МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ АРХІТЕКТУРИ І БУДІВНИЦТВА
КАФЕДРА АРХІТЕКТУРИ ТА МІСТОБУДУВАННЯ

РЕФЕРАТ
На тему:

Класичні римські ордери

Студента групи: АР-107 Б ФАБД НАУ

Кітченко Д.М.
Викладач:
Оксана Юріївна Запорожченко

2020 р.

Архітектурний ордер. Доричний,

 іонічний, коринфський і тосканський ордери.

Зміст:
1.Визначення архітектурного ордеру
2.Структура
3.Пропорції
4.Характерні риси

1) Доричний
2) Іонічний
3) Коринфський
4) Тосканський
5. Заключення

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/Архітектурний_ордер
https://studfile.net/preview/5597980
http://arhitectura.org.ua/arhitekturnyj-order-zahalni-vidomosti.html
https://ukr.mainstreetartisans.com/4130781-architectural-order-general-
information-greek-architectural-order-names
https://znaimo.com.ua/Коринфський_ордер
https://vue.gov.ua/ Ордер_архітектурний
https://jak.koshachek.com/articles/toskanskij-order-v-arhitekturi-pobudova-
i.html
Віньола. Правило п'яти ордерів архітектури.
Михайлівський І. Б. Теорія класичних архітектурних форм
 1.О́рдер архітекту́рний —
композиційно осмислена й
канонізована система тримальних
(колона з капітеллю, базою,
п’єдесталом) і підтримуваних
(антаблемент з архітравом, 
фризом і карнизом) елементів
стійково-балкової конструкційної
системи; точно визначений
порядок розташування
архітектурних елементів та їхнього
художнього і декоративного
вирішення. Одне з основних
понять в історії архітектури та в
теорії класичних архітектурних
форм.
Ордер заснований
на модульному співвідношенні
розмірів і гармонійно пов’язує усі
складові частини і
елементи будівель / споруд: зміна
однієї з них неминуче тягне
відповідні зміни усіх інших.

Перша в історії світової архітектури цілісна ордерна система сформувалася в

архітектурі Стародавнього Єгипту.  Для неї характерні різноманітні форми
масивних, тісно поставлених підпор й одноманітні антаблементи: підпори у вигляді
чотири- чи восьмигранних пілонів або колон з канелюрами й редукованими
капітелями (у вигляді абака без ехіна). Такі колони є прототипом грецького ордера
доричного. У Стародавньому Єгипті застосовувалися колони 3-х типів:
папірусовидні, лотосовидні, пальмовидні. При цьому стовбури (фусти) колон були:
круглі і з пучків (пучкові); прямі і звужені донизу.

У палацах 3–2 тис. до н. е. на о. Кріт ( Кносський палац) застосовувався егейський

ордер, у якого дерев’яний стовбур колони розширювався вгору, спирався на
конічну базу, мав капітель з ехіном і абаком та підтримував тричастинний
антаблемент. Цей ордер вважається одним із джерел формування
ордерів античної Греції.

Всього існує п'ять ордерів, що вважаються класичними.

Становлення ордерної системи припадає на початок 6 ст. до н.е.(ордер

доричний). Наступний іонічний ордер, який сфорувався у середині 6 ст. до н. е.
на території Іонії. Близько 420-410 року до н.е. в Аркадії винайдено третій ордер –
коринфський.
 У Стародавньому Римі до трьох грецьких ордерів додали ще два:
найстародавніший — тосканський і сформований найпізніше - композитний,
який поставив колони всіх ордерів на п’єдестали.

Кожен з них має свої

відмінні риси в будові і
декоративні елементи.

Одиницею виміру елементів

архітектурних ордерів прийнято
вважати модуль. Модуль це
половина діаметра колони
(радіус). Модуль, в свою чергу,
ділять на строго певну кількість
так званих парт. Модуль
тосканського і доричного
ордерів ділиться на 12 парт
(частин), а модуль іонічного,
коринфського і складного
ордерів ділиться на 18 парт.

2. Структура

Архітектурні ордери Стародавньої Греції мали набір стандартних елементів, відрізнялися

співвідношенням їх величин і художнім оформленням. Вони складалися з колони
(column), антаблемента (entablature) і п'єдесталу. Перша, в свою чергу, включала три
елементи:

 фуст (shaft - стовбур);

 капітель (capital);

 база (baza)

Стрижень колони - найбільша її частина, його товщина зменшується з висотою,

але нерівномірно. Капітель утворює верхню частину, на неї йде безпосередня
навантаження всіх вище елементів будівлі. Функція бази зрозуміла з її назви: вона
являє собою основу фуста.

Антаблемент, верхня частина конструкції, також має потрійну структуру. Його

складають архітрав (architrave), фриз (frieze) і карниз (cornice). Архітрав утворює
перекриття між колонами, він є головною несучої частиною антаблемента. Фриз -
середній елемент. Архітектурні ордери Античності характеризуються різним
виконанням цієї деталі: він міг бути гладким або з зображенням. Карниз вінчає
колону, часто він прикрашався дентікуламі (dentils), або, як ще їх називають,
ордерних сухариками - поруч прямокутних виступів. П'єдестал - нижня частина
колони, її основа, найчастіше мав ступінчасту структуру. Колона «виростала» з
стилобату (stylobate) - верхнього ступеня.
Колони з усіма своїми деталями, а також частини, що розміщені над колонами та під
ними становлять гармонійну одноцілість, що підпорядковується єдиному
основному правилу, цілком визначеному розпорядкові. Тому всю цю архітектурну
сукупність, всю цю групу, теоретики називали латинським словом ordo, що
означає порядок.

3.Пропорції

Перш за все всю висоту ордера ділимо на 19 частин: верхні 3 частини відокремлюємо на
антаблемент, нижні 4 частини - на п'єдестал, а що залишилося 12 середніх частин
складають висоту колони. Порівнюючи ордери, слід звернути увагу на колони. Тосканська
колона наймасивніша, діаметр її нижньої підстави відкладається по висоті 7 разів,
доричної - 8 разів. Діаметр іонічної колони відкладається 9 разів, корінфської
(найстрункішої колони) - 10 разів. Оскільки всі розміри частин ордера даються в модулях
(який, як вже відомо, рівний половині нижнього діаметру колони, тобто радіусу), то
висоти колон відповідно рівні 14, 16, 18, 20 модулям.

Висота баз у всіх колон дорівнює 1 модулю. Плінт бази утворює в плані квадрат, діагональ
кожного квадрата дорівнює 4 модулям для всіх ордерів. Висота плінта бази тосканського і
доричного ордера дорівнює 1/2 висоти бази, а іонічного і корінфського -1/3.

Висота капітелі перших двох ордерів складає також 1 модуль. Капітель складається з 3
рівних по висоті частин. Верхня частина - абак - має вид квадратної плити, винесення якої
визначається побудовою (лінія під кутом 45°) і рівний 1/3 модуля. Під абаком знаходиться
кругла в плані частина у вигляді чверті валу (ехін). Під нього є шийка, що представляє
продовження стрижня колони, але відокремлена від нього незначним профілем.
П'ять ордерів на ілюстрації з трактату Віньоли
4.Характерні риси

Коротка характеристика п'яти ордерів

Доричний ордер

 Відсутність бази колони (У давньогрецькій архітектурі)

 Канелюри колони примикають одна до одної без доріжок між ними
 Капітель колони складається з абаки і ехіна.
 Поверхня фризу являє собою чергування тригліфів і метоп
Іонічний ордер

 Канелюри колони розділені доріжками

 Капітель має дві протилежно розміщені волюти
 Фриз не поділений на тригліфи та метопи
Коринфський ордер

 Являє собою дальший розвиток іонічного ордеру

 Канелюри колони розділені доріжками
 Пишна подовжена капітель має невеликі наріжні волюти та вкрита стилізованим
листям аканту
Композитний ордер

 Являє собою поєднання коринфського та іонічного ордерів

 Тут коринфська капітель має великі іонічні волюти
Тосканський ордер

 Спрощений варіант доричного ордеру

 Стовбур (фуст) колони не має канелюр

1) Доричний ордер
Доричний архітектурний ордер відрізнявся
зведеним до мінімуму числом декоративних
деталей. Колона не мала бази, оскільки спиралася
безпосередньо на стилобат. Стовбур звужувався
нерівномірно, десь на одну третину висоти
знаходилося невелике потовщення. Поверхня
стовпа була покрита желобками - каннелюрами.
Як правило, їх було всього 20. Каннелюри
надавали певну декоративність монументальної
конструкції: вони створювали гру світла і тіні,
візуально збільшуючи висоту стовпа.
Зустрічалися варіанти колон і з гладкими
стволами.

Капітель мала округлу основу, на якій лежав

квадрат. На неї спирався гладкий архітрав. Фриз Греко-доричний ордер
 містив тригліфи - прямі лінії з трикутними виїмками між собою, згруповані за три.
Між тригліфами знаходилися проміжки (методи) або гладкі, або заповнені
орнаментом. Під карнизом часто розташовувався ряд ордерних сухариків.

Доричний ордер більшості знайомий по таких шедеврах античної архітектури, як

Парфенон і храм Гефеста. Суворі мужні колони прикрасили і будови, присвячені
Посейдону на мисі Суніон, а також Афее на острові Егіна.

Доричний - найпростіший з точки зору декору архітектурний ордер. Види, що з'явилися в

Іонії, а потім і в Коринті, відрізняються великою кількістю прикрас і художніх деталей.

З різновидів, існує два доричних ордери – грецький і римський

Карниз антаблемента модульонов ордера

Обломи Висота Виступ

Поличка 1 парта 34 парти

Гусек 3 парти 34-31 парта

Поличка 0,5 парти 31 парта

Каблучок 1 парта 30,75-30,25 парти

Слезнік 3,5 парти 30 парт

Каблучок 1 парт 29,5-28,75 парт

Модульонов 3 парти 28,5 парт

Крапельки модульонов 0,5 парти 26-14 парт

Четвертний вал 2 парти 13,5 парт

Поличка 0,5 парти 11,5 парти

Капітель тригліфа або рівна смужка 2 парти 11 парт

Архітрав

Обломи Висота Виступ

Поличка 2 парти 12 парт
0,5
Вузька поличка 11,5 парт
парти
1,5
Крапельки 11-11,5 парт
парти
Пояс 8 парт 10 парт

Капітель зубчастого ордера

Обломи Висота Виступ

Поличка 0,5 парти 15,5 парти
Каблук 1 парта 15,5-14,5 парт
Абак 2,5 парти 14 парт
Четвертний вал 2,5 парти 13,75-11,5 парти
Верхня поличка 0,5 парти 11,5 парти
Середня
0,5 парти 11 парт
поличка
Нижня поличка 0,5 парти 10,25 парти
Шийка 4 парти 10 парт

Стрижень колони

Обломи Висота Виступ

Валик 1 парта 12 парт
Поличка 0,5 парти 11,25-10 парт
Викружками 1,5 парта 11,25-10 парт
13 модулів, 7
Стрижень колони 12 парт
парт
Викружками 2 парти 12-13,5 парти

База колони

Обломи Висота Виступ

Поличка 1 парта 13,5 парт
Валик 1 парта 14,5 парти
Вал 4 парти 17 парт
Плінт 6 парт 17 парт

Карниз п'єдесталу

Обломи Висота Виступ

Поличка 0,5 парти 23 парти
Четвертний вал 1 парта 22,5-21,5 парт
Поличка 0,5 парти 21,5 парти
Слезнік - широка
2,5 парти 21 парта
полиця
Каблук 1,5 парти 18,5-17,5 парт

Стілець

Обломи Висота Виступ

Стілець 47 парт 17 парт
Викружкам
1 парта 17 - 18,5 парти
и

База п'єдесталу

Обломи Висота Виступ

Поличка 0,5 парти 18,5 парти
Валик 1 парта 19 парт
Каблук 2 парти 19-20,5 парти
Плінт 2,5 парти 21 парта
Цоколь 4 парти 21,5 парти

2) Іонічний ордер
Іонічний ордер - один із
трьох старогрецьких архітектурних ордерів.
Від більш раннього доричного
ордера відрізняється більшою легкістю
пропорцій і декором всіх його частин.
Відмінною рисою іонічного ордера є спосіб
оформлення капітелі, яка виконується у
вигляді двох протилежно розташованих волют.
Іонічний ордер за часів античності вважався
"жіночим" ордером, за рахунок своєї
витонченості, вишуканості і доповненнями
різноманітними прикрасами. Капітель
іонічного ордера характеризується
спіральними завитками (волютами) і сильно
відрізняється від інших капітелей. У ній є абак і
вал, але немає шийки. Висота капітелі складає
2/3 модуля. Центри завитків розташовані на
відстані 1 модуля від осі колони.

Іонічний ордер існує в двох основних варіантах:

малоазійському і аттичному. Основним
вважається малоазійський, спочатку склався без
фриза. Аттичний з'явився набагато пізніше, як
наслідок модифікації первісного малоазійського.

Колона іонічного ордера, на відміну від

доричного ділиться на три частини: база,
стовбур і капітель. База часто сама спиралася на
квадратну в плані плиту - плінт. Опуклі
елементи бази - полували, або Торус,
прикрашалися орнаментальної порізкою або
горизонтальними жолобками, за змістом
аналогічними каннелюрам. Скоць - увігнуті
елементи - звичайно залишалися гладкими.

Капітель відрізняють так звані волюти - здвоєні спіральні орнаменти,

виліплені на ехіна. Волюти виглядають як завитки з боку фасаду, по бічних
сторонах капітелі волюти з'єднуються між собою валами, званими балюстри.
Своїм виглядом балюстри нагадують сувій.
Спочатку волюти лежали в одній площині, потім
їх почали будувати у чотирьох площинах. Ця
особливість зробила іонічний ордер більш стійким
до критичних поглядів, який висловлювався в IV
столітті до н.е.., ніж доричний ордер. Останній
передбачав, що ехін повинен однаково читатися з
будь-якого боку. Ехін в іонічному ордері
розташовується під подушкою і між волютами, як
би виходячи з під волют. Ехін і абака найчастіше
прикрашалися багатою порізкою, більш дрібної
біля абаки і крупної, у вигляді Іоникій, у ехіна;
вони називаються ови і являють собою орнамент з
яйцеподібних елементів, що чергуються зазвичай
з листям і стрілками.

Після недовгого раннього експериментування

число каннелюр на стрижні колони було
встановлено в 24. Ця стандартизація дозволила
зберігати пропорцію каннелюри до діаметру
колони незалежно від масштабу, навіть коли
висота колони була завищена. У плані каннелюри
представляли собою половину окружності або
еліпса, причому борозни розділялися між собою
смужками циліндричної утворюючої стовбура,
тобто доріжками. Відстань між канелюрами, на відміну від римської
архітектури, було дуже маленьким, в результаті чого вони легко
ушкоджувалися. Завдяки більш глибоким борознах і вираженим гранях
доріжок, іонічний ордер виділявся своєю грою світлотіні, на відміну від
доричного ордера.

Іонічна колона завжди більш струнка, ніж дорична: її висота в період архаїки
дорівнювала восьми діаметрам (1:8), а пізніше перевищує дев'ять діаметрів
(1:9). Стоншення стовбура догори також було менше, ніж наприклад в
доричному ордері. Грецькі зодчі розставляли колони дуже широко, прагнучи
таким чином до отримання відчуття легкості і витонченості.
 3. Коринфський

Коринфський ордер - один із трьох

грецьких архітектурних ордерів. Представляє
варіант іонічного ордера, більш насичений декором.
Характерною особливістю цього ордера є
колоколообразний капітель, покрита стилізованими
листям аканта.

Вітрувій повідомляє, що цей ордер був

винайдений скульптором Каллімаха з Коринфа
(звідси й назва) в 2-й половині V століття до
н.е.. Легенда свідчить, що скульптор
прогулювався по кладовищу і побачив на могилі
нещодавно померлої дівчини кошик з її речами,
яку принесла її годувальниця. Навесні з землі
пробилися перші паростки рослини аканта. Через плетене дно вони
проникли в кошик, але кришка не дозволяла їм рости вгору, і тонкі
паростки рослини вигиналися по сторонам. Випадково поруч з
могилою виявився відомий скульптор Каллімах. Охоплена листям
кошик йому так сподобалася, що він переніс цю форму на маковиці
 колони.
 

Форми коринфской капітелі були різними. Абака ордера має вигляд чотирикутної
плити зі зрізаними кутами і з втиснутими всередину сторонами, середини яких
прикрашалися декоративною деталлю. Антаблемент в корінфському ордері не
відрізнявся від антаблемента в іонічному.
 Походження давньогрецького ордера і його особливостей вивчені досить
докладно. Не підлягає сумніву, що його джерелом є дерев'яні, укріплені на
постаменті стовпи, які несуть на собі їхні дерев'яні балки. Двосхилий дах кам'яних
храмів повторює кроквяну дерев'яну конструкцію. У формі перекриттів, в деталях
доричного ордера можна доглянути їхнє походження від будівель з великого лісу.
У більш легкому іонічному ордері позначилися прийоми спорудження покрівлі з
дрібних колод.. Ця корзина стала прообразом капітелі нового ордера -
коринфського, а сам ордер стали називати "дівочим", в протилежність доричного і
іонічного - чоловічому і жіночому.

Характерною особливістю цього ордера є капітель, схожа на дзвін і покрита

стилізованим листям аканта. Висота дорівнює 20
модулям, діаметр становить 1/10 частина висоти.
Типовий приклад коринфського ордеру —
висока колона з базою, стовбуром,
прорізаним канелюрами. Декорована у два ряди
пишним візерунком листків аканта. По кутах
капітелі — 4 великі волюти, посередині кожного
боку — по 2 малі волюти й квітка. Абак має
увігнуті боки, підтримувана чотирма великими та
чотирма малими завитками спіральної форми. На
відміну від карнизів у доричного і іонічних
ордерів, які під нахилом, дахи у коринфського
ордеру зазвичай плоскі.
Вважається, що коринфський ордер виник у другій
половині V ст. до н. е., в архітектурі
епохи еллінізму і Стародавнього Риму.

 Порівняно з грецькими
змінився антаблемент: архітрав міг складатися з
двох або трьох горизонтальних смуг (фасцій),
фриз прикрашався рельєфом. Стовбур
(фуст) колони міг бути як гладеньким, так і
з канелюрами

4) Тосканський ордер

О́рдер тоска́нський — давніший із двох основних ордерів архітектурних,

винайдених в Стародавньому Римі. Назва походить від області Тоскана, тепер Італія.
Сформувався за часів Римської республіки (2 ст. до н. е.) на основі місцевого етруського
ордера та в результаті переробки форм грецького ордера доричного. Належить до
категорії повних ордерів. Серед усіх ордерів античності наймасивніший і приземистий. На
відміну від грецького ордера доричного колона ордера тосканського має базу, стовбур
(фуст) без канелюр, антаблемент з гладеньким фризом. Капітель поділяється по висоті
на 3 рівні частини: абак, ехін і шийку.
Декорований пишніше, ніж доричний, ордер тосканський широко застосовувався в
архітектурі Стародавнього Риму, особливо у нижніх ярусах багатоярусних споруд (театр
Марцелла у м. Римі, 13–11 до н. е.), в
архітектурі ренесансу, бароко, класицизму, історизму.
Багато теоретики мистецтва говорили про те, що тосканская колона не що інше, як більш
простий варіант доричного ордера, незважаючи на її давніше походження. Спростивши
доричний тип, давньоримським зодчим вдалося домогтися візуальної міцності зовнішніх
будівель. Тосканська колона стала
уособлювати міць і фізичну силу, але через
надмірну простоти її практично не
використовували в будівництві храмів,
вважаючи за краще зміцнювати нею
господарські та військові споруди. Якщо
будівля складалося з декількох поверхів, то
в більшості випадків, перший поверх був
тосканским.
Андреа Палладіо в «Чотирьох книгах про
архітектуру», виданої в 1570 році, детально
описує тосканські колони, докладаючи до
своїх ілюстрацій модульні розрахунки. За
його схемами архітектори Відродження і
ампіру згодом відтворювали тосканський
ордер, строго дотримуючись початкових
пропорцій.
На відміну від доричного типу, у
тосканської колони гладкий ствол і
повністю відсутні каннелюри, але при
цьому вона не позбавлена бази. Капітель за
формою дуже близька до доричній, в той
час як антаблемент відрізняється простотою
і деякої архаїчністю. За відсутність прикрас
і наявність повністю гладкого фриза його
іноді називають «архітравні». Іноді в
будівництві тосканського храму фриз і
зовсім був відсутній, а карниз найчастіше був умовним у вигляді навісного даху.

5. Заключення
Європейська архітектура наступних періодів була заснована на використанні
архітектурних ордерів. Кожен стиль по-своєму інтерпретував ордер. В епоху бароко ордер
втрачає конструктивність, його трактування підкреслено декоративне та пластичне. Часто
використовується розкрепований ордер. В епоху класицизму відбулося повернення до
«правильного» використання ордеру та пропорцій Ренесансу. Широко використовувався
ордер в добу еклектики, а також з перервами протягом усього XX століття.
А постмодерністи іронічно та пародійно використовували класичні форми, свідомо
порушуючи їх правила.