Усім відомо, що в сучасному світі соціальні мережі відіграють важливу роль у житті кожного.

Багато
хто створює свої блоги, у яких намагаються презентувати себе з кращої сторони. В Інтернеті все
оцінюється «лайками», і чим більше в тебе цих «вподобайок», тим популярнішим і крутішим ти є. Я
вважаю, що така оцінка є доволі небезпечною, адже в надмірному прагненні до слави люди можуть
часто наробити дурниць; водночас це погано впливає на психіку людини.

По-перше, постійне споглядання за оцінкою в Інтернеті може виробити залежність від думки інших у
реальному житті. Справа в тому, що така людина буде постійно намагатися сподобатися всім. Вона
буде ризикувати та ганьбитися, щоб привернути увагу до себе, буде прикидатися тим, ким не є
насправді, зраджуюючи своїм принципам та ідеалам, щоб усім догодити. Можливо, їй усе-таки
вдасться досягнути бажаного, але навряд чи це зробить її щасливою.

У моїх спогадах виринає трагікомедія Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля», головний герой якої
був ладен на все заради примарного статусу дворянина та визнання в суспільстві. Проте Мартину
Борулі не допомогли у цьому ні зміна способу, ні стиль стиль спілкування , а ні ставлення до
навколишніх. На жаль, він витрачав на це всю свою силу та енергію, щоб стати тим, ким він не є. Це
свідчить про те, що не варто йти проти самого себе та зраджувати своїм історичним корінням.

По-друге, надзвичайно небезпечно постійно турбуватися про оцінку інших щодо себе, бо так можна
втратити самого себе. Як відомо, усі ми різні, у нас багатогранні погляди та переконання тому
очевидним є те, що неможливо всім сподобатися. Той, хто намагається це зробити – перестає бути
собою, бо боїться ненароком когось образити.

Своє твердження хочу проілюструвати прикладом із власного життя. Коли я намагався знайти друзів,
я старався їм сподобатися та задобрити їх різноманітними подарунками, а найгірше те, що я завжди з
ними погоджувався, навіть якщо мав іншу думку. На жаль, це не приносило бажаного результату і
мною просто користувалися. З того часу я зрозумів, що гнатися за оцінкою інших – марно.

Отже, мої міркування свідчать про те, що залежність від оцінки інших є дуже шкідливою для кожної
особистості, бо це може призвести до втрати ідентичності та унікальності. Треба бути самодостатнім і
самому вирішувати чи зважати, чи не зважати на думку інших.