№1 Пісня цапів, Діоніс, Деметра – елевсинська містерія, культ героїв еллінів, померлих – плач, трагедії,

міфологічні сюжети. Дифірамб – жанр урочистих гімнів Діонісу, основа трагедії, корифей. Значення трагедії:
колективний ритуал, освячене місце, проблеми Афін, свято Велик Діонісії, організоване державою, архонтом, 3
найбагатших, витрат > ніж на флот. Театр – Діонісій, Феспіс – ввів 1 актора, 6 ст – актор-драматург, чоловіки –
кілька ролей, < хору, > діалогу, епоха еллінізму – театр 1 провідник Грец культури на Сх. Нова комедія –
сучасне життя сім-побут відносин, особисті переживання.
№2 Структура – вшанування, пролог, парод хор, агон полеміка, епісодії і стасими, коммос кульмінація, ексод.
Особливості – хор на орхестрі, актор вірші, трактування автора, без антрактів, єдність місця й часу, вісник. Хор –
танці, коментарі, деталі, оспів/засудж вчинків персов. Трагічне – естетична визначеність, якщо є морально
цінний всезагальний зміст, реліг. і етичні проблеми, зобр рабовласницького суспільства. Катарсис – емоції
персонажа, стан аффекту, очищення. Перипетія – перетв дії в її протилежність, головний ел-т фабули,
несподіваний поворот. Специфіка героя – свідоме обрання страждання, смерті; траг ясність – збагнення
неминучості ходи подій.
№3 Есхіл – автор класичної трагедії, Марафонська битва з персами, битва при Саламіні – «Перси», 500 до н.е. 1
виступ, через 16 рр переміг, потім ще 12 раз, залишив Афіни, після 458 до Сицилії. Творч: Трилогії, доля роду,
сім’я та шлюб, доля держави і людства, доля рабів, джерело рабства – війна; ліричні та епічні пісні хору. Трагедії
– лав до Батьківщини, ідеал цар Пеласг, що захищає дочок Даная «Благальниці», «Перси» - перемога всього
народу, «Прометей» - жорстокий Зевс, інші твори – справедливий. Світогляд – мудрість і справедливість богів,
традиційна полісна мораль, недовіра до нововведень, ідеал – демократ рабовласн республіка, хейт зради, що
загрожує незалежності вітчизни. Нововведення – драматич характер дифрірамбічним заспівам, трагедія
головний жанр, хор = додатковий актор, а не тільки коментатор, складний вид творч – трагічна трилогія, трагічне
мовчання – напруження, могутні герої, нечувані пристрасті, грандіозні конфлікти.
№4 Софокл – освіта, музика, атлет, красень, очолив хор, 1 театр свята = 1 приз, жрець Асклепія, культ Софокла,
його статуя. Світогляд – чесний громадянин-патріот, проти тиранії, боги вищі сили, трагедії – громад і моральні
ідеали рабовласн демократії: політ рівність, свобода всіх повноправних, служіння Бат, повага богам,
благородність прагнень сильних духом. Політ активність – Кімон землевласники, Перікл, член колегії
скарбників Афін союзу, 1 з 10 стратегів каральної експедиц проти Самоса, ств святилище Геракла, приймав бога
Асклепія. Трагедії: «Едіп-цар», «Антігона», «Едіп у колоні», пробачений богами, його могила – святиня афін
землі; боротьба за владу між Етеоклом і Полініком, загинули, правитель Креонт. Новації – хор з 12 до 15,
півхор’я, 3 актор, НЕ трилогії, хор другорядний, впровадив «сценографію» - театр декорат живопис. Перипетія –
«Поетика» Аристотеля – перетв долі в протилежність, головніший ел-т фабули. Пастух відкриває походження
Едіпа.
№5 Еврипід – 18/92 п’єси, 5 раз переможець. Особливості – обов’язок 人 в державі, нововведення, незвичні сцен
ефекти, надмірні пристрасті, штучне розв’яз конфлікту, 1 задумався над психологією, «філософ на сцені», дії
персов мотив характером, глибокі переживання, протистояння вищим силам, мало хору. КРИЗА афін демократії
– прихильник обмеженої демократії, опора дрібні землевласники, різкі випади проти політиків-демагогів, яким
влада для корисних цілей; викриття тиранії. Вплив Анаксагору і Протагору софіста, 人 творець моральн норм, не
прихильник певного вчення. Трагедії – вірна жінка та чол через якого руйнує власне життя. Алкеста – рання
творчість, любов матері, ідеальна дружина, вища самопожертва. Медея і Іпполіт – пізня, психолог спрямованість,
страждаюча душа, відсутність рівноправності, схожа композиція – причина-пролог, героїні в бурі пристрастей,
кінцівка help від богів, суперечить усій реалістичності трактування.
№6 Своєрідність Еврипіда: родинно-побут тема, протиборство 2 почуттів в 1 人. Чвари, невірність, помта, лав,
дружба, 回 втрач дитини. Раціоналізм+психологізм. Страждання від 爱 , індивідуальні жін образи, чол –
схематичні. 1. «Орест» - співчуття автургам сільські хазяї одиначки, розорені війн і конкуренцією раб. праці. 2.
«Благальниці» - Засуд агрес зовн політ демократії. «Троянки» проти війни, Афіни – покровитель пригнічених. 3.
Життя рабів, морально може > вільної 人 , благородний раб, не уявляв життя без праці рабів. 4. Сім’я: чи
потрібна, замкнутий і підлеглий стан. 5. 女人=男人. 6. Скептично до міфів, оракулів, «Беллерофонт» - якщо боги
скоюють ганебні вчинки, то вони не боги. 7. Софокл зобр 人 як вони мають бути, а Еврипід якими були. 8. 女
психологія, боротьба почуттів і внутр. розладу – нове. 9. «Медея» - сім’я, шлюб, батьківство, згубність
пристрастей. 10. «Іпполіт» - 爱, жінка спокусниця, а потім жертва жорстокості богів. 11. Пізня тв – залежність від
раптових поривів, долі. MAX – пасивне страждання, Геракл. 12. Всемогутність випадку. 13. «Іон» - підкину і
знайдена дитина. 14. «Єлена» - викрадення і знаходження коханої.
№7 Есхіл – батько трагедії, за старе; піднесений, релігійний тон трагедій. ГГ – боги, герої. Хор важливий. Лав до
Б. Софокл – вст демократ устрою. ГГ – смертні, внутрішня боротьба, сумніви. Драми ближчі до життя, а не до
міфа. Багатство й гроші. Вірить у богів, співчуває рабам. Еврипід – повний розвит демократ, новий філософ рух.
Проти олігархії, тиранії. 1 use театр сцену для сповідування ідей, риторика. ГГ – 人 з усіма слабкостями. Пробл
моралі та політики. Конфлікт 1 героя. Крит. богів.
№8 Давн РИМ: зріла літ, основа грецька; період еллінізму, ГР – занепад, інтенсивність, драматичність, гострі
форми. Етапи: 1 –епоха Республіки (1-архаїчний фольклор. 2-рання рим літ 3-2 ст до н.е. 3-громад війни,
класика світ літ). 2 –епоха Імперії (1-ст Августа – патріот і лав поезія, 2 – срібний вік 1-2 ст н.е., етика,
пафос,ритмічність, Жанри міф поеми і трагеді. 3 –Апулей «Gold осел») Поступається грецькій за глибиною
естетичного аналізу й масштабністю. СЕНЕКА – монологи, хор, злочин, злодіяння, інакше трактує міфи, багато
насильства і крові, як рим гладіат бій, ідеї цікавіші за персов. Навчить жити й померти, внутр незалежність,
спокій; всі 人 рівні. Образи = величезна сила й пристрасть, воля до дії й страждання. «Медея» - попри мораль йде
на злочин. Імпульсивні люди, менш людяна; лють покинутої жінки. <персов, простіше дія. «Федра» - пристрасть
перемогла розум, hate&love хвороба, Гнів, зухвалість, безсоромність. Перемога лише розумом. Монолог – спроба
самоаналізу.
№9 Вплив: Зародки майже всіх типів світоглядів. Майже всі жанри і форми. Усвідомлення 人 через міф, світ
мистецтво. Родинні стосунки первісного колективу. Центр образ – людина. Антична література – ідеал для
багатьох епох.
№1 Хар-ка Середньовіччя: 15 ст серед італій гуманістів. Періодизація: раннє V–X, зріле Х–XV, пізнє XV –
XVІІ – перехід до відродження. Література: 1період – період розкладу род устрою і зародж феод відносин.
2період – період розв феодалізму. Фактори – традиції фольклору, культ вплив антич світу, християнство
(світосприйняття). Розпад еллініст-рим культури. Традиції варварських племен, що завоюв. ЗхРимІмп у V:
розвинена поезія (готи, гуни,германці), героїчний архаїчн епос Р.С. (міфи і мотиви германо-скандинав народів)-
англосанконський, давньоскандин, кельтський. Молодша і Стара Еда – германом-скандин міфи і велике пересел
народів VІ ст. Латин мова – база нац мов ЗХ Європи. Світогляд – страх КінцяСвіту, СтрСуд
Вічне життя, причетність до вічного, час спасіння. Теоцентризм – центр Бог, Диявол, боротьба, посланці,
ієрархія, гендерні пріоритети, high смертність, жінка Єва винна у першородному гріху; з ХІІ 爱 до Діви Марії,
повага. Усе на Християнстві. Суть культури – народність мистецтва, релігія, теоцентризм, життя<загробного,
протиріччя духовного і тілесного, 人 НЕ центр світу, теми: страждання, самопожертва, лав матері,
самовдосконалення, лицарська куртуазність. Література: релігійна – л монастиря –екзегетику (тлумач і
коментарі до Свят Письма), богослужбову, для мирян (псалтир, перекази бібл сюжетів, часовники), літописи,
видіння. Міфологічна, героїчна, народна – л родової общини – народ про історію епічної доби, достовірність, 1
патріотизм, вірність сюзерену, засудж феод розбрату; ГГ – ідеальні воїни. Куртуазна – л лицар замку – пригоди,
випробування, вірність, «Івен, або Лицар Лева» Кретьєна де Труа, «Про Трістана та Ізольду». Л міста –
розважливість, кмітливість, глузд, сміх – «Про Лиса». Практицизм, життєва стійкість містян, гумор та сатира.
Освіта – тривія(граматика, риторика, діалектика), квадривія(геометрія,арифметика,астрономія,музика). Біблія
для дух особи. Запозичення з античності. Зріле С – наукові методи, Роджер Бекон – важливість практичного.
Філософія – служниця богослов’я, схоластика – осягнення Бога в логиці, обмірковуванні. Осередки культури –
раннє монастирі, королівські двори, зберігали цінні античні рукописи. Мистецтво: архітектура – романський
стиль для храмів, готичні собори в містах, стрільчасті арки, вітражі, великі вікна, галерея. Багато символів,
ієрархія символів – ієрархія цінностей, узгодження з християнським вченням. МОНАСТИР, РОДОВА ОБЩИНА,
ЗАМОК, МІСТО
№2 ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС: специфика – напр XI завершилося становлення феод відносин. 2 класи:
землевласники-феодали, селяни. Замкнуті помістя-феодів; васали; маломаєтні лицарі – барони – герцоги, графи –
король. Ширше побут, ідеї, мораль. Розквіт народн-герої епосу – загальнонародн інтереси та сподівання.
Погляди: привілейов феод клас – лицарська л, духовенство – клерикальна л, у XII міська, бюргерська л,
демократична і близька до народу. Своєрідність, особл тематики, образів: племінні міжусобиці, ств
державності, боротьби з чужоземними нашестями. Перс – воїн-богатир. БЕЗ надприрод сил, чар; ↑ ролі особистих
здібностей, вчинків героїв. Раннє Багато схожих рис з чарівною казкою: фантастика, казкові образи, чаклун сила,
спілкування з богами, духами. Пізнє пізньофеод епос утв держав на чолі з королем, родоплемінні інтереси,
король = єдність, незалежність. Вірність сюзерену. Мотив військового протист іноземцям. Безмежна відданість
спільній справі. Спроби розкрити психічний стан гг, мотиви особистих інтересів – лав, пристрасті, майнові
інтереси. РОЛАНД – Франція, корол цикл, оксфордський рукопис, історична основа. Військовий епізод –
зіткнення христ Зх з мавро-мусульман Сх. Становлення й боротьба нових релігій, трактування подій, особливості
образної системи. Мавр Марсілій і франк Карл. Перси – захисники Фр християни, ворог мавр іслам. Принцип
контрасту - служба/зрада Карлу; хоробрі, поняття честі й патріот обов’язку/зрадливі, підступні, жорстокі.
Правитель – сивий, мудрий, ласкавий, суворий, невблаганний. Ар’єргард гине через богатирське свавілля
Роланда. Не акцентують увагу. Вчинок Р – вияв безмежної наснаги, готовність здобути перемогу ціною життя.
Подвиг в ім’я християн віри. Карл молився, щоб помститися сарацинам і Ганелону – ознаки еволюції героїчного
епосу. Усі діють в ім’я Б, керуються його волею, допомогою. Це нова риса побудови образу, пов’язана з утв.
християнського сприймання. Життя Європи VIII—XI = війни з арабо-мавританською експансією, формування
партіотичної свідомості, «богоугодна справа», викорінення «язичництва». СІД – реалістична манера зображення
подій, психології дій.осіб. Опис буття і боротьби іспанців з маврами; невідомий хуглар супроводжує багато
подробиць. Чітке уявлення про озброєння іспанських, мавританських воїнів, тактику битв, військову
термінологію. Сід – найк риси іспанців (спокійна гідність, стриманість, прямота, тепреливість). Сімейно-побут
тематика. Сід – воїн, васал, ніжний чоловік і батько. Увесь час думає про дружину, піклується. Релігії мало. БЕЗ
пишномовності, манірності. Тон стримано-енергійний, інтимні інтоніції –родина, гумор –побут, епічний розмах і
сила –батальне. Бідніша на метафори і поетичні порівняння.
№3 ЛИЦАРСЬКА: Куртуазність – звід правил поведінки, лицар з дамою як васал з паном, правила гарного
тону, зачаток моралі та етики. ЛЛірика – Прованс, трубадури, куртуазна любов, дама заміжня і ↑соц статус,
перешкода, подвиги, культ «прекрасн дами», поклоніння жінці, вона ідеал. Жанри: канцона(лав пісня,
вишуканість, складна будова строф), сирвента(політичн/громадська тема, виступи поета проти ворогів),
альба(розлучен коханих вранці після таєм побачення, діал), пасторела(суперечка лицаря з пастушкою, поразка л),
тенсона(вірш-діалог 2 поетів, диспут на інтимні, поетичні, філософ теми), балада(танцювальна пісня з
приспівом), плач(туга, викликана смертю сеньйора, близької людини). Особл поезії: зацікавл світом і 人 ,
здатність не тільк молитися,воювати, а й кохатися,милуватися природою; жанр=певний зміст, тропи; вишукані та
оригінальні висловлювання; 爱 найвище благо. Роман – Фр серед. XII, схожі на народ казки, міфи; вплив
кельтських легенд, германських сказань, античність. Велика оповідь фантаст характеру про надзвич пригоди,
подвиги і кохання лицарів. Значення – 1крок до реаліст зображення дійсності. Цикли: 1античний( 爱 та ідея
пригод, Про Трою, Про Фіви, Про Енея), 2бретонський (най↑, кельт фольклор, фантаст, герой подвиги, 爱 ,
Трістан, Артурівські, Про святий грааль), 3сх-візаньійський(релігійні, соціальні перепони між коханими, ↓за
обсягом, Флуар і Бланшефлор, Перціфаль). Особл роману: лав тема, пригоди, прагнення прославитися,
фантастика, гіперболізація, зображення зовнішн героїв(портрет), опис обстановки. Представники: Кретьєн де
Труа 5 романів у віршах на тему лицарів Круглого столу - артурські: «Ерек і Еніда», «Кліжес», «Івейн, або лицар
із левом», «Лицар воза, або Ланселот» та «Персеваль». Вольфрам фон Ешенбах «Парсіфаль». Альберік з
Бриансона «Роман про Олександра». Рауль де Удан «Мерожіс де Портлегез»,ГРААЛЬ
№4 МІСЬКА: фольклор, буденність, простолюд. Франція, фабліо – 小 вірш.розповіді про комічне, сатиричне.
Нім, шванки. Повчальність, життя городян, гумор, сатира. Жанри: епос, лірика, драма. Представник: Жан
Бодель "Про Бурьонці, попівської корові", Готьє Ле, Рютбеф «Заповіт осла», Штрікер. Фабліо – сміх над дурістю,
довірливість; буденність, попарні 8складові вірші, внутрішній світ селян і буржуа. Легковажна, підступна, хитра
жінка. ГГ – духовенство, лицар. Зіткнення з селянами, нездогадливі лицарі. Селянин-лікар. Автор жонглер
Рютбеф. Розважальна функція. Часто парадоксальна кінцівка. Критика архангела. Протистоїть куртуазній
літературі. Попона розрізана навпіл. Селянка виганяє батька. Син дає зрозуміти, що таке він зробить далі й з нею.
Батька повертають. Шванки – 13ст, висміюють жадібність, дурість, невігластво. Позит:хитрість, спритність,
чуйність. Сюжети: шахрайство, дурниці й пороки(дінь, злість), небувальщина, випадкова удача. Поет Штрікер.
Тваринний епос – байки, казки. Мета:сатира нерозсудливості 人 . Лис Ренар – символ переможного зла. Фр
поема «Про Лиса» 2/2 XII-1/2 XIII. Алегоричний епос: перенасичення алегорії. Троянда-дівчина, мешканці саду
– риси, картини – вад. «Про Троянду» - через Розум і Природу ставлення до 人 , прир, сусп.Жан Де Мен – усі
рівні,освіченість і добре серце, правильне судження добра та зла.
№5 ВПЛИВ: від кінця 5до поч. 14ст. У 18 стПросвітництво. 1. Звернення до недавнього минулого  розв.
Романтизму, готики; Шатобріан «Геній християнства» - взаємозв’язок архітектури й христ свідомості; 2. увага до
проблем культури  літ-філософ думка 18-19ст осмислила культуру як цілісне історич явище; Просвітництво –
доба філософіф(Вольтер, Руссо,Дідро, Локк, Шефтсбері, Лейбніц, Кант) 3. Стали міркувати над сенсом життя.
Інтерес до людини. Звичка ставити звичайних персонажів у незвичайні життєві обставини. 4. Збільшення
літератури абстрактними поняттями. 5. Думка про зверхність віри стосовно розуму. Прагнення пробудити душі.
6. Формування вертикального світогляду. Рай та Пекло. Майже будь-який предмет після доби середньовіччя має
символічне значення.
№6 Драма і театр – релігійна і моральна тема. Часто use язичні та народні свята. Вистави у храмі під час пасхи,
різдва –інсценізація бібл сюжетів. Жанри: 1.Літургійна драма (латинь, вівтарна частина храму, священики, хл з
хору, ств церемонні деталі оформлення. Сцени ств миру і до розп’яття Христа.) 2.Містерії(Англія,Франц,
«Дійство про Адама». З 13ст цикли відтворення світ історії в біблійній інтерпретації, до СтрашСуду. Сцени
народж, смерті, вознесіння Хр) 3.Міракль(Франц, сюжети на легендах, зміни, додатки побутово-авантюрного
змісту) 4. Мораліте – алегорична повчальна драма (Дидактика – принцип, боротьба з католіцизмомо Англії. НЕ
релігія. Ідея і мораль міського стану) 5. Фарси(антифеод, антицерк сатира. Постійні гг:розпусник-монах, сварлива
жінка, найманий солдат-боягуз, грабіжник, винахідливий простолюдин, лікар-шарлатан. Висміювали хитрощі та
лицемірство духовенства, зради, лінощі, простацтво.) Цикли Драматургії до містерій: старозавітний (біблійні
легенди), новозавітний (оповідає про народження і воскресіння Христа), апостольський (життя святих). Театр:
популярний, у дні церк свят і ярмарок, денне світло, безкоштовні, гроші з монастиря і влади. Церква ПРОТИ.
Священики не присутні. Хотіли підкорити життя релігійним догмам, знищ культурну спадщину, античність.
Руйнували будівлі, рукописи, прокляті імена. Зображували зміну часів року, природ явища, збор врожаю. Театр
охоплює літургійну драму, містерію, мораліте, фарс, маскарад. Мало збережених джерел про драму раннього й
високого Середньовіччя. В кінці періоди театр світський. Проводили на вулиці, телеги-платформи, зал дворян,
коло амфітеатрів. Зараз use просторіччя, спектакль, режисура і фарс. Народна мова, тому є члени з сімей
низького соц-економіч статусу.