Механіка матеріалів і конструкцій

Лекція №4
Розділ 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ГІПОТЕЗИ
ТА ПРИНЦИПИ (продовження)

1.6.4. Напруження
Знайшовши компоненти внутрішніх зусиль з допомогою методу перерізів,
ми, однак, ще не можемо судити про міцність тіла, адже головний вектор
та головний момент внутрішніх сил – це певна умовність, що має сенс лише
з точки зору дотримання умов рівноваги частини тіла. Щоб судити про міцність,
нам потрібно знати зусилля в конкретній точці перерізу.
Зусилля в перерізі розподілені за певним законом. Щоб охарактеризувати
цей закон, необхідно ввести для зусиль числову міру. Такою мірою, як уже
вказувалось, є напруження – зусилля, віднесене до одиниці площі перерізу.
Виділимо навколо деякої точки перерізу площадку A (рис. 1.40), в межах
якої діє зусилля R .

Рис. 1.40 Зусилля у площадці А

В якості середнього напруження у площадці A беремо відношення

R
pc  . (1.5)
A
Зменшуючи розміри площадки до нескінченності, отримаємо

dR
p . (1.6)
dA
Тут р – повне напруження в точці.

2
 Механіка матеріалів і конструкцій

У міжнародній системі одиниць механічне напруження вимірюється

в паскалях (Па). Оскільки ця одиниця напруження дуже мала, то у технічних
розрахунках застосовують більші одиниці, зокрема мегапаскалі (МПа).
Примітка. У США, Великобританії та деяких інших країнах досі
застосовують іншу систему вимірювань. В ній напруження вимірюються
у фунтах на квадратний дюйм (рsi) або кілофунтах на квадратний дюйм (ksi),
причому 1 МПа  145 ksi.

Слід зауважити, що формально між напруженнями і інтенсивністю

зовнішнього розподіленого навантаження, наприклад тиском рідини чи газу,
різниці немає. Їх одиниці вимірювань однакові – паскаль чи мегапаскаль. Проте
за фізичною суттю це різні величини. Інтенсивність зовнішнього навантаження
характеризує взаємодію даного тіла з іншими тілами, а напруження характеризує
зміну сил взаємодії між частинами даного тіла, що виникає в результаті
зовнішнього навантаження.
Повне напруження можна розкласти на три складові: , ,  (рис. 1.41).
Тут  – нормальне напруження в точці (спрямоване по нормалі до площадки);
,  – дотичні або тангенціальні напруження в точці.

Рис. 1.41 Напруження на площадці

Між значеннями повного напруження р і його складових існує зв’язок:

p  2 +    +   
2 2
(1.7)

Існує правило, за яким компоненти напружень позначають індексами, які

відповідають позначенню осей. Так, нормальні напруження позначаються
індексами нормалей до площадок, у яких вони діють. Дотичні напруження
позначають, як правило, двома індексами: перший індекс відповідає позначенню
нормалі до площадки, а другий – позначенню осі в напрямку його дії. Тоді
напруження на рис. 1.41 позначатимуться так:    x ,    xy ,    xz .

3
 Механіка матеріалів і конструкцій

Розкладання повного напруження на нормальну і дотичні складові має

певний фізичний зміст, оскільки вони спричиняють різні види деформацій тіла
і різні типи руйнування.
Якщо через точку провести іншу січну площину, то напруження р в цій
самій точці загалом буде іншим, адже розтинаються інші в’язі, що
оточують точку.
Сукупність напружень для множини площадок, що проходять через
дану точку, утворює напружений стан тіла в точці.
Як буде показано далі, для характеристики напруженого стану в точці
достатньо знати шість компонент напружень – три нормальних і три дотичних
напруження, які діють на трьох взаємно перпендикулярних площадках,
що проходять через дану точку.
Напружений стан тіла називається однорідним, коли напружені стани
в усіх його точках однакові. В іншому випадку напружений стан називається
неоднорідним.
Нормальні і дотичні напруження в деякій точці поперечного перерізу
стержня пов’язані певними залежностями з внутрішніми зусиллями:
поздовжньою силою N; поперечними силами Qy, Qz; крутним моментом Мкр
і згинальними моментами Мy, Mz, що діють в цьому перерізі (рис. 1.42).

Рис. 1.42 Компоненти зусиль в площадці dA перерізу стержня

Для одержання таких залежностей розглянемо елементарну площадку dA,
на якій діє повне напруження p  dR dA . За аналогією запишемо вирази для його
компонент:

dN dQy dQz
x  ;  xy  ;  xz  . (1.8)
dA dA dA
Ці вирази не суперечать формулі (1.6).
Враховуючи формули (1.1), запишемо загальні співвідношення між
компонентами головного вектора та головного моменту зусиль у перерізі N, Qy,

4
 Механіка матеріалів і конструкцій

Qz, Mкр, My, Mz та компонентами напружень в даній точці перерізу. Сума

проекцій елементарних сил, що діють на всі елементарні площадки dA перерізу,
на осі x, y, z і сума їх моментів відносно цих осей дадуть значення внутрішніх
зусиль:

N   dN    x dA . (1.9)
A A

Qy   dQy    xy dA . (1.10)
A A

Qz   dQz    xz dA . (1.11)
A A

  
M кр   dM кр   zdQy  ydQz   z xy  y xz dA .  (1.12)
A A A

M y   dM y    x zdA . (1.13)
A A

M z   dM z    x ydA . (1.1014)
A A

Отримані формули називають інтегральними рівняннями рівноваги

для стержнів. Тут компоненти внутрішніх зусиль, що стоять у лівих частинах
рівнянь, легко знаходяться, наприклад з епюр. Проте добуті залежності
безпосередньо використати для визначення напружень не можна, оскільки
невідомий закон їх розподілу в перерізі.
Задача визначення напружень у перерізі завжди є статично
невизначною.
Тому для розв’язання цієї задачі спочатку встановлюють закон розподілу
напружень у його перерізах, керуючись певними міркуваннями
та спостереженнями за характером деформування стержня, а вже потім
знаходять за формулами (1.9) – (1.14) й самі напруження.
В подальшому при визначенні напружень в стержнях завжди
дотримуються такого порядку дій.
1. Розглядають статичний бік задачі.
Тут записуються ті з інтегральних рівнянь рівноваги (1.9) – (1.14),
які відносяться до даного виду деформації стержня.
2. Розглядають геометричний бік задачі.
На цьому етапі для даного виду деформації встановлюються залежності
між переміщеннями точок стержня та їх положенням у перерізі відносно
вибраної системи координат. Виконують це на підставі експериментальних
досліджень та в рамках гіпотези плоских перерізів.

5
 Механіка матеріалів і конструкцій

Отримані рівняння називають геометричними рівняннями.

3. Розглядається фізичний бік задачі.
За результатами експериментального дослідження фізико-механічних
властивостей матеріалу стержня встановлюється залежність між напруженнями
та деформаціями (або переміщеннями). Ці залежності називають фізичними
рівняннями. В рамках прийнятої в опорі матеріалів гіпотези про лінійну
пружність матеріалу фізичні рівняння базуються на законі Гука.
4. Виконується синтез.
Розв’язуючи спільно статичні, геометричні і фізичні рівняння, отримуємо
формули для визначення напружень через зусилля в перерізі.

1.6.5. Переміщення і деформації

Під дією зовнішніх сил тверде тіло змінює свої початкові розміри і форму,
або, як кажуть, деформується. Його точки при цьому змінюють взаємне
розташування. Іншими словами, точки тіла переміщуються відносно деякої
системи координат x, y, z (рис. 1.43). Точка А, переміщуючись вздовж деякої
траєкторії, займе кінцеве положення А1. Її повне переміщення характеризується
вектором  .
В загальному випадку переміщення
різних точок тіла будуть різними. Тобто
вектор переміщення  є функцією
координат точки:

    x, y, z  .

Проекції вектора  на осі x, y і z

позначають відповідно u, v і w. Називають
їх компонентами переміщень або просто
переміщеннями точки.

Рис. 1.43. Переміщення точки А

Проте переміщення не може служити однозначною характеристикою
деформації, оскільки його причиною можуть бути не лише деформації тіла
в даній точці, але й жорсткі зміщення, пов’язані з деформаціями інших частин
цього тіла.
Щоб охарактеризувати деформацію в даній точці тіла, розглянемо,
як змінюються розміри і положення деякого елементарного
відрізка АВ (рис. 1.44).

6
 Механіка матеріалів і конструкцій

Рис. 1.44. Лінійна деформація Рис. 1.45. Кутова деформація тіла

відрізка в точці

Його довжина в недеформованому стані dr . Після деформування тіла точки А і В

зайняли положення А1 і В1. При цьому довжина відрізка змінилася на величину
(dr ) , яку називають абсолютною деформацією відрізка АВ.
Лінійною деформацією тіла в точці у заданому напрямку r називають
відношення абсолютної деформації відрізка dr до його початкової довжини:

(dr )
r  (1.15)
dr
Цю величину також називають відносною зміною довжини відрізка dr .
Щодо зміни положення даного відрізка, то, як видно з рис. 1.44, він
змістився як жорстке ціле та повернувся на деякий кут відносно початкового
свого напрямку. У загальному випадку відрізки, що проходять через дану точку
у різних напрямках, матимуть різні кути повороту. Значить зміна попередньо
однакових кутів між двома різними парами відрізків в даній точці буде різною.
Щоб охарактеризувати ці зміни, вводять поняття кутової деформації.
Розглянемо два взаємно перпендикулярних відрізки dr1 і dr2, що проходять
через точку А (рис. 1.45). Внаслідок повороту відрізків відносно точки А після
деформації попередньо прямий кут BAC змінився на величину .
Зміну прямого кута між взаємно перпендикулярними до деформації
напрямками називають зсувом або відносним зсувом.
Згідно з рис. 1.45 відрізки dr1 і dr2 після деформації зайняли положення dr1*
і dr2*. Отже відносний зсув між їх напрямками


 r1r 2   B1 A1C1 (1.16)
2
Розглянуті щойно деформації мають знак.
Лінійна деформація  r вважається додатною, якщо має місце
видовження відрізка. В разі його вкорочення маємо від’ємну деформацію.

7
 Механіка матеріалів і конструкцій

Відносний зсув вважається додатним, якщо попередньо прямий кут

зменшується. В разі його збільшення маємо від’ємний зсув.

Приклад 1.9 Прямолінійний стержень перебуває в

Рис. 1.46. Механічний тензометр
(до прикладу 1.9)
умовах розтягу. На бічній поверхні
паралельно його осі (рис. 1.46)
встановили механічний тензометр
(пристрій для вимірювання
деформацій) з базою вимірювань
lб  100 мм та ціною поділки шкали
k  0,001 мм . Після навантаження
конструкції показання тензометра
склали 12 поділок шкали. Визначити
величину відносної лінійної
деформації відрізка АВ, в точках А і В
якого опираються вістря ніжок
тензометра.

Маючи показання тензометра, знайдемо абсолютну деформацію відрізка АВ на бічній

поверхні стержня, довжина якого відповідає базі вимірювань тензометра:
1
l AB  k  n  12  0, 012 мм .
1000
Тоді відносна лінійна деформація в напрямку відрізка АВ
l AB 0, 012
 AB    1, 2 105 .
lб 100

До наведеного прикладу слід зробити деякі коментарі. В загальному

випадку знайдена відносна лінійна деформація  AB може вважатися насправді
деякою середньою лінійною деформацією відрізка АВ, оскільки в межах його
довжини деформація може розподілятись нерівномірно. Скажімо, ми вибрали дві
пари точок, розташованих в різних частинах відрізка. Відстані між точками
для кожної пари однакові. Якщо зміна відстані між точками відрізнятиметься,
то й відносна лінійна деформація в цих зонах відрізка буде різною. У цьому
випадку говорять про нерівномірну або неоднорідну деформацію відрізка. Якщо
ж лінійна деформація буде величиною сталою, то матимемо рівномірну
або однорідну деформацію. У цьому випадку знайдена деформація  AB
є лінійною деформацією в будь-якій точці відрізка АВ у його напрямку.

8
 Механіка матеріалів і конструкцій

Приклад 1.10 Елемент конструкції у формі куба

з довжиною ребра a  25 мм при
навантажуванні деформується так,
що довжини ребер не змінюються.
Проте верхня грань його відносно
нижньої зміщується на 1 мм
у напрямку осі Х (рис. 1.47). Необхідно
визначити відносні лінійні деформації
елемента в напрямку осей x, y, z
та зсуви між ними, вважаючи
їх рівномірно розподіленими в межах
усього об’єму.
Рис. 1.47. До прикладу 1.10

Оскільки за умовою задачі довжини ребер куба при навантажуванні залишаються

незмінними, то лінійні деформації в їх напрямку (тобто в напрямку осей x, y, z) дорівнюють
нулю.
Зміна попередньо прямого кута між осями x і z, викликана зміщенням верхньої грані
відносно нижньої, вказує на те, що в цій площині присутня деформація зсуву:

 xz   JDJ1   .
2
За умови рівномірності деформації очевидним є те, що ребра куба залишатимуться
прямими. Знаходимо
JJ1  1
tg     0, 04 .
JD a 25
Тоді    xz  0,04 рад .
Згідно з умовою задачі зсувів між віссю Y та осями X і Z немає, тобто прямі кути
між ними залишаються незмінними.
Отже,  x   y   z  0 ;  xy   yz  0 ;  xz  0,04 .

У більшості випадків зміни розмірів і форми тіла після навантаження

незначні, але вони суттєво впливають на його напружений стан. Як уже
відзначалось, без аналізу деформацій неможливо визначити закон розподілення
напружень в елементах конструкцій.
Сукупність лінійних деформацій в різних напрямках і кутових
деформацій в різних площинах для однієї точки утворюють деформований
стан у точці.
Як буде показано далі, деформований стан у точці повністю визначається
шістьма компонентами деформації – трьома лінійними деформаціями  x ,  y ,  z
та трьома кутовими деформаціями  xy ,  yz ,  zx .

9
 Механіка матеріалів і конструкцій

1.6.6. Оцінка міцнісної надійності деформованого тіла.

Запас міцності
Для кількісної оцінки міцнісної надійності конструкції та її елементів
користуються ймовірністю безвідмовної роботи. Тобто в основу оцінки
покладено імовірнісний підхід, що базується на значній кількості статистичних
даних, отриманих експериментальним шляхом або в результаті експлуатації
виробів протягом певного часу.
Ймовірністю події називається число, яке характеризує можливість,
що подія відбудеться.
Зокрема, ймовірність вірогідної події беруть рівною одиниці, а ймовірність
неможливої події – рівною нулю.
Якщо в результаті n експериментів подія спостерігалась m разів, то
її ймовірність
m
P . (1.17)
n
Зміст цього виразу дуже простий. Наприклад, зі ста виробів за час
їх експлуатації (ресурсу) відмовили десять. Отже ймовірність безвідмовної
роботи виробу складає P  100  10  100  0,9 .
На практиці часто користуються іншою характеристикою – ймовірністю
відмови:

F 1 P. (1.18)

В наведеному прикладі ймовірність відмови складає F  1  0,9  0,1.

Проте визначити ймовірність відмови чи безвідмовної роботи виробу
на стадії його проектування дуже складно.
На сьогодні основним методом оцінки міцнісної надійності конструкції
є визначення запасів міцності.
Запасом міцності або коефіцієнтом запасу називають відношення:

g гр
n . (1.19)
g max

Тут g гр – граничне значення деякого параметру (сила, напруження і т.д.),

за якого порушується роботоздатність виробу; g max – максимальне значення
цього параметру в умовах експлуатації.
На сьогодні в практиці інженерних розрахунків найчастіше в якості такого
параметру беруть напруження. Саме напруження, точніше напружений стан тіла
в точці, є критерієм міцнісної надійності конструкції.

10
 Механіка матеріалів і конструкцій

Державними та галузевими стандартами встановлюються допустимі

значення коефіцієнтів запасу [n]. Тоді умову міцнісної надійності можна
записати як
n   n . (1.20)
Отже, загальний порядок розрахунку на міцність є таким.
1. На основі аналізу визначається точка в тілі, де напружений стан
небезпечний.
Для стержнів ця точка лежить в небезпечному перерізі, де діють
максимальні зусилля. Знаходять ці перерізи за допомогою епюр.
2. Знайдені напруження в цій точці порівнюють з граничними для даного
матеріалу, знайденими експериментально, і встановлюють реальний
запас міцності.
3. Вибравши допустиме значення коефіцієнту запасу [n], перевіряють
виконання умови міцнісної надійності (1.20).
Умову міцнісної надійності можна записати через напруження. В цьому
випадку її називають умовою міцності:
    . (1.21)
Тут   – допустиме напруження для матеріалу, яке знаходять як
 гр
   , (1.22)
n
де n – коефіцієнт запасу;  гр – граничне напруження для матеріалу,
яке визначають експериментально.
Слід зауважити, що умовою міцності (1.21) напряму скористатися можна
лише в деяких дуже простих випадках навантаження, скажімо в умовах чистого
розтягання чи стискання стержня (в цьому ми переконаємося пізніше).
В загальному випадку зліва в (1.21) має стояти деяка функція напружень
(еквівалентне напруження), яку конкретизують в рамках певних теорій
міцності.
Крім напружень часто приходиться контролювати деформації
та переміщення елементів конструкцій під дією навантаження. Тобто виконують
розрахунки на жорсткість, порівнюючи дійсні значення переміщень
і деформацій з допустимими.
Розрахунок на міцність в інженерній практиці вважається основним,
а розрахунок на жорсткість, як правило, – перевірним.
Вибір методів розрахунку міцнісної надійності пов’язаний також
з умовами роботи конструкцій. Потрібно враховувати характер навантаження
(статичний чи динамічний), брати до уваги такі явища, як циклічність
навантаження, втрату стійкості елементів конструкції, що виникають в процесі її
експлуатації.

11
 Механіка матеріалів і конструкцій

Питання для самоперевірки знань

1. Перелічіть компоненти головного вектора і головного моменту внутрішніх зусиль
в поперечному перерізі стержня.
2. Що називається напруженням? В яких одиницях вимірюють напруження?
3. В чому подібність і в чому принципова різниця між напруженням і розподіленим
по поверхні тіла тиском?
4. Перелічіть компоненти повного напруження на площадці.
5. Що слід розуміти під поняттям «напружений стан тіла в точці»?
6. Що пов’язують між собою інтегральні умови рівноваги для стержня
7. Чому інтегральні рівняння рівноваги для стержня є статично невизначними?
8. Які сторони задачі слід розглянути при розкритті статичної невизначеності
системи інтегральних рівнянь рівноваги для стержня?
9. Що називається абсолютною деформацією відрізка? В яких одиницях вона
вимірюється?
10. Що називається лінійною деформацією тіла в точці.
11. Яку деформацію називають відносним зсувом?
12. В яких одиницях вимірюють лінійну деформацію та відносний зсув?
13. Коли відносна лінійна деформація відрізка вважається додатною?

У якому з наведених прикладів відносний зсув

14.
між напрямками двох відрізків буде від’ємний?

15. Що називають ймовірністю відмови в техніці?

16. Що називають ймовірністю безвідмовної роботи і як вона пов’язана з ймовірністю
відмови?
17. Який метод оцінки міцнісної надійності є на сьогодні основним?
18. Що називається запасом міцності?
19. Які параметри називають граничними, коли мова йде про міцнісну надійність
виробу?
20. Яка фізична величина найчастіше береться в якості критерію міцнісної надійності
в інженерних розрахунках?
21. Чому дорівнює коефіцієнт запасу міцності, коли граничне напруження
для матеріалу гр  300 МПа , а діюче напруження – max  150 МПа ?
22. Як називають розрахунок, де контролюються деформації або переміщення
в конструкції?
23. Чи вважатиметься роботоздатним елемент конструкції, для якого умова
жорсткості виконується, а умова міцності не виконується?

12