ГРЕЦЬКЕ

СУСПІЛЬСТВО ЗА
ПОЕМАМИ
ГОМЕРА
 Робота з підручником

Відкриваємо сторінку 99 у підручнику

 Які наслідки мав прихід дорійців у Грецію?

На попередньому уроці ви дізналися, що наприкінці ІІ тис. до н. е. в Грецію з півночі прийшли

племена дорійців і захопили Середню Грецію та Пелопоннес. Культурний розвиток дорійців був
значно нижчий, аніж ахейців. У них не було держави, не було писемності. Дорійці не вміли
будувати кам’яних споруд, вони жили в основному в напівземлянках. Створювалося враження,
що в цей період греки розучилися будувати житла і фортеці з кам’яних блоків. Оскільки будівлі
цього періоду були дерев’яними чи з необпаленої цегли, вони не збереглися.
Ремісничі вироби стали більш грубими, звелася нанівець торгівля. З епохи ахейської цивілізації
залишилися лише гончарний круг, техніка обробки металу, корабель з парусом, культура
вирощування маслин і винограду. Відбулося повернення до родових відносин.
Таким чином, вторгнення дорійців призвело до різкого занепаду господарства та культури в
Греції. Проте дорійці на відміну від ахейців уміли обробляти залізо. На зміну «героїчному»
прийшов «залізний вік».
 Період між 1100–800 рр. до н. е. історики іноді називають темними віками. Населення
Греції втратило писемність, відтак не залишилося писемних джерел. А інші народи,
наприклад єгиптяни, майже нічого не згадують про них. Про тогочасне життя можуть
розповісти лише археологічні знахідки та поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея», тому цей
період в історії Греції називають також гомерівським.
У поем Гомера є одна особливість. Троянська війна, про яку йдеться в «Іліаді»,
відбувалася наприкінці існування Ахейської цивілізації. А поеми написані значно пізніше,
тому життя та побут людей зображено такими, якими вони стали після дорійського
завоювання. Таким чином, поеми Гомера є історичним джерелом, з якого можна
довідатись про життя греків упродовж декількох віків після загибелі Ахейської цивілізації.
 Про що розповідають поеми «Іліада»
та «Одіссея»?
Як і в інших народів, у давніх греків міфи та легенди спершу
жили в усній формі. їх переказували, точніше переспівували,
поклавши на музику, мандрівні співці, яких у Греції називали
рапсодами.
Від тих часів збереглася пам’ять про сліпого співця Гомера.
Гомер (VIII ст. до н.е.)—легендарний давньогрецький
поет,який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї» – двох
славетних грецьких епічних поем, що започаткували
європейську літературу. Гомер був мандрівним сліпим
поетом. Точних біографічних відомостей про нього не
збереглося. Гомерові належить слава першого поета Греції.
Ще в давнину сім грецьких міст сперечалися між собою за
честь називатися його батьківщиною. Учені й дотеперточно
не знають,у якому столітті він жив: у IX чи VIII ст. до н.е. Є й
такі, хто вважає його сучасником Троянської війни, що
відбулась у XIII ст. до н.е.
 В основу «Іліади» покладено Троянський цикл міфів. Назва цієї поеми походить від
грецької назви міста Трої - Іліон. «Іліада» розповідає тільки про п’ятдесят один день з
10-річної облоги Трої військом ахейців. Головним героєм поеми є фессалієць Ахілл -
син богині Фетіди та грецького героя Пелея.
В «Одіссеї» події розгортаються після Троянської війни. Трою вже зруйновано,
грецьке військо повернулося додому. Лише Одіссей ніяк не може потрапити на
батьківщину. Причина, яка перешкоджає героєві дістатися дому, проста - він
образив Посейдона, бога морів, і той постійно збиває його зі шляху. У деякі пригоди
Одіссей потрапляє через свою допитливість, але, врешті-решт, він досягає мети й
повертається на рідний острів Ітаку.
 У поемах «Іліада» й «Одіссея» розповідається не тільки про Троянську
війну та її героїв , а й про грецьке суспільство в початковий період
панування дорійців. За дивовижними пригодами, змальованими в поемах,
бачимо життя, побут, вірування й традиції людей тієї епохи, тому ці епічні
твори є неоціненним історичним джерелом.
Проте, аналізуючи поеми Гомера, треба завжди пам’ятати, що перед нами
не історичний документ, а літературний твір, у якому поєднуються і правда, і
художній вимисел автора.
 Що відомо про господарське життя греків
за гомерівської доби (11—9 ст. до н. е.)?
Мистецтво гартування заліза та виготовлення сталі грецькі ковалі
опанували 11-9 ст. до н. е. Цей період називають «гомерівським»,
оскільки поеми Гомера є основним: джерелом про ті часи.
Чимало свідчень наводить Гомер про рівень розвитку тогочасного
землеробства. Так, в «Іліаді» є епізоди, де героїв битви порівняно
з биками, що орють землю, а два ворожих війська - з женцями,
які йдуть полем назустріч один одному.
 Важливе місце в господарстві посідало й скотарство. Худобу за часів Гомера вважали основним
показником багатства. Про Одіссея, наприклад, довідуємося, що він володів дванадцятьма
чередами великої рогатої худоби та декількома отарами овець, мав багато кіз і свиней. Худоба
правила грекам за гроші.

З поем Гомера відомо, що професійних ремісників за тих часів було небагато. Вони здебільшого
не мали власних майстерень, а змушені були блукати від села до села в пошуках заробітку. До
послуг ремісників зверталися в тих випадках, коли треба було виготовити гарну зброю або дорогу
прикрасу. Зазвичай землероби та скотарі самі виготовляли необхідні предмети побуту та знаряддя
праці. Навіть знатні не гребували цією роботою. У поемі «Одіссея» головний герой нахваляється,
що своє ліжко він виготовив сам.
 Найчисленнішою верствою населення Греції в ХІ–ІХ ст. до н. е. були вільні землероби, які входили
до общин. Земля вважалася власністю общини. Кожній сім’ї виділяли наділ для користування.
Родина мала свою худобу, що випасалася на спільному пасовищі. Люди жили в невеликих будинках,
які будували з необпаленої цегли, а дах покривали очеретом. Прості общинники, навіть знатні люди,
не лише працювали поряд зі своїми рабами, а й жили з ними в одному будинку. Так, батько Одіссея
спав разом зі своїми рабами на підлозі біля вогнища. Рабів використовували переважно в
домашньому господарстві та як пастухів.
Основними заняттями населення в цей час були землеробство та скотарство.
Прочитайте уривки з «Одіссеї». Які культурні рослини вирощували стародавні греки в цю
епоху?
І ячмені, і пшениця, і лози вино виноградне
В гронах розкішних дають, що примножує Зевс їм дощами.
(Одіссея, IX, 110–111)
...Великих старань ти доклав тут, і жодна рослина –
Ні виноград, ні оливка, ні груша, ні грядки городні,
Ані смоковниця – тут без твого не росте піклування.
Подарував мені груш тридцять і яблунь десяток…
(Одіссея, XXIV, 245–247, 340–343)
Прочитайте уривок з «Одіссеї». Поміркуйте, чому навіть цар Ітаки Одіссей гордився
працею на полі. Чи свідчить це про те, що праця на землі була почесним заняттям?
Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:
«Хотів би з тобою удвох, Евримаху, в труді позмагатись
Я весняної пори, коли дні у нас довгі бувають,
На сіножаті, щоб кожен в руках по серпу мав, красиво
Вигнутім, щоб узялися ми натщесерце вдвох до роботи
І від світанку жали траву цілий день до смеркання;
А як за плугом воли поганятимем ми половії,
Дуже породисті, рослі, що випаслись добре на паші…»
(Одіссея, XVIII, 365–372)
 Ремісників у той час було дуже мало. Тому общинники і навіть
правителі часто самі виготовляли все необхідне – від знарядь праці до
посуду. У цей період до ремісників, крім ковалів, теслярів, кожум’яків,
гончарів, належали і лікарі, ворожбити, піснярі тощо. Ремісники
зазвичай не мали власних майстерень. У пошуках заробітку вони
змушені були блукати від села до села. Лише ковалі працювали в
постійних майстернях.
Хто б це чужинців шукав, щоб до себе запрошувать в гості,
Крім хіба тільки таких, що для діла бувають потрібні, –
Чи ворожбитів, чи теслів, а чи лікарів від хвороби,
Чи піснярів божественних, щоб радість приносили співом, –
Скрізь по безкрайній землі для смертних вони є жадані.
(Одіссея, XVII, 382–386)
Прочитайте уривок з Іліади. Якими інструментами користувалися
ковалі? Які метали обробляли?
Всі вони разом – аж двадцять було їх – задихали в горна
Різноманітним диханням, що сильно вогонь роздувало,
Й допомагали то швидше кувати, а то повільніше
Як того волив Гефест, щоб виконать працю найкраще.
Міді незламної й олова досить він в полум’я кинув,
Цінного золота й срібла додавши. Ковадло велике
Від приладнав до підставки ковальської міцно, в правицю
Молот узяв величезний, тримаючи в лівій обценьки.
(Іліада, XVIII, 470–477)
 Прочитайте уривок з Одіссеї. Про які заняття в ньому йде мова?
От що, служниці давно вже відсутнього тут Одіссея!
В верхні кімнати ідіть, де поважна сидить володарка,
Пряжу свою біля неї прядіть та її розважайте,
Сидячи там у покоях, чи вовну чесати беріться.
(Одіссея, XVIII, 313–316)
У ролі грошей використовували худобу, тому її кількість свідчила про заможність людини.
Наприклад, за рабиню давали від 4 до 20 биків, за зброю – від 9 до 100 биків. Торгівля була
слаборозвинута, зазвичай відбувався обмін товарами.
Третю данаям тоді Ахілл показав нагороду,
За велетрудне змагання в завзятій борні призначивши:
Для переможця – великий триніг, щоб на вогнищі ставить, –
Аж у дванадцять биків той триніг оцінили ахеї;
А переможений мав одержати жінку, майстриню
В різних роботах, – її у чотири бики оцінили.
(Іліада, XXIII, 7000–705)
 Яким постає в поемах Гомера грецьке
суспільство?
У гомерівську добу скликалися народні збори. На них вирішували найважливіші питання -
наприклад, оголошення війни чи укладання миру. Дрібніші справи залагоджували
старійшини. Вони, наприклад, визначали час переділу земельних ділянок. Здебільшого такі
переділи відбувалися один раз на рік. У громаді кидали жереб, і кожна сім’я отримувала у
своє розпорядження наділ. Але частина членів громади вже не мала змоги вести власне
господарство на такому наділі. Найчастіше вони наймалися до заможних господарів або до
родової знаті.
Верхівка громади (старійшини, військові вожді) іноді називала себе аристос. Зрозуміло,
що влада верхівки посилювалася в період воєнних випробувань. Під час війни громада
збирала народне ополчення, на чолі якого стояв вождь.
Поступово голос аристократів став вирішальним і на народних зборах. Простолюд,
вільне населення, яке володіло громадянськими правами, називали демос, що в
перекладі з грецької означає «народ».

Аристократія – це привілейований прошарок

населення або панівної верхівки, представники
якого ведуть свій родовід від знатних осіб або
навіть богів.

Аристократи – представники знатних заможних

родин.

Демос – вільне трудове населення, яке мало

громадянські права (приймало участь у народних
зборах).
 Є в поемах Гомера згадка й про рабів. В аристократів могло бути до 50
рабів, і ставилися вони до них назагал непогано. Греки-дорійці вважали
раба неповноправним членом своєї родини. Рабів не допускали до роботи
на землі, тому їх використовували здебільшого в домашньому господарстві
та як пастухів. Такий різновид неволі називається домашнім рабством.

Отже, визначальною рисою суспільного розвитку Греції

тих часів була поява двох груп населення, які мали різні
інтереси, - аристократів і демосу.
 1. По племенах і родах поділи, Агамемноне, воїв,
Родові рід, а племені плем’я нехай помагає.
Тільки-но зробиш ти так, і тобі покоряться ахеї.
Знатимеш зразу тоді, хто мужній з вождів і народів,
Хто полохливий, адже за своїх воюватиме кожен.
(Іліада, II, 362–366)

2. Отже, звелів Агамемнон окличникам дзвінкоголосим

Всіх на збори народні скликать пишнокосих ахеїв.
З кличем пішли вони, й от незабаром усі позбирались.
Під кораблем державця пілоського Нестора спершу
Раду старійшин, душею могутніх, у ряд посадив він.
(Іліада, II, 50–54)
Прочитайте уривок з Одіссеї. Чи можна вважати, що греки
займалися морським розбоєм (піратством)?
Днів через п’ять на чудові Єгипту ми випливли води.
Став на Єгипті-ріці з крутобокими я кораблями.
Потім на берег звелів супутникам витягти вірним
Наші усі кораблі і самим біля них залишатись,
А спостерігачам вийти звелів на чатівні дозорні.
Та у зухвалій відвазі, на власні довірившись сили,
Кинулись раптом вони єгипетські ниви чудові
Скрізь грабувати, жінок з немовлятами всіх полонили
І повбивали мужів. Сягали до міста їх крики.
(Одіссея, XIV, 257–265)
 Домашнє завдання
1. Опрацювати параграфи 24-25
2. Підготувати повідомлення про життя і діяльність
учених Артура Еванса та Генріха Шлімана.