Лекція 1.

Міжнародний науково-технологічний обмін

1. Сутність, чинники та тенденції розвитку міжнародного

технологічного обміну.

2. Форми міжнародної передачі технологій.

3.Міжнародне технічне сприяння та регулювання

міжнародної передачі технологій: особливості технологічних
стратегій країн світу.
 1. Сутність, чинники та тенденції розвитку
міжнародного технологічного обміну

Технологія - сукупність знань про використання або

удосконалення машин, устаткування, що забезпечують обробку,
виготовлення, зміну стану, якості і форми сировини, матеріалів
або напівфабрикатів, а також про реалізацію продукції. У поняття
технології зазвичай включаються три групи технологій: технологія
продуктів, технологія процесів і технологія управління.
 Міжнародний технологічний обмін – це сукупність
економічних відносин між іноземними контрагентами з
приводу використання результатів науково-технічної
діяльності, що мають наукову і практичну цінність.
Міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на
комерційній або безоплатній основі.
Основні передумови, що зумовлюють бурхливий розвиток
міжнародного обміну технологіями:

на рівні країни – це нерівномірність розвитку країн світового

господарства в науково-технічній сфері, що може бути пов’язано з
недостатнім обсягом витрат на НДДКР у деяких країнах і з розходженням
цілей їхнього застосування.

на рівні підприємств придбання технології сприяє вирішенню

конкретних економічних і науково-технічних проблем; подоланню
вузькості науково-технічної бази, недоліку виробничих потужностей і
інших ресурсів; одержанню нових стратегічних можливостей у розвитку.
Економічна доцільність експорту технології обумовлена
тим, що це:

★ джерело одержання доходів;

★ форма боротьби за товарний ринок;
★ спосіб обійти проблеми експорту відповідного товару;
★ спосіб встановлення контролю над закордонною фірмою через такі
умови ліцензійної угоди, як обсяг виробництва, участь у прибутках;
★ можливість доступу до іншої технології через «перехресне
ліцензування»;
★ можливість більш ефективного удосконалення об’єкта ліцензії за
участю покупця.
Економічна доцільність імпорту технології обумовлена тим, що
це:

★ доступ до нововведень високого технічного рівня;

★ засіб економії витрат на НДДКР;
★ засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт;
★ забезпечення використання національного капіталу і робочої
сили;
★ умова розширення експорту продукції, що випускається по
закордонних технологіях;
★ гарантія освоєння продукту або процесу за допомогою
продавця
 Світовий ринок технологій можна підрозділити

на 4 сегменти:

❖
ринок патентів і ліцензій;
❖ ринок науко- і технологічно ємної продукції;
❖ ринок високотехнологічного капіталу;
❖ ринок науково-технічних фахівців.
 Особливості сучасного міжнародного технологічного обміну:
1. Розвиток ринку наукоємних технологій

біотехнологія – медичне та промислове застосування передових генетичних досліджень,

спрямованих на створення нових ліків, гормонів та інших лікувальних продуктів для
використання в медицині та сільському господарстві.
технології наук про життя людини – застосування наукових досягнень у медицині (інших ніж
біологічних). Наприклад, досягнення медичних технологій у сферах відображення ядерного
резонансу, ехокардіографії, найновіших хімічних технологій, пов’язаних з виробництвом ліків, які
формують нові продукти, що дозволяють лікувати і запобігати хворобам.
оптоелектроніка – розвиток електронних продуктів і компонентів, які проводять світло і реагують
на нього. Наприклад, оптичні сканери, оптичні компакт-диски, сонячні батареї, фотоелементи,
лазерні принтери.
комп’ютери і телекомунікація – розвиток продуктів, що обробляють зростаючий обсяг інформації
за короткий проміжок часу. Наприклад, факсимільні машини, апарати телефонної комунікації,
радари, супутники зв’язку, сервери, комп’ютери та відповідна апаратна периферія, а також
програмні продукти.
електроніка – розвиток електронних компонентів (без опто-електронних компонентів), таких як
інтегральні схеми, плати, рідкі кристали та інші подібні компоненти, завдяки яким значно
удосконалюються і розвиваються основні функції, а також мініатюризують вироби.
комп’ютеризоване виробництво – розвиток технологій для автоматизації
промислового виробництва. Наприклад, роботів, машин і апаратів з числовим
програмним управлінням, автоматизованих засобів транспортування, завдяки чому
можна значно підвищити гнучкість виробництва і зменшити включення людини в
технологічний процес.

нові матеріали – удосконалення і створення матеріалів, таких як напівпровідники,

оптичні фібер-кабелі, відео диски тощо, які дозволяють удосконалити
застосування інших передових технологій.

аерокосмічні технології – виробництво більшості військових та цивільних

вертольотів, літаків і космічних апаратів (без супутникового зв’язку), реактивні
авіаційні двигуни, літальні тренажери та автопілоти.

озброєння – розвиток технологій військового застосування для виробництва

звичайного озброєння, ракет. Бомб, мін, торпед, ракетних стартових комплексів
тощо.

атомні технології – розвиток обладнання атомних електростанцій, зокрема атомні

реактори і їх частини, обладнання для розщеплення ізотопів, виготовлення твелів
тощо.
Для оцінювання обсягів технології, що передається через торгівлю
високотехнологічними товарами, використовується класифікація
технологічної ємності торгівлі, розроблена ЮНКТАД

Під технологічною ємністю торгівлі розуміють частку витрат на

дослідження та розробки в загальному обсязі виробництва та торгівлі
товарами окремих галузей.
Показник ТЄТ розраховується по кожній країни в розрізі галузей
виробництва й окремих товарів, а потім визначається середнє
значення ТЄТ.
Високотехнологічноємними вважаються товари чи галузі; середньо
технологічно ємними – якщо ТЄТ близька до середнього значення;
низькотехнологічноємними – якщо ТЄТ значно нижча від середнього
значення.
 2. Монополія найбільших фірм на ринках технологій.

Головними суб’єктами виступають ТНК, у яких відбувається спільне

використання результатів НДДКР материнськими і дочірніми
компаніями, у результаті чого світовий ринок технологій розвинений
краще національного. Найбільші ТНК зосереджують дослідження у
своїх руках, що сприяє монополізації світового ринку технологій
(рівень монополістичного контролю 89-90%).
 3. Технологічна політика ТНК

Дослідження зміщуються в галузі, що визначають успіх у виробничій і

збутовій діяльності:

удосконалення традиційних видів виробів для їх кращого пристосування до

вимог світового ринку за показниками матеріалоємності, енергоємності,
безпеки, надійності тощо;

створення принципово нових товарів, дослідження ринків, де можна

очікувати високих прибутків;

удосконалення існуючої і створення нової технології.

 ТНК використовують нові підходи до передачі науково-технологічних
досягнень:

➢ продаж ліцензій на початкових етапах життєвого циклу товарів, з метою

встигнути окупити частину витрат на НДДКР доходами від реалізації їх
результатів;
➢ встановлення монопольно високих цін на запатентовану продукцію й
обмеження виробництва і випуску нової продукції покупцями ліцензій;
➢ укладання угод між ТНК для одержання ексклюзивного права на блоки
патентів на найбільш важливі винаходи. Укладаються угоди між окремими ТНК
з метою утворення патентних пулів. Права на винаходи одержують усі
учасники пула шляхом видачі взаємних ліцензій. Використання нових
винаходів, створених поза пулом, припиняється;
➢ використання патентів для контролю за розвитком техніки або для
гальмування цього розвитку;
➢ позбавлення дочірніх компаній ТНК самостійності у виборі техніки і технології.
Вони повинні керуватися загальною ліцензійною політикою в рамках ТНК;
➢ передача ТНК ліцензій на некомерційних умовах своїм філіям і дочірнім
компаніям, що ставить останніх у монопольне становище на ринку, сприяє
підвищенню конкурентоспроможності їхньої продукції.
4. Взаємини ТНК з країнами, що розвиваються

Стратегія поводження ТНК на світовому ринку технологій стосовно

незалежних фірм і країн визначається життєвим циклом технології:

1 етап – продаж готової продукції, виробленої за новою технологією;

2 етап – технологічний обмін супроводжується або здійснюється у формі

прямих закордонних інвестицій;

3 етап – чисте ліцензування.

5. Участь у міжнародному технологічному обміні “венчурних” фірм (дрібних
і середніх фірм із числом зайнятих до 1 тис. чол.)

Перевага цих фірм на ринку технологій полягає у вузькій спеціалізації.

Випускаючи обмежену номенклатуру товарів, ці фірми отримують доступ
на вузькоспеціалізовані світові ринки; не несуть додаткових витрат на
вивчення ринку, рекламу; приділяють більше уваги безпосередньому
вирішенні науково-технічних задач. Продаж ліцензій є для венчурних фірм
найбільш конкурентною формою передачі технологій, тому що вони не
можуть суперничати з великими корпораціями ні в масштабі експорту
високотехнічної продукції, ні у вивезенні підприємницького капіталу.
6. Розвиток міжнародної технічної допомоги

Технічна допомога надається у вигляді безоплатних технологічних

грантів на одержання країною, що розвивається, технології
технологічно ємних товарів, фінансових засобів на купівлю технології,
навчання кадрів, а також у вигляді спів фінансування, тобто
одержувач допомоги відповідно до угоди не тільки організаційно
забезпечує її одержання, а й частково фінансує, хоча його частка
фінансової участі в загальній вартості проекту незначна.
 7.Світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого
функціонування

Міжнародний кодекс поводження в області передачі технологій), а

також міжнародні органи регулювання (Угода всесвітньої торговельної
організації по аспектах прав на інтелектуальну власність (ТРИПС),
комітет з передачі технології Конференції ООН по торгівлі і розвиткові
(ЮНКТАД), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС),
координаційний комітет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада
фахівців з безпеки технології (СТЕМ)
 2. Форми міжнародної передачі технологій

Світовий ринок технології — це сукупність міжнародних

економічних відносин з приводу прибуткового використання прав
власності на його об’єкти: технології продуктів, процесів та
управління. Об’єкти цього ринку можуть мати уречевлений або
неуречевлений вигляд. До уречевлених належить товарна
продукція виробничої сфери, яка переміщується між країнами
каналами міжнародної торгівлі.
Некомерційними формами технологічного обміну є:

· технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спеціальна

література;

· бази і банки даних;

· міжнародні виставки, ярмарки, симпозіуми, конференції;

· обмін делегаціями;

· міграція вчених і фахівців;

· стажування вчених і фахівців у фірмах, університетах, організаціях;

· навчання студентів та аспірантів;

· діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.

Міжнародна передача технології на комерційній основі здійснюється в таких
формах:

1. Матеріальні види технологій:

· підприємства під “ключ”;

· технологічні лінії;

· агрегати, устаткування, інструменти.

 2. Нематеріальні види технологій:

· Патентна угода - міжнародна торгова угода, за якою власник патенту поступається своїм
правом на використання винаходу покупцеві патенту. Зазвичай малі вузькоспеціалізовані фірми, що
не в змозі самі впровадити винахід у виробництво, продають патенти великим корпораціям;
· Ліцензійна угода - міжнародна торгова угода, за якою власник винаходу або технічних знань
дає іншій стороні дозвіл на використання у визначених межах своїх прав на технологію. Ліцензійні
платежі - винагорода ліцензіару, виплачується ліцензіатом за використання предмета угоди.
Практикується кілька основних видів ліцензійних платежів: • Роялті - періодичні відрахування від
доходу покупця в протягом періоду дії угоди, що залежать від розміру прибутку, одержуваного від
комерційного використання ліцензії. • Паушальний платіж - зафіксований в угоді одноразовий
платіж, не пов’язаний в часі з фактичним використанням ліцензії, а встановлений заздалегідь на
основі експертних оцінок;
· “Ноу-хау” - надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають відомості
технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких
забезпечує певні переваги. Предметом купівлі-продажу в цьому випадку звичайно є незапатентовані
винаходи, що мають комерційну цінність;
· Договори з приводу копірайту - відступлення виключного права автора літературного, аудіо-чи
відео-продукту на показ і відтворення своєї роботи;
· Товарний знак – символ (малюнок, графічне зображення, поєднання букв тощо) певної
організації, що використовуються для індивідуалізації виробника товару і який не може бути
використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника.
 3. Послуги: науково-технічні, інжинірингові, франчайзингові, надання
наукоємних послуг у сферах виробництва, обігу та управління, включаючи,
консалтинг, інформінг, менеджмент, підготовку персоналу тощо.
Інжиніринг - надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і
використання куплених або орендованих машин і устаткування. Вони включають широкий
комплекс заходів з підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів, здійснення
консультацій, нагляду, проектування, іспитів, гарантійного і післягарантійного обслуговування.

Франчайзинг - продаж права на ведення бізнесу під ім’ям або торговою маркою
франчайзера.
 Об’єкти світового ринку технології у неуречевленому вигляді
представлені результатами інтелектуальної, тобто невиробничої, діяльності і є
нематеріальними носіями технологій продуктів, процесів та управління.
Класифікувати їх за внутрішньою цілісністю можна лише умовно на

позаринкові: інформаційні масиви друкованої спеціальної періодики,

довідників, підручників, науково-технічних видань; знання, досвід і навички,
що набуваються в ході досліджень і передаються при навчанні, стажуванні,
перепідготовці кадрів, а також на дискусійних форумах, виставках, при обміні
й міграції вчених і спеціалістів, при здійсненні програм міжнародного
технічного сприяння тощо;

потенційно ринкові: патенти, “ноу-хау”, науково-технічна

документація, копірайт, управлінський консалтинг тощо;

ринкові: патентні й безпатентні ліцензії, інжиніринг, копірайт,

франчайзинг, наукоємні послуги у сферах виробництва, обігу та управління,
підготовка персоналу тощо.
 На сучасному світовому ринку технології функціонують суб’єкти всіх
структурних рівнів міжнародної економіки:

- на моно- і мікрорівнях - університети та наукові заклади, бізнес-центри, венчурні

фірми, інноватори-індивідуали, частка яких становить до 2/3 світового обсягу “чистих”
новацій;

- на мезорівні - транснаціональні та багатонаціональні корпорації, національні

компанії й науково-технічні комплекси (дослідницькі, технологічні парки та ін.), які є
провідними патентувачами та забезпечують комерційну і виробничу реалізацію до 2/3
світового обсягу інновацій;

- на макрорівні - держави і національні науково-технічні системи, роль яких в еволюції

цього ринку є визначальною;

- на мегарівні - міждержавні утворення та інтеграційні діяльність підприємств на

світовому ринку технологій, в межах яких зусилля зосереджуються на окремих ключових
напрямах НТР;

- на метарівні - міжнародні організації, насамперед системи ООН, серед численних

функцій яких слід особливо відрізнити технічне сприяння країнам, що розвиваються
(некомерційна дифузія технологій).
 3. Міжнародне технічне сприяння та регулювання міжнародної
передачі технологій: особливості технологічних стратегій країн світу

Технічне сприяння- надання країнам сприяння на платній або

безоплатній основі в сферах технології процесів, продуктів і
управління. Таке сприяння може виявлятися практично в будь-яких
галузях виробництва. В економічній сфері найбільш часто технічне
сприяння надається в області розробки програм економічного
розвитку, статистики, грошової та бюджетної політики, розвитку
регіонів, техніко-економічного обґрунтування окремих проектів
 З точки зору ступеня залучення одержувача технічної допомоги в
процес її розподілу можна виділити кілька організаційних видів
технічної допомоги

технологічні гранти

співфінансування ТС

прагнення утримати технологічне лідерство

розуміння національної безпеки

умови міжнародних угод