Professional Documents
Culture Documents
Основні ідеї Сковороди
Основні ідеї Сковороди
Отже, серце є не просто дух, безодня думок, а й істинна людина, яка інтерпретується не
як «мислена» істота, а як специфічного роду духовно-сердечне буття. Це —барокова
позиція, яка виразно проявляється в сковородинському визначенні філософії: «Філософія,
або любов до мудрості, спрямовує все коло справ своїх на той кінець, щоб дати життя
нашому духові, благородство серцю, світлість думкам, як голові всього. Коли дух людини
веселий, думки спокійні, серце мирне, то все світле, блаженне, веселе. Оце є філософія».
Макрокосм єдиний, але єдність його специфічна, це «двоє в одному і одне із двох», вона
«нерозривна», але водночас «незілляна», тобто Бог — не сама природа, а її «джерело»,
«світло», «сонце». Існування матерії пов’язане з існування Бога, в цьому сенс її вічності.
«Доки яблуня, доти з нею й тінь її, — роз’яснює цю думку Сковорода, — тінь означає
місце, заступлене яблунею від сонця, та дерево вічності завжди зеленіє. І тінь її ні часом,
ні місцем не обмежена. Світ цей і всі світи, якщо вони незліченні, це тінь Божа. Вона
зникає з виду частинами, не стоїть постійно, і не перетворюється у різні форми, проте
ніколи не відлучаючись від свого живого дерева; і давно вже освічені сказали оцю річ:
materia aeterna — «речовина вічна», тобто всі місця й часи заповнила».
Так само й мікрокосм, людина є єдністю двох натур: «емпіричної» (тілесної) і
«внутрішньої» (істинної) людини. Екзистенційним є тлумачення Сковородою розмаїття
матеріально-тілесних виявів «внутрішньої» людини: «Стань, якщо хочеш, на рівному
місці і звели поставити навколо себе сотню дзеркал. Тоді побачиш, що один твій тілесний
бовван володіє сотнею видів, які залежать від нього одного. А як тільки забрати дзеркала,
раптом усі копії ховаються у оригіналі, наче гілки у зерні Однак наш тілесний бовван і сам
є лиш єдина тінь істинної людини… боввани то з’являються, то зникають, тоді як істина
Господня стоїть навіки непорушна, утвердивши своє діамантове обличчя, що вмішує пісок
наших тіней». Екзистенційний характер людського буття підсилюється тлумаченням:
«Істинною людиною є серце в людині, а глибоке серце, одному лише Богові пізнаване, є
ніщо інше, як необмежена безодня наших думок. Просто сказати: душа — це справжнє
єство,... і зерно наше, і сила, в якій тільки і є життя та існування наше». Душа за своєю
суттю є єдинлю та неподільною, найбільш цілісно являє себе у рухах людського серця
У третьому світі також є дві натури: видима (предметна образність символу — літери,
слова) і невидима (сенс, «розшифрування» змісту). Розглядувана з боку видимої своєї
натури «Брехня і буйство Боже не в тому, щоб брехні нас навчати, та лиш у брехні
відпечатані сліди й шляхи, що ведуть повзучий розум до найвищої істини».