Участь України в міжнародному трансфері технологій

Поглиблення інтеграційних процесів і трансформація української економіки

сприяють змінам, які спрямовані на всебічний розвиток ринкового
середовища. Звичайно, такий процес проходить не ізольовано, а під
зовнішнім впливом. Один з таких зовнішніх чинників –
міжнародний науково-технічний обмін, або іншими словами міжнародний
трансфер знань та технологій, який набуває все більшого поширення в
глобальному економічному просторі. Спираючись на
досвід провідних держав, можна стверджувати, що сучасна наука й техніка
лежать в основі економічної, політичної та соціальної лінії розвитку країн.
Визначення. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання
діяльності у сфері трансферу технологій» (2006 року) трансфер технологій –
це передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними
та/або юридичними особами дво- чи багатостороннього договору, яким
установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов’язки
щодо технології та/або її складові.
Розглядаючи функції трансферу технологій, то їх існує декілька. По-перше,
функція комунікацій. Інформування, передача результатів людського
інтелекту та науковотехнічних розробок від його розробника до кінцевого
споживача. По-друге, функція забезпечення технологічного розвитку.
Перетворення інтелектуальної власності на фізичний продукт або процес,
який генерує комерційну вигоду та обмін знаннями, машинами,
обладнаннями, методами, процесами По-третє, функція забезпечення
майнових прав та обов’язків. Укладання договорів.
За формою технології, що підлягають міжнародному трансферу,
розподіляються на три групи:
1) Матеріальні форми технологій: підприємства "під ключ", технологічні
лінії, агрегати, обладнання, інструменти та ін.
2) Нематеріальні форми технологій: патенти, ліцензії, ноу-хау, знання,
досвід, технологічна документація та ін.
3) Послуги: науково-технічні, інжинірингові, консультативні, навчання
персоналу та ін.
За призначенням технології розподіляються на технології продуктів,
технології процесів і технології управління. Усі вони мають виключно
важливе значення для забезпечення економічного зростання і сталого
розвитку країни в цілому та її галузей. Розробка і розповсюдження нових та
удосконалених технологій сприяє підвищенню продуктивності праці, появі
нових товарів і послуг, впровадженню більш ефективних виробничих
процесів.
Виділено такі ареали міжнародного трансферу технологій:
• Біотехнологія - медичне та промислове застосування передових генетичних
досліджень, спрямованих на створення нових ліків, гормонів та інших
лікувальних продуктів для викори стання у медицині та сільському
господарстві.
• Технології наук про життя людини - застосування наукових досягнень у
медицині (інших ніж біологічних). Наприклад, досягнення медичних
технологій у сферах відображення ядер ного резонансу, ехокардіографії,
найновіших хімічних технологій, пов'язаних з виробництвом ліків, які
формують нові продукти, що дозволяють лікувати і попереджувати хвороби.
• Опто-електроніка - розвиток електронних продуктів і компонентів, які
проводять світло та реагують на нього, наприклад - оптичні сканери, оптичні
компакт диски, сонячні батареї, фотоелементи, лазерні принтери.
• Комп'ютери і телекомунікація - розвиток продуктів, що обробляють
всезростаючий обсяг інформації за короткий проміжок часу, наприклад -
факсимільні машини, апарати телефонної комутації, радари, супутники
зв'язку, сервери, комп'ютери та відповідна апаратна периферія, а також
програмні продукти.
• Електроніка - розвиток електронних компонентів (без опто-електронних
компонентів), таких як інтегральні схеми, плати, рідкі кристали та інші
подібні компоненти, що дозволяють значно удосконалити і розвинути
основні функції, а також мініатюризувати вироби.
• Комп'ютеризоване виробництво - розвиток технологій для 'автоматизації
промислового ви робництва, наприклад - роботів, машин і апаратів з
числовим програмним управлінням, автоматизованих засобів
транспортування, що дозволяє значно підвищити гнучкість виробництва і
зменшити включеність людини у технологічний процес.
• Нові матеріали - удосконалення і створення матеріалів, таких як
напівпроводники, оптичні фібер кабелі, відео диски тощо, які дозволяють
удосконалити застосування інших передових технологій.
• Аерокосмічні технології - виробництво більшості військових і цивільних
вертольотів, літаків і космічних апаратів (без супутників зв'язку), реактивні
авіаційні двигуни, літальні тренажери та автопілоти.
 • Озброєння - розвиток технологій військового застосування для
виробництва звичайного озброєння, ракет, бомб, мін, торпед, ракетних
стартових комплексів тощо.
• Атомні технології - розвиток обладнання атомних електростанцій, зокрема
атомні реактори і їх частини, обладнання для розщеплення ізотопів,
виготовлення твелів тощо (обладнання для медичного застосування більше
відносять до групи науки про життя людини).
Розглядаючи Україну у міжнародному трансферті технологій, хочу перш
за все оглянути саме світові тенденції та перспективи як і України, так і
інших країн. Хочу саме сфокусуватись на індексі інноваційного
розвитку. Рейтинг агентства Bloomberg щодо оцінки інноваційного розвитку
країн виходить вже сьомий рік поспіль. Він оцінює інноваційність економік
на підставі ряду критеріїв, таких як витрати на НДДКР по відношенню до
ВВП, продуктивність, відсоток інноваційних компаній у загальній кількості
підприємств, кількість науковців на мільйон жителів, додана вартість
виробництва по відношенню до ВВП, відсоток випускників ЗВО у загальній
кількості випускників освітніх установ і патентна активність. Лідером
рейтингу найбільш інноваційних країн світу за версією Bloomberg черговий
раз стала Південна Корея. Німеччина піднялася в рейтингу на дві позиції і
посіла 2-місце. Фінляндія піднялася на чотири позиції і посіла третє місце. У
п'ятірку лідерів також увійшли Швейцарія та Ізраїль У 2019 р. Україна посіла
53-е місце в рейтингу із загальним балом 48,09. Роком раніше наша країна
займала 46-у сходинку рейтингу. Таке падіння зумовлено послабленням
позиції України за 6-ма із семи складових даного індексу. Разом з тим, варто
зазначити, що цього року в рейтингу з'явилося 10 нових країн, які були
відсутні в минулорічній версії рейтингу. При цьому 4 з них (Словенія,
Бразилія, Об'єднані Арабські Емірати і Аргентина) розташувалися в рейтингу
вище за Україну і фактично витіснили її за межі ТОП-50.
Інший показник, який на мою думку дуже сильно впливає на рівень
впровадження України у міжнародному трансфері технологій – це
глобальний індекс конкурентоспроможності.
За даними звіту Світового економічного форуму про глобальну
конкурентоспроможність “The Global Competitiveness Report 2019”, Україна
займає 85 позицію в рейтингу серед 141 досліджуваної країни. На позицію
вище розташувалася Шрі Ланка – 84 місце, а Молдова на 86 місці. Порівняно
з даними попереднього звіту Україна втратила 2 позиції. У 2019 р. рейтинг
очолили Сінгапур, США та Гонконг. Найнижчий рівень
конкурентоспроможності мають Ємен та Чад – 140-е та 141-е місце
відповідно. Географічні сусіди України мають значно кращі позиції: Польща
– 37 місце, Словаччина – 42, Росія – 43, Угорщина - 47, Румунія - 51. Для
Білорусі рейтинг не розраховувався (рис. 3).

Розглядаючи інноваційну діяльність підприємств, хочу відмітити, що у 2019

році 782 підприємства здійснювали інноваційну діяльність у промисловості.
При цьому частка кількості промислових підприємств, що впроваджували
інновації (продукцію та/або технологічні процеси), у загальній кількості
промислових підприємств становила 13,8 %.

Рис. 8 Інноваційна активність підприємств у розрізі напрямів

інноваційної діяльності (од.) та їх частка у загальній кількості
промислових підприємств (%)
Із загальної кількості інноваційно активних підприємств здійснювали:
внутрішні та зовнішні НДР – 24,4%; придбання машин, обладнання та
програмного забезпечення – 64,7%; придбання зовнішніх знань – 4,5%; інші
роботи – 20,6% підприємств. За видами економічної діяльності найбільші
частки інноваційно активних підприємств припадають на виробництво
харчових продуктів – 16,8 %, виробництво машин і устаткування, н.в.і.у. (не
введені в інші угруповання) – 10,2% .
Участь України
Протягом цих років було укладено 18121 договір про трансфер технологій на
загальну суму 494,24 млн грн. Найбільшу кількість договорів було укладено
у 2014 році, але найбільший обсяг коштів за укладеними договорами було
отримано у 2017 році – 144,52 млн грн (рис. 1). В аналізований період
простежується тенденція до збільшення обсягу коштів, отриманих за
укладеними договорами про трансфер технологій з одночасним зменшенням
кількості укладених договорів.

Рисунок 1. Кількість укладених договорів про трансфер технологій на

загальну суму в період з 2014 по 2018 рік
Зазначену вище тенденцію можна пояснити збільшенням середньої вартості
одного договору про трансфер технологій. Так, найбільша середня вартість
одного договору про трансфер технологій була досягнута у 2017 році і вона
складала 45,18 тис. грн, найменша ж середня вартість була відзначена у 2014
році – 12,20 тис. грн. Незважаючи на зниження середньої вартості одного
договору про трансфер технологій у 2018 році з ймовірністю 87,7 % можна
говорити про стійку тенденцію до збільшення середньої вартості одного
договору про трансфер технологій в аналізований період і таку ж динаміку в
майбутньому .
Рисунок 2. Кількість укладених договорів та середня вартість одного
договору в період з 2014 по 2018 рік
За п’ять років, в період з 2014 по 2018 роки, за договорами про трансфер
технологій надійшло 481,60 млн грн, динаміка надходження яких та обсяги їх
використання в досліджувані роки представлена на рис. 4. Найбільша сума за
договорами про трансфер технологій надійшла у 2017 році і вона складала
131,90 млн грн, найменша у 2014 році – 64,90 млн грн. Найбільшу суму
коштів, що надійшли за договорами про трансфер технологій було
використано у 2017 році і вона складала 110,30 млн грн.
Рисунок 3. Кошти, що надійшли за договорами про трансфер технологій та
обсяг їх використання
В аналізований період найбільші частки коштів, що надійшли за договорами
про трансфер технологій використовувались на наукові дослідження
(найбільша частка у 2018 році – 43,96 %), закупівлю інструментів,
обладнання та устаткування, що використовуються для технологічного
оновлення виробництва (найбільша частка у 2015 році – 13,84 %), а також на
маркетингові дослідження (найбільша частка у 2017 році – 6,06 %) та
патентно-кон’юнктурні дослідження (найбільша частка у 2014 році – 5,32 %).
Динаміка зміни використання частки коштів, що надійшли за договорами про
трансфер технологій за напрямами розвитку інноваційної діяльності та
трансферу технологій протягом 2014–2018 років представлена на рис. 8 і за
всіма напрямами є майже сталою. Протягом 2014–2018 років найбільша
кількість технологій, які раніше не передавались організаціями-
розробниками – власниками технологій за областю призначення належали до
таких видів економічної діяльності: «Сільське господарство, мисливство та
надання пов'язаних із ними послуг» та «Наукові дослідження та розробки».
Динаміка кількості переданих технологій за цими напрямками показана на
рис. 9. Також активно передаються технології у сфері «Виробництво
харчових продуктів» (рис. 10). хоча порівняно з двома зазначеними вище
видами економічної діяльності кількість технологій, переданих у сфері
«Виробництво харчових продуктів» є набагато меншою.