Політика щодо громадян

1) Хто з жителів Європи може вважати себе громадянином ЄС?

Аргументуйте свою позицію.

Розглядаючи питання громадянства ЄС, я вважаю, що потрібно розпочати

законодавчої бази стосовно даного питання. Завдяки підписанню
Маастрихського договору 1 листопада 1993 року був запроваджений інститут
громадянства ЄС. Даний інститут регламентується Договором про діяльність
ЄС, Договором про ЄС, доданою до нього Декларацією про громадянство
(державну приналежність) держави-члена 1992 р., Хартією основних прав ЄС
2000 р., на виконання яких прийнято низку нормативних актів (переважно
директив), що уточнюють і деталізують їх положення. Відповідно до 9 ст.
Договору про ЄС, громадянином є кожна особа, що має громадянство будь-
якої держави-учасниці ЄС. Питання про те, кого вважати громадянином
держави-учасниці вирішується згідно із законодавством відповідної
держави. Важливим моментом є те, що громадянство ЄС не суперечить
початковому громадянству та є додатковим. Перевагою громадянства ЄС є
те, що воно додає права, наприклад електоральні та комплекс прав на
звернення до органів Європейського Союзу, але в той самий час не звужує
перелік та зміст прав, які передбачаються національним законодавством
держави-члена для своїх громадян.
2) Яку роль відіграють білі та зелені книги у залученні громадян до
законотворчого процесу в ЄС?
Розглядаючи дане питання, хочу розпочати з визначень. «Біла книга» -
документ, шо описує завдання та логіку дій Уряду в певній галузі державної
політики (policy), створений для публічного обговорення із громадськістю і
заінтересованими сторонами та подальшого впровадження органами
виконавчої влади. Білі Книги публікуються як розпорядчі документи та
можуть включати коротку версію законопроекту, який планується прийняти.
Якщо розглядати зв’язок «Білої книги» із «Зеленими книгами», то він
простежується в наступному. Іноді підготовці «Білої Книги» передує
підготовка так званої «Зеленої Книги» – документ, де в загальному вигляді
містяться бачення Урядом проблем, на вирішення яких має бути спрямована
відповідна політика як основа для проведення консультації зі
стейкголдерами. Нині Білі Книги використовуються в багатьох країнах, де
вони передувати законотворчому процесу або визначати вектори політики у
певній сфері. Переходячи більш детально до досліджуваного питання, хочу
зазначити, як саме «Біла книга» пов’язана з законодавчими процесами. В
Білій книзі Європейського врядування, прийнятій Європейською Комісією в
2001 р., визначалось поняття врядування, як “правила, процеси і поведінка,
впливають на те, яким чином застосовується влада на європейському рівні,
особливо у питаннях відкритості, участі, підзвітності, ефективності та
злагодженості”. Біла книга містить ряд рекомендацій щодо посилення
демократії в Європі та підвищення легітимності інститутів ЄС, забезпечення
залучення громадськості до процесів прийняття та впровадження рішень
інституцій ЄС, посилення ролі ЄС у світовому співтоваристві. При
визначенні основних принципів ефективного врядування безумовно
враховувались єдині для всіх держав-членів ЄС європейські принципи
державного управління та Європейського адміністративного простору. В
основі ефективного врядування лежать принципи, визначені в Білій книзі
Європейського врядування: відкритість, участь, підзвітність, ефективність та
узгодженість.