Но Кабукі

час зародився в 14-м столітті розпочався за часів Ендо

створення
призначенн Театр Но був призначений для висвітлювали життя звичайних людей, а
я самураїв та інших людей не героїв давнини
вищого класу, а актори
працювали виключно задля
того, щоб заслужити повагу
цих людей вищого класу
характерні Однією з найвиразніших рис Переважно п’єси обертаються навколо
ознаки Ноя було те, що актори завжди історій кохання, де герої демонструють
носили маски. Отже, якщо моральні конфлікти. Однак п’єси кабукі
актору потрібно було показати також стосуються історичних подій в
сумного, він носив би маску з Японії. Мова, яка використовується в
сумним виразом обличчя, а кабукі, є старомодною, і навіть сучасним
якщо актору показували японцям важко стежити за цим
щасливим, він носив би спілкуванням між акторами.
щасливу маску.
амплуа Сіте головна дійова особа; вакі оннагата або оямя, жіночі ролі, які
акторів другорядна дійова особа, виконують чоловіки.
партнер головної; кьоган
комічний персонаж. Актор має
строгу спеціалізацію й виконує
тільки ролі певної групи. Усі
актори чоловіки (це традиція).
Актори не змінюють голос
залежно від того, який
персонаж вони зображують:
бога чи демона, чоловіка чи
жінку, стару людину чи
молоду.
 костюми, не застосовують грим та не використовують маски замість них на
маски, грим міміку; головний засіб обличчя наносять яскравий грим, що
виразності маски. Існує підкреслює риси обличчя актора або
близько 200 різних типів масок створює «маски» надприродних істот чи
Но, які розрізняються за віком, тварин; комбінація яскравого гриму й
характером, виглядом. Їх пишного вбрання
вирізають з ретельно
відібраного легкого дерева, а
потім розфарбовують і
покривають спеціальним лаком
 сцена Вистави відбуваються на обертові сцени, механічні люки й інші
квадратних сценах. Світле технічні пристосування; актори Кабукі
поліроване дерево сцени з’являються на сцені прямо із залу
створює враження простоти,
глядачів, піднімаючись спеціальною
чистоти, строгості. Над
сценою, на чотирьох стовпах, авансценою. Відігравши роль, актор
залишає сцену так само ідучи в залу для
 піднімається дах. Сцена глядачів.
відкрита з трьох боків,
четвертий бік – стіна-задник,
на золотому тлі якого
зображена зелена розлога
стилізована сосна (символ
довголіття й доброзичливе
привітання глядачам).
Декорації на сцені не
використовуються. Задник
постійний, не міняється, хоч би
яка пʼєса виконувалася - на
золотому фоні зображена
зелена розлога стилізована
сосна (символ довголіття і
доброзичливе привітання
глядачам). Оркестр у театрі
складається з 4-х музикантів,
які розташовуються вздовж
задника. Разом з оркестром
біля задньої стіни ліворуч
сидить кокен людина, що
допомагає акторам на сцені.
Він умовно вважається
невидимим і може під час дії
поправити акторові костюм,
перуку або маску, подати щось
із реквізиту.
музика Головним засобом художнього П’єси театру Но у перекладі з японської
вираження є музика, спів і називаються «пісні й мелодії». Каміута є
танець. самостійним типом вистави, що поєднує
танець і синтоїстський обряд. Такі п’єси є
найдавнішими у репертуарі Но.
репертуар три типа вистав: Дзідаі-моно—
«історичні» п'єси, створені до періоду
Сенґоку Сева-моно— «простонародні»,
створені після періоду Сенґоку Сьоаґото
— танцювально-драматичні п'єси.

Різниця між Но та Кабукі: • Но старший за Кабукі, який розпочався в 14 столітті. Перший

виступ кабукі був побачений у 1603 році.

• Но був призначений для вищих класів, і актори робили все, щоб заслужити повагу
самураїв та інших вищих класів, які ходили дивитись цю форму театру.

• Актори використовували маски, щоб показати емоції в Но, тоді як важкий макіяж і
фарби використовують актори в Кабукі.

• Актори багато кричать у кабукі, тоді як у Носі вони більш похмурі.