Шуптар Н.Й.

, аспірант кафедри економіки природокористування

Науковий керівник - Губанова О.Р., д.е.н., проф.
Одеський державний екологічний університет

АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОДЕЛЕЙ ЗБОРУ

ВІДПРАЦЬОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЖИВЛЕННЯ

Актуальність теми. Накопичення відходів побутових джерел живлення

стало найбільш гострою еколого-економічною проблемою сьогодення. На
вирішення цієї проблеми у багатьох розвинених країнах було спрямовано
величезні матеріальні ресурси, вжито організаційні заходи на державному рівні,
створена економічна, нормативно-правова і технологічна база.
Метою дослідження є аналіз основних моделей збору відпрацьованих
джерел живлення (ВДЖ) в країнах Європейського Союзу.
Методи дослідження. Ретроспективний та порівняльний аналізи.
Результати. Європейське законодавство у сфері поводження з хімічними
джерелами струму постійно змінюється та удосконалюється. Основною
парадигмою Директиви 2013/56/ЕС, що сьогодні регулює всі питання
життєвого циклу побутових джерел живлення, є принцип розширеної
відповідальності виробника, в тому числі і в питанні збору та утилізації ВДЖ.
Таким чином досвід ЄС дозволяє виділити чотири основні моделі збору ВДЖ
[1](табл.1)
Таблиця 1- Основні моделі збору ВДЖ в країнах-членах ЄС
Характеристика моделі Плюси та мінуси моделі
Модель державного фінансування
Виробники несуть тільки фінансову плюс - досить висока юридична
відповідальність за витрати по збору і відповідальність виробників;
утилізації ВДЖ, а організаційна мінус - податкове законодавство знижує
відповідальність покладена на державні точність показників збору і існує ризик
контролюючі органи. Дана модель надає нецільового використання коштів
кошти через "ЕКО-податок", який сплачують
виробники або імпортери у державний фонд
Модель єдиної організації
Управління ВДЖ відбувається за допомогою плюс – ефективний централізований збір
єдиної організації. ВДЖ і висока обізнаність споживачів;
мінус – монополія.
Модель конкуруючих організацій
(найпоширеніша варіація – модель конкуруючих організацій на основі еко- платежів)
Уряд дозволяє декільком організаціям взяти плюс - можливість підвищення
на себе зобов'язання щодо збору ВДЖ. інформованості споживачів та забезпечення
Організації, як правило, конкурують на рівні достатнього кількість пунктів збору;
грошових зборів з виробників, і відповідно, мінус – збільшується ризик некоректних
на рівні витрат на управління ВДЖ для звітних даних, складний вибір обслуговуючої
досягнення цілей збору. організації.
Модель без організацій
Кожен виробник фінансує уповноважені Не була застосована
компанії з утилізації відходів ВДЖ
безпосередньо для досягнення цілей збору,
що накладаються на нього.
 Імплементація Директив по батарейках в національне законодавство країн
ЄС призвела до необхідності переходу до інших моделей збору. На рис.1
представлені основні моделі збору ВДЖ, що діяли в 2006 та 2012 роках.
2006р. 2012р.

Рис.1. Домінуючі моделі збору ВДЖ в ЕС в 2006 р. та 2012 р.

Висновки. Ефективність існуючих моделей збору підтверджена рівнем
збору ВДЖ.(рис.2)

Рис.2. Графік рівня збору ВДЖ в ЕС

За даними 2011 ріку на ринок Європейської економічної зони було
поставлено близько 230 000 тонн побутових джерел живлення, з яких зібрано
на утилізацію 72 000 тонн, що становить 32% (при мінімальному рівні, що
ставить за мету Директива на 2012 рік - 25%)
Література:
1. European Portable Battery Association (EPBA) (2014) The collection of waste
portable batteries in Europe in view of the achievability of the collection targets set by Batteries
Directive 2006/66/EC. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.epbaeurope.net/documents/Reportontheportablebatterycollectionrates-UpdateDec-14-
fullversion.pdf