Зевс(Юпітер) 

— у давньогрецькій міфології головний з богів-олімпійців, бог грому і

блискавок. Зевс - верховний бога давньогрецької міфології, котрий відає усім світом, знає
майбутнє, є засновником законів, захисником справедливості.

Основними атрибутами Зевса вважаються: щит і двостороння сокира (лабрис), іноді

орел.

Зевс належить до третього покоління богів, що повалило друге

покоління — титанів. Батькові Зевса Кроносу було передбачено, що йому судилося бути
переможеним власним сином. Щоб уникнути такої долі, він щоразу ковтав щойно
народжене своєю дружиною Реєю дитя.

Рея зважилася обдурити чоловіка і таємно народила дитину — Зевса. Кроносу ж

замість новонародженого вона дала проковтнути сповитий камінь. З народженням бога
пов'язувалися численні реальні місця. Різні версії міфу називають місцем народження
острів Крит або Фригію . Пуповина Зевса відпала біля міста Фени на Криті.
Новонародженого Зевса купали в річці Лусій в Аркадії. Народившись, бог 7 днів
безперервно сміявся, від чого число 7 священне. За критським варіантом міфу, Зевс був
відданий на виховання куретам і корибантам, які вигодували його молоком кози Амалфеї.
Пізніше Зевс віддячив козі: її ріг став рогом достатку, а саму козу він помістив на небі
як сузір'я Козорога. Також на Криті його годували бджолиним медом. За іншою версією,
вигодуваний козою у містечку Егій в Ахайї. За переказами, печеру охороняли вартові і
кожен раз, коли маленький Зевс починав плакати, вони стукали списами в щити для того,
щоб це не почув Кронос. Колиска Зевса була зроблена із золота і висіла на дереві, щоб
Кронос не міг знайти сина ні в небі, ні на землі, ні в морі.

Однак Кронос все-одно дізнався про Зевса і той мусив рятуватися, а своїх няньок
перетворив для цього на ведмедиць, яких потім помістив на небі як сузір'я Великої і Малої
Ведмедиці.

Коли Зевс виріс під наглядом пастухів Іди, Рея повідомила, що він готовий скинути
батька. Зевс підмішав Кроносу в медовий напій сіль і гірчицю. Кроноса знудило і змусило
його виплюнути братів і сестер Зевса. Коли Зевс вирушав у похід на титанів, то помітив
орла і вгадав в ньому благу ознаку. Коли боги ділили пернатих, Зевсу дістався орел, тому
цей птах зображений на скіпетрі Зевса. Жертовник, на якому боги клялися, вони зробили
сузір'ям Жертовника.

Потім разом із Зевсом боги почали боротьбу з Кроносом. Битва тривала 9 років, але
не виявила переможця. Тоді Зевс за порадою Геї спустився в Тартар, вбив вартову Кампу і
звільнив кіклопів та сторуких велетнів , які заприсяглися у вірності Зевсу. Кіклопи викували
для Зевса блискавки, Гадес дав йому шолом, який робив власника невидимим, а
Посейдон — тризубець. Разом діти Кроноса і їхні союзники пробралися в обитель батька і
там подолали його. Кронос був повалений і скинутий в безодню Тартару. Решту титанів
було скинуто разом з ним, крім Атланта, якого було поставлено тримати небо, і всіх
титанід, яких Зевс помилував за проханням Метиди й Реї.
 Аполло́ н — один із олімпійських богів, покровитель музики, віщування і лікування. Син
Зевса й Лето, брат Артеміди, Ліка, батько Асклепія та Мілета, вчитель Орфея.

Аполлон був позашлюбним сином Зевса від німфи Лето. Під час любовних ігор Зевс
перетворився на перепела, а Лето — на перепілку. Ревнива зевсова дружина Гера послала змія
Піфона, щоб він переслідував Лето по всьому світу. Німфа знайшла прихисток на піднятому Геєю
острові Ортігія, що поблизу Делоса, де народила Артеміду, яка відразу ж, щойно народившись,
допомогла матері перебратися через вузьку протоку, і там, на Делосі, між оливою і фініковою
пальмою, після дев'яти днів перейм Лето народила Аполлона.

Аполлон народився семимісячним. Феміда годувала його нектаром і амбросією, а

молодий бог швидко ріс. Наприкінці четвертого дня він захотів отримати лук і стріли, які йому дав
Гефест. Покинувши Делос, Аполлон попрямував на гору Парнас, де ховався Піфон, і зумів поранити
його стрілами, Пітон втік до Дельфійського оракула матері-землі Геї, однак Аполлон вирушив
слідом і знищив чудовисько на краю священної безодні. Мати-земля поскаржилася Зевсу, що
Аполлон посмів здійснити вбивство в її святилищі. Зевс послав Аполлона в Темпейську долину,
щоб отримати очищення від вбивства, а також заснувати Піфійські ігри на честь знищеного ним
Піфона. Однак, Аполлон не дослухався Зевса і замість того в супроводі Артеміди відправився в
Егіалею, а потім на острів Крит, де цар Карманор виконав належну церемонію очищення.

Повернувшись до Греції, Аполлон розшукав Пана — козлоногого бога, і вмовив його

навчити мистецтву прорікання. Після цього Аполлон захопив Дельфійський оракул, залишивши у
себе на службі його жрицю піфію. Лето з Артемідою прибули туди для виконання обрядів, та
спокій порушив велетень Титій, що хотів оволодіти Лето. Аполлон з Артемідою обстріляли
зухвальця стрілами і вбили. Велетня за його злочин в Тартарі було суворо покарано — його було
прибито до землі, а двоє шулік вічно рвали його печінку.

За якийсь час по тому Афіна викинула свою флейту, оскільки граючи на ній виглядала
кумедно і інші богині насміхалися з неї. Флейту підібрав Марсій, а люди, слухаючи його музику,
казали, що він грає краще, ніж Аполлон на арфі. Почувши це, Аполлон викликав Марсія на
змагання. Суддями там стали музи, котрі визнали гру обох однаково майстерною. Аполлон
призначив друге змагання з умовою, що вони гратимуть, перевернувши свої інструменти і
співаючи одночасно. Марсій погодився, не подумавши, що не міг зробити цього з флейтою.
Ставши переможцем, Аполлон здер з супротивника шкіру і повісив її на дереві біля річки, що
отримала відтоді назву Марсій.

Після того бог Пан кинув Аполлону виклик позмагатися в музиці з ним. Аполлон виграв і
став загальновизнаним богом музики. Також йому було доручено оберігати стада і отари, але
згодом цей обов'язок перейняв Гермес.

Хоча Аполлон вирішив не одружуватися, в нього були діти і від німф, і від смертних жінок.
Але не всі любовні пригоди Аполлона завершувалися успішно. Аполлон навчав царевича метати
диск, Зефір спрямував диск юнакові в голову та вбив його. З його крові виросла квітка . Після цього
Аполлон став у всьому дотримуватися поміркованості та навіть зумів навернути до пристойності ,
ставши їх очільником.
 Посейдо́ н(Нептун) — в давньогрецькій міфології один з наймогутніших і найшанованіших
богів. За класичної доби його вважали богом-володарем світових вод, якому відповідав етруський
та римський Нептун (у слов'ян, відповідно, — Цар Моря, Цар Морський). У переносному значенні
Посейдон — морська стихія.

Посейдон був братом інших богів-олімпійців, сином Кроноса і Реї. Йому приписують
створення коня і уздечки. Після перемоги олімпійців над Кроносом і титанами він поділив владу
між Зевсом і Аїдом. Йому дісталося володіння водами і Посейдон звів собі в глибинах моря палац
біля Евбеї. Хоч він став богом вод, але мав величезні стада білих коней з мідними копитами і
золотими гривами. На золотій колісниці, запряженій морськими чудовиськами, він об'їжджав свої
володіння.

Шукаючи дружину, він залицявся до нереїди Фетіди, однак після того, як Феміда
передбачила, що її син перевершить батька, ким би він не був, Посейдон відмовився від своїх
намірів і дозволив їй вийти заміж за смертного Пелея. Згодом Посейдону сподобалася нереїда
Амфітріта, але та злякалася його залицянь і втекла в Атлаські гори. Посланий до неї Посейдоном
дельфін переконав втікачку вийти за бога вод. На подяку Посейдон помістив образ дельфіна серед
зірок у вигляді сузір'я Дельфіна. Амфітріта народила Посейдону трьох дітей: Тритона, Роду і
Бенфесікіму.

Посейдон жадав заволодіти царствами на суші та одного разу оголосив свою владу над
Аттикою, вдаривши тризубцем за афінським акрополем. У тому місці забило джерело, з якого
потекла морська вода. Афіна відповіла на це, посадивши біля джерела маслину на знак своєї
влади цими землями. Між богами ледве не спалахнула бійка і тільки Зевс зупинив їх, щоб
суперечка було вирішено мирним шляхом через обговорення хто дав Аттиці більше користі:
Посейдон джерелом чи Афіна деревом. На скликаному суді всі боги підтримали Посейдона, а всі
богині — Афіну. Але сам Посейдон з образи не з'явився на суд і таким чином більшістю в один
голос Афіна отримала право на володіння Аттикою. Задля помсти Посейдон послав величезні
хвилі, щоб затопити місто Афіни. Богиня Афіна знайшла притулок в аттичних Афінах, які також
назвала своїм ім'ям. Аби вгамувати Посейдона, жінки в Афінах були позбавлені права голосу, а
чоловікам відтепер заборонялося бути названими за своїми матерями.

Посейдон також оскаржував владу Афіни над містом Трезен. Цього разу Зевс повелів
розділити місто, але ні Афіна, ні Посейдон не прийняли такого виходу і полишили суперечки за
Трезен. Також Посейдон безуспішно намагався відібрати острів Егіна у Зевса і Наксос у Діоніса, а в
суперечці з Геліосом за Коринф отримав тільки перешийок Істм, тоді як Геліос залишив за собою
місцевий акрополь. Бог вод прагнув відібрати і Арголіду в Гери, та Зевс доручив вирішити справу
річковим богам Інаху, Кефіссу і Астеріону, які винесли рішення на користь Гери. Коли Посейдону
було заборонено мстити повінню, він висушив потоки річок, що були у владі суддів, тому відтоді
вони пересихають влітку. Тільки річка Лерна в Арголіді лишалася повноводною, оскільки данаїда
Амміона була засмучена посухою і Посейдон пожалів її.

Коли за намовою Гери боги повстали проти Зевса, той покарав Посейдона і Аполлона як
очільників бунту. Вони мусили рік служити цареві Лаомедонту, будуючи місто Трою.
 Афроді́та — одне з 12 верховних божеств Олімпу, богиня вроди й кохання, мати Ероса,
цариця німф і грацій. За однією версією Афродіта — остання дочка Урана; за іншою - Зевса. У
переносному значенні Афродіта (у римлян відома як Венера) — красуня.

За Гесіодом, Афродіта народилася з морської піни, коли в море впали краплі крові
оскопленого Кроносом Урана. З розповіді Гесіода про народження Афродіта з шумовиння
морських хвиль виникає уявлення про неї як про покровительку мореплавства; звідси епітети:
Талассія, Пелагія (Морська), Анадіомена («Та, що виходить з морської піни») тощо.

Афродіта стала богинею кохання і краси та отримала чарівний пояс. Жінка, людина чи
богиня, котра носила його, могла закохати в себе будь-якого чоловіка. Часом Афродіта давала пояс
іншим богиням, але робила це неохоче, дорожачи своєю владою.

Зевс, що згодом став її названим батьком, видав Афродіту за бога-коваля Гефеста, але вона часто
зраджувала йому з богом війни Аресом. Від нього і народила трьох дітей: Фобоса, Деймоса і
Гармонію.

Герме́с (у римлян — Меркурій) — один з найдавніших богів грецької міфології. Спочатку

був богом-заступником отар. У гомерівському епосі — насамперед посланець богів і провідник
душ померлих у підземне царство Аїда. Також уявлявся покровителем мандрівників. З розвитком
торгівлі стає богом-заступником торгівлі, а також спритності, обману і навіть злодійства.

Йому приписувалися винайдення численних наук та музичних інструментів. Крім того,

Гермес — покровитель юнацтва, атлетів, бог гімнастики. Його статуї ставилися в палестрах і
гімнасіях — закладах, де навчали боротьби, кулачного бою, метання диска, бігу, стрибків тощо.

Міфи про Гермеса, попри давність божества, збереглися тільки в пізніх, більш художніх
формах. Після завоювання Олександром Македонським усієї перської держави (кінець IV століття
до н. е.), коли в Азії і Єгипті виникають грецькі держави, Гермес ототожнюється з єгипетським
богом науки і магії Тотом і стає також богом магії і астрології.

Гермес був сином Зевса й Майї, що народився на аркадійській горі Кіллена. Відразу після
народження він так швидко ріс, що тільки-но мати відвернулася, як Гермес став на ноги і вирушив
на пошуки пригод. Прибувши в Пієрію, де паслися корови Аполлона, Гермес задумав викрасти їх.
Аби корів не знайшли, він вигадав прив'язати їм до копит шматки кори, щоб череда не лишала
слідів. Ввечері Гермес погнав корів, а Аполлон так і не зумів їх відшукати та назначив винагороду
тому, хто спіймає злодія. Пастух на ім'я Батт побачив, як Гермес гнав корів, але пообіцяв, що не
видасть того Аполлону. Але обіцянки зрештою не дотримався, через що Гермес перетворив його
на скелю, якій дали назву «Вказівник».

Охочі до нагороди Сілен і сатири взялися за пошуки і натрапили на німфу, найняту Гермесу
нянькою. Почувши музику гермесової кіфари, вони розпитали хто це й на чому грає. Довідавшись,
що це новонароджений бог змайстрував собі інструмент зі струнами з коров'ячих кишок, Сілен і
сатири здогадалися, що він і є злодій.
 Хоча Майя пробувала переконати Аполлона, що Гермес ще малий і не здатний що-небудь
вкрасти. Проте Гермес сам визнав, що зарізав двох корів і приніс їхнє м'ясо в жертву дванадцяти
богам. Це стало першою жертвою м'яса, відданою божествам, яку надалі наслідували люди.
Гермес віддав решту корів і зіграв на кіфарі, після чого Аполлон лишився задоволений і забажав
обміняти корів на інструмент. Після цього Гермес вперше на світі виготовив плектр, сопілку і
виміняв останню на золотий жезл Аполлона.

Гермес заявив, що жезл не такий цінний, як сопілка, і попросив на додачу навчити його
ворожінню. Аполлон довірливо погодився і послав юного бога до фрій, що зналися на ворожінні за
камінцями. Проте Зевс викликав Гермеса до себе і взяв з нього обіцянку, що надалі той не
обманюватиме. Гермес згодився не брехати, але й не казати всієї правди і запропонував свою
службу богам як їхній посланець. Зевс доручив йому бути покровителем угод, торгівлі, та оберігати
торговців. Для цього він згодом видав Гермесу жезл-кадуцей, капелюх від дощу і крилаті сандалі,
які дозволяли літати по всьому світу.

Винахідливий Гермес навчив богів добувати вогонь, а від фрій навчився дізнаватися
майбутнє за кидком камінців. Він винайшов гральні кості та ворожіння на них. Аїд найняв його як
свого вісника і той відтоді супроводжував душі померлих до Царства мертвих. Також Гермес
винайшов письмо, астрономію, математику, мистецтво кулачного бою і гімнастики, вимірювання і
зважування. Крім того за переказами саме він навчив греків вирощувати оливкові дерева.

Хитрість і красномовство зробили Гермеса не лише богом купців, але й злодіїв. На Олімпі
він вкрав Аресового меча; у Посейдона — тризубець; у Афродіти — пояс; у Гефеста — обценьки; у
Зевса Гермес хотів викрасти блискавку, але обпікся.