на аборти і на евтаназію, а також
191
…
прав пацієнтів,
які стражда-
ють на сеніль-
ну деменцію.
У  1987 на за-
мовлення Кон-
гресу Д. підго-
тував доповідь
«Філософські
проблеми се-
нільної демен-
Р. М. Дворкін
ції» (старечого
слабоумства), в якій привернув увагу до
соц. та мед. аспектів громадян. прав
понад мільйона американців, що страж-
дають на неї.
Продовження цього аналізу відбуло-
ся у книзі Д. «Царина життя: Аргумент
щодо абортів, евтаназії та особистої
свободи» (1993). Д. відстоює тезу, що
тільки свідомі люди можуть володіти
інтересами щодо збереження свого жит-
тя або уникнення страждань. До появи
чутливості людський плід ще не має
власних інтересів, які могли б виправ-
дати держ. політику обмеження абортів.
Д. захищає конст. права на аборт і евта-
назію – крайні ситуації, коли доводить-
ся обирати між життям і смертю. На
його думку, дебати про аборт містять
«інтелектуальну плутанину». Вона ви-
никає з двох різних позицій щодо за-
хисту людського життя. Одна позиція
полягає в тому, що носії життя мають
«інтереси» та «права». З другої позиції,
людське життя оцінюється як «священ-
не» і «недоторканне». На підставі цієї
«недоторканності» прав. обмеження
абортів до 1972 містилися в крим. праві.
На думку Д., рішення проблеми
абортів залежить від цінніс. стандартів
сусп-ва. Уряд не може обмежити права
…
жінки на свободу розпорядження своїм
тілом. Д. підкреслює, що всі права
«придбані», і тому з погляду права ре-
ліг. оцінки значення і святості життя
обов’язково «спірні».
Ін. гостра проблема полягає у з’ясу­
ванні можливостей легального припи-
нення життя пацієнтів з невиліковними
хворобами. Д. вважає, що наше життя
визначається бажанням реалізувати ін-
тереси. Досвідні інтереси (experiential
interests) ми поділяємо деякою мірою
з усіма тваринами. Більш важливі кри-
тичні інтереси (critical interests), які ві-
дображають наше прагнення до ідеалу
порядності (integrity) у нашому житті.
Саме вони пояснюють, чому так багато
людей піклується про те, як завершить-
ся їхнє життя. д-ва не може заперечува-
ти бажання «смерті з гідністю» і не має
жодних законних підстав втручатися
в директиви щодо кінця життя. Тому
слід дозволити медикам вживати необ-
хідних заходів для припинення життя
невиліковно хворих за їхнім бажанням,
а у випадку втрати ними свідомості – за
бажанням довірених осіб.
Співвідношення права і моралі та
місця порядності в теорії інтерпрета-
ції. ще в ранніх працях він показав, що
повноцінна юрид. інтерпретація не
може обійтися без урахування морал.
принципів. Водночас він запропонував
збалансоване рішення контроверзи між
прав. позитивізмом та течією природ.
права шляхом розуміння прав. системи
як поєднання власне юрид. правил та
морал. принципів. Цю позицію він на-
зиває інтерпретивізмом. Д. вважає, що
і дотримання закону, і його застосуван-
ня завжди визначаються не тільки і на-
віть не стільки об’єктивними, скільки
192
суб’єктивними чинниками залежно від
того, наскільки цінується гідність лю-
дини і визнається її прав. та політ. рів-
ність з ін. людьми. Тому найважливі-
шою метою права є забезпечення в суд.
рішеннях і статутах внутрішньо послі-
довної найкращої інтерпретації політ.
і прав. порядку в сусп-ві, забезпечення
у праві того, що Д. називає «порядніс-
тю» (integrity).
На його думку, в кожній суд. справі
можливе лише одне правильне рішення.
д. використовує метафоричний образ
ідеального судді Геркулеса, наділеного
надзвичайним розумом, всебічними
знаннями та морал. чеснотами. Реальні
ж судді мають у своїй практиці намага-
тися формулювати свої рішення якомо-
га ближче до тих, які виніс би Геркулес.
Якщо суддя цього не робить, він сам
виносить вирок своїй компетентності
і порядності. Справа в тім, що Консти-
туція надає індивід. права в надзвичай-
но абстрактних термінах. Що означають
ці абстракції, коли вони застосовуються
до конкр. справ? Д. вбачає відповідь на
це запитання у морал. прочитанні Кон-
ституції. Білль про права слід розуміти
як викладення заг. морал. принципів
свободи, рівності та гідності, а окр. гр-
ни, адвокати і судді повинні інтерпре-
тувати та застосовувати ці заг. принци-
пи у відповідях на більш конкр. морал.
запитання.
Д. наполягає на тому, що немає жор-
сткої межі між правом і мораллю, і на-
магання їх розділити є марним. У «Пра-
восудді для їжаків» (2011) він пропонує
модель єдиної системи право/мораль.
Його «інтерпретивізм» відкидає і вза-
ємну незалежність права і моралі, і при-
таманну теорії природ. права позицію

«вето» моралі над правом. Д. бачить
вихід у тому, щоб не відокремлювати
системи права і  моралі, а  залишити
тільки одну: право є частиною або ас-
пектом моралі. Воно, за його словами,
«вбудоване» у мораль, «випливає з» мо-
ралі, є «галуззю» моралі. Д. запропо-
нував «третій шлях» у філософії права
між позитивізмом і теоріями природ.
права – т. зв. «інтерпретивізм».
Таким чином, інтерпретивізм Д. пе-
редбачає такі положення:
1) право не є простою сукупністю
даних, конвенцій чи фізичних фактів.
Воно є тим, що юристи прагнуть кон-
струювати за допомогою постійних ін-
терпретацій належного прав. оформлен-
ня морал.-мотивованих вимог. У цьому
полягає осн. відмінність між інтерпре-
тивізмом та юрид. позитивізмом;
2) при всіх відмінностях між правом
і мораллю немає жорсткої межі. Це по-
ложення суперечить гол. вимозі юрид.
позитивізму;
3) право не іманентне природі, і не
робить юрид. цінності та принципи не-
залежно існуючими за межами юрид.
практики.
Співвідношення права з політикою
та економікою. Ще у ранніх творах Д.
однією з осн. тез було твердження «Осо-
бисті права – політичні козирі в руках
індивідів». Гарантією цих прав може
бути лише демократія з її фундамент.
принципом мажоритарності.
Д. наполягає, що легітимний уряд
повинен розглядати усіх гр-н як рівних,
з рівною повагою та турботою. Д. ви-
суває два фундамент. гуманіст. принци-
пи – перший, що має бути забезпечено
право на гідне життя всіх людей; дру-
гий, що кожна людина має відповідаль-
193
…
ність за визначення і досягнення добро-
буту в її житті.
Д. розрізняє 2 поняття рівності: рів-
ність добробуту і рівність ресурсів. Іде-
ал рівності добробуту може бути скон-
струйований лише за допомогою по-
няття рівності ресурсів. Їх поділ слід
вважати рівним, якщо після його завер-
шення ніхто не хотів би чужої частки
ресурсів для себе. Але спосіб досягнен-
ня такої рівності не є строго рівним:
поділ здійснюється за допомогою рин-
кового механізму.
Згідно з Д., уряд повинен діяти так,
щоб зробити життя гр-н кращим, з рів-
ною турботою за життя кожного члена
сусп-ва.
Співвідношення права і релігії. Ці
погляди отримали розвиток у  його
останніх працях 2011–12 на тему «Ре-
лігія без Бога». Д. розглянув можливість
рац. обґрунтування релігії і дійшов ви-
сновку, що віру в Бога не можна ні об-
ґрунтувати, ні підірвати. Д. запропо-
нував розширити базове уявлення про
релігію, включивши в нього і т. зв. «ате-
їстичні релігії», в яких немає концепту
божества. Перша поправка до Консти-
туції США забороняє уряду «встанов-
лювати» релігії, обмежувати її «вільне
відправлення» та карати як за сповіда-
ння будь-якої релігії, так і за відсутність
такого сповідання.
Ін. питання стосується інтерпретації.
Більшість людей розуміє посилання на
«релігію» в конст. док-тах як вказівку
на організовані церкви або подібні їм
групи. Боротьба за реліг. свободу істо-
рично була боротьбою за свободу ви-
бирати, до якої з таких груп приєднати-
ся. З  часом право на реліг. свободу
стало розумітися не тільки як свобода
…
вибору між теїстичними релігіями, але
і як свобода не мати ніякої релігії. За-
хист права на свободу совісті повинен
поширюватися на всі релігії, в т. ч. на
релігії без Бога.
Громад. та політ. діяльність. Д.
відігравав вагому роль у політ. житті
(є одним із ідеологів руху т. зв. affirma-
tive action (термін, який неможливо
однозначно перекласти як просто
«ствердна», або «позитивна дія»  –
йдеться про систему політ.-прав. за-
ходів із запобігання й компенсації ра-
сової, нац., гендерної дискримінації
або недотримання прав осіб з обмеже-
ними можливостями); ініціював про-
тест проти призначення Р. Борка до
складу Верх. суду США в 1987; брав
участь в організації переговорів пред-
ставників Африканського Нац. конгре-
су з юристами і суддями ПАР на поч.
1990-х рр.; брав участь у комітетах ви-
борців від демократів у 2000-х (Hillary
Rodham Clinton for US Senate Commit-
tee, John Kerry for President, Obama for
America), був співголовою у Закорд.
філії демократ. партії; був членом Ради
осв. тресту письменників і науковців
(the Council of Writers and Scholars Ed-
ucational Trust), консультував з прав
людини у Фонді Форда (human rights
consultant to the Ford Foundation). Ши-
рокий сусп. резонанс викликали його
критичні оцінки ситуації з дотриман-
ням громадян. прав у США після 11 ве-
рес. 2000, а також видана за його ред.
збірка критичних матеріалів щодо ви-
борів президента Буша мол. (2002).
Протягом двох десятиліть він регулярно
виступав як політ. та літ. коментатор
у «Нью-Йоркському огляді книг» (The
New York Review of Books).
194
Тв.: A Matter of Principle. Cambridge, Mа,
1985; Law’s Empire. Cambridge, 1986; Philo-
sophical Issues in Senile Dementia. Washing-
ton, DC, 1987; A Bill of Rights for Britain:
why British liberty needs protection. Lon-
don, 1990; Life’s Dominion: An Argument
About Abortion, Euthanasia, and Individual
Freedom. N. Y., 1993; Freedom’s Law. The
Moral Reading of the American Constitution.
Cambridge, MА, 1996; Sovereign Virtue: The
Theory and Practice of Equality. Cambridge,
MA, 2000; Серйозний погляд на права / [пер
з  англ. А.  Фролкін]. К., 2000; Justice in
robes. Cambridge, Massachusetts, 2006; Jus-
tice for hedgehogs. Cambridge, Mass, 2011;
Religion Without God. cambridge, massachu-
setts, 2013; Цілість права. В кн.: Філософія
права / за ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулме-
на; [пер. з англ. П. Таращука]. К., 2007; Вер-
ховенство права. В кн.: Філософія права
і загальна теорія права, 2013, № 1.
Літ.: Guest S. Ronald Dworkin (Jurists:
Profiles in Legal Theory). Stanford, 1991; Ти-
тов В. Д., Коваленко Г. В. Творчий шлях
Роналда Дворкіна // Вісник Академії право-
вих наук України, 2011, № 4 (67); Гест C.
Єдність і смисл в теорії права Рональда
Дворкіна // Філософія права і загальна тео-
рія права, 2013, № 1; Гест C. Інтерпретація
права // Філософія права і загальна теорія
права, 2014, № 1–2.
Г. В. Коваленко.
ДЕДУКЦІЯ (лат. «deductio» – ви-
ведення) – рух мислення від заг. знання
до часткового (або одиничного). Д. до-
сліджувалась вже у працях давньогрец.
філософів, великого значення їй надавав
Арістотель. Д. позначає процес логіч.
виведення за чітко встановленими пра-
вилами із засновків висновку, де остан-

ній розглядається як конкретизація заг.
положення:
1. Договір є угодою.
2. Купівля-продаж – договір.
Отже, купівля-продаж є угодою.
Відношення між засновками і висно-
вком є відношення між підставою і на-
слідком: засновки є підставою, висно-
вок – наслідком, що випливає з цієї під-
стави. Д. є достовірним умовиводом,
однак для того, щоб висновок був іс-
тинним, необхідно дотримуватися 2-х
умов: 1) засновки мають бути істинни-
ми; 2) правила логіч. виводу не повинні
порушуватись.
У дедукт. умовиводах між засновка-
ми та висновком існує відношення ло-
гіч. слідування, тобто думка рухається
від заг. положення до його часткового
застосування. Д. завжди була важливим
методом в  юриспруденції, особливо
у правозастосуванні, бо конкр. ситуації
підводяться під заг. положення. Так, заг.
положенням є норма права, де предикат
має заг. значення і розповсюджується на
будь-який індивід класу (суб’єкт право-
відносин). Напр.:
1. Осудною визнається особа, яка під
час вчинення злочину могла усвідомлю-
вати свої дії (бездіяльність) і керувати
ними (ст. 19 КК України).
2. В ході медичної експертизи вста-
новлено, що К., який вчинив злочин,
усвідомлював свої дії і керував ними.
Отже, К. визнається осудною особою.
Види дедукт. умовиводів: категорич-
ний силогізм, суто умовний силогізм,
умовно-категоричний силогізм, еквіва-
лентно-категоричний силогізм, розді-
лово-категоричний силогізм, умовно-
розділовий силогізм (лематичний умо-
вивід).
195
…
Силогізм (syllogismos) перекладаєть-
ся з грец. як збірка логосів, тобто су-
джень. Категоричним силогізм назива-
ється тому, що всі судження, які входять
до його складу, є категоричними:
1. Будь-який злочин – суспільно не-
безпечне діяння.
2. Пограбування – це злочин.
Отже, пограбування – це суспільно
небезпечне діяння.
В умовиводі найбільш цікавим є ви-
сновок, що містить нове знання. На від-
міну від точки зору Р. Декарта, що про-
тиставляв Д. інтуїції, юристи застосо-
вують опосередковане знання разом
з інтуїтивними виявами. Так, А. Ф. Коні
в захисній промові по справі Федора
Дмитрієва так будує категоричний си-
логізм за модусом CELARENT І фігури:
1. Їжаки не піддаються дресурі
(у діях їжака не було злого наміру).
2. Пожежа виникла внаслідок хо-
діння їжачка між сірниковими короб-
ками.___________________________
Отже, пожежа виникла не навмисно
(без наявності злого наміру).
Залежно від місця, яке посідає серед.
термін, розрізнюють 4 фігури катего-
ричного силогізму. Перша фігура в мір-
куваннях використовується частіше,
ніж усі інші фігури разом і має особли-
ве значення тому, що тільки модус І фі-
гури ААА дає заг. висновок. ІІ фігура
наголошує на несумісності понять. За
модусами другої фігури, як правило,
здійснюється спростування певних
тверджень, що використовуються, зо-
крема, у виправдовувальних рішеннях
суду по крим. справах. ІІІ фігура вико-
ристовується для показу винятків із заг.
правила. ІV фігуру вважають штучною,
тому що на практиці міркування за цією
…
фігурою робляться вкрай рідко, хоча
вони цілком правильні.
Суто умовним силогізмом називаєть-
ся дедукт. умовивід, засновки і висно-
вок якого є  умовними судженнями.
Структура такого силогізму:
а → b Якщо розшукова собака візьме
слід, то ми знайдемо злочинця.
b → с Якщо ми знайдемо злочинця,
то одержимо нагороду.
а → с Якщо розшукова собака візьме
слід, то ми одержимо нагороду.
Суто умовний силогізм може буду-
ватися як досить довгий ланцюжок
умовних силогізмів.
Умовно-категоричним силогізмом
називається дедукт. умовивід, у якому
один із засновків є судженням умовним,
а другий засновок і висновок – катего-
ричними:
1. Якщо позов подано неповноліт-
ньою особою, то суд залишає позов без
розгляду.
2. Позов подано неповнолітньою
особою.
Отже, суд залишив позов без роз-
гляду.
Наведений силогізм будується від
ствердження підстави (у другому засно-
вку) до ствердження наслідку (у висно-
вку): а → b, а.
b
Така структура умовно-категорично-
го силогізму називається стверджую-
чим модусом (modus ponens), тому що
думка випливає від твердження підста-
ви до твердження наслідку. Теоретично
можна було б уявити, що існують ще
3 модуси: перший з цих уявних модусів
будується від ствердження наслідку до
ствердження підстави. Якщо складне
судження умовне, а не еквівалентне, то
наслідок може випливати з різних під-
196
став, а не тільки тому, що особа непо-
внолітня. Тому цей модус помилковий.
Наст. модус будується від запере-
чення підстави до заперечення наслідку.
В умовному судженні наслідок може
випливати з різних підстав, тому запе-
речення підстави ще не свідчить про те,
що наслідок не реалізований. Тому і цей
модус є хибним.
Останній же, заперечний модус
(modus tollens), будується від запере-
чення наслідку до заперечення підста-
ви, і є правильним.
Еквівалентне судження характеризу-
ється тим, що тільки з однієї підстави
може випливати такий наслідок й для
такого наслідку ін. підстав не існує.
Якщо замість умовного судження в пер-
ший засновок умовно-категоричного
силогізму поставити еквіваленцію, то
такий силогізм буде називатись еквіва-
лентно-категоричним й всі 4 можливі
модуси будуть для нього спроможні:
1. Тоді, й тільки тоді, коли людина
скоїла злочин, вона притягується до
крим. відповідальності.
2. N. скоїв злочин.
Отже, N. притягується до крим. від-
повідальності.
Назва «розділово-категоричний» від-
биває склад дедукт. умовиводу: перший
засновок – судження розділове, другий
засновок і висновок – судження катего-
ричні. Правила розділово-категорично-
го силогізму: 1) розділове судження по-
винне бути сильною диз’юнкцією;
2)  у  розділовому судженні повинні
бути враховані всі можливі диз’юнкти.
Напр.:
1. Відносно вбивства особи N під-
твердиться або версія щодо помсти, або
версія щодо хуліганських мотивів.

2. Слідство вважає версію щодо пом-
сти підтвердженою.
Отже, невірно, версія щодо хуліган-
ських мотивів підтверджена.
Наведений приклад є  модусом
ствердно-заперечним (modus ponendo
tollens), який будується від ствердження
одного диз’юнкта у другому засновку
до заперечення ін. диз’юнктів у висно-
вку. Модус заперечно-ствердний (modus
tollendo ponens) будується від запере-
чення диз’юнктів у другому засновку
до ствердження одного з диз’юнк­тів
у висновку.
Альтернатив може бути більше ніж
дві. Ось як будує заперечуючо-стверджу-
вальний модус (modus tollendo ponens)
розділово-категоричного силогізму на
три альтернативі (диз’юнкти) адвокат
С. А. Андрієвський у промові на захист
М. Андреєва: «Що тут було? Ревнощі?
Злість? Запальність? Ні, все це не під-
ходить. Гострі ревнощі уже були поко-
рені, тому що Андреєв міг діловито
перемовлятися зі своїм суперником.
Злість і запальність знову ж таки не
в’яжуться зі справою, тому що Андреєв
був добрий і терплячий до останньої
можливості. Якщо хочете, тут були жах
і відчай перед раптово відкритими Ан-
дреєву жорстокістю і бездушністю жін-
ки, якій він безповоротно віддав і серце,
і життя. В ньому шалено заговорило
почуття незбагненної неправди». Таке
доведення називається розділовим.
Умовно-розділовий силогізм містить
у першому засновку судження умовне,
а в другому – судження розділове. Умов-
но-розділовий силогізм називають лема-
тичним (від лат. «lemma» – припущен-
ня). Залежно від кількості альтернатив
у розділовому судженні, леми підрозді-
197
…
ляються на дилеми – дві альтернативи,
трилеми – три альтернативи, полілеми –
багато альтернатив. Дилеми, у свою чер-
гу, поділяються на: прості конструктив-
ні, складні конструктивні, прості де-
структивні та складні деструктивні.
Адвокат  О.  Я.  Пассовер у  справі
щодо зловживань на Таганрозькій та-
можні так будує лему у своїй промові
на захист М. А. Вальяно (1885, м. Хар-
ків): «Вальяно ввозив товари, не опла-
чені зборами, на турецьких фелюгах?
Так, пан прокурор це блискуче довів,
і я, захисник, спростовувати ці дії під-
судного не збираюся. Але чи складають
ці дії злочин контрабанди, ось у чому
питання, панове судді та панове при-
сяжні!»… О. Я. Пассовер процитував
напам’ять роз’яснення суд. департамен-
ту сенату з вичерпним переліком всіх
видів мор. контрабанди: човни, баркаси,
плоти, шлюпки, яхти, рятувальні катери.
Згадувалися як засоби для перевезення
контрабанди навіть рятувальні пояси
і уламки корабельної аварії, навіть по-
рожні бочки з-під рому, але про турець-
ких плоскодонних фелюгах не згадува-
лося! «Проте, панове судді та панове
присяжні,— сказав потім Пассовер,—
вам добре відомо, що роз’яснення сена-
ту мають вичерпний, так само вичерп-
ний характер і поширеному тлумаченню
не підлягають. А тому, оскільки підсуд-
ний Вальяно перевозив свої вантажі
саме на турецьких фелюгах, а не в боч-
ках з-під рому, наприклад, у його діях
немає, з точки зору роз’яснення сенату,
ознак злочину морської контрабанди,
і  він підлягає виправданню». Тобто,
якщо товар, за який не сплачено тамож-
ні збори, провозиться на плавзасобах, що
вказані в коментарях сенату, то такі дії
…
кваліфікуються як контрабанда, якщо
товар, за який не сплачено таможні збо-
ри, провозиться на плавзасобах, що не
вказані в коментарях сенату, то такі дії
неможна розглядати як контрабанду.
Товар перевозився або на плавзасобах,
які вказані в коментарях сенату, або на
турецьких фелюгах, які відсутні у ко-
ментарях. Отже, дії можна кваліфікува-
ти або як контрабанду, або неможна
кваліфікувати як контрабанду.
У міркуваннях використовуються як
повні силогізми, так і  силогізми, де
опускається (мається на увазі) один із
засновків або висновок, які називають-
ся скороченими, або ентимемою (із
грец. «у думці»). У категоричному си-
логізмі виділяють 3 види ентимем: із
пропущеним більшим засновком, із
пропущеним меншим засновком і з про-
пущеним висновком.
Ентимема застосовується й  щодо
суто умовного, умовно-категоричного,
розділово-категоричного та ін. силогіз-
мів, але з одним винятком: для них не-
можливо опустити перший засновок.
Бувають силогізми, в яких кожний
засновок є ентимемою. Такий силогізм
називається епіхейремою.
Міркування рідко обмежується од-
ним силогізмом. Декілька силогізмів,
що випливають один за ін., можуть
складати ланцюг послідовних висно-
вків, пов’язаних між собою логіч. необ-
хідністю. Послідовність силогізмів,
з’єднаних у логічно пов’язане міркуван-
ня, називається полісилогізмом, або
складним силогізмом.
Протилежністю Д. є індукція. В мір-
куваннях вони тісно пов’язані одна з од-
ною, бо індукт. висновок може виступа-
ти як заг. знання при Д.
198
Літ.: Аристотель. Первая аналитика.
В кн.: Сочинения, т. 1 / под ред. В. Ф. Асму-
са. М., 1975; Вступ до сучасної юридичної
логіки / за ред.: М. І. Панова, В. Д. Титова.
Х., 2001; Юридична аргументація: Логічні
дослідження / за заг. ред. О. М. Юркевич. Х.,
2012; Невельська-Гордєєва О. П. Правила
дедукції як чинник логічної компетентності
особистості. В кн.: Компетентність особис-
тості в контексті сучасних соціальних транс-
формацій: матеріали Всеукраїнської науково-
практичної конференції 28 лютого 2014 р. /
редкол.: О.  П.  Бущан, О.  Р.  Дашковська,
С. В. Куцепал та ін. Полтава, 2014.
О. П. Невельська-Гордєєва.
ДЕОНТИЧНА ЛОГІКА – логіка
норм, юрид. деонтика (від грец.
«deon» – обов’язок, правильність) –
розділ модальної логіки, у якому до-
сліджується природа, логіч. структура
нормат. висловлювань та логіч. відно-
шення між ними.
Д. л. досліджує логіч. форми з від-
повідними правилами їх використання
у нормат. контекстах. У свою чергу, нор-
мат. контексти складаються з дескрип-
тивних та прескриптивних висловлю-
вань. Дескриптивні висловлювання – це
опис реальних людських дій або фак-
тичних ситуацій. Прескриптивні ви-
словлювання – це вияви щодо ідеальних
або необхідних дій чи ситуацій. Пре-
скриптивні висловлювання є формою
приписів (юрид. норми). Нормат. кон-
текст повинен містити принаймні одне
прескриптивне висловлювання. Суто
нормат. контекст містить виключно пре-
скриптивні висловлювання. Змішаний
нормат. контекст містить висловлюван-
ня обох типів – як прескриптивні, так
і дескриптивні.

Д. л. виявляє форми правильних мір-
кувань шляхом з’ясування особливос-
тей логіч. наслідку, враховуючи логіч.
синтаксис (побудову наслідку) та логіч.
семантику (значення висловлювань).
Специфіка логіки норм пов’язана, по-
перше, з різним ступенем зобов’язань
(сильним, слабким та нульовим); по-
друге, з їх використанням чи невикорис-
танням (порушенням) у реальній ситу-
ації. Д.  л. досліджує також умовні
зобов’язання та норми.
Осн. деонтичними поняттями як
представниками нормат. висловлювань
є: «дозволено», «заборонено», «обов’яз­
ково». Напр.: «Дозволено виготовлення
та застосування печаток юридичних
осіб у добровільному порядку», «За-
бороняється використання мобільного
телефону при складанні ЗНО», «Борж-
ник зобов’язаний, згідно з договором,
повернути гроші кредитору». Ці понят-
тя в юрид. сенсі постають ключовими
для дозвільного зак-ва, забороняючих
норм та зобов’язального права. В більш
широкому сенсі вони використовуються
у висловлюваннях про технічні норми,
морал. принципи, звичаї, ідеали, прави-
ла граматики і логіки, правила гри та ін.
Деонтичні поняття мають особливий
зміст, що має дод. значення стосовно
осн. змісту нормат. висловлювання.
Зміст деонтичного поняття визначає
характер нормат. висловлювання пред-
ставлений певною дією, яка може або
не може бути реалізована за певних
умов стосовно суб’єкта норми.
Деонтичний оператор «заборонено»
виражає сильне негат. зобов’язання,
оператор «обов’язково» – сильне позит.
зобов’язання, а оператор «дозволено»
має слабкий нормат. статус та постає
199
…
частиною складного деонтичного опе-
ратора «заборонено» («не дозволяєть-
ся»), який вказує на сильний негат. нор-
мат. статус шляхом заперечення дозво-
лу. Оператор «(нормативно) байдуже»
вказує на відсутність у певної дії нор-
мат. статусу, тобто має нульовий ступінь
зобов’язання і належить до дескриптив-
них висловлювань.
Структура норми складається зі:
змісту, характеру, об’єкта та суб’єкта.
Зміст норми – це дія чи ситуація, що
регулюється цією нормою («одружува-
тись», «купувати»). Характер норми –
це ступінь зобов’язання, що нею вира-
жена. Тобто за характером норми поді-
ляються на норми, що забороняють,
надають дозвіл або нейтральні. Об’єк­
том застосування норми є обставини,
ситуації, люди, предмети, на які вони
поширюються. Суб’єкт норми – це лю-
дина або група людей, які є адресатом
цієї норми.
Норми поділяються на абсолютні
(монадичні) та відносні (діадичні).
В абсолютній нормі немає в явній фор-
мі суб’єкта та об’єкта. Тобто вона адре-
сована будь-якій людині та застосову-
ється у будь-яких обставинах («Не па-
лити», «Паркування заборонене»). Вони
мають абстрактний характер, тому іно-
ді можуть не враховуватись. Відносні
(діадичні) норми, навпаки, мають адре-
сата, вони обмежено направлені («Про-
їзд для пасажирів пенсійного віку без-
оплатний»). Монадична та діадична
деонтичні системи досліджують абсо-
лютні та відносні прескриптивні ви-
словлювання.
Норми вважаються окр. випадком
оцінок, тобто соц. оцінка передує регу-
люванню соц. дії чи ситуації, а санкції
…
як обмеження певних прав і свобод на-
кладаються за невідповідність соц.
оцінці, що затв. нормою, яка порушу-
ється. В цьому аспекті заборона означає
негат. оцінку дії, ситуації чи наслідків.
За порушення заборони суб’єкт право-
відносин може бути покараний. Обо­
в’язок є вираженням позит. соц. оцінки,
а дозвіл – довільної оцінки або відсут-
ності негат. оцінки.
Відмінність норм від оцінок полягає
у тому, що: по-перше, норми спрямова-
ні у майб., а оцінки можуть застосову-
ватись до минулого, теперішнього,
майб. часу, а також до подій, що не ви-
значені у  часі; по-друге, об’єктами
і суб’єктами норм є найчастіше люди,
їх дії та пов’язані з  ними ситуації,
а оцінки можуть бути віднесені до будь-
яких об’єктів.
У логіці норм також виділяють: дій-
сні норми (з прескриптивними вислов-
люваннями) та недійсні, квазі-деонтич-
ні, фактуальні норми (з дескриптивни-
ми висловлюваннями).
Історію розвитку Д. л. поділяють на
3 етапи: 1-й – передісторія (від анти-
чності до 1951), від формулювання осн.
понять і принципів до першого деон-
тичного числення; 2-й – від деонтичних
числень до деонтичних систем (1951–
90) та 3-й – розвиток мультимодальних
та немонотонних логік норм та практ.
поворот до Д.  л. (від 1990  – до теп.
часу). Історію Д. л. розглядають у меж-
ах розвитку модальної логіки, виник-
нення якої пов’язують з ім’ям Арісто-
теля. В логіч. трактаті «Про тлумачен-
ня» (або «Герменевтика») Арістотель
викладає логіч. теорію висловлювань,
у рамках якої були представлені перші
модальності. Висловлювання про
200
зобов’язання до періоду Середньовіччя
вважались аналог. висловлюванням
про необхідність, тобто деонтична мо-
дальність пов’язувалась з алетичною.
У 18 ст. Г. В. Ф. Лейбніц здійснював
системат. дослідження деонтичних ви-
словлювань, впровадив осн. деонтичні
оператори «обов’язково», «забороне-
но», «дозволено», «байдуже» та деякі
правила їх взаємовизначення. Потім
англ. вчений І. Бентам висловив ідею
створення особливої логіки волі, або
повелівання. Остаточно Д. л. сформува-
лась у 20 ст. завдяки створенню аксіо-
мат. опису деонтичних понять австрійс.
логіків С. Малі, А. Хеффлера, нім. ло-
гіка Е. Менгера та праці фінс. логіка Г.
фон Врігта «Деонтична логіка» (1951),
в якій було систематизовано осн. деон-
тичні категорії та основи мови Д. л. Г.
фон Врігт запропонував термін «Д. л.»
для назви розділу модальної логіки.
Відношення між атлетичною і деон-
тичною модальностями було побудова-
но за аналогією. Згідно з Г. фон Врігтом
подібність полягає у тому, що: «заборо-
нено» означає теж саме, що «обов’яз­
ково, що ні»; «неможливо» – означає те
ж саме, що «необхідно, що ні»; «при-
пустимо» – означає те ж саме, що «не
обов’язково, що ні», а  «можливо»  –
означає те ж саме, що «не обов’язково,
що ні». Відмінність цих модальностей –
у тому, що «необхідно p» не є логіч.
наслідком того, що «p істинне».
У Д. л. сформувалось декілька різ-
них логіч. систем. Системи деонтичних
модальностей ґрунтуються на взаємо-
визначенні деонтичних понять. Перш за
все це міститься в стандартній системі
фон Райта. Стандартна система ґрунту-
ється на традиційній логіці висловлю-

вань, містить висловлювання (p, q, r),
зв’язки – заперечення (⌐), кон’юнкцію
(&), диз’юнкцію (\/), імплікацію (→) та
еквівалентність (↔) та деонтичні опе-
ратори: Op (p обов’язково), P(p ˅ q)
(припускається p або q), p → Fq (якщо
p, то q заборонено).
У стандартній системі діють усі те-
ореми логіки висловлювань, а також –
декілька деонтичних аксіом.
Ax. 1 ⌐ (Op & O⌐p).
Ax. 2 O(p & q) ≡ (Op & Oq).
Ax. 3 O(p \/ ⌐ p).
Взаємовизначеність деонтичних по-
нять має такий вигляд:
Df. 1 Op = ⌐ P⌐p («p обов’язково,
якщо не дозволено не-p»).
Df. 2 Pp = ⌐ O⌐p («p дозволено,
якщо не обов’язково не-p»).
Df. 3 Fp = O⌐p («p заборонено, якщо
обов’язково не-p»).
Df. 4 Ip = Pp&P⌐p («p байдуже,
якщо дозволено p та дозволено не-p»).
У системі деонтичних відношень
зв’язки є похідними функціями щодо
змісту норми, наприклад, ⌐А визначає
не ефективність А.
Інтенсіональний підхід до норми (як
норми-змісту) не дозволяє використову-
вати закони логіки висловлювань, що
діють лише щодо формальної сторони
норми. Цей парадокс намагаються усуну-
ти шляхом аналогії змісту норми з дією.
Деонтичний умовивід, що склада-
ється з нормат. висловлювань, отримує
логіч. значення висновку не в термінах
«істинно» чи «хибно», а – «обґрунтова-
но» чи «припустимо». При цьому логіч.
припущення ще не означає, що практ.
висновок є дієвим або недієвим.
Логіч. залежності між висловлю-
ваннями обов’язку, дозволу чи забо-
201
…
рони базуються на принципах деон-
тичної повноти та несуперечності.
Принцип деонтичної повноти має ви-
гляд Op \/ Pp \/ Ip \/ Fp («Будь-яка дія
є або обов’язковою, або дозволеною,
або байдужою, або забороненою»).
Принцип деонтичної повноти встанов-
лює межі нормат. систем. Принцип де-
онтичної несуперечності має вигляд:
⌐(Op & O⌐p) («Виконання дії або не-
виконання тієї самої дії не може бути
одночасно обов’язковим»). Наявність
деонтичної суперечливості свідчить
про те, що кодекс норм стає недоско-
налим. Суперечності можуть виникну-
ти між морал. та прав. зобов’язаннями,
між застарілими обов’язками та сучас-
ним розумінням прав тощо. Логіч. кри-
терії постають як критерії рац. мірку-
вання в нормат. сфері та розумної під-
стави для людських дій.
Логіч. висновки ґрунтуються на ло-
гіч. зв’язках між нормат. висловлюван-
нями. До них належать:
«Якщо дія є обов’язковою, то вона
дозволена» (Op → Pp).
«Якщо дія заборонена, то вона не
обов’язкова» (Fp → ⌐Op).
«Будь-яка дія не може бути обо­
в’язковою та забороненою одночасно»
⌐(Op & Fp).
«Будь-яка дія або обов’язкова, або не
обов’язкова» (Op \/ ⌐Op).
«Будь-яка дія або дозволена, або за-
боронена» (Pp \/ Fp).
«Якщо дія заборонена, то вона не
дозволена» (Fp → ⌐Pp).
«Якщо дія дозволена, то вона не за-
боронена» (Pp→⌐Fp).
«Все, що не заборонене, те дозволе-
не» (⌐Fp → Pp).
…
Діючі норми інтерпретуються за до-
помогою логіки ідеальних світів. З цієї
точки зору в конституції представлена
нормат. структура ідеальної д-ви, а на-
явність діючої норми в реальному сві-
ті означає втілення в реальність одного
з можливих ідеальних світів. Op озна-
чає, що в кожному ідеальному світі p є
істинним. Pp означає, що принаймні
в одному з можливих ідеальних світів
p істинне. Використовуючи семантику
Кріпке, можна встановити відповід-
ність між нормат. висловлюваннями
як ідеальними світами. Тобто набір
обов’язків є відповідним, якщо і тіль-
ки якщо є можливий світ, у якому усі
твердження про обов’язки є вірними.
Дозвіл є відповідним щодо послідов-
ного набору обов’язків, якщо і тільки
якщо існує принаймні один можливий
світ, у якому обов’язки можуть бути
виконані та припустиме твердження
є правдивим.
Стандартну Д. л. критикували за те,
що вона приймає логічні теореми, що
інтуїтивно не підтверджуються. Тобто
використання семантики ідеальних
світів завдає такий рівень абстракції,
на якому ігноруються деякі реальні
проблеми.
Літ.: Бентам И. Деонтология, или наука
о морали. М., 1834; Leibniz G. W. Elementa
Juris Naturalis. В кн.: Leibniz G. W. Philoso-
phische Schriften, Erster Band (1663–1672).
Berlin, 1971; Вригт Г. Х. фон. Логико-фило-
софские исследования. Избранные труды.
М., 1986; Deontic logic Agency and Norma-
tive Systems. Springer Workshops in Comput-
ing. London, 1996; Конверський А. Є. Логіка
(традиційна та сучасна). К., 2008; Булы-
гин Е. В. Фон Вригт о деонтической логике
и философии права. В кн.: Избранные ра-
202
боты по теории и философии права: пер.
с англ., нем., исп. / под науч. ред. М. В. Ан-
тонова, Е. Н. Лисанюк, С. И. Максимова.
СПб., 2016.
О. М. Юркевич.
Десницький Семен Юхимович
[бл. 1740, м. Ніжин, тепер Черніг. обл. –
15 черв. (7 лип.) 1789, м. Москва] – рос.
та укр. правознавець, доктор юриспру-
денції, професор (від 1767).
Після закінчення Троїцької Лавр-
ської семінарії і гімназії при Моск. ун-ті
був зарахований до студентів ун-ту. Не-
вдовзі, після нетривалої підготовки при
Петербурзькій АН Д. в серп. 1761 ви-
рушив разом з ін. майб. проф. І. А. Тре-
тьяковим для навчання до ун-ту м. Глаз-
го (Шотландія), де впродовж шести
років наполегливо оволодівав юрид.,
екон. та ін. знаннями та зрештою здобув
ступінь «доктора обох прав» (цив. і цер-
ков. права) на підставі захисту дис.,
присвяченої титулу 1 книги 28 Пандект
«De testamentis ordinariis». 13 серп. 1767
витримав іспит в «комісії професорів
юридичного факультету», через 4 дні
прочитав пробні лекції в Моск. ун-ті,
після чого йому негайно доручили ви-
кладати лекційний курс «римського
права по Інституціям із застосуванням
до руського права окремих законів».
З дозволу імп. Катерини ІІ здійснював
викладання не латиною, а рос. мовою.
Від 1768 – екстраординарний професор,
а від 1770 – ординарний професор каф.
заг. юриспруденції. В 1773–87 обіймав
засновану за його ініціативою каф. рос.
юриспруденції. Від 1783 – член Рос.
Академії (центр вивчення рос. мови і лі-
тератури). Вийшов у відставку за два
роки до смерті.

Осн. праці Д.: «Подання про засну-
вання законодавчої, судової та наказової
влади в Російській імперії», «Слово про
прямий та найближчий спосіб до на-
вчання юриспруденції», «Слово про ви-
токи та становлення університетів у Єв-
ропі» (всі – 1768), «Слово про причини
смертних кар за справами кримінальни-
ми» (1770), «Юридичний розсуд про
речі священні, святі та прийняті в до-
брочесність, із вказівкою прав, які їх
у різних народів захищають» (1772),
«Юридичний розсуд про початок та ви-
ток шлюбу в первісних народів та про
досконалість, до якого він призведеним
бути здається наступними народами
освіченими» (1775), «Юридичний роз-
суд про користь знання вітчизняного
закономистецтва та про необхідне по-
новлення його в державних високопро-
тегованих училищах» (1778), «Юридич-
ний роздум про різні поняття, які мають
народи про власність маєтності в різних
станах співіснування» (1781).
На світогляд вченого справили вплив
концепції А. Сміта, Д. Юма (хоча зага-
лом Д. і  не був згодним з  його су­
б’єктивно-ідеалістичним вченням),
М. В. Ломоносова, Я. П. Козельського
(депутата), Т.  Гоббса, Дж. Локка,
Ш. Л. Монтеск’є, Ф. М. А. Вольтера,
Дж. Гаррінгтона та ін. Філософія Д.
мала матеріалістичний характер. У те-
орії пізнання надавав великого значен-
ня досвідові, практиці, був гностиком.
У відчуттєвому досвіді та в абстрак-
тному мисленні вчений був схильним
бачити дві сторони єдиного процесу
пізнання матер. світу.
Д. зробив вагомий внесок у розвиток
методології вивчення права. Вирізняв
203
…
такі методи, як істор., метафіз. та політ.
Виступав прихильником істор.-порів­
няльного ме­тоду в правознавстві. На
відміну від послідовників теорії при-
род. права не розглядав право як таке,
що закладене в самій сутності людини.
Розробляв теорію про об’єктивно іс-
нуючі соціол. закономірності. Вирішу-
ючи соціол. проблеми, Д. прагнув спи-
ратися на аналіз самого реального істор.
процесу. Так, вирішуючи питання щодо
походження права власності у різних
народів, він намагався вивести це по-
няття із самого ходу істор. розвитку
сусп-ва, у зв’язку з чим відкидав ідеа-
лістичні концепції вроджених ідей, бо-
жественних приписів тощо та виступав
проти забобонів. В  історії розвитку
людського сусп-ва вагомим вважав
геогр. фактор. На думку Д., гол. чин-
ником, що визначає особливості сусп.
інститутів, є «стан роду людського»,
характерний для конкр. епохи. Мисли-
тель виокремлював «первісний», «ско-
тарський», «хліборобський» та «комер-
ційний» стани розвитку сусп-ва.
До історії сусп. підходив з деїстич-
них позицій, визнаючи Бога причиною
т. зв. первісного поштовху. Водночас
відкидав договірну теорію походження
д-ви. Гол. умовою виникнення д-ви та
права вважав екон. розвиток сусп-ва.
На його думку, утворення сусп-ва по-
чалося після закінчення первісного
стану людства, далі з’явилися первісні
уряди, і лише згодом – д-ва. Сусп-во та
влада виникли, за Д., в «скотарському»
та «хліборобському» стані. Д-ва з’яв­
ляється лише в «комерційному» стані.
При цьому Д. визнавав первісність іс-
тор. походження природ. прав людини.
…
Він зазначав, що народам, які зійшлися
у співіснування, треба було деякими
правами поступитися. Прав. норми іс-
нують у сусп-ві на всіх етапах його
розвитку.
З учення про природ. право Д. узяв
тільки положення про «природні», «на-
туральні», невід’ємні права людини,
тобто саме те, що відкидалося прихиль-
никами доктрини природ. права в реак-
ційному трактуванні. За проголошен-
ням невід’ємних прав людини в нього
крився протест проти таких порядків,
коли було піднесено в закон свавілля
феод.-абсолютистської д-ви та поміщи-
ків. Д. був одним із перших противників
кріпацтва серед вітчиз. просвітителів.
Задуми Д., спрямовані на викорінення
найбільш кричущих зловживань кріпос-
ним правом, були розраховані на по-
ступове скасування кріпацтва через
встановлення хоча б часткового права
власності на своє майно для кріпаків.
З метою уникнення цензурних пере-
пон, Д. вперше використав такий при-
йом, як навмисний, заздалегідь неадек-
ватний переклад творів іноз. учених.
Тож можна визначити дві концепції,
авторство яких належить Д.: офіц., яку
він пропагував для влади та цензури,
і справжню, яку просвітитель проводив
за рахунок викривлених перекладів,
приміток й нібито незначних зауважень
у власних творах. Офіц. концепція Д.
пропонувала беззастережне підкорення
монархові. При цьому ідеальною фор-
мою правління вчений вважав конст.
монархію. У «неофіційних поглядах» Д.
пропагував обмеження цієї влади за-
коном та правом. Пропонував реформу-
вати сенат, який вважав за необхідне
204
розпочати обирати з усіх верств нас.
(окрім селян), але тільки «за бажанням
монархів»), Сенат, за проектом Д., му-
сив мати таку кількість представників,
не рахуватися з  якими буде доволі
складно. Він мав отримати функцію
розроблення та ухвалення законів.
Учений пропонував певне виокрем-
лення держ. органів, що здійснюють
законод., суд. та «наказову» владу. Від
цих трьох гілок Д. відрізняв «громадян-
ську» владу. Просвітитель обґрунтову-
вав ідею необхідності широкого місц.
самоврядування.
Вважав правильним і доцільним прі-
оритет права над владою та обмеження
влади правом як стосовно історії їхньо-
го походження, так і з щодо держ. блага.
У сфері судочинства Д. наполягав на
введенні демократ. принципів: рівності
всіх перед законом, рівного покарання за
вчинення однакових злочинів, відповід-
ності тяжкості покарання характеру
і складу злочину тощо. Вважав за необ-
хідне переглянути існуючу класифікацію
злочинів за видами, поставити на перше
місце злочин проти особи і прив. влас-
ності. Застосування страти вважав до-
пустимим у разі умисного вбивства і зра-
ди Батьківщини, але заперечував проти
«лютих» способів її виконання, а також
застосування ганебних покарань.
Д. вимагав суворого дотримання за-
конності у практиці держ. життя.
У галузі цив. права виступав за-
хисником інституту прив. власності.
Право власності він відносив до числа
невід’ємних природ. прав людини. Під
поняттям «об’єкт власності» Д. завжди
розумів виключно речі, але не людей
(кріпаків). Свого повного розвитку пра-

во власності набуває, за Д., у «комерцій-
ному стані», що пов’язане з розвитком
розподілу праці та збільшенням товар-
ного обігу. Джерелом власності є праця.
Цив. правопорушення професор
поділяв на делікти і «малозначні об-
рази». Якщо перші кояться навмисно,
то останні – з необережності.
У сімейному праві Д. виступав проти
статевої дискримінації, за визволення
жінки від необмеженої влади чоловіка,
а дітей – від влади батьків. Шлюб він
розглядав не тільки з реліг.-церков. по-
зицій, а й як юрид. інститут, а також
указував на принцип безумовної добро-
вільності для тих, хто в нього вступає,
на його моногамний характер та сусп.
значимість у справі приросту нас., за-
безпечення та виховання дітей. Під-
креслював необхідність законод. визна-
чення всіх цих принципів, а також віку
і ступеня спорідненості, за яких дозво-
ляється шлюб.
В умовах, коли існували певні феод.
обмеження в галузі спадкування майна
(обов’язковість передання нерухомості
одному із синів померлого, заборони
у сфері спадкування родових маєтків
тощо), Д. виступав за повну свободу роз-
порядження заповітом, за безумовне пра-
во відчужувати і заповідати своє майно.
При цьому він був супротивником без-
підставного позбавлення дітей спадку.
У трудовому праві Д. відстоював
необхідність стимулювання народної
праці, «захисту і підтримки» праці ре-
місників і землеробів, що створюють
багатство країни. Виступав за те, щоб
купці і ремісники брали участь у зак-ві
й відігравали вирішальну роль у «ци-
вільній владі», в управлінні господар-
ством кожного міста.
205
…
Прагненням сприяти розвитку бурж.
елементів у феод. економіці і полегши-
ти матер. становище народних мас –
виробників матер. благ – пройняті про-
поновані Д. заходи фін. політики. Він
виходив з того, що прибуткова частина
держ. бюджету має визначатися його
видатковою частиною. Осн. джерелом
держ. доходів Д. вважав податки, по-
даті, що відповідало умовам держ. гос-
подарства за часів феодалізму. Висту-
пав за перехід від оподаткування за
феод. принципом – залежно від стано-
вої належності – до оподаткування, за-
снованого на бурж. принципі, – відпо-
відно до майнового стану і прибутків
гр-н.
Визнаючи необхідним тимчасово
зберегти подушну подать як велике
джерело для прибуткової частини держ.
бюджету, Д. підкреслював, що ставки
подушного оподаткування мають бути
помірними; вони не повинні обтяжува-
ти селянство і завдавати збитку сільс.
господарству. Надалі він пропонував
перейти до непрямих податків. Водно-
час, піклуючись про матер. становище
народних мас, учений вважав за непо-
трібне обкладати непрямим податком
хліб, пропонував помірно обкладати
сіль. Проте, на його думку, треба було
ввести високі податкові ставки на пред-
мети розкоші, до яких він відносив тю-
тюн і вино. Явно антифеод. природу
мала пропозиція Д. щодо податків на
«маєтки нерухомі», під якими він розу-
мів землі, а також торг. і промислові
будівлі. Ця пропозиція зводилася до по-
майнового оподаткування нерухомості
за принципом прогресії, що різко зрос-
тала зі збільшенням маси нерухомого
майна. Вчений намагався протиставити
…
феод. інститутам, які панували в ті часи
у сфері майнових і сімейних відносин,
цив. право, побудоване на прогресивних
бурж. принципах.
За оцінками істориків права, учнів та
послідовників, «батько російської юри-
спруденції», «окраса Московського уні-
верситету у XVIII ст.» – Д. був одним із
найвидатніших укр. і рос. юристів, лю-
диною, що дала потужний поштовх по-
дальшому розвиткові вітчизн. юрид.
науки та освіти.
Тв.: Слово о причинах смертных казней
по делам криминальным: В публичном со-
брании Имп. Московскаго университета на
высочайший день рождения... имп. Екате-
рины Алексеевны... / Говоренное онагож
Университета юриспруденции доктором,
римских и  российских прав публичным
экcтраординарным профессором Семеном
Десницким апреля 22 дня, 1770 года. М.,
1770; Юридическое разсуждение о вещах
священных, святых и принятых в благоче-
стие: С  показанием прав, какими оныя
у разных народов защищаются: На высоко-
торжественный день рождения ея импера-
торскаго величества, всепресветлейшия,
державнейшия, великия государыни импе-
ратрицы Екатерины Алексеевны, самодер-
жицы всероссийския / Говоренное в торже-
ственном Императорскаго Московскаго
университета собрании, апреля 22  дня,
1772 года. Обоих прав доктором, римских
и российских экстраординарным профессо-
ром Семеном Десницким. М., 1772; Слово
о прямом и ближайшем способе к научению
юриспруденции / Речи, произнесенные
в торжественных собраниях Имп. Моск. ун-
та рус. профессорами оного, ч. 1. М., 1819;
Представление о учреждении законодатель-
ной, судительной и наказательной власти
в Российской империи. СПб., 1905; Юриди-
206
ческое разсуждение о разных понятиях,
какия имеют народы о собственности име-
ния в различных состояниях общежитель-
ства: На высокоторжественный день рож-
дения ея императорскаго величества все-
пресветлейшия державнейшия великия
государыни императрицы Екатерины Алек-
сеевны самодержицы всероссийския / Го-
воренное в торжественном Императорска-
го Московскаго университета собрании
апреля 21 дня 1781 года Юриспруденции
доктором и профессором Семеном Дес-
ницким. М., 1781;
Літ.: Сыромятников Б. И. С. Е. Десниц-
кий – основатель науки русского правове-
дения // Известия Академии наук СССР,
отделение экономики и права, 1945, № 3;
Покровский С. А. Политические и право-
вые взгляды С. Е. Десницкого. М., 1955;
Юридические произведения прогрессив-
ных русских мыслителей. Вторая половина
XVIII века, т. 1 / под ред. С. А. Покровского.
М., 1959; Brown A. H. S. E. Desnitsky, Adam
Smith and the Nakaz of Catherin. Oxford,
1974; Грацианский П. С. Десницкий. М.,
1978; Олейников В. В. Обмеження влади та
скасування кріпацтва у працях С. Ю. Дес-
ницького // Держава і право, 2005, № 29;
Томсинов В. А. Семен Ефимович Десниц-
кий. В кн.: Российские правоведы XVIII–
XIX веков: Очерки жизни и творчества, т. 1.
М., 2007.
І. Б. Усенко, В. В. Олейников.
Дискретність права – це зу-
мовлений зовн. та внутр. чинниками
розвитку сусп-ва та його прав. системи
розрив із традиціями нормат. та індивід.
прав. регулювання сусп. життя, що має
місце як в історії права, так і на сучас-
ному етапі його розвитку і виступає як
вияв транзитивності у праві.

Істор. досвід довів, що розвиток
будь-якої сусп. системи не є безперерв-
ним. Він переривається, тобто є дис-
кретним. Тривалість різних етапів може
бути різною. Це особливо слід врахову-
вати суб’єкту прав. політики, приймаю-
чи прав. рішення, оскільки рішення,
прийняте для одного етапу, за умов ін. –
нездійсненне або навіть руйнівне. При
виробленні нової прав. політики важли-
во визначити довготривалі тенденції.
Це надзвичайно важливо для сучасної
України, яка вступила в смугу дискрет-
ності в усіх ланках прав. системи.
Ідея дискретності, що виникла
в 19 ст. у сфері точних наук та у при-
родознавстві, у 20–21 ст. стала прони-
кати і в гуманіт. знання. Феномен дис-
кретності у праві як такий не є чимось
новим, він завжди існував, але в наук.
дослідженнях він поки що не знайшов
адекватного відображення. Категорій
перервності/дискретності запропоно-
ваний на загальнофілос. рівні ще на
поч. 19 ст. рос. філософом М. В. Буга-
євим. Доводячи існування перервності
у природі та світі чисел, він підкрес-
лював, що перш за все вона має зна-
чення для соц.
У філософії дискретність означає
кінцеву подільність просторово-часової
структури і стану предмета чи об’єкта,
його властивостей і форм руху (стриб-
ки), що є протилежним безперервності,
яка означає єдність, цілісність і непо-
дільність об’єкта. Здебільшого цим тер-
міном оперували представники точних
та природ. наук, але сьогодні його запо-
зичено і  гуманітар. знанням. Разом
з тим у правничій науці дискретність
поки що не знайшла адекватного відо-
207
…
браження. Д. п. як така не є чимось но-
вим, вона завжди існувала, і, можливо,
наступність права слід розглядати як
лінію безкінечних перервностей. Д. п.
поряд з наступністю права є складови-
ми і виявами транзитивності у праві.
Проблема дискретності і наступ-
ності в  істор. розвитку права стала
об’єктом дослідження білорус. право-
знавця Д. В. Щербика, який розглянув
її на прикладі історії права Білорусі.
Розробці наук. поняття дискретності
в юрид. науці, а також розгляду мож-
ливого застосування цього терміна
окре слено у  наук. до слідженнях
І.  А.  Іваннікова та П.  Д.  Іваненка.
В сучасній вітчизн. науці вказана про-
блематика не розглядалась.
Д. В. Щербик формулює це поняття
таким чином: дискретність у розвитку
права – це зворотна наступності харак-
теристика розвитку нац. прав. системи,
яка свідчить про відсутність якісних
наступницьких зв’язків між етапами
розвитку нац. прав. системи. Йдеться
про ситуації, коли відбуваються карди-
нальні зміни системи цінностей, що
лежать в основі нац. прав. системи, на-
самперед поглядів сусп-ва на справед-
ливість, системи найбільш важливих
принципів права і функцій права. Роз-
рив наступності в розвитку права – це
викликаний певною істор. подією пері-
од у розвитку нац. прав. системи, про-
тягом якого відбувається її кардинальна
зміна, супроводжувана перериванням
якісних наст. зв’язків між етапами її
розвитку. Історія д-ви і права дозволяє
виявити такі випадки розривів наступ-
ницьких зв’язків: завоювання д-ви
(анексія), революція в праві та широко-
…
масштабна рецепція іноз. права. Роз-
рив якісної наступності в розвитку нац.
права завжди супроводжується соц.
потрясіннями.
Дискретність у прав. сфері все час-
тіше згадується у працях сучасних уче-
них. Так, І. А. Іванніков визначає Д. п.
як істор. переривчастість його розвитку,
що настає при впливі зовн. факторів
(тимчасової окупації території країни)
або внутр. факторів (політ. криза, рево-
люція). Він наводить приклад Д. п. –
припинення дії рад. права під час тим-
часової окупації частини тер. СРСР
нацистською Німеччиною в роки Вели-
кої Вітчизняної війни. На думку
А. А. Іванова та В. П. Іванова, Д. п. охо-
плює 3 ситуації: істор. переривчастість
права, що настає під впливом культури
і права ін. народів; нав’язування чужого
права; внутр. структурованість права на
інститути і галузі. Щодо останньої си-
туації слід висловити незгоду, оскільки
структура – сама по собі є не дискрет-
ністю, а впорядкуванням нормат. мате-
рії. Нав’язування чужого права як варі-
ант дискретності справедливо критику-
валось, але з певними застереженнями
з авторами можна погодитись. Запози-
чення чужого права, підтримане прав.
системою, зокрема сусп. правосвідоміс-
тю, розглядається нами як різновид на-
ступності у праві (явище акультурації
добре описано в літературі). Що ж до
силового, всупереч волі суб’єктів права,
впровадження чужих прав. інструмен-
тів, то його слід дійсно розглядати як
дискретність – розрив зі звичним прав.
порядком і примусове нав’язування ін.
Окупація та/або анексія може супро-
воджуватися як повним включенням
завойованої території до складу д-ви-
208
завойовниці із заміною нац. права пра-
вом країни-завойовниці, так і наданням
завойованій території прав. автономії.
Дослідження сучасними укр. правника-
ми юрид. аспектів окупаційних режимів
на тер. України демонструє різноманіт-
ні варіанти такого співвідношення. Так,
військ. присутність країн Четверного
союзу на території України у 1918 оці-
нюється А. В. Макарчуком як легальна,
на підтвердження чого наводяться при-
клади сприяння урядів Німеччини та
Австро-Угорщини розбудові інститутів
Укр. д-ви та її прав. системи. І навпаки,
нацистський окупаційний режим 1941–
44 на тер. України полягав у повному
розриві з  правом рад. України. По-
перше, було змінено прав. статус нас.
По-друге, було створено нову систему
судочинства, що поширювалась навіть
на цив. справи (так, з 27 лют. 1943 на
територіях рейхскомісаріату «Україна»
й управління військ. адміністрації було
дійсне розпорядження Е.  Коха «Про
підсудність в цивільних справах», яки-
ми керувалися укр. мирові судді). По-
третє, на нім. зразок було перетворено
систему юрид. відповідальності.
Нині внаслідок воєн. агресії Росії
здійснено силове протиправне відтор-
гнення Кримської автономії та Севасто-
поля від України та їх приєднання до
РФ на правах суб’єктів РФ з відповід-
ним поширенням на Крим зак-ва та сис-
теми юрид. установ Росії. Отже, має
місце дискретність – розрив із прав.
системою України. Але акт анексії Кри-
му та Севастополя Росією не визнаєть-
ся укр. д-вою, не визнається Ген. Асамб-
леєю ООН, засуджено Парлам. Асамб-
леєю Ради Європи, Парлам. Асамблеєю
ОБСЄ, а  також суперечить рішенню

Венеціанської комісії «За демократію
через право», натомість рос. владою
трактується як «повернення Криму до
Росії», тобто відновлення прав. тради-
ції. Згідно із Законом України «Про за-
безпечення прав і свобод громадян та
правовий режим на тимчасово окупова-
ній тер. України» територія Кримського
п-ва внаслідок рос. окупації вважається
тимчасово окупованою територією. Цей
Закон містить прав. підстави наступнос-
ті прав. системи України по майб. део-
купації Криму та дискретність/тимчасо-
вість права України впродовж окупації.
П. Д. Іваненко розмежовує дискр.
в істор. сенсі як більш заг. поняття і суто
юрид. дискретність – законод. Дискрет-
ність права в істор. сенсі – це уривчас-
тість у процесі плавно плинної наступ-
ності права, істор. уривчастість у про-
цесі розвитку права конкр. д-ви, що
відбивається в нефункціонуванні тієї
прав. системи, яка номінально існує
в цей проміжок часу (її незастосовність
до регулювання існуючих у сусп-ві пра-
вовідносин), або у припиненні існуван-
ня раніше діючої системи права в ре-
зультаті зовнішньополіт., внутрішньо-
політ. або і тих, і ін. чинників одночасно.
Дискретність у суто юрид. сенсі – це
дискретність зак-ва, ситуація, коли чин-
ному зак-ву притаманна уривчастість,
що виражається в неоднорідності за-
кону-регулятора, а якщо розширювати
тлумачення визначення, то і в неодно-
рідності прав. регулювання. Дискрет-
ність зак-ва виражається в дефекті зак-
ва, прав. регулювання, механізму реалі-
зації норм, а  також у  неможливості
застосування тієї чи ін. існуючої норми,
у т. ч. в умовах нормального функціо-
нування права в цілому.
209
…
Історія та сучасний стан прав. сфери
дозволяють виокремити такі види дис-
кретності у праві.
Револ. еволюційна дискретність. Ре-
вол. дискретність означає одномомент-
ний розрив із попереднім прав. поряд-
ком, що включає скасування нормат.-
прав. актів, ліквідацію юрид. установ,
докорінну зміну моделі юрид. діяльнос-
ті тощо. Прикладом цього є ситуація,
що склалась у Росії внаслідок більшо-
виц. перевороту у жовт. 1917. Револ.
правосвідомість була офіційно проголо-
шена як джерело права у разі відсутнос-
ті тієї чи ін. норми в чинному зак-ві, яке
своєю чергою зберігало чинність тільки
у  випадку нескасування його новою
владою.
Прикладом еволюційної дискретнос-
ті (що не виключала наступність базо-
вих компонентів правосвідомості)
є доба Мейдзи в Японії, коли протягом
20 років послідовно було проведено мо-
дернізаційні реформи, в ході яких впро-
ваджено європ. за приписами зак-во зі
збереженням культу імператора та ін-
ституту дворянської гідності. Еволю-
ційна дискретність простежується у ти-
пових для сучасної правотворчості си-
туації, коли ухвалений і  підписаний
главою д-ви закон вступає в силу, роз-
починає діяти не в момент підписання
або публікації, а через деякий час, необ-
хідний для ознайомлення з його при-
писами усіх суб’єктів права.
Первинна/вторинна дискретність.
Первинна дискретність – це вольове
припинення дії прав. норм чи нормат.-
прав. актів, тобто нормат. сторони пра-
ва. Вторинна дискретність – це припи-
нення юрид. діяльності, зокрема, право-
застосовної діяльності, що є наслідком
…
первинної дискретності. У  випадку
окупації Криму спостерігається: пер-
винна дискретність у вигляді припинен-
ня дії укр. зак-ва, ліквідації органів вла-
ди України та укр. юрид. установ та
організацій; вторинна дискретність
у вигляді припинення дії зарубіжних та
міжнар. нормат. та індивід. актів (пере-
важно договірного характеру).
За ланками прав. системи виокрем-
лено: дискретність зак-ва юрид. уста-
нов/юрид. практики/прав. культури/
правосвідомості. Оцінювати ці види
дискретності слід з урахуванням їх різ-
ної форми у ланках прав. системи та
різної швидкості появи.
Стосовно прав. системи, що «об-
слуговує» соц. життя, очевидним є те,
що раніше за все зміни відбуваються
у зак-ві та юрид. установах, які його
виконують та застосовують. Отже,
і дискретність тут виявляється швидше
та гостріше, особливо за часи революц.
перетворень. Хрестоматійний тому
приклад  – «ніч чудес» (3–4  серпня
1789) під час Великої Француз. рево-
люції, коли протягом доби було скасо-
вано майже усі феодальні повинності
та привілеї станів дворянства та духо-
венства. Цей законод. процес різко пе-
рервав феодальну прав. традицію, за-
клавши підвалини для принципово
нового типу права, заснованого на ідеї
рівності гр-н.
Дискретність юрид. установ добре
простежується на прикладі адм. юстиції
в Україні. Як відомо, у царській Росії
цей інститут, попри його проектну під-
готовку, так і не було запроваджено.
Протягом нетривалого існування неза-
лежної укр. державності у 1917–20 було
заплановано утворення адм. гілки судо-
210
чинства. Проте прихід рад. влади уне-
можливив подальше становлення адм.
юстиції, яка є атрибутом прав. д-ви че-
рез невизнання цих ідей рад. влади, че-
рез ставлення інтересів д-ви, держ.
управління над інтересами гр-нина та
й усього сусп-ва загалом. Лише з про-
голошенням суверенітету України, яка
взяла курс на розбудову громадян. сусп-
ва, прав. д-ви, в якій людина є осн. цін-
ністю, стало можливим формування
інституту адм. юстиції.
Особливий випадок дискретності –
коли прав. режим території країни не
визначено. Так, на сучасному етапі роз-
витку міжнар. відносин, особливо на тлі
загострення проблем тер. розмежуван-
ня, виникли передумови щодо появи
територій із невизначеним статусом.
Серед таких територій потрібно виокре-
мити квазід-ви, які епізодично отрима-
ли міжнар.-прав. визнання. Прав. норми
та юрид. установи д-в, зі складу яких
вийшли ці території, не визнаються ква-
зід-вами, натомість вони створюють
власні, не визнані за межами своєї те-
риторії, зак-во та юрид. установи.
Ще один вид дискретності власти-
вий перехідним прав. режимам, при-
кладом чого є Боснія та Герцеговина.
Феномен Боснії та Герцеговини, зокре-
ма, вбачається в участі представників
міжнар. співтовариства в роботі органів
держ. влади. Напр., Верх. представник
по Боснії та Герцеговині (посада ство-
рена для виконання Дейтонської мирної
угоди 1995) наділений правом звільняти
посадових осіб, а також ухвалювати
нормат.-прав. акти, які, на його думку,
є потрібними в дусі слідування верхо-
венству права для д-ви і які законод.
органи д-ви не змогли ухвалити.

Дискретність в  юрид. практиці.
В юрид. практиці, тобто профес. юрид.
діяльності щодо видання, тлумачення
і застосування прав. приписів, теж про-
стежується явище дискретності, котре
«закладене» в самій структурі юрид.
практики, що включає статичний і ди-
намічний елементи. У соц.-прав. до-
свіді (статичній стороні юрид. практи-
ки) переважає наступність, тоді як
у юрид. діяльності – дискретність, що
зумовлено унікальністю кожної прав.
ситуації, вирішити яку потрібно в ході
юрид. діяльності. Зокрем, можна виді-
лити такі прав. ситуації, що є розривом
з усталеною практикою їх вирішення:
1) набула чинності нова прав. норма,
але немає практики її застосування;
2) прав. норма, хоча й не є новою, але
регулює відносини, які досить рідко
трапляються у прав. житті; 3) прав. нор-
ми, необхідні для вирішення прав. си-
туації, є дефектними або колізійними,
або ж не відповідають критерію прав.
визначеності, зокрема, ясності та зрозу-
мілості для адресата.
Прикладом дискретності є проблеми,
що виникають стосовно громадянства
в Криму, пов’язані з анексією півостро-
ва. Гр-ни України, що проживають на
тер. окупованого Криму, від часу окупа-
ції півострова Росією зіштовхнулися
з низкою прав. проблем. Однією з най-
гостріших є ситуація з громадянством.
Дослідження дискретності у праві
дозволить з’ясувати фактори, що впли-
вають на розвиток прав. системи д-ви,
визначити шляхи можливого її рефор-
мування.
Літ.: Бугаев Н. В. Математика и на-
учно-философское миросозерцание // Ма-
тематический сборник, 1905, т. 24, № 2;
211
…
Иванов А. А Теория государства и права.
Курс лекций: М., 2007; Иванников И. А. Те-
ория государства и права. М., 2012; Макар-
чук А. В. Військова юстиція держав четвер-
ного союзу на території України в 1918 році
// Науковий вісник Чернівецького універси-
тету, 2012, вип. 628; Иваненко П. Д. «Дис-
кретность права» и «дискретность законода-
тельства»: содержание явлений, формы,
причины // Вестник Южно-уральского госу-
дарственного университета, 2014, т. 14, № 4.
Л. Г. Матвєєва.
Дискурс правовий (від лат.
discurrere – обговорення, переговори,
іноді навіть лайка) – спосіб філос.-прав.
рефлексії, спрямований на розкриття
і прояснення зв’язку між використан-
ням мови і формуванням значення прав.
норм, а також обґрунтування їх дійснос-
ті шляхом комунікат. взаємодії суб’єктів
прав. спілкування, засн. на засадах рац.
аргументації.
Семантична історія слова «дискурс»
характеризується великою варіативніс-
тю, як у вигляді поступового нашару-
вання, прирощення смислів, так і в ас-
пекті відмови, заперечення і зречення
попередніх конотацій. З огляду на це
було б явним перебільшенням говорити
про якесь історично незмінне смислове
ядро, референція до якого здійснюється
за допомогою слова «дискурс». Кон-
цепт. ефект першої актуалізації дискур-
су полягав у  принциповому розриві
епохи Відродження із Середньовіччям,
появу у першої нової якості – звільнен-
ня текстів від анонімності у широкому
розумінні цього слова (подолання зне-
особленості тексту, початок їх розгляду
як відображення, втілення особистості
його автора). Під дискурсом стала розу-
…
мітися форма і стратегія запитування
про генезис текстів конкр. особи в про-
цесі її творчої і мовної комунікації. По-
тім цій стратегії прив’язки текстів до їх
авторів почало надаватися методол. зна-
чення, експліцитно схильне до своєї
генералізації – оскільки все суще (іс-
нуюче) у широкому розумінні є текстом,
створеним особистістю автора, й саме
дискурс дозволяє побачити у тексті його
творця, тоді дискурс є методом, що ак-
тивізує здатності розуму вилучати із
сутності предметів приховані істини
(задум творця тексту).
В епоху Нового часу таке розуміння
дискурсу дістало свого розвитку: осн.
його завданням стає створення функц.
еквіваленту божественного одкровен-
ня – способу пізнання світу, який ви-
ходить з його абсолютної завершеності,
створеності, відсутності у творця/демі-
урга можливості якось змінити чи до-
повнити своє творіння, яке для нього,
а отже й для наук. пізнання, стає цілко-
вито зовн., виступає як об’єкт. Тому
дискурс надає можливості постфактум,
апостеріорі зрозуміти логіку творця,
раціоналізувати світ/твір, умістивши
його в понятійні категорії. З огляду на
таке розуміння, Р. Декарт сформулював
визначення дискурсу як системат., ме-
тод. й понятійного мислення, яке по-
слідовно, по частинах, являє деяке ціле
і тим самим робить його пізнаваним.
Дискурс мав компенсувати такий недо-
лік гносеол. здатності людини, як не-
спроможність доходити необхідного
знання шляхом безпосереднього спо-
глядання. Дискурс стає монологічно
побудованим письмом, системат. трак-
татом, що протиставляється усній роз-
мові, діалогу і побутовій мові.
212
19 ст. стало в семантичній історії
дискурсу часом дисконтинуїтету в його
концептуалізаціях – елімінація літера-
турності з форми презентації точних
наук, їх остаточне підпорядкування
форм.-логіч. критеріям матем. аксіома-
тизації, зробило незатребуваним дис-
курсивне правило виведення гносеол.
ефектів з правил оперування засобами
природ. нац. мов, й експлуатації їх мож-
ливостей щодо вираження смислів.
Поняття дискурсу мігрує з епістемоло-
гії в сферу естетичного, а точніше – стає
способом обговорення у межах такого
літ. явища, яким був реаліст. і натура-
лістичний франц. роман. Саме тут була
закладена стилістична база майб. гума-
ніт. наук.
У 20 ст. (й особливо у 2-й його по-
ловині) слово дискурс пережило етап
другої генералізації – дискурс став осн.
процедурою, спочатку гуманіт. наук,
а потім почав претендувати на здатність
формалізувати всі різновиди сучасного
наук. пізнання, у т. ч. й природничонаук.
Багатоманітність теорій дискурсу, що
виникли у 20 ст., розподіляються на 2 на-
прями: по-перше, нім. школу, яка, спи-
раючись на І. Канта і англо-амер. теорії
мовних актів, сформулювала етичні
принципи дискурсу в межах теорії кому-
нікат. дії. По-друге, франц. школу дис-
курс-аналізу, яка поєднує критику раці-
ональності Ф. Ніцше і М. Гайдеґґером
з постмодерністськи витлумаченим нео-
структуралізмом й ототожнює дискурс
з феноменом влади.
Для обох напрямів чинним є розу-
міння дискурсу як тривимірної струк-
тури: 1) події – тексту; 2) дискурсивної
практики і 3) соц. практики. Під текстом
розуміється будь-який результат вжи-

вання мови, незалежно від форми його
вираження. Дискурсивна практика озна-
чає комунікат. взаємодію автора тексту
з читачем/слухачем. Соц. практика охо-
плює інституц. і організац. умови дис-
курсивної події, взаємозв’язок тексту
з його контекстом. Відмінності між вка-
заними школами криються у смислово-
му наповненні цих трьох вимірів і різ-
них способах їх комбінаторики.
Нім. школа розглядає підпорядку-
вання епістемології етиці як осн. позит.
ефект актуалізації дискурсу. Дискурс
виступає правилами етики дискурсу,
а останні фіксують виміри політ., соц.
і морал. наповненості людського піз-
нання. Найбільш відомим проектом
етики дискурсу є концепція комунікат.
раціональності Ю. Габермаса, згідно
з якою дискурси являють собою інтер­
суб’єктивні процеси обґрунтованої ко-
мунікації, спрямовані на взаєморозу-
міння. Найбільш важливою, конститу-
тивною, рисою дискурсу як комунікації
є те, що дискурс виступає процесом ви-
могливої аргументації. Це означає, що
дискурс виникає лише тоді, коли
інтерсуб’єктивність і мовний обмін до-
повнюються рефлективністю, коли
основи мови, дії і мислення, які зазви-
чай не ставляться під сумнів, підляга-
ють проблематизації. Дискурс перед-
бачає спір про основи. Однак і в цьому
смисл підпорядкування епістемології
етиці, такий спір завжди є телеологічно
визначеним, як з точки зору процедури,
так і з огляду на його підсумковий зміст.
Дискурс не є вільним, він виявляється
процесуальністю ліберальної етичної
культури, в якій реалізовані умови рац.
практ. аргументації. Правила дискурсу
є конкретизацією на рівні аргументації
213
…
ліберальних ідей універсальності, авто-
номії, а також концепції неупередже-
ності, й мають немонологічний харак-
тер. У викладі одного з найбільш відо-
мих дослідників теорій дискурсу
і дискурсу прав., нім. філософа права
Р. Алексі, цими правилами дискурсу
є такі: 1) кожен, хто вміє розмовляти,
може взяти участь у дискурсі; 2а) кожен
може піддавати сумніву будь-яке су-
дження; 2б)  кожен може вводити до
дискурсу будь-яке судження; 2в) кожен
може висловлювати своє ставлення,
свої побажання та потреби; 3) ніхто із
промовців не може бути позбавлений
прав (1) і (2) за допомогою будь-якого
примусу, внутр. чи зовн.
Універсальна значущість правил
дискурсу обґрунтовується нім. школою
за допомогою трансцендентально-
практ. аргументу, що відсилає до необ-
хідних мовно-філос. передумов аргу-
ментації як акту мови. Цей аргумент,
будучи спрямованим на з’ясування по-
тенціалу раціональності в людській ді-
яльності, є висловлюванням, що має
таку структуру змісту: по-перше, лише
твердження є входом до сфери аргумен-
тації; по-друге, тільки той мовний акт
є твердженням, який претендує на вста-
новлення істини або правильності; по-
третє, вимога істини і  правильності
означає вимогу обґрунтованості; по-
четверте, обґрунтування чогось необ-
хідно передбачає сприйняття ін. учас-
ників дискурсу як рівних, як мінімум
настільки, наскільки це стосується са-
мого обґрунтування.
Концепція дискурсу прав. у межах
нім. школи дискурсу є процедурною
теорією практ. прав. правильності, згід-
но з якою прав. норма є правильною,
…
а отже, дійсною, якщо вона є або може
бути результатом певної процедури ро-
зумного практ. дискурсу. Процедура
дискурсу прав. засновується на умові
універсальної згоди або незгоди – задля
своєї чинності прав. норма повинна
отримати в дискурсі універсальну згоду,
тобто на результати її заг. дотримання
з метою задоволення інтересів кожного
погоджуються всі учасники розумного
дискурсу.
Базове припущення, яке лежить
в основі цієї інтерпретації Д. п. – пра-
вильними і дійсними є самі ті прав. нор-
ми, які в ідеальному дискурсі будуть
сприйматися як правильні кожним –
стало предметом критичного перео-
смислення. В її основі лежать 2 переду-
мови габермасівської теорії дискурсу:
по-перше, що згода в дискурсі може
залежати від аргументів і, по-друге, що
є необхідний зв’язок між універсаль-
ною згодою і концепціями правильнос-
ті і морал. дійсності.
Ці передумови є занадто сильними,
щоб бути переконливими самі по собі.
Прийняття їх на віру означає, що в осно-
ві дискурсу є щось, що саме не підлягає
сумніву і семантичному зсуву. В прин-
ципі це випливає із самої ідеї підпоряд-
кування епістемології етиці – однак по-
стає питання, чи не є ця ідея черговим
метанарративом європ. метафізики –
і чи не суперечить вона власним внутр.
потребам мислення?
Франц. школа дискурсу (дискурс-
аналіз) вбачає в домінації етики над
епістемологією зречення від справжніх,
радикальних можливостей, які актуалі-
зуються зверненням до дискурсу. Осн.
проблемою є те, що нім. школа зрікаєть-
ся процесуальності дискурсу, прино-
214
сить її у жертву взаєморозумінню. При-
чому останнє початково (ще до дискур-
су) передбачає себе, інакше дискурс
неможливий. Однак постає питання, що
саме гарантує взаєморозуміння, на яко-
му фундаменті воно засноване? Нім.
школа виходить із того, що дискурс сам
по собі не є гарантією успіху (універ-
сальної згоди) – інакше не було б по-
треби в етичних правилах – він має бути
розумно інституціоналізованим, напо-
вненим діяльністю інститутів. Але чи
це не означає, що і сам конфлікт може
бути вирішений за допомогою впливо-
вих і ефективних інститутів, й потреба
у дискурсі не виникає взагалі? Експлі-
цитне визнання ідеї дискурсу лібераль-
ною ідеєю призводить до того, що тео-
рія дискурсу стає апологетикою лібера-
лізму, все потенційне багатство її змісту
редукується до забезпечення залучення
до ліберальної культури суперечки яко-
мога більше суб’єктів. При цьому, знов-
таки, мотивація учасників дискурсу ви-
значається не стільки ним самим, скіль-
ки можливістю ініціювати роботу
визначених інститутів. Враховуючи це,
є обґрунтовані сумніви щодо того, чи
є етика дискурсу чимось більшим за
пропаганду певної форми мовної кому-
нікації – пропаганду, яка до того ж ве-
деться з мотивів, що не мають відно-
шення до природи дискурсу як такого.
Франц. школа дискурсу, на проти-
вагу нім., є стратегією його виключно
епістемологічного розуміння – поняття
дискурсу розглядається як позначення
зсуву у проблемі обґрунтування зна-
ння, фіксація нової реалістичної кар-
тини світу, яка відмовляється від моно-
теоретизму і наукоцентризму. На від-
міну від припущення універсальної

згоди, робочими концептами франц.
школи є «смерть автора» і «кінець роз-
мови». Перший концепт структурно
представлений двома тезами: 1) аналіз
семантики тексту не є питанням вста-
новлення його істинного/правильного
значення у традиційному їх розумінні –
задум автора і той смисл, який перед-
бачався ним, знаходяться по той бік
гносеології, яка не здатна забезпечити
їх консервацію і трансляцію у незмін-
ному вигляді; 2) навіть якщо б такі кон-
сервація і трансляція і були б можливи-
ми, будь-яка ієрархізація – підпорядку-
вання всієї можливої множинності
привнесених значень тексту, яка до того
ж не піддається апріорному обмежен-
ню, авторському розумінню суперечить
природі дискурсу, який не повинен бути
інструментом диктату минулого над су-
часним, і тим самим виключати відмін-
не від сучасного майб. тексту. Концепт
«кінця розмови» виражає усвідомлення
вичерпаності й оберненням у свою про-
тилежність парадигми інтерпретації з її
вірою в текст, а точніше, у його здат-
ність бути зберігачем смислів. Немає
нічого самого по собі зрозумілого, та-
кого, щоб за своєю природою поєдну-
вало людей, дійсність остаточно втра-
тила можливості спротиву мисленню,
а логіка діяльності мислення – це логіка
творення множинності. Заперечується
можливість досягнення якогось дійсно-
го консенсусу щодо значення, який би
вичерпував всі інтерпретаційні можли-
вості, остаточно знімав конфліктні ви-
тлумачення. Прагнення універсальної
згоди є маскуванням насилля, запере-
ченням, чи, принаймні, істотним обме-
женням творчого потенціалу мислення.
Немає жодних перешкод для екстрапо-
215
…
ляції сучасних результатів компарати-
вістики на дискурсивну практику
в межах відповідних спільнот – немож-
ливість універсального виявляється не
лише при кроскульт. комунікації, але
й у межах культури одного комунікат.
співтовариства.
Радикальний релятивізм франц. шко-
ли дискурсу ставить під сумнів його
діалогічну природу – якщо наші су-
дження не досягають ін. у незмінному
вигляді, тоді постає питання про сенс
і дійсний зміст комунікації, потребує
прояснення статус ін. як учасників
дискурсу.
Смисл дискурсу і необхідність учас-
ті у ньому франц. школа пояснює тим,
що саме – а, можливо, й лише – дискурс
продукує ефект принципової незавер-
шеності філос. рефлексії, незаверше-
ності, яка є трансцендуванням за межі
готових семіотичних, соц. і прав. струк-
тур, формою відкритості, що віддає пе-
ревагу питанню перед крапкою, навмис-
но перетворюючи крапку на питання.
Дискурс розширює межі кожного тексту
до контурів культ. об’єкта, а  культ.
об’єкт – до можливого світу загалом.
При цьому дискурс радикалізує часо-
вість, фактично виступає її модусом –
дискурсом є незавершений живий текст,
що взятий у момент його безпосеред-
ньої залученості до акту комунікації,
у ході його взаємодії з контекстом.
Саме опікуючись часовою незавер-
шеністю смислів, франц. школа виво-
дить дискурс у сферу онтології, надаю-
чи нового звучання питанню про іден-
тичність  – множинність дискурсів
виявляється корелятивною множиннос-
ті співтовариств, кожне з яких є відмін-
ним світом мінливих значень. Дійсною
…
заг. платформою, що залучає учасників
до дискурсу, є не прагнення досягнення
згоди, порозуміння, й навіть не лише
пізнання світу, а  можливість взяти
участь у його конструюванні. Дискурс –
це інтеракція, в якій відбувається кон-
струювання реальності. Отже, недо-
статньо говорити, що дискурс є харак-
теристикою співтовариства, останнє
саме конституює себе за допомогою
дискурсу, що ним розвивається.
Франц. школа дозволяє раціоналізу-
вати участь у дискурсі прав., розгляда-
ючи таку участь як питання здобуття
легітимної влади – влади сконструюва-
ти прав. смисл цієї комунікат. ситуації.
Процесуальність дискурсу не еліміну-
ється – учасники дискурсу конкурують
за ствердження свого образу права,
який приймається ін. виключно з епіс-
темологічних, а не онтолог. підстав –
боротьба за прав. смисли ведеться з по-
зицій повного витіснення насилля аргу-
ментацією, тому перемога у дискурсі
досягається виключно повагою до аргу-
ментів, які не були спростовані за умов
цієї комунікат. ситуації. Метою участі
у Д. п. стає презентація своєї аргумен-
тації як найбільш конкурентної. Остан-
ня тотожна здобуттю легітимної влади.
Причому легітимність, знов-таки, по­
в’язується із часовістю – сприйняття
позиції ін. як найкращої за цих умов
необхідно доповнюється представлен-
ням дискурсу як нескінченного ланцю-
га розмови, смисл якої може змінитися
у будь-який момент. Уявлення про іс-
тинність позиції ін. завжди може зруй-
нуватися від нового питання чи відпо-
віді. Отже, смислом дискурсу прав. і є
безупинність плину права як розмови,
поява і зникнення смислових варіацій,
216
кожна з яких сама по собі не має абсо-
лютного значення. Радикальна асисте-
матичність, повне занурення у практику
деконструкцій не сприяють інституціо-
налізації франц. школи дискурсу як яко-
гось єдиного напряму сучасної філосо-
фії права. Разом із тим осн. акценти
франц. школи намагаються імплемен-
тувати до своїх дослідницьких стратегій
формантний підхід і прав. неореалізм.
Літ.: Апель К.-О. Трансформация фило-
софии. М., 2001; Kjaer A. N. A common legal
language in Europe? В кн.: Epistemology and
methodology of comparative law / Ed. by
M. V. Hoecke. Portland, 2004; Касавин И. Т.
Дискурс: специальные теории и философ-
ские проблемы // Человек, 2006, № 6; Мах-
лин В. Л. Второе сознание: Подступы к гу-
манитарной эпистемологии. М., 2009; Алек-
сі Р. Теорія дискурсу та права людини //
Філософія права і загальна теорія права,
2013, № 1.
О. В. Ткаченко.
Д І А Л Е К Т И Ч Н И Й М Е Т ОД
В ЮРИСПРУДЕНЦІЇ – це метод піз-
нання прав. реальності в її цілісності,
розвитку і суперечливості.
Діалектика як метод існує понад
2,5 тис. років. За цей час змінювалося
розуміння його суті та визначень. У най-
більш повній, систематизованій формі
діалект. метод був сформований у вчен-
ні нім. філософа Г. В. Ф. Геґеля, який
теоретично узагальнив і систематизував
історію діалект. мислення. Він розробив
систему діалект. світорозуміння, діа-
лект. метод і діалект. логіку, відкрив
осн. закони діалектики. Діалектика Ге-
ґеля – це перша послідовна критика
того способу мислення, який зараз ви-
значається як метафіз. Останній є до-

гматичним: основою його є розсудок,
який дає змогу пізнавати лише окр.
риси чи фрагменти явища.
Діалект. же метод базується на рац.
пізнанні предмета в єдності його проти-
лежностей та в розвитку. Цей метод роз-
криває істинну суть предметів і явищ.
Суперечність, за Геґелем, є життєвою
силою всього існуючого. Суперечності
є і в бутті, і в природі, і у відображенні,
пізнанні, мові та праві. Рух, розвиток
можливі тому, що містять у собі супер-
ечності. У Геґеля діалектика перестає
бути лише методом, але стає методоло-
гією та логікою.
Сучасне наук. пізнання права перед-
бачає повернення до витоків новочас-
ного розуміння діалектики. На відміну
від своїх попередників та наступників
Геґель не замінював філософію діалек-
тикою, хоч і протиставляв діалектику
й метафізику. У такому протиставленні
мались на увазі насамперед стиль, тех-
нологія чи методологія наук. пізнання
(метафізич. і діалект.).
Діалектика як логіка є вченням про
пізнання світу, рац.-теорет. мислення,
за допомогою якого переборюється піз-
навальна невизначеність, осмислюється
і фіксується в інтелекті достовірний
зміст і сходження до істини. Діалект.
логіка (чи діалектика як логіка) висту-
пає засобом вирішення суперечностей,
які виникають у процесі пізнання. (По-
няття «діалектика як логіка» чи «діа-
лектична логіка» пов’язані, але не то-
тожні). У «Науці логіки» Геґель відтво-
рює рух рефлексивної пізнавальної
думки актами розв’язання суперечнос-
тей парних категорій як універсальних
форм мислення та узагальнення реаль-
ного світу. Зокрема, таких категорій, як
217
…
причина і наслідок, частина і ціле, фор-
ма і зміст, можливість і дійсність тощо.
В діалект. логіці Геґеля розвиваються
положення античної філософії про
предмет теорет. діяльності як всезагаль-
ність та акцентується увага на внутр.
логіці його саморозвитку. Геґель запере-
чує кантіанську раціонал. апріорність,
чуттєвість, розсудок і розум. Реальність
світу ув’язується з надіндивід. духом
і вказані фактори мислення є реальніс-
тю ідеального світу. Діалект. логіка
в трактуванні Г. Геґеля розкриває смис-
лові суперечності в кожному з двоєди-
них заг. категорій, обґрунтовує заг. пра-
вило мислення, внаслідок якого наро-
джується смисл. Логіка забезпечує
усвідомлення примусовості переходу
від невирішеної внутр. суперечності
теза-антитеза до взаємного бачення но-
вого смислу в предметі мислення, здат-
ного утримати собою генезисну єдність
і тези, і антитези (через синтез).
Діалект. логіка реалізується за допо-
могою (через застосування) найбільш
заг. законів розвитку природи, сусп-ва
й мислення (насамперед законів діа-
лектики). А ці закони відображаються
в принципах, поняттях (дефініціях) і ка-
тегоріях.
Законами у філософії є найголовніші
й необхідні зв’язки між подіями, явища-
ми, внутр. станами об’єктів, незалежні
від того, відомі вони комусь чи ні та
поширені на всі обставини, випадки,
ситуації, події. Вироблені та підтримані
сусп-вом, народом чи його інститутом
(у т. ч. д-вою) вимоги й нормат. припи-
си, яких повинні дотримуватися всі
суб’єкти громадян. сусп-ва, держ. й са-
моврядні інституції, також є законами
чи правилами моралі та права. Але ці
…
закони є законами у філос. сенсі тоді,
коли вони відповідають всезаг. (косміч-
ним) законам. Закони діалектики є важ-
ливими й універсальними філос. закона-
ми, вони поширюють свою дію на при-
роду, сусп-во і мислення. Їх усього 3:
1) закон взаємного переходу кількіс-
них змін у якісні;
2) закон єдності та боротьби проти-
лежностей;
3) закон заперечення заперечення.
Слід зауважити, що закони діалек-
тики не є єдиними універсальними за-
конами.
Принципами (від лат. principium –
основа, засада, підвалина) у філос. сен-
сі є фундам. положення, первісні заса-
ди, найголовніші ознаки концепції, те-
орії. Серед принципів діалектики
виділяють: причинність, цілісність,
системність, історизм, практики, неви-
черпності матерії та ін. Але найголо-
внішими є 2 принципи діалектики:
1) всезаг. зв’язку і взаємозалежності
явищ;
2) розвитку.
Поняттями в  діалектиці є  форми
думки, які узагальнено відображають
предмети і явища через фіксацію їх гол.
і специф. властивостей. У поняттях ніби
відображена суть предметів, їх внутр.
зміст. Завдяки діалект. логіці чи при її
застосуванні досліджуються процеси
формування і розвитку понять у зв’язку
із переходом знання від менш глибокої
сутності до більш глибокої, які одно-
часно виступають ступенями пізнання.
Діалект. логіка дає змогу побачити влас-
не діалект. суперечність пізнання. Саме
ж пізнання виражається і закріплюється
в мовній формі. В юриспруденції це
такі: д-ва, закон, право, громадян. сусп-
218
во, місц. самоврядування, правосвідо-
мість, прав. ідеологія, прав. психологія,
осудність, дієздатність, правочин, від-
повідальність та ін.
Завершену й повну форму поняття
набувають у процесі розвитку визна-
чень. Останніми є певні логіч. прийоми
формування критеріїв відмінності од-
ного об’єкта (предмета) від ін. та фор-
мування значення знакового виразу,
який вводиться, або уточнення вже на-
явного. Результати процесу визначення
фіксуються (формулюються) в  мові
згідно з певними логіч. й лінгвістични-
ми правилами.
Категоріями виступають максималь-
но заг., фундам. поняття, форми думки,
типи зв’язків суб’єкта й предиката, тоб-
то судження, в якому йшлося про пред-
мет мови (суб’єкт).
У категоріях діалектики відобража-
ються найбільш заг., суттєві ознаки,
зв’язки, властивості відношення речей,
які існують в об’єктивній реальності.
Логіч. операції за допомогою категорій
дають можливість розвивати мислення,
мову, ускладнюючи та збагачуючи їх.
Це, у свою чергу, сприяє змісту і про-
цесу пізнання, дає змогу фіксувати
в пам’яті результати пізнання, утриму-
вати їх, передавати їх ін. особам чи соц.
групам. Категорії є  універсальними
формами мислення та узагальнення дій-
сності. За допомогою категорій діалек-
тики в процесі пізнання в конкр. речах
відображається заг., допускається аб-
страгування (відволікання) від конкр.,
індивід. ознак та виявів.
Категорії діалектики можуть засто-
совуватися в процесі пізнання будь-
яких сфер дійсності, у т. ч. держ.-прав.,
оскільки власне діалектика – це логіч.

теорія, що через застосування своїх
категорій дає адекватне уявлення про
рух, зміну в процесі буття, розкриває
зв’язки предметів і  явищ у  світі та
прав. реальності.
Осн. категоріями діалектики є буття,
дух, матерія, рух, розвиток, час, про-
стір, суперечність, антагонізм, кіль-
кість, якість, заперечення, одиничне
й заг., причина, наслідок, форма і зміст,
необхідність і випадковість, частина
й ціле та ін.
У категоріях, поняттях концентру-
ється попередній наук., предметно-
практ. і філос. досвід. Тому категорії
і поняття діалектики є універсальними
логіч. формами мислення, в яких відо-
бражені ті заг. властивості, відношення
і зв’язки, які існують в об’єктивній ре-
альності. Без понять і категорій пізнан-
ня дійсності було б неможливим.
У контексті питання звʼязку гносео-
логії і буття, слід зазначити, що відкри-
ті ґ. Геґелем закони діалектики мають
більше відношення до буття, ніж до
пізнання. Напевно, насамперед йдеться
про діалогічний зв’язок у діалектиці
буття і пізнання, ніж про триєдність
діалектики, логіки й теорії пізнання.
Водночас діалектика пов’язана з пізнан-
ням, для якого вона виступає певним
методом (методологією).
На думку Е. Вейля, в об’єктивній
дійсності жодної діалектики не існує
і вона виявляється лише в суб’єктивній
діяльності людини й там, де субʼєкт по-
чинає впливати на об’єктивну дійсність
і існує у відносинах суб’єкта з об’єктом,
незалежно від бажань суб’єкта.
Такої точки зору дотримувався Ж.-
П. Сартр. Він заперечував наявність за-
конів діалектики в об’єктивній дійснос-
219
…
ті, у природі. Марксистські положення
про існування діалектики в природі він
критикував як догматичні, що омерт-
влюють істинну діалектику. Діалектика
трактована як фундам. закон природи
та нав’язувана людині зовн. даність,
яка відчужує людину від такої діалек-
тики, позалюдської природи. Діалекти-
ка ж існує лише в людській діяльності,
історії і пізнанні. Тому діалект. метод
і діалект. спосіб мислення можуть бути
застосовані лише до діяльності розуму
й людини як вільного творця історії.
Також Ж.-П. Сартр відкидає науковість
діалект. методу пізнання, зв’язок із заг.
законами об’єктивної дійсності, а лише
пов’язує його з людською діяльністю,
із суб’єктивністю, що властива цій ді-
яльності та оголошує останню абсо-
лютно вільною та не обмеженою жод-
ними законами та зовн. необхідністю.
Подібною є точка зору П. Рікера,
який стверджував, що єдиною сферою,
в якій діалектика може бути виявлена,
є та сфера філософії дії, де діалектика
і практика збігаються.
На думку Р. Нормана, положення
про те, що діалектика однаково може
застосовуватися і до світу природи, і до
людського соц. світу застаріло навіть
у самому марксизмі. Виникла нова ор-
тодоксія (уявлення) про притаманність
діалектики лише людській думці, люд-
ському сусп-ву, історії, але не природі
(але, якщо і природі, то лише тією мі-
рою, якою вона виступає об’єктом люд-
ської думки чи дії).
К. Поппер, відкидаючи діалекти-
ко-матеріалістичний метод, запере-
чував його зумовленість властивостя-
ми і зв’язками об’єкту. Суть діалект.
методу він зводить до тріади: в розви-
…
тку наук. пізнання може бути ситуація,
коли на зміну певної теорії, розробленої
раніше (теза), висувається нова теорія
(антитеза); а потім нова теорія відкида-
ється наст. (синтез), яка в подальшому
буде виступати тезисом, а наст. будуть
її заперечувати антитезисом і так не-
скінченно. Тому методом розвитку наук.
думки є не діалект. метод, який вимагає
висування протилежних теорій і  су-
джень і їх зняття шляхом синтезування
в новій теорії, судженні, а метод проб
і помилок, який передбачає висування
множини теорій, суджень з  приводу
розвʼязання однієї проблеми, їх пере-
вірку, відбір найбільш досконалої, об-
ґрунтованої та виключення всіх ін. Цей
метод є  більш широким та включає
в себе діалект. метод руху від тези до
антитези, а від неї до синтезу.
Незважаючи на критику діалектики
(включно матеріалістичної діалектики)
як методу (і методології), вона залиша-
ється популярною як цілісне вчення про
способи організації і побудови теорет.
та практ. діяльності людини, як методо-
логія пізнання дійсності, природи, со-
ціуму й мислення. У цьому контексті
діалектика виступає методологією юри-
спруденції як наук.-практ. комплексу
з акцентом на першій його складовій
(наук.). Однак діалектика як методоло-
гія в юриспруденції не є ні гол., ні вищ.
за ієрархією. Поряд з нею можуть бути
застосовані ін. методології за вільним
вибором ученого, дослідника. Зв’язки
діалектики як методології з ін. методо-
логіями винятково «горизонтальні»,
а не «вертикальні».
Помилковими, на нашу думку, є мір-
кування про об’єктивну зумовленість
обраних методів, методологій дослі-
220
дження (у т. ч. діалект.), його предме-
том. Не предмет обирає методологію
і методи, а вчений, дослідник. У про-
цесі застосування діалектики як мето-
дології (чи будь-якої ін. методології)
неможливо в юрид. науці встановити
єдину істину. Такої не існує в природі.
Принаймні можна погодитися з можли-
вістю встановити істину в парадигмі
застосування конкр. методології (у т. ч.
діалект.), але при застосуванні ін. мето-
дології така «істина» перестає бути «іс-
тиною». Деякі автори вважають, що
методологія соц. пізнання (у т. ч. д-ви
і права) не може бути «дистильована»
та очищена від впливу з боку світогляду,
переконань і установок дослідника. На-
впаки, оволодіння методологією, її
принципами, поняттями й категоріями
досягає належного рівня тоді, коли ме-
тодологія стає фрагментом свідомості.
Перевірка та закріплення цього фраг-
мента відбувається в процесі пізнання.
Інакше кажучи, щоб застосувати певну
методологію в пізнанні, слід про неї ба-
гато знати, вміти виробити навички її
застосування в конкр. пізнанні та конкр.
дослідником.
Логічним буде припущення, що
в критиці «дистильованої» та «очище-
ної» методології прослідковується іде-
ол. (партійна) залежність методології
пізнання.
Згідно з діалект. методом, доцільно
розрізняти поняття «метод», «методи-
ка», «методологія»:
– метод – як шлях, спосіб пізнання;
– методику – як формування сукуп-
ності прийомів застосування методів;
– методологію – як цілісне вчення,
світоглядну теорію, в якій відобража-
ється дійсність чи значний її фрагмент.

Таке вчення чи теорія повинні мати ви-
роблений понятійно-категоріальний
апарат, який застосований за правилами
форм. чи діалект. логіки, дає приріст
знання про конкр. об’єкт пізнання.
У контексті розуміння діалектики
має місце ототожнення діалект. методу
й діалект. методології. Розрізняти їх не-
просто. Діалект. методологію доцільно
трактувати як специф. підхід до пізнан-
ня предмета, бачення його через призму
діалектики, а метод – як інструмент піз-
нання, в якому (інструменті) сконцен-
трована вся суть діалектики як учення
чи теорії.
М. В. Костицький.
дійсність (чинність) права
та дієвість права. Поняття дій-
сності (нім. – die Geltung, англ. – the
validity) права є багатозначним. Його
значення залежить від типу праворозу-
міння, а також від контексту. 1. У філо-
софії права поняттю дійсності відпо-
відає особлива властивість змісту
юрид. приписів – т. зв. «зобов’язуюча
сила», яка породжує морал. обов’язок
їх дотримання (природ.-прав. підхід).
2. У заг. теорії права термін «дійсність»
позначає форм. здатність юрид. норм та
нормат.-прав. актів породжувати права
й обов’язки для певного кола суб’єктів,
у певному часі й просторі, вказує на
юрид. дію («чинність») норм права та
приписів індивід. прав. актів (юридико-
догматичний підхід). У цьому значенні
термін було введено в наук. дискурс
Г. Кельзеном у праці «Чисте вчення про
право» (1934). 3. Із соціол.-прав. погля-
ду вказівка на дійсність юрид. норм по-
значає їх реальне виконання й дотри-
мання членами сусп-ва та застосування
221
…
органами публ. влади. Якщо прихиль-
ники прав. нормативізму акцентують
насамперед дійсність права, то, нато-
мість, у прав. концепціях соціол. спря-
мування зосереджується увага на здат-
ності держ.-юрид. чи ін. соц. норм ре-
ально впливати на поведінку людей.
В останньому випадку дійсність права
ототожнюється з його соц. дієвістю.
Поняття дієвості (нім. – der Wirksam-
keit, Rechtswirksamkeit, англ. – efficacy)
права відображає вплив різних юрид.
чинників (видання норм права та розпо-
рядчих актів, застосування санкцій та
заохочень тощо) на фактичну поведінку
адресатів юрид. норм; відповідність по-
ведінки членів сусп-ва змісту норм пра-
ва; ефективність функціонування юрид.
механізмів, їх здатність викликати перед-
бачені нормами права соц. наслідки
й впорядковувати сусп. відносини. Отже,
на відміну від дійсності права, ознака
його дієвості відображає не просто влас-
тивість права встановлювати правила
для людської поведінки, але й соц. факт,
а саме те, що зазначені правила дійсно
використовуються й застосовуються. За-
лежно від виду механізмів, за посеред-
ництвом яких забезпечується дієвість
права, розрізняють дієвість психол.
(легітимність) і соц., зокрема організ.-
управлін. (ефективність); за видами
юрид. ін-тів, дієвість яких оцінюється,
виокремлюється дієвість держ.-владних,
договірних та звичаєво-прав. засобів.
Проблема дієвості права вийшла на
перший план у  теорії прав. реалізму
(А. Росс, К. Олівекрона) й згодом нео-
дноразово актуалізувалась у дискусіях
між представниками нормат. юриспру-
денції (Г. Кельзен, Г. Л. Харт, Є. Були-
гін) та прибічниками екзистенціальної
…
(Г. Кон), ліберальної (Дж. Ролз, Р. Двор-
кін), комунікат. (Ю. Хабермас) та «непо-
зитивістської» (Р. Алексі) шкіл право-
розуміння.
Проблема підстав дійсності та діє-
вості права одержала назву «тесту на
походження». В історії прав. думки ця
проблема набувала форми питань про
співвідношення між правом і силою,
між легальністю і легітимністю права,
між примусом, який ґрунтується на нор-
мі права, і неправомірним примусом
(велінням, підкріпленим погрозою); про
самообмеження держ. влади, «саморе-
ференцію» конст. норм тощо. Усі ці пи-
тання стосувались, зрештою, проблеми
граничної підстави обов’язковості іс-
нуючого правопорядку.
За особливостями епістемологічних
підходів виокремлюються відмінні
типи моделей обґрунтування дійсності
та дієвості права: цінніс.-смислові
(субстанційні та форм.-процедурні),
логіко-аналіт. («нормологічні»), емпі-
рич. (потестарні, соц.-психол. та ін.).
У  цінніс.-смислових субстанційних
моделях «зобов’язуюча сила» позит.
права ґрунтується на абсолютній, без-
умовній та універсальній морал. необ-
хідності (див. Природне право і пози-
тивне право); у нормологічних моделях
слідування юрид. нормам розглядається
як необхідне з форм.-логіч. погляду; ем-
піричні моделі мають справу з необхід-
ними умовами соц.-психол. дієвості
права.
Цінніс.-смислові моделі обґрунту-
вання дійсності права розроблялись
класичною школою природ. права,
представники якої (Тома Аквінський,
Г. Гроцій, Дж. Локк, Ж. Марітен та ін.)
вбачають підґрунтя такої дійсності
222
у відповідності позит. права певним по-
заюрид. явищам – божественному за-
кону, закону природи, природі людини
тощо. Ці явища виступають тим кри-
тичним масштабом, на підставі якого
можна зробити висновок про дійсність
чи недійсність конкр. норми права.
У деонтологічних природ.-прав. підхо-
дах (І. Кант і неокантіанство) юридично
повинне роз’єднується з емпірич. бут-
тям, і вміщується в трансцендентальну
сферу практ. розуму. Крайньою формою
такого роз’єднання стає заперечення
зв’язку між дійсністю права як його
форм.-нормат. ознакою та дієвістю пра-
ва як фактичною соц. характеристикою.
Опертя на потестарну емпірич. мо-
дель дійсності правопорядку вперше
було здійснене родоначальником юрид.
позитивізму Дж. Остіном у формі «ко-
мандної теорії», або ж теорії права як
«наказу суверена» (1832). Відмітними
особливостями такого наказу є «похо-
дження» від суверена та загроза санкції
за його невиконання. Подібні погляди
на питання про підставу дійсності пра-
вопорядку обстоювали також Г. Шер-
шеневич, О. Ященко, К. Шмітт, а також
представники марксистської теорії пра-
ва, розглядаючи «суверена» як того, хто
перебуває поза правопорядком, а тому
діє вільно, не будучи зв’язаним правом.
Реальна влада суверена, дієвість цієї
влади є тим соц. фактом, який слугує
граничною підставою дійсності права.
У юрид. позитивізмі 20 ст. найбільш
значущі спроби обґрунтувати зобов’я­
зуючу силу юрид. норм здійснено у нор-
мологіч. побудовах Г. Кельзена і Г. Хар-
та. Г. Кельзен у наук. суперечці із засн.
соціол. школи «живого права» О. Ерлі-
хом був змушений визнати ту обстави-

ну, що саме по собі існування права
у вигляді встановлених компетентним
органом (д-вою) нормат. приписів ще
беззаперечно не означає того, що таке
право здійснює реальний вплив на сусп.
відносини. Отже, Г. Кельзен дійшов ви-
сновку про необхідність розрізняти,
з одного боку, дійсність права як його
чинність, та дієвість права, тобто його
соц. ефективність, – ступінь урахування
юрид. норм суб’єктами сусп. відносин
при обранні варіантів власної поведінки.
У теорії Г. Кельзена підстави дій-
сності окр. норм права мають логіко-
юрид. характер. При цьому дійсність
норм права забезпечується «статични-
ми» (змістовими) та «динамічними»
(форм.-процедурними) засобами. Для
подолання проблеми regressus in infi-
nitum (нескінченного регресу юрид.
санкцій) Г. Кельзен постулює поняття
«Основної норми» (die Grundnorm).
Дійсність окр. прав. норми перебуває
у причинному зв’язку з її відповідністю
осн. нормі як форм.-логіч. підставі
усього правопорядку. Водночас Г. Кель-
зен визнає, що окр. норма і правопо-
рядок у  цілому для визнання своєї
дійсності вимагають не тільки логіч.
підстави, а й необхідної соц. умови –
мінім. дієвості й ефективності. Згідно
з Г. Кельзеном, дійсність права є його
чинністю стосовно певного реального
часу і простору; юрид. норма вже не
розглядається як дійсна, якщо вона три-
валий час залишається недієвою. «Нор-
ми правового порядку бувають дійсни-
ми тому, що осн. норма, котра становить
основне правило їх створення, припус-
кається як дійсна, а не тому, що вони
є дієвими; однак вони є дійсними тільки
тоді, себто поки цей правовий порядок
223
…
є дієвим». За Г. Кельзеном, коли консти-
туція перестає бути дієвою, вона авто-
матично втрачає свою дійсність. Чітко
розрізняючи юрид.-нормат. («дій-
сність») та соц. («дієвість») характерис-
тики права, саме останні правознавець
розглядає як необхідну передумову для
перших. Таким чином, у кельзенівсько-
му нормативізмі дійсність права, поряд
із його дієвістю, є двома складовими
нормативності права, які перебувають
у  тісному онтолог. й  форм.-логіч.
зв’язку і можуть бути осмислені тільки
у їх поєднанні.
У концепції Г. Харта нормологіч.
підхід поєднується з емпіричним. Ви-
ходячи з того, що існування прав. сис-
теми є явищем соц., Г. Харт ставить
проблему обґрунтування дійсності пра-
ва у формі питання про його соц. діє-
вість: «на чому ґрунтується слідування
правилу?». Щодо слідування окр. юрид.
нормам Г. Харт намагається уникнути
regressus in infinitum за допомогою по-
няття самореферентного правила (self-
referring rule) – правила, яке встановлює
санкцію за порушення як ін. правил, так
і його самого. Прикладом саморефе-
рентних правил у Г. Харта виступають
положення конституції, які закріплю-
ють особливий порядок її зміни, який
поширюється, зокрема, й на самі по-
ложення щодо зміни конституції. Кон-
струюючи граничну підставу дійсності
й дієвості правопорядку, Г. Харт запро-
ваджує поняття «остаточного правила
визнання», яке слугує функц. аналогом
концепції дієво сті правопорядку
Г. Кельзена. Правило визнання «забез-
печує критеріями дійсності систему
правил» і «не подібне до інших правил
цієї системи». Воно «існує тільки
…
в складній, але зазвичай узгодженій ді-
яльності судів, офіційних і приватних
осіб із виявлення правил через звернен-
ня до деяких критеріїв. Його існуван-
ня – це питання факту». У концепції
Г. Харта емпірично встановлюване пра-
вило визнання є необхідною соц. умо-
вою та ознакою дієвості окр. норм пра-
вопорядку. Отже, якщо питання про
підстави дійсності окр. норм права має
«внутрішньосистемний» логіко-юрид.
характер, то питання про граничну під-
ставу дійсності усієї системи права
(прав. системи) змушує до пошуку по-
заюрид. (соц.) чинників. З огляду на це
для обґрунтування дійсності правопо-
рядку в  цілому Г.  Харт, так само як
і Г. Кельзен, звертається до емпірико-
соціол. підходу.
Питання співвідношення дійсності
права та його дієвості продовжують об-
говорюватись у сучасних дискусіях між
представниками юрид. позитивізму
(Є. В. Булигін, Дж. Раз) і «непозитивіз-
му» (Р. Алексі). Так, Є. В. Булигін на-
зиває критерієм належності норми до
нормат. системи створення норми ком-
петентним органом, водночас наголо-
шуючи на недостатності і незадовільно-
сті такого критерію. Це пов’язано з про-
блемою «логічного кола»: визначення
належності норми до нормат. системи
за допомогою поняття компетенції та
визначення компетенції через належ-
ність норми, яка її встановлює. На дум-
ку Є. В. Булигіна, вихід із такого «кола»
полягає в тому, щоб припустити існу-
вання осн. норм, тобто норм, які нале-
жать до системи, не будучи виданими
компетентним органом. При цьому се-
ред осн. норм повинні бути також нор-
ми про компетенцію, які уповноважу-
224
ють певні органи на створення нових
норм. Є. В. Булигін підкреслює, що
такі осн. норми повинні бути в кожно-
му правопорядку. Поняття дієвості
прав. норми Є. В. Булигін визначає як
її «юстиціабельність» – особливу «дис-
позиціональну» властивість норми бути
застосованою судом за настання певних
обставин. Така властивість притаманна
нормі права ще до того, як вона фактич-
но буде застосована (подібно до здат-
ності цукру розчинятись у воді).
У концепції юрид. аргументації
Р. Алексі, яка має морал. цінніс.-смис-
ловий характер, право іманентно міс-
тить у собі мінімум моралі як «пре-
тензію права на правильність». Тому
дійсність конкр. норми права залежить
від того, наскільки її зміст відповідає
засадам морал. правильності. Для
розв’язання суперечності між юрид.
дійсністю окр. норми права та її мож-
ливою змістовою невідповідністю мо-
рал. засадам використовується критерій
«крайньої несправедливості» («форму-
ла Радбруха»), згідно з яким «просто
несправедлива» норма може бути юри-
дично дійсною, водночас «тільки ви-
падки крайньої несправедливості
з огляду на їх відносно чітку розпізна-
ваність можуть переважити аргумент
прав. визначеності і стабільності». При
цьому, однак, Р. Алексі не допускає за-
стосування критерію «крайньої неспра-
ведливості» до правопорядку в цілому.
Емпірич. соц.-психол. модель діє-
вості права розроблена в концепціях
представників психол. й соціол. юрид.
позитивізму, у яких описуються меха-
нізми дії права, психічні факти відчут-
тів, почуттів, переживань «обов’язко­
вості» права чи віри в таку обов’яз­

ковість. Питання про дійсність права
заміняється тут питанням про дієвість
фактичних чинників прав. впливу.
Представники скандинавського прав.
реалізму (А. Росс, К. Олівекрона, А. Хе-
герстрьом, В. Лунштедт та ін.) характе-
ризують поняття «зобов’язуючої сили»,
«зобов’язання» і «обов’язку» як мета-
фіз. і ненаук. З погляду А. Росса «дій-
сність» як у природ.-прав. вченнях, так
і в теорії Г. Кельзена є апріорним по-
няттям, наділеним емпірично неверифі-
ковуваними властивостями. А. Росс ви-
користовує поняття дійсності норми
права виключно у значенні факту, за-
галом ототожнюючи її з реальною соц.
дією та ефективністю права. Це понят-
тя, вважає А. Росс, являє собою «ви-
раження особливих психофізичних
переживань, котрі становлять базовий
елемент в юридичному явищі». Вста-
новлення ж «дійсності» як факту існу-
вання деякого юрид. правила (системи
правил) є припущенням стосовно деякої
множини соц. фактів. З погляду А. Рос-
са, «поняття дійсності включає в себе
два моменти: з одного боку, спостере-
жуване ззовні і регулярне дотримання
деякого зразка поведінки, та, з другого
боку, переживання цього зразка пове-
дінки як норми, що соціально зобо­
в’язує». Підстава ж дійсності правопо-
рядку, на думку А. Росса, перебуває
поза межами правопорядку і за визна-
ченням може бути тільки метаюрид.
(соц.-політ., морал., божественною
тощо): обов’язок підкорятись праву
«є моральнісним обов’язком перед пра-
вовою системою, а  не юридичним
обов’язком згідно з цією системою».
«Обов’язок перед системою» не може
випливати із самої цієї системи, але по-
225
…
винен слідувати з правил чи принципів,
які містяться поза рамками цієї системи.
Особливий різновид емпірич. орієн-
тованого обґрунтування дійсності та
дієвості права пропонують прибічники
комунікат. праворозуміння (Ю. Хабер-
мас, М. ван Хук), які звертаються до
поняття легітимації – визнання й ви-
правдання норм права з позицій ін., «зо-
внішнього» щодо права нормат. поряд-
ку, що забезпечує згоду адресатів вимог
права підкорятись їм. Соц. легітимність
виступає тут необхідною передумовою
дієвості, а отже, і підставою визнання
дійсними окр. норм права і всього пра-
вопорядку. У  концепції М. ван Хука
юрид. і соц. дієвість права практично не
роз’єднуються. Пріоритет надається зу-
мовленій соц. легітимацією дієвості,
а значення форм. дійсності права міні-
мізується. Заперечуючи проти ієрархіч-
ного підходу Г. Кельзена, М. ван Хук
пропонує мережеву модель прав. систе-
ми. М. ван Хук вказує, що прав. система
потребує легітимації, яка відбувається
у процесі прав. комунікації й має плю-
ралістичний вимір: «різні типи сукуп-
ності правил і принципів вимагатимуть
відмінних типів легітимації: моральної,
політичної, економічної тощо. Деякі
вимагатимуть змістової легітимації,
тоді як для інших може виявитись ціл-
ком достатньо формальної».
Питання про співвідношення дій-
сності права та його дієвості залишаєть-
ся важливою філос.-прав. проблемою,
складність розв’язання якої зумовлю-
ється відмінностями між стратегіями
прав. пізнання і типами праворозумін-
ня. Розв’язання означеної проблеми ви-
магає урахування діалект. взаємозв’язку
сущого і повинного, нормат. і фактич-
…
ного у праві. З огляду на це спроби по-
будови концепції, яка б відображала як
соц. умови дієвості прав. механізмів,
так і нормат. характеристики прав. при-
писів, засобами виключно форм. логіки
або ж суто емпірич. шляхом зіштовху-
ються із серйозними суперечностями.
Відрив дієвості права від його дійснос-
ті настільки ж непродуктивний, як і зве-
дення питання про підстави дійсності
права до питання про його дієвість.
Літ.: Нанейшвили Г. А. Действитель-
ность права и опыт обоснования норматив-
ных актов. Тбилиси, 1987; Росс А. Валид-
ность и конфликт между правовым позити-
визмом и  естественным правом / пер.
М. В. Антонов // Росс. ежегодник теории
права, 2009, т. 2; Алекси Р. Понятие и дей-
ствительность права (ответ юридическому
позитивизму) / пер. с  нем.: А.  Лаптев;
Ф. Кальшойер. М., 2011; Варламова Н. В.
Нормативность права: проблемы интерпре-
тации // Труды Ин-та государства и права
Росс. акад. наук. 2013; Кельзен Г. Чистое
учение о праве. / пер. с нем. М. В. Антоно-
ва и С. В. Лёзова. СПб., 2015; Булыгин Е. В.
Понятие действенности. У кн.: Избранные
работы по теории и философии права / под
науч. ред. М. В. Антонова, E. H. Лисанюк,
С. И. Максимова. М., 2016.
С. П. Рабінович, О. В. Стовба.
ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД У ПРА-
ВОЗНАВСТВІ – це гармонійна сукуп-
ність методол. установок, прийомів,
«ансамбль» методів, серед яких метод
діяльності вважається провідним, а ін.
стосовно нього виконують обслуговую-
чу роль. Цей підхід дозволяє сконцен-
трувати увагу дослідника не тільки на
проблемі власне діяльності у  сфері
права, а й на ін. прав. явищах, у спів-
226
відношенні або взаємодії з якими вона
знаходиться.
До фундам. проблем юрид. науки
належить розроблення методології
юрид. досліджень, об’єктивне вивчення
істор. досвіду в галузі держ.-прав. бу-
дівництва. Істотного оновлення потре-
бує методологія вітчизн. правознавства
в напрямі наближення до найбільш ва-
гомих загальновизнаних досягнень єв-
роп. та світ. наук. думки.
Реалії нового століття зумовлюють
невпинне зростання соц. значущості
юрид. науки. За цих умов наук. обґрун-
тування стає обов’язковою основою
ефективності держ. рішень, юрид. на-
ука набуває рис соц. інституту, покли-
канням якого є забезпечення стійкого
розвитку сусп-ва, добробуту та про-
гресу. Усе це передбачає підвищені ви-
моги до методол. оснащеності наук.
досліджень, пошуку оновлених, відпо-
відних виклику сьогодення світогляд-
них орієнтирів, осмислення сучасних
наук. підходів і конкр. способів теорет.
досліджень.
Методологія сучасних прав. дослі-
джень характеризується такими озна-
ками, як охоплення різних форм теорет.
пізнання держ.-прав. дійсності, оптимі-
зацією пізнавального інструментарію,
впливовістю на рівень розвитку прав.
науки в цілому, зумовленістю світогляд-
ними, філос. та наукознавчими підвали-
нами юрид. науки 21  ст., новітньою
наук. картиною світу права, тенденція-
ми розвитку останнього.
Одним із компонентів методології
сучасного правознавства, фундам. своїм
евристичним потенціалом, є методол.
підходи щодо інтерпретації яких скла-
лися різні наук. позиції.

На переконання С. В. Бобровник,
методол. підхід – це сукупність знань
про процес наук. дослідження, а ме-
тод – це лише сукупність способів і за-
собів пізнання об’єкта дослідження.
На думку М. М. Тарасова, методол.
підхід у юриспруденції – це бачення
певного ракурсу дослідження шляхом
сприйняття відповідних засобів мис-
лення або у формі цілісної системи,
або у вигляді окр. конструкцій, дослід-
ницьких рамок і принципів для вирі-
шення власне наук. завдань і проблем;
спосіб «помислити» об’єкт. Близькою
до цієї є позиція О. Ф. Скакун, яка вва-
жає, що методол. підхід виявляє себе
тоді, коли необхідно залучити в юри-
спруденцію методол. засоби як філос.
та метанаук. рівнів (заг. теорія систем,
теорія моделювання, заг. теорія діяль-
ності тощо), так й ін. наук, які «працю-
ють» на принципову методол. орієнта-
цію наук. дослідження.
Зважаючи на гомогенність структу-
ри підходу та основ науки, які мають
3 взаємозалежні рівні (світоглядний,
теорет., інструментальний або метод.),
М. С. Кельман пропонує визначати на-
укознавчий підхід як комплексний ал-
горитм осмислення дійсності, що ви-
никає в результаті поєднання «фунда-
ментальних ідей» і  певних методів,
тобто як специф. єдність світоглядно-
го, теорет. і метод. знання, в якій гол.
є визначений суб’єктом пізнання по-
рядок поєднання теорії та методу.
В ін. варіантах методол. підхід ін-
терпретується як одна із осн. складо-
вих елементів парадигми, сукупність
взаємозалежних наук. методів, що
об’єднує різноманітні методи, певним
чином пов’язані між собою, серед яких
227
…
один або кілька є осн., а всі ін. підпо-
рядковуються їм та мають допоміжний
характер.
Уся сукупність методол. підходів
складає певний рівень горизонтальної
структури методології сучасного право-
знавства, в якій репрезентовано най-
різноманітніші підходи щодо об’єкта та
предмета дослідження. Сьогодні спо-
стерігається тенденція поєднання у піз-
навальному процесі декількох методол.
підходів та декількох методів, що свід-
чить про ускладнення у сучасному пра-
вознавстві як дослідницьких завдань,
так і пізнавального інструментарію.
При цьому привертає увагу діяльніс-
ний підхід, застосування якого поряд із
систем., функц., ін. перевіреними прак-
тикою пізнання підходами, виявляється
значною мірою актуальним, ефектив-
ним, особливо у поєднанні з ін. мето-
дол. прийомами, таким, що дозволяє
проникнути у глибину сутнісних влас-
тивостей прав. явища.
Необхідно зазначити, що інколи ав-
тори вказують не на підхід, а на прин-
цип діяльності, суть якого пояснюється
зумовленістю соц.-прав. явищ, чинни-
ком існування людської діяльності, яка
є детермінантом існування такої суб-
станціональної системи, як сусп-во.
Метод (принцип) діяльності – це мето-
дол. установка, прийом, суть якого по-
лягає у визнанні людської діяльності як
детермінанта існування сусп-ва. Цей
метод (принцип) дозволяє здійснювати
наук. прогнози, висувати гіпотези сто-
совно причинних зв’язків між подіями
або явищами сусп. життя крізь призму
їх зумовленості предметною діяльністю
членів сусп-ва.
…
Діяльнісний підхід як провідна ідея
вимагає відшукувати причинні зв’язки
між подіями в сусп-ві через їх детермі-
націю предметною діяльністю членів
сусп-ва. Саме ця ідея (принцип) зумов-
леності прав. явищ предметною ціле-
спрямованою діяльністю людини і є тим
прагматом, що дозволяє теорію набли-
зити до практики, надати їй рис дієвос-
ті та прикладного характеру. Діяльніс-
ний підхід передбачає здійснювати по-
яснення прав. явища у  нерозривній
єдності з діяльністю людини. При цьо-
му прав. явище може бути об’єктом
впливу, засобом діяльності, метою або
результатом, чинником зовн. впливу
тощо, але у всіх випадках виявляється
певне співвідношення людини і явища,
зумовлене включенням людини у склад-
ну систему соц. взаємодій, побудованих
на прав. стандартах поведінки.
Так, наприклад, дослідження д-ви, її
окр. форм пов’язуються з її функціону-
ванням, розвитком, режимом здійснен-
ня держ. влади, де людська діяльність
є першоосновою будь-якого динамічно-
го процесу.
Якщо йдеться про істор.-прав. до-
слідження, то вивчення державності
в ретроспективі взагалі не уявляється
без детального аналізу діяльності конкр.
людей, їх громад., політ. об’єднань, вза-
ємодії людських формувань, політ.
правління або творчості окр. діячів,
правителів тощо.
Вивчення прав. культури сусп-ва,
прав. свідомості людини, прав. практи-
ки, правозастосування, правотворчості,
злочинності тощо не може здійснюва-
тися без включення до методології до-
слідження діяльнісного компонента.
228
Прав. культура включає елементи ста-
тичного та динамічного характеру, але
про неї можна судити лише крізь при-
зму зовн. вияву. Глибоке знання та ро-
зуміння права ще не свідчить про висо-
кий рівень прав. культури. Лише наяв-
ність факту правомірної поведінки
свідчить про наявність у суб’єкта від-
повідних прав. знань, навичок та вмінь
щодо здійснення права, сприйняття або
заперечення його настанов.
Поза зовн. формами життєдіяльнос-
ті людини існує її внутр. світ – прав.
емоції, почуття, система прав. ціннос-
тей, уявлення про справедливе та не-
справедливе, переконання щодо права
бажаного та існуючого. Але у цьому
аспекті діяльнісний підхід дозволяє не
підмінити внутр. зовн. (діяльнісним,
поведінковим), а поставити їх у певну
залежність, в якій діяльність суб’єкта
дозволяє пояснити ін. прав. явище.
Питання законності та правопорядку
також пояснюються та аналізуються на
підставі вивчення не тільки змісту нор-
мат. приписів, а й з урахуванням стат.
даних криміногенної ситуації, де за
основу беруться кількісно-якісні по-
казники людської поведінки, що зна-
ходиться у сфері прав. впливу. Аналіз
діяльності людини дозволяє також оха-
рактеризувати стан дієвості зак-ва.
Загалом слід звернути увагу на те,
що право, яке сприймається сучасною
юрид. наукою як цілісне та багатогран-
не явище, ототожнюється з мірою сво-
боди та справедливості, що знаходить
свій вияв у системі загальнообов’язкових
формально-визначених правил поведін-
ки, а отже, своїм осн. функц. призна-
ченням має регулювання поведінки соц.

суб’єктів. Це дозволяє дійти висновку
про те, що функц. регулятивність права
може бути охарактеризована за допо-
могою такого чинника, як діяльність
його адресатів – тобто суб’єктів права.
Напр., при дослідженні прав. статусу
особи осн. питаннями постають питан-
ня обсягу прав, свобод та обов’язків,
наявності системи гарантій, видова кла-
сифікація статусу тощо. Але якщо пере-
водити розмову про статус особи
у практ. складову, то на порядку денно-
му виникають додатково питання реаль-
ності, ефективності здійснення прав,
свобод, обов’язків, наявності прав. та
ін. механізмів захисту суб’єктивного
права, дієвість яких зумовлює реаль-
ність проголошених у зак-ві можливос-
тей поведінки суб’єкта. Таким чином,
вивчення реальності прав. статусу необ-
хідно здійснювати за допомогою аналі-
зу фактичної поведінки суб’єкта, в якій
відтворюються гарантовані д-вою та
сусп-вом моделі поведінки.
Прав. відносини у своїй конструкції
містять зміст, суб’єкт та об’єкт. Зміст
розглядається у двох площинах – фак-
тичній та юрид. При цьому, якщо юрид.
зміст зумовлюється змістом прав. нор-
ми, то фактичний характеризується ви-
ключно за допомогою аналізу поведінки
суб’єкта правовідносин. Лише такий
підхід дає уявлення про стан правопо-
рядку, про узгодженість прав та обо­
в’язків, їх відповідність потребам та
інтересам сусп-ва.
У контексті з’ясування особливостей
діяльнісного підходу, його в різних ва-
ріантах співвідносять із «поведінковим
підходом» та можливостями його ви-
користання у дослідженнях прав. явищ.
229
…
У сучасному правознавстві щодо по-
няття «поведінка» немає єдності. Одні
автори пропонують під цим терміном
розуміти зовн. вияв активності, ін. –
окр. акти людської діяльності, що ма-
ють прав., політ. або ін. значення, чи
ототожнюють з діяльністю в соц. серед-
овищі, що відбувається з метою задо-
волення особистих потреб. Проте під
час опанування людиною природ. та
соц. світу водночас реалізується люд-
ська активність, що відповідно дозволяє
диференціювати поняття діяльності та
поведінки. При характеристиці діяль-
ності враховується лише суб’єкт  –
об’єктний аспект, а суб’єкт – суб’єктний
відбивається у понятті «поведінка», яка
трактується як дія людини, що реалізує
своє відношення до ін. людини, соц.
спільнот. З приводу співвідношень ка-
тегорій «поведінка» та «діяльність» до-
сить вдало та обґрунтовано висловився
науковець В. В. Оксамитний, який за-
значив, що у разі розгляду діяльності не
лише як факту здійснення певних дій,
але з позицій їх значення для кого-не-
будь – для самого суб’єкта діяльності,
для оточуючих, для сусп-ва в цілому, на
перший план у цьому підході висуваєть-
ся сусп. цінність дій. Поведінка в соц.
плані розглядається як людська діяль-
ність, в основу якої покладені риси дій
та їх результатів.
Отже, в  межах сучасної науки не
сформовано єдиного підходу до розу-
міння категорії «поведінка». Крім того,
відмінності у підходах спостерігаються
у тих випадках, коли представники од-
нієї галузі наук. знань, досліджуючи
«поведінку» або «діяльність», змушені
тлумачити два терміни, визначати їх
…
спільні та відмінні риси. У правознав-
стві категорія «поведінка» використову-
ється, гол. чин., у дослідженнях із за-
стосуванням теорії прав. поведінки, де
соц. значущість людської діяльності,
окр. вчинків людини оцінюється через
їх відповідність праву, змісту прав. від-
носин. У процесі вивчення діяльності
дослідниками частіше ставляться пи-
тання її досконалості, структури, прин-
ципів, організ., духов., матер.-технічної
основи, то у дослідженнях поведінки –
порушуються питання її нормативності
(мораль, право), усвідомлення, соц.
спрямованості, значення для ін. осіб,
типізації. Таким чином, щодо «діяль-
ності» у дослідженнях спостерігається
тенденція предметності, а  стосовно
«поведінки» більшою мірою тенденція
соціальності.
З наук. дослідженнями категорії «ді-
яльність» як принципу або методу піз-
нання у  сфері прав. досліджень по­
в’язані наук. розвідки окремо взятої
особистості, колективу осіб, аспектів
взаємодії держ. підприємств та установ,
а також щодо здійснення законод. ді-
яльності, проблем реалізації права, за-
безпечення режиму законності тощо.
Гол. рисою методу діяльності є можли-
вість пізнання явища прав. дійсності
крізь призму існування такого чинника,
як людська діяльність. На відміну від
методу, діяльнісний підхід дозволяє ста-
вити та вирішувати більш складні нау-
ково-пізнавальні завдання, що підтвер-
джується розширенням його пізнаваль-
ного інструментарію.
Літ.: Тарасов Н. Н. Методологические
проблемы юридической науки. Екатерин-
бург, 2001; Скакун О. Методологічний під-
хід і метод у порівняльному правознавстві:
230
їхнє співвідношення // Про українське,
2009, чис. IV; Бобровник С. В. Компроміс
і конфлікт у праві: антрополого-комуніка-
тивний підхід до аналізу. К., 2011; Гуса-
рєв С. Діяльнісний підхід у структурі мето-
дології сучасного правознавства // Право
України, 2011, № 8.
С. Д. Гусарєв, Є. В. Білозьоров.
ДНІСТРЯНСЬКИЙ Станіслав Се-
веринович [13  (25)  листоп. 1870,
м. Тернопіль – 5 трав. 1935, м. Ужго-
род] – видатний укр. правознавець, гро-
мад. діяч, академік ВУАН від 1927.
Народився у сім’ї директора Терно-
пільської учительської семінарії. Дру-
жина (від 1901) – Рудницька С. Л., відо-
ма піаністка і педагог, сестра видатного
укр. географа академіка С. Л. Рудниць-
кого. Закінчив Тернопільську гімназію
(1888) і юрид. ф-т Віденського ун-ту
(1893). У  1894 за працю з  австрійс.
прив. права «Трилітній реченець
з § 1487, з. к. з. ц.» здобув звання д-ра
права. Далі впродовж 1895–96 погли-
блював освіту в Берлінському і Лейп-
цізькому ун-тах.
Від 1898 працює у Львів. ун-ті на
посадах доц., надзвичайного професора
(від 1901) і  звичайного професора
(1907–18). Від 1919 в еміграції. Був од-
ним із засновників Укр. вільного ун-ту
в Празі, першим деканом ф-ту права
і політ. наук (1921), ректором (1921–22)
і проректором (1923, 1933–35) цього
навч. закладу. Водночас працював
у Нім. ун-ті в Празі (1929–33) та празь-
кій Вільній школі політ. наук (1928–30),
співробітничав з Укр. господарчою ака-
демією в Подєбрадах і Укр. наук. ін-том
у Берліні. В 1927 заочно обраний дій-
сним членом ВУАН по каф. цив. права

і політики, але не зміг переїхати в Київ
для реальної праці в Академії через
труднощі з відп. дозволом від польс.
влади, під юрисдикцією якої перебува-
ли західноукраїнці. В 1932 після ви-
ходу з польс. громадянства дістав че-
хословацьке громадянство, проте тепер
переїзду завадила репресивна політика
рад. влади щодо укр. інтелігенції.
В 1933 після перенесених 2-х інфарк-
тів відмовився від викладацької праці
та активної громад. діяльності і пере-
селився до Ужгорода, де збирався за-
йнятися адвокатською працею і до-
слідженням звичаєвого права Закар-
патської України. Помер 5 трав. 1935
після однієї з прилюдних лекцій від
розриву серця.
Як громад. діяч Д. користувався ве-
ликим авторитетом (насамперед на за-
хідноукр. землях). Він був активістом
нац.-демократ. партії, послом (депута-
том) найвищ. Австрійс. представниць-
кого органу – Держ. Ради у Відні (1907–
18). У парламенті вчений боровся за
розвиток нац. науки і культури, очолю-
вав депут. «Український клуб», згодом
входив до складу Укр. парлам. репре-
зентації, очолював від черв. 1917 пар-
ламент. підкомісію з питань реформи
цив. права. З утворенням ЗУНР Д. був
обраний до її найвищ. представницько-
го органу – Укр. Нац. Ради. Він брав
активну участь у держ. будівництві, зо-
крема підготував два проекти західно-
укр. конституції. Згодом він став одним
із лідерів укр. еміграції.
Д. очолював правничу комісію НТШ,
до якого вступив невдовзі після пере-
їзду до Львова, брав активну участь
у  виданні «Правничої бібліотеки»
(4 томи у 1900–09), був гол. редактором
231
…
друкованого органу історико-філос.
секції товариства «Часопись правнича
і економічна» (10 випусків у 1900–12).
У 1909 за його ініціативою засновано
Товариство україно-руських правників,
яке об’єднало національно свідомих
юристів Галичини і Буковини. Він же
редагував у 1910–13 орган товариства
«Правничий вісник». Згодом в еміграції
вчений став одним із засновників,
а далі – головою Укр. правничого това-
риства в  Чехословаччині, що об’єд­
нувало юристів-викладачів УВУ і окр.
правознавців-практиків. Д. був органі-
затором і активним учасником з’їздів
укр. правників у Львові (1914) і Празі
(1926, 1933).
Наук. доробок вченого складає по-
над 140 праць, що охоплюють проблеми
держ., цив., сімейн. і авторського права,
окр. питання теорії і історії д-ви і права,
деякі аспекти міжнар. прив. права. Вче-
ний розпочав свою діяльність як циві-
ліст, але поступово дедалі більше за-
глиблювався у загальнотеорет. і навіть
філос.-прав. проблеми. Практ. ж потре-
би розбудови укр. державності водночас
примушували його братися і за вирі-
шення питань конст. права.
Методологія вченого ґрунтувалася
на синтезі положень теорій природ. та
позит. права. А у праці «Полагода шко-
ди з огляду економічного та соціально-
го» (1897) він уперше застосував соціол.
метод, сформулював тезу про застосу-
вання принципів соц.-екон. теорії
в юрид. науці. Згодом у праці «Звичаєве
право [т]а соціальні зв’язки» (1902) він
висловив думку про моделювання та
ідеалізацію як основу вивчення держ.-
прав. явищ. Його теорет. погляди сфор-
мувалися з урахуванням ідей класично-
…
го лібералізму, провідних ідей соціа-
лізму, які вчений використовував для
наук. обґрунтування необхідності змі-
ни сусп. устрою в д-ві. Зокрема, зна-
чний вплив на становлення його як
вченого мали ідеї Аристотеля, А. Ваг-
нера, Г. Єллінека, Р. Ієрінга, А. Менге-
ра, Р. Штамлера, Ф. Цайлера, Р. Гофма-
на, Р. Пфаффа, Є. Штайнбаха, Г. Ерлі-
ха, Ф. Тонніса та В. Вундта, а також
визначних укр. мислителів та вчених –
Б.  Кістяківського, О.  Огоновського
й Т. Шевченка. До цього переліку слід
додати визначних держ. діячів Є. Бене-
ша, В.  Вільсона, М.  Грушевського,
Т. Масарика, Є. Петрушевича та ін.,
багатьох із яких Д. знав особисто.
Д. створив власну концепцію д-ви
і права, викладену у багатотомному не-
завершеному курсі «Загальна наука пра-
ва і політики» (Т. 1, Прага, 1923), а та-
кож у низці ін. загальнотеорет. праць:
«Чоловік і його потреби в правній сис-
темі. Розвідка з австрійського права»
(Львів, 1900), «Звичаєве право [т]а со-
ціальні зв’язки» (Львів, 1902), «O istocie
prava zwyczajowogo» (Львів, 1904),
«Природні засади права» (Львів, 1911),
«Генеза та основи права» (Прага, 1923),
«Погляди на теорії права та держави»
(Львів, 1925), «Нова держава. Інавгура-
ційний виклад ректора УВУ» (Прага,
1927), «Сoціальні форми права» (K.,
1927) тощо. Ця концепція у ряді поло-
жень є співзвучною із сучасними теорі-
ями громадян. сусп-ва і прав. д-ви, іде-
ями соц. орієнтованої д-ви та пріорите-
ту прав і свобод людини. У руслі соціол.
напряму у правознавстві Д. підкреслю-
вав соц. характер норм і природ. засад
права. Він вважав, що існують генетич-
но зумовлені «органічні суспільні
232
зв’язки», в ос­
нові яких ле-
жать родово-
екон. сполу-
ка,  – родина,
рід, плем’я
тощо. Виявом
цих зв’язків є
подружжя, до­
говори, спад-
щина та ін. по-
С. С. Дністрянський
ширені форми
відносин між людьми. Подібні соц.
зв’язки старші за д-ву, не є її витвором,
їхній розвиток базується на внутр. силі
сусп-ва. Ін. групу складають «організа-
ційні суспільні зв’язки» – церква, сусп.
стани, класи тощо. Відповідно, вчений
виходив з первинності права порівняно
з політикою, стверджував, що політика
утворюється на основі вже наявних
норм сусп. життя. Д-ва є вищим типом
органічних сусп. зв’язків. Вона ґрун-
тується на тер. принципі і, зберігаючи
внутр. сусп. лад, забезпечує свої цілі,
підпорядковуючи цілі нижчих зв’язків
(родин, родів, племен) під свою вищу
мету. Але вона не мусить зачіпати
внутр. сфери (автономії) родини, роду,
племені, якщо вони відповідають вищ.
держ. інтересам. Народ як окр. орга-
нічний сусп. зв’язок є  вищ. за д-ву
і має свою організацію з власними ці-
лями. Проте до органічних сусп.
зв’язків належить лише такий народ
(нація), в основі консолідації якого ле-
жить нац. свідомість, що нівелює всі
ін. станові й  реліг. різниці і  сприяє
оформленню нац. ідеї. Остання від-
крила шлях до цивілізації, тобто до
утворення на своїй нац. території держ.
організації.

Д-ва і народ мають такі спільні еле-
менти, як «територія» і «люди», але для
д-ви важливішою є «територія», а для
народу – «люди». Коли д-ва підтримує
народ у досягненні його мети, вони ви-
ступають поряд, а в ін. випадку народ
веде боротьбу з д-вою за своє самовиз-
начення. Тим самим обґрунтовувалося,
зокрема, право укр. народу на самовиз-
начення на своїй етнічній території.
Своїм попередником вчений вважав
А. Менгера, якого називав «творцем
наукової конструкції соціалістичної
держави (популярної робітничої держа-
ви)». Проте науковець не сприймав ле-
нінський варіант соціалізму, вважаючи,
що той в умовах диктатури пролетаріа-
ту основується ще на більшому при-
мусі, ніж попередній лад. Його погляди
були близькі до традиційного австрійс.
«катедр-соціалізму».
Право для Д. – це універсальне яви-
ще і природ., і соц., і екон., і політ., яке
існує як у д-ві, так і поза нею. Право
поза д-вою відрізняється від права в д-ві
лише тим, що держ. право забезпечу-
ється держ. примусом, а природ., соц.
та екон. право – сусп. примусом. Кри-
терієм розмежування права й ін. соц.
норм є наявність примусу, при цьому
примус може бути як фізичним, так
і психол. чи морал. Із розвитком цивілі-
зації та прав. д-ви роль морал., а не фі-
зич. примусу постійно зростатиме. Пра-
во  – це обов’язковий атрибут життя
сусп-ва, який завжди виконував регуля-
тивну функцію. У зв’язку з цим учений
вирізняв потреби окр. сусп. груп та ін-
дивідів як безпосередні джерела права.
Вони зумовлюють, на його переконан-
ня, такі форми права – «звичаєве пра-
во», «закони» та «право юристів».
233
…
Останнє виступає посередником між
«звичаєвим правом» та «законами».
Наведена концепція вплинула і на
наукознавчі погляди вченого. Наука
для нього – система знань про навко-
лишній світ, а саме про природу, сусп-
во та всі явища, які в них відбуваються.
Усі науки він ділить на «природні» та
«суспільні», які залишаються інте-
гральними частинами єдиної науки.
Юриспруденцію Д. розуміє як найваж-
ливішу серед усіх сусп. наук, оскільки
вона досліджує й розробляє регулятив-
ні закони для співіснування людей і різ-
них форм їх організації у сусп-ві. Осо-
бливу увагу він звертає на взаємозв’язки
різних наук між собою. Через відкри-
тість та взаємозв’язок знань юриспру-
денції з ін. сусп. та природ. науками
учений обґрунтовує появу таких нових
наук, як філософія права, соціологія
права, суд. медицина та ряду ін.
Такий підхід Д. до розуміння науки
та її структури дав йому змогу перед-
бачити подальший процес розвитку на-
уки загалом та правознавства зокрема.
Він одним із перших виступив проти
позитивіст. трактування правознавства
як відокремленої науки, наголошуючи,
що правознавство охоплює не тільки
знання про позит. право, а й має з’ясо­
вувати співвідношення права і сусп-ва,
права й економіки, суть права в історії
людства, народів та д-в.
Для істор.-прав. поглядів Д., найя-
скравіше виражених у курсі «Загальна
наука права і політики», є характерними
прихильність до схеми укр. історії
М. С. Грушевського, певна ідеалізація
княжої старовини, яка ототожнювалася
з народоправством, заперечення існу-
вання на східнослов’янських землях
…
феодалізму сеньорно-вассального типу,
різке розмежування укр. і рос. держав-
ності. Остання, на його думку, була збу-
дована на засадах орієнтального деспо-
тизму. Предметом дослідження вчено-
го був період включно до утворення
і розвитку Рад. України і Рад. Росії,
яким надана доволі зважена об’єктивна
оцінка.
Проблеми конст. права висвітлено
у працях «Реформа виборчого права
в Австрії» (Львів, 1906), «Самовизна-
чення народів», «Статут для Галичини»,
«Україна і мирова конференція» (усі –
Відень, 1919), «Державно-правне ста-
новище Східної Галичини в минулій
добі» (Львів, 1919), «Зв’язок і сполука
народів» (Відень, 1920), «Будівництво
держави і бюрократія» (Відень, 1921).
Основою конст. поглядів Д. було обсто-
ювання свободи людини, права укр. на-
роду на самовизначення в межах етніч-
ної території, демократ. республік.
устрою, пріоритету суверенітету нації
над суверенітетом д-ви. Ці погляди най-
яскравіше відбилися в його конст. про-
ектах. Перший з них – «Устрій Галиць-
кої держави» було підготовлено в жовт.
1918 для закріплення автономного ста-
ну західноукр. земель в Австро-Угор-
щині, що проголосила про своє пере-
творення на федерацію. А наприкін.
1920 на замовлення еміграційного за-
хідноукр. уряду Д. підготував автор-
ський проект Конституції ЗУНР. Цей
проект орієнтувався на майб. об’єднання
ЗУНР з Великою Україною, до якого
Західноукр. республіка мала існувати як
народ.-демократ. республіка з напівпре-
зидентською формою правління та де-
мократ. політ. режимом. Соц.-екон.
основою д-ви передбачалася прив. влас-
234
ність з одночасним захистом «економіч-
но слабших від економічно сильніших».
Широке визнання принесли Д. його
цивілістичні праці: «Полагода шкоди
з огляду економічного і соціального»
(Львів, 1897), «Австрійське право об-
лігаційне» (Львів, 1901–09), «Австрій-
ське право приватне» (Львів, 1906),
«Причинки до реформи приватного пра-
ва в Австрії» (Львів, 1912), «Цивільне
право» (Відень, 1919), «Річеве право»
(Прага, 1923). В них обстоювалася ідея
реформи австрійс. права, приведення
його у відповідність до нових сусп. від-
носин, узгодження інтересів д-ви, на-
роду, сусп., окр. соц. груп тощо. Осо-
бливо великі заслуги вченого в обґрун-
туванні концепції зобов’язального
(облігаційного) права як окр. підгалузі
австрійс. цив. права. Проблемам автор-
ського права, питанням матеріал. і «ду-
ховної» власності присвячена ґрунтовна
розвідка «Берненська унія і наше від-
ношення до неї» (Львів, 1900). Цивіліст.
цикл завершують монографії «Причин-
ки до історії і теорії міждержавного
приватного права» (Прага, 1923) і «Про-
відні думки в історії і теорії міждержав-
ного приватного права» (Прага, 1923).
Окр. місце займають праці із сімей-
ного права: «Заручини в австрійськім
праві» (Львів, 1899), «Право родинне
після викладів професора Дністрян-
ського» (Львів, 1901), «Нові причинки
до теорії заручин в  новітнім праві»
(Львів, 1905), «Правове відношення ро-
дичів до дітей» (Львів, 1906), «Причин-
ки до науки про досмертщину подруга»
(Львів, 1911). В них вчений наголошу-
вав на різкій межі між родинними і суто
майновими відносинами, зокрема всу-
переч тодішнім поглядам заперечував

трактовку заручин як своєрідного зобо­
в’язання, що може призвести до приму-
сового вінчання. Аналогічно в ін. працях
вчений вказував, що трудовий договір не
зводиться до простої купівлі-продажу
робочої сили, що відповідальність влас-
ника підприємства перед своїми праців-
никами суттєво відрізняється від звич-
ної цив. відповідальності. Тим самим
він зробив свій внесок у становлення
сімейного і трудового права як самост.
галузей, виокремлених із цив. права.
Вчений мав власні погляди на між-
держ. й міжнар. відносини. Аналізуючи
різні складні форми держ. та міждер-
жав. устрою, він розрізняв «особову
унію» (сучасний термін – персональна
унія), «реальну унію», «зв’язкову дер-
жаву» (федерацію) та «зв’язок держав»
(конфедерацію). Оскільки жодна з та-
ких форм д-в не задовольняла потреби
народів, які прагнули до утворення
власної нац. д-ви, Д. пропонував вирі-
шення міждерж. і міжнарод. конфліктів
через досягнення миру на землі, а також
гармонійного життя сусп-ва. При цьому
він виключав будь-яке насильство як
у процесі утворення нац. д-в, так і в до-
лученні народу за згодою ін. народу до
його нац. д-ви. В контексті традиційних
для укр. діячів автономістсько-федера-
ліст. поглядів слід розглядати думку пра-
вознавця, що об’єднання народів надає
їм можливість мати не лише повний су-
веренітет своєї території, а й культ. та
екон. свободу на землях своїх сусідів.
Д. був одним із ініціаторів створення
і унормування укр. правничої терміно-
логії. Ця проблема була в центрі уваги
всіх громад. об’єднань укр. юристів, які
очолювалися вченим. Сам він особисто
переклав укр. мовою із застосуванням
235
…
нац. термінології низку австрійс. цив.
законів. Напрацювання в галузі правни-
чої термінології здійснювалися в єди-
ному контексті з послідовним відстою-
ванням ним прав укр. мови в різних
сферах держ. й сусп. життя. Так, у наук.
розвідці «Права руської мови у Львів-
ськім університеті» він підкреслював,
що «права мови» є невід’ємним (при-
род.) правом кожної нації.
В сучасних дослідженнях Д. отримав
визнання і як політолог, один із осно-
воположників нац.-державницького на-
пряму в укр. політології, автор політ.
концепції укр. д-ви. Водночас відзна-
чається, що вчений чітко відрізняв нац.
ідею від націоналістичної. Нац. ідея для
нього – це боротьба народу за своє са-
мовизначення на своїй етнічній терито-
рії, а націоналізм – це змагання до вла-
ди не лише в природ. межах свого на-
роду, але й  над другими народами,
виключаючи цих останніх від права на
свободний політ. розвиток. Його ідеал
виходив із слів Т. Г. Шевченка «В своїй
хаті своя правда, й сила, й воля» і зво-
дився до «самовизначення народів,
справжнього народного законодавства
в державі, опертої на засадах справед-
ливості і на загальній пошані до праці,
... порядку й організації як провідної
державної сили, ... здійснення волі на-
роду в державі в усіх артеріях держав-
ного та суспільного життя».
Літ.: Ювілейний збірник в честь про-
фесора доктора Станіслава Дністрянського.
Прага, 1923; Мушинка М. Академік Станіс-
лав Дністрянський // Вісник АН УРСР,
1991, № 6; Академік Станіслав Дністрян-
ський 1870–1935. Біобібліографія / відп.
ред. К. Вислобоков. К., 1992; Потульниць-
кий В. А. Історія української політології. К.,
…
1992; Усенко І. Б. Наукова спадщина акаде-
міка С. С Дністрянського // Правова держа-
ва, К., 1996, вип. 7; Возьний В. І. Державно-
правові погляди академіка С. С. Дністрян-
ського: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01.
К., 1999; Коваль А. Ф. Погляди Станіслава
Дністрянського на право та державу (за-
гальнотеоретичні аспекти): дис. ... канд.
юрид. наук: 12.00.01. Л., 2005; Савчак А. В.
Конституційно-правові погляди Станіслава
Дністрянського: дис. ... канд. юрид. наук:
12.00.01. К., 2009; Усенко І. Б. Станіслав
Северинович Дністрянський: нотатки до
145-річчя від дня народження. В кн.: Юри-
дичні факти в системі правового регулюван-
ня: збірник наукових праць. К., 2015.
І. Б. Усенко.
Догматична юриспруден-
ція – ориг. і іманентна праву традиція
методол. мислення, що оперує юрид.
конструкціями як власним змістом пра-
ва. Виникнувши з практики екзегетич-
ного і форм.-логіч. осмислення матері-
алу Corpus Iuris Civilis, Д. ю. сформува-
ла архітектоніку романо-герм. прав.
сім’ї у вигляді інтелект. систематики
права, здатної відтворювати прав. сис-
тему, осмислювати соц. явища зі спец.-
юрид. перспективи, доктринально нор-
мувати юрид. практику.
Д. ю. може визначатися з акцентом
на її предметний чи методол. виміри.
З предметної перспективи Д. ю. є сфор-
мованими юрид. співтовариством стій-
кими інтелект. структурами (юрид. кон-
струкціями) за допомогою яких у про-
фес. правосвідомості представлене
позит. право, а також утворюється тех-
ніко-юрид. спільність прав. систем.
Юрид. конструкції, будучи віртуальни-
ми фактами, складають ядро прав. зна-
236
ння і транслюються крізь епохи, збері-
гаючи свою цінність незалежно від фі-
лос. картин світу, етичних імперативів
і наук. парадигм, стаючи матеріалом,
з якого юристи створюють власний ін-
телект. світ, надають праву очевидної
предметності, вказівка на яку дозволяє
засвідчити його існування на рівні фак-
ту. Саме розуміння юрид. конструкцій
як власного змісту права, штучної мови,
за дескрипціями якої прихована власна
логіка і причинновість, дозволяє долати
відношення до права як форми, позбав-
леної власної історії й змісту, що скла-
лося, зокрема, у межах парадигми соц.-
екон. детермінізму.
З методол. перспективи юрид. до-
гматика є об’єктивованим юрид. мис-
ленням, представленим способами,
засобами і правилами оперування із
профес. юрид. об’єктами – конструк-
ціями, поняттями і принципами. Так,
рос. методолог права М. М. Тарасов
обґрунтовує, що саме своєрідність
юрид. догми дозволяє відрізняти юрид.
мислення від будь-якого ін., стверджу-
ючи юриспруденцію як особливу раці-
ональність, а юрид. науку – як таку, що
має істотну методол. своєрідність по-
рівняно не лише з природничими, але
й  з гуманіт. науками. При цьому,
оскільки саме у юрид. догматиці зна-
ходять свій вияв структури юрид. мис-
лення, утворення юрид. типу мислення
і формування спец.-юрид. змісту в сис-
темі позит. права (юрид. догми), від-
бувається одночасно.
Розмежування предметного і мето-
дол. в Д. ю. може бути лише умогляд-
ним, адже юрид. конструкції, будучи
єдиними одиницями, які дійсно можуть
претендувати на вираження своєріднос-

ті мислення юристів, виступають одно-
часно змістом права і мисленням щодо
цього змісту.
Юрид. догматика, як прав. наука
у вузькому і власному сенсі являє собою
поєднання 3-х видів діяльності: 1) опи-
су чинного права; 2) концепт. і систем.
аналізу чинного права; 3) розробки про-
позицій відп. рішень прав. проблем.
Таким чином, Д. ю. є реконструкцією
чинного права як концепт.-нормат. сис-
теми, мовної гри і смислового простору,
втілених у сукупності положень і пра-
вил, що виявляються назовні у лінгвіс-
тичній діяльності юристів, співвіднесе-
ній з офіц. текстами.
Сягаючи у своїх витоках екзегез гло-
саторів і «італійського методу» комен-
таторів, свого найвищ. розвитку й по-
вномасштабної формалізації, Д. ю. здо-
була у діяльності нім. концептуалістів
19 ст. – представників «юриспруденції
понять». Концептуалісти сприймали
юриспруденцію як самост. сферу наук.
дослідження вчених-юристів, що по-
кликана сформувати цілісну систему
заг. прав. понять, яка б виступала док-
тринальним фундаментом галузевої
кодифікації, слугувала гарантією несу-
перечливості, визначеності позит. права
і одноманітності юрид. практики. Не
обмежуючись техніками тлумачення
і  систематизації норм позит. права,
юрид. догматика стверджувалась про-
дуктивною, виключно логічно органі-
зованою інтелект. діяльністю, здатною
абстрагувати з матеріалу юрид. поняття,
принципи, конструкції і  формувати
з них завершену систему, переводити
позит. право в такий «агрегатний стан»,
який уможливлює логіко-перетворю-
вальні операції з ним.
237
…
Метою юрид. догматики у її концеп-
туалістському прочитанні стає виокрем-
лення фундам. елементів – юрид. інсти-
тутів як незмінних фігур права – які
хоча і існують окр. від юрид. матеріалу
(прав. норм), однак фіксують його сут-
ність, виявляють власні закономірності,
логіку права як особливого інтелект.
світу, дозволяючи йому стати вище іс-
торії і всього ходу соц. розвитку. Алго-
ритмізацію юрид. догматичного дослі-
дження здійснив Р. фон Ієринг. Струк-
турою «догматичного алгоритму» є такі
стадії міркування: 1) з’ясування при-
роди окр. інституту – встановлення його
поняття, логіч. квінтесенції, внутр.
ядра; 2) визначення інституту, що ви-
ражає його внутр. будову, аналіт. момен-
ти, якими виступають суб’єкт, зміст, дія
і позов; 3) дослідження властивостей
юрид. інститутів; 4) дослідження явищ,
у яких виражається життя юрид. інсти-
тутів (способи виникнення, припинен-
ня, відродження, метаморфози); 5) ви-
значення відношення досліджуваного
юрид. інституту до ін. інститутів і їх
класифікація на основі стійких спец.-
юрид. моментів.
Наслідком догматичного вивчення
юрид. інститутів повинна бути побудо-
ва завершеної, логіч. й елегантної сис-
теми правил, яка покриває все позит.
право, володіє системат. єдністю, узго-
дженістю і  здатністю відповісти на
будь-яке питання, а також відповідає
вимогам юрид. краси.
Прав. мислення 20 – поч. 21 ст. од-
ним із своїх осн. питань визначило
переосмислення природи, значення
і можливостей концептуального догма-
тичного міркування. Стратегія такого
переосмислення задавалась необхідніс-
…
тю визначення обмежень та виправда-
ності використання у праві понятійно-
систем. аргументації. Наслідком стало
заперечення можливості догматичного
міркування бути продуктивним – у су-
часному правознавстві домінуючим
є усвідомлення неможливості отрима-
ти будь-який новий висновок шляхом
використання лише методів логіч. ана-
лізу та логіч. висновку. Правило, що
вперше застосовується для розуміння
і обґрунтування норми, не є тверджен-
ням догматики.
Акцентуючи увагу на репродуктив-
ній стороні юрид. догматики, її зміст
розкривається через прагматичний кри-
терій: догматичність прав. твердження
означає те, що воно застосовується або
принаймні обговорюється в контексті
інституційно організованої прав. науки.
При цьому догматичний статус прав.
твердження, будучи проекцією парадиг-
мальної організації прав. мислення, не
залежить від оцінки його змісту як пра-
вильного чи хибного – догматичність
ототожнюється із кваліфікацією більшіс-
тю юристів твердження як такого – по-
силання на нього і включення його у кор-
пус своєї аргументації. З огляду на це
єдиним способом верифікації тверджен-
ня як догматичного є емпір. дослідження
доктринальних текстів, а сама догматич-
ність розглядається як цивілізаційна цін-
ність – як те, що робить право досяжним
для дидактики (здатності навчати і ви-
вчати), й уможливлює право як тради-
цію – зберігає здатність прав. тверджень
до передачі у часі.
Стосовно ж  продуктивних прав.
тверджень, то їх сучасна інтерпретація
принципово відрізняється від класичної
(концептуалістської), формуючи новий
238
образ догматичного прав. мислення.
Сучасне (постконцептуалістське) розу-
міння догматики в аспекті розширення
смислового простору права, стверджує
принципову неможливість розмежуван-
ня інтерпретації і понятійно-системно-
го аналізу, поглинання першою другого.
Інакше кажучи, мова йде про дискур-
сивну, а не логіко-матем., наповненість
догматичного прав. мислення – юрид.
догматика не є інструментом визначен-
ня правильного щодо практ. розуму
і моралі, її положення ніколи не набува-
ють статусу незаперечних, й не є до-
гмами у  звичайному значенні цього
слова, а виступають, швидше, гіпотеза-
ми й попередніми формулами.
Отже, виправданість догматичного
аргументу обумовлюється не ним са-
мим, а переконливістю результатів його
застосування і  раціональністю його
змісту, які привносяться до нього через
дискурсивні практики прав. мислення.
Догматичне мислення сучасності ніко-
ли не повинно звільняти від ризику ар-
гументативного обґрунтування самі до-
гматичні конструкції, а також виключа-
ти те, що дискусія з того чи ін. питання,
щодо якого начебто був досягнутий
консенсус, може відновитися у будь-
який момент, й кожен учасник дискурсу,
не порушуючи його правил, може дійти
різних результатів.
З огляду на це постає питання, чим
сучасне догматичне міркування відріз-
няється від звичайного практ. міркуван-
ня, засн. на принципах рац. дискурсу.
Така відмінність вбачається у покладен-
ні на учасника прав. дискурсу дод.
обов’язків, параметризації його дис-
курсивних можливостей, яка отримала
назву «принципу інерції Перельмана»

(той, хто висуває нове рішення, несе
тягар доказування). Цей принцип спря-
мований на успішне здійснення юрид.
догматикою функції стабілізації прав.
міркувань в  інтересах забезпечення
справедливості. Така стабілізація не
означає обов’язку всіх юристів жорстко
дотримуватися спільних практ. принци-
пів, й не стверджує, що прийняте до-
гматичне твердження повинно зберіга-
тись протягом необмеженого часу. Зміст
догматичної стабілізації полягає в не-
допущенні безпідставної відмови від
догматичних тверджень – на того, хто
пропонує нове рішення, покладається
не лише ординарний дискурсивний
обов’язок обґрунтувати це рішення, але
й дод. обов’язок обґрунтування відмови
від старого рішення, розриву з традиці-
єю. Догматична стабілізація виявляєть-
ся в тому, що якщо догматичне і нове
рішення є рівною мірою переконливими
і обґрунтованими, перевагою повинно
користуватись існуюче догматичне рі-
шення. З «принципу інерції Перельма-
на» Р. Алексі виводить своє відоме пра-
вило сучасної юрид. догматики: «якщо
догматичні аргументи є можливими, то
вони мають бути застосовані».
При цьому догматична стабілізація
не забезпечена існуванням у праві он-
толог. інваріантів, а виступає виключно
питанням епістемології. Визнано, що
неможливою є система прав. догматики,
з якої б для кожного випадку в тій чи ін.
галузі права могли виводитися пере-
конливі рішення. Певні твердження не
можуть бути універсальними – ризик
появи нового рішення, яке замінить іс-
нуюче догматичне, і, як наслідок, саме
потім буде догматизованим, завжди
є максимально високим.
239
…
З огляду на перспективи конститую-
вання і подальшого розвитку прав. фі-
лософії, на авансцену виходить така
складова дискурсу юрид. догматики, як
визнання того, що застосування догма-
тичних аргументів є специф. мислен-
ням, що вимагає спец. юрид. контексту,
відмінного від заг. дискурсивної теорії.
А це означає, що юрид. догматика авто-
матично декларує і впроваджує прин-
цип філос.-методол. плюралізму, згідно
з яким юрид. наука вже не може повніс-
тю покластися на ту чи ін. філос. тра-
дицію чи зовн. методол. установку.
Тому поширене у  вітчизн. право-
знавстві розуміння юрид. догматики як
виключно форм. і технічної дослідниць-
кої сфери, яка володіє потенціалом
лише у випадку її вбудованості в адек-
ватну сучасним умовам зовнішню фі-
лос.-методол. програму, тотожне втраті
уявлення про право як систему, що ор-
ганічно розвивається, і яка має власні
внутр. механізми розвитку. Виведення
юрид. догматики за межі прав. філосо-
фії неминуче призводить до виключно
прагматично-інструментального бачен-
ня права, ставить його в залежність від
соц. і екон. процесів, посилює його чут-
ливість до грубої політ. ідеологізації,
заперечує самост. і основоположний
статус права. Тому майб. правознавства
неминуче пов’язане з тим, що юрид.
догматика стане важливою складовою
філос.-прав. проблематики.
Літ.: Тарасов Н. Н. Методологические
проблемы юридической науки. Екатерин-
бург, 2001; Касаткин С. Н. Юриспруденция
и словоупотребление. Проект юридиче-
ской догматики. В кн.: Юриспруденция
в поисках идентичности: сборник статей,
переводов, рефератов / под общ. ред.
…
С.  Н.  Касаткина. Самара, 2010; Михай-
лов А. М. Генезис континентальной юриди-
ческой догматики. М., 2012; Алексі Р. До-
гматичне мислення // Філософія права і за-
гальна теорія права, 2014, № 1–2.
О. В. Ткаченко.
Донцо́ в Дмитро́ Іва́ нович  –
17 (29) серп. 1883 (за ін. даними 10 ве-
рес.), Мелітополь – 30 березня 1973,
Канада) – укр. літ. критик, публіцист,
філософ, політ. діяч, провідний ідеолог
укр. інтегрального націоналізму. Ідеї Д.
в усі часи викликали і захоплення, і від-
верто негат. оцінку, утім завжди вони
слугували і слугують корисним матері-
алом для розвитку самост. мислення
і  вироблення власної філос., політ.,
і юрид. позиції у процесі осмислення
таких найважливіших соц. феноменів,
як нація, д-ва, право, демократія, тота-
літаризм, релігія, духов. розвиток тощо.
Батьки Донцова – Іван (по батькові
невідоме) (1840–94) та Єфросина
(Франціска, Франя) Йосипівна (1856–
95) були дворянами. Згодом виникла
легенда, що Д. походив з роду козац.
полковника Федора Донця, першого ко-
лонізатора Слобожанщини, про якого
згадує Д. І. Багалій. Цей факт, однак,
документально не підтверджений. Д.
був середнім із п’яти дітей у заможній
родині. Ст. брат і сестра дотримувалися
пророс. поглядів і брали участь у рос.
соціал-демократ. русі; натомість мол.
брат і сестра мали проукр. погляди. Зна-
чний вплив на формування світогляду
Д. справив його дід, який виховував
його після того, як він у 12 років зали-
шився круглим сиротою. У пригоді ста-
ла також велина батьківська бібліотека,
що складалася з «Исторического Вєст-
240
ника» та численних творів В.  Гюго,
Ч. Діккенса, П. дю Террайля, Ж. Л. Жа-
коліо, К. де Метра, Й. В. Ґете, Й. Ф. Шил­
лера, М. де Сервантеса, Гі де Мо­
пассана. У листі до Є. Маланюка від
19 верес. 1931 р. Д. писав: «Українця
з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Ку-
ліш і Стороженко, яких я знаю з того
часу, як навчився читати, цебто від 6 ро-
ків життя (батько мав їх в бібліотеці)».
У 1900, після закінчення Меліто-
польського реального училища, пере-
їхав до Царського Села поблизу Санкт-
Петербурга, вступив до юрид. ф-ту
Санкт-Петербурзького ун-ту, який за-
кінчив у 1907. Під час навчання заре-
комендував себе старанним і працьо-
витим студентом, цікавився укр. наук.
літературою, що видавалася на Гали-
чині та вид. НТШ. Захоплювався твор-
чістю укр. письменників та поетів, осо-
бливо цінував Тараса Шевченка та
Лесю Українку.
Під час революції 1905 виступив на
студ. зібранні у Санкт-Петербурзькому
ун-ті з промовою на захист незалежнос-
ті України, за що був арештований і ви-
сланий до Києва. 1906 переїздить на
постійне місце проживання до Києва,
де знайомиться із С. Петлюрою й три-
валий час підтримує з ним дружні сто-
сунки (у 1912–14 працював у  журн.
«Украинская жизнь», редактором якого
був С. Петлюра).
На поч. 1907 Д. в Санкт-Петербурзі
бере участь у редагуванні газети «Наша
дума» (орган україн. фракції 2-ї думи,
вийшло 2 номери). Цього ж року його
було заарештовано і через 7 місяців
випущено на поруки за клопотанням
його брата, сестри і В. Яновської-Ра-
дзимовської.

У 1909 через переслідування цар-
ського уряду та за станом здоров’я ви-
їхав до Австро-Угорщини у Галичину.
12  квіт. 1908 прибув до Львова.
У 1908–09 лікувався у Закопане, де по-
знайомився з В. Липинським. У 1909–
11 чотири семестри навчався на юрид.
ф-ті Віденського ун-ту, у 1911 переїхав
до Львова, де завершив навчання
у Львів. ун-ті. У 1917 отримав ступінь
д-ра юрид. наук у Відні.
У 1913 Д. через конфлікт на нац.
ґрунті розриває з соціал-демократами.
У виступі на другому Конгресі укр. сту-
дентів він наголосив на необхідності
для укр. молоді позбутися впливу «пан-
московітизму» та рос. панславізму, яки-
ми, на думку Д., були просякнуті ідеї
Шевченка, Костомарова, Драгоманова
та програма кирило-мефодіївців. Він
застерігав українців від небезпеки рос.
імперіалізму та рос. експансії й піддав
критиці рос. лібералів, які не визнавали
права укр. нації на автономію. Д. за-
кликав до визволення з чужоземного
ярма власними силами шляхом збройної
боротьби. Шляхами підготовки до такої
боротьби він назвав мілітарне вихован-
ня і організацію молоді, систематичне
політ. виховання народу в дусі програми
сепаратизму. Ідеї Д. були з ентузіазмом
сприйняті укр. молоддю.
З 1914 Д. проживав у Відні й Берліні,
а з 1916 – у Швейцарії. Був першим го-
ловою і брав активну участь у роботі
Союзу Визволення України (СВУ), засн.
4 серп. 1914 р. На поч. 1918 повернувся
до Києва, де працював у гетьман. уряд.
структурах, 24 трав. наказом гетьмана
був призначений директором Укр. Теле-
графічної Агенції (УТА) при уряді геть-
мана П. Скоропадського (Бюро преси
241
…
при м-ві внутр. справ). Після виголо-
шення «федеративної грамоти» гетьма-
на (14 листоп. 1918) Д. розірвав політ.
стосунки з гетьманом і 25 листоп. 1918
опублікував статтю, в якій засудив його
спробу створити «федеративний союз»
України й Росії. Через переслідування
білогвардійців переховувався до при-
ходу Директорії, політику якої він вва-
жав ліворадикальною і, після звільнення
Києва, Д. довелось переховуватись вже
від уряду Директорії. Завдяки дружнім
стосункам з Є. Коновальцем та С. Пет-
люрою, Д. дістав доручення в дип. мі-
сію і 13 січ. 1919 виїхав до Відня.
У сер. лют. 1919 Д. переїхав до Бер-
на, де обіймав посаду шефа Укр. пресо-
вого бюро при посольстві УНР в Швей-
царії. Після ліквідації укр. дип. місій
у лют. 1921 Д. переїхав до Відня.
У січ. 1922 він отримав дозвіл польс.
влади на переїзд до Львова. За ініціати-
вою Є. Коновальця та С. Петлюри був
призначений гол. ред. видання НТШ
«Літературно-науковий вісник» (1922–
32), згодом редагував «Вісник» (у 1933–
39), який видавався, зокрема, на кошти
його дружини Марії. Одночасно реда-
гував часопис «Заграва» (1 квіт. 1923–
24), на основі осередку якого здійснив
невдалу спробу створення націоналіс-
тичної організації – Партії народної ро-
боти. Надалі відійшов від політики й зо-
середився на видавничій діяльності,
публіцистиці та літ. критиці.
У 1939 Д. був заарештований польс.
владою і ув’язнений у концентраційно-
му таборі Береза Картузька. Звільнений
після поразки Польщі, Д. жив у Кракові,
Данцігу, Берліні, Бухаресті і через дея-
кий час знову повернувся до Львова,
згодом мешкав у Німеччині, Чехо-Сло-
…
ваччині, Франції, Великобританії, США
і Канаді. З 1947 й до самої смерті жив
у Монреалі (Канада), там же у 1948–53
викладав укр. літературу у місц. ун-ті.
Помер 30 берез. 1973 у Канаді. Похова-
ний у США на укр. кладовищі в Саут-
Баунд-Брук. Меморіальна дошка Д.
встановлена у Мелітополі.
Політ. діяльність розпочав ще у студ.
роки, брав активну участь у роботі студ.
громади, друкувався у студ. вид. й сфор-
мувався як публіцист. У  цей же час
зблизився з укр. соц.-демократ. робіт-
ничою партією (УСДРП). Ще студентом
вступив до Револ. укр. партії та до Укр.
соц.-демократ. робітн. партії. За деяки-
ми відомостями, він входив також і до
Мелітопольської організації партії со-
ціалістів-революціонерів. У  1918 Д.
вступив до Демократ. хліборобської
партії, на чолі якої стояли В. Липин-
ський, брати Шемети, М. Міхновський
і яка підтримувала гетьмана й спирала-
ся на консервативних укр. землевласни-
ків. Д. стає одним із парт. лідерів й об-
стоює власну геополіт. позицію, відпо-
відно до якої Крим є  невід’ємною
частиною України, яка не узгоджувала-
ся з думкою більшості парт. керівни-
цтва, що обстоювала ідею самовизна-
чення кримської території. Пропонував
розгорнути активну діяльність партії
у провінції, де невдоволення діями нім.
окупаційної влади та місц. землевлас-
ників підігрівається більшов. пропаган-
дою і «збуджує злобу до німців і до тих,
хто їх покликав». Д. вважав, що геть-
ман. влада повинна спиратися не на ру-
софілів, які обстоювали ідею «єдиної
і неподільної Росії», а на прихильних до
режиму укр. груп та на селян-середня-
ків, а «не висіти в повітрі».
242
Соц.-філос. погляди Д. перебували
і перебувають у центрі ідеол. та соц.-
філос. дискусій. Велика кількість публі-
кацій, присвячених Д., має значну ідеол.
і  політ. заангажованість, що багато
в чому применшує їхню наук. вартість.
На думку неупереджених дослідників,
соц.-філос. доктрина Д. є еклектичною
та непослідовною й поєднує елементи
епістемології, метафізики, космології та
теософії. Він створив власну соц.-філос.
концепцію укр. націоналістичного руху
як першопричини всього, що можна піз-
нати, і всіх явищ, пов’язаних із життям
людини. Характерною рисою соц.-
філос. доктрини Д. є його уявлення про
те, що все життя українців має йти згід-
но з найсуттєвішими філос. істинами.
Д. у своїй соц. філософії робить спробу
відповісти на запитання: «Чи індивідо-
ві доступне пізнання буття?» – не з точ-
ки зору раціоналізму чи емпіризму, а з
точки зору ірраціоналізму, за допомо-
гою надприрод. і чуттєвих моментів
пізнання. Велику увагу Д. приділяв
трансцендентальному сполученню ідеї
(духов.) буття з матер. буттям, останнє
повністю підкоряється першому. Таким
чином, ідейність є інструментом осяг-
нення перфектної сили, одержаної від
духа і втіленої в матерію. В духов. світі
ідейність є надприродною силою. За Д.
для зміни духов. буття потрібна переду-
сім свобода волі. Розвиток відбувається
внаслідок перманентного конфлікту між
ідейним (духов.) та матер. Для Д. духов.
буття необмежене, містичне і іррац.,
тоді як матер. виступає у  його соц.-
філос. доктрині як дещо обмежене. Роз-
глядаючи вияви буття в нематер. та ма-
тер. світах Д. тим самим розв’язує соц.-
філос. проблему буття. У  своїй соц.

філософії Д. популяризує модель європ.
людини і шляхи, на яких вона може
здійснити свою місію в Україні. Європ.
людина в Україні покликана постійно
боротися з власною долею, вона пови-
нна бути твердою – як до самої себе, так
і до того оточення, серед якого в той чи
ін. момент перебуває. Полем постійної
боротьби для європ. людини укр. ґатун-
ку виступає весь зовн. світ. Саме тому
Д. закликає молодь і укр. інтелігенцію
рухатись в напрямі розвитку волі, ірра-
ціоналізму, фанатизму. Центром філо-
софії Д. є формування людини, українця,
нового типу. Людини-волюнтариста –
дієвої, активної, свідомої. Архетипи цієї
нової людини він бачив у давніх укр.
героях – княжих дружинниках, козаках,
гайдамаках, тобто людях, що ставили
заг. понад особисте. Д. пропонує збере-
ження традиційного ладу, що базується
на засадничих принципах нац. месіаніз-
му, елітаризму (ідеал еліти «хреста
і меча»). В дусі теорії теорія «києвоцен-
тризму» («Київ – другий Єрусалим») Д.
обгрунтовує ідею України-форпосту
у захисті європ. цивілізації від матеріа-
лістичного егалітарного Сходу та пев-
ного взірця для Заходу, що «погруз в ма-
теріалізмі». Виконання цього призна-
чення для укр. нації він вважає немину-
чим без побудови власної могутньої
д-ви і повної сепарації від Росії. Для
досягнення цієї мети потрібна лише бо-
ротьба, нац. революція. Цю боротьбу
він розуміє не як зміну одного ладу (не-
хай навіть гіршого) ін., а більш глобаль-
но й навіть апокаліптично – як боротьбу
проти антихристиян. сил диявола. Саме
тому мислитель нещадно критикував
соціалістів за ідеї інтернаціоналізму та
класової боротьбі, які нівелюють по-
243
…
няття «нація».
Одне з  про­
відних місць
у творчості Д.
посідає про-
блема співвід-
ношення еліти
й мас у розбу-
дові нац. орга-
нізму. Непра-
вильне її вирі-
Д. І. Донцов
шення, наголо-
шував він, може призвести або до
одноосібної диктатури (що призводить
до відриву від народних мас та само-
знищення еліти), або до влади юрби, що
нищить як усі вияви елітаризму, так
і саму себе. Отже, врешті-решт це «при-
зводить до розкладу й анігіляції самої
Нації». Провідна верства сусп-ва, на
думку Д., мала бути організована у фор-
мі Ордену, яка, зберігаючи свою окре-
мішність «кращих людей», повинна
була поповнюватись представниками
різних станів сусп-ва.
Світоглядно-політ. та філос. погля-
ди Д. еволюціонували від соціалізму
до його повного заперечення і від ате-
їзму до войовничого християнства. До-
слідники вирізняють 3 етапи цієї ево-
люції. Перший – соціал-демократ. (до
1913). В цей час молодий публіцист
вивчає й популяризує ідеї Маркса та
Енгельса і навіть викриває «буржуаз-
них націоналістів» (під якими він ро-
зумів представників ліберального, по-
міркованого українства). У  1909 на
Першому студент. з’їзді у Львові Д.
виступив із соціаліст. та антиклери-
кальною доповіддю.
Другий – націоналістичний етап по-
чався у 1913 і тривав до 1939 (найплід-
…
ніший і найважливіший в житті Донцо-
ва). Влітку 1913 на II Всеукр. конгресі
студентів у Львові Д. виступив із відо-
мою промовою-рефератом «Сучасне
політичне положення нації і наші за-
вдання», в якій він наголосив на необ-
хідності відокремлення України від
Росії. Укр. д-ву українці повинні були
здобути зі зброєю в руках. Ця програм-
на ідея була підтримана делегатами
Конгресу. Промова була піддана різкій
критиці членами Держ. думи і Леніним.
У подальшому критика імперської сут-
ності рос. лібералізму, здійснена ним
у низці праць («Русский либерализм
и украинское движение», «Еще о рус-
ском либерализмета» та ін.), виперед-
жала свій час і залишається актуальною
й дотепер. Зокрема, у статті «Петер-
бурзький переворот» Донцов перекону-
вав у «безглуздості і смішності наївної
віри укр. демократів у моск. лібералізм,
що мав два обличчя: «західноевропей-
ська свобода, заправлена апашівсько-
ґорьківською філософією ваґабундизму,
і унаслідуваний від татарів централізм,
злагоджений лихо зрозумілим марксів-
ським «інтернаціоналізмом». Він ува-
жав незаперечним факт існування лібе-
рального імперіялізму як сильної течії
в рос. політикумі поч. 19 ст., оскільки
«Росія є, з натури речі, нашим невбла-
ганним і принциповим ворогом, який …
не може ніколи дати нам скільки-небудь
широких національних уступств». Д.
наголошував, що рос. лібералізм по-
любляє «свободную Россію», не під-
лягає сумніву, але ще більше любить він
«російську Росію». Тому провідну роль
у майб. Росії відіграватиме воюючий
імперіялізм. Тому марно сподіватися,
«щоб російські ліберали погодилися
244
дати автономію Україні – даремні надії!
Автономія – не скалічена, «культурно-
національна», а правдиво політ. авто-
номія – ось де є та межа, до якої не збли-
зиться Росія у своїй політиці уступств
для українців, хіба що зростаюча анар-
хія розіб’є на частини штучну будову
Російської імперії». Виходячи з попере-
дньої оцінки берез. подій у Росії, так-
тичними кроками українців у боротьбі
за незалежність мали бути: 1) боротьба
проти рос. імперіалізму; 2) скликання
укр. конституанти в Києві з правом ви-
рішувати про політ. устрій краю і його
стосунок до Москви; 3) жадання (поді-
бно до фінів) інтернац. гарантій для на-
шої свободи, незалежно від змісту сеї
останньої. Паралельно мала б іти інтен-
сивна організація всіх культ., екон. і по-
літ. сил в Україні.
У цей період за кордоном переви-
дають його попередні праці, а також
з’являється низка нових творів та збі-
рок: «Модерне москвофільство» (1913),
«Сучасне політичне положення нації
і наші завдання» (1913), «Die ukraini-
sche Staatsidee und der Krieg gegen Russ-
land» (1915), «Історія розвитку україн-
ської державної ідеї» (1917), «Похід
Карла XII на Україну» (1917), «Україн-
ська державна думка і Европа» (1918),
«Мазепа і мазепинство» (1919), «По-
етка українського Рісорджімента»
(1922), «Чи ми фашисти?» (1923), «По-
літика принципіяльна й опортуністич-
на» (1928), «Наша доба і література»
(1936), «Де шукати наших традицій»
(1938) та ін.
У 1921 виходить знакова праця
«Підстави нашої політики», у якій Д.
протиставляє рос. світ європ., Азію –
Окцидентові, докладно обґрунтувавши

причини цього антагонізму. Твір був ак-
туальним і викликав широкий резонанс,
як серед палких прихильників, так і се-
ред відвертих противників. Д. активно
займався публ. діяльністю, виступав
з публ. доповідями, в яких критикував
комуніст. ідеологію. У жовт. 1929 у Льво-
ві виступив з  критичною доповіддю
сутності, здійснюваної в УСРР політики
українізації, концепція якої була викла-
дена в промові М. О. Скрипника, виго-
лошеній у верес. того ж року у Львові.
Ідеї, які розвивав Д. у своїх творах
цього періоду, визначили світогляд зна-
чної частини генерації українців і скла-
ли теорет. основу його концепції інте-
грального націоналізму. Вирішальною
рушійною силою істор. процесу він ви-
значає не боротьбу класів, а націона-
лізм, незламну волю нації до буття та
самореалізації. Світоглядна позиція Д.
цього періоду викладена у його праці
«Націоналізм» (1926), у якій він обґрун-
тував необхідність перетворення нац.
ідеї на націоналістичну. Д. прагнув
створити укр. ідеологію, навколо якої
«мала гуртуватися українська нація».
Виходячи з реалій револ. подій та нац.-
визв. змагань 1905–20, Першої світ. ві-
йни та повоєн. років, Д. скептично ста-
виться до демократ. цінностей та, поді-
бно до Н.  Макіавеллі, намагається
ставити політ. цілі вищі за морал. та
етич. вимоги. В дусі Ф. Ніцше він ствер-
джує, що гол. у житті людини є не інте-
лект, а воля з її виявами самолюбства,
ненависті, любові тощо. В своїй політ.-
прав. концепції «інтегрального націона-
лізму» («чинного націоналізму») він
висунув передумовою створення влас-
ної д-ви й створення укр. нації як сусп.
самосвідомої, культ., прав. і політ. оди-
245
…
ниці. Осн. рисами «чинного» націона-
лізму Д. визначив: волю до життя; волю
до влади; волю до експансії; насильство
і фанатизм; романтизм, ірраціоналізм та
догматизм. Д. критикував за «прован-
сальство» укр. політ. діячів і мислителів
М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушев-
ського й обґрунтовував необхідність
автономізації нації – внутр. (виховання
на засадах зах. культури) й зовн. (повна
сепарація від Росії). Концепція «інте-
грального націоналізму» Д. включає, як
він сам вказував, 3 вихідних елементи:
Росія – найгол. ворог України; селян-
ство – хребет нації і д-ви; необхідність
сильного відчуття мети і волі.
Д. вдалося привернути увагу до сво-
го вчення багатьох галичан та частини
емігрантської молоді. Ці думки багато
у  чому поділяли Є.  Коновалець,
А. Мельник, С. Бандера та ін. проповід-
ники радикального укр. націоналізму.
Концепція «чинного націоналізму»,
створена у дусі свого часу, мала схожі
риси з фашизмом та більшовизмом (іде-
ологізм, ірраціоналізм, фанатизм,
тощо). Націоналістична політ.-прав.
ідеологія Д. дала поштовх розвитку тієї
сусп.-політ. та прав. думки, що сповід-
увала принцип: мета виправдовує засо-
би. Однак радикальний націоналізм
ніколи не був осн. ідейним ядром укр.
нац. ідеї.
Третій етап еволюції філос. та сусп.-
політ. поглядів Д. тривав з 1939 до кін.
його життя. У цей період побачили світ
такі його відомі праці, як дві визначні
збірки «Московська отрута» (1955) та
«Хрестом і  мечем» (1967), а  також
«Кардинал Мерсіє – слуга Бога і нації»
(1935), «Дух нашої давнини» (1944),
«Хрест проти диявола» (1948), «За який
…
провід?» (1948), «Заповіт Шевченка»
(1951), «Правда прадідів великих»
(1952), «Поетка вогняних меж» (1952),
«Туга за героїчним» 1953), «Рік 1918.
Київ» (1954), «Росія чи Европа» (1955),
«Від містики до політики» (1957), «За
яку революцію» (1957), «Дві літератури
нашої доби» (1958), «Незримі скрижалі
Кобзаря» (1961), «Клич доби» (1968) та
багато ін. Статті Д. друкуються в по-
пулярних часописах «Шлях перемоги»,
«Гомін України», «Визвольний шлях»,
«Америка», «Вісник ООЧСУ», «Аван-
гард» тощо. Д. друкувався у нім., швей-
царській та польск. періодиці. Видав
бібліографічні статті «Муссоліні»,
«А. Гітлер», переклав «Майн Кампф»
укр. мовою.
Не заперечуючи відверто виголоше-
них у попередньому періоді засад, Д.
приділяв увагу переважно проблемам
духов. розвитку, вбачаючи в поступі
духу джерело сусп. і політ. змін. У пра-
ці «Проти антихриста – знак Христа»
(1949) Д. порушує питання про значен-
ня релігії для людської спільноти як
кардинальної проблеми. Ігнорування
дух. реліг. цінностей призвело, на дум-
ку мислителя, до того, що «В релігійно
переважно байдужих мегалополісах
здвигаються вівтарі ідолам матеріаліз-
му. В осередку всього ставиться не Бог,
а «людина», «вільна людина». Така лю-
дина є «вільна» в родині, а тому не ро-
дина формує її дух, а вулиця, «вільна»
в д-ві і сусп-ві, тому має багато «прав»
і мало обов’язків супроти спільноти
й тому відірвана від контакту з Твор-
цем. До «вільної людини» підлещують-
ся, граючи на її найнижчих інстинктах,
обіцяючи матер. добробут, «культуру»
(радіо і спорт) і мир за будь-яку ціну
246
(«після нас хоч потоп!»). Вбивається
героїчна концепція життя, бажання бо-
ротьби за вищі ідеали, яка включає
в себе ризик і жертву. «Прищеплюється
натомість концепція життя вигідного,
рослинного, вегетативного, де для лю-
дини ціллю життя є їжа, спокій і забава,
плекання фізичної сторони людської
істоти, плоті, гігієни, кальорій, культу
мешкання, меблів, грошей… Мегалопо-
ліс виходить з фальшивої матеріаліс-
тичної засади, що в здоровім тілі здо-
рова душа. Насправді, саме відворотна
засада є правдивою». Боротися з цим,
наголошує мислитель, зможе тільки лю-
дина, яка «стрясе з себе ганебне шмаття
матеріалізму, яка навернеться до тої
прадавньої, християнської філософії
життя, яка єдино дає кріпость душі,
силу духові і робить їх непереможни-
ми». Д. звинувачує укр. еліту у схилян-
ні голови перед ідолом утопії матеріаль-
ного добробуту, розкошуванні, прекло-
нінні перед «прогресивними» божками
варварів, спекулюванні на «фізичному
збереженні нації», шельменківському
«гуманізмі» й припаданні до ніг перед
«малою людиною». Але шляхи подо-
лання духов. кризи та досягнення пере-
моги над «варварією зі Сходу» він трак-
тує у суто іраціоналістичному руслі –
у зміцненні віри у Бога та відведенні
релігії провідної ролі у сусп. плеканні
«великої любові до свого ідеалу і не-
примиренності супроти зла», плекання
«духу нації». «Плекання цього духу, –
наголошує Д., – віруючого, комбативно-
го, неприєднаного до наук, що проти-
вляться нашій Правді, суворого до себе
і до інших, вимагаючого, незломного
у тій вірі, незнаючого унинія, вічно чуй-
ного і вічно юного… Тільки знак хреста

на стягу нашої визвольної боротьби змо-
же згуртувати коло себе силу, що потра-
пить ставити чоло силі антихриста».
Бібліографія праць Д. на сьогодні ще
не завершена, насамперед через те, що
Д. користувався різними криптонімами
та псевдонімами: Дм. Д., М. Л., О. В.,
Р. О., Дм. Чорний, Закопанець, Д. Вар-
нак, Дмитро Свирид, Світ, В. Темляк.
Не виключено, що були й ін. псевдоні-
ми. Завдяки старанням дослідників ви-
явлено близько 900 праць мислителя,
включаючи численні публікації у пері-
одиці, рецензії та доповіді.
Тв.: Вибрані твори: у 10 т. Дрогобич; Л.,
2011.
Літ.: Глущенко І. С. Соціально-філо-
софські погляди Д. Донцова: дис. … канд.
філос. наук: 09.00.03. Слов’янськ, 2011;
Квіт С. М. Дмитро Донцов: ідеологічний
портрет. К., 2000; Левинський В. Ідеолог
фашизму. Л., 1936; Єндик Р. Д. Донцов –
ідеолог українського націоналізму. Мюн-
хен, 1955; Олещенко Т. О. Духовна спадщи-
на пошук історичних традицій // Передмова
до видання: Донцов Д. Де шукати наших
історичних традицій; Дух нашої давнини.
К., 2005; Рєзнік В. В. Державницькі теорії
Д. Донцова і В. Липинського, порівняльний
аналіз: дис. … канд. політ. наук: 23.00.01.
К., 2008; Шліхта І. В. Дмитро Донцов як
ідеолог і теоретик українського націоналіз-
му: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. К., 2005.
І. В. Музика.
ДРАГОМАНОВ Михайло Петро-
вич [18(30) верес. 1841, м. Гадяч, Пол-
тавської губ. (тепер – Полтавська обл.),
Україна – 20 черв. (2 лип.) 1895, м. Со-
фія, Князівство Болгарія (тепер – Рес-
публіка Болгарія)] – вчений-енциклопе-
дист, мислитель, один із творців модер-
247
…
ної укр. прав. думки, ключова постать
укр. громад., наук. та політ. життя 60–
90-х рр. 19 ст.
Походив із дворянської родини, на-
щадків козац. старшини. Навчався в Га-
дяцькому повітовому училищі (1849–
53) та Полтавській гімназії (1853–59),
на істор.-філологічному ф-ті Київ. ун-ту
(1859–63). З 1864 (після захисту дис. на
право викладання (pro venia legendi)
«Імператор Тіберій») – приват-доц. каф.
заг. історії Київ. ун-ту. З 1866 – викону-
вач обов’язків професора, з  1870  –
штатний доц. цієї ж каф. У 1870 захис-
тив дис. на ступінь магістра заг. історії
«Питання про історичне значення Рим-
ської імперії і Тацит». В 1870–73 пере-
бував у  відрядженні з  «науковою та
педагогічною метою» в ун-тах та наук.
установах Європи (Берлін, Цюріх, Пра-
га, Відень, Флоренція, Гайдельберг,
Львів). Після повернення з відрядження
продовжує працювати у Київ. ун-ті, де
читав лекції з античної історії. З 1859
один із організаторів та викл. недільної
школи на Подолі у Києві. Читав курс
заг. історії у Тимчасовій педагогічній
школі для підготовки сільс. учителів.
У 1863 працював учителем географії
у Київ. другій гімназії. З 1863 – член
Київ. громади, один із її лідерів.
У 1875 – звільнений з посади з політ.
мотивів (за українофільське спрямуван-
ня) із забороною викладати в  Київ.,
Харків. та Одеському ун-тах. Із 1876
і до кін. життя в еміграції.
Започаткував у Женеві перше неза-
лежне укр. політ. видання – зб. «Грома-
да» (1878–82, 5 вип.), разом із С. А. По-
долинським і М. І. Павликом заснував
журн. «Громада» (1881), видавав твори
укр. авторів (Тарас Шевченко, Панас
…
Мирний), редагував ліберально-демокр.
тижневик «Вольное слово» (1881–83).
У 1889–95 – професор каф. заг. історії
у першому Болгарському вищ. училищі
(Софійському ун-ті).
Наук. діяльність Д. тісно пов’язана
з громад. та політ. діяльністю. Його пра-
ці навіть у царині античної історії, пе-
дагогіки чи філології (фольклористика,
літературознавство), незважаючи на їх
суто наук. характер, набували характеру
політ. публіцистики, оскільки містили
небезпечні для існуючих держ. систем
Рос. та Австрійс. імперій прав., політ.,
нац. ідеї, що ставало приводом для по-
літ. звинувачень, репресій стосовно ав-
тора та заборону їх поширення. Ще на
поч. своєї діяльності виступив з ідеєю
необхідності розвитку початкової осві-
ти на укр. землях рідною мовою, що
йшло врозріз із політикою денаціоналі-
зації і русифікації. Активно працював
у Півд.-Зах. від-ні Рос. геогр. товари-
ства, займаючись вивченням укр. історії
та народної творчості. Результатом цієї
роботи стало двохтомне видання, спіль-
но з В. Б. Антоновичем, істор. пісень
укр. народу.
Д. першим створив теорет. основу
подальшого розвитку, зближення і кон-
солідації укр. народу незалежно від іс-
нуючих держ. кордонів. Уже в 60-х рр.
почав налагоджувати зв’язки та поши-
рювати інформацію про стан справ та
проблеми нац. розвитку в обох частинах
укр. земель, опублікувавши ряд статей
у  тогочасній періодиці. Листи  Д. до
львів. студ. часопису «Друг» (1875–76)
стали поворотним пунктом у розвитку
укр. політ. руху в Галичині. Нац. рухи
європ. народів, шляхи і механізми ви-
рішення нац. проблем, боротьба за
248
нац. визволен-
ня проти дена-
ціоналізації
цікавлять Д. і в
наук.-теорет.,
і в практ.-прик­
ладному ас-
пекті. В праці
«Східна полі-
тика Німеччи-
ни та русифі-
М. П. Драгоманов
кація» (1872)
обґрунтував, що політика денаціоналі-
зації ін. народів характерна для провід-
них тогочасних д-в. У Женеві, за по-
годженням зі «Старою Громадою»,
започаткував укр. видання «Громада»,
розгорнув активну політ. та громад.
діяльність, поставивши перед собою
завдання: 1) поширити якомога більше
інформації про укр. справу в Європі;
2) сформувати укр. політ. рух, озброє-
ний найбільш прогресивними здобут-
ками європ. та світ. політ. теорії, юрид.
науки та законод. практики. На пере-
конання Д., питання нац. визволення
укр. народу слід розглядати в контексті
утвердження в Європі цінностей сво-
боди, рівності і демократії. В 1878 опу-
блікував та поширив серед учасників
Першого літ. конгресу в Парижі бро-
шуру франц. мовою про Емський указ
1876. Це була перша міжнар. публіка-
ція на захист укр. мови.
Формуючи програмні засади укр. по-
літ. руху, Д. у своїх працях та практ. ді-
яльності боровся проти різних ідеол.
противників. Він перший з укр. діячів
19 ст. почав політ. боротьбу проти цен-
тралізації та русифікації Рос. імперії як
демократ і федераліст, і перший серед
прогресивних діячів загальноімпер-

ського масштабу підкреслив роль і зна-
чення нац. фактора в боротьбі за де-
мокр. та соц. перетворення. Критикую-
чи рос. реакцію, Д. доводив, що першим
і гол. спільником держ. влади в центра-
лізаторській та русифікаторській полі-
тиці є рос. демократія, рос. револ. рух,
який не тільки байдужий до нац. про-
блем, але й маскує свій централізм та
шовінізм під космополітичними фраза-
ми. У праці «Історична Польща і росій-
ська демократія» (1881) Д. довів, що всі
рос. демократи та соціалісти, за винят-
ком М. О. Бакуніна і А. І. Герцена, ніко-
ли не визнавали за укр. народом права
на політ. і нац. незалежність, а біль-
шість з них не визнавала навіть існуван-
ня укр. нації, а фразами «націоналізм це
буржуазне питання», «соціалісти пови-
нні прагнути до об’єднання, а  не
роз’єднання» маскується рос. шовінізм
і централізм, із переконанням, що Росія
є не тільки «єдиная і нєдєлімая» але
і «однообразная». Тому не те що ідея
укр. автономії, але навіть спроба соц.
агітації укр. мовою вороже сприйма-
ються представниками загальноімпер-
ського револ. руху. Д. розкритикував
осн. засади рос. народництва, зокрема:
1)  ідею єдиного «русского народа»
в межах всієї імперії та ідеалізацію «об-
щини»; 2) віру в окр., своєрідний шлях
Росії, яка з  феод.-аристокр. режиму
може одразу перейти до соціалізму;
3) віру в соціаліст. революцію як одно-
разовий акт, який зруйнує всі старі по-
рядки і розділить історію людства на
два періоди: період рабства і  період
свободи; 4) переконання в непотрібнос-
ті політ. боротьби та можливості до-
сягнення соціаліст. ідеалу шляхом агі-
тації широких народних мас.
249
…
Д. виступив проти польс. політ. руху,
який, незважаючи на власний нац. гніт,
не відмовлявся від ідеї «історичної
Польщі», тобто претензій на укр. землі.
Д. був одним із перших, хто рішуче ви-
ступив проти поділу народів на «істор.»
та «неістор.», заперечив наявність будь-
яких підстав панування одних націй над
ін., обґрунтував право кожного народу
на свободу і незалежність та створення
власної д-ви на своїх етнічних землях,
без огляду на будь-які «істор. права» ін.
д-в і народів на цю територію.
Формування загальноукр. політ. руху
змусило Д. рішуче виступити проти іс-
нуючих у тодішньому укр. сусп-ві сусп.
течій та орієнтирів. Аполіт. україно-
фільство як протиставлення культури
і політики, як намагання розвивати пев-
ні елементи культури, дистанціюючись
від будь-яких політ. вимог, на переко-
нання Д., є явищем реакційним, а на
укр. ґрунті ще й шкідливим, оскільки
без політ. боротьби українці не здобу-
дуть собі навіть початкової школи. Він
виступав проти заяв, що укр. рух це
суто літер., підкреслюючи, що будь-
який нац. рух мусить бути рухом політ.
Д. довів безперспективність намагань
узгодити нац. розвиток укр. народу
з політикою та самим існуванням Рос.
імперії. Теорія «української мови для
домашнього вжитку», яку намагались
формувати укр. вчені, змушені працю-
вати в системі науки і освіти Рос. імпе-
рії, є безперспективною і небезпечною
для повноцінного існування і розвитку
укр. народу. Д. вважав великою шко-
дою для укр. народу те, що такі вчені,
як М. І. Костомаров, О. О. Потебня,
В. Б. Антонович, М. Ф. Сумцов не на-
важилися хоча б частину своїх наук.
…
праць написати укр. мовою та не хоті-
ли перенести свою наук. діяльність до
Галичини. Так само шкідливим і без-
перспективним для формування укр.
політ. руху був, на думку Д., односто-
ронній некритичний націоналізм, який
протиставляв нац. та загальнолюдські
цінності, заперечуючи важливість і не-
обхідність їх синтезу. За твердженням
І. П. Лисяка-Рудницького, Д.: «Далекий
від усяких патріотичних самообманів,
завжди відкритий на позитивні вартос-
ті чужини, критичний нарівні до свого
й чужого, – при цьому він твердо знав
і вірив, що український народ має при-
родні дані для вільного існування і в
зміненій обстановці він міг би зайняти
гідне місце у вселюдському історично-
му процесі».
Успішний нац. розвиток укр. народу,
на переконання Д., неможливий без усу-
нення негат. наслідків, зумовлених по-
ділом укр. народу між різними імперія-
ми та різними адм. частинами цих ім-
перій. Формування єдиного укр.
інтелект. простору, який би давав мож-
ливість для цілісного розвитку укр.
культури, літератури і науки, розвиток
почуття нац. єдності, усвідомлення
спільності нац. завдань усіх українців
на всіх укр. етнічних землях – основа
всієї наук., громад. та політ. діяльності
Д. Залежно від політ. умов та можли-
востей, що їх надавало чинне зак-во, Д.
визначав можливі для досягнення так-
тичні цілі в кожному окр. регіоні, вклю-
чаючи Закарпаття, Буковину, Кубань.
З огляду на найсприятливіші для нац.
розвитку політ. умови Д. особливу ува-
гу приділяв Галичині (хоча наявність
конст. гарантій не врятувала від репре-
сій і переслідувань, аж до тюремного
250
ув’язнення соратників та послідовни-
ків Д. у  цьому регіоні, серед яких,
І. Я. Франко, М. І. Павлик, О. С. Тер-
лецький). Д. брав активну участь в ор-
ганіз. заходах та був одним із укладачів
статуту Товариства імені Шевченка (із
1892 – НТШ) – інституції, створеної
завдяки фін. допомозі українців з Над-
дніпрянської України у Львові для роз-
витку укр. науки і літератури. В одній
зі своїх праць, опублік. 1886, Д. об-
ґрунтував ідею необхідності створен-
ня, відповідно до чинного зак-ва, укр.
політ. партії в Австрійс. імперії, яка
б усіма політ. засобами боролася за
права укр. народу. В 1891 була створе-
на перша укр. політ. партія – Рус.-укр.
радикальна партія.
Усвідомлюючи, що завдання, які сто-
ять перед українцями в Рос. імперії,
можуть вирішуватися лише в контексті
загальнодерж. реформ та прогресивних
змін, Д. із початку своєї діяльності при-
діляв цим проблемам значну увагу.
В працях про рос.-турец. війну: «Турки
внутрішні і  турки зовнішні» (1876),
«Внутрішнє рабство і війна за визволен-
ня» (1877), «До чого довоювалися?»
(1878) викладена програма реформуван-
ня держ. системи та зак-ва Рос. імперії.
Особливо плідним у цьому аспекті
є період редакторства Д. у «Вольном
слове», коли йому вдалося перетворити
це видання в теорет. орган та інтелект.
центр загальнорос. ліберального та де-
мократ. руху. П. Б. Струве писав: «Дра-
гоманов перший із російських публі-
цистів дав російській демократії широ-
ку і ясну програму... перший блискуче
й доступно пояснив зміст і значення
конституційного ладу, особливо прав
особи та принципів самоврядування...».

На основі синтезу передових європ.
та світ. політ. ідеологій, здобутків юрид.
науки та законод. практики розвинутих
країн з укр. нац.-істор. традицією Д.
створив власну концепцію, завдання
якої полягало в тому, щоб окреслити
шляхи «політичного, економічного та
культурного звільнення і розвитку укра-
їнського народу». Концепція Д. містить
ідеї як політ. ідеологій, так і прав. тео-
рій. Стрижнем її є ідея політ. свободи,
яка включає права людини і гр-нина та
самоврядування, все те найкраще, що
було вироблено тогочасними прав.
вченнями, держ.-прав. практикою та
політ. ідеологіями. Д. наголошував на
необхідності підходу до того чи ін. його
твердження тільки як до одного з аспек-
тів цілісної системи. Відсутність такого
підходу пояснює ті різноманітні, часто
взаємовиключні оцінки його поглядів
та теорії. Для Д. права людини, її сво-
бода та вільний розвиток, самоцінність
людської особистості та самоврядуван-
ня громад і  децентралізація влади
є взаємопов’язані і взаємообумовлені.
Свобода, рівність, права людини є кри-
терієм, напрямом та основою людсько-
го прогресу. Не заперечуючи ролі і зна-
чення д-ви для народу, оскільки «своя
держава, чи по волі, чи по неволі зло-
жена, була й досі ще єсть для людей
спілкою задля оборони себе од чужих
і задля впорядкування своїх справ на
своїй землі по своїй волі», вважав, що
«повна воля кожної особи завше зоста-
неться ціллю всіх порядків». Конститу-
ціоналізм Д. базується на усвідомленні
необхідності в д-ві писаної конституції
та чіткої законод. регламентації повно-
важень держ. влади, кожного держ.
службовця, аж до конст. закріплення
251
…
права гр-н «на збройний опір незакон-
ним діям урядовців». Конституціона-
лізм є необхідною умовою успішного
розвитку будь-якої д-ви. Абсолютизм,
кріпацтво, феод. відносини унеможлив-
люють прогрес. Осн. елементами конст.
теорії Д. є ідея політ. свободи (права
людини та самоврядування), парламен-
таризм, демократ. режим, який забез-
печується представницьким правлінням
та розподіл повноважень між різними
рівнями влади, а також поділ влади на
законод., викон. та суд. Ці ідеї знайшли
своє закріплення в конст. проекті Д.
«Вільна Спілка» (1884)  – першому
конст. проекті у  межах Рос. імперії,
який передбачав права людини і місц.
самоврядування.
Наук. та публ. праці, політ. і громад.
діяльність Д. справили істотний вплив
на подальший розвиток укр. прав. дум-
ки, укр. конституціоналізму, укр. політ.
руху в обох імперіях, між якими були
на той час поділені укр. землі. Ідеї ви-
кладені у «Вільній Спілці», широко ви-
користав при розробці свого конст. про-
екту М.  С.  Грушевський, вони мали
значний вплив на конст. проект Укр.
народної партії «Основний закон “Са-
мостійної України” спілки народу укра-
їнського», «Проект Конституції основ
державних законів УНР» О. О. Ейхель-
мана. Формування нац.-політ. світогля-
ду І. Я. Франка, М. І. Павлика, Б. О. Кіс-
тяківського та ін. відбулося під його
визначальним впливом. Теорет. роз-
робки Д. з питань права людини, кон-
ституціоналізму, політ. та нац. свободи,
місц. самоврядування, ін. прав. про-
блем мали, насамперед, прикладний
характер. Усі праці Д. писав з метою
знайти можливе для реалізації рішення
…
сучасних йому проблем. Зміна сусп.-
політ. ситуації обумовлювала зміну
його поглядів на шляхи і перспективи
конкр. політ. реформ. Цим зумовлені
різні оцінки поглядів та діяльності
Д. Проте завжди в основі його прав.
поглядів була ідея прав людини, свобо-
ди та рівності.
Першою відзнакою 30-річної гро-
мад.-політ. і літ.-наук. діяльності вченого
стало святкування ювілею Д., що було
організоване наприкін. 1894 у Львові
і зібрало понад 600 делегатів із різних
країн. Ім’я Д. 1920 присвоєне Київ. вищ.
ін-ту народної освіти (тепер – Нац. пе-
дагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова),
його іменем названі вулиці у  Києві,
Львові, Чернівцях, Рівному, Гадячі та
ін. нас. п.
Тв.: Громада. Українська збірка. Впо-
рьадкована Михаїлом Драгомановим. № 1.
Переднье слово до «Громади». Женева,
1878; Громада. Українська часопись. Впо-
рядкована М. Драгомановим, М. Павликом
і С. Подолінським, рік V, ч. 1. Женева, 1881;
Вольный союз – Вільна спілка. Опытъ укра-
инской политико-соціальной программы.
Сводъ и объясненія М. Драгоманова. Жене-
ва, 1884; Собраніе политическихъ сочине-
ній, т. I–II. Париж, 1905–1906; Политическія
252
сочиненія, т. I: Центръ и окраины. М., 1908;
Вибрані твори, т. I. Прага; Н.-Й., 1937; Лі-
тературно-публіцистичні праці. К., 1970;
Вибране. К., 1991; Вибрані праці, 4 кн. К.,
2006–2007.
Літ.: Михайло Петрович Драгоманов.
1841–1895. Єго ювілей, смерть, автобіогра-
фія і спис творів / Зладив і видав М. Павлик.
Л., 1896; Павлик М. Михайло Драгоманів
і єго роля в розвою України. Л., 1907; Пав-
лик М. Михайло Драгоманів як політик. Л.,
1911; Лозинський Михайло. Українське на-
ціональне питання в творах Михайла Дра-
гоманова. [Л.], 1915; Галущинський М. Ми-
хайло Драгоманів – ідеольоґ Нової України.
Л., 1921; З починів українського соціаліс-
тичного руху. Михайло Драгоманов і же-
невський соціалістичний гурток / Зладив
М. Грушевський. Відень, 1922; Штрихи до
наукового портрету Михайла Драгоманова.
К., 1991; Драгоманівський збірник. «Вільна
спілка і сучасний український конституці-
оналізм. Л., 1996; Андрусяк Тарас. Шлях до
свободи (Михайло Драгоманов про права
людини). Л., 1998; Михайло Драгоманов.
Документи і матеріали. 1841–1994. Л., 2001;
Михайло Драгоманов: автожиттєпис. К.,
2009; Михайло Драгоманов. Бібліографія
(1861–2011). Дрогобич, 2011.
Б. І. Андрусишин, Т. Г. Андрусяк.

Е
ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ФІЛОСО-
ФІЯ ПРАВА – один із напрямів філо-
софії права 20 ст. Являє собою спробу
осягнути сенс та спосіб буття людини
у праві на основі методол. досягнень
феноменолого-екзистенціальної філо-
софії (М. Гайдеґґер, Ж.-П. Сартр, К. Яс-
перс, М. Мерло-Понті та ін.). Згідно
з поглядами прав. екзистенціалістів,
право первісно існує не у вигляді норм
закону чи заг. правил поведінки, а як
правильне рішення у конкр. ситуації.
Таке рішення приймає вільна людина,
яка ризикує і  несе відповідальність
у тому разі, якщо її вибір виявиться
хибним. Жодний зовн. авторитет – ані
д-ва, ані суд, ані політ. лідер нездатні
апріорно встановити масштаб, міру для
правильних чи хибних вчинків. Така
міра може бути встановлена тільки
конкр. ситуацією (Г. Кон), природою
тих справ (В. Майхофер), що підводять
людину до необхідності прийняти ле-
гально релевантне рішення.
Найбільш відомими представниками
Е. ф. п. вважаються А. Кауфманн (1923–
2001), В.  Майхофер (1918–2009),
Е. Вольф (1902–77), Е. Фехнер (1903–
91), (усі – Німеччина), Р. Марчіч (1919–
71) (Австрія), Г.  Кон (Данія) (1887–
1956). Книга Г. Кона «Екзистенціалізм
і правова наука» (1952) була перекладе-
на нім. (1955) й англ. мовами (1967) та
253
вважається першою «знаковою» працею
у галузі Е. ф. п. Зазначена моногр. ви-
кликала жваву дискусію екзистенціаліс-
тів із прибічниками ін. напрямів, зо-
крема з найвидатнішим представником
прав. позитивізму Г. Кельзеном. У цій
роботі Г. Кон сформулював ряд «кла-
сичних» положень прав. екзистенціаліз-
му: про прав. ситуацію як «власну до-
мівку права», про пріоритет конкр.-
ситуат. правил над заг. нормами, про
похідний характер юрид. норм та ін-тів
тощо.
Також до «класичних» творів Е. ф. п.
слід віднести і  «Філософію права»
(1956) Е. Фехнера. У зазначеній праці
на базі філософії М. Гартмана, М. Гай-
деґґера, К. Ясперса, Ж.-П. Сартра ро-
биться спроба подолати дихотомію по-
зитивізму та юснатуралізму, відстою-
ються погляди, згідно з якими право не
можна створювати цілком свавільно,
оскільки воно завжди є  вплетеним
у взаємозв’язок буття, в буттєві порядки
природи та духу. Проте, згідно з пози-
цією Е. Фехнера, саме право не стано-
вить окр. прошарку буття. «Справжнє
право» є лишень часткою соц. порядку
та виступає як баланс між певними
природ. «заданостями» та позит. «да-
ностями», що встановлюється в ході
вільного рішення особи, яка змушена
звертатися до права для осмислення
своєї життєвої ситуації. Встановлення
под. балансу не відбувається «раз і на-
завжди», а має повторюватися щоразу
заново, з урахуванням особливостей
кожного конкр. випадку. Отже, «справ-
жнє право» у Е. Фехнера є «правом, що
становиться» (des werdendes Recht), яке
щоразу ризикує «не відбутися» і щодо
цього є відмінним від «природного пра-
…
ва з мінливим змістом» Р. Штамлера чи
«живого права» Є. Ерліха, які існують
«завжди», незважаючи на свою мінли-
вість. Також до «класичних» творів
Е. ф. п. слід віднести «Право і буття»
(1954) В. Майхофера та «Онтологічну
структуру права» (1962) А. Кауфманна.
Видатними представниками Е. ф. п.
є також австрійс. філософ права Р. Мар-
чіч та нім. правознавець Е. Вольф. Так,
Р. Марчіч створив ориг. філос.-прав. на-
риси щодо взаємозв’язку буття і права,
спираючись на філософію М. Гайдеґґе-
ра. Згідно з поглядами Р. Марчіча, як
природ. право, так і позит. закон, мають
спільне коріння, яке знаходиться в бут-
ті. Щоб відрізнити буття як підґрунтя
права від класичної прав. субстанції, він
називає цей феномен «правом буття»
(Seinsrecht). Це право буття є онтолог.
умовою можливості будь-якого – позит.-
прав. чи природ. – належного. Таким
чином, Р. Марчіч фактично ототожнює
порядок буття із правопорядком. На
жаль, унаслідок ранньої загибелі в авіа-
катастрофі, вчений не встиг створити
завершеного вчення, проте його роботи
дають підстави віднести доробок ав-
стрійс. правознавця до скарбниці світ.
філос.-прав. думки. Одним із найвідо-
міших нім. прав. екзистенціалістів
20 ст. є і Е. Вольф. Під час панування
нацистів деякий час займав посаду де-
кана юрид. ф-ту Фрайбурзького ун-ту,
що дало привід до звинувачень у спів-
робітництві з владою Гітлера. Філос.-
прав. доробок Е. Вольфа дуже різно-
плановий, включаючи, окрім власне
філос.-прав. праць, роботи з крим. пра-
ва, філософії права античності, історії
філософії права, прав. теології. Учня-
ми Е. Вольфа були такі відомі право-
254
знавці, як В. Майхофер, А. Холєрбах,
В. Хайнеман.
Розквіт Е. ф. п. припадає на період
після Другої світ. війни, коли форм.
законність нацистських злочинів зму-
сила правознавців відмовитися від по-
зитивіст. ототожнення права і закону
і замислитися над позапозит. базисом
права. Це явище отримало назву «Ре-
несансу природного права». Згідно
з поглядами прихильників Е. ф. п., по-
зит. право штучно урівнює людей та
заважає їм знайти їх власний, унікаль-
ний сенс існування у прав. ситуації,
який заміщується стандартними вимо-
гами закону. Справжнє буття особи
у прав. реальності (прав. екзистенція)
можливе тільки завдяки відмінному від
закону «справжньому праву», яке допо-
магає людині знайти її «проект» – її
власний, унікальний сенс існування. Як
надпозитивну засаду права прибічники
Е. ф. п. пропонували буття (Р. Марчіч),
«природу справ» (В. Майхофер), конкр.
ситуацію (Г. Кон), «право, що стано-
виться» (Е. Фехнер), існування Бога
(Е. Вольф), «динамічний зв’язок сутнос-
ті та існування права» (А. Кауфманн).
Разом з тим представники Е. ф. п. так
і не змогли остаточно відповісти на пи-
тання щодо того, як конкретно існує
право поза законом («проблема способу
існування права»), як таке право стає
відомим людям тощо, внаслідок чого
наприкін. 70-х рр. 20 ст. Е. ф. п. посту-
пово витісняється прав. герменевтикою
та комунікат.-дискурсивною філософі-
єю права. У наш час можна спостеріга-
ти деяке пожвавлення інтересу до ідей
Е. ф. п. на пострад. просторі, де вони
творчо переосмислюються такими пра-
вознавцями, як А.  А.  Козловський,

С.  І.  Максимов, О.  В.  Стовба (всі  –
Україна), В. В. Бібіхін і Ю. Є. Пермяков
(обидва – Росія) та ін.
Літ.: Максимов С. И. Правовая реаль-
ность: опыт философского осмысления. Х.,
2002; Кауфманн А. Онтологическая струк-
тура права // Российский ежегодник теории
права, 2008, № 1; Майхофер В. Право и бы-
тие // Российский ежегодник теории права,
2008, № 1; Стовба А. В. Артур Кауфманн:
в поисках «целого» права // Российский
ежегодник теории права, 2008, № 1; Його ж.
Вернер Майхофер: от «Бытия и времени»
к «Праву и бытию» // Российский ежегод-
ник теории права, 2008, № 1; Його ж. Эрих
Фехнер: опыт пограничности или бытие-
между правом и экзистенцией // Российский
ежегодник теории права, 2010, № 3; Фех-
нер  Э. Философия права // Российский
ежегодник теории права, 2010, № 3; Стов-
ба А. В. Человек человеку… Вольф? Ро-
мантика права в философии Эрика Вольфа
// Российский ежегодник теории права,
2011, № 4.
О. В. Стовба.
ЕМОЦІЇ ПРАВОВІ – вид особливо-
го класу психічних процесів і станів,
пов’язаних із інстинктами, потребами
і мотивами, які у формі безпосередньо-
го переживання відбивають значимість
для людини прав. явищ і  ситуацій,
є важливим чинником внутр. регуляції
її поведінки у сфері права.
На відміну від тих пізнавальних
процесів, що раціонально відбивають
навколишню дійсність, емоції відобра-
жають безпосереднє ставлення людини
до навколишнього світу у переживан-
нях, саме тому емоції, з одного боку,
виражають стан суб’єкта та його став-
лення до об’єкта, а з другого – харак-
255
…
теризуються полярністю, тобто мають
модальність – позит. чи негат. значення
(С.  Л.  Рубінштейн). Одні предмети,
явища, речі радують людину, вона за-
хоплюється ними, другі – засмучують
або викликають відразу, треті – зали-
шають байдужою. Зміст, якість, зміню-
ваність емоцій людини визначає її емо-
ційність як властивість психіки, що
становить стійку позаситуаційну схиль-
ність людини до переживання емоцій
визначеної якості і характеризується
особливостями поєднання чотирьох
осн. модальностей: радості, гніву, стра-
ху, печалі. При цьому домінування од-
нієї чи декількох модальностей стано-
вить тип емоційності.
Емоції людини впливають на всі
сфери людського життя, у т. ч. і на прав.
Осн. емоц. стани у сфері дії права ви-
являються у формах афекту, емпатії, на-
строю, натхнення, стресів, фрустрації
та ін., що характеризують ставлення
людини до прав та обов’язків, зак-ва
(реально існуючого та бажаного), пра-
восуддя, законності, покарання тощо.
Світоглядні позиції людини у прав. сфе-
рі визначаються чіткістю цих емоцій,
відповідності їх змісту та якості існую-
чого права. Е. п. мають своїм джерелом:
по-перше, багатоканальну прав. інфор-
мацію, що пов’язана з діючим чи уяв-
ним правом, а також із прав. минулим
і майбутнім; по-друге, осмислення влас-
ного прав. досвіду. Це зумовлює супер-
ечливість процесу формування Е. п.,
тому що інформація, яка надходить із
різних джерел, знаходиться у процесі
взаємовпливу між собою і значною мі-
рою залежить від рівня культури гр-дян,
їх освіченості, життєвого досвіду, про-
фесії, оточення тощо.
…
Для розуміння Е.  п. надзвичайно
важливими є ідеї Л. Й. Петражицько-
го – одного з найбільш самобутніх і не-
повторних мислителів у історії вітчизн.
правознавства. Дослідник виходив із
того, що право є ідеєю, явищем духов.
світу та індивід. психіки. Він виокрем-
лював інтуїтивне і позит. право (два
види родового поняття), які коріняться
в  психіці людини та є  імперативно-
атрибутивними емоціями індивіда. Ін-
туїтивне право вільно змінюється від-
повідно до соціокульт. змін., його зміст
є індивід., визначається обставинами
життя людини, її характером, вихован-
ням і т. ін., а позит. право – санкціоно-
ване д-вою, у своєму розвитку воно
відстає від змін, які відбуваються
у сусп. житті. Філософ права доводив,
що право випливає із внутр. світу лю-
дини і втілюється в Е. п. імперативно-
атрибутивного характеру. Л. Й. Петра-
жицький стверджував наявність у пси-
хіці людини фундам., глибинного
інтуїтивного ставлення до права, яке
дозволяє суб’єкту миттєво зорієнтува-
тися у сусп.-прав. відносинах.
Особливе місце серед емоцій займа-
ють почуття. Почуття – це специф. фор-
ма відображення дійсності, в якій ви-
являється стійке суб’єктивно-емоц.
ставлення людини до предметів та
явищ, які вона пізнає і змінює відповід-
но до своїх потреб. Це продукт сусп.
розвитку людини, що виникає лише за
наявності певного рівня інтелекту та
відображає ставлення до предметів
і явищ вищ. потреб, мотивів діяльності
як особистості. Почуття спрямовані на
здійснення саморегуляції людини,
впливають на її взаємодію із сусп-вом,
пов’язані з емоціями, не існують поза
256
емоц. проявами, але мають сусп. зміст.
Почуття поділяються на нижчі (пов’я­
зані переважно з біол. процесами, із
задоволенням чи незадоволенням при-
род. потреб людини) і вищі (виникають
у зв’язку із задоволенням чи незадово-
ленням сусп. потреб): морал., інтелек-
туал., практ., естетичні та прав.
Почуття прав. – це стійкі емоц. став-
лення особи, групи, сусп-ва до явищ
прав. дійсності, які відображають зна-
чення чинного, минулого і бажаного
права відповідно до їх потреб і мотивів
діяльності. Становлення почуттів прав.
тісно пов’язане з розвитком свідомості
та ускладненням прав. зв’язків під
впливом прав. соціалізації та вихован-
ня, мають чіткий предметний характер.
Вони виділяють із навколишньої дій-
сності ті прав. явища, які для людини
мають стійку мотиваційну значущість.
Почуття формуються на основі узагаль-
нення емоц. досвіду, відіграють провід-
ну роль в емоц. сфері людини, вплива-
ють на динаміку і зміст ситуативних
переживань та спонукають до здійснен-
ня певних вчинків у сфері права.
У процесі розвитку людини утворю-
ється і поступово змінюється ієрархічна
система почуттів прав.: одні стають
провідними, ін. – залишаються потен-
ційними, не реалізованими на певному
етапі життєдіяльності. Зміст доміную-
чих почуттів є однією з характеристик
спрямованості особистості.
У почуттях прав. виявляється став-
лення особи до права – позит. чи негат.
ставлення суб’єкта права до прав. дій-
сності (у цьому виявляється індивіду-
альність почуттів прав.). Окр. власти-
вістю почуттів прав. є  те, що прав.
об’єкти, на які вони спрямовані, сприй-

маються або не сприймаються особою,
напр., почуття законності, обов’язку,
юрид. відповідальності тощо. Форму-
вання цих почуттів здійснюється вна-
слідок узагальнення конкр. переживань
особи, які виникають під впливом регу-
лятивної дії права на розвиток сусп. від-
носин. Почуття прав. ґрунтуються на
відповідному психофізіологічному,
емоц. сприйняті людиною прав. дій-
сності, що її оточує в повсякденному
житті. Вони виникають як результат
оцінювання прав, свобод та обов’язків
на основі принципу справедливості та
гуманності як необхідної умови природ.
рівноваги людини у сусп-ві.
Почуття прав.  – це складні соц.-
психол. явища прав. характеру, які по-
діляються:
1) за суб’єктами – на: індивід. (су-
купність почуттів прав. конкр. індиві-
да); групові (виражають ставлення до
права, прав. явищ, відображають заг.
інтереси та потреби соц. груп, їх спів-
відношення з інтересами всього сусп-
ва); сусп. (формують ставлення до пра-
ва всього сусп-ва);
2) за глибиною відображення – на
профес. та непрофес. Профес. почуття
прав. поділяються на: наук. (доктрин.) –
виражають систематизоване, теорет.
освоєння права вченими-правознавцями;
практ. – формуються на підставі здій-
снення юрид. практики суддями, юрис-
консультами, адвокатами, прокурорами
та ін. практикуючими юристами, яким
належить провідна роль у  реалізації
юрид. норм. Непрофес. почуття прав.
поділяються на: компетентні – прав. обі-
знаність служб. осіб у межах власної
компетенції, якою вони офіційно наді-
лені; повсякденні – являють собою по-
257
…
бутові, часом поверхневі судження про
прав. статус особи та особливості його
реалізації у повсякденній трудовій, сі-
мейній та ін. сферах сусп. життя;
3) за сферою соц. спрямованості – на
позит. та деформовані. Позит. почуття
прав. – це внутр. ставлення особи до
права як соц. регулятора сусп. відносин,
що втілює ідеї гуманізму, свободи та
справедливості. Деформовані почуття
прав. – це спотворене ставлення особи
до соц. цінності права, свідоме ігнору-
вання вимог закону, критичне або зне-
важливе ставлення до прав. принципів
та норм.
Функції почуттів прав. виявляються
в їх впливі на правосвідомість як осо-
бливу сферу свідомості, що відбиває
прав. дійсність у формі юрид. знань та
оціночного ставлення до права і прак-
тики його реалізації, соц.-прав. наста-
нов і ціннісн. орієнтацій, що регулюють
діяльність людини в юридично значу-
щих ситуаціях. До осн. функцій по-
чуттів прав. належать – пізнавальна,
оцінювальна та регулятивна. Усі ін.
функції постають похідними від них
і практично охоплюються ними, зокре-
ма – світоглядна, інформ., виховна та ін.
Пізнавальна функція почуттів прав.
виявляється в тому, що вони виступа-
ють засобом, інструментом усвідомлен-
ня явищ прав. дійсності. Через почуття
прав. здійснюється як повсякденний,
так і профес., і наук. аналіз закономір-
ностей прав. життя сусп-ва, пізнається
істинність самого права й  способів
прав. регулювання, формуються практ.
знання про право. Процес пізнавальної
діяльності у сфері права здійснюється
у  почуттєвих формах вираження та
осмислення окр. прав. явищ і права в ці-
…
лому, і одночасно дозволяє суб’єктам
формулювати своє оцінювальне став-
лення до чинного зак-ва та практики
його реалізації.
Оцінювальна функція почуттів прав.
здійснюється паралельно із пізнаваль-
ною і полягає в тому, що з позиції прав.
психології дається оцінка конкр. життє-
вим обставинам як юридично значу-
щим. Оцінювальна діяльність надає за-
кінченого характеру пізнанню права,
спрямовує юрид. знання на вирішення
конкр. завдань відповідно до усвідом-
лених інтересів. Результатом оцінки
прав. явища є формування ціннісно-
орієнтаційного ставлення у сфері права,
що дозволяє цю функцію почуттів прав.
визначати як ціннісно-орієнтаційну.
Регулятивна функція почуттів прав.
полягає в усвідомленні, визначенні та
реалізації суб’єктом у конкр. діях своєї
діяльнісної позиції стосовно вимог ді-
ючого права. Ця функція здійснюється
за визначального впливу ціннісних орі-
єнтацій, які синтезують у собі усі дже-
рела прав. активності та мають специф.
механізми реалізації їх втілення через
правомірну поведінку.
Незаперечним фактом є  те, що
останнім часом набуває популярності
та значимості думка про важливу роль
емоцій (почуттів) у праві та необхіднос-
ті їх врахування у прав. діяльності. Вод-
ночас сучасний стан розроблення цієї
проблематики не повною мірою відпо-
відає потребам юрид. теорії та практи-
ки. Більшість літ. джерел містять лише
фрагментарно-оглядову інформацію
про особливості емоцій (почуттів) прав.
Чітко не вироблено дефініцію емоцій
(почуттів) прав., не до кінця з’ясовано
та розкрито такі важливі аспекти їх
258
юрид. природи, як передумови та при-
чини виникнення, ознаки та внутр. бу-
дова тощо. Недостатньо уваги приді-
лено виокремленню та дослідженню
критеріїв класифікації емоцій (почут-
тів) прав. Окрім того, конкр. види емо-
цій (почуттів) прав. вивчаються сучас-
ними науковцями в контексті висвітлен-
ня ін. прав. явищ (прав. свідомість,
прав. культура тощо).
Про значимість наук. осмислення
рац. й  емоц. у  сфері права свідчить
ХХVІІ Всесв. конгрес з філософії права
і соц. філософії «Право, розум та емо-
ції», який відбувся 2015 у м. Вашингто-
ні (США). У цьому наук. зібранні брали
участь понад 800 філософів і теоретиків
права з різних країн світу, які у своїх
доповідях висвітлювали власні аспекти
бачення цієї багатогранної теми.
Визнання необхідності і доцільності
цієї філос.-прав. проблематики прита-
манне й вітчизн. традиції філософії пра-
ва. Так, 2015 на шпальтах наук. журн.
«Філософія права і загальна теорія пра-
ва» (вип. 1–2/2015) було організовано
наук. дискусію з проблем рац. та емоц.
у праві за участю відомих зарубіжних
та укр. вчених.
Літ.: Сокуренко В. Г. Правове почуття
// Вісник Львівського університету, 1994,
вип. 31; Петражицкий Л. И. Теория государ-
ства и права в связи с теорией нравствен-
ности. СПб., 2000; Психологічна енцикло-
педія / авт.-упоряд. О.  М.  Степанов. К.,
2006; Рубинштейн  С.  Л.  Основы общей
психологии. СПб., 2009; Максимов С. І.
Право, розум та емоції: XXVIІ Всесвітній
конгрес з філософії права і соціальної філо-
софії (27 лип. – 1 серп. 2015 р., Вашингтон,
США) // Філософія права і загальна теорія
права, 2015, № 1–2.
Є. В. Білозьоров.

ЕПІСТЕМОЛОГІЯ ПРАВА, пра-
вова епістемологія – метаюриспруден-
ція; критичне осмислення знання про
право; вчення про граничні підстави,
природу, межі та умови достовірності
прав. знання.
Осн. проблеми Е. п. можуть бути
сформульовані у вигляді таких питань:
Що таке прав. знання? (Що означає
мати знання про право?) Що забезпечує
прав. знанню його дійсність? (Звідки ми
знаємо, що наші переконання про право
є істинними?) Чи існують незмінні іс-
тини про право, і, якщо так, то чи є вони
пізнаваними? Якою є природа відповід-
ної дослідницької дисципліни? (Чи
є вона описовою, чи нормат.?) Чи є прав.
знання цілісним? (Чи, навпаки, вчені
описують різні явища, які лише позна-
чаються спільною назвою «право»?)
Слово «епістемологія» (від грец.
επιστήμη – знання, пізнання, λόγος – вчен-
ня) у сер. 19 ст. винайшов шотландський
філософ Дж. Ф. Ферьєр, і сьогодні воно
позначає теорію знання загалом, часом
у вужчому сенсі наук. знання. Поряд із
ним вживаються такі терміни, як «гно-
сеологія» та «теорія пізнання». Усі три
терміни розглядаються або як синоніми,
або як відображення регіонального за-
барвлення, за яким стоїть локальна фі-
лософ. традиція, або, виходячи з етимо-
логії, як відмінні за смислом: епістемо-
логія – теорія знання, гносеологія – тео-
рія пізнання. У  20  ст. фокус уваги
філософів у цій царині зміщується від
проблематики об’єкти­вації феноменів до
проблематики обґрунтованості переко-
нань. І в цьому, останньому, сенсі епіс-
темологія покликана пояснити, як мають
бути обґрунтовані переконання, щоб
вони набули статусу знань. Типи відпо-
259
…
відей на це питання дозволяють виді-
лити дві великі течії в сучасній епісте-
мології: нормативізм (прагне з’ясувати
принципи, що виправдовують прийнят-
тя переконання) і натуралізм (виводить
істинність переконання з тих умов, за
яких воно набувається).
Хоча епістемологічні проблеми за-
вжди становили складову рефлексії пра-
ва, Е. п. як напрям юриспруденції вио-
кремлюється у Франції 1985 із публіка-
цією однойменної книги К. Атьяса, яка
стала поштовхом для подальшого роз-
витку цієї течії. Примітно, що це стало-
ся у Франції, а не в країнах заг. права,
адже у Франції ніколи не було еквіва-
ленту до поняття «юриспруденція», яке
в англомовних країнах означає наук.
і навч. дисципліну, предметом якої є заг.
принципи права, і яка охоплює теорію,
філософію та соціологію права. Не ма-
ючи такої заг. категорії, франц. юристи,
навпаки, розмежовували філософію,
теорію і соціологію права. З публікаці-
єю книги К. Атьяса була виокремлена
також Е. п., під якою почали розуміти
критичне осмислення самого прав. зна-
ння. Натомість на пострад. просторі
Е. п. традиційно розглядається як скла-
дова філософії права.
Наслідуючи відмінності заг. епісте-
мології, у рамках Е. п. розрізняють: нор-
мативізм (уявлення про право має від-
повідати певним принципам, аби бути
виправданим) та натуралізм (істинне
знання про право має відповідати фак-
там дійсності), епістемологію зовн.
і внутр. (перша акцентує міждисциплі-
нарність прав. знання, вписавши його
в соц. епістемологію в цілому, друга
прагне створити епістемологічну мо-
дель, відокремлену від ін. соц. наук та
…
норм), синхронний та діахронний під-
ходи (перший сфокусований на діючих
на даний момент праві та прав. теоріях,
другий враховує істор. розвиток права
і способів його осмислення). Специф.
для Е. п. є поділ на прихильників влад-
ної парадигми та тих, хто працює поза
нею. Владна парадигма базується на
ідеї, що юристи керуються зрештою не
наук. пошуком, результат якого може
змусити їх відмовитись від власних те-
орій під впливом емпірич. реальності,
а авторитетом тексту, який не може бути
предметом сумніву і, таким чином, об-
межує дослідження. Такий підхід пред-
ставлений, зокрема, правовим позити-
візмом. Натомість, напр., теорія юридич-
ної аргументації базується на уявленні
про те, що право засноване меншою
мірою на текстах і  правилах, а  біль-
шою – на конфлікті інтересів і ціннос-
тей, а тому знання права не вичерпуєть-
ся знанням правил. Так, на думку Дж.
Самуеля, саме у звільненні від владної
парадигми і полягає осн. завдання сучас-
ної Е. п., яка є «не чим іншим, як спосо-
бом втечі від правового позитивізму
і перш за все від владної парадигми».
До осн. питань Е. п. належать, зо-
крема, такі.
Що таке правове знання? Це питання
по суті складається з двох ін. питань:
«що таке право?» і «що таке знання?»
Залежно від того, що мислиться як пер-
шореальність права, виділяються чоти-
ри осн. способи осмислення прав. ре-
альності, кожен з яких робить акцент на
одному з її аспектів: 1) прав. позити-
візм – на сукупності норм, забезпечених
примусовою силою д-ви; 2)  прав.
об’єктивізм – на соц. обумовленості
права, його вкоріненості в  життя;
260
3) прав. суб’єктивізм – на такій, що роз-
кривається у свідомості суб’єкта, ідеї
права; 4) прав. інтерсуб’єктивність – на
взаємодії суб’єктів та інтерпретації по-
зиції Іншого. У свою чергу, той чи ін.
образ прав. реальності багато в чому
визначає і тип знання про неї. Так, Арис-
тотель виділяє три типи знання, що
відповідають трьом формам людського
досвіду: 1) наук. знання (eпістеме) ви-
ражається в теорії і стосується речей
незмінних; 2) знання у сфері творчості
(техне) застосовується в мистецтві та
являє собою технологію, вміння ство-
рювати щось нове; 3)  практ. знання
(фронесис) є морал.-практ. мудрістю
щодо правильних дій у конкр. ситуації.
Із першим типом знання пов’язує пра-
вознавство Ганс Кельзен, який вважає
його теорією, або наукою, про позит.
право. Натомість П. Амселек наполягає
на тому, що у точному сенсі слова наука
про право неможлива, а правознавці за-
ймаються насправді технологією.
У свою чергу, на думку Б. Флівберга,
будь-яке сусп. дослідження має ставити
питання про добре життя, тобто про те,
що ми повинні робити, а отже, воно
є сферою не теорет., а практ. розуму,
засн. на здатності до ситуативного су-
дження. Тезу про фронетичну природу
юриспруденції переважно розділяють
представники герменевтичної філосо-
фії права, критичних правових дослі-
джень та ін. напрямів думки, які пра-
цюють у парадигмі інтерсуб’єктивності
та мислять право як процес взаємодії.
Чи є юриспруденція описовою, чи
нормат. дослідницькою дисципліною?
Йдеться, по суті, про нормативізм та
натуралізм у правознавстві. Так, класич-
ними прикладами натуралізму в праві

є правовий реалізм та історична школа
права, які прагнуть описати право як
соц. факт. Однак, як зазначає О. Печенік,
хоча правознавство і здобуває знання про
чинне право, але нерідко це призводить
і до зміни останнього, а отже, юриспру-
денція є водночас і описовою, і нормат.
дисципліною. Натомість Енн Р. Макор
відмовляє правознавству у норматив-
ності, що, однак, не означає, що вчені
не повинні пропонувати зміни до чин-
ного права. Йдеться лише про те, що
слід розрізняти опис норм, що належить
до сфери теорет. розуму, рекомендації
щодо норм як царину розуму практ.
і такі твердження щодо норм, які мо-
жуть бути описовими щодо права як
ідеальної когерентної нормат. системи
і нормат. щодо права як соц. факту.
Чи існує особливий «правовий ме-
тод», що робить юриспруденцію нау-
кою? Негат. відповідь на це питання
дають, наприклад, інтуїтивістська вер-
сія амер. правового реалізму та рух
«критичні правові дослідження». Друга
позиція може бути схарактеризована як
методол. гетерономія і полягає в тому,
що юриспруденція має деякі риси нау-
ки, але лише завдяки використанню
методів ін. наук, таких як математика,
логіка, фізика, біологія, лінгвістика, со-
ціологія, економіка тощо. Такий підхід
представлений, зокрема, аналітичною
юриспруденцією, прав. реалізмом, со-
ціол. юриспруденцією та теорією
Л. Й. Петражицького. Нарешті, ідея
методол. автономії полягає в тому, що
юриспруденція має власний прав. ме-
тод, що, однак, не означає методол. ізо-
ляції, позаяк, крім власного, прав. тео-
рія може використовувати також методи
ін. наук. Така позиція розвивалася ще
261
…
рим. юристами, а пізніше була пред-
ставлена істор. школою права (з точки
зору якої юриспруденція являє собою
емпірич. дослідження права як істор.
соц. факту, продукту «народного духу»)
і прав. позитивізмом (передусім конти-
нентальною його версією, яку інколи
називають «юриспруденцією понять»,
і яка розглядає юриспруденцію як нор-
мат. науку з власним методом).
Таким чином, ключові питання Е. п.
виявляються складовою осн. питання
філософії права – «Що таке право?»,
а сама Е. п. є невіддільною від прав.
онтології.
Літ.: Максимов С. И. Правовая реаль-
ность: опыт философского осмысления. Х.,
2002; Samuel G. Epistemology and method in
law. Aldershot, 2003; Stelmach J. Brozek B.
Methods of legal reasoning. N. Y., 2006;
Dore I. The epistemological foundations of
law: reading and commentary. Durham, 2007;
Шевальє К. Епістемологія. В кн.: Європей-
ський словник філософій: Лексикон непере-
кладностей, т. 2. К., 2011; Methodologies of
legal research. Which kind of method for what
kind of discipline? / ed. M. Van Hoecke. Ox-
ford and Portland, 2011.
С. І. Максимов, Н. І. Сатохіна.
ЕРЛІХ Євген (Ойґен) (Eugen Ehrlich;
14 верес. 1862, Чернівці – 2 трав. 1922,
Відень) – австрійс. та укр. правозна-
вець, соціолог і  педагог. Народився
у сім’ї адвоката. Провчившись два роки
на юрид. ф-ті Львівського ун-ту, продо-
вжив навчання у  Віденському ун-ті,
який закінчив 1886, у 23 роки здобувши
ступінь д-ра права. Займався адвокат-
ською практикою та наук. діяльністю,
викладав у Віденському ун-ті: з 1894 –
приват-доц., з 1896 року – екстраорди-
…
нарний проф., а з 1900 – ординарний
проф. рим. права. З 1900–18 працював
у Чернів. ун-ті: декан юрид. ф-ту, рек-
тор (з 1906). Звільнений з університет-
ської посади після зміни влади в Півн.
Буковині. В останні роки життя жив
у Бухаресті та Відні.
Погляди Е. зумовлено низкою ви-
хідних засад, з-поміж яких: соціоцен-
тричність (визнання соціуму «центром
розвитку права»), емпіричність (зокре-
ма, емпіричність досліджень) та істо-
ричність (врахування історії права, за-
кономірностей його еволюції) як засади
обґрунтування висновків, зокрема со-
ціальності права. Істотною є і консерва-
тивність світогляду Е.: орієнтованість
на збереження традицій, усталеностей,
вироблених сусп-вом, відображена
у поміркованості його думок.
Спостерігаючи за життям багатоет-
нічної Буковини, Е. помітив, що «кожен
із тих народів притримується в усіх сво-
їх правничих відносинах щоденного
життя цілком відмінних правових за-
сад», а  «давній принцип особовості
в праві насправді продовжує жити, тіль-
ки на папері його замінено принципом
територіальності». Звідси й відмінність
між дотриманням норм законів і норм,
за якими живуть різні етнічні групи.
Закони лише частково відображали
життя сусп-ва, їх норми містили чис-
ленні прогалини, або ж, містячи чіткі
приписи, залишалися «мертвими», бо
в сусп-тві діяли ін. норми. Щоб зрозу-
міти, яке право дійсно є чинним, вважав
Е., слід «відшукувати живе право», тоб-
то дослідити середовище виникнення
й дії права як емпірич. реальності.
Джерелом пізнання права, отже, ма-
ють стати не закони, юрид. догматика,
262
юрид. література, а безпосереднє спо-
стереження життя, вчинків, вивчення
звичаїв, док-тів, які відображають здій-
снення «права». Е. пропонував вико-
ристовувати індукт. методологію, за-
стосовуючи методи емпірич. соціол.
досліджень (анкетування, опитування,
збирання й аналіз док-тів (напр., до-
говорів) тощо.
Обґрунтування висновків вченого
зумовило й вищ., теорет.-філософ. їх
рівень, обґрунтованіше соціол. розумін-
ня права, д-ви й сусп-ва.
Соціоцентричність думки Е. зумови-
ло і його праворозуміння, яке не обмеж-
увалося розумінням права як закону –
законоправа (законницького, закон.
права) (das Gesetzesrecht). Так, вчений
розрізняв три типи права: соц. право
(das gesellschaftliche Recht), право юрис-
тів (das Juristenrecht) та держ. право
(das staatliche Recht).
Соц. право – це діючі норми, прави-
ла поведінки людських спільнот, їх
«внутрішній порядок», певне організ.
право, яке становить значну частину
права та охоплює норми різноманітних
людських стосунків, які існують у таких
формах співжиття, як сім’я, підприєм-
ство, громада тощо. Право юристів – це
сукупність норм-рішень (Entscheidung-
snormen), тобто прав. положень, відпо-
відно до яких суди вирішують прав.
спори. Останні виникають через недо-
сконалість, неповноту «організаційного
права», його нездатність розв’язати ви-
ражені суперечливими інтересами кон-
флікти, врегулювати нові ситуації. Нор-
ми-рішення впливають і на «внутрішній
порядок» сусп-ва. Вони, на відміну від
«організаційного права», спрямованого
на «мирне впорядкування», зорієнтова-

ні на вирішення спорів. Й  оскільки
останнє є завданням юристів, і переду-
сім суддів, а ті «творять» його, це право
Е. назвав «правом юристів». Воно фік-
сується в письмових прав. положеннях,
узагальнених передусім у відомих нам
«таблицях», «правдах», і, нарешті, ко-
дексах (останні відображають не лише
прав. положення). Право юристів і ста-
ло передусім основою законоправа.
Формування прав. положень – теж ре-
зультат соц. процесу, зміст якого зале-
жить від сусп-ва, а форма – від юристів.
Держ. право – це всі прав. приписи,
які, як уважав Е., створені «лише держа-
вою» і «без якої вони не могли б існува-
ти». На відміну від законоправа, яким
позначається санкціоноване «народне
право» чи право юристів, держ. право
в цьому розумінні – це перш за все орга-
ніз. приписи військ., поліцейських і по-
даткових законів, а також «норми втру-
чання» (Eingriffsnormen). Останні, за
Е., – норми, за допомогою яких д-ва за-
проваджує зміни в соц. структури.
Визнаючи зростання обсягу держ.
права в свою епоху (це властиво й су-
часній епосі), Е. помірковано оцінював
значення д-ви в еволюції права. За Е.,
д-ва – це орган сприяння сусп-ву, зо-
крема, у здійсненні засн. в ньому права.
На перше місце він ставить сусп-во, про
що свідчить і  його відомий вислів:
«Центр ваги розвитку права в наш час,
як і в усі інші часи, є не в законодавстві,
не в юриспруденції чи судочинстві, а в
самому суспільстві».
Так, наприкін. 19 ст. Е. обґрунтував
прав. доктрину, теорію суд. характеру,
означену як «живе право». В її основі –
т. зв. діюче в сусп-ві «соціальне право»,
яке на відміну від «державного права»,
263
…
міститься в та-
ких джерелах,
як статути під-
приємств, спі-
лок підприєм-
ців, у  догово-
рах тощо, які
повинні відшу-
ковувати суд­
ді, приймаючи
суд. рішення на
Є. Ерліх
основі «вільно-
го правознаходження». «Живе право»
протиставлялося праву позит., але не
заперечувало останнього, сприяючи як
відходу в правозастосовній діяльності
від схоластики та догматизму, так і спри-
чиняючи ігнорування принципів і норм
чинного зак-ва.
Ідеї Е. конкретизувалися в концепції
«вільного права», що в суд. практиці
полягала у «вільному правознаходжен-
ні» (Freie Rechtsfindung) на основі влас-
ного розсуду судді. Розвинена та об-
ґрунтована у кн. «Основи соціології
права» (1913), окр. працях, вона зна-
йшла підтримку та розвиток у працях
америк. правознавців – прихильників
соціол. юриспруденції, особливо у пра-
цях Р. Паунда, який наполягав на ви-
вченні «права в дії», а не так, як «це
виглядає в книгах і кодексах». Укр. пра-
вознавець Є. І. Кельман (1890–1945) був
послідовним прихильником теорії «жи-
вого права» Е., вивчав практику народ-
них судів як вид «живого права».
Концепція «живого права», проти-
ставивши його праву «формальному»,
розширює праворозуміння, охоплюючи
й «правові» норми «дійсності», не тіль-
ки «правових текстів». Водночас Е. не
дає чітких критеріїв розмежування пра-
…
ва й ін. соц. норм. Загалом, не відки-
даючи офіц. держ. права (що йому
приписують), учений розширює базу
праворозуміння, сприяє глибшому до-
слідженню його джерел.
За Е. соціологія права – це емпірич.
правознавство. Він дотримувався тради-
ційних поглядів на юриспруденцію, як
на теорет. вчення про право (правознав-
ство) і практ. вчення про право (практ.
юриспруденція). Право – це феномен
соц., а отже, за Е., кожен тип юриспру-
денції є частиною суспільствознавства.
Водночас правознавство – це частина
теорет. суспільствознавства, соціології.
Соціологія ж права – це наук. вчення про
право. До того ж, соціологія права є як
методол., так і емпірич. дисципліною.
Емпірич. дослідження права, вважав
учений, мають проводити університет-
ські каф. соціології (права) та економіки.
Уособленням новітньої на той час
методології права став напрям юрид.
думки, одним із засн. якого був Е., що
отримав назву «вільне вчення про пра-
во», «вільне правознавство», рух «віль-
ного права». Е. вважав себе автором
терміна «вільне правознаходження»,
першим обґрунтовуючи засади вільного
правознавства. Він також вважається
«духовним главою» руху. Разом із тим,
як відзначає нім. соціолог права Т. Рай-
зер, Е. «не було сприйнято».
Напрямок вільного права, подібно до
прав. реалізму в США, став критичною
відповіддю на деякі формалістичні тен-
денції юриспруденції 19 ст. Панівна на
той час в Європі сувора «позитивіст-
ська» юриспруденція, «пандектизм»,
стали наук. концептуалізацією широких
кодифікаційних процесів 19 ст. Близь-
кою за характером була «юриспруденція
понять» (Begriffsjurisprudenz), яка як
264
сукупність різних прав. концепцій,
прагнула системно, але умоглядно,
представити право як цілісну систему,
охоплюючи його розвиток із часів Рим.
імперії до тогочасної Європи. Право
є визначеним, об’єктивним, уніфікова-
ним і передбачуваним, тоді як прийнят-
тя суд. рішень – механічним, недискре-
ційним процесом. Проте ці позиції за-
знали критики, Е. називав пандектизм
«правовим техніцизмом».
Водночас Е. не надавав надважливого
значення «внутрішньому почуттю спра-
ведливості судді», як це робили Фукс
і Гмелін. Він не заперечував впливу зак-
ва як джерела права на діяльність судді,
проте виокремлював три істотні чинни-
ки впливу на прийняття суд. рішень.
Перший – ціннісні судження у суд. інтер-
претації (наявність нормат. припущення
про необхідність «правильного» рішен-
ня); другий – соц.-істор. контекст справи
(кожна справа розглядається з огляду на
її істор.-соц. контекст); третій – «осо-
бистість судді» (істотний чинник реалі-
зації волі судді, будь-якого, й зокрема
«вільного правосуддя»). Воля, свобода
судді, за Е., не є суб’єктивним інтуїтивіз-
мом, а «консервативною свободою від-
повідального ставлення до правового
розвитку», турботою судді про належ-
ність своєї особистості. Така «особис-
тість» всебічно розглядає всі чинники,
писане право, істор.-соц. контекст, уба-
чає у прав. нормах «живу енергію».
Саме «особистість» судді, за Е., ви-
рішує, чи дотримуватися «букви за-
кону». Зразковість здійснення право-
суддя – це результат «особистості»,
сформованої й  зумовленої почуттям
справедливості, що ґрунтується на
«принципах правової традиції». Недо-
сконалість «особистості» – це ймовір-

ність зловживань. Завадити останньому
може «суддівська традиція», «культура
судового правоутворення».
Вважаючи, що «немає жодної іншої
гарантії правосуддя, окрім особистості
судді», Е. зазначає, що лише наділивши
суддю свободою, можна очікувати від
судді відповідальності за «несправед-
ливість», свавільність рішень. На від-
міну від техніцизму, школа вільного
права не ратує за звільнення судді від
відповідальності за рішення, апелюючи
до «правильності» передбачених прав.
нормами прав. фікцій чи «простого»
здійснення намірів законодавця. Суддя
повинен нести відповідальність за влас-
ні рішення, які вможливлено його сво-
бодою. У Е. така свобода мала одно-
значно консервативний характер.
Друкована наук. спадщина Е. – понад
70 праць. Серед осн. моногр. – «Основи
соціології права» (1913), «Юридична
логіка» (1917, 1918), які неодноразово
перевидавалися, перекладалися іноз. мо-
вами. Варто відзначити й такі праці, як
«Про прогалини в праві» (1888), «Вільне
правознаходження та вільне правознав-
ство» (1903), «Соціологія і юриспруден-
ція» (1906), «Про живе право» (1911),
«Соціологія права» (1922). Вчений не
завершив працю «Теорія суддівського
правознаходження» (частково її опублі-
кувавши 1917). Е. видав і низку праць,
присвячених ін. правознавчим, соц.-
культ., політ. питанням (напр., «До пи-
тання про навчання жінок» (1895),
«Міжнародне приватне право» (1906),
«Завдання соціальної політики на ав-
стрійському сході» (1916, 4-те вид.),
«Національні проблеми Австрії» (1917),
«Бісмарк та світова війна» (1920)). По-
вне зібрання праць Е. могло б скласти
кілька томів. Посмертно опубліковано
265
…
дві збірки його праць: «Право і життя»
(1967), «Закон і живе право» (1986) –
обидві за ред. М.  Ребіндера. Чимало
праць Е. перекладено англ. (наук. подією
став переклад 1936 «Основ соціології
права», яку Паунд назвав «однією з ви-
датних книг покоління») та японською.
Часописом «Проблеми філософії права»
2005 вперше після 1911 опублік. пере-
клад низки праць Е. укр. мовою. Життя
і наук. доробок Е. відображено в німець-
комовних дослідженнях проф. М. Ребін-
дера, працях рад. періоду В. П. Марчука
та сучасних працях низки ін. авторів.
Тв.: Freie Rechtsfindung und freie Rechts-
wissenschaft. Leipzig, 1903; Soziologie und
Jurisprudenz. Вкн.: Österreichische Richter-
Zeitung, 1906; Про живуче право // Правни-
чий вісник, 1911; Grundlegung der Soziologie
des Rechts. München; Leipzig, 1913; Die ju-
ristische Logik. Tübingen, 1918; Про живе
право (1911); Соціологія і юриспруденція
(1906); Соціологія права (1922). В кн.: Про-
блеми філософії права, т. ІІІ. Ч.; К., 2005;
Основоположение социологии права / пер.
с нем. М. В. Антонова. СПб., 2011.
Літ.: Марчук В. П. «Свободное право»
в буржуазной юриспруденции. К., 1977;
Rehbinder М. Die Begriindung der Rechtsso-
ziologie durch Eugen Ehrlich. Bepn, 1986;
Ерліхівський збірник, в. 1. Чернівці, 1994;
Марчук В. П. Соціологічні теорії права в Ні-
меччині. Історія і  сучасність. Чернівці,
1998; Паунд Р. Вшанування Євгена Ерліха
(пер. з англ.); Ребіндер М. Євген Ерліх: де-
які останні сторінки життя та творчості
(пер. з нім.); Бігун В. С. Євген Ерліх: життя
і правознавча спадщина (актуальний наукоз-
навчий нарис) // Проблеми філософії права,
т. ІІІ. К., 2005; Антонов М. Ойген Ерліх про
закон і правосуддя // Філософія права і за-
гальна теорія права, 2012, № 2.
В. С. Бігун.

Ж
«ЖИВЕ ПРАВО», концепція  –
один із перших варіантів соціол. під-
ходу у пізнанні права, що може також
визнаватись історично першою європ.
парадигмою соціології права. Хоча кла-
сична версія була розроблена ще в кін.
19 – на поч. 20 ст. як альтернатива па-
нівним нормативістським підходам,
концепт «Ж. п.» зберігає своє значення
також і у сучасному правознавстві та
соціології права, де він виявляється
у низці як сучасних, так і більш тради-
ційних теорет. утворень – «неофіційне
право», «спонтанне право», «інтуїтивне
право», «інфраправо», «право корпора-
цій», «соціальне право», «вільне право»
тощо. Методологія сучасних соц.-прав.
досліджень базується на окр. онтол. по-
стулатах та методичних припущеннях,
що були запропоновані теоретиками
«Ж. п.» як інструмент пояснення реаль-
ного буття права, особливо продуктив-
ним такий підхід виявляється у дослі-
дженні таких нетривіальних тем, як
сучасне lex mercatoria, право віртуаль-
ного простору (Інтернету), глобалізація
стандартів захисту прав людини, деякі
ін. Концепт «Ж. п.» також часто вико-
ристовується в істор. та компаративіст-
ських дослідженнях для пояснення іс-
тор. специфіки чи соціокульт. контексту
права. Напр., «гірі», що є традиційними
нормами поведінки у японському сусп-
266
ві, дослідники пояснють як «Ж. п.», що
лише частково інституалізується у ви-
гляді норм позит. права, а більшою мі-
рою – залишається «важливим комуні-
катором» позит. права та громадян.
cусп-ва.
Проблематика «Ж. п.» як загально-
європ. теорет. руху була наведена в ро-
ботах таких дослідників кінц. 19 – поч.
20 ст., як Є. Ерліх, Г. Канторович (Ав-
стрія); Е. Юнг, Е. Фукс (Німеччина);
Ф. Жені, Р. Салейль, Е. Ланбер (Фран-
ція) та ін. Варто зазначити, що ці ідеї
викликали дискусію і серед дослідників
в укр. університетських центрах (Київ,
Харків, Одеса), які закликали «освою-
вати цей теоретичний підхід, що від-
криває нові аспекти в пізнанні права».
Класичне (канонічне) тлумачення
«Ж. п.» пов’язують із вченням Є. Ерлі-
ха, однак його ідеї були лише одним,
можливо найбільш послідовним, вира-
женням фундам. теорет. інтенцій не
лише європ. правознавства, а й молодої
соціол. науки, що саме в цей час пре-
тендувала на статус інтегральної науки
про сусп-во (т. зв. «соціологічний імпе-
ріалізм») і намагалась дати універсаль-
не пояснення права як соц. феномену.
Ідеї О. Конта та Е. Дюркгейма мали без-
посередній вплив на зміст теорет. по-
шуків правознавців. І саме вони стали
світоглядно-теорет. основою першої
європ. парадигми в соціології права, яка
виокремилась у межах правознавства як
школа «Ж. п.». На думку Е. Дюркгейма,
соціологія є наукою про функціонуван-
ня «колективних уявлень», а  право
є лише їх певним аспектом, в якому зна-
ходять закріплення лише визнані сусп-
вом цінності і яке є «тим, що такі колек-
тивні уявлення хотіли б бачити в ньо-

му». Якщо мораль відображає слабку
сторону колективних уявлень із завжди
дифузними (нечіткими) санкціями, то
право – сильна сторона колективних
уявлень із організованими санкціями.
Ці положення набули розвитку в межах
різних варіантів концепції «Ж. п.», як
обґрунтування множинності (плюраліз-
му) джерел прав, коли носії колектив-
них уявлень створюють власні нормат.
системи, які є частиною їх повсякден-
ного життя, і саме в такій якості вони
стають «Ж. п.». Оскільки д-ва втрачає
«монополію на право», стає можливим
прав. плюралізм, співіснування різних
прав. порядків, де держ. право (позит.
право) є одним із них.
Поява концепції «Ж. п.» на зламі
двох століть була відображенням реаль-
них проблем прав. життя, що множи-
лись в  умовах різких та динамічних
сусп. трансформацій, якими супрово-
джувалось становлення сучасного
(modern) сусп-ва. Гол. практ. проблема,
що обговорювалася в рамках цього «ме-
тодологічного руху» і визначала його
теорет. результати, була пов’язана із си-
туацією, що в умовах стрімких екон.
і соц. змін ставала усе більш типовою
для прав. життя європ. країн, яке мало
знайти ефективні та реалістичні меха-
нізми адаптації до цих змін. Як суддя
має вирішувати справу, коли закон
«мовчить», не відображає фактичні соц.
умови, або ж він неповний, містить су-
перечності і т. ін.? Теоретики нової шко-
ли виходили з того, що суддя не може
відмовити у правосудді, але його рішен-
ня має спиратися на аналіз факторів, що
мають позаправ. характер і становлять
т. зв. «Ж. п.» (у Є. Ерліха) або «вільне
267
…
право» (у Г.  Канторовича). За таких
умов суд. процедура має бути орієнто-
вана на «вільний науковий пошук пра-
ва». Є. Ерліх указував, що прогалини
в законі заповнюються при застосуван-
ні права не із самої системи права за
допомогою форм.-логіч. процедур
(напр., аналогії права чи закону), а за
рахунок джерел (норм) позаправ. ха-
рактеру – соц., реліг., етичних і т. ін.,
які становили «Ж. п.», що могло за до-
помогою соціол. методів виявлятися,
описуватися, систематизуватися і ви-
користовуватися у правозастосуванні.
Одним із висновків із цього тверджен-
ня могло бути визнання прав. науки як
частини чи розділу соціології, з чим
досить легко погоджувались не лише
соціологи, а й теоретики права (напр.,
С. Муромцев).
Утім існував й  ін. підхід. Напр.,
Ф.  Жені вважав, що інформація про
«чисті факти», отримана за допомогою
емпірич. методів, ще не дає уявлення
про норми, оскільки їх джерелом мо-
жуть бути тільки певні апріорні морал.
принципи, що становлять «природу ре-
чей» і тільки виявляються в емпірич.
фактах соц. буття. Фактично мова йшла
про природ.-прав. принципи, які мали
бути інтегровані в наук. пошук права за
допомогою методів накопичення та ана-
лізу емпірич. фактів. На цій підставі
окр. автори стверджують, що соціол.
підхід був більш послідовним у Є. Ер-
ліха, а його варіант вчення про «Ж. п.»
є одним із перших різновидів чітко ви-
значеної парадигми у соціології права.
Однак зі світоглядних позицій сучасної
науки, теорет. погляди Ф. Жені вигляда-
ють більш сучасними та близькими до
…
канонів некласичної соц. науки. Осо-
бливо помітним це є у сфері пояснення
правогенезу, зокрема процесів законот-
ворчості. У Ф. Жені, саме з соц. інтер-
есу починається «науковий пошук пра-
ва» в законотворчості. Процедура пра-
вотворчості своїм першим етапом має
відтворення інтересу в ідеях, коли ви-
являються потреби, що повинні бути
урегульовані правом, і відповідні їм
юрид. механізми рівноваги інтересів.
Законод. техніка, відповідно, буде ефек-
тивною тільки за умови врахування ін-
тересів учасників сусп. відносин. По-
глиблення цього підходу знаходимо
в  сучасника Ф.  Жені  Р.  Салейля, що
вважає соц. групу осн. носієм інтересів.
Більш того, кожна соціальна група
«формує своє право», тобто існує мно-
жинність джерел права.
У тлумаченні базових положень кон-
цепції «Ж. п.» виникає ілюзія їх збігу
з ідеєю амер. прав. реалізму та соціол.
юриспруденції Р. Паунда про «право
в книжках» та «право в житті». Сучасні
дослідники критично сприймають саму
можливість порівняння «Ж. п.» та «пра-
ва в дії/житті», оскільки ці концепти
є різними за призначенням у поясненні
права. Важливо, що Є. Ерліх у концеп-
ції «Ж. п.» заперечував базовий онтолог.
принцип сучасної йому прав. теорії про
те, що д-ва є джерелом права, обґрунто-
вуючи це всебічним істор. аналізом ево-
люції прав. систем. Його визначення
права було настільки широким, щоб по-
глинути усі форми соц. контролю,
оскільки він відрізняв його від моралі,
звичаїв і т. ін., але в той же час ширшим,
ніж «державне»/позитивне право». Він
указував, що «Ж. п.» домінує у всіх сфе-
268
рах життя й у цілому визначає прав.
порядок незалежно від того, чи визна-
чене воно офіційно д-вою чи ні. Ніде
чітко й однозначно не визначені «право-
ві норми» поглинають усі типи групо-
вих норм, включаючи навіть ті «норми
рішень», якими керуються офіц. суди
при розгляді справ. У пошуках «Ж. П.»
Є. Ерліх аналізував осн. соц. ін-ти в їх-
ньому реальному бутті (прав. побут бу-
ковинських селян, що різко контрасту-
вав з офіц. прав. процесом, давав йому
для цього невичерпний матеріал для
сміливих узагальнень та цікавих спо-
стережень). При цьому в методичному
відношенні він підкреслював, що осн.
джерелами знань про «Ж. п.» є: а) пряме
спостереження життя і б) аналіз прав.
док-тів. Ці методи взаємно доповнюють
один одного, оскільки «життя значною
мірою уникає судів, але правові доку-
менти його відображають». Для Є. Ер-
ліха методична складова нового вчення
була надзвичайно важлива, оскільки
лише методично коректні способи отри-
мання даних зможуть створити надій-
ний емпірич. базис для теорет. узагаль-
нень. Розроблені ним опитувальники
для збору даних вражають ґрунтовніс-
тю та комплексністю завдань. Разом
з тим вони не можуть замінити «власне
спостереження» та «вивчення окремих
випадків», які Є. Ерліх визнавав як важ-
ливу умову отримання уявлення про
феномен «Ж. п.». Емпіризм, у якому
прихильники «Ж. п.» вбачали пересто-
рогу від «спекулятивності» та «абстрак-
тності», завжди ставав об’єктом крити-
ки із боку теоретиків права. Найбільш
жорсткою була критична оцінка вчення
Є. Ерліха у працях Г. Кельзена, для яко-

го неможливим було включення емпі-
рич. бачення права («буття права»)
в юриспруденцію, що повинна мати по-
слідовно аналіт. та рац. характер. Але
й сам Г. Кельзен у працях останніх років
вже змінив своє ставлення до соціол.
пояснення сутності права та прав. про-
цесів. Дискусії щодо «Ж. п.» не вщуха-
ють і зараз, а їх тональність є не менш
жорсткою. Полемізуючи із прибічника-
ми пояснення процесів глобалізації пра-
ва із залученням концепції «Ж.  п.»,
Б. Таманага визнає її «концептуальною
помилкою» Є.  Ерліха, яка безмежно
розширює визначення права, що робить
його абсурдним та неприйнятним. Втім
пропонується «деюридизація» кон-
цепції «Ж. п.», яка має перетворити її
в «чисту соціологію», позбавивши не-
органічних для теорет. дискурсу за-
вдань практ. спрямування. Усе це свід-
269
…
чить про те, що «Ж. п.» є «живим тео-
ретичним конструктом» сучасного
правознавства та соц. наук загалом.
Літ.: Жени Ф. Законодательная техника
в современных гражданско-правовых коди-
фикациях // Журнал Министерства юсти-
ции, 1906, № 8–9; Ehrlich E. Fundamental
Principles of the Sociology of Law / [ed.
R. Pound]. N. Y., 1962; Nelken D. Law in Ac-
tion or Living Law? Back to the Beginning in
Sociology of Law // Legal Studies, 1984,
vol. 157; Карбонье Ж. Юридическая социо-
логия: [пер. с фр.]. М., 1986; Бігун В. С. Єв-
ген Ерліх: життя і правознавча спадщина
(актуальний наукознавчий нарис) // Про-
блеми філософії права, 2005, т. ІІІ, № 1–2;
Cotterrel R. B. M. From Living Law to Death
of Social. – Sociology in Legal Theory // Law
and Sociology (Current Legal Issues 2005).
N. Y., 2006, vol. 8.
О. В. Сердюк.

З
ЗАГАЛЬНЕ БЛАГО – сусп. ідеал,
прямування до якого та/або досягнення
якого покликано максимально покра-
щити життя кожної людини окремо
і всього сусп-ва в цілому.
Існує 2 осн. напрями вирішення пи-
тання про співвідношення у З. б. інди-
від. та сусп. елементів: З. б. є синтезом
індивід. благ (лібералізм); З. б. не під-
лягає поділу і є спільним для спільноти
та/або колективу (комунітаризм). Комп-
ромісний погляд на З. б. полягає у тому,
що З. б. включає об’єктивно необхідні
умови для мирного співіснування всіх
членів сусп-ва як вільних і рівноправ-
них суб’єктів і тим самим одночасно –
заг. умови для вираження і захисту бла-
га кожного з них. Таким чином З. б. не
відокремлене і не протиставлене благу
кожного.
Категорію З. б. започатковано анти-
чними мислителями як діалектичну
пару індивід. благу. Реальне джерело
З. б. – природа людини як соц. (політ.)
істоти. Відмінності у розумінні З. б. по-
лягали у різному розумінні його спів-
відношення з індивід. благом. Демокрит
стверджував пріоритет З. б. перед інди-
від. інтересами, розглядаючи д-ву як
гаранта З. б. Категорія блага є центр.
у діалозі Платона «Закони», причому
Платон, не надаючи її однозначного
тлумачення, лише виокремлював та іє-
270
рархізував блага (розум, душевне
здоров’я, справедливість, мужність,
краса, багатство тощо). Для Плато-
на З. б. є пріоритетом для д-ви тільки
тоді, коли воно є синтезом індив. інтер-
есів, створюючи тим самим «щастя дер-
жави як цілісності». За Платоном спо-
собом досягнення З.  б. є  піклування
з боку мудрого правителя, який керуєть-
ся справедливим законом. Аристотель
розглядав благо як основоположну цін-
ність, досягнення якої є метою будь-
якого, в т. ч. міжособистісного спілку-
вання. З. б. у трактуванні Аристотеля
є похідним від індивід. блага, яким для
кожного є спілкування з под. до себе іс-
тотами. Здатність і прагнення людини до
спілкування породжує досконалу форму
об’єднання гр-н задля благого життя –
д-ву. Метою д-ви є З. б., а політика є на-
укою про вище благо як людини, так
і д-ви. Цицерон убачав З. б. у прав. рів-
ності гр-дян, пов’язаних між собою зго-
дою у питаннях права і спільністю ін-
тересів, ототожнюючи прав. порядок та
д-ву. Антична думка розв’язувала су-
перечність між індивід. благом та З. б.
через інтеграцію людини до політ.
спільноти і перетворення таким чином
її на політ. істоту. З. б., право і д-ва ви-
ступали як необхідні форми вияву при-
роди людини як соц. розумної істоти.
Християнство внесло нові смисли
у поняття З. б., розуміючи його як кор-
поративність вірних (corpus Christia-
num), складовою якої є благодійність та
допомога нужденним членам спільноти.
Своєю чергою доброчинність «поверта-
лась» благодійнику через порятунок
його душі: «Блажен той, хто опікується
жебраком, в день лютий його врятує
Господь». Середньовічна християн. фі-

лософія (Т. Аквінат) доповнила ідею
З.  б. ідеєю троїстого поділу corpus
Christianum, у якому кожен стан робив
свій внесок у З. б.: духовенство опіку-
валося морал. здоров’ям сусп-ва, лицар-
ство його охороняло, орачі його годува-
ли. З. б. у Т. Аквіната постає як транс-
цендентна надприрод. мета, заг. для
всіх, що здійснюється через індивід.
реалізацію в сусп. житті. Сучасна катол.
доктрина (Пастирська Конституція
«Gaudium et Spes» (1965) З. б. визначає
як «сукупність вимог соціального жит-
тя, яка дозволяє і громадам, і одиницям
досягти повніше власну досконалість,
…і тому обіймає і права, і обов’язки
супроти цілого роду людського».
Флорентієць Р. де Джироламо вважа-
ється автором першого спец. дослі-
дження концепту З. б. (трактат «De bono
communi», 1301–02). Він наполягав на
пріоритеті З. б. перед благом індивіда,
зважаючи на те, що буття індивіда як
частини цілого є  лише потенційним
буттям, що існує тільки щодо цілого,
яким є Бог. У зв’язку з цим уважав, що
неодмінною християн. чеснотою є гро-
мадянство: «Хто не є громадянином, не
є  й людиною». Е.  Роттердамський
у трактаті «Виховання християнського
князя» розвинув ідею відповідальності
правителів за добробут сусп-ва. Мудрий
морал. князь-філософ має спрямувати
вільну волю вільних співгр-дян в інтер-
есах вітчизни, сусп. блага, «політичної
чесноти». Н.  Макіавеллі сформував
практично протилежний цьому ідеал
правителя, який піклується про З. б.
Якщо мета правителя спрямована на
З. б., то всі засоби для її досягнення
є виправданими. Ідеальним є прави-
тель, який задля блага вітчизни здатен
271
…
діяти ефективно, незважаючи на морал.
перепони. Т. Мор проблему правителя,
що піклується про З. б., взагалі відсунув
на другий план. Основою З. б. в його
утопічному проекті є комуніст. порядок,
за яким жоден гр-нин є власником інди-
від. блага: усі блага є тільки колектив-
ними. Таким чином, поняття колектив-
них благ та З. б. повністю ототожнено,
що стало прикметною рисою усіх по-
дальших комуніст. версій З. б.
Ж. Боден, на відміну від Аристотеля,
не включав З. б. до складових д-ви. Ра-
зом із тим, аналізуючи завдання д-ви,
він фактично конкретизував З.  б. як
мету та функції д-ви, вбачаючи в них
підтримку і забезпечення внутр. миру,
справедливості та соц. гармонії, а також
захист від зовн. ворогів. На думку
Б. Спінози, З. б. втілено у поняттях заг.
права, заснованих на ньому правопо-
рядку та д-ві. Люди не можуть жити
поза заг. правом, яке означає повне під-
порядкування йому гр-дян. Д-ва ж має
на меті З. б., яке є спільною вигодою
для гр-дян. Б. Спінозі належить ариф-
метичне розуміння З. б. як результату
складання індивід. благ за умови взає-
мопогашення протилежних інтересів.
З позицій Т. Гоббса виявом З. б. і од-
ночасно гарантом індивід. благ є д-ва,
на користь якої люди мають відмовити-
ся від індивід. прав, на заміну отриму-
ючи такі блага, як мир та безпека. Ранні
спроби практ. утілення концепції З. б.
на держ. рівні здійснено в Англії (за-
конопроекти Ф. Бекона, зак-во Тюдорів
про бідних). Пуритани та ідеологи
Англ. революції 17 ст. (Дж. Лільберн,
Дж. Локк) уперше увели термінологію
З. б. у назву д-ви (Commonwealth до-
слівно означає «З. б.»).
…
За доби Просвітництва ідею З. б.
було поєднано з природноправ. теорією
та теорією сусп. договору, що зумовило
примат індивід. блага у вирішенні пи-
тання про його співвідношення із З. б.
Дж. Локк пов’язував З. б. з договірним
походженням д-ви, яка, на його думку,
не повинна мати ін. мети, крім захисту
життя, свободи і безпеки гр-дян. За кон-
цепцією сусп. договору Т. Пейна д-ва –
це не більше, ніж нац. асоціація,
а об’єктом цієї асоціації є благо всіх
гр-дян, як в індивід., так і колективному
розумінні. Для І. Канта З. б. поставало
як динамічна міра свободи кожного, яка
є сумісною зі свободою усіх.
Утилітарист Ф. Хатчесон редукував
поняття З. б. до суми індивід. благ (йому
належить вислів про «найбільше щастя
найбільшого числа людей»), тоді як
Дж. Бентам розрізняв щастя найбіль-
шого числа людей та З. б., вказуючи, що
вони можуть суперечити одне одному.
На його думку, сусп. лад та д-ва мають
бути побудовані таким чином, щоб
прагнення як гр-дян, так і правителя до
індивід. блага одночасно були вигідні
та корисні усім, створюючи З.  б.
Дж. С. Мілль, віддаючи належне З. б.,
індивід. блага, перш за все права люди-
ни – уважав внеском до З. б.
Розроблена В. С. Нерсесянцем лібе-
ратарно-юрид. концепція З. б. полягає
у знаходженні, затвердженні та дії від-
повідної регульованій ситуації заг. та
загальнообов’язкової прав. норми – кон-
кретизації принципу форм. рівності,
тобто рівної для всіх міри свободи
і справедливості. З. б. – це не запере-
чення відмінностей інтересів, домагань,
воль, цілей окр. суб’єктів, а заг. умова
їх можливості. Поняття «благо» (інди-
272
від. і заг.) включає інтереси, домагання,
волі різних соц. суб’єктів виключно
тією мірою, якою вони відповідають заг.
прав. нормі, єдиним критеріям прав.
заборон і дозволів, є можливими і до-
пустимими в рамках заг. правопорядку.
В  контексті теорії прав. д-ви З.  б.  –
основа, сенс і парадигма прав. типу ор-
ганізації соц.-політ. спільноти людей як
вільних і рівноправних суб’єктів.
Поєднання цінніс. та прав. аспекту
ідеї З. б. представлено у праці Дж. Рол-
за «Ідея блага і  пріоритет права»
(1988). Він розглядає З. б. як доктрину
і як політ. концепцію. З. б. як реліг. або
філос. доктрина охоплює усі відомі
цінності і чесноти, а сферою її засто-
сування є прив. життя та уподобання
індивіда. З. б. як політ. концепція за-
снована на 2 принципах рівної свободи
та диференціації. Реалізація морал. зді-
бностей і відкрите визнання громадян.
статусу людей складають політ. благо
добре організованого сусп-ва. Політ.
сусп-во є благо для кожного тому, що
воно створює необхідні умови для від-
критого визнання людей вільними
і рівноправними членами сусп-ва, для
визнання їх громадян. статусу. Забез-
печуючи ці необхідні умови, політ.
сусп-во дбає про фундам. потреби гр-
дян. Пріоритет права означає, що ви-
користовувані ідеї блага повинні бути
політ. ідеями; вони повинні узгоджува-
тися з обмеженнями, що накладаються
політичною концепцією справедливос-
ті, і повинні уміщатися у відведеному
нею просторі.
Категорія заг. блага є також однією
з  фундам. в  концепції Дж. Фінніса,
який розглядає З. б. як синтез індивід/
благ (життя, знання, гра, естетичний

досвід, соціальність, практ. раціональ-
ність та релігія), досягнення яких реа-
лізується через соц. інститути (сім’я,
церква, д-ва тощо).
Критика З. б. представлена Й. Шум-
петером, який вказував на абсолютну
неможливість розкриття змісту З. б. че-
рез те, що окр. особи мають прагнення,
які не збігаються із З. б., через очевидне
різне бачення З. б. та шляхів його до-
сягнення, а також через відсутність соц.
інструментів реалізації З. б. Утім він
погоджується з тим, що такі поняття, як
мир (спокій) і громада, можуть служити
прикладами З. б., оскільки кожне з них
може стати надбанням будь-якої люди-
ни, якщо ними буде користуватися ко-
жен. К. Мангейм розглядає ідею З. б. як
пропагандистську містифікацію, здій-
снювану елітою, з метою підтримки
соц. порядку.
Суміжним до З. б. поняттям є по-
няття цінності. Ідея З. б. трансформува-
лася в 20 ст. в поняття «суспільного
блага» і «народного добробуту». По-
хідними від поняття З.  б. є  поняття
«спосіб життя», «якість життя», «рівень
життя», «життєві стандарти» тощо.
Літ.: Rawls J. The Priority of Right and
Ideas of Good // Philosophy and Public Affairs,
1988, vol. 17, іssue 4; Шумпетер Й. А. Капи-
тализм, Социализм и Демократия. М., 1995;
Даль Р. Демократия и ее критики. М., 2003;
Нерсесянц  В.  С.  Философия права. М.,
2006; Брусянин А. В. Трактовка понятия
«благо» в работах Платона // Сумма фило-
софии, 2007, вып. 7; Манаков Д. А. Осмыс-
ление идеи общего блага в докантовской
философской традиции // Вестн. Том. гос.
ун-та, 2009, № 318.
Н. М. Крестовська.
273
…
засади права (англ. – founda-
tions of law, також основи, підвалини
права) – те, на що спирається право,
його фундамент, детермінанти його
змісту. Реформування прав. системи
України як побудова її на принципах
верховенства права вимагає опори на
власний зміст, що спирається на певні
засади. Проблема засад права виникає
тому, що його буття, по-перше, не є оче-
видним, тобто право не є такою річчю,
яку можна сприйняти органами чуття.
Воно потребує підтвердження свого
буття через обґрунтування – виведення
із засад, які власне не є  правом; по-
друге, воно не може не мати засад,
оскільки тоді буде довільним.
Питання З. п. є одним із давніх у фі-
лософії права: як свідчить історія прав.
думки, будь-хто з філософів права звер-
тав увагу на ті чи ін. засади (космоло-
гічні, реліг., морал. та ін.), намагаючись
на їх підставі обґрунтувати право для
кращого розуміння його сутності та
ролі в житті людини й сусп-ва. Не ви-
падково дослідження З. п. часто визна-
чається як предмет філософії права
(Ю. А. Єршов). За рад. часів у межах
марксистської методології дослідженню
З. п. достатньої уваги не приділялося,
тому що буття права сприймалося як
дещо очевидне, як вияв волі економіч-
но, а тому й політично домінуючого
класу. Втім у заг. плані проблема по-
рушувалася, зазначалося, що воля д-ви
сама по собі ще не є кінцевою засадою
права, оскільки сама повинна відпо-
відати певній засаді (В. П. Желтова,
О. Г. Дробницький). У цьому самооче-
видному положенні міститься як по-
становка питання про З. п., так і певне
виправдання необхідності філософії
…
права, формулювання її гол. завдання:
пошуки З. п.
Проблема  З.  п. окрім заг. рівня
(стосовно їх пошуку в цілому, для об-
ґрунтування цінності права та пояс-
нення його сутності) може розгляда-
тися також на окр. (рішення проблеми
засад стосовно норм як необхідного
елемента права) та прикладному рів-
нях (обґрунтування – законодавцем
створюваних ним норм, суддею своїх
рішень). В останній ситуації філосо-
фія права виступає світоглядно-мето-
дол. передумовою для прийняття
прав. рішень (як прояв професіоналіз-
му законодавця чи судді).
Розрізняють соціол. (пояснюваль-
ний) та філос. (рефлексивний) підходи
до розуміння права та його засад. Со-
ціологічно-орієнтована теорія права
прагне відрізнити право від ін. соц. ре-
гуляторів, а тому орієнтується на зовн.
прояви права, розглядаючи право в його
безпосередньому функціонуванні.
З точки зору такого підходу, як засади
можна розуміти «фундаментальні, на-
ріжні елементи, які використовуються
у визначенні поняття права, або основні
поняття, які використовуються для по-
яснення важливіших рис чи «сутності
права» (Г. Ротлойтнер). Такі З. п. пояс-
нюють його походження, розвиток
і функціонування, вони є емпірич. фак-
торами, що впливають на право.
Філос. підхід орієнтується на те, щоб
відрізнити право від самого себе, у сен-
сі формулювання прав. ідеалу, тобто
його турбує питання справедливого
й несправедливого права. Тому в най-
ширшому розумінні З. п. визначають як
ті невід’ємні елементи світоустрою і за-
конів буття, що обумовлюють як похо-
274
дження, так і цінність права в сусп-ві.
Оскільки вони відшукуються в поряд-
ку буття, пронизаного людським існу-
ванням, то вони є й екзистенціальними
З. п. і завдяки їм особистість вступає
у спілкування як суб’єкт права та на-
буває здатності до прав. суджень
(Ю. Є. Пермяков).
Відповідно кожен із цих підходів
орієнтується на різні за характером
З. п.: на «реальні» та «ідеальні» («гра-
ничні») засади. Сучасна філософія пра-
ва намагається поєднати ці два підходи
та інтегрувати дослідження різних типів
засад. Таке розуміння засад корелює
з розумінням права як відносно авто-
номної (від зовн. факторів) реальності,
що включає ідеальний вимір (виявля-
ється у вимозі його морал. правильнос-
ті, тобто відповідності змісту права
певним цінностям, передусім справед-
ливості) та реальний або інституційно-
владний (задає визначеність праву і за-
безпечується примусом), а також по-
єднання цих вимірів, що здійснюється
в комунікат. взаємодії між людьми.
Відповідно до такого розуміння
права граничні, або ідеальні З. п. – це
насамперед онтол., антропол. та цін-
нісні засади. До онтол. З. п. слід відне-
сти міжсуб’єктну взаємодію, але не як
певну субстанціональну реальність,
а як його ідеально-смисловий аспект,
що виявляє себе, коли спільне існуван-
ня людей загрожує обернутися свавіл-
лям, а тому містить момент належного
для обмеження свавілля. Тому прав.
онтологія виявляється онтологією
інтерсуб’єктивності, а «першореальніс-
тю» права виступає ідея (смисл) права,
що полягає у  взаємному визнанні
суб’єктів. Під антропол. З. п. мається на

увазі сама людини як прав. суб’єкт, тоб-
то носій прав та обов’язків, а  також
здатність до визнання, що уможливлює
ставлення до ін. людини як істоти віль-
ної й рівної з іншими. Таким суб’єктом,
на існування якого орієнтується право,
є автономна і відп. особистість. Під цін-
нісн. З. п. розуміються фундам. прав.
цінності: свобода, рівність, справедли-
вість, гідність людини. Осн. прав. цін-
ністю є справедливість, яка розуміється
як прагнення діяти відповідно до прав
і обов’язків, віддаючи кожному своє
й забезпечуючи умови для реалізації
здібностей кожного. Завдяки визначен-
ню ідеальних засад відбувається легіти-
мація (обґрунтування) права.
«Реальні» засади права пов’язані із
певними емпірич. факторами, що впли-
вають на право та його дієвість, вони
виступають переважно у функції зовн.
умов (обмежуючих факторів) у діяль-
ності законодавця або судді. Нім. філо-
соф права Г. Ротлойтнер систематизував
такі засади, поділив їх на трансцендент-
ні та іманентні; у свою чергу, іманент-
ні засади – на позаправ. та внутрішньо-
прав.; а позаправ. засади – на природ. та
соц. («створені людиною»).
1. До трансцендентних засад, в яких
виправдовується й пояснюється земний
порядок на підставі дії духов. сил, від-
носять міфологічні й реліг.
Міфологічні засади. Окрім міфів,
які створювалися для пояснення по-
ходження світу, існують також «етич-
ні» міфи, в яких здійснюється розпо-
відь про появу соц. ін-тів і  правил.
Боги виступають уособленням як сил
природи, так і етичних принципів. Кла-
сичним прикладом пояснення конфлік-
ту між держ. законом та неписаним
275
…
природ. (сімейним) законом є сюжет
«Антигони» Софокла.
Реліг. засади. Божественні закони –
виявляють себе в особливих святих тек-
стах (писаннях). Ці писання виступають
нерозривною сумішшю пояснення та
виправдання. Осн. інтенція – обмежен-
ня помсти, а Новий Заповіт додає лю-
бові до ворогів як її мінімізацію. Боже-
ственне право виступає зразком спра-
ведливості для людського.
2. Іманентні («земні») позаправ.
(зовн. праву) засади (природ. та соц.).
Природ. З. п. розглядаються як фак-
тори, що пояснюють його походження,
розвиток, зміст установлень.
Геогр. фактор. У  найбільш сис-
т е м ній формі на нього вказував
Ш. Л. Монтеск’є. У цілому теорія клі-
мату як фактора істор. пояснення по-
ходження права констатує лише одну
з умов розвитку людства – навколишнє
середовище; вирішального значення
для «правогенезу» він не має. Але в су-
часних умовах цей фактор значною мі-
рою впливає на право (забруднення,
глобальне потепління тощо).
Природ. людські засади. Це такі еле-
менти, які можуть бути використані для
пояснення походження, еволюції та
форм людської поведінки й соц. ін-тів,
з одного боку, і які є обмежувальними
умовами для законод. діяльності  –
з другого. Біол. засади дають знання
поведінкової основи: як слід регулюва-
ти, виходячи з уявлень про інстинктив-
ну діяльність; також показують обмеже-
ність людської здатності пристосування
до вимог законодавця. Антропологія
ж говорить, що недостатність інстинк-
тивної бази, мотивує людей розвивати
прав. ін-ти. Припущення щодо людської
…
природи накладають обмеження на зак-
во. З осн. антропол. тверджень виво-
дяться наслідки для розуміння прав.
порядку: право як репресивний поря-
док, стримуючий «людину-вовка»; пра-
во як інструмент патерналістського за-
конодавця, який авторитарно проводить
у життя зразки поведінки; право як кан-
тівський порядок заг. свободи для авто-
номних індивідів. До них примикають
когніт. засади, які полягають у наяв-
ності в  людини певних ментальних
здатностей: логіч. мислення, включаю-
чи вміння підводити конкр. учинок під
заг. норму; здатність розрізняти пра-
вильне й неправильне у прав. поведінці
тощо. Йдеться не про силу примусу та
страх покарання, а про рівень культури,
що дозволяє оперувати морал.-ціннісн.
судженнями. На цій же здатності засно-
вуються й конструкції природ. стану та
сусп. договору (як спроможність люд-
ської свідомості легітимізувати право
і владу).
3. «Створені людьми», або соц., за-
сади походять від людської діяльності
і є зовн. щодо права. На першому міс-
ці – екон. засади права. Пріоритет у їх
дослідженні тривалий час належав
марксизму, який цей фактор абсолюти-
зував і прирікав право на пасивний ха-
рактер взаємодії з екон. базисом сусп-
ва. Сучасний прав. економізм (Р. По-
знер) довів активну роль права в екон.
житті сусп-ва. Морал. засади права роз-
глядаються так: дійсність права має
бути обумовленою вимогами моралі
(природ.-прав. концепції); констатуєть-
ся і певна «розмитість» морал. стандар-
тів для права (Н. Луман), а й необхід-
ність через доведеність їх укоріненість
276
у буття (О. Гьоффе). Тут стикаються два
погляди на морал. З. п.: у нормат. сенсі
(у межах природ.-прав. теорії) та в ем-
пірич. сенсі, в якому мораль розумієть-
ся як набір домінуючих поглядів на
стандарти правильної поведінки й до-
брочесного життя (Е. Дюркгейм).
Під власне соц. (соцієтальними) З. п.
розуміють «недержавні» факти люд-
ської діяльності, які враховуються в суд.
діяльності, а потім через наук. розробки
закріплюються в зак-ві (Є. Ерліх).
Політ. засадами права є такі, що
розглядаються в системі взаємовідно-
син права з д-вою, політикою, владою,
примусом. З одного боку, влада є дже-
релом права, а з другого – може бути
його руйнівником; політ. влада вико-
ристовує право, право ж обмежує вла-
ду. Лише легітимна влада надає праву
життя.
Що ж стосується істор. З. п., то ма-
ється на увазі водночас філогенетичне
походження права та його подальший
істор. розвиток. Історія як традиція
включає всі засадничі елементи, які
були розглянуті, в їх хронол. послідов-
ності. У цьому контексті можна говори-
ти й про культ. З. п.
4. Внутрішньоправ. засади дають
змогу дивитися на право як на таке, що
має власну логіку. Єдиного погляду на
ці засади немає, проте наявність пев-
них теорій, в яких акцентують увагу на
таких засадах (теорія осн. норми
Г. Кельзена, яка стверджує сувору по-
слідовність норм, що визначається осн.
нормою  – трансцендентально-логіч.
припущенням; аутопоетична теорія пра-
ва Н. Лумана, відповідно до якої, прав.
система постійно оновлює себе, ство-

рюючи свої елементи згідно з власною
«внутрішньої» логікою; теорія внутр.
моралі права Л. Фуллера, яка стверджує
наявність восьми принципів права (за-
гальність, доступність, передбачува-
ність, ясність і зрозумілість, несупер-
ечливість, відсутність нездійсненних
вимог, відносна сталість, наявність від-
повідності між законом і офіц. дією),
що становлять внутр. мораль права і ро-
блять право можливим), свідчать про
наявність таких засад.
Сучасні тенденції в еволюції значу-
щості типів засад права можуть бути
визначені за трьома напрямками: від
трансцендентних до іманентних; від
зовн. природ. до створених людиною;
від позаправ. до юридично внутр. З. п.
Залежно від ставлення до З. п., мож-
на розрізняти теорії: а) які не визнають
за правом ніяких засад, а зводять його
лише до аргументів, інтерпретацій і рі-
шень, не пов’язаних навіть із нормою
(етнометодологія); б) які визнають чіль-
ним лише один із багатьох аспектів,
напр., екон. або сусп.-політ. владу;
і в) які визнають рівною мірою безліч
засад права, не надаючи жодній із них
переваги. Перші дві позиції є крайно-
щами, уразливими для критики. Вони
відповідно висловлюють методол. по-
зиції постмодерного та класичного під-
ходів до проблеми З. п.
277
…
На рівні соціол. моделі розуміння
З. п. акцент робиться на інструменталь-
ному образі права як засобі соц. контр-
олю. Проте право, хоча й є певною соц.
системою, має власну онтол. основу –
це людина у взаємозв’язку з ін. люди-
ною. Кодом такої системи не може бути
лише критерій «законно чи незаконно»,
люди завжди від закону чекають чогось
більш значущого – правильності або
справедливості. Ідеальні засади забез-
печують обґрунтування та розуміння
права, реальні – виправдання та пояс-
нення. За всіма граничними ідеальними
засадами стоїть морал. елемент – який
має легітимаційну силу для права. Вони
не можуть розглядатися як щось зовн.
для права, а є виразом внутр. змісту пра-
ва. Тому рефлексія щодо таких З. п. – це
необхідна умова розуміння права та
його дії, особливо, коли ми маємо спра-
ву не зі сталою прав. системою, а прав.
системою, що становиться.
Літ.: Пермяков Ю. Е. Основания права.
Самара, 2003; Rottleuther H. Foundations of
Law. Dordrecht, 2005; Мальцев Г. В. Соци-
альные основания права. М., 2007; Маль-
цев Г. В. Нравственные основания права.
М., 2009; Алекси Р. Дуальная природа пра-
ва // Право Украины, 2011, № 1; Макси-
мов С. До питання про засади права: спроба
систематизації // Право України, 2011, № 8.
___________.

І
ІДЕНТИЧНІСТЬ ГРОМАДЯН-
СЬКА – одна з форм індивід. та колек-
тивної ідентичності, в межах якої лю-
дина усвідомлює себе гр-нином, тобто
особою, приналежною до політ. нації –
співтовариства, об’єднаного спільною
формою прав. самоорганізації та політ.
культурою. Гр-нин є  одним із видів
суб’єкта права – носієм формалізованих
прав, обов’язків та відповідальності
стосовно ін. суб’єктів прав. співтовари-
ства, тому поняття І. г. є близьким до
поняття ідентичності прав. І. г. можна
розглядати як одну з форм прав. іден-
тичності, яка починає домінувати у мо-
дерну добу, віддзеркалюючи пересічний
рівень прав. свідомості. Але від інших
форм прав. ідентичності її відрізняють
істотні відмінності. По-перше, І. г. пе-
редбачає формальну наявність грома-
дянства певної д-ви, яке набувається
через відповідні процедури та докумен-
тально засвідчується. Особи без грома-
дянства, біпатриди, біженці, емігранти
хоча і є суб’єктами права й навіть мо-
жуть користуватися більшістю грома-
дян. прав, не є суб’єктами І. г. По-друге,
завдяки вказаній формальній особли-
вості І. г. чітко диференціюється як від
додерж., так і від транснац. форм прав.
ідентичності. По-третє, І.  г. тісно
пов’язана з модерним поняттям нації,
тому йому притаманна певна амбіва-
278
лентність, характерна для цього понят-
тя. Націю можна розуміти як політ., або
громадян. (civitas) – співтовариство,
об’єднане політ. культурою та формою
прав. самоорганізації, що забезпечує
спільну реалізацію прав, обов’язків та
відповідальності, або ж як етнічну на-
цію походження (gens), об’єднану спіль-
ними традиціями, мовою, культурою.
Значення поняття «громадянин» – як
«належний до громади» – відсилає до
давньогрец. «polites» та лат. «civis».
Polites – це гр-нин «полісу» – давньо-
грец. міста-д-ви. Громадянство включа-
ло в себе пасивний та активний аспекти:
з одного боку, підпорядковуватись пра-
вилам відповідного полісу, бути підда-
ним, з другого – самому створювати ці
правила, бути законодавцем. Осн.
обов’язками гр-н полісу було дотриман-
ня реліг. правил (що ототожнювалося
з дотриманням морал. як такої), захист
від зовн. ворогів, виконання робіт на
держ. посадах; осн. правами – володін-
ня власністю та участь у політ. житті.
Полісна громада являла собою, водно-
час, етичну, екон. та політ. єдність,
а тому ідентичність гр-нина була щіль-
но пов’язана з його походженням та
майновим станом (не народжені у від-
повідному полісі і позбавлені власності
не могли бути гр-нами). У Рим. імперії,
особливо на пізньому етапі її існування,
завдяки мультинац. складу та її великій
території ідентичність civis відокрем-
люється від етнічної належності. За
едиктом Каракалли (Consitutio Antoni-
ana), прийнятим у 212, права рим. гро-
мадянства поширювалися майже на все
вільне населення імперії, яке склада-
лося з різних народів. Гр-нин – це на-
самперед правомочний суб’єкт, який

застосовує і стосовно якого застосову-
ється рим. право.
Формування модерного розуміння
І. г. було нерозривно пов’язане з пере-
осмисленням ідеї природн. права та ха-
рактеру взаємозв’язку між гр-ном та
д-вою. Якщо для античної та середньо-
вічної думки природ. право являло со-
бою сукупність невстановлених людь-
ми законів, джерелом яких була панте-
їстично осмислена природа, або Бог
модерна філософія реінтерпретує його
у термінах суб’єктивних прав (rights).
Природ. право (natural law) є невідчу-
жуваними природ. правами (natural
rights), які визначаються фундам., ан-
тропологічно вкоріненими інтересами,
яким віднині надається нормат. статус.
Обов’язки ж перед д-вою та навіть саме
її існування легітимуються лише через
сусп. договір як інструмент захисту
прав. Мірою інституціалізації, природ.
права набували статусу громадян. Гро-
мадянин – це людина, здатна актуалізу-
вати свої права, а саме поняття грома-
дянства визначається «правом на певні
права» (В.  Кімліка). Виокремлюють
3 гол. групи громадян. прав: ліберально-
громадян. (civil) негат. права, що забез-
печують недоторканність особи, її прив.
свободу та власність, політ. (political)
права на участь, що забезпечують мож-
ливості активного громадянства та соц.
(social) дольові права, які гарантують
клієнту де-ви мінім. дохід та соц. захист
(Т. Х. Маршалл, Ю. Габермас, А. Гонет,
П. Рікер). Кожна з вказаних груп спри-
яла розширенню обсягу та зміцненню
модерної І. г., репрезентуючи гр-нина
сучасної д-ви у трьох статусах: прив.
особи, активного публ. гр-нина та клі-
єнта д-ви, що отримує від неї певні по-
279
…
слуги. На думку Т. Х. Маршалла у мо-
дерній історії мав місце процес розши-
рення громадян. прав (від фундам.
ліберальних до пов’язаних з ресурсами
соц.), якому відповідало розширення
класу гр-н. Паралельно з інституціалі-
зацією громадян., політ. та соц. прав
відбувалося їх поширення на представ-
ників різних соц. та майнових станів,
конфесій, рас, статей тощо. Постійний
процес розширення каталогу соц. прав,
поява нових груп прав (еколог., культ.),
а також боротьба за свої права з боку
різних соц. груп та рухів (емігранти,
корінні народи, феміністичний рух)
у сучасному світі свідчать про конфлік-
тність процесу розширення громадян.
прав та класу гр-н й на конфліктність
процесу формування прав. ідентичнос-
ті окремих соц. груп та І. г. у цілому.
Але його наслідком є інклюзивне й ди-
намічне формування ідентичності по-
літ. нації, єдиного прав. громадян. спів-
товариства і його гр-н як носіїв прав,
обов’язків та відповідальності.
Семантика поняття нації змінювала-
ся протягом тривалого періоду його іс-
нування. Спочатку Natio  – ім’я рим.
богині народження та походження. При-
кметно, що у давньорим. слововжитку,
який зберігається і в середньовічній
Європі, поняття gens, populus, natio час-
то-густо вживаються як синоніми сто-
совно «варварських» народів, які ще не
досягли рівня держ. організації. У цьо-
му значенні вони протиставляються по-
няттю civitas. У пізньому середньовіччі
поняття нації починає ідентифікуватися
з носіями певної мови, lingua. Але вже
на початку модерності виникає конку-
руючий слововжиток цього поняття. Під
«нацією» починають розуміти народ
…
д-ви як носія суверенітету. Відповідно
до моделі сусп. договору як форми ле-
гітимації держ. влади нація як співтова-
риство гр-н стає джерелом цієї влади,
отже, насамперед, громадян. нацією яка
знаходить себе у спільній практиці фор-
мування думок та прийняття рішень.
Нація це вже не дополіт. мовно-етнічна
спільнота (нація походження), а консти-
туйована ідентичність громадян, яка
існує через «постійний плебісцит»
(Е. Ренан), тобто через безперервні рі-
шення щодо прав. впорядкування влас-
ного спільного буття (громадян. нація).
Але обидва значення поняття нації –
і gens, і civitas – продовжують існувати,
іноді тісно переплітаючись, оскільки
становлення модерних громадян. націй
і націй походження відбувалося одно-
часно й характеризувалося взаємним
впливом. Так, формування націй похо-
дження використовувало прав. форму:
без формування І. г. через подвійне роз-
ширення груп громадян. прав та класу
гр-н була б неможливою нац. гомогені-
зація нас. Наприклад, загальнообо­
в’язкова освіта як соц. право уможли-
вила гомогенізацію мови (лише один із
багатьох діалектів визнається еталон-
ним) та селекцію істор. пам’яті (оцінка
істор. подій у підручниках з історії).
З другого боку, саме право також часто-
густо зверталося до нації походження
як до одного зі своїх джерел. Так, нім.
прав. школа вважала основою права
«дух народу» (Volksgeist), а завдання
юриспруденції вбачала у відбитті цього
духу у верховенстві права (Ф. К. фон
Савіньї). Етнічний прав. звичай також
розглядається як одне з джерел права
і фактор формування як громадян., так
і прав. ідентичності. Поєднання двох
280
значень поняття нації у Новий час і,
особливо, починаючи з Великої Франц.
Революції, було однією з вагомих при-
чин становлення сучасних націй та нац.
д-в, що поєднували в собі риси похо-
дження та спільної прав. демократ. са-
моорганізації. На цьому тлі ідентич-
ність гр-нина нац. д-ви стає фундам.
формою прав. ідентичності, стосовно
якої і додерж., і транснац. її рівні мають
похідний характер.
Питання співвідношення І. г. та іден-
тичності нації походження, або, ширше,
культ. ідентичності, а також пов’язана
з ним різниця в розумінні значення різ-
них груп громадян. прав є принципом
диференціації двох конкуруючих інтер-
претацій І. г. – ліберальної та республік.
Ліберальна традиція, яка бере свій по-
чаток у працях Т. Гоббса та Дж. Локка
обстоює індивідуалістичне розуміння
громадянства, яке інтерпретується за
взірцем членства у будь-якій організа-
ції. Гол. увага приділяється індивід.
правам (насамперед класич. лібераль-
ним та соц.), рівності перед законом,
а також практикам управління, які вра-
ховують різні індивід. та колективні
уподобання гр-н. І. г. ототожнюється
насамперед із здатністю актуалізувати
власні права, домагатися рівності та
впливати на осіб, що приймають рішен-
ня. Вона є, по суті, ідентичністю прив.
осіб, які, через актуалізацію прав об-
стоюють перед д-вою власні «дополі-
тичні» інтереси. Ідентичність нації по-
ходження не відіграє жодної ролі у фор-
муванні І.  г.: інституційні функції,
пов’язані із захистом прав і підтримкою
правопорядку в цілому не залежать від
ментальної укоріненості в  етнічній
спільності. Через це лібералізм логічно

еволюціонує у ліберальний космополі-
тизм. Ядро громадян. прав, по суті, ста-
новлять універсальні права людини, які
повинні бути інституціалізовані на
транснаціональному, наддерж. рівні.
Ідентичність гр-нина нац. д-ви еволю-
ціонує у  всесвіт.-громадян. ідентич-
ність, що ґрунтується на актуалізації
універсальних людських прав. При цьо-
му обидва види І. г. не обов’язково по-
винні суперечити один одному. Так, за
І. Кантом, завдяки «всесвітньо-грома-
дянському стану» всі люди отримують
гарантії безпеки та свободи у будь-якій
д-ві, зберігаючи при цьому свою нац.-
громадян. приналежність.
На противагу цьому підходу респу-
блік. традиція інтерпретує громадян-
ство з етично-коммунітаристських по-
зицій. Гр-ни щільно інтегровані у політ.
співтовариство як частини і ціле і мо-
жуть сформувати свою індивід. та ко-
лективну ідентичність лише у горизон-
ті спільних традицій та політ. інститу-
тів. І. г. актуалізується лише у спільній
практиці самовизначення, тому ключо-
вими правами тут стають права на політ.
участь та комунікацію. Залежно від
того, яким чином розуміються джерела
цієї колективної практики, республік.
підхід до розуміння І. г. можна диферен-
ціювати на комунітаристський та лібе-
рально-республік.
Коммунітристи вважають, що політ.
організованій нації (civitas) передує до-
політ. спільнота (gens). Люди входять
в політику для реалізації певних допо-
літ. спільних цілей, засн. на спільному
способі життя, традиціях, вірі (спільно-
му «етосі»). І. г. базується на більш фун-
дам. ідентичності члена істор. спільно-
ти. Найбільш радикальний коммуніта-
281
…
ризм веде до релятивізму, який вкорінює
універсалістський лібералізм у парти-
кулярній європ., або, ширше, зах. куль-
турі. Ліберальні республіканці відмов-
ляються від припущення про необхід-
ність спільних дополіт. цілей для політ.
самоорганізації. У прив. житті люди
можуть мати різні інтереси й не дося-
гати консенсусу з приводу них. Але
участь у політ. житті має свою внутр.
цінність. Оскільки І. г. конституюється
у відносинах взаємного визнання, вона
апріорі вимагає спільного комунікат.
простору, яким і виступає публ. політ.
життя. Політ. автономія є самоціллю,
оскільки жоден гр-нин не може втілити
її самостійно, спираючись на власні
прив. переконання. І. г. народжується
у політ. комунікації, в якій, зокрема,
відбувається і визначення конкр. гро-
мадян. прав.
Для ліберального та ліберально-рес-
публік. підходів між поняттями грома-
дян. нації та нації походження не існує
концептуального, необхідного зв’язку.
Це зумовило їх поступове зближення на
рубежі 20–21 ст. Обидві сторони визна-
ють, що «пасивне громадянство» кла-
сич. лібералізму має бути доповнене
«активним» республіканським грома-
дянством. Гіперболізація класич. лібе-
ральних, а також пов’язаних з ними соц.
прав веде до «громадянського приватиз-
му» та має небезпечні наслідки пере-
творення гр-н у клієнтів патерналіст-
ської, слабко контрольованої бюрокр.
держ. машини. Варто зазначити, що для
формування І. г. важливими є гармоніч-
на інтерналізація та повсякденна акту-
алізація всіх груп прав – ліберальних,
політ., соц., еколог., культ. – оскільки
кожна з них спрямована на елімінацію
…
певних типів загроз та ризиків, захист
від яких і гарантується прав. системою.
Коммунітаристській підхід до гро-
мадянства, наприк. 20 ст., стає пожив-
ним ґрунтом для появи мультикульту-
ралістських теорій І. г. Під «спільнота-
ми» розуміють вже не класичні модерні
«титульні нації», а, навпаки, ті соц.
одиниці, які зазнали уніфікуючого та,
часто-густо, руйнівного впливу «націо-
нального будівництва» – етнічні менши-
ни та різноманітні субкультурні групи.
Класич. теорії І. г. робили акцент на
зменшенні соц. контрастів між групами:
розширення каталогу прав та класу гр-н
формували громадян. спільність, яка
долала партикулярні групові відміннос-
ті. Але під покривом формальної рівно-
сті ліберальних і політ. прав та навіть
фактичного вирівнювання завдяки роз-
витку соц. прав приховуються нефор-
мальні «ієрархії статусу», які не вдаєть-
ся побороти через соц. гомогенізацію
гр-н. Йдеться про культ. дискримінацію
членів певних груп, яка може виявляти-
ся у невизнанні, неповазі та ін. формах
спрямованої, або ж навпаки, несвідомої
та інерційної девальвації культ. ідентич-
ності. Її подолання можливе через за-
провадження політики «диференційо-
ваного громадянства»: набуття грома-
дян. статусу відбувається не лише
індивідуально, але й колективно – через
членство у  відповідних групах, які
отримують особливі культ. права (напр.,
обов’язкове викладання у загальноосв.
школах відповідною мовою). І. г. стає
амбівалентною: це ідентичність гр-
нина і як індивід. суб’єкта права, і як
суб’єкта права відповідної культ. гру-
пи, яка має певні особливі права. Тео-
рія диференційованого громадянства
282
вступає у суперечність з класич. лібе-
ральними підходами, які спираються
на індивідуалістичне розуміння цього
поняття і вважають ідею диференціації
громадян. прав залежно від членства
у групах антиегалітарною.
Одне з найбільш аргументованих за-
перечень ліберальних теорій І. г. з боку
коммунітаристів полягає у тому, що гр-
ни, позбавлені спільного розуміння бла-
га не зможуть виконувати свої грома-
дян. обов’язки та використовувати пра-
ва так само вмотивовано, як це будуть
робити члени істор. спільноти. Для під-
тримки ліберально демократ. інститутів
потрібен патріотизм, який не можна
розвинути виключно прав. засобами.
Але сучасний лібералізм протиставляє
традиційному патріотизму «конститу-
ційний патріотизм», який апелює не до
дополіт. єдності віри, сімейних тради-
цій, способу життя та розуміння спіль-
ного блага, а до спільної політ. культу-
ри. З одного боку, політ. культура на-
роджується через рефлексію щодо
істор. сформованих політ. інститутів,
отже, вона завжди є локальною і зале-
жить від домінуючої культ. ідентичнос-
ті або «етосу». Вона спирається на жит-
тєві факти, що не обираються, але від
яких залежить політ. комунікація: мова,
територія, інститути. З другого ж боку,
в  рамках будь-якої локальної політ.
культури виховуються громадян. чесно-
ти, які дозволяють виокремлювати
спільні інтереси та диференціювати
сфери прив. та публіч., тобто формува-
ти власне І. г., відмінну від ідентичнос-
тей етнічних культур, конфесій тощо.
В цьому полягає універсальний аспект
будь-якої локальної політ. культури,
який дозволяє розглядати структурну

подібність цього феномену попри роз-
маїття його конкретних форм.
Одним з гол. завдань політ. культури
є політ. соціалізація індивідів та моти-
ваційне вкорінення І. г., які здійснюють-
ся через виховання політ. чеснот. У су-
часних теоріях громадянства громадян.
чеснотам приділяється особлива увага.
Етика громадян. чеснот як частина по-
літ. культури вбачається необхідним до-
повненням конст. патріотизму, а самі
чесноти необхідно розглядати як кон-
ститутивні елементи І. г. Такими чесно-
тами є законослухняність, лояльність,
незалежність, готовність критично під-
ходити до держ. влади (В. Гелстон), або
правосвідомість, громадян. мужність,
чуття справедливості, толерантність,
чуття гр-нина, солідарність, розважли-
вість (О. Гьоффе). Однією з найважли-
віших чеснот гр-нина у сучасному сусп-
ві визнається здатність брати участь
у публ. дискусії, оскільки завдяки їй
стає можливим прозоре відокремлення
уявлень, які мають публ. значимість від
прив. вподобань, цінностей, віри, тобто
толерантне й  інклюзивне виявлення
спільного інтересу, яке підтверджує ста-
лість І. г. Наприк. минулого століття
у політ. теорії відбувся перехід від «го-
лосоцентричної» до «діалогоцентрич-
ної» моделі демократії, яка отримала
визначення деліберативної (Ю. Габер-
мас), дискурсивної (Д. Драйзек), кому-
нікативної (А. М. Янг) демократії. Якщо
більшу частину минулого століття по-
літ. аспект громадянства визначався
здатністю використовувати право голо-
су та брати участь у процедурі голосу-
вання, з 80–90-х років 20 ст. все більше
уваги приділяється вмінням гр-н брати
участь у публ. дискурсі. Проблема «го-
283
…
лосоцентричної» демократії полягає
у тому, що її гр-ни не мають можливос-
ті аргументувати свої «дополітичні»
вподобання, переконати ін. у публ. до-
цільності своєї точки зору. І навпаки,
у «діалогоцентричній» демократії гр-ни
отримують можливість перевірити
власні погляди на сумісність із погляда-
ми ін., або ж сформувати спільні точки
зору завдяки рац. фільтру публ. диску-
сії. За Дж. Ролзом, обов’язком держ.
громадянства (duty of civility) є прийти,
всупереч різниці у світоглядах, до спіль-
ної політики і зак-ва. Умовою можли-
вості виконання цього обов’язку є вмін-
ня переходити від культурно насиченої
етичної ідентичності до правової іден-
тичності гр-нина.
Літ.: Хабермас Ю. Вовлечение другого.
Очерки политической теории. Спб., 2001;
Кимлика  У. Современная политическая
философия. Введение. М, 2010; Kymlic-
ka W. Multicultural Citizenship. New York,
2011; Исаева Н. В. Правовая идентичность
(теоретико-правовое исследование). М.,
2013; Національна ідентичність і громадян-
ське суспільство. К., 2015.
Р. В. Зимовець.
ІДЕНТИЧНІСТЬ ПРАВОВА. Одна
з форм індивід. та колективної ідентич-
ності, в межах якої людина актуально
сприймає себе як суб’єкта права – носія
формалізованих прав, обов’язків та від-
повідальності стосовно ін. суб’єктів
прав. співтовариства, а всі члени цього
співтовариства усвідомлюють свою
приналежність до нього та керуються
виробленими й юридично закріпленими
в ньому правилами. У вузькому юрид.
сенсі прав. ідентичність інтерпретуєть-
ся як офіц., видані д-вою док-ти, що
…
підтверджують особистість та прав. ста-
тус людини як особи, здатної реалізову-
вати свої права та вимагати законода.
захисту. Набуття І. п. розуміється як
технологічна послідовність двох ста-
дій – ідентичності як фіксації унікаль-
них атрибутів при народженні, що вка-
зуються в акті реєстрації, та ідентифі-
кації – як постійної обробки унікальних
персональних даних у біометричному
форматі, після набуття особою повно-
ліття (док-ти, що посвідчують особу).
Поняття І. п. є складовою більш ши-
рокого філос. поняття ідентичності.
Ідентичність людини базується на роз-
різненні та взаємній приналежності
Я як суб’єкта (the I) та я як об’єкта, або
Самості (the Self). Завдяки рефлексив-
ній здатності людина може відокремлю-
вати себе як спостерігача від власного
часового потоку переживань, оцінювати
набутий досвід та очікування від май-
бутнього. Ідентичність є результатом
динамічного процесу ідентифікації як
самопізнання та формування сукупнос-
ті позит. уявлень людини або спільноти
про саму себе. Як позит., так і негат.
досвід робить свій внесок у формуван-
ня ідентичності, але їй завжди прита-
манна креативна та селективна актив-
ність, спрямована на утворення сталого
у часі позит. образу. Біол., антропол.,
біогр., етнокульт., соц. чинники є пере-
думовами формування ідентичності,
але не визначають її. Ідентичність ви-
будовується лише через їх осмислене
засвоєння людиною або спільнотою,
через формування фактичного (де-
скриптивного) та бажаного (нормат.)
образу самої себе. Трансцендентний
характер людського буття, свобода лю-
дини завжди залишають можливість
284
бути іншою, трансформувати власну
ідентичність та ідентичність спільноти,
до якої вона належить. Гармонія де-
скриптивного та нормат. образів вказує
на «автентичність» ідентичності, і на-
впаки, їх дисбаланс є причиною неза-
доволеності собою. Сила або слабкість
ідентичності залежить від того, наскіль-
ки її дескриптивний аспект є правди-
вим, адекватним, а нормат. – автоном-
ним. Викривлений погляд на себе та
нормат. взірці, які базуються виключно
або переважно на опозиції («Я», «Ми» –
«Вони») характеризує слабку, неста-
більну та нетривалу у часі ідентичність.
Ідентичність завжди потребує підтвер-
дження як від самого суб’єкта ідентич-
ності, так і від інших людей (спільнот),
через що має фундаментально інтер­
суб’єктивний характер. Відсутність ви-
знання ідентичності з боку інших є при-
чиною конфліктів та криз ідентичності,
результатом яких може бути позит.
трансформація існуючої ідентичності,
або ж, навпаки, патологія її динаміки,
зокрема, самоізоляція, комплекс меншо-
вартості тощо.
Тема І. п. постає насамперед у кон-
тексті посткласичного типу праворозу-
міння (І. Л. Честнов), для якого осн.
елементом права стає не норма, а осо-
бистість, здатна впорядковувати своє
буття з іншими в інтерсуб’єктивній ко-
мунікації та взаємодії у термінах прав,
обов’язків, відповідальності. Дослідни-
ки І. п. приділяють особливу увагу про-
цесу інтерналізації та інтерпретації
прав. норм, взаємозв’язку самореаліза-
ції людини та її прав. самовизначення.
У перспективі прав. соціалізації право
розуміється не як засіб зрівняння та усе-
реднення особистості через уніфікацію

прав. якостей, а, насамперед, як сфера
розкриття її індивід. здатностей та та-
лантів. Інтегральною парадигмою права
стає його співвіднесеність із правами
людини, каталог яких постійно розши-
рюється. Аналіз І. п. включає в себе такі
питання: сутність та визначення прав.
ідентичності, її джерела, індивід. та ко-
лективний виміри, функції, механізми
формування.
Існують різні підходи до визначення
сутності І. п. Так, рольовий підхід ак-
центує увагу на зв’язку І. п. з поняттями
прав. суб’єкта та прав. статусу. І. п. на-
бувається, насамперед, через занурення
у юрид. практику та засвоєння конкр.
прав. ролі (свідка, позивача, постраж-
далого). Вона актуалізується не завжди,
а лише за певних обставин насамперед
через виникнення прав. (юрид.) ситуа-
ції, яка вимагає відтворення, інтерпре-
тації та застосування певних правил та
процедур. Комунікат. підхід наголошує
на інтерактивному характері набуття
ідентичності, який передбачає активну
взаємодію суб’єктів прав. співтовари-
ства, під час якого відбувається інтер-
налізація та творче переосмислення
діючих прав. правил. Більша увага при-
діляється ціннісно-смисловому сприй-
няттю права, взаємозв’язку зовн. атри-
бутів – прав. суб’єкта, прав. статусу –
з внутр. правовим самовизначенням як
творчою діяльністю, спрямованою на
інтерпретацію, застосування та транс-
формацію прав. норм. Набуття статусу
суб’єкта прав не означає автоматичного
набуття І. п. Ідентифікація людиною
самої себе як суб’єкта права передбачає
її індивід. прав. самовизначення у кате-
горіях прав, обов’язків та відповідаль-
ності, а також інтерналізацію цих кате-
285
…
горій як життєвих цінностей. Форму-
вання позит. уявлень про себе у прав.
площині є динамічним процесом, що
вимагає постійної актуалізації власних
суб’єктивних прав, які необхідно роз-
глядати не лише як захист життєвих
інтересів, межу здійснення держ. влади,
можливість використання найбільш іс-
тотних благ, але й як один із способів
самореалізації та розвитку здатностей
особистості (М. Нюссбаум, А. Гоннет).
Водночас  І.  п. потребує визнання
суб’єктності з боку інших людей, які
формують її колективний вимір.
Колективна І. п. вибудовується через
спільне усвідомлення приналежності до
організованого співтовариства людей,
які знаходяться в усталених юридично
оформлених відносинах, що забезпечу-
ють спільну реалізацію прав, обов’язків
та відповідальності. Виокремлюються
різні рівні колективної І. п. «Народ»
у сенсі «політичної нації», або «нації
громадян», яка є джерелом влади у де-
мократ. країнах, є найбільш фундам. та
очевидною формою колективної І. п.
У той же час щодо громадян. ідентич-
ності певної нації або народу можна
виокремити як «нижчі», «додержавні»
так і «вищі», транснаціональні рівні
колективної І. п., що притаманні відпо-
відним колективним прав. суб’єктам.
Під останніми розуміють групи та
об’єднання людей, які усвідомлюють
себе спільністю, здатною до юрид. са-
мовизначення через засвоєння відповід-
них законод. підвалин своєї діяльності
та правомочність яких підтверджується
відповідним прав. статусом. Приклада-
ми «догромадянських», або «додержав-
них» колективних ідентичностей мо-
жуть слугувати нац. профес. асоціації,
…
товариства, тер. громади. Міжнар. ор-
ганізації, в які можуть входити ті ж самі
нац. профес. асоціації є «вищими» рів-
нями І. п. Граничною вищ. формою ко-
лективної І. п. можна вважати людство
в цілому, кожний член якого, за І. Кан-
том, є носієм природ. права на свободу,
отже апріорі, як людина, а не лише як
гр-н, володіє статусом суб’єкта права.
Позитивіст. філософія права пов’язує
джерело прав. ідентичності з визнанням
людини як суб’єкта права з боку д-ви.
Можливість користуватися правами, які
надає позит. зак-во, гарантії виконання
зобов’язань, взаємна відповідальність
є передумовами формування І. п. З дру-
гого боку, в рамках модерної природ.-
прав. традиції (Т. Гоббс, Дж. Локк) І. п.
постає як актуалізація природ. (невід-
чужуваних, суб’єктивних) прав  – на
життя, свободу, власність тощо. При-
род. права передують сусп. договору,
який є символічно-легітимаційною під-
валиною д-ви. Недерж. прав. система
є джерелом І. п., а навпаки, І. п. як ак-
туалізація невідчужуваних прав легіти-
мує д-ву, а саме поняття права виходить
за межі ототожнення з позит. зак-вом
нац. д-в та міждерж. договорами.
В межах ліберальної традиції природ.
права передбачувано еволюціонують
в універсальні права людини, а кореля-
том І.  п. стає «всесвітньо-громадян-
ський стан» (І. Кант). Такий погляд на
І. п. відповідає сучасному «неієрархіч-
ному», «інтерактивному» (Л. Фуллер)
підходу до права, який відрізняє право
як форму соц. устрою від адм. управ-
ління. Вузьке етатистське, «державо-
центричне» (А. В. Поляков) розуміння
права не відповідає ні його сутності (як
справедливої організації спільного бут-
286
тя), ні змісту (право включає в себе не
лише позит. зак-во д-ви, але й будь-які
загальноприйняті правила, зокрема пра-
вила церков, шкіл, профспілок, корпо-
рацій, клубів, міжнар. відносин тощо).
Виокремлюють такі функції І. п.:
когніт., аксіол., герменевт., адаптивну,
соц.-інтегративну. Завдяки прав. само-
ідентифікації людина пізнає себе як
суб’єкта права з відповідним прав. ста-
тусом, прав. можливостями власної ді-
яльності та взаємодії з ін. суб’єктами
права. У когніт. аспекті І. п. постає як
структура правосвідомості, особливіс-
тю якої є активне й динамічне прав. са-
мовизначення, яке віддзеркалюється
у формуванні позит. образу самої себе.
І. п. як самовизначення в термінах прав,
обов’язків та відповідальності перед-
бачає їх інтерналізацію, засвоєння як
цінностей. Разом із цим формуються
почуття самоповаги людини, особистої
свободи та захищеності. Герменевт.
функція І. п. полягає в осмисленому
відтворенні та інтерпретації прав. норм,
завдяки якому відбувається пошук
оптимальних шляхів розв’язання прав.
ситуацій. Таке відтворення та інтерпре-
тація, у свою чергу, є правотворчими
й ведуть до трансформацій та змін ді-
ючих норм. І. п. дозволяє адаптуватися
до сталої системи соц. зв’язків, зайняти
«своє місце» у соціумі. Не менш важли-
вою є й функція адаптації до кризових
ситуацій, які виникають унаслідок вчи-
нення неправових дій й  загрожують
звичному сприйняттю повсякденної
соц. реальності: прав. самовизначення
в контексті прав. ін-тів сприяє віднов-
ленню прав. стану, яке може полягати
у відповідній компенсації збитків, по-
каранні винних тощо. Разом із цим воно

допомагає побороти можливу індивід.
кризу (напр., унаслідок того, що людина
стала свідком вбивства) та зміцнити ін-
ститут права в цілому (через подолання
латентного прав. нігілізму, притаманно-
го подібним ситуаціям). Індивід. І. п.
завжди пов’язана з колективною іден-
тичністю співтовариства суб’єктів пра-
ва, завдяки чому формується специф.
тип солідарності – прав. солідарність,
заснована на взаємній приналежності
до інституц. цілого, що забезпечує
спільну реалізацію прав, обов’язків та
відповідальності. Її опозицією є «нега-
тивна правова ідентичність» – ідентич-
ність злочинних співтовариств, сформо-
вана на протистоянні загальноприйня-
тим прав. правилам.
І. п. є результатом процесу прав. со-
ціалізації і залежить від розвитку право-
свідомості та інститутів права у конкр.
сусп-ві. Сучасна соціологія розглядає
прав. соціалізацію як різновид вторин-
ної соціалізації, на відміну від соціалі-
зації первинної (П. Бергер, Т. Лукман).
Якщо остання є «природним» засвоєн-
ням соц. реальності через мову та за-
вдяки значимим Іншим, вторинна со-
ціалізація є рефлексивною і передбачає
наявність різноманітних спеціалізова-
них «підсвітів», пов’язаних, як правило,
профес. розподілом праці. З цієї точки
зору гол. внесок у формування прав.
свідомості та І. п. здійснюється профес.
та наук. прав. спільнотою. Масова пра-
восвідомість та І. п. пересічної людини
є результатом діяльності прав. інститу-
тів, саме формування яких є справою
професіоналів. А. Аарніо виокремлює
4 інститути, які мали вирішальний
вплив на формування І. п. Європи та
Зах. світу в цілому. Це парламент як
287
…
вищ. орган законод. влади, профес. суд-
дівське право (common law), заг. (цив.)
право (general law, jus commune) та при-
род. право. Перші 2 інститути зароди-
лися у середньовічній Англії. Інститут
заг. (цив.) права має давньорим. корін-
ня, а природ. права – давньогрец.
Однак важливою складовою процесу
політ. модернізації Європи у 17–19 ст.
стало формування масової прав. свідо-
мості та І.  п. пересічних гр-н. Саме
в цей період право почали усвідомлю-
вати як самостійний чинник соц. інте-
грації, відмінний як від етнічних, так
і від конфесійних факторів консолідації
суспільства. Домінуючою формою І. п.
стає ідентичність громадян. як актуаль-
не сприйняття приналежності до політ.
нації  – співтовариства, об’єднаного
спільною формою прав. самоорганізації
та політ. культурою. Розуміння І. п. на-
самперед як ідентичності громадян.
пов’язане з  двома чинниками. По-
перше, нац. д-ва є гол. гарантом реалі-
зації прав, виконання обов’язків, по-
ставлення відповідальності, надання
прав. статусів тощо. Переважна біль-
шість гол. ідентифікаційних док-тів та-
кож надається нац. д-вою. Громадянська
ідентичність стабілізує динаміку І. п.,
формуючи для неї зрозумілий позит.-
прав. контекст реалізації. Тому цілком
логічно, що прав. соціалізація відбува-
ється переважно через ототожнення
людиною самої себе з гр-нином певної
д-ви. По-друге, формування сучасної
масової І. п. нерозривно пов’язане з мо-
дерною трансформацією розуміння
природ. права. Природ. право є не одві-
чним, невстановленим, даним приро-
дою або Богом законом (natural law), як
це було в античному і середньовічному
…
праворозумінні, а суб’єктивними пра-
вами (natural rights), які визначаються
фундам., антропологічно вкоріненими
інтересами, яким віднині надається нор-
мат. статус. Стосовно суб’єктивних
прав обов’язки мають похідний харак-
тер, а держ. обов’язкі легітимуються
лише через забезпечення інституціалі-
зації цих прав (теорії сусп. договору).
Мірою такої інституціалізації, яка мала
свою послідовність, природ. права на-
бували статусу громадян. Так протягом
18–19 ст. відбулася інституціалізація
трьох головних груп (або поколінь)
прав: ліберально-громадян. прав – не-
гат. свобод, що забезпечують недотор-
канність особи та її прив. сфери, політ.
прав – активних прав участі у політ.
житті, і соц. прав частки на сусп. блага
(Т. Х. Маршалл, Ю. Габермас, А. Го-
нет). Утвердженню різних груп прав від-
повідав процес розширення класу гр-н.
Поступово ліберальні, політ. та соц. пра-
ва розповсюджувалися на представників
різних соц. страт, майнових прошарків,
статей, рас. Постійний процес розши-
рення каталогу соц. прав, поява нових
прав (еколог., культ.), а також боротьба
за свої права з боку різних соц. груп та
рухів (емігранти, корінні народи, фемі-
ністичні рухи тощо) у сучасному світі
свідчать про конфліктність процесу фор-
мування І. п. окр. соц. груп та громадян.
ідентичності в цілому. Але його наслід-
ком є інклюзивне й динамічне формуван-
ня ідентичності політ. нації, єдиного
правового громадянського співтовари-
ства, що включає в себе гр-н як носіїв
прав, обов’язків та відповідальності.
Попри ототожнення у масовій свідо-
мості прав. та громадян. ідентичності,
перша не може бути редукована до
288
останньої. По-перше, поняття І.  п.
є ширшим, оскільки включає в себе різ-
ні рівні прав. ідентифікації – як додерж.,
так і транснаціональні. Більше того,
в сучасному глобалізованому світі І. п.
члена тер. громади, або транснаціональ-
ної організації може бути не менш силь-
ною, ніж І. п. гр-нина. По-друге, понят-
тя І. п. може застосовуватись не лише
до гр-н, але й до осіб без громадянства,
біпатридів, переміщених осіб. Адже
вони також є суб’єктами права та мають
можливість самовизначення у термінах
прав, обов’язків та відповідальності.
По-третє, поняття громадян. ідентич-
ності більш тісно пов’язане з модер-
ним поняттям нації, тому йому прита-
манна певна амбівалентність, харак-
терна для цього поняття: націю можна
розглядати і як громадян. або політ.
націю (civitas), і як етнічну націю по-
ходження, об’єднану спільною долею,
мовою, культурою (gens).
Для сучасної інтерпретації поняття
громадян. ідентичності характерне все
більше його відокремлення від конота-
цій, пов’язаних із нацією походження.
Свідченням цього є прогресуюче ото-
тожнення, у  прав. системах Заходу,
прав. статусу осіб без громадянства та
емігрантів зі статусом гр-нина. Інозем-
ці мають дуже схожі на громадян.
обов’язки, відповідальність та права.
Цей процес підтверджує ліберальний
погляд, відповідно до якого громадян.
ідентичність можна мислити виключно
як прав., без апеляцій до ідентичності
нації походження. Його послідовний
розвиток веде до ліберального космо-
політизму – ототожнення громадян. та
І. п. на найвищ. рівні всесвіт. громадян.
стану, контури якого, на сьогодні, вже

починають проявлятись (Ю. Габермас).
Разом із тим, більшість сучасних теоре-
тиків визнає значення залежних від тра-
дицій прав. соціалізації та політ. куль-
тури для формування як нац., так і всес-
віт. рівнів громадян. ідентичності.
Літ.: Хесле В. Кризис индивидуальной
и коллективной идентичности // Вопросы
философии, 1994, № 10; Аарніо А. Хто ми?
Про соціальну, культурну та правову іден-
тичність / пер. з англ. С. І. Максимова //
Проблеми філософії права, т. VI–VII. К.;
Чернівці, 2009; Кимлика У. Современная
политическая философия. М, 2010; Исае-
ва Н. В. Правовая идентичность (теоретико-
правовое исследование). М., 2013; Націо-
нальна ідентичність і громадянське суспіль-
ство. К., 2015.
Р. В. Зимовець.
ІДЕОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА – впо-
рядкована за певною епістемологічною
логікою система або сукупність політ.
ідей, цінностей, поглядів, вірувань, на-
станов, ментальних моделей, символів,
які репрезентують інтереси певної по-
літ. групи й саму цю групу у сфері по-
літ. свідомості, а також слугують ін-
струментом захоплення або утримання
держ. влади.
Поняття «ідеологія» (від грец.
ιδεολογία, від Ιδεα – прообраз, ідея та
λογος – слово, розум, вчення) вперше
використав А. Д. де Трасі в 1796 у зна-
ченні «наука про ідеї». В сучасному
розумінні ідеологія є сукупністю віру-
вань та ментальних моделей, які опису-
ють і структурують соц. середовище,
репрезентують різноманітні соц. групи
та їх специф. інтереси, фіксуються
в  сусп. свідомості та реалізуються
в сфері дискурсивних практик.
289
…
І. п. відображає рівень політ. свідо-
мості певних соц. груп, тобто репрезен-
тує їх уявлення, думки, настанови, ідеї,
знання щодо політики, а також містить
символічні та архетип., мовні, міфоло-
гічні, ритуальні та традиційні аспекти
колективного політичного досвіду, що
мають відносно раціоналізовані або ір-
рац. форми. І. п. охоплює сукупність
знань, світоглядних моделей щодо ре-
ального, бажаного та необхідного соц.
й політ. устрою, що відображає політ.
інтереси певної соц. групи/страти/класу.
І. п. містить такі структ. елементи:
1) світогляд певної істор.-культ. епохи
та світоглядні засади діяльності політ.
групи, що поділяє цю ідеологію; 2) іє-
рархічно організовану аксіол. систему
з домінуючою політ. цінністю (свобода,
рівність, справедливість, традиції, на-
ція, д-ва та ін.), яка іманентно претен-
дує на монополію щодо визначення іс-
тини в політ.-дискурсивному просторі;
3) систему політ. вірувань, що перед-
бачає критику існуючого соц.-політ.
ладу, а також проект соц.-політ. майбут-
нього; 4) політ. програму, тобто набір
політ. ідей, орієнтованих на політ. ді-
яльність у напрямі досягнення проекту
майбутнього (революц. дії, реформатор-
ська діяльність, політ. участь та ін.);
5) механізми пропагандистської діяль-
ності, що слугують поширенню політ.
ідей та орієнтовані на самопрезентацію
носія І. п., легітимацію або делегіти-
мацію політ. влади або її окр. осіб та
інститутів.
І. п. виконує такі функції: артикуля-
ції політ. інтересів певної соц.-політ.
групи; агрегації індивід. інтересів
у формі абстрактних політ. ідей; інте-
грації членів соц. або політ. групи на
…
основі прихильності до певної політ.
ідеї; дезінтеграції різноманітних ідеол.
груп за аксіол. принципом; когнітивну
функцію; соціалізації, тобто залучення
гр-дян до певної системи цінностей, що
відповідають цій І. п., комунікат., що
виражається, по-перше, у спілкуванні
між членами сусп. групи за допомогою
вербальних та невербальних символів,
що вважаються прийнятними в цій іде-
олог. системі; по-друге, у пропагандист-
ській діяльності суб’єктів І. п.; по-третє,
у процесі спілкування, діалогу або кон-
флікту, що відбувається у міжгруповій
взаємодії; мобілізаційну, тобто залучен-
ня прихильників І. п. до конкр. політ. дій
для реалізації ідеол. програми; легітима-
ційну (делегітимаційну), яка полягає
в обґрунтуванні справедливості та до-
цільності існування певної політ. влади.
Історично перша класифікація політ.
ідеологій на «ліві» та «праві» виникла
після Великої Французької революції.
«Лівими» стали називати політ. групи,
що прагнули до різких соц. зрушень,
свободи та рівності, тоді як «правими»
стали називати консерваторів, при-
хильників збереження монархії, відпо-
відного ієрарх. порядку, що передбачає
елітизм та традиційний соц. устрій.
Так, до «лівих» стали відносити соці-
алістів, соціал-демократів, комуністів,
а до «правих» – консерваторів, фашис-
тів, націоналістів. Але розподіл на
«ліві» та «праві» залежить від сфери
застосування І. п.
Існує розподіл політ. ідеологій на
«механіцистські» та «органіцистські».
Механіцисти у своїх світоглядних та
соціокульт. постулатах розуміють сусп-
во та д-ву, як сукупність індивідів-ато-
мів або як складні механічні структури;
290
органіцисти виходять з розуміння сусп-
ва та д-ви як живих організмів, живої
істоти.
Загалом можна виокремити 4 осн.
типи І. п. − лібералізм, консерватизм,
соціалізм та фашизм. Кожна І. п. про-
ходить низку стадій у своєму розви-
тку: зародження; класич. період; ре-
формістські інтерпретації, тобто при-
стосування класич. постулатів І. п. до
політ. кон’юнктури; радикальні інтер-
претації І. п., тобто загострена акцен-
туалізація на класич. ідеол. постула-
тах; нац. інтерпретації І. п.; реліг. ін-
терпретації І. п.
І. п. активно взаємодіє з прав. ідео-
логією, оскільки виконує функцію по-
яснення призначення д-ви, політ. управ-
ління та визначення ролі законів (права)
у д-ві. І. п., виконуючи функцію легіти-
мації політ.-прав. режиму в конкр. д-ві,
зосереджується на проблемах похо-
дження права, взаємодії права та полі-
тики, ролі права в процесі розподілу та
здійснення політ. влади, а також містить
апеляції до первинності або вториннос-
ті права стосовно особи, д-ви, держ.
діяча або парт. структури. Залежно від
місця права в ієрархії політ.-прав. інсти-
тутів можна зробити висновки щодо
відповідності І. п. сутнісним характе-
ристикам прав. д-ви.
І. п. завжди має конкр.-істор. соц.
базу – соц. групу/спільноту, яка має спе-
циф. відмінні риси і об’єднана спільни-
ми політ. ідеями, цінностями, прагнен-
нями або вимогами / інтересами. Но-
сії І. п. більшою мірою не визначені
формально, тобто можуть не мати фак-
тичного членства, відп. документів, але
І. п. визначає ментальні моделі та моде-
лі політ. поведінки носія певної ідеоло-

гії. Визначити кількість та характерис-
тики прихильників І. п. можна за допо-
могою соціол. досліджень та аналізу
електорату політ. сил цього ідеол. спря-
мування. Гр-ни можуть мати різнопла-
нові соц. інтереси і тому бути прихиль-
никами різних ідеол. постулатів. Так,
у сучасному сусп-ві одна і та ж людина
може бути одночасно націоналістом,
соціалістом або феміністом.
І. п. завжди позиціонується певним
суб’єктом політ. влади в масовій політ.
свідомості, тобто має суб’єкт-об’єктну
структуру, подібну до політ. комуніка-
ції. І. п. є синтезом елітарної інтелект.
творчості, що зароджується в фундам.
наук. працях або неписаних деклараціях
харизматичних політ. лідерів та спон-
танної творчості народних мас, у яких
політ. ідеї актуалізують архетипні
структури колективного політ. досвіду.
І. п. має спільні риси з міфом, релі-
гією та наукою. І. п. етимологічно та
онтологічно пов’язана з міфом, оскіль-
ки політ. свідомість містить елементи
міфологічної свідомості, а політ. міф
виходить із певної центр. ідеї, цінності,
має уявлення про цінності, має уявлен-
ня про час (теперішнє, минуле та май-
бутнє), місце, ієрархію героїв, що де-
монструють референтні моделі поведін-
ки; використовує один або декілька
архетипних структур, домінуючих
у цьому сусп-ві, календар, у якому за-
кріплено принцип циклічності часу, ха-
рактерний для міфу. Так комуніст. ідео-
логія використовувала міфологічну ча-
сово-просторову структуру, закріплену
в ритуалі, мові та символах, де історія
пояснювалась як боротьба Праці та Ка-
піталу, коли капіталіст. «минуле» проти-
стоїть «світлому майбутньому» кому-
291
…
нізму, шлях до якого пролягає через
«класову боротьбу» в теперішньому.
Відповідно мовні структури закріплю-
ють образи «ворогів» та «героїв», «вож-
дя», «буржуїв», «пролетаріату» та ін.
Ідеолог. міф відтворюється у держ. свя-
тах та відповідних ритуалах, таких як
уславлення «вождя», «героїв» та визна-
чних міфологічних сюжетах.
Спорідненість І. п. з релігією імплі-
цитно реалізується у політ. віруваннях,
оскільки вірування означає прийняття
без критики ідеї або постулату і не пе-
редбачає емпіричну, рац.-логіч. верифі-
кацію цієї політ. ідеї. І. п. можна визна-
чити як набір вірувань стосовно влас-
тивостей сусп. порядку та шляхів його
досягнення.
І. п. виконує пізнавальну функцію,
що споріднює її з наукою. Напр., наук.
соціалізм або марксизм заснований на
нім. класичній філософії, англ. політе-
кономії, а  також матеріалістичному
вченні; класичний лібералізм спираєть-
ся на позитивізм та емпіризм, постулати
класичної англ. політекономії. Навіть
такі ідеології, як, напр. фашизм, зверта-
ються не лише до іррац. аспектів політ.
свідомості, міфів та езотеричних вчень,
а й до філософії, геополітики, расології,
кратології, засвоюючи та еклектично
поєднуючи наук. настанови.
Використання І. п. є подібним до ви-
користання мови, оскільки людина
може говорити, але не знати всіх правил
граматики тієї мови, якою говорить.
Саме тому не всі члени групи мають
однаковий рівень оволодіння ідеолог.
настановами. Оскільки більшість соц.
ідеологій розвиваються як частина між-
групових відносин, конфліктів, проце-
сів домінування та протистояння, а та-
…
кож є включеними в ідеолог. дебати, що
висвітлюються в  мас-медіа, то біль-
шість членів соц. груп знайомі з ідеолог.
принципами та доктринами своєї групи
й ін. груп.
І. п. втілює заг. принципи, що спря-
мовані на контроль відповідних соц.
репрезентацій, які поділяються членами
групи. Засновані на І. п. соц. репрезен-
тації є заг., для того, щоб співвіднести
їх з конкр. соц. практиками або дискур-
сами щодо спец. подій, вони мають бути
контекстуалізованими та специфікова-
ними в ментальних моделях, які збері-
гаються в епізодичній пам’яті. Ці мен-
тальні конструкції контролюють політ.
дискурс, політ. взаємодію та ін. соц.
практики.
І. п. презентує один із вимірів соц.
ідентичності або самоуявлення групи
(«Ми»-концепція групи). І. п. є сукупніс-
тю структурованих соц. схем, що скла-
даються з низки категорій, які когнітив-
но репрезентують більшість соц. вимірів
груп, такі як їх специф. властивості
(риси), критерії членства, типові дії,
цілі, норми та цінності, референтні гру-
пи, а також базові ресурси та інтереси.
Літ.: Консерватизм: Антологія. К., 2008;
Лібералізм: Антологія. К., 2009; Націона-
лізм: Антологія. К., 2006; McLellan D. Ideol-
ogy (Concepts in the social sciences). Minne-
apolis, 1995; Mannheim K. Ideology and Uto-
pia. Collected works of Karl Mannheim.
London, 2005; Political ideologies. An intro-
duction. N. Y., 2003; Jost J. T. Political ideol-
ogy: its structure, functions, and elective af-
finities., 2009, № 60 (1); Dijk T. A. van Poli-
tics, ideology and discourcse // Elsevier
Encyclopedia of Language and Linguistics.
Volume on Politics and Language, 2005.
О. В. Прудникова.
292
ІЄРІНГ Рудольф фон (Rudolf von
Jhering; 22 серп. 1818, м. Ауріхе, Німеч-
чина – 17 верес.1892, м. Гьоттінген, Ні-
меччина) – нім. філософ і теоретик пра-
ва, представник реаліст. школи права,
основоположник юриспруденції інтер-
есів. Його батько був д-ром права та
практикуючим адвокатом. Після закін-
чення курсів у місц. гімназії розпочав
вивчення юриспруденції. Навчався в ун-
тах Гьоттінгена, потім Гейдельберга,
Мюнхена й Берліна, де в 1844 склав
докт. іспит і згодом проводив лекції.
Через рік призначений ординарним про-
фесором Базельського ун-ту. В подаль-
шому його викладацька діяльність про-
ходила в м. Росток (1846), через три
роки – в м. Киль (1849), а з 1851 – в
м. Гессен. Тут же він виступив одним із
засновників журн. «Jahrbucher fur die
Dogmatik», в якому публікувались і його
власні праці. Після сімнадцятирічної
роботи в ун-ті Гессену І. запрошений до
Віденського ун-ту. З 1872 вів викладаць-
ку діяльність на юрид. ф-ті ун-ту Гьот-
тінгена. В  цьому місці він і  провів
останні роки свого життя.
Основоположними працями, які на-
завжди залишили в  історії його ім’я
є «Дух римського права на різних сту-
пенях його розвитку» (1865), «Боротьба
за право» (1872) і, особливо, книга
«Ціль у праві» (1883).
Ранні праці І. створювались під
впливом істор. школи права Ф. К. фон
Савін’ї, але згодом він визнав методи
і принципи цієї школи обмеженими та
такими, що не задовольняють потреби
юриспруденції у повному обсязі. У пра-
ці «Дух римського права на різноманіт-
них стадіях його розвитку» («Der Geist
des rmischen Rechts auf den verschiedenen

Stufen seiner Entwicklung», у 3 ч., 1852–
65) І. намагався розкрити універсальні
принципи історії зак-ва, особливо ті, що
лежали в основі рим. права. Він був
впевнений, що при визнанні цих прин-
ципів можна буде пристосувати рим.
право до вимог сучасного сусп-ва – «ми
будемо рухатись у римському праві, ви-
ходячи все ж за його межі».
У 1857 І. разом з нім. юристом К.
фон Гербером засновують журн. «Що-
річники теоретичних досліджень ци-
вільного права» («Jahrbcher fr die
Dogmatik des brgerlichen Rechts»), який
вніс значний вклад у розвиток цив. пра-
ва того часу.
В одній із своїх лекцій під назвою
«Боротьба за право» («Der Kampf ums
Recht», 1872)  – І. вклав концепцію,
в якій трактував право як конфлікт ре-
альних інтересів, і яка набула подаль-
шого розвитку у праці «Ціль в праві»
(«Der Zweck im Recht», 1877–1884).
Ранній І. розглядав право як існуюче
лише в приписах, що походять від д-ви,
але згодом закликав юристів відмови-
тись від «безглуздого конструювання
понять, звільнити себе від гніту (юри-
спруденції понять) та наблизитись до
реального життя, яке повинно бути і є
головним джерелом права».
Еволюція поглядів І. надала поштовх
для ідейного розвитку прав. думки – від
юриспруденції понять до юриспруденції
інтересів, від юрид. позитивізму до со-
ціол. юриспруденції.
Політ.-прав. творчу діяльність І. по-
діляють на 2 періоди.
І. До сер. 50-х рр. 20 ст. У цей період
він дотримувався установок «юриспру-
денції понять», що вважала гол. своєю
справою виведення (дедукцію) конкр.
293
…
правоположень
із заг. понять,
вбачаючи в по-
няттях о сн.
джерело знан­
ня. Прихиль-
ники цього на-
пряму в науці
права схиля­
лися до думки,
що «поняття Ієрінг Рудольф фон
продуктивні,
вони комбінуються і виводять на світ
нові поняття». Від такого напряму
у правознавстві І. відходить.
II. Із сер. 50-х рр. 20 ст. відбуваєть-
ся період революції у поглядах І. Він
приступає до розробки «юриспруденції
інтересів», натхнений думкою, що
культ «логічного» для юриста-теорети-
ка недоречний, оскільки правознавство
не математика, і в ньому пріоритет по-
винен належати не логіці, а тому не
вона повинна бути об’єктом правознав-
ства, а життєві цінності, реальні інтер-
еси людей. І. дедалі більше уваги при-
діляє нелогічним і навіть непсихол.,
а соц.-прагматичним, утилітаристським
аспектам права. Перше місце, в засто-
совуваній ним методології пізнання
права і д-ви, він тепер відводить опису,
класифікації й аналізу фактів. Вважаю-
чи недостатніми «юриспруденцію по-
нять», формально-догматичний підхід
до права, І. у своїй праці «Ціль у праві»
прагнув дати сучасним для нього праву
і д-ві соціол. обґрунтування. Центр. по-
няттям його теорії стає поняття інтер-
есу, який виражений у праві.
Саме життя та інтереси є джерелом
права, що зумовлюють його різноманіт-
ність у змісті норм права та прав. по-
…
ведінки. Сутність різних прав. інститу-
тів обумовлена, за І., реальними потре-
бами індивідів, їх інтересами, що бере
під захист та забезпечує д-ва.
У своїх працях І. не проводить роз-
межування між правом та законом. Він
вважає ці явища однопорядковими та
ідентичними. Більшість його суджень
спрямована більше на закон, але не на
право як явище.
Право, вважав він, виходить «із рук»
сусп-ва, яке розуміється як сфера «спіль-
ної дії людей, об’єднаних спільними ці-
лями, в цій сфері кожен, діючи для ін-
ших, діє також для себе, а діючи для
себе, тим самим діє і для інших». Однак
творцем права виступає не будь-яке, але
лише держ.-організоване сусп-во.
Об’єднує таке сусп-во апарат д-ви, що
втілює соц., публ. владу. Ось цей апарат
д-ви, в кінцевому підсумку, і породжує
право. Без яких би то не було манівців І.
заявляє: «Держава – єдине джерело пра-
ва». Саме тому право відрізняється від
ін. соц. регуляторів (напр., моралі). Д-ва
і право необхідно доповнюють один од-
ного: д-ва виступає зовн. механізмом
сили, право служить формою викорис-
тання (дії) цього механізму.
Саме д-ва здійснює примус, без яко-
го існування права неможливе. Д-ва –
є сусп-во, яке примушує, і характеризу-
ється: наявністю спец. апарату примусу;
відносинами панування і підпорядку-
вання; публ. характером держ. влади,
тобто влада поширюється на все сусп-
во; наявністю права і суверенітету, але,
згідно з позицією І., суверенітет – це
абсолютна монополія д-ви на примус.
Цілі д-ви і права збігаються – забезпе-
чення спільних інтересів.
І. виступав за сильну держ. владу, що
буде встановлювати в сусп-ві порядок.
294
«Безсилля, неміч державної влади  –
смертний гріх держави ... Сама нестерп-
на форма державного стану все-таки
краще повної її відсутності», – пише він.
У той же час І. вказував, що д-ва по-
винна бути обмеженою правом, тобто
він говорив про прав. д-ву, в якій в ре-
зультаті самообмеження влади правом
і введення конст. системи, закріплюєть-
ся панування закону. І. зазначав, що
прав. д-ва може існувати лише за умови,
що держ. влада сама підпорядковується
визначеним нею порядком, в якому вона
набуває остаточної прав. міцності.
Лише за часів панування права буде
процвітати нац. добробут, торгівля і ре-
месла, розвиватися властиві народу
«розумові і моральні сили та якості».
Розуміння права, за І., складається
з 2 осн. компонентів – субстанціональ-
ного (базисного) і форм. (інструменталь-
ного). Субстанціональний елемент пра-
ва – це суть тих цілей, заради яких і ство-
рюється право. Ці цілі є не що інше як
інтереси, вигоди, пов’язані з використан-
ням права. Форм. же елемент – це засіб
(інструмент) здійснення інтересу, тобто
його юрид. захист. Отже, право, на дум-
ку І., є юридично захищений інтерес.
Одна з осн. ідей «Боротьби за пра-
во» – це доказ необхідності активної
прав. поведінки, активних дій із захисту
свого порушеного права. Опір беззакон-
ню, порушенню прав, тобто боротьба за
право, є обов’язок правоздатної особи як
щодо самої себе, так і до сусп-ва.
Перш за все в  разі посягання на
суб’єктивне право йдеться не просто
про будь-який спірний об’єкт (за своєю
цінністю він може бути вельми незна-
чним порівняно з витратами на дії щодо
його захисту), але про ідеальну мету –

про затвердження самої особистості і її
прав. почуття. Крім того, захист влас-
ного існування є вищ. закон всієї живої
природи, для людини це не тільки фі-
зичне життя, але й морал., духов. існу-
вання. Однією з необхідних умов цього
існування є захист права за принципом
«людини від людини».
Абсолютизуючи прав. цінності, І.
вкладає в боротьбу за право високоду-
хов. зміст. «Будучи прозою в сфері суто
речового, право в  сфері особистого,
в боротьбі за право з метою захисту
особи, стає поезією: боротьба за право
є поезія характеру... Право є для осо-
бистості моральною умовою її існуван-
ня, а його захист – її власне моральне
самозбереження».
Захист свого порушеного права є ще
й обов’язком індивіда перед сусп-вом,
що випливає з діалектичного взаємо­
зв’язку об’єктивного і суб’єктивного
права. Адже конкр. право не тільки
отримує від абстрактного життя силу,
але й, у свою чергу, дає йому те ж саме.
Таким чином, захист суб’єктивного
права поширюється за межі інтересів
конкр. особи, в кожному акті захисту
стверджуються і авторитет закону і ре-
альний правопорядок. Право і справед-
ливість, у свою чергу, здійснюються не
тільки через діяльність суддів і держ.
чиновників. Кожна особа зобов’язаний
боротися із беззаконням, відстоювати
свої права, діючи тим самим і в інтер-
есах сусп-ва. «У моєму праві зневажа-
ється і  заперечується право взагалі,
в ньому воно захищається, затверджу-
ється і відновлюється. Яке високе зна-
чення отримує завдяки цьому боротьба
суб’єкта за своє право! ... Моє право
є право взагалі, разом з першим пору-
295
…
шується і затверджується також остан-
нім». І. зазначає, що у юристів така точ-
ка зору зустрічається рідко.
Дійсно, треба визнати, що з позицій
забезпечення належного правопорядку
роздуми нім. вченого видаються цілком
логічними і найбільш послідовними.
Доцільно зазначити, що на півстоліття
раніше І. з приводу «боротьби за право»
висловився ґ. В. Ф. Геґель: «Якщо у ко-
го-небудь немає ніякого іншого інтер-
есу, окрім його формального права, то
це може бути просто впертістю, як це
часто буває у душевно обмежених і бід-
них серцем людей, бо груба людина на-
полегливо відстоює своє право, тоді як
людина шляхетного напряму думок
бере до уваги і інші сторони справи».
Ідеї І. про боротьбу за право, так
само як і апологія агресивної зовн. по-
літики Німеччини, цілком відповідали
духу соц. учень 19 ст., а положення про
соц. обумовленість права, про сутність
і призначення д-ви і права в подальшо-
му набули розвитку в соціол. концепці-
ях кін. 19 – поч. 20 ст., зокрема, класової
боротьби в соціаліст. і комуніст. теоріях,
соціал-дарвінізмі, теорії насильства, по-
глядах Ф. Ніцше тощо.
Тв.: Интерес и право. [Б. м.], [б. г.]; Борь-
ба за право. М., 1874; Избранные труды.
СПб., 2006.
Літ: Wolf Erik. Rudolf von Jhering. В кн.:
Große Rechtsdenker der deutschen Geistesge-
schichte, 4. Aufl. 1963; Viola Francesco. R.
von Jhering e la conoscenza del diritto. В кн.:
Interpretazione e applicazione del diritto fra
scienza e  politica. Palermo, 1974; Нерсе-
сянц В. С. Юриспруденция: Введение в курс
общей теории права и  государства. М.,
1998; Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Іс-
торія політичних і правових вчень. К., 1999.
Д. О. Тихомиров.
…
Іларіон (990–1088) – церк. і політ.
діяч Київ. Русі, перший Київ. митропо-
лит із русичів, оратор і письменник.
Причислений до лику Святих. Дні
пам’яті: 28 серп. та 21 жовт. за старим
стилем.
Навчався у школі кн. Володимира,
згодом  – у  школі при храмі Сорока
мучеників у Константинополі, де слу-
хав лекції відомого візант. історика
Михайла Псьола. Після повернення до
Києва – пресвітер церкви Св. Апосто-
лів у князівському с. Берестове (те-
пер – істор. місцевість на печерських
пагорбах Києва). Вів суворий подвиж-
ницький спосіб життя, викопав печеру
на березі Дніпра й часто залишався
у  ній для таємної молитви. Згодом
у  цій печері оселився преподобний
Антоній Печерський. І. був соратни-
ком кн. Ярослава Мудрого у боротьбі
за створення централізованої д-ви.
Обстоював ідеї рівноправності рус. та
грец. церков й незалежності Русі від
Візантії. У 1051 Ярослав Мудрий без
відома Константинопольського патрі-
арха затвердив рішення Собору рус.
єпископів про обрання єпископа І.
з Києво-Печерського монастиря ми-
трополитом. За ін. версією, підставою
для такої дії 1044 стало загострення
стосунків між Києвом і Константино-
полем після завоювання Корсуня (ко-
лиш. Херсонесу) Руссю в  40-х рр.
11 ст. До того митрополичу каф. по-
сідали виключно посланці константи-
нопольського патріарха, греки за ет-
нічною належністю. Що ж стосується
розбіжності в  датах, то Д.  Оболен-
ський вважає, що 1044 І. дійсно об-
рали у  митрополити на соборі рус.
296
єпископів, а 1051 його затвердив ві-
зант. патріарх Михаїл Керуларій.
І. входив до кола найближчих радни-
ків кн. Ярослава, про що, зокрема, свід-
чить одна з найдавніших пам’я­ток рус.
права: «Устав князя Володимира», де
записано, як Ярослав разом із митро-
политом І. пристосував візант. Церк.
право до умов і  потреб реліг. буття
Давньорус. Д-ви. Однак із метою на-
лагодження стосунків з імператором
Візантії кн. Ярославу довелося й по-
годитися на зміщення І. з митрополи-
чої посади. І. змушений був у листоп.
1953 стати ченцем Києво-Печерського
монастиря під ім’ям Никона. Від 1055
на Русі вже перебував новий митропо-
лит Єфрем – грек за походженням, при-
значений Константинополем. Після
постригу І. залишався впливовою по-
статтю й продовжував активну сусп.-
політ. діяльність. У 1067 після смерті
князя Тмутаракані Ростислава, жителі
міста умовили Никона поїхати до чер-
ніг. Кн. Святослава й просити, щоб той
відпустив сина до них князювати. Ни-
кон одвіз нового кн. Гліба Святослави-
ча до Тмутаракані, а сам, на умовляння
Феодосія, у верес. 1068 повернувся до
Києво-Печерського монастиря. І.-
Никон докладав значних зусиль, щоб
забезпечити мир на Русі, припинити
чвари між нащадками Ярослава. Коли
1073 черніг. кн. Святослав вигнав із
Києва свого ст. брата Ізяслава й посів
його місце, Никон рішуче засудив його.
Після смерті Феодосія 1074 І.-Никон
стає ігуменом Печерського монастиря.
Помер 1088.
Учений чернець Никон, сподвижник
фундаторів монастиря Антонія й Фео-

досія, брав щонайменше діяльну участь
у створенні, а, за ін. даними, власне
створив Печерський ізвод 1073, який
був використаний Нестором для скла-
дання «Повісті врем’яних літ». У не-
сторовському «Житії Феодосія» Никон
шанобливо названий Великим. Нестор
зображує його за невтомною працею
над створенням книжок: «Сидить, бува-
ло, Великий Никон і пише книжки». І.
уславився насамперед як автор видатної
істор.-філософ. праці, рівних кій не
було на Русі – «Слово про Закон і Благо-
дать» (не пізніше 1050; ймовірно, між
1037 і 1043). Праця присвячена важли-
вим для того часу політ.-юрид. пробле-
мам: співвідношення права і мораль-
ності; законність походження верх.
влади та владних повноважень верх.
правителя; реалізація влади в межах
закону; єдиновладдя «самодержців»,
їхня відповідальність за управління кра-
їною перед народом, їхні політ. і морал.
якості; союз світськ. і  духов. влади;
роль закону, істини і благодаті в сусп.
й держ. житті та ін.
І. був одним із перших репрезента-
торів досягнень світ. культури свого
часу на давньорус. грунті й використав
свої знання для розробленняи власної,
доволі відмінної від традиційного ба-
чення концепції історії. Пояснення рит-
му і спрямованості істор. процесу мис-
литель здійснює в межах провіденціа-
ліст. і  теол. уявлення, згідно з  яким
кінцева мета історії людства передбаче-
на Богом в його пророцтвах. Мислитель
поділив істор. розвиток людства на два
етапи: перший – епоху Старого Завіту,
коли відносини між людьми будувалися
на принципах рабства, безмежної по-
297
…
кори та владарював «Закон, Мойсеєм
даний… що передує Істині й Благода-
ті»; другий – епоху Нового Завіту, коли
панують свобода, істина і благодать.
«Бог-бо зпередвіку зволив і намислив
послати в світ Сина свого і Цим явити
Благодать». Розвивав положення, що
«Благодать» дарована всьому світу че-
рез Христа, а тому не може бути окр.
богообраних народів, до яких зарахову-
вали себе візантійці. Обстоював ідею
рівності всіх народів, виступав проти
гегемоністських посягань Візантії та
висловлював надію, що рус. народ ніко-
ли не буде поневолений чужинцями.
Уперше у вітчиз. Політ. теорії І. поста-
вив питання про відповідальність князя
перед підданими. Обов’язком князя
вважав не ведення агресивних війн,
а захист вітчизни. Намітив зовнішньо-
політичну концепцію Русі. Гол. завдан-
ням князя вважав забезпечення миру;
ввів поняття «грози» (зовн. агресії, за-
грози). Для І. важливими були єдність
«благовір’я» із владою, її силою. Єди-
новладдя з погляду давньорус. мисли-
теля служить опорою християн. вірі,
що, своєю чергою, нерозлучна з єдинов-
ладдям. Вирішуючи гостре для Серед-
ньовіччя питання про пріоритет духов.
чи світськ. влади в д-ві, автор «Сло-
ва…» порівнював вел. кн. київс. із рим.
імператором Константином, що на Ни-
кейському соборі уклав союз між імпе-
раторською владою і церквою. І. висту-
пав за союз та співпрацю світськ. і ду-
хов. влади, був прихильником їх
спільної законотворчості, «симфонії»
влади. Питання про пріоритет влади
в д-ві він вирішував на користь «само-
держця» у союзі з церквою. Мислитель
…
прославляв Володимира Великого та
Ярослава Мудрого й виробив низку кри-
теріїв морал. і  юрид. характеру для
створення ідеального образу великого
князя як верх. Християн. правителя.
Окрім «Слова…», І. є автором тво-
рів «Молитва», «Сповідання віри»,
«Слово до брата стовпника», які близь-
кі до «Слова…» за своїм стилем і зміс-
том та деякий час вважалися його про-
довженням.
Тв.: І. Слово про Закон і Благодать // Ти-
сяча років української суспільно-політичної
думки, т. 1. К., 2001.
І. В. Музика.
ІЛЬЇН Іван Олександрович (28 бе-
рез. 1883, м. Москва (Росія) – 21 груд.
1954, м. Цолліконі (Швейцарія)) – рос.
філософ та теоретик права, автор кон-
цепції правосвідомості та етико-нормат.
підходу до праворозуміння 1-ї  пол.
20 ст. Народився
У період з 1901 по 1906 І. здобуває
юрид. освіту на Юрид. ф-ті Імператор-
ського Моск. Ун-ту. Під час навчання
займає активну громадян. і політ. по-
зицію, реагуючи на соц. потрясіння
у публікаціях. Одним із прикладів може
бути брошура «Свобода зборів і народ-
не представництво», якою І. відреагував
на маніфест від 17 жовт. 1905 «Про вдо-
сконалення державного порядку», під-
писаний імператором Миколою ІІ. Ма-
ніфест проголошував цив. свободи
і створення законод. органа – Держ.
Думи. Брошура І. вийшла в 1906 у Мо-
скві у вид-ві «Праця і воля» під псевдо-
німом «Н. Іванов». У брошурі він пише,
що маніфест увів у Росії конст. правлін-
ня, при якому верх. Законод. влада
298
в країні не може діяти без участі народ-
них представників.
У період творчого становлення
у концепції І. значну роль відіграють
питання сутності й сенсу людського іс-
нування. Слідом за своїм учителем
П. І. Новгородцевим він намагається
поєднати прав. ідеї особистої свободи,
духов. самостійності людини й ідею ду-
хов. єдності людей, звертаючись до ро-
біт І. Канта і Гегеля. У своїй першій
великій роботі «Поняття права і сили»
(1910) І. трактує право як вираження
духов. єдності людей. Це дослідження
стало поштовхом у формуванні права
в концепції правосвідомості І. й основою
для подальшого дослідження і визна-
чення межі застосування сили у праві.
М. О. Лоський (один із сучасників
І.), у зв’язку з дослідженнями І. ідей
Й. Г. Фіхте і Г. В. Ф. Гегеля, цілком спра-
ведливо відзначав, що для нього харак-
терна чітко виражена тенденція до кон-
кретного ідеал-реалізму. Доказом є ро-
боти І. про цих філософів: «Криза ідеї
суб’єкта у науковченні Фіхте Старшо-
го» (1912); «Філософія Фіхте як релігія
совісті» (1914), у яких підкреслюється
конкр. характер учень цих мислителів.
На формування концепції правосві-
домості І. вплинул проведене ним коло-
сальне дослідження, пов’язане із захис-
том магістерської дис. на тему «Філо-
софія Гегеля як учення про конкретність
Бога і людини» (1918). За цю роботу
Вчена рада одноголосно присудила
йому відразу два ступені: магістра і д-ра
держ. наук. Дослідження І. визнано як
фундаментальне, у якому розглядається
абсолютна ідея Г. В. Ф. Гегеля як заг.
конкр. принцип і пояснюється характе-

ром буття, що за своєю природою є кон-
кретно-ідеальним.
Дослідження праць Г. В. Ф. Гегеля
позначилося на формуванні понять пра-
ва і д-ви в його концепції правосвідо-
мості. І. надає великого значення висно-
вку про реальність саме не «належного»
права, не права, що історично склалося
і застосовується, а права природ. Воно
реальне тому, що це «особливий стан
божественної субстанції – Духа, що схо-
дить до свободи, під видом людської
волі». Звідси, усяке позит. право містить
у собі природ. право як свою родову
сутність і є її специф. видовим визна-
ченням. Тут простежується становлен-
ня аксіолог. підходу до права, що діс-
тало подальшого виявлення в ідеї про
«душевно-духовну» сутність права
в рамках концепції правосвідомості.
Концепція правосвідомості І. бере
свій початок з ідей Гегеля, досліджених
і інтерпретованих у його магістерській
дис. і пов’язаних з рішенням антиномії
про те, що: з одного боку, закони мають
становити деяку «зрілу цілісність», але,
з другого боку,– безупинно виникає по-
треба в нових законах і законод. визна-
ченнях. Вирішення цієї проблеми, за
Г. В. Ф. Гегелем у законод. змісті, яке
ґрунтується тільки на міцних і стійких
«основоположеннях», що адекватно
формулюють «право саме по собі»,
у його священному сенсі. Ці основопо-
ложення можуть підлягати подальшій
«спеціалізації» у межах дійсної необхід-
ності, але центр ваги має бути перекла-
дений з «відверненого правила» на живу
дієвість закону в душі людини, тобто на
правосвідомість. Такі висновки є свід-
ченням тому, що правосвідомості нале-
жить провідна роль у вирішенні цієї про-
299
…
блеми і дозволяють розглядати форму-
вання поняття правосвідомості як
фундам. основи у затвердженні права
і д-ви.
Концепція правосвідомості. І. визна-
чає поняття та аксіоми та кризу право-
свідомості. Правосвідомість представ-
ляється як воля до права, воля до мети
права і здатність «самозаконно» моти-
вувати свої вчинки свідомістю цієї мети.
Вона коріниться в аксіомах правосвідо-
мості, які визначаються як: повага лю-
дини до самої себе, відчуття власної
духов. гідності (закон духов. гідності),
уміння управляти собою, встановлюю-
чи межі для себе без свавілля (закон
автономії), а також взаємна повага і до-
віра сторін, що є підставою, як прив.,
так і публ. правовідносин (закон вза-
ємного визнання).
Подолання кризи правосвідомості,
яку констатував І., і яка продовжує іс-
нувати, він бачить у тому, що сучасна
людина повинна звернутися до самої
себе, до своєї особистої правосвідомос-
ті, зрозуміти сутність її «захворюван-
ня», і спробувати відродити в своїй душі
джерела здорової правосвідомості.
Наук. цінність визначення правосвідо-
мості через її аксіоматичне коріння
в концепції, що розглядається, дає під-
ставу для його включення в сучасне
розуміння правосвідомості, як розділу
теорії д-ви і права. Що ж стосується
виходу з кризи правосвідомості, то він
можливий при усвідомленні людиною
свого покликання до добровільного по-
ставлення собі законів своєї д-ви, до
правильного розуміння їх і покори їм за
відчуттям вільно визнаного обов’язку.
Шлях до дотримання аксіом право-
свідомості, запропонований І. полягає
…
у вихованні в народі «здорової право-
свідомості». На практиці здорова право-
свідомість досяжна за допомогою різ-
них засобів правового виховання, одним
із яких є рівень організації прав. освіти.
Сталий контакт між юрид. наукою
і сусп. правосвідомістю становить одну
з важливих умов для розвитку здорової
правосвідомості.
І. бачив фундам. роль правосвідо-
мості у вирішенні багатьох проблем
юриспруденції. Зв’язок права і право-
свідомості висловлюється мислителем
так: право потребує правосвідомості
для того, щоб стати життєвою творчою
силою, а правосвідомість потребує пра-
ва для того, щоб придбати предметну
основу і об’єктивну реальність. Від пра-
восвідомості залежить правопорядок
в державі. Тісна взаємодія і взаємопро-
никнення свідомості і права обумовлює
особливу значущість формування пра-
восвідомості, як важливого чинника по-
дальшого зміцнення законності й пра-
вопорядку в сусп-ві і д-ві.
Право в концепції правосвідомості.
Виходячи з поняття «душевно-духо-
вної» сутності права, з ім’ям І. можна
пов’язати етико-нормат. підхід у право-
розумінні, який поєднуючи в собі по-
ложення аксіол. і позит. підходів, осно-
вою визнає відповідність позит. права
природн. Для І. право має окрім зовн.
виразу в законах, свою внутр. «душев-
но-духовну» сутність. Право в концеп-
ції правосвідомості представляється як
«воля до права» тотожна «волі до
духу», яка виводить його за умовні
межі всякої соц. групи, що історично
склалася, і примушує людину випро-
бовувати і усвідомлювати загально-
людський взаємний зв’язок природ.-
300
прав. характе-
ру. Тут право –
добровільне
по ст авлення
людини прав.
норм самій со­
бі, відповідно
до аксіом пра-
восвідомості,
норм, що відпо­
відають прин-
І. О. Ільїн
ципам природ.
права, яке знаходиться в основі позит.
права і присутнє в ньому.
Права, свободи і обов’язки людини
і гр-нина. Визначені права і свободи лю-
дини в концепції І., засновані на визна-
чальній ролі правосвідомості щодо до
тих якостей, якими повинен володіти
гр-н і до того, як їх слід виховувати в гр-
нах. Наголошується природ.-прав. під-
хід у визначенні виходу при складній
«протидії» прав і обов’язків на практи-
ці. Він полягає у вихованні в гр-н право-
свідомості, що не дозволяє в обов’язку
вбачати утиск прав, навпаки, виконання
обов’язку – це здійснення почесного
права. Свобода, при цьому, – це не зо-
внішнє звільнення людини від закону,
а  внутр. звільнення в  межах закону.
Свобода – це відповідальність, яка по-
винна забезпечуватися не тільки зако-
нодавчо, а й виходити від самої людини,
що відповідально здійснює свої права,
свободи і обов’язки. Таке внутр. звіль-
нення людини можливо, якщо людина
вільно дотримує закон, який вільно ви-
знала її правосвідомість.
Прив. власність як принцип права
і правосвідомості. Мати прив. власність
і виникаючу з неї господарську само-
стійність, за І., – велике благо, оскільки,

чим менше людей позбавлене цього
блага, тим краще. Д-ва повинна надава-
ти можливості для володіння власністю.
Проте, надаючи можливість людям
мати власність, непотрібно вдаватися
у крайність. Неприпустима зрівнялівка,
оскільки люди за своєю природою і зді-
бностями не можуть бути рівними. При-
род. нерівність людських сил, здібнос-
тей і бажань неминуче знову приведе до
майнової нерівності, а виховання пови-
нне давати людям уміти духов. пере-
носити нерівність. Істотне не володіння
людини, а її воля, а також справи, що
виникають з її внутр. світу.
Опір злу: межа застосування сили
у праві. Практичне ядро концепції І. про
опір злу силою виражається в тому, що
чинити опір злу потрібно із свідомістю
того, що це єдиний, не «виправданий»
і не «освячений» засіб, а  прийнятий
у порядку духовного компромісу; і що
він повинен бути при першій же нагоді
відкинутий і замінений ін., духов. засо-
бами. Застосування сили у праві має
бути обмежене необхідністю, заснова-
ною на здоровій правосвідомості й чіт-
кому розмежуванні понять сили і на-
сильства. Насильство – це те, проти
чого потрібно протестувати і боротися,
саме проти насильства потрібне засто-
сування сили. Застосування сили у бо-
ротьбі із злом юридично недосконале,
але практично виправдане – таким має
бути розуміння виходу з трагічної анти-
номії співвідношення права і сили.
Д-ва в концепції правосвідомості.
Д-ва у визначенні І., – це союз людей,
який організований на засадах права,
об’єднаний пануванням над єдиною те-
риторією і підпорядкуванням єдиній
владі. Основами д-ви є: народ, терито-
301
…
рія і влада. Але це визначення поняття
«держава», виходячи з його ідей, не
є повним, оскільки в ньому не вираже-
на жива основа держави. Тому з ураху-
ванням духов. сутності: д-ва – батьків-
щина, оформлена і  об’єднана публ.
правом, або інакше: численність людей,
пов’язаних спільністю духов. долі, і що
зжилися в єдність на ґрунті духов. куль-
тури і правосвідомості. У такому розу-
мінні закладена в підставу д-ви цінна
категорія всієї концепції І. – правосві-
домість, що підкреслює її визначальну
роль не тільки у формуванні душевно-
духов. сутності права, але й д-ви.
Визначення д-ви як організму пред-
ставляє ще одну ідею мислителя, яка
відрізняється від відомої в  сучасній
юриспруденції органічної теорії розу-
міння д-ви. В даному контексті сутність
д-ви складається з органічного життя
всіх її гр-н. Д-ва не знаходиться десь
поза кожним її гр-ном, вона живе в кож-
ному з гр-н (оскільки кожен є живою
людською особистістю, її частиною або
органом) і має єдину, об’єктивну і вищу
мету (призначення д-ви).
І. визначаються такі аксіоми держ.
влади і політики: держ. влада не може
належати нікому крім прав. повноважен-
ня, і носій прав. повноваження (законо-
давець) повинен володіти духов. компе-
тентністю; держ. влада повинна бути
єдиною; державна влада завжди повинна
здійснюватися кращими людьми; політ.
програма може включати тільки такі
заходи, які переслідують заг. інтерес
і держ. влада не повинна служити інтер-
есам окр. особи; програма влади може
включати тільки здійснені заходи і ре-
форми; держ. влада принципово зв’язана
справедливістю, що розподіляє.
…
Ідея симфонії церкви і д-ви. І. об-
ґрунтовує необхідність симфонії між
церквою та дер-вою на підставах взає-
модії і взаємної співпраці в духов.-етич-
ній сфері. Церква вчить, веде, настав-
ляє, радить і допомагає: укріплює, бла-
гословляє і очищає, але не посягає, не
володарює, не повеліває і не поневолює.
А д-ва береже, охороняє церкву і надає
їй все необхідне; перевіряє себе голосом
церкви, шукає ради, духов. повчання
і совісної чистоти. У цьому бачиться
мудре з’єднання і розділення церкви
і д-ви – їх симфонія.
Форма д-ви. У вирішенні проблем
щодо визначення і вибору держ. форми,
І. вбачав устрій життя і живу організа-
цію народу, за якого кожен народ і кож-
на країна є жива індивідуальність зі
своїми особливими даними, зі своєю
неповторною історією, душею і при-
родою. Кожному народу, тому, відпові-
дає своя, особлива, індивід. Держ. фор-
ма і  конституція, відповідна йому
і лише йому. Немає однакових народів
і не повинно бути однакових форм і кон-
ституцій. Сліпе запозичення і насліду-
вання безглузде, небезпечне і може ста-
ти згубним.
Вплив на філософ.-прав. та політ.
думку. Концепція правосвідомості І. за-
твердила: етико-нормативний підхід до
праворозуміння; межі застосування
сили у праві, аксіоми правосвідомості,
держ. влади і політики; ідею симфонії
церкви і д-ви; оптимальну форму д-ви;
шляхи досягнення правозаконності. Ідеї
мислителя про закон, справедливість
і їх забезпечення – це складові філосо-
фії правозаконності. Для становлення
правозаконності, формування прав.
д-ви і забезпечення верховенства пра-
302
ва необхідно керуватися принципами
справедливості, але справедливість по-
винна бути такою, що не зрівнює, а що
знімає несправедливі нерівності і вста-
новлює справедливі й корисні привілеї,
відповідно до правил природ., здорової
і творчої правосвідомості.
Тв.: Собрание сочинений: в 10 т. М.,
1993–1999; Философия Гегеля как учение
о конкретности Бога и человека. СПб., 1994.
Літ.: Лосский Н. О. История русской
философии. М., 1991; Мельничук О. С. Пра-
во і держава в концепції правосвідомості
І. О. Ільїна. О., 2008.
О. С. Мельничук.
індукція (лат. Inductio – наведен-
ня) – процес наведення на думку, на-
ближення до істини. По суті це процес
висунення припущень, гіпотез, їх по-
дальше випробування і вибір найбільш
правдоподібної. І. істотно полегшує по-
шук істини, але не гарантує її досягнен-
ня, оскільки в ній зв’язок між засно-
вками та висновком не спирається на
логіч. закон, а засновки лише з тим або
ін. ступенем імовірності підтверджують
висновок, який має характер гіпотези.
Напр., у  процесі розкриття злочину
слідчий по окремим фактам будує версії
події, що відбулася. Ступінь імовірнос-
ті не є постійною величиною, а зміню-
ється в міру встановлення нових фактів,
що підтверджують або спростовують
висновок.
Історично склалися 3 види І.: 1) пе-
релічувальна або енумеративна (повна
і  неповна); 2)  елімінативна (схеми
встановлення причинно-наслідкових
зв’язків між явищами); 3) І. як зворотна
дедукція (міркування від наслідків до
підстав). Вперше логічно обґрунтували

зміст І. давньогрец. філософи Сократ
і Платон як зворотну дедукцію, Арис-
тотель – енумеративну І., епікурійці –
елімінативну. Подальший логіч. розви-
ток поняття І. йшов по лінії конкрети-
зації та уточнення виділених видів.
Гол. ознакою І. є пошук достатніх умов
істинності вихідного знання або при-
пущень. Оскільки дуже часто в нашо-
му розпорядженні взагалі немає ін.
засобів обґрунтування, то І. залучаєть-
ся як допоміжний засіб у процедурах
доведення.
Термін «І.» вперше зустрічається
у Сократа. Його І. спрямована на роз-
криття змісту етичних понять, на випро-
бування людей, на викриття їх морал.
уявлень, етичних цінностей і  норм.
У сучасному розумінні цей термін по-
чав використовувати Аристотель, пер-
шим досить чітко проводив розрізнення
І. як методу і як виводу.
Цим терміном він позначав розумо-
вий процес, за якого в деякій дійсній
ситуації чи події виділялася або іденти-
фікувалася деяка спільна ознака, влас-
тивість або ознака відношення. Цей
процес є важливим етапом у набутті
знання, але його не можна назвати умо-
виводом навіть при найширшому розу-
мінні цього терміна. І., що розуміється
таким чином, надалі отримала назву
«інтуїтивної І.». Подібне міркування
являє відчуття наявності деяких від-
носин і не може бути розглянуто з точки
зору правил обґрунтованого умовиводу.
Воно не належить до такого, яке можна
розкласти на засновки і  висновок,
а швидше є просуванням свідомості на
дотик у напрямі до знання шляхом ви-
сунення обережних припущень. Інтуї-
тивна І. не є протилежною дедукції,
303
…
оскільки вона взагалі не є типом умови-
воду, а виявлення імплікацій для певно-
го набору засновків, у свою чергу, також
вимагає дуже схожого процесу вгаду-
вання і просування на дотик, тому не
існує методу інтуїтивної І.
Аристотель і його послідовники ви-
користовували термін «І.» також для
встановлення заг. судження шляхом ви-
черпного перерахування всіх прикладів,
які підпадають під нього. Така І. нази-
вається досконалою, або повною. Вона
не є протилежною дедукції, а є прикла-
дом дедукт. аргументу, коли висновок
встановлюється в результаті строго си-
логістичного міркування. Використан-
ня повної І. у прав. сфері може мати
місце тоді, коли виникає необхідність
аналізу всіх однотипних доказів, що
стосуються розслідуваної справи: пе-
ревірка всіх без винятку осіб, док-тів,
транспортних засобів, речових доказів
тощо. Повна І. можлива тоді, коли всі
приклади заг. судження вже відомі
і узгоджуються з цим судженням. Ця
обставина накладає обмеження на за-
стосування повної І., оскільки кіль-
кість прикладів, які підпадають під заг.
судження, зазвичай або занадто велика,
або недосяжна в просторі і часі, оскіль-
ки існують класи з невизначеною кіль-
кістю можливих членів.
Осн. функція індукт. висновків
у процесі пізнання – генералізація, тоб-
то одержання заг. суджень. Дійсною
проблемою І. є відкриття підстави для
висновку на основі окр. фактів, подій,
коли достеменно невідомо, чи виявля-
ють розглянуті приклади властивості,
які притаманні всьому класу, щодо яко-
го робиться узагальнення. Специф. про-
блема І. полягає у встановленні того,
…
якою мірою розглянуті приклади є ре-
презентативними.
На відміну від дедукції, в якій не
розглядається питання про істинність
або хибність засновків, в І. характерною
особливістю є розгляд саме цього пи-
тання. Тому індукція може розглядатися
як метод, за допомогою якого встанов-
люється матер. істинність засновків.
Справжня відмінність полягає не між
дедукт. і індукт. висновками, а між не-
обхідними і ймовірнісними, оскільки
підстави для заг. суджень, що описують
факти, завжди є лише імовірнісними.
Індукт. аргумент, хоча в строгому сенсі
не доводить заг. судження, може, проте,
надати доказ того, що це судження об-
ґрунтовано краще, ніж усі ін. пропо-
новані гіпотези.
І. широко використовується як
у прав. теорії, так і в юрид. практиці.
Зокрема, на перших етапах суд. дослі-
дження саме з індукт. узагальнення по-
чинається логіч. оброблення фактич-
ного матеріалу. Для того щоб знайти
при провадженні допитів, оглядів, об-
шуків та ін. слідчих дій потрібний фак-
тичний матеріал, що надалі буде ви-
конувати роль доказів, необхідно виді-
лити і процесуально закріпити серед
множинності фактів лише ті, котрі
володіють заг. для всіх них ознакою –
прямо або побічно, очевидно або при-
ховано пов’язану з певним протиправ-
ним діянням. Оскільки найбільш іс-
тотним видом об’єктивних зв’язків
є причинний зв’язок, то гол. завдання
юриста – виявити причинну обумовле-
ність фактів, послідовність цього
зв’язку, знайти нові невідомі факти по
відомих ланках, пов’язаних причинно-
наслідковим зв’язком обставин.
304
Індукт. узагальнення доказів за сво-
єю логіч. природою має багато спільно-
го з І. в ін. галузях дослідження. Схо-
жість виявляється в найбільш істотному
для індукт. умовиводів – у формуванні
знання про клас предметів, спираючись
на знання про окр. представників цього
класу, тобто в самій спрямованості ло-
гіч. переходу – від одиничних фактів до
їх узагальнення. Специфіка ж полягає
в тому, що при узагальненні доказів
йдеться не про встановлення якогось
заг. правила, якому підпорядковуються
однорідні явища – члени певного класу.
В  суд. дослідженні відновлюється
складна подія по окр. його ознаках або
навіть по ознаках його ознак. Як такі
ознаки виступають окр. фактичні дані –
носії слідів протиправного.
Індукт. узагальнення в суд. дослі-
дженні відрізняється тим, що за його
допомогою здобувається знання про
групу фактів з різних сторін злочину,
що характеризують подію. Логіч. одно-
рідність зазначених фактів, їхня спіль-
ність виявляються в тому, що кожний
з них якоюсь мірою пов’язаний із до-
сліджуваною подією, а вся група в ці-
лому розглядається як сукупність до-
казів, що стосуються справи.
Відзначена особливість суд. дослі-
дження – відновлення одиничної події
за її слідами – впливає на операцію ін-
дукт. узагальнення доказів. Оскільки
кожна фактична обставина знаходиться
в особливому взаємозв’язку з гол. фак-
том, то перш ніж індуктивно узагальни-
ти низку таких фактів на основі спіль-
ної для них усіх ознаки, необхідно вста-
новити наявність причинного зв’язку
кожного з цих фактів з подією злочину.
Така ознака в декількох одиничних фак-

тах може бути розкрита лише через
з’ясування особливого в кожному з них,
що вимагає ретельного і всебічного ана-
лізу кожної фактичної обставини.
Таким чином, індукт. узагальненню
доказів у суд. дослідженні передує ана-
літ. дослідження фактичних даних.
Форми умовиводів, у яких відбувається
аналіз окр. фактичних обставин, у кож-
ному конкр. випадку можуть бути різ-
ними, що залежить від особливостей
самих фактів, а також від характеру ра-
ніше набутих знань про под. рід явищ.
Для англо-амер. стилю юрид. мис-
лення, на відміну від континентального,
характерна саме прагматично-індукт.
спрямованість, що продукує гіпотези.
Характеризуючи конституцію Англії,
відомий державознавець А. В. Дайсі
вказував, що її принципи є І. або уза-
гальнення, засновані на окр. рішеннях,
виголошених судами. Амер. компарати-
віст Дж. Гута стверджує, що індукт. ви-
сновки є найбільш часто використову-
ваним прийомом у роботі англ. суддів.
Оскільки І. – це узагальнення, то при
її використанні можуть траплятися по-
милки, тому що ніколи не можна знати
напевно, чи не поспішним воно було, чи
не було підтасування фактів у процесі
міркування, чи не допущена помилка
«від сенсу роздільного до сенсу збірно-
го», яка допускається в тому випадку,
коли ознака, що переноситься, помил-
ково приписується сукупності предме-
тів, які розглядуються як єдине ціле.
Узагальнення при свідомому ігноруван-
ні фактів, що суперечать один одному,
в просторіччі називається натяжкою.
Помилка, пов’язана з одностороннім
урахуванням вихідних даних, відкидан-
ням невигідних, застосовується, як пра-
305
…
вило, свідомо і тому належить до роз-
ряду софізмів.
Серед умов підвищення імовірності
виводів при індукт. висновках найваж-
ливіше значення має істотність фіксо-
ваних у цих висновках зв’язків та зна-
ння певної галузі, в якій здійснюється
узагальнення. Слід елімінувати помил-
ку відбору, тобто помилкове припущен-
ня про те, що притаманне розглянутим
прикладам з необхідністю притаманне
всім можливим членам цього класу.
Застосування елімінативної І. пов’я­
зане з деяким ігноруванням реальних
взаємозв’язків між явищами, що вира-
жається в таких припущеннях. Кожна
з обставин вважається відносно самост.
і не вступає у взаємодію з ін. Виділені
обставини розглядаються як повний їх-
ній перелік, і передбачається, що до-
слідник не випустив ін. обставин. За-
значені припущення в поєднанні з осн.
властивостями причинного зв’язку ста-
новлять методол. основу висновків елі-
мінативної індукції, визначаючи специ-
фіку логіч. слідування при застосуванні
методів установлення причинного
зв’язку, найважливішими властивостя-
ми якого є загальність, послідовність
у часі, необхідність і однозначність. За-
гальність причинного зв’язку означає,
що у світі не існує безпричинних явищ.
Кожне явище має свою причину, яка
може бути так чи інакше виявлена
в процесі дослідження. Послідовність
у часі означає, що причина завжди пе-
редує дії. В одних випадках дія наступає
слідом за причиною миттєво, у лічені
частки секунди. Напр., постріл з вогне-
пальної зброї відбувається негайно ж,
як тільки відбудеться запалення капсуля
в патроні. В ін. випадках причина ви-
…
кликає дію через більш тривалий про-
міжок часу. Напр., при зміні податково-
го зак-ва, трудового зак-ва, у соц. сфері
тощо причинні зв’язки можуть здійсню-
ватися протягом багатьох місяців і ро-
ків. Оскільки причина завжди передує
дії, то з багатьох обставин у процесі
індукт. дослідження відбирають лише
такі, котрі виявилися раніше дії, що ці-
кавить нас, і виключають з розгляду об-
ставини, що виникли одночасно з нею
і з’явилися після неї.
Оскільки шляхом І. отримується ви-
сновок можливої причини на підставі
відомих наслідків, то послідовність
у часі – необхідна, але недостатня умова
для виявлення причинного зв’язку. Ви-
знання цієї умови достатньою нерідко
веде до помилки, яка називається post
hoc, ergo propter hoc (після цього, отже,
через це). Помилка полягає в тому, що
часто повторювана в часі послідовність
яких-небудь двох явищ приймається за
їхній причинний зв’я­зок. Причинний
зв’язок характеризується також власти-
вістю необхідності. Це означає, що дія
може здійснитися лише за наявності
причини, відсутність причини з необхід-
ністю веде до відсутності і дії.
Однозначний характер причинного
зв’язку виявляється в тому, що кожна
конкр. причина завжди викликає цілком
визначену, відповідну їй дію. Залеж-
ність між причиною і дією така, що ви-
дозміни в причині з необхідністю тяг-
нуть за собою видозміни в дії, і навпа-
ки, зміни в дії слугують показником
зміни в причині. Відзначені властивос-
ті причинної залежності виконують
роль пізнавальних принципів, що раці-
онально спрямовують індукт. дослі-
дження і формують особливі методи
306
встановлення причинних зв’язків, осн.
з яких є методи єдиної схожості, єдиної
відмінності, з’єднаний метод схожості
і відмінності; метод супутніх змін та
метод залишків.
Літ.: Аристотель. Аналитики первая
и вторая / пер. с греч. Б. А. Фохта. М., 1952;
Франк Ф. Философия науки. Связь между
наукой и философией (Из наследия мировой
философской мысли; философия науки) /
общ. ред. Г. А. Курсанова. М., 2007; Коэн М.,
Нагель Э. Введение в логику и научный ме-
тод / пер. с англ. П. С. Куслия. Челябинск,
2010; Юркевич О. М., Титов В. Д., Куце-
пал С. В. Юридична аргументація: Логічні
дослідження. Х., 2015.
Ж. О. Павленко.
Інтегративна юриспру-
денція – напрям розвитку прав. на-
уки та юрид. практики, особливість
якого полягає у сприйнятті права як
цілісного й багатовимірного соц. явища,
покликаного бути ефективним регуля-
тором сусп. відносин, гарантом осно-
вополож. прав і свобод людини. Форму-
вання І. ю. як одного з новітніх прав.
концептів є відповіддю на всеохоплю-
ючу диференціацію прав. знань, що ста-
ло загрожувати втратою цілісного ба-
чення права, розумінню його ролі та
функцій у  сусп-ві. Кожний напрям
юрид. досліджень ставав усе більш са-
модостатнім, отримуючи власну аргу-
ментацію та понятійний вираз, що
спричиняло не лише теорет. дискусії,
а й подекуди концепт. несумісність між
осн. школами прав. думки – природ.-
прав., позит.-прав., істор. та соціол. Таке
розшарування прав. концептів та теорет.
обґрунтувань провокувало недовіру до
загальнотеорет. прав. науки, її висно-

вків і рекомендацій, знецінювало зна-
чимість права як універсального соц.
регулятора, що не могло не позначатися
на його здатності реально впливати на
впорядкування сусп. відносин, поперед-
ження та вирішення соц. конфліктів.
Необхідність переосмислення нау-
кознавчих засад правознавства зумов-
лювалася зміною параметрів прав. ди-
зайну соц. світу, який усе більше набу-
вав ознак складної прав. реальності зі
всіма її атрибутами та різноаспектними
вимірами. Загальнотеорет. прав. дис-
ципліна, що виникла наприкін. 19 ст.,
мала своєю метою виведення прав. до-
сліджень за рамки простого (енцикло-
педичного) опису права. Відмежовую-
чись від природ.-прав. концепцій, тео-
рія права позиціонувалася, на думку
франц. правознавця Ж-Л. Бержеля, че-
рез «предмет позитивної науки». На-
томість, жахіття Другої світ. війни зу-
мовили необхідність сприйняття загаль-
нотеорет. прав. дисципліни у контексті
пошуку цінностей, норм та ідеологій,
які фактично покладалися в основу «ви-
димої нейтральності юридичних термі-
нів і правил». Сьогодні у будь-якій прав.
діяльності, за Ж-Л.  Бержелем, обо­
в’язково будуть задіяними такі заг. еле-
менти, як визначення права, джерела
права, осн. принципи права, прав. по-
рядок, геогр., часове й соц. оточення
юрид. проблеми, ін-ти, концепти та ка-
тегорії, особлива мова права, співвідно-
шення факту й права, суддя, процес,
спец. типи судження.
Широкий контекст наук. досліджен-
ня прав. реальності означає, що жодна
теорет. конструкція сама по собі не
може повною мірою відобразити соц.
явища й тому за визначенням не може
307
…
претендувати на беззаперечну істину чи
абсолютну об’єктивність. Водночас
кожна прав. теорія, відображаючи окр.
істотні риси права, дає змогу їх синте-
зувати й саме у такий спосіб представи-
ти таке складне та багатогранне явище,
як право. Відповідно різні підходи до
вивчення права повинні розглядатися як
необхідні складові, які у своїй «одно-
бічній правильності» мають бути інте-
грованими в єдину наук. картину прав.
світу.
Для цього передусім має бути подо-
ланим дуалізм природ. й позит. права,
оскільки природ. право є рац. основою
позит. Природ.-прав. концепція покли-
кана займатися розробкою засадничих
понять, які мають становити фундамент
будь-якої юрид. теорії, оскільки осно-
вополож. прав. цінності так чи інакше
мають бути властивістю прав. норм,
а самі норми – сприйматися як такі, що
захищають соц. цінності. Нині под. ро-
зуміння представлено концепцією
«м’якого позитивізму» англ. філософа
права Г. Харта, яка передбачає необхід-
ність певного правила визнання для за-
безпечення зв’язку обох рівнів прав.
реальності – природ.-прав. та позит.-
прав., примусової справедливості нім.
ученого О. Хьоффе і т. ін. У такий спо-
сіб право розглядається як таке, що
включає в себе принаймні два змістов-
них компоненти  – права людини та
правила поведінки (норми права). Пи-
тання в тому, який із них розглядається
як гол. чинник, своєрідний наріжний
камінь усієї конструкції прав. системи:
система норм права будується на фун-
даменті невід’ємних прав людини або
права людини розглядаються лише як
похідні від волі, відображеної в законах
…
(об’єктивному праві), і тому фактично
не виводяться за межі суб’єктивних
прав учасників конкр. прав. відносин.
Важливою стає й відмова від сприй-
няття юрид. світу як похідного від
юрид. дефініцій, які часто призводять
до формування замкнутої «юриспруден-
ції понять», коли законам розумового
процесу надається статус універсаль-
них категорій, за якими нібито має кон-
струюватися соц. практика. Таке бачен-
ня специфіки юрид. знання, яке фактич-
но відсторонюється від дослідження
реального предмета, «примножуючи
сутності» та вибудовуючи різноманітні
абстракції, мало пов’язані з реальністю,
аж ніяк не могло сприяти ні авторитет-
ності прав. науки, ні підвищенню по-
ваги до права як необхідної складової
процесу впорядкування соц. відносин.
Тому в контексті пошуку сучасних під-
ходів до правознавства висуваються
перш за все вимоги щодо його чіткої
спрямованості на вирішення практ. соц.
проблем та завдань, що неможливо без
тісної взаємодії з ін. соц. дисципліна-
ми – філос., соціол., психол., етичними.
На плюралістичному фундаменті но-
вої методології, яка покликана забез-
печити багатоаспектність підходів
у праворозумінні, ще на поч. 20 ст. на-
полягав видатний укр. правознавець
Б. Кістяківський. На його думку, саме
різноманітність чинників права перед-
бачає необхідність застосування різних
наук. підходів, підсумком чого має ста-
ти виокремлення принаймні чотирьох
важливих проявів права – «державно-
наказового», психол., нормат. й соціол.
Рух до цілісного сприйняття права здій-
снювався також під назвою «синтетич-
ної точки зору в юридичних теоріях».
308
Рос. юрист А. Ященко стверджував, що
«відволікання» особливих сторін єдиної
ідеї від цілісного бачення спричиняє
надмірну абстрагованість і однобічність
юрид. визначень. Як соц. явище і як час-
тину соц. досвіду розглядав право
П. Виноградов. Із позицій синтезовано-
го підходу рос. та амер. соціолог П. Со-
рокін характеризував право з трьох то-
чок зору: як правила поведінки; як пра-
вила й норми у вигляді прав. переко-
нань; як прав. переконання, реалізовані
в джерелах права та політ. ін-тах.
Спираючись на засади методол. плю-
ралізму, який, втім, розуміється не як
зовнішньо еклектичне поєднання різ-
них пізнавальних принципів та елемен-
тів, укр. філософ права С. І. Максимов
пропонує їх методол. впорядкування
у структурі прав. реальності, що дає
змогу розкрити не лише статику, а й її
динаміку: світ ідей (ідея права), світ
знакових форм (прав. норми і закони),
світ взаємодії між соц. суб’єктами
(прав. життя). Вагомим кроком у на-
прямі усвідомлення різних аспектів сут-
ності права як соц. явища у вітчизн.
прав. літературі стало запропоноване
М. І. Козюброю розширення проблема-
тики розуміння права шляхом виокрем-
лення поряд із теорет. (наук.) таких зна-
чимих його рівнів, як буденно-емпірич.
та профес. праворозуміння, які більш
тісно пов’язані з досвідом сприйняття
та практикою застосування права, відо-
бражають приналежність до певного
культ.-істор. типу сусп-ва.
На думку Г. Дж. Бермана, сьогодні
стає потрібною така прав. школа, яка
б об’єднувала всі традиційні напрями
юрид. думки та, водночас, виходила за
їх межі. Звідси перше завдання соц.

теорії права, яке полягає в тому, щоб
відійти від надмірно спрощених кон-
цепцій причинності права. Відповідно
право не може бути повністю зведене
ні до матер. умов того сусп-ва, що його
породжує, ні до відповідної системи
ідей та цінностей. Право слід розгля-
дати і як самост. чинник, а не лише
один із результатів цілого ряду сусп.,
екон., політ., інтелектуал., морал. і ре-
ліг. явищ. Г. Дж. Берман доходить пере-
конання, що синтезована юриспруден-
ція має поєднувати три класичні шко-
ли: прав. позитивізм, теорію природ.
права й істор. школу. Як історик права
вчений вважає, що особливу роль
у справі об’єднання юрид. позитивізму
і теорії природ. права покликана віді-
грати істор. юриспруденція.
Уперше застосовує термін «інтегра-
тивна юриспруденція» амер. юрист
і філософ права Дж. Холл, поєднуючи
положення теорії природ. права, юрид.
позитивізм із соціол. розумінням права
на засадах як теорет. пізнання, так
і практ. досвіду. Право для вченого як
норма і право як процес її реалізації не
повинні розглядатися окремо, нато-
мість вони становлять одне ціле та ма-
ють розглядатися у тісному взаємо­
зв’язку. Правом є і нормат. акт, і конкр.
дія офіц. особи, і  прав. свідомість.
Саме І. ю., на його думку, покликана
стати найбільш «адекватною юриспру-
денцією», яка буде осередком перео-
смислених гол. ідей, сумісних із ба-
гатьма прав. теоріями, кожна з яких
має власний доробок. Як підсумок І. ю.
виступає синтезом таких класичних
підрозділів прав. думки, як прав. онто-
логія, прав. аксіологія, соціологія пра-
ва й форм. юрид. наука.
309
…
У такому сенсі право як таке, за
Ж-Л. Бержелем, є одночасно продук-
том подій соц. порядку та проявів волі
людини, явищем матер. і сукупністю
морал. та громад. цінностей, ідеалом
і  реальністю, явищем істор. плану
й нормат. порядку, комплексом внутр.
вольових актів і актів підпорядкування
зовн., актів свободи й актів примусу.
Стосовно ж різних проявів права, то
вони мають частковий характер та ви-
ражають більшою та меншою мірою те,
що залежить від конкр. юрид. системи:
або соц. устрій, або морал. цінності,
індивідуалізм або колективізм, владу
або свободу. Так, на думку амер. філо-
софа права Лона Л. Фуллера, коли нас
цікавить існування прав. системи зага-
лом, ми вважаємо за критерій дію, тоб-
то її здатність виявляти певну міру ре-
ального впливу на людські справи; коли
ж наш інтерес пов’язаний із конкр. нор-
мою права – складовою прав. системи, –
ми виявляємо цей критерій у текстах
законоположень.
Аналіз права як системи Ж-Л. Бер-
жель характеризує коротким висловом:
«у праві все взаємопов’язано». Саме
такий аналіз, на його думку, не супер-
ечить ні відкритості права, ні його ди-
намізму, складній його структурі, гнуч-
кості, ні зв’язкам права з ін. системами.
На думку проф. Мюнстерського ун-ту
(ФРН) В. Кравітца, прав. система має
розглядатися як один із різновидів соц.
систем, яка відображає глибинну нор-
мативність права, що продукується
структурою сусп. відносин. Прав. сис-
тема – не лише уявний образ, зафіксо-
ваний за посередництва юрид. текстів,
а передусім соц. реальність, що включає
і речі, і дії, і людей-прокурорів, суддів,
…
чиновників тощо. Учений підкреслює,
оскільки право є соц. системою, що са-
мовдосконалюється, систем.-соціол.
підхід із позиції аналіт. теорії права
є малопродуктивним. Саме системність,
яка поєднує філософ., юрид.-соціол. та
теорет.-догмат. знання про право, роз-
глядається необхідним складником фор-
мування інтегральної теорії права. Зо-
крема, такий підхід до права, наголо-
шує В. Кравітц, передбачає різні рівні
осмислення прав. дійсності: 1) прав.
практика; 2) практ. прав. наука; 3) до-
гматичне вчення про метод; 4)  заг.
вчення про право; 5) прав. лінгвістика;
6) прав. соціологія; 7) прав. філософія;
8) прав. логіка.
Літ.: Кистяковский Б. Право как со-
циальное явление // Вопросы права. 1911,
кн. 8. № 4; Ященко А. С. Синтетическая
теория права в юридических науках // Жур-
нал Министерства юстиции, 1912, январь;
Сорокін П. А. Элементарный учебник общей
теории права в связи с теорией государства.
Ярославль, 1919; Виноградов П. Г. Обычай
и право. Осло, 1925; Krawietz W. Recht und
Systemtheorie // Vernunft und Erfahrung in
Rechtsdenken der Gegenwart, Berlin, 1986;
Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпо-
ха формирования. М., 1994; Лон Л. Фуллер
Анатомія права / пер. з англ. Н. Комарова. К.,
1999; Бержель Ж.-Л. Общая теория права /
под. общ. ред. В. И. Даниленко. М., 2000;
Максимов С. И. Правовая реальность: опыт
философского осмысления. Х., 2002; Ко­
зюбра Н. Правопонимание: понятие, типы
и уровни // Право Украины, 2011, № 1; Пе-
тришин О. В. Проблеми соціалізації права та
соціологізації юриспруденції. В кн.: Правова
доктрина України, т. 1: Загальнотеоретична
та історична юриспруденція. Х., 2013.
О. В. Петришин.
310
ІСТИНА В ПРАВІ. Істина – позна-
чення ідеалу знання і способів його до-
сягнення й обґрунтування. До 20 ст.
істина постулювалася універсальною
цінністю з єдиним, стійким і незмінним
смислом. І. в п. ніколи не розглядалася
як незалежна від її філос. розуміння
інтелект. конструкція, будучи загально-
філос. істиною, застосовною щодо пра-
ва. Правознавство виявляє тенденцію
до збереження класичного розуміння
істини. З огляду на це, одним із осн.
питань сучасної філософії права є об-
ґрунтування адекватності класичного
розуміння істини природі права або кон-
ституювання механізмів інкорпорації
трансформаційних процесів філос. ро-
зуміння істини у предметність право-
знавства.
Класичне розуміння істини сягає ви-
токів традиції європ. метафізики, запо-
чаткованої Платоном і Аристотелем. За
словами першого, «той, хто говорить про
речі у відповідності з тим, якими вони є,
говорить істину; той, хто говорить про
них інакше, – каже неправду». Аристо-
тель конкретизував це розуміння твер-
дженням, що речі об’єктивно існують
поза свідомістю, а пізнання є істинним,
коли воно відповідає речам і їх зв’язкам.
Загальноприйняте формулювання кла-
сичного розуміння істини запропонував
Т. Аквінський: «істиною є відповідність
дійсності і знань про неї».
Класичне розуміння істини розгля-
дає її як стан гармонії мислення і дій-
сності, при цьому остання існує сама по
собі, незалежно від наших уявлень про
неї («статус рерум»). Таке розуміння
іменується «кореспондентною теорією
істини». Однак ретрансляція, починаю-
чи з глосаторів, правознавством форму-

ли кореспондентного розуміння істини
залишає відкритими питання: що необ-
хідно розуміти під «відповідністю»
і «дійсністю».
У філософії і філософії права це пи-
тання раніше вирішувалось шляхом
тлумачення кореспондентного розумін-
ня істини як «теорії відображення» –
визначення мислення через візуальну
метафору: істиною є відображення мис-
ленням об’єктивної реальності, що не
залежить від суб’єкта. Об’єктивність
знання розглядається у гносеол. плані –
об’єктивність реальності як об’єкт піз-
нання, а  також в  онтолог. плані  –
об’єктивна реальність існує безвіднос-
но до існування людини, є цілковито
зовн., навіть генетично не виступає
результатом акту творення мисленням.
Зміст відповідності між мисленням
і об’єктом визначається самим об’єктом.
Теорія відображення, екстрапольована
на право, об’єктом істинного висловлю-
вання розглядає зовн. відносно права
реальність, оскільки всі спроби натура-
лізації права, представлення його як
природ., а не інтелект. порядку, успіхом
не увінчалися. Кореспонденція істин-
ного твердження виявляється детермі-
нацією змісту права визначеним мета-
прав. феноменом.
Теорію відображення, незважаючи
на її поширеність у вітчизн. філос.-
прав. літературі, й домінуюче положен-
ня у галузевих прав. дисциплінах необ-
хідно розглядати як перевершений
етап розвитку уявлень про істину. Це
пов’язано із запереченням візуальної
метафори – навіть елементарний акт
перцепції необхідно розглядати як по-
вноцінний процес мислення, що зна-
ходиться за межами простої оптики,
311
…
натомість складаючи герменевт. про-
блему. Одним із осн. досягнень епісте-
мології 20 ст. є обґрунтування того, що
будь-яке наук. пізнання підпорядкову-
ється не картезіанському імперативу
суб’єкт-об’єктної дискретності, а швид-
ше «аксіомі Віко», згідно з якою: «іс-
тинне і створене є взаємно оберненим».
Для філософії права це означає де-
легітимацію тверджень про «реаль-
ність, якою вона є сама по собі» (статус
рерум): ідею безпосереднього доступу
до об’єктивної реальності заміщує
твердження, що юрид. реальність не
відбивається у дзеркалі, але конструю-
ється у вигляді раціоналізованих опе-
раційних моделей (конструкцій), які
і виступають об’єктами прав. дискурсу,
призначеними не стільки для відобра-
ження права, скільки для його пізнання.
Оскільки ідея онтології передбачає
фіксацію всього, що засноване на бутті,
як незалежного від людини, такого, що
протистоїть її свавільному втручанню
і зміні, необхідним є механізм, який би
перешкоджав розчиненню онтології
в епістемології – обґрунтування операцій-
них юрид. моделей (конструкцій) як ре-
ферентів дескриптивних висловлювань.
Ідея об’єктивності і обов’язковості
деяких чітко визначених результатів
мислення для подальшого пізнання
трансформує базовий постулат теорії
відображення, згідно з яким судження
може бути об’єктивно-істинним лише
якщо воно має зміст, обумовлений при-
родою відображеного в ньому об’єкта.
Об’єктивна істина за межами теорії ві-
дображення ґрунтується на уявленні,
що кореспондентне розуміння істини
вказує лише на відповідність думки
своєму об’єкту, але жодним чином не
…
визначає природу цих об’єктів. Меха-
нізм, який унеможливлює відкинення
і спростування смислу при подальшому
розвитку пізнання був конституйований
«коперніканським поворотом» І. Кан-
та – об’єктивна істина можлива, її озна-
ками виступають всезагальність і необ-
хідність, але джерелами останніх слу-
гує не об’єкт, а  суб’єкт, формальна
організація його свідомості. Жодної
істини, зміст якої визначався б об’єктом,
не існує.
Неможливість обґрунтування І. в п.
як відповідності наших уявлень прав.
дійсності, оскільки наші уявлення вже
є складовою самої прав. дійсності, обу-
мовлює розуміння істини як відповід-
ності одних прав. уявлень ін., а отже,
і ствердження її як логіч. значення су-
дження. Істина стає можливою лише
у просторі формальної логіки, в якому
характеристика судження як істинного
чи хибного у плані його відповідності
дійсності не існує, натомість істина –
це відповідність операцій, що здійсню-
ються, існуючим правилам міркування,
логіч. відповідність знання знанню.
І. в п. стає питанням недопущення юрид.
парадоксів – забезпечення такої одно-
значності прав. мислення, за якої прав.
інформація, створена однією логіч.
процедурою, не знищувалася і не змі-
нювалася ін., що наслідує попередню.
Формальна логіка покликана бути
інструментом контрольованої полісе-
мії – забезпечення однозначності, уні-
версальності і незмінності смислу прав.
текстів. Логіка, як переконання, що на-
справді існує лише те, що є постійно
наявним, вирішує проблему співвідно-
шення буття і мови таким чином, що
буття є вільним від мови, існуючи як
312
завжди вже відомий смисл, що передує
будь-якому осмисленому висловлюван-
ню. Постулюється відмінність між ло-
гікою і граматикою – логіч. обґрунту-
вання не розглядається лише як наслі-
док іменування, справою пізнання є не
домовленість щодо імені, але з’ясування
у слові смислу самої речі.
Формально-логіч. обґрунтування ко-
респондентної теорії вимагає вирішен-
ня питання щодо сфери локалізації
І. в п. У філософії права наявні дві по-
зиції з цього питання. Згідно з широкою
позицією, І. в п. може бути не лише
ствердне дескриптивне судження, але
і модальне судження (зокрема, правова
норма). Вузька позиція передбачає від-
несення І. в п. лише до логічно пра-
вильно побудованих дескриптивних
суджень суб’єктно-предикатного виду,
до яких застосовна бінарна оцінка (іс-
тина – хиба).
Формулювання складності локаліза-
ції сфери І. в п. відоме як дилема Йор-
генсена: з одного боку, з часів Аристо-
теля логіка засновується на понятті іс-
тини, і якщо норми, як прескрипції, не
розглядаються як істинні чи хибні, тоді
не може бути жодної логіки норм. З дру-
гого боку, на користь існування логіки
норм говорять дві обставини: по-перше,
у нормат. контекстах пропозиціональні
зв’язки використовуються з тим самим
значенням, що і в дескриптивних мір-
куваннях; по-друге, норми зустріча-
ються як засновки і висновки у таких
умовиводах, які видаються логічно
правильними.
Широкий підхід до розуміння І. в п.
породжує ряд апорій: 1)  логіка має
справу лише з тим, що є постійно і не-
змінно наявним, і якщо сучасна прав.

норма визнається істинною, автоматич-
но стверджується хибність її попере-
дніх істор. варіацій. Але який логіч.
механізм може пояснити хибність істор.
і істинність сучасного, а також те, як
істор. хибні значення норми призвели
до сучасного істинного? Якщо сучасна
норма є істинною щодо попередніх, тоді
вона є такою ж і стосовно майб., вона
виключає подальший розвиток права
і  можливість зміни значення норми.
Але, як за допомогою логіки обґрунту-
вати пріоритет існуючого сучасного зна-
чення перед неіснуючими майбутніми?
2) якщо прав. норми різних правопоряд-
ків відрізняються, тоді ствердження іс-
тинності правової норми залишається
лише два шляхи: або імперіалістична
позиція зверхності власного права по-
рівняно зі всіма ін., або заперечення по-
стулату про форм. логіку як монологіку
і припущення, що невід’ємним атрибу-
том специфіки нац. правопорядків є і їх
логіч. особливість. Останнє твердження
тотожне запереченню самої форм. логіки
і замість обґрунтування руйнує саму
ідею широкого розумінні І. в п.
Негат. ставлення до можливості ши-
рокого розуміння І. в п. сформулював
Г. Кельзен, який стверджував відсут-
ність логіч. критерію ідентифікації пра-
вильного рішення серед можливостей,
закладених рамками норми, а також не-
достатність тлумачення як суто інте-
лект. (пізнавальної, логіч.) діяльності
(відшукання та розкриття передзадан-
ної відповіді) для належної конкретиза-
ції вищ. прав. норм при винесенні суд.
рішення.
Заперечення широкої позиції стосов-
но І. в п. необхідно передбачає і запере-
чення істини як мети і змісту здійснення
313
…
правотворчої і правозастосовної діяль-
ності, і, зокрема, правосуддя. У процес.
галузях правознавства усталеними є уяв-
лення про матер. (об’єктивну) істину
інквізиційного процесу – відповідність
рішення суду позапроцес. факту (життє-
вим обставинам, які насправді мали міс-
це), і про процес. (форм.) істину зма-
гального процесу – відповідність рі-
шення суду процес. факту (доказовому
матеріалу, сформованому самими сто-
ронами справи, або за їхньою ініціати-
вою). Якщо суд. рішення розглядати як
творення індивід. Прав. норми, то така
норма має бути істинною. Якщо ж ши-
роке розуміння істини є помилковим,
тоді потребують зміни і уявлення про
гносеол. статус практ. юрид. діяльнос-
ті – створення чи застосування норми
права не може мати змістом питання
про істину у тому значенні, про яке го-
ворить кореспондентна теорія.
Наявні спроби конституювання ло-
гіки норм за межами питання про іс-
тину (модальні і деонтичні логіки) здій-
снюються за схемою: прав. прескрипці-
ям відповідає модальна логіка, прав.
дескрипціям – форм. Такі спроби ви-
ходять з припущення можливості визна-
чення, і, відповідно, обмеження пред-
метної сфери форм. логіки. Однак форм.
логіка не існує поза постулатами моно-
логіки і власної універсальної (необме-
женої) предметної сфери. Тому можли-
во поставити питання не про формуван-
ня логіки, дод. відносно форм. логіки,
для її застосування у сфері, звільненій
останньою, а про докорінне переосмис-
лення логіч. основ права на принципово
ін., аніж форм.-логіч., засадах. Проект
такого переосмислення значною мірою
є справою майб.
…
Домінуюче у сучасній філософії пра-
ва вузьке розуміння І. в п. ґрунтується
на розмежуванні норм і нормат. вислов-
лювань. Останні є висловлюваннями
про існування норми і її приналежність
визначеному правопорядку й можуть
тлумачитися як істинні чи хибні. Норма
є визначеним значенням, яке повинно
бути одиничним, підпорядкованим за-
кону тотожності – зберігати той самий
смисл, забезпечуючи незмінність прав.
інформації. Вузьке розуміння І. в п., від-
творюючи постулати герменевтики уні-
версальності і метафіз. реалізму, не по-
яснює, за рахунок чого прав. тексти
набувають здатності забезпечувати
інваріантність прав. значень (норм),
обмежуючись лише вказівкою на те,
що забезпечення детермінації прав. ін-
терпретації є не правовою, а мовною
проблемою.
Прив’язка питання про І. в п. до пи-
тання забезпечення однозначності прав.
текстів не лише не обґрунтовує вузьке
розуміння істини в праві, а навпаки,
спростовує його. Дослідження істини
як властивості мови А. Тарського за-
свідчило, що «парадокс брехуна» вказує
на неминучу суперечливість поняття
істинності в природ. мовах, оскільки
речення природ. мови можуть ствер-
джувати власну істинність чи хибність.
Методологія уникнення цього парадок-
су працює лише стосовно формалізова-
них мов, й полягає у використанні іє-
рархії мов, у якій кожна наступна мова
є багатшою за попередню, але при цьо-
му жодна недостатньо багата для ствер-
дження істинності чи хибності власних
речень.
Немає жодних підстав стверджувати,
що мова права належить до формалізо-
314
ваних, і більше того, що її можна пред-
ставити як ієрархію формалізованих
мов. Для позначення норми і нормат.
висловлювання у праві використовуєть-
ся одне і те саме мовне висловлювання.
Це засвідчує, що мова права побудована
на основі природ. мови, й функціонує
за її логікою. Якщо формалізована мова
спрямована на виключення створення
нових смислів в межах однієї теорії, то
мова права як природна мова передба-
чає не лише різноманітні змістовні тлу-
мачення одного тексту, але й виникнен-
ня нових смислів, які не передбачалися
автором тексту.
Для кореспондентної теорії І. в п.
фундам. складністю є визначення кри-
терію оцінки прав. висловлювань як
істинних чи хибних. Такий критерій
неможливо віднайти у царині самої ло-
гіки, що і призводить до парадоксаль-
них наслідків. У праві виявляється не-
можливою здійснення такого базового
постулату кореспондентної теорії, як
відмежування критерію істини від самої
істини. Всі послідовні спроби формалі-
зувати критерій І. в п. – встановити де-
яке судження як даність, що передує
доказуванню, і яке не змінює свій зміст
унаслідок його доведення, – призводять
до визнання соц. природи істини – фак-
ти, що роблять нормат. висловлювання
істинними складаються із соц. конвен-
цій і  схвалення вчинків визначених
осіб.
Критерій обґрунтування кореспон-
дентної теорії І. в п. насправді її запере-
чує, відсилаючи до когерентної теорії
істини. Найбільш відома теорія когерен-
ції запропонована Ч.  Пірсом, згідно
з якою істинне вірування – це те, яке
визнається більшістю «відповідальних

дослідників». Ключовою тезою цієї те-
орії є неминучість доходження компе-
тентних дослідників до єдиного пере-
конання, що пояснюється тим, що вони
досліджують реальність, яка існує
об’єктивно і властивості якої не зале-
жать від того, що люди можуть про них
думати. Оскільки реальність одна, то
і підсумкове переконання стосовно неї
може бути лише одне. У цьому твер-
дженні і виявляється парадоксальність
теорії когеренції, яка позбавляє її пере-
конливості  – вона не може віднайти
джерело інваріантності істини у самому
знанні, повертаючись до постулатів те-
орії відображення. Неможливо поясни-
ти, як об’єкт істинного вірування може
існувати лише як наслідок такого віру-
вання, якщо він одночасно повинен про-
дукувати це вірування?
На відміну від теорії когеренції, епіс-
темологічний прагматизм вважає істи-
ну, засновану на згоді, відносною, не-
змінної наук. істини немає (теза фоллі-
білізму). Будучи твердженням про
тотожність істини і методу її верифіка-
ції ця теорія також нездатна епістемо-
логічно обґрунтувати критерії істиннос-
ті знання у самому знанні, пояснити
привілейованість одних тверджень від-
носно ін. Спроба підтвердити істин-
ність поточного консенсусу передбачає
його рефлексивно-пізнавальне осмис-
лення, яке буде щось додавати до на-
явного змісту знання, внаслідок чого
буде створене нове знання. Окрім цього,
обґрунтування будь-якого твердження
потребуватиме виведення його поло-
жень з ін., однак останні також потре-
буватимуть обґрунтування тощо. І епіс-
темологія не надає механізму зупинити
цей регрес у нескінченність.
315
…
Нездатність кореспондентної теорії
запропонувати задовільну постановку
і вирішення проблеми істини в праві
обумовлює необхідність нового осмис-
лення питання про співвідношення бут-
тя і мови. Для філософії права важливе
значення має твердження С. Кріпке про
те, що поняття істини як відповідності
дійсності неминуче передбачає наяв-
ність позамовної дійсності. У світлі ак-
сіоми Віко і відповідного їй усвідомлен-
ня, що право є мовою, яка творить, не-
має жодного переконливого аргументу,
який би продемонстрував можливість
існування права чи окр. його елементу
як позамовної дійсності.
Будучи мовою, право, як і будь-яка
природ. мова, не може забезпечити ста-
ціонарність свого смислового поля, тоб-
то саме не є дійсністю у світлі класич-
ної теорії істини. Мова, будучи сама
позбавлена механізму обмеження про-
дукування смислової варіативності, за-
мкнена сама на собі, не допускаючи
об’єктивного і незмінного існування
чогось до чого належать знаки, тобто
існування референтів і денотатів. Прав.
тексти є принципово випадковими і не-
надійними, в розумінні того, що вони
завжди є відкритими для відмінного
тлумачення. Право як мова стає повніс-
тю варіативним способом говорити, по-
збавленим можливості легітимізуватися
за допомогою системно-трансценден-
тальних критеріїв, але лише за допо-
могою самої себе, за допомогою власної
дискурсивності.
Визнання І. в п. властивістю права як
знакової системи у сучасній філософії
права часто ототожнюється з відмовою
від поняття істини. Можливою альтер-
нативою цього є переосмислення І. в п. –
…
відмова від сприйняття істини через он-
тичну перспективу її витлумачення. Он-
тичність істини передбачає її редукцію
до сфери знання, наявного смислу. Буття
представляється невід’ємним атрибутом
якогось сущого, режимом смислу, який
вже існує як критерій і система співвід-
несення – інваріант, який передує і пере-
вершує конкр. акти прав. мислення.
Замість цієї традиції представлення
істини як атемпорального імені пер-
спективною є постметафіз. конструкція
онтології, побудована на принципі зо-
внішності мови, який передбачає проти-
ставлення істини смислу – істина не
є референцією до чогось у присутньому,
інтерпретацією смислу того, що надано
досвіду, а натомість виступає операці-
єю, що перериває режим смислу, вилу-
ченою з присутності категорією. Онто-
логічна перспектива розгляду права
стає його осмисленням у світлі здатнос-
ті не перетворитися лише на суще, тоб-
то на те, що вже існує. Це передбачає
необхідність робити особливий акцент
на процедуру, що дозволяє праву вихо-
дити за межі свого існування, уможлив-
лює розгляд прав. сущого лише як пе-
редумови проблематизації, а не як по-
стачальник готових смислів. Такою
процедурою, яку можна запустити лише
з точки доповнення, з того, що переви-
щує ситуацію, з події, і є І. в п.
І. в п. є питанням дослідження осо-
бливих способів прав. дискурсу, які ви-
свічують негат. здатність права пере-
вершувати будь-яку цілісність, його
надлишковість відносно будь-якого
опису. Будучи процедурою прав. по-
рожнечі, прав. ніщо – І. в п. одночасно
є ефектом розрізнення прав. сущого,
інтелект. діяльності творення права.
316
Літ.: Хайдеггер М. Введение в метафи-
зику. СПб., 1998; Тарасов  Н. Н. Истина
в юридическом исследовании: некоторые
методологические проблемы // Академи-
ческий юридический журнал, 2000, № 1;
Бадью  А. Манифест философии. СПб.,
2003; Булыгин Е. К проблеме объектив-
ности права // Проблеми філософії права.
2005. Т. ІІІ, № 1–2; Махлин В. Л. Второе
сознание: Подступы к гуманитарной эпи-
стемологии. М., 2009.
О. В. Ткаченко.
ІСТОРИЧНА ШКОЛА ПРАВА.
Переважна більшість сучасних дослід-
ників у сфері права вважає засн. І. ш. п.
професора права Геттінгенського ун-ту
Гуго фон Густава (1764–1844) та його
працю «Підручник природнього права,
або філософія позитивного права».
У «Підручнику по курсу цивілістики»
він оспорює осн. положення природ.
права, відкидає концепцію сусп. дого-
вору. По-перше, таких договорів ніколи
не було, всі д-ви виникли та змінюва-
лись по-ін. По-друге, сусп. договір
практично неможливий – мільйони не-
знайомих людей не можуть вступити
в угоду і домовитись про вічну покору
установам і особам, про яких вони су-
дити ще не можуть. По-третє, концепція
сусп. договору шкідлива – жодна влада
не буде міцною, якщо обов’язок підко-
рюватись випливає лише із договору.
Право не лише настанови д-ви. Кож-
на людська спільнота має власні прав.
норми, писав Г. фон Гуго, більша час-
тина яких «виникли стихійно подібно
до того, як виникла мова і звичаї цього
народу». Люди, які живуть у сусп-ві,
звикли вважати справедливим, право-
мірним одне і те ж. Історично сформо-

ваний звичай, норми звичаєвого права –
істинне джерело права. Із поширенням
освіти до прав. норм, що виникли при-
родно, додалося ще одне джерело – пра-
восвідомість юристів, книги яких народ
отримав можливість читати. Закон –
свавільне веління влади. Кодекси – «це
не закон», а зібрання приписів влади.
Тому більшість законів та договорів ні-
коли не виконуються.
Концепція  Г. фон Гуго фактично
була апологією феод. звичаєвого права,
що збереглося у  Німеччині. Він об-
ґрунтовував право д-ви перешкоджати
будь-яким нововведенням під впливом
Франц. революції, обмежувати свободу
думки та ін. свободи в ім’я спільного
блага і правопорядку.
Безпосередньою причиною виник-
нення І. ш. п. вважається суперечка між
А. Ф. Ю. Тібо із Гейдельбергу та Ф. К.
фон Савіньї з Берліну з приводу форму-
вання загальнонім. цив. кодексу. Так,
1814 була опублік. брошура юриста
А. Ф. Ю. Тібо із закликом скликати з’їзд
юристів, теоретиків та практиків для
розробки заг. для всієї Німеччини цив.
кодексу. Ф.  К. фон Савіньї відповів
А. Ф. Ю. Тібо того ж року брошурою
«Про завдання нашого часу щодо за-
конодавства і правознавства». Ф. К. фон
Савіньї (1779–1861) був одним із яскра-
вих представників нім. юриспруденції,
професор Берлінського ун-ту, представ-
ник І. ш. п. Гол. працями якого є: «Пра-
во володіння» та шеститомна «Система
сучасного римського права».
Він намагався довести помилко-
вість припущення, що право створю-
ється законодавцем. Воно, на думку
Ф. К. фон Савіньї, не залежить від ви-
падку або свавілля. Право всіх народів
317
…
формувалось історично, так само як
і  мова народу, його звичаї та політ.
устрій. Будучи продуктом народного
духу, право живе у спільній свідомості
народу у формі не стільки абстрактних
понять, скільки живого сприйняття
юрид. інститутів.
Спочатку право існує у спільній сві-
домості як «природне право», знаходя-
чи формальне вираження у символічних
діях, які супроводжують встановлення
або припинення юрид. відносин. Розви-
ваючись разом із народом та його куль-
турою, право перетворюється на осо-
бливу науку в руках юристів, які вио-
кремилися в окр. верству. Наук. обробка
права юристами – обов’язкова і необ-
хідна передумова законод. діяльності.
Однак у Німеччині, зазначав Ф. К.
фон Савіньї, час для законод. робіт ще
не настав – в юриспруденції панує хаос
суперечливих думок, а не органічна на-
ука, яка здатна виробити стрункий ко-
декс. Що в таких умовах зміг би ство-
рити запропонований А. Ф. Ю. Тібо
загальнонім. з’їзд юристів?
Як невід’ємна частина народної
культури право перебуває у  такому
ж  стані, як і  вона, на одному рівні
з нею і може бути осмислене тільки в її
межах. Право розвивається і змінюєть-
ся разом з рухом, розвитком нац. духу.
Еволюція права – це завжди органіч-
ний процес у тому розумінні, що вона
подібна до розвитку організму із за-
родку. Уся історія права – це повільне,
плавне розкриття тієї субстанції, носі-
єм якої споконвіку засадничо є народ-
ний дух, або дух народу. Стверджуючи
це, Ф. К. фон Савіньї разом з тим не
заперечує ролі і  значення юристів
у розробці права.
…
Він поділяє істор. розвиток права на
два етапи, або на дві гол. стадії: стадію
«природ.» права та стадію «вченого»
права. На першій стадії право витворю-
ється безпосередньо у свідомості на-
роду і виявляється як звичаєве право.
На другій стадії воно витворюється
юристами, вченими, які виступають як
представники народу, виразники народ-
ної правосвідомості. На цій стадії право
існує у двох аспектах: з одного боку, як
частина життя народу, з другого – як
особлива наука, якою займаються юрис-
ти, тобто у праві виявляється юрид.-
техн. елемент. Наст. етапом у розвитку
права Ф. К. фон Савіньї визнає кодифі-
кацію. Але на всіх етапах свого розви-
тку право не втрачає зв’язку зі своєю
основою – заг. духом народу.
Учень та послідовник Ф. К. фон Са-
віньї Г. Ф. Пухта (1798–1846). Його гол.
працями були: «Звичаєве право» та
«Курс інституцій».
Він критично оцінював наміри
природ.-прав. школи вивести все право
із людського розуму. «Філософи, які ви-
водять право із розуму, перебувають
поза своїм предметом; вони… взагалі
не доходять до поняття права…». Для
досягнення поняття права ми повинні
взяти за вихідну точку духов. сторону
людини. Заперечуємо ми у зв’язку з цим
розум у праві? Жодним чином. Духу
людини, внаслідок його якості сутності
природ., визначена межа. Людина пови-
нна триматись цієї межі і розум допо-
магає їй пізнати цю межу. Дух людини,
яка відмовилась від розуму, є безглуз-
дям. Свобода людини для свого існуван-
ня має бути розумною, тобто перебува-
ти в межах людської природи. Право
є щось розумне, і в цьому полягає та
318
його сторона, з котрої воно являється
системою, утворює організм родів та
видів. Але це лише одна сторона права,
виходячи з якої ми ніколи не досягли
ін. – свободи; в цій останній лежить за-
родок права.
Г. Ф. Пухта розвивав ідею свого вчи-
теля про право як продукт істор. розви-
тку народу. За вихідну точку осягнення
права Г. Ф. Пухта брав «духовну сторо-
ну людини». Завдяки їй людина досягла
свободи. Свобода людини – фундамент
права. Виникнення природ., людського
права і юрид. переконань він пов’язував
з «народним духом» («Volksgeist») –
безособовою та самобутньою свідоміс-
тю народу. Саме «народний дух» – клю-
чове поняття у  його прав. концепції
(його запозичив Ф. К. фон Савіньї).
Природ. походження і саморозвиток
права, яке росте із народного духу як
рослина із зерна,  – так пояснював
Г. Ф. Пухта. У своєму істор. розвитку
право поступово викристалізовується
у певній формі, у прав. систему. Почат-
ковою формою права стає звичай.
З утворенням д-ви, вираження спільної
волі стало називатися законом. Урешті-
решт та частина народного духу, яка не
знайшла чіткого вияву у звичаї та за-
коні, знаходить відображення у праві
юристів, юрид. науці. Вони й розкрива-
ють юрид. положення, що перебувають
у глибині народного духу. Покликання
науки, юрид. літератури – забезпечити
«вірне розуміння безпосереднього на-
родного права і законів».
Таким чином, «право має історію»,
зазначав Г. Ф. Пухта. Стадії та ритми
розвитку права збігаються із ходом на-
родного життя. Тому безцільно штучно
конструювати і пропонувати людям ту

або ін. придуману прав. систему. Ство-
рена окр. від самої історії життя народ-
ного духу не напоєна ним, вона не може
прищепитися сусп-ву.
Право та д-ва, писав Г. Ф. Пухта, ви-
никають у кінцевому рахунку із боже-
ственної волі (як вияв народного духу).
Народ він визначає як природ. поєднан-
ня людей, пов’язаних спільним похо-
дженням, мовою, місцем знаходження.
Пояснюючи рецепцію рим. права
в країнах Зах. Європи, Г. Ф. Пухта пи-
сав, що в праві поряд з нац. началами,
що виражають народний дух, можуть
існувати деякі спільні начала, що ро-
блять можливим використання народом
чужого права. Таке пояснення було ви-
кликане тим, що представники І. ш. п.
звертали осн. увагу на розвиток прив.
права. Одне із своїх завдань вони вба-
чали в тому, що в процесі рецепції прив.
рим. права звільнити його від застарі-
лих норм та органічно поєднати те, що
залишилось із традиційними для Німеч-
чини того часу уявленнями про прив.
право.
Традиції І. ш. п знайшли відображен-
ня у сучасних прав. системах Німеччи-
ни, Швейцарії, які розглядають закон
і звичай як два джерела права одного
порядку.
Таким чином, представники І. ш. п.,
здійснили плідну спробу, по-перше, пе-
ревершити розуміння права як довіль-
ної людської видумки, надати його ін-
терпретацію як закономірного істор.
продукту сусп. життя. Вперше було об-
ґрунтоване значення звичаєвого права
в істор. процесі нормотворення, вплив
звичаїв народу на зак-во. Правильним
був висновок про те, що право в цілому
створюється не теорет. творчістю,
319
…
а об’єктивним процесом життя народу.
По-друге, вони правильно підмітили
слабкість природ.-прав. доктрини з її
уявленнями про вічність та незмінність
права. Право і д-ва – результат буття
конкр. народів залежного від низки фак-
торів (кліматичних, етнічних, політ. та
ін.). Зак-во кожного народу повинно
відповідати умовам його життя, а не
абстрактним уявленням про людство
в цілому. По-третє, будучи прихильни-
ками ідеї органічного розвитку права,
Ф. К. фон Савіньї, Г. Ф. Пухта, проте,
визнавали й суб’єктивні фактори в про-
цесі правоутворення. Вони вважали, що
правознавство слугує для народу нау-
кою пізнання права, інтересам його роз-
витку, цінували діяльність правознавців
щодо роз’яснення рецепції рим. права.
Г. Ф. Пухта говорив про рим. право як
всесвіт. право, що здатне ужитися
з будь-якими нац. особливостями, про
взаємний вплив прав. систем різних
народів.
Разом з тим І. ш. п не сприйняла ідей
Просвітництва та Франц. революції,
загальнолюдських цінностей, які були
затверджені Декларацією прав людини
і гр-нина, Цив. кодексом 1804, що за-
кріпили уявлення про права людини та
надали можливість застосовувати їх до
ін. народів. Представники школи були
нездатні змиритися з думкою про заг.
прав. рівність, свободи як залежності
лише від законів. Їхня критика природ.-
прав. доктрини разом з нею демократ.
і револ. висновків, що випливали з неї,
була спрямована на збереження феод.
порядків. Вони виступали на захист мо-
нархічної державності, кріпацтва та
феод. права, говорили про непотріб-
ність або несвоєчасність кодифікації
…
зак-ва. Плідний істор. підхід до права
у них поєднувався з критикою право-
творчості законодавця, переоцінкою
стихійності утворення норм спілкуван-
ня. Позит. право розглядалось як по-
хідне від права звичаєвого, що зросло
із народного духу.
Подібно до права представниками
І. ш. п розглядалася також д-ва. Д-ва
створена тією ж силою, що і право. Її
осн. також є народний дух. «Дух народу
творить д-ву, як і  право»,  – писав
Г. Ф. Пухта. Розвиток д-ви відбувається
так само органічно, як і розвиток права.
Містика народного духу, яку пропо-
нували в юриспруденції представники
І. ш. п, знайшла мало прихильників.
Проте у філос.-юрид. концепції І. ш. п
важливе теорет. значення мала критика
її представниками метафіз. раціоналіз-
му природ.-прав. доктрин з притаман-
ним їм принципом вічних, нерухомих
і незмінних прав. Істор. школа відкину-
ла поклоніння перед такими абстракці-
ями просвітництва, як розум, особа,
природа чи природ. право. На наст.
етапах розвитку прав. учень значну
роль відіграла ідея істор. школи, яка
полягає у трактуванні прав. інститутів
як особливих соц. явищ, які істор. за-
кономірно виникають, функціонують
і розвиваються в єдиному процесі жит-
тя народу.
Консервативна за своїми практ.-
політ. висновками І. ш. п, проте, допо-
внила теорію права плідними гіпотеза-
ми, цінними спостереженнями методол.
характеру, з яким наст. покоління право-
знавців не могли не рахуватись.
У цілому кроком уперед у розвитку
теорії права була спроба виявити зако-
номірності історії права, розглянути цю
320
історію як об’єктивний процес, але
який не у всьому і не завжди залежить
від волі законодавців. Правильний ви-
сновок про те, що право в цілому ство-
рюється не кабінетною теорет. творчіс-
тю, а об’єктивним процесом життя на-
роду і не встановлюється щоразу заново
і довільно кожним поколінням людей.
Літ.: Демиденко Г. Г. История учений
о праве и государстве: Курс лекций. Х.,
2001; Немецкая историческая школа права.
Челябинск, 2010; Историяполитических
и правовых учений / под ред. О. Э. Лейста.
М., 2002.
В. С. Шилінгов.
Історіософія права, філосо-
фія історії права, філософська істо-
рія права у найзагальнішому вигляді
може бути визначена як філос.-істор.
дискурс в осягненні права, як спец. фі-
лос. історії, що займається правом, де
порушуються філос.-істор. питання
щодо права, всесв. історія права висту-
пає об’єктом філос. розгляду, інакше
кажучи, історія права як всесв.-істор.
процес аналізується з філос. позицій.
Хоча філос.-істор. проблематика іс-
нувала давно, як особлива підсистема
філос. знання філософія історії склала-
ся у 18 ст. (сам термін «філософія іс-
торії» був уведений франц. просвітите-
лем Вольтером у  1765 в  роботі «La
philosophie de l’histoire», а як самост.
дисципліна вона конституювалася в об-
ширній роботі нім. просвітителя
Й. Г. Гердера «Ідеї до філософії історії
людства» у чотирьох томах, опублік.
між 1784 і 1791). Її проблематика і зміст,
перебуваючи в центрі уваги всіх вели-
ких мислителів, та й багатьох ін., що
розмірковують про долю людства та

перспективи його розвитку, і постійно
розвиваючись, істотно змінювалися
з плином часу. Аналіз поглядів із про-
блематики філософії історії, а також до-
свід філос.-істор. досліджень показу-
ють, що в будь-якій цілісній філософії
історії філос. рефлексії піддаються як
би дві підсистеми істор. виміру люд-
ського буття: істор. реальність (історія
сама як об’єктивний процес) і істор.
пізнання (знання про цей процес), і від-
повідно присутні дві великі складові
частини (галузі): філос. теорія істор.
процесу, за традицією іменована історі-
ософією (вперше термін «історіософія»
(«мудрість історії») введено в наук. обіг
А. Цешковскім у книзі «Prolegomena zur
Historiosophie», яка видана в Берліні
в 1838, а в наук. обіг увійшла із сер.
19 ст.), і філос. теорія істор. пізнання.
При цьому остання за своїм складом
відрізняється своєрідною строкатістю
і включає в себе проблеми гносеології,
логіки, методології, аксіології, якщо по-
трібно, і праксеології. Що стосується
історіософії, то основними проблемами
її є: зміст, цілі і спрямованість історії,
рушійні сили історії, місце, роль і при-
значення людини в історії, прогнозуван-
ня майбутнього світ. історії тощо. Таким
чином, терміни «філософія історії»
і «історіософія» хоча й вживаються ін-
коли синонімічно, перший ширше, ніж
другий і включає в себе останню. Сто-
совно нового напряму осягнення права
в окресленому в статті плані (філос.
теорія істор.-прав. процесу), перевага
віддається терміну «історіософія», бо
цей термін і похідні від нього епітети
володіють стилістичними перевагами.
Необхідність І. п. права як важлива
ланка прав. пізнання обумовлена об-
321
…
ставинами як гносеол. (епістемологіч-
ного), так і  онтолог. порядку. Якщо
можливість філос.-істор. дискурсу
в осягненні права зумовлена сучасним
рівнем розвитку науки і міждисциплі-
нарної взаємодії таких дисциплін, як
історія права, філософія історії і філо-
софія права, то необхідність його в ког-
ніт. плані обумовлена такими фактора-
ми, як подолання нац. замкнутості,
обмеженості в правопізнанні та задо-
волення потреби сусп-ва в  теорет.
осмисленні всього істор.-прав. процесу
у вигляді вищої абстракції; практична
необхідність і актуальність його з точки
зору пережитої істор. епохи – наст. фак-
торами: поява нових функцій права
у зв’язку з глобальними еколог., екон.
і т. д. кризами, переорієнтація право-
знавства на вирішення глобальних про-
блем сучасності, розробка стратегії
людства зі сталого розвитку; залучення
до прав. регулювання всіх або майже
всіх аспектів взаємодії сусп-ва і при-
роди; пошук і  виявлення найбільш
оптимальних шляхів прав. розвитку
людства; потреба належного усвідом-
лення і глибокого наук. аналізу можли-
вих способів світ. порядку майбутньо-
го і ролі права у його будівництві. Без-
умовно, якість істор. процесу залежить
від домінуючої системи цінностей
людства. Мабуть, саме зараз, коли нор-
ми права в цілому, міжнар.-прав. нор-
ми, зокрема, все частіше і частіше від-
суваються убік, як ніколи важливо дати
відповідь на питання: чим керуються
і  повинні керуватися у  своїх діях
«суб’єкти історії», що одночасно є в
цьому випадку суб’єктами (міжнар.)
права – ось один із гол. історіософ-
ських питань у сфері правопізнання.
…
У сприянні вирішенню зазначених пи-
тань, власне кажучи, і полягає цінність
і  значимість філос.-істор. дискурсу
в осягненні права.
Таким чином, необхідність вирішен-
ня питань щодо права, висунутих філо-
софією історії, розгляду права в більш
широкому – всесв.-істор. контексті і по-
треби пережитої істор. епохи ставлять
на порядок денний розробку нового на-
пряму прав. знання – І. п. як спец. філо-
софію історії, об’єктом якої є не весь
світ у цілому, а лише одна його части-
на – право в його широкомасштабних
темпоральних модифікаціях і трансфор-
маціях. Інакше кажучи, історіософія
права «означає не що інше як мислячий
розгляд» (Г. Гегель) всесв. історії пра-
ва. А це досить складне завдання, ма-
буть, повинна виконати «людина, що
сполучає в собі філос. розум з погля-
дами і пером історика» (р. Ієринг) пра-
ва. Принаймні вона здійсненна лише за
наявності спільних зусиль філософів
і правознавців, шляхом міждисциплі-
нарних досліджень, причому спираю-
чись на сучасні досягнення як філосо-
фії права, так і філософії історії.
Відповідно до окресленим вище по-
треб, не претендуючи на повноту екс-
плікації всіх значущих для начерку
програми історіософського осягнення
права, можна позначити деякі най-
більш пріоритети дослідницькі напря-
ми реалізації історіософського підходу
до права.
1. Право як цілий світ – прав. універ-
сум. Осягнення права: з минулого через
сьогодення в майбутнє. Виявлення спря-
мованості істор.-прав. процесу. Концеп-
ції культ.-істор. розвитку сусп-ва і права.
Право і цивілізація.
322
2. Право і  прогрес. Пошуки най-
більш прийнятних шляхів прав. розви-
тку сусп-ва у всесв.-істор. масштабі
і розробка відповідних концепцій.
3. Місце права в глобальних проек-
тах глобального світу. Дослідження ролі
права як один із можливих способів ви-
рішення глобальних проблем сучаснос-
ті та важливого засобу у забезпеченні
сталого розвитку.
4. Сприяння вирішенню дихотомії
Схід – Захід і всемірному розширенню
діалогу між цивілізаціями допомогою
відповідних пошуків у правосфері.
5. Розгляд права з філос.-істор. по-
зицій в перспективі загальнолюдських
цінностей. Філос.-істор. осмислення
поєднання загальнолюдського і  нац.
в прав. розвитку.
6. Право – мати світопорядку. Аналіз
права як першооснови якісно нового
світ. порядку.
Філос.-істор. дослідження права ма-
ють як теорет., так і практ. значення.
Теорет. значення такого роду дослі-
джень полягає в їх здатності задоволь-
няти потреби в теорет. осмисленні всьо-
го істор.-прав. процесу у вигляді вищ.
абстракції: широта кругозору філос.-іс-
тор. реконструкції прав. історії, очи-
щення при цьому явищ і фактів істор.-
прав. життя сусп-ва від істор. випадко-
востей, занурення цих явищ і фактів
у  ширший контекст, що охоплює не
тільки минуле, але й сьогодення і май-
бутнє, не конкр.-просторовий, а всесв.-
істор. масштаб, дозволять намітити осн.
лінії розвитку права. А практ. значення
подібних досліджень полягає в наданні
безпосереднього впливу на практ. жит-
тя людей, на прийняття ними тих чи ін.
рішень прав. політики. За справедливим

зауваженням Л. Стоуна, «тільки про-
демонструвавши політикам і громад-
ськості, що нам є що сказати важливого,
цікавого і корисного, ми, професійні
історики, зможемо добитися процвітан-
ня в суспільстві, яке все більш зверта-
ється до техніки за рецептами швидко-
го вирішення своїх проблем, і до міфот-
ворців, лівих чи правих, за впевненістю
і надією» (Стоун Л. Майбутнє історії //
THESIS, 1994, вип. 4, с. 175.).
Що стосується дисциплінарного ста-
тусу і місця І. п. в системі наук. знань,
то вирішення цих питань обумовлено
тим, що І. п. формується на стику де-
кількох наук. дисциплін, запозичуючи
від них «пізнавальну площину» і до-
слідницький інструментарій. Немає
сумнівів, що історіософське осягнення
права, з одного боку, є особливе і повно-
правне складове філос.-істор. знання
(до речі, І. Кант високо цінував роль
права у філос.-іст. побудовах; на його
думку, філософія історії в принципі не-
можлива без спец. виділення прав. ас-
пекту сусп. буття, оскільки саме цей
аспект акумулює проблематику культ.
потенціалу людства як особливого, на-
діленого розумом роду сущого. Саме
прав. проблематика, як вважав І. Кант,
забезпечує філософу «твердий ґрунт під
ногами» (Кант І. Твори, т. 6. М., 1966.
С. 51), а з другого, – належить до числа
теорет. форм істор.-прав. пізнання. Ви-
ступаючи як теорія вищ. абстракції,
тобто філос. рівнем теорії істор.-прав.
процесу, І. п. є вищ. рівнем істор.-прав.
пізнання. Проте, саме філос. характер
історіософсько-прав. знань обумовлює
визначення місця І. п. в системі відпо-
відних філос. знань. А для вирішення
питання про наук. приналежності тієї
323
…
чи ін. прикордонної області знання не-
обхідна, як мінімум, прив’язка об’єкта
(а,отже, і предмета) нового напряму
з об’єктом (предметом) відповідної га-
лузі знання. Тут виявляється та сама
аналогічність, що і стосовно взаємо­
зв’язку історії права з  істор. наукою
і правознавством: історіософія права,
ґрунтуючись на філософії історії та фі-
лософії права, повинна займатися фі-
лос.-істор. вивченням права, інакше
кажучи, філос. осмисленням права (що
і є гол. у об’єкті, предметі філософії
права) в його істор. вимірі. Оскільки
об’єкти філософії права та І. п. у зазна-
ченій частині спільні (об’єкт останньої
відрізняє лише особливий – істор. – ви-
мір), і відносно філос.-істор. рефлексії
філос. рефлексія виступає як загальна,
І. п. для філософії права є тим же, що
філософія історії для соц. філософії
(і у них спільний об’єкт – сусп-во). За-
гальновизнано, що неодмінною складо-
вою частиною будь-якої цілісної філо-
софської системи виступає філософія
історії. Все згадане вище дозволяє зро-
бити висновок про те, що І. п. виступає
як різновид філос.-прав. міркувань, що
і  обумовлено відомою спільністю
об’єкта под. міркувань. А це, у свою
чергу, при сьогоднішньому ембріональ-
ному стані філос.-істор. розробки пи-
тань права, цілком може бути основою
для визначення місця І. п. в структурі
філос.-прав. знань. Проте вона буде
мати самост. значення і самобутнє ста-
новище в ряді ін. розділів філософії
права в широкому сенсі, яка охоплює
всі можливі ракурси (системат., істор.,
порівняльний та філос.-істор.) філос.-
прав. знань у сукупності (вживаними
в цьому випадку й термін «правова фі-
…
лософія»). При такому розкладі струк-
тура філософії права в широкому сенсі
може бути представлена таким чином:
1) власне філософія права (філософія
права у вузькому сенсі); 2) історія філо-
софії права; 3) порівняльна філософія
права; 4) І. п. Існування І. п. не як са-
мост. дисципліни, а як складової філо-
софії права відповідає сучасному рівню
розвитку прав. науки в цілому, її філос.
розробці зокрема; подібне рішення до-
зволить також уникнути дублювання
в дослідницькій практиці.
Літ.: Алексеев С. С. Право на пороге
нового тысячелетия: Некоторые тенденции
мирового правового развития – надежда
324
и драма современной эпохи. М., 2000; Да-
мирли М. А. Историософия права – недо-
стающее звено в постижении права. Баку,
2000; Дамирли М. А. История права и фи-
лософское знание // Журнал российского
права, 2001, № 11; Дамирли М. А. Право
и История: эпистемологические проблемы
(Опыт комплексного исследования проблем
предмета и структуры историко-правового
познания). СПб., 2002; Максимов С. І. Уні-
версальне і національне у ціннісному ви-
мірі права // Актуальні проблеми держави
і права, вип. 40. Одеса, 2008; Косарев А. И.
Историософия государства и  права. М.,
2009.
М. А. Дамірлі.

К
КАНТ Іммануїл (Immanuel Kant;
22 квіт. 1724, м. Кенігсберг, Прусське
королівство, тепер Калінінград, Росія –
12 лют. 1804, там же) – видатний нім.
філософ, основоположник класичної
нім. філософії, провідний теоретик
Просвітництва. К. вів упорядковане та
консервативне життя у рідному місті,
яке він ніколи не залишав. 1740 К. стає
студентом Кенігсберзького ун-ту, в яко-
му поглиблено вивчає природознавство,
математику і філософію. Смерть батька
не дає йому закінчити навчання, через
що він на десять років стає прив. учи-
телем. 1755 К. захищає дис. та починає
викладати у рідному ун-ті. 1770 К. при-
значено на посаду професора логіки
і метафізики Кенігсберзького ун-ту, де
до 1797 він викладає лекції з філос.,
матем. та фізичних дисциплін. Цей же
період є найбільш продуктивним у твор-
чості філософа: з-під його пера вихо-
дять найбільш відомі роботи: «Критика
чистого розуму» (1780), «Критика прак-
тичного розуму» (1788) та «Критика
здатності судження» (1790).
Філософію К. поділяють на два пе-
ріоди – докритичний (до поч. 70-х рр.
18 ст.) і критичний, результатами якого
стали три його «Критики…». У докри-
тичний період К. цікавлять насамперед
проблеми природознавства, астрономії
та математики. У критичний період К.
325
зосереджується на фундам. філос. проб­
лемах, які формулюються ним у трьох
питаннях: «що я можу знати?» (мета-
фізика), «що я повинен робити?» (мо-
раль), «на що я  можу сподіватися?»
(релігія). Перші два питання окреслю-
ють відповідно царини теорет. та практ.
філософії. Право є частиною практ. фі-
лософії – вченням про зовн. свободу, на
відміну від морал. вчення про свободу
внутр. Фундам. роботи К., в яких окрес-
лені прав. проблеми, – «Основи мета-
фізики моральності» (1785), «Метафі-
зика моральності» (1797), «До вічного
миру» (1795) – відсилають нас до гол.
ідей його практ. філософії, насамперед
до теорії категоричного імперативу.
Автономія розуму та автономія
волі: зв’язок теорет. та практ. філо-
софії. У межах теорет. філософії К. ви-
окремлює три фундам. пізнавальні здат-
ності людини: чуттєвість, розсуд та
розум. Чуттєвість, завдяки зовн. афек-
тації та апріорним формам споглядання
(простір та час), надає завжди партику-
лярний матеріал пізнання. Розум, на-
впаки, є чистою формою всезагальнос-
ті. Розсуд є  нижчим щаблем розуму,
обмеженим чуттєвістю. Синтез апріор-
них форм чуттєвості та універсальних
категорій розсуду продукує знання. Че-
рез те, що розсуд обмежений у своєму
пізнанні зовн., емпірич. досвідом (чут-
тєвістю), ми здатні пізнавати лише «речі
для нас» (те, як вони дані нашій пізна-
вальній здатності), а не «речі в собі»
(якими вони є насправді). Знання люди-
ни завжди зумовлене структурою її піз-
навальної здатності.
Більш вагому роль розум відіграє
у практ. філософії. Тут він виступає як
самодостатня законод. інстанція, яка
…
імперативно визначає належне. Як фе-
номенальна «річ для нас» людина є час-
тиною зовн. світу і підпорядкована за-
кону причинності. Як ноуменальна «річ
у собі» людина є автономною спонтан-
ністю власного розуму, який не зале-
жить від зовн. афектацій. Звідси постає
морал.-етичний принцип як відповідь
на питання, «що я повинен робити?».
Бути собою, бути людиною, що відпо-
відає власній ноуменальній сутності,
означає підпорядковувати свої дії авто-
номії розуму. В такий спосіб народжу-
ється автономне воління, яке є основою
як морал., так і прав. зак-ва. Сфера мо-
ралі і права вкорінені в розумі, який хоч
і втілюється в індивід. носіях, є чистою
формою всезагальності.
Від категоричного до прав. імпера-
тиву: розмежування сфер моралі та
права. Людські вчинки партикулярні,
гетерономні (пов’язані з емпірич. до-
свідом) і в цьому сенсі – матер. Розум,
навпаки, універсальний, автономний,
а тому є форм. Підпорядкування волін-
ня чистій формі всезагальності розуму
К. називає категоричним імперативом:
вчиняй так, щоб максима твоєї дії могла
стати принципом заг. зак-ва. Інакше ка-
жучи, правильними є такі воління та
вчинки, які можуть пройти тест на уні-
версалізацію: чи бажав би я, щоб мотив
моєї дії став заг. законом, відповідно до
якого чинили б усі розумні істоти. Два
важливих наслідки випливають із цієї
позиції. По-перше, добро завжди уні-
версальне, а зло – партикулярне. Жодна
людина як розумна істота не може ба-
жати універсалізації злого вчинку,
оскільки така універсалізація була б са-
моруйнівною; людина бажає лише ви-
нятків для себе. Напр., навіть найзатя-
326
тіший брехун
не бажає, щоб
усі брехали,
інакше, в тако-
м у в и п а д ку,
його брехня не
зможе бути ви-
дана за правду.
По-друге, як
розумна істо-
та, кожна лю-
І. Кант
дина є морал.
агентом, а тому заслуговує на рівну по-
вагу. Звідси – друге формулювання кан-
тівського категоричного імперативу:
людину ніколи не можна розглядати
лише як засіб, але насамперед як ціль.
Усе людство утворює царство цілей.
Форм. всезагальність практ. розуму
виявляється у внутр. та зовн. аспектах.
Мораль пов’язана із внутр. мотивами
людини. Слідування принципам всеза-
гальності як внутр. мотивації характе-
ризує людину як морально добру. З дру-
гого боку, людські вчинки виявляють
себе у зовн. світі, в якому вони поста-
ють як вияв особистої свободи. Через
таку екстерналізацію мораль перехо-
дить у право. Із точки зору практ. філо-
софії і мораль, і право – єдина сфера,
в якій відбувається впорядкування люд-
ських вчинків відповідно до принципу
всезагальності. Відмінність полягає
у тому, що мораль бере до уваги лише
внутр. бік учинків (мотиви), у той час
як право – лише їх зовн. аспект (дії).
Звідси – відмінність між моральністю,
для якої важливі мотиви, і легальністю,
яка бере до уваги лише форм. (зовн.)
слідування заг. закону.
Прав. імператив (заг. прав. принцип)
структурно повторює імператив катего-

ричний, відрізняючись від нього сфе-
рою застосування. У  випадку права
мова йде про зовн. вияв людської авто-
номії, а тому прав. імператив стосуєть-
ся людської свободи: вчиняй так, щоб
вільне виявлення твоєї свободи було
сумісним зі свободою кожного, відпо-
відно до заг. закону. Право є сукупністю
умов, за яких свобода однієї особи є су-
місною зі свободою іншої з точки зору
заг. закону. Прав. імператив обмежує
зовн. свавілля людини принципами все-
загальності, рівності та взаємності й,
тим самим, конституює умови співісну-
вання вільних осіб. Покладання прав.
імперативу в основу права передбачає
відокремлення форми права («чистого
права» як форми всезагальності) від
його матерії.
Заг. прав. принцип попереджує будь-
яке використання свободи, яке не може
бути універсалізоване. Якщо ж певний
вияв свободи сам стає перешкоджанням
ін. свободі, яка відповідає заг. законам,
він стає неправ. і дає підстави для за-
стосування примусу. Правомочність
примушувати є другою важливою від-
мінністю права від моралі. Право міс-
тить у собі морал. виправдання обме-
ження свободи ін. людини і визначення
її дій. На думку Г. Л. А. Харта, у Канта
накреслюється розуміння специф. сфе-
ри моралі – «моралі права», яка вклю-
чає в себе такі поняття, як «справедли-
вість», «чесність», «права», «обов’яз­
ки». Найважливіша заг. характеристика
цієї групи понять полягає в їх пов’яза­
ності з примусом, необхідним для за-
безпечення їх реалізації, оскільки саме
у випадках порушення справедливості,
чесності, прав та обов’язків примус ін.
людини стає морально обґрунтованим.
327
…
Вроджене та прив. право. Автоно-
мія людини як розумної істоти визначає
її як «ціль у собі» і забороняє розгляда-
ти виключно як засіб. Розуміння себе як
автономного діяча надає людині «вну-
трішньої цінності», яку К., на відміну
від «зовнішньої ціни», визначає понят-
тям гідності. Прав. виявом гідності
є природ. право на свободу – незалеж-
ність від свавільного примусу з боку ін.
людини, яке К. розглядає як єдине вро-
джене право. Решта прав є набутими,
тобто такими, для яких вимагається
прав. акт. Право на свободу є джерелом
правомочності людини як прав. особи,
а також остаточним критерієм, відпо-
відно до якого виносять судження сто-
совно набутих прав.
Набуті права можуть мати прив. або
публ. характер. Прив. право є відноси-
нами осіб як прив. власників, в яких
вони виступають як формально рівні.
Кожний предмет воління людини може
розглядатися як об’єктивно можливе
володіння. На відміну від емпірич. (фак-
тичного) володіння, право є інтелект.
володінням, тобто зв’язком волі суб’єкта
з предметом незалежно від відношення
до цього предмета у просторі та часі
(апріорне синтетичне прав. положення).
Прив. право розділяється на речове,
особисте та особисто-речове. Речовим
є право прив. використання речі, якою
володіє особа. Початкова спільність
землі і речей, що знаходяться на ній,
є  умовою «вступу у  володіння», яке
може здійснити кожен. Право першості
є прав. підвалиною для володіння. Осо-
бистим є право, яким людина може ви-
значати свободу іншого відповідно до
заг. закону свободи. Це договірне право,
в якому набуваються не речі, а дії сто-
…
совно речей з боку сторін (обіцянка,
прийняття, передача, відчуження тощо).
Особисто-речовим є право володіння
зовн. предметом як річчю і користуван-
ня ним як особою. До нього належать
сімейне та батьківське право, а також
право господаря будинку.
Дещо суперечливо К. говорить про
можливість прив. права у природ. (до-
громадян.) стані, яке має, щоправда,
лише «попередній» характер. Остаточне
ж право можливе лише через взаємні
зобов’язання людей дотримуватись від-
повідних прав, які виникають завдяки
заг. колективній волі, що встановлює
спільні закони та має владу, здатну на-
дати гарантії. Прив. право з необхідніс-
тю переходить у право публ., яке визна-
чає заг. прав. форми спільного буття.
Публ. право та д-ва. Публ. право
впорядковує свободи всіх членів спіль-
ноти відповідно до заг. закону свободи.
Для дотримання сумісності свобод не-
обхідний примус, який забезпечується
д-вою. Актом конституювання д-ви
є первісний договір, під яким К. розуміє
регулятивну ідею розуму, яка дає легі-
тимні підстави для управління спільно-
тою, отже, легітимує й відповідну прав.
систему. Оскільки свобода є єдиним
природ. правом людини, а прав. система
є сукупністю умов, завдяки якій стає
можливою сумісність свобод, метою
д-ви є забезпечення свобод відповідно
до заг. прав. принципу. Таке визначення
пізніше отримало назву ліберально-ней-
трального, на противагу утилітарист-
ському розумінню сутності держ. по-
літики як спрямованості на досягнення
найбільшої суми щастя або добробуту
для найбільшої кількості гр-н та різно-
манітним версіям перфекціонізму, які
328
припускають обмеження свободи задля
досягнення певного спільного блага
(фашизм, комунізм).
Громадян. стан засновується на
трьох апріорних принципах: свободі,
рівності, самостійності. Цим принци-
пам відповідають три статуси суб’єкта
права: свобода кожного члена сусп-ва
як людини, рівність кожного з іншими
як підданого, самостійність кожного
члена сусп-ва як гр-на. Перший статус
намічає виокремлення прав людини на
відміну від прав гр-на, другий розглядає
члена спільноти як підпорядкованого
спільній волі, третій – як активного гр-
на, автономного законодавця. Відповід-
но до принципу публ. використання
розуму, кожен член сусп-ва має право
висловлювати свої думки, у т. ч. і кри-
тичні для покращення держ. устрою.
Але при цьому не припускається насиль-
ницьке повалення верх. влади як таке,
що суперечить самому поняттю права.
К. надає особливого значення прав.
аспекту публ. використання розуму
в питанні зближення моралі та політи-
ки. Об’єктивно, між мораллю та полі-
тикою не існує суперечності, оскільки
обидві підпорядковані принципу всеза-
гальності. Суб’єктивно ж усі люди, осо-
бливо ті з них, хто наділений владою,
намагаються робити для себе винятки,
що є причиною несправедливих вчин-
ків, наказів або законів. Подолати цей
«злий принцип» на рівні д-ви здатна
«трансцендентальна формула публічно-
го права», відповідно до якої несправед-
ливими є всі вчинки, які стосуються
прав ін. людей і максими яких є несу-
місними із публічністю. Всі наміри, які
стосуються прав, мають бути публічно
висловленими і тим самим перевірени-

ми на відповідність принципу універса-
лізації. Завдяки такому фільтру публіч-
ності д-ва не лише функціонує відпо-
відно до прав. імперативу, а й сприяє
морал. вихованню своїх гр-н.
Організація д-ви вимагає розділення
влад на законод., викон. та суд. Законод.
влада є верх. й уособлює суверенітет
д-ви. Вона належить об’єднаній волі
народу, а тому підпорядковується прав.
імперативу й не може нехтувати права-
ми гр-н. Найкращою формою організа-
ції д-ви є республіка, оскільки вона від-
повідає трьом апріорним принципам
громадян. стану: встановлюється відпо-
відно до принципу свободи осіб; всі її
гр-ни є рівними; всі її гр-ни залежать
від єдиного спільного зак-ва.
Від природ. стану до вічного миру:
міжнар. право як інструмент реалізації
прав. імперативу. Універсалістсько-ега-
літарна мораль, яка лежить в основі
прав. імперативу, веде К. до необхіднос-
ті включення міжнар. виміру у  його
прав. концепцію. Попередники нім. фі-
лософа розглядали міждерж. стосунки
як аналог природ. стану. Але, на думку
К., постійні війни, що спалахують між
д-вами, спричиняють насилля та ніве-
люють прав. свободу їх гр-н. Забезпе-
чення останньої можливе за умови,
якщо правопорядок охопить не лише
окр. держави, а й міждерж. відносини.
Послідовне втілення заг. прав. принци-
пу веде до «вічного миру» як регулятив-
ної ідеї та кінцевої мети права.
Інституц. форму такого міждерж.
правопорядку К. вбачає, спочатку,
у «державі народів», владу якої добро-
вільно приймають усі д-ви. Але згодом
він приходить до ідеї конфедеративного
«союзу народів», який не набуває атри-
329
…
бутів надд-ви: філософ побоюється, що
створення єдиної світ. д-ви призведе до
монопольного деспотизму та згортання
свобод. Забезпечення прав гр-н є на-
самперед завданням окр. д-в, суверені-
тет яких має бути збережений, а перехід
від природ. до прав. стану на міжнар.
рівні нетотожний такому переходу на
рівні окр. спільноти. «Союз народів» –
це вільна асоціація, «постійний конгрес
держав», пов’язаних між собою взаєм-
ними зобов’язаннями, що мають на-
самперед морал. характер, оскільки не
існує єдиного світ. центру легітимного
примусу.
Для вирішення концепт. питання
щодо стабільності такого союзу та сум-
лінності виконання д-вами взаємних
зобов’язань К. розробляє свою філосо-
фію історії, відповідно до якої сам роз-
виток людства через встановлення рес-
публік. правління, розширення світ.
торгівлі та публ. характер політ. громад-
ськості буде підштовхувати д-ви до від-
мови від насилля та до більш тісної
співпраці. Реалізація кінцевої мети пра-
ва поєднується з телеологією історії, яка
поступово веде до встановлення згоди
між політикою та мораллю.
Принциповою міжнар.-прав. нове-
лою К. є поняття «всесвітньо-громадян-
ського стану», завдяки якому всі люди,
незалежно від нац.-громад. приналеж-
ності отримують гарантії безпеки та сво-
боди у будь-якій д-ві. Вона визначає ін-
ституц. умови реалізації природ. права
людини на свободу та відкриває шлях до
концепції космополіт. громадянства. По-
слідовна ліберальна позиція, для якої
людська гідність не залежить від культур-
но зумовлених схильностей та індивід.
уподобань, веде К. до космополітизму.
…
Вплив на філос.-політ. та прав. дум-
ку. Прав. та політ. погляди К. є кристалі-
зацію ідей європ. просвітницької думки
2-ї пол. 18 ст., які багато в чому залиша-
ються актуальними й досі. Визначення
К. Просвітництва як епохи повноліття
людства, коли воно стає здатним само-
стійно, без покладання на традиційні
авторитети, користуватися власним ро-
зумом (sapere aude!), є основоположним
для політ. модерну. Ідея відкритого публ.
дискурсу щодо норм спільного життя
стала провідною для багатьох сучасних
теорій демократії, але найбільш ретель-
но була розроблена в теорії делібератив-
ної демократії Ю. Габермаса.
Друге формулювання кантівського
категоричного імперативу мало вели-
чезний вплив на етичну, прав. і політ.
думку 20 ст., включно з тими філософа-
ми, котрі виступали проти етичного
формалізму (В. Гесле, З. Бауман). Розу-
міння людини як цілі самої по собі,
а людства як царства цілей стало фун-
дам. морал. підвалиною сучасної лібе-
ральної демократії і справило вплив на
таких мислителів, як Дж. Ролз, Р. Двор-
кін. Ідея відокремлення людської гід-
ності, пов’язаної з автономним рац.
вибором, від предмета цього вибору
є теорет. базисом для ліберальних по-
нять «нейтральної» та «антиперфекці-
оністської» д-ви, тобто д-ви, яка не має
жодних функцій, окрім захисту прав
людини та забезпечення рівності мож-
ливостей. Кантівська універсалістська
та егалітарна теорія моралі лежить
в основі переважної більшості сучасних
концепцій обґрунтування прав людини,
які спираються на ідею рівної поваги до
автономії кожної особи (Р.  Дворкін,
Ш. Госсепат, Г. Ломанн).
330
Філософія К. справила вирішальний
вплив на «чисте вчення про право»
Г. Кельзена, який застосовує гол. ідеї
його гносеології до правознавства. К.
заклав філос. підвалини рефлексії щодо
глобал. світ. безпеки та прав. устрою,
актуальність якої так очевидно підтвер-
джується політ. подіями поч. 21 ст.
Тв.: Метафизика нравов. М., 1994; Ос-
новы метафизики нравственности. М., 1994;
Идея всеобщей истории во всемирно-граж-
данском плане. М., 1994; Відповідь на за-
питання: Що таке Просвітництво? Івано-
Франківськ, 2003.
Літ.: Максимов С. Філософсько-право-
ва концепція вічного миру Канта і сучас-
ність // Вісник Академії правових наук
України, 2005, № 4 (43); Соловьев Э. Ю. Ка-
тегорический императив нравственности
и права. М., 2005; Хабермас Ю. Кантова
идея вечного мира – из 200-летней истори-
ческой перспективы // Вовлечение Другого.
Очерки политической теории. СПб., 2010;
Алексеев С. С. Самое святое, что есть у бога
на земле. Иммануил Кант и проблемы пра-
ва в современную епоху. М., 2015.
Р. В. Зимовець, С. І. Максимов.
К АУФ М А Н Н А рту р ( A r t h u r
Kaufmann; 10 трав. 1923, м. Зінген, Ні-
меччина – 11 квіт. 2001, м. Мюнхен,
Німеччина) – нім. філософ права, учень
Г. Радбруха. 1941 вступив до Франк-
фуртського ун-ту, проте був мобілізова-
ний до лав вермахту. Після повернення
з війни слухає в Ун-ті Гейдельберга лек-
ції Г. Радбруха і 1950 здобуває ступінь
д-ра права з дис. «Усвідомлення неспра-
ведливості у вченні про вину кримі-
нального права». Закінчивши ун-т, пра-
цює суддею в Карлсруе та одночасно
викладає в Ун-ті Гейдельберга. Після

габілітації 1960 стає професором Саар-
ландського ун-ту, де працює разом з ін.
видатним нім. правознавцем В. Май­
хофером. З 1969 і до 2001 займає по-
саду професора Ун-ту м. Мюнхен (Ні-
меччина).
К. не може бути однозначно відне-
сений до жодного напряму сучасної фі-
лософії права, оскільки його творчість
включає в себе періоди зацікавлення
проблемами екзистенціальної філософії
права, прав. герменевтики, логіки від-
носин тощо. Під час навчання у Г. Рад-
бруха К. захоплювався також ідеями
ренесансу природ. права. Натомість
у своїй роботі «Онтологічна структура
права» (1962) К. творчо переосмислює
ідеї екзистенціальних філософів: Ж.-
П. Сартра (про співвідношення сутності
та існування), К.  Ясперса (феномен
«межової ситуації») та ін. і доходить ви-
сновку про необхідність подолання ди-
хотомії прав. позитивізму і юснатураліз-
му. У зазначеній праці К. також дово-
дить, що цілісний онтолог. устрій права
становлять разом природ. право як сут-
ність права та позит. право як існування
права. Сутність права розгортається
в його існування через ступені ідеї права,
закону, суд. рішення. У підсумку К. до-
ходить висновку, що правом є правильне
рішення в конкр. ситуації. Зазначена пра-
ця набула статусу класичної для екзис-
тенціальної філософії права. Підсумком
екзистенціального періоду творчості К.
є редагування ним програмної колектив-
ної моногр. «Онтологічне обґрунтування
права» (1965), що стала своєрідним «ма-
ніфестом» прав. екзистенціалізму, спі-
вавт. якої була низка відомих філософів
права, як-то: В. Майхофер, Р. Марчіч,
М. Мюллер та ін.
331
…
У 70-ті  рр.
20 ст. прав. сві-
тогляд К. зазнає
впливу прав.
герменевтики,
в якій він вба-
чає методол.
шлях до здо-
лання фундам.
антиномії су-
щого та належ-
А. Кауфманн
ного. У роботі
«Крізь природне право та правовий по-
зитивізм до юридичної герменевтики»
(1975) К. критикує точку зору, згідно
з якою буття права ототожнюється із ма-
тер. (прав. позитивізм) чи ідеальною
(юснатуралізм) субстанцією. Як вважає
К., право реально існує як подія (нім.
Geschehen), яка здійснюється, коли осо-
ба (суддя, законодавець, пересічна люди-
на) входить до герменевт. кола. Тому,
згідно з К., право не є результатом дедук-
ції від заг. норми до одиничного випадку,
чи індукції (від випадку до норми), але
являє собою творчий акт здійснення пра-
ва в ході синхронного розуміння та ін-
терпретації як випадку, так і норми.
Разом з тим проблема співвідношен-
ня норми та випадку тягне за собою
питання про критерії істинності такого
відношення. Оскільки у межах прав.
герменевтики відповідь на це питання
знайти неможливо (бо у прав. герменев-
тиці істинність як розуміння, так і ін-
терпретації не має об’єктивного крите-
рію), К. змушений звернутися до логіки
відносин, яку розробив відомий амер.
філософ Ч. Пірс. Ці розвідки К. здій-
снює у 80-х та 90-х рр. 20 ст. Як вважає
К., критерії істини у праві лежать у пло-
щині онтології, проте не субстанціаль-
…
ної, а  онтології відносин, структури
і т. ін. На думку К., субстанцію права як
відношення норми та випадку стає мож-
ливим описати шляхом абдукції – імо-
вірнісного силогізму, оскільки норма
завжди спрямована не на конкр., а на
імовірний випадок. Втім норма є тим
смисловим стрижнем, на який можливо
нанизати всю безліч імовірних випад-
ків. Разом з тим правом є не будь-яке
відношення між нормою і випадком,
а тільки істинне. Критерієм істини для
К. у даному разі є те, чи відбувається
при встановленні зазначеного відно-
шення акт взаємного визнання тих пер-
сон, які фактично встановлюють це від-
ношення, здійснюють його. Тобто у да-
ному випадку можливість здійснення
права вкорінена у  здатності людини
бути прав. персоною, тобто здійснювати
акти взаємного визнання з ін. персона-
ми у співіснуванні з ними. Отже, К. на-
магається мислити право як динаміч-
ний, мінливий зв’язок між нормою та
конкр. ситуацією, який має місце в ході
взаємного визнання людей як «персон»,
коли таке визнання є запорукою істин-
ності цього зв’язку. Філософія права К.
здійснила значний вплив на європ. фі-
лософію права 20 ст., зокрема таких
філософів права, як В. Люйпен, В. Май-
хофер, В. Гасемер та ін.
Тв.: Rechtsphilosophie, Rechtstheorie,
Rechtsdogmatik // Einfuehrung in Rechtsphi-
losophie und Rechtstheorie der Gegenwart.
Heidelberg, 1989; Fuenfundvierzig Jahre er-
lebte Rechtsphilosophie // Archiv fuer Rechts
und Social Philosophie, Beiheft 44, Hrsg. R.
Alexy, R. Dreier u. U. Neumann. Stuttgart,
1991; Онтологическая структура права // Рос-
сийский ежегодник теории права, 2008, № 1;
Попередні зауваження щодо правової логіки
332
та логіки відносин. Засади правової теорії,
заснованої на понятті персони // Філософія
права і загальна теорія права, 2013, № 1.
Літ.: Стовба А. В. Артур Кауфманн:
в поисках «целого» права // Российский
ежегодник теории права, 2008, № 1; Його ж.
Філософія права Артура Кауфмана: у по-
шуках «третього шляху» // Філософія права
і загальна теорія права, 2013, № 1; Його ж.
Жизнь и творчество Артура Кауфманна //
Правоведение, 2013, № 6.
_____________
Кельзен Ганс (Hans Kelsen;
11 жовт. 1881, м. Прага, Австро-Угор-
щина – 19 квіт. 1973, м. Орінда, США) –
австро-амер. юрист, філософ права,
державознавець. Народився в родині
ремісника А. Кельзена, який походив із
м. Броди (Львів. обл.). 1884 родина пе-
реїхала до Відня, де в 1892–1900 К. на-
вчався у Віденській академ. гімназії.
Після військ. служби (1900–01) вчився
на ф-ті право- та державознавства Ві-
денського ун-ту (1901–06), де у трав.
1906 захистив докт. дис. з права (Doctor
iuris). 1905 К. видав моногр. «Вчення
про державу Данте Аліґ’єрі», де в 10-ти
главах проаналізував позицію італ.
мислителя, впливи на неї Арістотеля
і Т. Аквінського, а також особливості
трактату «Про монархію», зокрема роз-
різнення Данте між «божественним
правом» (lex divina) і «природним пра-
вом» (lex naturalis).
У зимових семе страх 1907/08
і 1908/09 К. стажувався з держ. права
у Гейдельберзькому ун-ті, а 1910/11 –
у Берлінському ун-ті. 1911 вийшов його
твір «Головні проблеми вчення про дер-
жавне право» (2-ге вид., 1923), який
один із рецензентів назвав «критикою
юридичного розуму», вказуючи на фі-

лософ. зв’язок із Кантом. Цю працю
1911 К. захистив як габілітаційну дис.
з фаху «державне право та філософія
права» у Віденському ун-ті. З осені 1911
К. був доц. Віденської Експортної ака-
демії і приват-доц. Віденського ун-ту.
В цей час він згуртував навколо себе
студентів і молодих учених, які створи-
ли його «Віденську теоретико-правову
школу». У  1914–18 К. перебував на
військ. службі, наприкін. якої був юрид.
референтом останнього військ. міністра
Австро-Угорщини.
У жовт. 1918 К. став екстраординар-
ним, а в серп. 1919 ординарним про-
фесором держ. і адм. права Віденського
ун-ту. 1918–21 він також був наук. спів-
робітником Держ. федер. канцелярії
і брав активну участь у створенні Фе-
дер. Конституції Австрії (1920), яка
з  незначними змінами діє й  тепер.
У 1920/21 К. був деканом ф-ту право- та
державознавства у Відні, а в 1919–30 –
суддею Конст. суду Австрії. Його гол.
працями «Віденського періоду» були:
«Проблема суверенітету та теорія між-
народного права. Внесок до чистого
правовчення» (1920; 2-ге вид. 1928),
«Соціалізм та держава. Дослідження
політичної теорії марксизму» (1920;
2-ге вид. 1923; 3-тє вид. 1965), «Про
сутність та цінність демократії» (1920;
2-ге вид. 1929), «Соціологічне та юри-
дичне поняття держави» (1922; 2-ге вид.
1928), «Австрійське державне право»
(1923), «Загальне вчення про державу»
(1925), «Проблема парламентаризму»
(1925), «Нарис загальної теорії держа-
ви» (1926), «Філософські основи вчення
природного права та правового позити-
візму» (1928), «Історія права проти фі-
лософії права?» (1928).
333
…
Влітку 1930 К. став професором
публ. права, міжнар. права і філософії
права Кельнського ун-ту, де в 1932/33
був деканом юрид. ф-ту. Влітку 1933 він
одним із перших професорів Німеччини
був звільнений націонал-соціаліст. уря-
дом. У «Кельнський період» його ви-
кладання включало філософію права,
міжнар. право, а його працями були:
«Держава як інтеграція» (1930), «Хто
повинен бути охоронцем конституції»
(1931), «Захист демократії» (1932),
«Платонівська справедливість» (1933).
Із жовт. 1933 по трав. 1940 К. був про-
фесором міжнар. права «Університет-
ського інституту вищих міжнародних
досліджень» (Женева). У «Женевський
період» він видав «Чисте правовчення.
Вступ до правознавчої проблематики»
(1934), а також опублікував праці: «Дер-
жавна форма та світогляд» (1933), «До
теорії тлумачення» (1934), «Техніка
міжнародного права і організація миру»
(1935). Із жовт. 1936 по берез. 1938 К.
був також професором міжнар. права
Нім. ун-ту в Празі (Чехословаччина),
однак унаслідок політ. подій змушений
був повернувся до Женеви.
У трав. 1940 К. емігрував до США,
де був лектором Гарвардської школи
права (1940/42), з черв. 1942 – гостьо-
вим професором, а з лип. 1943 по черв.
1945 – лектором політ. наук Каліфорній-
ського ун-ту в Берклі. З 21 черв. 1945 до
виходу на пенсію у жовт. 1951 він був
професором міжнар. права і юриспру-
денції у Берклі. В «Американський пе-
ріод» К. видав такі англ. праці: «Сус-
пільство і природа» (1943), «Мир через
право» (1944; передрук 2008), «Загаль-
на теорія права та держави» (1945),
«Право Організації Об’єднаних націй.
…
Критичний аналіз його фундаменталь-
них проблем» (1950; передрук 2008),
«Принципи міжнародного права»
(1952), «Комуністична теорія права»
(1955), «Фундаменти демократії»
(1955). Серед його нім. праць цього часу
був трактат «Що таке справедливість?»
(1953) та 2-ге, розширене вид. «Чистого
правовчення» (1960).
Наук. заслуги К. високо оцінили
12 ун-тів світу (Утрехт, Саламанка, Гар-
вард, Чикаго, Мехіко, Берклі, Берлін,
Відень, Нью-Йорк, Париж, Зальцбург,
Страсбург), де він став «почесним док-
тором». Ще три ун-ти (Відень, Ріо-де-
Жанейро, Мехіко) надали К. титул «по-
чесного професора».
Творчість К. включає в себе декілька
напрямів, осн. з яких є: теорія права,
соціологія, конст. право, політ. теорія,
міжнар. право, філософія права. Центр.
місце серед них займає теорія права, яка
відома під назвою «чисте правовчення»
(Reine Rechtslehre). У 1-му вид. «Чисто-
го правовчення» (1934) він називав її
теорією позит. права, а гол. завдання
вбачав у тому, щоб «розвинути чисту
теорію права, тобто очищену від всякої
політичної ідеології і всіх науково-при-
родничих елементів». У праці «Соціо-
логічне та юридичне поняття держави»
(1922) К. також відмежовує чисте пра-
вовчення від соціології й вказує на роз-
різнення між двома ключовими понят-
тями – «буття» і «належне». Соціологія,
природничі й ін. науки вивчають «бут-
тя» (Sein). Напроти, право повинне за-
йматися вивченням нормат. порядку
відносин людей, або сферою «того, що
повинно бути» чи «належного» (Sollen).
Тому право повинно бути «чистим»,
тобто незалежним від інших нормат.
334
систем (мораль, політика, релігія),
а вчення про таке право є «чистим пра-
вовченням».
Чисте правовчення базується на
«ґрунтовній нормі» (die Grundnorm),
або «основній нормі», як трансценден-
тальній, тобто апріорній передумові
нормат. системи. У різні періоди К. на-
зивав «ґрунтовну норму» припущен-
ням, фікцією, гіпотезою, гіпотетичним
підґрунтям, чим викликав критику
з боку вчених різних напрямів юриспру-
денції. По суті, «ґрунтовна норма» К.
є певним абстрактним авторитетом,
який – на відміну від ін. норм – не має
ніякого змісту, а  має лише функцію
обґрунтування чинності інших норм.
Ці норми у рамках чистого правовчен-
ня утворюють «ступеневу будову»
(Stufenbau), або ієрархічну нормат.
систему як основу права.
У статті «Що таке юридичний по-
зитивізм?» (1965) К. писав, що юрид.
позитивізм є основою позит. права, ко-
тре відрізняється від природ. права,
й підкреслював: «Позитивне право – це
лише право, яке установлене люди-
ною». Суттєвою рисою юрид. позити-
візму є чітке відмежування права від
моралі. У відповідь на критику теоре-
тиків природ. права К. писав: «Звичай-
но, відмежування права від моралі не
означає – як то багато разів неправиль-
но розуміли – відхилення вимоги, що
право повинно відповідати моралі, осо-
бливо моральній нормі справедливості,
що право повинно бути справедливим.
Але коли висувається така вимога, то
потрібно усвідомлювати, що є дуже різ-
ні та конфліктуючі між собою моральні
системи, а  тому є  дуже різні ідеали
справедливості, які перебувають між

собою в конфлікті, наприклад, ідеал
капіталістичного лібералізму та ідеал
соціалізму».
Завдяки цьому уточненню К. про-
яснює свою позицію, котру часто на-
зивали формалізмом. Натомість він
вказує, що, коли позит. право буде за-
ймати позицію певного ідеалу спра-
ведливості, то внаслідок плюралізму
ідеалів справедливості воно буде всту-
пати в конфлікт з ін. ідеалом справед-
ливості. Тому у праці «Філософські
основи вчення природного права та
правового позитивізму» (1928) К. пи-
сав, що позит. право завдяки «науко-
во-критичному» методу переслідує
лише відносну справедливість, у той
час як природ. право шляхом «мета-
фізично-релігійного» методу має на
меті абсолютну справедливість. У цьо-
му контексті він наголошував, що нор-
ми природ. права, «виходячи від Бога,
природи чи розуму, є добрими, пра-
вильними, справедливими». Нато-
мість, норми позит. права установлені
певним людським авторитетом.
Важливу роль К. відводив філософ.-
прав. обґрунтуванню демократії і пар-
ламентаризму, зокрема у працях «За-
гальне вчення про державу» (1925),
«Проблема парламентаризму» (1925).
З одного боку, він писав, що не слід пе-
реоцінювати роль парламентаризму
і вказував на його слабкі місця: хоча
представники парламенту (депутати)
обираються народом і репрезентують
волю народу, але обрані депутати у сво-
їх рішеннях по-своєму втілюють волю
народу. Нерідко таке втілення волі на-
роду у парламенті не зовсім відповідає
волі народу, а в окр. випадках – навіть
може суперечити їй. З другого боку, К.
335
…
наголошував,
що саме завдя­
ки паламента­
ризму можли-
ва «…свобода
д ем о к р а т і ї ,
тобто свобода
ком п р ом і с у ,
свобода сус-
пільного ми­
ру». Таким чи-
Г. Кельзен
ном, К. указу-
вав на тісний зв’язок парламентариз-
му з демократією.
У праці «Про сутність та цінність
демократії» (1920) К. писав, що демо-
кратія базується: 1) на відмові від абсо-
лютної істини; 2) на свободі людини
в сусп-ві. При цьому він також вказував
на слабкі сторони демократії й наголо-
шував у  роботі «Захист демократії»
(1932): «Демократія – це така державна
форма, яка є найменш захищеною про-
ти її ворогів. Здається, це її трагічна
доля, що вона повинна виношувати на
своїх грудях свого найзапеклішого во-
рога». Однак, на його думку, лише на
демократії може бути побудований
парламентаризм. У  цьому полягала
особливість філос.-прав. позиції К. як
представника юрид. позитивізму, лібе-
рального демократа та борця за права
людини.
Тв.: Беззмістовність поняття справедли-
вості у Платона / пер. з нім. В. Абашнік.
В кн.: Ідея справедливості на схилі ХХ сто-
ліття: матеріали VI Харківських міжнарод-
них Сковородинівських читань (28–29 ве-
рес. 1999 р.). Х., 1999; Правопорядок / пер.
з нім. В. Абашнік // Практична філософія та
правовий порядок. Х., 2000; Чисте Право-
знавство. З додатком: Проблема справедли-
…
вості / пер. з нім. О. Мокровольського. К.,
2004; Hans Kelsen Werke, Bd. 1–6. Tübingen,
2007–2016; Чи є специфічна «юридична»
логіка? / пер. з нім. В. Абашнік // Науковi
записки Харкiвського економiко-правового
унiверситету. Х., 2008, № 1 (6); Функція
конституції / пер. з  нім. В.  Абашнік //
Науковi записки Харкiвського економiко-
правового унiверситету. Х., 2011, № 2 (11);
Про сутність і цінність демократії / пер.
з нім. О. Мокровольського. Х., 2013; Ганс
Гельзен: чистое учение о праве, справедли-
вость и естественное право / пер. с нем.,
англ., фр.; сост. и вступ. ст. М. В. Антонова.
СПб., 2015.
Літ.: Вальтер Р. Чисте правовчення як
раціональна теорія права / пер. з  нім.
В. Абашнік // Проблема раціональності на-
прикінці ХХ століття. Х., 1998; Abasch-
nik W. A. Hans Kelsens Werk in der sowjeti-
schen, russischen und ukrainischen juristischen
und rechtsphilosophischen Literatur des letzten
Drittels des XX. Jahrhunderts // Hans-Kelsen
Institut Wien. Wien, 2002; Абашнік В. О. Піс-
лямова «Чисте правовчення Ганса Кельзе-
на» та примітки перекладача // Науковi за-
писки Харкiвського економiко-правового
унiверситету. Х., 2011, № 2 (11); Його ж.
Ганс Кельзен – видатний австро-американ-
ський юрист з українським корінням // Фі-
лософія права і загальна теорія права, 2012,
№ 1; Його ж. Поняття «ґрунтовна норма»
у Ганса Кельзена // Філософія права і за-
гальна теорія права, 2012, № 1; Його ж. Ганс
Кельзен про конституцію як ґрунтовну нор-
му // Науковий вісник Ужгородського на-
ціонального університету. Серія «Право»,
Ужгород, 2014, вип. № 28, т. 3; Його ж. Голо-
вні риси роботи Ганса Кельзена «Держава
як інтеграція» (1930 р.) // Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету.
Серія Юриспруденція, О., 2015, вип. № 17,
336
т. 1; Його ж. Кант и неокантианство как
основа чистого учения о праве Ганса Кель-
зена // Нормативная теория Ганса Кельзена
и развитие юриспруденции в Европе и США
(к 40-летию со дня смерти Г. Кельзена).
Иваново, 2015.
В. О. Абашнік.
КІСТЯКІВСЬКИЙ Богдан Олек-
сандрович [04 (16) лист. 1868, Київ –
29 квіт. 1920, Єкатеринодар, нині Крас-
нодар, РФ] – видатний філософ права,
соціолог, громад.-політ. діяч, син відо-
мого юриста-науковця, проф. київсько-
го ун-ту св. Володимира О. Ф. Кістяків-
ського. Надзвичайна громад. актив-
ність, зокрема участь в укр. русі, ще
з часів учнівства в гімназії, а згодом
у студ. роки на тлі загостреного відчут-
тя особистої гідності була причиною
постійного протистояння владі, яка
вживала відповідних адм. заходів (від-
рахування з гімназії в Києві, далі, після
набуття серед. освіти в Ревелі (нині –
Таллінн), з лав студентів Київ., Харків.,
потім Дерптського (нині – Тартуський,
Естонія) університетів, короткострокові
ув’язнення та заслання). Водночас фін.
можливості родини давали можливість
К. продовжувати освіту в Німеччині
(Берлін) у провідних філософів того
часу  – Г.  Зіммеля, В.  Віндельбанда,
Т. Циґлера, Г. Кнаппа та Франції (Па-
риж, Страсбург), де 1898 він захистив
дис. на ступінь д-ра філософії «Суспіль-
ство та індивід. Методологічне дослі-
дження» (видана 1899). Але у Росії ця
робота не була визнана достатньою під-
ставою навіть для одержання ступеня
магістра права. Надалі  К. проживав
у С.-Петербурзі, Вологді, Києві, Москві,
але майже щороку кілька місяців пере-

бував за кордоном, зокрема в 1901–02
працював у семінарі Г. Єллінека в Гай-
дельберзькому ун-ті (Німеччина). Від
1906 проводив практ. заняття з теорії
права та держ. права у кількох навч. за-
кладах Москви. 1909 зарахований
приват-доц. Моск. комерц. ін-ту та
Моск. ун-ту. 1910 дістав від М-ва освіти
півторарічне відрядження за кордон, яке
провів у Мюнхені. Від 1911 – приват-
доц., далі проф. Демидовського юрид.
ліцею (Ярославль), оскільки залишив
Моск. ун-т на знак протесту проти по-
рушення автономії вищ. навч. закладів;
від 1914  – доц. Моск. комерц. ін-ту.
1917 подав на юрид. ф-т Харків. ун-ту
свою моногр. «Соціальні науки та пра-
во. Нариси з методології соц. наук та
заг. теорії права» (видану в  Москві
1916) як магіст. дис., втім, після публі-
кацій рецензій опонентів, насамперед
А. Фатєєва, К. було присуджено наук.
ступінь д-ра держ. права. Відтоді по-
стійно жив у Києві: від 1918 – ординар-
ний професор, від 1919 – декан юрид.
ф-ту Ун-ту св. Володимира, викладав
також в  Укр. держ. ун-ті в  Києві та
у прив. Київ. юрид. ін-ті. Був членом
Укр. наук. товариства, ред. правничих
видань «Юридичні записки» (1912–14),
«Юридичний вісник» (1913–17), актив-
ним дописувачем ін. видань.
Співпрацював із М.  Василенком
і В. Вернадським у справі реформуван-
ня вищ. освіти і наук. установ, зокрема
у створенні УАН. У січ. 1919 обраний
позаштатним академіком УАН по каф.
держ., адм. і міжнар. права, а в берез.
1919 – штатним академіком – по каф.
соціології. Входив до складу академ.
комісій із дослідження звичаєвого пра-
ва, історії укр. права, правничо-термі-
337
…
нол. комісії та
ін. Водночас із
черв. 1918  –
суддя Ген. суду
Укр. Д-ви, піс-
ля реорганіза-
ції цієї устано-
ви в лип. того
ж року – сена-
тор Держ. се-
нату Укр. Д-ви.
Б. О. Кістяківський
На поч. 1920
у складі делегації УАН із метою вирі-
шення питань фінансування денікін-
ською владою відряджений до Єкатери-
нодара, де захворів і помер.
Як учений і громад. діяч формувався
під впливом В.  Антоновича та ідей
М. Драгоманова, І. Франка, М. Павлика,
брав безпосередню участь у створенні
багатьох опозиційних владі демократ.
організацій. Його погляди на право,
д-ву, проблеми соц. організації еволю-
ціонували під впливом ідей від марк-
систських до конст.-демократ. К. був
серед засн. партії кадетів, тривалий час
належав до найближчих соратників її
лідера П. Струве, але у зв’язку з непри-
йняттям останнім ідей укр. відродження
в 1915–16 відійшов від нього, залишив-
ши, втім, дружні стосунки з ін. актив-
ними діячами партії, зокрема В. Вер-
надським та П. Новгородцевим. Його
широкі зв’язки помітно сприяли нала-
годженню контактів між рос. і нім. гро-
мадськістю та науковцями, поширенню
за кордоном інформації про сусп.-політ.
та наук. життя в Росії. За його наук. ке-
рівництва видано політ.-прав. твори
М. Драгоманова, переклади робіт Г. Єл-
лінека та деяких ін. нім. правознавців.
Кілька своїх праць видатний правозна-
…
вець присвятив історії демократ. руху
та політ.-прав. думки, захистові само-
бутності укр. культури і мови.
К. – прихильник «Баденської школи»
неокантіанства, що ґрунтувалася на те-
орії цінностей і в центрі уваги якої була
проблематика гуманіт. знання (В. Він-
дельбанд, Г. Ріккерт). Зокрема, замість
поділу сфери знань на «науки про при-
роду» і «науки про дух» було запропо-
новано розподіл на «науки про приро-
ду» і «науки про культуру» (природо-
знавство та історію). Звідси підхід К. до
вирішення філос.-методол. проблем,
який можна визначити як соціокульт.
Він передбачає, з одного боку, визнання
права як найзначнішого виразника куль-
тури, а з другого, – розгляд культури як
найважливішого способу реального
буття права. Тому історично сформова-
ний рівень правосвідомості та прав.
культури є визначальними факторами
і побудови прав. д-ви. Із соціол. точки
зору він розглядав право як соц. явище,
засіб контролю сусп-ва над індивідом,
з точки зору неокантіанської теорії цін-
ностей – як соц. втілення надістор. цін-
ностей, завдяки яким право займає
центр. місце у сфері культури. Тому заг.
теорія права, вважав К., має ґрунтува-
тися на заг. філософії культури.
Визнаючи важливість різних філос.
і окр. наук. підходів до визначення пра-
ва, він, однак, указував на обмеженість
і відносність кожного з них, а тому за-
ймав позицію методол. плюралізму,
вирізняючи такі: 1) аналіт., відповідно
до позитивіст. концепції права; 2) со-
ціол., де право – форма соц. відносин;
3) психол., що відповідає психол. по-
няттю права; 4) нормат., що відповідає
аксіол. поняттю права. З позиції його
338
синтетичної заг. теорії права варто ви-
знати їх як методол. підходи, що відпо-
відають чотирьом граням права як су-
купності культ. феноменів. Розглядаю-
чи позит. сторони і недоліки кожного
з  підходів, К. вважав, що необхідне
подальше розроблення синтетичної те-
орії права, засн. на філософії культури.
Усвідомивши необхідність методол.
плюралізму, взаємодоповнення та вза-
ємозбагачення різних концептів і ме-
тодів, він став попередником інте-
гральної філософії та інтегральної
юриспруденції. Таку позицію він по-
тужно обґрунтував у ст. “Російська со-
ціологічна школа” і категорія можли-
вості при вирішенні соціально-етичних
проблем» у знаковому для розвитку
філософії права виданні – зб. праць
«Проблеми ідеалізму» (1902).
Розглядаючи право як етичну цін-
ність і як найвагоміший виразник куль-
тури сусп-ва, К. вважав, що прав. норми
ґрунтуються на етичній свідомості лю-
дини і завдяки діям людей, які усвідом-
люють свій обов’язок, право перетво-
рює соціально необхідне на обов’язкове.
І хоча цінності права є відносними, але
вони задають форм. властивості інте-
лектуал. та вольовій діяльності людей.
На думку К., гол. і найсуттєвіший зміст
права становлять ідеї справедливості та
свободи, а тому право не можна роз-
глядати лише як політ. і адм. інстру-
мент, воно є також осн. умовою внутр.
свободи людини. Виступаючи опонен-
том марксизму загалом, К., однак, ціну-
вав деякі його досягнення, зокрема,
прагнення причинного пояснення соц.
явищ, гуманіст. спрямованість соціа-
ліст. ідеалів. Разом із тим він доводив
неспроможність цієї теорії насамперед

із причин її догматизму, а також надто
небезпечного утопізму (особливо це
стосується ідеї диктатури пролетаріа-
ту). Стосовно ліквідації прив. власнос-
ті на засоби виробництва, то він напо-
лягав, що це питання слід пов’язувати
з приматом у сусп. житті абсолютної
цінності права взагалі і громадян. прав
зокрема.
У теорії прав. д-ви К. можна виріз-
нити три аспекти: 1) методол. основи
вчення про прав. д-ву; 2) теорія прав
людини як ядро концепції прав. д-ви;
3) концепція «правового соціалізму»,
у центрі якої «право на гідне існуван-
ня». Для нього «правова держава»  –
соц.-політ. ідеал, що є майже досяжним
в  емпірич. реальності. Водночас це
й реальна істор. форма державності,
найвища з фактично існуючих, у якій
поступово знаходить втілення цей іде-
ал. Прав. держава стає тоді, коли, ви-
користовуючи право як інструмент впо-
рядкування соц. життя, вона сама стає
підкореною праву. «Природні»,
невід’ємні права, на думку К., обмеж-
ують держ. владу, виступають основою
і доповненням підзакон. влади і станов-
лять основу фундам. принципів прав.
д-ви. Вони мусять бути визнані й охо-
ронятися за допомогою не тільки прив.,
але й публ. права. Звідси концепція про
суб’єктивні публ. права, осн. з  яких
є «право на гідне існування», що вклю-
чає право на прожитковий мінімум
і освіту, як основу домагань особистос-
ті. Концепція суб’єктивних публ. прав
дала можливість К. розглядати соціа-
ліст. д-ву як цілком поєднувану з інди-
від. свободою, яка надає нової, розви-
ненішої, форми прав. д-ви (тобто йдеть-
ся про форму, яка сьогодні означається
339
…
як «соціальна правова держава» через
її відповідну функціональність стосов-
но особи та сусп-ва).
Значним внеском К. у вчення про
право стало розроблення проблеми рос.
«правового нігілізму». Він відштовху-
вався від того очевидного соц. факту,
що в Росії протягом сторіч був відсутній
цивілізований правопорядок. І, як на-
слідок, – відсутність у рос. інтелігенції
серйозного інтересу до прав. ідей. Вод-
ночас, щоб увійти до культури народу,
ідеї свободи і прав людини (прав. цін-
ності) мають бути не просто запозичені,
а  й пережиті. Відсутність поваги до
правопорядку, на думку К., призвела до
того, що правосвідомість навіть інтелі-
генції відповідає рівню поліцейської
д-ви, коли право сприймається не як
прав. переконання, а як примусове пра-
вило. Він закликав інтелігенцію визнати
свою морал. відповідальність і не ви-
правдовуватися зовн. причинами.
Метою соціології К. вважав опрацю-
вання понять «суспільство», «особа»,
«натовп», «соціальна взаємодія», «спра-
ведливість», «держава», «право» тощо.
Обстоював ненасильницький, еволю-
ційний шлях перетворення сусп-ва, по-
шук компромісних рішень, здійснюва-
них у межах законності, як підстав сусп.
солідарності.
В останні роки життя вчений готував
до друку працю «Право та науки про
право. Методологічний вступ до філо-
софії права», яку називав своєю гол.
книгою, оскільки вона повинна була
підбити підсумки наук. дискусій поч.
20 ст. і містила відповіді на критику
опонентів його поглядів, висловлених
у попередніх публікаціях. Однак було
видано лише невеличкий її фрагмент,
…
а єдиний рукопис, ймовірно, знищено
пожежею в Ярославській друкарні під
час есерівського повстання 1918.
Філос.-прав. спадщина К. має цін-
ність не лише тим, що є першою ві-
тчизн. систематизованою концепцією
права, а й актуальністю ідей, що міс-
тяться в ній. Тому вона постійно при-
вертає увагу дослідників – правознав-
ців, філософів та соціологів – як в Укра-
їні, так і  за її межами, насамперед
у Росії.
Тв.: Социальные науки и право: Очерки
по методологии социальных наук и общей
теории права. СПб., 1916; Вибране. К.,
1996; «Русская социологическая школа»
и категория возможности при решении со-
циально-этических проблем. В кн.: Про-
блемы идеализма: сборник статей [1902].
М., 2002; Суспільство та індивід. Методо-
логічне дослідження. Л., 2012.
Літ.: Фатеев Ар. Русский методолог те-
ории права (Б. А. Кистяковский. Социаль-
ные науки и право. Очерки по методологии
социальных наук и общей теории права. М.,
М. и С. Сабашниковы). Х., 1917; Макси-
мов С. І. Б. Кістяковський – видатний укра-
їнський філософ права // Вісник Академії
правових наук України, 1997, № 1 (8); Хєй-
ман С. Кістяківський: боротьба за націо-
нальні та конституційні права в останні
роки царату. К., 2000; Усенко І. Б., Музи-
ка І. В. Академік Б. О. Кістяківський –
правознавець, філософ та соціолог (до
140-річчя від дня народження) // Часопис
Київського університету права, 2008, № 1;
Альчук  М.  П. Філософія права Богдана
Кістяківського. Л., 2010; Валицкий А. Фи-
лософия права русского либерализма,
гл. VI: Богдан Кистяковский и дискуссия об
интеллигенции. М., 2012.
С. І. Максимов, І. Б. Усенко.
340
КОВАЛЕВСЬКИЙ Максим Мак-
симович (8 верес. 1851, с. Ольшанка
Харків. губ. – 5 квіт. 1916, Петроград) –
рос. вчений, історик, юрист, соціолог
еволюціоністського напрямку. У 1871 р.
К. закінчив Харків. ун-т із ступенем
канд. прав і залишився на каф. держ.
права європ. країн. У 1872–76 К. продо-
вжував освіту в Берліні, Парижі, Лон-
доні. У 1877–87 – викладач держ. права
та історії установ Моск. ун-ту. 1880 К.
захистив докт. дис. «Суспільний лад
Англії наприкінці середніх віків». Ме-
тою своєї наук. і викладацької діяльнос-
ті вчений вважав доведення ліберально-
го характеру західноєвроп. порядків
у порівнянні з рос. самодержавством,
«підготовку росіян до конституції». За
своїм світоглядом К. був послідовним
позитивістом, прагнув вивчати історію
у соціол. зрізі, вбачав у соціології заг.
теорію соц. розвитку. За своїми політ.
поглядами він був прихильником конст.
чи «народної» монархії, якій відводив
роль верх. посередника між класами
і захисника інтересів народу шляхом
рішучого втручання д-ви в екон. і соц.
сферу. К. брав активну участь у громад.
діяльності: в роботі земських з’їздів
1879 і 1905, у виданні журналів «Кри-
тическое обозрение», «Юридический
вестник», газет «Порядок», «Земство»,
«Страна», був одним із творців і ідео-
логів Партії демократ. реформ (1905–
07), членом ЦК Партії прогресистів
(1912–16), членом багатьох рос. заруб.
організацій та комітетів. 1887 його
звільнили із ун-ту за ліберальні погля-
ди, і до 1905 він мешкав за кордоном,
де викладав в ун-тах європ. країн. 1906
К. обрали депутатом Держ. думи,
а 1907 – членом Держ. ради. З 1905 до

1916 К.  – професор Петерб. ун-ту,
з 1914 – академік.
Осн. праці К.: «Походження сучасної
демократії» (1895–97); «Економічне
зростання Європи до виникнення капі-
талістичного господарства» (1898–03);
«Сучасна соціологія» (1905); «Загаль-
ний хід розвитку політичної думки
у другій половині ХІХ ст.» (1905); «Від
прямого народоправства до представ-
ницького і від патріархальної монархії
до парламентаризму. Зростання держа-
ви та його відображення в історії полі-
тичних вчень» (1906); «Загальне кон-
ституційне право» (1908); «Загальне
вчення про державу» (1909); «Соціо-
логія» (1910); «Історія політичних вчень
нового часу» (1910); «Історія монархії
і монархічної доктрини» (1912); «Демо-
кратія і її політична доктрина» (1913).
На поч. 20 ст. у рос. сусп-ві активно
обговорювались напрямки назрілої
соц.-політ. модернізації. Одну із най-
більш цілісних концепцій ліберально-
демократ. модернізації розробив К. із
позицій політ. соціології, який засну-
вав школу політ. соціології. У низці
праць він розробив проблематику соц.
генези політ. інструментів, ґрунтую-
чись на принципі «паралелізму думки
й установ» і на генетичному принципі.
Теорет.-методол. підвалину творчого
доробку К. становили філософія і ме-
тодологія позитивізму. Вчений дотри-
мувався позитивіст. теорії множинності
чинників сусп. розвитку, яка пізніше
трансформувалась у його працях у тео-
рію функц. зв’язку сусп. явищ.
Юрид.-соціол. концепція К. вихо-
дить із положення про те, що право
є продуктом розвитку сусп-ва, який
обумовлюється його потребою у соц.
341
…
солідарності.
З цих позицій
він полемізує
із прихильни-
ками концепції
природ. права.
Право, на по-
гляд К., зросло
в  умовах бо-
ротьби за ви-
живання із по-
М. М. Ковалевський
треби людей
об’єднуватись, керуючись інстинктом
самозбереження. Говорячи про обумов-
леність права і д-ви інтересами сусп.
солідарності, К. вважав, що право ви-
никло із необхідності солідарності
з д-вою і незалежно від неї. Д-ву і право
К. розглядав як вираження «замиреннос-
ті» і соц. солідарності. Вчений говорив,
що право виникає раніше за д-ву і неза-
лежно від неї. Д-ва не створює права,
а лише позитивує право, яке складається
фактично, визнає його у формі позит.
права. К. відкидав теорію божественно-
го походження держ. влади і теорію сусп.
договору. У питанні про джерело й при-
роду держ. влади його позиція була
близькою до психол. школи права, яка
розглядає право як психол. явище.
К. розвивав істор.-порівняльний ме-
тод дослідження соц. явищ, підкреслю-
ючи необхідність порівняння лише тих
об’єктів, які підлягають зіставленню.
Вчений установив гол. причину змін
для кожної сфери сусп. життя: в еконо-
міці – біосоц. чинник – зростання чи-
сельності населення, у політиці – екон.
зрушення, у громад. житті – політ. прак-
тика. Аналіз соц. явищ на основі їх по-
ходження К. називав генетичною соціо-
логією, у розробку концепції якої він
…
зробив великий внесок. Також він від-
стоював і положення про минущий ха-
рактер прив. власності.
Найбільш яскраво сутність соціол.
концепції К. відбилась у його поглядах
на прогрес, що склались під впливом
ідей про зростання «замирення» як гол.
ознаки прогресу у вченні його унів. ви-
кладача Д. І. Каченовського, теорії вза-
ємності П.  Прудона і  соц. динаміки
О. Конта. Під «замиреністю» зміст про-
гресу К. ототожнював із розширенням
сфери солідарності, вважаючи її зрос-
тання найважливішим і універсальним
соц. законом. На думку К., солідарність
є нормою сусп. життя, в той час як кла-
сова боротьба – відхиленням від норми.
І хоча К. визнавав революцію як спосіб
руху вперед, він вважав її «протипри-
родною формою», результатом поми-
лок уряду. За умови повільності сусп.
змін, на його думку, прогрес є більш
надійним, ніж за умови їхньої швидко-
сті, а тому слід віддавати перевагу ево-
люції над революцією, оскільки про-
грес є бажаним лише за умови збере-
ження порядку.
К. формулює предмет політ. соціо-
логії, вказуючи, що новий погляд на
проблеми політики пов’язаний із про-
відним шляхом еволюції самого політ.
знання, яке все більше починає спира-
тись у своїх висновках на заг. й особли-
ве у соц. житті, на його чинники. Політ.
формується тільки у контексті сусп.,
випливає із нього. К. обґрунтував ідео-
логію соц. справедливості на принципі
громадян. рівності людей. Справедливе
сусп-во, маючи у  своїй основі рівні
можливості для життя людей, повинне
мати інституц. організацію, що забез-
печує рівність. Елементами цієї струк-
342
тури є закони і норми, екон. і політ. ін-
ти. К. вважав, що для здійснення сусп.
солідарності у сучасному сусп-ві необ-
хідні дві умови: особистість, яка само-
визначається, і  д-ва, що її охороняє.
Особа не може бути поглинена д-вою,
остання є «сторожею й охоронцем» осо-
би. Особисті права вчений вважає важ-
ливою частиною сусп. солідарності як
підвалини держ. співжиття. Право лю-
дей на власність і право на працю він
розглядав із позицій формування соц.
політики як найважливішого завдання
сусп. розвитку, у якому відповідальність
розподіляється між д-вою, муніципалі-
тетами і громад. структурами. К. закла-
дав теорет. підвалини соц. д-ви, або
д-ви заг. благоденства, що знайшло ві-
дображення у реформах передових кра-
їн світу вже після смерті вченого,
у 20 ст. В основі соц. політики такої
д-ви перебуває особа та умови для її
всебічного розвитку і соц. добробуту.
Дослідник розумів, що пріоритет у соц.
розвитку переходить до людського ка-
піталу. Говорячи про зростання свобод,
К. виділяє соц. і культ. права людини
поряд із громадян. правами. Робітниче
питання, питання про землю, про на-
родну освіту, соц. захист поставали, за
його визнанням, першорядними щодо
будь-яких ідеол. цілей. При цьому він
не закликав ані до револ. дій, ані до ав-
торитарної модернізації, а лише до під-
несення відповідальності кабінету мі-
ністрів перед Держ. думою, держ. бю-
рократії перед громадян. сусп-вом. Ідея
громадян. миру як основи політ. ста-
більності випливає із теорії солідарнос-
ті К. Зростання солідарності, зворотних
зв’язків, взаємовідносин між усіма за-
інтересованими групами зроблять роз-

виток еволюційним на основі традицій
сусп-ва.
У центрі уваги К. завжди залиша-
лось питання про необхідність демо-
крат. реформування політ. системи Ро-
сії, із урахуванням особливостей якої
він і створював свою концепцію лібе-
ральної демократії. Розуміння вченим
західноєвроп. сусп. і  політ. ладу як
більш передового і прогресивного слу-
гувало лише мотивом реформування
Росії. Він підтримував зв’язок із Украї-
ною. 26 берез. 1906 Харків. виб. збори
обрали його депутатом І Держ. думи.
Упродовж двох із половиною місяців
функціонування законод. установи К.
виступив з її трибуни 62 рази, у чому
йому не було рівних, з більшості обго-
ворюваних питань. К. виголосив вимо-
гу відставки уряду і заміни його відп.
перед палатами народного представни-
цтва урядом. Унаслідок цього формула
«недовіри» урядові була ухвалена Ду-
мою одноголосно. Після розпуску
І Держ. думи він був обраний членом
Держ. ради, до якої двічі переобирався.
У своїх виступах він роз’яснював права
законод. установ і  умови їх роботи.
З приводу цього К. говорив: «Усе міцно
встановлене в юридичній літературі від-
штовхується від тієї думки, що в управ-
лінні державою, якою б не була її фор-
ма, потрібно класти в основу закон, а не
широко і довільно трактовану необхід-
ність нагального вирішення давно на-
зрілих потреб, своєчасна увага до яких
могла б попередити численні тужливі
явища у сьогоденні і в майбутньому».
Осн. напрямами аграрної реформи в Ро-
сії К. вважав опрацювання д-вою пере-
селенської програми, створення держ.
зем. фонду шляхом часткового відчу-
343
…
ження, за умови викупу за рахунок д-ви,
поміщицьких латифундій, а також пере-
дачі до нього казенних земель для наді-
лення селян землею як у довгострокову
оренду, так і на правах власності, зако-
нод. забезпечення як общини, так
і сільс. господаря-власника, зменшення
податкового тиску на селян, розширен-
ня сільськогосп. кредиту тощо. У Держ.
раді К. захищав і інтереси українців.
Як член особливих комісій він вимагав
запровадження земських установ у Во-
лин., Київ. та Подільській губ., надан-
ня українцям права вивчати рідну мову,
наділення дніпровських лоцманів зем-
лею тощо.
На превеликий жаль, на поч. 20 ст.
громад. і політ. позиція зближення про-
гресивних сил рос. сусп-ва, що органіч-
но випливала із теорії солідарності К.,
не змогла попередити масштабний по-
літ. розкол, який завершився кривавими
револ. подіями. На поч. 21 ст. на теренах
колиш. СРСР виникають нові виклики
демократизації, яким властиві старі не-
вирішені питання, відповідь на які із
розлогим обґрунтуванням можна зна-
йти у працях К. В аналіт. судженнях
мислителя полягає досвід аналізу політ.
процесів в усій їх багатогранності, кон-
фліктності, соц. обумовленості. Поло-
ження теорії демократизації К. – фор-
мування конст. гарантій свободи, розви-
ток виб. системи, формування відп.
уряду, умов громадян. миру – залиша-
ються актуальними й сьогодні на по-
страд. просторі.
Тв.: Происхождение современной де-
мократии, т. 1–4. М., 1895–1899.
Літ.: Государственная Дума. Стеногра-
фические отчеты. 1906 г. Сессия первая.
Т. 1: Заседания 1–18. СПб., 1906; Государ-
…
ственный Совет. Стенографические отче-
ты. 1907–1916. СПб., 1907–1916; Бороно-
ев А. О. Ковалевский и его научное насле-
дие. В кн.: М. М. Ковалевский и российская
общественная мысль: К столетию со дня
рождения. СПб., 2003; Зінченко О. В. Пред-
ставники України в Державній раді Росій-
ської імперії 1906–1917 рр. Х., 2013.
О. В. Зінченко.
Козельський Яків Павлович
(після 1725 – після 1793) – відомий
рос. та укр. вчений-просвітитель (фі-
лософ). Брат і тезка Я. П. Козельського
(депутата).
Осн. праці К. у галузі юриспруден-
ції: «Філософічні пропозиції, складені
надворним радником та Урядуючого
Сенату секретарем Яковом Козельським
у Санкт-Петербурзі 1768 року», при-
мітки до виконаних мислителем пере-
кладів іноземних творів, серед яких для
юриста мають найбільше значення «Пе-
редмова до перекладу “Історії датської
Голберга», «Передмова до перекладу
книги Мозера “Государ і міністр”».
На формування поглядів К. у сфері
філософії права найбільший вплив спра-
вили франц. просвітники Ж.-Ж. Руссо,
Ш. Л. Монтеск’є і К. А. Гельвецій, а та-
кож англ. філософ А. Е. К. Шефтсбері.
Філософ. погляди К. формувалися
у процесі подолання ним вольфіансько-
го ідеалізму, який відігравав у Рос. ім-
перії 18 ст. роль офіційно прийнятої
філос. системи. Філос. концепція вче-
ного має матеріалістичний характер
щодо заг. питань та ідеалістичний ха-
рактер – щодо питань, пов’язаних із
явищами сусп. життя. Філософію мора-
лі він розуміє не просто як абстрактну
етику, але як поєднання вчення про мо-
344
раль зі спробою вирішення соц.-політ.
проблеми. Мораль для К. є соц., засн.
на правах та законах категорією.
Політику філософ не уявляє собі
поза етикою, а етику – поза політикою.
Політика – «це наука здійснювати пра-
ведні наміри найефективнішими і при
цьому праведними засобами».
При розв’язанні питання про виник-
нення сусп-ва та д-ви К. виступає по-
слідовником Ж.-Ж. Руссо і його розу-
міння теорії сусп. договору. Вітчизн.
мислитель особливо наполягає на необ-
хідності «праведних» принципів дого-
вору. Якщо яка-небудь сторона пору-
шить договір, то й інша від нього звіль-
няється. Будь-яка сторона сама може
відмовитися від договору, якщо відчує
від нього «шкоду». Ці ідеї є найради-
кальнішою інтерпретацією теорії сусп.
договору. Загалом, характер сусп. по-
глядів К. ілюструється відвертою про-
повіддю проти самовладдя та на захист
зневолених тиранією народів.
Особливістю теорії природ. права К.
є введення в неї значною мірою етично-
го аспекту розгляду. Так, сам термін
«право» тотожний для нього терміну
«справедливість». К. розділяє право на
природ. і цив. (перше належить до біол.
потреб людського організму; друге – до
сусп. відносин людей). Закони, які по-
винні ґрунтуватися на правах (що не
завжди виконується на практиці), роз-
діляються аналогічно і розуміються К.
ширше, ніж юрид. закони, – як вимоги,
що практично зумовлюються будовою
організму людини або сусп. ладом.
Д-ва, за К., була створена з метою
всезаг. блага. Вона повинна захищати
природ. права людини, інакше не буде
потрібною. У своїх «Філософічних про-

позиціях» він писав: «Від різних прав,
як від коренів гілки, проростати пови-
нні різні закони, як-от: від Божествен-
ного права – Божественні, від натураль-
ного – натуральні, від всесвітнього –
всесвітні, а від цивільного – цивільні
закони, тощо». Тобто непотрібен закон,
що суперечить праву. Д-ва, що створена
охороняти права власного народу, не
повинна видавати таких законів. За до-
помогою суджень, які протиставляли
закон праву, К. відкривав теорет. мож-
ливість критикувати сучасне йому зак-
во з його жорстокими санкціями, як
таке, що не відповідає природ. праву.
Саме в морал. характеристиці закону К.
бачив його «правоту».
Серед іншого, філософ критикує
т. зв. воєнне право, яке «ніколи не було,
не є і не буде правом», воно є «нелюд-
ське бажання, поєднане з могутністю
та силою, щоб причиняти своєму
ближньому всіляку шкоду, у тому чис-
лі – смерть, без страху кари». В усіх
кровопролиттях та спустошеннях ви-
нними він вважає правителів д-в, які
порушують сусп. договір та стражда-
ють «непомірним самолюбством».
У той же час він припускав, що право
вести війну мають люди «настільки
обурені, що обурення їхнє варте того,
щоб вести війну».
Спираючись на теорію природ. пра-
ва і сусп. договору, К. доводить, що соц.
вади, сусп. пороки, занепад звичаїв
і нравів народу – усе це закономірні на-
слідки порушення сусп. договору, згуб-
ні результати поганого зак-ва.
Розгляд держ.-прав. чинника як ру-
шійної сили сусп. розвитку, пояснення
гол. сторін сусп. життя політ. ладом,
законами та звичаями був винятково
345
…
прогресивним
в умовах 18 ст.
Встановлення
залежності зви­
чаїв народу та
ін. явищ сусп.
життя від зако-
нів, від політ.
чинника теоре-
тично обґрун-
товувало необ-
Я. П. Козельський
хідність зни-
щення феод. порядків. У  знищенні
поганих законів і в розробленні нового,
справедливого зак-ва К. убачав вирі-
шальну умову покращення моралі та
життя народу.
На його думку, процеси просвіти-
тельства мають бути поєднані з такими
соц. заходами, як уведення всезаг.
обов’язковості праці та утворення таких
екон. умов, за яких одні члени сусп-ва
не могли би пригнічувати інших.
Ідеї К. у сфері крим.-прав. відносин
випливають із розвідок філософа в пи-
танні зіставлення таких категорій, як
«розум» і «чеснота». За К., одного лише
удосконалювання в розумі недостатньо
для досягнення всезаг. блага, тому в да-
ному зіставленні він віддавав перевагу
чесноті. Із прикрістю філософ повідо-
мляє, що за один і той самий злочин
у його часи карають «розумного (тобто
«освіченого» дворянина. – В. О.) легко,
а простого тяжко».
Розглядаючи такий вид злочину, як
«обман», просвітник, у завуальованій
формі критикує існуючі в тогочасній
Рос. імперії сусп. підвалини. Обман, за
К., – це «взяття чиєїсь речі або за зго-
дою хазяїна шляхом доведення йому
того за допомогою неправдивих при-
…
чин, або проти волі хазяїна через дове-
дення суддям того за допомогою не-
правдивих причин». Не без іронії мис-
литель пише, що шахрайство, на його
думку, заслуговує в цьому сусп-ві най-
суворішого за крадіжку або грабіж по-
карання, у зв’язку з тим, що в даному
разі потерпілий втрачає не тільки влас-
ність, а й «ім’я розумної людини», адже
«розум», тобто престижна слава такої
«освіченої людини», тут стоїть над чес-
нотою. При цьому, «якби люди не стіль-
ки прагнули би до розуму, скільки до
чесноти (як би воно і належало би), то
слід було би за обман менш карати, ніж
за грабіж або крадіжку».
Крім «обману», філософ вирізняє ще
два види злочинів проти власності –
крадіжку і грабіж. Крадіжка, за К., – це
«взяття чиєїсь речі без дозволу і відома
хазяїна її, і без наміру того, хто взяв,
повернути її назад»; грабіж – це «взяття
чиєїсь речі хоч з відома, але без дозволу
хазяїна її».
Філософ стверджує, що під час по-
грабування потерпілий, окрім відібра-
ного в  нього майна, також «втрачає
дещо від рівності та вільності люд-
ської». Тому в сусп-ві, де прив. влас-
ність цінніша за честь, слід суворіше
карати за крадіжку, ніж за грабіж, а там,
де честь цінніша за прив. власність, –
навпаки, грабіжник заслуговуватиме на
більш суворе покарання, ніж крадій.
Крім того, на думку К., крадіжка вза-
галі не є аморал. вчинком і не підлягає
покаранню, якщо її було вчинено
у зв’язку зі злиденним станом крадія,
який не має іншої можливості прогоду-
вати себе або свою родину. Просвітник
гнівно протестує проти застосування
смертної кари щодо крадіїв, яка широко
346
застосовувалася в Рос. імперії 18 ст.,
допускаючи її лише в разі, коли «об-
краденій людині не залишається коштів
жити на світі», або коли можна довести,
що крадій мав намір позбавити хазяїна
речі життя.
Просвітник застерігає проти «над-
мірності» чесноти, що виявляється
у питанні про межі необхідної оборони,
протестуючи проти покарання за вбив-
ство при перевищенні меж необхідної
оборони.
К. виступає проти хабарництва, роз-
глядаючи його як «політичний обмін»
і «політичну торгівлю». У зв’язку з цим
просвітитель пропонує взагалі забо­
ронити давати подарунки посадовим
особам.
Отже, досліджуючи злочини та види
покарань за них, К. проводить гуманні
й прогресивні ідеї пріоритету духов.
початку над приватновласницькими ін-
тересами, справедливості, рівності
представників різних класів сусп-ва пе-
ред законом і судом.
Фактично, К. було створено проект
зрівнювальної утопії, що забезпечувала
всім верствам населення право на гідне
існування, яке досягалося за рахунок
обмеження прив. власності й скасуван-
ня кріпосного права.
Тв.: Философическия предложения со-
чиненныя надворным советником и Прави-
тельствующаго сената секретарем Яковом
Козельским. СПб., 1768; Мозер Ф. К. Госу-
дарь и министр / Книга, сочиненная госпо-
дином Мозером; С немецкаго языка пере-
ведена артиллерии капитаном Яковом Ко-
зельским. СПб., 1766.
Літ.: Избранные произведения русских
мыслителей второй половины XVIII века,
т. 1 / под ред. И. Я. Щипанова. М., 1952;

Коробкина О. К биографии Якова Козель-
ского // Ученые записки ЛГУ, 1955, вып. 25,
№ 200; Дмитриченко  В.  С.  Суспільно-
політичні погляди Я. П. Козельського. К.,
1957; Коган И. Я. Просветитель XVIII века
Я. П. Козельский. М., 1958; Федякин А. В.
Яков Павлович Козельский // Вестник Мо-
сковского университета, 2003, № 1.
В. В. Олейников.
КОЗЮБРА Микола Іванович
[28 листоп. 1937, с. Тетерівка Жашків-
ського р-ну Київ. (нині – Черкас.) обл.] –
укр. вчений-правознавець, зав. каф. за-
гальнотеорет. та держ.-прав. наук Нац.
ун-ту «Києво-Могилянська академія»,
суддя Конст. Суду України у відставці,
чл.-кор. НАПрН України, заслужений
юрист України.
У 1956–61 навчався на юрид. ф-ті
Київ. держ. ун-ту ім. Тараса Шевченка
(нині – Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шев-
ченка). З 1965 – аспірант Ін-ту д-ви
і  права АН УРСР (нині  – Ін-т д-ви
і  права ім.  В.  М.  Корецького НАН
України).
1968 захистив дис. на здобуття наук.
ступеня канд. юрид. н. на тему: «Пере-
конання і примус в радянському праві»
(спеціальність 12.00.01), у 1980 – дис.
«Взаємодія соціалістичного права і сус-
пільної свідомості» (спеціальність
12.00.01) на здобуття наук. ступеня д-ра
юрид. н., який йому було присуджено
у 1981. Вчене звання проф. присвоєно
1986.
Трудову діяльність розпочав робіт-
ником 4-ї взуттєвої ф-ки м.  Києва
(1955). У 1956–61 навчався на юрид.
ф-ті Київ. держ. ун-ту ім. Тараса Шев-
ченка, після закінчення якого працював
в органах МВС УРСР на Вінниччині та
347
…
в Києві на по-
садах оперупов­
новаженого ді-
знання, слідчо-
го, ст. слідчо­го.
З 1965 К. пра-
цював у  Сек-
торі д-ви і пра-
ва АН УРСР,
а пізніше – Ін-ті
д-ви і права АН
М. І. Козюбра
УРСР (нині  –
Ін-т д-ви і права ім. В. М. Корецького
НАН України) на посадах аспіранта
(1965–67), мол. наук. співробітника
(1967–72), ст. наук. співробітника
(1972–82), заст. зав. відділу, зав. відділу
теорії д-ви і права (1982–90). У наук.
доробку відділу колективні моногр.,
присвячені співвідношенню права
і сусп. прогресу, прав. вихованню моло-
ді, методол. проблемам юрид. науки,
осмисленню меж і особливостей впли-
ву права на сусп. відносини, а також
осмисленню філософ. і соціол. методів
вивчення прав. явищ, структури мето-
дології юрид. науки.
У 1990 К. перейшов на педагогічну
роботу в Нац. держ. ун-т ім. Т. Г. Шев-
ченка (нині – Київ. нац. ун-т ім. Тараса
Шевченка), а у 1996 Указом Президента
України № 894/96 від 27 верес. 1996
призначається суддею Конст. Суду
України, повноваження якого припинив
з 28 січ. 2003. Був суддею-доповідачем
у першій справі Конст. Суду України,
у справах з питань Уповноваженого ВР
України з прав людини, депут. недотор-
канності, сумісності посад народного
депутата України та багатьох ін.
З 2003 і до сьогодні працює в Нац.
ун-ті «Києво-Могилянська академія»
…
(НаУКМА) профес. ф-ту правничих
наук, зав. каф. загальнотеорет. та держ.-
прав. наук, є керівником магістерської
програми (правознавство).
1993 його обрано дійсним членом
Укр. академії політ. наук, а 1996 – чл.-
кор. НАПрН України.
К. заслужено вважають одним із
фундаторів філософії права в укр. прав.
науці. Ще у рад. період, на противагу
домінуючому тоді нормативізму, він,
поряд із В. Казимірчуком, Г. Мальце-
вим, В. Нерсесянцем, Л. Явичем, був
прихильником «широкого праворозу-
міння», у межах якого виокремив про-
блеми взаємозв’язків права та сусп.
свідомості, права у різних формах бут-
тя, розробив шляхи їх розв’язання. До
сфери його наук. інтересів входять про-
блеми прав. державності, юрид. мето-
дології, конст. права, вдосконалення
суд. системи та багато ін. Одним із осн.
сучасних напрямів наук. розвідок К.
є верховенство права, філософ. та тео-
рет. аспекти його осмислення, практика
та перспективи його реалізації в Украї-
ні. Підкреслюючи надзвичайну склад-
ність і багатогранність цього поняття,
що робить безперспективною будь-яку
спробу дати якесь універсальне його
визначення, придатне на всі випадки
життя, К. акцентує увагу на необхіднос-
ті змістовної інтерпретації поняття вер-
ховенства права, прив’язаної до конкр.
ситуації, таких його складових, як по-
вага до прав і свобод людини, верхо-
венство конституції, обмеження дис-
креційних повноважень, принципах
розподілу влади, юрид. визначеності
захисту довіри, пропорційності та ін.
Наук. та педагогічній творчості К.
притаманне звернення до міжнар. і єв-
348
роп. права, здобутків світ. юрид. науки,
органічне поєднання філософії права,
теорії права та галузевих юрид. наук,
а також практики правотворення та су-
дочинства, виокремлення та вивчення
актуальних наук. і практ. проблем прав.
розвитку.
Набули визнання та постійно розви-
ваються засн. К. наук. школи з філосо-
фії права, заг. теорії права, конст. права,
порівняльного правознавства. Він був
і є наук. консультантом та керівником
при підготовці більш як 10 докт. і понад
30 канд. дис. з історії, теорії, філософії
права, порівняльного правознавства,
конст. права.
Вже декілька останніх років є одним
із організаторів та провідних лекторів
у літній школі із заг. теорії права, яка
функціонує в  рамках проекту ОБСЄ
в Україні «Удосконалення юридичної
освіти та розвиток освіти з прав людини
в Україні».
Із 2014  – голова експертної ради
з  права при Акредитаційній комісії
України М-ва освіти і науки України.
Поряд із наук. та викладацькою ді-
яльністю К. бере участь у законотвор-
чій діяльності як наук. експерт ВР
України, зокрема, у наук. обґрунтуван-
ні та написанні тексту проекту Декла-
рації про держ. суверенітет України,
а в подальшому стає одним із активних
учасників конст. процесу, його внесок
у розробку проектів Конституції Укра-
їни, конст. змін важко переоцінити. Був
членом Конст. ради, Конст. асамблеї
(комісія з  питань прав, свобод та
обов’язків людини і  гр-на). На знак
протесту проти насильного розгону
студент. мирного зібрання у груд. 2013
добровільно вийшов із її складу. Від

берез. 2015 – член Конст. Комісії при
Президентові України.
Є членом наук. ради журн. «Право
України», головою редкол. «Наукових
записок НаУКМА. Юридичні науки»,
співголовою наук. ради журн. «Вибори
і демократія», членом ред. ради «Ві-
сника Конституційного Суду України»,
членом наук. ради журн. «Філософія
права і загальна теорія права», членом
редкол. журн. «Проблеми філософії
права», «Порівняльне правознавство»,
«Науковий вісник Чернівецького наці-
онального університету» та ін. наук.
і наук.-практ. видань.
К. – автор бл. 300 наук. праць, серед
яких 17 моногр., багатьох підручників
та навч. посібників. Найвизначнішими
серед них є: «Убеждение и принужде-
ние в советском праве» (1970); «Со-
циалистическое право и общественное
сознание» (1979); «Правове вихован-
ня» (1985); «Конституційне право
України» (у співавт., 1999); «Основи
конституційного права України» (у спі-
вавт., 2001); «Права громадян у сфері
виконавчої влади: адміністративно-
правове забезпечення реалізації та за-
хисту» (у співавт., 2007); «Принцип
верховенства права у діяльності держа-
ви та в адміністративному праві (у спів­
авт., 2008)»; «Правова система України:
історія, стан та перспективи» (у спів­
авт., 2008); «Принцип верховенства пра-
ва і судова влада» (2011); «Основні фор-
ми буття права та взаємовідносини між
ними» (2011); «Правопонимание: по-
нятие, типы и уровни» (2011); «Права
человека и верховенство права» (2011);
«Верховенство права, правова і соці-
альна держава» (колективна моногр.
у співавт., 2012).
349
…
Значною подією в юрид. світі України
стали розробка за участю і наук. керів-
ництвом К. та видання за підтримки Ко-
ординатора проектів ОБСЄ в Україні
новаційного підручника із заг. теорії пра-
ва (2015).
Заслужений юрист України (1997),
має такі відзнаки: Орден «За заслуги»
III ступеня (1996), Орден «За заслуги»
II ступеня (2001), Орден кн. Ярослава
Мудрого V ступеня (2007), Орден «За
заслуги» I ступеня (2015), Почесна гра-
мота ВР України (2002), Почесна грамо-
та Кабінету Міністрів України (2006),
Почесна відзнака Спілки юристів Укра-
їни (1999), Знак «Відмінник освіти Укра-
їни» (1999), Нагрудний знак «За заслуги»
МЮ України (2002), Почесна відзнака
КСУ (2005), Почесна відзнака Асоціації
правників України «За честь та профе-
сійну гідність» (2011), Почесна відзнака
ВС України «За вірність закону» (2012).
Літ.: Загальнотеоретичне правознав-
ство, верховенство права та Україна : зб.
наук. ст. до 75-річного ювілею д-ра юрид.
наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, судді
Конституц. Суду України у відставці, засл.
юриста України, зав. каф. загальнотеорет.
та держ.-прав. наук НаУКМА Козюбри Ми-
коли Івановича / голов. ред. А. Мелешевич.
К., 2013.
О. Д. Тихомиров.
КОМПАРАТИВНИЙ У  ПРАВО-
ЗНАВСТВІ ПІДХІД – один із сучасних
методол. підходів юрид. науки, який
базується на порівняльно-прав. методі,
але не зводиться тільки до нього, має
міждисциплінарне значення, поряд із
такими підходами, як соціол., істор.,
систем., функц. та ін., і спрямований на
дослідження «не одного» об’єкта.
…
Формування та розвиток К. у п. п.
безпосередньо пов’язаний з ін. соц.-
гуманіт. науками, сприйняттям їх мето-
дол. здобутків та адаптації до сфери
пізнання права порівняльного методу та
відповідних теорет. конструкцій, ре-
зультатом чого є такі поняття, як «пра-
вова сім’я», «правове коло», «правова
група», «правовий тип» або клас і т. ін.
Утім спостерігається певне «відставан-
ня» від ін. наук у площині розробки по-
рівняльного методу, зокрема, лінгвісти-
ки, літературознавства, філософії, гума-
ніт. географії тощо. Це виявляється
в тому, що вже наприкін. 20 ст. у бага-
тьох соц.-гуманіт. науках, зокрема, за
відчутного впливу філософії постмо-
дерну, активізувалися дослідження, які
спрямовані на подолання домінування
універсалізму, визначення культ. зумов-
леності соц. явищ, їх своєрідності та
самобутності.
Компарат. підхід включає компарат.
метод як інваріант різних модифікацій
арсеналу методів прав. досліджень на
різних рівнях їхньої абстрактності або
узагальнення: заг. методів (прийомів,
операцій) мислення вищ. рівня, які ви-
користовуються не тільки в наук. піз-
нанні, а й у практ. діяльності (практ.
пізнанні), де порівняння розглядається
як одна з універсальних операцій поряд
з  аналізом, синтезом; загальнонаук.
методів, які використовуються всіма
науками (у свою чергу, поділяються на
порівняльно-теорет. і порівняльно-ем-
пірич., порівняльно-структ., порівняль­
но-функц. і т. д.); частково-наук. мето-
дів, притаманних окр. групам наук (по-
рівняльно-психол.); спец. методів, які
властиві окр. науці (напр., метод іден-
тифікації в криміналістиці).
350
У компарат. підході для забезпечення
його методол. потенціалу використову-
ються й ін. методи мислення і філософ-
ствування, а також загальнонаук., част-
ково-наук., спец. наук. методи: аналіз,
синтез, абстрагування, ідеалізація, мо-
делювання, систем., структ., функц.,
синергетичний, якісні й кількісні мето-
ди соціології і т. ін.
Сфера використання компарат. під-
ходу окреслюється: фундам. теорет. і іс-
тор. науками (філософією права, теорі-
єю д-ви і права, історією д-ви і права,
історією вчень про д-ву і права, соціо-
логією права); нормат. юрид. науками
(науками міжнар., конст., адм., цив.,
трудового права і т. д.); спец. або при-
кладними юрид. науками (кримінологі-
єю, наукою про оперативно-розшукову
діяльність і т. д.).
Оскільки компарат. підхід охоплює
й предметні знання, то виходячи з рівня
досліджуваних предметів, компарат.
підхід застосовується на: метарівні
(глобальні процеси, цивілізації, наднац.
об’єднання і регіони); макрорівні (кра-
їни, міжнац. об’єднання); мезорівні
(галузі права, зак-ва різних країн і усе-
редині країни); мікрорівні (конкр. соц.
ситуації). Як правило, одні методи ста-
новлять передумови, умови, засоби для
використання ін. методу, які трансфор-
мують їх зміст відповідно до своїх осо-
бливостей. У процесі юрид. компарат.
досліджень ін. методи, теорії, концепції,
принципи і т. д. використовуються для
виокремлення і вивчення різних пред-
метів, їхніх властивостей, а тим самим
для забезпечення самого процесу зі-
ставлення, тому вибір цих методів, ви-
значення послідовності їх застосування
і поєднання залежать від цілей дослі-

дження, подальшого використання
його результатів. Своєрідність підпо-
рядкованості методів, особливості ви-
користовуваних теорій і понять, а та-
кож предмета дослідження припуска-
ють побудову системи послідовних
цілеспрямованих дій, які поєднуються
поняттям «дослідницька діяльність».
Под. чином і  компарат. метод як
основа компарат. підходу не може бути
редукованим до будь-якого ін. наук. ме-
тоду, зокрема, порівняльного методу
в його класичній інтерпретації. Оскіль-
ки унікальність компарат. методу по-
лягає в його спрямованості на дослі-
дження «не одного» об’єкта, серед його
складових виокремлюються не тільки
метод порівняння, а й методи зіставлен-
ня, протиставлення, конфронтації, а та-
кож контрастуючий, ареальний, типо-
логічний, топологічний та ін. методи.
Окрім того, компарат. метод може бути
досліджений і як прийом пізнання, ме-
тод практ. діяльності, побудови наук.
знань, теорет. і емпірич., якісний і кіль-
кісний та ін.
Традиційно вважається, що порів-
няльному методу властиве виявлення
заг. і різного в об’єктах, які мають якусь
спільну для них якість, або, інакше ка-
жучи, на дослідження «одного і друго-
го». Тоді як методи зіставлення та про-
тиставлення спрямовані на виявлення
аналог. та протилежного між різними за
своєю природою об’єктами. Так, по-
рівняльно-генетичний метод орієнтова-
ний на встановлення подібності або
сімейної подібності (Л. Вітгенштейн),
а метод паралельного зіставлення вста-
новлює заг. між об’єктами, генетично
між собою не пов’язаними.
351
…
За наявності таких відмінностей заг.
для цих методів є те, що вони призна-
чені для дослідження властивостей «не
одного» об’єкта або стану одного об’єк­
та. Ця ж якість споріднює їх і з компа-
рат. методом, що охоплює всі способи,
прийоми наук. осмислення «не одного»,
а тим самим методи порівняння, зістав-
лення, протиставлення, паралельного
зіставлення та інші, а тому він не може
бути зведений не тільки до порівняль-
ного методу, а й до будь-якого ін. наук.
методу. Його найважливішою особли-
вістю є те, що він спрямований на до-
слідження не тільки «не одного» об’єкта
або «не одного стану» об’єкта, а  на
«одне, друге та інше», а результатом
його застосування є заг. (універсальне),
різне та унікальне.
Ін. фундам. особливістю компарат.
методу є його спрямованість не тільки
на виявлення заг. та різного в межах заг.,
а й на встановлення їхньої відсутності,
що притаманно методу протиставлення,
тобто унікального як абсолютизації від-
сутності заг., розбіжності як відсутнос-
ті унікального, заг. як відсутності різно-
го, всезагального як абсолютизації від-
сутності різного тощо.
У сучасній інтерпретації компарат.
методу суттєве значення мають такі по-
ложення:
– заг. і різне як взаємозалежні кате-
горії навіть у граничних формах одна-
кового (універсального) і унікального
припускають одне одного як їхню від-
сутність (заперечення, виключення, елі-
мінацію), тому однакове (універсаль-
не) – це відсутність різного, а унікаль-
не – відсутність заг.;
– одиничне характеризує окр., але
взяте з ін. окр., з погляду вияву в ньому
…
(окр.) заг. і розходження. Тому будь-
який об’єкт є окр., оскільки він виді-
лений як об’єкт, але визначити заг. або
розходження можна тільки у співвід-
несенні з ін. об’єктом, який у даній
ситуації стає одиничним або тільки
в цьому співвіднесенні виявляється заг.
і різне;
– центр. категорією для компарат.
методу є особливе як те, у чому існує
і заг. (універсальне), і різне (унікальне),
що підкреслює нерозривність і дискрет-
ність їхнього зв’язку, повторюваність
і неповторність, сумірність і несумір-
ність, рівність і нерівність і т. д. Осо-
бливе виражає як відсутність одинич-
ного в заг. і відсутність заг. в одинично-
му, так і присутність заг. в одиничному
й одиничного в заг.
Інтерпретація тріади «одне – друге –
інше» у компарат. методі має такі осо-
бливості: 1) дихотомія «одне – друге»
припускає сумірність різних об’єктів за
принципом відповідності, можливість
кількісного вивчення в межах певних
заг. якостей, фіксацію наявності под.
якостей (заг.), тобто все те, що властиве
порівнянню в його традиційному розу-
мінні; 2)  дихотомія «одне (друге)  –
інше» спрямована на виявлення несу-
мірності об’єктів, їх співвіднесення за
принципом додатковості, відбиває мож-
ливості не порівняння, а зіставлення
(протиставлення), фіксацію різних
якостей, онтолог. даність різного як про-
тилежного; 3) тріада «одне – друге –
інше» дозволяє відображати, фіксувати,
вивчати об’єкти у відносинах сумірнос-
ті – несумірності, які властиві компарат.
дослідженням, на відміну від порів-
няльних, орієнтованих тільки на сумір-
ність, що вводить у наук. дослідження
352
виявлення і вивчення непорівнянного
як унікального і протилежного, необхід-
ного для цілісного сприйняття і відо-
браження світу.
Таким чином, компарат. метод не
тільки поєднує порівняння, зіставлен-
ня, протиставлення та ін. методи до-
слідження «не одного» об’єкта чи ста-
ну, а й певним чином модифікує і син-
тезує їх, усуває недоліки, заповнює
прогалини. До таких методів належать:
конфронтативний, який має теорет.
орієнтацію, ставить за мету виявлення
розбіжності і подібності прав. явищ;
контрастивний, за допомогою якого
вивчаються переважно структурні схо-
жості та розбіжності двох або більше
об’єктів, які в подальшому використо-
вуються для типологій; топологічний,
що спрямований на дослідження про-
цесів безперервності, збереження
структур множин прав. явищ в умовах
постійних трансформацій; ареальний
(ландшафтний, хорологічний, просто-
ровий) – поширення взаємодій прав.
явищ на території певних регіонів, осо-
бливостей їх тер. побудови; характеро-
логічний (сімейної подібності або сі-
мейної відмінності), предметом дослі-
дження якого є схожість та відмінність
генетично споріднених прав. явищ
у певному стані їхнього розвитку; типо-
логічний, за допомогою якого встанов-
люється тип прав. явищ як особливості
існування того або ін. елемента в різних
прав. сім’ях, а також як тип у цілому за
сукупністю характерних елементів пра-
ва, його місця серед ін. соц. регуляторів;
універсалогічний, який орієнтований на
виявлення спільних властивостей прав.
явищ поза їх часовою і просторовою
співвіднесеністю.

До ін. методів, що знайшли поши-
рення в сучасних юрид. науках, і в осно-
ві яких лежить компарування, нале-
жать класифікаційний, кросснац. (крос-
скульт.), транскордонний, метафор, за
аналогією, образний, а також традицій-
ні для порівняльно-прав. досліджень –
нормат., функц., порівняльно-істор.,
синхронічний, діахронічний, паралель-
ний тощо.
Компарування визначається як засіб
(прийом, операція, метод), що викорис-
товується на різних рівнях мислення
і пізнання, стосовно різних предметів,
а також побудови знань про них. Врахо-
вуючи таку плюральність інтерпретацій
та практики застосування компарат. ме-
тоду, його зв’язків з ін. методами піз-
нання та наук. знань, у наук. літературі
викладені різні класифікації його зміс-
ту. Так, за критерієм структури методів
пізнання, компарат. метод може розгля-
датися як:
– найпростіші й універсальні опера-
ції, прийоми мислення, властиві всім
його формам (повсякденному, практ.,
наук. мисленню і т. ін.);
– метод філософствування, що при-
таманний різним філософ. системам,
зокрема, філософії тотожності та філо-
софії розрізнення;
– самост. загальнонаук. метод, який
використовується у наук. пізнанні поряд
з ін. загальнонаук. методами (структ.,
систем., істор., функц. тощо);
– допоміжний метод, що забезпечує
застосування наук. методів і використо-
вується в наук. пізнанні як їхня необхід-
на складова (напр., як порівняльно-іс-
тор., порівняльно-типологічний, порів­
няльно-функц.);
353
…
– домінуючий (спец.) метод наук. до-
сліджень, іманентний порівняльному
правознавству й ін. порівняльним нау-
кам, який у єдності з ін. методол. засо-
бами (наук. принципами, методами, те-
оріями, поняттями) і вченням про нього
визначає особливості змісту методології
порівняльного правознавства, а також
ін. порівняльних досліджень, у яких він
використовується як метод пізнання
об’єкта і метод побудови наук. знань.
Окрім того, сфера використання ком-
парат. методу може бути окреслена ви-
дами діяльності, в якій він використо-
вується, зокрема, як у практ., так і в
наук. (теорет.) діяльності, при цьому і в
першому, і в другому випадках можуть
співвідноситися об’єкти реального сві-
ту та їхні образи (абстракції), які фор-
муються у практ. і наук. свідомості, при-
родою об’єктів та метою дослідження,
його результатами та ін. факторами.
Компарат. метод використовується
й на різних етапах проведення дослі-
дження (визначення проблеми, вио-
кремлення об’єкта і предмета дослі-
дження, розробки його методики та
понятійно-категоріального апарату, сис-
тематизації результатів тощо). Цей ме-
тод притаманний не тільки порівняль-
ному правознавству, він може бути ви-
користаний і використовується в різних
юрид. дослідженнях і не тільки стосов-
но компарування прав. явищ, що нале-
жать до різних нац. та ін. прав. систем
(прав. культур, прав. традицій тощо),
але й до будь-яких ін., що досліджують-
ся загальнотеорет. та істор., галузевими,
прикладними юрид. науками, кожна
з яких адаптує компарат. метод стосовно
особливостей свого предмета, побудови
наук. знань, методології тощо.
…
У контексті досліджень прав. явищ
з  «іноземним елементом» не можна
залишати поза увагою і методол. зна-
чення предметних знань порівняльно-
го правознавства, які, з одного боку,
є результатом застосування компарат.
методу, а з другого – при використанні
ін. юрид. науками стають складовою їх
методології.
Літ.: Сравнительное правоведение / отв.
ред. В. А. Туманов. М., 1978; Тилле А. А.,
Швеков Г. В. Сравнительний метод в юри-
дических дисциплинах. М., 1978; Bog-
dan M. Comparative Law. Kluwer Law and
Taxation, 1994; Цвайгерт К., Кётц Х. Введе-
ние в сравнительное правоведение в сфере
частного права. М., 2000; Сучасне порів-
няльне правознавство: філософські, теоре-
тичні й методологічні проблеми // Порів-
няльне правознавство, 2012, № 1–2.
О. Д. Тихомиров.
КОМУНІКАТИВНО-ДИСКУР-
СИВНА ФІЛОСОФІЯ ПРАВА – на-
прям некласичної філософії права,
в рамках якого право мислиться як таке,
що конституюється (обґрунтовується,
існує, відтворюється) в комунікації че-
рез аргументацію в дискурсі або навіть
ототожнюється з комунікат. взаємодією.
К.-д. ф. п. є складовою комунікат. філо-
софії (філософії комунікації, дискурсив-
ної філософії) – напряму сучасної практ.
філософії, покликаного, на противагу
класичній філософії свідомості з її ме-
тодол. соліпсизмом, надати філос. об-
ґрунтування морал. нормам на основі
принципу справедливості та досягнен-
ня взаєморозуміння.
Передумовами К.-д. ф. п. у класич-
ній філософії є  мотиви інтерсуб’єк­
тивності у філософії права Й. Г. Фіхте
354
та ґ. В. Ф. Геґеля, які пізніше отримали
розвиток у дискурсі визнання. Осн. по-
ложення комунікат. філософії система-
тично викладені в творчому доробку
нім. філософів К.-О. Апеля та Ю. Га-
бермаса. Відстоюючи позицію універ-
салізму, Ю. Габермас намагається вря-
тувати класичний проект філософії, де
гол. роль у досягненні єдності людства
відведена розуму. Водночас він критич-
но ставиться до класичного раціоналіз-
му і розвиває постметафіз. концепцію
комунікат. розуму: комунікація, в ході
якої визначаються морал. принципи,
відбувається за певними загальнообо­
в’язковими правилами, однак не перед-
бачає при цьому жодних трансценден-
тальних підстав, крім самої мови.
Тут Ю. Габермас частково спирається
на трансцендентально-прагматичний
підхід К.-О. Апеля, відповідно до якого
універсальні принципи не потребують
доказів, оскільки є передумовами, а не
наслідками рац. міркування, і, проте,
розумна людина не може від них від-
мовитись, адже на них засноване її жит-
тя. Так, кожен суб’єкт, який вступає
в комунікацію, змушений поділяти з ін.
її учасниками певні передумови нормат.
характеру. Вочевидь, принципи свободи
поглядів, справедливості і т. ін. будуть
визнаватись навіть тими учасниками
дискусії, які виступають з критичним
спростуванням цих принципів. Осн.
правила дискурсу Ю. Габермас акуму-
лює в понятті «ідеальної комунікації» –
ситуації, за якої усі учасники дискурсу
є рівноправними, ніхто не зазнає пере-
шкод, а єдиним можливим примусом
є невимушений примус вагомішого ар-
гументу. Йдеться, по суті, про структур-
ну модель досконалої демократ. про-

цедури, вільної від панування, тобто від
нелегітимної влади.
На думку Ю. Габермаса, морал. пи-
тання не можуть бути вирішені моно-
логічним шляхом, а потребують колек-
тивних зусиль: «Відповідно до етики
дискурсу та чи інша норма лише в тому
випадку може претендувати на значу-
щість, якщо всі, кого вона стосується,
як учасники практичного дискурсу до-
сягають (або могли б досягти) згоди
в тому, що ця норма має силу» (Хабер-
мас Ю. Моральное сознание и комму-
никативное действие. С. 101).
Філософія права Ю. Габермаса, ви-
кладена ним у кн. «Фактичність і зна-
чущість. Нариси заснованої на дискур-
сі теорії права і демократичної правової
держави» (Франкфурт-на-Майні, 1992),
є прикладом некласичного, постмета-
фіз. праворозуміння. Якщо представни-
ки нім. класичної філософії виводять
право з індивід. волі, орієнтуючись на
моносуб’єкта, то Ю. Габермас вважає,
що право містить елемент невизначе-
ності, що воно, по своїй суті, плюраліс-
тичне, оскільки природа кожного закону
завжди відкрита для тлумачення. При-
рода справедливості, за Ю. Габермасом,
інтерсуб’єктивна, вона виступає радше
у формі обговорення, аніж вирішеного
стану справ. В основу закону повинен
бути покладений соц. консенсус, а тео-
рія права однією зі своїх гол. цілей по-
винна мати визначення осн. правил дис-
курсу, спрямованого на досягнення
консенсусу з прав. питань.
Сучасне право, на думку Ю. Габер-
маса, повністю позит., воно позбавлене
сакральних, метасоц. гарантій. Джерело
такого права – фактична діяльність за-
конодавця. Однак філософ прагне уник-
355
…
нути позитивізму через концепцію ле-
гітимації. Саме вимога легітимності
прав. норм є тим безумовним моментом,
завдяки якому блокується позитивіст-
ська тенденція в сучасному праві. По-
няття легітимності тому є найважливі-
шим у політ. дискурсі, бо воно аналог.
поняттю істини в наук. і поняттю спра-
ведливості в морал. дискурсах. Джере-
ло легітимації права – необмежена ко-
мунікат. взаємодія членів прав. спільно-
ти, де критичній перевірці можуть бути
піддані всі норми і цінності. Отже, на
рівні права напруга між фактичністю
і значущістю виявляє себе в напрузі між
позитивністю і легітимністю, тобто об-
ґрунтованістю прав. норм.
Сучасний прав. порядок, пронизаний
напругою між позитивністю і легітим-
ністю права, повинен, згідно з Ю. Га-
бермасом, виконувати 2 завдання: по-
перше, забезпечувати фактичне взаємне
визнання гр-нами прав один одного (тут
норма виступає як простий факт, що
обмежує сваволю індивідів, тому до-
тримання закону можливе з міркувань
простої розважливості); по-друге, за-
безпечувати можливість легітимації
самих прав. норм (тут норма розгляда-
ється з перспективи членів прав. спіль-
ноти, а закон виконується з мотивів
поваги до права як наслідку його рац.
обґрунтування). Тому юрид. норми мо-
жуть розглядатися одночасно і як при-
мусові закони, і  як закони свободи.
Критерієм легітимності норми є її від-
повідність комунікат. раціональності:
«Значущими є ті і тільки ті норми дії,
з якими в раціональному дискурсі мо-
гли б  погодитися всі ті, кого могли
б стосуватися наслідки прийняття цих
норм». Оскільки лише процедура демо-
…
крат. зак-ва робить можливою реаліза-
цію цієї ідеї, в прав. співтоваристві про-
цес законотворчості посідає центр. міс-
це в механізмі соц. інтеграції. Право
ж розглядається як триваюча розмова
сусп-ва із самим собою: воно ніколи не
буває повним, завжди схильне до реві-
зії, але завжди має поважатися.
З комунікат.-дискурсивною філосо-
фією К.-О. Апеля та Ю. Габермаса ор-
ганічно пов’язана розроблена Р. Алексі
теорія юрид. дискурсу. У «Теорії юри-
дичної аргументації» (Франкфурт-на-
Майні, 1983) Р. Алексі формулює «тезу
особливого випадку»: прав. дискурс
є особливим випадком заг. практ. дис-
курсу, специфіка якого полягає в інсти-
туц. і офіц. характері. Проте існують
випадки, коли неможливо вирішити
справу тільки на основі офіц. джерел:
намір законодавця може бути незрозумі-
лим, мова закону нечіткою, можуть іс-
нувати колізії між нормами, а прецедент
може бути скасований. Тоді прав. мис-
лення спирається на неофіц. аргументи,
які випливають із заг. практ. дискурсу.
При цьому Р. Алексі спростовує ідею
про те, що практ. дискурс позбавлений
раціональності, об’єктивності та пра-
вильності. На думку філософа, дискур-
сивно-теорет. правильність ґрунтується
на процедурній теорії практ. дискурсу,
відповідно до якої висловлювання
є правильним, якщо воно може бути
результатом рац. дискурсу. Поняття
ж останнього автор ґрунтує на 26 пра-
вилах і формах, залежно від дотриман-
ня яких висновок може бути або дис-
курсивно необхідним, або дискурсивно
неможливим, або дискурсивно можли-
вим. Таким чином, з одного боку, у пра-
вилах і  формах визначаються умови
356
раціональності в праві, а з другого – той
факт, що прав. дискурс не завжди дає
єдино правильну відповідь, дозволяє
продемонструвати водночас межі дис-
курсивної раціональності в праві.
Аналіз дискурсивної раціональності
у праві Р. Алексі доповнює тезою про
те, що будь-яке прав. судження завжди
претендує на правильність, що включає
ствердження про правильність, претен-
зію на виправданість і очікування ви-
знання цієї правильності ін. Що ж до
критеріїв правильності, то вони не об-
межуються сферою права (як це випли-
ває з  «тези особливого випадку»),
а отже, йдеться не тільки про правиль-
ність всередині прав. системи, але й про
правильність самої прав. системи. Ця
претензія на правильність є необхідною
не тільки стосовно поведінки людей, а й
щодо законод. актів і  суд. рішень, її
зміст – справедливість, і вона рац.: нор-
мат. судження буде правильним тоді
і тільки тоді, коли воно є результатом
рац. практ. дискурсу. Умови дискурсив-
ної раціональності визначаються через
систему принципів, правил і форм заг.
практ. дискурсу, процесуальне ядро якої
складають правила, що гарантують сво-
боду і рівність в дискурсі, надаючи всім
право брати участь у ньому і право ста-
вити питання, а також відстоювати будь-
які точки зору. Те, що правила дискурсу
висловлюють цінність свободи і рівно-
сті, служить базисом для обґрунтування
прав людини: права людини є дискур-
сивно необхідними, а їхнє заперечення
виявляється дискурсивним неможливим.
Концепцію Р. Алексі можна вважати
однією з найбільш вдалих і перспектив-
них юрид. інтерпретацій філос. концеп-
ції Ю. Габермаса і К.-О. Апеля. Водно-

час між цими дискурсивними теоріями
наявні й деякі відмінності, пов’язані
з розумінням контекстуально-транс-
цендентальних компонентів права, що
обумовлюють вимоги правильності:
Р. Алексі зводить юрид. правильність до
правильності морал. норм, що викликає
заперечення у Ю. Габермаса як «мора-
лізаторство» юрид. валідності.
Однією з найвідоміших сучасних
концепцій права, заснованих на кому-
нікат. філософії, є теорія професора
Гентського ун-ту (Бельгія) М. ван Хука,
викладена у кн. «Право як комуніка-
ція» (Оксфорд, 2002). Займаючи серед-
инну позицію між індивідуалізмом
і комунітаризмом, між суб’єктивізмом
і об’єктивізмом, М. ван Хук стверджує,
що центром будь-якої теорії права ма-
ють бути радше людська взаємодія і ко-
мунікація, ніж індивіди та прав. систе-
ми як такі. Будь-яка норма як повідо-
млення повинна перебувати в рамках
комунікації між відправником і одержу-
вачем. Більш того, така норма частково
створюється за допомогою цього про-
цесу, а не лише односторонньо і ви-
ключно відправником (як це стверджує
теорія наказів), і не лише одержувачем
(відповідно до деяких версій правового
реалізму). Застосування права є багато-
стороннім комунікат. процесом, до яко-
го залучені не лише законодавець, суддя
і учасники суд. процесу, але й ін. суди,
прав. доктрина і сусп-во в цілому. Від-
повідно смисл закону буде завжди змі-
нюватись завдяки застосуванню права
на практиці, що, у свою чергу, визна-
чатиметься прав. культурою. У цій пер-
спективі прав. системи, у яких перева-
жає культура плюралізму думок, більш
схильні до широких дискусій і комуні-
357
…
кації на юрид. теми, і, відповідно, їхньо-
му розвитку слід сприяти. При цьому
широка комунікат. участь гр-н у право-
творчості важлива як для якості закону
(він буде більш когерентним), так і для
його легітимації.
Плюралізація сучасного сусп-ва, на
думку М. ван Хука, призвела до юриди-
зації моралі – створення нової системи
морал. цінностей у формі міжнар. кон-
венцій про права людини і конституцій,
що містять ці права. У прецедентному
праві ці схеми розробляються і вдоско-
налюються міжнар. судами з прав лю-
дини і нац. конст. судами. Однак про-
фесор розглядає це не як узурпацію
влади суддями, які постійно нав’язують
сусп-ву свою позицію, а як результат
комунікат. дії, необхідної для підтримки
такого, що змінюється, сусп-ва. Право,
на думку М. ван Хука, – єдина сфера,
яка достатньо інституціоналізована для
того, щоб координувати цей процес.
Проте для того, щоб гарантувати широ-
ку участь в публ. сфері, дія права пови-
нна доповнюватись дією ЗМІ.
На пострад. просторі ідеї комунікат.
філософії отримали розвиток у кому-
нікат.-феноменологічній теорії права
проф. Санкт-Петерб. держ. ун-ту
А. В. Полякова. Під правом він розуміє
не абстрактну метафіз. ідею, не апріор-
ну цінність і не символічно-текстуаль-
ний припис, а соц. явище – «правову
комунікацію». При цьому соц. мислить-
ся не як деяка «соціальна фізика», іс-
нуюча за об’єктивними законами і не
співвіднесена з людською суб’єктив­
ністю, а як продукт людських комуніка-
цій. Право, таким чином, не може бути
зведене до прав. текстів, цінностей або
правосвідомості, які самі по собі не ста-
…
новлять права, а виникає тільки в ре-
зультаті виникнення прав. комунікації –
будь-якої взаємодії людей з приводу
права, заснованої на взаємному визна-
нні суб’єктів, а також визнанні останні-
ми прав. текстів. Отже, про наявність
чи відсутність права в конкр. сусп-ві
можна судити не за наявністю чи від-
сутністю законів, а за наявністю чи від-
сутністю реальних прав чи обов’язків
самих членів сусп-ва. Тільки суб’єкти,
які взаємодіють на основі визнаних
прав і обов’язків, що випливають із за-
гальнозначущих текстів (тобто знахо-
дяться у стані прав. комунікації), ство-
рюють право. І навпаки, там, де відсут-
ня система взаємообумовлених прав
і обов’язків як частини життєвого світу
цього соціуму, відсутнє і право. Право,
таким чином, постає як феномен, за-
снований на взаємності, а справедли-
вість – як результат цієї взаємності:
взаємного розуміння, взаємного визна-
ння, взаємної дії.
Критика К.-д. ф. п. переважно роз-
гортається навколо поняття ідеальної
комунікації. Оскільки на практиці дале-
ко не кожний може і бажає приєднатися
до заг. дискусії та не кожний є компе-
тентним для цього, то завжди залиша-
ється ризик розчинення справедливості
в позитивності рішень мас: якщо ми не
можемо знати майбутнє достовірно, то
звідки ж ми знаємо, як необмежена ко-
мунікат. спільнота ухвалюватиме рі-
шення, тим паче, що вона не має яко-
гось ін. критерію, крім того, що її рі-
шення є останнім критерієм істини?
Так, на думку нім. філософа В. Гьосле,
гол. похибка теорії консенсусу полягає
в тому, що вона неправильно розуміє
безперечно наявну еквівалентність між
358
реченнями «р є істинним» і «р має бути
визнане всіма розумними істотами»,
інтерпретуючи останнє речення як умо-
ву значення, а не як наслідок першого.
Навпаки, слід дотримуватись того, що
не тому щось є істинне, що його визнає
можлива комунікат. спільнота, а навпа-
ки, комунікат. спільнота врешті-решт
визнає щось, бо воно є істинним. Інак-
ше кажучи, необхідно не тільки прагну-
ти консенсусу як стану a posteriori, а й
заг. розуміння справедливості як умови
a priori. На думку ж Ю. Габермаса, аби
уникнути дискурсивного насильства,
слід обмежитись суто форм. розумінням
норм, які не дають жодних смислових
орієнтирів, а лише визначають проце-
дуру практ. дискурсу, у якому і переві-
ряються етичні норми.
Літ.: Alexy R. Theorie der juristischen
Argumentation. Die Theorie des rationalen
Diskurses als Theorie der juristischen Be-
gründung. Fr. a. M, 1983; Habermas J. Fak-
tizitat und Geltung. Beitrage zur Diskursthe-
orie des Rechts und des demokratischen
Rechtsstaats. Fr. a. M., 1992; Хабермас Ю.
Моральное сознание и коммуникативное
действие. СПб., 2006; Поляков А. В. Про-
щание с классикой, или Как возможна ком-
муникативная теория права // Рос. ежегод-
ник теории права, 2008, № 1; Хук М. ван.
Право как коммуникация. СПб., 2012.
С. І. Максимов, Н. І. Сатохіна.
КОМУНІКАЦІЯ ПРАВОВА (від
лат. communiсare  – радитися з  ким-
небудь) – суб’єкт-суб’єктна форма вза-
ємодії у процесі інтеракцій для розв’я­
зання складних проблем у сфері права,
у процесі яких відбувається обмін ін-
формацією, спрямований на досягнення
результату. К. п. реалізується на рівні:

міжособистісної, групової, публ., масо-
вої і крос-культ. комунікації. К. п. ви-
ступає способом вербальної та невер-
бальної взаємодії у  рамках пошуку
справедливості за умови досягнення
рівноваги у з’ясуванні спірних інтер-
претацій значень та унормування
ускладнень через досягнення згоди. За-
вданням К. п. є: вербальне і невербаль-
не (знакове) попередження, зупинення
злочинних діянь, несумісних із право-
мірною поведінкою у сусп-ві; надання
вербальної прав. допомоги у формі кон-
сультацій, запобігання конфліктам, на-
дання підтримки. К. п. здійснюється
через формулювання проблеми, вибір
способів переконання, аргументування,
врегулювання прав. позицій комунікан-
тів для урівноваження намірів або
розв’язання проблемних ситуацій через
вибір альтернат. закон. компромісних
рішень на підставі дії комунікат. загаль-
нокульт. норм взаємодії (законів, прин-
ципів, традицій). Дія прав. норм комуні-
кації здійснюється на основі права на
свободу думки і слова; вільного вира-
ження своїх поглядів і переконань (ст. 34
Конституції України). К. п. є засобом
гарантованої та убезпечено прав. взаємо-
дії, узгодження і унормування позицій
суб’єктів права у ході інтеракцій.
Згода у К. п. досягається через усві-
домлення прав. проблеми, якою можна
вирішити конфлікт, вибравши критерії її
оцінювання, прийнявши законні рішен-
ня, якими комунікатори намагаються
створити нову комбінацію способів
розв’язання прав. заг. і суперечливих ін-
тересів. Це мовленнєва діяльність, у якій
щонайменше два партнери із різними
прав. потребами намагаються досягти
справедливості або згоди для реалізації
359
…
своїх спільних прав. намірів; спілкуван-
ня, через посередництво якого двоє чи
більше суб’єктів у процесі взаємодії
спільно намагаються досягти результа-
тивності обговорення; обмін інформа-
цією через посередництво мови, яка
координує значення і керує ними (за
моделлю М. Спенгл, М. Айзенхарт).
К. п. виникає у процесі прав. відно-
син. Вона їх спричиняє, а прав. відно-
сини відповідно слугують джерелом
прав та обов’язків суб’єктів, які вступа-
ють у взаємодію не лише між собою, а й
із д-вою, її об’єднаннями, органами
держ. (публ.) влади. Підставою для ви-
никнення прав. комунікації є прав. нор-
ма, яка містить реальні, а не деклара-
тивні права і обов’язки. Засобом прав.
комунікації є права та обов’язки, які
фіксуються у прав. нормах і спричиня-
ють відповідні прав. дії (М. І. Козюбра).
Регулятором прав. взаємодії у кому-
нікації є нормат.-прав. акти, що регла-
ментують прав. інтеракції гр-н та ін.
суб’єктів із держ. органами та держ.
органів із різними суб’єктами права.
З активізацією досліджень комуні-
кації з 20 ст. налічується понад 30 тео-
рій, частина з яких змістовно проекту-
ється на К. п.: 1) теорія символічного
інтеракціонізму Дж. Міда, яка спрямо-
вана на конструювання соц. реальнос-
ті через процес прийняття ролі ін.
суб’єкта. Прав. упорядкування взаємин
відбувається лише у  ході інтеракцій
з іншістю; 2) теорія координованого
управління значеннями висловлювань
У. Пірса і В. Кронена, що полягає у тво-
ренні єдності позицій через непого-
дження і водночас координацію значень
висловлювань. Мовленнєва діяльність
скеровується на пошук підстав для
…
прав. гармонізації взаємин; 3) теорія
порушення очікувань Дж. Бургун, що
передбачає адаптацію до взаємодії –
коригування очікувань комунікантів.
У К. п. у процесі вияву претензії (її змі-
ни) ведеться обговорення критеріїв
встановлення згоди щодо пошуку іс-
тини, а саме справедливості й рівності;
4) теорія конструктивізму Дж. Делія,
в основі якої – людиноцентровані по-
відомлення та їхні позит. ефекти для
результативності досягнення комунікат.
мети. У К. п. такими механізмами ста-
ють форми забезпечення істинності
з метою досягнення порозуміння; 5) те-
орія соц. проникнення І.  Альтмана
і Д. Тейлора, сутність якої – у створенні
регульованої близькості через вербаль-
не саморозкриття на основі винагород
і затрат. У прав. інтеракціях йдеться про
зміну претензії, встановлення згоди
і координацію позицій; 6) теорія зни-
ження невизначеності Ч. Бергера, що
полягає у комунікат. зниженні невизна-
ченості суб’єкта, управлінні тривожніс-
тю комунікантів із метою досягнення
результативності (прав.) комунікації та
ін. (Е. Гриффін). Неприйняття гіперкри-
тицизму засобами прав. комунікації,
натомість застосування в комунікат. акті
поступливості, толерантності. У кожній
із теорій до певної міри наявні елемен-
ти К. п., що виявляються не відмежова-
но, спільно, ситуативно у ході взаємодії
суб’єктів права.
К. п. властиві такі риси: 1) пробле-
матичність, що виявляється у комунікат.
діях комунікантів (суб’єкт-суб’єкт), які
перебувають на етапі з’ясування про-
блемних прав. відносин; 2) оцінка не
лише мовних висловлювань, а й вчинків
та психол. стану комунікаторів; 3) не-
360
сприйняття одним із комунікантів по-
зиції прав. роз’яснення змісту сказаного
або написаного (у т. ч. в умовах низької
прав. культури, агресивної форми вер-
бальної чи невербальної поведінки
та ін.); 4) ускладненість прав. дискурсу
методами використання засобів вияву
незгоди через: а) надання сумнівності
твердженям комуніканта; б) недовіру до
правомірності його дій; в) створення
дод. проблемних зіткнень під час прав.
комунікації, що ускладнюють порозу-
міння комунікантів.
Ефективність взаєморозуміння у сфе­
рі права пов’язана з умінням збалансу-
вати інтереси сторін, що конфліктують.
Гармонія зацікавлень і відстоювання
своїх позицій та визнання іншого є ба-
жаною, однак не завжди природно роз-
виненою в кожного суб’єкта права. Її
важко досягти, як непросто досягти іс-
тини. Суб’єкт прав. дискурсу (в силу
різних причин: зацікавлення, матер. під-
стави, тиск, погроза, страх перед по-
каранням, думка референтної групи)
може маніпулювати аргументацією
у твердженнях, поясненнях та тлума-
ченнях. За таких умов підстав для здій-
снення ефективної К. п. залишається
мало, як і для можливості встановити
відмінність між істинним та фальши-
вим прагненням до досягнення узго-
джених позицій.
Суб’єктами К. п. є юрид. і фізичні
особи, органи держ. влади, місц. прав.
самоврядування.
Спрямованість К. п. не визначаєть-
ся певними абсолютними (сталими та
універсальними) орієнтирами. Останні
мають культ.-релевантний характер
і змінюються разом із трансформаціями
сусп.-прав. дійсності, будучи залежни-

ми від психолінгвоментальних реалій,
міри складності й масовості поширен-
ня, сучасних змін характеру взаємодії
людей (поширення невербальної кому-
нікації (віртуальної)), використання за-
собів впливу на ін. суб’єктів права,
напр., пропагандистських.
У демократ. сусп-ві К. п. як наслідок
передбачає досягнення прав. розв’язан­
ня конфлікту, «досягнення порозумін-
ня» (Ю. Габермас).
К. п., як і комунікація в цілому, –
соц. процес, що являє собою єдність
технічної, семантичної і прагматичної
складових: технічний аспект комуніка-
ції пов’язаний із процесами передачі
інформації відповідними каналами;
семантичний – відображає передачу
і прийняття інформації, включаючи її
розуміння одержувачем; прагматич-
ний – враховує вплив прийнятої інфор-
мації на поведінку одержувача та ефек-
тивність використання цієї інформації.
На забезпечення істинності, спра-
ведливості і свободи у К. п. впливають
такі чинники: учасники (суб’єкти кому-
нікації); засоби прав. комунікації, типи
комунікації; функції і принципи кому-
нікації, канали комунікації.
Сенс К. п. – основа якісно нових без-
конфліктних, гармонійних та безпечних
відносин: між д-вою і системою сусп.
органів; між правоохоронними органа-
ми і гр-нами і т. д. Вищезгадані власти-
вості значною мірою об’єктивуються,
доповнюють і  розвивають практику
К. п., а також право як комунікацію,
спосіб упорядкування та убезпечення
людської взаємодії.
Засобами К. п. є мовна система, вер-
бальні та невербальні компоненти, а та-
361
…
кож система відповідностей між фор-
мою і змістом прав. взаємодії.
Важливим для К. п. є процес переда-
чі, реципіювання, інтерпретації і осмис-
лення інформації, а  також функція
смислотворення і смислопередачі та
впливу на комунікантів.
Канали К. п. – це шляхи поєднання
у взаємодії комунікатора і комуніканта
(вокальний, візуальний, тактильний
та ін.).
Типи К. п. – інтеракції, що характе-
ризуються інформ. взаємодією (міжосо-
бистісна, групова, організ., міжорганіз.,
масова, аудитивна, візуальна, аудитив-
но-візуальна, тактильна); вербальною
(словесна) і невербальною (не словесна,
символьна) комунікацією. На типах
зв’язків та відносин у прав. комунікації
позначаються індивід. особливості мов-
ця (комунікатора), вербальна і невер-
бальна компетенція, рівень відповід-
ності засадам взаємодії офіційно-діло-
вого стилю, ментальний дискурс та
його характер.
Принципи К. п. – це система раці-
онально обґрунтованих вербальних та
невербальних дій, що спираються на
принципи рівних прав, рівної міри
свободи, рівного обов’язку до співвід-
повідальності осіб, які аргументують
у  спільному розв’язанні проблем на
основі поваги до права на комунікацію
ін. особи.
Засадничі принципи К. п. сформова-
ні на основі: а) суверенності особи як
суб’єкта комунікації; б) юрид. рівності
учасників комунікат. процесу; в) кон-
сенсуальності; г) прав. гарантованості
свободи комунікації в рамках збережен-
ня та непорушення комунікат. прав
і свобод ін. особи.
…
За умов демократ. перетворень сусп-
ва цільовими пріоритетами здійснення
комунікації стають принципи: свободи,
заборони перевищення необхідної міри
впливу на іншість; заборони надміру
комунікації, захисту довіри до право-
охор. дій.
Прав. комунікації властиві юрид.
формалізм (передбачений статутами,
законами, наказами), відносна консер-
вативність (усталеність прав. відносин),
детермінованість служб.-адм. ієрархією
(підпорядкованість ін-тів викон. влади),
політ. заангажованість тощо.
К. п., з одного боку, зазнає впливів
нових видів комунікації, з другого –
спирається на традиції у сфері теорії
комунікацій: напр. кібернетична, що
полягає в комунікації як системі опра-
цювання інформації. Провідну роль
у цій традиції відіграє феномен тексту.
Риторична традиція комунікації полягає
у публ. зверненні до суб’єктів. Напр.,
в  апелюванні до підтримки громад-
ськості, забезпеченні правопорядку. Се-
міотична традиція розкриває суть кому-
нікації як процесу передачі значень за
допомогою знаків. Напр., заборона
в’їзду чи виїзду тощо. Критична тради-
ція розглядає комунікацію як рефлек-
сивне оскарження несправедливого
дискурсу, напр. звернення до вищ. суд.
інстанцій. Феноменологічна традиція
полягає у взаємодії суб’єктів як пізнан-
ні себе та інших через діалог, що най-
повніше виявляється у процесі слідства,
під час суд. засідань. Етична традиція
комунікації передбачає спілкування лю-
дей, які взаємодіють справедливо, коор-
динуючи морал. позиції у ході інтер-
акцій на підставі прав. аргументації.
362
Літ.: Поляков А. В. Коммуникативная
концепция права (генезис и теоретико-пра-
вовое обоснование): автореф. дис. … д-ра
юрид. наук. СПб., 2002; Бацевич Ф. С. Між-
культурна комунікація. Л., 2007; Спэнгл М.,
Айзенхарт М. Переговоры. Решение про-
блем в разном контексте. Х., 2009; Комму-
никативная теория права и современные
проблемы юриспруденции: к 60-летию Ан-
дрея Васильевича Полякова, т. 1: Коммуни-
кативная теория права в исследованиях от-
ечественных и зарубежных ученых / под
ред. М. В. Антонова, И. Л. Честнова; пре-
дисл. Д. И. Луковской, Е. В. Тимошиной.
СПб., 2014; Гриффин Е. Коммуникация:
теории и практики. Х., 2015; Данильян О. Г.,
Дзьобань О. П., Жданенко С. Б. та ін. Су-
часне суспільство: філософсько-правове
дослідження актуальних проблем / за заг.
ред. О. Г. Данильяна. Х., 2016; Загальна те-
орія права / за заг. ред. М. І. Козюбри. К.,
2016; Циппеліус Р. Методика правозастосу-
вання. К., 2016.
А. С. Токарська.
КОМУНІТАРИЗМ (від лат. com­
munitas – спільнота) – філос.-прав. течія
та ідеологія, що орієнтована на забез-
печення сусп. блага (справедливості та
рівності) як універсальної мети та від-
стоює пріоритет сусп. інтересу над пра-
вами і свободами індивіда.
Поняття «комунітарний» вживається
для визначення будь-якої доктрини,
провідною ідеєю якої є сусп. благо і яка
обмежує прагнення до індивід. неза-
лежності та самореалізації. Сусп. ідеа-
лами комунітаристів є не свобода, що
характерно для лібералів, а справедли-
вість і рівність. Справедливим комуні-
тарісти вважають такий сусп. устрій,
в якому забезпечений баланс між авто-

номією особистості та соц. порядком.
При цьому комунітаристська теорія вла-
ди полягає в забезпеченні рівної участі
гр-н у визначенні повноважень влади та
засн. на демократ. формі правління.
К. розглядається як:
1) ідеологія, орієнтована на доміну-
вання в сусп-ві колективістських цін-
ностей, таких як «спільнота»;
2) соц.-політ. рух, що відстоює ін-
тереси спільнот у відносинах із д-вою
і бізнесом;
3) етико-філос. течія, що виникла як
реакція на проблеми зах. сусп-ва, спро-
ба пошуку гнучких форм балансу між
індивідом і сусп-вом, автономією осо-
бистості й інтересами спільноти, між
заг. благом і свободою, правами та обо­
в’язками;
4) філос.-прав. течія, яка ґрунтується
на ідеях справедливості, рівності, сусп.
блага та їх пріоритету над правами
і свободами індивіда.
К. як філос. течія сформувався у 2-й
пол. 20 ст. як критична реакція на «ін-
дивідуалістичні надмірності» лібераліз-
му. Протягом свого розвитку спочатку
спирався на марксизм (60-ті), далі – на
аристотелівську ідею блага та геґелів-
ський історизм (80-ті), згодом – на кон-
цепцію «громадянського республіканіз-
му» (Р. Дворкін, П. Брест, Г. Арендт),
прагматизм (Р. Рорті), соц. конструкці-
онізм (П. Бергер, Т. Лукман), соціаліст.
і культ. фемінізм (Е. Джаггер, Дж. Ло-
вендускі) (80-ті та 90-ті). Сучасний К.
формується під впливом ідей Е. Дюрк-
гейма і Ф. Тьонніса та відзначається
більшим консерватизмом і  меншою
схильністю до соціаліст. намірів.
Сам термін «комунітаризм» був
уперше застосований М.  Сенделом
363
…
у кн. «Лібералізм і обмеженість спра-
ведливості» (1982). Сьогодні відомі такі
напрями К.: ціннісн. К., який обґрунто-
вує політику через морал. теорію, в цен-
трі якої лежить ідея блага (А. Макін-
тайр, Д. Рац, А. Етціоні), та комунітар-
ний конструкціонізм, який обґрунтовує
можливості К. у сфері конструювання
соц. та політ. реальності (М. Волцер,
М. Сендел, Р. Унгер, Ч. Тейлор).
Гол. ідея комунітаристів – відмова від
принципу природ. відбору найсильні-
ших та виключення із сусп. життя слаб-
ких. Один із засн. комунітарного руху
А. Етціоні вважає, що справедливість
і рівність полягає в наданні кожному чле-
ну спільноти допомоги в тому, щоб він
міг повністю використовувати свої зді-
бності, виконувати відповідну соц. роль,
відчувати себе корисним сусп-ву і отри-
мувати підтримку з боку останнього.
Комунітаристська критика лібераліз-
му зосереджена на тому, яким чином
ліберали розуміють автономію. Під ав-
тономією ліберали розуміють індивіду-
алістичне, корисливе, рац., націлене на
здійснення особистої концепції, добре
життя, а ін. людей та власне сусп-во
розглядають тільки з точки зору тієї
ролі, яку вони відіграють у цій концеп-
ції. З погляду комунітаристів, труднощі,
пов’язані з таким розумінням автономії,
є подвійними:
1) такі настанови, як особистий ін-
терес, концепції доброго життя та раці-
ональність, визначаються не автоном-
ними особами; джерелом таких наста-
нов є певна морал. традиція та морал.
виховання (сусп. цінності, звички, іде-
али та принципи, що були засвоєні
ними), а тому автономія пролягає між
індивідуальністю і морал. традицією;
…
2) концепція доброго життя, підтри-
мувана лібералами, є тільки однією се-
ред багатьох ін.: реліг., племінних, ет-
нічних, аграрних, ієрархічних. Тому
наполягання на індивідуалізмі, раціо-
нальності та концепціях доброго життя
є продуктом тільки однієї течії в зах.
традиції, що з’явилася в епоху Просвіт-
ництва. Таким чином, ліберали не мо-
жуть послідовно дотримуватися погля-
ду, що уряд має бути нейтральним щодо
різних концепцій добра, оскільки самі
вони зовсім не є нейтральними щодо
антиліберальних концепцій.
Згідно із вченням К., особистість не
може розглядати себе незалежно від
своєї ідентичності з будь-яким співто-
вариством (комуною), з яким пов’язані
її цілі та інтереси. Особистість розгля-
дається як носій історії, гр-н конкр. рес-
публіки, тобто завжди має відношення
до певної концепції сусп. блага. «Я»
отримує свою ідентичність у процесі
взаємних відносин з  ін., а  особиста
ідентичність формується в  процесі
оцінки блага людьми. Якщо лібералізм
ґрунтується на обов’язку невтручання
в життя ін., то К. схвалює допомогу ін.
Дружба розглядається як благо як таке,
а не просто як інструмент чи обов’язок.
Сьогодні серед комунітаристів по-
ширена думка, що основою комуніта-
ристського контекстуального дискурсу
є поняття блага, яким повинно бути за-
мінено поняття свободи, та поняття гру-
пових прав, яке повинно витіснити по-
няття прав індивіда.
Філософи-комунітаристи розуміють
під «загальним благом» визначальний
спосіб життя сусп-ва. Саме це заг. благо
покликане визначати стандарти, з яки-
ми повинні узгоджуватися переваги
364
окр. індивідів. Ч. Тейлор критикує лі-
бералів за відмову від пріоритетності
блага, з одного боку, і за нездатність
ліберального сусп-ва підтримувати
сусп. цінності та соц. зв’язки – з друго-
го. Тому ліберальна теорія, згідно
з Ч. Тейлором, не може надати розум-
ного теорет. обґрунтування сусп. роз-
витку. Продовжуючи цю думку, А. Ма-
кінтайр вважає, що люди керуються
міркуваннями блага при прийнятті
етичних рішень, і ці міркування тісно
пов’язані з різними морал. традиціями,
з яких вони виникли.
Таким чином, осн. відмінність між
лібералами та комунітаристами поля-
гає в тому, що ліберальна концепція
виключає існування заг. соціально під-
тримуваного блага, але вона не виклю-
чає існування заг. розуміння права. При
цьому, за Ч. Тейлором, має місце по-
милкове тлумачення заг. блага, обумов-
лене подвійним значенням слова «бла-
го». У ширшому сенсі воно означає все,
що для людини і  сусп-ва є  цінним;
у вузькому розумінні воно говорить про
життєві плани або способи життя, які
є цінними. Лібералізм не може визнати
наявність заг. блага у вузькому сенсі,
оскільки, з його точки зору, сусп-во має
бути нейтральне в питанні вибору варі-
анта доброчесного життя. Проте, в шир-
шому сенсі, коли норми права самі мо-
жуть вважатися «благом», можливе іс-
нування заг. блага і у лібералізмі. Як
правильно стверджує А. Етціоні, гол.
питання нашого часу полягає не в тому,
щоб відмовитися від заг. уявлень про
благо, а в тому, щоб знайти такі морал.
цінності, які розділялися б багатьма
людьми, але не призводили б до легіти-
мації насильства і репресій.

Комунітаристам властива апеляція
до ірраціональності людини. За А. Ма-
кінтайром, вершиною почуттів є по-
чуття приналежності до спільноти.
Якщо для лібералів індивід – це радше
«ізольований атом», який лише волею
випадку опинився в даних соц. обста-
винах (а тому має лише договірні, «від-
рядні», відносини з цією спільністю,
які можливо в будь-який момент пере-
глянути), то для комунітаристів люди-
на розглядається як носій певної соц.
ідентичності («самототожності»). Суть
цієї індентичності полягає у визначен-
ні своєї соц. ролі, виявленні своїх соц.
зобов’язань та індентифікації себе як
представника певної спільноти (сім’ї,
міста, нації тощо). Із розуміння люди-
ни як члена комуни, пов’язаного з нею
нерозривними морал. узами, випливає
і обов’язок з підтримання блага цієї
комуни, від якого, з цієї точки зору,
невіддільне благо окр. індивіда.
Згідно з К., існування і формування
моралі потрібно розвивати шляхом під-
тримання її у локальних групах, пер-
шочерговою роллю яких є створення
чеснот і цінностей, за якими будуть
існувати всі члени сусп-ва. Мораль
складається з правил, які однаковою
мірою обмежують кожного індивіда,
і кожен індивід повинен погоджуватися
з такими правилами, незважаючи на
свою точку зору. Втім мораль, яку кому-
нітаристи пов’язують із життєвою си-
лою, ліберали у свою чергу називають
«стадною», тобто такою, що є ворожою
всьому видатному і волелюбному. Кри-
тикуючи «стадну» мораль, ліберали
стверджують, що в такому сусп-ві окр.
індивід взагалі має невелику цінність,
365
…
а процес звільнення від моралі ліберали
називають індивідуалізацією.
Для того щоб розрив між індивід.
правами і соц. обов’язками скорочував-
ся, потрібно, на думку комунітаристів,
розширити сферу морал. відповідаль-
ності, яка має бути результатом дотри-
мання соц. порядку. При цьому морал.
відповідальність повинна ґрунтуватись
не на силі, а на обов’язку кожної осо-
бистості. Оскільки необмежений соц.
порядок може ігнорувати свободу і пра-
ва людини, слушно виникає питання
міри соц. порядку та межі його поши-
рення. Тому при встановленні його меж
слід керуватися морал. цінностями чле-
нів сусп-ва, які не дозволять нівелювати
свободу і права людини.
Таким чином, ставлення К. до ідеї
прав людини виявилось через: 1) кри-
тику надмірного акценту на правах у фі-
лософії лібералізму, що призводить до
роз’єднання сусп-ва, крайнього індиві-
дуалізму та занепаду морал. цінностей;
2) критику відсутності підстав для уні-
версального стандарту прав людини та
універсального міжнар. режиму прав
людини. Крім того, комунітаристи не
погоджуються з пріоритетом прав лю-
дини щодо обов’язків і відповідальнос-
ті, оскільки акцент на правах може при-
звести до конфлікту, а заперечення від-
повідальності людини може вести до
безправ’я та хаосу.
У ході дебатів із лібералами сформу-
льовано модифіковану версію К. – «не-
окомунітаризм» або «чутливий комуні-
таризм», що мислиться як синтез К.
і лібералізму. Гол. його ідеєю є необхід-
ність знаходження балансу між авто-
номією та індивід. правами, з одного
боку, та заг. благом – з другого. А. Етці-
…
оні виражає цей баланс у формулі: «по-
важай і підтримуй моральний порядок
у суспільстві, якщо хочеш, щоб суспіль-
ство поважало тебе і підтримувало твою
незалежність».
Літ.: Тейлор  Ч. Пересечение целей:
Спор между либералами и коммунитариста-
ми. В кн.: Современный либерализм: Ролз,
Бёрлин, Дворкин, Кимлика, Сэндел, Тейлор,
Уолдрон. М., 1998; Макинтайр А. После
добродетели: Исследования теории морали.
М.; Екатеринбург, 2000; Этциони А. От им-
перии к сообществу: новый подход к меж-
дународным отношениям. М., 2004; Ґут-
ман Е. Комунітаристська критика лібераліз-
му. В кн.: Лібералізм: антологія. К., 2009;
Моїсеєв С. Сучасна теорія прав людини:
ліберальні та комунітаристські підходи //
Філософія права і загальна теорія права,
2013, № 1.
О. В. Грищук.
КОНИСЬКИЙ Георгій [світське
ім’я Григорій Осипович; 20  листоп.
(1 груд.) 1717, м. Ніжин – 13 (24) лют.
1795, м.  Могильов, Білорусь]  – укр.
церк. та громад.-культ. діяч, педагог,
письменник, ректор Києво-Могилян-
ської академії. Походив із знатного ко-
зац. роду. 1728 вступив до Києво-Моги-
лянської академії, повний курс якої
закінчив 1743. Прийняв чернецтво
у Братському монастирі під ім’ям Геор-
гій 1744. Після закінчення навчання,
викладав у Києво-Могилянській акаде-
мії в 1745/46 власний курс поетики. Від
1745 – викладач філософії, поетики та
богослов’я, у 1747 – префект академії,
а у 1752–55 – займає посаду ректора
Києво-Могилянської академії та читає
курс богослов’я. 1754 склав Інструкцію
«Про порядок викладання предме-
366
тів…», котра стала впорядкованим ке-
рівництвом до викладу навч. курсів
в Академії.
У 1755 К. висвячено на єпископа
Мстиславського, Оршанського і Моги-
льовського, тобто Білоруського, а від
1783 – на архієпископа. Перебуваючи
в  Білорусі, мислитель підтримував
зв’язки з Україною, зокрема з новгород-
сіверським патріотичним гуртком. Ви-
вчав історію України, деякі дослідники
вважають його автором «Історії Русів».
1757 за зразком Києво-Могилян-
ської академії заснував у Могильові
семінарію, для якої організував видан-
ня підручників, зокрема працю Ф. Про-
коповича «Про поетичне мистецтво».
Викладачів для семінарії запрошував
з Києво-Могилянської академії (М. Бо-
гуславський, В. Черняєв, С. Цвітков-
ський та ін.)
Осн. праці: «Prawa y wolności Oby-
watelom Korony Polskiey y W. X. Lit,
Religii Greckiey Orientalney wyznawcom
służące» («Права й вольності жителям
Корони Польської і Великого Князів-
ства Литовського, вірним греко-східної
релігії», 1767), «О воскресении мерт-
вых» (1746), «Историческое известие
о епархии Могилевской, в Белой России
состоящей, и о епархиях в Польше быв-
ших благочестивых, т. е. греко-восточ-
ного исповедания, ком римлянами об-
ращены на унию или соединены с рим-
ской церковью» (1776), «Записки о том,
что в России до конца XVI века не было
никакой унии с  Римской Церковью»
(опублік. Макарієм Булгаковим 1846).
Філософ. світогляд мислителя сфор-
мувався на основі праць та ідей Ф. Про-
коповича, прихильником якого був
К. Останнє позначилося на курсі пое-

тичного вчення професора, що містив
3 книги: 1) поняття, стосовно створення
віршів; 2) види поезії (епос, трагедія,
комедія та ін.); 3)  начала риторики.
У своєму курсі мислитель притримував-
ся основополож. настанов поетичного
вчення Ф. Прокоповича.
Для формування світосприйняття К.
вагоме значення мала його викладацька
діяльність у Києво-Могилянській ака-
демії. Адже на той час відбувалася змі-
на напряму викладу філософії зі схолас-
тичного на систему Нового часу, цей
поступовий шлях від першої до другої
систем відобразився й у курсах викла-
дання професора. Але мислитель оста-
точно сформував своє бачення філософ.
вчення у бік системи викладання філо-
софії Нового часу та визнання досяг-
нень тогочасної науки. Останні академ.
курси професора були звільнені від схо-
ластики. У свої пізній творчості К. є іде-
ологом просвітництва. Підтримував
ідею об’єднання укр., білорус. та рос.
народів.
Професор був прибічником можли-
вості пізнання світу та природ. похо-
дження людських знань. Відповідно,
формування поглядів на світ відбуваєть-
ся під час сприйняття та спостереження
людиною певних явищ і процесів. Про-
цес пізнання побудований на найпро-
стіших уявленнях людини, котрі під час
розумової діяльності ускладнюються та
формують наук. поняття. Важливим
є співвідношення уявлень і вже наявних
знань конкр. індивіда. Найбільш до-
цільним К. вважав саме наук. спосіб
пізнання світу. Осн. принцип гносеоло-
гії мислителя полягає у звільненні люд-
ського мислення від певних авторите-
тів, у  першу чергу схоластичних та
367
…
церк. Ідеаль-
ним суб’єктом
пізнання є ак-
тивно мисляча
людина. По-
няттю людина-
мікрокосм він
не надає теол.
забарвлення.
Професор від-
стоює позиції
Г. Кониський
деїзму, за яки-
ми: по-перше, Бог створив світ та надав
йому закони розвитку, в які більше не
втручається; по-друге, у людини є мож-
ливість пізнати себе, а також пізнати
світ та його закони.
Логіка, за поглядами К., це наука, що
допомагає людині пізнати світ. Метою
логіки є навчання індивіда правильно
мислити, а її об’єктом – керування опе-
раціями розуму, потрібними для пра-
вильного мислення. Відповідно до ідей
мислителя, необхідною операцією ро-
зуму є пізнання, котре поділяється на:
просте сприйняття (відображення ре-
чей), судження (наділення речей певни-
ми якостями) та висновок (умовивід).
Кінцевою метою логіки є отримання
знань та їх оцінка.
Джерелом пізнання є чуттєве сприй-
няття речей та процесів навколиш. дій-
сності, що спонукає до розумової ді-
яльності. К. вказує, що без зовн. речей
та чуттєвого досвіду (котрий породжу-
ють зовн. фактори) сам по собі розум,
або душа мислити не може. Професор
намагається тлумачити походження
процесу пізнання, його розвиток і вдо-
сконалення. Він вважає, що якби від-
чуття не були пов’язані з душею (душа
розуміється як орган мислення), то піз-
…
навальної діяльності не було б, як не
може її бути там, де не діють органи
чуття. Хоча чуттєвий досвід і є вихід-
ним пунктом процесу пізнання, але
мислитель не абсолютизує його, засте-
рігаючи, що відчуття можуть бути не
точними, тому їх необхідно підтвердити
проведенням експериментів.
Практ. та теорет. знання у філософії
К. тісно пов’язані, адже практ. досвід
є основою будь-якого знання. Розум,
при його застосуванні у практ. діяльнос-
ті, не зупиняється на пізнанні об’єкта,
а намагається виконати й ін. дії, зокрема
узагальнити отриманні відомості для
створення ґрунтовних наук. знань.
Етичні та морально-прав. погляди
К. зосереджені в його драмі-мораліте
«Воскресіння мертвих» (1746), в якій
розкрите життя укр. народу, змальова-
ні картини соц. несправедливості, по-
дане різке розмежування правлячої
верхівки та простого населення, зо-
крема на прикладі влади царя, козац.
старшини, суддів та чиновників. Тут
мислитель розрізняє людське та боже-
ственне право, якщо останнє має бути
рівним для всіх, то людське право може
або ж встановлює певні привілеї для
конкр. сусп. станів.
К. різко засуджує хабарництво та
відстоює природ. права людини. Вза-
галі, за поглядами професора, осн. ціл-
лю людини є досягнення щастя, отже,
етика повинна навчити індивіда, яким
чином за допомогою своїх діянь отри-
мати це щастя. Мислитель вказує, що
людина повинна сама активно виборю-
вати власне щастя, а не пасивно його
чекати. Основами, які закладені у по-
чутті щастя, є самопізнання, розумова
та практ. діяльність людини. Морал.
368
норми не існують як сталі, надані, на-
впаки вони створюються в процесі іс-
тор. розвитку людства.
Філософ. антропологія втілена у ро-
зумінні людини, здатної до пізнавальної
діяльності, зокрема, до самопізнання та
мислення. Людина розуміється К. як
частина природи (її найвищ. рівень) та
втілює активне, творче начало. Душа
й тіло людини нерозривні, відповідно
не можуть існувати нарізно. Так, про-
фесор не визнавав окр. наявність душі
(її безсмертя) поза тілесним втіленням.
Людина не є символом божества, за по-
глядами мислителя, але саме людина
відрізняється свободою волі та творчим
розумом від ін. фізичних об’єктів.
Світ є сукупністю багатьох видів фі-
зичних об’єктів, кожен з яких має свою
особисту цінність та являє собою необ-
хідну частину цілого. Сукупність таких
взаємопов’язаних частин і становлять
гармонійну єдність світу.
Осн. завданням людини є пізнання
сутності речей, через проникнення
в сутність явищ, шляхом зрозуміння їх
причин. Сутність, за К., це якісна міра,
природа (natura) речі, її відмінність від
ін. речей, що виявляється в бутті або
через явища. Сутність людини полягає
в її людяності. Речі, котрі пізнає люди-
на, являють собою певні конкр., реаль-
ні явища як прояви абстрактних сут-
ностей. Професор вбачає здібність
кожної людини до пізнання сутності
речей, але це можливе лише за допо-
могою інтелекту.
Відповідно до ідей мислителя, кожна
людина природно прагне до добра та
є джерелом добра. А коли людина чи-
нить зло, то це для неї є необхідною
умовою досягнення щастя, за переко-

наннями такої людини, інакше вчинити
було неможливо. А от діяннями людини
керує її воля.
Професор розмежовував «божест­
венне» і «природне», зокрема, через ви-
світлення активної поведінки людини,
котра визначається «свободою волі».
Він рівномірно поєднував релігію та
науку, визнаючи як божественне начало,
так і віддаючи вагоме значення розуму
та розумовій діяльності людини.
Тв.: Філософські твори: в 2 т. К., 1990.
Літ.: Кашуба М. В. Георгій Кониський –
світогляд та віхи життя. К., 1999; Хиж-
няк З. І. Ректори Києво-Могилянської ака-
демії. 1615–1817 рр. К., 2002; Фощан Я. І.
Образ людини в антропософії Георгія Ко-
ниського // Українознавчий альманах. К.,
2009, вип. 1; Його ж. Відображення гносе-
ологічної позиції Георгія Кониського в про-
цесі його культурно-освітньої діяльності //
Вісник Київського національного універси-
тету імені Тараса Шевченка. Серія «Украї-
нознавство», 2010, вип. 14; Кравченко О.
Драма «Воскресіння мертвих» Георгія Ко-
ниського та філософсько-естетичні погляди
Григорія Сковороди // Переяславські Ско-
вородинські студії: зб. наук. пр. Філологія,
філософія, педагогіка. Переяслав-Хмель-
ницький, 2011, вип. 1.
К. А. Губар.
Консенсус правовий (від
лат. consensus – згода, домовленість) –
полісемантичне поняття, осн. виміри
значення якого локалізуються у сфері
прав. епістемології як процедури кри-
тики і раціоналізації змісту позит. пра-
ва. Окрім того, К. п. задає осн. характе-
ристики прав. дискурсу, визначаючи
умови набуття статусу учасника прав.
комунікації, спрямованість і наслідки
369
…
аргументат. зусиль у сфері права, ви-
міри впливу прав. комунікації на зміс-
товий простір того фрагменту прав.
реальності, який був її предметом,
тощо.
Найбільш значимою філос.-прав. ак-
туалізацією концепт. можливостей К. п.
є ствердження безпосереднього внутр.
органічного зв’язку між раціонально
обґрунтованою консенсуальністю і пра-
вом як модусом існування сусп-ва. К. п.,
за умови його відповідності правилам
дискурсу, є практикою втілення верхо-
венства права. Останнє експліцитно
вказує на «консенсуальність» прав.
змісту. Право лише тоді стає засобом
і змістом комунікації між людьми, коли
воно вимагає від учасників цієї комуні-
кації лише того, що вони добровільно
визнають за потрібне чи корисне для
себе. Позбавлення метафізичності цьо-
го постулату про присутність волі кож-
ного в кожній чинній нормі правопоряд-
ку передбачає можливість актуального
волевиявлення з приводу норми, адре-
сованого ін. гіпотетичним учасникам
прав. комунікації, на яких може поши-
рюватися її дія. Зміст такого волевияв-
лення передбачає обґрунтування норми
через спробу її спростування. Верхо-
венство права необхідно передбачає
можливість поставити будь-яку норму
в епіцентр проблематизуючого дискур-
су, дії щодо неї на кшталт «принципу
фальсифікації» К. Поппера – так само,
як твердження науки набувають для нас
імперативності, якщо ми не можемо їх
спростувати, норма стає прав., якщо
вона довела свою раціональність через
відсутність переконливих аргументів за
її скасування, або якщо ризики, які несе
її скасування, переважають над такими
…
аргументами. К. п. і стає результатом
дискурсивної практики відносно норми,
яка довела свій прав. (раціонально об-
ґрунтований) характер.
З огляду на те, що у прав. д-ві мене
зобов’язує не норма як зовн. наказ су-
верена, а моя власна воля, яка присут-
ня в нормі як її прийняття через не-
можливість такого спростування, яке
було б прийняте іншими, які бажають
діяти раціонально, постає питання про
структуру, правила доступу і  пово-
дження на цій «агорі» сучасної прав.
д-ви – тому просторі соц. комунікації,
де можна ставити питання про прав.
характер норми. Осн. стають питання
аргументат. компетентності і релевант-
ності самої аргументації.
Умовно можна виділити сусп-ва від-
чуженої і невідчуженої консенсуальнос-
ті. У перших критика норми, а отже,
і пошук консенсусу щодо неї, є приві-
леєм тих, хто ці норми створює. У дру-
гих доступ до дискурсу щодо норми
забезпечується мережею горизонталь-
них зв’язків громадян. сусп-ва і аргу-
ментат. компетентністю у сфері прав.
мислення. Відчужена консенсуальність
необов’язково є атрибутом тоталітарно-
го і авторитарного політ. режимів. Вона
характеризує також ті типи соціальнос-
ті, в яких право однозначно асоціюєть-
ся з д-вою, виступаючи її «власністю»
і  інструментом впливу. Необхідною
умовою участі у створенні і конкрети-
зації смислів права стає асоціація
з д-вою і виступ від її імені (представ-
ницькі моделі демократ. політ.-прав.
режиму). З огляду на це значно про-
стіше вказати на випадки невідчуженої
консенсуальності. Вони є поодиноки-
ми і характеризують виключно європ.
370
досвід формування політ. порядку за
допомогою права. Невідчужена кон-
сенсуальність висуває єдину умову для
набуття статусу суб’єкта комунікації,
в якій здійснюється пошук К. п., – здат-
ність аргументат. участі у прав. дискур-
сі на основі: 1) здорового глузду і на-
лежності до політ. спільноти (давньо-
грец. полісна модель), або 2) шляхом
оволодіння і прирощення конструкт.
матерії прав. (віддиференційованого)
мислення (модель рим. юриспруденції
періодів кінця республіки і принципату,
а також середньовічна модель рецепі-
йованого рим. права). Сучасна політ.-
прав. реальність на Європ. континенті
є спробою побудови змішаної моделі
невідчуженої консенсуальності, яка ви-
ступає інтелектуально обтяженою фор-
мою політ. участі в осягненні, утримані
й розвитку впорядкованого за допомо-
гою права соц. космосу.
Складним є питання, чи може необ-
хідність пошуку консенсусу з приводу
норми ініціювати будь-яка особа, що
бере на себе обов’язок раціонально об-
меженої аргументації, чи лише юрист,
який бере на себе обов’язок профес.
аргументації? Єдиної моделі комуніка-
ції про прав. зміст норми, а отже, і про
конфігурацію консенсусу прав., немає,
можна лише припустити, що прив.-
прав. конструкції нормативності більш
вимогливі щодо їх критичного осмис-
лення й закриті для впливу зовн. систем
нормативності (передусім моралі).
Варто також зазначити, що домовле-
ність може виступати не лише способом
раціоналізації і критичної перевірки по-
зит. (вже створеної) нормативності, а й
механізмом конституювання норми. До-
мовленість як фактор правотворення

є атрибутом цив. договірного зобов’я­
зання як локальної нормативності,
створеної самими сторонами договору.
Літ.: Поппер К. Логика и рост научного
знания. М., 1983; Блинов А. Л. Интенцио-
нализм и принцип рациональности языко-
вого общения. М., 1995; Порус В. Н. Ради-
кальный конвенционализм К. Айдукевича
и его место в дискуссиях о научной рацио-
нальности. М., 2002; Кожокарь И. П. Право-
вой консенсус: общетеоретический анализ:
дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Саратов,
2005; Гутнер  Г. Риск и  ответственность
субъекта коммуникативного действия. М.,
2008.
О. В. Ткаченко.
КОНСЕРВАТИЗМ (від лат. con­
servare – зберігати) – напрям філософії
права, д-ви та політики, що обґрунтовує
збереження й підтримання традиційних
для певного сусп-ва цінностей, соц. ін-
ститутів, форм соц. організації та прав.
засад. Традиційні цінності К.: релігія та
церква, шлюб та сім’я, власність, сусп.
ієрархія, нація та патріотизм, д-ва та
сильна держ. влада.
Гносеол. передумовою К. є подвійна
природа сусп. процесу, який, з одного
боку, є запереченням старого та творен-
ням нового порядку, з другого – зберігає
і переносить з минулого в сьогодення
і майбутнє все життєздатне, неминуще,
загальнолюдське. К. однозначно віддає
пріоритет другій стороні соц. процесу,
скептично оцінюючи першу.
Термін «К.» уведено Р. де Шатобрі-
аном (1815), але початок історії К. як
ідеол. течії відносять до появи у 1790
трактату Е. Берка «Роздуми про рево-
люцію у Франції».
371
…
Класичний К. представляли: Е. Берк,
Ж. де Местр, Л. де Бональд. Вихідним
пунктом їх ідеол. систем була критика
просвітницьких ідей індивідуалізму,
прогресу, раціоналізму, зумовленої
ними Франц. революції та її наслідків.
Вони відкидали ідею рівноправності
людей, республіканізм і особливо – ре-
волюц. шлях перетворення сусп-ва та
соц. інститутів, натомість підтримую-
чи ідею природ. еволюційного їх удо-
сконалення.
У працях класиків К. сформовано
концепцію істор. конституції. На думку
Ж. де Местра конст. акти Франції пері-
оду революції були умоглядними і вста-
новленими для людини взагалі, якої
в реальності не існує – є французи, іта-
лійці, росіяни, перси та ін. Конституція
має відповідати конкр. народу; вона має
створюватися з урахуванням звичаїв,
релігії, географ. становища, політ. від-
носин, добрих і поганих якостей народу.
Справжні конституції складаються іс-
торично, з непомітних зародків, що міс-
тяться у звичаях і характері народу. Такі
конституції закріплюють ту або ін. міру
свободи, причому народи одержують
свобод більше або менше залежно від
їх потреб. Зміна потреб народів веде до
зміни конституцій згідно з тією часткою
свободи, яку вони мають. Його підтри-
мував Л. де Бональд, на переконання
якого дореволюц. Франція мала непи-
сану конституцію та неузаконені воль-
ності, які робили її найвільнішою д-вою
Європи. Е. Берк протиставляв револ.
експериментам англ. конституцію, що
органічно поєднувала свободи і поря-
док, включала системи контролю і про-
тиваг, чому й витримала випробування
часом.
…
Класичний К. негативно оцінював
концепцію прав людини, або взагалі їх
відкидаючи і наполягаючи на існуванні
у сусп-ві тільки обов’язків (Л. де Бо-
нальд), або принаймні відстоював прі-
оритет сусп. інтересу, д-ви і церкви сто-
совно особистих і громадян. свобод.
Критиці було піддане й позит. право
(зак-во), що, за висловленням Л. де Бо-
нальда, який виступав проти створення
Цив. кодексу, уже наробило багато шко-
ди сусп-ву.
Утім класики К., за винятком Л. де
Бональда, не заперечували необхід-
ность змін у сусп-ві, д-ві та праві, напо-
лягаючи лише на пріоритеті реформ
перед революцією, причому реформи
мали бути спрямовані на відновлення
традиційних прав. та держ. інститутів
і на запобігання революцій.
К. в юриспруденції 19 ст. представ-
лено працями учених істор. школи пра-
ва (Г. Гуго, Ф. К. фон Савіньї, Г. Пухта).
Вони захищали тезу про штучне похо-
дження, а отже, і нежиттєздатність зак-
ва, створюваного д-вою. На їх думку,
праву властива органічність, яка вира-
жається в тому, що стадії і ритми роз-
витку права збігаються з ходом еволю-
ції народного життя. Ф. К. Савіньї на-
голошував на 3-х етапах органічного
розвитку права. На першому етапі пра-
во існує у свідомості народу і виступає
у формі звичаїв. На другому етапі воно
стає предметом обробки з боку вчених-
правознавців, які мають бути виразни-
ками нац. правосвідомості. На третьому
етапі право одержує санкцію законодав-
ця. Законодавець не повинен створюва-
ти нових норм, а ще збирати, приводи-
ти в систему і давати точне формулю-
372
вання нормам права, які вже склалися
у  свідомості народу і  виразилися
у формі звичаїв.
Початок рос. К. пов’язують з працею
М. М. Карамзіна «Нотатки про давню
та нову Росію» (1811), в якій він запере-
чував необхідність реформ за європ.
зразком, хоча і не відкидав при цьому
цінність поступової європеїзації сусп-
ва; авторитаризм він вважав непоруш-
ною основою всього держ. і громад.
порядку в Росії. У подальшому монар-
хізм, православ’я у сукупності з месі-
анською ідеєю «Москви  – Третього
Риму», неприйняття вестернізації Росії
та нац.-культ. ізоляціонізм стали стриж-
невими ідеями С. С. Уварова, М. М. Кат-
кова, К. П. Побєдоносцева, К. М. Леон-
тьєва, Л. О. Тихомирова.
Укр. варіант К. було розроблено
у 1-й пол. 20 ст. В. Липинським, хоча
зародки консервативної ідеології сяга-
ють часів Гетьманщини. Осн. ідеї В. Ли-
пинського: елітизм у розумінні нації та
державності, коли нація сприймається
як організація управління з боку мен-
шості підпорядкованою більшістю,
а джерелом єдності нації проголошуєть-
ся д-ва; традиціоналізм як підґрунтя та
апологія влади; критика демократії, ти-
повим зразком якої Липинський уважав
УНР; ідеал сусп-ва – класократія, де
кожен клас (еліта, продуценти, інтелі-
генція) займає відповідне йому місце;
ідеал д-ви – династичний гетьманат;
обмеження влади гетьмана законом,
який стоїть над гетьманом так само, як
над усіма класами.
Сучасний  К. (неоконсерватизм)
представляють: Л. Штраус, І. Кристол
(їх уважають засновниками неоконсер-

ватизму), Г.-К. Кальтенбруннер, Г. Рор-
мозер, С. Хантінгтон, П. Бьюкенен.
Австрійс. філософ Г. К. Кальтенб-
руннер у  роботі «Важкий консерва-
тизм» (1975) сформулював принципи
неоконсерватизму: 1) спадкоємність (ві-
рність традиціям, створення матер. і ду-
хов. умов збереження духов. спадщини
та ідентичності сусп-ва); 2) стабільність
(найважливіша умова збереження цін-
ностей в сусп-ві все більше наростаю-
чих революц. змін); 3) порядок (гарант
стабільності і наступності, що забез-
печується такими сусп. інститутами, як
сім’я, професія, право, д-ва); 4) держ.
авторитет (сила, що здатна протистояти
руйнівному впливу групових інтересів
і проводить єдину політ. лінію); 5) сво-
бода (можливість індивід. та сусп. іні-
ціативи – в рамках «авторитета і поряд-
ку»; 6) песимізм (недовіра до планів
будівництва раю на землі, невіра в аб-
солютну справедливість і гармонію:
«певна частка песимізму охороняє від
ілюзії про щастя для всіх, про досягнен-
ня такого щастя шляхом реформ»).
Важливе місце в ідеології неоконсер-
ватизму займає критика лібералізму та
глобалізму. Нім. філософ Г. Рормозер
у кн. «Криза лібералізму» (1994) закли-
кає до консервативного контрнаступу
на лібералізм, який призвів до абсолю-
тизації індивідуалізму й атомізації сусп-
ва. Надане саме собі, позбавлене духов.
сенсу сусп-во, що протиставляє себе
історії, д-ві та релігії розкладається;
а життя людини позбавляється ін. сенсу,
крім задоволення суто споживацьких
потреб. Для реактуалізації громадян.
чеснот є необхідним повернення до цін-
ностей християнства.
373
…
П. Бьюкенен у кн. «Смерть Заходу»
виокремлює 4 види небезпек для зах.
цивілізації: 1) низька народжуваність
у поєднанні зі старінням нас. і зумовле-
не цими причинами вимирання корін-
ного нас. зах. країн, яка прийняла фор-
му «демографічного піке». Пошук ви-
ходу з цієї ситуації автор вважає гол.
завданням для зах. сусп-ва; 3) масова
імміграція, зумовлена потребою розви-
нених країн у трудових ресурсах, яка
здатна змінити не тільки етнічний склад
нас., але й історично сформований об-
раз Заходу, його характер та засади;
3) тенденція до підриву суверенітету не-
залежних д-в, що стане причиною смер-
ті зах. націй, оскільки вони стануть без-
захисними перед натиском масової, осо-
бливо нелегальної імміграції; 4) культ.
революція, яка охопила Захід в останній
третині 20  ст., підготовлена і  багато
в чому реалізована теоретиками «кри-
тичного (культурного) марксизму», що
групуються навколо відомої Франк-
фуртської школи, що підірвала основи
культ. ідентичності Заходу.
Неоконсерватизм є ідеол. основою
багатьох впливових політ. рухів та пар-
тій. Неоконсерваторами були Р. Рейган,
М. Тетчер, Дж. Буш-ст., Дж. Буш-мол.
та ін. провідні політики та держ. діячі.
Літ.: Рормозер Г. Кризис либерализма.
М., 1996; Галушко К. Консерватор на тлі
доби: В’ячеслав Липинський і суспільна
думка європейських «правих». К., 2002;
Консерватизм: антологія / упоряд. О. Про-
ценко, В.  Лісовий. К., 2008; Крестов-
ська Н. М., Цвіркун О. Ф. Історія вчень про
державу і право. Х., 2008; Ким Ф. С. «Про-
свещенный консерватизм» Г.-К. Кальтен-
бруннера. М., 2010.
____________
…
Конфуцій [22 верес. 551 до н. е.,
м. Цзоу в царстві Лу (сучасне м. Цюйфу,
провінція Шаньдщун – 15 квіт. 479 до
н. е., там же] – справжнє ім’я: Кун Цю,
варіанти: Кун-цзи, Кун Фу-Цзи або про-
сто Цзи, що означає «учитель» – вели-
кий стародавній китайський філософ,
мислитель, мудрець, засн. філософ. сис-
теми, що отримала назву «конфуціан-
ство». Його вчення стало значущим
чинником духов., політ.-прав. розвитку
Китаю, Схід. Азії, серед усіх мислите-
лів стародавнього світу йому належить
статус одного з найбільших. Захищав
інтереси різних верств сусп-ва, які
прагнули приборкати майнову та спад-
кову знать.
Після смерті К. послідовниками
була написана кн. «Бесіди і судження»
(«Лунь-юй»), що становила записані
розмови вчителя з однодумцями, вчите-
лями, висловлювання К.; згодом вона
набула статусу канону його вчення.
Осн. напрями філософ.-прав. думки
К. сформувалися в період розквіту дав-
ньокитайської філософії. Однією з ха-
рактерних монархічних цивілізацій
в Китаї є д-ви в долині р. Хуанхе. Відо-
мості про них збереглися в книгах «Ши-
цзин», в яких відобразилися політ. вчен-
ня часів II і I тис. Осн. мета імператора-
володаря розумілася в  забезпеченні
гармонії життя. Чеснота володаря по-
лягала в тому, щоб в його діянні здій-
снювалися справедливість і лагідність –
важливі принципи, які забезпечували
всім підданим 5 базових благ: тривале
життя, здоров’я, любов до всього добро-
го, багатство і спокійне існування. На
зміну безроздільного панування родової
знаті в той час приходить запекла бо-
ротьба за владу між майновою та спад-
374
ковою аристо-
кратією. Чжо-
уська монар-
хія, що трима-
лася на авто­
ритеті родової
знаті, розпада-
ється на чис-
ленні воро­
гуючі між со-
бою д-ви. Ки-
Конфуцій
тай охоплює
затяжна політ. криза. Тоді найбільш
впливовою доктриною в історії політ.
думки Китаю і стало конфуціанство.
Конфуціанські філософ.-прав. по-
гляди багато в чому визначаються тра-
диційно домінуючими у тогочасному
Китаї поняттями Центру, серединності,
існування певної ідеальної точки, рівно-
віддаленої від усіх кордонів деякого
культ. простору, заселеного людьми
(ойкумени). Центр, середина знаходить-
ся в стані абсолютного спокою, рух же
розходиться від нього концентричними
колами. Чим далі на периферію, тим
енергійніше рух і перетворення, тим
більш неспокійним стає існування лю-
дини. Стародавні китайці сприймали
себе і свою цивілізацію як Середину
світу, центром якої в свою чергу був
Імператор, абсолютна умовна, ідеальна
точка. Крім цього, але в  тісному
взаємозв’язку з центристськими пере-
конаннями, характерною рисою конфу-
ціанства стала орієнтація на соц. питан-
ня: занепокоєність проблемами держ.
управління, проблемами людини в її
ставленні до д-ви і до інших людей.
Сутність людини як соц. суб’єкта розу-
мілася в  основному функціонально.
Людина, нешаноблива до д-ви, закону,

має «злу» природу, а законослухняна,
добре керована – «добру» природу.
Філософ.-прав. концепція К. є ще
однією з найбільш ранніх спроб обґрун-
тувати ідеал бюрокр. патерналістської
д-ви, побудованої на принципах моралі
й реліг. культі.
К. розвивав патріархально-патерна-
лістську концепцію д-ви. Зображувана
ним соц.-політ. ієрархія будується на
принципі нерівності людей: «темні
люди», «прості люди», «низькі», «мо-
лодші» повинні підкорятися «благо-
родним мужам», «кращим», «вищим»,
«старшим». Тим самим К. виступав за
аристокр. концепцію правління, оскіль-
ки простий народ повністю усувається
від участі в управлінні д-вою.
Слідом за прихильниками правління
знаті К. стверджував, що поділ людей на
вищ. і нижчих не може бути усунутим.
Відмінність його точки зору від точок
зору спадкової знаті полягала в тому, що
благородні виділялися не за ознаками
походження, а за морал. якостями і зна-
ннями. Благородний муж у вченні К. – це
взірець морал. досконалості, який своєю
поведінкою утверджує норми моралі.
Саме за такими критеріями К. пропо-
нував висувати людей на держ. службу.
Він вважав, що якщо висувати справед-
ливих і усувати несправедливих – народ
буде підкорятися. Гол. завдання благо-
родних мужів – виховати у собі і повсюд-
но поширити любов до людини (люди-
нолюбство). У таке поняття К. вкладав
особливий зміст, що не збігається із су-
часним змістом. Під людинолюбством
розумілася поведінка, яка відповідає
моральним цінностям сімейно-кланових
колективів і патріархальних громад. Лю-
динолюбство включало: піклування
375
…
батьків про дітей, синівську шанобли-
вість до старших у сім’ї, а також спра-
ведливі відносини між тими, хто не
пов’язаний родинними зв’язками. Ша-
нобливість до батьків і поважність до
старших у сім’ї, а також до старших бра-
тів, згідно з вченням К., – це основа
людинолюбства.
К. одним із перших мислителів сфор-
мулював т. зв. «золоте правило» мораль-
ності: «…не роби іншим того, чого не
бажаєш собі». Одним із найважливіших
понять у житті К. вважає жень («гуман-
ність»), яка складається із сукупності
етики і взаємин між людьми і ґрунтуєть-
ся на шанобливості, повазі до предків,
старших за віком, відданості государеві,
д-ві і справі. Принцип гуманізму і «зо-
лоте правило» моральності формують
гол. цінності міжособистісних відносин
у всіх сферах діяльності й уможливлю-
ють перехід до права. Ці цінності визна-
чаються такими категоріями, як увічли-
вість, тактовність, коректність, делікат-
ність, поблажливість, толерантність.
Розробляючи філософ.-прав. пробле-
матику, К. наполягав на поверненні до
стародавніх правил поведінки (лі), на
поширенні їх не тільки в середовищі
«служивих людей», а й простих смерт-
них. Осн. умова функціонування лі –
беззастережне їх засвоєння й неухильне
виконання. «Не можна дивитися на те,
що суперечить, не можна слухати те, що
суперечить, не можна говорити те, що
суперечить» – ця конфуціанська теза
проходить червоною ниткою крізь усе
його філософ.-прав. вчення. Лі могли
сприйматися якоюсь певною категорією
людей усвідомлено, але від більшості
населення, особливо від простолюди-
нів, потрібне лише сліпе їх виконання.
…
Гол. засобом поширення лі К. вважав
просвітництво, недарма його трактат
«Лунь-юй» («Бесіди і висловлювання»)
починається словами: «Вчитися і по-
стійно повторювати вивчене». Однак,
оскільки просвітництво усієї Піднебес-
ної – справа довга й важка, К. запитує
себе про можливість якимось чином
стиснути, скоротити громіздкі правила
поведінки, які детально описують рухи,
положення людського тіла, навіть мімі-
ку обличчя в тій чи іншій ситуації. К.
зумів дати орієнтир людям, які не ви-
вчали чжоуський етикет. Це т. зв. «зо-
лоте правило» він сформулював так:
«Будучи поза домом, тримайте себе так,
немов ви приймаєте почесних гостей.
Користуючись послугами людей, по-
водьтеся так, немов здійснюєте урочис-
тий обряд. Не робіть іншим того, чого
собі не побажаєте. Тоді ані в державі,
ані в сім’ї не буде незадоволених».
Політ. етика К. у цілому спрямована
на досягнення внутр. миру між верхами
і низами сусп-ва і стабілізації правлін-
ня. Він звертає увагу і на необхідність
подолання процесів поляризації багат-
ства і бідності серед населення.
Регулювання політ. відносин за допо-
могою норм чесноти у вченні К. різко
протиставляється управлінню на основі
законів. Будучи прихильником ненасиль-
ницьких методів управління, К. закликав
правителів, чиновників і підданих буду-
вати свої взаємини на засадах доброчес-
ності. Відкидаючи насильство, К. гово-
рив: «Навіщо, керуючи державою, вби-
вати людей? Якщо ви будете прагнути
добра, то і народ буде добрим. Мораль
благородного мужа подібна вітру; мо-
раль низької людини подібна траві. Тра-
ва нахиляється туди, куди дме вітер».
376
К. був рішучим противником зако-
нів, по-перше, через те, що вони при-
пускали юрид. рівність; по-друге, тому,
що вони зазвичай мали жорстокий ха-
рактер. Правила соц. й сімейної ієрархії,
система правил лі, центр. з яких була
людяність, значили для нього набагато
більше. Тому у разі колізії законів (фа)
і правил (лі) він віддавав беззастережну
перевагу лі. Підтвердженням тому слу-
жить хрестоматійна ситуація з описом
реакції К. на розповідь його учня про
те, як син доніс владі на батька-злодія.
К. різко засуджує под. роду доноси
в принципі, оскільки син, на його дум-
ку, не має жодних морал. прав, навіть
якщо батько винен, доносити на бать-
ків – це прямо суперечить сяо (принци-
пу синівської шанобливості).
К. зазначає, що в основі моральності,
за допомогою якої він прагнув керувати
сусп-вом, лежить добровільне самооб-
меження людей. У розд. 15 «Лунь-юй»
К. пише: «Необхідно стримувати себе
і повертатися до правил поведінки. Мо-
ральність неможлива без самодисциплі-
ни. Перемагати себе і повертатися до
належного в тобі – ось що таке справжня
людяність. Бути людиною чи не бути –
залежить тільки від нас самих».
Суттєве філософ.-прав. й регулятив-
не навантаження у вченні К. несе прин-
цип «виправлення імен» (Чже мін).
Мета виправлення імен  – привести
«імена» (тобто позначення соц., політ.
і прав. статусів різних осіб і груп насе-
лення в ієрархічній системі сусп-ва)
у відповідність із реальністю, позна-
чити місце і ранг кожного у соц. систе-
мі, дати кожному відповідне йому ім’я,
щоб государ був государем, сановник –
сановником, батько – батьком, син – си-

ном, простолюдин – простолюдином,
підданий – підданим.
Перенесені у сферу політики і пра-
вотворчості такі принципи повинні по-
служити, на думку К., фундаментом
усієї системи управління у д-ві. Імпе-
ратор мав обов’язок ставитися до під-
даних, як до своїх дітей, піклуватися
про достатню кількість продовольства
в країні, захищати її зброєю, завойову-
вати довіру народу і виховувати народ.
У разі потреби можна пожертвувати
третім, у разі крайньої потреби – дру-
гим, але у жодному разі не можна втра-
тити довіру народу. «Коли народ не ві-
рить, то не вистояти».
Конфуціанське вчення про методи
держ. управління багато дослідників
китайської культури називають теорією
управління за допомогою чесноти. К.
засуджував правителів, які робили став-
ку на страхітливі прав. заборони, і ви-
ступав за збереження традиційних ре-
ліг.-морал. методів впливу на соц. по-
ведінку народу. Він підкреслював, що
якщо керувати народом за допомогою
законів і підтримувати порядок за допо-
могою покарань, народ прагнутиме ухи-
лятися від покарань і не буде відчувати
від цього сорому. Якщо ж керувати на-
родом за допомогою чесноти і підтри-
мувати порядок за допомогою ритуалу,
народ знатиме сором і буде коритися.
Будучи прихильником авторитарної
системи держ. управління, К. у той же
час був противником абсолютизації
царської влади. Його модель д-ви свід-
чить про те, що К. прагнув обмежити
владу царя. У цьому, очевидно, і поля-
гає одна з причин створення концепції
«благородного мужа» – прообразу майб.
«досконалого» бюрократа. Теорія іде-
377
…
альної д-ви К. базується на традиційних
віруваннях у божественну силу Неба,
якому в моделі держ. устрою відводить-
ся особлива роль. Небо виступає вищ.
спрямовуючою силою, від якої зале-
жить доля всіх жителів Піднебесної –
від простого члена громади до правите-
ля, воно визначає життєдіяльність усієї
д-ви. Інакше кажучи, Небо є храните-
лем і гарантом осн. догматів конфуці-
анської філософ.-прав. теорії. Земними
ж інтерпретаторами небесної волі, згід-
но з точкою зору К., можуть бути ті, хто
досконало опанував принцип лі.
На думку К., управляти – значить
вчиняти правильно. Для управління
д-вою на основі чесноти («Бада») має
бути декілька умов, але найбільш важ-
ливою умовою К. називає економічно
стабільну ситуацію в країні. Інакше ка-
жучи, народ підкоряється тому, хто не
заважає йому самому себе годувати. На-
род же зобов’язаний виявляти синівську
шанобливість до правителів, беззапере-
чно їм підкорятися. К. говорить про це
абсолютно відверто і однозначно: «Се-
ред шанобливих до батьків і поважних
до старших знайдеться мало тих, хто
любить виступати проти вищестоящих».
Конфуціанство після 136 р. до н. е.
з волі імператора У-ді набуло статусу
офіц. віровчення й ідеології. К. покло-
нялися як божеству, вважали першоучи-
телем людства, будували в його честь
храми. Культ великого китайського му-
дреця перестав підтримуватися з по-
чатком бурж. Синьхайської революції
(1911), проте авторитет самого К. як
і раніше великий і не піддається ревізії.
Конфуціанські традиції пронизують
усю соц.-екон. структуру схід.-азіатсь­
ких сусп-в і є їх своєрідним каркасом.
…
Процеси глобалізації, які стрімко охо-
пили світ. спільноту, істотно вплинули
на ступінь значущості традиційних кон-
фуціанських установок, але вони про-
довжують значною мірою визначати
сусп. відносини в Китаї, Японії та Ко-
реї. У сучасних сусп-вах цих країн кон-
фуціанські принципи лежать в основі
сімейних відносин, освіти, у структурі
економіки, системі менеджменту тощо.
Найбільше конфуціанство вплинуло на
сімейні відносини, оскільки основою
сусп-ва і гарантом його стабільності
й правопорядку в конфуціанській кон-
цепції є саме сім’я. Ці принципи багато
в чому є визначальними в істор. про-
цесах, що відбуваються в  сучасних
схід.-азіатських сусп-вах. У пропаганді
заг. етичних ідей у країнах ієрогліфічної
культури акценти були зроблені на різні
аспекти саме конфуціанської етики.
Літ.: Переломов Л. С. Конфуцианство
и легизм в политической истории Китая. М.,
1981; Классическое конфуцианство: в 2 т.,
т. 1: Конфуций. Лунь Юй. СПб., 2001; Ду-
ховные учения Востока: Дзэн-буддизм, Да-
осизм, Конфуцианство. М., 2005; Конфу-
ций. Афоризмы мудрости / сост.: В. П. Бу-
тромеев, В. В. Бутромеев, Н. В. Бутромеева.
М., 2007; Конфуций. Суждения и беседы.
СПб., 2007; Переломов  Л.  С. Конфуций
и конфуцианство с древности по настоящее
время (V в. до н. э. – XXI в.). М., 2009.
О. В. Прудникова.
Космополітичне право –
(від давногрец. κοσμοπολιτης – гр-н сві-
ту) – ідеологія світ. правопорядку. Ви-
токи космополіт. світогляду сягають
епохи кризи і розпаду полісної органі-
зації давньогрец. сусп-ва, і зокрема фі-
лос. осмислення наслідків Пелопон-
378
неської війни 431–404 до н. е. у дусі
заперечення полісу як штучного утво-
рення, що позбавляє людину простору
свободи. Остання тлумачиться у світлі
особистісного універсалізму – як заг.
невідчужуваний простір людини, що
звільнилася від нац. особливостей і сте-
реотипів права окр. д-ви. Свій перший
вияв К. п. знайшло у таких складових
філософії кініків, як апедевсія (здат-
ність до звільнення від догм релігії
і культури) і автаркія (здатність до не-
залежного існування і самообмеження).
В епоху еллінізму космополіт. коно-
тації були характерними для етичної
філософії стоїків, для якої домінантним
залишалось негат. ставлення до право-
порядку і розуміння космополітизму як
персоналістичної позиції етичного ри-
горизму. Ін. було сприйняття космопо-
літизму у рим. праві – К. п. народів (ius
gentium) виступало невід’ємною скла-
довою позит. права. Зміст нац. права
(ius civile) римляни розглядали таким,
що формується з права народів шляхом
звуження чи розширення його змісту.
Термін «космополітизм» після трива-
лого забуття відродив у сер. 16 ст. франц.
філософ Г. Постель, розуміючи під ним
наднац. і позареліг. братерство людей,
засн. на вільному виборі кожного.
Класичний виклад космополіт. ідеї
запропонував І. Кант у праці «До ві-
чного миру». У ній космополітизм став
виявом людської всезагальності і осно-
вополож. елементом антропології, а ба-
жаний космополіт. стан – вінцем люд-
ської історії. Механізмом формування
космополіт. стану нім. філософ вважав
транснац. розширення стану громадян.
свобод, досягнутих у  рамках конст.
д-ви. Таке розширення дає початок ві-

чному миру не тільки як переважній
цілі, а й принципу права. Вічний мир
у світ. масштабі є питанням конститу-
ціоналізації міжнар. відносин – реалі-
зації на глобальному рівні конст. прин-
ципів окр. республік. країн.
2-га пол. 20 ст. стала часом найбільш
масштабних і послідовних спроб реалі-
зації кантівського проекту побудови
космополіт. д-ви шляхом космополіти-
зації демократ. сусп-ва. Такі зах. вчені,
як Д. Арчібугі, Д. Хелд, У. Бек, Е. Ман-
трю, вказують, що ступінь сучасної ін-
теграції світ. сусп-ва вимагає реоргані-
зації політ. простору шляхом відмови
від двох принципів доктрини нац. д-ви:
ототожнення д-ви з  сусп-вом і  твер-
дження про виключно тер. зв’язок д-ви
і сусп-ва. Світ, що контролюється нац.
д-вами, знаходиться сьогодні у стані
переходу до постнац. констеляції світ.
сусп-ва. Виникають форми життя і ді-
яльності, внутр. логіка яких підпоряд-
ковується створенню і  підтриманню
соц. світів і взаємозв’язків дій, які не
визнають відстаней і культ. відміннос-
тей. Це породжує небезпеку існування
такого світ. сусп-ва без світ. д-ви і світ.
уряду, що може призвести до того, що
негат. прояви глобалізації залишаться
без адекватної відповіді, яку може дати
лише космополіт. д-ва.
Оскільки ядро політ. і прав. у космо-
політ. сусп-ві утворює не протиборство
різноманітних нац. ідентичностей,
а  його підключення до екон., екол.,
культ. і громад.-сусп. глобальності, фор-
мації держ.-прав. починають набувати
середньовічних рис, певною мірою по-
вертаються до моделі наднац. прав. сис-
теми, що була зруйнована Реформацією
та Тридцятилітньою війною. Це вияв-
379
…
ляється у дисфункції сучасних нац. ін-
ститутів, що викликана відмовою від
ідеї, що форми солідарності концепту-
ально пов’язані винятково з нац. д-вою.
Така відмова призводить до дефіциту
влади цих інститутів. Влада розгляда-
ється сконцентрованою у кожному інди-
віді окремо, що дозволяє йому нести
відповідальність за конструювання влас-
ної ідентичності. А отже, суверенітет
починає розглядатися не з позицій не-
минучості й неподільності форми сусп.
влади і сили, а як влада, розподілена по-
між низкою нац., регіон. і  інтернац.
суб’єктів, і, внаслідок цієї іманентної
множинності, – як обмежений і скутий.
Прихильники космополіт. д-ви роз-
глядають проект побудови європ. спів-
товариства через створення і функціо-
нування органів та інституцій ЄС як
етап у її становленні, а наднац. природа
права ЄС та прав. процедури конститу-
ціоналізації європ. інтеграції стверджу-
ються виявом космополіт. права у стані
його становлення.
Альтернативну стратегію реалізації
«кантівського проекту» запропонував
Ю. Габермас. Він визнає, що нац. д-ві
дедалі складніше задовольняти вимоги
до власної легітимації. Внаслідок цього
однією з найважливіших проблем су-
часності постає збереження республік.
спадщини при виході за межі нац. д-ви –
приведення здатності до політ. дії у від-
повідність із глобалізацією саморегу-
лівних систем і мереж. Однак, на від-
міну від концепцій космополіт. держави,
Ю. Габермас стверджує, що «світова
республіка» чи «держава народів» не
є єдиним можливим втіленням кантів-
ського проекту. Замість конституц. д-ви,
збільшеної до глобальних масштабів,
…
він пропонує ідею внутр. політики без
світ. уряду – потребам «всесвітньо-гро-
мадянського стану» відповідає «слаб-
ка», роздержавлена конституціоналіза-
ція. Остання є розгортанням у транснац.
межах організац. компоненту конститу-
ції, який, зберігаючи ознаки легітимації,
характерні для держ.-центрованих кон-
ституц. порядків, гарантує рівний до-
ступ до публ. практик і  форм політ.
участі.
Однією з впливових і поширених
концептуалізацій К.  п. також стала
функціоналістська презумпція ідентич-
ності (praesumptio similitudinis) – ствер-
дження, що різні прав. системи тяжіють
до вирішення практ. проблем у под. спо-
сіб. У  презумпції ідентичності най-
більш повно втілена ідея денаціоналіза-
ції, детериторизації права – всі сусп-ва
сприймають життя як сукупність більш
чи менш тотожних соц. проблем, і якщо
навіть прав. системи функціонують ін-
дивідуально і незалежно одна від одної,
всі вони призначені для дачі відповідей
і рішень на ті самі проблеми і ті самі
конфлікти між людьми.
У сучасній філософії права поши-
реною є і антагоністична позиція від-
носно К. п., згідно з якою ми є свідка-
ми не тріумфу космополітизму, а лише
спроб здобуття ним легітимності.
Останню підривають дві обставини:
по-перше, нац. інституціоналізація
зберігається, що дозволяє заперечити
тезу про занепад нац. перспективи, на-
впаки, останнім часом вона демон-
струє здатність поглинути перспективу
космополіт.; по-друге, інтеграційні ім-
пульси світ. розвитку завжди відтіня-
ються фрагментаційними і дезінтегра-
ційними – можна спостерігати не лише
380
створення джерел владного авторитету
на рівні вище нації-д-ви, а й множення
центрів ефективних владних рішень на
рівні нижче нації-д-ви, тобто нові
транснац. простори завжди межують із
новими субнац.
Окрім цього, є підстави для критики
самої моделі космополіт. демократії –
єдиний форум, на якому зустрічається
справжня демократія, знаходиться
в межах нац. кордонів, оскільки вона
має коренитися у спільній історії, мові
і політ. культурі, які є істотними осо-
бливостями сучасних тер. політ. сусп-в
і відсутні на наднац. рівні. Космополі-
тизм сприяє «висиханню» джерел соц.
солідарності, створюючи загрозу гол.
досягненню демократ. конст. д-ви – соц.
інтеграції на основі рівної політ. участі
гр-н, оскільки організ.-прав. засоби за-
безпечення такої участі є іманентними
такому типу д-ви і існують лише у її
нац. межах.
Однією зі стратегій подальшого роз-
витку філософії права є трансформація
смислу К. п., яка б долала опозицію
проектів космополітизації права і спроб
їх заперечення. Перспективним є розу-
міння К. п. у дусі концепції «слабкого
права». К. п. стає визнанням того, що
зарубіжний прав. досвід є необхідною
умовою творення власного права. Нац.
право, у космополіт. перспективі його
розуміння, стає передусім в епістемо-
логічному плані залежним від існуван-
ня ін. правопорядків, і саме в цьому
аспекті воно є «слабким». Але це не
стан, який можна кваліфікувати як не-
належний і прагнути подолати його:
«слабкість» нац. права є його «космо-
політичним станом» – дійсним виявом
його природи.

Літ.: Archibugi D. Models of interna-
tional organization in perpetual peace projects
// Review of International Studies, 1992,
Vol. 18; Кант И. К вечному миру. В кн.:
Соч.: в 8 т., т. 7. М., 1994; Monateri P. G. The
’Weak law’: Contaminations and Legal Cul-
tures (Borrowing of Legal and Political
Forms). В кн.: Global Jurist Advances, 2008;
Бек У. Космополитическое мировоззрение.
М., 2008; Хабермас Ю. Расколотый Запад.
М., 2008; Held D. Cosmopolitanism: ideals
and realities. Cambridge, 2010.
О. В. Ткаченко.
Костицький Михайло Васи-
льович (14 січ. 1948 с. Заріччя Надвір-
нянського р-ну Івано-Франківської
обл.) – визначний український вчений
і громадський діяч. Д-р юрид. н., проф.,
дійсний член (акад.) Національної ака-
демії прав. наук України, член-кор. Нац.
академії педагогічних наук України.
Засн. наук. шкіл філософії права та
юрид. психології в Україні. Розробив
теорет. та методол. засади філософії
права як наук. галузі та навч. дисциплі-
ни. Автор понад 300 наук. праць у галу-
зі права, філософії, психології, політо-
логії, методології науки. Засн. і голова
першої та єдиної в Україні спеціаліз.
вченої ради з філософії права, філосо-
фії, юрид. психології та психології із
захисту дис. на здобуття наук. ступеня
д-ра (канд.) юрид. або філософ. наук за
спеціальністю «філософія права» та
д-ра (канд.) юрид. або психол. наук за
спеціальністю «юридична психологія».
Має вищу юрид. та психол. освіту.
З 1966 по 1971 навчався на юрид. ф-ті
Львів. держ. ун-ту ім. І. Франка. З 1981
по 1982 – у Моск. держ. ун-ті ім. М. Ло-
моносова на психол. від-ні ф-ту під­
381
…
вищення ква-
ліфікації. 1978
захистив канд.
дис. «Інфор­
маційне забез­
печення профі­
лактики злочи­
нів (за мате­
ріалами Укра-
їнської РСР)»;
у 1990 – докт.
М. В. Костицький
дис. «Викорис­
тання спеціальних психологічних
знань в радянському кримінальному
процесі».
Блискучий лектор, всебічно ерудо-
ваний у різних наук. сферах, має стаж
викладацької роботи понад 40 років
у найкращих закладах України та за її
межами (Київ. нац. ун-ті ім. Тараса
Шевченка, Львів. нац. ун-ті ім. Івана
Франка, Люблінському ун-ті ім. Марії
Складовської-Кюрі, Краківському пе-
дагогічному ун-ті ім. Армії Крайової,
Укр. Вільному Ун-ті (м.  Мюнхен)
тощо).
Свою викладацьку і наук. діяльність
розпочав у Львів. держ. ун-ті ім. І. Фран-
ка асистентом каф. крим. права і про-
цесу (1973), пізніше – ст. викладачем,
доцентом. З 1991 – професор каф. теорії
та історії д-ви і права. У 1990 був об-
раний деканом юрид. ф-ту Львів. держ.
ун-ту ім. І. Франка. У 1991 ініціював
створення ф-ту психології в Ін-ті пере-
кваліфікації кадрів Львів. ун-ту, від-ня
психології на щойно відкритому філо-
соф. ф-ті. У тому ж Ін-ті перекваліфіка-
ції кадрів був одним з ініціаторів від-
криття першого в Україні спец. прав.
ф-ту для отримання другої освіти  –
юрид. – для тих, хто вже мав вищу осві-
…
ту. 1991 ним створено каф. психології
на філософ. ф-ті, яку він очолив, і, па-
ралельно виконуючи обов’язки декану
юрид. і спец. прав. ф-тів, сприяв від-
новленню закритої у 1950-х каф. між-
нар. права.
У 1995–97 – проректор з наук. ро-
боти Укр. акад. внутр. справ. З 2006
працює професором каф. філософії
права та юрид. логіки Нац. акад. внутр.
справ – першій в Україні каф. такого
профілю, одним із засн. якої він був
у 1997.
Усе своє життя активно проводить
просвітницьку та наук.-організ. діяль-
ність. Під його наук. кер-вом захищені
сотні дипломних робіт, підготовлено
цілу плеяду відомих в Україні вчених
(докторів, кандидатів наук, магістрів
права) в галузі філософії права, юрид.
психології, крим., конст. права тощо.
Зробив вагомий внесок у створення та
діяльність вищ. навч. закладів, спеціа-
ліз. вчених рад для підготовки дисерта-
ційних досліджень із юрид. та інших
спеціальностей в Україні, у т. ч. засну-
вав перші в Україні спеціаліз. ради за
спеціальністю «філософія прав» та
«юридична психологія» (1997), під його
кер-вом та за його участю розроблено
відповідні паспорти спеціальностей.
Протягом трьох каденцій виконував
обов’язки експерта ВАК України.
Засн., ред. та член редколегій бага-
тьох фахових журналів, у т. ч. спеціаліз.
з філософії права: «Філософські та ме-
тодологічні проблеми права», «Пробле-
ми філософії права», «Філософія права
і загальна теорія права»; першого та
єдиного за цим фахом вітчизн. журн.
«Юридична психологія».
382
Організатор та учасник численних
міжнар. та вітчизн. наук. форумів (кон-
ференцій, семінарів, «круглих столів»),
що відіграють провідну роль у подаль-
шому формуванні та розвитку укр. фі-
лософії права та інших міждисплінар-
них галузей на стику правознавства,
філософії, психології, політології тощо.
Один із засн. Академії прав. наук
України (1993) і член її першої Прези-
дії, Всеукр. асоціації філософії права та
соц. філософії (віце-президент з 2005),
Асоціації психологів України (перший
віце-президент у 1989–2005) та першо-
го незалежного клубу укр. адвокатів,
членами якого стали працівники про-
куратури, слідчі і судді. Член першої
Президії Акад. педагогічних наук Укра-
їни (1992).
К.  – відомий в  Україні громад.
і держ. діяч. Починаючи з 1991 бере
активну участь у правотворчій діяль-
ності: спочатку як наук. консультант
комісії з правопорядку і законності, а з
квіт. 1994 – як народний депутат 2-го
скликання. З 1994 по 1996 очолює під-
комісію ВР України з прав. політики
і законод. передбачень Комісії з питань
прав. політики та суд.-прав. політики,
працює в Комісії з питань науки та на-
родної освіти та Конст. Комісії від ВР
України, в результаті роботи якої став
учасником підписання Конст. дого-
вору і прийняття Конституції України
28 черв. 1996.
1996 від ВР України був обраний
суддею Конст. Суду України (1996–
2005).
За заслуги перед Україною, значний
внесок у розвиток науки та освіти, за
організацію навч. закладів і ф-тів (у т. ч.
відомчих) і підготовку кадрів К. при-

своєно звання генерал-лейтенанта
внутр. служби і почесне звання «За-
служений юрист України». Має низку
держ. і церк. нагород, а також нагород
органів місц. самоврядування, громад.
організацій, вітчизн. і зарубіжних вищ.
навч. закладів.
Під кер-вом К. та у співавт. видано
низку монографій, підручників, навч.-
метод. комплексів, курсів лекцій, навч.
програм з філософії та ін. дисциплін:
«Філософські та психологічні проблеми
юриспруденції» (2009); «Філософія пра-
ва» (2000); «Релігієзнавство» (2008);
«Судебно-психологическая экспертиза
в административном процессе» (2011);
«Психология судебного рассмотрения
уголовных дел» (2010); «Юридична
психологія» (1999); «Воєнно-юридична
психологія» (1999); «Історія політико-
правових вчень» (1995); «Правоведе-
ние» (1995); «Політологія» (1993, 1994);
«Правознавство» (1994); «Основи дер-
жави і права» (1992, 1993); «Екологічна
етика і психологія людини» (1992); «Ви-
користання спеціальних психологічних
знань в кримінальному процесі» (1990);
«Введение в юридическую психологию:
методологические и  теоретические
проблемы» (1990); «Судебно-психоло-
гическая экспертиза» (1987) та ін.
Сьогодні київ. школа філософії пра-
ва, запроваджена проф. К., – один із
найпотужніших і найбільш перспектив-
них наук. осередків, визнаних в Україні
та за кордоном, осн. напрямами дослі-
джень якого є прав. онтологія, аксіоло-
гія, філософія прав людини, юрид. ло-
гіка, методологія правознавства. У рам-
ках цієї школи підготовлено понад
50 д-рів та канд. наук із спеціальності
«філософія права».
383
…
Наук. діяльність у галузі філософії,
права, психології, публ. і, освітянська
діяльність К. зіграли важливу роль
у  становленні незалежної філософ.-
прав. думки в Україні. Визначне духов.
та просвітницьке значення мають його
курси лекцій з філософії права, філосо-
фії, соц. та юрид. психології тощо, про-
читані у різних навч. закладах України
з 1973, та численні монографії, підруч-
ники, статті, інтерв’ю, ін. публікації,
видані як в Україні, так і за її межами.
В. М. Кравець.
КОСТОМАРОВ Микола Іванович
[4 (16) трав. 1817, Юрасівка Острогозь-
кого повіту Воронезької губ. на Подо-
нні, тепер Ольховатський р-ну Воро-
незької обл., Росія – 7 (19) квіт. 1885,
Петербург] – укр. і рос. історик, політ.
мислитель, письменник, публіцист, ет-
нограф, етнопсихолог та фольклорист,
критик і перекладач, чл.-кор. Петерб.
АН з 1876. Навчався у пансіонах Мо-
скви та Вороніжа, закінчив Воронезьку
гімназію, 1833 вступив до Харків. ун-ту
на істор.-філол. ф-т, який закінчив 1837
із званням канд. ун-ту.
Надалі служив юнкером у Кінбурзь-
кому драгунському полку в Острогозь-
ку. Захопився істор. дослідженнями,
став істориком полку, розбирав багатий
архів повітового суду, в якому збере-
глося діловодство колиш. козац. полку.
Тоді ж почав захоплюватися етногра-
фією. У ті роки великий вплив на К.
справили ідеї Й. Г. Гердера, Г. В. Ф. Ге-
ґеля, представників європ. романтизму,
і насамперед Е. Т. А. Гофмана, чеських
слов’янофілів та проф. Моск. ун-ту
С. П. Шевирьова. Первинні філософ.-
істор. уявлення в дусі романтизму він
…
отримав ще у студ. роки від професорів
Харків. ун-ту, які були прихильниками
ідей Й. Г. Гердера (1744–1803) та нім.
романтиків. Під впливом філософії ро-
мантизму К. у ранніх віршах і поемах
оспівує князівські і козац. часи в Укра-
їні. У філософії романтизму осн. внутр.
рушійною силою історії вважається
«народний дух», який є внутр. суттю
народу, заглибленою в його колективну
душу. Рух того чи ін. народу в історії
є лише розкриттям начал, уже закладе-
них у «народному дусі». К. один із пер-
ших в укр. філософії романтизму роз-
глядає народ як осн. суб’єкт державот-
ворення та правотворення. Для нього
народ – це «зовсім не механічна сила
держави, а істинно жива стихія, зміст,
а держава, навпаки, є лише форма, сама
по собі мертвий механізм, що оживлю-
ється тільки народними спонукування-
ми», і тому «…державність не може
бути чимось іншим, ніж результатом
умов, що містяться в народі».
Перша спроба захистити 1842 ма-
гіст. дис. «Про причини і характер унії
в Західній Росії» через протидію офіц.
рос. церкви виявилася невдалою, всі
віддруковані примірники дис. було
наказано знищити. Однак К. дозволи-
ли написати дис. на ін., лояльнішу
тему – «Про історичне значення русь-
кої народної поезії», яку він захистив
1844. Навесні 1847 вченою радою
Київ. ун-ту К. обрано викладачем рос.
історії, а з 1 серп. – ад’юнкт-профе­
сором. Відтоді К. заглибився в масш-
табну роботу з вивчення історії Укра-
їни. Тоді ж  зблизився з  київ. реліг.
філософом П. Авсеньєвим, який читав
лекції з філософії і психології в Київ.
384
духов. акаде-
мії і Київ. ун-
ті і  був авто-
ром низки фі-
ло с.-психол.
праць (зокре-
ма, в галузі ет-
нопсихології).
У груд. 1845 –
січ. 1846 К.
разом із В. Бі- М. І. Костомаров
лозерським,
М. Гулаком, П. Кулішем й О. Марко-
вичем створили слов’яно­ф ільсько-
укр. Кирило-Мефодіївське братство.
Він взяв безпосередню участь у ство-
ренні «Статуту Кирило-Мефодіївсько-
го товариства» та допомагав В. Біло-
зерському написати до нього пояснен-
ня. Конкр. риси майб. республік.
федерат. держ. устрою майб. слов’ян­
ського союзу К. виклав у відозвах «Бра-
ти Українці» та «Брати великоросіяни
і поляки». Соц.-екон. питання К. окрес-
лив одним реченням: «Щоб у кожній
Речі Посполитій була посполита рів-
ність і свобода і станів не було зовсім».
Докладніше ці ідеї було викладено
в статтях «Думки про федеративний
принцип у старій Русі», «Дві руські на-
родності», «Риси народної південно-
руської історії» та «Правда московцям
о Руси», надрукованих у журн. «Осно-
ва» (виходив у Петербурзі в 1861–62).
Месіанська концепція К. викладена
в програмних док-тах Кирило-Мефоді-
ївського братства – «Книги буття укра-
їнського народу» та «Статут слов’ян­
ського товариства», в яких месіанська
роль, усупереч Москві як «третьому
Риму», відводилася праведному народу
укр. У своїй «Книзі буття українського

народу» він так висловився про месіан-
ську роль укр. нації: «І повстане Украї-
на із своєї домовини і знову звернеться
до всіх братів своїх Слов’ян і почують
крик її, і повстане Слов’янщина, і не
залишиться ні царя, ні царевича, ні ца-
рівни, ні князя, ні пана, ні боярина, ні
кріпака, ні холопа – ні у Московщині,
ні у Польщі, ні в Україні, ні у Чехії, ні
у  Хорватії, ні у  Сербів, ні у  Болгар.
І Україна буде незалежною Річчю По-
сполитою у союзі Слов’янському. Тоді
скажуть усі мови, вказуючи рукою на те
місце, де на карті буде намальована
Україна: ось камінь, якому бути на по-
кутті». К. був переконаний, що із давніх
народів до сусп. ідеалу (свободи) не
наблизились ні євреї, ні греки, які мали
поступитися місцем новим європ. на-
родам, у т. ч. і наймолодшому з пле-
мен – слов’янському. Проте й слов’ян­
ські народи стали відбиватися від хрис-
тиянства і його заповітів. Польща стала
країною найтяжчої неволі, бо панство
там без жодного закону вішало і вбива-
ло своїх кріпаків. Москва утвердила
в особі самодерж. царя-ідола і доверши-
ла великий гріх, знищила вільне новго-
родське народовладдя. Тільки один укр.
народ не любив ні царя, ні панів, не знав
по слову Христовому жодної помпи
панської і коли міг утворити політ. лад
по своїй подобі, то сформував козацтво,
тобто «істеє братство». Небезпечна дія
політ. принципів старої України для
сусідів спровокувала війни з нею Поль-
щі та Москви. Політично Україна зги-
нула, але репрезентовані нею політ.
принципи переможуть: вони вже обі-
звалися в Польщі третємайською Кон-
ституцією 1791, а в Москві – повстан-
ням декабристів. Камінь, відкинутий
385
…
будівничими, ляже «во главу угла» но-
вої політ. споруди. Народ, «наймень-
ший в народах», позбавлений держ.
організації, стане зразком для багат-
ших і зорганізованіших.
Костомарівські концепції великорос.
і укр. прав. та державницької традицій
суттєво розрізнялася. Ця відмінність, на
думку ученого, була зумовлена такими
суттєвими чинниками: відмінностями
націогенезу росіян і українців та їхньо-
го реліг. світогляду як осн. чинника на-
ціогенезу; колективізмом рос. общини
з її поглинанням особистої свободи іде-
єю «міра» та поземельною общинністю
на противагу індивідуалізму членів укр.
громади, які живуть за правилом  –
«кожному своє» у громад. і сімейному
житті й мають право власності на зем-
лю як незалежні власники; усталеними
традиціями укр. федералізму (автоно-
мізму) й вічового демократизму, від-
мінними від тотального рос. централіз-
му та владного авторитаризму (тира-
нії); особливостями укр. і рос. мов,
звичаїв та сімейного укладу, фолькло-
ру та літератури тощо.
За участь у діяльності братства в бе-
рез. 1847 Костомаров був заарештова-
ний і  відправлений у  Петербург.
У червні 1848, після року перебування
у Петропавловській фортеці, він був
засланий у Саратов, де призначений на
посаду перекладача при губ. правлінні.
За дорученням губернатора завідував
секретним відділом, у  якому велися
справи «розкольників». У Саратові за-
вершив монографії: «Іван Свиргов-
ський, український гетьман ХVІ століт-
тя» (1855), «Богдан Хмельницький і по-
вернення Південної Русі до Росії»
(1857) та перший варіант праці «Бунт
…
Стєньки Разіна», виданої 1859. У 1856
К. маніфестом царя Олександра II звіль-
нений від поліцейського нагляду. У 1857
вирушив за кордон, побував у Швеції,
Німеччині, Швейцарії, Франції й Італії.
У Празі зустрівся з патріархом чеського
слов’янофільства В. Ганкою. У 1858 по-
вернувся до Петербурга. Від 1859 – екс-
траординарний професор каф. рос. іс-
торії Петерб. ун-ту. Один із засн. журн.
«Основа», «Вестник Европы», співро-
бітничав у журн. «Современник», «От-
ечественные записки», «Киевская ста-
рина» тощо. У Петербурзі зустрівся зі
старими друзями – П. Кулішем і В. Бі-
лозерським, з якими створили й очоли-
ли петерб. укр. «Громаду». Її ідейною
платформою стали ліберальні погляди
К. на противагу політ. радикалізму
Т. Шевченка. На поч. 1862 залишив про-
фесорську каф. й повністю зосередився
на наук. діяльності. Того ж року став
членом Київ. археографічної комісії
і ред. зб. «Акты Южной и Западной Рос-
сии» (за його ред. у 1860–84 вийшло
12 томів вид.).
До його творчого доробку також на-
лежать праці «Борьба украинских каза-
ков с Польшей в 1 п. 17 в. до Богдана
Хмельницкого» (1856), «Україна», «На-
риси домашнього життя і звичаїв укра-
їнського народу в ХVІ і ХVІІ століттях»
(обидві – 1860), «Лекції з російської
історії. Джерела російської думки»,
«Думки про федеративне начало у дав-
ній Русі», «Риси народної Південно-
Руської історії», «Гетьманство Вигов-
ського» (всі – 1861), «Гетьманство Юрія
Хмельницького» (1862), «Північно-
руські народоправства за часів удільно-
вічового устрою», «Про ставлення ро-
сійської історії до географії та етногра-
386
фії» (обидві  – 1863), «Смутний час
у Московській державі» (1866), «Остан-
ні роки Речі Посполитої» (1860–79),
«Російська історія в життєписах її най-
головніших діячів» (т. 1–7, 1873–88),
«Павел Полуботок» (1876), «Про коза-
ків» (1878), «Руїна» (1979–80), «Мазепа
і мазепинці» (1882–84) та ін.
У цих творах К. у контексті ідей пан-
славізму, месіанізму, лібералізму та на-
родництва обстоював непорушність
прав українців: права укр. народу, як
і всіх ін. народів, на самовизначення та
вільний вихід з імперії; права кожної
нації на рідну мову, літературу, власний
устрій, незалежність у вирішенні внутр.
проблем. Розробив проект Слов’ян­
ського союзу, на чолі якого мав стояти
Сейм, Рада слов’янська, Всеслов’ян­
ський собор чи Слов’янські збори. Де-
путатів мали обирати не за походжен-
ням і багатством, а за розумом, освітою
і моральністю. У спілці християн. рес-
публік пріоритет повинні були мати
світські представницькі органи влади.
Федерат. д-ва, за К., мала управлятися
обраним на 4 роки президентом і кон-
гресом, утримувати невелике спільне
військо, впроваджувати однакову гро-
шову систему, здійснювати заг. керівни-
цтво зовн. зносинами. До Валуєвського
указу 1863 про заборону укр. мови він
рішуче виступав на захист укр. мови
й обстоював ідею створення «малоро-
сійської держави» як федерат. одиниці
в союзі слов’янських народів. У журн.
О. Герцена «Колокол» у 1860 у відкри-
тому листі до видавця він писав: «Ми
бажали б, щоб усі інші слов’яни злу-
чилися з нами в один союз, навіть під
берлом російського царя, коли той цар
стане володарем вільних народів, а не

всепожираючої татарсько-німецької
московщини. В майбутньому слов’ян­
ському союзі, у нього ж віруємо і на
нього ж сподіваємося, наша Південна
Русь має скласти окреме, громадянське
ціле на всьому просторі, де народ роз-
мовляє південноросійською мовою, із
збереженням єдності, заснованої не на
згубній, мертвущій централізації, а на
ясному розумінні рівноправності і сво-
їх власних вигод». Однак вже через рік
К. зазначив: «Ми не вважаємо за до-
цільне доводити, що думка… про само-
бутню малоросійську державу у вищій
мірі безглузда, оскільки народ (и) не
має (мо) аж ніяких засад для цього, ані
географічних, ані історичних, ані мо-
ральних, та і не думає про державу».
У  перiод заборони укр. друкованого
слова та звинувачень К. в  «украïно­
фiльствi» й «сепаратизмi» він відсторо-
нюється від політики й приєднується до
слов’янофiльськоï концепцiï нац. літ. як
«лiтератури для домашнього вжитку»
(окрім рос.), підкреслюючи риси, які
об’єднували укр. літ. з великорос. К.
беззастережно підкорився Валуєвсько-
му циркуляру і після 1863 не написав
жодного рядка укр. мовою.
Тв.: Сочинения, т. 1–21. СПб., 1903–06.
Літ.: [Драгоманов М.] Памяти Н. И.
Костомарова // Киевская старина, 1885,
№ 5; Дорошенко Д. Микола Іванович Ко-
стомаров. Лейпциг, 1924; Грушевський М.
Костомаров і Новітня історія України //
Україна, 1925, № 3; Мироненко О. М. Пра-
ва і  свободи людини у доробку україн-
ських мислителів ХІХ – початку ХХ ст.
К., 1995; Його ж. Костомаров М. І. // Юри-
дична енциклопедія, т. 3 / ред. Ю. С. Шем-
шученко [та ін.], НАН України, Ін-т дер-
жави і  права ім.  В.  М.  Корецького. К.,
387
…
1998; Сініцина А. В. Історико-філософ-
ські ідеї українського романтизму (П. Ку-
ліш, М. Костомаров): дис. ... канд. філос.
наук: 09.00.05. Івано-Франківськ, 2001;
Козачок Я. В. Концепція нації як духовної
спільноти в художній та публіцистичній
творчості Миколи Костомарова : дис. …
д-ра філол. наук: 10.01.01. К., 2004.
І. В. Музика.
КРИТИЧНІ ПРАВОВІ ДОСЛІ-
ДЖЕННЯ (Critical legal studies –
CLS) – напрям сучасної філософії пра-
ва з рисами самост. наук. школи, що
досліджує право як соц. явище з метою
його реформування у боротьбі за ство-
рення більш гуманного, рівноправного
і демократ. сусп-ва.
Відмінною рисою К. п. д. є міждис-
циплінарність, а саме широке запози-
чення ідей та методології з філософії,
політики, психології та інших гуманіт.
сфер. Філософ. основа К. п. д. є нео-
днорідною і включає: марксизм, зокре-
ма праці А. Грамши, філософію Франк-
фуртської школи, постструктуралізм
Ж. Дельоза, М. Фуко і Ж. Дерріда. Се-
ред прав. концепцій на К. п. д. вплинув
амер. прав. реалізм. Серед попередників
К. п. д. називають Є. Пашуканіса. Політ.
підґрунтя К. п. д. становлять: ідеологія
«нових лівих», рух за громадян. права,
рух за права жінок та антивоєн. рух
1960–70-х у США. Учасники К. п. д.
відкидають наявність спільної для руху
мети, програми або сталого набору по-
ложень, що становлять доктрину К. п. д.
Офіц. початок існуванню К. п. д. по-
клала конференція під назвою «Критич-
ні правові дослідження» в ун-ті Віскон-
син-Медісон (США), 1977. Наприкін.
1970-х рух К. п. д. поширився в Англії,
…
Франції, Німеччині. В інших регіонах
світу вплив К. п. д. є відчутно меншим.
Прихильність К. п. д. проголошує рос.
процесуаліст О. С. Александров. Ген-
дерні правознавчі дослідження в Укра-
їні проводять Н. В. Аніщук, О. Р. Даш-
ковська, Н. М. Оніщенко.
З сер. 1990-х вплив і популярність
руху К. п. д. дещо зменшились, переду-
сім через глобальний крах «лівого про-
екту» перебудови сусп-ва та виявлений
на практиці утопізм багатьох положень
та пропозицій К. п. д.
Найбільш відомі та авторитетні на-
уковці – учасники руху К. п. д.: Робер-
то Ангер (Roberto Unger), Дункан Кен-
неді (Duncan Kennedy), Марк Келман
(Mark Kelman), Алан Хант (Alan Hunt),
Марк Ташнет (Mark Tushnet), Мортон
Хорвіц (Morton Horwitz), Кетрін Мак
Кінон (Catharine MacKinnon), Марті
Коскеніемі (Martti Koskenniemi). Рух
К. п. д. об’єднує не тільки науковців,
а й громад. діячів, правозахисників та
практикуючих юристів. Належність
до К. п. д., як правило, виявляється
з відповідної про те заяви. Публікації
К. п. д. у США представлено сотнями
монографій та тисячами статей.
Із позицій К. п. д. юриспруденція має
бути спрямованою на осмислення ролі
права в сучасному сусп-ві та виявлення
його зв’язку з іншими соц. ін-тами, зо-
крема такими, як економіка та політика.
К. п. д. здійснюють критику та декон-
струкцію «чистого правознавства», ре-
зультатом чого є розуміння К. п. д. пра-
ва як інструменту соц., політ. та екон.
панування. Отже, критики зазнають
формалізм прав. теорії, лібералізм та
концепція верховенства права, які ґрун-
туються на ідеї розмежування права
388
і політики. У реальності юрид. норми
та рішення конструюються законодав-
цем і суддями, виходячи із соц., політ.
і культ. контексту.
Право не є ціннісно нейтральним
і завжди тісно переплетено з владними
відносинами, чому може виступити ін-
струментом обмеження творчої діяль-
ності людини. К. п. д. розглядає закон
як форму влади, яка здійснюється не
тільки за допомогою держ. репресії, але
також за допомогою дисципліни, якої
суб’єкт права дотримується з власної
волі, своєю чергою, зумовленої існую-
чим регулятивним порядком. Цей по-
рядок ґрунтується на ієрархічних струк-
турах ліберальної д-ви, підтримуваних
правом, що підсилює гендерні, расові,
класові відмінності, завдяки яким від-
творюється несправедливість. Тому соц.
реальність сучасних д-в відкидає мож-
ливість забезпечення свободи через
принцип верховенства права.
К. п. д. звертають увагу на те, що
право має тенденцію до обслуговування
панівного класу та його захисту від до-
магань підлеглих соц. верств (незамож-
них, жінок, етнічних та сексуальних
меншин, корінних народів тощо), визна-
ючи, що за певних умов право може
відповідати інтересам еліт цих соц.
груп. Потенціал позит. права викорис-
товується панівним класом для нав’я­
зування власних цінностей всьому сусп-
ву. Водночас прихильники К. п. д. ука-
зують на обмежені можливості людини
діяти як автономний суб’єкт права,
оскільки кожна людина прив’язана до
громади, класу, етнічної, расової або
іншої соц. групи. Соц. обставини за-
лишають небагато місця для прав. актив-
ності та самостійності суб’єкта права.

Із позицій К. п. д. право є різновидом
політики або як мінімум сфери політи-
ки та права є дуже близькими, внаслідок
чого прав. акти є формою політ. рішень.
Услід прав. реалістам науковці К. п. д.
уважають, що закони та прецеденти не
повністю детермінують рішення
в юрид. справах, але на відміну від них
розв’язання проблеми непевності суд.
рішень вбачають не у визнанні за суд-
дями правотворчої ролі, а у перебудові
всієї політ.-прав. системи ліберальної
д-ви. За заг. скептицизму щодо права
К. п. д., їх прихильники зберігають віру
в справедливість, ставлячи за мету ре-
формування позит. права.
К. п. д. поєднує з постмодерніст-
ськими (постнескласичними) теорія-
ми права використовуваний категорій-
ний апарат, а саме: «різоматичність
права», «децентрація права і право-
вого суб’єкта», «правова деконструк-
ція», «творче правосуддя», «плюра-
лізм правової культури».
К. п. д. включають кілька підгруп,
тематика, зміст і  методологія дослі-
джень яких істотно розрізняються.
Гарвардська юрид. школа (Р. Ангер,
Д. Кеннеді). Р. Ангер вбачає альтерна-
тиву ринку та демократії у такому соц.
порядку, де відносини між людьми
є вільними від класового поділу та іє-
рархії, що переслідують людство про-
тягом всієї історії. Ринкова система має
бути трансформована задля доступнос-
ті до капіталу для кожного; система
прав людини доповнена правами солі-
дарності та правами дестабілізації, тоб-
то спротиву узурпаторській владі; соц.
ін-ти договору і власності приведені
у відповідність до принципу солідар-
ності. Особливі сподівання у поширен-
389
…
ні своїх ідей він покладає на прав. осві-
ту. Натомість Д. Кеннеді критикує сис-
тему юрид. освіти у США, уважаючи її
застрілою та розглядаючи її як підготов-
ку до ієрархії, яка панує в сусп-ві.
Феміністична та гендерна юри-
спруденція (К. МакКіннон, М. Чамал-
лас (Martha Chamallas), Р.  Хантер
(Rosemary Hunter), Д. Роуд (Deborah
Rhode)) виявляє гендерний компонент
у зак-ві та правозастосовчій практиці,
здійснює гендерну експертизу прав.
актів, займається проблемами прав.
рівності, нерівності та дискримінації
за гендерною ознакою, наполягає на
включенні до сфери прав. досліджень
не тільки проблеми участі жінок у соц.
та політ. житті, а й питань сім’ї, репро-
дуктивних прав, планування сім’ї, ген-
дерної ідентичності, зміни статі, сек-
суальності, одностатевих шлюбів, про-
тидії домашньому насильству тощо.
Критична расова юриспруденція
(П.  Уїльямс (Patricia  J.  Williams),
Я. Хейні Лопез (Ian Haney López)) за-
ймається питаннями подолання расової
дискримінації, сегрегації та апартеїду,
виходячи з позиції, що расизм є резуль-
татом соціоістор. конструкції реаль-
ності та такого розподілу влади, коли
білі формують зміст права щодо стату-
су небілих людей. За своїми методами
до неї примикають «критичні теорії
меншин» та «юриспруденція аутсайде-
рів» (маргінальна юриспруденція).
До К. п. д. наближаються кілька на-
прямів міждисциплінарних дослі-
джень: «економіка права» (Р. Познер),
«право як текст», «право і література»
(Р. Познер), «право як театр» (С. Хамф-
рис (Stephen Humphreys), А. Рід (Alan
Read)), «право як гра» (Рендал Пікер
…
(Randal  C.  Picker), Роберт Гертнер
(Robert  H.  Gertner), Дуглас Бейрд
(Douglas G. Baird)).
Літ.: Trubek D. T. Where the Action Is:
Critical Legal Studies and Empiricism // Stan-
ford Law Review, 1984, Vol. 36; Hunt A. The
Theory of Critical Legal Studies // Oxford
Journal of Legal Studies, 1986, Vol. 6, No. 1;
Сметанников Д. С. Критические правовые
исследования в  США // Правоведение,
1999, № 3; Бочаров Д. Змагальність як ігро-
ва засада процесуальної діяльності // Під-
приємництво, господарство і право, 2008,
№ 11; Соломко З. В. Критические подходы
к пониманию права: теоретические и иде-
ологические контуры (реферативный обзор
очерка А. Томсона) // Ученые записки Рос-
сийского государственного социального
университета, 2013, Т. 1, № 6 (121).
Н. М. Крестовська.
КУЛЬТУРА І  ПРАВО. Проблема
взаємовідношення і взаємодії цих фун-
дам. категорій соц. буття при її вирі-
шенні може бути покладеною в основу
такої галузі правознавчого знання, як
«культурологія права». Гол. питаннями
у формуванні такої галузі, як водночас
і відповідного погляду на організ. та
регулятивні сторони функціонування
соціуму, є інтерпретація та визначення
і культури, і права, а також розмежуван-
ня дослідницьких підходів як методів:
культурологіч., з одного боку, і антро-
пол. та соціол. – з другого. Практ. зна-
чущість даної постановки питання ви-
пливає з усвідомлення обмеженості та
неплідності механістичного розподілу
права на природ. і позит., що поступово
долається світ. та вітчизн. правознав-
чою думкою, насамперед у  межах
філос.-прав. досліджень (один із най-
390
більш показових варіантів – і сутнісно,
і термінологічно – «дуальна теорія пра-
ва». Р. Алексі). Те, що необхідний ін-
струменталізм права у вигляді насампе-
ред закону має спиратися на настільки
ж необхідні орієнтири ідеального харак-
теру, оскільки людина є істотою мисля-
чою і творчою, стає все більш зрозумі-
лим аж до ступеня очевидності. Катего-
рія культури починаючи ще з кін. 18 ст.
стає однією з найбільш вживаних у пра-
вознавстві, завдячуючи перш за все ро-
мантизму як загальнокульт. рухові, од-
ним із найбільш доленосних результатів
якого було створення модерних націй
і нац. д-в (процес, що не є завершеним
і на поч. 21 ст.). Видатні досягнення
в літературі й мистецтві, що сприяли
даним процесам і водночас були їх ви-
раженням, сформували уявлення про
культуру як, по-перше, щось таке, що
згуртовує спільноти на етнічному ґрун-
ті (що спиралося на фольклор і нову
інтерпретацію історії як історії народів-
націй, тобто, йшлося вже про подолання
станового розмежування як мінімум
у даному ракурсі); по-друге, як сферу
діяльності, пов’язану переважно або
навіть виключно з мистецьким як духов.
утіленням такого розуміння культури
було створення т. зв. «національних»
(або «класичних») «шкіл» (або «напрям-
ків») у літературі та різних видах мисте-
цтва, у правознавстві найбільш яскравим
прикладом є «Історична школа права»
(«Історична школа юристів») у Німеччи-
ні. Незважаючи на її задекларовану опо-
зиційність до теорій природ. права, що
набули особливого впливу з доби Про-
світництва, її гол. представники (Ґ. Гуґо,
Ф. Савіньї та Ґ. Пухта), втім, фактично
продемонстрували неможливість від-

кидання ідеальних основ права як орієн-
тиру для його формування в будь-якій
системі світоглядних координат, почина-
ючи з рим. права, яке вони прискіпливо
досліджували (так можна сказати і про
позитивістів наст. часів). Цією системою
координат було не що інше, як культура
в тому її розумінні, яке надала їй етимо-
логічно латина як «оброблення» люди-
ною чогось природ., включаючи й «об-
роблення душі» як визначення філософії
(Цицерон), що є смисловим поєднанням
її з культурою взагалі.
На поч. 20 ст. особливого значення
набула феноменологічна концепція
Е. Гуссерля в поясненні в т. ч. і соц. про-
цесів та всього, що з ними є пов’язаним.
Його поняття «життєвого світу» як спо-
собу буття людини було покладено
в основу розуміння культури, і це мало
сенс насамперед у розмежувальному
плані або відповідних підходах, най-
більш широким з яких був такий, що не
втратив свого евристичного наванта-
ження й сьогодні: це розподіл культур
за умовними ареалами впливу, що ви-
значаються як «Схід» і «Захід». Дове-
дене М. Вебером реліг.-світоглядне під-
ґрунтя зах. ареалу культур як залежне
від протестантської версії християнства
визначило гол. його перевагу: у най-
більш заг. сенсі – це можливість визво-
лення творчих потенцій кожної людини,
що стає потужним стимулом і водночас
втіленням суцільної енергії людського
розуму в інтересах усіх людей, у сенсі
прав. – це забезпечення можливості та-
кого визволення, що втілилося в понят-
ті «права людини», коли останнє вважа-
лося зобов’язанням д-ви (сусп. договір
як раціонально обґрунтована угода). Це
випливало з концепт. засновку щодо ін-
391
…
струментального стосовно сусп-ва та
індивіда розуміння д-ви як у цілому
системи забезпечення їх інтересів і без-
пеки, що було одним із найважливіших
досягнень природ.-прав. концепцій.
Культ. підмурками такого розуміння
права були як раціоналіст. концепції
доби Модерну, так і істор. накопичення
(кумуляція) досягнень у суто прав. ца-
рині, що сягало як мінімум античних
часів і було пов’язане з поняттям демо-
кратії. Для першого є принципово важ-
ливим поєднання гносеол. (епістемо-
логіч.) пластів свідомості з  аксіол.
у вигляді вже домінантного значення
моральнісних цінностей як необхідно-
го фундаменту права, для другого важ-
ливим є розуміння витоків принципів
права не тільки з етимологіч. коріння
терміно-поняття cultura (як оброблен-
ня людиною всього, до чого вона має
стосунок, починаючи з землі), а й з ро-
зуміння способів самоорганізації та
саморегулювання, що випливає з тер-
міно-поняття civiltá (як опори в таких
питаннях на розумні засади та розумін-
ня підкореності діяльності людини на-
самперед заг. інтересам). Тому й до сьо-
годні є плідним перше визначення куль-
тури і цивілізації, синонімічне по суті,
що спирається на перелік істор. досяг-
нень та якостей людства, запропоноване
в сер. 19 ст. (Е. Тейлор). А протиставлен-
ня понять культури і цивілізації, що від-
булося вже в 20 ст. (О. Шпенглер), має
певні обмеження саме у прав. площині:
організ. та регулятивні функції за всієї
широти спектрів їх використання в со-
ціумі відрізняються щодо самої людини,
якщо в термінології і заг. позиції доби
Модерну, – кожного індивіда, а останнє
стає домінантною позицією, зокрема
…
для створення конст. засад сучасного
світу, починаючи з Декларації незалеж-
ності та Конституції США ще у 18 ст.
Розрізнення понять культури і циві-
лізації стає необхідним з точки зору,
в т. ч. (і, можливо, в основному) саме
в персоналістичній площині, що випли-
ває з основополож. засад природ.-прав.
моральнісно орієнтованих теорій остан-
ніх приблизно трьох століть, а також
є втіленням античних ще засад, що спи-
раються на фундам. категорії Істини,
Добра і Краси. Це робить його можли-
вим у найпростішому схематичному
викладенні таким чином, що цивіліза-
ційним є те, що взагалі стосується лю-
дини і є результатом її діяльності як
відношення до світу, культ. є те саме,
але тільки таке, що має позит. значення
для людини (релятивність у розумінні
останнього принципового значення не
має). Тоді Право і як можливість, і як
настанова тощо, стає втіленням культ.
уявлень стосовно індивіда (особистос-
ті), а Закон – втіленням цивілізаційного,
а ступінь його відповідності культурі
відбивається, у першому випадку, по-
няттям прав. культури, у другому – по-
няттями прав. і неправ. закону (у І. Кан-
та, відповідно просвітницьким природ.-
прав. доктринам – відповідно Розуму та
етичним орієнтирам, з його точки зору
безумовним). З таких позицій не є ко-
ректним приписування культурі такої
якості, як агресивність, а тому вислов-
лювання «зіткнення цивілізацій»
(С. Гантінґтон) є кращим, ніж «зіткнен-
ня культур», як то досить часто вико-
ристовується в політології (та політиці),
а також соц. філософії. Тоді й найбільш
поширене в укр. культурології лапідар-
не визначення культури як «спосіб бут-
392
тя людини» (В. Іванов) потребує уточ-
нення в  бік підкреслення гуманіст.
цінностей пізнавального, морал. та ес-
тетичного ґатунку. Методологічно це
потребує розрізнення і розведення ан-
тропол. і  культурологіч. підходів,
оскільки останній передбачає певний
ступінь ідеалізації як вираження не
тільки того, що може бути в діях люди-
ни та результатах цих дій, а й того, про
що вона, напр., мріє, включаючи й за-
відомо утопічні побудови свідомості.
Наст. етапом розуміння взаємовідно-
шення культури і права стає вираження
концепту «права людини» в культ. аре-
алах Схід і Захід у його онтолог. та гно-
сеол. ракурсах. Принциповим, а часто
навіть гострим стає питання ставлення
до нац. чи то реліг. тощо традицій,
оскільки цей концепт сконцентрував
поняття свободи і рівності як формалі-
зацію (юрид. закріплення) егалітарної
основи взаємодії людей, що передбачає
соц. стратифікацію та рівень добробуту
відповідно особистісним якостям кож-
ної людини. Це потребує відмови від
досить впливових звичаїв, оскільки
значну кількість із них розвитком куль-
тури такої спрямованості виведено
у сферу крим. У багатьох країнах світу
гносеол. ракурс як декларативне втілен-
ня в юрид. док-ти аж до конст. рівня
надто часто не збігається з ракурсом
онтолог., що робить функціонування
відповідних установ перекрученим
і фіктивним як мінімум частково (край-
ній варіант таких соц. фікцій становлять
тоталітарні політ. режими). Культ.-істор.
підмурки світогляду, що сформував кон-
цепт прав людини як рівних прав кож-
ної людини, лежать у протестант. версії
християнства, коли М. Лютер поклав
у основу взаємовідносин ранньохрис-

тиян. принципи рівнодостоїнства, інди-
від. відповідальності і  чесної праці,
а пізніше у Б. Спінози втілилися в ідею
невідчужуваних прав людини, які він
уперше і визначив: право на існування
та діяльність і свобода совісті та думки.
Дж. Локк є автором «троїстої формули»
прав людини, що лежить у основі кон-
ституцій переважної більшості країн
і сьогодні (право на життя, свободу та
власність), а І. Кант завершив «копер-
ніканський переворот» у праворозумін-
ні, здійснений просвітниками (Е. Со-
ловйов), тобто неперевершено довівши
їхнє положення про рівність усіх
суб’єктів права, що створило ту якість
правопорядку, що відповідає й сучас-
ним стандартам (С. Максимов).
Так у праві знайшли вираження гол.
ознаки Заходу як певного ареалу куль-
тур, які особливо виразно сприймають-
ся у зіставленні з ознаками Сходу –
підхід, що вже використовується у ві-
тчизн. правознавстві, зокрема в цив.
праві (Є. Харитонов). Ця дихотомія має
такий вигляд: 1) «Схід» – статичність,
«Захід»  – динамічність (розвитку);
2) «Схід» – колективність (домінування
колективних форм існування), «Захід» –
індивідуалізм (роль індивіда, що постій-
но зростає); 3) «Схід» – пасивність, «За-
хід» – активність (індивіда); 4) «Схід» –
рекреаційні цінності, «Захід» – трудові
цінності (превалюють); 5) «Схід» – вла-
да-власність (нероздільність понять),
«Захід» – влада і власність як окр. кате-
горії («власність священна»); 6) «Схід» –
ірраціонально-міфологіч. принцип мис-
лення, «Захід»  – раціонально-юрид.
принцип мислення (що домінує). На-
ведений приклад зіставлення культур-
но-цивілізаційних ареалів Сходу і Заходу
393
…
є досить плідним, оскільки наведена
схема є: а) дихотомічною; б) лапідар-
ною; в) концентрованою. Можливість її
використання у правознавчих дослі-
дженнях є обумовленою онтолог. вкорі-
неністю правовідносин, а також ураху-
ванням феноменолог. складової як заг.
умови отримання адекватних результа-
тів, що значно підвищує практ. значу-
щість культурологіч. підходу, у межах
якого стає можливим тлумачити куль-
туру як прав. категорію, а право – як
категорію культури. Принциповим стає
також розрізнення партикулярного та
універсального розуміння культури,
коли право демонструє свої культурот-
ворчі інтенції в еволюційному розви-
ткові від першого до другого саме на
основі виокремлення рац. складової
в характеристиці і людини (Арістотель),
і права (філософія права Нового часу).
Літ.: Posner Richard A. Law and Literature.
A Misunderstood Relation. Cambridge, 1988;
Библер В. С. От наукоучения к логике куль-
туры: Два философских введения в ХХІ век.
М., 1991; Феномен української культури:
методологічні засади осмислення. К., 1996;
Van Hoeck M., Warrington M. Legal Cultures
and Legal Paradigms: Towards a New Model
for Comparative Law // International and Com-
parative Law Quarterly, 1998, vol. 47; Gearey
Adam. Law and Aesthetics. Oxford-Portland
Oregon, 2001; Cotterrell Roger. Law in Cul-
ture // Associations, 2003, № 7 (1); Cultural
Analysis, Cultural Studies, and the Law: Mov-
ing Beyond Legal Realism. Durham and Lon-
don, 2003; Ідея культури: виклики сучасної
цивілізації. К., 2003; Морфологія культури:
тезаурус. Х., 2007; Литвинов О. М. Право
як феномен культури: спроба філософсько-
го осмислення. Луганськ, 2014.
О. М. Литвинов.

Л
ЛАО-ЦЗИ (604 р. до н. е., Цзюй-
жень, царство Чу – 531 р. до н. е.) – дав-
ньокитайський мислитель, засн. даосиз-
му. Його вчення викладено у трактаті
«Дао де цзін» – у різних варіантах пере-
кладу «Книга про дао та де», «Книга
про шлях і благу силу», «Книга про
благий закон», «Канон Шляху та благо-
даті», «Три вози». Рукопис містить 5000
ієрогліфів і складається із 81 вірша. Піз-
ніше, у 3 ст. до н. е., вчення Л.-ц. під-
тримав і розвинув Чжуан-цзи, іменем
якого і називався його трактат. Особли-
вого впливу даосизм набув в епохи Тан
(7–10 ст.) і Сун (10–13 ст.). Танські ім-
ператори поклонялись Л.-ц., присвоїв-
ши йому титул Першого найвищ. імпе-
ратора. Імператор Чжень-цзун (997–
1022) наказав відредагувати й наново
перевидати осн. даоські канони. Дао-
сизм відігравав важливу роль у духов.
житті Китаю і в період Мін (14–17 ст.).
Під час правління маньчжурської динас-
тії Цин (1644–1911) вчення даосизму
зазнало поступового занепаду.
Даосизм – один із трьох осн. най-
впливовіших напрямів політ.-прав.
думки стародавньої китайської циві-
лізації (нарівні з конфуціанством та
легізмом), яка до наших днів дивує
вражаючою спадковістю своїх культ.
форм, зокрема, управління та філо-
софствування. Китайська традиція не
394
опрацювала под. до європ. поняття
права, однак присутність у ній прав.
звичаїв та законів тут не підлягає сум-
ніву, як і в усіх ін. місцях світу, де на
зміну первісним соц. ін-там прихо-
дить держ.-владна організація.
Найбільш істотною частиною вчення
виявилось тлумачення поняття «дао» як
незалежного від волі Неба природ. ходу
речей, як природ. закономірності та
природ. закону. Вчення виникло із тра-
диц. китайських народних вірувань,
марновірств, культів, магії та шаман-
ства, у яких означало правильний, від-
повідний велінням Неба життєвий шлях
окр. людини чи усього народу. Вихід-
ним моментом трактату Л.-ц. була дум-
ка про те, що людина є частиною при-
роди і саме тому повинна жити природ.
життям. Звідти виходили заклик прави-
телів не втручатися в життя народу і во-
роже ставлення до д-ви, моралі, освіти,
культури. Ґрунтуючись на цьому, Л.-ц.
критикував ідеологію правлячих кіл.
Перш за все розвінчувався реліг. культ
та його догми про «небесну волю» та
небесне походження «державця», що
видає народу свої закони. На відміну від
трактування «дао» релігією як небесної
волі, Л.-ц. вбачав у ньому властиву усьо-
му сущому – небу, природі, сусп-ву, лю-
дині – непорушну закономірність. Він
доводив, що стосовно «дао» усі рівні,
і приписував відхиленню від справжньо-
го «дао» усі недосконалості людського
колективного й особистого спілкування,
усі тягарі нерівності та пов’язані з цим
злигодні та нещастя. Це становило сер-
цевину політ. вчення «дао».
Тлумачення природ. закону або до-
брочинності відрізняються від традиц.
європ. розуміння. У  стародавньому

трактаті «Книга змін («І цзин») «дао»
визначається через сонячно-місячні
ритми та чергування двох матеріальних
субстанцій (першоначал) інь (чоловіче,
тверде начало) і  ян (жіноче, м’яке).
Саме тому у «І цзин» ця закономірність
постає у такому вигляді – «То інь, то
ян – це й становить Дао». У даному ви-
падку позначався певний вселенський
закон ритмічності – чергування якихось
начал, явищ та сутностей. Такими змін-
ними величинами можуть бути числа
(парні – непарні), людські статі (чоло-
віча – жіноча), пори року (зима-літо),
природ. речовини (тверді – м’які; живі –
мертві), геометричні фігури (прямокут-
ник – круг) тощо. Одночасно відмінні
подвійні (дихотомічні) предмети та яви-
ща можуть бути поширеними і на соц.
життя, у т. ч. і на політ. і прав. спілку-
вання. Таким чином, космічний ритм
усього сущого, ієрархія соц. статусів та
цінностей сприймалися прихильниками
вчення даосизму та співіснуючими із
ними вченнями, як найбільш фундам.
закони природи, у т. ч. й людської. Су-
часник Л.-ц. Конфуцій тлумачив дотри-
мання «дао» у Піднебесній як самовдос-
коналення духов. й морал. у людині, яка
живе в сім’ї та за її межами і прагне до
перетворення на шляхетну людину або
до її уподібнення – цзюньци. Відповід-
но до вчення даосизму, таким ідеальним
зразком уподібнення є досконалому-
дрий – шен жень. Ідейно-філос. комп-
лекс «Книги змін» посідає серед. стано-
вище поміж світосприйняттям родового
сусп-ва та творчістю перших філософів,
людей, яких іменують у вченні даосизму
шен жень, тобто досконаломудрими.
Вона містить графічну частину із різно-
манітними змінами, біол., природ.-кос-
395
…
мічними, соц., смисловими, які пред-
ставляються за допомогою ієрогліфічних
символів та афоризмів ілюстративного
й коментаторського призначення. При
цьому наголошується домінування при-
род.-космічного над людським: «Небо
породило дух-річ. Досконаломудрі
люди дотримуються її як закону. Небо
та земля творять метаморфози та зміни.
Досконаломудрі люди копіюють їх.
Небо схиляє (світові) образи, проявляє
щастя й нещастя. Досконаломудрі люди
ідуть за цими образами…».
Із вчення випливала здатність «дао»
відновлювати справедливість. У цьому
випадку «дао» сприймалось, як «небес-
не дао», на відміну від «людського дао»,
між якими мали місце розбіжність, різ-
не спрямування впливу та його наслід-
ків: «Небесне дао відбирає у багатих
і повертає бідним те, що у них було віді-
брано. Людське ж дао, навпаки, відби-
рає у бідних і віддає багатим відібране».
Под. положення виявляється яскравим
підтвердженням того, що тема проблем-
ного співіснування бідних та багатих
практично постає присутньою в усіх
фундам. політ.-філос. побудовах народів
як Сходу (індуїсти, даосисти), так і За-
ходу (іудейсько-християн. традиція,
Платон із його тезою про дві д-ви у кож-
ній д-ві – д-ви багатих і д-ви бідних).
Важливою складовою вчення Л.-ц.
є принцип бездіяльності, утримання
від активних дій у вирішенні не тільки
життєвих та етичних, а й політ. питань.
У відношеннях правителів з підвлад-
ними цей принцип тлумачився як ви-
мога утримуватись від утисків народу,
як засудження корисливої активності
правителів та багатіїв стосовно народу:
«Якщо палац розкішний, то поля вкри-
…
ті бур’янами і хлібосховища пусті…
[Знать] одягається у розкішні тканини,
носить гострі мечі, не задовольняється
[звичайною] їжею й накопичує надлиш-
кові багатства. Усе це називається роз-
боєм та хвастощами. Воно виявляється
порушенням Дао… Народ голодує тому,
що власті беруть занадто багато подат-
ків…. Тяжко управляти народом через
те, що власті занадто діяльні». Отже,
відповідно до вчення даосистів, щастя
та спокій людям приносить не актив-
ність, а, навпаки, бездіяльність. З одно-
го боку, філос. заклик до бездіяльності
стосувався владних структур, правите-
лів та багатіїв як попередження утисків
народу. З другого ж боку, проповідь па-
сивності означала заклики народу до
відмови від будь-яких протестів проти
гноблення та утисків з боку можновлад-
ців. Саме у цьому полягали принципи
політ. правління та його консерватизм.
Л.-ц. наголошував на необхідності
правильної організації управління. Він
критикував керівників д-ви за обтяжли-
ві податки, жорстокі закони, ведення
воєн, вважав ідеальною таку систему
управління, яка здатна функціонувати
навіть без розпоряджень, що сприяло
б кожному знати свою справу і бездо-
ганно її виконувати. Із простоти управ-
ління випливав принцип політ. мисте-
цтва, стрижневою тезою якого вважа-
лось невтручання правителя у природ.
хід речей: «Кращий правитель той, про
якого народ знає лише те, що він існує.
Дещо гіршими є ті правителі, які ви-
магають від народу їх любити й звели-
чувати. Ще гіршими є  ті правителі,
яких народ боїться, і гіршими за всіх
є ті правителі, до яких народ ставиться
з презирством…».
396
Відповідно
до вчення Л.-ц.,
усе неприрод.
у  житті сусп-
ва, усі наста-
нови, установи
офіц. культу-
ри, управлін-
ня, закони д-ви
тлумачились
як ухилення
Лао-цзи
від «дао» та як
хибний шлях, що наближає його до по-
глядів стародавніх грец. кініків (Діоген
та ін.). Саме тому перспектива досяг-
нення ідеального стану обумовлюва-
лась не позит. вимогами «дао» стосовно
подальшого удосконалення установ чи
законів, а приведенням їх у відповід-
ність «дао» шляхом відмови від існую-
чих культ. благ на користь первісної
простоти й природності. У зв’язку з цим
Л.-ц. закликав до повернення до патрі-
архальної простоти минулого часу, до
життя в малих роз’єднаних та самодос-
татніх поселеннях, до відмови від пи-
семності, винайдених складних знарядь
праці тощо. Він зазначав: «Держава по-
винна бути маленькою, населення – не-
численним. Якщо й існують різні зна-
ряддя, ними не слід користуватись,
і нехай люди до самої смерті не поли-
шають своїх місць. Якщо є  човни
й вози, ними не треба користуватись,
якщо є зброя й спорядження, не варто
його демонструвати. Нехай люди від-
новлять практику плетіння вузлів (за-
мість писемності) і користуються цим.
Нехай їхня їжа буде смачною, одяг кра-
сивим, житло зручним, а життя радіс-
ним. Нехай сусідні держави дивляться
одна на одну, слухають спів півнів та

гавкіт собак одна у одної, а люди до
самої старості не відвідують один од-
ного…». У таких закликах поєднува-
лись варіанти консервативної утопії із
архаїчністю роду.
Такі заклики підтримував і Джуан-
цзи двома століттями пізніше. У його
однойменному трактаті говорилось:
«Природа людей є сталою: вони тчуть
й одягаються, орють та їдять – це мож-
на назвати спільними їхніми властивос-
тями. Єдність і рівність – природний їх
стан. Саме тому в часи Вищої Добро-
чесності їхня хода була статечною, а по-
гляд – зосереджений. Того часу люди
жили разом із птахами та звірами, були
ріднішими усьому живому – де вже їм
було знати про низьких та шляхетних.
Усі були рівно невігласами, і доброчин-
ність їх не полишала; рівною мірою не
знали бажань і були простими й при-
родними. Так, живучи у простоті й при-
родності, народ зберігав свою приро-
ду… У давнину ті, хто дотримувався
«дао», не просвіщали народ, а робили
його невігласом. Тяжко управляти на-
родом, коли у нього є багато знань. Саме
тому управління країною за допомогою
знань приносить країні нещастя, а без
них приводить країну до щастя…». Под.
соц.-політ. концепція даосистів стано-
вила реакційну утопію.
Утопічним було й бажання творців
теорії знайти і спосіб скасування іс-
нуючих соц. та групових ієрархій:
«Якщо не шанувати мудреців, то в на-
роді не буде сварок. Якщо не цінувати
рідкісних предметів, то не буде крадіїв
серед народу. Якщо не показувати того,
що викликає заздрість, то не хвилюва-
тимуться серця народу. Саме тому,
397
…
управляючи країною, досконалому-
дрий тримає серця [підданих] пустими,
а шлунки повними. [Його управління]
послаблює їхню волю і зміцнює їхні
кістки. Воно постійно прагне до того,
щоб у народу не було знань та при-
страстей, а ті, що мають знання, не на-
смілювались би діяти. Забезпечення
бездіяльності завжди приносить спо-
кій…». Таким чином, правителям да-
валася порада демонструвати якомога
менше активності, щоб надати народу
можливості займатися тим, чим він
може й бажає займатись. На думку де-
яких вчених, така порада зовнішньо
нагадує знамените побажання періоду
європ. політики вільної торгівлі і лес-
сеферизму (від фр. laisse faire, laisse
passer – дозвольте діяти, нехай усе ру-
хається своїм шляхом).
Вчення про ідеальне управління
в умовах заг. рівності належить до типу
соц. утопії, а погляди на морал. та ін.
соціально дисциплінуючі правила, мо-
рал. та держ. закони  – до різновиду
природ.-прав. поглядів, які можна по-
рівнювати у певних параметрах із єв-
роп. тлумаченнями цієї теми. Зрівню-
вальний принцип поєднується у теоре-
тиків із певною ієрархією та ранговістю
у сусп. устрої та у розподілі праці, а та-
кож за умови збереження відчутно урі-
заної прив. власності.
Соц.-політ. концепція Л.-ц. означала
реакційну утопію. Її містицизм і таєм-
ничість притягали до себе різні про-
шарки населення аж до верхів сусп-ва.
Побудова вчення на підставі традицій
та норм громад. буття полегшувала його
сприйняття народними низами. Культи-
вування покірності, політ. пасивності,
…
байдужості до проявів зла та несправед-
ливості найбільше виявились саме
в умовах, які відповідали даосизму.
Тв.: Дао-де-цзин / [пер., вступ. ст., ком-
мент. В. В. Малявина]. М., 2003; Старий
учитель. Вчення про істину і благодать /
[пер. з кит. В. Дідик]. Л., 2010.
Літ.: Графский В. Г. История полити-
ческих и правовых учений. М., 2007; Бу-
шанський В. Лао-цзи. В кн.: Історія полі-
тичної думки / за заг. ред. Н. М. Хоми. Л.,
2014; Кобець Ю. В., Мадрига Т. Б. Соціаль-
но-політичне вчення даосів. В кн.: Історія
політичної думки. Л., 2016.
О. В. Зінченко.
ЛЕГІТИМАЦІЯ – 1) процес визна-
ння соц. суб’єктами значущості сусп.-
політ. реальності як у цілому, так і в її
окр. проявах та складових (М. Вебер);
2) способи пояснення і виправдання
соц. та політ. відносин, їх когніт. та
нормат. інтерпретація (П.  Бергер,
Т. Лукман).
Термін «Л.» походить від групи од-
нокореневих лат. слів lex, legis (закон,
юрид. норма, правило, принцип, по-
рядок, право управління, влада), legiti-
mus, legitima, legitimum (згідний із за-
конами, законний, правомірний, юрид.,
прав., належний, правильний, дійсний),
legitime (законно, згідно із законами,
правомірно), legitima, legitimorum (уза-
конені правила, формальності, розпо-
рядження, статути), legitimare (узаконю-
вати), legitimatus (узаконений). Як си-
нонім прислівника legitime (законно,
правомірно) словник І.  Дворецького
наводить слово juste (справедливо, за-
конно, по праву, по справедливості),
а як близьке за значенням слову legiti-
mus (законний, правомірний) вказуєть-
398
ся на potestas (панування, влада, мож-
ливість, дозвіл, владика, владар, пан,
значення, смисл). В обох випадках міс-
титься посилання на Цицерона як на
автора, в роботах якого зустрічається
вживання згаданих слів як близьких за
значенням.
Отже, ще до початку нашої ери лат.
слова, на основі яких утворились мо-
дерні поняття «легітимність», «легітим-
ний», «Л.», мали значення «законність»,
«влада», «справедливість», «право
управління», «належний», «правомір-
ний» та «правильний». Вони мають
відношення, як мінімум, до чотирьох
дискурсів: прав., політ., етичного та ло-
гіч. У низці європ. мов слово «Л.» та
однокореневі з ним лексичні одиниці
починають вживатись із 13 ст., спочатку
у  франц. мові, а  згодом (із 15  ст.)  –
в англ. та ін.
У ході історії розвитку мов, відповід-
но до авторитетніших зах. словників,
значення слова «Л.» та споріднених із
ним дещо розширилось. Так, сьогодні
в англ. термінологічному дискурсі за
словом «легітимний» закріплений та-
кий денотат: «той, що проголошується
законним», «відповідний закону чи пра-
вилу», «санкціонований, уповноваже-
ний чи дозволений законом», «правиль-
ний», «обов’язковий», «належний»,
«санкціонованиий законами умовиводу,
аргументації, звичаєм, законом». В од-
ному із значень слово «легітимувати»
означає «подавати щось несправедливе
або морально негідне прийнятним
і правильним». В основному ж традиція
вживання слів «Л.», «легітимність»,
«легітимувати» закріплює за ними по-
зит. значення.

У сучасній науці за критерієм вирі-
шального чинника (домінанти) Л. виді-
ляють дев’ять підходів до визначення її
сутності: ціннісно-нормат., когніт.,
культурологіч., соціол., інституц., кому-
нікат., психол., систем. та технологіч.
підходи.
Ціннісно-нормат. підхід, засн. якого
по праву можна вважати М. Вебера, пе-
редбачає розуміння цінностей та норм
як домінантних чинників Л. Його пред-
ставники визначають легітимність вла-
ди як морал. право, морал. чи норматив-
но бездоганний авторитет на політ.
управління у сприйнятті гр-н. Когніт.
підхід в основі Л. вбачає знання, ви-
робництво, поширення та підтримка
якого обґрунтовує та виправдовує будь-
яку владу в різноманітних її формах іс-
нування. Культурологіч. підхід перед-
бачає розгляд Л. як процесу, обумовле-
ного культ. досвідом сусп-ва та його
усталеними формами, до яких належать
вірування, ідеї, сусп. ідеали, знаки, сим-
воли, архетипи, міфи, ритуали, традиції,
моделі поведінки. Соціол. підхід Л. ви-
водить із фактичної значущості різно-
манітних виявів соц. реальності для
людей, що відображається в їх повсяк-
денній життєдіяльності та визначає ха-
рактер і інтенсивність Л. соц. та політ.
структур. Інституц. підхід в особі своїх
представників гол. роль у здійсненні Л.
надає соц. ін-там, серед яких важливе
місце посідають д-ва та її органи, партії,
а також різноманітні міжнар. організації
та їхні підрозділи. Особливе місце
в межах цього підходу приділяється
процедурним та процесуал. моментам
функціонування ін-тів як інструментам
досягнення легітимності. Комунікат.
підхід трактує Л. як публ. обговорення,
399
…
аргументування, в ході якого доводить-
ся як право на владу, так і норми та цілі,
які упорядковують її здійснення. Пси-
хол. підхід вирішальну роль у Л. від-
водить психол. чинникам, які визнача-
ють поведінку підвладних. Відповідно
до нього, домінантними у детермінації
Л. із боку сусп-ва є віра, настанови, мо-
тиви, орієнтації, очікування, бажання,
потреби, емоції, афекти, психол. стани,
зокрема, задоволення, гнів, розчаруван-
ня, ентузіазм. Систем. підхід постулює,
що Л. визначається політ. системою,
зокрема, оптимальністю її структури
(тобто взаємодії її елементів) та її
функц. ефективністю з огляду на ви-
клики сусп.-політ. розвитку. Технол.
підхід фундований постулюванням
технологій як гол. детермінанти Л. Для
прихильників цього підходу легітим-
ність політ. влади є результатом ефек-
тивності застосування технологій,
спрямованих на здобуття схвалення та
підтримки персональними та інституц.
суб’єктами політики з боку сусп. сил.
При цьому технологією виступає будь-
яка ефективна практика, яка орієнто-
вана на досягнення легітимності по-
літико-владних відносин та здатна
вплинути на сусп. свідомість та пове-
дінку в бажаному для суб’єктів політи-
ки напрямі.
Магістральні стратегії розуміння Л.
у сучасному практ.-політ. дискурсі ви-
значаються інтерпретаційними моделя-
ми, з одного боку, М. Вебера, а з друго-
го – П. Бергера і Т. Лукмана. За веберів-
ською концепцією, Л.  – це внутр.
виправдання суб’єктів соц. визнання
значущості порядку владних відносин,
а за бергеро-лукманівською теорією,
Л. – це зовн. щодо суб’єктів визнання
…
існуючої системи влади пояснення та
обґрунтування. Фактично, йдеться про
різні речі, хоча й пов’язані між собою.
Одна справа – пояснювати та обґрунто-
вувати справедливість влади, інша –
підпорядковуватись владі, вірячи в її
законність, святість або виключну осо-
бистість її носія. Так, М. Вебер справ-
жніми суб’єктами легітимації вважав
індивідів та соц. групи, що підпоряд-
ковуються владі, а П. Бергер та Т. Лук-
ман як суб’єктів Л. розглядали тих, хто
забезпечує підпорядкування владі че-
рез здійснення пояснень та обґрунту-
вання. Виходячи з веберівської концеп-
ції, під Л. слід розуміти сусп. визнання
влади, а за П. Бергером та Т. Лукма-
ном Л. треба розглядати як пояснення
та обґрунтування.
В юрид. дискурсі, як правило, Л. роз-
глядається в межах ціннісно-нормат.
підходу, по суті, є його конкретизацією.
Так, філософи права виокремлюють
такі явища, як Л. права та Л. прав. сис-
теми. При цьому, якщо перше по­
в’язують із виявленням ціннісного зна-
чення права, то останнє – з його нормат.
змістом у контексті певної соц.-політ.
реальності. Право може слугувати од-
нією з основ Л. влади, виступаючи ак-
сіологіч. та нормат. критерієм оцінки
влади. Значення права як чинника Л.
залежить від міри, у якій саме прав. сві-
домість визначає життєдіяльність того
чи ін. сусп-ва.
Поняття «Л. влади» позначає процес
набуття владою сусп. значущості. До-
статня значущість влади, яка може ро-
зумітись як її легітимність, надає мож-
ливість носіям влади здійснювати ви-
значальний вплив на сусп.-політ.
процеси. Поняття «Л. влади» характе-
400
ризує процес, який містить дві взаємо-
діючі та взаємоспрямовані складові.
Перша складова – це постійна інститу-
ціоналізована діяльність суб’єктів по-
літики щодо забезпечення легітимністю
своїх претензій на здобуття, реалізацію
чи розширення влади. Друга складова –
це визнання значущості цих претензій
сусп-вом, його групами чи окр. особа-
ми, яка виражається у вірі, довірі, згоді,
підтримці ними політ. суб’єктів у бо-
ротьбі за владу та її реалізацію.
У сучасному соц.-політ. дискурсі Л.
отримала багатоаспектне розуміння.
Л. – це, по-перше, процес, яким управ-
ляють; по-друге, соціально необхідний
механізм, що забезпечує інтеграцію
сусп-ва; по-третє, технологія, яка ви-
користовує всі засоби переконання та
пропаганди – від створення міфів до
рац. наук. доказу. Л. необхідна владі,
по-перше, як пояснення, обґрунтування,
виправдання її носіями претензій на
право прийняття рішень; по-друге, як
мотивація та мобілізація сусп. визнання
та підтримки на користь певних влад-
них практик та політ. сил.
За критерієм суб’єкта легітимацій-
них відносин можна виділити чотири
підходи до розуміння терміна «Л. по-
літ. влади»: елітистський (в основі –
уявлення про легітимність як результат
діяльності еліти з виправдання влади),
демократ. (передбачає розуміння легі-
тимності як визнання з боку сусп-ва),
тоталітаристський (легітимність як єд-
ність обґрунтування та визнання, коли
обґрунтування просто не може бути не
визнано, оскільки виходить від влади,
а влада орієнтується на цінності, сим-
воли та прагнення сусп-ва, на підставі
яких має здійснюватись беззастережне

визнання), об’єктивістський (легітим-
ність як об’єктивна відповідність влади
принципам функціонування сусп-ва чи
уявленням його представників, а зовсім
не результат обґрунтування та визна-
ння). Більш доцільним є поєднання пер-
ших двох підходів – елітистського та
демократ., оскільки їх синтез евристич-
но більш виправданий з огляду на необ-
хідність вивчення як процесу забезпе-
чення легітимності правлячими політ.
силами, так і пов’язаного з ним процесу
визнання влади з боку сусп-ва.
Відправним моментом та, одночас-
но, безпосереднім результатом ініцію-
вання та здійснення Л. є панівна легі-
тимна інтерпретація реальності, що
є продуктом перманентного процесу
комунікації на глобальному, регіональ-
ному, нац., груповому, міжіндивідному
рівні. Відповідно, це передбачає, що
легітимна інтерпретація реальності та-
кож має низку версій як за рівнями фор-
мування та охоплення (глобальну, регі-
ональну, індивід. і т. ін. інтерпретації),
так і за специфікою тлумачення існую-
чого стану справ та ставленням до ньо-
го (різного роду субінтерпретації як
результати різних дискурсів (прав., мо-
рал.-етична, наук., філософ., реліг.
і т. ін. інтерпретації), та контрінтерпре-
тації (антиглобалістська, антикапіта-
ліст., антиолігархічна, антиавторитарна,
антитоталітарна, антилібералістична,
антинаціоналістична і т. ін. інтерпрета-
ції). Легітимна інтерпретація реальнос-
ті складається із загальноприйнятих
смислів, із сформованих на рівні соціу-
му чи соц. групи завдяки комунікації
стереотипів, знаків, символів, звичаїв,
ритуалів, а головне – з когніт., перцеп-
тивних та афективних схем як правил
401
…
здійснення операцій, які обумовлюють
способи міркування, способи інтер-
претації різноманітних ситуацій, мину-
лого, теперішнього, майбутнього, світу
в цілому, а також способи діяльності та
поведінки.
Літ.: Weber M. The Theory of Social and
Economic Organization. N. Y.; London, 1968;
Luhmann N. Legitimation durch Verfahren.
Frankfurt am Main, 1983; Вебер М. Основ-
ные социологические понятия // Избранные
произведения. М., 1990; Beetham D. The
legitimation of power. London, 1991; Бер-
гер П., Лукман Т. Социальное конструиро-
вание реальности. Трактат по социологии
знания. М., 1995; Habermas J. Legitimation
crisis / Trans. by McCarthy Th. Cambridge;
Oxford, 1997; Пролеєв С. В. Метафізика
влади. К., 2005; Висоцький О. Ю. Техноло-
гії легітимації політичної влади: теорія та
практика. Дп., 2010; Його ж. Поняття легі-
тимації політичної влади: сутність та зміст
// Гілея, К., 2012, вип. 58 (№ 3).
О. Ю. Висоцький.
ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Кази-
мирович (5 квіт. 1882, с. Затурці, Воло-
димир-Волин. повіту, тепер Локачин-
ського р-ну Волин. обл. – 14 черв. 1931,
Вінервальд, Австрія) – політ. мисли-
тель, історик, держ. і політ. діяч. Дій-
сний член НТШ (1914).
Навчався в 1-й Київ. гімназії. Тут по-
трапив під ідейний вплив РУП та сприй-
няв ідею незалежності України, яка
стала визначальною для подальшого
розвитку і формування його політ. сві-
тогляду. В 1901 на з’їзді польс. органі-
зацій виступив з ідеєю тер. укр. патріо-
тизму всіх поляків, які проживали на
укр. землях, та закликав до об’єднання
українців і поляків у одній організації.
…
Ідея не дістала підтримки серед біль-
шості учасників з’їзду, Л. з однодумця-
ми вийшли з польс. та стали членами
укр. гімназійної організації. 1903 всту-
пив на агрономічний ф-т Ягеллонського
ун-ту в Кракові. Пізніше продовжив на-
вчання на філос. ф-ті. Відвідував лекції
з укр. літератури Б. Лепкого. У 1906–
1907 навчався у Вищ. школі політ. наук
у Женеві, де вивчав філософію та со-
ціологію. У 1907 опублікував першу
наук. працю. Після завершення навчан-
ня активно зайнявся наук. та громад.
роботою. У 1908 на зборах місц. шлях-
ти в Умані виступив із доповіддю, в якій
окреслив гол. завдання шляхти в Укра-
їні: «Ми повинні нашими духовними
і матеріальними силами, які в цім краю
у величезній частині маємо і представ-
ляємо, підтримувати місцеву культуру
цього краю і  народу, яка може бути
тільки українською, тим більше, що ця
культура, як показує наше минуле, не
чужа нам, що маємо в собі велику її
частину, витворену віковим життям на
цій землі». 21 лют. 1909 Л. скликав на-
раду «українців польської культури»,
на якій було прийнято рішення про ви-
дання часопису «Przegląd Krajowy»,
фактичним ред. якого став Л. і де пу-
блікували свої праці Д.  Дорошенко,
С. Єфремов, Ф. Матушевський, Б. Яро-
шевський та ін.
Написав ряд істор. праць з історії
України періоду козац. доби, підготував
та видав альманах «Z dziejόw Ukrainy»
(Краків, 1912). У цих працях висуває та
обґрунтовує ідею, що саме активна
участь шляхти у Нац.-визв. війні під
проводом Богдана Хмельницького на
його стороні надала цій війні широкого
політ. розмаху і держ. характеру, та до-
402
помогла завершити нац.-визв. війну
створенням Укр. козац. д-ви. Тому вва-
жав за потрібне участь в укр. політ. русі
представників усіх сусп. верств, у т. ч.
шляхти та дворянства.
У груд. 1912 Л. написав «Меморіал
до Українського [інформаційного] комі-
тету про наше становище супроти на-
пруженої політичної ситуації в Європі»
в якому зазначив, що «Українська Нація
має право на вільне і незалежне націо-
нальне та політичне життя на власній
території». При цьому «Росія є нашим
непримиримим і головним ворогом»
а  «Австрія не є  нашим союзником»,
оскільки «Росія завзялась вкрай знищи-
ти український рух, розуміючи добре,
що початок України – кінець російської
бюрократично-зцентралізованої держа-
ви», а «Австрія у відносинах до нас ке-
рується інтересами польської, пануючої
над нами нації». Створений у  1914
«Союз визволення України» взяв за
основу своєї діяльності ключові ідеї
Меморіалу.
Делегат 1-го Всеукр. військ. з’їзду
(18–21 трав. 1917), голова військ. ради
в Полтаві. У черв. 1917 разом із С. Ше-
метом та ін. створив Укр. демократ.-
хліборобську партію (УДХП), написав
її програму, яка була опублік. у жовт.
1917, гол. ідеї: держ. самостійність
України та збереження прив. власності
на землю. У період Укр. Д-ви – посол
в Австрії, залишався на цій посаді за
Директорії УНР (до серп. 1919). Від
1919 перебував в еміграції, оселившись
у м. Райхенау (Австрія). У листоп. 1926
переїхав до Берліна. Працював в Укр.
наук. ін-ті в Берліні, де керував каф. іс-
торії укр. державності.

У 1920 Л. разом із колиш. членами
УДХП та Гетьман. уряду створює у Від-
ні Ініціативну групу Укр. Союзу Хлібо-
робів-Державників (УСХД) і випускає
«Відозву до Українських Хліборобів».
Наприкін. року УСХД було створено.
Мету Союзу сформульовано в його гас-
лі: «Лад і порядок у правовій, суверен-
ній, незалежній, національній Україн-
ській державі, збудованій на основі
міжкласового порозуміння хліборобів
і робітників на українській етнічній те-
риторії». Офіц. орган УСХД – неперіо-
дичний зб. «Хліборобська Україна»,
в якому Л. публікував «Листи до Братів-
Хліборобів», прийняті Союзом як осно-
ва ідеології Гетьман. руху. Поряд
з УСХД створюється цілий ряд ін. геть-
ман. організацій: «Український Стяг»,
«Союз Українських Хліборобів в ЧСР»
та ін. У 1930 Л. після конфлікту з геть-
маном Скоропадським проголошує роз-
пуск УСХД та разом зі своїми однодум-
цями (М.  Кочубей, В.  Залозецький,
В. Кучабський) створює нову організа-
цію «Братство Українських Клясокра-
тів-Монархістів» зі своїм виданням
«Збірник Хліборобської України».
Помер у санаторії Віннервальд біля
Відня. Похований у рідному селі. У рад.
період цвинтар, на якому знаходилася
могила Л., було знищено, у 1990-х від-
новлено символічну могилу Л.
Осн. політ. твір Л. «Листи до Братів-
Хліборобів. Про ідею і організацію укра-
їнського монархізму». Спочатку твір
частинами публікувався у зб. «Хлібороб-
ська Україна», а в 1926 вийшло повне
видання. Важливими є також праці: «Ре-
лігія і Церква в історії України» (1923),
«Хам і Яфет. З приводу десятих роковин
16/29 квітня 1918 року» (1928) та ін.
403
…
Л. створив теорію Української Тру-
дової Монархії, яка була осмисленням
причин краху укр. державності 1917–
20-х та програмою здобуття держ. са-
мостійності України в майбутньому.
Причиною втрати державності за Л.
було те, що «боротьба за створення
Української Держави – тобто за здо-
буття повної волі для української на-
ції – була ведена людьми, які в держав-
ну незалежність України не тільки
перед тим ніколи не вірили, але навіть
до самої ідеї державної незалежності
ставилися з погордою і вороже».
У теорії Л. проаналізовано причини
виникнення, розвитку та занепаду д-ви,
рушійні сили будь-якого державотвор-
чого процесу. За  Л. д-ви виникають
у результаті завоювання, яке може бути
як «внутрішнє», коли завойовники –
творці д-ви виокремлюються з місц. на-
селення, так і «зовнішнє». Всім д-вам,
незалежно від форми держ. устрою при-
таманне існування влади і провідної
верстви як носія цієї держ. влади. Ними
в сусп-ві можуть бути представники
трьох осн. сил або верств – сила мілі-
тарна – «войовники», екон. – «проду-
центи» та інтелектуал. – «інтелігенти»,
між якими можливі певні комбінації.
Особливі державотворчі якості прита-
манні, за Л., «войовникам-продуцен-
там», при цьому роль інтелігенції по-
лягає в усвідомленні та формуванні зі
стихійних сусп. рухів та тенденцій тео-
рій та напрямів його розвитку. На думку
Л., є три осн. типи держ. устрою, «три
методи організації державного буття»:
клясократія (класократія) з прав. – за-
коном обмеженою і законом обмежую-
чою – монархією; демократія з респу-
блікою та охлократія з диктатурою. Ці
…
типи позачасові, вони мають місце
в різних істор. епохах і не залежать від
рівня екон. чи культ. розвитку. Устрій
клясократії визначається рівновагою
між владою і свободою, між силами
консерватизму і прогресу. Демократія
характеризується порушенням рівно-
ваги між владою і свободою на користь
останньої, що веде до занепаду д-ви
і  відповідно до ліквідації свободи,
оскільки не має гарантії її дотримання.
Охлократія – це абсолютне панування
войовників-«непродуцентів» із цілкови-
тим порушенням та ігноруванням прав
і свобод людини, ліквідацією структур
громад. самоврядування. Ці три типи
держ. устрою чергуються послідовно:
ослаблена надмірним розвитком мате-
ріал. добробуту клясократія вироджу-
ється в демократію, надмірна свобода
якої приводить до охлократії, в бороть-
бі проти якої знову гуртується клясокра-
тія. Проте це тільки можливий напрям
розвитку, а не безумовний детермінізм
держ. розвитку.
Держави, за Л., «це перш за все: Вла-
да, Територія, Громадянство». Без будь-
якого з цих трьох складників неможли-
во говорити про створення та існування
д-ви. Для побудови д-ви необхідна ор-
ганіз. сила, яка підтримує владу в ім’я
добра всієї території та всього грома-
дянства. Важливим моментом у про-
цесі держ. будівництва є нація. Нація –
це перш за все єдність духов., культ.-
істор. Для народження нації потрібне
тривале співжиття даного громадянства
на даній території в одній власній д-ві.
Нація – єдність духов., народжується
завжди від д-ви – єдності тер.-політ.,
а не навпаки. Тому «Без власної Укра-
їнської Держави не може бути Укра­
404
їнської Нації,
а  без Україн-
ської Нації не
може бути на
Ук р а ї н с ь к і й
Землі людсь­
кого громадян-
ського життя».
Для створен­
ня незалежної
Укр. д-ви необ-
В. К. Липинський
хідно «всі кла-
си і  всі нації України об’єднати під
спільним гаслом політичним – потрібна
всім мешканцям України окрема, своя
власна Держава, і під спільним гаслом
патріотичним – спільна всім мешкан-
цям України любов до спільної Батьків-
щини». Тільки на засадах патріотизму
як свідомості своєї території будується
д-ва. Нація – це всі мешканці даної зем-
лі і всі громадяни даної держави, а не
«пролетаріат» і не мова, віра, плем’я.
«Територія, Земля, Батьківщина, ро-
диться в хвилину, коли всі мешканці
даної території встають як один в її обо-
рону під проводом посідаючої до цього
законне право Влади, проти мешканців
чужої Землі, чужої Батьківщини, чужої
Території. Територіальна, крайова сві-
домість, а не свідомість племінно-куль-
турна-віросповідна-національна лягла
в основу всіх держав цілого світу. Коли
французький норман і германський ан-
глосакс стали як один проти Франції
і Германії, народилася Англія. Коли
романізований галл і  германський
франк стали як один проти Риму і Гер-
манії, народилася Франція. Коли гер-
манський лех і слов’янський полянин
стали як один проти Германії і полян-
ської Руси – народилася Польща. Але

з різні удільних [князів] і великими
[князями], козаків з панами, православ-
них з уніатами, пролетаріату з буржуа-
зією, українців з неукраїнцями на одній
Українській Землі в протязі тисячі літ
не народилася Україна». Третім незмін-
ним чинником д-ви є «громадянство».
Л. визначає його як організацію гр-н,
покликану виконувати природ. потреби
індивіда і сусп-ва. Так, Церква – уста-
новлена організація природної потреби
у вірі і моралі. Армія – організація при-
род. потреби оборони. Родини – органі-
зація природ. потреби продовження
роду. Клас – організація природ. потре-
би знання і краси (інтелігенція) і при-
род. потреби хліба (продукуючі класи).
В  основі організації, а  тим самим
в основі гр-ва, лежить авторитет: церк.,
військ., родинний, класовий. Тільки
тоді, коли є загальновизнані громад.,
церк., родинні, військ., класові автори-
тети, на яких може опертися держ. вла-
да, народжується для даного громадян-
ства його власна д-ва. Виходячи з цього
для здобуття Укр. Д-ви необхідно, щоб
носіями ідей укр. визв. руху була не
тільки інтелігенція, а й організатори
хліборобства, індустрії та військові.
Важливе місце в даному процесі, його
передумовою повинна стати реасиміля-
ція денаціоналізованих вищ. соц.
верств, усвідомлення ними своєї нац.
приналежності, пробудження в них ба-
жання до власного нац. будівництва.
Цей процес, поряд із зародженням нової
провідної верстви є, за Л., базою тво-
рення нової нац. аристократії «тієї гру-
пи найкращих в даний історичний мо-
мент серед нації людей, які найкращі
серед неї тому, що власне вони в даний
405
…
момент є організаторами, правителями
і керманичами нації». Нац. аристократія
характеризується двома гол. прикмета-
ми: матер. силою, якої вона набуває
у ході матер. виробництва, та морал.
авторитетом, який опирається на закон-
ність виконання нею своїх нац. завдань.
Без цих компонентів нац. аристократія
неможлива – без сильних і авторитет-
них провідників та організаторів нації
в тяжкій боротьбі за існування – немає
д-ви. Укр. ідея тільки тоді стане реаль-
ною силою, коли боротьба за політ.
і культ.-нац. унезалежнення Укр. Землі
перестане проголошуватися декласова-
ними провідниками, а  буде тісно
пов’язане з «інстинктивним хотінням
класових органічних груп хліборобів,
робітників, інтелігентів, військових,
промисловців». А найсильніші, най-
більші, найздібніші авторитети кожного
з цих класів будуть творити нову укр.
нац. аристократію. Найбільш відповід-
ною формою організації держ. влади
для цієї провідної верстви є клясокра-
тична система, яка найбільш повно від-
повідає вимогам укр. держ. будівни-
цтва, а формою держ. правління, яка
органічно випливає з  цієї системи,
є Гетьманщина, з устроєм клясократич-
ної Укр. Трудової Монархії. Осно-
вою Укр. Д-ви Л. вважає клас хліборо-
бів як людей, органічно пов’язаних між
собою однаковим способом існування,
одинокою групою людей в Україні, май-
бутнє яких залежить від того, буде чи
не буде Україна.
У своїх працях Л. значну увагу при-
діляє проблемам релігії і церкви. Л. не-
гативно ставиться як до підпорядку-
вання церкви авторитетові політ. влади
…
(цезаропапізм), так і до змагання духо-
венства за вплив на світські справи
(клерикалізм). Ідеалом, за Л., повинна
бути співпраця між церквою і д-вою, як
двома автономними, рівнорядними чин-
никами у впливі на сусп-во. «Релігія
і Церква є основою держави, Віра, опер-
та на Церкві, є наймогутнішим знаряд-
дям будови ладу і порядку держави»,
оскільки виступають носіями загально-
людської моралі, а  без моралі ніяке
держ. будівництво, ніяка політика не
може бути повновартісною. Тому «крім
політичної ідеології, крім віри в полі-
тичні ідеали Державності, необхідна
загальнолюдська віра в Бога, необхідна
допомога і Церкви, і Релігії. Але по-
трібна не та Церква і Релігія, яка буде
найбільш «національна», не та, яка вбе-
ре в себе найбільше земного, світського,
політичного і якої пастирі захочуть за-
йняти (кажучи фігурально) місце офі-
церів генерального штабу і до наших
планів військових вмішувати своє зо-
всім не військове релігійне діло, а та,
яка найкраще навчить своїх вірних в їх
світській боротьбі за Українську Дер-
жаву виконувати вічні, загальнолюдські
закони творчої громадської моралі».
Послідовниками Л. були Н. Полон-
ська-Василенко, Д. Дорошенко, С. То-
машівський, І. Крип’якевич, Б. Круп-
ницький, В.  Кучабський, В.  Заїкін,
О. Оглоблин, Л. Окіншевич, М. Слаб-
ченко та ін.
У 1963 у Філадельфії (США) засно-
вано укр. наук. установу – Східноєвроп.
досл. ін-т ім. В’ячеслава Липинського,
одним із гол. завдань якого є збережен-
ня, дослідження та видання творчої
спадщини мислителя. Заплановано по-
вне видання творів Л. у 25 томах, трьох
406
групах: 1. «Твори» – історичні студії
і монографії, політичні трактати і публі-
цистика. 2. «Архів» – листування, що-
денники, записки і нотатки Л., листи до
нього, матеріали укр. посольства у Від-
ні тощо. 3. «Студії» – дослідження про
життя і творчість Л. Видано 2 томи «Ар-
хіву» – «Листи Дмитра Дорошенка до
В’ячеслава Липинського (1973) та «Лис-
ти Осипа Назарука до В’ячеслава Ли-
пинського» (1976) та 1-й т. «Творів»
(«Участь шляхти у Великому україн-
ському повстанні під проводом Гетьма-
на Богдана Хмельницького» (1980).
Спільно з Ін-том укр. археографії НАН
України видано 2  томи «Творів»  –
«Україна на переломі» (1991) та «Сус-
пільно-політичні твори (1908–1917)»
(2015), а спільно з Ін-том європ. дослі-
джень НАН України – 1-й том «Архіву»
(«Листування (А-Ж)» (2003). У 1994
вийшов 1-й т. «Студій» «В’ячеслав Ли-
пинський: Історико-політологічна спад-
щина і сучасна Україна».
Тв.: Листи до братів-хліборобів про
ідею і організацію українського монархіз-
му. К., 1995; Релігія і церква в історії Укра-
їни. К., 1995; Україна на переломі. 1657–
1659. К., 1997.
Літ.: Лисяк-Рудницький І. Вячеслав
Липинський. В кн.: Історичні есе, т. 2. К.,
1994. С. 131–148; Його ж. Вячеслав Липин-
ський: державний діяч, історик та політич-
ний мислитель // Там само. С. 149–158;
Його ж. Політичні ідеї Липинського з пер-
спективи нашого часу // Там само. С. 159–
172; В’ячеслав Липинський. Історико-по-
літологічна спадщина і сучасна Україна. К.,
1994; В’ячеслав Липинський та його доба,
кн. 1. К., 2010; кн. 2. К., 2010; кн. 3. К., 2013;
кн. 4. К., 2015.
____________

ЛІБЕРАЛІЗМ (від лат. liberalis –
вільний) – філос.-прав. течія та політ.
ідеологія, яка орієнтована на забезпе-
чення індивід. свободи як універсальної
мети та відстоює пріоритет прав і сво-
бод індивіда над інтересами д-ви і сусп-
ва. Л. з’явився на противагу традиціо-
налізму і сьогодні впливає на сусп. від-
носини, стимулюючи зміни, втілюючи
прагнення людей до прогресу, проголо-
шуючи свободу людини та сприяючи їй.
Термін «Л.» увійшов у політ. і наук.
дискурс наприкін. 18 ст. під впливом
ідей Просвітництва та Великої франц.
революції. Прийнято виділяти два етапи
в розвитку Л.: класичний Л. (18–19 ст.)
та сучасний Л. (кінець 19 – поч. 21 ст.).
Класичний Л. пов’язаний зі станов-
ленням капіталізму в 17–18 ст. Його
осн. постулати склалися в антифеод.
боротьбі «третього класу» проти абсо-
лютизму монархів і свавілля церкви. На
виникнення і становлення ліберальних
ідей значний вплив мала також протес-
тант. етика, яка утвердилась у ході Ре-
формації. Вагомий внесок у формуван-
ня ліберального комплексу ідей внесли
представники європ. та амер. Просвіт-
ництва, нім. класичної філософії, європ.
класичної політекономії. Класичний Л.
представляли: Дж. Локк, Дж. Бентам,
батьки – засновники США, Б. Констан,
А. де Токвіль, Дж. Ст. Мілль, Г. Спен-
сер. Класичному Л. притаманне осмис-
лення свободи в негат. контексті як сво-
боди людини від втручання д-ви та ін.
владних суб’єктів в її діяльність. Опо-
рою класичного Л. стала теорія природ.
прав людини, перелік яких був неодна-
ковим у різних авторів: життя, свобода,
власність (Дж. Локк), життя, свобода,
прагнення до щастя (Т. Джефферсон),
407
…
право на щастя, свобода совісті, свобо-
да слова (Т. Пейн), свобода думки і сло-
ва, свобода вибору і самост. влаштуван-
ня особистої долі, свобода об’єднання
з ін. індивідами (Дж. Ст. Мілль). Від-
носини між індивідом та д-вою у кла-
сичному Л. конструювались на підставі
доктрини сусп. договору, за яким інди-
від отримує від д-ви гарантії безпеки та
дотримання його прав в обмін на лояль-
ність до д-ви, зокрема, на підпорядку-
вання законам та сплату податків. Утім
прихильники класичного Л. були дале-
кими від схвалення анархії й ніколи не
заперечували необхідності існування
д-ви, уважаючи за потрібне лише міні-
мізувати її функції. Л. в юриспруденції
19 ст. представлено доктринами верхо-
венства права, конст. та прав. д-ви.
Сучасний Л. включає концепцію по-
зит. свободи і не відкидає ідеї втручан-
ня д-ви у соц. сферу та надання д-вою
позит. послуг гр-нам. Беруться до уваги
механізми співпраці та взаємодопомоги
між членами сусп-ва. «Держава загаль-
ного добробуту» (Дж. Гелбрейт, Г. Мюр-
даль та ін.) уважається відповідальною
за благополуччя своїх гр-н. У політ.
контексті сучасний Л. виступає за вті-
лення демократії на противагу автори-
таризму. У політ. та прав. сфері сучас-
ний Л. представляють: Ф. А. фон Гаєк,
І. Берлін, Ф. Фукуяма.
На сучасному етапі Л. залишається
однією з провідних філос.-прав. течій
та ідеологій у світі. Найбільшого по-
ширення набули ідеї особистої свободи,
почуття власної гідності, свободи слова,
універсальних прав людини, недотор-
канності особистого життя, прав. д-ви,
реліг. терпимості, прив. власності, віль-
ного ринку, рівності, прозорості та від-
…
критості врядування, обмеження держ.
влади, верх. влади народу, розумної
держ. політики, самовизначення нації.
Існуючи кілька століть як ідеологія,
що визначає політику багатьох зах. кра-
їн, Л. пройшов перевірку часом і довів
свою життєздатність. Ліберальні прин-
ципи фактично покладені в основу прав.
систем багатьох сучасних д-в. Проте
проведена правлячими ліберальними
партіями політика мала і негат. наслідки,
які особливо відчутно виявилися в по-
воєнний період (суперечливі процеси
екон. зростання, підсилення впливу
угруповань, лобіювання прив. інтересів
тощо). Певний час поширеною була дум-
ка, що Л. вичерпав свої можливості і пе-
реживає глибоку кризу. Відродження
ліберальних ідей пов’язують з  ім’ям
амер. філософа Джона Ролза та його
працею «Теорія справедливості» (1971).
Дж. Ролз, а за ним і ліберали «нової
хвилі» виходять з того, що індивід. пра-
ва і свободи людини є настільки важли-
вими, що жодні міркування заг. користі,
солідарності, добробуту або щастя не
можуть служити основою для їх пору-
шення. Дж. Ролз розглядає право як
систему обмежень свободи, необхідних
для забезпечення максимуму свободи,
тобто свобода може бути обмеженою
тільки заради свободи. При цьому гол.
завдання д-ви полягає у підтримці сис-
теми осн. прав і свобод та арбітруванні
стосунків між індивідами, які реалізу-
ють власні уявлення про благо і гідний
спосіб життя. Таким чином, пріоритет
прав індивіда має безумовний характер
і вимагає нейтральності д-ви у визна-
ченні та виборі індивідом власного уяв-
лення про благо, яке не суперечить за-
гальноприпустимим.
408
Починаючи з 20 ст. простежується
тенденція поглиблення внутр. диферен-
ціації Л. З’явилися такі його різновиди,
як: екон. Л. (побудований на принципах
збагачення і власності, за своєю при-
родою індивідуалістичний); політ.-прав.
Л. (протистоїть деспотизму, базується
на концепції прав людини, за природою
громадян.); інтелектуал. Л. (визначаєть-
ся толерантністю, пов’язаний із давніми
традиціями вільнодумства, соц. крити-
цизму та секуляризованої науки). Як
слушно зазначає Дж. Кекес, обговорен-
ня Л. мало б розпочатися з визначення,
в якому б містились усі необхідні та
достатні ознаки, властиві будь-яким
його версіям, однак, оскільки такого
набору ознак не існує, то поняття «Л.»
стає невловимим.
У філос.-прав. вимірі Л. є морал. та
інтелектуал. установкою на такі ціннос-
ті, як людина і свобода, та пов’язаний
із розробкою інституц.-прав. умов за-
безпечення свободи особистості.
До елементів Л. можна віднести:
1) індивідуалізм – людина розгляда-
ється як унікальний індивід, що є важ-
ливішим за соц. групу або колектив.
При цьому відстоюється ідея рівності
між людьми;
2) свобода особистості – випливає
з принципу індивідуалізму і прагнення
забезпечити кожному індивіду можли-
вість діяти на власний розсуд. Мова йде
про «свободу в рамках закону», оскіль-
ки свобода однієї людини може оберну-
тися загрозою для свободи ін. людей
і перейти у вседозволеність;
3) розум – здатність індивіда само-
стійно приймати розумні рішення, що
забезпечує прогрес і здатність людей ви-
рішувати суперечності мирним шляхом;

4) рівність – люди «народжуються
рівними». Це виявляється у прихиль-
ності Л. принципам рівності у сфері
права (рівність перед законом) і політи-
ки (одна людина – один виб. голос; усі
подані голоси рівноцінні). Л. не сприй-
має ідеї соц. рівності (рівності резуль-
татів), натомість відстоює рівність мож-
ливостей, яка дозволяє людині реалізу-
вати свій потенціал;
5) толерантність – терпимість, визна-
ння за ін. людиною права думати, гово-
рити і чинити так, як вона вважає за
потрібне; розглядається як гарантія осо-
бистої свободи;
6) сусп. злагода, консенсус – публ.
відносини повинні ґрунтуватися на
сусп. злагоді та угодах добровільного
характеру; управління повинно здій-
снюватись через «згоду з боку тих, ким
управляють» (прихильність доктрині
демократії);
7) конституціоналізм – д-ва розгля-
дається як гарантія порядку і стабіль-
ності в сусп-ві, проте її слід обмежува-
ти шляхом поділу держ. влади та при-
йняття конституції.
Таким чином, політ. порядок у пер-
спективі класичного Л. трансформу-
вався з  етико-політ. у  політ.-прав.,
а благо як фундам. цінність остаточно
було замінено правом. Л. не відмовля-
ється повністю від поняття блага, од-
нак інтерпретує його як благо індивіда;
заг. ж благо розуміється як механічна
сума індивід. благ. У такому контексті
справедливість трактується як необхід-
ність підтримання прав. порядку з усі-
ма його атрибутами – форм. рівністю,
верховенством права, суверенітетом
народу.
409
…
Літ.: Берлін І. Чотири есе про свободу.
К., 1994; Заблоцький В. П. Сучасний лібе-
ралізм: соціально-філософський аналіз:
дис. … д-ра філос. наук: 09.00.03. Д., 2001;
Гаєк Ф. А. Конституція свободи. Л., 2002;
Лібералізм, антологія. К., 2009; Куц Г. Лі-
беральні трансформації політичного про-
стору. Х., 2011.
О. В. Грищук.
ЛІБЕРТАРІАНСТВО (ЛІБЕРТА-
РИЗМ) (від англ. liberty – свобода) –
філософія права, д-ви і політики, яка
уважає осн. цінністю індивід. свободу
і спрямована на мінімізацію обмежень
останньої з боку усіх суб’єктів політи-
ки, передусім д-ви. Цінності Л.: свобо-
да, автономія особистості, мінархія (мі-
нім. влада), невтручання д-ви у прив.
сферу, критика соц. функцій д-ви, за-
борона нападу та агресивного насиль-
ства, застосування сили тільки задля
захисту або відплати.
Термін «Л.» увів у наук. обіг амер.
філософ Ч. Белшем (1789). Початково
мав негативне значення як ідея, проти-
ставлена реліг. детермінізму. У 19 ст.
використовувався представниками со-
ціаліст. та анархістських течій сусп.
думки.
Соц. передумови Л.: формування
бурж. сусп-ва з ринковою економікою;
розширення функцій нац. д-ви, політи-
ки втручання д-ви в економіку та прив.
життя й відповідне цій політиці роз-
ростання держ. апарату.
Гносеол. передумови Л.: класичний
лібералізм; теорія природ. прав люди-
ни; анархістські ідеї.
У сучасному значенні термін «Л.»
використовується із сер. 20 ст. Г.-Г. Хоп-
пе. Л. відстоює позицію автономії та
…
свобідної волі особистості. У зв’язку
з цим Л. виступає за: свободу розпоря-
дження власним тілом (звідси – право
на аборти, одностатеві союзи, евтаназію
тощо); свободу пересування, в т. ч. віль-
ну міграцію; свободу думки та слова
і відповідно проти будь-якої, в т. ч. мо-
рал., цензури; свободу підприємництва
аж до повного усунення держ. регулю-
вання економіки. Усі людські відносини
мають базуватися на добровільних за-
садах; законом має бути обмежено тіль-
ки агресивне насильство (вбивство, по-
грабування, зґвалтування, викрадання
за викуп та шахрайство тощо). При-
хильники Л. називають його філософі-
єю свободи, яка нічого не забороняє;
строго кажучи, Л. не забороняє навіть
агресію проти індивіда або власності,
якщо вона здійснюється для самозахис-
ту. У зв’язку з цим Л. захищає право гр-н
на володіння зброєю. Л. виступає проти
держ. втручання в екон. відносини та
проти держ. соц. гарантій і, відповідно,
погоджується тільки на мінім. д-ву.
Течії сучасного Л.: екон. Л. (Л. фон
Мізес, М. Фрідмен, Фридрих фон Гаєк,
М. Ротбард), політ. (Г.-Г. Хоппе), прав.
Л. (Роберт Нозік).
Г.-Г. Хоппе критикує д-ву як тер. мо-
нополіста, який, по-перше, приймає
остаточні владні рішення, будучи арбі-
тром в останній інстанції в будь-якому
конфлікті, включаючи конфлікти за сво-
єю участю; по-друге, має монополію на
оподаткування, тобто встановлення
в односторонньому порядку ціни, яку
гр-ни зобов’язані платити за надані їм
закон і порядок. Замість того, щоб вре-
гулювати конфлікт, монополіст остаточ-
ного рішення буде провокувати цей
конфлікт – з тим, щоб врегулювати його
410
у власних інтересах. Агресивне насиль-
ство закладено у  природу д-ви, що
й знаходить свій вияв як у внутр., так
і у зовн. політиці.
Р. Нозік надає першорядне значення
індивід. правам людини: праву розпо-
ряджатися собою, своїм тілом і здібнос-
тями, а також власністю, заробленою
власною працею. Ці права індивідів
мають безумовний пріоритет над усіма
обов’язками; саме їх слід брати до ува-
ги і враховувати в першу чергу під час
обговорення питань про відносини ін-
дивіда і д-ви. На противагу теорії спра-
ведливості Дж. Ролса висунув власну
«генетичну теорію справедливості»:
люди мають право привласнити майно,
яке нікому не належить (принцип спра-
ведливості придбання); люди мають
право дарувати свою власність іншим
або добровільно обмінюватися нею з ін-
шими (принцип справедливості переда-
чі); люди зобов’язані повернути неза-
конно отримане власнику (принцип
ректифікації). Р. Нозік ратує за «міні-
мальну державу», яка має відмовитися
від політики соціального перерозподілу
благ як різновиду насильства над осо-
бистістю і обмежитися захистом життя,
безпеки і прав власності своїх гр-н.
Юрид. теорія Л. у  Росії створена
В. С. Нерсесянцем (лібертарно-юрид.
теорія). Послідовники: Н. В. Варламо-
ва, В. В. Лапаєва, В. О. Четвернін.
Лібертарно-юрид. теорія визначає
право через поняття свободи та рівно-
сті. Свобода – це можливість вибору
зовні вираженої поведінки. Для конкр.
людини вона зумовлена власними ре-
сурсами життєдіяльності. Звідси свобо-
да можлива лише в сусп-ві, де існує
власність, і тільки в такому сусп-ві ви-

никають і розвиваються право і д-ва.
У цьому сенсі свобода і власність по
суті – те саме.
Сутність права – це рівна свобода,
і  право  – необхідна форма свободи.
Форм. рівність у свободі – принцип пра-
ва, принцип прав. регулювання, прин-
цип, яким право відрізняється від ін.
способів социіонормат. регуляції. Право
в сенсі юрид. Л. – це форм. свобода.
Право гарантує лише форм. можливість
бути реальним власником різноманіт-
них ресурсів життєдіяльності. Сама по
собі прав. свобода нічого не дає людям,
крім рівності у свободі.
Прав. рівність не рівнозначна рівно-
сті перед законом, яка означає лише те,
що закон рівною мірою застосовується
до всіх. Але закони можуть бути як
прав., так і неправ. Критерієм вирішен-
ня прав. та неправ. закону є права люди-
ни – безумовні соціально значущі до-
магання індивіда на вільну самореаліза-
цію в  сусп-ві і  д-ві. Лише там, де
забезпечено мінімум прав людини – осо-
бисту свободу і недоторканність, влас-
ність і безпеку, – існує прав. свобода.
Право і д-ва є необхідними формами
свободи. Право – нормат. форма свобо-
ди, держава – інституц. форма свободи.
Це поєднання права і д-ви через понят-
тя свободи є відмінністю теорії лібер-
тарно-юрид. теорії від ін. версій Л. Лі-
бертарно-юрид. теорія розрізняє куль-
тури прав. типу, де свобода є найвищ.
соц. цінністю, і культури неправ. типу,
де найвищою цінністю визнаються ін.
сутності.
Д-ва розглядається лібертарно-юрид.
теорією як організація публ. політ. вла-
ди прав. типу. Її антиподом є публ. по-
літ. влада силового типу  – деспотія,
411
…
сучасний варіант якої – тоталітаризм.
Ідеальні типи прав. публічно-політ. вла-
ди: авторитарна, або поліцейська д-ва
(в якій влада мінімально пов’язана прав.
свободою) і прав. д-ва (в якій влада мак-
симально пов’язана прав. свободою).
Літ.: Нерсесянц В. С. Право – матема-
тика свободы: Опыт прошлого и перспек-
тивы. М., 1996; Четвернин В. А. Современ-
ная либертарно-юридическая теория // Еже-
годник либертарно-юридической теории,
2007, № 1; Нозик Р. Анархия, государство
и утопия / под ред. Ю. Кузнецова и А. Ку-
ряева; пер. с англ. Б. Пинскера. М., 2008;
Ротбард М. К новой свободе: Либертариан-
ский манифест. М., 2009; Варламова Н. В.
Типология правопонимания и современные
тенденции развития теории права. М., 2010;
Лапаева В. В. Типы правопонимания: пра-
вовая теория и практика. М., 2012.
Н. М. Крестовська.
Лодій (Лоді, Лодінков, Ло-
дер) Петро Дмитрович [4 трав. 1764,
с. Збой Земплинського комітату, Угор-
щина (тепер – Снінського окр. Пряшів-
ського краю, Словаччина) – 10(22) черв.
1829, С.-Петербург) – укр. та рос. філо-
соф і правознавець, який зробив поміт-
ний внесок у розвиток філософії, права
і освіти в Україні та Росії кін. 18 – 1-ї чв.
19 ст.
Походив із родини греко-катол. свя-
щеника Мукачівської єпархії. Відомос-
ті про освіту Л. є неповними й супер-
ечливими. Найімовірніше, початкову
освіту він здобув у Мукачеве в дворіч-
ній духов. школі з укр. (рус.) мовою на-
вчання, яка існувала в 1744–78. Далі
навчався у гімназії у м. Великий Вара-
дин (угор. Nagyvarad, нім. Grosswardein;
тур. Varat; тепер Орада (рум. Oradea),
…
Румунія), Ужгор. греко-катол. семінарії
трьох святителів з чотирирічним стро-
ком навчання (засн. 1778 на базі духов.
школи, переведеної з Мукачеве) та від
1782 у Львів. греко-катол. семінарії (від
1785 – Ген. семінарія). Львів. семінарія
того часу давала доволі глибоку освіту,
порівнювану з університетськими сту-
діями. Навчання в семінарії відбувалося
укр. мовою, а викладачами були свяще-
ники Собору св. Юра та професори
Львів. ун-ту. В окр. джерелах зазнача-
ється, що Л. закінчив 1787 філос. ф-т
Львів. ун-ту, проте належного докум.
підтвердження цьому знайти не вдало-
ся. У 1787 за конкурсом був обраний
професором логіки, метафізики та мо-
рал. філософії Studium Ruthenum (Укр.
студій)  – окр. від-ню філос.-богосл.
спрямування, створеному в Львів. ун-ті
в єдиному комплексі з Львів. семінарі-
єю для тих студентів, що не володіли
латиною, якою велося навчання на фі-
лос. ф-ті. Викладав також математику
та нумізматику, в окр. роки – літературу
та природознавство. Через відсутність
у викладачів Studium Ruthenum повного
обсягу прав, належних професорам ун-
ту, тривалий час безуспішно намагався
посісти одну з  каф. філос. ф-ту. Від
1796 – директор Studium Ruthenum і де-
кан філос. ф-ту. У груд. 1797 записався
до Ставропігійського ін-ту (правонас-
тупника Львів. Успенського братства),
у друкарні якого видавав свої твори.
У 1801, напередодні залишення праці
в ун-ті, здобув ступінь доктора філосо-
фії (за ін. джерелами – вільних мис-
тецтв, прав і теології, словесних наук та
філософії або права і філософії, або
вільних мистецтв і філософії). 5 верес.
1801 був обраний професором каф. ло-
412
гіки, метафізики і морал. філософіїї та
каф. чистої і прикладної ма­тематики
Ягеллонського ун-ту (на той час – Гол.
краківська школа), але ще до 1  квіт.
1802 включно продовжував викладати
у Львові. Причиною переходу до Кра-
кова прийнято вважати заплановане за-
криття ф-тів із рус. мовою викладання
і реакцію на постійні утиски з боку уні-
верситетського кер-ва. У 1803 разом
з ін. професорами «карпаторуського по-
ходження» (найвідоміші – М. А. Балу-
дянський (Балуг’янський), В. Г. Куколь-
ник) був запрошений Гол. правлінням
училищ до Росїї і в жовт. 1803 посів
каф. теорет. і практ. філософії в Петерб.
педагогічному ін-ті (від 1816 – гол. пе-
дагогічний ін-т). Був членом Господар-
ського комітету ін-ту. В 1811 призна-
чений наглядачем училищ Архангель-
ської та Олонецької губерній, того
ж року урочисто відкрив Петразавод-
ську губернську гімназію. Був інспек-
тором класів шляхетних дівчат та учи-
лища ордену св. Катерини (1813–19),
склав навч. план «повної освіти» для
жінок. Також викладав природ. право
(1810–14) і крим. право (1810–17) на
публ. курсах при цьому ін-ті, читав лек-
ції з природ. права та деякі ін. курси
у Вищ. училищі правознавства (1805–
09). З утворенням Петерб. ун-ту (8 лют.
1819) був призначений деканом філос.-
юрид. ф-ту та ординарним професором
каф. логіки, метафізики і морал. філо-
софії. В ун-ті був радником, а згодом
засідателем університетського правлін-
ня; членом комітету, який розпоряджав-
ся будівлями ун-ту; головою училищно-
го комітету; брав участь у «візитаціях»
губерній Петерб. навч. окр. У 1821 Л.
разом із М. М. Балудянським та ін. про-

гресивними професорами ун-ту став на
захист колег, які звинувачувалися чи-
новниками від освіти у вільнодумстві
(висловлюваннях проти залежності фі-
лософії від теології, запереченні боже-
ственного походження верх. влади, кри-
тиці існуючого ладу та уряд. політики).
Наслідками цієї кампанії особисто для
Л. стало звільнення його з каф. логіки,
метафізики і морал. філософії і виму-
шений перехід на каф. теорії заг. прав
замість відставленого О. П. Куніцина.
Подальші його неодноразові спроби по-
вернутися до викладання філософії не
мали успіху. А підручник вченого з логі-
ки невдовзі було не рекомендовано для
використання і  вилучено з  продажу.
Утім, коли 1825 вчений дізнався, що Гол.
правління училищ знову ініціює справу
про «шкідливість викладання філософ-
ських наук», він підготував «Роздуми
про походження 4-х факультетів, які
складають університети, про науки, які
в них викладаються, та цілі оних», в яких
різко виступив проти спроби заборонити
в  Росії викладання філософії, історії
і природ. права із заміною цих наук Свя-
тим письмом. Не без труднощів дійшла
до читача його гол. юрид. праця «Фео-
рія загальних прав...» (1828), яка зре-
штою теж була визнана шкідливою.
Певне незадоволення рос. влади,
ймовірно, викликала також участь Л.
у нелегальних масонських організаціях.
Ще під час навчання у львів. семінарії
та праці у Львів. ун-ті в Л. склалися
дружні стосунки із проф. схід. мов і ста-
розавітної герменевтики І. А. Фесле-
ром, одним із організаторів масонських
осередків у Галичині. Масонами, ймо-
вірно, були й ін. наставники Л., яким він
присвячував свої праці, А. Ангелович,
413
…
А.  Бачинський, М.  Скородинський,
М. Щавницький та ін. Згодом на запро-
шення М. М. Сперанського, ініційоване
Л. та ін. закарпатцями, І. А. Феслер теж
вступив на рос. службу, почав виклада-
ти в Петерб. духов. академії. За його
ініціативою було засновано низку ма-
сонських осередків, до яких долучився
і Л.: ложі «Полярна Зірка» (Петербург,
1807–10), «Петра до істини» (Петер-
бург, від 1810), «Алєксандра троїстого
Порятунку» (Москва, 1817–26). Врахо-
вуючи певний зв’язок тогочасного рос.
масонства із декабристським рухом, вже
не видається дивним, що навіть після
смерті вченого в доносі 1831 М. Л. Маг-
ницького цареві Миколі І він фігурує як
один із винуватців «філософської історії
заколоту 1825».
Втім прояви вільнодумства усклад-
нювали, але не гальмували служб.
кар’єру Л. Він працював в ун-ті до кін-
ця життя, до 1825 залишався деканом
ф-ту. Водночас у 1819–27 був директо-
ром С.-Петерб. комерційного училища,
а від листоп. 1827 до своїх останніх
днів – цензором С.-Петерб. цензурного
комітету від ун-ту. Вчений був обраний
до С.-Петерб. Вільного Екон. товари-
ства, Альтенбурзького Ботанічного То-
вариства та Йенського мінералогічного
товариства. У 1825 став заслуженим
професором ун-ту. Йому послідовно
жалувалися належні класні чини: на-
двірний радник (1805), колезький рад-
ник (1812), статський радник (1816),
дійсний статський радник (1825). Був
нагороджений орденами Св. Володими-
ра 4-го (1816) і 3-го (1817) ступеня, Св.
Анны 2-го ступеня (1824), діамантови-
ми перснями від імператора (1897, 1814,
1815), 2 тис. десятин землі (1820). Після
…
смерті вченого його родина одержувала
пенсію, їй також одноразово було нада-
но 15 тис. рублів для сплати боргів по-
кійного. Похований на Смоленському
кладовищі у С.-Петербурзі.
Усе своє життя Л. не поривав зв’язків
з Україною, листувався із закарпатцями,
а також із професорами Львів. ун-ту.
Відомо, що бібліотеці монастиря васи-
ліян у Львові він подарував кількасот
різних видань. За спогадами сучасників,
у Росії він не був схожим на асимільова-
ного вихідця із чужих країв, а завжди
відчував себе закарпат. українцем. До-
слідники відзначають значний внесок Л.
у становлення укр. філос. термінології.
Філос.-світоглядні погляди Л. про-
тягом життя зазнали певної еволюції та
зрештою набули плюралістичного
і  еклектичного характеру. Він почав
опановувати філософію, коли в сусп.
думці панували раціоналіст. погляди
Г. Ф. Лейбніца в інтерпретації Х. фон
Вольфа (філософія здорового глузду на
базі уявлень про розум), які вивчалися
і  поширювалися здебільшого за по­
пулярними латиномовними працями
Ф. Х. Баумейстера, зокрема за підруч-
ником «Elementa Philosophiae Recenti-
oris…» ( Leipzig 1781). Для потреб сво-
їх учнів Л. 1790 переклав частину цього
підручника «Philosophiae moralis Insti-
tutiones Ethicam et Politicam complex-
ae», яка стосувалася морал. філософії,
книжною укр. мовою. Згодом вольфі-
анське «помірковане просвітництво»
він почав доповнювати ідеями І. Канта
та його послідовників (Г. Е. Шульце-
Енезідема, Ф. В. Шеллінга та ін.). Вод-
ночас, уводячи до вітчизн. наук. обігу
ідеї Канта, Л. критикував мислителя за
суб’єктивний ідеалізм, скептицизм
414
і агностицизм,
розрив чуттє-
вого і рац., ло-
гіч. і емпірич.,
за спроби про-
вести принци-
пову межу між
формою і зміс-
том, сутністю
та явищем, по-
казати мислен­ П. Д. Лодій
ня незалежним
від буття. Критично ставився Л. і до
ідеалістичних вчень Дж. Берклі та
Д. Юма, звертаючи, зокрема, увагу на
залежність психічних явищ від діяльнос-
ті мозку. У цій критиці відчувається не
лише прихильність до оцінки будь-якої
філос. системи з  позицій «здорового
глузду», а й певний вплив локківського
сенсуалізму та франц. матеріалізму 18 ст.
Філософ. погляди Л. найповніше відо-
бражені в його трактаті «Логические на-
ставления, руководствующие к позна-
нию и различению истинного от ложно-
го» (С.-Петербург, 1815). На думку су-
часників, цей підручник з логіки був
упродовж кількох десятиліть найкращим
у Рос. імперії. Книга також містила заг.
вступ до філософії та стислий виклад
історії філос. думки.
Л. здебільшого вважають прихиль-
ником деїстичного підходу, який поєд-
нував віру в Бога – Творця світу з ан-
тропоцентричним визнанням могутньої
творчої активності людини (на користь
цього твердження свідчить і те, що на
певному етапі свого життя він, імовір-
но, належав до ордену ілюмінатів, у се-
редовищі якого активно поширювалися
ідеї деїзму). Ці погляди помітно відріз-
нялися від ортодоксальних догматів

християн. вчення. Л. обстоював розви-
ток науки, поширення освіти та вихо-
вання серед народу, за допомогою яких
прагнув реформувати тодішнє сусп-во,
послабити соц. напругу у відносинах
між багатими і бідними, ліквідувати
кріпосництво. У поетичній формі ця
ідея знайшла відображення також
у двох панегіриках («ономастиконах»),
який Л. присвятив реліг. просвітникам
Миколаю Скородинському та Антонію
Ангеловичу. Він мріяв про правління
розуму, про «філософа на троні». Філо-
софію вчений розумів як «ґрунтовне
пізнання сил, засобів і мети природи,
найголовнішої всього цього причини,
яка осягає світ на основі принципів
тільки одного розуму і спрямована на
досягнення, збереження і утвердження
людського благополуччя». Обґрунтову-
ючи значення філософії у сусп. житті,
він підкреслював, що «філософія звіль-
нила людей від ярма рабства, перемогла
фанатизм і деспотизм, які руйнують
людське благочестя». Розглядаючи
предметне поле філософії, вчений поді-
ляв погляди І. Канта, що воно зумовле-
не необхідністю дати відповіді на пи-
тання: 1. Що може людина знати? Які
є межі тих предметів, про які можна
отримати пізнання? 2. Що вона має ро-
бити? 3. На що може сподіватися? 4. Що
таке людина? На перше питання відпо-
відає метафізика; на друге – морал. фі-
лософія; на третє – релігія; на четверте –
антропологія. В ін. контексті він виріз-
няв у складі філософії «антропологію»,
що вивчає співвідношення душі і тіла
в людині за зовн. виявами, та «педагогі-
ку» як науку про виховання людини.
Власна теорія пізнання, розроблена
мислителем, складалася з метафізики
415
…
пізнання та логіки як теорії пізнання.
Вона ґрунтувалася на матеріалістичній
основі, вважаючи вірогідними свідчен-
ня почуттів людини про об’єктивно іс-
нуючі предмети і явища.
Держ.-прав. погляди вченого відо-
бражені передусім у курсі лекцій, опу-
блік. за рік до його смерті, який складав-
ся з двох частин: «Про основи держав-
ного права» і «Природне всезагальне
право». У книзі розглядалися принципи
держ. права, теорія походження д-ви,
осн. закони громад. співжиття, функції
держ., законод., викон. й  суд. влади,
форми держ. правління, права і обо­
в’язки верх. влади й гр-н д-ви. Значний
вплив на Л. справили праці Г. Гроція,
С. Пуфендорфа, а також провідних ав-
стрій. правознавців К. А. фон Мартіні
та його учня Ф. фон Цейлера, які вва-
жалися найбільшими адептами ідеї «ро-
зумного закону», використовуючи філо-
софію Вольфа для створення власної
ориг. системи природ. права. Держ.-
прав. ін-ти Л. розглядав як явища, що
випливають із розумної людської при-
роди і не мають залежати від конкр. соц.
умов. Кантіанську ідею свободи він до-
повнював, як і європ. правознавці, іде-
єю рівності усіх людей на основі при-
род. права, насамперед рівністю у праві
на життя, свободу і власність, які даро-
вані богом і освячені релігією.
Погляди Л. на походження д-ви по-
єднували елементи патріархальної тео-
рії Аристотеля з договірною. Він ствер-
джував, що після того, як розрощені
сімейства об’єдналися для взаємної до-
помоги з метою запобігання спільним
небезпекам, «…утворилося між сімей-
ствами умовне суспільство (societas
hypothetica); але по прийнятті цієї умо-
…
ви не було ще Держави, тому що
обов’язки членів не були встановлені
згідно з волею верховного правителя…
Таким чином, утворилася тільки Анар-
хія, тобто суспільство рівне, що було
складене з багатьох отців сімейств та
інших вільних людей, для досягнення
загальної безпеки без будь-якої верхо-
вної влади, яка би була при одній особі,
або декількох особах». І лише згодом
відбувається «об’єднання багатьох лю-
дей вільних під єдиною верховною вла-
дою для досягнення загальної безпеки
та благоденства». Так виникає д-ва, або
громадян. сусп-во, – Л. ототожнював ці
два поняття, які базуються на єдиній
меті, тобто сусп. благу, єдності сил і волі.
На цих засадах ґрунтується і верх. держ.
влада, що має право управляти сусп-вом
та підданим. При цьому підневільна
людина не має можливості взяти участь
у складанні договору про утворення
д-ви, тому й кріпосне право суперечить
природ. правам людини, що існували
ще до утворення д-ви.
Вчений вирізняв такі форми правлін-
ня, як монархія, аристократія та демо-
кратія, явно симпатизуючи останній із
них, але з практ. міркувань віддаючи
перевагу конст. монархії. Хоча мисли-
тель і вказував на те, що «Верховні Пра-
вителі щодо верховної влади залежні
від одного Бога… тому ніхто не може
їм перешкоджати в застосуванні цієї
влади», слід зауважити, що «Велич-
ність», тобто держ. влада, на його дум-
ку, необов’язково мала бути одноособо-
вою. Їй притаманні такі ознаки: 1) не-
залежність від будь-якої людської влади
стосовно держ. справ; 2)  високість,
тобто найвища влада; 3) держ. влада
є всеохопною і єдиною; 4) неподіль-
416
ність «але, якщо неподільність застосо-
вується в такому сенсі, начебто права,
що містяться у понятті Верховної сус-
пільної влади, не можуть бути розділені
між багатьма особами, то в такому сен-
сі не можна допустити неподільності
величності»; 6) рівність, тобто велич-
ність, у будь-якій країні однакова, неза-
лежно від того, був правитель обраний
народом, чи успадкував владу (Л. зазна-
чав, що рим. кесар, якого обирав народ,
мав набагато більше поваги в народі,
ніж спартанський цар, що отримував
владу у спадок); 6) божественне похо-
дження Величності; 7) її Святість і не-
порушність. Величність може втратити
свою незалежність тільки за умов до-
говору скорення. Водночас «Величнос-
ті та незалежності не супротивна до-
мовленість, якої досягнуто між двома
монархами з метою захисту та протегу-
вання». Також Величність має право
законотворчості та право охороняти
права і свободи гр-н. Мислитель дово-
див протиправність пригнічення одним
народом ін., здатного побудувати власну
державність, відстоював доцільність
союзів братських народів за умови не-
пригнічення ними один одного.
Доволі прогресивним і актуальним
на сьогодні є висновок Л. про те, що
«права не породжені, а лише визначені
державою… Твердження ж про те, що
держава засновує права, суперечить са-
мій сутності права; про мету й утворен-
ня держав мислити не можна, якщо
в людей, як таких, уже до появи держав
не було прав». При цьому вчений визна-
вав поділ права на природ. (закони, що
«одним розумом розуміються») та по-
зит. (закони, що випливають із «стано-
вища справ, або волі Верховного Пра-

вителя»), публ. й прив., зовн. і внутр.
Важливим моментом філос.-прав. вчен-
ня Л. є ідея наявності в основі природ.
права реальних властивостей людсько-
го духу, психол. природи людини, що
є причиною обов’язковості та істиннос-
ті цього права. Піддані мають права
трьох видів: природ., невід’ємні права
людини; права, які походять від сусп.
об’єднання (право на працю, на захист
із боку влади проти обмеження прав ін-
дивідуума тощо); позит. права, «що вста-
новлені у позитивних законах кожної
держави», або ті, «про які треба розуміти
з мети держав». На його думку, «грома-
дяни отримують… особисті права, які їм
надаються згідно з особливими якостями
особи, або суспільства, в якому вона пе-
ребуває, або з тієї причини, що вони на-
дали Державі велику користь, або пере-
терпіли велике зло, що в зв’язку з гро-
мадянством відбулося». У першому разі
йдеться про права дворянства, духівни-
цтва, публ. чиновників, яким влада на-
дає привілеї та переваги відносно ін.,
а у другому – про права «виснажених
на службі чиновників, бідних, знудже-
них, малолітніх, скалічених та інших».
Осн. метою д-ви він вважав безпеку
та благоденство, тому «основний закон
Всезагального Державного Права» по-
лягає в тому, щоб забезпечити як зовн.,
так і внутр. безпеку д-ви. Для досягнен-
ня цієї мети необхідно «наставляти гро-
мадян в чеснотах», забезпечувати мож-
ливість гр-н «думати про достатки жит-
тя за своїм станом», справедливо
застосовувати карні та заохочувальні
санкції, підтримувати оборонний по-
тенціал д-ви. Важливим є забезпечення
моральності та освіченості посадових
осіб, чиновників, міністрів, радників.
417
…
Водночас громадян. свобода – це ро-
зумне самовільне визначення самого
себе у дії. Це незалежність від влади
у здійсненні таких дій, які сприяють
досягненню власної мети та власного
свого блага, оскільки це здійснення дій
не суперечить меті д-ви. Л. розрізняв
право, політику і закон. Закон визначає,
що є прав., а що – неправ., політика –
що має бути корисним і що вбачається
шкідливим д-ві. Політика визначає за-
соби і способи, які мають прав. харак-
тер. Вчений називає норми позит. права
(зак-ва) заг. держ. правом, яке регулює
безпеку д-в та благоденства народів,
прав і обов’язків влади, основи право-
суддя. Це право корисне кожному гр-ну
як для теорет. пізнання та правильного
судження про свої права та обов’язки,
так і для всіх гр-н для збереження по-
рядку і спокою в сусп-ві. М’які закони
правління сприяють розвиткові різно-
манітних здатностей людей; почуття
свободи стимулює уми до досконалого
оволодіння ним, до чого людину вабить
сильне прагнення її духу.
Тв.: Ономастикон превелебнейшему го-
сподину Николаю Скородинскому Л., 1790;
Ономастикон, превелебнейшому господи-
ну Антонию Ангеловичу. Л., 1791; Логи-
ческие наставления руководствующие
к познанию и различению истинного от
ложного: В пользу студентов Санктпетер-
бургского педагогического института. СПб.,
1815; Феорія общихъ правъ, содержащая въ
себъ философское ученіе о естественномъ
всеобщемъ государственномъ. СПб., 1828;
Короткий вступ до метафізики / пер.
Д. П. Кирика // Філософська думка, 2000,
№ 2, 3; Сочинения, т. 1 / ред. Н. Г. Мозговая,
А. Г. Волков, авт. вступ. ст. А. В. Синицына.
К.; Мелитополь, 2015.
…
Переклади: Баумейстер Х. Наставления
любомудрия нравоучительного, содержа-
щая любомудрие практическое, всеобщее
право естественное, ифику и политику с ла-
тинскаго на российский язык преведеная от
Петра Лодия. Л., 1790; Цейллер Ф. А. Э.
Естественное частное право / пер. с нем.
[П. Лодий]. СПб., 1809; Фейербах П. И. А.
Уголовное право / [пер. с нем. П. Д. Лодий,
П. А. Полонский и Р. Цебриков], кн. 1: Фи-
лософическая или всеобщая часть уголов-
ного права. СПб., 1810.
Рукописи: Наставления логики (зберіга-
ються у Львівській науковій бібліотеці імені
В. Стефаника НАН України); Краткое введе-
ние в метафізику (зберігаються у Львівській
науковій бібліотеці імені В. Стефаника НАН
України, шифр НД 348); Природне право
народів (не зберегл.); Повний курс філософії
(не зберегл.).
Літ.: Возняк М. До характеристики Пе-
тра Лодія // Записки НТШ. Л., 1913, т. 113,
кн. 1; Зверев В. М. Гносеологические взгля-
ды П. Д. Лодия // Вестник Ленинградского
университета, 1964, вып. 3, № 17; Байцу-
ра Т. Закарпатоукраинская интеллигенция
в России в первой пол. XIX в. Братислава,
1971; Кирик Д., Сініцина А. Петро Лодій:
життя, діяльність і  вчення. Івано-Фран-
ківськ, 2006; Кравчук І. В. Петро Лодій як
представник української академічної філо-
софії: автореф. дис. … канд. філос. наук:
09.00.05. К., 2008; Єрушевич Г. Філософ-
ські ідеї Петра Лодія в контексті його часу
// Вісник Прикарпатського університету.
Філософські і психологічні науки, 2009,
вип. 12; Олейников В. В. Філософсько-
правові погляди П. Д. Лодія // Проблеми
філософії права, т. VIII–IX. 2010–2011. К.;
Чернівці, 2012.
І. Б. Усенко, В. В. Олейников.
418
ЛОКК ДЖОН (John Locke; 29 серп.,
1632 м. Рінгтон, Англія – 28 жовт., 1704
м. Отс, там же) англ. філософ і теоретик
права, основоположник ліберального
напрямку в модерній політ. думці. 1652
вступає до Оксфорду, де вивчає ритори-
ку, логіку, морал. філософію, давньо-
грец. мову, займається природничо-на-
ук. дисциплінами, зокрема медициною.
З  1667 Л. стає домашнім лікарем та
вчителем у родині лорда Ентоні Ешлі
Купера (пізніше – графа Шефтсбері),
з якою буде тісно пов’язане його по-
дальше сусп.-політ. та наук. життя. 1668
Л. обирають членом Лондонського ко-
ролів. товариства (Британ. АН).
Завдяки наближеності свого покро-
вителя до адміністрації короля Карла ІІ
Л. двічі (у 1672 та 1679) займав відп.
держ. посади. Але, врешті-решт, Шефт-
сбері перейшов на бік опозиції щодо все
більш реакційного режиму Карла ІІ, при-
мкнувши до партії Вігів. Л. стає радни-
ком свого патрона і опиняється у центрі
бурхливого політ. життя Англії 70–80-
х рр. 17 ст. У цей же час його починає
цікавити політ. філософія. На стику
70-х – 80-х він пише свій гол. політ.-прав.
твір «Два трактати про врядування»,
який, щоправда, буде опублік. пізніше.
Після смерті Шефтсбері у 1682 Л.
переїжджає до Голландії, яка на той час
була центром політ. та реліг. європ. емі-
грації. Тут він завершує роботу над сво-
їм гол. філос.-теорет. твором – «Досвід
людського розуміння», а також робить
начерки деяких філос.-політ. та реліг.
праць. Зокрема, у голл. атмосфері нац.
та реліг. толерантності Л. пише свій
перший «Лист про віротерпимість»
(опублік. 1689), в якому обстоює право
на свободу совісті як природ. продо-

вження права на свободу, а також ідею
відокремлення церкви від д-ви. Не при-
пиняє Л. і активної громад.-політ. ді-
яльності. Важливе значення мало його
зближення зі штатгальтером Гол. респу-
бліки Вільгельмом ІІІ Оранським, який
1688 стане гол. фігурою англ. «Славет-
ної революції», що позбавить влади ко-
роля Якова ІІ.
Після революції, 1689 Л. повертаєть-
ся до Англії, де продовжує свою сусп.-
політ. діяльність у партії Вігів. Він вхо-
дить у нову адміністрацію, займаючи
важливі посади уповноваженого з апе-
ляцій, а з 1696 – комісара у справах тор-
гівлі та колоній. Л. бере участь у засну-
ванні Англ. банку, а  також постійно
впливає на парлам. життя країни. Кін.
1680-х та більша пол. 1690-х стали не
лише політ., а й інтелектуал. тріумфом
Л. У цей час публікуються гол. твори
Л., і він стає відомим широкій публіці
не лише як політ. діяч, а й як філософ.
Наприкін. 1689 видається «Досвід
людського розуміння». Про популяр-
ність цієї праці свідчить факт її трьох
перевидань ще за життя автора. Того
ж року побачили світ і «Два трактати
про державне правління». У 90-х опу-
блік. важливі екон. статті Л. – «Деякі
роздуми про наслідок зниження відсо-
тка та підвищення вартості грошей дер-
жавою» (1692) та «Подальші роздуми
про підвищення вартості грошей дер-
жавою» (1695). 1693 виходить робота
з педагогіки – «Деякі роздуми про ви-
ховання». 1695 публікується один із гол.
творів, присвячених філософії релігії, –
«Розумність християнства, яким воно
передано Священним писанням».
Сфера наук. інтересів Л. охоплювала
природ.-наук. дисципліни, гносеологію,
419
…
мораль, релі-
гію, політ. еко-
номію. Але сá­
ме політ.-прав.
ідеї мислителя
справили най-
більший вплив
на інтелектуал.
та сусп.-політ.
життя модерно-
го світу. Л. жив
Локк Джон
у час міжкон-
фесійних конфліктів, які коливали Єв-
ропу на поч. Нової доби і були рушій-
ними силами громадян. війн та револю-
цій. У цей час у широких верств нас.
формувався запит на нові нормат. прин-
ципи, які б забезпечили мирне співжит-
тя представників різних конфесій
у межах однієї д-ви. Сформульована Л.
ідея природ., невідчужуваних прав лю-
дини, які стоять над партикулярними
етичними вподобаннями або догматами
окр. конфесійних груп, становила від-
повідь на цей запит, яка залишається
актуальною до цього часу.
Теорет.-філос. базис. Заг. філос. по-
гляди Л. визначалися антисхоластич-
ною традицією, представники якої –
Ф. Бекон, Р. Декарт, Т. Гоббс – розробля-
ли новий спосіб філософування, що
спирався на досягнення сучасного їм
природознавства та орієнтувався на точ-
ні методи матем. наук. Гносеологія Л.
суміщала в собі емпірич. та раціоналіст.
підходи. Досвід є  основою пізнання
і постачальником первісних, елементар-
них «ідей», з яких розум, через проце-
дури абстрагування та дедукції, про-
дукує знання. До набуття досвіду люд-
ська свідомість залишається «tabula
rasа», «чистою дошкою», «заповнення»
…
якої залежить від людських задатків,
освіти та практики. Розуміння свідо-
мості як «tabula rasа» є гносеологічним
підґрунтям ідеї морал. та політ.-прав.
рівності людей: природа не закладає
жодної відмінності у пізнавальних здат-
ностях, задатках і здібностях людей,
а нерівність виникає вже у процесі їх
розвитку. Поступовий розвиток різних
людських здатностей та задатків, перш
за все працелюбства та старанності,
приводить до диференціації людей, у т.
ч. і майнової. Набута нерівність між
людьми, яка виявляється в їх вміннях,
є  основою взаємовигідного обміну.
Власність є матеріалізацією людських
старань, а обмін – природ. формою люд-
ських взаємовідносин. Трудова теорія
власності Л., попри справедливу крити-
ку її ідеалізму, зіграла важливу роль
у формуванні ранньомодерної право-
свідомості. Власність є об’єктивацією
зусиль людини, завдяки якій вона піді-
ймається над своєю емпірич. індивіду-
альністю і визнається Іншими як прав.
особа, суб’єкт, який входить у відноси-
ни з такими ж суб’єктами-власниками
на рівних та взаємовигідних умовах.
Цією фігурою думки Л. започатковує
традицію, вінцем якої стане «Філософія
права» Г. В. Ф. Геґеля.
Природ. стан та природ. права. Для
виявлення специфіки політ. влади та
д-ви Л. використовує підхід Гоббса
й вдається до опису «природного ста-
ну». Але, на відміну від свого попере-
дника, Л. мислить його не як стан війни,
а як стан мирного співжиття, свободи
у розпорядженні власним життям та
майном. Більше того, Л. надає природ.
стану не методол., а онтолог. статусу:
цей стан насправді існував на початку
420
людської історії, коли люди жили роди-
нами та невеликими колективами. Така
онтологізація природ. стану виконує
важливу роль у політ.-прав. доктрині Л.:
вона покликана довести первісність
сусп-ва щодо д-ви, а також природ. ха-
рактер суб’єктивних прав, якими воло-
діє людина у такому «додержавному»
сусп-ві.
Природ. стан не є станом свавілля.
У ньому панує природ. закон (закон ро-
зуму), який забороняє завдавати шкоди
життю, свободі або майну Іншого. У та-
кий спосіб Л. формулює тріаду прав, які
мають місце «до» держ. стану, а тому
є природ. Тож він продовжує започатко-
ване Гоббсом зміщення ідеї природ.
права у бік суб’єктивних прав, які пере-
дують як природ., т ак і  позит.
зобов’язанням. Між трьома правами
існує рефлексивний зв’язок, так що
одне з них з необхідністю відсилає до
двох ін. Так, право на життя відсилає до
права на свободу, яка забезпечує життя
через вільне встановлення індивід. жит-
тєвих цілей та до права на власність,
в якій матеріалізуються результати віль-
ної діяльності та застосування життє-
вих сил. У свою чергу, право на влас-
ність вже передбачає людину, що вільно
розпоряджається своїми життєвими
здатностями та обирає цілі власного
життя. Якщо порушенням права на жит-
тя є будь-яке насильницьке присвоєння
людських здатностей (зрештою – раб-
ство), порушенням права на свободу
є нав’язування людині зовн. цілей іс-
нування, що характерне для деспотич-
ної влади та фанатичних конфесійних
груп. Звідси важливий дериват права на
свободу – право на свободу совісті, яке
передбачає незалежно-особистісне су-

дження про Бога та світ, яке переростає
в індивід. визначення сенсу власного
існування й утилітарну свободу розсуду
відносно способів набуття цього сенсу.
Походження д-ви. Але якщо природ.
стан є мирним співжиттям людей від-
повідно до природ. закону, пояснення
причин походження д-ви стає пробле-
матичним. Навіщо людям залишати
природ. стан із його простими та спра-
ведливими відносинами? Вирішення
цього ускладнення приводить Л. майже
до того самого аргументу, який свого
часу використав Гоббс. Марнославство
людей у купі з відсутністю чітких, вста-
новлених правил роблять життя у при-
род. стані сповненим небезпек та за-
гроз, так що жодна людина не може
бути впевнена стосовно забезпечення
прав на життя, свободу та власність.
Тобто походження д-ви викликане необ-
хідністю долання недоліків, притаман-
них природ. стану і насамперед забез-
печення збереження людей. Попри апрі-
орі мирний характер, цей стан постійно
ризикує перетворитися на стан війни.
Втім важливе доповнення Л. до цього
аргументу полягало у наданні особли-
вого значення захисту права власності:
чим більш розвинутими стають відно-
сини власності, тим потрібнішим для їх
захисту стає держ. організм.
Д-ва виникає як наслідок договору
між всіма гр-ми, які погоджуються пе-
редати право самостійно захищати себе
та свою власність й судити порушників
своїх прав уповноваженому органу.
Така передача означає не обмеження
свободи, а її гарантування. Л. відмовля-
ється від традиційного для 17 ст. нату-
ралістичного розуміння свободи як не-
обмеженого руху, под. до вільного руху
421
…
природ. тіл на користь суто прав. розу-
міння цього поняття. Дійсна свобода
можлива лише у прав. стані, завдяки
законам, які запобігають свавіллю та
примусовому підпорядкуванню однієї
людини ін. Це стосується як звичайних
гр-н, так і правителів, яким делегується
влада керувати спільнотою.
Делегований характер влади. Відпо-
відно до договору між гр-нами частина
їх влади передається правителям з ме-
тою збереження життя, свободи і влас-
ності. Така передача є делегуванням,
так що у разі відступу уповноважених
осіб від вказаної мети, вони можуть
бути позбавлені влади. Отже, верх. вла-
да належить не правителям, а спільноті.
Народ є справжнім сувереном, у той час
як керівники д-ви  – лише виконавці
його волі.
Ефективності здійсненню верх. вла-
ди надає принцип більшості, рішення
якої приймаються за рішення народу
в цілому. У вільному волевиявленні
гр-н слід вбачати прояв політ. аспекту
права на свободу. Політ. свободи пе-
редбачаються сусп. договором і є запо-
біжниками проти надмірного посилен-
ня держ. влади. І хоча сам Л. далекий
від думки щодо рівності політ. прав
(така визнається лише за обмеженим
колом чоловіків – власників), сама ідея
політ. свобод як частини заг. права на
свободу в  нього висловлена більш
менш експліцитно.
Л. піддає критиці доктрину Гоббса
(хоча напряму й не посилаючись на ньо-
го), відповідно до якої держ. влада не
є відп. перед народом. У такому випадку
правитель опиняється у природ. стані
щодо своїх гр-н, а його влада стає деспо-
тичною. Деспотичну ж владу (з якою Л.
…
ототожнює й абсолютну монархію) жод-
на особа не може терпіти добровільно,
оскільки вона становить загрозу трьом
осн. природ. правам – на життя, свободу
і власність – і, тим самим, суперечить
самій ідеї сусп. договору.
Із делегованим характером влади Л.
пов’язує і право гр-н на спротив у разі,
якщо вона своїми діями заходить у су-
перечність із метою, заради якої ство-
рювалась. Повстання проти д-ви
необов’язково веде до руйнування всьо-
го держ. механізму, але навіть якщо так,
сусп-во повертається до свого природ.
стану первісної свободи для того, щоб
конституювати нове держ. тіло. Право
на опір владі, чітко сформульоване
у доктрині Л., до цього часу залишаєть-
ся одним із ключових аргументів на
користь «природних» суб’єктивних
прав як інстанції легітимації держ. вла-
ди в цілому та позит. зак-ва зокрема.
Л. також акцентує увагу на необхід-
ності легітимації де факто існуючої
держ. влади всіма гр-ми, які досягли
повноліття. Інакше, людина може ско-
ристатися правом на життя в ін. спіль-
ноті чи навіть на заснування з ін. людь-
ми нової д-ви. На цій підставі, зокрема,
Л. заперечує походження держ. влади
від завоювання: набувши деспотичної
влади над завойованими, завойовники
не матимуть влади над наступними по-
коліннями і залежатимуть від їх згоди.
Види влади та її завдання. Завдання
правителів, яким делегував владу на-
род, – забезпечення природ. прав люди-
ни через впровадження та виконання
справедливих законів. Звідси розподіл
влади на законод. та викон. Законод.
влада є верх. стосовно викон., але її ді-
яльність повинна підпорядковуватись
422
чітким принципам та обмеженням. До
них належать: однаковість законів
щодо всіх гр-н, незалежно від їх май-
нового та соц. статусу; спрямованість
законів виключно на благо народу; чіт-
ка процедура прийняття та оприлюд-
нення законів; заборона на підвищення
податків без згоди народу (податок
є еквівалентом власності, а тому може
стягуватись лише добровільно). На-
решті, законод. влада, будучи делего-
ваною, не може бути переуступлена
комусь ін. Л. виділяє також «федера-
тивну» владу, пов’язуючи її зі здій-
сненням зовн. політики, коли д-ва по-
винна виступати як «єдина особа». Але
вона виявляє свою спорідненість із
викон. владою, так що до певної міри
може бути з нею ототожнена.
Вплив на філос.-політ. та прав. дум-
ку. Філософія Л. започаткувала англо-
амер. традицію ліберальної політ. дум-
ки та справила величезний вплив на
франц. політ. філософію. Сформульова-
ні Л. права на життя, свободу та влас-
ність у 18–20 ст. отримають визначення
класичних ліберальних або громадян.
прав та будуть зараховані до «першого
покоління» прав людини. Л. був одним
із перших мислителів Нового часу, тео-
рет. праці якого мали безпосередній
вплив на сусп. життя Англії та її пів-
нічноамер. колоній наприкін. 17  ст.
У 1669 збори народних представників
Півн. Кароліни ухвалили Конституцію,
текст якої був написаний Л. Ідея народу
як суверена, щодо якого влада є делего-
ваною та підзвітною, набуде свого роз-
витку в теорії народного суверенітету
Ж.-Ж. Руссо і закладе підвалини модер-
ного республіканізму. Значення влас-
ності з  точки зору конституювання

суб’єкта права відіграватиме важливу
роль у прав. вченнях модерних філосо-
фів, зокрема І. Канта, Й. Г. Фіхте та
Г. В. Ф. Геґеля.
Тв.: Сочинения: в 3 т. М., 1985–1987; Два
трактати про врядування. К., 2001.
Літ.: Нарский И. С. Джон Локк и его
теоретическая система. В кн.: Джон Локк.
Сочинения: в  3  т., т.  1. М., 1985; Соло-
вьев Э. Ю. Феномен Локка. В кн.: Прошлое
толкует нас. М., 1991; Locke John. The
Oxford Companion To Philosophy. Oxford;
N. Y., 1995; Штраус Л. Естественное право
и  история. М., 2007; John Lock. В  кн.:
History of Political Philosophy. Chicago, 2012.
Р. В. Зимовець.
ЛУМАН (Luhmann) Ніклас (8 груд.
1927, Люнебург, Німеччина – 6 листоп.
1998, Ерлінгхаузен, Німеччина) – нім.
соціолог та філософ. Питання природи
права та прав. життя розглядались ним
із позицій однієї з найбільш складних
та абстрактних загальносоціол. теорій
сусп-ва, яку він розробляв упродовж
усього життя як нова парадигма соціо-
логії. Хоча особистий життєвий досвід
Л. надав йому можливості побачити
прав. реальність «зсередини». Він здо-
був юрид. освіту в  ун-ті Фрайбурга
(1946–49) та певний час займався прив.
юрид. практикою, в 1954–60 був держ.
службовцем. Однак акад. інтереси пере-
важили і  1960 Л. починає навчання
у Гарвардському ун-ті, де знайомиться
з відомим соціологом Т. Парсонсом і за-
хоплюється ідеями систем. теорії сусп-
ва. З 1965 він повністю присвячує себе
наук. діяльності. У 1968 стає професо-
ром заг. соціології та соціології права
в ун-ті Біліфельда, перебуваючи на цій
посаді до виходу на пенсію в 1993.
423
…
Осн. у наук.
дослідженнях
Л. було перео-
смислення сис­
тем. теорії сусп-
ва, яку він ви-
знає найбільш
перспективною
в концепт. від-
ношенні па­
радигмою соц.
Луман Ніклас
пізнання. До-
слідники творчості Л. вказують на те,
що він започатковує самост. напрям
систем. досліджень  – «радикальний
функціоналізм». Л. пропонує нові під-
ходи та теорет. конструкції аналізу
сусп-ва як універсальної системи, що
створює себе шляхом розрізнення з на-
вколиш. середовищем (системи свідо-
мості (індивіди), системи пізнання (мо-
зок), фізичні системи). Однією з таких
новацій стало застосування біол. кон-
цепції «аутопоезису», яка дозволила
йому показати особливість процесів са-
мовідтворення сусп-ва, яке за допомо-
гою таких аутопоетичних процесів на-
буває здатність до стабілізації та від-
творення без прямої та лінійної залеж-
ності від суб’єктивних чинників («цін-
ності», «ідеології» тощо).
У досить численних працях Л. із
проблем права було запропоновано
ориг. соціол. теорію права на засадах
систем. теорії сусп-ва. Але до форму-
лювання базових положень цієї теорії
Л. ішов поступово, лише з набуттям
чіткості та визначеності своєї загально-
соціол. теорії сусп-ва. Констатуючи без-
сумнівний прогрес у накопиченні емпі-
рич. знання про різні сусп. процеси
у прав. сфері, Л. висловив стурбова-
…
ність у відсутності єдиної соціол. теорії,
що здатна відтворити складність реаль-
ного світу буття права. Він пропонує
нову парадигму соціол. знання, що за-
мість поняття «соціальна дія» (що було
ключовим для структ.-функц. теорій)
спирається на поняття «система». Ана-
лізуючи сусп-во як систему, Л. дає ін.
порівняно зі структ. функціоналізмом
визначення природи системності сусп-
ва і її елементів. Сусп-во – це самоутво-
рена і самовідтворювана (аутопоетична)
система, що здатна відрізняти себе від
зовн. середовища і постійно відтворю-
вати цю відмінність. Важливо, що її
елементами є не люди чи їхня поведін-
ка (дії), а комунікації, що є не просто
інформ. обміном, а значеннєвим, само-
реферативним процесом, де гол. – від-
мінність інформації, змісту розуміння.
Звідси випливає важливий онтолог. ви-
сновок. Предметом аналізу є не об’єк­
тивно існуюча сфера буття у вигляді
певних систем. утворень, а властива
світу відмінність системи і зовн. серед-
овища. Тому сусп-во він аналізує, не
ототожнюючи його з тими об’єктами,
що є традиційними в наук. аналізі (по-
літика, економіка, право і т. ін.), а ви-
нятково як можливість взаємодії чис-
ленних соц. систем.
Право Л. вважає однією з таких са-
модостатніх (аутопоетичних) систем,
самодостатність якої полягає в тому,
що ця система функціонально специф.
і її осн. функції не можуть бути пере-
дані ін. системам. Досить довго Л. уни-
кав застосування своєї загальносоціол.
теорії до прав. проблематики, обмеж-
уючись розглядом окр. тем із прав.
життя. Тільки у 2-й пол. 80-х рр. 20 ст.
424
його соціол. теорія права набула за-
вершеного вигляду, що засвідчила пу-
блікація праці «Соціологічна теорія
права». Поява цієї теорії стала одним
із найбільш помітних явищ у сучасній
історії не тільки соціології та право-
знавства, а й соц. наук у цілому. Спро-
ба Л. на основі функц. підходу показа-
ти взаємообумовленість права та ін.
сусп. підсистем була надто актуальною
в умовах неспроможності сучасних те-
орій вийти за межі простих пояснень.
Заперечення жорстких лінійних залеж-
ностей приваблювало дослідників
прав. явищ та процесів.
Хоча теорія мала абстрактний харак-
тер, що стало приводом до її визначен-
ня (за аналогією з «чистим вченням»
Г. Кельзена) як «чистої соціології пра-
ва», вона мала значний методол. вплив
не тільки на розвиток соціології права,
а й на дослідження в галузевих прав.
науках. Але вже досить скоро надмір-
ний схематизм його абстрактних теорет.
конструкцій викликав розчарування се-
ред представників галузевих прав. наук
через неможливість їх використання
в аналізі реальної проблематики соц.-
прав. досліджень.
Базовим поняттям при створенні те-
орет. моделі права Л. вважає «чекання».
Оточення суб’єктів соц. дій є не тільки
складним, а й «контингентним», тобто
існує кілька варіантів його розвитку. Це
знаходить відображення в тому, що для
суб’єкта дії його ставлення до свого
оточення виявляється як вибір найбільш
бажаного, реального, вигідного варіан-
та поведінки. Це стосується не тільки
природ. об’єктів, а  й поведінки ін.
суб’єктів, а також будь-яких ін. аспектів

оточення. Саме на цій підставі виникає
явище, що Т. Парсонс назвав «подвій-
ною випадковістю» – у процес взаємодії
включені «чекання», що також «очіку-
ються», оскільки ін. учасники свою по-
ведінку також формують на базі «чекан-
ня». Наст. кроком стає визначення від-
мінності «когнітивних і нормативних
чекань», яке Л. характеризує як відмін-
ність між «навчанням» і «не навчан-
ням». У ситуації непередбачуваності
(тобто у ситуації вибору) суб’єкт може
або змінити «чекання» («навчитися»),
або продовжувати їм слідувати («не-
навчитися»). Нормативність означає
«прив’язку до чекань, незважаючи на
непередбаченість», а норми – це «фак-
тично встановлені поведінські чекан-
ня», хоча не всі норми стають прав. Далі
відбувається генералізація (узагальнен-
ня) нормат. чекань, що проходить
у трьох площинах: а) у часі – чекання
обмежуються певними термінами; б) за
змістом – вони співвідносяться із певни-
ми суб’єктами, видами поведінки і т. ін.;
в) соціально – відбувається їхня «інсти-
туалізація», тобто в будь-яку взаємодію
завжди включена «третя сторона», «че-
кання» якої жорстко визначені, і саме
вони стають основою такого взаємодії.
Звідси Л. визначає право як узагаль-
нені поведінські чекання, що характе-
ризуються визначеністю в часі, визна-
ченістю змісту і мають інституалізова-
ний характер. Для  Л. позитивність
права виникає не тоді, коли прав. чекан-
ню передує початково встановлений
прав. акт, а у випадку вибору, коли пра-
во здійснюється як вибір із наявного
переліку альтернатив, створених існу-
ючим актом. Аналізуючи прав. дій-
сність як аспект «позитивізації права»,
425
…
Л. пояснює її розвиток не лише як на-
слідок «аутопоетичної здатності» прав.
системи відворюватись та оновлюва-
тись через взаємодії з ін. підсистемами
сусп-ва, а й через виділення специф.
виду соц. практики – правозастосовчого
процесу, що передбачає «рефлексив-
ність» права.
Загалом соціол. теорія права Л. має
завершений та цілісний характер, пре-
тендуючи на універсальний та само-
достатній характер як теорет. моделі
дослідження прав. явищ та процесів.
Однак у цьому універсалізмі досить
часто вбачають ознаки її слабкості,
оскільки виникають обмеження в мож-
ливості її несуперечливого та адекват-
ного застосування в дослідженні конкр.
проблем правознавства. Особливо від-
чутним це було в сфері емпірич. соц.-
прав. досліджень, де протягом майже
20 років спроби операціоналізації тео-
рет. конструкцій Л. не давали помітних
результатів, на відміну, напр., від не
менш складних та абстрактних теорет.
положень в дослідженнях таких теоре-
тиків, як Ю.  Габермас, Е.  Гідденс,
П. Бурд’є.
Тв.: Sociological Theory of Law. London,
1985; Метаморфозы государства. У  кн.:
Проблемы теоретической социологии. М.,
1996, вып. 2; «Что происходит?» и «что за
этим кроется?». Две социологии и теория
общества / пер. с нем. А. Ф. Филиппова.
У кн.: Теоретическая социология: Антоло-
гия: в 2 ч., ч. 2 / пер. и общ. ред. С. П. Бань-
ковской. М., 2002; Law as Social System; [ed.
F. Kastner, P. Nobles]. London, 2004; Понят-
тя цілі і системна раціональність: щодо
функції цілей у соціальних системах / [пер.
з нім. М. Бойченко, В. Кебуладзе]. К., 2011.
…
Літ.: Филиппов А. Ф. Социально-фило-
софские концепции Никласа Лумана // Со-
циологические исследования, 1983, № 2;
Посконин В. В., Посконина О. В. Т. Пар-
сонс и Н. Луман: два подхода в правопони-
мании. Ижевск, 1998; Филиппов А. Ф. Лу-
ман Н. Наблюдения современности // Со-
циологические исследования, 1994, № 1.
О. В. Сердюк.
Людина правова – метафорич-
не позначення суб’єкта права як носія
прав. здатності – здатності до визнання;
ідеал особистості як суб’єкта права.
Питання про те, що таке Л. п., є ан-
тропол. прочитанням осн. питання фі-
лософії права (що таке право?) та кон-
кретизацією загальнофілос. питання
(що таке людина?). Оскільки філософ.
антропологія визначає людину як люди-
ну здатну, то й правова антропологія
може бути представлена як такий підхід
до права, коли останнє розглядається
крізь призму людських здатностей. Се-
ред різних людських здатностей виді-
ляється і здатність до права, на підставі
якої людина одержує визначення «homo
juridicus» (людина юрид.). Обґрунто-
вуючи введення останнього поняття,
франц. соціолог права Ж. Карбон’є під-
креслював, що тільки людина з усіх
живих істот «наділена властивістю бути
юридичною істотою», і тільки їй при-
таманна здатність «створювати і сприй-
мати юридичне». Отже, питання про те,
що таке Л. п., може бути сформульоване
як запитання: «хто є суб’єктом права?»,
«що означає бути суб’єктом права, а не
просто суб’єктом моральної повиннос-
ті чи громадянином держави?», «завдя-
ки якій здатності ми ідентифікуємо
суб’єкта права?», «який із вимірів люд-
ського буття робить право можливим?».
426
Проблема суб’єкта права виявляєть-
ся ключовою для розкриття феномену
права, виявлення його змісту. В концеп-
ції рос. філософа права поч. 20  ст.
М. М. Алексєєва суб’єкту відводиться
роль гол. елемента прав. структури. Ві-
домий рад. юрист Є. Б. Пашуканіс вва-
жав суб’єкта атомом юрид. теорії, най-
простішим, таким, що не розкладається
далі, елементом. Людину робить прав.
суб’єктом те, що вона за своєю сутністю
має здатність, що уможливлює право.
Звичайно, тут мається на увазі не про-
сто суб’єкт права, як про нього вчить
юрид. теорія, а суб’єкт у філос. сенсі,
прав. суб’єкт, коли на перший план ви-
ходить власна рефлексивна діяльність
людини, не витіснена об’єктивованими
формами існування юрид. змісту в по-
зит. праві.
За юрид. конструкцією суб’єкта пра-
ва стоїть певна філос. концепція
суб’єкта. Так, нормативістський пози-
тивізм спирається на поняття емпірич.
суб’єкта, або окр. індивіда; відповідно,
суб’єкт права розглядається лише як
юрид. конструкція і фікція. Протилежна
позиція (кантіанська) орієнтується на
трансцендентального суб’єкта (єдність
індивід. і родового) як деякий ідеал,
найвище вираження духу. Однак зали-
шається незрозумілим, навіщо такому
суб’єкту право, якщо всі норми належ-
ного він сам усвідомлює і виконує до-
бровільно. Більш адекватну концепцію
прав. суб’єкта обґрунтовує феномено-
лого-герменевт. філософія права, яка за
формами об’єктивного права прагне
розгледіти живого суб’єкта, носія дій-
сної правосвідомості. В образі такого
суб’єкта трансцендентальне (універ-
сальне) і емпірич. (одиничне) представ-

лені в єдності, як єдність сутності й іс-
нування. Поняття такого суб’єкта най-
більшою мірою відповідає юрид.
вченню про дієздатність. Він має при-
род. здатність до діяльності, що має
ціннісно орієнтований характер. Серед
ціннісно орієнтованих актів (любові,
ненависті та ін.) виділяються такі, що
виражають смисл права. Це – акти ви-
знання – особливі інтенціональні акти,
що виражаються у спрямованості на
іншого, при цьому інший розглядається
як цінність незалежно від ступеня його
чеснот, як цінність, що заслуговує га-
рантій захисту з боку права. Здатність
до визнання – власне прав. здатність,
що робить право можливим.
Визнання може бути представлене
як «згорнута» справедливість, а спра-
ведливість – як «розгорнута» форма
визнання. При цьому справедливість
як спосіб відносин можлива лише за
наявності в суб’єкта здатності визна-
ння, а відносини взаємного визнання
виявляються можливими лише в тому
випадку, коли люди вступають у спра-
ведливі відносини, не намагаються фун-
даментально використовувати один од-
ного як засоби з власною метою. Акти
визнання можна назвати свідомими
і розумними актами. Тому здатність ви-
знання припускає визначену інтелекту-
ал. і морал. зрілість, вираженням якої
виступає метафора суб’єкта права як
«повнолітнього». Людина усвідомлює
те, що відбувається з нею та іншими,
і діє осмислено. Завдяки визнанню, що
здійснюється за допомогою певних пра-
вил, соц. зв’язки, засн. на договорах, на
різного роду взаємних зобов’язаннях,
що надають юрид. форму обіцянкам, які
даються один одному, включаються
427
…
в систему довіри. Учасник відносин ви-
знання не є об’єктом бюрокр. управління
(«хтось») чи суб’єктом моралі («ти»), а є
суб’єктом права («будь-який»).
Саме так, у дусі орієнтованої на ана-
ліз мови герменевт. філософії, тобто
шляхом знаходження відповідного за-
йменника, що найбільше адекватно ви-
ражає прав. зміст, визначає поняття
суб’єкта права П. Рікер: «Суб’єкт пра-
ва – будь-який. Я є будь-яким стосовно
усіх. Ми входимо в юридичний простір,
коли розглядаємо себе як “будь-якого”
із всіх інших “будь-яких”». Цим займен-
ником виражається філософ. структура,
що є прав. за своєю суттю.
Що ж  ховається за вираженням
«будь-який»? Яка з форм індивід. буття
людини – індивід, індивідуальність чи
особистість – мається на увазі, коли ста-
виться питання про суб’єкта права?
У запропонованій Е. Соловйовим кон-
цепції зміст і співвідношення осн. форм
індивід. буття людини розкривається
через установлення їхньої відповіднос-
ті певним типам норм – обов’язкам, по-
кликанню, правам. Так, індивід – це
окр. представник роду «людина», «один
з» безлічі людей, і в такій якості – про-
дукт сусп-ва, об’єкт сусп. відносин. Він
є  суб’єктом (носієм) обов’язків, без
яких немислиме ніяке сусп-во, центром
зобов’язання, тобто вже щодо нього за-
стосовні поняття вини і відповідальнос-
ті. Для індивіда характерна установка
на соц. адаптованість до існуючих умов.
Для позначення ж  активної сторони
людського буття, суб’єкта сусп. відно-
син застосовуються поняття «індивіду-
альність» і «особистість». В індивіду-
альності ми цінуємо її самобутність, а в
особистості – самостійність, чи авто-
…
номію. Індивідуальність – суб’єкт по-
кликання, тобто стану, коли право пере-
творюється на обов’язок, для неї харак-
терна установка на самореалізацію
(самоздійснення). Це індивід, який со-
ціальніший за наявний соціум. Зовн.
авторитету тут протиставляється надо-
собистісна примусовість совісті, віри,
смаку.
Особистість формується на основі
індивідуальності. Це – суб’єкт прав, чи
права (якщо сутність права бачити
в правах людини), а отже, суб’єкт сво-
боди. Його відмітною рисою є прагнен-
ня до власної і повага до чужої неза-
лежності. Саме з образом людини як
особистості корелюється право. Адже
сутність права утворює таке, що катего-
рично вимагається морально-автоном-
ним суб’єктом, визнання його морал.
самостійності (свободи) як попередню
довіру до волі і самодисципліни кожно-
го людського індивіда.
«Формалізм» права не означає сти-
рання всіх відмінностей між людьми.
Зрівнюючи усіх за форм. принципом,
право, не вимагаючи примусового са-
мовдосконалення чи проявів духов.
і  соц. свободи, виявляється умовою
реалізації людських здібностей саме
тим, що віддає їхню реалізацію на осо-
бистий розсуд гр-н. У цьому розумінні
форм. рівність виступає гарантом люд-
ської унікальності. Право, здавалося б,
байдужне до внутр. світу людини, не
може функціонувати і розвиватися без
особистісно розвинутих людей, здатних
сказати: «На тім стою і не можу інак-
ше». Воно потребує таких людей, ви-
знаючи за ними здатність вирішувати
самостійно, що для них є значимим,
цінним і вигідним. Гарантуючи простір
428
для здійснення цих здібностей, воно
тим самим стимулює «виробництво»
особистісно розвинутих індивідів. Без
особистісно розвинутого суб’єкта пра-
ва сучасна прав. культура була б про-
сто неможливою. Хоча реальні індиві-
ди можуть не мати якості автономного
суб’єкта, але сутність права полягає
в пре­з юмуванні цих якостей кожній
людині («будь-якому»). Тому право орі-
єнтується на образ людини як особистос-
ті. Ця ідея особистості як суб’єкта права
(прав. особистості) виступає як «належ-
не», ідеал для права. Саме на чужість
ідеалу прав. особистості («особистості,
дисциплінованою правом і стійким пра-
вопорядком, й особистості, що наділена
всіма правами та вільно користується
ними»), свідомості рос. інтелігенції поч.
20 ст. вказував Б. О. Кістяківський.
Структура особистості являє собою
єдність взаємодоповнюючих орієнта-
цій: орієнтації на самореалізацію й орі-
єнтації на автономію, єдність індивіду-
альності («внутрішнього Я») і персо-
нальності («орієнтації на Іншого»).
Відсутність установки на самореаліза-
цію не забезпечує внутр. гідності осо-
бистості і, відповідно, прагнення за-
хистити цю гідність. Відсутність же
якості автономії не створює умов для
волі, творчої реалізації здібностей. Тим
самим деформація прав. суб’єкта не за-
безпечує моменту визнання і право ви-
являється неможливим. Прав. суб’єкт
знаходить себе в єдності духов. і соц.
особистості. Таким чином, бути прав.
суб’єктом – це не означає просто від-
творювати зміст позит. права шляхом
тлумачення юрид. норм, але це означає
бути живою особистістю, носієм дій-
сної правосвідомості. В  ідеї прав.

суб’єкта закладена ідея осмисленої по-
ведінки. Емпірич. й  життєві межі
осмисленого існування виражені в ідеї
дієздатності.
Прав. суб’єкт – це не стільки внутр.
психол. структура особистості (не стіль-
ки її автентичне «Я»), скільки те, як
особистість представлена іншим. Вона
дає можливість взаємодії з навколиш.
світом, відбиваючи ту роль, що людина
відіграє в ньому. Це особа, персона.
Хоча це не є внутр. структура особис-
тості, але вона і  не протистоїть цій
структурі, тому що дає можливість ви-
явитися їй зовні, у взаємодії з іншими.
Особистість як персона не є атомарним
індивідом, а людиною в її ставленні до
ін. людей. Така особистість конститую-
ється іншими, але не в об’єктивному
сенсі, а в тому сенсі, що усвідомлює
себе у ставленні до інших, щодо розу-
міння її ролі іншими. Вона – структурна
єдність відношення і його носія (право-
відносин і суб’єкта права). Це означає,
що право породжується такими відно-
синами, у яких людина бере участь як
персона. І це відношення визнання. Так,
відповідно до дискурсивно-герменевт.
концепції права А. Кауфманна, якість
особистості не надана людині ані «від
природи», ані від Бога, ані апріорі, ані
в силу «суспільного договору». Людина
стає особистістю шляхом визнання
у бутті з ін. людьми. У такий спосіб
вона конституюється як суб’єкт права,
як базовий елемент правової реальнос-
ті. Саме особистість як єдність відно-
шення до іншого і його носія є тим он-
толог. елементом, завдяки якому можна
ідентифікувати явище як прав. «Ідея
права є ідея людини як особистості або
вона є ніщо», – зазначає А. Кауфманн.
429
…
Право в антропол. вимірі може бути
визначене як спосіб людської взаємодії
(співіснування), можливий завдяки
людській здатності бути автономним
суб’єктом, що визнає таким самим
суб’єктом будь-якого іншого, тобто бути
Л. п. Носієм даної здатності є обумов-
лена визнанням інших особистість, або
персона, а її реалізація і відтворення
становить завдання політ.-прав. ін-тів.
Літ.: Алексеев Н. Н. Основы филосо-
фии права. Прага, 1924; Соловьев Э. Ю.
Личность и право // Вопросы философии,
1989, № 8; Рикёр П. Торжество языка над
насилием. Герменевтический подход к фи-
лософии права // Вопросы философии,
1996, № 4; Бігун В. С. Проблематика «лю-
дина в праві» у працях сучасних німецьких
дослідників філософії права // Держава
і право, 2002, № 15; Максимов С. И. Право-
вая реальность: опыт философского осмыс-
ления. Х., 2002; Гудима Д. А. Права лю-
дини: антрополого-методологічні засади
дослідження. Л., 2009; Максимов С. Антро-
пологічні основи права // Філософія права
і загальна теорія права, 2012, № 2; Кауф-
ман А. Попередні зауваження щодо право-
вої логіки та онтології відносин. Засади
правової теорії, заснованої на понятті пер-
сони // Філософія права і загальна теорія
права, 2013, № 1.
С. І. Максимов.
Лютер Мартін (Martin Luther;
10 листоп. 1483, Ейслебен, Саксонія –
18 лют. 1546, там же) – християн. бого-
слов. Л. вивчав право у Ерфуртському
ун-ті, де став магістром і готувався до
отримання докт. ступеня з цив. права,
проте залишив ун-т, ставши монахом
в Августинському монастирі в Ерфурті.
Син колиш. селянина, який переїхав до
…
міста і розбагатів, Л. виховувався у бюр-
герському середовищі – прошарку сусп-
ва, який, на відміну від дворянства
і церкви, прагнув змінити середньовіч-
ний сусп. устрій з його форм. нерівніс-
тю людей різних станів, переважно
(особливо на місц. рівні) звичаєвим
правом та доктриною божественного
права короля. І на відміну від «великого
німого» Серед. віків – селянства потен-
ційно був здатний забезпечити такі змі-
ни. 1512 Л. захистив докт. дис. у Ві-
ттенберзькому ун-ті, де згодом став
професором теології. У 1517 побачили
світ 95 тез (Диспут стосовно покаяння
та індульгенцій) Л., де той критикував
катол. практику видачі індульгенцій.
З цього твору почалася Реформація –
антикатол. рух, що мав наслідком ви-
никнення протестантства.
Упродовж усього життя Л. цікавився
правом і залишив по собі значну філос.-
прав. спадщину, розвинену також його
соратниками і послідовниками, зокрема
Ф. Меланхтоном. Хоча Л. не присвятив
своїх праць спеціально політ. філософії
або філософії права, він вивів чимало
прав. і політ. імплікацій безпосередньо
зі свого богослов’я (Г. Берман). Люте-
рівська теологія зачіпає і пропонує іно-
ді радикально оновлене бачення питань
призначення закону, свободи совісті,
співвідношення влади д-ви і церкви. До
осн. праць Л. належать: «До християн-
ського дворянства німецької нації»,
«Про свободу християнина», «Про раб-
ство волі» тощо.
Л. погоджується з  тим, що влада
правителя від Бога. Але від Бога також
і закони, через які правитель здійснює
владу. Ці закони досконало викладені
у Десяти заповідях і менш досконало –
430
у людських за-
конах, зокрема
у  рим. праві,
що є здобутком
людського ро-
зуму, зіпсова-
ного гріховніс-
тю. Тим самим
правитель має
право розрахо-
вувати на під-
Лютер Мартін
корення підда-
них своїй владі, але не може здійс­
нювати останню свавільно. Сваволя
правителя є  відхиленням від сусп.
порядку, встановленого Богом. Цей
момент філософії Л. важливий і для
юснатуралізму, який в епоху Просвіт-
ництва наполягатиме на вимозі розум-
ності і справедливості людських зако-
нів, і для юрид. позитивізму, який ви-
ходитиме із необхідності підкорення
правилам, встановленим закон. владою.
При цьому світська влада і церква
мають опікуватися різними справами.
Л. вказує, що «церква не повинна брати
участь в мирських справах, повелівати
царствами, керівниками, скасовувати
закони… Єпископи як такі не мають
жодного суду, жодної влади, крім від-
пущення гріхів». Історично ця теза
спрямована проти Катол. Церкви, яка за
часів Середньовіччя, а особливо після
реформ Григорія VII не лише втілює
у  собі містичне тіло Христове  –
об’єднання усіх християн, а й становить
найпотужнішу політ. і екон. організа-
цію, що наполягає на своїй первиннос-
ті стосовно будь-якої світськ. влади.
Концептуально учення Л. про два цар-
ства – небесне, яким опікується церква,
і земне, де править світськ. правитель,

закладає фундамент автономного спі-
віснування д-ви і церкви. Водночас ця
автономія встановлюється в  Європі
вкрай болісно, підтвердженням чого
є реліг. війни між католиками і про-
тестантами, які закінчаться лише
у 17 ст. із підписанням Вестфальського
мирного договору. Протестант. прави-
телі в ті часи будуть прагнути не стіль-
ки розмежування д-ви і церкви, скільки
поширення своєї влади на релігію,
отримання права обирати віросповіда-
ння своєї землі чи д-ви (принцип «cujus
regio, eius religio», закріплений Ауг-
сбурзькою угодою), секуляризації церк.
майна і  нівелювання політ. впливу
церкви.
Відмежування д-ви і церкви виявля-
ється і лютерівському розумінні зна-
чення права. Слідування вимогам пра-
ва, на думку Л., не є питанням особис-
того спасіння, адже людина може бути
врятована лише через віру і лише за
допомогою Бога. І в цьому сенсі право
непотрібне справжнім християнам, які
відчувають внутр. потребу коритися бо-
жественним законам. Проте таких лю-
дей небагато, для всіх ін., зіпсованих
гріхом, потрібне право і закон, які ма-
ють політ. (громадян.) і теол. призна-
чення. Політ. призначення права поля-
гає в тому, щоб утримати, зокрема і си-
ломіць, грішників від порушення морал.
закону (заборона вбивства, лжесвідчень
тощо). Теол. призначення права у тому,
що природ. право та похідне від нього
громадян. право, як вже зазначалося,
є частиною божественного устрою сві-
ту. Прав. норми дають можливість лю-
дині усвідомити свої обов’язки перед
Богом. Тим самим право ніби підштов-
хує людину шукати Бога, розуміти свою
431
…
гріховність і прагнути спасіння. Право
спрямовує людину в бік доброчесності,
вчить віруючих стосовно того, що від
них хоче Бог.
Вчення Л. про призначення права
також має важливе для подальшого роз-
витку різних парадигм праворозуміння.
Політ. призначення права, коли дотри-
мання прав. норм саме по собі є ваго-
мою чеснотою доброї людини, піджив-
люватиме позитивіст. погляд на право.
Одночасно з цим метаюрид. функції
права (спрямування у пошуку Бога, на-
ставлення людини у  доброчесності)
у  секуляризованому варіанті здатні
трансформуватися в юснатуралістичну
з’єднувальну тезу про зв’язок права
і моралі, бо коритися слід всім законам,
але не тим, що ображають совість.
Із поєднання ідей Л. про неможли-
вість спасіння своїми силами і про роз-
межування сфер діяльності д-ви і церк-
ви необхідно випливає свобода совісті.
Л. писав, що боротися з єретиками ма-
ють єпископи, а не князі. Єресь дола-
ється не мечем, а лише Словом Божим.
Інакше кажучи, публ.-владне приму-
шення єретика зректися своїх поглядів
нічого не значить, якщо в душі ці по-
гляди продовжують зберігатися. Д-ва
мусить заохочувати людину до правед-
ного життя (читай – сповідання істинної
релігії), але не владна силувати чи на-
віть знищувати тих, хто цього не ро-
бить, бо їх чекає ін. покарання у Не-
бесному Царстві. Л. писав, що «ніхто не
повинен бути примушеним до віри, але
кожен прикликається. Хто має прийти,
того Бог сам спонукає своїм закликом».
Виходячи з цього, Л. заперечував крим.
переслідування за перехрещення з од-
нієї конфесії в ін. Як і у випадку з держ.-
…
церк. автономією, це не дало миттєвих
змін у правопорядку протестант. д-в, де
ще довго, як і в католицтві чи право­
слав’ї, допускатиметься тільки одна іс-
тинна релігія (християнство в протес-
тант. версії), догмати якої мають бути
втілені в життя, зокрема і примусово
(згадаємо, реалізоване у політ.-прав.
практиці вчення Ж. Кальвіна). До того
ж і сам Л. не був послідовний у цих
питаннях, закликаючи, напр., до репре-
сії проти іудеїв, добровільна євангелі-
зація яких є, як він вважав, неможливою
(див. памфлет «Про євреї та їх брех-
ню»). Однак після Л. інтелектуал. іс-
торія розвиватиметься, хоч і повільно
і не завжди послідовно, у бік ствер-
дження морал. права людини на свобо-
ду совісті і заперечення можливості
підтримки «справжньої» віри погрозою
покарання (див., напр., Дж. Локка, який
у «Посланні про віротерпимість» запе-
речує проти насадження віри вогнем
і мечем, або Н. Маккорміка, що дово-
дить, що не можна уявити усезнаючу
божественну істоту, яка прагне шану-
вання у примусовій формі, у цьому від-
чувається.
Крім того, реліг. свобода є якщо не
історично, то принаймні концептуально
(Ю. Габермас) першим правом людини.
З визнання за особою права вільно ві-
рити у те, що вона вважає істинним,
прямо чи опосередковано випливають
ін. права, які охороняють людську авто-
номію і убезпечують індивіда від над-
мірного втручання д-ви і сусп-ва. І в
цьому сенсі вчення Л., як і багатьох ін.
протестант. теологів, про свободу сові-
сті мають значення для розвитку док-
трини прав людини в цілому.
432
Лютерівська теологія закладає іде-
ол. підвалини прав людини і в більш
широкому контексті. Прагнучи нівелю-
вати значення церкви як обов’язкового
посередника між людиною і Богом, Л.
доводить, що єпископи і священики –
такі самі християни, як і всі ін., а рабом
людина є тільки перед Богом. Він вка-
зує: «За яким правом встановлює папа
нам закони, хто дає йому владу поне-
волити свободу, повідомлену нам хре-
щенням. Я кажу, ані папа, ані єпископ,
ані будь-яка людина не має права вста-
новити хоч єдину літеру над христия-
нином, якщо не буде на те його власної
згоди, що робиться інакше – робиться
в тиранічному дусі». Л. наголошує на
праві віруючих самостійно визначати
своїх пастирів, адже кожен християнин
має Слово Боже і навчений та помаза-
ний у священики. На думку Л., право
спілкування віруючих вимагає, щоб
громада обирала когось одного чи ба-
гато осіб, які від імені та в ім’я грома-
ди здійснювали священицькі функції
і керували її справами публічно, щоб
«в народі Божому не було огидного
безладу і з церков не робився Вави-
лон». Віддаючи реліг. питання до ком-
петенції реліг. громади, самої людини
та сфери її особистих стосунків із Бо-
гом, Л. об’єктивно розширює поле ін-
дивід. свободи і зміцнює суверенітет
людини над своєю долею. А це – шлях
до визнання існування природ. прав,
невиправдане вторгнення в які з боку
д-ви є неприпустимим.
Особистий характер спасіння, децен-
тралізований церк. устрій, участь ві-
руючих у виборах священників змінює
образ політ. простору. Він (образ) на-

буває потенції більшої свободи і егалі-
тарності, посилення горизонтальних
зв’язків між людьми і більш демократ.
управління. Так, до Л. рівність перед
Богом феодала і залежного селянина чи
чоловіка і  жінки має, за висловом
О. Гьоффе, «післяправовий характер»,
тобто не стосується прав. сфери і навіть
життя у цьому світі в цілому. Європ.
право Середньовіччя – це право нерів-
ності, право, де юрид. регламентація
однакових ситуацій може суттєво від-
різнятися з огляду на статус учасників
відповідних відносин, їх належність до
певної соц. групи тощо.
Теологія Л. змінює цю ситуацію. Як
пише Е. Соловйов, у мирському по-
рядку Л. немає місця божественним
помазаникам і фаворитам, «благород-
ним» і «низьким» станам. Ідеться про
юрид. рівність, яка порушується лише
посадовими відмінностями індивідів.
Тим самим у філософії права Л. ново-
завітна теза про рівність усіх у Христі
виходить за суто реліг. межі та пере-
носиться на буття людей у цьому світі.
У ін. ідеолога Реформації 17 ст. Я. Беме
хоча і лунають тези про «сильних»,
«володарів», «багатіїв», «тих, хто має
високе положення», що протиставля-
ються «слабким», однак, усі вони роз-
глядаються як члени общини Христо-
вої із різним соц. статусом (тими сами-
ми посадовими чи ін. майновими
відмінностями), але природно рівні,
причому рівні у цьому світі, а не лише
у Царстві Небесному, де тим самим не
виникає рівність як принципово новий
стан людини, а просто зникають згада-
ні відмінності.
Тв.: Избранные произведения. СПб.,
1994.
433
…
Літ.: Соловьев Э. Ю. Непобежденный
еретик. Мартин Лютер и  его время. М.,
1984; Його ж. Время и дело Мартина Люте-
ра, «Гамлет» Шекспира в контексте эпохи.
В  кн.: Прошлое толкует нас: очерки по
истории философии и культуры. М., 1991;
История философии: Запад-Россия-Восток,
кн. 2: Философия XV–XIX вв. / под ред.
Н. В. Мотрошиловой. М., 1996; Трансфор-
мация западной философии права в люте-
ранской Германии. В кн.: Берман Г. Вера
и закон: примирение права и религии. М.,
1999.
Д. О. Вовк.
Ляйбніц (Лейбніц) Готтфрід
Вільгельм (Gottfried Wilhelm Leibniz;
Leibnitz; 21 черв. (1 лип.) 1646, м. Ляйп-
ціг, Саксонія – 14 листоп. 1716, м. Ган-
новер, Кур-Князівство Ганновер) – нім.
юрист, філософ, математик, історик,
богослов, дипломат, універсальний вче-
ний. Народився в сім’ї юриста та про-
фесора моралі Лейпцизького ун-ту,
в 1653–61 навчався в школі ім. Ніколаі
(Nikolai-Schule) в Лейпцигу. Навесні
1661 стає студентом Лейпцизького ун-
ту, де слухає лекції з філософії, матема-
тики і юриспруденції. 30 трав. 1663 під
керівництвом проф. Я. Томазія, батька
майб. юриста, Л. захищає роботу
«Disputatio metaphysica de principio
individui» («Метафізичний диспут про
принцип індивідуації», 1663) й стає ба-
калавром філософії. Після цього навча-
ється в Йєнському ун-ті, де на нього
впливи виказав проф. математики та
філософії Е. Вайгель. 1664 в Лейпцизь-
кому ун-ті стає магістром філософії
(Magister artium).
Після захисту робіт «Приклади фі-
лософських питань, вибраних із права»
…
(«Specimen quaestionum philosophica-
rum ex jure collectarum», 1664) і «Юри-
дичний диспут про умови» («Disputa-
tio Iuridica De Conditionibus», 1665)
в Лейпцигу він стає бакалавром права
(Baccalaureus juris). У першій праці,
яка складається із 17 глав, Л. вказує на
важливість філософії для юриспруден-
ції. В шостій главі автор наводить кла-
сифікацію різновидів права, серед
яких: природ. право, позит. право, па-
сивне право, негат. право, детерміно-
ване право, первинне право та вторин-
не право. В 10 главах другої праці Л.
аналізує умови (обставини) в праві.
Апелюючи до Аристотеля та Т. Гоб-
бса, він розглядає вчення рим. права
про умови як «…частину юридичної
логіки, бо вони трактують гіпотетичні
положення права». Також тут Л. впер-
ше формулює свою тезу «Нічого не
відбувається без причини» («Nihil fit
sine causa»), котра у його праці «Мо-
надологія» стане основою закону
(принципу) достатнього обґрунтуван-
ня (підстави).
Навесні 1666 Л. публікує «Dissertatio
de arte combinatoria» («Дисертація про
комбінаторне мистецтво») й захищає її,
отримавши ступінь д-ра філософії
в Лейпцизькому ун-ті. Восени 1666 він
подає до захисту докт. дис. з права, але
юрид. ф-т Лейпцизького ун-ту пропонує
20-річному Л. зачекати, доки не відбу-
дуться захисти старших за віком пре-
тендентів. Він не погоджується й наза-
вжди залишає рідне місто. 5 листоп.
1666 в ун-ті імперського міста Нюрн-
берг (Universitate Norica), який знахо-
дився в м. Альтдорф біля Нюрнбергу
(тому його ще називають Альтдорф-
434
ський ун-т), Л. захищає нову роботу під
назвою «De Casibus Perplexis In Jure»
(«Про заплутані випадки в праві») і в
лют. 1667 стає «доктором обох прав»
(Doctor iuris utriusque). В цей час він
пише ще одну невелику юрид. роботу
«Ratio Corporis juris reconcinnandi»
(1666). На пропозицію Альтдорфського
ун-ту зайняти професорську посаду Л.
відповідає відмовою.
1667 Л. переходить на службу до
Майнцського архієпископа Й. Ф. фон
Шьонборна й стає співробітником ко-
місії із кодифікації «Corpus Juris». Цьо-
го ж року він публікує присвячений
архієпископу трактат «Nova Methodus
Discendae Docendaeque Iurisprudentiae»
(1667), в якому розглянув новий метод
вивчення та викладання юриспруден-
ції. Зокрема, тут Л. запропонував план
вивчення юриспруденції, який включав
3 рівні: елементарний, екзегетичний та
полемічний. У берез. 1672 Л. направ-
ляється з дип. місією в Париж, а через
рік у  Лондон. Під час перебування
в  Парижі, Лондоні та Нідерландах
(1672–76) Л. спілкується з відомими
вченими (Гюйгенс, Маріотт, Маль-
бранш, Бойль, Спіноза), виступає з до-
повідями й стає членом Королівського
вченого товариства (Лондон). Із праць
Л. цього періоду, в яких він торкався
філософ.-прав. проблематики, були
2 нім. роботи: «Розмова про інтерес Ан-
глійської держави: В ній чітко показу-
ється, наскільки шкідливим є об’єд­
нання Королівства Англії з Францією
для занепаду інших держав» (1674)
і «Політичний огляд сучасного військо-
вого стану між Францією та Об’єдна­
ними Нідерландами» (1674).

1676 Л. запрошено на посаду при-
дворного бібліотекаря в Ганновер, 1677
він стає юрид. радником, 1685 надвір-
ним радником, 1691 придворним істо-
ріографом, 1696 таємним радником і до
кінця свого життя виконує різні дип.,
юрид., інженерні та ін. завдання Ганно-
верського двору. В 1687–90 Л. подоро-
жує з дип. місіями по Німеччині, Ав-
стрії, Італії. За його ініціативи та під-
тримки були засновані АН у Берліні
(1700), Дрездені (1704), Відні (1713),
пізніше  – Санкт-Петербурзі (1724).
В цей час у своїх творах Л. торкається
філософ.-прав. проблеми толерантності
й 1692 в Кельні видає франц. твір «Про
релігійну толерантність» («De La
Tolerance Des Religions»), який пізніше
виходив друком в Парижі та ін. містах.
Як практикуючий юрист Л. обґрунтував
право Ганноверського двору на британ.
корону, внаслідок чого з 1 серп. 1714
курфюрст Георг І Людвіг став Георгом,
королем Великої Британії та Ірландії.
Крім багатьох публікацій з різних сфер
науки Л. залишив 200 тис. сторінок ма-
нускриптів, з них біля 15 тис. листів
з 1100 кореспондентами різних країн
Європи та світу.
Важливими філос. працями Л. були
«Нові розвідки про людський розсудок
(розуміння), автора системи наперед
установленої гармонії» (1704), «Теоди-
цея» (1710), «Монадологія» (1714).
В них він обґрунтовує своє вчення про
«наперед установлену гармонію» на
основі трьох законів (принципів):
1) принцип тотожності; 2) принцип до-
статнього обґрунтування (підстави);
3) принцип найкращого із можливих
світів. Для розуміння філос.-прав. по-
зиції Л. важливу роль відіграє його
435
…
проект «загаль­
ної науки» (sci-
entia generalis),
котра повинна
о хо п л ю в а т и
не лише науки
4-х універси-
тетських ф-тів
(філософія, те-
ологія, медици­
на, право), але
Ляйбніц Готтфрід
й  новітні від- Вільгельм
криття в  при­
родничих науках. Таким чином, «за-
гальна наука» повинна слідувати прин-
ципу поєднання «теорії та практики»
(theoria cum praxi).
Ключовим для філос.-прав. вчення
Л. є категоріальне розрізнення між пра-
вом (франц. droit, нім. Recht) та законом
(франц. loi, нім. Gesetz). Під правом він
розуміє природ., справедливе право,
а під законом – позит., людське право.
У цьому сенсі він критикує Т. Гоббса
й пише: «Помилка тих, хто зробив за-
лежним справедливість від влади, по-
ходить частково з того, що вони пере-
плутали право із законом. Право не
може бути несправедливим, це було
б протиріччям, але закон може бути…».
Ототожнюючи право зі справедливістю,
Л. вирізняє 3 його рівні (ступені):
1) строге право (jus strictum), або вза-
ємна справедливість (justitia commuta-
tiva), яка має на меті підтримання миру
між людьми у сусп-ві; 2) розподільча
справедливість (justitia distributiva);
3) загальна, або універсальна справед-
ливість (justitia universalis). На першо-
му, найнижчому рівні права, діє прин-
цип: «Не роби іншому того, чого не
бажаєш собі». Другий рівень права ха-
…
рактеризується принципом: «Роби ін-
шому те, що бажаєш, щоб інший робив
тобі». На третьому, найвищ. рівні права
панує принцип благочестя та любові до
ближнього: «Чини справедливо у від-
ношенні до інших, живи благочестиво».
Таким чином, за Л. право як справедли-
вість повинне збігатися з мораллю.
Починаючи з роботи «Про заплутані
випадки в праві» (1666), Л. розробляє
основи юрид. логіки. В цій праці він
вказує на 3 різновиди позицій щодо «за-
плутаних», або «темних» випадків
у  праві, зокрема у  судочинстві. Так,
прихильники першої позиції вважають,
що такі випадки неможливо правильно
вирішити, а тому їх необхідно облиши-
ти, тобто не приймати ніякого рішення.
Прихильники другої позиції вважають,
що рішення в заплутаних випадках не-
обхідно приймати шляхом жеребу. На-
решті, представники третьої позиції
наполягають на тому, що остаточне рі-
шення заплутаних випадків залишаєть-
ся за особистою думкою судді. Л. вва-
жає, що коли в рамках (позит.) законів
немає рішення, то настає черга (при-
род.) права. Тому він далі розглядає окр.
заплутані випадки й вказує на правила
щодо їх вирішення.
Гол. вимоги Л. щодо таких правил та
права взагалі – це орієнтир на рим. пра-
во, спрощення й уніфікація юрид. тер-
мінології. Таку мету ставить Л. у своїй
праці «Новий метод вивчення та викла-
дання юриспруденції» (1667), яка
є вступом до вивчення юриспруденції.
Тут у двох частинах автор спочатку по-
дає класифікацію різних наук, а потім
показує, як необхідно застосовувати за-
кони логіки до права. Перша частина
під назвою «Основи занять науками вза-
436
галі» складається із 42 параграфів та
присвячена 2 різновидам наук: 1) аб-
страктним (метафізика, логіка, геоме-
трія, арифметика та ін.) та 2) конкр.
(богослов’я, психологія, історія, астро-
номія та ін.). Друга частина трактату
складається із 100 параграфів й при-
свячена юриспруденції, котру Л. визна-
чає так: «Юриспруденція – це знання
дій, наскільки вони є справедливими чи
несправедливими; а справедливе чи не-
справедливе  – це те, що корисне чи
шкідливе публічно, а публічно означає,
по-перше, для світу, або для його пра-
вителя Бога, далі – для людського роду,
й, нарешті, для держави».
У рамках юриспруденції Л. виріз-
няє дві частини: дидактичну юриспру-
денцію (Jurisprudentia Didactica) та
істор. юриспруденцію (Jurisprudentia
Historica). Перша частина займається
аналізом елементів права (визначення,
положення, правила). Друга частина
буває внутр. (вивчає сутність юри-
спруденції) та зовн. (трактує про до-
поміжні засоби юриспруденції). Тому
для розуміння цив. права необхідні
знання рим. історії, канонічного пра-
ва – церк. історії, феод. права – серед-
ньовічної історії, публ. права – «сучас-
ної історії». До істор. юриспруденції
належить юрид. екзегетика (Jurispru-
dentiae Exegeticae), котра займається
тлумаченням юрид. джерел. Тут Л.
також вказував, що «…тео­логія є пев-
ним підвидом юриспруденції. Власне,
вона займається правом та законами,
котрі панують над людьми в державі,
або краще – в царстві Божому».
З метою досягнення справедливості
у своїх працях та листах Л. пропонував
реформи крим. права та суд. системи.

Зокрема, він, по-перше, вимагав «по-
рядку, чіткості та швидкого застосуван-
ня» права. По-друге, Л. відкидав торту-
ри як засіб для доказу провини людини,
зокрема у невеликій франц. праці «Важ-
ливі роздуми щодо юриспруденції»
(1676). По-третє, він вважав, що, чим
менше право буде залишати можливос-
тей судді діяти на власний розсуд, тим
більш справедливим буде рішення (ви-
рок). Таким чином, у рамках своїх роз-
думів про досягнення справедливості
Л. мав на меті втілення ідеї про охорону
прав людини, зокрема права на свободу
та гідність.
Філос.-прав. проблеми справедливо-
го та рівного відношення між різними
д-вами Л. представив у праці «Дипло-
матичний міжнародний юридичний ко-
декс» («Codex juris gentium diplomati-
cus») у  двох частинах, який вийшов
в Ганновері в 1693 та 1700. Посилаю-
чись на Гоббса, Гроція, Томазія та Пу-
фендорфа, він виказував ідеї щодо мир-
ного співіснування країн Європи та
світу в рамках єдиного прав. простору.
Тому сучасні дослідники творчості Л.
вбачають у його працях основи існуван-
ня Європейського Співтовариства. Про-
світницькі філос.-правові ідеї Л. вика-
зали широкі впливи та отримали широ-
ке розповсюдження у 18 та 19 ст. не
лише в Німеччині (Томазій, Вольф), але
й в ін. країнах Європи, зокрема в уні-
437
…
верситетах, академіях та колегіумах
в Україні.
Тв.: Disputatio Inauguralis De Casibus Per-
plexis In Jure. Altdorf, 1666; Nova Methodus
Discendae Docendaeque Iurisprudentiae. Fran-
cofurti, 1667; Codex juris gentium diplomati-
cus. Hannoverae, 1693–1700; Specimina juris.
1669; De iure suprematus ac legationis princi-
pum Germaniae. Amsterdam, 1677; Frühe
Schriften zum Naturrecht, Lat.-dt., unter Mit-
wirkung v. Hans Zimmermann übers. u. hrsg.
v. Hubertus Busche. Hamburg, 2003.
Літ.: Герье В. Лейбниц и его век. СПб.,
2008; Каринский В. М. Умозрительное зна-
ние в  философской системе Лейбница.
СПб., 1912; Ягодинский  И. Философия
Лейбница. Казань, 1914; Abaschnik V. O.
Leibniz-Rezeption in der Ukraine im 18. und
19. Jahrhundert. В  кн.: Nihil sine ratione.
Mensch, Natur und Technik im Wirken von
G. W. Leibniz / VII. Internationaler Leibniz-
Kongress. Berlin, 10.-15. September 2001.
Vortraege in 3 Teilen hg. von Hans Poser u. a.
Berlin, 2001; Його ж. Vladimir Karinskij und
der ukrainisch-russische Neuleibnizianismus.
В кн.: Einheit in der Vielheit. VIII. Internatio-
naler Leibniz-Kongress (Hannover, 24. bis 29.
Juli 2006) / Vortraege 1. Teil, hg. v. Herbert
Breger, Juergen Herbst u. Sven Erdner. Han-
nover, 2006; «Das Recht kann nicht ungerecht
sein…» Beitraege zu Leibniz’ Philosophie der
Gerechtigkeit. Hg. v. Wenchao Li. Stuttgart,
2015.
В. О. Абашнік.