1. Дефініція логіки.

Дефініція логіки складається з двох понять: визначуваного

та визначального. Визначуваним називається те поняття,
зміст якого треба розкрити, а визначальним– те, за
допомогою якого виконується це завдання.

2. Дефініція аксіоми.

Аксіома це твердження, яке вважається правильним

без доведення, щоб слугувати точкою початку роздумів і
аргументів.

3. Структура силогізму.

Силогізм це міркування, що складається з трьох простих

атрибутивних висловлювань: двох засновків і одного
висновку.

Засновок силогізму поділяють на більший (який містить

предикат висновку) і менший (який містить суб'єкт
висновку).

За положенням середнього терміну силогізми поділяють

на фігури, а останні за логічною формою засновків і
висновку — на модуси.

4. Свідомість.

Свідомість здатність людини пізнавати навколишній світ і

саму себе за допомогою мислення та розуму, внаслідок
чого формується інтелект особистості.

5. Мислення.

Мислення — властивість матерії, воно не існує поза нею.

Мислення є відбиття дійсності в думках людей у формі
понять, суджень та умовиводів.
Мислення — це вища форма відображення, пізнання.

6. Поняття дедуктивного та індуктивного умовиводу.

Дедуктивний умовивід – це умовивід, в якому зв’язок

засновків та висновку спирається на закон логіки і в якому
висновок з логічною необхідністю випливає із засновків.

Індуктивний умовивід – це умовивід, в якому зв’язок

засновків і висновку не спирається на логічний закон,
через що висновок випливає з прийнятих засновків не є
логічною необхідністю, а тільки з певною вірогідністю. 

7. Визначення аналогії як умовиводу.

Аналогія це умовивід, в якому від схожості предметів за

одними ознаками робиться висновок про можливу схожість
цих предметів за іншими ознаками.

8. Види аналогій.

Розрізняють строгу і нестрогу аналогії.

Строга аналогія — аналогія, що ґрунтується на знанні

залежності ознак предметів, які порівнюються.
Нестрога аналогія — аналогія, в результаті якої робиться
висновок від подібності двох предметів в одних ознаках до
подібності їх за такою ознакою, про зв'язок якої з першими
нічого не відомо.

9. Поняття аргументації.

Аргументація — це процес обґрунтування людиною певного

положення з метою переконання в його істинності,
доцільності.

10.Види доведення.
Доведення поділяють на два види: пряме та непряме.

Прямим називається доведення, в якому істинність тези

безпосередньо обґрунтовується аргументами.

Непрямим називається доведення, в якому істинність тези

обґрунтовується шляхом встановлення хибності антитези.