Ім’я "Гомер" уперше

зустрічається в 7 cт. до н. е.
Значення цього імені
намагалися пояснити ще за
часів античності.
Пропонувалися такі варіанти:
"сліпець" (Ефор Кімскій),
"наступний за" (Аристотель),
"заручник" (Гесихій).

Однак сучасні дослідники вважають, що всі вони

непереконливі. Напевно, за своєю іонічною формою
дане слово є реальним, особистим.
 Місце народження Гомера до цих пір невідомо. Сім
міст боролися за право вважатися його батьківщиною:
Хіос, Смірна, Саламін, Колофон, Аргос, Родос, Афіни.
Ймовірно, що він жив на
малоазійському узбережжі Греції.
 В античній літературі існує аж
дев’ять біографій Гомера, В них
повідомляється, що він осліп
(слово "гомер" на іолійському
діалекті значить "сліпий"), був
натхненний Музами на створення
пісень, блукав по Греції, брав
участь в поетичних змаганнях, а
помер на острові Іос.
 
 Це сукупність проблем, пов'язаних із з'ясуванням
виникнення гомерівських поем.
Суть «Гомерівського питання» можна
сформулювати так:
 Чи існував Гомер насправді, як
конкретна історична особа, чи це
вигаданий образ?
 Чи «Ілліаду» й «Одіссею»
створила одна людина (автор),
чи ці епоси складалися в
різний час у різних еллінських
землях, різними людьми спонтанно, а
потім були зібрані під іменем Гомера?
 Епічна поема (від грец. роіеmа — твір) —
один із жанрів ліро-епосу; твір значного
обсягу (переважно віршований), у якому
поєднуються епічні (зовнішній сюжет,
характери, оповідна форма) та ліричні
елементи (авторські переживання, ліричні відступи,
розкриття внутрішнього світу героїв).
 Тема. Мандри й пригоди «хитромудрого» Одіссея
під час повернення додому на острів Ітака та
поновлення себе в правах царя острова і господаря
свого дому.
Час. Дія поеми висвітлює останні 40 днів із
10-річного плавання Одіссея.
Композиція.
12110 віршів укладені у 24 пісні.
І частина - 1-4 пісні (пошуки
Телемахом батька Одіссея);
ІІ частина - 5-12 пісні (пригоди
Одіссея); ІІІ частина - 13-24 пісні (Одіссей
повертається додому).
Дія поеми розпочинається на острові Ітака.
20 років чекає на повернення чоловіка
Пенелопа. До неї сватаються 108
женихів. Щоб уникнути їхніх домагань
вона говорить, що вийде заміж, коли
закінчить ткати поховальне покривало.
Вдень вона ткала, а вночі розпускала.

Перші чотири пісні

оповідають про те, як
Телемах вирушає до
сусідніх грецьких царів,
товаришів Одіссея по
війні, щоб дізнатися про
батька.
 Одіссей був сином Лаерта і Антіклеї.
Народився в Беотії. Ім’я йому дав його
дід Автолік. Воно, мабуть, походить від
давньогрецького слова, що означає
«гніватися» або «сердитися».

Дружиною Одіссея була

Пенелопа, двоюрідна
сестра Олени
Троянської.
У них було двоє синів -
Телемах і Поліпорт.
 Після викрадення Єлени Парисом Одіссей повинен був
взяти участь у поході до Трої. Не бажаючи залишати
дружину і сина Телемаха, він прикидається
божевільним, але Паламед викриває його в удаванні.
До Трої Одіссей вирушає дванадцятьма кораблями.
Він допомагає грекам знайти Ахілла, схованого Фетідою
на острові Скірос у царя Лікомеда.
 Одіссей був прекрасним
стратегом. Завдяки його тактиці і
хитрості Троя впала. Знаменитий
троянський кінь - його ідея.
Захопивши Трою, греки вчинили там
грабіж і різанину, чим обурили богів.
Афіна наслала жахливу бурю на переможний
грецький флот, який повертався додому.
А Посейдон прослідкував
за тим, щоб Одіссей став
останнім із греків,
який повернувся на
батьківщину.
 Друга, центральна частина поеми
(пісні 5—12),— це епос пригодницько-
географічного характеру, повернення
Одіссея додому.
5 пісня - 8 років Одіссей пробув у німфи
Каліпсо. З веління богів Одіссей вирушає
до Ітаки.

Але під час бурі флот

Одіссея розбитий, і він
опиняється у феакійців,
де і розповідає царівні
Навсікаї свої пригоди і
подорожі.
Після руйнування Трої Одіссей відплив від берега
Малої Азії на рідну Ітаку.
 Спочатку він пристав до берега недалеко від Трої, в землі
племені кіконів, захопив їхнє місто Ісмара і перебив усіх
жителів. Але кікони, які жили далі від берега, несподівано
напали на святкуючих перемогу греків, винищили багатьох
із них, а інші ледь змогли врятуватися.
Через дев’ять днів греки опинилися
біля Лівії, у лотофагів, людей, що
живилися плодами лотоса. Ці
плоди мали страшну властивість:
той, хто їх пробував, назавжди
забував про свою батьківщину.
Незабаром флотилія Одіссея припливла до острова,
на якому мешкали циклопи.

Одіссей і його супутники

увійшли в печеру, не
знаючи, що там живе
лютий людожер циклоп
Поліфем, син морського
бога Посейдона.
 Еол – бог-
повелитель вітрів
подарував Одіссею
міх, зав’язаний
срібною ниткою.
У ньому він помістив всі підвладні йому бурхливі вітри,
крім ласкавого західного Зефіру, що мав нести кораблі
Одіссея в бік його рідної Ітаки.
 Покинувши Еола, Одіссей приплив у країну
страшних велетнів лестригонів. Подібно
циклопам, вони були людожерами.
Лестригони напали на трьох супутників Одіссея,
зжерли одного з них, двоє інших втекли.
Кинулися за ними людожери
стали кидати зі скель камені на
судна флотилії Одіссея.
 Незабаром вони досягли
острова Еа, де жила
чаклунка Цирцея, дочка
бога сонця Геліоса, яка
не любила людей.

Коли греки скуштували чарівне зілля,

Цирцея доторкнулась до них жезлом,
перетворивши на свиней, і зі злісною
гримасою загнала в свинарник.
 Цирцея порадила Одіссею побувати в
підземному царстві бога Аїда і
запитати у тіні провісника Тіресія
Фівского про свою подальшу долю.
Тіресій порадив Одіссеєві утримувати
своїх супутників від викрадення биків
бога Геліоса на острові Трінакрія.
Він повідомив, що на Ітаці
Одіссея чекають великі
біди, але йому вдасться
помститися розкрадачам
його добра.
 Наближаючись до острова сирен, Одіссей наказав своїй
команді заліпити воском вуха, а себе прив’язати до щогли.
Солодкими піснями сирени манили Одіссея до себе, але
корабель минув сирен, які від злості позбавили себе життя.
Одіссею потрібно було пройти між двома
скелями, на яких жили два огидних
чудовиська – Сцилла і Харибда.

Величезна Харибда, дочка

бога Посейдона, тричі на день
всмоктувала воду, а потім
викидала її у вир. Сцилла,
дочка жахливих монстрів
Єхидни і Тифона, чудовисько
з шістьма собачими головами
і дванадцятьма ногами,
звішувалася зі своєї скелі,
ловила пропливаючих повз
моряків, ламала їм кістки і
пожирала.
Незабаром очам мореплавців постала Трінакрія (Сицилія),
острів бога Геліоса, який пас там сім стад прекрасних биків і
численні отари овець. Пам’ятаючи про пророцтва Тіресія,
Одіссей взяв зі своїх товаришів клятву не викрадати тварин.
Але моряки не послухали Одіссея, вони впіймали кількох
биків, зарізали їх і досхочу наїлися м’яса.
Коли корабель Одіссея вийшов у море,
Зевс наслав на нього сильний вітер
і вдарив у палубу блискавкою.
Судно пішло на дно, всі моряки
загинули, Одіссей чудом
врятувався.
 Сім років Одіссей жив у Каліпсо на Огігії. Але він не
переставав тужити за рідною Ітакою. Зевс велів Каліпсо
звільнити Одіссея. Дізнавшись про це, Одіссей пов’язав
пліт, попрощався з німфою і поплив на батьківщину.
 Через два дні Одіссей дістався
до острова Дрепана, на якому
жило плем’я феаків. Тут, на
березі, він заснув міцним сном..
Зранку його розбудив крик
дівчат, серед яких була Навсікая,
дочка Алкіноя, царя феаків.

Цар Алкіной вислухав

історію подорожей
Одіссея, обдарував
його і повелів відвезти
героя по морю на Ітаку.
На Ітаці, Одіссей зустрів богиню Афіну. Вона
допомогла йому заховати в гроті подарунки
царя Алкіноя і зробила його невпізнанним.
Шкіра Одіссея покрилася зморшками,
голова полисіла, одяг його перетворився
на жалюгідне дрантя.

У такому вигляді Афіна

відвела його до хатини
служителя царів Ітаки,
старого свинопаса Евмея.
У цей час на Ітаку повернувся
Телемах. Думку поспішити
додому вселила йому богиня
Афіна. Вона ж привела
Телемаха в хатину Евмея, де
знаходився його батько. Під
час їх зустрічі Афіна на час
повернула Одіссею колишній
вигляд, і син із батьком
впізнали один одного.
Одіссей вирішив діяти проти женихів несподіванкою
і тому не дозволив Телемаху нікому говорити про те,
хто він. Телемах не повинен був присвячувати в цю
таємницю навіть свою матір, Пенелопу.
На Ітаці всі думали, що Одіссей загинув, і 112 знатних
юнаків стали нахабно свататися до Пенелопи. Кожен з
цих молодих людей сподівався отримати місцевий
царський трон. Женихи ненавиділи Телемаха і хотіли
убити його, коли той повернеться із Спарти.
Одіссей прийшов на бенкет женихів у власному домі.
 Тим часом Пенелопа, провідавши, що в її будинок
прийшов незнайомець, веліла старій годувальниці
Одіссея, Евріклеї, обмити мандрівникові ноги.
Принісши води, Евріклея раптом побачила на стегні
Одіссея знайомий їй старий шрам. Вона скрикнула
від радості і здивування.

Але Одіссей
приклав їй палець
до губ, даючи
зрозуміти, що час
відкрити його
присутність
Пенелопі ще
не настав.
Пенелопа, за навіянням Афіни, влаштувала змагання зі
стрільби з лука. Вона оголосила, що вийде за того, у кого
вистачить сил натягнути міцний лук її колишнього
чоловіка Одіссея і вистрілити з нього так влучно, щоб
стріла пролетіла через отвори в дванадцяти сокирах.
Телемах відвів матір
із зали у внутрішні
кімнати, Одіссей
схопив лук, легко
натягнув його і влучно
вистрілив. Випущена
ним стріла пролетіла
через отвори
дванадцяти сокир.
 Одіссей став зі стрілами біля входу в зал. Убивши
Антіноя, він назвав женихам своє справжнє ім’я.
Оголивши мечі, женихи кинулися на Одіссея, але він з
надзвичайною влучністю вражав їх своїми стрілами.
Одіссей вирушив до Пенелопи, відкрився їй і розповів
про свої пригоди. Він зустрівся і зі своїм батьком,
Лаертом. Вранці до палацу підійшли повсталі жителі
Ітаки – родичи Антіноя та інших загиблих женихів.
Одіссей, Телемах і Лаерт вступили з ними в битву, яку
зупинило лише втручання богині Афіни Паллади.