1.

Давньогрецька міфологія (пояснити родову структуру)

Космогонія(походження світу)

Хаос(безладна суміш елементів матерій)-> велетень Гея(Земля з підземним світом

Тартаром)-> велетень Уран(Небо).

Хаос + Гея або Хаос + Уран = Ерос(в’яжуча сила всесвіту)

Хаос -> + Ереб(вічна темрява) -> Нікс(ніч) = Гіанос(сон).

Танатос(смерть), Ефір(світло), Гемера(день) -> Космос(лад, форми, закони)

І покоління:

Гея + Уран = шість пар титанів(груба несформована сила) (розбудова всесвіту,

відгалуження другорядних божеств);

Океан + Тетія(титани води) = Доріда; Нерей(син Геї, морський дід) + Доріда = нереїди або
океаніди(німфи моря)

Гетерон + Тейя(титани неба) = Геліос(сонце), Селена(місяць), Еос(зоря)

Крій + Еврібія(титани могутності) = Астрей, Паллант, Перс;

Астрей + Еос = Зефір, Борей, Нот(вітри), Гомпер(зірка), Кей і Феба (титани світла)

Япет (титан – батько) + Клімена (океаніда) → Атлант, Прометей (значення імені – (“Той,
хто думає наперед”), Епіметей (значення імені - “Той, хто думає після”) та ін.

Кронос і Рея (титани природи)

Голоси природи: дріади (німфи лісу), орестіади або ореади (німфи гір), наяди (німфи
текучих вод - джерел, річок та озер )

Гея + Тартар = дві потвори (комбінація форм живих істот):

Єхидна (напівжінка-напівзмія)

Тіфон (велетень вогненних сил)

Тіфон + Єхидна = Кербер (багатоголовий пес при воротах Аїду), Сфінкс (лев з людською
головою біля м.Фів), Химера (з трьома головами: лева, кози, дракона, знаходилася в Лікії,
Фрігії, Єгипті)

Теогонія(походження богів):

Перше повстання

Наймолодші сини Кронос і Япет проти батька Урана

(умова прогресу патріархальної влади – “визволення матері”)

Кронос оскоплює Урана = з крапель крові у морі народжується Афродіта (богиня вроди й
кохання)

ІІ покоління:

Кронос + Рея = шість богів: Гестія, Деметра, Гера, Аїд, Посейдон, Зевс (розподіл сфер
панування, зближення до людської історії, антропоморфізм – людиноподібність як
художній засіб пізнання світу)

Гера (найстарша дочка, дружина Зевса і цариця богів)

Гестія ( богиня вогню і домашнього вогнища)

Деметра (богиня родючості і хліборобства)

Аїд (бог підземного світу, влада над тінями померлих)

Посейдон (бог моря і мореплавства)

Зевс (верховний бог еллінів, батько богів та людей)

Друге повстання

Наймолодший син Зевс проти батька Кроноса (умова прогресу стає закономірністю,
входження в людську історію, мудрість світового порядку)

ІІІ покоління:

Зевс + Гера = Геба (богиня вічної молодості), Гефест (бог-коваль), Арес (бог війни)

Зевс + Деметра = Персефона (богиня родючості); Аїд + Персефона (богиня підземного

світу)

Зевс + Майя (дочка Атланта) = Гермес (бог-вісник, тлумач, шахрай)

Зевс + Метіда (океаніда, проковтнута Зевсом) = Афіна (богиня, народжена з голови Зевса);
Ненароджений син (Зевс-батько передбачає повстання й захищає статус володаря)

Зевс + Феміда (богиня правосуддя, наглядачка закону) = мойри (богині долі): Клото
(прядильниця нитки людського життя), Лахесіс (дарувальниця шансів на життя), Атропа
(перетинала нитку в момент смерті)

Зевс + Мнемосіна (богиня пам’яті) = дев’ять Муз (покровительки мистецтв): Кліо (історії),
Талія (комедії), Мельпомена (трагедії і театру), Евтерпа (ліричної поезії), Ерато (любовної
лірики), Полігімнія (гімнів), Калліопа (епосу), Терпсіхора (танців), Уранія (астрономії)

Зевс + Лето (дочка титанів світла, опікунка здоров’я людей) = близнята Артеміда (богиня
тваринного і рослинного світу, мисливиця і діва) і Аполлон (багатофункціональний бог,
раціональне начало культури за Ф.Ніцше); Аполлон + Калліопа = Орфей (співець і поет).
Зевс + Пірра (дочка титана Епіметея і Пандори) = Еллін (або Геллен, епонім еллінів); Еллін
+ Орсеїда (німфа) = Дор (родоначальник племені дорійців), Ксут (родоначальник північних
племен) і Еол (родоначальник еолян, цар Магнесії); Еол + Енарета = Сізіф (засновник і
володар Корінфу)

Супровід Зевса: наяди (німфи текучих вод - джерел, річок та озер)

Кефіс (річковий бог) + Ліріопа (наяда) = Наркіс (мисливець)

Зевс + …

Ймовірне третє повстання

Таємниця Прометея (майбутній син Фетіди повстане проти Зевса)
Щоб уникнути ще одного союзу, який ймовірно призвів би до повстання і розпаду
системи, нереїду Фетіду змусили вийти заміж за героя Пелея. Це один з останніх
матримоніальних союзів між Олімпом та людьми. Повернення Прометея на Олімп після
його покарання означало переміну у самому Зевсі: з тирана він перетворюється на
ліберала, навічно укріплюючи єдину систему цінностей. На цей час появилися усі дійові
особи міфології, між якими сформувалися сталі взаємини. Їх напруженість розрядилася у
сюжеті про Троянську війну, полем змагальності (агонів) богів і людей стає місто. Поліс
створив умови для появи еллінського дива - цивілізації.
Отже, в давньогрецькій міфології наявні основні риси філософії, мистецтва і політики:
космоцентризм, антропоморфізм, змагальність. Ці риси розвивалися на основі принципу
гармонії (пропорції).

2.Фабула епосу Гомера «Одіссея»

Після облоги Трої Одіссей протягом десяти років не може дістатися дому та сім років
сумує на зачарованому острові Огілія у закоханої в нього німфи Каліпсо. До його дружини
Пенелопи починають свататися знатні особи. Боги на Олімпі дозволяють Одіссею
повернутися на Ітаку. Одіссей пропливає через острови. Одіссей спускається в підземне
царство Аїда. Одіссей дістався рідного острова Ітаки. Афіна повернула герою його
справжню подобу та омолодила подружжя.

3.Якою є художня структура трагедії за Арістотелем (трактат «Поетика»)?

Арістотель визначає художню структуру трагедії так: пролог, епісодій, ексод, хорова частина
(в її склад входять парод і стасим – частини, спільні для всіх хорів, а в деяких є ще співи зі
сцени і комоси).

Пролог – це ціла частина трагедії перед виходом хору; епісодій – ціла частина трагедій поміж
суцільними хоровими співами; ексод – ціла частина трагедії, після якої немає співів хору, з
хорової частини – парод (перший виступ цілого хору), стасим (хорова пісня без анапестів і
трохеїв), комос (спільний жалібний спів хору і акторів).

4.Проблематика трагедії Софокла «Цар Едіп»

«Цар Едіп» Софокла – це трагедія про про нещасливу долю царя Фів Едіпа, сина Лаія та
Іокасти, який дізнавшись про жахливе пророцтво намагався уникнути його, але натомість
вбив свого батька і одружився з матір’ю і помер сліпим жебраком і вигнанцем. Автор трагедії
порушує низку проблем: 1)турбота про свою батьківщину та народ(Едіп – справедливий
правитель, який, дізнавшись правду про пророцтво, вирішує принести в жертву себе заради
своїх громадян; він відрізняється від свого батька Лаія, адже жертвує, а Лаій готовий віддати
свого сина звірям, аби не втратити владу). 2)проблема долі і свободи людського
вибору(жителі стародавньої Греції вважали, що в них немає свободи, а їхня доля визначена
богами; термін їх життя залежав від Мойр, які визначали і відміряли тривалість життя людей).
3)проблема невідання(автор протиставляє знання богів і незнання простих людей; через те, що
Едіп не знав, що він прийомник і хто його справжні батьки, він вчинив злочин; також можна
провести паралель – якби Лаій не знав пророцтва, то не покинув би свого сина, і так само
Едіп, якби він не знав, що йому суджено вбити рідного батька і одружитися з матір’ю, то
можливо б повернувся в Коринф).

5.Байки Езопа (аналіз вибраних 5 творів)

Мурашки і цикада: у цій байці діалог відбувається між Мурашками та Цикадою. Цикада
попросила в Мурашок, дали їй щось їсти. А Мурашки в свою чергу запитали її, чому вона не
заготувала собі нічого влітку, на що Цикада відповіла, що їй не було часу – вона співала.
Мораль: «не слід зневажати нічого, щоб потім не довелося шкодувати», у житті потрібно
думати про майбутнє, не жити лише сьогоднішнім днем, а робити щось задля майбутнього
щастя. Автор засуджує лінощі, легковажне ставлення до життя, безпорадність.

Крук і Лисиця: діалог у байці відбувається між Круком та Лисицею. Крук знайшов шматок
м’яса та сів на гілку, щоб поїсти. Це побачила Лисиця і захотіла відібрати м’ясо. Вона почала
його вихваляти і сказала, якби він мав голос, то був би царем над усіма птахами. Крук хотів
показати, що в нього є голос, відкрив рота і впустив м’ясо, а Лисиця підбігла і забрала.
Мораль: «ця байка стосується нерозумної людини», у житті потрібно вміти відрізняти щирих
людей від підлабузників, не бути наївним та вміти об’єктивно оцінювати себе та свої
можливості. Автор засуджує підлабузництво, хитрість, наївність, надмірну довірливість.

Лисиця та виноград: Лисиця побачила грона, що звисали з виноградної лози. Вона хотіла їх
дістати, але коли в неї не вийшло, вона відійшла і сказала, що вони кислі. Мораль: «так і в
людей буває; коли хто не спроможний досягти чогось, посилається на обставини», коли у нас
щось не виходить, ми звикли звинувачувати всіх та все, окрім себе, й замість того, щоб
наполегливо працювати, ми шукаємо собі виправдання. Автор засуджує лінощі, невміння
боротися з труднощами та оцінювати себе.

Вовк і Ягня: діалог у байці відбувається між Вовком та Ягням. Мова іде про те, що Ягня пило
воду, а Вовк звинуватив його в тому, що воно каламутить воду, на що Ягня відповіло, що
торкається води лише краєчками губ. А потім сказав, як би воно не виправдовувалось, він все
одно його з’їсть. Мораль: «так навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся
чинити кривду», навіть якщо наші аргументи вагомі, вони не мають сили для тих, хто нас
принижує або звинувачує в чомусь. Автор засуджує надмірні можливості влади та безправ’я
простих людей.
Хлібороб і Змія: у байці розповідається про те, як Хлібороб пожалів примерзлу змію та поклав
її за пазуху, а вона, відігрівшись, вкусила його. Мораль: «негідники не змінюють своєї вдачі
навіть і тоді, коли їм роблять найбільше добро», є люди, які не змінюються, вони залишаються
підлими та підступними, навіть коли їм роблять добро. Автор засуджує підступність,
невдячність.

Усі байки написані прозою, містять алегорію. Обмежена кількість персонажів, усі персонажі –
тварини. Однакові за будовою.

6.Поезії давньогрецьких ліриків (аналіз 2 творів на вибір)

Сапфо «До богів подібний мені здається…»

І. Настроєвий лад поезії:

1)пристрасний, сумний, почуття захоплення;

2)перший рядок дає возвеличення, захоплення.

ІІ. Моделювання світу ліричного героя:

1)метафори(«ловить усміх», «язик німіє», «пломінь пробігає», «смерть надлітає»),
порівняння(«блідну й тремчу, обливаючись потом, мов трава пожовкла, безсило никну»);
поетеса використовує слухові образи(голосу твого ніжного бриніння, в вухах чути шум),
зорові образи(твій принадливий усміх), забарвлення(мов трава пожовкла).
2)почуття ліричної героїні на початку твору спокійні, вона захоплена; далі в неї перестає
битись серце, німіє язик, вона не може бачити, тремтить. В кінці твору вона відчуває
наближення смерті.
3)конфлікту немає. Напруження ліричного героя дуже інтенсивне, виражене різними
тропами(метафори, порівняння, епітети).
4)стан збудження ліричного героя, напруженості, хвилювання.
5)часопростір ліричного героя не вказано, можна лише здогадатися, що це певний період
безнадійного та нещасливого кохання героїні.
6)метафізичних істот не спостерігається у поезії.
7)останній рядок завершує вірш, дає зрозуміти фінал любовної історії(надходить смерть),
остаточні почуття героїні.
ІІІ. Архітектоніка поезії:
1)виклад монологу ліричного «Я», адже мова йде від першої особи, яка описує свої
почуття та емоції.
2)композиція твору закрита(самовідображення), адже ліричний герой не звертається
напряму до свого коханого, а описує власні переживання.
3)вільний вірш.
4)двоскладовий хорей.
5)рими немає, але є ритм.
6)-.
7)-.
ІV. Культурний контекст:
1)античність, Стародавня Греція.
2)безнадійне, нещасливе кохання.
3)ліричний вірш.
Тіртей «Добре вмирати тому…»

І. Настроєвий лад поезії:

1)бойовий, патріотичний.
2)перший рядок надає патріотичності, піднімає бойовий дух, закликає триматися в єдності.
ІІ. Моделювання світу ліричного героя:
1)риторичні звертання(«О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою»),
метафори(« днів молодих не осипається цвіт», «страхом душі не скверніть»),
епітети(«Духом могутнім і мужнім», «Сором несвітський», «Голову білу безсило
схиляючи, сивобородий», «Дух свій відважний»), окличне речення(«соромно бачить очам
тіло старе без одежі!»).
2)почуття ліричного героя не змінюються, протягом усієї поезії він викликає бойовий дух,
викликає почуття патріотизму та обов’язку Батьківщині.
3)конфлікту немає.
4)стан напруженості, бажання боротися, не здаватися, схвилювання.
5)часопростір не вказаний.
6)метафізичних істот немає.
7)останній рядок завершує ідею поезії, визначає фінальний етап, дає остаточну пораду
солдатам, як не здатися на полі.
ІІІ. Архітектоніка поезії:
1)виклад монологу ліричного “Я”, адже описується те, як ліричний герой звертається до
воїнів, які дає поради та настанови, від чого застерігає.
2)композиція твору відкрита (риторичні звертання ліричного героя до воїнів).
3)ритмічна система - вільний вірш;
4)трискладова стопа – дактиль.
5)-.
6)-.
7)
ІV. Культурний контекст:
1)античність, Стародавня Греція.
2)підняття бойового духу воїнів-солдат, заклик не здаватися та боротися до останнього.
3)ліричний вірш.

7.Поезії давньоримських ліриків (аналіз 2 творів на вибір)

Горацій «До Мельпомени»

І. Настроєвий лад поезії:

1)
· роль першого рядка (ритм схоплення значень і навіювання настрою), мелодика ╗↓
ІІ. Моделювання світу ліричного героя:
· художні засоби втілення почуттів ліричного суб’єкта, його поглядів на зовнішній світ;
використання сенсорних образів (забарвлення, звучання, дотик і т.под.); синтаксичні фіґури;
· чи міняються почуття ліричного суб’єкта протягом твору? Якщо так, то коли і чому; при
труднощах ╝↑ блок І
· чи є конфлікт (звернути увагу на кількість образів, забарвлених позитивними і негативними
емоціями; скласти їх в бінарну опозицію)? Які художні тропи підсилюють контрастність?
Наскільки інтенсивне психічне напруження ліричного героя?
· який стан ліричного героя переданий фонетичними засобами (алітерації, асонанси);
· якими поетичними засобами сконструйований часопростір ліричного героя (образи-знаки
доби, сезону, середовища)?
· метафізичні істоти у світі ліричного героя; яким художнім тропам надається перевага для їх
змалювання?
· роль останнього рядка (яким феноменам ліричний герой надає значення) ╗↓
ІІІ. Архітектоніка поезії:
· виклад монологу ліричного “Я” чи опис об’єкту? При труднощах ╝↑ блок ІІ
· композиція твору відкрита (риторичні звертання ліричного героя до уявного об’єкта) чи
закрита (самовідображення)? При труднощах ╝↑ блок І
3)силабо-тонічна.
4)двоскладовий ямб.
5)рима – проста.
6)римування - парне.
· строфіка ╗↓
ІV. Культурний контекст:
1)античність, Стародавній Рим.
· основний мотив поезії; при труднощах ╝↑ блок ІІ
3)ода.